To see the other types of publications on this topic, follow the link: Протокол про адміністративне правопорушення.
Journal articles on the topic 'Протокол про адміністративне правопорушення'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Протокол про адміністративне правопорушення.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Монаєнко, Антон Олексійович. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКУМЕНТУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ОРГАНАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ". New Ukrainian Law, № 3 (31 серпня 2023): 88–95. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.3.13.
Full textAbstract:
У статті автор зазначає, що важливим процесуальним моментом у провадженні у справах про адміністративні правопорушення є розгляд справи про адміністративне правопорушення органами Національної поліції України. Важливим питанням є визначення моменту початку розгляду справи про адміністративне правопорушення, який здійснюється органами Національної поліції України. Притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред’явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У статті також автор зазначає повсякденні проблеми, з якими стикаються працівники органів Національної поліції України під час складання протоколів про адміністративні правопорушення. Складанню протоколу про адміністративне правопорушення обов’язково має передувати якісний правовий аналіз виявленого правопорушення і встановлення того, чи підлягають документуванню дії (бездіяльність) правопорушника. Це потрібно для правильної кваліфікації адміністративного правопорушення і для вибору виду й заходу адміністративного стягнення під час розгляду справи. Встановлений факт вчинення протиправної дії, за яку передбачено чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність, підлягає офіційному документуванню. Посадові особи органів Національної поліції зобов’язані скласти протокол про адміністративне правопорушення. Також складанню протоколу про адміністративне правопорушення має передувати робота з виявлення та оформлення належним чином доказів адміністративного правопорушення. За результатами дослідження запропоновано впровадження інституту адміністративного розслідування працівниками органів Національної поліції України шляхом внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішення про проведення адміністративного розслідування має прийматися посадовою особою органу Національної поліції України, уповноваженою складати за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення у вигляді постанови за чітких обставин, які також мають бути визначені в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
2
Співак, М. В. "ЩОДО ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У ЗВʼЯЗКУ ІЗ РАТИФІКАЦІЄЮ СТАМБУЛЬСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ". Kyiv Law Journal, № 2 (19 жовтня 2022): 93–99. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.2.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у звʼязку із ратифікацією Стамбульської конвенції. Автором проаналізовано законодавчі нововведення, положення Кримінального Кодексу України по відношенню до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення. Встановлено, що обовʼязковій криміналізації підлягають: психологічне насильство; переслідування (сталкінг); фізичне насильство; сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди); примусовий шлюб; жіноче обрізання; примусовий аборт; примусову стерилізацію. У той же час, на думку автора, адміністративно-деліктне законодавство теж потребує змін. Наголошено на тому, що нині Кодекс України про адміністративні правопорушення закріплює лише одну норму, що встановлює адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства (стаття 173-2). Наводиться статистика про кількість розглянутих справ про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 на сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень». Основний акцент зроблено на необхідності закріплення норм які б визначали адміністративну відповідальність за гендерні домагання та сексуальні домагання на робочому місці. При виробленні пропозицій автором був врахований досвід Швеції. Автор пропонує під гендерними домаганнями на робочому місці розуміти ситуації, коли жінки й чоловіки не є фактично рівними за правами, можливостями й уявленнями про них у наслідок сексизму. Що стосується сексуальних домагань на робочому місці то автор пропонує закріпити два види домагань: вербальні і не вербальні. Автор пропонує доповнити Главу 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею 41-4. Право складати протокол про адміністративне правопорушення закріпити за органами Національної поліції і власниками підприємств, установ, організацій або уповноважений ним орган з внесенням відповідних змін до статті 255. Право розгляду справ даної категорії віднести до компетенції районних, районних у місті, міськ чи міськрайонних судів з внесенням відповідних змін до статті 221.
3
Ліпинський, В. В., та О. О. Пустовий. "ДОТРИМАННЯ ВИМОГ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД ПІД ЧАС ТЛУМАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНИХ ПРАВОВИХ НОРМ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 110–14. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.109.
Full textAbstract:
Зважаючи на те, що більшість адміністративних стягнень позбавляють правопорушника його майна (штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права; виправні роботи), для належного тлумачення адміністративно-деліктного законодавства вирішальне значення має дотримання гарантій захисту права власності, закріплених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, йдеться про те, що під час тлумачення адміністративно-деліктних правових норм слід виходити з того, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції адміністративно-деліктне законодавство може бути підставою для втручання у право власності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише якщо його положення з урахуванням практики його застосування національними судами є достатньо передбачуваними, зважаючи на особливості відповідних суспільних відносин. Крім того, обираючи адміністративне стягнення, пов'язане з позбавленням майна або накладенням грошового стягнення, необхідно забезпечити пропорційність між таким адміністративним стягненням та адміністративним правопорушенням, що вимагає, зокрема, врахувати особливі обставини справи під час визначення розміру стягнення та розглянути можливість застосування менш суворого заходу стягнення для досягнення справедливого балансу між відповідним суспільним інтересом та правами власника. Натомість має братись до уваги те, що автоматичне, безвідносне до індивідуальних обставин справи заявника втручання може вважатись порушенням конвенційного положення про захист власності. Також визначальне значення має те, щоб втручання у право власності супроводжувалось доступністю достатніх процесуальних гарантій проти свавілля, включаючи можливість ефективно оскаржити відповідний захід до незалежного органу, який має компетенцію за змагальною процедурою розглянути підстави застосування заходів втручання та відповідне доказове обґрунтування.
4
Іванов, І. Є. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА НА СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОСТУПОК". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 21 (8 листопада 2019): 42–48. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v21i0.573.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретико-правовій характеристиці змісту і форми протоколу про адміністративне правопорушення, окреслено проблеми його складання. Здійснено аналіз практики адміністративно-юрисдикційної діяльності компетентних органів державної влади на стадії порушення справи про адміністративний проступок. За результатами дослідження сформулювало конкретні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства.
5
Сопілко, Ірина, та Юрій Тарасенко. "УЧАСТЬ СТОРОНИ ОБВИНУВАЧЕННЯ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ДО ПИТАННЯ ПРО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У СПРАВІ «БАНТИШ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 2, № 71 (2024): 100–107. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.71.18796.
Full textAbstract:
Мета статті – обґрунтувати підхід щодо врегулювання участі сторони обвинувачення під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, що випливає з необхідності виконання Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бантиш та інші проти України» Про необхідність оновлення Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить Рішення ЄСПЛ у справі «Бантиш та інші проти України» від 6 жовтня 2022 року. Обговорення: у статті досліджується питання доцільності врегулювання участі сторони обвинувачення під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, що випливає з необхідності виконання Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бантиш та інші проти України». Результати: зазначено про доцільність проведення теоретико-правових досліджень, присвячених включенню сторони обвинувачення до суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення. Вказано пропозиції щодо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за результати таких досліджень. Зокрема, запропоновано виділити окрему структурну складову КУпАП, в якій передбачити статті, де визначено поняття обвинувачення у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, а також перелік осіб, які є стороною обвинувачення; передбачити участь прокурора як сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які підвідомчі розглядати судом (суддею); зазначено, у порядку дискусії, про віднесення до сторони обвинувачення осіб, які мають складати протоколи про адміністративні правопорушення та викривача (у разі розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією).
6
Когут, Володимир Михайлович. "ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ У ПРОТОКОЛАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 2 (1 липня 2024): 42–49. http://dx.doi.org/10.32782/2311-8040/2024-2-7.
Full textAbstract:
Гарантування безпеки дорожнього руху – пріоритет для України. Держава встановлює норми регулювання, стандарти та правила для транспорту, а також вимоги до технічного стану обладнання та кваліфікації учасників руху. Однак, основна увага зосереджується на дієвості правил дорожнього руху. Проблема відповідальності за порушення правил дорожнього руху (надалі також – ПДР) є актуальною, особливо в умовах постійного розвитку транспортної системи та міжнародного співробітництва. Мета статті – проаналізувати судову практику щодо відповідальності за порушення ПДР та виявити вплив неправильного цитування Правил на прийняття судами рішень. Автором розглядаються випадки, коли відсутнє посилання на відповідні положення ПДР у протоколі, або їх неправильне зазначення мають наслідком неможливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, а саме: 1) помилки у виборі пункту ПДР або його не зазначення; 2) посилання на пункт ПДР без роз’яснення у протоколі, яким чином відбулося порушення вимог законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; 3) зазначення у протоколах про адміністративні правопорушення більш ніж одного пункту ПДР, який вважають порушеним; 4) відсутність єдності у судовій практиці з приводу застосування окремих положень ПДР; 5) бланкетний характер частини норм ПДР, що передбачає необхідність звернення до численних ДСТУ. У статті також розглядаються процесуальні можливості суду у випадку встановлення однієї з вищенаведених ситуацій. У випадку, якщо наявні вищенаведені проблеми застосування положень ПДР, суд позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення по адміністративній справі, що має наслідком: 1) повернення адміністративного матеріалу на доопрацювання або 2) закриття справи, оскільки суддя позбавлений можливості встановити наявність вини особи у вчиненні правопорушення або 3) закриття провадження у справі у зв’язку з іншими обставинами, передусім, закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Вибір одного з цих варіантів, а саме: чи повертати матеріали справи на доопрацювання, чи закривати провадження належить до дискреційних повноважень суду.
7
Цимбал, П. В., та В. Ф. Влад. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ". Європейський правничий часопис, № 2 (2024) (12 квітня 2024): 34–40. http://dx.doi.org/10.36919/3041-1149(print).2.2024.34-40.
Full textAbstract:
У науковій статті досліджується нормативно-правове та науково-методичне забезпечення протидії, корупції, у місцях позбавлення волі. Науковці до таких засобів здебільшого додають нормативно-правові акти у сфері протидії корупції. До цього списку! долучаємо ще й науковометодичні рекомендації боротьби із корупційними правопорушеннями у місцях позбавлення волі. До нормативно-правового забезпечення протидії корупції належать ті нормативноправові акти, які були ухвалені як в Україні (Конститущія України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», наказ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про затвердження «Порядку> впровадження механізмів заохочення викривачів та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов 'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України від 10 березня 2021 року! № 64/0Д-21 «Про запобігання корупції» та ін.), так і за кордоном, які являють собою міжнародні договори, що регулюють протидію корупційним правопорушенням, як-от Конвенція ООН проти корупції, Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією. Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією. Кожен вищеперерахований документ становить основу> протидії корупційним правопорушенням, учинених у місцях позбавлення волі. Порушення вимог законодавства матиме своїм наслідком незаконність отриманих доказів. Крім законодавчого забезпечення протидії корупційним правопорушенням, існують науково-методичні рекомендації боротьби з ними. Такими засобами забезпечення можуть виступати: окремі методики розслідування корупційних правопорушень, навчальні посібники, дисертаційні дослідження та ін. Загалом усі вищеперераховані елементи становлять нормативно-правове та науковометодичне забезпечення засобів і заходів боротьби з корупційними правопорушеннями у місцях позбавлення волі.
8
Марцун, М. І. "ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНІ СТ. 44-3 КУпАП «ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ЩОДО КАРАНТИНУ ЛЮДЕЙ»". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 98 (2022): 168–77. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.98.168-177.
Full textAbstract:
Стаття присвячена особливостям провадження у справах про адміністративні проступки щодо порушення правил карантину людей. Специфіка діяльності правоохоронних та інших органів виконавчої влади з виявлення таких правопорушень та притягнення винуватців до адміністративної відповідальності залишається недослідженою. Встановлено перелік органів влади і посадових осіб, які уповноважені складати протоколи про вчинення адміністративних проступків у сфері порушення правил карантину людей. Визначено органи влади, які мають право приймати рішення у справах про подібні адміністративні правопорушення. Зроблено висновок, що норми законодавства про адміністративні правопорушення та галузевого законодавства, яке визначає повноваження органів влади, є неузгодженими. Так Кодекс України про адміністративні правопорушення уповноважує певні органи влади складати протоколи про адміністративні проступки, які полягають у порушенні правил карантину людей. Водночас галузеве законодавство не визначає посадових осіб органів, які мають право складати такі протоколи. Запропоновано низку рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює провадження у справах про адміністративні проступки у сфері порушення правил карантину людей, а саме: надати право працівникам Національної поліції складати протоколи про адміністративні правопорушення в разі появи особи в громадському місці без засобів індивідуального захисту; визначити конкретних посадових осіб органів охорони здоров’я, які матимуть право складати протоколи про адміністративні проступки у сфері порушення правил карантину людей; встановити в Законі України «Про місцеве самоврядування» права конкретних посадових осіб складати протоколи про такі адміністративні правопорушення; ухвалити на рівні міських та/або сільських рад окреме положення про порядок розгляду протоколів про адміністративні правопорушення; передати повноваження виконавчих комітетів місцевих рад з розгляду справ про адміністративні проступки, які полягають у порушенні правил карантину людей, адміністративним комісіям, сформованим із фахівців у галузі права.
9
Муза, Олег Валентинович. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ» ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ". New Ukrainian Law, № 2 (13 липня 2023): 55–59. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.2.7.
Full textAbstract:
Статтю присвячено перспективам застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» під час провадження у справах про адміністративні проступки. Визначено, що сфера дії Закону України «Про адміністративну процедуру» впливає на необхідність узгодження правових норм, що регулюють загальну адміністративну процедуру, з положеннями адміністративного деліктного законодавства. Труднощі правозастосування в аналізованій сфері полягають у перше чергу у нереформованості законодавства України про адміністративні проступки. Кодифікація законодавства про адміністративну відповідальність є нагальним кроком наближення правового регулювання провадження у справах про адміністративні проступки до європейських стандартів та практики Європейського суду з прав людини. Звернуто увагу на ключові питання узгодження Закону України «Про адміністративну процедуру» з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 1) унормування використання поняття «адміністративний орган» в адміністративному деліктному законодавстві; 2) запровадження уніфікованого підходу до обрахунку процедурних строків; 3) врегулювання питання з приводу відводу посадової особи адміністративного органу, який розглядає справу про адміністративний проступок; 4) перегляд прав та обов’язків учасників адміністративно-деліктного провадження; 5) приведення змісту протоколу про адміністративний проступок та постанови про накладення адміністративного стягнення у відповідність до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», що встановлені для адміністративних актів; 6) удосконалення процедури оскарження рішень про накладення адміністративних стягнень до вищестоящих адміністративних органів; 7) розв’язання проблеми правової правомірності та правової доцільності існування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки в адміністративному деліктному законодавстві.
10
Атаманчук, Наталія Іванівна. "АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ НА ШЛЯХУ ДО ВСТУПУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". New Ukrainian Law, № 5 (15 грудня 2023): 46–52. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.5.7.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан правового регулювання Рахункової палати, підкреслено важливість подальшого удосконалення українського законодавства на шляху до вступу у Європейський Союз. Досліджено особливості адміністративно-юрисдикційних повноважень Рахункової палати, встановлено, що особливості правового забезпечення адміністративно-юрисдикційної діяльності Рахункової палати в Україні врегульовуються загальним і спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про Рахункову палату», Регламентом Рахункової палати, Порядком особистого прийому громадян у Рахунковій палаті, Порядком складання та направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення тощо. Автором приділено увагу шляхам удосконалення діяльності Рахункової палати, проаналізовано різні погляди вітчизняних науковців щодо проблемних аспектів повноважень, функціонування, діяльності Рахункової палати, необхідності законодавчого закріплення статусу Рахункової палати як вищого органу аудиту з урахуванням євроінтеграційної політику України, гармонізації норм українського законодавства з нормами законодавства Європейського Союзу. У висновках до статті констатовано, що адміністративно-юрисдикційною діяльністю Рахункової палати є діяльність щодо розгляду та вирішення адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення у встановлених законом порядку та формах, а також здійснення інших адміністративно-юрисдикційних дій забезпечувального характеру в межах повноважень цього органу із забезпечення дотримання фінансового законодавства. Доведено необхідність подальшого вдосконалення правового забезпечення адміністративно-юрисдикційної діяльності Рахункової палати через формування єдиних концептуальних засад організації такої діяльності з урахуванням Євроінтеграційного шляху України, а також формування єдиного правового поля та законодавчого закріплення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державного фінансового контролю. Наголошено на тому, що подальше реформування діяльності Рахункової палати як органу державного фінансового контролю передбачає гармонізацію законодавства України з правом ЄС та його адаптацію до ключових вимог побудови спільного Європейського правового простору.
11
Саєнко, С. І. "Процесуальна роль протоколу про адміністративне правопорушення на стадії попереднього розслідування справи". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ, Вип. 4 (2006): 202–8.
Find full text
12
Цабека, К. "Деякі аспекти кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 260–66. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1731.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню деяких аспектів кваліфікації адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, зокрема, визначенню поняття, особливостей та суб'єктів її здійснення. Розглянуто наукові підходи до розуміння понять «адміністративно-правова кваліфікація» та «кваліфікація адміністративного правопорушення» з метою з'ясування питання, чи є зазначені категорії принципово різними або тотожними. Узагальнюючи досліджені визначення понять «адміністративно-правова кваліфікація» та «кваліфікація адміністративного правопорушення», виділено визначальні аспекти кваліфікації адміністративного правопорушення. Окрему увагу приділено визначенню суб'єктів здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. З аналізу норм чинного адміністративного законодавства наведено перелік суб'єктів, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. З урахуванням судової практики з розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, визначено особливості та зміст кваліфікації таких правопорушень у межах судового провадження. Виділено головні аспекти щодо здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Установлено суб'єктів кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Процес здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, запропоновано розглядати як комплекс проведення відповідних дій, які визначені автором. За результатами дослідження питань у межах тематики наукового дослідження наведено авторське визначення поняття «кваліфікація адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією», під яким необхідно розуміти діяльність спеціально вповноваженого суб'єкта щодо пізнання, аналізу та оцінки діяння (дії чи бездіяльності), змістом котрої є зіставлення та співвідношення ознак вчиненого діяння (дії чи бездіяльності) до юридично значущих ознак (юридичного складу) адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, визначених чинним адміністративним законодавством, із відповідним процесуальним оформленням.
13
Sambor, M. A. "Дискреційні повноваження щодо складення протоколів про адміністративні правопорушення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (30 жовтня 2018): 31–39. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.05.05.
Full textAbstract:
У статті розглядаються актуальні питання дискреційних повноважень посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення. Досліджується співвідношення права суб’єкта, уповноваженого складати протоколи про адміністративні правопорушення з його обов’язками та повноваженнями, якими такий суб’єкт наділений у зв’язку із виконанням функцій держави та наданням відповідних адміністративних чи поліцейських послуг. Аналізуються норми чинного законодавства України щодо визначення розсуду поліції на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
14
Самбор, М. А. "Зміст протоколу про адміністративне правопорушення: окремі проблеми правозастосовної практики, пов"язаної з прийняттям процесуальних рішень". Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, № 4 (2015): 38–45.
Find full text
15
Соколова, І. О., та А. Ю. Філіппова. "АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО БУЛІНГУ В ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ". Актуальні проблеми держави і права, № 92 (24 січня 2022): 130–40. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3269.
Full textAbstract:
Соколова І. О., Філіппова А. Ю. Аналіз судової практики щодо булінгу в освітніх закладахУкраїни. – Стаття.У статті проаналізовано п’ять судових справ щодо вчинення булінгу (цькування) в освітньомусередовищі в Україні. Підкреслюється, що така серйозна проблема, як булінг, у всьому світі існуєдосить давно. Україна, як і більшість зарубіжних країн, перебуває на початковому етапі становлення антибулінгової протидії.Визначено поняття та основні ознаки, риси та соціальну природу булінгу, його характеристикуз точки зору чинного законодавства та наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців.Проаналізована практика деяких країн світу щодо протидії явищу булінгу.Наголошується, що натепер в Україні спостерігається відсутність одного критерію для вирішення справ, в яких склад адміністративного правопорушення є однаковим або дуже подібним. Складність винесення уніфікованих постанов зумовлена тим, що явище булінгу для сучасної юриспруденції є досить новим.З’ясовано, що нині відсутнє чітке розуміння сутності булінгу, його характерних ознак. Через це на практиці досить складно ідентифікувати булінг як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і судового розгляду.Встановлено, що в кримінально-правовій науці явище булінгу не має об’єктивізації. Дії, у якихпростежується перехід до агресивних дій (завдання шкоди здоров’ю людини), виходять за межі визначення адміністративного проступку і мають ознаки злочину. У такому разі має місце запровадження окремої кримінально-правової відповідальності за вчинені дії.Зауважується, що необхідне створення дієвого правового механізму протидії явищу булінгу, якемає ґрунтуватися на досвіді інших країн світу, адже досліджувaна нами проблема не має кордонів.
16
ВАЛЕРКО, Р. А., Л. О. ГЕРАСИМЧУК, Ю. Ю. ФОМЕНСЬКИЙ та А. О. ПІЦІЛЬ. "ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ НА ТЕРИТОРІЇ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Аграрні інновації, № 14 (30 вересня 2022): 180–85. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.14.26.
Full textAbstract:
Метою дослідження було дослідження особливостей здійснення державного екологічного нагляду (контролю) у сфері використання об’єктів природно-заповідного фонду Житомирської області Управлінням державного екологічного нагляду (контролю) у Житомирській області протягом 2019-2021 років. Методи. Під час проведення досліджень були використані статистичні дані головного управління статистики у Житомирській області та матеріали Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері використання об’єктів природно-заповідного фонду Житомирської області протягом 2019-2021 років. Результати. Встановлено, що у структурі природно-заповідного фонду Житомирської області міститься 242 об’єкти, серед яких найбільшу частину займають заказники, а найбільша кількість об’єктів природно-заповідного фонду знаходяться на території Коростенського району, а саме 103 об’єкти. Здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у частині охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду покладається на Державну екологічну інспекцію, реалізацію повноважень якої у межах Житомирської області забезпечує Державна екологічна інспекція Поліського округу. Управлінням державного екологічного нагляду (контролю) у Житомирській області протягом 2019-2021 років було здійснено 4504 ресурсних перевірок, 56 серед яких становлять перевірки у сфері використання об’єктів природно-заповідного фонду, на основі яких було складено 42 протоколи про адміністративне правопорушення. Загальна сума накладених штрафів внаслідок перевірок становила 0,425 тис. грн, яка була стягнута у повному обсязі, а загальна сума розрахованих збитків становила 117,894 тис. грн. Висновки. За результатами перевірок пред’явлено 4 претензії на загальну суму 50,251 тис. грн, з яких сплачено 46,2 %, а головними порушеннями при здійсненні перевірок виявились незаконна порубка та пошкодження дерев у межах природо-заповідного фонду.
17
А. М. Чвалюк та Н. В. Чвалюк. "СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БДЖІЛЬНИЦТВА В УКРАЇНІ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 90 (2020): 215–27. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.215-227.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду сучасного стану правового регулювання бджільництва. Аналіз чинного законодавства, практики діяльності регуляторних органів та наукових досліджень показав відсутність єдиної спеціалізованої системи державного управління в галузі бджільництва й недостатню ефективність державного контролю. Здійснена спроба привернути увагу до відсутності органів (посадових осіб) уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі бджільництва; невизначеності підвідомчості справ про адміністративні правопорушення в галузі бджільництва; відсутності правових норм щодо визначення осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення в галузі бджільництва. Запропоновано включити до положень Державних будівельних норм України наступну вимогу: «На ділянці пасіки вулики мають бути розміщені таким чином: на відстані не менш ніж 3 м від сусідніх садових (дачних) ділянок льотками, які направлені від них; на відстані не менше ніж 5 м від межі ділянки пасіки з боку вулиці».
18
ПОДОЛЯКА, А. М., та Ю. М. ДЬОМІН. "ПОВНОВАЖЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ПРОКУРОРІВ ЩОДО СКЛАДАННЯ ПРОТОКОЛІВ ПРО ВІЙСЬКОВІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ". Європейські перспективи, № 4 (2021): 72–78. http://dx.doi.org/10.32782/ep.2021.4.10.
Full text
19
Vatsiuk, V. "ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ ОТРУЙНИХ ЧИ СИЛЬНОДІЮЧИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 204–11. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.25.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що початковий етап використовується для позначення певного періоду досудового розслідування, під час якого слідчий здійснює організаційні заходи для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення та особи підозрюваного. Основна спрямованість початкового етапу розслідування – інтенсивний пошук, виявлення і закріплення доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Своєчасність прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів передусім залежить від часу повідомлення про кримінальне правопорушення, повноти та достовірності отриманої первинної інформації; факту затримання підозрюваного; швидкого та повного зібрання необхідних матеріалів. На початковому етапі розслідування незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів слідчий у своєму розпорядженні повинен мати такі матеріали: рапорт про виявлення кримінального правопорушення; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); зареєстроване повідомлення про початок досудового розслідування; повідомлення прокурора про початок досудового розслідування; доручення про проведення досудового розслідування; протокол огляду місця події; протокол затримання, протокол допиту свідків та очевидців вчинення кримінального правопорушення; постанову про призначення експертизи матеріалів, речовин та виробів. Наголошено, що особливістю початкового етапу досудового розслідування кримінальних правопорушень пов’язаних із незаконним обігом отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів є складність отримання відомостей про предмет кримінального правопорушення. Тому, зокрема, в першу чергу для ефективної роботи практичних працівників правоохоронних органів, слід зазначити, що джерелами відомостей про віднесення лікарських засобів до категорії отруйних чи сильнодіючих на самому початку досудового розслідування кримінального провадження (або про віднесення пристосувань, деталей чи інших предметів до обладнання для виготовлення таких лікарських засобів) можуть слугувати пояснення осіб, які володіють спеціальними знаннями у відповідній галузі. Також додатково, можна отримати відомості про характер кримінально-протиправного діяння виходячи з показань свідків та очевидців події, або потенційного підозрюваного, тобто особи яка була затримана на місці вчинення кримінального правопорушення, або замаху на його вчинення.
20
Лошицький, М. В., та Т. П. Мінка. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 15 (30 травня 2019): 27–38. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v15i0.355.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблемних питань процесуальної складової в діяльності органів внутрішніх справ України. Досліджуються недоліки при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, проблеми правильного опису протиправних дій особи. Аналізується правозастосовна судова практика в цій сфері. Запропоновано конкретні шляхи вирішення зазначених проблем.
 
 The article investigates issues of procedural component in the internal affairs of Ukraine. We investigate shortcomings in the preparation of reports on administrative offenses correct description of the problem of illegal actions of individuals. Analyzed Enforcement jurisprudence in this area. Specific solutions to these problems.
21
Самбор, М. А. "Доказування у справі про адміністративне правопорушення". Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, № 3 (2016): 51–57.
Find full text
22
Новицька, М. "«Адміністративне правопорушення» та суміжні поняття: аналіз співвідношення". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 384–90. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1659.
Full textAbstract:
У статті проведено правовий аналіз співвідношення поняття «адміністративне правопорушення» із суміжними поняттями. Відзначено істотний інтерес в адміністративно-правовій науці до проблематики адміністративних правопорушень загалом. З'ясовано, що значне коло питань вже досліджувалося науковцями, проте окремі аспекти розуміння сутності й ознак адміністративного правопорушення, а також його співвідношення із суміжними поняттями досі лишаються актуальними. Обґрунтовано, що значний інтерес у науковому середовищі до категорії «адміністративне правопорушення» становить питання його співвідношення зі спорідненими поняттями, такими як «адміністративний проступок», «адміністративний делікт», а також їх відмінність від понять «кримінальне правопорушення», «кримінальний проступок», про що свідчать численні доктринальні джерела, монографічні праці з відповідної адміністративно-правової тематики. Дослідження такого співвідношення дозволяє відобразити весь ресурс і зміст поняття «адміністративне правопорушення», а також уникати термінологічної плутанини. Проаналізовано діаметрально протилежні позиції вчених, фахівців у сфері адміністративного, в т. ч. адміністративно-деліктного права щодо співвідношення поняття «адміністративне правопорушення» із суміжними поняттями. Звернуто увагу на положення нормативно-правових актів щодо закріплення офіційних дефініцій. Акцентовано на тому, що погляди науковців на розмежування адміністративного проступку і кримінального проступку не збігаються, кожен пропонує власні критерії, тому з метою забезпечення адекватної реакції законодавця на вчинення відповідних протиправних діянь нагальною потребою є чітке нормативно-правове вирішення цієї проблеми. Зроблено відповідні висновки щодо співвідношення поняття «адміністративне правопорушення» із суміжними поняттями.
23
Задихайло, О. А. "ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК ДЖЕРЕЛО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 40 (2024): 99–105. https://doi.org/10.34142/23121661.2024.40.11.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблематику правової природи рішень Європейсь-кого Суду з прав людини як джерела адміністративного процесуального права України та процедури їх застосування в адміністративному судочинстві. Проаналізовано зміст основних положень Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколів до неї, які є частиною національного законодавства України. Встановлено, що адміністративні суди й суди, які розглядають справи про адміністративні правопорушення мають застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Визначено, що для належної реалізації Україною взятих на себе зобов’язань в межах, визначених положеннями Європейської Конвенції потрібне узагальнення судової практики щодо використання рішень ЄСПЛ на рівні Верховного Суду України
24
Бариляк, Андрій, та Юрій Хатнюк. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ОТРИМАННЯ ДОСТУПУ ДО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ НАДРОКОРИСТУВАЧАМИ У НАФТОГАЗОВІЙ ГАЛУЗІ". Молодий вчений, № 7 (119) (31 липня 2023): 62–69. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-7-119-12.
Full textAbstract:
У даній статті проведено аналіз особливостей забезпечення надрокористування та отриманням дозволу на користування земельної ділянки згідно чинного законодавства країни. Актуальність даного питання є важливим для компаній, які займаються видобуванням діяльністю на території України. Зазначено, що з досвіду практичної діяльності та організації роботи у зазначеній сфері вимагає подальших наукових досліджень та визначення вузьких місць для їх вирішення. Серед інструментів забезпечення додержання адміністративно-правового режиму надрокористування на особливу увагу заслуговує контрольно-наглядова діяльність. На сьогодні контрольно-наглядовими повноваженнями наділені Державна служба України з питань праці (надалі Держпраця), Державна служба геології та надр України (надалі Держгеонадра) та Державна екологічна інспекція України (надалі Держекоінспекція). Повноваження Держпраці у сфері надрокористування пов’язані зі здійсненням гірничого нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю й виробничим процесом під час вивчення та використання надр і обумовлені необхідністю забезпечення техногенної безпеки та охорони праці під час здійснення надрокористування та не передбачають установлення факту самовільного користування надрами в процесі перевірок чи розрахунок відповідних збитків державі. Поряд із гірничим наглядом і контролем Держекоінспекцію уповноважено здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Оскільки надра є природними ресурсами, Держекоінспекція реалізує державний нагляд (контроль) за використанням та охороною надр за допомогою: проведення перевірок із застосуванням інструментально-лабораторного контролю і складення актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надання обов’язкових для виконання приписів і розпоряджень щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, а також лабораторні вимірювання (випробування) (пп. 3 п. 4); звернення з поданням про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами в разі порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час користування надрами (пп. 51 п. 4); складення протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд адміністративних справ, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом (пп. 7 п. 4); розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра, пред’явлення відповідних претензій, звернення до суду з відповідними позовами (пп. 8 п. 4); вжиття заходів щодо припинення самовільного користування надрами та забудови площ залягань корисних копалин із порушенням установленого порядку (пп. 10 п. 4).
25
Задихайло, О. А., та П. В. Жулій. "ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ В ПРОЦЕСІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 40 (2024): 72–77. https://doi.org/10.34142/23121661.2024.40.08.
Full textAbstract:
У статті досліджуються основні проблеми кваліфікації адміністративного проступку в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення. Неправильна кваліфікація адміністративних проступків може призвести до надмірних або недостатніх покарань, що руйнує довіру суспільства до правової системи та ефективність адміністра-тивного правозастосування. Для подолання цих проблем рекомендуються ретельний перег-ляд адміністративного законодавства та підвищення чіткості правових визначень, а також впровадження стандартизованих навчальних програм для суддів та інших суб’єктів, упов-новажених розглядати справи про адміністративні правопорушення для більш поглибленого розуміння кваліфікації адміністративних проступків.
26
Панасюк, О. "Деякі питання щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення". Підприємництво, господарство і право, № 11 (297) (2020): 142–46.
Find full text
27
Завальний, М. В. "Порушення справи про адміністративне правопорушення та її розслідування". Університетські наукові записки Хмельницького університету управління та права. Право. Економіка. Управління, Вип. 4 (32) (2009): 160–65.
Find full text
28
Самбор, М. А. "Адміністративне затримання: доктрина, законодавство, правозастосування". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 1, № 93 (2021): 199–212. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.93.199-212.
Full textAbstract:
У статті досліджується існуюча доктрина розуміння адміністративного затримання, елементи національного законодавства України, норми якого регламентують підстави та особливості реалізації адміністративного затримання як заходу забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також юридична практика, що склалася під час застосування адміністративного затримання. Окремо виділяються питання сповіщення родичів про адміністративне затримання особи, що являє собою додаткову гарантію дотримання прав і свобод затриманої особи. Дослідження прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справах щодо відновлення прав і свобод затриманих осіб вказує на ряд прогалин національного законодавства України щодо встановлення моменту затримання та охоплення адміністративним затриманням доставлення особи.
29
Деревянко, Н. З. "ДІЯЛЬНІСТЬ ОФІЦІЙНИХ СПОСТЕРІГАЧІВ У СФЕРІ СКЛАДАННЯ ПРОТОКОЛІВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЗА НЕДОТРИМАННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Juridical scientific and electronic journal, № 12 (2024): 493–96. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2024-12/113.
Full text
30
Шестак, Л. В., та В. В. Зінченко. "АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОБІГУ ІНФОРМАЦІЇ". Знання європейського права, № 1 (27 квітня 2021): 117. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.183.
Full textAbstract:
Ця стаття присвячена визначенню сутності та юридичного змісту інформаційного правопорушення як особливого виду адміністративно караного діяння. Автор аналізує наукові позиції різних дослідників щодо визначення поняття інформаційного правопорушення та доходить висновку про тотожність понять «адміністративне інформаційне правопорушення», «правопорушення в інформаційній сфері», «правопорушення у сфері обігу інформації», «інформаційний делікт».
 Способом урегулювання інформаційних правовідносин є забезпечення належного правового захисту інформації як предмета правовідносин. Відповідно, проявом такого захисту є застосування заходів адміністративної відповідальності за вчинення так званого інформаційного правопорушення - порушення визначеного законом порядку використання, зберігання, отримання й обігу інформації, за вчинення якого передбачено застосування заходів адміністративної відповідальності.
 Для забезпечення невідворотності та справедливості адміністративної відповідальності за вчинення інформаційних правопорушень автор пропонує: визначитися з поняттям адміністративної відповідальності та поняттям інформаційного адміністративного правопорушення; вказати, які протиправні дії складають інформаційний адміністративний проступок; визнати юридичних осіб та неповнолітніх суб’єктом відповідного правопорушення; систематично вносити зміни й доповнення до КУпАП, де визначати склади нових протиправних діянь, що посягають на встановлений порядок обігу інформації та її носіїв; у межах КУпАП за вчинення інформаційних адміністративних правопорушень визначити стягнення, співрозмірні розміру завданої шкоди, в тому числі й моральної.
 Автор не поділяє позиції окремих дослідників про необхідність виділення інформаційних адміністративних правопорушень у самостійну главу Кодексу України про адміністративні правопорушення.
31
Бородін, Іван, та Ганна Рибікова. "ІСТОРИКО-ПРАВОВА ПРИРОДА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРОСТУПКУ) ТА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 4, № 65 (2022): 43–50. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.65.17038.
Full textAbstract:
Мета: визначення правового регулювання інституту адміністративної відповідальності, в контексті якого важливим є розуміння адміністративного правопорушення (проступку) та інституту адміністративної юстиції. Методи дослідження: у роботі використані феноменологічний, герменевтичний; соціологічний; логічний; діалектичний методи. Результати: поглиблені знання про адміністративне правопорушення (проступок) як виду юридичної відповідальності та інститут адміністративної юстиції як правових явищ відповідно до основоположних стандартів суспільства, держави і права, у їх взаємозв’язку. Обговорення: проаналізовано історичний аспект правового регулювання адміністративного правопорушення та адміністративної юстиції в Україні, у результаті чого обґрунтовано думку про те, що інститут адміністративної юстиції в Україні у своєму становленні бере свій початок в російській імперії, продовжує розвиватися в Радянському Союзі, а потім і в Україні, вважаємо, що цей інститут є одним із актуальних напрямків побудови в Україні правової держави.
32
Бородін, І. Л. "Завдання та стадії розгляду справ про адміністративне правопорушення (проступок)". Держава і право, Вип. 32 (2006): 187–95.
Find full text
33
Дубіна, О. М. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ У ПРОВАДЖЕННІ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 квітня 2024): 142–47. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2024.1.18.
Full textAbstract:
Анотація. У статті наголошується на актуальності проблематики дотримання прав неповнолітніх у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Акцентовано на тому що, акти, які визначали єдиний підхід до неповнолітніх незалежно від їх статусу у провадженні у справах про адміністративні правопорушення втратили чинність. Узагальнюючи різні підходи встановлено, що адміністративною відповідальністю неповнолітніх є врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що мають місце під час застосування в певному порядку та у відповідний спосіб суддями районних, районних у містах, міських або міськрайонних судів заходів впливу до осіб віком від 16 до 18 років у разі вчинення ними адміністративних правопорушень та які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки переважно виховного характеру. Наведено особливі ознаки адміністративної відповідальності неповнолітніх. Підкреслено, що під час притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності потрібно брати до уваги його вікові особливості, а характер учиненого адміністративного проступку має бути співмірним із заходами впливу. Більше того, необхідно враховувати юридичні гарантії захисту прав і законних інтересів неповнолітніх з метою недопущення їх порушення. Розглянуто гарантії захисту прав неповнолітніх у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у межах Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів. Зроблений висновок, що прослідковується тенденція до індивідуалізації відповідальності неповнолітніх, яка розглядається як один із принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення. Встановлено, що законодавець не виділяє окремої процедури або порядку для притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності; у жодному акті, у тому числі Кодексі України про адміністративні правопорушення, не прописані права, які мають неповнолітні під час провадження у справах про адміністративне правопорушення; обовʼязок захищати права неповнолітнього покладаються на органи виконавчої влади, суди, поліцію та інших субʼєктів, що здійснюють політику у згаданій сфері.
34
Котова, Л. В., та К. С. Савочка. "АНАЛІЗ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ВІЛЬНОГО ПЕРЕСУВАННЯ ЖИТЕЛІВ ОРДЛО: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННИЙ ПЕРЕТИН ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ТА СУДОВА ПРАКТИКА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 43 (30 квітня 2022): 127–34. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2022-43-1-127-134.
Full textAbstract:
У статті, на основі аналізу наукових поглядів вчених досліджено поняття «право вільного пересування», з’ясовано сутність та особливості відображення стану обмеження цього права, розроблено пропозиції та рекомендації щодо механізмів вирішення проблеми обмеження права вільного пересування на національному рівні.
 Ключові слова: свобода пересування, обмеження права, тимчасово окупована території, жителі окремих районів Донецької та Луганської областей, постанова про адміністративне правопорушення.
35
Рагімов, Фаіг Вагіф огли. "ДОВЕДЕННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ДО СТАНУ СП’ЯНІННЯ: ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНОГО СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (28 серпня 2023): 167–71. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.3.27.
Full textAbstract:
Статтю присвячено здійсненню характеристики юридичного складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 180 «Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння» Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Обґрунтовано зв’язок адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 180 КУпАП із багатьма іншими протиправними діяннями, як адміністративного (130, 173-2, 178, 179, 184 КУпАП), так і кримінально-правового характеру (166, 167, 304 Кримінального кодексу України). Вказано про певну тотожність між пияцтвом, що може носити разовий прояв та алкогольною інтоксикацією (сп’янінням), що ускладнює розмежування складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 180 та злочину, закріпленого у статті 304 КК України. При певній спорідненості протиправних дій, можна стверджувати про дисонанс у видах і обсягах передбачених законодавством санкцій. Зроблено висновок, що адміністративно-правові санкції з вчинення правопорушення, передбаченого статтею 180 КУпАП вимагають посилення, адже ризики для здоров’я дитини не можуть оцінюватись штрафом, в розмірі до 136 гривень. Наголошено, що у тексті КУпАП наявні терміни і терміносполучення, що не відповідають сучасним поглядам. Поняття «неповнолітня особа» має бути замінено на поняття «дитина», «стан сп’яніння» – на «алкогольна інтоксикацію» тощо. Вказано про доцільність доповнення змісту статті 180 КУпАП частиною другою (кваліфікованим складом), де суб’єктом правопорушення виступатимуть близькі особи дитини з більшим обсягом адміністративної відповідальності. Запропоновано для спрощення розмежування адміністративного і кримінально-караного діяння, вважати разові дії такими, що підпадають під дію КУпАП – доведенням до алкогольної інтоксикації, тоді як неодноразове (більше двох разів) вчинення подібного правопорушення має тягти за собою кримінальну відповідальність за статтею 304 КК України. Звернуто увагу на те, що проблема алкоголізації населення носить комплексний характер, а отже потребує комплексних заходів для вирішення.
36
Музичук, О. М., та М. Є. Василенко. "Поняття та особливості оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення". Наше право, № 1 (2022): 214. http://dx.doi.org/10.32782/np.2022.1.34.
Full text
37
Дрозд, О. Ю. "ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ". Kyiv Law Journal, № 1 (21 квітня 2023): 181–86. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2023.1.27.
Full textAbstract:
У статті проведена теоретико-правова характеристика відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією в Україні. Визначено, що одним із механізмів запобігання та протидії корупції є адміністративна відповідальність. Підкреслюється, що в Україні існують різні види адміністративної відповідальності, з яких антикорупційна є однією з найпоширеніших. Метою відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією є встановлення та забезпечення обов’язку суб’єкта відповідати за корупційний прояв, запобігаючи таким чином корупційним діянням у правовій системі. Встановлено, що адміністративні норми, визначені розділом 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення мають відсильний характер та широку сферу дії, що пов’язана з трудовими нормами (сумісництво, одержання подарунків, конфлікт інтересів), екологічними нормами (оцінки впливу на довкілля), законодавчими антикорупційними обмеженнями (вимоги фінансового контролю, розміщення ставок на спорт, невжиття заходів щодо протидії корупції, незаконне використання інформації). Зазначається, що адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією з об’єктивної сторони вчиняються у формі простих (однократних), складних та альтернативних протиправних дій (діянь), або незаконної бездіяльності (наприклад, невжиття заходів щодо протидії корупції). Суб’єктами адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією є всі особи, на діяльність та правовий статус яких поширюється дія спеціалізованого Закону України «Про запобігання корупції». Визначено, що у більшості випадком санкцією за такі адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією є штраф, що несе фінансово-негативні наслідки для суб’єкта правопорушення.
38
ПРИХОДЬКО, Вадим. "АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Law. State. Technology, № 2 (1 березня 2023): 26–31. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2022-2-4.
Full textAbstract:
В статті досліджено проблемні питання адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху в умовах воєнного стану. Описано причини підвищеної небезпеки автомобіля. Досліджено процеси, що відбувалися на автомобільних дорогах з початком повномасштабного вторгнення. У статті детально описано, яким чином і на яких сервісах можна дізнатися про факт фіксації порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксований в автоматичному режимі. Перелічений повний список адміністративних проступків щодо адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Означено завдання Кодексу про адміністративні правопорушення в досліджуваній області. Проаналізована стаття 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Серед обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно пункту 5 статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається зокрема й вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин. Детально описано поняття надзвичайної обставини. Надзвичайна обставина – це пригоди та явища соціального, природного, техногенного, воєнного походження, факти введення надзвичайного та воєнного стану, за наявності яких створюються умови, для врегулювання яких виникає необхідність у проведенні додаткових заходів політичного, правового, організаційного, технічного та іншого характеру, їх ресурсного забезпечення з тим, щоб у найкоротші терміни і з найменшими затратами нормалізувати обстановку, що виникла. Таким чином, вчинення адміністративного проступку в умовах правового режиму воєнного стану є обставиною, що обтяжує відповідальність. Також стаття містить характеристику законопроектів, якими передбачається посилення адміністративної відповідальної водіїв за порушення правил дорожнього руху в умовах воєнного стану.
39
Богдан, Б. В. "Юридична відповідальність за порушення заходів щодо запобігання інфекційним хворобам". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (22 вересня 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2400.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена аналізу змін, внесених до інституту юридичної відповідальності за порушення заходів, спрямованих на запобігання поширенню інфекційних хвороб. Зокрема, досліджено посилення адміністративної та кримінальної відповідальності фізичних осіб і посадових осіб у разі порушення заходів запобігання інфекційним хворобам. Наведено та проаналізовано приклади судової практики щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей.
 На підставі аналізу чинних нормативно-правових актів, якими врегульовано відносини в досліджуваній сфері, автором акцентовано увагу на тому, що карантин і обмежувальні протиепідемічні заходи являють собою заходи, які спрямовані передусім на запобігання поширенню інфекційних хвороб. Різниця полягає лише в тому, що обмежувальні протиепідемічні заходи застосовуються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, а карантин - з метою запобігання особливо небезпечним інфекційним хворобам.
 Зазначено, що під час протидії інфекційним хворобам може діяти низка обмежень, що узагальнено зводились до таких: заборонено відвідування закладів здобувачам освіти, проведення спортивно-масових заходів, регулярних перевезень пасажирів автомобільним і залізничним транспортом; припинено проведення планових заходів із госпіталізації, припинено проведення планових операцій; заборонено перебування у громадських місцях без одягнутих засобів індивідуального захисту - захисної маски або респіратора, низка інших.
 Ілюстрацією притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей є значна кількість судових рішень, які винесені протягом установленого урядом карантину на території України. Проте судова практика притягнення адміністративної відповідальності за вказане адміністративне правопорушення має неоднозначний характер: значна кількість судових справ передбачає повернення справи про адміністративне правопорушення до Управління патрульної поліції для належного оформлення.
 Аналіз наведених прикладів судової практики свідчить про відсутність єдиної правової позиції судів під час вирішення адміністративних справ за нововведеною статтею 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
40
Колотило, О. "Апеляційне оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення потребує вдосконалення". Право України, № 8 (2009): 119–22.
Find full text
41
Колотило, О. "Апеляційне оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення потребує вдосконалення". Право України, № 8 (2009): 119–22.
Find full text
42
Голосніченко, І. "Прогалини у правовому регулюванні порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення". Право України, № 7 (2003): 73–77.
Find full text
43
Григорчак, Ю. П. "ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (21 серпня 2022): 69–72. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1019.
Full textAbstract:
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. У статті досліджено поняття та ознаки адміністративного делікту в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. З’ясовано, що адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху – це протиправна, винна (у формі умислу або необережності), суспільно небезпечна (шкідлива), карана дія чи бездіяльність, вчинена відповідним суб’єктом, що посягає на охоронювані законом суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, врегульовані нормами права, за що настає адміністративна відповідальність. Основними ознаками адміністративного правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є протиправність, винність і суспільна небезпечність (шкідливість), дія або бездіяльність, караність, адміністративної відповідальності; та порушення норм права, відповідні об’єкт посягання та суб’єкт проступку, урегульованість конкретного виду правовідносин.
44
Мартьянова, Руслана Анатоліївна. "МЕХАНІЗМ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЗА ПОРУШЕННЯ МІГРАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права, № 6 (30 грудня 2023): 242–48. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.6.41.
Full textAbstract:
У статті здійснено дослідження механізму притягнення до адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення законодавства, що забезпечується уповноваженими органами Державної міграційної служби України, з урахуванням внесених змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції» від 29.06.2023 р. № 3196-IX [18]. Доведено, що головним детермінантом адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства є специфіка їх правового статусу перебування на території України. Визначено правовий статус перебування іноземців та осіб без громадянства, які знаходяться на території України на законних підставах та з порушенням міграційного законодавства, що регулюється КУпАП, законами та іншими нормативно-правовими актами. Розглянуто нормативно-правові акти, які визначають дозволений строк перебування та проживання на території України іноземними громадянами. Визначено та систематизовано адміністративні правопорушення, які свідчать про порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Визначено порядок здійснення органами Державної міграційної служби заходів спрямованих на забезпечення контролю за перебуванням іноземців на території України, та їх повноваження щодо накладання адміністративного стягнення за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконання рішення про заборону в’їзду в Україну, невиконання обов’язків приймаючої сторони та незаконне сприяння іноземцям або особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України. В ході дослідження зроблено висновок про те, що органи ДМС, в межах свої повноважень, мають право накласти адміністративне стягнення лише у разі встановлення факту адміністративного правопорушення, в тому числі перевищення дозволеного строку перебування іноземцем або особою без громадянства, який на законних підставах здійснив в’їзд на територію України. Запропоновано шляхи вирішення вказаної проблематики.
45
БОРТНИК, Н. П., та Ю. І. ДМИТРИК. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ ДО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ В СУДАХ". Наше право, № 3 (2020): 45–50. http://dx.doi.org/10.32782/law.2020.3.7.
Full text
46
ФРАНЧУК, Т. А. "ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ДЕРЖАВНОЮ ПРИКОРДОННОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ". Європейські перспективи, № 3 (2021): 59–65. http://dx.doi.org/10.32782/ep.2021.3.9.
Full text
47
Корабель, М. Г. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФАКУЛЬТАТИВНОЇ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ КРИМІНАЛЬНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 38 (2023): 48–53. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2023.38.06.
Full textAbstract:
з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію незалежної та суверенної України Кримінальний кодекс було доповнено кваліфікуючою ознакою, а саме: вчинення кримінального правопорушення в умовах (під час) воєнного стану. Факультативна ознака об’єктивної сторони для багатьох складів кримінальних правопорушень стала обов’язковою. Правовий аналіз статей Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність в умовах особливого правового режиму, а саме в умовах (під час) воєнного стану не дає однозначного вирішення, що він є обстановкою або часом вчинення кримінального правопорушення. Проаналізовано Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та запропоновано розглянути вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану в межах ст. 425 Кримінального кодексу України «Недбале ставлення до військової служби». Законодавцем значна увага приділяється вчиненню кримінального правопорушення в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та вчиненню в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Відповідно, учинення кримінально-караного діяння в умовах воєнного стану належить до такої факультативної ознаки об’єктивної сторони, як обстановка вчинення кримінального правопорушення. Також аналізуються ст. 201-2, ст. 361 КК України та ст.172-11, 172-13 КУпАП. Питання факультативної ознаки об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення вчиненого під час дії воєнного стану або в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, відносять її до часу вчинення діяння. Відповідно, адміністративне та кримінальне право в питанні вчинення правопорушення розглядає факультативну ознаку кримінального правопорушення вчинення в умовах або під час воєнного стану, по-різному: як обстановку вчинення кримінального правопорушення та час вчинення адміністративного правопорушення
48
Патерило, Ірина Володимирівна, та Олена Анатоліївна Грабильникова. "ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ РЕКЛАМНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВІДХОДІВ". Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права, № 6 (30 грудня 2023): 173–77. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.6.28.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена особливостям адміністративної відповідальності за порушення рекламного законодавства у сфері небезпечних відходів. Акцентовано увагу, що адміністративне законодавство України з питань застосовування адміністративної відповідальності за порушення рекламного законодавства у сфері небезпечних відходів, вимагає суттєвого вдосконалення, оновлення та проведення його змістовної кодифікації з наступним прийняттям нового Кодексу про адміністративні правопорушення, в якому б вже чітко визначалися усі аспекти адміністративної відповідальності не лише фізичних, але й юридичних осіб. Для того, щоб глибше усвідомити справжню роль та призначення адміністративної відповідальності у сфері небезпечних відходів у механізмі адміністративно-правового забезпечення рекламних послуг, необхідно декілька слів приділити її функціям. У функціях відповідальності відображаються основні її напрямки та характер впливу на суспільні відносини, та їх учасників. Саме у функціях відповідальності у сфері небезпечних відходів знаходять свою реалізацію, практичне втілення її завдання, тобто функції показують яким саме чином забезпечується виконання намічених обсіяв роботи, досягнення бажаних результатів. Доведено, що законодавство про рекламу у сфері небезпечних відходів передбачає в якості суб’єктів адміністративної відповідальності не лише фізичних, але й юридичних осіб, і дозволяє застосовувати штраф як адміністративне стягнення як до перших, так і до других. Слід відзначити, що питання адміністративної відповідальності юридичних осіб вже давно назріло и вимагає конструктивного вирішення, адже про її фактичну наявність свідчить не тільки закон «Про рекламу», але й цілий рід інших нормативно-правових актів. У зв’язку із цим вдосконалення, перш за все, вимагає основний нормативно-правовий акт з питань врегулювання адміністративної відповідальності в нашій державі – це КУпАП, який не визнає юридичну особу суб’єктом адміністративної відповідальності. Така відмінність положень спеціальних законів, в яких юридичні особи, судячи з усього, визнаються суб’єктами адміністративної відповідальності, від положень КУпАП, в яких такими визнаються лише фізичні особи, може викликати суттєві ускладнення і розбіжності діях у компетентних органів в процесі визначення винних у скоєнні правопорушення (правопорушень) осіб та призначення їм покарання.
49
Стукаленко, В. В. "ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІУ СФЕРІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕРЕШКОДНОГО ЖИТТЄВОГО СЕРЕДОВИЩАДЛЯ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ: БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (2020): 182–85. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).460.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правових підстав притягнення до адміністративної відповідальності у сфері створення безперешкодного життєвого середо-вища для осіб з обмеженими можливостями. Розгля-нуто поняття «група осіб з обмеженими можливостя-ми». Доведено, що поняття «група осіб з обмеженими можливостями» є комплексним. Воно включає в себе: а) інвалідів (осіб з порушеннями опорно-рухового апа-рату, зору, слуху, розумової діяльності тощо); б) лю-дей похилого віку; в) батьків з маленькими дітьми; г) вагітних жінок; ґ) осіб, які подорожують з валізами; д) жінок та чоловіків з тимчасовими функціональни-ми порушеннями тощо. Хоча у зазначених груп осіб різні ступені обмеження, але підходи до облаштуван-ня безперешкодного життєвого середовища є уніфі-кованими та придатними для усіх. Обґрунтовано, що у 2019 році докорінно змінилися підходи до облашту-вання безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими можливостями за рахунок прийняття нових державних будівельних норм. ДБН України враховують сучасні європейські вимоги доступно-сті до громадських споруд. Зазначено, що підставою для притягнення до адміністративної відповідально-сті виступають проступки у сфері створення безпере-шкодного життєвого середовища для осіб з обмежени-ми можливостями. Ці проступки посягають на норми чинного законодавства, будівельні норми, стандарти і правила під час проєктування та будівництва. Важ-ливою складовою частиною механізму притягнення до адміністративної відповідальності є порушення дер-жаних будівельних норм. Сучасна система державних будівельних норм України побудована із урахуванням прогресивних міжнародних стандартів і корелюється із нормами Конвенції ООН «Про права осіб з інвалід-ністю» і Факультативного протоколу до неї. Акценту-ється увага, що у 2019 році система державних буді-вельних норм докорінно змінилася, але це, на жаль, майже не знайшло відображення у Кодексі про адміні-стративні правопорушення. Враховуючи сучасні тен-денції створення умов доступності до споруд для усіх категорій громадян, доцільно було б передбачити ок-ремі склади проступків для уповноважених органів, осіб, які здійснюють контроль та можуть застосовувати засоби адміністративної відповідальності.
50
КІНДЮК, БОРИС. "Особливості юридичної техніки Кодексу України про адміністративні правопорушення". Право України, № 2019/10 (2019): 214. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-214.
Full textAbstract:
Адміністративне право переживає період свого бурхливого розвитку та поступово охоплює нові сфери суспільних відносин. З метою удосконалення процесу підготовки адміністративних актів необхідно звернутися до юридичної техніки, яка дає можливість уникнути колізій, дублювання та інших недоліків. З огляду на це доцільно розглянути відповідність вимогам юридичної техніки Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) із застосуванням кількісних показників, що дасть змогу виявити позитивні та негативні риси цього акта. Сьогодні в Україні відбувається процес реформування правової системи, що призвів до внесення законопроєктів, які мають відповідати вимогам Конституції та іншим нормативно-правовим актам України. Метою статті є дослідження юридичної техніки КУпАП. Розглянуто доктринальні підходи до змісту прийомів та засобів, практичних правил юридичної техніки та показано, що на цьому етапі в юриспруденції відсутнє універсальне визначення зазначеного поняття, тому необхідна систематизація існуючих підходів. Запропоновано розглянути юридичну техніку КУпАП шляхом виділення трьох груп: 1) дослідження принципів права; 2) дослідження правил; 3) кількісні показники. Автор доходить висновку, що юридична техніка КУпАП побудована на законності, офіційному характері, обґрунтованості, чіткості, ясності, точності, а також оперативності. Кодифікований акт відповідає таким вимогам юридичної техніки, як відповідність правилам оформлення, мовним, структурним, логічним. При цьому недоліком документа є відсутність окремої глави, в якій викладено термінологію та надано з’ясування основних дефініцій. Побудова КУпАП базується на логічній схемі, яка починається від фіксації факту адміністративного правопорушення і закінчується порядком виконання постанов у таких провадженнях. Недоліком юридичної техніки є наявність статей, які відрізняються великою кількістю знаків та дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що значно ускладнює використання КУпАП на практиці. Дослідження кількісних показників документа показало, що найбільшу увагу законодавець приділив адміністративним правопорушенням, пов’язаним із посяганням на порядок управління, при цьому сам текст має значну нерівномірність у побудові матеріалу.