Journal articles on the topic 'Податкові соціальні пільги'

У статті наголошується на важливості виховання медіаграмотної особистості для свідомого використання інформаційного контенту. Актуальність проблеми виховання медіакомпетентності в економічно активного населення обумовлена тим, сучасний працівник повинен вільно володіти цифровими та медіанавичками, які сприяють підвищенню його конкурентноздатності та зростанню продуктивності економіки країни. У дослідженні автор виділяє види професійної діяльності офісних працівників, що потребують цифрові та медіавміння. Проведений аналіз найкращих практик провадження медіаосвітньої діяльності на робочому місці в США і Канаді. Зроблений висновок щодо необхідності організації роботодавцями навчання своїх працівників з метою розвитку цифрової та медіакомпетентності та отримання організаціями засобів власного розвитку, вдосконаленню персоналу та його утримання. Враховуючи те, що навчені цифровим та медіанавичкам працівники принесуть економічну користь своїй компанії, соціальну вигоду громаді та суспільству загалом, в США і Канаді було розроблено довгострокову стратегію щодо покращення цифрової та медіаграмотності різних соціальних та економічних верств населення для підвищення продуктивності та конкурентноздатності майбутніх поколінь. Виявлена основна мета медіаосвітніх програм, що полягає не лише у розвитку базових навичок користування цифровими і медіаресурсами, але й створення власної медіапродукції, а для працівників вищого правлінського рівня – у подальшому розвитку їхньої медіакомпетентності як складової розвитку лідерських якостей. Закцентовано на урядовій підтримці тих компаній, які забезпечують цифрове та медіанавчання працівників на робочому місці шляхом різних податкових пільг. Автор наголошує на популярності таких програм в американському та канадському суспільствах, їх економічній користі для організацій та позитивній соціальній ролі. Ключові слова: медіакомпетентність, працівник, навчання на робочому місці, корпоративні клієнти, громадські організації, США і Канада.

Стаття присвячена питанню встановлення базових стандартів обчислення розміру штрафів у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення, аналізу положень зарубіжного кримінального та адміністративного законодавства, матеріалів судової практики та теоретичних позиції з цього питання, формулюванню висновків та пропозицій, спрямованих на вдосконалення відповідних кримінально-правових та адміністративно-правових норм.
 З огляду на те, що представники міжнародної спільноти активно досліджують можливість застосування альтернативної форми покарань, пов’язаних з мінімальним обмеженнями прав людини, в межах зазначеного наукового дослідження вивчено зарубіжний досвід встановлення належних та справедливих розмірів штрафу.
 Метою статті є визначення актуальних розмірів штрафів, відповідних завданій шкоді вчиненням адміністративного правопорушення або кримінального злочину, як альтернативних видів адміністративного чи кримінального покарання.
 Наукову новизну становлять розроблені на основі зарубіжного досвіду пропозиції щодо реструктуризації механізму обчислення розміру штрафу, що дозволить забезпечити однаковий ступінь репресивності штрафних санкцій для осіб, що мають різний рівень доходів.
 Висновки. Реструктуризація механізму обчислення розміру штрафу є актуальною потребою адміністративного та кримінального законодавства України. Найбільш ефективним способом його вдосконалення виступає впровадження в якості базового стандарту розміру штрафних санкцій розміру середнього доходу винного.
 Проте впровадження такого способу визначення розміру штрафу потребує чіткого нормативно-правового закріплення ефективного механізму обчислення доходу винної особи та врахування його майнового стану.
 У зв’язку з відсутністю такого механізму видається, що на сьогоднішній день найбільш доцільним способом реформування порядку обчислення штрафу є встановлення його розміру кратно розміру податкової соціальної пільги. Це дає можливість забезпечити економічну обґрунтованість та високий рівень репресивності зазначеної форми покарання та її взаємозв’язок з динамікою доходів населення. Використання єдиного базового стандарту для розрахунку ступеня тяжкості правопорушення та розміру штрафу дозволить забезпечити пропорційність між рівнем соціальної небезпечності злочину та його караністю в умовах динамічної економічної ситуації в Україні.

The paper analyzes the effect of special, additional and individual legislative acts adopted by the central authorities in order to supplement and specify the positions of the Charter of 1785 to improve the financial state of the towns and cities in the Southern Ukrainian region. The role of the regional-individual laws for the towns and cities in the South of Ukraine was extremely important since they offered opportunities for the development of the municipal budgets and trade. Excise duties, farming of revenues and servitude were common for all the provinces in the South of Ukraine. They differed in private privileges, for instance, class payments were more characteristic of the towns in Ekaterinoslav province, more privileges were given on trade and land ownership for the towns of Taurida province. The only province in the South of Ukraine, the towns of which were given some financial assistance, was Kherson province. Financial support was given to the towns from the state treasury for the best payment of the state taxes. But the only conclusion that can be drawn is that the towns and cities in the South of Ukraine did not have a satisfactory financial position. According to new laws, many positive phenomena were introduced, but the financial position of the towns and cities did not improve. For instance, the self-government had more opportunities and rights in managing the municipal economy and more independence in the formation and use of the budget. But the general plan of dividing estimates into mandatory and non-mandatory costs, direct and indirect, current and occasional profits, direct and indirect, ordinary and extraordinary remained without changes. The conclusions emphasize that, as a result of the effect of additional, special and individual laws, the newly-established municipal public authorities in the South of Ukraine received mandatory costs for the state needs with much less opportunities in financial and economic initiative. Therefore, the social-economic activity was enclosed in the space of legislative-administrative directives, but the activity of individual municipalities had their own specificity of the development.Key words: the South of Ukraine, municipal authorities, municipality, legislation, legal frame. У статті аналізується дія спеціальних, додаткових та індивідуальних законодавчих актів, які приймались центральною владою з метою доповнення та уточнення позицій Жалуваної грамоти 1785 р. для покращення фінансового становища міст південноукраїнського регіону. Роль регіонально-індивідуальних законів для міст Півдня України була надзвичайно важлива, оскільки вони створювали можливості для розвитку міських бюджетів та торгівлі. Спільними у всіх губерніях Півдня України були акцизні збори, винні відкупи, постійна повинність. Різнилися у приватних пільгах. Так, для міст Катеринославської губернії більш характерним явищем було станові виплати, для міст Таврійської губернії більше пільг надавалося для розвитку торгівлі та щодо земельної власності. Єдиною губернією Півдня України, у міста якої призначалась певна грошова допомога, була Херсонська. Із державної казни надавалось фінансове заохочення містам за найкраще виконання державних податків, але висновок можна зробити лише єдиний, що в містах Півдня України було незадовільне фінансове становище. Нові закони стимулювали появу багатьох позитивних явищ, але особливо не покращувалася фінансова система міста. Так, самоврядування отримало більше можливостей і прав у веденні міського господарства і більше самостійність у формуванні та використанні бюджету. Але сам загальний план поділу кошторисів на обов’язкові та необов’язкові витрати, прибутки поточні та випадкові, прямі та не прямі, ординарні та надзвичайні збереглися без особливих змін. У висновках відзначено, що результатом дії додат-кових, спеціальних та індивідуальних законів стало те, що новостворені міські громадські інституції влади на Півдні України отримали обов’язкові витрати на державні потреби із значно зменшеними можливостями у фінансовій та господарській ініці-ативі. Тому соціально-економічна активність виявилася в замкнутому просторі законодавчо-адміністративних настанов, але із розвитком індивідуальних особливостей у діяльності кожного окремого муніципалітету.Ключові слова: Південь України, міське самоврядування, муніципалітет, законодавство, правова система.

У статті досліджено інституційні детермінанти фіскально-регулюючого потенціалу податку на доходи фізичних осіб. Висвітлено роль процесів оподаткування доходів громадян у соціально-економічному розвитку держави та регіонів. Проведено моніторинг та аналіз частки податку на доходи фізичних осіб у податкових надходженнях Зведеного бюджету України. Досліджено фіскальний потенціал подоходного податку у звітному періоді, в результаті чого встановлено, що близько 80% займають надходження з доходів у вигляді заробітної плати. Ідентифіковано фактори впливу на фіскальні та регулюючі домінанти оподаткування доходів громадян. Охарактеризовано специфічні риси місцевого економічного розвитку на теренах концепцій адміністрування податку на доходи фізичних осіб. Висвітлено перспективні цілі використання податкової соціальної пільги в практиці оподаткування доходів малозабезпечених верств населення. Обґрунтовано новітні аспекти трансформації фіскально-регулюючого потенціалу податку на доходи фізичних осіб в Україні.