To see the other types of publications on this topic, follow the link: Процес експлуатації.
Journal articles on the topic 'Процес експлуатації'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Процес експлуатації.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сьомін, О. А., І. Г. Генералова, О. М. Коломієць та О. В. Бажак. "АНАЛІЗ МАТЕМАТИЧНОГО АПАРАТУ ПРОГНОЗУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ОБЛАДНАННЯ ЗАСОБІВ РІЧКОВОГО ТА МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". Vodnij transport, № 3(31) (10 грудня 2020): 46–54. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.3.31.05.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано математичного апарату прогнозування технічного стану обладнання засобів річкового та морського транспорту для підвищення експлуатаційних характеристик. Запропоновано загальну модель процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту, яка базується на ідеї прогнозуючого контролю індивідуальної надійності зразка суднового обладнання. Ця ідея дозволяє реалізувати зазначену модель в умовах експлуатації судна при мінімумі діагностичних даних визначаючи параметри випадкового процесу у точках контролю та забезпечуючи мінімум середнього квадрата похибки наближення у проміжках між цими точками. Формалізацію процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту пропонується скласти з послідовного вирішення наступних завдань: аналіз впливу надійності елементів на надійність зразка обладнання; визначення якнайкращої стратегії обслуговування елементів зразка обладнання на основі прогнозування поведінки їх параметрів;визначення оптимальних індивідуальних регламентів проведення операцій обслуговування;визначення складу операцій і кількості комплексних видів обслуговування (ремонту);визначення оптимальних регламентів проведення комплексних видів обслуговування і оцінка ефективності процесу експлуатації. Ключові слова: формалізація, процес, експлуатація, суднове обладнання, річковий та морськи1 транспорт.
2
Гришин, Володимир, та Олександр Скляр. "ВИБІР КЛАСУ МОДЕЛІ І МЕТОДУ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту авіації, № 18(25) (30 грудня 2022): 134–40. http://dx.doi.org/10.54858/dndia.2022-18-21.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз методів і класів математичного моделювання процесу технічної експлуатації літальних апаратів військового призначення, які б дозволили найбільш повно та адекватно урахувати особливості технічної експлуатації авіаційної техніки в сучасних умовах. За результатами проведеного аналізу встановлено, що найбільш прийнятним методом моделювання, з погляду відповідності моделі запропонованим до неї вимогам, є метод імітаційного моделювання, а найбільш прийнятним класом для створення стохастичної моделі процесу технічної експлуатації літальних апаратів військового призначення є клас напівмарковських моделей. Вибрані метод і клас моделювання дозволять адекватно описати процес технічної експлуатації літальних апаратів військового призначення, а результати, отримані в процесі моделювання, можуть бути використані в якості визначальних аргументів під час вибору оптимальних заходів з відновлення справності парку літальних апаратів в сучасних умовах.
3
Цокотун, Павло, та Олексій Капустян. "РОЗРАХУНОК РЕЖИМІВ ТЕРМОВАКУУМНОЇ ОБРОБКИ СИЛОВИХ ТРАНСФОРМАТОРІВ". Наука та виробництво, № 29 (23 травня 2025): 40–46. https://doi.org/10.31498/2522-9990292025330217.
Full textAbstract:
Ефективність роботи підприємств при сучасному рівні електрифікації залежить відстабільного електропостачання, одним з елементів якого є трансформатор. Надійна роботатрансформатора зумовлена станом його ізоляції. Для відновлення діелектричнихвластивостей ізоляції, порушених через зволоження, трансформатори, що знаходяться намонтажі, в експлуатації та ремонті, нагріваються та сушаться. показала, що найбільшпросте та зручне в експлуатації є обладнання для термовакуумної обробки. незалежно відметоду, що використовується, процес сушіння виходить дорогим і енергоємним. Метастатті – запропонувати і реалізувати порядок дій для побудови математичної моделітермовакуумної обробки силових трансформаторів. Математичне моделювання враховуєскладну, багатошарову конструкцію трансформаторів, різнорідні матеріали, їхтеплофізичні властивості, а також особливості технологічного процесу. Активна частинарозглядається як об'єкт, що складається з послідовно з'єднаних різнорідних елементів,виготовлених з різних матеріалів, що входять до конструкції активної частини.Впровадження програми розрахунку режимів термовакуумної обробки дозволяє розроблятитехнологічні процеси на стадії проектування нових виробів та вдосконалювати діючутехнологію термовакуумної обробки серійних трансформаторів. Запропонована методикасушіння трансформаторів, дозволяє збільшити їхню експлуатаційну надійність,обґрунтовано збільшити термін їхньої служби і, отже, здешевити їхню експлуатацію. Проведено комплекс експериментальних робіт на полігоні, що підтвердили достовірністьрезультатів, отриманих під час теоретичних досліджень, і показала, що запропонованіпараметри є надійними для оцінки стану ізоляції трансформаторів.
4
Соломенцев, Олександр, Максим Заліський, Ольга Щербина та Іван Яшанов. "Методика визначення статичних характеристик ефективності діагностування телекомунікаційних та радіоелектронних систем". Science-based technologies 52, № 4 (2021): 357–64. http://dx.doi.org/10.18372/2310-5461.52.16381.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням обґрунтування доцільності застосування статистичних характеристик для показника ефективності процесу діагностування телекомунікаційних та радіоелектронних систем. Відомо, що використання телекомунікаційних та радіоелектронних систем за призначенням у промисловій діяльності з кожним роком має тенденцію до швидкого зростання. Тому неминучою вимогою до цих систем є підвищення рівня показників надійності та ремонтопридатності. Забезпечення надійності та ремонтопридатності телекомунікаційних та радіоелектронних систем є одним із основних завдань системи експлуатації. Система експлуатації містить у своєму складі обладнання, персонал, документацію, ресурси, засоби експлуатації, контрольно-вимірювальну апаратуру. У системі експлуатації реалізуються процеси використання за призначенням, технічного обслуговування, поточного ремонту, продовження ресурсу. Досвід експлуатації показує, що поточний ремонт складається з процедур діагностування, відновлення працездатності та моніторингу параметрів. Аналіз літератури у сфері діагностування телекомунікаційних та радіоелектронних систем показує, що проблемі визначення статистичних характеристик показників ефективності діагностування приділяється недостатньо уваги. При цьому більшість наукових результатів пов’язані з використанням тільки математичних сподівань показників ефективності. Однак показник ефективності є стохастичним процесом, оскільки виникнення відмов носить випадковий характер. Такий процес можна охарактеризувати щільністю розподілу ймовірності, яка містить повну інформації про нього. Використання щільності розподілу ймовірності може дати можливість розробити більш точні алгоритми оброблення даних у системах експлуатації телекомунікаційних та радіоелектронних систем. В якості показника ефективності процесу діагностування обрано ймовірність правильного діагностування, оскільки в процесі діагностування можливі помилки першого та другого роду. Для цього показника розроблено покрокову методику визначення його статистичних характеристик. Унаслідок її реалізації може бути отриманий дискретний ряд розподілу для ймовірності правильного діагностування. Методика пояснюється на конкретному прикладі. При цьому як об’єкт діагностування обрано антенну систему для радіомоніторингу. Для неї побудовано діагностичну модель та два варіанти програм діагностування на основі інженерного методу та методу інформаційного параметру. У результаті розраховані два дискретні ряди розподілу для ймовірності правильного діагностування. Порівняльний аналіз також був доповнений розрахунком математичних сподівань ймовірності правильного діагностування та дисперсій для різних початкових даних. Результати дослідження можуть бути використані в процесі проєктування та вдосконалення системи експлуатації телекомунікаційних та радіоелектронних систем під час процесів діагностування.
5
Маранов, О. В. "МЕТОД АВТОМАТИЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ АНАЛІЗУ РЕСУРСУ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЛИСТОВИХ КОНСТРУКЦІЙ СУДНА". Vodnij transport, № 2(38) (11 грудня 2023): 6–12. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2023.2.38.01.
Full textAbstract:
Метою статті є підвищення якості оцінки та підвищення ресурсу експлуатації конструкцій судна за рахунок автоматизації процесу аналізу ресурсу експлуатації листових конструкцій судна. Ресурс експлуатації листових конструкцій суден має велику актуальність в сучасній морській індустрії. Зі зростанням світового морського транспорту та важливості безпеки судноплавства оцінка та керування ресурсом стали ключовим аспектом забезпечення надійності та тривалої експлуатації суден. Ретельне та систематичне вивчення стану листових конструкцій, визначення залишкового терміну служби та планування технічного обслуговування стають критичними для запобігання аваріям, забезпечення безпеки на морі та економії ресурсів. При цьому требазазначити, що автоматизований аналіз ресурсу експлуатації суднових листових конструкцій відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки суден, збереженні ресурсів і підвищенні ефективності в морській індустрії. Основним результатом статті є метод автоматизації процесу аналізу ресурсу експлуатації листових конструкцій судна. Запропонований метод включає в себе кілька кроків, включаючи обґрунтування ймовірнісної моделі зносу, вибір найкращого розподілу для оцінки стану конструкцій, вимірювання остаточних товщинлистових елементів корпусу судна та розрахунок їхнього ресурсу експлуатації. Автоматизація цього процесу дозволяє покращити точність оцінки та забезпечити оптимальний регламент обслуговування, що, в свою чергу, може підвищити тривалість служби судна та зменшити ризики аварій. Для подальших досліджень можливі такі напрямки: розширення моделі для вивчення інших видів дефектів та їх впливу на ресурс листових конструкцій, вдосконалення методу через розробку більш точних методів вимірювання та аналізу стану конструкцій, впровадження сучасних технологій, таких як датчики та штучний інтелект, для поліпшення автоматизації та точності аналізу, а також розгляд додаткових факторів, які впливають на ресурс конструкцій судна, таких як швидкість судна, погодні умови, солоність води тощо. Загальна мета таких подальших досліджень полягає в подальшому підвищенні безпеки морських перевезень, збільшенні тривалості служби суден та оптимізації управління їх ресурсами.Ключові слова: ресурс експлуатації, листові конструкції, автоматизація аналізу, безпека судноплавства, ймовірнісна модель зносу, метод автоматизації, термін служби. надійність, безвідмовність,технічний стан, засіб водного транспорту,безвідмовність,відмова, технічний стан, засібводноготранспорту,процес, експлуатація, суднове обладнання.
6
Іваненко, В., В. Чебан, В. Трішин та О. Бажак. "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА СИСТЕМА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ". Vodnij transport, № 2(30) (27 лютого 2020): 32–40. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553/2020.2.30.04.
Full textAbstract:
Технічна експлуатація водного транспорту є важливим елементом функціонування сучасної транспортної компанії. Застосування нових інформаційних технологій у системі технічної експлуатації водного транспорту є важливим шляхом підвищення її ефективності. Процеси технічної експлуатації та обсяги інформації, які породжуються при цьому досить складні та значні, що вимагає побудови інформаційно-аналітичної системи. Складність та багатогранність завдань, які вирішуються у транспортній компанії, висуває певні вимоги до інформаційно-аналітичної системи, яка являє собою складну організаційну ієрархічну систему її інформаційного ресурсу. В статті проведено проектування інформаційного ресурсу інформаційно-аналітичної системи технічної експлуатації водного транспорту. Розглянуті рівніієрархічної структури інформаційно-аналітичної системи забезпечення технічної експлуатації водного транспорту. Побудована модель інформаційно-аналітичної системи і проведена декомпозиції її завдань. На верхньому рівні структура інформаційно-аналітичної системи забезпечення технічної експлуатації водного транспорту наведена у вигляді функціональних комплексів: завдань управління використанням судна, завдань управління технічним станом водного транспорту, завдань управління запасами агрегатів і запасних частин, завдань управління виробничою та господарською діяльністю, завдань управління засобами технічного обслуговування, завдань ідентифікації суден та агрегатів. Кожен комплекс є логічним об’єктом і використовується для опису функціональних можливостей інформаційно-аналітичної системи. Обґрунтований склад завдань, узгоджені інформаційні потоки в даній системі. Доведено, що методи прикладного системного аналізу та компонентний підхід до проектування інформаційних ресурсів інформаційно-аналітичних систем дозволяють упорядкувати і суттєво спростити процес проектування, врахувати конкретні вимоги, провести його оптимізацію структурного та динамічного представлення, закласти необхідні рішення у відповідності із іменованою специфікацією на інформаційний ресурс. Ключові слова: водний транспорт, декомпозиція, інформаційно-аналітична система, інформаційний ресурс, технічна експлуатація
7
Borak, Kostiantyn. "ПРОГНОЗУВАННЯ ЗМІНИ АБРАЗИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ РОБОЧИХ ОРГАНІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 53–64. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-53-64.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Дослідження зміни абразивних властивостей ґрунтів та врахування їх при виборі матеріалів та режимів експлуатації робочих органів ґрунтообробних машин, що дозволить зменшити інтенсивність зношування, є, безперечно, актуальним завданням. Постановка проблеми. Інтенсифікація аграрного виробництва висуває більш жорсткі вимоги до зносостійкості робочих органів ґрунтообробних машин. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наявні моделі ґрунтового середовища розглядають ґрунт як ідеальне середовище, яке не змінює свої властивості в часі та не розглядають його абразивних властивостей. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутні теоретичні й експериментальні дослідження зміни абразивних властивостей ґрунту в процесі самоорганізації. Постановка завдання. Метою роботи є розробка математичної моделі зміни абразивних властивостей ґрунту в процесі самоорганізації. Виклад основного матеріалу. Закономірності зміни абразивних властивостей ґрунту в процесі самоорганізації можливо описати поліномінальною функцією другого порядку. Коефіцієнти даної функції визначенні експериментальним шляхом, з урахуванням найбільш значущих факторів. Висновки відповідно до статті. У процесі самоорганізації підвищується абразивна здатність ґрунту. Зовнішні чинники (опади та питомий тиск від дії рушіїв) пришвидшують процес самоорганізації ґрунту, що призводить до зростання абразивних властивостей ґрунту. Зовнішні чинники не впливають на загальну закономірність більш інтенсивного процесу самоорганізації ґрунтового середовища на початку її функціонування. Розроблені математичні моделі, з урахуванням зовнішніх чинників, дозволяють прогнозувати зміну абразивних властивостей ґрунту. Зменшення інтенсивності зношування робочих органів ґрунтообробних машин можна досягти за рахунок більш раннього повторного обробітку (після механічного руйнування структури ґрунту), поки не відбулися процеси зростання абразивних властивостей у результаті самоорганізації ґрунту.
8
МОНАСТИРСЬКИЙ, Юрій, Олена МАКСИМОВА, Володимир ПОТАПЕНКО та Іван МАКСИМЕНКО. "АНАЛІЗ АДЕКВАТНОСТІ МОДЕЛІ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО АВТОТРАНСПОРТУ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 15 (2020): 79–87. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i15.395.
Full textAbstract:
Технічна експлуатація кар'єрних самоскидів є важливою складовою експлуатації промислового транспорту. Рівень організації технічного обслуговування й ремонту (ТОР) системи технологічного автотранспорту (СТА) визначає ефективність транспортування гірничої маси і є умовою досягнення тривалого строку служби машин.
 Оптимальна організація ТОР можлива за умови проведення системного аналізу, розробки математичної моделі СТА, алгоритму і методики управління процесами планових впливів на кожну машину. Аналіз існуючих моделей виявив ряд недоліків, яких позбавлена створена комплексна математична модель технічної експлуатації системи технологічного автотранспорту, що визначає місце і стан кожного автосамоскида у просторах втрати, підтримання і відновлення працездатності, дозволяє описати процес експлуатації машин із урахуванням усіх технологічних та ресурсних станів техніки, переходів між ними, одночасно досягнувши мінімальних витрат на технічну експлуатацію промислового автотранспорту.
 Перед розробкою алгоритму оптимального керування та методики його запровадження, необхідно переконатися в адекватності комплексної математичної моделі та її придатності до відображення виробничих процесів на практиці.
 Виконана параметрична ідентифікація моделі, в ході якої отримана збіжність нормативних та розрахованих статистичними і чисельними методами значень параметрів СТА, котра дозволила зробити висновок, що синтезовано адекватну математичну модель технічної експлуатації системи технологічного автотранспорту, яку цілком можливо застосовувати для оптимізації її функціонування.
 Розраховані оптимальні керуючі впливи у вигляді інтенсивності планових впливів ТОР на кар'єрні самоскиди та інтенсивностей переходів зі станів планових технічних обслуговувань, ремонтів і поточного ремонту машини у стан роботи дозволяють розробити алгоритм і методику динамічного коригування параметрів ТОР кожного автосамоскида, які стануть надійним інструментарієм для створення адаптивної системи технічної експлуатації кар'єрних самоскидів.
9
Rozghonaiev, S. M. "Оцінювання ефективності експлуатації та бойового застосування озброєння і військової техніки з перервними контурами управління за показником ресурсних витрат". Озброєння та військова техніка 22, № 2 (2019): 78–83. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.2(22).78-83.
Full textAbstract:
Досліджується процес експлуатації та бойового застосування озброєння і військової техніки, який має перервну природу. Розроблена модель оцінки часресурсного показника виконання завдання для випадку перервного процесу експлуатації та бойового застосування озброєння і військової техніки на основі розвитку метода ергомережних графоаналітичних моделей типових контурів функціонування організаційно технічних систем. Розрахунками на моделі показано вплив зворотного зв’язку на безпомилковість та швидкодію виконання завдання.
10
Ільїн, Сергій Віталійович, Юлія Сергіївна Погребна, Єгор Володимирович Волков та Ганна Володимирівна Карпенко. "РОЗРАХУНОК ТА ВИКОРИСТАННЯ КОТЛА-УТИЛІЗАТОРА У ВІТЧИЗНЯНІЙ МЕТАЛУРГІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ТЕПЛОМАСООБМІНУ". Scientific Journal "Metallurgy", № 1 (15 вересня 2023): 42–47. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2023-1-06.
Full textAbstract:
Раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, охорона навколишнього середовища відносяться до найважливіших проблем, що стоять перед людством. Високотемпературні процеси здійснюються у технологічних печах (металургійна, хімічна, нафтохімічна та інші галузі промисловості) за надзвичайно низького коефіцієнта використання органічного палива (20–40 %). Як результат ці виробництва викидають гази, температури яких перевищують іноді 1000 °C, токсичні речовини, дрібнодисперсний пил застосовуваної сировини та інші технологічні відходи, які забруднюють довкілля. Тому переробка та експлуатація відходів цих технологічних процесів є важливим завданням, виконання якого можливе на основі використання їх теплоти в котлах-утилізаторах або при спільній організації технологічного та енергетичного процесів в енерготехнологічних агрегатах. В статті представлено розрахунок котла-утилізатора, зведений у таблиці. Вибір оптимальних параметрів обладнання для кращого введення в експлуатацію без порушення технологічного процесу. В цілому дане обладнання має ряд переваг. А саме: простота його виконання, надійність в експлуатації, надійність роботи теплопередаючих елементів та висока ефективність процесів тепломасообміну, відносно малий гідравлічний опір, автономність і т. д. Використання вторинних енергоресурсів будь-яких видів в технологічних процесах пов’язане з підвищенням енергетичної ефективності, поліпшенням показників технологічних процесів і умов навколишнього середовища, тобто в єдиний процес зведені технологія і енергетика. Введення котла-утилізатора може істотно підвищити економічний ефект виробництва. Звільнену і отриману теплову енергію можна використовувати в якості перетворень в механіку, що дозволяє забезпечити автономність джерел енергії котлівутилізаторів.
11
МЕЛЬНИК, О. М. "УПРАВЛІННЯ ПОДІЯМИ ТА ІНЦИДЕНТАМИ В ПРАКТИЦІ БЕЗПЕКО-ОРІЕНТОВАНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СУДНА". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 2(85) (9 серпня 2023): 58–64. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.2.7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню процесу управління подіями та інцидентами на борту судна, що є важливим аспектом забезпечення безпеки та ефективності його експлуатації в процесі морського перевезення. Моніторинг стану безпеки суднових операцій та функціонування систем є фундаментальним елементом в процесі управління подіями. У даній роботі визначено поняття управління подіями та інцидентами, яке охоплює процес виявлення, відстеження, аналізу та вирішення таких подій, які відбуваються протягом рутинної експлуатації судна. Також значна увага приділяється дослідженню причин, що призвели до виникнення подій. Ці аспекти виступають як ключові фактори управління подіями. Зазначено, що існують три основних типи подій – інформаційні, предупреджувальні та випадки відхилення, кожен з яких вимагає відповідних дій та реагування. В статті також описано важливі складові процесу управління подіями та інцидентами на борту судна, такі як виявлення, класифікація та оцінка, реагування та залучення експертної групи щодо управління ними. Аналіз подій і їх причин є цінним інструментом для вдосконалення процесу управління подіями та запобігання інцидентам у майбутньому. Ці результати є корисними для фахівців з безпеки судноплавства, операторів суден та судновласників, оскільки надають можливість ефективно керувати системою безпеки подіями та інцидентами на судні. Вони слугують важливим джерелом інформації для вдосконалення безпекових процедур та прийняття обґрунтованих рішень щодо забезпечення безпеки на морських суднах.
12
Sukhov, Vitaly, та Volodymyr Kabanyachyi. "Оцінка ресурсу деталей на стадії проектування та аналіз ефективності технологічних процесів заготівельно-штампувального виробництва". Обробка матеріалів тиском, № 1(51) (11 листопада 2022): 204–13. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2022-1(51)204.
Full textAbstract:
Сухов В. В., Кабанячий В. В. Оцінка ресурсу деталей на стадії проектування та аналіз ефективності технологічних процесів заготівельно-штампувального виробництва
 В роботі розроблено критерій оцінки ефективності технологічного процесу заготівельно-штампувального виробництва, що враховує ресурс деталі в експлуатації. Критерій розроблювався на засадах метода оцінки допустимої напруженості деталей авіаконструкцій, що виникає при її виробництві чи ремонті. Під напруженістю в точці розумілась відносна величина напруженого стану, що діє в ній, віднесена до меж статичної міцності в загальному випадку ортотропного матеріалу, і описана критерієм Хілла. Відповідно до сучасних уявлень про витривалість конструкційних матеріалів приймалось, що тріщини розташовуються поперек розтягувальної головної напруги (найбільшої), тобто відповідальними за виникнення та розвиток тріщин є переважно розтягувальні головні напруги. Отримано гранично допустимі значення напруженості для слабо, середньо та сильно напружених деталей конструкції, що піддаються багатоцикловому навантаженню в процесі експлуатації літака. Ці значення напруженості можуть використовуватися як критерії прийнятності технологічного процесу заготівельно-штампувального виробництва або слугувати засадою його доопрацювання, що забезпечує зниження до допустимого рівня залишкових технологічних напружень. Запропонований критерій ефективності технологічного процесу заготівельно-штампувального виробництва, що враховує ресурс деталі в експлуатації, дозволяє вибрати оптимальний технологічний процес, а також провести комплексний аналіз раціональності технологічного процесу за прийнятими критеріями технологічності та економічної ефективності. Запропонований критерій є досить загальним, оскільки ґрунтується на широко поширеній наразі лінійній гіпотезі підсумовування ушкоджень, він принципово не залежить від виду самої гіпотези і легко може бути адаптований до тієї, яка отримає найкраще експериментальне підтвердження для умов експлуатації літака та деталей, виготовлених із певного виду матеріалів.
13
АНДРУСЕНКО, Сергій, Олександр БУГАЙЧУК, Валерій БУДНИЧЕНКО та Владислав ПОДПІСНОВ. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ АВАРІЙНОСТІ НА ТРАНСПОРТІ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (2021): 31–39. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.632.
Full textAbstract:
У статті наведений аналіз нормативних документів, наукових та навчально-практичних робіт, присвячених питанням зменшення аварійності на транспорті та застосуванню методів управління ризиками для досягнення цієї мети.
 Показано, що організація повинна визначити ризики та можливості, які потрібно врахувати, щоб забезпечити впевненість у тому, що підприємство може досягти запланованого результату, збільшити кількість бажаних ефектів, запобігти небажаним ефектам або зменшити їхню кількість, досягти поліпшення.
 Організація має планувати та інтегрувати в процеси управління дії стосовно цих ризиків і можливостей. Необхідно оцінювати результативність таких дій.
 Ризики мають бути ідентифіковані та започаткований процес аналізу ризиків. Пропонується контрольними точками процесу визнати такі: невідповідність технічного стану рухомого складу вимогам, які визначають його безпечну експлуатацію (точка 1); невідповідність дій водія вимогам правил дорожнього руху, настанов щодо експлуатації транспортного засобу, інструкцій водія (точка 2). Складається реєстр ризиків. Проводиться кількісний аналіз ризиків, де підраховується значення індикатору ризику, наприклад, відповідно до документу ГКН 00.005.009–2002. Надаються рекомендації щодо зменшення ризику шляхом ухилення від ризику (припинення діяльності, що веде до ризику) або прийняття ризику (не виконується ніяких дій для зниження ймовірності або впливу події). Подальше дослідження має бути спрямоване на розширення реєстру ризиків діяльності на транспорті та удосконалення методів оцінки запровадження в підприємстві системи управління ризиками.
 Ключові слова: транспорт, безпека руху, аварійність, ризик, управління, аналіз, процес, контрольні точки, ідентифікатор ризику, реєстр ризиків.
14
Матківський, С. В. "Вплив ступеня розкриття газоконденсатних пластів з підошовною водою на продуктивність свердловин". Мінеральні ресурси України, № 1 (30 березня 2024): 23–27. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2024.1.23-27.
Full textAbstract:
Обводнення родовищ вуглеводнів є актуальною проблемою для нафтогазової промисловості України. В процесі активного надходження як приконтурних, так і підошовних вод у продуктивні пласти защемлюються значні запаси вуглеводнів. Результатом цього є низькі кінцеві коефіцієнти вуглеводневилучення. Процес обводнення видобувних свердловин є природним, однак цей процес повинен бути контрольованим. Для підвищення ефективності розробки родовищ природних газів з підошовною водою проведено додаткові дослідження з використанням цифрового моделювання. На основі тривимірної моделі досліджено вплив ступеня розкриття газоконденсатного пласта на кінцеві коефіцієнти вуглеводневилучення. Для розрахунків прийнято відносне розкриття покладу на рівні 20 %, 40 %, 60 %, 80 %, 100 %. За результатами моделювання встановлено значний вплив ступеня розкриття пласта на ефективність видобування вуглеводнів. На підставі проведених досліджень встановлено, що при збільшенні відносного розкриття зменшується тривалість періоду безводної експлуатації свердловин. Варто відмітити, що чим більше відносне розкриття пласта, тим менший коефіцієнт газовилучення на момент прориву підошовної води до інтервалу перфорації. Також встановлено, що чим менше відносне розкриття пласта, тим більша висота конуса підошовної води, а також більша основа конуса. При повному розкритті покладу практично не відмічається процесу конусоутворення. В даному випадку підошовна вода відразу ж поступає в нижні отвори перфорації видобувної свердловини і тим самим ускладнює процес її експлуатації. В короткотерміновій перспективі відбувається припинення процесу фонтанування і зупинка свердловини через незабезпеченість умов винесення газорідинної суміші з вибою. На основі результатів проведених розрахунків визначено оптимальне значення відносного розкриття газоконденсатних пластів з підошовною водою. Згідно із статистичною обробкою розрахункових даних оптимальне значення відносного розкриття становить 60,6 %. Результати проведених досліджень направлені як на покращення теоретичного розуміння процесів конусоутворення, так і для практичного застосування у видобувній промисловості при розробці родовищ природних газів з підошовною водою.
15
Melnyk, O. M., K. S. Koriakin та O. V. Lohinov. "CУПУТНИКОВІ КОМПАСИ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ НАВІГАЦІЇ СУДЕН". Transport development, № 1(12) (3 травня 2022): 54–63. http://dx.doi.org/10.33082/td.2022.1-12.05.
Full textAbstract:
Вступ. Перевезення вантажів з використанням морського транспорту має надзвичайно довгу історію, яка безперервно продовжується і сьогодні, набуваючи нових особливостей, пов’язаних з технічним розвитком суден, удосконаленням технології перевезення вантажів, інтенсивною трансформацією зовнішнього середовища. Обладнання сучасних морських суден навігаційним устаткуванням, радіообладнанням, рятувальними та протипожежними засобами та пристроями відбувається за певних правил та підлягає строгому нагляду щодо відповідності всім наявним на поточний момент міжнародним вимогам і стандартам з метою забезпечення безпечної практики експлуатації суден, що досягається шляхом належного використання всіх технічних приладів і систем. Метою цієї роботи є дослідження характеристик і особливостей застосування електронних засобів супутникової навігації, визначення перспектив використання альтернативних засобів курсовказання, таких як супутникові компаси, їх функціональних можливостей з метою підвищення ефективності процесу судноводіння і забезпечення безаварійної експлуатації суден. Результати. У представленій роботі розкриваються практичні та теоретичні аспекти використання систем супутникової навігації, зокрема впровадження таких альтернативних засобів курсовказання, як супутникові компаси. Висновки. У ході дослідження встановлено, що характеристики та функціональні можливості супутникових пристроїв курсовказання здатні не тільки підвищити ефективність процесу судноводіння, але й забезпечити безаварійну експлуатацію суден, що додатково підтверджує їх актуальність. Поширене використання супутникових компасів як невід’ємної частини навігаційного обладнання сучасних суден значно спрощує процес судноводіння і дає можливість швидко і точно визначати необхідні параметри руху судна.
16
Чмир, Віктор, та Петро Дзюба. "МЕТОДИКА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ПІДРОЗДІЛІВ ОХОРОНИ КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, № 2 (2020): 347–63. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.209.
Full textAbstract:
З урахуванням результатів огляду наукових досліджень, враховуючи, досвід, специфіку та практику використання автомобільної техніки (АТ) в органах Держприкордонслужби, а також наявність проблематики щодо підтримання надійності АТ та технічної готовності парку машин до забезпечення оперативно – службової діяльності, в статті визначенні можливості з підвищення ефективності технічної експлуатації АТ в органах Держприкордонслужби. Ефективність технічної експлуатації АТ характеризується ступенем технічної готовності рухомого складу до виконання оперативно – службових задач по охороні кордону при найменших затратах на експлуатацію. Загальна ефективність досліджуваної системи поділяється на технічну і економічну, за вихідні показники або критерії яких прийнято: для першої — коефіцієнт технічної готовності, для другої — рівень зниження статей собівартості, що залежать від стану автомобіля. Технічний стан нового автомобіля регламентований критеріями і нормами заводу - виробника. B експлуатації цей стан підтримується проведенням системи заходів, оцінюваних вихідним показником конкретного числового значення коефіцієнта технічної готовності. Як показує аналіз нормативних документів, варіація коефіцієнта технічної готовності для основних підрозділів органів Держприкордонслужби має складати величину 0,95-0,98. До складу великої і складної системи управління технічною готовністю АТ органів Держприкордонслужби входять три основні компоненти: управління як процес обміну діагностичною інформацією і прийняття наступних рішень з метою оптимізації кінцевого результату; діагностика як показник, що дає управляючу інформацію про стан елементів АТ; коефіцієнт технічної готовності парку як критерій ефективності технічної експлуатації АТ. Розглянута модель управління технічною готовністю дозволяє підійти до вибору цільової функції ефективності, що ґрунтується на продуктивності перевезень. Такою цільовою функцією є мінімум сумарних затрат на одиницю собівартості перевізного процесу при оптимальній технічній готовності. В основу математичної моделі покладено апарат теорії матричного обчислення. Отримані наукові результати дозволяють вирішити ряд практичних завдань з підвищення ефективності технічної експлуатації АТ підрозділів охорони кордону
17
Нємий, С. В., та О. С. Нєма. "Розширення сфери застосування контрольних карт у системі управління якістю продукції на машинобудівному підприємстві". Scientific Bulletin of UNFU 32, № 2 (2022): 50–54. http://dx.doi.org/10.36930/40320208.
Full textAbstract:
Успішна реалізація заходів, спрямованих на покращення якості продукції, потребує "прозорості" всіх процесів системи управління якістю (СУЯ) для оцінювання їх ефективності. Як показує практичний досвід виробництва продукції, технічний контроль виробничих процесів не дає змоги повністю контролювати та оцінювати рівень якості продукції у процесі її виготовлення, тим паче, що відмова деяких складників продукції виникає вже після порівняно незначного періоду експлуатації. Тобто істотний вплив на фактичний рівень якості продукції здійснює експлуатаційний фактор. Під час експлуатації вже через порівняно короткий термін проявляються дефекти продукції, які з певних причин не були виявлені у процесі виробництва та заводських випробувань. У разі виявлення дефектів продукції у процесі експлуатації організація (підприємство) працює у режимі усунення дефектів згідно з рекламацією споживача. Однак процес роботи служб гарантійного і сервісного обслуговування продукції тільки за фактом надходження рекламацій – це і є робота в "пожежному" режимі. Без належного аналізу характеру і причин дефектів продукції у експлуатації робота організації у сфері забезпечення і покращення якості буде малоефективною. Тим більше, що дефекти продукції в експлуатації, на "очах" споживачів, є фактично антирекламою продукції підприємства. Для оперативного поточного відстеження фактичного стану якості продукції в експлуатації на підприємстві було застосовано систему контрольних карт у таких координатах: питома кількість дефектів – час експлуатації продукції після її реалізації. Наведено приклад такої контрольної карти, у якій відстежуються виявлені дефекти залежно від часу експлуатації реалізованої продукції від початку освоєння її виробництва. У запропонованому виді контрольної карти оцінювання якості готової продукції, яка використовується в експлуатації споживачем, здійснюється за принципом зведення до мінімуму, практично до нуля, дефектів, пов'язаних із якістю покупних комплектуючих та дефектів, спричинених виробничими умовами підприємства.
18
Ганношина, І. М., та А. А. Зазірний. "ДОСЛІДЖЕННЯ НАДІЙНОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ПОРТОВОГО ПЕРЕВАНТАЖУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ". Vodnij transport, № 2(33) (14 грудня 2021): 77–86. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2021.2.33.09.
Full textAbstract:
З’ясовано, що глобальна транспортна система, яка складаєтьсяз множини залізничних, судноплавних і автомобільних маршрутів, пов’язується в єдине ціле саме портовими комплексами. Саме в портах здійснюються найбільш складні операції по перевалці вантажів, порти є вузлами транспортної системи, у яких сходяться різнорідні, часом суперечливі інтереси всіх учасників транспортного процесу. Інтенсивний потік вантажів, необхідність їх безперебійної обробки, висока насиченість технологічним обладнанням, від стану й ефективності використання якого залежить виконання зобов'язань по перевезенню -ці фактори визначають необхідність системного підходу до організації експлуатації основних виробничих фондів порту, підвищення ефективності експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, оптимізації витрат фінансових ресурсів на технічну експлуатацію та ремонт.Виконаний аналіз конструкцій технологічного обладнання портових перевантажувальних комплексів різних виробників показав, що конструкції сучасного перевантажувального обладнання мають цілий ряд істотних відмінностей (полегшені металоконструкції, компонування і кріплення приводу і т.д.) від вироблених і використаних у складі портових перевантажувальних комплексів минулого сторіччя. Аналіз проблем експлуатації технологічного обладнання портових перевантажувальних комплексів дозволяє зробити висновки про те, що прийнята на підприємстві система технічного обслуговування дозволяє оперативно виявляти та усувати фактичні відмовлення і несправності, так кількість регулювань приводних ременів і несущої стрічки в стрічкових конвеєрах за перші три роки експлуатації знизилося більш ніж у 2,5 рази, але при цьому не проводяться регулярні обстеження з метою виявлення і попередження потенційних відмов. Для попередження більшості з виявлених фактичних експлуатаційних відмов запропоновано застосувати методи неруйнівного контролю. Це дозволить відслідковувати швидкість розвитку відмов, знаходити потенційні и установити момент настання "граничного стану" і перевести розглянутий елемент на обслуговування за технічним станом.Ключові слова:діаграма Ісікави, надійність, неруйнівний контроль, портовий перевантажувальний комплекс, транспортний процес.
19
Лавренченко, Г. К., О. Г. Слинько, В. М. Галкін, С. В. Козловський та А. С. Бойчук. "Гідродинамічний метод перетворення рідини в перегріту пару". Refrigeration Engineering and Technology 58, № 2 (2022): 92–97. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v58i2.2381.
Full textAbstract:
Зараз використовується метод перетворення рідини на перегріту пару, який має багато не-доліків. Головними з них є необхідність попереднього нагрівання великої маси рідини при введенні установки в дію і ізобарний процес пароутворення. Початкова теплота нагрівання рідини втрачається при виведенні установки з експлуатації, а використання ізобарного процесу перетворення рідини в пару вимагає більше теплоти, ніж ізохорний. В ізобарному процесі має місце непродуктивне розширення пари у процесі її утворення в порівнянні з ізохорним процесом. Пропонований гідродинамічний спосіб перетворення рідини на перегріту пару передбачає одноразовий перехід у пару невеликої кількості рідини та використання ізохорного процесу її перегріву. В цьому способі дискретна кількість рідини, попередньо стиснутої та ізобарно нагрітої до стану насичення, розпорошується на вертикально розташовану поверхню, температура якої вища за температуру рідини. Кипляча рідина, розпорошена тонким шаром на такій поверхні, миттєво перетворюєтьсяв насичену пару. Поверхня, що постійно нагрівається гарячим джерелом теплоти, поміщена в замкнутий об'єм, обладнаний автоматичними клапанами. Клапани регулюють момент та кількість рідини, що впорскується, та кінцевий тиск (температуру) перегріву пари. Працездатність та ефективність запропонованого методу пароутворення та перегріву пари перевірена на прикладі термодинамічного циклу утилізаційної паротурбінної установки (УПТУ), гарячим джерелом теплоти якої є відпрацьовані гази двигуна SDR-8 фірми «Зульцер» потужністю Ne = 1250 кВт, температура яких 350 ºС. При наявності холодного джерела теплоти з температурою 30 ºС теоретична потужність такої УПТУ дорівнює228 кВт. Потужність аналогічної установки, що працює за класичним циклом Ренкіна в тому самому інтервалі температур, – 221 кВт, тобто менше на 3 %. Так само вище виявляється термічний ККД установки з гідро-динамічним способом пароутворення. Переваги запропонованого способу пароутворення над статичним, що використовується зараз, – очевидні. Відсутній великогабаритний, масивний та конструктивно-складний паровий котел. Використовується більш ефективний із термодинамічної точки зору ізохорний процес перегріву пари. Наявна велика маневреність як при проектуванні, так і при експлуатації паротурбінних установок з гідродинамічним способом перетворення рідини в перегріту пару
20
А., В. РАДКЕВИЧ, В. ТКАЧ Т. та М. НЕТЕСА К. "РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ ВИБОРУ РАЦІОНАЛЬНОЇ ФАСАДНОЇ СИСТЕМИ БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ". Science and Transport Progress. Bulletin of Dnipropetrovsk National University of Railway Transport, № 6(90) (8 квітня 2020): 82–96. https://doi.org/10.15802/stp2020/225268.
Full textAbstract:
<strong>Мета.</strong> За основну мету роботи автори ставлять сформувати алгоритм вибору раціональної фасадної системи для конкретного будівельного об’єкта з урахуванням кліматичних, організаційно-технологічних та експлуатаційних властивостей, який може бути застосований будь-яким учасником будівельного процесу. <strong>Методика.</strong> Визначено критерії вибору раціональної фасадної системи. Проаналізовано стан питання вибору та застосовності сучасних фасадних систем для нового будівництва та капітального ремонту на території України. На основі визначених факторів, які впливають на вибір найбільш раціональної фасадної системи багатоповерхової житлової або громадської будівлі, сформовано зручний та об’єктивний алгоритм вибору фасадної системи з урахуванням основних особливостей об’єкта будівництва, а також параметрів експлуатації. Цей алгоритм адаптовано до практичного застосування. <strong>Результати</strong>. Установлено вплив значень параметрів вибору фасадної системи на процес улаштування, експлуатації та ремонту сучасної фасадної системи. Виконано успішну апробацію отриманого алгоритму вибору раціональної фасадної системи шляхом оцінки значень факторів впливу із залученням провідних проектных організацій м. Дніпро. Під час проходження відповідних алгоритмів на сумісних нарадах проектувальника, замовника та підрядника встановлено найбільш раціональні фасадні системи для конкретних будівельних об’єктів зі значною об’єктивністю вибору. Адаптивність алгоритму шляхом відкидання незначних чинників призводить до збільшення наочності процесу вибору фасадної системи. <strong>Наукова новизна.</strong> Установлено закономірність впливу ряду організаційно-технологічних та експлуатаційних чинників на процес вибору раціональної фасадної системи. Підвищено ефективність визначення відповідної системи для конкретних умов будівництва з урахуванням особливостей експлуатації та призначення будівлі. <strong>Практична значимість</strong>. Учасник будівництва шляхом проходження нескладного алгоритму має змогу наочно оцінити вплив організаційно-технологічних та експлуатаційних факторів на вибір раціональної фасадної системи та під час оцінювання придатних параметрів відповідних факторів визначити найбільш раціональну фасадну систему для конкретного об’єкта. Унаслідок суттєво знижується вартість експлуатації фасадної системи за оптимізації тривалості міжремонтних періодів та поліпшення умов роботи її складових.
21
Drapalyuk, M. "Cechy ochrony konkretnej komunikacji, które eksploatowane w trudnygh warunkach hydrogeologichnych." Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві, no. 17 (August 21, 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2410-6208-2022-7(17)-05.
Full textAbstract:
У статті розглянуті особливості експлуатації бетонних каналізаційних колекторів. Описано процес захисту каналізаційних колекторів, заглиблених у дрібнозернисті пухкі ґрунти з низькою проникністю. Також визначається можливість застосування полімерних композицій для захисту бетону від ґрунтових вод гнучкістю технологічної схеми, здатністю забезпечувати проектні експлуатаційні властивості з довговічністю. Описані процеси зміни властивостей ремонтних сумішей при їх нагнітанні в порожнини, щілини та тріщини внаслідок масо- та теплообміну із заобробним простором.
22
Storchak, О. "Аналіз проактивного обслуговування турбокомпресорів". Herald of the Odessa National Maritime University, № 75 (23 березня 2025): 69–79. https://doi.org/10.47049/2226-1893-2025-1-69-79.
Full textAbstract:
У цій статті проведено аналіз виконаних робіт по підвищенню надійності та технічної експлуатації турбокомпресорного обладнання. За допомогою проактивного методу стає доцільним використовувати результати досліджень, а також застосовувати опит придбаний за роки технічної експлуатації обладнання на інші одно типові установки в різних галузях. В статті показано вдалий приклад використання результатів дослідницької прикладної роботи на танкерах морського флоту у становленні технічної експлуатації турбокомпресорів Одеського припортового заводу. Результати впроваджені в процес технічної експлуатації та отримали подальший розвиток дослідницько-прикладного характеру. Досвід отриманий при технічній експлуатації турбокомпресорного обладнання можливо і потрібно переносити і реалізовувати знов на суднах турбоходах, а також в інших областях транспортної галузі. Описані в статті епізоди дозволяють підвищити надійність та довговічність технічної експлуатації суднових головних турбін та турбоприводів
23
Корякін, Костянтин Сергійович. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО РІВНЯ НАДІЙНОСТІ СУДНОВОГО РАДІОЛОКАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ". Vodnij transport, № 2(38) (11 грудня 2023): 142–50. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2023.2.38.15.
Full textAbstract:
Інтенсифікація використання морського флоту призводить як до збільшення його чисельності, так і до зростання інтенсивності судноплавства на морських шляхах, а особливо у вузькостях, на підходах до морськихпортів та їх акваторіях. У зв'язку з цим останні двадцять років морський транспорт захопили глобалістські світові процеси модернізації та уніфікації систем забезпечення безпеки мореплавання (систем радіозв'язку, навігації, екологічної та пожежної безпеки тощо). У свою чергу, складність, відповідальність та унікальність завдань, які вирішує радіоелектронна апаратура на морському транспорті в даний час, визначають до них високі вимоги, важлива роль серед яких належить кількісним вимогам щодо надійності. Багатогранність та складність експлуатації ускладнюють створення однозначних рекомендацій щодо експлуатації суднової радіоелектроніки. В даній статті розглядається, що таке екплуатаційна надійність, яка модель аналізу надійності використовується для визначення запасу міцності радіоелектронних систем і які компоненти її складають, проаналізовано вплив експлуатаційних факторів на надійність суднових радіолокаційних станцій. Ключові слова:експлуатаційна надійність, радіолокаційні системи, суднові системи, безпека плавання, уніфікація систем, методи теорії надійності, процес технічної експлуатації.
24
Горбань, А. В., І. І. Довгаль, С. І. Крижановська та Андрій Найденов. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ СТАНУ СУДНОВОГО ОБЛАДНАННЯ РІЧКОВОГО ТА МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". Vodnij transport, № 3(31) (10 грудня 2020): 55–66. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.3.31.06.
Full textAbstract:
Основне протиріччя, яке лежить в основі наукових досліджень у напрямку підвищення ефективності експлуатації засобів річкового та морського транспорту, полягає, з одного боку, у необхідності підвищення технічної готовності суднового обладнання до використання за призначенням та безвідмовності його функціонування. З іншого боку, намагання максимального здешевлення транспортних перевезень, призводить до зменшення кількості контрольних заходів, спрощення їх процедури. У такому аспекті, розроблення нових методів технічної експлуатації обладнання на основі застосування сучасних автоматизованих процедур визначення періодичності та обсягу діагностування є актуальним. Отже, вирішенню підлягає актуальне науково-прикладне завдання щодо розроблення процедури визначення доцільних термінів технічного діагностування суднового обладнання при на основі прогнозування технічного стану обладнання. Наведені результати моделювання підтверджують адекватність моделі процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту, яка базується на ідеї прогнозуючого контролю індивідуальної надійності зразка суднового обладнання на основі канонічного розкладання випадкового процесу з урахуванням похибок апріорних вимірювань, що дозволяє реалізувати зазначену модель в умовах експлуатації судна при мінімумі діагностичних даних точно визначаючи випадковий процес у точках контролю та забезпечуючи мінімум середнього квадрата похибки наближення у проміжках між цими точками Неповнота апріорної інформації може знизити точність прогнозування, або взагалі зробити неможливим прогнозування стану суднового обладнання. У такому випадку постає необхідність врахування неповноти інформації контролю у процедурі вирішення задачі прогнозування, а також оцінки її впливу на точність одержаних результатів. У статті розглянуто особливості вирішення задачі прогнозування поза межами апріорного знання процесу, а саме практичний приклад індивідуального прогнозування зміни зазору штоку та направляючої втулки клапана на основі лінійного канонічного подання скалярного апостеріорного процесу на області, не охопленій статистикою, тобто поза межами апріорного знання процесу Ключові слова: апріорне знання процесу, канонічне розкладання випадкового процесу, прогнозуючий контроль, індивідуальна надійність, модель, річковий та морський транспорт.
25
Дубінін, Є., Д. Клец та О. Полянський. "Підвищення надійності елементів системи «водій-машина-дорожні умови» при експлуатації шарнірно-зчленованих машин". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 1(15) (27 жовтня 2020): 109–16. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.1(15).109-116.
Full textAbstract:
Обґрунтований підхід до підвищення надійності системи «водій-машина-дорожні умови» при експлуатації шарнірно-зчленованих машин, що поліпшує взаємодію водія із системою забезпечення динамічної стійкості під час руху. Розроблений метод оцінювання надійності водія шарнірно-зчленованої колісної машини з використанням у якості діагностичного параметра критерію динамічної стійкості (КДС). Оцінювання параметра виконується за допомогою мобільного реєстраційно-вимірювального комплекса.Обгрунтування зон припустимих і неприпустимих значень критерію дозволяє визначити ступінь впливу водія на виникнення аварійних ситуацій, пов'язаних з перекиданням. Виходячи з того, що у водіїв відношення й мотивація до виконання транспортних операцій з дотриманням вимог з безпеки можуть бути різними, основний ефект для підвищення надійності при застосуванні розробленого підходу може бути отриманий за рахунок порівняння результатів об’єктивного контролю процесу руху за допомогою мобільного реєстраційно-вимірювального комплексу (МРВК) для різних водіїв у різних дорожніх умовах. Тобто програмно задається «зелена зона» поточних параметрів стійкості положення. Водій під час руху, враховуючи власні можливості, дорожні умови, питання економії палива тощо, обирає безпечний, на його погляд, режим руху. МРВК у процесі руху, демонструючи в режимі реального часу поточну величину критерію динамічної стійкості, підказує водієві щодо правильності обраного режиму. У разі високої інтенсивності зростання КДС, наприклад за значної швидкості руху, що не відповідає дорожнім умовам, водій не встигає втрутитися у процес стабілізації машини. Тому для забезпечення стійкості положення буде спрацьовувати МРВК. Якщо інтенсивність зростання КДС є середньою, то у водія є запас часу для стабілізації машини без підключення системи. Якщо ж інтенсивність зростання КДС є низькою, то водій повністю контролює процес руху, допомога МРВК у зазначеному випадку не потрібна.На підставі проведених досліджень і аналізу існуючого досвіду розроблені додаткові рекомендації з підвищення безпеки використання колісних шарнірно-зчленованих машин з врахуванням їх конструктивних особливостей. Результати дослідження можуть бути використані при експлуатації шарнірно-зчленованих колісних машин.
26
І., О. БОНДАРЕНКО. "СТОСОВНО ПИТАНЬ МОДЕЛЮВАННЯ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ДЕФОРМАТИВНОЇ РОБОТИ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАЛІЗНИЧНОЇ КОЛІЇ". Science and Transport Progress, № 1(55) (26 лютого 2015): 78–89. https://doi.org/10.15802/stp2015/38247.
Full textAbstract:
<strong>Мета.</strong> В статті розглянуто моделювання життєвого циклу роботи елементів залізничної колії для дослідження розвитку процесів деформативності як основи створення нормативної бази роботи колії за умов забезпечення надійності залізниць. <strong>Методика. </strong>Для досягнення мети використано засади теорії розповсюдження хвильового процесу при описі взаємодії колії та рухомого складу. <strong>Результати.</strong> Запропоновано та сформульовано основні положення стосовно поняття «життєвий цикл деформативної роботи колії». Встановлено метод, на основі якого отримано алгоритм визначення результатів динамічного впливу рухомого складу на колію. Сформульовано основні засади складання розрахункових схем елементів залізничної колії для оцінки процесу деформативної роботи колії. Розроблено алгоритм, що дає можливість отримати значення полів напружень, деформацій та переміщень всіх точок елементів конструкції колії. На основі отриманих полів напружено-деформованого стану колії створено алгоритм зі встановлення залежності процесу деформативності та кількості енергії, що необхідно витратити на деформативну роботу колії. <strong>Наукова новизна.</strong> Дослідження питань із надійності колії мотивує розробку нових моделей, що дають можливість розглядати її протягом деякого напрацювання. Існує необхідність визначення критеріїв, на основі яких можливі оцінка та прогнозування зміни станів колії в процесі її експлуатації. В роботі запропоновано основні засади, методи, алгоритм та терміни щодо дослідження питань із надійності колії. <strong>Практична значимість. </strong>Аналітичні моделі, що застосовані при визначені параметрів міцності та стійкості колії, повністю задовольняють поставленим задачам, але не можуть бути застосовані для визначення параметрів надійності колії. Одним із головних факторів неможливості застосування цих моделей є квазідинамічний підхід. Тому, зазвичай, отримують та досліджують не сам динамічний процес роботи залізничної колії, а його наслідки. Окрім того, такі моделі відносяться до плоских, що також додає певні складнощі порівняння результатів з експериментом, так як нелегко в об’ємному процесі виділити вплив в його обмежених частинах. Застосування чисельних методів розширюють можливості, але також унеможливлюють розгляд самого динамічного процесу, так як неможливо ввести процеси, що обумовлюють реакцію на навантаження. Тому запропоноване моделювання дає можливість розглядати безпосередньо динамічний процес та зробити його оцінку завдяки введеному новому параметру – життєвому циклу деформативної роботи колії.
27
Зуєв, Олексій, Максим Заліський та Олександр Соломенцев. "ПРОЦЕДУРА ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ПРИ КЛАСИФІКАЦІЇ З ПРОГНОЗУВАННЯМ СТАНУ ЗАСОБІВ ЗВ’ЯЗКУ, НАВІГАЦІЇ ТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ." Science-based technologies 60, № 4 (2024): 416–22. http://dx.doi.org/10.18372/2310-5461.60.18271.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням побудови моделей формування рішень при класифікації з прогнозуванням засобів зв’язку, навігації та спостереження. Аналіз теоретичних результатів та практика експлуатації сучасних засобів зв’язку, навігації та спостереження свідчать про необхідність широкого застосування інформаційних технологій для обробки експлуатаційних даних щодо роботи цих засобів та подальшої модернізації системи експлуатації . На цей час виникає необхідність застосування адекватних методів обробки статистичних даних і побудов спеціальних адаптивних алгоритмів моделей для прийняття рішень з управління експлуатаційною надійністю конкретних типів обладнання . Впровадження сучасних регламентів ТО передбачає застосування апарату теорії керованих випадкових процесів в умовах стохастичної невизначеності інформації про параметри обладнання, створює необхідні умови для розробки моделей для класифікації технічного стану з подальшим прогнозуванням подій у системі експлуатації. Процес класифікації об'єктів розглядається у статті, як сукупність елементарних операцій, призначених для виконання певних функцій, у певній послідовності відповідно до обраного алгоритму класифікації. Ступінь деталізації на елементарні операції визначається метою дослідження. У запропонованій моделі, класифікація розглядається, як послідовність перетворення вектору станів у вектор реалізацій внаслідок спільної дії сукупності елементарних операцій. Якість виконання класифікації засобів зв’язку, навігації та спостереження визначається якістю виконання кожної з досліджуваної сукупності елементарних операцій та математична модель формування рішення при класифікації ґрунтуватиметься на математичній моделі кожної з досліджуваних операцій. При здійсненні прогнозуючого контролю в процесі класифікації досліджуваних засобів, прийняття рішення про технічний стан здійснюється на певному інтервалі прогнозування. Прогнозуючий контроль , усуває суттєвий недолік поточного контролю , який полягає у розбіжності часу прийняття рішення про стан засобів та часу його використання за призначенням, збільшуючи тим самим ефективність контролю, та, відповідно, і ефективність використання засобів. У статті розроблено покрокову методику визначення ймовірностей прийняття рішення за результатами класифікації з прогнозуванням, про належність засобу до певного класифікованого стану. Проаналізовано стохастичні графи формування рішень при обраному алгоритмі класифікації з прогнозуванням та урахуванням похибок. Отримано аналітичні співвідношення, що описують процес класифікації технічного стану засобів з подальшим прогнозуванням. Такі співвідношення загалом можуть бути використані для вирішення задач підвищення достовірності прийняття рішень під час реалізації прогнозуючого контролю. Результати досліджень можуть бути використані в процесі проектування та вдосконалення системи експлуатації засобів зв’язку, навігації та спостереження під час процесів моніторингу технічного стану.
28
Зуєв, О. В., О. В. Соломенцев, М. Ю. Заліський та А. О. Осіпчук. "Дослідження операцій прогнозуючого контролю засобів зв’язку, навігації та спостереження". Problems of Informatization and Management 3, № 75 (2023): 41–51. http://dx.doi.org/10.18372/2073-4751.75.18015.
Full textAbstract:
Засоби зв’язку, навігації та спостереження відіграють значну роль у процесі забезпеченні безпеки польотів цивільної авіації. Для підтримки надійності та ефективності використання цих засобів за призначенням застосовують системи експлуатації. Система експлуатації містить у своєму складі власне засоби зв’язку, навігації та спостереження, виконавців, документації, ресурсне забезпечення. Основними функціями системи експлуатації є: організація, координація, контроль технічної експлуатації об’єктів і засобів зв’язку, навігації та спостереження; проведення організаційно-технічних заходів щодо модернізації, підтримки експлуатаційної готовності й продовженню терміну служби цих засобів; планування, організація, координація й контроль робіт із сертифікації служб і об’єктів авіаційних засобів; планування, координація й контроль за проведенням льотних перевірок засобів; удосконалення й впровадження нових методів організації роботи, у тому числі на основі використання сучасних інформаційних технологій. Важливим процесом експлуатації є прогнозування технічного стану. У результаті прогнозування технічного стану засобів зв’язку, навігації та спостереження здійснюється оцінка значення сукупності визначальних параметрів. Практичне застосування алгоритмів прогнозуючого контролю передбачає зменшення похибок прийняття рішень про стан об‘єкта за наявністю апріорної невизначеності. Кількісною мірою об’єктивності прийнятих у результаті прогнозування рішень є достовірність прогнозуючого контролю. Достовірність загалом характеризує ступінь довіри до прийнятих у результаті прогнозування рішень. Від достовірності контролю залежить не тільки об’єктивність власне прогнозування, але й ефективність функціонування систем експлуатації засобів зв’язку, навігації та спостереження. Ця стаття присвячена дослідженню питань щодо особливостей застосування прогнозуючого контролю та оцінки достовірності прийняття рішень у результаті прогнозування. При цьому наведені математичні співвідношення, що характеризують процес класифікації технічного стану під час прогнозування та подальшої оцінки достовірності прийняття рішень. Результати дослідження можуть бути використані під час розробки та модернізації систем експлуатації засобів зв’язку, навігації та спостереження.
29
Бойко, Р. В., Р. М. Воронко та К. І. Редченко. "ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ ПІДПРИЄМСТВА: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 70 (16 лютого 2023): 13–19. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-70-02.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано поняття обліку основних засобів на підприємстві. Обґрунтовано різні точки зору стосовно трактування сутності поняття “основні засоби”, одним із яких є “основні засоби – засоби виробництва, які беруть участь у виробничому процесі багато разів, не змінюючи натуральної форми, виконуючи одну й ту ж саму функцію протягом декількох виробничих циклів та переносять свою вартість на створений продукт частинами”. Також зазначено трактування даного терміна відповідно до статті 14 Податкового кодексу України. Визначено основні завдання з організації обліку основних засобів. Теоретичні та практичні дослідження процесу експлуатації основних засобів дали можливість виокремити його інформаційні потоки, котрі підлягають документуванню та знаходять своє відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку. У статті зображено модель інформаційних потоків у процесі документування операцій із експлуатації (використання) основних засобів. Виходячи з побудованої моделі інформаційних потоків, процес експлуатації основних засобів доцільно розглядати як сукупність організаційних дій щодо ступеня використання об’єктів у господарській діяльності підприємства, які можна згрупувати в активну та пасивну форми. Також перелічено рекомендовані документи, які доцільно було б затверджувати кожен рік. Вказано, що організацію обліку основних засобів потрібно будувати з урахуванням таких основних факторів: довготривалого терміну використання об’єктів, протягом якого їх необхідно обліковувати; технічно складної та багатокомпонентної будови, котру необхідно детально відображати в облікових регістрах; необхідність проведення ремонтів, реконструкції, модернізації основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, котрі потрібно своєчасно відображати у регістрах обліку; коштовність об’єктів вимагає адекватної організації процесів їх приймання, списання, а також обліку наявності, які б забезпечували їхню цілісність та збереження у робочому стані. Звернено увагу на те, що основними шляхами вдосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація кожної форми документів і регістрів обліку, методів збору, обробки та узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.
30
Васильківський, Ігор Володимирович, та Ернан Гарсія Камачо. "ЗНИЩЕННЯ IХТIОФАУНИ ПIВДEННОГО БУГУ В PEЗУЛЬТАТI БУДIВНИЦТВА МАЛИХ ГEС". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 2(26) (5 березня 2023): 22–36. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2022-2(26)-22-36.
Full textAbstract:
Роботу присвячено вирішенню екологічних проблем Південного Бугу, які виникли внаслідок будівництва і експлуатації гідроелектростанцій та пошуку шляхів відновлення і збереження втраченої іхтіофауни. Встановлено, що десятиліття господарської експлуатації водних ресурсів басейну Південного Бугу здійснили нищівний вплив на біорізноманіття іхтіофауни. Багато цінних видів були знищені.
 Початком деградації Південного Бугу стало масове будівництво гідроелектростанцій, яке виявилося грандіозним стаціально-деструкційним забрудненням. Південний Буг перетворився на каскад застійних водосходищ, що повністю змінило і погіршило умови існування видів іхтіофауни і призвело до їх подальшого зникнення.
 Процеси знищення Південного Бугу зумовлені величезною зарегульованістю і значним забрудненням продовжуються, що негативно позначається на його мешканцях, зокрема до категорії зникаючих і зниклих додаються нові представники іхтіофауни.
 Пропонується ряд першочергових природоохронних заходів, які допоможуть зупинити процес остаточного знищення Південного Бугу, відновити його водні ресурси, і відтворити втрачену іхтіофауну.
31
І., О. БОНДАРЕНКО. "ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ДЕФОРМАТИВНОЇ РОБОТИ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАЛІЗНИЧНОЇ КОЛІЇ". Science and Transport Progress, № 4(58) (10 вересня 2015): 87–98. https://doi.org/10.15802/stp2015/49212.
Full textAbstract:
<strong>Мета. </strong>Наукова стаття передбачає визначення основних фізико-конструктивних умов при моделюванні життєвого циклу роботи елементів залізничної колії для дослідження розвитку процесів деформативності як основи створення нормативної бази роботи колії за умов забезпечення надійності залізниць. <strong>Методика. </strong>Для досягнення мети використано засади теорії пружності та розповсюдження хвильового процесу при описі взаємодії колії та рухомого складу. <strong>Результати.</strong> Встановлено основні фізико-конструктивні умови, на основі яких необхідно проводити моделювання життєвого циклу роботи елементів залізничної колії для дослідження розвитку процесів деформативності. Сформульовано основні фізико-конструктивні засади складання розрахункових схем елементів залізничної колії для оцінки процесу деформативної роботи колії. Доведено коректність та можливість рішення поставленої задачі. <strong>Наукова новизна.</strong> Дослідження питань із надійності колії мотивує розробку нових моделей, що дають можливість розглядати її протягом деякого напрацювання. Існує необхідність визначення основних фізико-конструктивних умов для складання розрахункових схем, на основі яких можливі оцінка та прогнозування зміни станів колії у процесі її експлуатації. У роботі запропоновано основні фізико-конструктивні засади складання розрахункових схем елементів залізничної колії, при яких виконується принцип Гюйгенса. Зазначений принцип може виконуватись тільки при розгляді чотирьохмірного простору: зміни об’єму в часі. <strong>Практична значимість. </strong>Аналітичні моделі, що застосовані при визначенні параметрів міцності та стійкості колії, повністю задовольняють поставленим задачам, але не можуть бути застосовані для визначення параметрів надійності колії. Одним із головних факторів неможливості застосування цих моделей є квазідинамічний підхід. Тому, зазвичай, отримують та досліджують не сам динамічний процес роботи залізничної колії, а його наслідки. Окрім того, такі моделі відносяться до плоских, що також додає певних складнощів до порівняння результатів із експериментом, так як нелегко в об’ємному процесі виділити вплив в його обмежених частинах. Застосування чисельних методів розширює можливості, але також унеможливлює розгляд самого динамічного процесу, бо неможливо ввести процеси, що обумовлюють реакцію на навантаження. Тому запропоновані основні фізико-конструктивні підходи при моделюванні дають можливість розглядати безпосередньо динамічний процес, локалізований як у часі, так і в просторі.
32
ВОЛОБУЄВА, Тетяна, В’ячеслав СИРОТА, Сергій МАСТЕПАН, Микола МАСТЕПАН та Тамара МАКАРОВА. "ФОРМУВАННЯ ПРОЦЕСУ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ З УРАХУВАННЯМ РИНКУ ПОСЛУГ ТА ДОРОЖНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 23 (2024): 42–48. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i23.1524.
Full textAbstract:
Процеси перевезень пасажирів і вантажів та дорожньо-транспортна інфраструктура повинні відповідати зростаючим вимогам суспільства до якості транспортних послуг та безпеки руху на дорогах. Необхідність розробки, прийняття рішень щодо удосконалення існуючого планування процесів перевезень, формування маршрутів, забезпечення швидкісного дорожнього руху, вирішення проблем забезпечення безпеки всіх учасників руху є нагальною потребою. Автомобільний транспорт створює суспільству значну кількість проблем, серед яких найбільш суттєвими можна виділити такі: значні витрати фінансових, матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів; автомобілі в якості енергоносіїв використовують нафтопродукти і газ, які не поновлюються і обсяги запасів їх на землі постійно зменшуються; значний вплив на навколишнє середовище та на людей; аварійність на дорогах; суттєві економічні втрати в процесі експлуатації, технічного обслуговування та ремонту автомобілів; не досконала організація експлуатації та обслуговування автомобілів. Формування транспортної системи та її організації на підприємствах автомобільного транспорту (ПАТ) є найважливішим завданням. Роботи повинні відбуватись відповідно до обґрунтованого, чітко встановленого порядку. На першому етапі проводиться аналіз стану та динаміки розвитку ринку транспортних послуг в регіоні розташування підприємства, виконується аналіз дорожнього середовища, вивчаються фактори впливу на транспортний процес та безпеку руху. Проводиться розробка системи транспортних перевезень, яка включає: формування технологічних умов, схем транспортних перевезень, маршрутів перевезень; проведення досліджень по визначенню експлуатаційних характеристик автомобілів (експлуатаційних швидкостей, маршрутних норм витрат енергетичних ресурсів, часу переміщення, графіків руху тощо); створення системи організації та управляючих впливів по реалізації транспортної системи та забезпеченню безпеки дорожнього руху при перевезеннях. Ефективність функціонування транспортної системи необхідно постійно контролювати, відслідковувати. Для цього необхідно оцінювати якість транспортних послуг, їх відповідність очікуванням та вимогам споживачів. Оцінку ефективності функціонування транспортної системи підприємства необхідно постійно контролювати з використанням показників якості та ефективності виробництва транспортних послуг. Ключові слова: перевезення, транспортна система, вимоги, процес, планування, показники ефективності, безпека руху.
33
Пазюк, В. М., В. В. Дуб та К. В. Сєдих. "ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ СУШІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (12 січня 2024): 123–30. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-tech.2023.5.14.
Full textAbstract:
При сушінні зернових культур основним завданням є підвищення інтенсивності процесу із зниженням енергетичних витрат. Інтенсивність процесу сушіння обмежена якісними характеристиками матеріалу, тому необхідність застосування високотемпературного сушіння має обмеження. Найбільш поширені технології із конвективним сушінням зерна в шахтних та колонкових зерносушарках з високою продуктивністю, також в них передбачено окремо рух теплоносія та зернового шару вздовж сушильної шахти, що має характер перехресного руху і збільшує інтенсивність. Швидкість руху теплоносія можна регулювати зміною обертання та потужністю вентилятора, а швидкість руху зернового шару частотою відкривання випускного шиберу внизу сушильної шахти. Разом з конвективним сушіння зерна в шахтних зерносушарках також реалізується кондуктивне сушіння на підігрітих коробах шахт сушарки, тобто в них реалізується конвективно-кондуктивне сушіння, що додатково інтенсифікує процес, але може привести до перегрівання матеріалу. Інтенсифікація процесу сушіння може досягатися різними способами, але основною умовою при виборі та вдосконаленні процесу сушіння зерна є отримання максимального економічного ефекту, що в свою чергу пов’язано з низькими енергетичними витратами. Енергоефективність процесу сушіння зерна оцінюється наведеними заходами із зниження витрат енергії на процес сушіння зерна. Вони поділені на три групи: заходи направлені на зменшення витрат теплоти в шахтній зерносушарці, використання нетрадиційних джерел енергії та вдосконалення експлуатації та управління роботою зерносушарки. За наведені формулами розраховані витрати теплоти в зерносушарці ДСП-32от, де втрати теплоти поділяються наступним чином: на випаровування вологи (53,2%), з відпрацьованим теплоносієм (23,9%), на нагрівання зерна та транспортних пристроїв (15%), від нагрітих поверхонь корпусу зерносушарки (6,9%) та від неповного згоряння палива (1%). Проведений аналіз заходів з зменшення питомих витрат при роботі шахтних зерносушарок, що може значно покращити енергоефективність обладнання і були запропоновані заходи направлені на вдосконалення, правильної експлуатації зерносушарки та управління процесом сушіння зерна. Реалізація заходів з інтенсифікації та енергоефективності процесу сушіння значно зменшить тривалість процесу, а також дозволить створити ефективну економічну сушильну установку із витратами теплоти значно менші за аналоги в межах 3000… 3800 кДж/кг вип. вологи.
34
Noskov, Valentin, Svitlana Gavrylenko, Maksym Heiko та Volodymyr Panchenko. "КОНТРОЛЬ ВИКОРИСТАННЯ ПОТУЖНОСТІ ДИЗЕЛЯ НА ТЯГУ В УМОВАХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДИЗЕЛЬ-ПОЇЗДІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 78 (2024): 38–41. https://doi.org/10.26906/sunz.2024.4.038.
Full textAbstract:
Об'єктом дослідження є процес контролю використання потужності дизеля на тягу. Предметом дослідження є методи перевірки використання потужності дизеля на тягу. Метою статті є підвищення ефективності роботи дизель-поїзда ДЕЛ-02 при його експлуатації. Отримано такі результати. Досліджено процес функціонування дизель-поїзда ДЕЛ-02 при застосуванні електропередачі з тяговими асинхронними двигунами (ТАД). Отримано, що такій передачі властиві технічні та економічні переваги у порівнянні з традиційними електропередачами з тяговими двигунами постійного струму. В той же час, реалізація цих переваг потребує вирішення ряду проблем, до яких слід віднести створення сучасних систем контролю та діагностики (СКД) стану тягового обладнання. З цією метою до складу електропередачі дизель-поїзда введена СКД, яка виконана на базі персонального комп’ютера зі спеціальним програмним забезпеченням. Ця система виконує порівняння розрахункових значень основних параметрів електропередачі (потужність, тяга, прискорення та ін.) з їх реальними значеннями і надає інформацію машиністу. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці методу перевірки використання потужності дизеля на тягу в умовах експлуатації, який відрізняється від відомих розробкою системи контролю та діагностики стану тягового обладнання, що дозволило підвищити ефективність роботи дизель-поїзда при його експлуатації.
35
Зазірний, Андрій Андрійович. "МЕТОД ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЗНАНЬ ПРО ПРОЦЕС ОЦІНКИ ДІЙ СУДНОВОДІЯ СУДНА-ПОТЕНЦІЙНОЇ ЗАГРОЗИ". Vodnij transport, № 3(31) (10 грудня 2020): 126–33. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.3.31.14.
Full textAbstract:
У статті розроблено метод формалізації знань про процес оцінки дій судноводія судна-потенційної загрози, який дозволяє автоматизувати оцінку маневру судна-потенційної загрози для попередження ситуацій небезпечного зближення (зіткнення). Експлуатація складних систем, до якої можна віднести діяльність судноводія під час управління рухом судна, характеризується високим ступенем напруженості роботи при виникненні небезпечних ситуацій. При експлуатації можуть змінюватися загальні характеристики системи "судноводій – судно – середовище" через варіабельність характеристик судноводія, викликану зміною впливу навігаційної обстановки, в якій відбувається експлуатація судна, складністю реалізованих алгоритмів діяльності, часом безперервної роботи оператора і т. п. Ефективність функціонування системи "судноводій – судно – середовище" як кінцевої ланки у безпеці плавання у значній мірі визначається впровадженням нових інформаційних технологій та можливостями судових систем управління. Наявність навігаційних небезпек та інтенсивність руху суден значною мірою ускладнюють судноводіння в обмежених водах і створюють підвищені ризики виникнення аварійних ситуацій. У разі небезпечного зближення суден виникає ситуація, яка передбачає спільні узгоджені дії судноводіїв щодо попередження можливого зіткнення. Однак питання формалізації оцінки дій судноводія судна-потенційної загрози, особливо координованих взаємодій мало досліджені, хоча проблема актуальна, тому що її рішення дозволяє забезпечити більш високий рівень безпеки розходження судів. Тому розробка методу формалізації знань про процес оцінки дій судноводія судна-потенційної загрози дозволить підвищити безпеку судноплавства за рахунок підвищення оперативності та обґрунтованості прийняття рішення при плануванні маневру розходження в ситуації небезпечного зближення (зіткнення). Ключові слова: судно, судноводій ситуація небезпечного зближення, навігаційна обстановка.
36
Лоїк, Василь, Ольга Бабаджанова та Олександр Синельніков. "ФАКТОРИ НЕБЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ ПЛИТ OSB". Grail of Science, № 29 (18 липня 2023): 121–28. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.07.2023.017.
Full textAbstract:
Орієнтовано-стружкові плити (OSB) активно витісняють інші деревинні композитні матеріали. З точки зору екологічної безпеки недоліком плит OSВ є їх властивість до виділення в процесі експлуатації у повітряне середовище ряду шкідливих речовин. При цьому процес міграції цих речовин не припиняється упродовж тривалого часу. Крім того, міжнародні стандарти горючості відносять OSB до матеріалів високої горючості. Досліджено міграцію формальдегіду та інших полютантів з деревинних плит OSB упродовж 30 діб. Проведено аналіз складу летких продуктів згорання плит OSB методом газової хроматографії. Розраховано показник FLD, який характеризує токсикологічну значущість оксиду вуглецю.
37
Крюкова, Олена, та Тетяна Гринько. "ДВОШАРОВІ НІКЕЛЕВІ ПОКРИТТЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОРОЗІЙНОЇ СТІЙКОСТІ". Modern engineering and innovative technologies, № 26-04 (30 квітня 2020): 90–94. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2023-26-04-053.
Full textAbstract:
В роботі розглядається процес нанесення двошарових захисних нікелевих покриттів для підвищення зносо- та корозійної стійкості. Встановлено, що розглянуті способи хімічного нікелювання не є універсальними для всіх умов експлуатації; двошарові покриття, які
38
Rybalchenko, M. Y., та І. V. Bilousov. "ВИКОРИСТАННЯ ЧИСЛОВИХ ПРОФІЛІВ РОБОЧОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ СУДНОВОГО МАЛООБЕРТОВОГО ДВИГУНА НА РЕЖИМАХ ЧАСТКОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ". Transport development, № 3(14) (11 грудня 2022): 97–109. http://dx.doi.org/10.33082/td.2022.3-14.08.
Full textAbstract:
Вступ. Сучасний стан розвитку суднових двигунів внутрішнього згоряння вимагає дотримання жорстких вимог за цілим рядом як економічних так і екологічних показників, дотримання яких можливо тільки за умов перебування двигунів у справному стані. Визначення і підтримання робочого стану двигуна є тією основною задачею яку вирішують суднові механіки під час експлуатації. Ефективне визначення стану ґрунтується на порівняні текучих параметрів стану або характеру процесів, що видобуваються у робочому просторі двигуна, з еталонними значеннями або кривими, що характеризують перебіг процесів. Ціль роботи. Враховуючи значні зміни у логістичній системи сучасного судноплавства та зростанням екологічних вимог, нагальною є потреба у визначені еталонних параметрів робочого процесу на режимах часткових навантажень двигуна, для проведення діагностичних процедур під час експлуатації судна на визначеному ходовому режимі. Саме вирішенню цих питань присвячене це дослідження. Основна частина. За допомогою методології створення цифрового профілю робочого процесу суднового малообертового двигуна, основаного на апроксимації базових діаграм отриманих під час його стендових випробувань, визначається набір числових масивів, що відповідають індикаторним діаграмам двигуна у всьому діапазонів режимів роботи, з кроком в 1 % по навантаженню. Розроблений авторами розрахунковій комплекс дозволяє експортувати до нього масиви даних для неспіціфікаційних режимів як у вигляді еталонних діаграм, так і даних отриманих у результаті індиціювання двигуна під час його експлуатації. За результатами обробки масивів розрахунковий комплекс формує набір діаграм робочого процесу у рφ та рV-координатах, а також діаграм яки характеризують динамічність робочого процесу та процесу тепловиділення. Обробка даних діаграм дозволяє визначити розширений, у порівнянні з іншими аналогічними комплексами, набір параметрів, що характеризують перебіг робочого процесу. Висновки. Розроблена методологія дозволяє забезпечити процес діагностування двигуна за параметрами робочого процесу базою для порівняння фактичних показників з розрахунковими еталонними, у всьому діапазоні робочих режимів двигуна.
39
Нємий, С. В. "Техніко-економічні особливості регламентування терміну гарантійного обслуговування автомобільної техніки". Scientific Bulletin of UNFU 32, № 6 (2022): 66–70. http://dx.doi.org/10.36930/40320610.
Full textAbstract:
Визначено, що гарантійний ремонт автомобіля передбачає будь-яке усунення неполадок, що виникли з вини виробника. У перелік робіт з ремонту авто входять як відновлення, так і повна заміна агрегатів і деталей. Причиною несправностей можуть бути виробничі умови заводу-виробника: неякісне складання, людський фактор виробничого персоналу заводу, застосування неякісних комплектувальних частин інших виробників та інші. Окрім цього, у разі виникнення несправності гарантійні зобов'язання виробників автомобілів передбачають доставку або компенсацію грошових витрат, пов'язаних з транспортуванням машини до місця розташування обслуговуючого авторизованого автосервісу. Отже, констатовано, що процес гарантійного обслуговування містить певні фінансові витрати фірм-виробників техніки. З іншого боку, відмова автомобілів під час експлуатації споживачем (клієнтом) та період непридатності до експлуатації також спричиняє економічні втрати клієнта. Визначено, що метою дослідження є аналіз особливостей сучасної системи гарантійного обслуговування автотранспортної техніки та створення методичної основи обґрунтування оптимального терміну гарантійного обслуговування автомобільної техніки фірмами-виробниками. Проаналізовано терміни гарантійного обслуговування згідно з даними фірм-виробників та оцінено реальний стан гарантійного обслуговування на вітчизняних авторизованих сервісних центрах. Розроблено математичні моделі оцінювання фінансових витрат, пов'язаних із усуненням несправностей для виробників та споживачів автомобільної техніки в умовах організаційної структури автотранспортних підприємств. Проведено дослідження, на підставі яких виконано статистичний аналіз виникнення дефектів автобусів у початковий період експлуатації. Встановлено, що витрати, пов'язані із гарантійним обслуговуванням насамперед залежать від кількості відмов (якість виготовлення) та тривалості операцій з гарантійного обслуговування (простій у ремонті). Визначено, що фірма-виробник повинна мати дієву систему управління якістю для гарантування виробництва і реалізації споживачам автомобільної техніки практично без прихованих дефектів, які проявляються на початковому періоді експлуатації. Оскільки виникнення дефектів має статистичну суть і теоретично є неминучим (навіть у мінімальних, близьких до нуля обсягах) у початковий період експлуатації автотранспортних засобів важливе значення має статистичне відстежування їх дефектів, що виникають у процесі початкового періоду експлуатації та розроблення запобіжно-коригувальних дій для їх усунення і не допущення повторного виникнення у майбутньому. Якість машинобудівної продукції, зокрема автотранспортних засобів, не може бути забезпечена тільки технічним контролем готової продукції. Вона повинна забезпечуватися на всіх етапах життєвого циклу автомобіля: проектно-конструкторських робіт, вибору постачальників комплектувальних частин і матеріалів, на всіх стадіях виробництва, а також у процесі реалізації продукції та її технічного обслуговування в експлуатації. Аналізуючи терміни гарантійного обслуговування, задекларовані зарубіжними фірмами-виробниками, і реальний стан з якістю автотранспортної техніки їхнього виробництва напрошується висновок, що терміни гарантійного обслуговування є факторами конкурентоспроможності, зокрема в рекламному аспекті, оскільки на нових легкових автомобілях зарубіжного виробництва дефекти навіть на початкових періодах експлуатації є практично відсутні. У техніко-економічному аспекті це є результатом того, що фірми-виробники впровадили в умовах свого виробництва дієву систему управління якістю, що забезпечує відсутність дефектів у автотранспортних засобах у процесі експлуатації з вини виробника.
40
Баранов, Юрій, Анатолій Андрієнко, Андрій Баранов та ін. "РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ЗБОЇВ У ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (2022): 239–52. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.864.
Full textAbstract:
Головною умовою успішного ведення бойових дій (БД) у сучасних умовах є підтримання визначеного рівня боєздатності військ (сил) за рівнем укомплектованості справною військовою технікою (ВТ). Проблемам розробки, розвитку та підтримання справного технічного стану (ТС) зразків ВТ Збройних Сил (ЗС) України в умовах ведення БД приділяється значна увага. Дослідження, пов’язані з управлінням ТС ВТ у процесі її експлуатації з урахуванням досвіду проведення операції Об’єднаних сил (ООС), показали недосконалість управління ТС ВТ в умовах ведення БД через недоліки у процесах її технічного обслуговування (ТО) та відновлення. На основі вдосконаленої методики оптимізації процесу відновлення ВТ розроблено практичні рекомендації щодо ліквідації збоїв у процесі управління ТС ВТ в умовах ведення БД. Процес управління ТС ВТ спрямовано на підтримання динамічної рівноваги в системі без урахування внутрішніх збурювальних впливів, постійної зміни середовища та можливості існування у двох режимах: стабільного функціонування; функціонування за наявності відхилень та збоїв (аварійного функціонування). Механізм послідовного виконання окремих операцій за рекомендованим варіантом дозволяє отримати інформацію про внутрішнє та зовнішнє середовище, ясно усвідомлювати стан, в якому перебуває система, вибрати і практично реалізувати рішення, адекватне ситуаціям, що виникають. Реалізація запропонованих рекомендацій дозволить контролювати ситуацію, оперативно реагувати на дестабілізаційні впливи, підвищити оперативність управління і забезпечувати ефективну організацію процесу управління відновленням ВТ.
41
Парменова, Дана Георгіївна, Олег Анатолійович Онищенко та Олексій Миколайович Мельник. "МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ САМООЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ СУДНОПЛАВНОЇ КОМПАНІЇ". Vodnij transport, № 1(37) (25 травня 2023): 154–60. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2023.1.37.17.
Full textAbstract:
Самооцінка ефективності системи управління безпекою судна є важливим інструментом для оцінювання роботи та досягнення цілей компанії щодо безпеки експлуатації власного флоту. Данна стаття пропонує основи та організацію методики самооцінки ефективності системи управління безпекою судноплавної компанії. Розглядаються основні кроки та компоненти методики, включно з визначенням цілей і критеріїв ефективності, збором та аналізом даних, оцінкою результатів і розробкою плану дій для поліпшення ефективності системи управління безпекою, питання організації процесу самооцінки, включно із залученням екіпажу, експертів, встановленням термінів і розподілом відповідальності. Методика являє собою інструмент, який допоможе систематизувати процес самооцінки і визначити області, що потребують поліпшень. Результати дослідження можуть бути корисними для судноплавних компаній у сфері підвищення безпеки та ефективності експлуатації суден. У підсумку підкреслюється важливість регулярного використання методики самооцінки для підвищення ефективності та досягнення успіху в системі управління безпекою.Ключові слова:система управління безпекою, оцінка ефективності, моніторинг ефективності, експертна група, навчання екіпажу, документація та звіти судна, плани заходів, підвищення ефективності, система безпеки судна, морський транспорт, безпека судноплавства.
42
М., П. НАСТЕЧИК, В. МАРКУЛЬ Р. та В. САВИЦЬКИЙ В. "ВПЛИВ ПРУЖНИХ ДЕФОРМАЦІЙ В ЕЛЕМЕНТАХ СКРІПЛЕННЯ ТИПУ КПП-5 НА ВЕЛИЧИНУ СИЛИ ПРИТИСКАННЯ РЕЙКИ ДО ПІДРЕЙКОВОЇ ОСНОВИ". Science and Transport Progress, № 4(58) (10 вересня 2015): 110–20. https://doi.org/10.15802/stp2015/49217.
Full textAbstract:
<strong>Мета.</strong> Залізничний транспорт є одним із найважливіших ланок економіки України та основою її транспортної системи. Враховуючи те, що більшість вантажних перевезень вугільної та металургійної промисловості виконується залізничним транспортом, ефективне його використання є необхідною умовою стабілізації і розвитку економіки України. Однією з стратегічних робіт, пов’язаних із впровадженням швидкісного руху поїздів в Україні, являється забезпечення надійної роботи вузла проміжного рейкового кріплення під час експлуатації. Саме на колійні роботи з утримання і ремонту скріплень припадає значна доля трудових витрат під час експлуатації колії. Одним із вітчизняних проміжних скріплень, яке після довготривалих експлуатаційних спостережень впровадилось у постійну експлуатацію, є скріплення типу КПП-5. Дане скріплення – це прототип польського рейкового скріплення типу SB-3. Після тривалої експлуатації в скріплення типу КПП-5 виявлено ряд недоліків, пов’язаних із передчасною відмовою його елементів, що в основному стосується інтенсивного зменшення величини сили притискання рейки до підрейкової основи. Метою дослідження є розробка методики та практичних засобів контролю за станом роботи вузла рейкового скріплення типу КПП-5 під час експлуатації. <strong>Методика.</strong> В основі методики проведення досліджень лежить оцінка впливу різних факторів на величину сили притискання рейки до підрейкової основи у вузлі рейкового скріплення типу КПП-5 під час експлуатації. <strong>Результати.</strong><strong> </strong>За допомогою розробленої методики та практичних засобів контролю було встановлено загальне передбачуване зменшення сили притискання рейки до підрейкової основи протягом <em>млн. т. бр</em>. із врахуванням впливу різних факторів може досягати <em>кН</em>. <strong>Наукова новизна.</strong> Авторами за результатами досліджень вперше був описаний та виражений емпіричною залежністю процес зміни сили притискання рейки до підрейкової основи у скріпленні типу КПП-5 від пропущеного тоннажу Т, <em>млн. т. бр</em>. <strong>Практична значимість.</strong> Розроблена конструкція пристрою для контролю пружних властивостей та числової оцінки зниження сили притискання клеми до рейки в залежності від пропущеного тоннажу.
43
Goncharov, V. "Ефективність балансування відцентрової сокодавки кульовим автобалансиром при здійсненні технологічного процесу". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 44, № 2 (2020): 31–37. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.44.04.
Full textAbstract:
Показано, що використання автобалансира є ефективним при балансуванні відцентрової сокодавки при технологічному процесі. Він покращує вібраційні характеристики відцентрової сокодавки при кулях будь-якого розміру. Показано, що збільшення кількості куль приводить до покращення вібраційного стану відцентрової сокодавки при виконанні технологічного процесу. У випадку малих куль і при наполовину заповненій біговій доріжці вібрації (середньоквадратичне відхилення вібропришвидшення) відцентрової сокодавки зменшується майже на 53%. Пояснюється це наступним чином. В процесі роботи відцентрової сокодавки практично неперервно змінюється незрівноваженість сита і кулям в автобалансирі, відповідно, потрібно часто змінювати свої автобалансувальні положення (здійснюється велика кількість послідовних перехідних процесів). Процес балансування відцентрової сокодавки в цілому буде тим ефективнішим, чим меншою буде тривалість перебігу кожного перехідного процесу відносно інтервалу часу між змінами незрівноваженості. Тривалість перебігу перехідних процесів залежить, в основному, від відстані між сусідніми автобалансувальними положеннями куль та сил в’язкого опору відносному руху куль. Із збільшенням діаметру куль зменшується заповненість бігової доріжки, тому збільшення розміру куль призводить до збільшення відстані між сусідніми автобалансувальними положеннями куль і до збільшення тривалості перебігу перехідних процесів. При однаковій кількості мастила в автобалансирі кулі більшого діаметру є більш інертними і, відповідно, вони довше коливаються навколо своїх автобалансувальних положень. Деколи вони не встигають зайняти свої автобалансувальні положення до чергової зміни незрівноваженості. Отримані результати можна використовувати при конструюванні АБ для зрівноваження на ходу машин з швидкообертовими роторами, в яких незрівноваженість змінюється імпульсно і часто; для підвищення ефективності автобалансування ВСД в процесі експлуатації.
44
Матківський, С. В., та Л. І. Матіїшин. "ОПТИМІЗАЦІЯ УМОВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГАЗОВИХ І ГАЗОКОНДЕНСАТНИХ СВЕРДЛОВИН НА ЗАВЕРШАЛЬНІЙ СТАДІЇ РОЗРОБКИ". PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Number, № 17(64) (22 листопада 2022): 142–56. http://dx.doi.org/10.31471/2304-7399-2022-17(64)-142-156.
Full textAbstract:
Особливим періодом розробки родовищ нафти і газу є завершальна стадія, яка зазвичай супроводжується різного роду ускладненнями та значними капіталовкладеннями і потребує впровадження нових технологій та методів видобутку. Складність залишкових запасів вуглеводнів пов’язана з низькими пластовими тисками, накопиченням рідини на вибоях свердловин, утворенням піщаних пробок, обривами насосно-компресорних труб (НКТ), корозією наземного та підземного обладнання, тощо. У зв’язку з цим діючий фонд свердловин експлуатується періодично, що негативно впливає на показники видобування вуглеводнів. У даній статті проаналізовано основні методи інтенсифікації експлуатації газових і газоконденсатних свердловин, які використовуються в газовій промисловості для видалення рідини з вибою свердловин і дозволяють здійснювати видобуток вуглеводнів з мінімальними втратами. Використовуючи програмне забезпечення PipeSim компанії Schlumberger проведено вузловий аналіз для конкретної видобувної свердловини. За результатами проведених досліджень встановлено, що експлуатація свердловини нестабільна, з постійним накопиченням рідини на вибої. Для оптимізації умов експлуатації свердловини проведено дослідження ефективності поглиблення колони НКТ. За результатами проведених розрахунків з врахуванням доспуску НКТ до середини інтервалу перфорації встановлено, що рідина виноситься. Коефіцієнт винесення рідини зі свердловини LLVR<1, швидкість руху газу зростає з 1,030 м/с за базового варіанту до 6,896 м/с для варіанту з поглибленням НКТ. Коефіцієнт винесення рідини зі свердловини при цьому зменшується з 1,984 до 0,303, відповідно. Таким чином, збільшивши глибину спуску колони насосно-компресорних труб, забезпечується видалення всієї рідини з вибою та досягається стабільна експлуатація видобувної свердловини протягом тривалого періоду розробки родовища. Практична реалізація систем оптимізації розробки газових та газоконденсатних родовищ в широкому розумінні проблеми дозволить суттєво інтенсифікувати процес видобутку газу та конденсату та вийти на світовий рівень вирішення поставленої проблеми.
45
Д., М. КУРГАН. "МОДЕЛЮВАННЯ НАКОПИЧЕННЯ ДЕФОРМАЦІЙ ЗАЛІЗНИЧНОЇ КОЛІЇ НА ОСНОВІ ЕНТРОПІЇ СИСТЕМИ". Science and Transport Progress, № 4(58) (10 вересня 2015): 99–109. https://doi.org/10.15802/stp2015/49215.
Full textAbstract:
<strong>Мета.</strong> В роботі передбачається проведення теоретичних досліджень щодо використання методів, які визначають термін експлуатації залізничної колії не тільки за показником загального обсягу навантаження, а й враховують його структуру та динамічні характеристики. Метою таких досліджень є створення моделі накопичення деформацій для оцінки термінів експлуатації залізничної колії із урахуванням зазначених особливостей. <strong>Методика.</strong> Для моделювання процесу поступової зміни стану за час експлуатації (накопичення деформацій) залізнична колія представлена як система, яка складається з множин часток різних речовин, зібраних у цільну конструкцію. Доцільно говорити не про появу деформацій якоїсь визначеної величини в певному перерізі колії, а про імовірність такої події на ділянці. Якщо оперувати вірогідністю появи відхилень, стан системи зручно характеризувати кількістю розривів умовних внутрішніх зв’язків. Однаковому стану системи можуть відповідати різні комбінації розривів. Чим більша кількість розривів, тим більша кількість варіантів змін структури системи, що відповідають її поточному стану. Такий процес можна представити як поступовий перехід від упорядкованого стану до хаотичного. Для опису наведеної характеристики системи застосовується такий чисельний показник, як ентропія. <strong>Результати. </strong>При старінні системи її ентропія постійно збільшується. Зростання ентропії виражається змінами внутрішньої енергії системи, які можна визначити, використовуючи механічну роботу сил, дія яких приводить до деформацій. Це дає змогу визначити кількісний показник розриву зв’язків у системі як наслідок виконання механічної роботи. За результатами теоретичних досліджень розроблено методику оцінки строків життєвого циклу експлуатації залізничної колії із урахуванням таких факторів, як: структура поїздопотоку, конструкція верхньої будови колії, рух поїздів із високими швидкостями. <strong>Наукова новизна.</strong> Вперше для моделювання накопичення деформацій залізничної колії використаний такий показник, як ентропія системи. <strong>Практична значимість.</strong> Розгорнуті аналітичні залежності доведено до практичної методики, що дає змогу аналізувати ділянки колії із різними конструкціями або з різними умовами експлуатації за строками накопичення деформацій.
46
Galyant, Sergey. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (2020): 152–60. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-152-160.
Full textAbstract:
В даній статті було досліджено інституціональне середовище, яке забезпечує безпосередню дію між прийняттям рішень суб’єктів газорозподільного призначення щодо експлуатації спеціальних інституцій. Інституціональне середовище газорозподільних підприємств є доволі специфічним та охоплює чинники зовнішнього та внутрішнього впливу. Тому нами з’ясовано реакція газорозподільних підприємств та мінливість регіонального середовища та недоліків зовнішньої дії.
 Нами доведено, що саме розвинене інституційне середовище охоплює присутність потрібних інституцій та взаємоузгоджує їх. Цей процес чинить ланцюгову реакцію на внутрішні бізнес процеси газорозподільних підприємств, організаційно-технічному розвитку, як формування міжнародного іміджу української газотранспортної системи, збільшення якості та надійності послуг по транспортуванню та газорозподілу. Дослідивши природу інституцій та їх вплив на розвиток підприємств було умовно поділено їх на активні та пасивні.
47
ЧУРСОВ, С. О. "ПРОЦЕСИ ДЕГРАДАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ ПНЕВМАТИЧНИХ ШИН ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПОРУ МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 4(87) (29 січня 2024): 188–96. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.4.22.
Full textAbstract:
У даній роботі розглянута модель процесу деградації матеріалів пневматичних шин при накопиченні пошкоджень в залежності від хімічного, термічного та термомеханічного старіння. Запропоновано детально розглядати поведінку гумо-еластомерів через вивчення явища опору матеріалів до зміни характеристик та механічних властивостей пневматичних шин. Шини піддаються внутрішнім і зовнішнім впливам, які більшою чи меншою мірою можуть спричинити граничні стани, що призводять до процесів деградації. Під час експлуатації шина піддається комбінованому навантаженню як з механічної (статичної, динамічної), так і з температурної точки зору: точковий нагрів у підзонах, загальний критичний нагрів у зоні протектора шини, що виникає в шинах при розриві. Агресивне середовище (наприклад, дія солей взимку) активізує процес корозії на поверхні металокорду, що може призвести до зниження адгезії між армованими елементами та матрицею, що проявляється негативними змінами властивостей матеріалів так і шини в цілому. Причини утворення основних процесів, що супроводжують деградацію потребують узагальнення та систематизації, а також детального вивчення Розглянуті зовнішні пошкоджуючі фактори ‑ хімічна дифузію (морська сіль, відпрацьоване мастило). Морфологію поверхні, механічні та термічні властивості композиту, вплив гідротермічного старіння на властивості композиту виявлено шляхом дослідження мікроструктури, термічних і механічних властивостей. Показано, що зі зміною температури істотно змінюється опір матеріалів та процес окислення: так, якщо при кімнатній температурі більшість металів окислюється за логарифмічною залежністю, то зі зростанням температури змінюються захисні властивості оксидної плівки і відповідно змінюється і закон окислення: від логарифмічного до лінійного. Дані по окисленню та деградації матеріалів пневматичних шин, їхня стійкість до опору термічним напругам які призводять до розтріскування і накопичення пошкоджень в матеріалах пневматичних шин в різноматних агресивних експлуатаційних середовищах, в умовах які були зімітовані до реальної експлуатації детально досліджувались в даній роботі.
48
Киричок, Петро Олексійович, та Дмитро Олександрович Палюх. "Аналіз впливу дискретного склеювання інтегральних обкладинок на процеси просторового профільного фальцювання". Технологія і техніка друкарства, № 1(79) (24 вересня 2023): 4–23. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.1(79).2023.285537.
Full textAbstract:
Об’єктом дослідження є процеси просторового профільного фальцювання розгорток інтегральних обкладинок та адгезії їх конструктивних компонентів із застосуванням методики дискретного нанесення клею на дотичні поверхні. Проведені аналітичні та експериментальні дослідження ґрунтуються на визначенні об’єктивних індикаторів розрахунку міцності клеєних розгорток інтегральних обкладинок засобами просторового профільного фальцювання. Основне припущення дослідження полягає в тому, що формування подвійної анізотропної структури обкладинок за допомогою пристроїв просторового профільного фальцювання, в умовах технологічного зонального притиску, сприятиме удосконаленню конструктивно-технологічних характеристик подвійних клеєних обкладинок, посиленню ресурсоощадності, необхідній та достатній зносостійкості в процесі експлуатації. Цього неможливо досягнути без аналізу особливостей просторового профільного фальцювання клапанів обкладинок, з попередньо нанесеними дискретними шарами клею, вимог до зусиль стискання розгорток обкладинок для їх переміщення стрічковими транспортувальними пристроями, а також міцності адгезивних палітурних матеріалів, використовуваних при створенні обкладинок. Досліджено вплив дискретних шарів клею на процес фальцювання розгорток інтегральних обкладинок під час приклеювання клапанів, включаючи зміни в ефективності, точності та якості завершеного виробу. Розраховано параметри стискання розгорток інтегральних обкладинок для забезпечення технологічного переміщення вдовж профільних фальцювальних пластин. Використовуючи отримані дані, можна визначити технологічні параметри стискання для обкладинок різних типів і матеріалів.
49
Калінін, Є., І. Колєснік, Є. Медведєв, В. Шаповалов та В. Пітя. "Робота фронтального навантажувача в крановому режимі". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 18 (19 березня 2020): 80–87. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2019.18.80-87.
Full textAbstract:
В даний час для потреб сільського господарства розроблено понад 30 різних навантажувачів напірного дії.Крім спільності технологічного процесу спостерігається і спільність конструктивного оформлення машин фронтальних навантажувачів – основні їх вузли ідентичні: опорна рама – для зв’язку навантажувача з трактором, підйомна рама або підйомна стріла, гідроциліндри підйому, робочий орган.Технологічний процес виконується фронтальним навантажувачем напірної дії в наступних режимах: режимі заглиблення, крановому і транспортному режимах.Добре відомо, що тільки на основі теорії коливань можуть бути повністю з'ясовані такі практично важливі проблеми, як урівноваження машин, крутильні коливання валів і зубчастих передач, прецесія обертових валів, коливання механізмів під дією рухомих вантажів. Лише за допомогою цієї теорії можна встановити найбільш вдалі конструкції, відсуваючі експлуатаційні умови роботи машин можливо далі від умов виникнення великих коливань.Питання динаміки важких машин набувають в даний час першорядне значення в зв'язку з тим, що в сільськогосподарське виробництво існують природні тенденції підвищити продуктивність робочих машин в результаті збільшення навантажень і посилення їх темпів роботи.Характер динамічних навантажень в виконавчих механізмах робочих машин багато в чому залежить від прийнятої технологічної схеми, від характеру операцій які повинні бути відтворені в процесі експлуатації, нарешті, від типу виконавчого механізму і приводу його.Технологічний процес роботи фронтальних навантажувачів напірної дії виконується ними за однією схемою: поступальне переміщення агрегату для захоплення матеріалу, що навантажується і навантаження його в транспортні ємності, підйом вантажу по вертикальній коловій траєкторії.Отримані залежності навантаженості несучих конструкцій навантажувача і трактора від їх конструктивних параметрів можуть бути використані конструкторськими організаціями при проектуванні нових фронтальних навантажувачів та інших знарядь, що фронтально навішуються на колісні трактори.
50
Лещенко, Олександр. "МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ТОЧНОСТІ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ВЕРСТАТІВ З ЧПК НА ОСНОВІ РОЗРАХУНКУ СИСТЕМНИХ ПОПРАВОК". Наука та виробництво, № 29 (23 травня 2025): 136–44. https://doi.org/10.31498/2522-9990292025330270.
Full textAbstract:
Можливості сучасних CNC систем керування верстатами дають змогу перейти до побудови програм з елементами динамічного програмування, за якого КП являє собою nкроковий процес ухвалення рішень залежно від прогнозованої зміни умов оброблення. У цьому разі можна сказати, що на вихідні параметри системи керування верстатом з ЧПК впливатимуть, окрім координат точок поверхні деталі ще змінні керування, значення яких залежать від стана системи на даному інтервалі траєкторії переміщення. Класичним прикладом такого способу нівелювання збурювальних впливів процесу обробки є адаптивні системи, проте вартість таких проектів, з урахуванням їхнього технічного супроводу в процесі експлуатації, зростає на порядок. Тому залишаються актуальними завданням створення алгоритмів управління, що базуються на результатах попереднього моніторингу динамічних процесів обробки на різних ділянках траєкторії формоутворення. Такий підхід дає змогу за мінімальних витрат автоматично отримувати необхідні параметри поверхонь деталей, без індивідуального налаштування на обробку кожної з них. На основі досліджень, проведених на кафедрі «Технології машинобудування» у 2019 р. впроваджено у виробництво на металургійному комбінаті «Азовсталь» технологічний процес остаточної обробки валків сортового прокату типу «на попередньо налаштованих верстатах». Це стало можливим завдяки науково обґрунтованій методиці, що дає змогу прогнозувати і враховувати у вигляді системних поправок ймовірне значення похибки позиціонування верстата в кожній точці координатної площини. У перспективі, за відповідних досліджень можна отримати поправки для корекції програмної траєкторії, як реактори на збурювальну дію вектору сил різання, що змінюється за величиною і напрямком. Включення в модель системи формоутворення розрахункових значень поправок шляхом їх підстановки в заголовки технологічних підпрограм для верстата з пристроєм ЧПК класу CNC і таким чином керувати вихідною точністю обробки деталі.