Academic literature on the topic 'Приватна лікарня'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Приватна лікарня.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Приватна лікарня"
1
Блешмудт, П. П., та О. А. Філь. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМИ КЛІНІКАМИ ЕСТЕТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ: ПРОФІЛЬ КОМПЕТЕНЦІЙ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕКРУТИНГУ ЛІКАРІВ". Journal of Psychology Research 30, № 13 (2024): 21–39. https://doi.org/10.15421/103002.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання корпоративного управління приватними медичними клініками у сфері естетичної медицини в аспектах управління персоналом, зокрема побудови ефективної системи найму лікарів. Увагу зосереджено на компетентності лікаря як впливового фактора конкурентоздатності приватних медичних закладів, впровадження професійної HR-функції управління персоналом та системи відповідних фахових інструментів для якісного найму лікарів. Наведено профіль компетенцій лікаря та паспорт посади лікаря-косметолога як практичні інструменти рекрутингу для ефективного підбору в приватну медичну клініку естетичної медицини. Розроблено профіль компетентності лікарів приватних медичних клінік естетичної медицини, яка розуміється як комплекс теоретичних знань, практичних навичок, професійно-важливих особистісних якостей, мотивів, ціннісних орієнтацій, відповідність корпоративним цінностям для реалізації місії клініки та бізнес-стратегії. Зазначено, що структура моделі ключових компетенцій лікарів включає психологічні компетенції (soft skills); професійні/технологічні (hard skills) компетенції; корпоративні (corporate skills) компетенції. Розкрито детально сутність психологічних (soft skills) компетенцій, які описують психологічні характеристики лікаря, необхідні для успішної діяльності в певній посаді в приватних медичних клініках естетичної медицини. Зазначено, що професійні/технологічні/функціональні компетенції визначають спеціальні знання та навички лікаря, необхідні для якісної професійної функції на робочому місці. Висвітлено корпоративні компетенції як корпоративні вимоги до всіх працівників, особистісних якостей та професійних навичок, необхідні працівнику для успішного виконання своїх посадових обов'язків, відповідно до стратегії, цінностей та корпоративної культури конкретної приватної медичної клініки естетичної медицини.
2
Бандрівська, Н. Н., О. І. Мрочко та М. О. Іськів. "РІВЕНЬ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ У ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 124, № 3 (2023): 128–33. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2023-49-3.20.
Full textAbstract:
Метою дослідження була оцінка рівня професійного стресу у лікарів – стоматологів. Методи дослідження. У дослідженні брали участь 219 стоматологів різних спеціальностей державних і приватних установ м. Львова, з усього числа обстежених жінки складали 55,70% та чоловіки – 44,29%. Вік обстежених коливався від 25 до 55 років; стаж роботи обстежених по спеціальності складав, у середньому, 20,5±4,5 років. Наявність професійного стресу у лікарів – стоматологів визначали за допомогою «Шкали професійного стресу» (D. Fontano,1995). Отримані результати опрацьовували статистично. Наукова новизна. У результаті проведених досліджень встановлено, що 71% обстежених стоматологів піддаються професійному стресу різної інтенсивності, який був більш виражений у осіб жіночої статі ніж у чоловіків (r=28); збільшувався з віком (r=73), і стажем за спеціальністю (r=81). Висновок. Стан професійного стресу засвідчує виникнення порушень адаптаційних можливостей функціональних систем організму та формуванню феномену «виснаження». Крім того, стан психологічного стресу, може негативно впливати на можливість формування взаємовідносин між лікарем та пацієнтом та якісного виконання своєї професійної діяльності. Своєчасне виявлення професійного стресу на можливість виконання лікарем-стоматологом своїх професійних обов’язків повинно передбачати функціональні рівні впливу: індивідуальну допомогу, відновлення міжособистих відносин у колективі, організаційну допомогу і лікувальні заходи.
3
КУЗЬМЕНКО, Ганна, та Андрій ТЕЛЕНДІЙ. "ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У ВІДБУДОВІ ЗРУЙНОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 4(76) (30 грудня 2024): 71–77. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-4(76)-9.
Full textAbstract:
У запропонованій статті досліджено роль і значення публічно-приватного партнерства у процесі відбудови зруйнованих територій в Україні, які постраждали внаслідок військових конфліктів. Автором зазначено, що війна, яка розпочалася на сході України у 2014 році, та повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року спричинили значні руйнування інфраструктури та житлового фонду, створивши критичні соціально-економічні виклики для українського суспільства. У таких умовах ППП стає ключовим інструментом для забезпечення ефективного та швидкого відновлення зруйнованих регіонів. Автор статті підкреслює, що публічно-приватне партнерство дозволяє залучити додаткові фінансові ресурси та технологічну експертизу приватного сектора, що є критично важливим в умовах обмежених державних бюджетів. ППП сприяє покращенню координації зусиль між державними органами, місцевими громадами та приватними компаніями, що забезпечує більш узгоджене і оперативне виконання відновлювальних проєктів. Це особливо важливо для відновлення критичної інфраструктури, такої як дороги, мости, енергетичні системи, житлові будинки, школи та лікарні. У статті також розглянуто ключові моделі ППП, які можуть бути застосовані у відбудові зруйнованих територій України. Серед них виділяються моделі «Build-Operate-Transfer», «Public-Private Innovation Hubs» та «Revenue-Share Partnerships». Автор статті підкреслює важливість інноваційного підходу до відбудови, який включає не лише відновлення зруйнованих об’єктів, але й їх модернізацію відповідно до сучасних стандартів і потреб сталого розвитку. Публічно-приватне партнерство відіграє ключову роль у впровадженні новітніх технологій, що підвищує ефективність та якість відновлювальних робіт. Загалом, стаття демонструє, що публічно-приватне партнерство є потужним інструментом для подолання викликів відбудови зруйнованих територій в Україні. Співпраця між державою та приватним сектором дозволяє не лише забезпечити фінансування та управління проєктами, але й сприяє розвитку інновацій та сталому економічному зростанню.
4
МЕЛЬНИК, Володимир, Едіта ДЯЧУК, Віталія ГОРЗОВ, Євгенія ГРИНЕНКО та Софія МЕЛЬНИК. "ВПЛИВ ГІГІЄНІЧНИХ АСПЕКТІВ ПРАЦІ НА ЗДОРОВ’Я ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА". Психологічне здоров’я, № 2(12) (1 листопада 2023): 42–48. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2023-2-7.
Full textAbstract:
Анотація. Постановка проблеми. Сьогодні стоматологічна допомога є одним із найбільш затребуваних видів медичної допомоги населенню. Стоматологів відносять до фахівців з високим рівнем захворюваності, оскільки їхня робота вимагає фізичних сил та витривалості в умовах впливу різних шкідливих професійних факторів. Праця лікарів стоматологів пов’язана з наявністю значних професійних ризиків, викликаних впливом ряду несприятливих для здоров’я виробничих факторів, серед яких тяжкість та напруженість праці, зорова та емоційна напруга, вимушена робоча поза, мікроклімат, виробниче освітлення, шум, вібрація лазерне, ультрафіолетове, рентген випромінювання, небезпека передачі інфекції. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробка та організація профілактичних заходів щодо створення оптимального виробничого середовища, що визначає життєдіяльність та працездатність лікаря-стоматолога, є актуальним напрямом наукових досліджень. Мета дослідження – гігієнічна оцінка праці лікарів стоматологів в умовах впливу різних шкідливих чинників (факторів). Матеріали та методи дослідження. В рамках дослідження було проведено оцінку тяжкості та напруженості праці на робочому місці 78 лікарів стоматологів, які працюють в державних ЛПЗ та приватних стоматологічних кабінетах в містах Закарпатської області. В роботі використовували хронометражні спостереження за тяжкістю та напруженістю праці на робочих місцях. Оцінку показників тяжкості та напруженості праці лікарів-стоматологів проводили відповідно до санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014, № 248 (ГКП), які базуються на принципі диференціації оцінок умов праці залежно від фактично визначених рівнів впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу та з урахуванням їх можливої шкідливої дії на здоров’я медичних працівників. Для соціологічного опитування лікарів-стоматологів було розроблено анкету та застосовано метод анонімного анкетування. Статистична обробка даних виконувалася на персональному комп’ютері за допомогою ліцензованого програмного забезпечення для операційної системи Windows та стандартного програмного пакету Statsoft. Inc STATISTICA 6.0 2300 East 14th Street Tulsa, ОК 74104 США. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що тяжкість трудового процесу лікарів стоматологів при виконанні медичних маніпуляцій обумовлена робочою позою, яка є вимушеною та фіксованою. Основним та провідним фактором у розвитку захворювань кістково-м’язової системи є тривалість інтервалів, протягом яких лікар змушений приймати незручну фіксовану позу. Організація трудового процесу за його тяжкістю у лікарів-стоматологів хірургів та терапевтів є шкідливою першого ступеня – 3.1; а ортопедів – шкідливою другого ступеня, тобто. 3.2. Напруженість трудового процесу у лікарів-стоматологів була шкідливою першого ступеня, тобто. 3.1. Результати аналізу виробничих показників: локальна вібрація, мікроклімат, освітлення показали допустимий рівень шкідливості, клас 2. За даними анкетування, 83% лікарів-стоматологів відзначали почуття напруженості під час робочого дня, до кінця робочого дня 70% лікарів-стоматологів відзначають відчуття стомлюваності та 87% – стомлення органів зору. Висновки та перспективи подальших досліджень. Отримані в процесі дослідження результати показують, що праця медичних працівників стоматологічного профілю супроводжується широким спектром негативних виробничих факторів, які впливають на стан їхнього здоров’я та потребують подальшого вивчення для розробки ефективних заходів профілактики.
5
Chopchik, V. D. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КЛІНІК". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 68–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10951.
Full textAbstract:
Мета: здійснити медико-соціальне обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік за нових економічних умов.
 Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного підходу та аналізу, інформаційно-аналітичний, соціологічний та медико-статистичний методи. Інформаційною базою для формування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів із державно-приватного партнерства і менеджменту, а також результати власних соціологічних досліджень, проведених за спеціально розробленою програмою у 2018–2019 рр. на базі Стоматологічного медичного центру Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, які охопили 407 пацієнтів та 109 лікарів центру.
 Результати. У роботі обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку університетських клінік на основі запровадження механізмів державно-приватного партнерства. Використання переваг співпраці держави і приватного бізнесу є важливою умовою організації сучасної моделі університетської клініки. Державно-приватне партнерство становить основу для формування юридично і господарсько самостійних клінічних університетських баз з ефективною технологією лікувального та педагогічного процесу, системою управління і підготовки кадрів.
 Державно-приватне партнерство дозволяє наростити інвестиційний потік для медичних університетських клінік, створити умови для використання приватної підприємницької ініціативи, забезпечити більшу ресурсну мобільність, адаптацію до зміни умов функціонування клінік, а також економічну стійкість клінічної університетської бази.
 Висновки. Результати дослідження засвідчили неадаптованість діючої моделі університетських клінік до нових економічних умов та необхідність розробки сучасних організаційно-правових засад для створення університетських клінік на принципах державно-приватного партнерства.
6
Чертов, С. О., О. О. Кокарь та Т. В. Строгонова. "ОСОБЛИВОСТІ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ (РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ)". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 125, № 4 (2023): 92–97. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2023-50-4.16.
Full textAbstract:
Вступ. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну більшість крупних міст сходу країни, таких як Запоріжжя, опинилися близько до лінії фронту, отримав статус прифронтового міста. Життя суспільства цих міст адаптувалося до потреб сучасних реалій. Одним із основних соціальних галуз, що першими на себе відчули близькість фронту була служба охорони здоров’я, в тому числі стоматологічна. Значну частку відвідувачів як малих стоматологічних кабінетів міста Запоріжжя, так і великих стоматологічних центрів зайняли пацієнти-військовослужбовці. Постійний бойовий стрес, психологічні і фізичні навантаження негативно впливають на імунну систему військових, викликаючи загальну і місцеву імунодепресію. Часто після бойових завдань у військових збільшуються скарги на біль в зубах через загострення хронічних процесів. Мета дослідження. Вивчення частоти звернення до приватних стоматологічних закладів і основні стоматологічні заході при лікуванні учасників бойових дій. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації стоматологічних пацієнтів-військовослужбовців приватній стоматологічній клініці м. Запоріжжя. Використовували методи порівняння часток Стьюдента, порівняння частот χ2, методи лінейної регрессії, аналіз часових рядів. Наукова новизна у даних динаміки звернення до приватних стоматологічних послуг діючих військових учасників боїв і основних лікувальних заходів при їх лікуванні за 2022-2023 рр. Висновки. Таким чином, звернення військовослужбовців за стоматологічною допомогою у приватному секторі прифронтового міста має сезонний характер – в основному це літні місяці та перші місяці осені; основний об’єм стоматологічної допомоги у прифронтовому місті включає заходи, що потребують мінімальну кількість відвідувань лікаря; дентальна імплантація та тотальна реабілітація проводиться лише 13,0 % пацієнтів-військовослужбовців у період активної служби.
7
Грохотов, В. А., та Н. М. Орлова. "СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗАКЛАДАХ РІЗНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 квітня 2022): 49–53. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12856.
Full textAbstract:
Мета: за результатами соціологічного дослідження провести порівняльний аналіз задоволеності пацієнтів якістю стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я різної форми власності.
 Матеріали і методи. Соціологічне дослідження проведене за спеціально розробленою програмою і здійснене шляхом анкетування пацієнтів, які звернулися до трьох комунальних (401 респондент) і трьох приватних (389 респондентів) стоматологічних закладів м. Києва. Обидві вибірки респондентів були якісно та кількісно репрезентативними. Анкети заповнювалися пацієнтами анонімно після одержання стоматологічної допомоги. Оцінка статистичної достовірності відмінностей результатів соціологічного опитування пацієнтів у стоматологічних закладах комунальної та приватної власності здійснено за критерієм Хі-квадрат Пірсона (Chi-squaretest – χ2).
 Результати. Виявлено суттєву різницю в задоволеності пацієнтів у комунальних та приватних стоматологічних закладах. Особливо стосовно стану матеріально-технічного забезпечення закладу, повноти стоматологічного обстеження, профілактичної орієнтованості стоматологічної допомоги, організації стоматологічного прийому, якості сервісу та орієнтованості на потреби пацієнта. Встановлено, що причиною вибору приватного стоматологічного закладу є висока кваліфікація лікарів-стоматологів, наявність сучасного обладнання, можливість одержати якісні стоматологічні послуги, уважне ставлення медичного персоналу та гарний сервіс. Основною причиною звернення пацієнтів до комунального закладу є нижчі, порівняно із приватними клініками, ціни на стоматологічні послуги.
 Висновок. Основними шляхами підвищення задоволеності пацієнтів стоматологічною допомогою має стати зростання її якості, орієнтованість на індивідуальні потреби пацієнта на основі персоніфікованого підходу, оптимізація цінової політики, надання пільг для соціально незахищених груп населення.
8
ІВАХНЕНКО, О. А. "ПРАВОВИЙ СТАТУС РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ". Вісник Кримінологічної асоціації України 31, № 1 (2024): 691–702. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2024.1.60.
Full textAbstract:
Статтю присвячено особливостям правового статусу реабілітаційних закладів в Україні. Досліджено законодавчі та підзаконні акти, які встановлюють вимоги до реабілітаційних закладів, особливості їх діяльності та управління ними. Вивчено праці науковців у сфері юриспруденції, державного управління та медицини, які досліджували правовий статус закладів охорони здоров’я, сутність реабілітаційних послуг та діяльність реабілітаційних закладів. Вказано, що правовий статус реабілітаційного закладу – це встановлений нормами права особливий порядок створення, ліцензування, акредитації, здійснення господарської діяльності, користування майном, кадрового і матеріально-технічного забезпечення таких закладів. Зроблено висновок, що реабілітаційні заклади комунальної або державної форми власності створюються у формі установ. Реабілітаційні заклади приватної форми власності можуть бути створені в організаційно-правовій формі господарських товариств або приватних підприємств. Протезно-ортопедичні підприємства можуть бути створені на підставі державної, комунальної або приватної форми власності. Реабілітаційні заклади є одним із різновидів закладів охорони здоров’я, які здійснюють надання реабілітаційних послуг на підставі ліцензії про провадження господарської діяльності з медичної практики. Ліцензійні умови встановлюють матеріально-технічні, кадрові та організаційні вимоги для отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики щодо реабілітаційних послуг. Можуть бути створені реабілітаційні заклади у формах реабілітаційних лікарень, медико-реабілітаційних центрів та амбулаторних реабілітаційних закладів. Запропоновано внесення змін до чинного законодавства. Висловлено пропозиції щодо перспектив подальших наукових досліджень з цієї тематики.
9
Тріщ, В. І., та О. З. Децик. "СТАВЛЕННЯ ЧОЛОВІКІВ ІЗ СЕКСУАЛЬНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ ДО ОТРИМАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПРИВАТНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (30 жовтня 2024): 46–53. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2024.3.14947.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати ставлення чоловіків із сексуальними дисфункціями до отримання та результатів медичної допомоги в закладах охорони здоров’я приватної форми власності. Матеріали і методи. Провели анкетування за власною програмою 402 чоловіків, які звернулися по медичну допомогу з приводу сексуальних дисфункцій у заклади охорони здоров’я приватної форми власності Івано-Франківської області і погодилися на участь у дослідженні. Результати. Абсолютній більшості опитаних осіб із сексуальними дисфункціями (87,6 %) діагноз встановлений при їх самозверненні в заклад охорони здоров’я (ЗОЗ) приватної форми власності і тільки кожному десятому – у комунальних ЗОЗ. Опитані чоловіки з сексуальними дисфункціями були більш прихильними до виконання отриманих рекомендацій лікаря-сексопатолога щодо лікування (92,0 %), ніж щодо корекції способу життя (42,9 %), попри вагому поширеність серед них поведінкових чинників ризику (31,3 % курили, 14,9 % зловживали алкоголем, 40,3 % не практикували фізичних вправ), а важливим джерелом медичної інформації для них поряд із порадами медичних працівників (82,1 %) була інформація, отримана з Інтернету (71,9 %). Виявлено, що задоволеність результатами лікування знижувалась із розвитком важкості еректильної дисфункції (з 56,9 % при легкій до 8,1 % при важкій стадії ЕД), а при інших формах сексуальних дисфункцій була низькою: 18,0 % – при передчасній еякуляції (ПЕ), 13,1 % – при гіпоактивному розладі сексуального потягу (ГРСП) і всього 10,0 % – при оргазмічній дисфункції (ОД). Це супроводжувалося низькими рівнями повної довіри до лікарів та отриманої медичної допомоги, які також знижувались із поглибленням ЕД (з 58,5–61,5 % до 16,2–13,5 % відповідно), а серед інших форм сексуальних дисфункцій найнижчими були при ОД (15,0 % проти 25,8–22,5 % при ПЕ та 23,0 % – при ГРСП). Найвагомішою причиною невдоволеності медичною допомогою при сексуальних дисфункціях, за винятком важкої ЕД, була недостатня комунікація з боку медичних працівників щодо застосовуваних методів діагностики та лікування (74,5 %), а їх висока вартість турбувала переважно пацієнтів із важкою еректильною дисфункцією (61,4 % на тлі 21,5 % всіх опитаних). Висновок. Організація профілактики та медичної допомоги чоловікам із сексуальними розладами в Україні вимагає вдосконалення.
10
Захарчук, Д. О., та Т. В. Міхайліна. "ПОЛІПРАГМАЗІЯ В АСПЕКТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ: ПРОБЛЕМИ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ПАЦІЄНТА". Kyiv Law Journal, № 1 (21 квітня 2023): 17–22. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2023.1.2.
Full textAbstract:
Метою наукової статті є дослідити баланс між максимізацією прибутку приватних медичних закладів та дотриманням прав пацієнта у ланцюзі медикаментозного забезпечення в контексті поліпрагмазії, а також внести пропозиції щодо удосконалення правових аспектів боротьби с поліпрагмазією в Україні. Аргументовано, що поліпрагмазія є значною проблемою, насамперед, для здоров’я та життя (найбільших цінностей) кожного пацієнта, усієї системи охорони здоров’я. Отримані результати свідчать про неефективність правових засобів протидії поліпрагмазії лікарських засобів, зокрема відсутністю конкретизації заходів протидії поліпрагмазії лікарських засобів, що мають довготривалу часову реалізацію. Варто наголосити, що безпечне та ефективне забезпечення лікарськими засобами в Україні, шляхом правильної фармакотерапії із ретельним дослідженням кожного окремого випадку хвороби або стану хворого є ключовими для найважливіших стратегічних цілей сучасної охорони здоров’я. Тому дієвий фармаконагляд та контроль має здійснюватися уповноваженими на те органами прозоро та своєчасно, а також самі пацієнти та лікарі мають дотримуватися медичного законодавства щодо використання лікарських засобів, методичних рекомендацій та стандартів. Запропоновано: 1) легалізувати наступні поняття: «поліпрагмазія» та «поліфармація» не лише в стратегіях КМУ та рішеннях РНБО, а й на рівні закону надати дефінітивну складову, аби максимально мінімізувати нераціональне використання лікарських засобів в Україні в розрізі дотримання права на охорону здоров’я; 2) прийняти окремий Закон України «Про запобігання нераціональному використанню лікарських засобів (поліпрагмазії) в Україні», де регламентувати порядок забезпечення лікарськими засобами та види юридичної відповідальності за делікти, порядок відшкодування шкоди; 3) на законодавчому рівні врегулювати питання щодо реклами (інформації) про ризики самолікування, побічні реакції від застосування лікарських засобів, зокрема, про антибіотики, а також посилення фармаконагляду за забороною безрецептурних ліків та їх практикою продажу із застосуванням реклами; 4) кожному закладу охорони здоров’я варто розробити запобіжні заходи (чек-листи) профілактики поліпрагмазії в Україні для лікарів та пацієнтів у корпоративних програмах дотримання прав людини у ході здійснення медичної практики.
Dissertations / Theses on the topic "Приватна лікарня"
1
Рябоконь, О. А. "Оцінка пріоритетів населення при виборі між приватною та державною формами організації лікувальних установ". Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/41910.
Full text
2
Бондаренко, Ольга Сергіївна, Ольга Сергеевна Бондаренко та Olha Serhiivna Bondarenko. "Об’єктивна сторона корупційних злочинів, які вчиняються приватним лікарем". Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/78441.
Full textAbstract:
Правовою підставою юридичної відповідальності приватного лікаря за корупційні злочини (тобто суспільно небезпечні діяння, які посягають на охоронювані кримінальним законом відносини у сфері надання публічних послуг, за вчинення яких суб’єкт злочину притягається до встановленої кримінальним законом відповідальності [1, с. 37]) є Кримінальним кодексом України (далі – КК України). Так, кримінально караними законодавець називає зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України) та підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК України). Суб’єктом цих злочинів є особа, що надає публічні послуги. Публічні послуги – це послуги, що надаються публічним сектором (тобто органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної та комунальної форми власності), а в окремих випадках – приватним сектором під відповідальність публічного сектору (публічної влади) і, як правило, за рахунок публічних коштів (тобто коштів державного і місцевих бюджетів)» [2, с. 43]. Публічні послуги характеризуються такими ознаками: вони спрямовані на захист та забезпечення умов для реалізації суспільних інтересів, прав та інтересів юридичних та фізичних осіб; породжують наслідки правового характеру; порядок і форма їх надання визначені державою чи органом місцевого самоврядування [3, с. 862]. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров’я» медичною послугою є послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт [4].
3
Гречаниченко, О. А. "Удосконалення роботи приватної педіатричної служби в умовах медичної реформи в Україні". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/81926.
Full textAbstract:
У роботі охарактеризовані передумови створення та функціонування приватної педіатричної служби на теренах України. Проведений детальний аналіз законодавчої бази діяльності приватного сектору охорони здоров’я. Системно описаний управлінський механізм, визначена роль приватного лікаря-педіатра в первинній ланці медичної допомоги, охарактеризовані особливості ведення підприємницької діяльності в умовах реформування медичної галузі України.
На основі фінансових звітів роботи кабінету «Дитячий лікар» за 2019 рік була визначена рентабельність роботи лікувального закладу. Також проведене соціальне опитування пацієнтів кабінету, яке дало змогу зробити аналіз професійних якостей лікаря-педіатра і ключових показників його діяльності, а також визначити подальші напрямки удосконалення роботи.<br>В работе охарактеризованы предпосылки создания и функционирования частной педиатрической службы на просторах Украины .Проведен детальный анализ законодательной базы деятельности частного сектора здравоохранения. Системно описан управленческий механизм,определена роль частного врача-педиатра в первичном звене медицинской помощи, охарактеризованы особенности ведения предпринимательской деятельности в условиях реформирования медицинской отрасли Украины.
На основе финансовых отчетов работы кабинета «Дитячий лiкар» за 2019 год была определена рентабельность работы лечебного учреждения. Также проведен социальный опрос пациентов кабинета, который дал возможность сделать анализ профессиональных качеств врача-педиатра и ключевых показателей его деятельности, определить дальнейшие направления усовершенствования работы.<br>The paper describes the prerequisites for the establishment and operation of private pediatric service in Ukraine. A detailed analysis of the legal framework for the private health sector has been conducted. The management mechanism is systematically described, the role of a private pediatrician in the primary care is defined, the peculiarities of doing business in the conditions of reforming the medical sector of Ukraine are characterized.
Based on the financial reports of the "Children's Doctor" office for 2019, the profitability of the medical institution was determined. There was also a social survey of patients of the office, which allowed to analyze the professional qualities of the pediatrician and key indicators of his activities, as well as to identify further areas for improvement.
4
Рижкова, Єлизавета Юріївна, Елизавета Юриевна Рыжкова та Elizabeth Yuryevna Ryzhkova. "Окремі питання організації державного та внутршньогосподарського рівнів управління діяльністю приватних закладів охорони здоров’я". Thesis, Кривий Ріг: Донецький юридичний інститут МВС України, 2018. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/6966.
Full textAbstract:
У тезах доповіді показано, що обрання стратегії управління залежить від безпосереднього керівника чи власника майна приватного закладу охорони здоров’я і підбирається з урахуванням досягнень науки менеджменту (використання лінійної, зокрема лінійно-штабної, функціональної структури управління). А саме формування системи органів управління і контролю залежить від організаційно-правової форми та розміру закладу охорони здоров’я. Видається, що найбільш ефективним для підвищення ефективності управління приватними закладами охорони здоров’я як суб’єктами господарювання, а в їх числі – суб’єктами підприємництва, має стати залучення в якості першого заступника (першого помічника, першого консультанта тощо) головного лікаря або в якості самого головного лікаря особи, яка має загальний рівень медичної освіти, проте основним видом діяльності якої є управлінська діяльність і основна освіта є юридичною, економічною, управлінською.
Conference papers on the topic "Приватна лікарня"
1
Литвиненко, Н. А., Ю. О. Сенько, М. В. Погребна, Л. М. Процик та С. П. Коротченко. "Найкращі клінічні практики ведення генералізованого/міліарного туберкульозу: клінічний випадок". У Міжнародна науково-практична конференція, присвячена Всесвітньому дню здоров’я: «Інноваційні підходи до діагностики, лікування туберкульозу та інших захворювань легень: практичні рекомендації для лікарів загальної практики, фтизіатрів і пульмонологів» 7 квітня 2025 року (онлайн), м. Київ, Україна. Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології імені Ф.Г. Яновського, 2025. https://doi.org/10.32902/2663-0338-2025-1s-12.
Full textAbstract:
Обґрунтування. Генералізований і міліарний туберкульоз (ТБ) залишаються серйозною медичною та соціальною проблемами, особливо в країнах з високою захворюваністю на ТБ і зростанням лікарської стійкості. Зважаючи на тяжкість клінічного перебігу та високий ризик летальності, впровадження найкращих клінічних практик у діагностиці й лікуванні цього захворювання є критично важливим для зниження рівня смертності та покращення результатів терапії. Клінічний випадок. Пацієнт Б., 37 років. Скарги на виражену слабкість, біль у ногах під час ходьби, підйоми температури тіла до 40 °С переважно у вечірній і нічний час протягом 1 місяця, задишку при ходьбі та підйомі сходами, іноді запаморочення та порушення ходи, втрату 35 кг за 2 місяці, серцебиття, появу виразок на губах останні 2 дні, діарею по 3-4 рази на добу. Анамнез: стан погіршився поступово за пів року до госпіталізації, пацієнт приймав жарознижувальні, по медичну допомогу не звертався, незважаючи на погіршення стану та прогресивну втрату ваги. За останні 3 тижні стан різко погіршився (температура тіла до 40 °С), звернувся до сімейного лікаря. Призначено обстеження, де було підтверджено ВІЛ (про цей діагноз пацієнт знав 4 роки, але лікування не отримував) і встановлено молекулярно-генетичним методом стійкість до рифампіцину. Госпіталізований у клініку ДУ «Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» з діагнозом: МЛС/Риф-ТБ (01.09.2023) легень (міліарний), дестр.-, МБТ+, МГ+, риф.+, к. 0, фТМЧ 0, гіст. 0, внутрішньочеревних і периферичних (шийних) лімфовузлів, дестр.-, МБТ 0, LF LAM 0, гіст. 0 (вперше діагностований ТБ), ког. 3 (2023). Тубінтоксикація. Дихальна недостатність ІІ. Вторинна анемія. ВІЛ-інфекція IV клінічної стадії. Результати дообстежень: CD4 – 60 клітин, вірусне навантаження – 195 000 коп./мл. Призначено антиретровірусну терапію (АРТ) TAF/3TC/DTG (тенофовіру алафенамід + ламівудин + долутегравір). На серії КТ-зрізів (рис. 1) у всіх відділах обох легень вогнищево-інфільтративні зміни, об’ємні процеси не виявляються. Архітектоніка легеневого малюнка не порушена. Збільшені внутрішньогрудні лімфатичні вузли паратрахеальної групи праворуч до 10 мм, одиничний зі звапненнями, біфуркаційної групи до 18 мм. Збільшені підключичні, надключичні лімфатичні вузли до 10-12 мм. Аксилярні лімфатичні вузли також збільшені – праворуч до 25 мм, ліворуч до 22 мм, зливаються в конгломерати. Cor vasa без особливостей. У порожнині перикарда виявляється випіт, з товщиною шару до 15 мм. У зоні візуалізації відзначається збільшення розмірів печінки, селезінки. КТ-ознаки внутрішньогрудної, аксилярної, шийної лімфаденопатії. Гідроперикард. Гепатоспленомегалія. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку: виявляються ознаки поодиноких вогнищ периваскулярного гліозу в лобних і правій тім’яній частках. Біохімічний аналіз крові в динаміці (табл.): відзначаються гіпоальбумінемія та гіперкреатинінемія. Рішення центральної лікарської консультативної комісії щодо хіміорезистентного ТБ (ЦЛКК-ХРТБ) № 1: зважаючи на поширеність туберкульозного процесу (легені (+ можливо, бронхи), плевральні порожнини, перикард, внутрішньогрудні, внутрішньочеревні та периферичні (шийні) лімфовузли), тяжкість стану, лихоманку, розпочату неадекватно АРТ, показники роботи нирок (хронічний гломерулонефрит на тлі ВІЛ), виражену анемію, лімфопенію, вирішено призначити лікування за життєвими показаннями переліком препаратів, що мають найменший нефротоксичний ефект – Bdq Mfx Mpn під чітким контролем показників крові, сечі, гемодинаміки та за рекомендаціями суміжних спеціалістів щодо супутніх патологій і станів. Консультація невролога: метаболічна токсична енцефалопатія на тлі ВІЛ-інфекції IV клінічної стадії у вигляді вестибуло-атактичного й астенічного синдромів. Полінейропатія нижніх кінцівок ідіопатична, сенсорно-моторна. Дисемінований/міліарний ТБ, МБТ+. Анемія легкого ступеня. Рекомендовано МРТ головного мозку, Сорбілакт, Медіаторн, Долоріва, Берлітіон. Консультація нефролога: ТБ легені, МЛС/Риф-ТБ (01.09.2023) міліарний з ураженням легень, дестр.-, МБТ+, МГ+, риф.+, к. 0, фТМЧ 0, гіст. 0, внутрішньогрудних, внутрішньочеревних і периферичних (шийних) лімфовузлів, полісерозиту (перикардиту, двобічного плевриту), дестр.-, МБТ 0, LF LAM 0, гіст. 0 (вперше діагностований ТБ), ког. 3 (2023). ВІЛ-інфекція IV клінічної стадії. Сепсис? Синдром поліорганної недостатності? Гостре пошкодження нирок ІІІ стадії, неолігурія у складі синдрому поліорганної недостатності та на тлі попередньої хронічної хвороби нирок ІV стадії (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації – 24,2 мл/хв/1,75 м2), гломерулонефриту інфекційного (вірусного) генезу. Анемія. Рекомендовано: 1) дієта № 7, продовжити призначену терапію (лікування основного захворювання); 2) корекція анемії (переливання еритроцитарної маси); 3) постійний моніторинг водно-електролітного балансу, біохімічних і гематологічних показників крові, ваги пацієнта; 4) вирішення питання про потребу гемодіалізу за відсутності позитивної динаміки креатиніну сироватки крові (08.09.2023). Консультація інфекціоніста: скасування АРТ до відновлення функції нирок. Показано консультацію нефролога, моніторинг артеріального тиску, контроль діурезу, аналізи – креатинін, сечовина, сечова кислота, кальцій, калій, фосфор, лікування – сорбенти, очисна клізма, сода-буфер внутрішньовенно. Загальний стан пацієнта поступово погіршувався: наростала задишка, температура тіла – до 38 °С. За 2 останні дні 2 епізоди сильної носової кровотечі. Наростала слабкість, апетиту не було. Наростання олігурії (протягом доби випив 1200 мл рідини + 1050 мл інфузіями, виділив 1250 мл сечі), наступної доби – 450 мл сечі при вжитих і введених 1500 мл розчинів. Білок у добовій сечі – 0,15 г. З’явилися жовтушність шкірних покривів та іктеричність склер. Отримано результати з приватної лабораторії: фосфор – 2,59 ммоль/л, феритин – 754 нг/мл, залізо в сироватці – 10,5 мкмоль/л, насичення трансферину залізом – 21,5 %, трансферин – 1,9 г/л, паратгормон – 10,40 пг/мл. 08.09.2023 пацієнта перевели до реанімаційного відділення в тяжкому стані. У реанімації провели консиліум фтизіатрів, інфекціоніста, реаніматолога. Зважаючи на об’єктивний стан, дані динамічного спостереження, клінічних аналізів у динаміці, рекомендовано: реакція пасивної гемаглютинації з лептоспірозним діагностикумом; креатинфосфокіназа; тимчасово (на 3 дні) скасувати Bdq і Mfx, питання щодо їх поновлення та/або призначення інших антимікобактеріальних препаратів у лікуванні (доцільності в призначенні АРТ, бісептолу та флуконазолу наразі немає, їх призначення буде розглянуто після покращення стану пацієнта та поліпшення клінічних показників крові); меропенем у лікуванні залишається, доза незмінна. Повторний консиліум через 3 дні – за результатами наявних результатів обстежень було відновлено Bdq і Мfx. Загальний стан істотно покращується. Рішення ЦЛКК-ХРТБ № 2: рекомендовано до лікування додати Cs 0,75 щоденно. Перегляд схеми лікування за зміни показників крові (анемія, гіпоальбумінемія). Отже, режим лікування: Bdq Mfx Cs Mpn. Лінезолід до режиму не доданий через анемію, призначено переливання еритроцитарної маси. Рішення ЦЛКК-ХРТБ № 3: у зв’язку з нормалізацією стану та рівня альбуміну (37,1 г/л), отриманням результату фенотипового тесту медикаментозної чутливості з резистентністю до HR до лікування додати Dlm і продовжити лікування за режимом Bdq Mfx Mpn Cs Dlm до повного усунення ознак анемії, далі представлення на розсуд ЦЛКК-ХРТБ для вирішення питання призначення лінезоліду. Консультація інфекціоніста через 2 місяці: рекомендовано контрольну комп’ютерну томографію органів грудної порожнини – КТ ОГП (негативації динаміки щодо лімфовузлів не виявлено), полімеразну ланцюгову реакцію на Toxoplasma gondii та цитомегаловірус (обидва тести негативні). Через 1 місяць відновлено АРТ – TAF/3TC/DTG. Через 10 днів після цього діагностовано синдром відновлення імунної системи (збільшення шийної групи лімфовузлів, температура тіла – 38,8 °С), призначено преднізолон із 30 мг (калій, омепразол). Рішення ЦЛКК-ХРТБ № 4: рекомендовано призначити лінезолід 600 мг щоденно, Суфер 5,0 внутрішньовенно струминно № 5, фолієву кислоту 5 мг, вітамін В12 щоденно, контрольні гемограми. Пацієнт отримував режим лікування – Bdq Mfx Lzd Cs Dlm Mpn. Стан на тлі призначення гормональної терапії покращився, однак після її завершення через 1,5 місяця повторно підйом температури тіла до 39 °С та збільшення лімфовузлів шиї. Повторено аналіз на цитомегаловірус – негативний, на SARS-CoV-2 – негативний. Повторно призначено гормони – преднізолон із 30 мг (калій, омепразол). Поступово стан пацієнта став покращуватися, лімфовузли зменшилися, температура тіла нормалізувалася, налагодилися апетит, сон, пацієнт став набирати вагу (12 кг), поступово зникли прояви інших опортуністичних інфекцій. Рішення ЦЛКК-ХРТБ № 5: пацієнт протягом 5,5 місяців отримує лікування за індивідуалізованим режимом. Відзначається клінічне покращення, досягнуто стійкого знебацилення з 1-го місяця лікування, позитивна динаміка за даними КТ ОГП й ультразвукового дослідження органів черевної порожнини – зменшення всіх груп лімфовузлів. Рекомендовано, зважаючи на ВІЛ-статус з низьким рівнем CD4 та наявним вірусним навантаженням, проявом синдрому відновлення імунної системи, лікування продовжити без парентеральних антимікобактеріальних препаратів (Mpn) – у режимі Bdq Mfx Cs Dlm Lzd. Контрольна КТ ОГП: позитивна динаміка процесу – зменшення розмірів усіх груп лімфовузлів. Пацієнт завершив лікування з результатом «вилікування». Висновки. З огляду на високий рівень смертності та складність ведення пацієнтів з генералізованим і міліарним ТБ важливими залишаються інтеграція сучасних методів діагностики та лікування, а також міждисциплінарний підхід до їх ведення. Впровадження найкращих клінічних практик дасть змогу значно покращити результати лікування, знизити рівень резистентності та смертності, а також сприятиме контролю поширення інфекції.