Journal articles on the topic 'Пошкодження майна'

Сподарик Ю. В. Особливості кваліфікації кримінальних правопорушень проти журналістської діяльності. – Стаття.У статті аналізуються окремі проблемні питання кримінально-правової кваліфікації правопо-рушень проти журналістської діяльності. Досліджено поняття, значення та важливість правильної кваліфікації для здійснення правосуддя відповідно до закону. Розглянуто основні істотні ознаки, встановлення яких є обов’язковим для правильної кваліфікації кримінальних правопорушень, щопосягають на законну професійну діяльність журналістів. Проаналізовано статтю 171 Кримінального кодексу України, якою передбачено перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та додаткові спеціальні, зокрема ст. ст. 345-1, 347-1, 348-1, 349-1 Кримінального кодексу України, зроблено висновок про ускладнення процесу кваліфікації з появою нових статей у кримінальному законі. Зокрема, постає питання про відмежування та співвідношення, до прикладу норм, передбачених статтями 129 «Погроза вбивством» та 345-1 «Погроза або насильство щодо журналіста», 194 «Умисне знищення або пошкодження майна» та 347-1 «Умисне знищення або пошкодження майна журналіста», 115 (п. 8 ч. 2) «Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язкуз виконанням цією особою службового або громадського обов’язку» та 348-1 «Посягання на життя журналіста», 147 «Захоплення заручників» та 349-1 «Захоплення журналіста як заручника» Кримінального кодексу України. З’ясовано, що в одних випадках підставою їх відмежування є різногороду потерпілий, в інших – мета вчинення кримінального правопорушення чи розмір заподіяної шкоди. Розглянуто ст. 163 «Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер» та ст. 375 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», які булодоповнено кваліфікуючими ознаками стосовно журналістів, та доведено недоцільність та неефек-тивність проведених змін. Зроблено висновок про механічно ускладнений законодавцем процес кваліфікації, а також збільшення кількості помилок у разі кваліфікації саме через надмірну кількість норм, що регулюють журналістську діяльність.

Політична ситуація в Донецькій та Луганській областях відрізняється від інших регіонів України, що пов’язано з воєнними діями та близькістю до лінії розмежування. Для залучення інвесторів до територій пріоритетного розвитку в Доне цькій та Луганській областях законодавець повинен запропонувати різноманітні та дієві гарантії захисту їхніх прав. Враховуючи соціально-економічну та політичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях, однією з основних гарантій захисту прав інвесторів повинно стати страхування воєнно-політичних ризиків. Мета статті – виявити проблеми, які заважають застосуванню в Україні інституту страхування воєнно-політичних ризиків, і виокремити основні складові інституту страхування воєнно-політичних ризиків як гарантії захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у Донецькій та Луганській областях. Законодавство України про інвестиційну діяльність передбачає страхування інвестицій як один із видів гарантій захисту інвестицій, проте відсутність механізму страхування воєнно-політичних ризиків не дає можливість застосовувати на практиці цей інститут права. Отже, необхідно створити дієвий механізм страхування воєнно-політичних ризиків, з урахуванням специфіки ситуації, що склалася у Донецькій та Луганській областях, що дає змогу усунути існуючі про-галини в законодавстві та надасть можливості для покращення інвестиційного клімату України. Основними складовими інституту страхування воєнно-політичних ризиків є: види воєнно-політичних ризиків та суб’єкти, які мають право здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків. Законодавець повинен передбачити страхування від таких воєнно-політичних ризиків у процесі здійснення інвестиційної діяльності на ТПР у Донецькій та Луганській областях за обставин, що не залежать від інвестора та мають ознаки ймовірності та випадковості настання: втрата інвестицій та іншого майна інвестора; фізичне пошкодження інвестицій та іншого майна інвестора; зміна умов здійснення інвестиційної діяльності, зокрема скасування пільгового режиму, що унеможливлює виконання інвестором умов, які передбачено договором на реалізацію інвестиційного проєкту на ТПР. Відповідно до законодавства України страхування воєнно-політичних ризиків на ТПР у Донецькій та Луганській областях можуть здійснювати страховики-резиденти самостійно або з перестрахуванням у страховика-нерезидента, а також філії страховиків-нерезидентів, які отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності в Україні. Водночас потрібно враховувати, що страхова компанія, яка буде здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків, повинна мати: бездоганну репутацію; фінансові можливості; відповідати вимогам, які передбачені законодавством України. Ефективними страховиками воєнно-політичних ризиків, які мають міжнародне визнання та досвід у цьому питанні, є: Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC).

Порівняльно-правове дослідження законодавства зарубіжних держав про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, дало мож­ливість з’ясувати позитивні аспекти щодо визначення: об’єктів посягання; форм проявів об’єктивної сторони, її факультативних ознак; суб’єкта кримінального правопорушення та його ознак; форми вини та її ознак.
 Родовим об’єктом погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, є державна влада (порядок здійснення державної влади), а видовим об’єктом - порядок управління (порядок державного управління). Потерпілим може бути посадова особа, представник влади, їхні родичі. Об’єк­тивна сторона досліджуваного кримінального правопорушення проявляється у таких формах, як: заподіяння тілесних ушкоджень, застосування насильства або напад із застосуванням насильства; погроза застосування насильства, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; погроза застосування насильства чи знищення або пошкодження майна, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; шантаж або погроза застосування насильства, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; психічний тиск, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень.
 Суб’єкт зазначеного кримінального правопорушення загальний. Вчинення погрози або насильство щодо служ­бової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, службовою особою є кваліфікуючою ознакою. Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу (як прямого, так і непрямого). Мотивом вчинен­ня досліджуваного кримінального правопорушення є невдоволення діяльністю представника влади (державного службовця), а метою - перешкоджання здійсненню законної діяльності такими особами або змінення характеру такої діяльності (вчинення чи не вчинення певних дій).
 Зазначені результати використані під час формулювання пропозицій щодо вдосконалення ст. 350 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.

У статті досліджено питання кримінальної відповідальності за умисне вбивство (спричинення смерті), нанесення шкоди здоров’ю працівнику правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, а також умисне знищення або пошкодження його майна, позбавлення особистої свободи (наприклад, у разі захоплення як заручника) в проєкті нового КК; визначено спірні питання, які потребують вирішення. Встановлено, що в проєкті КК питання кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди працівнику правоохоронного органу не вирішується за рахунок статей Розділу 9.7 «Злочини та проступки проти порядку публічного управління та авторитету держави» (ст.ст. 9.7.3, 9.7.4, 9.7.5 та 9.7.10) та Розділу 8.2 «Злочини та проступки проти сприяння правосуддю та діяльності органів правопорядку» (ст.ст. 8.2.2, 8.2.3). Це питання вирішується за рахунок статей інших розділів Особливої частини проєкту КК, зокрема: Розділу 4.1 «Злочини проти життя людини» (ст. 4.1.5), Розділу 4.2 «Злочини та проступки проти здоров’я людини» (ст.ст. 4.2.6–4.2.8), Розділу 4.3 «Злочини проти ментальної та фізичної безпеки людини» (ст.ст. 4.3.1, 4.3.2), Розділу 4.4 «Злочини проти особистої свободи та гідності людини» (ст. 4.4.5), Розділу 7.1 «Злочини та проступки проти власності на речі» (ст. 7.1.7). В результаті порівняльного аналізу ст.ст. 345, 347, 348, 349 чинного КК України зі ст.ст. 4.1.5, 4.1.6, 4.2.6–4.2.8, 4.4.5, 7.1.7 проєкту нового КК встановлено, що в своїй більшості в проєкті КК за аналогічні злочини передбачається посилення кримінальної відповідальності. Стверджується, що проєктом КК необґрунтовано встановлено менш суворе покарання за аналогічні дії, передбачені чинними ч. 3 ст. 345, ч. 2 ст. 347, ст. 349 КК України. Обґрунтована доцільність закріплення в проєкті КК таких ознак, що підвищують ступінь тяжкості злочину: «заподіяння тяжкої шкоди особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків у минулому», «вчинення злочину загальнонебезпечним способом». Визначені подальші напрями дослідження питання кримінально-правової охорони професійної діяльності працівників правоохоронних органів у проєкті КК України.

Оверко Г. Я. Відшкодування збитків у господарському праві. – Стаття.У цій статті розглянуто поняття збитків, досліджено співвідношення поняття реальних збитків за цивільним та господарським законодавством, окремі питання практики відшкодування збитків, вивчено роз’яснення вищих судів з цієї проблематики, оцінено та досліджено практику відшкодуванняокремих видів збитків. Зауважено, що умовами (підставами) відшкодування збитків у практиці господарських судів є: наявність правопорушення; наявність виду збитку; причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитком; наявність вини правопорушника. Встановлено, що за господарським законодавством до збитків, як однієї з найпоширеніших господарсько-правових санкцій, належать і моральна шкода, заподіяна суб’єкту господарювання, і вартість майна, що могло бути або пошкодженим, або знищеним, і витрати, що додатково понесені, як-то штрафні санкції, сплачені іншим контрагентам, і неодержані прибутки, що називаються втраченою вигодою. Збитки можуть виникнути у разі будь-якого господарського правопорушення, якщо інше прямо не передбачено законом, незалежно від того чи це договірні чи позадоговірні відносини. Наведено перелік випадків заподіяння моральної (немайнової) шкоди суб’єкту господарювання. Зауважено, що до складу збитків, що є додатковимивитратами, відносять штрафні санкції, що сплачені іншим суб’єктам. Такі штрафні санкції підлягають компенсації лише за наявності доказів фактичної їх сплати за умови їх безпосереднього зв’язку з конкретним правопорушенням. На практиці суди приділяють окрему увагу вирішенню спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Збитки у вигляді недоотриманого прибутку, втраченої вигоди, що були спричинені незаконною перевіркою представників органів державної влади, безпідставно накладеними арештами на майно та рахунки суб’єкта господарювання чи інше, відшкодовуються за загальним правилом, як і шкода, що заподіяна протиправною поведінкою представників органів державної влади. У такому разі збитки відшкодовуються з державного чи місцевого бюджету.

Мета. З’ясування особливостей проведення експертизи пакетів полімерних типумайка виготовлених ТОВ «Комсерв Україна» для встановлення відповідності показників їхспоживних властивостей вимогам чинних нормативних документів.Методика. Під час проведення товарознавчої експертизи були використані наступніметоди дослідження: органолептичні (дослідження маркування, визначення типу,перевірка зовнішнього вигляду та швів полімерних пакетів, ідентифікації полімерногоматеріалу), вимірювальні (розривальне навантаження, розмірні характеристики).Результати. Визначено доцільність проведення товарознавчої експертизиполімерних пакетів, так як у сучасній промисловості неможливе виробництво товарів безналежного упакування. Упаковка – це засіб чи комплекс засобів, що забезпечує захистпродукції від пошкодження і втрат, навколишнього середовища – від забруднень, а такожпроцес обігу продукції. У статті представлено розроблений порядок проведеннятоварознавчої експертизи полімерних пакетів типу майка, який включає такі основніетапи: аналіз документів, ідентифікація об’єкта дослідження, дослідження показниківспоживних властивостей, аналіз одержаних результатів, формулювання обґрунтованоїаргументованої відповіді на запитання, поставлене на вирішення перед експертом.Представлено результати товарознавчої експертизи, якими встановлено, що надані длядослідження полімерні пакети (тип майка, виробництво ТОВ «Комсерв Україна») занаявним маркуванням відповідають вимогам ДСТУ 4260:2003 Тара і пакованняспожиткові. Марковання. Загальні вимоги. Це дало змогу ідентифікувати пакети зурахуванням природи пакувального матеріалу та його виробника. Визначити шляхиподальшого їх використання у разі вирішення проблеми впровадження системи збираннята переробки. Внутрішня поверхня пакетів не злипається; пакети художньо оформлені;шви шириною 0,1 мм розташовувані від краю пакета на відстані 10 мм; шви пакетів рівні,без пропалених місць та зморшок, герметичні. За досліджуваними показниками – розмірні характеристики, ширина шва, його розміщення та якість, матеріал виготовлення,товщини плівки, відповідають вимогам регламентованими ДСТУ 7275:2012 Пакети зполімерних та комбінованих матеріалів. Загальні технічні умови та не відповідаютьвстановленим вимогам за значенням показника міцність при розриві.Практична значимість. Розроблений та апробований порядок проведеннятоварознавчої експертизи полімерних пакетів може бути використано під час проведенняекспертиз експертними організаціями, у ході який встановлюється відповідністьпоказників споживних властивостей вимогам чинних нормативних документів або умовамконтракту.

В патогенезі увеїту великий інтерес представляє виявлення загальних та специфічних порушень системних показників Т-клітинного імунітету і фагоцитарної ланки імунітету. На поверхні всіх імунних клітин розташована величезна кількість білків – CD-маркерів. Визначення CD-маркерів є корисним як для діагностики, так і для лікування ряду захворювань. Існує обмаль робіт, які б стосувались визначення ролі конкретних CD-маркерів при запаленні увеального тракту.
 Мета – вивчити рівень експресії маркера активації нейтрофілів СD15 та маркера апоптозу СD95 у хворих із середнім увеїтом.
 Матеріал і методи. В дослідженні брали участь 26 практично здорових осіб та 26 пацієнтів із середнім увеїтом, у 15 з яких досліджували рівень експресії маркера апоптозу лімфоцитів CD15 (І група) та у 11 – рівень експресії маркера активації нейтрофілів СD95 в периферичній крові.
 Результати. Встановлений високий рівень експресії молекулярного маркера апоптозу СD95 у хворих із середнім увеїтом. Цей показник склав у відсотковому відношенні (28,5±4,9) %, в абсолютному – (534,2±59,5) кл/мкл, (n=15). Водночас у здорових осіб ці показники були відповідно (18,9±3,1) % та (254,5±42,1) кл/мкл, (n=26), (р<0,05 за критерієм Манна – Уїтні). Також встановлений високий рівень експресії маркера СD15, а саме – (28,7±5,8) %, тобто (980,19±58,4) кл/мкл (n=11). У здорових осіб, відповідно, (14,2±3,1) % і (165,5±32,1) кл/мкл (n=26), (р<0,05 за критерієм Манна – Уїтні).
 Висновки. Оцінка субпопуляційного складу лімфоцитів і функціональної активності нейтрофілів периферичної крові при увеїтах різної етіології є актуальною і необхідною через потребу фундаментального вивчення патогенезу запалення, а також з метою пошуку ефективних способів лікування та імунокорекції при різних формах увеїтів. Отримані результати наших досліджень та попередні дані з джерел літератури наштовхують нас на гіпотезу, що апоптоз лімфоцитів може сприяти розрішенню увеїту, проте нейтрофіли можуть бути відповідальними за пошкодження тканин. І от лікування, що спрямоване на імунокорекцію, а саме на пригнічення впливу нейтрофілів, може мати терапевтичну цінність. Але ці припущення, безумовно, потребують подальшого вивчення.