Academic literature on the topic 'Порушення правил карантину людей'

<strong>Постановка проблеми.&nbsp;</strong>Поява нового інфекційного захворювання завжди є складною ситуацією і вимагає від органів державної влади вжиття швидких дій для ефективного захисту населення, запобігання та попередження його поширення. Запровадження карантину в Україні призвело до необхідності посилення відповідальності за порушення його правил та встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей. Відміна карантину на всій території України та існування постійної загрози виникненню нових епідемій зумовлює необхідність проведення аналізу правозастосовної практики місцевих судів з метою вжиття заходів для удосконалення адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей. <strong>Методи.</strong> Для вирішення завдань дослідження використано низку методів наукового пізнання, серед яких: статистичний – при розкритті питання судової статистики розгляду справ цієї категорії, формально-юридичний – при визначенні актуальних проблем під час розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності та ухваленні рішень; порівняльно-правовий – при аналізі санкцій статті 44-3 КУпАП, 42 КУпАП, 325 КК України.&nbsp;<strong>Мета&nbsp;роботи </strong><i>–&nbsp;</i>розкрити проблеми притягнення до адміністративної відповідальності за порушення карантину людей на підставі аналізу судових рішень за період з 2020 по 2022 роки, а також розробити пропозицій з удосконалення адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.&nbsp;<strong>Результат. </strong>Здійснено аналіз правозастосовної практики місцевих судів щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення порядку правил карантину людей, що надало можливість виділити актуальні проблеми, а також запропонувати напрями удосконалення адміністративної відповідальності у цій сфері.&nbsp;<strong>Висновки.</strong>&nbsp;Проведений аналіз правозастосовної практики місцевих судів щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей свідчить, що на практиці мету встановлення такої адміністративної відповідальності не досягнуто. Суворість та безальтернативність санкції статті 44-3 КУпАП спонукала суддів закривати провадження та звільняти порушників від адміністративної відповідальності із застосування малозначності правопорушення. З метою забезпечення принципів доцільності та невідворотності адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 44-3 КУпАП, запропоновано зміни до цієї статті, а саме: виокремлення декількох частин задля диференціації диспозицій та санкцій, передбачення повторності вчинення протиправного діяння, доповнення переліку видів адміністративних стягнень (громадські роботи, адміністративний арешт), перегляд розміру штрафів і приведення їх у відповідність з подібними адміністративними правопорушеннями, що містяться в КУпАП, а також з нормами Кримінального кодексу України.<strong>Problem statement.</strong> The emergence of a new infectious disease is always a difficult situation and requires public authorities to take rapid action to effectively protect the population, prevent and prevent its spread. The introduction of quarantine in Ukraine has led to the need to strengthen responsibility for violation of its rules and to establish administrative responsibility for violation of people's quarantine rules. The abolition of quarantine throughout Ukraine and the existence of a constant threat of new epidemics necessitates an analysis of the law enforcement practice of local courts in order to take measures to improve administrative responsibility for violating the rules of quarantine of people. <strong>Methods.</strong> To solve the tasks of the issue, a number of methods of scientific knowledge were used, including: statistical - in disclosing the issue of judicial statistics for the consideration of cases of this category, formal legal – in determining actual problems when considering cases of bringing persons to administrative responsibility and making decisions; comparative legal – in analyzing the sanctions of Article 44-3 of the Code of Administrative Offenses, 42 of the Code of Administrative Offenses, 325 of the Criminal Code of Ukraine. <strong>The purpose</strong> of the work is to reveal&nbsp;the problems of bringing people to administrative liability for quarantine violations based on the analysis of court decisions for the period from 2020 to 2022, as well as to develop proposals for improving administrative responsibility for violation of quarantine rules. <strong>Result.</strong> An analysis of the law enforcement practice of local courts on bringing persons to administrative responsibility for violation of the rules of quarantine of people has been carried out, which made it possible to highlight current problems, as well as to propose directions for improving administrative responsibility in this area.&nbsp;<strong>Conclusions.</strong> The analysis of the law enforcement practice of local courts regarding bringing persons to administrative liability for violation of the quarantine rules shows that in practice the purpose of establishing such administrative liability has not been achieved. The severity and lack of alternatives to the sanction of Article 44-3 of the Code of Administrative Offenses prompted judges to close proceedings and release offenders from administrative liability on the grounds of insignificance of the offence. With a view to ensuring the principles of expediency and inevitability of administrative liability under Article 44-3 of the Code of Administrative Offences, it is proposed the amendments to this Article, namely: separation of several parts to differentiate dispositions and sanctions, provision for repeated commission of an unlawful act, supplementation of the list of types of administrative penalties (community service, administrative arrest), revision of the amount of fines and bringing them in line with similar administrative offences contained in the Code of Administrative Offences, as well as with the norms of the Criminal Code of Ukraine.

У статті розглядаються поточні і подальші наслідки впливу пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 та введеного владою різних держав режиму карантину на право і правовий порядок. Актуалізація правових аспектів ситуації, яка виникла у зв'язку із цим, продемонструвала різноманіття використовуваних у різних країнах правових інструментів, досить значні відмінності у їх ефективності, виявила латентні риси правової культури та швидкоплинні зміни у царині правового порядку.&#x0D; Причому трансформації у правовому житті, вже спричинені пандемією за рекордно короткий період, а також вірогідні зміни у правовій царині у майбутньому торкаються майже усіх боків правової сфери, тому вимагають комплексного, системного осмислення. Те, як у різних країнах було налаштовано систему правових засобів протидії пандемії, є надзвичайно цікавим науковим сюжетом, прискіпливе розгортання і препарування якого відкриє ще одну можливість осягнути розмаїття, неоднорідність і складні перипетії процесу формування «колективного егрегора» права і правової культури у різних народів і притаманних їм політичних еліт. Важливо й те, що на цьому утвореному ефектом пандемії зовсім новому суспільному просторі медичні, епідеміологічні, безпекові, правові і навіть політичні та економічні аспекти поєдналися у такий тісний і органічно переплетений клубок, через призму складників якого тільки й може бути зрозумілою природа цього невідомого сучасному поколінню людей свого роду «синтетичного» стану суспільного та правового життя (і правового порядку). Певні трансформації сталися у сфері правового порядку, що набув ознак епідеміологічного стану правового життя, у якому домінантним видом правозначущої поведінки є дотримання чи порушення встановлених правил карантину. Ця поведінка стала певним маркером якості суспільної організації життєдіяльності й окремих громадян, й їхніх спільнот. Іншою характерною рисою цього «карантинного» (чи «епідеміологічного») правового порядку є переміщення значної частини правового життя у непублічну площину, у сім'ю, яка на цей період стала «головним театральним майданчиком» життя усього суспільства. Автор позначає певний спектр проблем, які вимагають подальших досліджень правниками.