To see the other types of publications on this topic, follow the link: Професійна економічна освіта.
Journal articles on the topic 'Професійна економічна освіта'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Професійна економічна освіта.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сікорака, Ліна. "ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ ЗАСОБАМИ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (2020): 309–21. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.49.
Full textAbstract:
Обґрунтовано необхідність формування економічної компетентності кваліфікованих робітників машинобудівного профілю. Акцентовано увагу на тому, що сучасна модель професійної підготовка майбутніх кваліфікованих робітників має базуватися на інноваціях, які мають забезпечувати формування економічної компетентності.Одним із шляхів удосконалення навчального процесу в закладі професійної (професійно-технічної) освіти є використання “інноваційних педагогічних технології”, які засновані на візуалізації навчального матеріалу засобами хмарних технологій. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що проблемі формування економічної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівного профілю в закладах професійної освіти не приділено належної уваги. Особливо не вистачає розробленого навчально-методичного забезпечення з економічних предметів з використанням хмарних сервісів. Метою дослідження є здійснення теоретико-методологічного аналізу хмарних технологій, як засобу формування економічної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівного профілю.Аргументовано, що економічне виховання та економічна підготовка формує економічне мислення, розвиває економічну свідомість і тим самим формує економічну культуру і компетентність. Визначено, що формування економічної компетентності учнів закладів професійної освіти відбувається переважно авторськими електронними навчальними матеріалами (інтерактивні плакати, презентації, відео матеріали), які розробляються викладачами самостійно. Розглянуто види хмарних технологій та сервісів. Визначено, що застосування хмарних технології в навчальному процесі є стратегічно та економічно вигідним, дає можливості швидко оновлювати інформаційний матеріал, забезпечує гнучкий спосіб задоволення освітніх потреб учнів. На конкретних прикладах відображено використання хмарних технологій на різних етапах уроку “Основи галузевої економіки та підприємництва”. Зроблено висновок, що формування економічної компетентності за допомогою хмарних технологій дозволяє вирішити цілий ряд педагогічних завдань: забезпечити інтенсифікацію навчання, активізацію навчальної та пізнавальної діяльності, формування і розвиток критичного і візуального мислення, підвищення економічної грамотності та культури тощо.
2
Кулалаєва, Наталя. "SWOT-АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 54–60. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.54-60.
Full textAbstract:
У статті наведено здійснений автором SWOT-аналіз упровадження елементів дуальної форми навчання в професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників. Означений аналіз ґрунтується на узагальненні чисельних пілотних досліджень, які реалізуються в багатьох закладах професійної (професійно-технічної) освіти України. До сильних сторін упровадження віднесено: регулювання професійного навчання принципами ринкової економіки; зростання попиту на ринку праці на випускників, які навчалися за дуальною формою; відповідність якості професійної підготовки вимогам роботодавців; тісна співпраця між урядом та бізнес-спільною з питань професійної освіти і навчання; взаємовигода для держави, підприємств, закладів професійної (професійно-технічної) освіти та учнів; посилення мотивації учнів до навчання; підвищення престижу професійної освіти. Охарактеризовано елементи дуальної форми навчання, котрі доцільно впроваджувати у професійну підготовку майбутніх фахівців. Зазначено соціально-економічні чинники, наявність яких вимагає застосування професійною освітою України дуальної форми навчання. Розкрито сутність дуальної системи навчання. Показано, що за межами Німеччини доцільно впроваджувати її окремі елементи. Підкреслено, що їхнє відповідне поєднання у складі педагогічної системи дасть змогу забезпечити позитивний результат упровадження елементів дуальної форми навчання в професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників. На основі проведеного SWOT-аналізу визначено основні складові організації навчально-виробничого процесу за дуальною формою навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти: нормативно-правова база забезпечення дуальної форми навчання; система консультування з професійної кар’єри (професійна орієнтація та ідентифікація); стандарти професійної (професійно-технічної) освіти з професій на компетентнісній основі, структуровані за модульним принципом; система підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням вимог підприємств – замовників робітничих кадрів; інститут наставників для представників підприємств; інноваційні багатопрофільні центри професійної (професійно-технічної).
3
Бодрова, І. О. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМОВИЗНАЧЕННЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (2021): 156–61. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-23.
Full textAbstract:
У статті описано особливості формування самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету. Репрезентовано вплив університету на професійну діяльність майбутнього соціального працівника – це можливість вибору фахівцем соціальної роботи власного шляху самовизначення, який обирається самостійно, не нав’язується ззовні; використання достовірних інформаційних потоків для отримання професійної освіти через урахування впливу різних громадських організацій, культурно-просвітницької діяльності. Описано етапи професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету: професійне самовизначення, професійний розвиток, професійне становлення. Охарактеризовано особливості кожного з етапів професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету: усвідомлений вибір професії з урахуванням власних можливостей і здібностей, вимог професійної діяльності та соціально-економічних умов, професійна адаптація, підвищення рівня професіоналізму, набуття професійного авторитету, досягнення активності, самостійності, творчого підходу у професійній діяльності. Доведено роль університету у формуванні самовизначення майбутніх соціальних працівників. З’ясовано, що наслідком такого процесу є підвищення рівня професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників за умов повного розкриття фахового потенціалу та використання наявних можливостей особистісного самовизначення. Роль університету у процесі формування самовизначення майбутніх соціальних працівників репрезентовано через освітнє середовище університету. Освітнє середовище університету описано як багатокомпонентну систему, де головною є наявність науково-обґрунтованого, професійно спрямованого плану освітнього процесу, який базується на самовизначенні майбутніх соціальних працівників. Зроблено висновок про те, що самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету диференціюється насамперед за рівнем освіти, професійної кваліфікації, особистісних якостей та ресурсів.
4
Корсіков, Дмитро. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ". Education. Innovation. Practice 13, № 3 (2025): 37–44. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol13i3-006.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у дослідженні та вивченні історії становлення та розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на території сучасної України. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи дослідження: аналіз наукових джерел, порівняльний аналіз, синтез та узагальнення. Рівень освіти населення є одним з найважливіших показників розвитку країни. Інвестиції в професійну освіту не лише сприяють економічному зростанню, а й покращують якість життя громадян, знижують рівень безробіття та збільшують тривалість життя. У статті здійснюється детальний аналіз становлення таких понять, як професійна та професійно-технічна освіта, розглядаються аспекти розвитку такої освіти, починаючи від часів Київської Русі і до сьогодення. З’ясовано, що професії сучасної робітничої сфери виникли ще з давніх часів, однак не мали спеціальних закладів освіти для підготовки таких фахівців. Подальші наукові розвідки відбуваються, базуючись на різних працях, пов’язаних із історією професійно-технічної освіти в Україні. Особливу увагу для нашого дослідження представляє періодизація розвитку системи професійної підготовки робітничих кадрів в Україні. Як виявилося, науковці виводять різні хронологічні періоди процесу еволюції професійно-технічної освіти, однак вони сходяться на такій думкі, що професійна підготовка робітничих кадрів в Україні завжди відбувалася із врахуванням потреб народногосподарського комплексу. Подальше дослідженн було спрямоване на розвитку професійно-технічної освіти у часи здобуття незалежності і до сьогодення. Ретроспективний аналіз розвитку професійно-технічної освіти підтвердив важливість та необхідність галузей професійного виробництва, оскільки з давніх часів і до сучасності розвиток промислової, економічної, фінансової сфер відбувався завдяки ремісникам, майстрам, робітничим галузям, людям професій сфери послуг.
5
Сікорака, Л. "ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ : СТРАТЕГІЧНИЙ ПОГЛЯД". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems, № 53 (4 жовтня 2022): 77–83. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2019-53-77-83.
Full textAbstract:
Акцентовано увагу на проблемі формування економічної компетентності майбутніхкваліфікованих робітників машинобудівного профілю, що розглядається на міждисциплінарному рівні. Це даєможливість детально й обґрунтовано розкрити сутність і структуру ключового поняття «економічнакомпетентність». При формуванні економічної компетентності майбутніх кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю враховані національні стратегії в галузі промисловості і освіти, які націлені на соціально-економічний розвиток. Викладено авторську інтерпретацію зв’язку стратегій з професійно-технічною освітою та машинобудуванням.
 Формування економічної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників відбувається самепід впливом освітніх реформ та модернізації промисловості. Впровадження елементів дуальної освіти прицьому дає поштовх як для розвитку машинобудування так і для професійної освіти, забезпечуєтьсяреалізація принципів зв’язку теорії і практики. Відбувається формування нових виробничо-педагогічнихмоделей, які дають поштовх соціально-економічному розвитку. Виділені основні системоутворюючікомпоненти поняття «економічна компетентність» та врахований зв'язок між ними. Формуванняекономічної компетентності відбувається поступово, з набуттям економічних знань і умінь під впливомвнутрішнього та зовнішнього середовища, досвіду, розвивається економічне мислення, формуєтьсяекономічна свідомість та економічна культура. Системоутворюючі компоненти відображені в авторськійлогіко-структурній схемі формування економічної компетентності. Конкретизовано та визначено поняття«економічна компетентність майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівного профілю». Вструктурі економічної компетентності виділено чотири компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний,операційно-діяльнісний та рефлексивно-оцінний, які знаходяться в тісній взаємодії.
6
Боярська-Хоменко, А. В. "ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ У 1919 – 1945 рр." Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 9–21. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.01.
Full textAbstract:
У статті визначено політико-економічні, соціокультурні й освітні чинники, які впливали на розвиток професійної освіти дорослих в означений час у країнах Центральної та Східної Європи. Проаналізовано напрями теоретичних розвідок у галузі професійної освіти дорослих: визначення філософських підходів у вивченні професійної освіти дорослих; розробка дидактичних і методологічних концепцій професійної освіти дорослих; соціально-діагностичні питання професійної освіти дорослих як складової системи національної професійної освіти; формулювання мети професійної освіти дорослих і визначення її завдань; визначення змісту професійної освіти дорослих, що відображав необхідність розвитку як професійних умінь і навичок, так інтелектуальної і емоційної сфер людини; політичне значення розвитку професійної освіти дорослих. Установлено, що у досліджуваний час визначились дві форми здобуття професійної освіти дорослих: формальна і неформальна. Узагальнено зміст, форми та методи навчання дорослих у відповідності до сформованих напрямів (буржуазно-ліберальний, конфесійний, професійно-технічний, педагогічний, підготовка керівних кадрів). З’ясовано, що професійна освіта дорослих включала як фахову (вивчення іноземних мов, психології, соціології, основ торгівлі, бухгалтерії, інженерії, технічних дисциплін, агрономії, природознавства, художньої та мистецької справи, чоботарської справи тощо), так і загальноосвітню складову (компенсаційне навчання, загальнокультурний і соціальний розвиток, трудове виховання, громадянська та політична освіта, здоров’язбережувальна освіта). Неформальна професійна освіта також здобула активного розвитку і реалізовувалась через засідання соціальних клубів, професійних спілок і товариств, діяльність молодіжних, жіночих, ремісничих та робітничих об’єднань і асоціацій. Визначено деякі недоліки розвитку професійної освіти дорослих: андрагогічні дослідження цього етапу носили суб’єктивний характер та базувались на особистому досвіді науковців; теоретичні знання були позбавлені узагальнень, визначень, оцінок і порівнянь, виконували описову функцію; політизованість та перенасиченість ідеологічною пропагандою; недосконала нормативно-законодавча база.
7
Кліпа, Ю. В., Н. М. Рідей, Н. М. Титова, Д. Г. Павленко та В. І. Тимошенко. "ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЕКОНОМІСТІВ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 87–104. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.10.
Full textAbstract:
У роботі розкрито архітектоніку та методику організації освітньонаукового процесу професійної підготовки фахівців-економістів банківської сфери з компетентностями для підприємництва. Сформульовано дефініції «професійна підготовка економістів», «підприємницька діяльність»; підібрано кваліфікації фахівців та професіоналів економістів банківської справи з компетентностями для підприємницької діяльності, визначено можливості їх реалізації у професійних середовищах за видами економічної діяльності. Визначено організаційно-педагогічні умови соціально-економічного спрямування, які орієнтовані на гарантування економічної безпеки на рівнях та у типах забезпечення. Досліджено соціально-економічне замовлення попиту сфер працевлаштування на фахівців банківської справи (за сферами працевлаштування) у галузях знань 01 Освіта/Педагогіка, 05 Соціальні та поведінкові науки, 07 Управління та адміністрування за спеціальностями 015 Професійна освіта (Економіка), 051 Економіка та 072 Фінанси, економістів (за сферами працевлаштування) у галузях знань 01 Освіта/Педагогіка, 05 Соціальні та поведінкові науки, 07 Управління та адміністрування за спеціальностями 015 Професійна освіта (Економіка), 051 Економіка та 072 Фінанси. Запропоновано наповнення змістовно-методичної складової організації процесу професійної підготовки майбутніх економістів, орієнтованої на гарантування національної економічної безпеки, галузевої за видами економічної діяльності та інституційної організації для забезпечення розвитку підприємництва, а саме: розкрито змістовне наповнення освітньометодичного модуля «Економічної безпеки держави», функціональної складової «Економічної безпеки підприємства», суспільно-семантичної компоненти «Соціально-економічної безпеки» та інтегрованої синергетики цільового змісту підготовки у сфері «Банківської справи».
8
Саяпіна, Світлана, та Олександр Твердохліб. "ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ: ЗМІСТ, ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 2(106) (13 листопада 2024): 186–95. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.2(106)2024.315113.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що відповідно до потреб часу досить активним є розвиток економічної освіти, що є «альфою і омегою» суспільних знань, сприяє формуванню економічної культури, розвитку економічного мислення на основі глибокого розуміння економічних процесів, що дозволяє аналізувати факти й явища економічного життя, чинники та способи розв’язання економічних завдань, встановлювати зв'язки та відношення між ними, уможливлює створення та функціонування ефективного ринкового простору, який є важливим складником суспільного життя країни та особистості. Визначено, що економічна освіта – це важливий компонент особистісного розвитку та прогресу, процес отримання економічних знань, умінь, навичок, здатностей і досвіду для досягнення результатів – сформованості економічної компетентності, розвинутості економічної культури, мислення, свідомості, що реалізується як економічна поведінка особистості. Акцентовано, що метою економічної освіти учнівської молоді є передача, засвоєння та накопичення економічних знань, умінь і навичок, спрямованих на вироблення раціональної економічної поведінки, формування економічного стилю мислення, економічної культури та готовності свідомо та відповідально діяти в громадянському суспільстві. Підкреслено, що структурними складниками системи економічної освіти є засвоєння економічних знань, перетворення економічних знань в уміння та здатності, набуття навичок упровадження економічних знань у професійній дійсності. Зауважено, що економічна освіта учнівської молоді відбувається на всіх рівнях освіти, і це відображено в освітніх програмах, у змісті навчальних дисциплін, підручниках, посібниках, системі роботи закладу освіти. Наведено приклади закладів освіти та охарактеризовано напрями роботи щодо підготовки економічно освіченої учнівської молоді (Слов’янський педагогічний ліцей Слов’янської міської ради Донецької області, ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»). Підсумовано, що вітчизняна освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки учнівської молоді, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, підготовку молоді до життя та самореалізації у фінансово-економічному середовищі сучасної світобудови.
9
Мартиненко, Олена. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(101) (17 вересня 2022): 42–49. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(101)2022.264937.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що існуючі проблеми професійної підготовки майбутніх економістів призвели до дефіциту кваліфікованих кадрів, які здатні після отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня знайти своє місце на ринку праці, адаптуватися в умовах мінливості праці, розв’язувати складні сучасні задачі підприємства на високому професійному рівні. Тому питання професійної підготовки економістів у вітчизняній педагогічній теорії є досить актуальними. У статті на основі існуючих визначень «вища освіта», «професійна підготовка», «професійна педагогічна підготовка фахівців економічної галузі» було сформульоване поняття «професійна підготовка економістів». Останнє розглядається як педагогічний процес, результатом якого є набуття ґрунтовних теоретичних знань у галузі економіки, а також формування професійних компетентностей й особливих професійних якостей, притаманних фахівцям сфери економіки: економічне і аналітичне мислення, комунікабельність і відповідальність, дисциплінованість та чесність тощо.Під час дослідження були визначені проблемні питання професійної підготовки економістів у вітчизняній педагогічній теорії: недостатня готовність випускників до якісного виконання своїх професійних обов’язків, вузькоспеціалізована професійна підготовка майбутніх економістів,недостатній рівень сформованості професійних компетентностей та особистісних якостей фахівця, використання традиційних методів організації освітнього процесу, відсутність практичних механізмів реалізації інноваційних педагогічних технологій, недосконалі освітні програмами та методики викладання навчальних дисциплін. Було запропоновано залучення студентів до участі у науковій діяльності, а також застосування поряд із традиційними методами навчання інноваційних освітніх технологій.Ключові слова: майбутні економісти, професійна підготовка економістів, професійні компетентності, особистісні якості фахівця, інноваційні освітні технології.
10
ТОГОЧИНСЬКИЙ, Олексій. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, № 3 (2021): 193–212. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.522.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на наукових публікаціях, в яких розглянуто питання формування соціально-економічної культури та визначення змісту соціально-економічної компетентності. До змісту соціально-економічної компетентності офіцерів віднесено знання, вміння та навички, особистісні якості (правова культура, комунікабельність, вміння працювати в команді, відповідальність, прагматизм), досвід, що сприяють розумінню соціальної значущості професії, формуванню готовності до розпізнання наслідків соціальних та економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, шляхом їх аналізу. Представлений аналіз освітньо-професійних програм для підготовки в Академії Державної пенітенціарної служби фахівців за спеціальностями 081 «Право», 262 «Правоохоронна діяльність», 053 «Психологія» та 051 «Економіка». Встановлено, що освітньо-професійні програми вміщують перелік соціально-економічних компетентностей, що стосуються усвідомлення майбутніми офіцерами соціальної значущості майбутньої професії, наявності знань про основи економіки та різні економічні явища. Проведений аналіз силабусу навчальної дисципліни «Економіка та управління підприємствами установ виконання покарань» й зазначено, що простежується перевага теоретичної складової над практичною. Названо питання, які мають вивчатися курсантами та слухачами в процесі соціально-економічної підготовки. Висвітлено результати опитування 156 офіцерів, які перебували на курсах підвищення кваліфікації та окреслено перелік питань, вивченню яких вони надають перевагу. Мета статті – розкрити зміст та визначити педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти. Теоретично обґрунтовані педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти, які передбачають: використання інноваційних підходів та методик, інтерактивних форм і методів проведення занять; інтеграцію в освітній процес дисциплін, які дозволяють формувати та розвивати соціально-економічну компетентність офіцерів; забезпечення освітнього процесу належною матеріально-технічною базою; сприяння економічній самоосвіті та самовдосконаленню офіцерів, формуванню у них моральних та ділових якостей в умовах безперервної освіти.
11
КНЯЖЕВА, Ірина, та В’ячеслав ФІЛІПЧУК. "ЕКОНОМІЧНИЙ СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: СЕРЕДОВИЩНИЙ ПІДХІД". Human Studies Series of Pedagogy, № 52 (30 квітня 2025): 56–61. https://doi.org/10.24919/2413-2039.20/52.7.
Full textAbstract:
У сучасних умовах стрімкого розвитку економіки, фінансових криз і нестабільності на ринку праці знання економічних основ стає важливим для кожного фахівця. У статті висвітлено важливий аспект підготовки майбутніх педагогів – економічний, що є необхідною умовою їхньої успішної професійної діяльності в умовах сучасних соціально-економічних запитів і завдань та орієнтації в економічному просторі професії. Доведено, що інтеграція економічних знань у професійну підготовку майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей відповідає загальносвітовій тенденції міждисциплінарного підходу. Це сприяє більш ефективному використанню ресурсів, підвищенню конкурентоспроможності випускників педагогічних закладів вищої освіти, формуванню їхньої здатності до адаптації в умовах ринкової економіки, розвитку підприємницьких умінь і навичок. Середовищний підхід у вищій педагогічній освіті схарактеризовано як концептуальну стратегію організації освітнього процесу, що базується на створенні й управлінні освітнім середовищем, яке забезпечує оптимальні умови для професійного та особистісного розвитку майбутніх педагогів. Визначено, що середовищний підхід передбачає створення сприятливого освітнього середовища для розвитку професійних компетентностей і є перспективним напрямом модернізації педагогічної освіти. Урахування економічних аспектів у цьому підході сприяє формуванню в майбутніх учителів усвідомленого ставлення до економічного складника їхньої професійної діяльності. Показано, що ефективне для реалізації економічного складника професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей освітнє середовище закладу вищої освіти повинно бути інтегративним і комплексним, технологічно оснащеним, соціально орієнтованим і практико-спрямованим.
12
Dynka, P. K. "Екологічні та економічні компетентності як підґрунтя для формування еколого-економічного мислення здобувачів вищої освіти". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 10 (2019): 78–81. http://dx.doi.org/10.36930/40291015.
Full textAbstract:
Засобом і метою екологізування процесу підготовки фахівців для сталого розвитку є набуття ними системних еколого-економічних компетентностей та формування еколого-економічного мислення, яке ґрунтується на усвідомленні законів функціонування природних і соціальних систем та вмінні творчо застосовувати їх у професійній та повсякденній діяльності. Еколого-економічне мислення розглянуто як один із видів професійного мислення, що визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання за відповідною освітньо-професійною (освітньо-науковою) програмою. Еколого-економічне мислення фахівців для сталого розвитку формується шляхом творчого застосування сучасних досягнень дидактики відповідно до специфіки підготовки фахівців різних професійних спрямувань, а також з урахуванням інтелектуальних відмінностей студентів окремих спеціальностей та їх вродженої схильності до переважного набуття певних компетентностей – природничих (екологічних), інженерно-технічних, економічних, соціально-гуманітарних, мистецьких тощо. Основними напрямами формування еколого-економічного мислення здобувачів вищої освіти є поглиблення екологічної підготовки фахівців економічних спеціальностей, поглиблення економічної підготовки фахівців природничого (екологічного) спрямування та поглиблення екологічної та економічної підготовки фахівців усіх інших спрямувань.
13
Саяпіна, Світлана, та Вадим Данильченко. "ЕКОНОМІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: СУТНІСТЬ І ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ В УМОВАХ ЗВО". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(105) (28 червня 2024): 60–69. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(105)2024.306941.
Full textAbstract:
У статті наголошено, що підготовка компетентного педагога, який відповідає сучасним вимогам освітнього ринку, зі сформованими знаннями, уміннями та навичками, необхідними для майбутньої професійної діяльності, неможлива без створення організованої системи економічного навчання, цілеспрямованого впливу на формування економічної компетентності. Зазначено, що сучасний заклад вищої освіти має сприяти формуванню в майбутніх педагогів позитивної мотивації в процесі досягнення певного рівня освіченості, економічної культури, економічного мислення, економічно значущих якостей особистості фахівців, економічної компетентності, що досягається під час здобуття економічних знань, умінь і навичок в освітній діяльності. Проаналізовано підходи до визначення сутності поняття «економічна компетентність» у сучасних дослідженнях. Визначено економічну компетентність майбутнього педагога – інтегративну характеристику, засновану на економічних знаннях, уміннях, навичках, досвіді, що сприяють розвитку економічної культури, економічного мислення, економічно значущих якостей особистості та впливають рівень компетентності фахівця. Зауважено, що підтримка й розвиток економічної компетентності в освітньому середовищі закладу вищої освіти здійснюється за рахунок таких чинників: мотивація (інтерес, готовність і здатність до вивчення дисциплін економічного спрямування), діяльність (уміння застосовувати економічні знання та навички в процесі професійної діяльності), рефлексія (аналіз, пошук ро проблем, які виникають). Констатовано, що формування економічної компетентності майбутнього педагога в умовах закладу вищої освіти полягає в: здійсненні безперервного розвитку мотивації пізнавальної діяльності та створенні ситуацій успіху через стимулювання творчої діяльності здобувачів, спрямованої на реалізацію економічного змісту навчання й виховання в межах вивчення освітніх компонентів, збагаченні змісту дисциплін (обов’язкових і вибіркових) економікозорієнтованими знаннями, створенні умов для розвитку економічного мислення через упровадження інтерактивних форм і методів освітньої діяльності, урізноманітненні процесу формування економічної компетентності майбутніх педагогів формами й методами колаборативного навчання, використанні можливостей практичної підготовки, для формування здатності до аналізу економічної діяльності освітньої установи, забезпеченні індивідуальної траєкторії розвитку пізнавальної самостійності здобувачів, залученні стейкголдерів до активної участі в освітньому процесі закладу вищої освіти тощо.
14
ТАРАСОВА, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ, ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 380–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-380-389.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання становлення і розвитку особистості, як компетентного фахівця, здатного задовольняти запити держави й суспільства. Сучасний світ доводить, що якість наданих послуг прямопропорційно залежить від фахівця, який її надає, а саме від рівня його професійної компетентності. Суспільство дедалі більше впроваджує ідею гуманізації освіти, а звідси випливають принципово нові зміни ролі та професійних функцій педагога. Стає ширшим коло професій і спеціальностей, але особливої уваги, значимості в професійному вдосконаленні та підвищенні кваліфікації все ж таки потребують професії типу «людина-людина». Досліджуючи вплив професійної компетентності на соціально-економічний розвиток життя суспільства, автором розкрито сутнісні характеристики понять «розвиток особистості», «професійний розвиток особистості», «професійна компетентність», «сучасний фахівець». Наведено історичні приклади ХХ століття соціально-економічних змін у різних країнах світу і доведено їх залежність від розвитку системи освіти, підготовки фахівців та їх професійного розвитку. Звідси доходимо висновку, що сучасний фахівець постає перед необхідністю постійно підвищувати свою професійну компетентність, набувати нових знань, збагачувати та поглиблювати їх. У всіх сферах життя зараз відбувається інформаційна революція, формується нове інформаційне суспільство. За допомогою мережі Інтернет сучасні люди мають можливість спілкування по всьому світу, тому обізнаність і опанування інформаційними технологіями стає пріоритетним завданням і в розвитку освіти, а інформаційна компетентність стає базовою для усіх фахівців, незалежно від галузі. В умовах інформатизації освіти змінюється парадигма педагогічної науки, відкориговано структуру та зміст освіти, які постійно мають переглядатися і вдосконалюватися. Розвиток і активне використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій стає актуальним підґрунтям для розвитку соціально-економічного суспільства, що здобуло назву інформаційного, тобто такого, в якому більшість фахівців не тільки перейматимуться виробленням, збереженням, обробленням і реалізацією інформації, а й вищою її формою – знаннями. Ключові слова: інформатизація, компетентність, професійна компетентність, професійний розвиток, сучасний фахівець
15
Швидун, Михайло. "РЕФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР 1985 – 1991 РР." Український літопис, № 3 (15 червня 2024): 133–40. http://dx.doi.org/10.31470/2786-8583-2024-3-133-140.
Full textAbstract:
Період в історії 1985 – 1991 рр. характеризується трансформаціями радянського суспільства, які умовно розпочалися з приходом до влади Генерального секретаря ЦК КПРС – Михайла Горбачова. У квітні 1985 р. пленум ЦК КПРС затвердив програму соціально-економічних реформ на прискорення економічного розвитку країни й виведення її з стагнації. Чільне місце в системі соціально-економічних перетворень посідала реформа професійної школи, яку було викладено в «Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи».Відбулися структурні зміни щодо керівництва народною освітою в УРСР. А саме, Міністерство освіти Української РСР і Державний комітет УРСР з професійно-технічної освіти було реорганізовано в Міністерство народної освіти Української РСР.Контингент учнів профтехучилищ складали випускники основних або середніх загальноосвітніх шкіл. Освіта надавалася безкоштовно. У професійних училищах можна було створювати вечірні відділення/групи та філіали відповідних установ. Підготовка кадрівздійснювалася на основі договорів з виробничими організаціями та підприємствами. Діяльність проходила відповідно до Конституції УРСР та інших нормативних актів. Професійні училища здійснювали підготовку робітничих кадрів за професіями чи групами професій, що визначалося спільно училищем/підприємством. Навчально-виховний процес був як денної форми навчання, так і, – вечірньої, як з відривом від виробництва, так і, – без відриву.Водночас проводилися Всесоюзні та республіканські науково-практичні конференції, симпозіуми, семінари, виїзні засідання присвячені проблемам навчально-виховного процесу. Відбувалася міжнародна співпраця з такими країнами як Куба, Великобританія, Югославія,Чехословаччина, Республіка Сейшельські острови, Монгольська Народна Республіка, Білоруська Народна Республіка, Угорська Народна Республіка.Проте, нові підходи в навчанні та вихованні в руслі гласності й лібералізації суспільства показали застійні явища й прорахунки освітньої сфери, а критика недоліків відкрила широкі можливості для новаторської, експериментаторської діяльності багатьох педагогів сферипрофесійна освіта.
16
I.V., Varnavska, and Cheremisin O.V. "CREATING OF SOCIAL PROFESSIONAL ENVIRONMENT FOR THE FORMATION OF CULTURAL COMPETENCE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 66–73. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-9.
Full textAbstract:
Article considers the role of cultural competence of a specialist as a mandatory professionally important quality that ensures the effectiveness and success of an individual's activities and abilities. It is proved that the team of applicants for Higher Education has special characteristics: social and professional orientation (to get a profession), common interests, goals, due to the attitude to the profession with different motivation for educational and professional activities; uniformity in age characteristics and level of Education; dynamism in accordance with the sequence of training from course to course; a high degree of self-organization, self-management. The article analyzes the creation of a spatial and subject component of an enriched socio-professional environment that models the socially competent behavior of future economists, the organization and conduct of various events: competitions, projects on socially significant issues. Applicants worked on the creation and subsequent protection of social Posters, Presentations, and videos, which, in turn, provided a socially significant design of the institution and its classrooms. The main attention is paid to the areas of creating an enriched social and professional environment as interaction with the Student Parliament, coordination with it of the main measures for the formation of cultural competence of future economists. After all, the Student Parliament, as an important representative body of self-government of higher education applicants, ensures the right and opportunity to independently decide on education and everyday life, protect their rights and interests, and participate in the management of an educational institution. Article analyzes the creation of a social and professional environment on the example of the work of the Kherson State agrarian and economic University, where applicants for higher education are involved in many educational, organizational and scientific projects.Key words: professional education, pedagogy, economic education, higher education institution, Kherson State Agrarian and Economic University. У статті розглянуто роль культурної компетентності фахівця як обов’язкової професійно важливої якості, що забезпечує ефективність й успішність діяльності та здатності особистості. Доведено, що колективу здобувачів вищої освіти притаманні особливі характеристики: соціально-професійна спрямованість (на здобуття професії), спільність інтересів, цілей, що зумовлені відношенням до професії за різної мотивації до навчально-професійної діяльності; однорідність за віковими ознаками і рівнем освіти; динамічність відповідно до послідовності навчання від курсу до курсу; високий ступінь самоорганізації, самоуправління. Проаналізовано створення просторово-предметного складника збагаченого соціально-професійного середовища, що моделює соціально компетентну поведінку майбутніх економістів, організацію і проведення різноманітних заходів: конкурсів, проєктів із соціально значущої проблематики. Здобувачі працювали над створенням і подальшим захистом соціальних плакатів, презентацій, відеороликів, які своєю чергою забезпечили соціально-значуще оформлення закладу, його аудиторій. Основна увага приділяється напрямам створення збагаченого соціально-професійного сере-довища як взаємодії із студентським парламентом, узгодження з ним основних заходів із формування культурної компетентності майбутніх економістів. Адже студентський парламент як важливий представницький орган самоврядування здобувачів вищої освіти забезпечує право і можливість самостійно вирішувати питання щодо навчання і побуту, захисту їх прав та інтересів, а також брати участь в управлінні навчальним закладом. Проаналізовано створення соціально-професійного середовища на прикладі роботи Херсонського державного аграрно-економічного університету, в якому здобувачі вищої освіти залучені до багатьох навчальних, організаційних та наукових проєктів.Ключові слова: професійна освіта, педагогіка, економічна освіта, вищий навчальний заклад, Херсонський державний аграрно-економічний університет.
17
Говоров, Євгеній, та Олександр Шульга. "АНАЛІЗ СТАНУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 180, № 24 (2024): 3–9. http://dx.doi.org/10.58407/visnik.232401.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан професійної освіти як системи та окремих її ланок, таких як професійно-технічна, фахова передвища, та розглянуті деякі аспекти сьогодення вищої освіти. Виявлено, що при всіх соціально-економічних викликах та кризових явищах система професійної освіти не тільки зберіглася як така, а продовжує існувати,модернізується і гармонізується з ринком праці. Досліджено, що на сьогоднішній день професійна освіта є ступеневою і характеризується певною тріадою її ланок, а саме: професійно-технічної освіти, фахової передвищої та вищої. В статті проаналізовано діяльність цих ланок та висвітлено позитивні зрушення. Встановлені певні протиріччя як в рамках самостійній діяльності закладів професійної освіти, так і в комунікації їх між собою в контексті єдиної системи. Так, проблемним місцем виявлено систему переходу від фахової передвищої до вищої ланки освіти.
 Особливу увагу в статті приділено фаховій передвищій освіті як найбільш новій та сучасній ланці професійної освіти, що повинна поєднати в собі всі кращі якості професійно-технічної та вищої освіти. Достатньо уваги в статті було приділено проблематиці вищої освіти як такої, що, хоч і є найбільш досконалою системою формування повноцінного соціально адаптованого члена суспільства та професіонала, але по своїй суті знаходиться в стані певної невизначеності й інерційності. Висвітлено ставлення учасників освітнього процесу до сучасних реалій вищої освіти, напрямки реформування та покращення її структурних складових.
 Також в статті певною мірою проаналізований ринок праці, його сучасний стан, потреби та тенденції, виклики, які виникли за останні роки.
 Мета роботи – аналіз стану професійної освіти України, її структурних змін, що відбулися за останні роки, адаптація освіти до сучасних умов економічної та соціальної кризи в державі.
 Методологія. Систематизація та вивчення наукових публікацій, аналіз наукової та навчальної літератури, інтернет-джерел, розкриття основних дефініцій проблеми, що вивчається, узагальнення та висновки.
 Наукова новизна полягає у винайденні протиріч, які утворилися на сучасному етапі існування професійної освіти, що ускладнюють комунікацію її основних ланок та заважають гармонізації з ринком праці.
18
Шинкевич, Денис. "ГОТОВНІСТЬ СУЧАСНИХ УЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Education. Innovation. Practice 13, № 4 (2025): 99–104. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol13i4-014.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду проблеми професійної готовності сучасного педагога до формування підприємницької компетентності молодших школярів в умовах нової української школи. З’ясовано сутність поняття «ключові компетентності» та визначено, що однією із таких компетентностей особистості є підприємницька компетентність, формування якої набуває особливої актуальності з огляду на стрімкі соціально-економічні зміни. Підприємницька компетентність розглядається як складова загальної компетентності особистості, що включає в себе економічні знання, підприємницьку свідомість та підприємницьке мислення, а також характеризується ініціативністю та підприємливістю – провідними рисами конкурентоздатного працівника, що дозволяють успішно та ефективно вирішувати поставлені завдання діяльності. Встановлено, що підґрунтям формування підприємницької компетентності є економічна (фінансова) грамотність, основи якої закладаються саме в початковій школі, тому педагог початкової освіти має відзначатися високим рівнем готовності до реалізації завдань економічної освіти учнів. У статті готовність учителя до професійної діяльності, зокрема до здійснення економічної освіти молодших школярів, трактується як особистісне утворення, що передбачає сукупність професійних та економічних знань, умінь, навичок, стійких внутрішніх мотивів до реалізації завдань економічної освіти, та включає в себе наполегливість, підприємницьку самосвідомість, ініціативність, фінансову грамотність, підприємницьке мислення та здатність генерувати інноваційні підприємницькі ідеї. Охарактеризовано компоненти готовності сучасного вчителя до формування підприємницької компетентності молодших школярів, а саме: ціннісно-мотиваційний, змістовий, процесуальний, творчий. Здійснено аналіз рівневої підготовки педагогів до здійснення економічної освіти учнів в умовах нової української школи, зокрема, виділено такі рівні готовності: нормативно-репродуктивний, адаптивно-перетворювальний, творчо-пошуковий.
19
Сажієнко, О. П., та І. А. Філімонова. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Наукові записки, № 151 (28 жовтня 2021): 162–69. http://dx.doi.org/10.31392/nz-npu-151.2021.18.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі дослідження історичних етапів становлення та розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти в Україні, адже різкі зміни державних механізмів управління не завжди позитивно впливали на її розвиток та функціонування. Мета дослідження полягає у розкритті та аналізі особливостей професійної підготовки фахівців професійної освіти України як складової системи радянської професійної освіти та в період її незалежності. Автор розглядає теоретичні аспекти історичного процесу становлення системи професійно-технічної освіти в Україні, а також досліджує законодавчу базу, що регулювала основні сторони її діяльності. Здійснено спробу оптимізації етапів розвитку професійної (професійно-технічної) освіти в період незалежності України.
 На сьогодні проблеми становлення системи професійної (професійно-технічної) освіти зумовлені економічною й політичною нестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіями здобуття доступної й безкоштовної освіти та її реальним державним забезпеченням; незбалансованістю потреб особистості в професійних освітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, недосконалістю основних напрямів розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти.
 Потреби входження України у світовий економічний простір, інтеграція до світового культурно-освітнього середовища зумовлюють необхідність поглибленого та об’єктивного вивчення вітчизняного досвіду професійної (професійно-технічної) освіти, його зіставлення з міжнародним досвідом, відшукання найбільш оптимальних шляхів запровадження кращих педагогічних надбань в українську освітню практику, прогнозування можливих тенденцій розвитку вітчизняної та світової систем професійної підготовки фахівців.
20
Потапчук, Тетяна Володимирівна. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні 1, № 11 (2020): 45–51. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.236.
Full textAbstract:
У статті подано, що майбутній фахівець з інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у закладі вищої освіти повинен володіти не тільки базовими професійними знаннями і вміннями, а й ціннісними орієнтаціями спеціаліста, мотивами його діяльності, стилем взаємин з людьми та колегами, комунікаційною та інформаційною культурою, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу у професійній сфері.
 Відзначено, що організація професійної підготовки майбутнього фахівця з ІКТ у ЗВО повинна передбачати використання інформаційно-комунікаційних технологій як: знайомство з сучасними методами та технологіями обробки інформації, враховуючи специфіку організації інформаційних процесів у професійному середовищі майбутнього фахівця; інструменту для рішення професійних задач.
 Зазначено, що в сучасних умовах феномен професійна компетентність майбутнього фахівця з ІКТ придбав небувалу актуальність для педагогічної теорії і практики. Незворотні зміни в житті, зумовлені суспільством з ринковими відносинами, внесли корективи в сутнісні характеристики актуалізованої часом поняття «професійна компетентність майбутнього фахівця з ІКТ: за збереження соціокультурного, морального потенціалу професійна компетентність інтегрується в систему економічних відносин, бо вже сьогодні освіта стає економічною категорією. Тому у цьому сенсі компетенції збігаються з метою освіти, але ця мета формальна, операційно перевіряється. З одного боку, компетенція - більш дрібне ділення узагальнених цілей освіти та більш високий рівень конкретизації, з іншого боку, компетенція - діяльнісна складова отриманої освіти, яка допомагає проявитися (виявити) знання, уміння і навички в незнайомій ситуації, тобто є більш високим рівнем узагальнення останніх.
21
Нічуговська, Лілія, та Людмила Ніколенко. "Практико-орієнтований підхід до розвитку когнітивної мобільності майбутнього педагога спеціальної освіти". Grani 26, № 1 (2023): 80–88. http://dx.doi.org/10.15421/172313.
Full textAbstract:
Представлено та проаналізовано результати дослідження щодо застосування практико-орієнтованого підходу в контексті розвитку когнітивної мобільності майбутніх педагогів спеціальної освіти в умовах університетського середовища. Розглянуто сутність поняття «професійна мобільність» та здійснено його контент-аналіз в наукових джерелах, що дозволило виокремити основні аспекти становлення цього феномену в умовах бакалаврату: педагогічні, психологічні та соціально-економічні.
 Наголошено на особливому інтересі до когнітивної мобільності майбутнього педагога спеціальної освіти як одного із складників професійної, що зумовлено високою соціальною значущістю цієї професії, стрімким зростанням сфер її застосування щодо осіб з особливими освітніми потребами. Останнє базується на опануванні здобувачами вищої освіти когнітивною мобільністю як складової професійної компетентності, що формується шляхом реалізації практико-орієнтованого підходу.
 Розкрито сутність практико-орієнтованого навчання бакалаврів спеціальності 016 – Спеціальна освіта в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара як засобу формування необхідного спектру професійних компетентностей і досвіду практичної діяльності майбутніх фахівців спеціальної освіти в контексті апробації теоретичних знань через трансляцію первинних практичних проб (їх форми і змісту, у яких представлено індивідуальний досвід виконання професійних завдань практичної діяльності) у професійний досвід.
22
Пономаренко, О. В. "ЕФЕКТИВНІ ПРАКТИКИ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАТОРІВ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ПРІОРИТЕТ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 3 (12 грудня 2024): 94–102. https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-3-12.
Full textAbstract:
Розвиток освіти, загальної та вищої, у першій половині ХХІ століття переживає бурхливі часи. До низки концептуальних новацій у законодавчих документах, таких як «Закон про освіту», «Закон про вищу освіту», «Національна доктрина розвитку освіти» тощо, додалися зміни соціально-економічних умов розвитку українського суспільства та російська військова агресія. Усе це унеможливлює управління та розвиток освіти на традиційних засадах, сповільнює реформи, а управлінська ціннісна ідеологія минулого в наш час спрацьовує не ефективно. Сучасні підходи до організації дошкільної освіти, Нова українська школа, перспективи реформи старшої школи, організація дистанційного та змішаного навчання, осучаснення професійно-технічної та фахової передвищої та вищої освіти актуалізують питання на кшталт, кого ми хочемо бачити в ролі керманичів і провідників цих реформ. Парадокс, однак, полягає у тім, що, незважаючи на складну природу педагогічної діяльності порівняно з усіма іншими в організації навчального процесу й освіті взагалі, ми не свідомі щодо всіх переваг сучасного освітнього менеджменту. Так, підготувати вихователя, вчителя, майстра виробничого навчання чи викладача закладу вищої освіти потребує тривалого часу. Але якщо на державному рівні ми бачимо цілу низку законодавчих змін і новацій, то на нижніх поверхах освітньої піраміди все ще багато роботи в запровадженні змін щодо організації сучасного та безпечного освітнього середовища. Наприклад, у Запоріжжі за ініціативою департаменту освіти і науки Запорізької міської ради вже багато років успішно функціонує Школа освітніх лідерів «Управлінська сотня». Короткотермінові курси чи зустрічі для обміну досвідом не в змозі змоделювати всі можливі типи поведінки сучасного успішного керівника. Системно ця проблема може бути вирішена шляхом підготовки в університетах спеціалістів у галузі 011 «Освіта», за освітнім рівнем «магістр». Таке завдання поставила перед собою кафедра педагогіки та психології освітньої діяльності Запорізького національного університету, започаткувавши у 2024 році магістерську програму «Організація освітнього середовища». Предметна область: галузь знань – 01 «Освіта / Педагогіка»; спеціальність – 011 «Освітні, педагогічні науки». Об’єкт вивчення та діяльності майбутніх організаторів освітнього середовища: системи освіти, освітні процеси у формальній і неформальній освіті, узагальнення соціально-педагогічного досвіду, який висвітлений у педагогічних теоріях, концепціях, контекстних (професійно-орієнтованих) практиках, методики викладання освітніх курсів у закладах передвищої та вищої освіти. Теоретичний зміст предметної області освітньої програми «Організація освітнього середовища»: основні поняття, концепції, принципи освіти та педагогіки, теоретичні основи освітніх досліджень, освітня статистика, освітні вимірювання, управління освітою, підготовка майбутніх фахівців до професійної (викладацької) діяльності в закладах освіти. Предметна область освітньої програми зумовлює перелік методів, методик і технологій освітньої діяльності, які будуть вивчатися та застосовуватися в майбутній практичній роботі, а саме: методи організації, здійснення, стимулювання, мотивації та контролю за ефективністю освітньо- пізнавальної діяльності; бінарні, інтегровані, індивідуально-орієнтовані, коучингові та консалтингові освітні технології; соціологічні та статистичні методи, сучасні технології навчання й організації освітнього процесу, цифрові технології.
23
Харченко, І. І. "КРИТЕРІАЛЬНА ОСНОВА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕКОНОМІКИ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 193–200. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.21.
Full textAbstract:
У статті описано засоби, якими можна схарактеризувати рівні сформованості компонентів культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки. Педагогічна теорія та практика накопичили значний досвід вирішення проблем, пов’язаних з мовою та підготовкою майбутніх економістів, тоді як бракує комплексних досліджень щодо формування культури професійної комунікації майбутніх економістів в умовах інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти. У статті під культурою професійної комунікації майбутнього фахівця з економіки розуміється складова його професійної культури, яка необхідна фахівцю для ефективного здійснення комунікативної діяльності, та проявляється в позитивному особистісному ставленні до комунікативної взаємодії, досконалому володінні комплексом загальних і спеціальних знань, нормами мови й мовлення та вміннях їх коректного застосування у процесі передачі думки в усіх видах фахового спілкування. Культура професійної комунікації майбутніх економістів має нетривіальну структуру і розглядається як єдність аксіологічного (цінності та мотиви професійного спілкування), теоретичного (уявлення майбутніх економістів про систему мови та знання мови та мовлення) компонентів, а також це – професійна термінологія (вміння користуватися економічною термінологією), економічна мова для професійних цілей та розуміння мовлення інших), процесуальний (здатність використовувати мову як засіб спілкування в різних професійних ситуаціях), особистий (здатність розмірковувати про професійне спілкування) складники. Розроблено відповідно п’ять критеріїв: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, словесно-операційний, поведінково-комунікативний та рефлексивний. Їх показниками є: загальнокультурна обізнаність, граматична обізнаність, лексична обізнаність, інформаційна обізнаність, здатність оперувати термінами, перцептивні та мовленнєві здібності, навички електронного спілкування, професійні та творчі навички, вольові якості, здатність до самооцінки. Рівнями сформованості культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки визначено досконалий, високий, середній, базовий.
24
Шпак, І. О. "ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ДИСЦИПЛІН ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 183–92. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.17.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано зміст підготовки викладачів дисциплін економічного спрямування до реалізації педагогічних технологій. З’ясовано, що для ефективного використання педагогічних технологій викладачі дисциплін економічного циклу повинні опанувати такими професійно значущими уміннями, як: інтелектуальні; організаторсько-конструктивні; інформаційно-гностичні; методичні; комунікативні. Доведено, що особистісно-професійні якості викладачів суттєво впливають на вибір напрямів здійснення ними професійної діяльності, сприяють забезпеченню творчого характеру вирішення професійних завдань. Найбільш значущими особистісно-професійними якостями щодо ефективного використання викладачами педагогічних технологій уважаються такі: цілепокладання, вміння відповідати за свої дії, активність й ініціативність, професійна креативність, уміння спілкуватися, емоційна стійкість, енергійність, здатність до ризику, до рефлексії. Взагалі, підготовка викладачів дисциплін економічного циклу до використання педагогічних технологій виступає обов’язковою складовою вдосконалення їхнього професіоналізму, котрий спрямовано на підвищення якості професійної діяльності, самореалізацію на особистісному та професійному рівні, поступовий розвиток професійних якостей. Готовність викладачів дисциплін економічного циклу до використання педагогічних технологій визначено в якості стійкого інтегративно особистісного утворення педагога, яке включає як професійні мотиви, цілі, цінності, знання та уміння, так і особистісні якості, котрі сприяють ефективному навчанню здобувачів вищої освіти в галузі економіки. Виходячи з цього, викладачеві дисциплін економічного циклу необхідно знати суть педагогічних технологій, їхні можливості та доцільність використання в освітньому процесі й специфіку їх реалізації у ході викладання економічних дисциплін. Отже, проведене дослідження підтверджує висновки науковців про те, що всі структурні складові готовності викладачів економічних дисциплін до успішного використання педагогічних технологій виступають взаємопов’язаними та взаємозумовленими між собою та однаково важливими для організації професійно-педагогічної діяльності у закладах вищої освіти.
25
Гурська, Олена Олександрівна, Лариса Григорівна Теремінко та Вікторія Євгенівна Акмалдінова. "ІНТЕГРАЦІЯ ЗАГАЛЬНОПРОФЕСІЙНОЇ ТА ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ІТ-ФАХІВЦІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ". Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology, № 18 (1 червня 2021): 37–48. http://dx.doi.org/10.18372/2411-264x.18.15473.
Full textAbstract:
У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену «професійно важливі якості майбутніх ІТ-фахівців» та емпіричного дослідження змісту інтеграції загальнопрофесійної та іншомовної підготовки у формуванні зазначених якостей в технічному університеті. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності поняття «професійно важливі якості майбутніх ІТ-фахівців» та емпіричному дослідженні змісту інтеграції загальнопрофесійної та іншомовної підготовки у формуванні зазначених якостей спеціалістів ІТ-галузі у закладі вищої технічної освіти. Поняття «професійно важливі якості майбутніх ІТ-фахівців» визначаємо як сукупність інтегрованих характеристик, здібностей та властивостей, що мають бути сформованими в особистості для успішного та ефективного виконання професійних функцій в інноваційній діяльності, досягнення високого рівня компетентностей в процесі особистісного розвитку та професійного становлення в умовах нового соціального і міжкультурного середовища. З використанням методів анкетування, опитування, спостереження з метою вивчення стану проблеми на практиці досліджено зміст інтеграції загальнопрофесійної та іншомовної підготовки у формуванні професійно важливих якостей майбутніх ІТ-фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища технічного університету. Результати. Доведено важливість професійно-зорієнтованого навчання іноземної мови у професійному становленні ІТ-фахівців та обґрунтовано необхідність вибору дисциплін «Іноземна мова», «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)» як засобів формування професійно важливих якостей майбутніх ІТ-фахівців та їх готовності до професійної діяльності з урахуванням особливостей використання мобільних технологій та сучасних методів інтерактивного навчання, які сприяють розвитку здатності адаптуватися до технологічних, соціально-економічних та комунікативних змін в інноваційному суспільстві, проявляти професійну компетентність та мотивацію до безперервної освіти. Зроблено висновок, що пріоритетним напрямом у вирішенні завдань дослідження стає реалізація інтегрованого підходу у професійній підготовці майбутніх ІТ-фахівців, який ґрунтується на інтеграції знань із професійних і гуманітарних дисциплін й координації їх навчальних програм; сприяє наступності та професійній спрямованості навчання майбутніх спеціалістів
26
Нікітенко, Віталіна Олександрівна. "ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯК ЧИННИК УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ". Humanities Studies, № 12(89) (1 листопада 2022): 92–97. http://dx.doi.org/10.26661/hst-2022-12-89-10.
Full textAbstract:
У статті аналізуються вплив процесів цифрової трансформації як чинника удосконалення професійно орієнтованого навчання іноземній мові. Підкреслюється, що економічні зміни в суспільстві стали основною причиною появи нових вимог до професійної підготовки випускників, яких справедливо вважають майбутньою інтелектуальною елітою держави. Підкреслено, що фахівець з вищою освітою – це широко освічена особа у певній галузі, яка має фундаментальну підготовку та здатна до безперервного професійного розвитку. У статті наголошується, що іноземна мова для такого фахівця є необхідною умовою професіоналізму, що дозволяє йому працювати з інформацією, доступною світовій спільноті в сучасних умовах цифрової трансформації. Досліджено специфіку іноземної мовної підготовки студентів економічних спеціальностей в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано сучасні засоби підготовки майбутніх спеціалістів, які спрямовані на підвищення їх компетентності та розвиток професійних якостей. Основні підходи, зокрема особистісно орієнтований підхід у професійно орієнтованому навчанні іноземній мові, сучасні методи цифрового навчання, методи міжкультурної комунікації, регіонально орієнтоване навчання та особистісно орієнтована мотивація. Вибір тих чи інших підходів до організації навчальної діяльності та засобів навчання іноземній мові для безпосередньої роботи зі студентами значною мірою визначається специфікою їх майбутньої роботи та вимогами до підготовки фахівців для різних сфер економічної діяльності. Таким чином, сьогодні економічна освіта представлена широким переліком спеціальностей, кожна з яких має певний поділ за спеціалізацією, враховуючи специфіку функціонування та розвитку окремих галузей національної економіки, і це необхідно враховувати в процесі вивчення іноземної мови. Актуалізовано, що саме ці особливості зумовлюють специфіку діяльності спеціалістів, її видову спрямованість і формують перелік знань, умінь і навичок, якими вони повинні володіти в умовах цифрової трансформації.
27
Yershova, Liudmyla. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ УЧНІВСЬКОЇ І СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (7 грудня 2018): 162–68. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.162-168.
Full textAbstract:
На основі аксіологічного підходу до вивчення феноменів професійної педагогіки визначено реперну точку модернізації системи професійної освіти, якою має бути особистість людини як найвища цінність держави і найголовніший двигун оновлення її виробничих відносин. Охарактеризовано трансформацію феномена «праця» в системі внутрішніх цінностей українців. Статистично проілюстровано найбільш помітні трансформаційні зміни в системі цінностей сучасної української молоді, відображені в уявленнях про престижність освіти, професіоналізм та професійний успіх. Визначено основні чинники трансформації професійної освіти, що вплинули на зміну цінностей української молоді: глобалізаційні світові процеси, освітнє законодавство, стан економіки та стан самої освітньої системи. Представлено актуальні завдання вітчизняної системи освіти, покликані стабілізувати систему цінностей сучасної української молоді: подолання рольового дисбалансу між професійною та вищою освітою, зміцнення рівноправного партнерства і забезпечення їх рівноцінного внеску в економічну безпеку країни, якій однаково потрібні як компетентні вчені, так висококваліфіковані робітники; налагодження дієвих механізмів забезпечення наступності всіх рівнів освіти (загальної, професійної, вищої), організація ефективної професійної орієнтації молоді на всіх рівнях професійного самовизначення; удосконалення змісту професійної освіти та забезпечення її якості відповідно до завдань Нової української школи, запитів суспільства та економіки; розвиток державно-приватного партнерства, здатного покращити мотивацію всіх осіб, зацікавлених у підвищенні якості професійної освіти; вдосконалення форм і механізмів мотивації роботодавців для організації на своїх базах різних видів навчально- виробничої діяльності, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників для підвищення престижності професійної освіти; поширення в закладах професійної освіти досвіду функціонування центрів професійної кар’єри, організації системи консультування з розвитку професійної кар’єри; забезпечення умов для впровадження інклюзії в заклади професійної (професійно-технічної) освіти.
28
O.M., Iyevlyev, and Chorna I.I. "CRITERIA FOR FORMATION OF PROFESSIONAL MOBILITY OF FUTURE TEACHERS STUDYING ECONOMIC SPECIALTIES." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-13.
Full textAbstract:
The article defines and characterizes the criteria (motivational-value, cognitive-activity, personal creative, communicative-foreign) indicators and levels of professional mobility of future teachers studying in economic specialties. It is determined that such criteria as motivational-value, cognitive-activity, personal-creative and communicative-foreign language play a significant role in the formation of professional mobility of the future teacher of higher education. An attempt is made to draw attention to the components of the structure of professional mobility of the future teacher of higher education. The following criteria are considered: motivational and value (awareness of the importance of mastering a large amount of knowledge for effective professional activity of the future teacher; the presence of values for constant updating of knowledge acquired in the learning process to achieve success in professional activities; skills in future professional activities for career growth); cognitive-activity (possession of professionally significant knowledge in the field of their specialty at the international level; possession of professional terminology; familiarity with the methods of performing professional tasks using professionally important knowledge and skills); personal and creative (focus on self-development and self-improvement through awareness of the need to solve professional problems of greater complexity; free mastery of the profession in the form of creative use of acquired general and professional; willingness to produce new ideas, ability to make quick creative decisions); communicative-foreign language (availability of priority ideas about communicative processes in teaching; possession of means of verbal and nonverbal communication in a foreign language within professional activities; the ability to find and process foreign authentic professional sources to obtain information at the international level). It is determined that the possession of professionally important knowledge and the acquisition of new knowledge in the professional field in accordance with these components will help future teachers of higher education to achieve a high level of professional mobility, which in turn will affect the outcome and quality of training. A professionally mobile future teacher must be ready for professional communication, speak a foreign language to advance in his career; able to adapt to the needs of society, solve problem situations; establish professional contacts with colleagues; take into account cooperation with research and teaching staff at the international level; have knowledge of information technology; navigate in computer technology, work on the Internet, use e-mail, Web platforms; to have knowledge of culture, to be able to behave correctly in the professional sphere.Key words: professional mobility, criteria, indicators, teacher, teaching (pedagogical) activity, profession-al-pedagogical mobility. У статті визначено та охарактеризовано критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-креативний, комунікативно-іншомовний), показники та рівні сформованості професійної мобільності майбутніх викладачів, що навчаються на економічних спеціальностях. Визначено, що такі критерії, як мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-креативний та комунікативно-іншомовний, відіграють значну роль у формуванні професійної мобільності майбутнього викла-дача закладу вищої освіти. Зроблено спробу привернути увагу до складових компонентів структури професійної мобільності майбутнього викладача закладу вищої освіти. Розглянуто критерії, до яких віднесено мотиваційно-ціннісний (усвідомлення важливості опанування великої кількості знань для ефективної професійної діяльності майбутнього викладача; наявність ціннісних орієнтирів на постійне оновлення набутих у процесі навчання знань для досягнення успіху у професійній діяльності; бажання ефективно використовувати професійно значущі знання, вміння та навички у майбутній професійній діяльності для кар’єрного росту); когнітивно-діяльнісний (володіння професійно-значущими знаннями у галузі своєї спеціальності на міжнародному рівні; володіння професійною термінологією; обізнаність із методами виконання професійних завдань із застосуванням професійно важливих знань та вмінь); особистісно-креативний (орієнтація на саморозвиток та самовдосконалення через усвідомлення необхідності вирішувати професійні завдання більшої складності; вільне оволодіння професією у формі творчого використання набутих загальних та професійних навичок; готовність до продукування нових ідей, здатність приймати блискавичні творчі рішення); комунікативно-іншомовний (наявність пріори-тетних уявлень про комунікативні процеси у викладацькій діяльності; володіння засобами вербальної та невербальної комунікації іноземною мовою у межах професійної діяльності; здатність знаходити та опрацьовувати іншомовні автентичні професійні джерела для отримання інформації міжнародного рівня). Визначено, що володіння професійно важливими знаннями та засвоєння нових знань у професійній галузі відповідно до цих компонентів допоможе майбутньому викладачу закладу вищої освіти досягти високого рівня професійної мобільності, що вплине на результат та якість підготовки майбут-ніх фахівців. Професійно мобільний майбутній викладач має бути готовим до професійного спілкування, володіти іноземною мовою для просування у своїй кар’єрі; спроможним пристосовуватись до потреб соціуму, вирішувати проблемні ситуації; встановлювати професійні контакти з колегами; вра-ховувати співпрацю з науково-педагогічними працівниками на міжнародному рівні; володіти знаннями з інформаційних технологій; орієнтуватись у комп’ютерних технологіях, працювати у мережі Інтернет, користуватись електронною поштою, вебплатформами; володіти знаннями культури, вміти правильно поводитись у професійній сфері.Ключові слова: професійна мобільність, критерії, показники, викладач, викладацька (педагогічна) діяльність, професійно-педагогічна мобільність.
29
Желуденко, Марина, та Світлана Гринюк. "ОСВІТА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ЗАБЕЗПЕЧННЯ СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ COVID-19: СТАН, ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (2020): 43–53. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.43-53.
Full textAbstract:
Оглядова стаття присвячена розгляду освіти в умовах пандемії К-19, яка спричинила вплив на функціонування усіх сфер суспільства, змінила картину світу та стала причиною трансформацій освіти. Освіта розглядається як основний стратегічний ресурс забезпечення здорового функціонування суспільства та держави. Підкреслюється необхідність адекватної та професійної освітньої політики держави для подолання кризової ситуації та забезпечення соціальної й економічної безпеки населення. Розглядаються фактори дестабілізуючого характеру, які суттєво впливають на стан освіти в умовах пандемії: соціальна ізоляція, блокування можливості навчання face-to-face, напруження в суспільстві, економічна криза, відсутність достовірних знань про реальних стан речей, нерівний доступ до якісного Інтернету, низький рівень цифрової обізнаності педагогічного персоналу. Здійснюється аналіз проблем освіти у кризовій ситуації, а також визначаються потенційні можливості для виведення освіти на принципово новий за формою та якістю рівень. Автори наголошують на необхідності посилення іншомовної компетентності викладачів, оскільки ситуація потребує теоретичних знань із зовнішніх джерел для об’єктивного аналізу ситуації, а також практичних знань, які дозволяють підвищувати власний професійний рівень (у тому числі за рахунок освіти та самоосвіти при використанні ресурсів іноземними мовами). Серед позитивних змін в освіті автори називають створення нових моделей навчання, розширення освітніх кордонів, економічність, оновлення запитів на освіту, розкриття творчого потенціалу педагогів. У статті визначаються також пріоритети освіти: сприяння, підтримка та участь держави та державних органів влади усіх рівнів у реалізації принципів цифрової освіти; масштабне використання цифрових технологій навчання та викладання; розвиток цифрових навичок педагогічного персоналу, формування культури цифрової комунікації; аналітика в системі освіти, компаративістські дослідження, вивчення досвіду інших держав, стратегічні прогнози. Обґрунтовано, що в умовах дестабілізації суспільства основні проблеми – у царині моральної відповідальності, а тому реформи, зміни, трансформації освіти мають відбуватися з урахуванням основних моральних цінностей та поваги до особистості.
 Ключові слова: цифрові ресурси, Інтернет, цифрова освіта, освітні ресурси, цифрове спілкування, фактори дестабілізуючого характеру, пріоритети освіти, цифрова обізнаність, моральна відповідальність.
30
ПОНОМАРЕНКО, Ольга. "ПРОБЛЕМА ОЦІНКИ РІВНІВ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ПСИХОЛОГІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 408–16. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-408-416.
Full textAbstract:
У статті розглянуто авторські підходи до оцінки рівнів готовності майбутніх магістрів психології до професійної діяльності в умовах неформальної освіти. Показано, що концепт «рівень» слід тлумачити як ступінь досягнення майбутнім магістром психології певних результатів підготовки до професійної діяльності в умовах неформальної освіти, які співвідносяться з авторським баченням результатів такої підготовки. З огляду на вітчизняні традиції до сепарації рівнів підготовки та відповідно до сутності досліджуваного феномену, визначено три рівні готовності магістрів психології до професійної діяльності в умовах неформальної освіти: критичний (низький), достатній (середній) і оптимальний (високий). Представлено якісні характеристики ступенів прояву когнітивного, операціонального, аксіологічного критерію за кожним структурним компонентом досліджуваної готовності. Схарактеризовано рівні готовності магістра психології до професійної діяльності в неформальній освіті. Оптимальний рівень готовності магістранта за педагогічним структурним компонентом характеризується повним усвідомленням себе як педагога неформальної освіти особи, яка має психолого-педагогічні знання й вміння, пов’язані з особливостями професійної активності в умовах неформальної освіт. Оптимальний рівень готовності магістранта за підприємницьким структурним компонентом характеризується наявністю оперативних знань нормативно-правової бази неформальної освіти, повним розумінням її перспектив, соціальних та економічних можливостей. Уміння магістранта презентувати себе повністю сформовані, а здатність діяти в умовах невизначеності, прийняття фінансових рішень, розробляти, планувати й управляти освітніми бізнес-проєктами неформальної освіти сформовані. Оптимальний рівень готовності магістранта за технологічним структурним компонентом характеризується знанням про електронні освітні ресурси, Інтернет-сервіси, web-технології тощо, а за лідерським структурним компонентом характеризується високою здатністю здійснювати вплив на інших людей та належно сформованими вміннями переконувати їх. Ключові слова: професійна підготовка, магістри психології, неформальна освіта, оцінка, рівень.
31
Тюльпа, Тетяна Миколаївна. "ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Соціальна робота та психологія: освіта і наука, № 1 (28 травня 2025): 87–91. https://doi.org/10.32782/3041-1351/2025-1-15.
Full textAbstract:
Вступ. Сучасна професійна освіта набуває нової функції – вона перетворюється в засіб долучення до світової і національної культури, будучи одночасно засобом гуманізації людських відносин. До цивілізаційних тенденцій розвитку освіти в сучасному світі дослідники зараховують насамперед глобалізацію й інтеграцію. Доведено зумовленість цих процесів суспільною потребою у фахівцях з новою соціокультурною позицією; тяжінням сучасної професійної підготовки до гуманітарної, соціокультурної спрямованості; необхідністю розробки нових дидактичних систем, для яких характерні гнучкість, варіативність, адаптивність; посиленням соціалізувальної ролі освіти для дорослих людей; розширенням можливостей неформальної освіти через дистанційне та індивідуальне навчання. Мета дослідження – визначити та обґрунтувати провідні тенденції професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій, узгодити їхні основні параметри із суспільними змінами, провідними напрямами соціального прогресу. Висновки. Теоретичне обґрунтування сутності професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери базується на усвідомленні загальних закономірностей, чинників (суспільно-політичних, соціально-економічних, соціальних, соціально-педагогічних) і провідних тенденцій (гуманізація людських відносин, прагнення до підготовки конкурентоспроможного молодого фахівця, виявлення індивідуально-психологічних особливостей майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей у період професіоналізації, інтерпрофесійність їхньої професійної підготовки). Вони корелюються з головними тенденціями розвитку вищої освіти на основі їхніх взаємозв’язків і взаємозалежностей, що забезпечує можливість успішної роботи професіоналів в умовах соціономічної сфери, є формою їх залучення в соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-педагогічні, соціокультурні процеси суспільства.
32
Кірдан, О. П. "СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОЇ САМООСВІТИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 70–80. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.08.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано структуру готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та постійної самоосвіти, що забезпечує здобуття студентами вищої освіти готовності до діяльності у цьому напрямку, їх доступ до рівня постійного професійного та особистісного саморозвитку та самовдосконалення. На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників запропоновано авторське визначення поняття «готовність майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної освіти» як інтегративне особистісне утворення, що є результатом професійної підготовки у закладах вищої освіти та охоплює здатність провадити ефективну професійну економічну та неперервну самоосвітню діяльність, спрямовану на професійно-особистісний розвиток відповідно до особистих потреб та актуальних професійних вимог до фахівців-економістів. Виокремлено сутнісні характеристики та індикатори готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти: особистісна мотивація та суб’єктивне значення професійної діяльності та безперервна самоосвіта; незалежність та ефективність професійної діяльності за фахом, наступність та систематичність професійної самоосвіти; цілеспрямованість та активність професійної рефлексії, самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення. Висвітлено перелік показників готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти, що охоплюють різні її аспекти. Обґрунтовано та схарактеризовано мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексійно-поведінковий компоненти готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти. А саме: мотиваційно-ціннісний (мотиваційно-ціннісна сфера, прагнення до досягнення успіху, готовність до постійної самоосвіти тощо); пізнавальний (галузь компетенції, формування теоретичних знань та практичних навичок, включаючи постійну самоосвіту тощо); оперативний (здатність до ефективної професійної діяльності та постійне самовиховання тощо) та рефлексивно-поведінковий (рефлекторні здібності, здатність розвивати індивідуальний стиль економічної поведінки, формувати індивідуальну професійну концепцію тощо) компоненти.
33
Щокін, Ростислав, Валентина Радкевич, Олександра Бородієнко та ін. "КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Public management 23, № 3 (2020): 236–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-236-252.
Full textAbstract:
Проаналізовано концептуальні положення щодо управління розвитком професійної освіти, що визначені нормативно-правовими акта- ми України. Встановлено, що професійна підготовка “під конкретне робоче місце” доволі часто, не сприяючи життєвому успіху учнів, може привести до появи фахівців, чиї знання і вміння не затребує суспільство. Визначено слабкі сторони моноступеневої системи. Встановлено причини, які зумов- люють доцільність переходу до багаторівневої системи.
 Відзначено найважливіші моменти в багаторівневій системі освіти: структурний і змістовний. Встановлено, що нові педагогічні технології є стрижнем змістовної сторони багаторівневої системи навчання. Вказано на необхідність знаходження оптимального співвідношення між освітніми складовими на різних рівнях навчання та виділення пріоритетних напрямів у галузі диверсифікації освіти.
 Доведено, що ступенева система реалізує наступність програм, що нале- жать до певного виду діяльності людини або до даної галузі виробництва і відрізняються рівнем кваліфікації. Програми орієнтовані, найперше, на за- безпечення професійної підготовки; освітня функція підпорядкована в них професійній підготовці та на деяких етапах освітній компонент може зовсім не бути присутнім. По завершенні кожного етапу фахівець отримує відпо- відний документ, що засвідчує рівень його кваліфікації (наприклад, токар, технік, інженер).
 Моноступенева система професійної освіти доцільна та цілком ефек- тивна при жорсткому довгостроковому закріпленні кадрів у цій галузі. Го- ловною метою такої системи є задоволення державного замовлення на спе- ціаліста.
 Визначено принципи розвитку професійної освіти, зокрема гуманізацію і фундаменталізацію. Розглянуто системоутворювальні функції, які виконує професійна освіта в суспільстві: економічну, соціальну і культурну.
34
Zakatnov, Dmytro. "КАР’ЄРНІ ТРАЄКТОРІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (5 грудня 2018): 20–27. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.20-27.
Full textAbstract:
Розглянуто теоретичні аспекти взаємозв’язку професійного та кар’єрного самовизначення учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Встановлено, що напрацювання з теорії та практики професійного самовизначення не є достатніми для забезпечення у сучасних соціально-економічних умовах успішного професійного розвитку особистості на його постоптаційних стадіях. Визначено, що одним із напрямів розв’язання зазначеного протиріччя є використання компетентнісного підходу стосовно проблем професійного розвитку, а також перехід до досліджень професійного самовизначення особистості крізь призму дефініцій «професійна кар’єра» та «кар’єрне самовизначення». Це зумовлено тим, що до сфери професійного самовизначення включено лише аспекти, що стосуються становлення особистості у професії, а до змістовного наповнення дефініцій «кар’єра» та «професійна кар’єра» дослідники включають й інші аспекти життєдіяльності особи. Кар’єрний контекст для особистості є ширшим, ніж професійна діяльність, оскільки додатково містить життєві домагання та позапрофесійні сторони життєдіяльності. За такого підходу доцільним є введення до наукового обігу поняття «кар’єрне самовизначення», що можна розглядати як процес створення людиною образу професійної кар’єри та визначення засобів її реалізації. Психолого- педагогічний супровід кар’єрного самовизначення передбачає використання, по-перше, інструментарію забезпечення професійного самовизначення, тобто професійну орієнтацію, та специфічний інструментарій, що розбудовує психологічні структури особистості, що стосуються майбутньої професійної діяльності, але є ширшими й дають змогу визначити та реалізувати життєві плани. Таким чином, як засіб психолого-педагогічного забезпечення професійного розвитку особистості варто розглядати не лише професійну орієнтацію, але й ширший комплекс психолого-педагогічних заходів, що визначається як консультування для кар’єри або кар’єрне консультування. Результатом кар’єрного самовизначення є сформованість кар’єрної компетентності, що стосовно учнів закладів професійно-технічної освіти проявляється, зокрема, у здатності подолати нормативні кризи професійного розвитку та побудувати подальшу реалістичну освітньо-професійну траєкторію.
35
Лікарчук, Н., М. Ярвіс, O. Вареник, С. Малихіна та M. Коноплянникова. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРА МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (2022): 522–28. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3646.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлюються особливості підготовки менеджера маркетингових комунікацій в реаліях сучасного соціокультурного простору. Актуальність роботи полягає у зміні пріоритетів навчального кластеру для економічних дисциплін за нових умов функціонування ринкових складників. Пандемія COVID-19 стала своєрідним стимулом для розробки та впровадження нових моделей маркетингових комунікацій. Як наслідок, програми та курси для спеціалістів цього фаху також потребують трансформації. Формування необхідних знань, умінь і навичок для фахівця економічної сфери передбачає дотримання кількох ключових настанов, серед яких відзначимо: динамічність навчальних програм, синергетичний складник міждисциплінарного підходу, безперервність фахової підготовки, орієнтація на підвищення ефективності роботи, баланс між економічною вигодою та морально-етичними цінностями. Здобуття фаху менеджера маркетингових комунікацій передбачає отримання базової економічної освіти та постійне удосконалення своє кваліфікації у відповідності до практичної діяльності. Метою статті є розробка актуального формату організації навчання та підвищення кваліфікації для спеціалістів економічного профілю. Використання методу порівняльного аналізу та синергетичної методології забезпечує різностороннє дослідження проблеми підготовки менеджерів маркетингових комунікацій. Потреба в нових форматах торгівельної активності породжує попит на фахівців з новими професійними здібностями, здатними демонструвати ефективність в роботі. Відтак, освітній економічний кластер активізує увесь свій методологічний арсенал для розробки нових навчальних курсів підготовки не просто працівника, а лідера в менеджерській ланці. Актуальні маркетингові знання стають основою для успішної професійної діяльності спеціаліста менеджерського кластеру економічної сфери. Ключові слова: економічна освіта, маркетингові комунікації, маркетологічні тренінги, менеджер, реклама. Формул: 0; рис.: 1, табл.: 1, бібл.: 15.
36
Короткова, Ліна. "ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ПОСЛУГ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (21 вересня 2018): 79–85. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.79-85.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми розвитку професійної освіти в Україні, зумовлені зміною системи економічних відносин, істотним оновленням виробничого обладнання та появою нових тенденцій, пов‘язаних з переходом до постіндустріального суспільства. Проаналізовано нормативно-правові документи стосовно забезпечення якісного змісту професійної освіти в Україні, наголошено на необхідності його постійного оновлення з урахуванням потреб підприємств-замовників кадрів. Здійснено теоретичний аналіз численних педагогічних джерел щодо передумов та особливостей оновлення змісту професійно-технічної освіти, акцентовано увагу на важливості формування природних якостей, соціальних та творчих рис особистості. Визначено, що важливим нормативним підґрунтям формування змісту професійної освіти є державні стандарти професійно-технічної освіти (далі – ДСПТО), процес створення яких розпочався з 2006 року. Зосереджено увагу на тому, що ці стандарти були зорієнтовані на традиційну систему професійної освіти, здійснено комплексне дослідження їхньої суті та структури. На прикладі професії «Кравець» представлено результати аналізу оновлених державних стандартів професійно-технічної освіти, розроблених із урахуванням модульно-компетентнісного підходу. Основною перевагою цих стандартів визначено право навчальним закладам, за погодженням із підприємствами-замовниками робітничих кадрів, самостійно розробляти робочі навчальні програми з погодинним розподілом предметів. Зроблено висновок, що ДСПТО швейного напряму, розроблений у 2016 року, виявився найбільш якісним, оскільки забезпечує спрямованість навчальних модулів на досягнення кінцевих практичних результатів. Розглянуто питання укрупнення професій шляхом інтеграції змісту професійної освіти, наведено приклади робочих навчальних програм із декількох затребуваних на ринку праці суміжних професій. Виявлено, що професійна підготовка за такими професіями підвищує мобільність кваліфікованих кадрів і конкурентоспроможність підприємств.
37
АВЕРІНА, Катерина. "МОТИВАЦІЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ В НАВЧАЛЬНІЙ І ПОЗАНАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 1 (2020): 236–47. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-236-247.
Full textAbstract:
У статті виявляється значення мотиваційного чинника в структурі соціальної активності особистості та його роль в активізації соціальної активності представників соціономічних спеціальностей в системі освітніх впливів під час навчання у ЗВО. Визначаються психологічні, педагогічні, культурологічні та соціологічні аспекти дослідження інтерактивних механізмів розвитку соціальної активності в контексті новітніх психолого-педагогічних напрацювань у сфері професійної освіти та точки ефективного педагогічного впливу на ці процеси. Обґрунтовуються параметри дослідження мотиваційного чинника як змістового елемента структури розвитку соціальної активності особистості та методика емпіричного дослідження мотивів участі/неучасті майбутніх фахівців соціономічних професій у позанавчальній соціальній активності. За результатами емпіричного дослідження визначено найбільш впливові мотиви позанавчальної соціальної активності (прагматичний, пізнавально-гедоністичний, комунікативно-експансивний, нетворкінгу, мотив самореалізації та кооперативний/колабораційний) та найменш впливові мотиви позанавчальної соціальної активності (респектно-репутаційний, егоцентричний та економічний). Виявлено латентні фактори: а) «Мотивації до росту та розвитку» (прагматичний, пізнавально-гедоністичний, мотив самореалізації, кооперативний, комунікативно-екпансивний, альтруїстичний, професійно-тренінговий); б) «Компенсаторні мотиви» (охоплюються мотиви пошуку поваги і визнання, економічний, егоцентричний, мотив впливовості, каузації). Аналізом показників мотивації неучасті виокремлені латентні фактори: а) «Демотиватори» (мотиви «Економічної незацікавленості», «Відсутності здібностей», «Автономності», «Гальмування адміністрацією ініціативи студентів», «Трудової зайнятості», «Формалізму»); б) «Відволікаючих/ конкурентних мотивів» (мотиви «Зайнятості іншими справами», «Романтичних стосунків», «Центрованості на професійній освіті». Ключові слова: соціальна активність, майбутні фахівці соціономічних професій, позанавчальна (дозвільна) активність, мотиваційні фактори розвитку соціальної активності, позанавчальна соціальна активність.
38
Kraus, N. M., K. M. Kraus, and O. V. Manzhura. "The Economic Vocational Education for the Generation of Digital People in the Functioning of Innovation-Entrepreneurial Universities." Business Inform 3, no. 506 (2020): 182–91. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-3-182-191.
Full text
39
Onysko, O. R. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТОВАРОЗНАВСТВА ТА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific Notes of Lviv State University of Life Safety. Pedagogy and Psychology, № 2(4) (30 грудня 2024): 66–70. https://doi.org/10.32782/3041-1297/2024-2-11.
Full textAbstract:
Трансформація економічної системи в Україні ставить нові вимоги до рівня знань і вмінь майбутніх фахівців. Найважливіше завдання сучасних закладів освіти – підготовка компетентного, гнучкого, конкурентоспроможного фахівця, який здатний досягати поставлених цілей у професійній діяльності в умовах мінливості, підвищення конфліктності сучасного суспільства за рахунок володіння методами розв’язання різних видів професійних завдань, ефективно виконувати функціональні обов’язки на обійманій посаді. Фахівці з товарознавства та комерційної діяльності мають виконувати такі функції: технологічну, контрольну, управлінську, організаційну. Отже, функції кваліфікованого фахівця місткі та багатопланові. У статті розглядається актуальна проблема підготовки у навчальних закладах майбутніх фахівців з товарознавства та комерційної діяльності. Майбутні фахівці повинні бути підготовлені до виконання професійних завдань. Рівень їх професіоналізму та адаптація у прямій залежності від педагогічного контенту навчального процесу. Підкреслюється необхідність розвивати не тільки окремі професійно важливі навички у студентів, а й сприяти формуванню професійної адаптації. Процес професійної адаптації фахівців-початківців – це творче пристосування до нових умов професійної самореалізації, під час якого у них проявляються здобуті знання та навики, уміння розвивати самоосвіту й самовиховання, готовність до попередження конфліктів, налагодження взаємодії з клієнтами, колегами, керівництвом. Різниця в організації, завданнях і умовах освітнього процесу у вищій школі та професійною діяльністю створює своєрідний бар’єр, який необхідно подолати молодому фахівцю, щоб включитися в нові умови роботи за фахом. Поряд із характеристикою важливих для професійної діяльності навичок, описуються умови, методи та засоби їх розвитку в освітньому середовищі. Охарактеризовано сукупність обставин (соціально-психологічних, психофізіологічних), що ускладнюють професійну адаптацію. З огляду на це, виникає необхідність модернізації професійної підготовки: актуальним є обґрунтування педагогічних умов та психолого-педагогічних умов, побудова внутрішніх мотивів (стимулювання внутрішньої мотивації, тренінги з розвитку комунікації, лідерства), розуміння мети навчання та перспективи майбутньої професійної діяльності, які сприятимуть ефективності адаптації майбутніх фахівців. Педагогічна система не може успішно функціонувати та мати розвиток без визначеного комплексу педагогічних умов. Для підготовки майбутніх фахівців із товарознавства та комерційної діяльності необхідно визначити саме ті, що сприятимуть професійній адаптації.
40
Пішеніна, Т. І. "Освітні виклики в контексті додаткової професійної освіти". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 47, № 1 (2021): 21–25. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.47.06.
Full textAbstract:
Зміна парадигми економічного розвитку, що веде до поглиблення інтеграції та глобалізації, кардинально оновлює характер освітніх і наукових, виробничих та конкурентних процесів. Епоха завершення життєвого циклу освіти в межах одного навчального закладу йде в минуле, а додана вартість нових знань тестується на конкретному локальному рівні кар'єрного зростання. Саме тому освітній процес стає все більш багатоаспектним з різних галузей, а кожна освітня спеціалізація формується під конкретну стадію розвитку особистості. Це означає, що економіка може стати конкурентоспроможною при активному розвитку бізнес-освіти, яка формує додаткові професійні компетенції та поглиблює знання у спеціалізованих нішах в виробничих процесах. До того ж, процес створення інноваційних освітніх технологій вже є не лінійним, а реалізується інтерактивно, в рамках єдиної економічної системи. Досліджено дві основні груп питань: вивчення значення додаткової професійної освіти як економічної категорії, та аналіз додаткової вартості нових знань та механізмів реалізації нових професійних компетенції. У статті ми покажемо, що концепція безперервної освіти передбачає постійний розвиток фахівця, що дозволяє йому залишатися конкурентоспроможним на ринку праці. Розвиток дистанційних освітніх технологій сприяє отриманню освіти без відриву від роботи, а різноманітні методи утримання співробітника на робочому місці дозволяють роботодавцю інвестувати не тільки в специфічний, але і в загальний капітал працівника. Питання формування додаткових професійних компетенцій дозволяє створити різноманітні, повноцінні фундаментальні знання. Наявність цих знань необхідно на сучасному рівні розвитку економіки для її модернізації відповідно до вимог переходу на новий технологічний уклад.
41
Просяник, О. П., та С. Є. Тарасенко. "ПРОФЕСІЙНИЙ ТЕКСТ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)". Nova fìlologìâ 2, № 81 (2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-13.
Full textAbstract:
Професійна вища освіта в останні роки переживає кризу, яка полягає в зниженні затребуваності економічних спеціальностей у випускників шкіл. Причинами такої ситуації є відсутність або недолік необхідних для роботодавців професійних компетентностей у випускників економічних ЗВО та економічних факультетів і, як наслідок, невідповідність очікувань випускників економічних спеціальностей щодо перспектив кар’єрного зростання. Професійні компетентності включають лінгвістичний складник, опанування якого має демонструвати адекватність до конкретних подій у професійній діяльності. Одним із засобів набуття такої компетентності є навчання іноземним мовам за допомогою професійних економічних текстів. Метою дослідження є виявлення специфічних характеристик професійних текстів із менеджменту, маркетингу та фінансів. Об’єктом дослідження обрані професійні тексти англійською мовою з маркетингу, менеджменту і фінансів. Предметом дослідження є цілеспрямованість і прагматичні установки професійних текстів як основа для формування компетентностей студентів економічних спеціальностей. Метод дослідження – контент-аналіз професійних текстів із маркетингу, менеджменту і фінансів. У статті представлено контент-аналіз професійних текстів у сфері менеджменту, маркетингу, фінансів, що дало підставу для виявлення специфічних характеристик цих текстів, таких як цілеспрямованість і прагматична установка. Обидві характеристики по-різному втілені у різних професійних дискурсах. Сукупність таких характеристик сприяє формуванню професійних компетентностей. Контент-аналіз показав, що в текстах із менеджменту переважають модальні дієслова та їх еквіваленти як індикатори установок комунікативної поведінки. Прагматична установка у фінансах – це забезпечення об’єктивності фактів і аргументів. На відміну від текстів із менеджменту та маркетингу в текстах із фінансів наявний низький відсоток фразеологізмів, а також складних граматичних форм. Для професійних текстів цієї направленості характерні лаконічність, точність, переважання простих речень.
42
Яцина, Ксенія. "МОТИВАЦІЯ І ЦІННОСТІ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Professional Pedagogics 1, № 24 (2022): 244–50. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2022.24.244-250.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження проблеми розвитку спрямованості студентів на професійну діяльність: нестабільність сучасних соціально-економічних умов розвитку суспільства, зниження престижності робітничих професій, складність працевлаштування обумовлюють негативні тенденції щодо спрямованості студентів на обрану професію; у молодіжному середовищі знижується значимість цінностей, пов'язаних із духовними інтересами, пріоритетними стають цінності соціального задоволення, матеріального благополуччя; ці зміни впливають на самовизначення сучасної молоді в обраній професії, випускники закладів освіти відмовляються від роботи за здобутою спеціальністю; це суттєво впливає на ефективність використання кадрового потенціалу та інтелектуальних можливостей громадян.. Мета: здійснити теоретичний аналіз структури професійної спрямованості особистості. Методи: аналіз філософської, загальнонаукової, методичної, психолого-педагогічної літератури та узагальнення його результатів – для виявлення стану розробленості проблеми; порівняння, зіставлення – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми розвитку професійної спрямованості особистості. Результати: здійснено теоретичний аналіз структури професійної спрямованості особистості. Висновки: з’ясовано, що професійна спрямованість є провідною інтегративною властивістю особистості, що базується на загальній спрямованості особистості і через призму певної професії відображає людські і громадянські позиції, розуміння сенсу життя та свого місця в ньому, особливості світогляду, життєвих ідеалів, цінностей, планів, мотивів, потреб, прагнень; показано, що зміст професійної спрямованості включає професійні інтереси та цілі, потребу в постійному професійному самовдосконаленні, професійні установки, переконання та ідеали; доведено актуальність виокремлення у структурі професійної спрямованості особистості мотиваційного та ціннісного компонентів, проаналізовано підходи вчених до визначення їхніх показників; виявлено необхідність удосконалення науково-методичного інструментарію дослідження професійної спрямованості особистості як інтегративної системи та затребуваність розроблення шляхів її розвитку.
43
Саяпіна, Світлана, та Олександр Твердохліб. "КОЛАБОРАТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ЗДОБУВАЧІВ У ЗВО". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(105) (28 червня 2024): 69–78. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(105)2024.306942.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що сьогодні заклади освіти потребують педагога «нової формації» – наставника, тьютора, консультанта, креативного менеджера, який здатний надати якісні знання не тільки зі своїх дисциплін, а й впливати на учнівську молодь своїм життєвим досвідом, світоглядом, рисами характеру тощо. Акцентовано, що економічна освіта є важливою складовою забезпечення високої якості підготовки педагогічних кадрів бо вона охоплює сферу знань економічних відносин між людьми, розкриває альтернативи взаємодії людини та природи, є значним джерелом духовності, вчить мудрості, ефективному господарюванню, умінню утримувати на певному рівні та зростанню матеріального становища, споживанні благ створених людство, визначенні шляхів подальшого розвитку суспільства тощо. Представлено структурні елементи системи економічної освіти: засвоєння економічних знань, перетворення економічних знань в уміння та здатності, набуття навичок упровадження економічних знань у професійній дійсності. З’ясовано поняття «колаборативне навчання», дано авторське визначення означеної дефініції – метод навчання та викладання, що передбачає взаємодію між учасниками освітнього процесу під час вирішення професійноорієнтованих завдань з метою забезпечення інтерактивності занять, упровадження студентоцентрованого навчання та формування низки загальних і спеціальних компетентностей, у тому числі й сукупності цінностей і норм, спрямованих на формування економічної компетентності, грамотності, культури та мислення. Виокремлено форми та методи колаборативного навчання (діалогічні ситуації, ділові та рольові ігри, ситуаційні вправи, вирішення проблемних ситуацій, кейс-метод, семінари-дискусії, дебати, проєкт, тренінг, вебінар, вебквест тощо) та констатовано, що їх використання в освітньому процесі, дає змогу на основі вкладу кожного здобувача в загальну справу отримувати нові знання, вміння та навички, ефективно організовувати спільну діяльність, спрямовану на співробітництво та водночас формування економічної компетентності, економічного мислення та культури, вміння працювати в команді, ухвалювати рішення та відповідати за них. Наведемо приклади та охарактеризуємо форми роботи в межах колаборативного навчання щодо підготовка економічно освічених педагогів.
44
БІЛОЗЕРСЬКА, Світлана. "ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 20–26. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.3.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема формування професійного іміджу як важливої компетенції кожного майбутнього вчителя та затребуваної особистісно-професійної якості, що безпосередньо підвищує ефективність навчання. У системі професійної освіти майбутніх вчителів приділяється достатньо уваги оволодінню академічним знанням, проте формуванню вчителя як гармонійно розвиненої особистості, суб’єкта педагогічної діяльності, психічні якості якого вдало поєднуються з фізичним, духовним, моральним, особистісним, соціальним розвитком, зовнішньою привабливістю, вчителя, який володіє адекватною самооцінкою, повагою та розвиненою Я-концепцією, часто залишається поза межами діяльності навчальних закладів. Мета статті – проаналізувати найбільш значущі та бажані особистісні якості, які є основою формування позитивного професійного іміджу майбутнього педагога. Як показали результати нашого короткого наукового дослідження, сучасного майбутнього вчителя вже не можна обмежувати лише навичками добору та подання навчального матеріалу. Його діяльність у нових соціально-економічних умовах має бути зосереджена на творчості, ефективному спілкуванні, вмілому поєднанні демократичності з педагогічною вимогливістю та зв’язку навчального матеріалу з життям, що загалом вимагатиме від майбутнього педагога оволодіння відповідними особистісними якостями. Висновки. Доводиться думка, що професійна підготовка майбутніх вчителів потребує не лише системного вдосконалення змісту та методики їх навчання, а й формування та розвитку особистості, оволодіння тими особистісно-професійними якостями, які забезпечать повноцінну професійну діяльність педагога в сучасному українському суспільстві. При цьому професійні якості майбутнього вчителя нової ери невіддільні від особистісних, що виглядає цілком логічно, оскільки неможливо стати справжнім, ефективним учителем, маючи лише той чи інший показник. Отже, сформованість усіх особистісних і професійних характеристик забезпечать сучасному вчителю високу продуктивність праці та сприятливий професійний імідж.
45
Кравченко, Ольга. "СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ З ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗА ДУАЛЬНОЮ ФОРМОЮ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-13.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано структуру професійної діяльності фахівців з харчових технологій, виділено різноманітні підходи до вивчення її компонентів. Відзначено, що проблема вдосконалення професійної підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства з кожним роком набуває все більшої актуальності. Обґрунтовано теоретичні аспекти професійної підготовки фахівців з харчових технологій за умови реалізації дуальної форми здобуття освіти. До особливостей такої підготовки віднесено: системність та послідовність, тісний зв'язок теоретичної та професійно-практичної складової навчання, відтворення виробничих процесів, соціального змісту професії, адаптація випускників закладів освіти до першого робочого місця, оптимальне співвідношення навчальних методів, прийомів, технологій для вирішення навчальних та виробничих завдань. Визначено, що професійна діяльність фахівців з харчових технологій вимагає наявності спеціальних знань, вмінь, навичок, ціннісних орієнтацій, мотивацій, психологічної готовності до виконання виробничих дій. Серед структурних компонентів такої діяльності виокремлено стратегічні цілі, функції та завдання, для реалізації яких випускникові необхідно мати сформовані на належному рівні професійні компетенції. Вони відображають зміст і характер діяльності та слугують орієнтиром для реалізації дуального освітнього процесу. Зміст типових завдань професійної діяльності та її функції обумовлені особливостями виробничої галузі (підгалузі), характером економічної діяльності суб’єкта господарювання. У структурі професійної діяльності також визначено різноманітні соціальні, психологічні та професійні аспекти.
46
Олефіренко, Тарас Олексійович, та Людмила Миколаївна Попова. "ФОРМУВАННЯ ТРАНСВЕРСАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 99 (28 вересня 2022): 45–51. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2022-99-7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі становлення професійної ідентичності майбутнього педагога, визначення ролі трансверсальних компетентностей у сучасних світових системах професійної підготовки майбутніх фахівців. Розглянуто погляди зарубіжних науковців на зміст поняття «трансверсальні компетентності», шляхи формування наскрізних компетентностей у процесі підготовки спеціалістів різного фаху. В умовах глобалізації світових економічних та соціальних процесів феномен «професійна ідентичність» слід розглядати як основну детермінанту професійного розвитку особистості майбутнього фахівця. Окреслена нами мета теоретично обґрунтовує процес становлення професійної ідентичності майбутніх педагогів через призму формування трансверсальних компетентностей в закладах вищої освіти України. У міжнародних документах поняття «трансверсальні навички» та «трансверсальні компетенції» визначають як актуальні практичні знання, що необхідні для ефективного впровадження в різних професійних ситуаціях. Наголошується на необхідності для майбутніх педагогів вдосконалювати отримані знання впродовж життя. Визначено, що конкурентоздатність сучасного фахівця залежить від сформованості якості знань, культури спілкування, уміння мислити й діяти відповідно до потреб міжнародного ринку праці. Хочемо запевнити, що сучасні заклади вищої освіти України мають створити таке освітнє середовище, де формуватися фахівець з нестандартним мисленням, у якого сформовані трансверсальні компетентності. Здатного забезпечити особистісну трансверсальність – нову історичну форму універсальності в межах глобального світового суспільства. Проведений теоретичний аналіз є підставою для трактування професійної ідентичності як важливого аспекту специфічної інтеграції особистісної й соціальної ідентичності в професійній сфері, результату професійного самовизначення особистості.
47
Волярська, Олена. "ТЕНДЕНЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗВО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ТА ІНФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 26, № 2 (2024): 80–90. https://doi.org/10.35387/od.2(26).2024.80-90.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному узагальненню тенденцій самоосвітньої діяльності викладачів закладів вищої освіти економічного профілю в умовах неформальної та інформальної освіти. Мета статі полягала у визначенні тенденцій самоосвітньої діяльності викладачів економічного профілю в умовах неформальної та інформальної освіти. З’ясовано, що поняття «самоосвіта» і «самоосвітня діяльність» у вищій освіті мають спільний момент у тому, що вони вказують на процес навчання та самопізнання викладачем без зовнішнього впливу керівництва закладу освіти. Самоосвіта розглядається як важливий чинник професійного зростання викладача. Особлива увага наголошена на необхідності самоосвітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти. Відмінність цих понять у тому, що самоосвіта означає процес самостійного навчання безпосередньо самим викладачем, тоді як самоосвітня діяльність може включати ширший спектр дій, що спрямовані на набуття знань та вмінь, такі як самодослідження, самонавчання, участь у вебінарах, курсах. Виокремлено такі основні тенденції самоосвітньої діяльності викладачів економічного профілю в умовах неформальної та інформальної освіти як: неперервне розширення функцій професійної діяльності викладачів економічного профілю, що пов’язане із розвитком науки та виробництва, новими освітніми практиками у вищій освіті та соціально-економічними умовами ринку праці; введення інноваційних практик і технологій в професійну підготовку майбутніх фахівців економічної сфери, що потребує підвищення рівня компетентності викладачів; розширення можливостей, потреб і запитів особистісно-професійного розвитку викладача засобами неформальної й інформальної освіти. Ключові слова: викладач; заклад вищої освіти; інформальна освіта; неформальна освіта; самоосвіта; самоосвітня діяльність; тенденції.
48
КОВАЛЕНКО, Олександр. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІОГЕНЕЗУ ТА РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ПОВІТРЯНИХ СИЛ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (66) (28 травня 2025): 52–58. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2025.1.8.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексний науковий аналіз психологічних особливостей професіогенезу офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України. Проведено системне дослідження психологічних детермінант професійного становлення, розвитку управлінської компетентності та закономірностей трансформації професійної свідомості військових фахівців. Розкрито методологічну платформу дослідження, що ґрунтується на інтегративному підході, який поєднує концепції професійного становлення особистості та розглядає професійний розвиток як багаторівневу динамічну систему. Представлено історичний, соціально-економічний, інформаційно-технологічний та особистісний виміри професіогенезу, що забезпечують неперервність професійного розвитку та адаптацію до мінливих соціально-професійних контекстів. Визначено концептуальні положення дослідження на основі теоретичних розвідок вітчизняних психологічних шкіл. Обґрунтовано розуміння професійної ідентичності як системоутворюючого чинника професійної надійності та психологічної готовності до виконання службових завдань в екстремальних умовах. Охарактеризовано послідовні трансформаційні етапи професійного становлення офіцерів, зокрема тактичний, оперативний і стратегічний рівні інституційної військової освіти, а також етап бойової трансформації психіки офіцера, пов'язаний з безпосередньою участю в бойових діях. Проаналізовано розвиток суб'єктної активності офіцера як принципово важливий вимір професіогенезу, що передбачає трансформацію від виконавця до суб'єкта складних системних рішень. Виокремлено ключові характеристики професійного розвитку: усвідомлену професійну належність, соціально-рольову ідентифікацію, професійну компетентність та готовність до діяльності в екстремальних умовах. Запропоновано концептуальні моделі професійного становлення: адаптивну (репродуктивну) та розвивальну (творчу), що передбачає самореалізацію та перманентне професійне вдосконалення. Підкреслено значення креативного підходу до вирішення професійних завдань, формування професійної інтуїції та інноваційності мислення. Сформульовано аспекти практичних рекомендацій щодо психологічного супроводу професіогенезу офіцерів, що ґрунтуються на диференційованому підході з урахуванням специфіки кожного етапу професійного розвитку. Визначено ключові напрями психологічної підтримки: розвиток психологічної стійкості, формування стресостійкості, підвищення адаптивного потенціалу та забезпечення надійності професійної діяльності в екстремальних умовах.
49
Сікалюк, А. І., та В. А. Пермінова. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (2021): 177–81. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-27.
Full textAbstract:
У статті висвітлено педагогічний підхід до процесу формування соціально- етичних цінностей у здобувачів вищої освіти, зокрема менеджерів. Обґрунтовано сутність і структуру соціально-етичних цінностей як особистісних якостей майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Під впливом цілеспрямованої взаємодії викладача та студента вищого навчального закладу об’єктивні, гуманістичні, загальнолюдські етичні цінності виступають у ролі предмета пізнання та переживання їх як потреб, що спонукають до реалізації цих цінностей у житті. Соціально-етичні цінності мають своє поле в прояві професійно-етичних цінностей, вони відображають систему та характер суспільних відносин. У практиці вони проявляються в поведінці особистості, залежать від професійних функцій і конкретних соціальних ролей. Визначено професійні функції менеджера, які допомагають фахівцю зрозуміти суть розподілу та координації різних видів праці, необхідність проєктування цілей і шляхів їх досягнення, стимулювання, мотивації на досягнення успіху у позитивно спрямованій взаємодії всіх учасників процесу, аналіз, контроль і корекція вчинків та уміння реалізовувати стратегічний план дій, які у сукупності впливають на прийняття рішень і поведінку виконавців: теоретичні, економічні, політичні, соціальні, етичні, естетичні, релігійні. У результаті проведеного пілотного дослідження було виявлено змістову характеристику складників процесу формування соціально-етичних цінностей майбутніх фахівців. Для напряму підготовки «Менеджмент» загалом окреслено окремі соціально-етичні цінності, які реалізуються в практичній діяльності в різних ситуаціях: цілеспрямованість під час проєктування мети та завдань діяльності; соціальна відповідальність за результати власної діяльності та діяльності партнерів чи підлеглих; взаємодія (співпраця) як прояв позитивних дій з метою поліпшення якості результатів; справедливість у вирішенні професійних проблем; толерантність (повага) у вирішенні професійних завдань і розподілі функціоналу учасників. Доведено, що рефлексія є своєрідним умінням студента здійснювати самооцінку, самоаналіз, самокорекцію власної поведінки, власної діяльності. При цьому зазначено, що саме професійна рефлексія передбачає усвідомлення особистістю себе як носія певних професійних соціально- етичних цінностей, які проявляються як відображення стандартизованої професійної поведінки, зумовленої конкретною ситуацією.
50
Гродзь, Наталія. "ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ". Молодь і ринок, № 9/207 (26 січня 2023): 148–50. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2022.271003.
Full textAbstract:
Доведено, що на сьогоднішній день дистанційна освіта стала невід’ємною частиною процесу професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах всесвітньої пандемії. Визначено, що суб’єктом механізму дистанційної підготовки майбутніх учителів у закладах вищої освіти є соціально-економічні системи у вигляді закладів вищої освіти, які проводять професійну підготовку майбутніх учителів з використанням нових інформаційно-комунікаційних технологій.