To see the other types of publications on this topic, follow the link: Психологічна допомога в бойових умовах.
Journal articles on the topic 'Психологічна допомога в бойових умовах'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 36 journal articles for your research on the topic 'Психологічна допомога в бойових умовах.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Приходько, Ігор, Олександр Колесніченко та Яна Мацегора. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (2020): 266–87. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.151.
Full textAbstract:
Тривале виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах значно знижує психологічну безпеку та витривалість військовослужбовців. Для її відновлення військовослужбовцям потрібними стають стороння допомога, штучне створення умов спокою і безпеки та усвідомлення набутого досвіду. Таке усвідомлення досвіду стає ключовим моментом у її коригуванні. Корекція набутих навичок є важливим аспектом збереження психологічної надійності фахівців, оскільки невдачі, які повторюються, ведуть до зниження професійної самооцінки, мотивації і, як наслідок, до відмови від виконання поставленого завдання чи звільнення зі служби. Етап психологічної допомоги є вкрай важливим для зниження рівня психогенних втрат особового складу при виконанні службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах, а також для відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовця.Надання першої психологічної допомоги військовослужбовцям в екстреальних умовах виконання службово-бойових завдань здійснюється на трьох рівнях: перший рівень – співслужбовець постраждалого, другий рівень – безпосередній командир, третій рівень – психолог військової частини. Перша (екстрена) психологічна допомога на першому рівні передбачає виконання таких дій: убезпечити постраждалого, за потреби надати необхіду першу медичну допомогу; оцінити психічний стан постраждалого, визначити його найбільш суттєві ознаки, тип та реалізувати дії, що припиняють розгортання цього стану; задовольнити першочергові фізіологічні потреби; емоційно, соціально підтримати, вислухати, за можливості покликати близького товариша; передати контроль над собою самому постраждалому; зберегти гідність постраждалого; організувати подальшу допомогу. По-перше, співслужбовець має доповісти безпосередньому командиру про негативний стан постраждалого. По-друге, за умов близькості знаходження психолога частини, пункту психологічної допомоги, мобільного пункту психологічної допомоги забезпечити надходження від них кваліфікованої допомоги постраждалому. Суб’єктом першої психологічної допомоги військовослужбовцю на другому рівні є безпосередній командир постраждалого. Роль командира при наданні першої психологічної допомоги полягає у такому: оцінити стан постраждалого; прийняти рішення про необхідність зміни обсягу службового навантаження, про зміни харчового, речового та іншого забезпечення постраждалого військовослужбовця; про переміщення військовослужбовця далі – в місце тимчасової та постійної дислокації частини і у зворотному напрямку; організувати надходження кваліфікованої психологічної допомоги. Суб’єктом першої психологічної допомоги військовослужбовцю на третьому рівні є психолог військової частини. Основним завданням є навчити військовослужбовців і командирів усіх рівнів розпізнавати негативні психічні реакції та стани, а також натренувати військовослужбовців виконувати заходи першої (екстреної) психологічної допомоги в ході занять з психологічної підготовки та спеціальної психологічної підготовки до участі в бойових діях.Психолог також надає командиру підрозділу висновки щодо психічного стану військовослужбовця та рекомендації щодо його індивідуально-психологічних особливостей, які потенційно можуть знижувати ефективність службово-бойової діяльності, обмежувати залучення військовослужбовця до виконання певних завдань тощо. Отримані наукові результати щодо організації та надання першої психологічної допомоги військовослужбовцям в ході виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах відповідають структурі психологічної служби НГУ, її нормативно-правовій базі, завданням психологічної роботи.
2
Makarenko, Stephanie. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 13, № 3 (2018): 86–95. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp86-95.
Full textAbstract:
В статті представлено напрям роботи психологічної служби – психологічна реабілітація як один з видів допомоги, яку надає кваліфікований психолог людині або групі людей з метою оптимізації психофізіологічних станів, пізнавальних процесів, поведінки, спілкування, реалізації індивідуальної та, особливо, групової діяльності. Увага суб’єктів психологічної роботи спрямована на відновлення психічних функцій, особистісних властивостей і системи відносин особистості військовослужбовця, що дозволяє йому успішно вирішувати бойові завдання і функціонувати в мирному соціумі. Тобто об’єктом реабілітації є особи, які отримали бойову психічну травму, що проявляється гостро або відтермінована в часі.
 Психологічна реабілітація воїнів АТО, що отримали психічну травму під час проведення бойових дій, спрямована на визначення її психологічної структури з метою оптимізації розвитку і функціонування індивіда в конкретних умовах життєдіяльності.
3
Tzipkalo, A. I., M. I. Marushchak та I. Ya Krynytska. "ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (23 травня 2020): 50–53. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10939.
Full textAbstract:
Забезпечення кожному постраждалому належної медичної допомоги збільшує шанси на виживання та відновлення функцій протягом усього процесу надання медичної допомоги, що зумовлює актуальність аналізу складнощів у виконанні покладених на медсестер обов’язків у зоні бойових дій.
 Мета дослідження – проаналізувати особливості роботи медичних сестер у зоні ведення бойових дій та на їх основі сформулювати рекомендації щодо удосконалення освітніх навчальних програм для медсестер.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані медичних сестер, які проходили військову службу в зоні антитерористичної операції упродовж 2015–2017 рр. Основним запитанням до респондентів було коротко описати складнощі у виконанні покладених на медсестер обов’язків.
 Результати. Аналізуючи отримані відповіді медичних сестер, які виконували свої професійні обов’язки в зоні бойових дій, було сформульовано основні складнощі їх роботи в умовах прямої і непрямої загрози: недостатні знання принципів Tactical Combat Casualty Care; розподіл поранених при евакуації в умовах тактичної екстреної медичної допомоги; різна популяція постраждалих, яка включала не тільки військовослужбовців, а й мирне населення, у тому числі педіатричні й геріатричні вікові групи; необхідність психологічної допомоги військовослужбовцям і мирному населенню в зоні бойових дій; недостатній досвід тактичної евакуації.
 Висновки. Для оптимізації професійних знань медичних сестер у цих напрямках рекомендується включити освітні компоненти «Тактична медицина» і «Екстрена психологічна допомога» в освітні навчальні програми для медсестер.
4
Gavlovsky, A. D., I. A. Golovanova та N. V. Kharchenko. "АНАЛІЗ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (18 жовтня 2019): 44–49. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10479.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз соціально-психологічної реабілітації учасників операції об’єднаних сил.
 Матеріали і методи дослідження. Обстежено 1043 учасники ООС для визначення стресового розладу за Місісіпським опитувальником. Для узагальнення даних використовувався статистичний метод.
 Результати. Стаття присвячена психологічній допомозі, що включає в себе психологічну підтримку і психологічну реабілітацію. Психологічна допомога необхідна всім військовослужбовцям, котрі беруть участь у військових діях. Розглядаються види психологічних станів. Доведена орієнтовна тематика бесід із військовослужбовцями в контексті психологічної просвіти: етапи переживання травмуючої події, обставини, що впливають на переживання психотравмівної події, шкідливість вживання алкоголю у стресовій ситуації, способи покращення фізичного та психічного здоров’я військових, профілактика постстресових розладів, особливості адаптації до умов перебування в зоні бойових дій, та ін.
 Проаналізований розвиток реакції нормальної людини на небезпечну подію. Розглянуті діагностичні критерії дезадаптації особистості. Проаналізована командна робота фахівців, що включає висококваліфікованих психологів, що сертифіковані у різних модальностях психотерапії: гештальттерапія, символдрама, психодрама, психосоматика, сімейна системна психотерапія, які спільно складали сценарій щоденної роботи з учасниками АТО, відповідно до їх запитів. Така різноманітність у підходах до психотерапії дала змогу більш системно підійти до вирішення конкретних психологічних проблем військових, які мають різний ступінь травматизації та особистісної дезінтеграції. Приділена увага психологічній реабілітації, спрямованій на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей. Розглянуті види фізичної реабілітації. Фізична реабілітація включає: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, кінезотерапію, егротерапію, консультування, мануальну терапію, рефлексотерапію, фітотерапію, гомеопатичну терапію, ароматерапію, природні фізичні чинники, загартування. Дано визначення соціальній реабілітації, що означає систему заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті.
 Висновки. Після проходження вищеописаних заходів демобілізовані ветерани почували себе краще, при опитуванні, як зазначають респонденти, їх психологічний стан покращився.
5
ДЖИГУН, Людмила, Наталія БЕРЕГОВА та Наталія ГЛАВАЦЬКА. "ОСОБЛИВОСТІ І СУЧАСНИЙ СТАН ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ". Psychology Travelogs, № 2 (10 листопада 2021): 57–73. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-6.
Full textAbstract:
У статті представлено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо особливостей і сучасного стану психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій. Висвітлено зміст поняття психологічної реабілітації як процесу організованого психологічного впливу, спрямованого на допомогу військовослужбовцям у подоланні негативних психологічних наслідків пережитого ними травматичного стресу військової діяльності, для забезпечення такого стану психічного здоров'я військовослужбовців, що дозволяє їм досить ефективно вирішувати бойові і службові задачі. Розглянуто поняття психологічної допомоги як комплексу психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання воїнами обставин сучасного бою, що травмують психіку задля збереження боєздатності та попередження розвитку в них посттравматичних психічних розладів. Розкрито етапи надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовцям. Завдання психологічної реабілітації військовослужбовця визначаються характером психотравмуючого стресу, серед яких центральне місце займає бойовий стрес. При реалізації використовується основний принцип – облік та врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного пораненого і відповідність їх основним завданням соціально- психологічної реабілітації.
 Надання первинної психологічної допомоги повинно супроводжуватися умілою психотерапевтичною бесідою командира підрозділу, офіцера по роботі з особовим складом, психолога після того, як гостра реакція на БПТ буде знята і потерпілий знову стане здатний до розсудливих дій. Усвідомлення того, що товариші по службі військовослужбовця буквально поруч б’ються з ворогом, а він в цілому фізично здоровий знаходиться в тилу, є для більшості військовослужбовців потужним мотивом і стимулом для повернення у підрозділ.
6
Dibrova, V. "Пошукове дослідження особливостей конструювання майбутнього внутрішньо переміщеними особами". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, № 3 (2020): 27–35. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.04.
Full textAbstract:
Психологічна травматизація внутрішньо переміщених осіб, викликана вимушеним переселенням, носить комплексний характер, ускладнює процес адаптації до життя на новому місці та накладає відбиток на сприйняття часових періодів минулого, теперішнього та майбутнього. Ми розглянемо питання сприймання часу внутрішньо переміщеними особами, балансу часових періодів минулого, теперішнього та майбутнього та значення конструювання особистісного майбутнього в адаптаційному процесі. Окремого значення набуває подвійний характер переселення, яке, з одного боку, є вимушеним через зовнішні негативні обставини, а, з другого, є результатом вибору, зробленого особистістю в відповідь на ці обставини. Свідомий вибір на користь життя у більш оптимальних умовах дає можливість розглядати переселення з окупованих територій як перший крок у конструюванні майбутнього. На конструювання майбутнього внутрішньо переміщеними особами впливає травматичний досвід, особливістю якого є те, що від не локалізований лише в минулому, а охоплює три часових періоди. В ньому поєднуються події до переїзду, пов’язані з перебуванням у зоні бойових дій, труднощі в теперішньому через адаптацію до життя на новому місці та травматичний досвід конструювання майбутнього, яке залишилося нездійсненним через раптові та неочікувані зміни звичного плину життя. Тож, вплив травматичного досвіду внутрішньо переміщених осіб на конструювання ними майбутнього розглядається з урахуванням зазначеної особливості. Раптовість та непередбачуваність змін життя вимушених переселенців привертає увагу до питання контрольованості подій власного життя. В статті представлені результати попереднього дослідження базових переконань внутрішньо переміщених осіб за допомогою методики Шкала базових переконань Рони Янов–Бульман, які свідчать про значну кількість негативних переконань щодо контрольованості світу. В теоретичній моделі представлені переконання щодо контрольованості світу, а також такі особливості конструювання особистісного майбутнього внутрішньо переміщеними особами, як травматичний досвід, загальний баланс часових періодів та емоційна забарвленість ставлення до них.
7
Лящ, Оксана, та Марія Яцюк. "ДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ БОЙОВОГО СТРЕСУ НА ЕМОЦІЙНУ СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ ВІЙСЬКОВОГО". Psychological Prospects Journal, № 37 (15 червня 2021): 128–40. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-37-128-140.
Full textAbstract:
Мета. Мета статті полягає у встановленні деструктивного впливу бойового стресу на емоційну сферу військового.
 Методи. Відповідно до мети дослідження використаний контент-аналіз бесіди, методика на визначення рівня стресу Л. Рідера, PHQ-9 шкала самооцінки депресії, шкала тривожності Тейлор, методи математичної статистики. 
 Результати. В статті розглянуто проблему впливу бойового стресу на емоційну сферу військових. Зазначено, що основною реакцією військовослужбовця на бойові події є бойовий стрес, відмінною особливістю якого є наявність стрес-факторів бойової обстановки. Уточнено, що бойовий стрес розуміється як багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується актуалізацією механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Результати дослідження вказують на те, що негативні психічні стани, які виникають у військовослужбовців у період виконання небезпечних для здоров’я і життя завдань, після повернення з зони бойових дій проявляються у загостренні почуття честі, гідності та справедливості, зростанні реакцій некерованої агресивності, тривоги, конфліктності, що різко ускладнюють процес реадаптації демобілізованих військових та безумовно вимагають проведення психологічної корекції. Отримані результати дослідження свідчать про те, що тривалі психотравмуючі фактори бойової обстановки деструктивно впливають на емоційну сферу військових, а в силу особистісних особливостей, у багатьох демобілізованих порушується регуляція поведінки, а також морально-етична та когнітивна сфери.
 Висновки. Встановлено, що у формуванні деструктивних наслідків вагому роль відіграють конфліктні переживання в системі цінностей та смислів професійної діяльності військовослужбовця, які актуалізуються в ситуації загрози життю та здоров’ю особистості. За допомогою точної оцінки та прогнозу впливу бойового стресу на особистість військового з’являється можливість командирам частин та підрозділів спрогнозувати виникнення деструктивних психічних станів, а також динаміки поведінки особового складу в екстремальних умовах та адекватно реагувати на зміни в обстановці.
8
Kolenichenko, Tetiana Ivanivna, Nadiia Serhiivna Levytska та Svitlana Oleksandrivna Hrytsai. "ТЕОРЕТИКО−МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ КОМБАТАНТІВ В УКРАЇНІ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 2(12) (2018): 51–57. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-51-57.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Нові соціальні виклики українського суспільства призвели до виокремлення такої категорії клієнтів соціальної роботи як учасники антитерористичної операції. Їх повернення до умов цивільного життя вимагає від соціальних працівників створення умов для процесу їх ресоціалізації. Постановка проблеми. Недостатність дослідження проблеми ресоціалізації комбатантів в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здійснення адаптації, реабілітації комбатантів розглядають - Ю. Амосов, М. Медвідь та ін., надання психологічної допомоги - М. Мушкевич, Р. Федоренко та ін., дослідження постравматичних психічних порушень та психологічних особливостей - А. Ладик-Бризгалова, Р. Попелюшко, соціально-психологічні особливості - К. Логановський, М. Гресько, соціальна робота з комбатантами - І. Звєрєва, А. Капська, особ-ливості наснаження як практики ресоціалізації комбатантів з обмеженими фізичними можли-востями - Н. Кривоконь, допомога родині учасника бойових дій - Ю. Акименко, Т. Сила, Т. Коленіченко. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Науковцями приділена недостатня увага дослідженню ресоціалізації комбатантів. Постановка завдання. Вивчення теоретико-методологічних засад дослідження проблеми ресоціалізації комбатантів в Україні. Виклад основного матеріалу. Сутність ресоціалізації комбатантів розкрито як багатоаспектний процес повторного засвоєння комбатантом соціальних норм поведінки, цінностей, ролей, замість тих, що були характерними для нього до участі у воєнних діях, та результатом якого є нормальне та ефективне існування комбатанта у мирному соціумі. Висновки. Ресоціалізація комбатантів є складним багатоаспектим явищем, що характеризується змінами установок, цілей, норм і цінностей життя особистості після повернення її до умов мирного життя.
9
Боровик, М. О. "УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАННЯХ У ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ ООС". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 112–19. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-18.
Full textAbstract:
Наукова праця є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підвищення рівня стресостійкості поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС, за допомогою засобів фізичної підготовки. Надано загальну характеристику поліцейських функцій в зоні проведення ООС, наведено правові підстави їх виконання, розглянуто нормативно- правові акти щодо їх реалізації. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, а саме опанування психологічної підготовки правоохоронців, що виконують службово-бойові завдання в районах активних бойових дій, був розглянутий зарубіжний досвід провідних країн світу, зокрема США, Великобританії, ФРН, виокремлені базові постулати психологічної підготовки правоохоронців. Узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття психологічної підготовки поліцейських дало можливість дійти висновку, що така підготовка – це цілісний і організований процес формування у поліцейських психічної стійкості і психологічної готовності до дій у бою, в складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і у мирний час. Розкрито завдання, засоби та способи психологічної підготовки в бойових умовах. З урахуванням вимог нормативно-правової бази, концептуальних засад методологічних підходів були розроблені авторські комплекси фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС на другій лінії оборони. Реалізація запропонованих комплексів фізичних вправ відбувалась під час проведення педагогічного експерименту, до участі в якому були залучені поліцейські полку поліції особливого призначення, що виконували службово-бойові завдання для стримування агресії Російської Федерації в Донецькій області. На формувальному етапі дослідження в експерименті взяло участь 60 осіб, з яких 30 осіб склало експериментальну групу, 30 – контрольну групу. Формами реалізації педагогічного експерименту були індивідуальні заняття (5 тренувань), групові заняття (15 тренувань) самостійні заняття (5 тренувань). Ефективність змістовно розроблених та експериментально впроваджених комплексів фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, була доведена на контрольному етапі експериментальної роботи.
10
Ільченко, Н. В. "Психологічна допомога дітям в умовах надзвичайних ситуацій". Безпека життєдіяльності, № 10, жовтень (2016): 23.
Find full text
11
Шаповал, В. В. "ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ЗСУ»". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 185–92. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.17.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття професійної реабілітації учасників бойових дій ЗСУ. Соціально-психологічна реабілітація – процес організованого соціальнопсихологічного впливу, спрямованого на відновлення такого стану психічного здоровʼя воїнів, який знову дозволить їм успішно вирішувати бойові та службові завдання чи бути потрібним в мирному житті. Ця діяльність, спрямована на відновлення психічних функцій й особистісного статусу людини, порушеного внаслідок дії психотравмуючих факторів, з використанням методів і процедури психотерапії. Соціально-реабілітаційні заходи проводяться, як правило, в системі реабілітаційних програм, що допускає не тільки спеціалізовану медичну і психологічну допомогу, але і створення необхідних соціальних умов. З’ясовано, що для забезпечення результативності процесу комплексної реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій необхідно розробити й адаптувати реабілітаційні технології, котрі допоможуть здійснити широкий спектр соціально-економічних та медико-соціальних заходів. У статті представлено різноманітні реабілітаційні технології, які можна використовувати у роботі з військовослужбовцями-учасниками бойових дій, а саме: соціальні технології, котрі безпосередньо спрямовані на вирішення загальнолюдських проблем, що пов’язані з оцінкою не тільки внутрішніх, але й світових тенденцій розвитку, зв’язку суспільства з природою. Їх впровадження пов’язано з життям людей, їх життєдіяльністю та соціальною захищеністю; інноваційні соціальні технології, які зосереджені на створенні та матеріалізації нововведень у суспільстві, реалізації таких ініціатив, котрі викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя, призводять до раціонального використання матеріальних та інших ресурсів у суспільстві; регіональні, що передбачають вивчення й реалізацію закономірностей територіальної організації соціального життя та його планомірних змін; інформаційні – охоплюють засоби, прийоми, оптимізацію інформаційного процесу, його відтворення; інтелектуальні, котрі спрямовані на стимулювання розумової діяльності людей, розвиток їхніх творчих здібностей.
12
Шинкарук, Олег, та Орест Михайлишин. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ПІДГОТОВЦІ СКЛАДОВИХ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, № 2 (2020): 227–41. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.201.
Full textAbstract:
До арсеналу усіх ланок управління збройних сил провідних країн світу увійшов досвід застосування різноманітних систем моделювання дій військ (сил), сфера використання яких є одним з пріоритетів, пов’язаних із підвищенням ефективності їх застосування. В умовах оптимізації витрат на військову сферу та активізації діяльності суспільства щодо зменшення негативного впливу підготовки військ (сил) на довкілля експерти бачать, що подальше підвищення її інтенсивності та ефективності полягає передусім в комп’ютеризації процесів підготовки особового складу та органів управління. З цією метою застосовують різноманітні тренажери, імітатори та моделювальні навчальні системи. Застосування тактичних військових ігор є важливим видом індивідуальної підготовки солдатів та офіцерів. Крім створення реалістичного образу імовірного противника, за їх допомогою можливі відтворення реалістичної багатовимірної картини сучасного бою, вдосконалення тактики ведення бойових дій, підготовка до дій у будь-яких природно-географічних умовах, відновлення морально-психологічного стану військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Тактичні військові ігри є одним із простих способів використання засобів імітаційного моделювання, що дозволяє зменшити витрати на організацію та проведення навчань (тренувань) і створення нових тренажерних комплексів (симуляторів). Основною перевагою тактичних військових ігор є відсутність реальної загрози для життя і здоров’я навчальної аудиторії, наближеність психологічних умов віртуальної реальності до бойових, що дає можливість набути досвіду ведення військових операцій завчасно, без істотних матеріальних витрат і ризику для життя. Автор розкриває перспективи поєднання за допомогою ресурсів розподіленого моделювання тренажерів тактичного й оперативно-тактичного рівня. Такий підхід сприятиме впровадженню комплексних програм підготовки з використанням ресурсів імітаційного моделювання в органах управління різного рівня та можливості вдосконалення індивідуальних навичок особового складу. Імітаційне моделювання нині стало потужним інструментом: в усьому світі його використовують для підготовки командирів та штабів до дій під час планування та ведення сучасних операцій. Використання систем імітаційного моделювання дає змогу посадовим особам органів військового управління у реальному масштабі часу набути практичних навичок із виконання процедур управління частинами і підрозділами у реальній бойовій обстановці, а в разі потреби – із корегування прийнятого рішення.
13
Shvets, A. V., O. V. Horishna, A. Yu Kikh, G. V. Ivantzova, O. O. Gorshkov та O. V. Richka. "Особливості організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в країнах-членах та партнерах НАТО". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (2021): 26–39. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-026.
Full textAbstract:
Мета. Дослідити різні аспекти організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в країнах-членах та партнерах НАТО.
 Матеріали та методи. З використанням методів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації щодо виявлення особливостей організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в США, Канади, Німеччини, Франції, Великобританії, Ізраїлю. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1995 по 2017 роки, які стосувались мети роботи та термінологічних фраз “Psycho-medical aid”, “Psycho-medical rehabilitation”, “Medical rehabilitation”, “Psychiatric rehabilitation”, “Psychological Rehabilitation”. На основі thoughtful-аналізу сучасних джерел інформації було узагальнено різні підходи до формування та підтримки належного рівня ментального здоров’я з метою розробки та удосконалення вітчизняних заходів медико-психологічної реабілітації військовослужбовців.
 Результати. Виявлено особливості організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в ЗС США, Канади, Німеччини, Франції, Великобританії, Ізраїлю. Показано важливість науково-методичного забезпечення системи контролю бойового стресу армії США, яке забезпечують наукові центри з контролю бойового і військово-професійного стресу родів військ, а також провідні наукові університетські центри США. Найбільш активними учасниками дослідницьких програм з проблем ПТСР в США є Національний інститут психічного здоров’я (NIMH), Національний центр з проблем ПТСР (US Department of Veterans Affairs), Центр психологічного здоров’я Міноборони (DCEPH TBI DCoE), Військово-медичний університет (USUHS), Військовий інститут ім. Уолтера Ріда (WRAIR). Наголошено про необхідність впровадження сучасних інструментів скринінгу ефективності реабілітації (шкала Ренкіна, спеціальні комп’ютерні програми тощо) з урахуванням Міжнародної класифікації функціонування і обмеження життєдіяльності. Основною тенденцією щодо організації ефективної системи збереження психічного здоров’я військовослужбовців збройних сил країн Альянсу є впровадження відповідних тренінгових програм щодо підвищення рівня психологічної стійкості особового складу, розширення серед військовослужбовців знань про когнітивні, поведінкові та фізіологічні процеси в умовах бойової діяльності, нормалізацію реакції на стрес, забезпечення військовослужбовців ефективними копінг-стратегіями подолання стресу і надання допомоги командирам щодо підтримки та зміцнення психічного здоров’я підлеглих.
 Висновки. Показано, що прояви як самого бойового і військово-професійного стресу, так і його дезадаптивних реакцій, а також умови їх виникнення не тільки підвищують ризики несприятливого перебігу бойових поранень, але й суттєво впливають на перебіг їх наслідків з боку психічного та фізичного здоров’я. Тому зазначений аспект організації медико-психологічної реабілітації за досвідом організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в збройних силах провідних країн-членів та партнерів НАТО є одним з принципових для впровадження в ЗС України. Потребують детального вивчення на практичному (натурному) рівні техніки психологічної допомоги на 1-му рівні (ешелоні), які за досвідом ЗС Великобританії, дозволяють суттєво зберегти психічне здоров’я військовослужбовців. Показано, що однією з важливих складових якісної реабілітації, є побудова ефективної комунікації між системою здійснення лікувально-евакуаційного процесу постраждалих від фізичних травм та поранень, орієнтованою на соматичні показання і критерії та елементами системи охорони психічного здоров’я військовослужбовців. Такий аспект є актуальним на всіх рівнях надання медичної допомоги. Назріла необхідність удосконалення державної системи комплексної реабілітації військовослужбовців, які беруть або брали участь в бойових діях та перенесли бойові та військово-професійні травми та поранення, а саме в частині, що стосується як програмних заходів, так і методів контролю ефективності та якості проведеної реабілітації. Це дозволить цілеспрямовано здійснювати заходи щодо забезпечення збереження фізичного і психічного здоров'я військовослужбовців, забезпечить профілактику ПСТР, буде сприяти підтримці готовності особового складу до виконання завдань за будь-яких змін обстановки.
14
Матеюк, Олег, та Артем Маковський. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПРИКОРДОННИКІВ A УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (2020): 170–81. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.173.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблеми збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій із залученням до цієї діяльності військових капеланів на сучасному етапі розвитку Державної прикордонної служби України і пропозиції її вдосконалення. Проаналізовано рішення Колегії Адміністрації Державної прикордонної служби України за останні 5 років, виокремлено низку проблем щодо збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій, а саме: низький рівень укомплектованості персоналом прикордонних підрозділів; значне службове навантаження на військових керівників як суб’єктів збереження психічного здоров’я підлеглого особового складу та відсутність достатньої їх обізнаності щодо надання психологічної допомоги військовослужбовцям; наявність певних прорахунків у роботі психологів Державної прикордонної служби України. Ураховуючи те, що на сьогодні в штаті основних підрозділів, на які покладені функції охорони та захисту державного кордону України, відсутні посади військових психологів, а суб’єкти морально-психологічного забезпечення фізично не спроможні провести якісну роботу щодо збереження психічного здоров’я персоналу, який зазнає постійного впливу стрес-чинників, а в зоні проведення операції Об’єднаних сил ‒ і бойових психологічних травм, встановлено необхідність активно залучати до цієї роботи військового духовенства. Вивчено зарубіжний та вітчизняний досвід залучення військових капеланів до психологічної роботи з військовослужбовцями. Виявлено, що на сьогодні діяльність військових капеланів у Державній прикордонній службі України щодо забезпечення збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій є малосистемною і неструктурованою, що в свою чергу обумовлює необхідність її подальшого вивчення та потребує додаткових зусиль щодо її розвитку, упровадження певних алгоритмів, моделей, методикі технологій, а також практичних рекомендації щодо її здійснення. Важливою умовою результативності цієї роботи можна вважати взаєморозуміння, узгодженість та системність діяльності військових-психологів і військового духовенства.
15
ДУЛЯ, Аліна. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ УЧАСНИКІВ АТО/ООС". Humanitas, № 5 (12 січня 2022): 19–23. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.3.
Full textAbstract:
У статті представлені результати дослідження актуальних проблем учасників АТО/ООС. Особлива увага приділена вивченню психоемоційного стану учасників АТО/ООС, їхніх типових поведінкових, фізичних, емоційних реакцій та особливостей мислення після повернення із зони проведення бойових дій. Охарактеризовано вплив типових реакцій учасників АТО/ООС на адаптацію до мирного життя та на членів їхніх сімей. Визначено рівень стресу та тривоги в учасників АТО/ООС та чинники їх виникнення. Розкрито сутність посттравматичного стресового розладу в учасників АТО/ООС. Визначено, що учасники АТО/ООС – це особлива група отримувачів соціальних послуг, які, безумовно, є захисниками нашої батьківщини, але також є особами, на життя яких суттєво вплинули бойові дії. У зв’язку з тривалим перебуванням у небезпечних для життя і здоров’я умовах в учасників АТО/ООС, які повертаються додому, можуть спостерігатися порушення соціальної взаємодії, замкнутість, соціальна ізоляція, втрата інтересу до сімейного та суспільного життя, переживання негативних емоцій, емоційна нестабільність, підвищення рівня агресивності, роздратованості, надмірне вживання алкогольних або психотропних речовин. Відносини учасників АТО/ООС із найближчим оточенням та суспільні взаємовідносини стають більш напруженими та конфліктними. У них можуть виникати суперечки та конфліктні ситуації в сім’ї на робочих місцях, у транспорті, в різних установах, куди вони звертаються за допомогою в оформленні документів на отримання соціального статусу та пільг, різних видів соціальних послуг. Перспективними дослідженнями у цьому напрямі автор вбачає подальше розкриття ознак посттравматичного стресового розладу серед учасників АТО/ООС та визначення шляхів соціальної адаптації та реабілітації цієї групи отримувачів соціальних послуг.
16
Карпюк, Ю. "ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ФАХІВЦЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник Національного університету оборони України 49, № 1 (2020): 38–42. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2018-49-1-38-42.
Full text
17
Самойленко, Олександр, Антон Дацков та Сергій Заболотний. "АНАЛІЗ ПОГЛЯДІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ АВТОРІВ НА ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (2020): 288–300. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.152.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників до ведення бойових дій. Під станом психологічної готовності особистості до діяльності розуміється складне утворення, яке має динамічну структуру, між компонентами якої існують функціональні залежності. Психологічна готовність розглядається як результат підготовки до певної діяльності, вона є стійким, багатоаспектним, ієрархізованим утворенням особистості, яке містить низку компонентів, адекватних вимогам, змісту та умовам діяльності. Психологічною готовністю є результат підготовки (підготовленості) до певного виду діяльності, який і трактується як стійка, багатоаспектна та ієрархієзована властивість особистості, що визначає спішність виконання діяльності, комплекс взаємозв’язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність її виконання. Аналіз наукової літератури показує виокремлення феномену психологічної готовності до здійснення діяльності в екстремальних умовах, що є особливо актуальним у зв’язку з проведенням операції Об’єднаних сил на Сході України, в якій безпосередню участь беруть військовослужбовці ДПСУ. Дійсно нагально постає питання вирішення проблеми психологічної готовності військовослужбовців прикордонників, що діють в екстремальних умовах, формування в них адекватних змістові професійної діяльності особистісних якостей і властивостей. Необхідно зазначити, що проблемою визначення концептуальних положень формування психологічної готовності військовослужбовців до здійснення службової діяльності в умовах бойових дій є відсутність єдиної теорії, що спроможна була б описати особливості психічної діяльності та поведінки людини у незвичайних, екстремальних, небезпечних та несумісних із життям умовах існування та праці. Велика кількість визначень поняття “психологічна готовність” показує його складність, багатомірність та неоднозначність.
18
Pronoza-Stebliuk, K. "PECULIARITIES OF MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL REHABILITATION OF PARTICIPANTS OF MILITARY ACTIONS WITH POSTCONCUSSIONAL SYNDROME." Inter Collegas 7, no. 1 (2020): 46–49. http://dx.doi.org/10.35339/ic.7.1.45-48.
Full textAbstract:
PECULIARITIES OF MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL REHABILITATION OF PARTICIPANTS OF MILITARY ACTIONS WITH POSTCONCUSSIONAL SYNDROME. 
 Pronoza-Steblyuk K.
 Subjects and metods. 48 families of veterans who had post-concussion syndrome, were directed for medical and psychological rehabilitation. At the beginning of the rehabilitation course, personal psychological problems (by anonymous survey and testing) were recognized from 42 veterans and 44 veterans' wives. In 39 families were identified problems related to family relationships. The weekly courses included: the physical component of rehabilitation, psychological (psychotherapeutic) rehabilitation component and measures that are conditionally related to micro-social rehabilitation.Results. The applied of psychological assistance methods in combination with the physical and social components of the program led to an improvement in the personal psycho-emotional state of 96% of participants. Improvement of family understanding and psychological microclimate was noted by 100% of families. 60% of families expressed a desire to continue working with a psychologist. Based on the experience gained, recommendations have been made to improve mutual understanding in families. Conclusions. The use of these methods of intra-family psychological self-regulation will contribute to the normalization of relations, reduction of the clinical physical and mental effects of contusion, and improvement of the resocialization of veterans.
 Keywords: post-concussion syndrome, medical and psychological rehabilitation, family psychotherapy.
 
 Резюме 
 ОСОБЛИВОСТІ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ З ПОСТКОНТУЗІЙНИМ СИНДРОМОМ
 Проноза-Стеблюк К.В.
 Материал и методы. 48 родин ветеранів, що мали постконтузійний синдром, були спрямовані на медико-психологічну реабілітацію. На початку курсу реабілітації особисті психологічні проблеми виявили (за анонімним опитуванням і тестуванням) 42 ветерани і 44 дружини-ветерани. У 39 сім'ях були виявлені проблеми, пов'язані з сім'єю. Тижневі курси включали: фізичний компонент реабілітації, психологічний (психотерапевтичний) компонент реабілітації та заходи, що умовно відносяться до мікросоціальної. Результати. Застосовані методи психологічної допомоги у поєднанні з фізичними та соціальними складовими програми призвели до поліпшення особистого психоемоційного стану у 96% учасників програми. Поліпшення внутрішньосімейного взаєморозуміння і психологічного мікроклімату відзначено 100% сімей. Продовжити роботу з психологом показало бажання 60% сімей. На підставі отриманого досвіду вироблено рекомендації, спрямовані на покращення взаєморозуміння в родинах. Висновки. Використання зазначених методів, способів внутрішньосімейної психологічної саморегуляції буде сприяти нормалізації відносин, зменшенню клінічних фізичних та ментальних наслідків контузії, поліпшенню процесів ресоціалізації ветеранів.
 Ключові слова: постконтузійний синдром, медико-психологічна реабілітація, родинна психотерапія.
 
 Резюме.
 ОСОБЕННОСТИ МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ УЧАСТНИКОВ БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЙ С ПОСТКОНТУЗИЙНИМ СИНДРОМОМ.
 Проноза-Стеблюк К.В.
 Материал и методы. 48 семей ветеранов, имевших постконтузийний синдром, были направлены на медико-психологическую реабилитацию. В начале курса реабилитации личные психологические проблемы обнаружили (по анонимному опросу и тестированием) 42 ветерана и 44 жены ветеранов. В 39 семьях были выявлены проблемы, связанные с семейніми взаимоотношениями. Недельные курсы включали: физический компонент реабилитации, психологический (психотерапевтический) компонент реабилитации и меры, которые условно относятся к микросоциальной реадаптации. Результаты. Примененные методы психологической помощи в сочетании с физическими и социальными составляющими программы привели к улучшению личного психоэмоционального состояния у 96% участников программы. Улучшение внутрисемейного взаимопонимания и психологического микроклимата отмечено 100% семей. Продолжить работу с психологом высказали желание 60% семей. На основании полученного опыта выработаны рекомендации, направленные на улучшение взаимопонимания в семьях. Выводы. Использование указанных методов, способов внутрисемейной психологической саморегуляции будет способствовать нормализации отношений, уменьшению клинических физических и ментальных последствий контузии, улучшению процессов ресоциализации ветеранов.
 Ключевые слова: постконтузийний синдром, медико-психологическая реабилитация, семейная психотерапия.
19
Dvornyk, Maryna S. "ВИКОРИСТАННЯ СМАРТФОН-ЗАСТОСУНКІВ В УМОВАХ ПСИХОТРАВМАТИЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ". Information Technologies and Learning Tools 73, № 5 (2019): 236–48. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v73i5.2760.
Full textAbstract:
Розглянуто можливості використання едукативних смартфон-застосунків для опрацювання психотравматичного досвіду населення, отриманого внаслідок подій АТО та ООС в Україні. Підкреслюється, що мобільні застосунки є економним та швидким способом належного психологічного інформування. Виокремлено типові функції застосунків, прийнятних для едукативного опрацювання психотравматичного досвіду: (1) інформувальна (текстова, ілюстративна чи аудіо-відео інформація про посттравматичні стани та центри очної допомоги); (2) діагностична (інструменти для самооцінювання симптомів); (3) моніторингова («щоденпсихоедукаціяники» і статистичні сервіси для відстежування змін у станах); (4) супровідна (вправи та ігри для відпрацювання конструктивних навичок); (5) нагадувальна (повторення бажаних видів активності); (6) комунікативна («чати», відео- чи аудіозв’язок). Наведено приклади та описано контент електронних сервісів, які мають відповідні функції, зокрема «PFA Mobile Ukraine», «Мобільна психологічна допомога», «Соціально-психологічна підтримка адаптації ветеранів», «PTSD Coach», «Daylio», «Woebot» тощо. Запропоновано стратегію інкорпорації психоедукативних застосунків до традиційної соціально-психологічної роботи з психотравмою: структуризація інформації (просвітницький етап), автоматизація оцінювання симптомів (діагностичний етап), урізноманітнення інструментів комунікування та моніторингу змін (базисний етап), часткове заміщення процедур супроводу (підтримувальний етап). Елементи стратегії представлено як внутрішньо пов’язані один з одним та послідовні із повторенням циклу за потреби. Визначено умови забезпечення ефективності використання психоедукативних застосунків при подоланні наслідків психотравматизації: (1) етичні гарантії щодо нерозголошення персональної інформації; (2) наявність надійної теоретичної бази та емпіричної перевірки; (3) простий та інтуїтивний інтерфейс; (4) гейміфікація контенту.
20
Uska, V. R. "Медико-соціальна реабілітація дітей, хворих на бронхіальну астму, в умовах поліклініки". CHILD`S HEALTH, № 5.48 (1 вересня 2013): 73–76. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.48.2013.84754.
Full textAbstract:
У статті наведені результати ефективності проведення комплексу реабілітаційних заходів у дітей, хворих на бронхіальну астму (БА), в умовах поліклініки. У дослідженні взяли участь 74 дитини, хворі на БА І, ІІ і ІІІ ступенів тяжкості, віком 7–16 років. У план лікувально-відновних заходів були включені: базисна терапія, фізична реабілітація та психологічна допомога за згодою батьків. Завдяки проведенню комплексу реабілітаційних заходів дітям, хворим на БА, вдалося покращити показники якості життя (ставлення до тяжкості захворювання, сприйняття симптомів хвороби й емоційних проблем процесу лікування), динаміку симптомів астми, пікову об’ємну швидкість видиху в 1,5 раза, соціальну адаптацію в 1,5 раза та знизити частоту загострень удвічі.
21
Sorokina, О. Yu, О. P. Berezniuk, О. L. Karlovych та V. A. Hanzha. "Деякі аспекти проведення професійного психологічного відбору". Health of Society 10, № 5 (2022): 146–50. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.5.2021.276.
Full textAbstract:
Актуальність. Підготовка офіцерів медичної служби запасу є одним з пріоритетних завдань, що стоїть перед вищими військовими навчальними закладами та профільними кафедрами медичних закладів вищої освіти (ЗВО) України. Актуальність теми дослідження обумовлена соціальним замовленням суспільства на підготовку лікарів, здатних професійно надавати допомогу в бойових та екстремальних ситуаціях та підвищенням ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на військових кафедрах. Професійно-психологічний відбір (ППВ) є одним з пріоритетних напрямків психологічного забезпечення підготовки офіцерів запасу в медичних ЗВО, який дозволяє прогнозувати успішність навчання і регулювати відповідність кандидатів на навчання вимогам військової підготовки і служби, підвищити прогностичний рівень оцінки їх професійної придатності на етапі ППВ, використовувати отримані при проведенні ППВ кандидатів характеристики в навчально-виховній роботі для їх подальшого формування і розвитку. Мета дослідження: дослідити та проаналізувати проблеми підвищення ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини за програмою підготовки офіцерів медичної служби запасу. Матеріали та методи. Нормативно-правові документи України, результати соціологічних досліджень та методики оцінки військово-мотиваційної спрямованості особистості, рівня нервово-психічної стійкості, професійної придатності до успішного навчання у військовому навчальному підрозділі ЗВО. Результати. Авторами проаналізовано результати власних досліджень а саме рівень адаптивних здібностей кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини, рівень розвитку якостей кандидатів на навчання та відсоткова шкала ступеня розвитку інтелекту. Висновки. Професійна підготовка офіцера медичної служби запасу – це складний і багатоплановий процес, який багато в чому визначає якість медичного забезпечення військ у мирний і воєнний час, підвищення ефективності якого – одна з найбільш актуальних проблем військово-медичної освіти. Одними з елементів для вирішення цього завдання є якісне проведення професійного психологічного відбору кандидатів для вступу на військові кафедри та високий рівень професійної компетентності офіцера-викладача. Це стане запорукою подальшого розвитку студента як майбутнього військового фахівця, готового до виконання завдань у реальних бойових умовах служби в армії, формування моральної і психологічної готовності до захисту Батьківщини, вміння підтримувати військову дисципліну, навчати і виховувати підлеглих.
22
Dyshkant, O. V. "ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО МИРНОГО ЖИТТЯ ПІСЛЯ УЧАСТІ В АТО". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 43–52. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).59.
Full textAbstract:
Висвітлено основні проблеми, з якими стикаються родини військовослужбовців після їхнього повернення із зони бойових дій. Проаналізовано зміни в поведінці комбатантів, етапи психологічної корекції цих змін та наведено основні правила спілкування з військовослужбовцями в їхніх родинах. Викладено міркування автора з приводу негативного впливу воєнної травми на психологічне здоров’я військовослужбовців та цивільних осіб, які зазнали такого травмування. Проаналізовано зарубіжну статистику негативних впливів бойових дій на психіку солдата та досвід їх мінімізації. Встановлено, що вчасно надана екстрена психологічна допомога та постійний психологічний супровід дають змогу істотно зменшити число негативних психічних проявів серед ветеранів війни. Наголошено, що існують певні правила спілкування з учасниками бойових дій, які повернулися додому. Незнання цих правил або нехтування ними можуть призвести до трагічних наслідків, пов’язаних з особливостями сприймання навколишньої дійсності учасниками бойових дій. Звертається увага на те, що система психологічної реабілітації в державі досі перебуває на стадії становлення і координується переважно громадськими та волонтерськими організаціями; наразі немає єдиної структури, яка б опікувалася підвищенням психологічної грамотності цивільного населення щодо питань наслідків перебування в осередку бойових дій та особливостей спілкування з військовими в мирному житті. Ситуація, яка склалася у зв’язку з воєнною травматизацією великої кількості військовослужбовців та цивільного населення, може не лише посилювати і так численні негативні психічні прояви, а й призводити до економічних негараздів у країні. Робиться висновок про необхідність комплексного, багатомірного підходу до розв’язання проблеми мінімізації наслідків воєнної травми на основі використання сучасних технологій та досвіду країн, які успішно розв’язують цю проблему.
23
Voloshenko, Antonina. "Організаційно-правові аспекти обліку надходжень благодійних пожертв у Збройних силах України в умовах воєнного стану". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, № 2 (2022): 57–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.2.5.
Full textAbstract:
Мета роботи: розробка практичних рекомендацій із зменшення ризиків нецільового використання надходжень благодійної допомоги у військових частинах на підставі дослідження організаційно-правових аспектів обліку благодійних пожертв в умовах воєнного стану.
 Дизайн/Метод/Підхід дослідження: дослідження проводилося з використанням наступних загальнонаукових та спеціальних методів: метод аналізу і синтезу в їх системному поєднанні під час вивчення офіційних документів національної нормативно-правової бази; статистичні методи під час дослідження показників благодійної діяльності; абстрактно-логічний метод − для формулювання теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Робота виконана особисто автором.
 Результати дослідження: статті досліджено організаційно-правові аспекти обліку надходжень благодійних пожертв у Збройних Силах України в умовах воєнного стану. Визначено, що допомога є благодійною у випадку одночасного дотримання критеріїв добровільності, цілеспрямованості та безкорисності. Встановлено, що благодійна допомога, з метою фінансового забезпечення потреб національної оборони держави, надається за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб, може здійснюватися як індивідуально, так і колективно, шляхом безоплатної передачі коштів та/або майна в натуральній формі. Акцентовано увагу на ризики нецільового використання благодійних пожертв у натуральній формі через суперечливість норм чинного законодавства.
 Теоретична цінність дослідження: Обґрунтовано доцільність визначення на нормативному рівні військовим формуванням повноважень із встановлення внутрішньовідомчими нормативно-правовими актами норм щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги, з урахуванням особливостей здійснення зазначених процесів в умовах ведення бойових дій.
 Практична цінність дослідження: полягає у розробці та формулюванні системних узагальнень та конкретних пропозицій щодо вдосконалення системи обліку та контролю руху благодійних пожертв у Збройних Силах України.
 Тип статті: науково-практична.
24
Фомич, Микола, Сергій Головченко та Юрій Скоробогатов. "Психологічний аналіз робочого місця психолога ДСНС України в осередку надзвичайної ситуації". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 31–40. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-31-40.
Full textAbstract:
У науковій розвідці аналізується робоче місце психолога ДСНС України в осередку надзвичайної ситуації. Розкривається законодавче та нормативно-правове регулювання організації і надання екстреної психологічної допомоги на місці надзвичайної ситуації. З’ясовано мету такої допомоги, що полягає у нейтралізації негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози й виникнення надзвичайних ситуацій та її суб’єктність. У праці уточнено зміст та зазначено організаційні засади підготовки і проведення психологічної роботи психологом ДСНС з постраждалими в осередку надзвичайної ситуації, що включають дві взаємозумовлені складові: перша і головна – безпосереднє проведення психотерапевтичної інтервенції, з використанням короткотермінових психотехнік (тілесноорієнтована терапія, арт-терапія, короткострокова позитивна терапія, сугестивні техніки, релаксаційні методи), які ґрунтуються на глибокому розумінні закономірностей функціонування психіки особистості в граничних умовах існування, методів і прийомів роботи з потерпілими при обмеженому часі, нестачі інформації стосовно потерпілих, значної їх кількості тощо; друга – організація роботи психолога на місці надзвичайної ситуації. Остання містить процеси на спрямовані на створення необхідних умов для продуктивної діяльності психолога, відновлення управління та стабілізацію психічного стану населення; розробку рекомендацій з підготовкицільових програм відновлювального періоду постраждалих. Ключові слова: психолог ДСНС, психологічна робота, екстрена психологічна допомога, надзвичайна ситуація, постраждалі, рятувальники.
25
Guriev, S. O., D. I. Kravtsov, V. Ye Kazachkov та A. V. Ordatiy. "Мінно-вибухова травма внаслідок сучасних бойових дій на прикладі антитерористичної операції на Сході України. Повідомлення 1. Клініко-епідеміологічна характеристика постраждалих із мінно-вибуховою травмою на ранньому госпітальному етапі". TRAUMA 16, № 6 (2015): 5–8. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.16.2015.79667.
Full textAbstract:
Військовий конфлікт на Сході України, значне збільшення кількості терористичних актів ставлять перед хірургами велику кількість питань щодо організації та надання медичної допомоги постраждалим із мінно-вибуховою травмою (МВТ). Під час проведення антитерористичної операції (АТО) на Сході України спостерігається значне збільшення постраждалих із мінно-вибуховою травмою. Причому більша частина ранньої госпітальної допомоги надається в умовах цивільних лікарень, що розташовані поруч із місцями проведення бойових дій.У порядку проведення дослідження нами було вивчено та піддано аналізу 101 випадок МВТ, при яких надавалась спеціалізована хірургічна допомога в умовах Артемівської ЦРЛ Донецької області за період січень — лютий 2015 року під час АТО на Сході України. Аналіз даних проводився відповідно до критеріїв та вимог доказової медицини методами непараметричної статистики за допомогою комп’ютерних технологій.Вивчено клініко-епідеміологічну структуру постраждалих із МВТ. Клініко-епідеміологічна характеристика масиву постраждалих із МВТ вказує на те, що внаслідок сучасних бойових дій страждають особи найбільш працездатного та життєво активного віку, переважно чоловіки. Співвідношення постраждалих військовослужбовців та цивільних осіб становить 3 : 1, що певною мірою суперечить даним світових досліджень та потребує подальшої верифікації.Опосередкована оцінка тяжкості пошкоджень та відповіді організму постраждалого на виникнення пошкодження вказує на досить тяжку травму та потребує подальших досліджень.
26
Шепітько, К. "Інновації в самостійній роботі студентів медичних вузів з теми "Домедична допомога в екстремальних і бойових умовах. Первинний огляд постраждалого"." Актуальні питання суспільних наук та історії медицини, № 3 (23), 4(24) (2019): 37–39.
Find full text
27
Tzipkalo, A. I., O. M. Kopanytsia та O. P. Mialiuk. "ОСОБЛИВОСТІ СЕСТРИНСЬКОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ Й МИРНОМУ НАСЕЛЕННЮ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (31 січня 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10619.
Full textAbstract:
Мета роботи. Проаналізувати основні напрямки сестринської допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню, які перебували в зоні ведення бойових дій.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані 30 учасників АТО, 30 осіб із переселених військових територій та 20 осіб, які є близькими родичами учасників бойових дій, проживають і доглядають за ними щодо наявності посттравматичного стресу (тривоги та депресії). Використовували шкалу госпітальної тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS).
 Результати й обговорення. Аналіз даних, які ми отримали, свідчить про поширеність субклінічно вираженої депресії серед 56,7 % учасників АТО, клінічно вираженої депресії у 23,3 % ветеранів. При цьому субклінічно виражену депресію реєструють у 55,0 % осіб, які перебувають поруч із військовослужбовцями. Поширеність клінічно вираженої депресії серед осіб, переселених із зони АТО, становить 16,6 % субклінічно вираженої депресії – 46,7 % населення. Встановлено, що військовослужбовці та ветерани значною мірою відчувають напруження, страх перед невідомістю, вважають, що можуть легко розслабитись, часто бувають раптові відчуття паніки та дуже часто – відчувають внутрішнє напруження. Мирне населення, що перебувало в зоні АТО, теж характеризується помірним рівнем тривоги, який підтверджується частим відчуттям страху, що може щось трапитись, нечастими хвилюючими думками, частим відчуттям внутрішнього напруження. Порівнюючи отримані відповіді на твердження у блоці питань, що стосуються рівня депресії, можна говорити про середній рівень депресії у військовослужбовців та помірний – у цивільного населення, переселеного із зони АТО.
 Висновки. Особи, які несли військову службу або перебували в зоні АТО, їх близькі родичі потребують психологічного супроводу при зверненні до медичного закладу будь-якого профілю. Медичні сестри повинні знати методи надання екстреної психологічної допомоги, тому рекомендується включити в освітню програму для медсестер освітнього рівня «Магістр» курс за вибором «Екстрена психологічна допомога».
28
Aslanyan, S. A. "Хірургічна допомога пораненим з бойовою травмою живота на етапах медичної евакуації ІІІ рівня медичного забезпечення під час проведення Антитерористичної операції на сході України". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 9 (2019): 22–31. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.09.22.
Full textAbstract:
Мета. Визначити шляхи покращення результатів надання хірургічної допомоги пораненим з бойовою травмою живота (БТЖ) в умовах воєнного конфлікту на сході України.
 Матеріали і методи. Проаналізовано надання хірургічної допомоги 707 пораненим з БТЖ на етапах медичної евакуації (ЕМЕ) ІІІ рівня надання медичної допомоги під час проведення Антитерористичної операції (АТО). Визначено дві групи спостереження: ГС-1 і ГС-2. До ГС-1 включено 402 поранених, яким хірургічну допомогу було надано в перші два періоди проведення АТО, коли інтенсивність бойових дій була найбільшою; до ГС-2 - 305 поранених, яким хірургічну допомогу було надано у третьому періоді, що характеризувався зниженням інтенсивності бойових дій, оптимізацією системи лікувально-евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ), системним застосуванням запропонованої шкали оцінки тяжкості травми Admission trauma score (AdTS), Focused Assessment with Sonography for Trauma (FAST)-протоколу і тактики Damage Control Surgery (DCS).
 Результати. Досягнуто зменшення питомої ваги післяопераційних ускладнень з 76,6% у оперованих поранених ГС-1 до 44,0% у оперованих поранених ГС-2 та зниження на 2,7% летальності поранених з тяжкою та вкрай тяжкою БТЖ.
 Висновки. Шляхом застосування хірургічних втручань у межах фаз тактики DCS або в повному обсязі з подальшими операціями за програмою «Second look», релапаротоміями та програмованими релапаротоміями на тлі оптимізації системи ЛЕЗ було покращено результати надання хірургічної допомоги пораненим з БТЖ на ЕМЕ ІІІ рівня надання медичної допомоги під час проведення АТО.
29
Шаповалова, Г. А. "Психологічна корекція як складова санаторно-курортної реабілітації дітей в періоді ремісії онкогематологічних захворювань". Pain medicine 3, № 2/1 (2018): 46. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29165.
Full textAbstract:
Актуальність. За даними літератури, психотравмуючий вплив онкозахворювання негативно впливає на психологічний стан дитини та її сім’ї в цілому. Тому психологічну корекцію таких дітей та їх батьків слід визнати важливою складовою санаторнокурортної реабілітації.
 Мета роботи полягала у дослідженні динаміки психологічного стану дітей в періоді ремісії онкогематологічних захворювань (ОГЗ) в комплексі санаторно-курортної реабілітації.
 Матеріали та методи. Автором у співпраці з дитячим психологом проведена діагностика психологічного стану 30 дітей (18 хлопчиків і 12 дівчаток у віці 5–15 років) та їх батьків в умовах санаторно-курортної реабілітації (санаторій ім. Чкалова, м. Одеса). Переважною формою ОГЗ був гострий лімфобластний лейкоз (60,6 %). У дітей застосовували анкету з виявлення тривожності; запам’ятовування 10 слів; «Коректурну пробу» (літерний варіант). Для психодіагностики батьків використовували коротку шкалу тривоги, депресії і постстресових розладів (Б. Харт); опитувальник депресивності Бека; шкалу тривожності Гамільтона. Програма корекційних занять (упродовж 21 дня, двічі на тиждень) включала малювання (фарби, фарби + нитки, фарби + руки, штрихування крейдами, монотипія + кляксографія) і музикотерапія (малювання під музику, ігри під музику, вправи на релаксацію).
 Результати дослідження та їх обговорення. Ефективність корекційних занять проявлялась у зменшенні кількості дітей з високим (від 42,3 до 6,66 %) та відповідним збільшенням групи дітей із середнім (до 63,3 %) рівнем тривожності. Оцінка рівня довільного запам’ятовування показала зменшення низького рівня до 10 %, підвищення середнього – до 33,3 %, високого – до 56,6 % дітей. За результатами коректурної проби спостерігалось зниження кількості дітей з порушенням концентрації (від 73,3 до 53,3 %), обсягу (від 56,6 до 36,6 %), переключення (від 50 до 30 %) уваги. У 70 % батьків була задоволена потреба у психологічній допомозі, у 83,4 % зникли депресивні симптоми, у 50 % – тривожні стани.
 Висновок. Психологічна корекція онкохворих дітей сприяє покращенню їх соціальної адаптації та психоемоційного стану. Психологічна допомога батькам таких дітей зменшує прояви особистісної та реактивної тривожності.
 Перспективи подальших досліджень. Доцільно продовжувати дослідження щодо психологічної корекції онкохворих дітей за іншими методами.
30
Вінтоняк, Д. М., О. В. Новохатська, О. В. Ямпольська, І. В. Луганська та О. О. Кривоніс. "Досвід психосоціальної реабілітації осіб із психічними розладами на базі Сватівської обласної психіатричної лікарні". Pain medicine 3, № 2/1 (2018): 48–50. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29688.
Full textAbstract:
Психічне здоров’я – найдорожче, що є у людини. Саме психічне здоров’я робить людину повноцінним членом суспільства. Психічне або душевне здоров’я, згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. В умовах сучасного стану розвитку психіатричної галузі проблема надання допомоги хворим із психічними розладами займає важливе місце. Це зумовлено не тільки збільшенням кількості осіб, що страждають на цю патологію, а й багатьма соціальними, економічними факторами, особливостями розвитку суспільства та його ставлення до пацієнтів із психічними проблемами. В таких умовах пріоритетними завданнями психіатрії є використання не тільки психофармакологічних засобів, але й методи реабілітаційного характеру, в основі яких лежить біосоціальна модель надання психіатричної допомоги з впровадження методів психологічного впливу, що спрямовані на реінтеграцію особистості, формування адаптивного самовдосконалення та ставлення до своєї хвороби, розвиток адаптивних властивостей на фоні наявних патопсихологічних рис. Хочемо показати, що в першу чергу психіатрична лікарня – це місце, де надається висококваліфікована медична, психологічна та соціальна допомога. Завдання допомогти людині залишитися повноцінним членом суспільства, а суспільству – по-іншому подивитися на людину, яка страждає цим розладом та прагне співчуття і розуміння у суспільстві. Сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.
31
Приходько, Ігор. "ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ БОЙОВОГО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 193–215. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.12.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження. Статтю присвячено вивченню проблеми стресу, який є основним чинником, що впливає на життя людей, та тісно пов’язаний з їх психічним здоров’ям, фізичним та соціальним благополуччям. Це стає вкрай актуальним, коли під час бойових дій практично всі військовослужбовці переживають бойовий стрес. Його наслідки можуть проявлятися не тільки у гострому періоді у вигляді бойових стресових реакцій, поведінкових порушень, але й у більш віддаленому періоді у вигляді посттравматичних стресових розладів, сімейних, побутових та професійних проблем, асоціальної поведінки, розвитку психічних розладів. Мета дослідження: здійснити систематизацію наукових досліджень проблеми стресу, проаналізувати сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовців у провідних країнах-партнерах НАТО та окреслити основні напрями вдосконалення української системи профілактики та контрою бойового стресу у військовослужбовців. Методи дослідження. Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативно-правові документи щодо стресу, бойового стресу, сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовцівСША та провідних країн-партнерів НАТО, запропонувати шляхи вдосконалення української системи профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців. Результати. Для запобігання, ідентифікації та управління небезпечною поведінкою та бойовими стресовими реакціями, які можуть виникати у військовослужбовців під час участі в бойових діях, розробляються програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC). Програми СOSC направлені на покращення виконання бойових завдань, збереження боєготовності та боєздатності військовослужбовців та підрозділів, запобігання або мінімізацію негативного впливу бойового стресу на соматичне, психічне та соціальне здоров’я військовослужбовців, найшвидше повернення особового складу до виконання бойових завдань. Програми СOSC діють протягом всього процесу виконання бойових завдань військовослужбовцями (підготовка, участь у бойових діях, повернення з подальшою реадаптацією до мирного життя). Висновки. Теорія збереження ресурсів С. Хобфолла найбільш повно та обґрунтовано пояснює генезис бойового стресу, що виникає у військовослужбовців під час діяльності в екстремальних умовах. Згідно з цією теорією стрес виникає, коли ключові ресурси людини (здоров’я, благополуччя, родина, почуття власного достоїнства, мети та сенсу життя) перебувають під загрозою втрати, загублені або не вдається їх відновити після значних зусиль. Визначено, що бойовий стрес є процесом впливу факторів бойової обстановки на психіку військовослужбовця, що супроводжується зниженням рівня психологічної безпеки особистості та появою неспецифічних доклінічних психологічних проявів, які у сукупності уявляються поняттям «бойова психологічна травма особистості» або сягають специфічних нозологічних ознак психічних розладів, об’єднаних у категорію «бойова психічна травма». Для запобігання виникнення та розвитку бойового стресу необхідно розробляти та впроваджувати систему профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, яка повинна складається з заходів психологічної роботи, що проводяться на трьох етапах: підготовчому (перед виконанням бойових завдань), етапі безпосереднього виконання завдань у зоні бойових дій, завершальному етапі (після виконання завдань після повернення в пункт постійної дислокації).
32
Щербан, Тетяна. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІВ У РОБОТІ З КРИЗОВИМИ СИТУАЦІЯМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (2020): 360–77. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.185.
Full textAbstract:
Значущою характеристикою сьогодення є збільшення кризових та травматичних ситуацій (гострі міжособистісні конфлікти, фізичне насильство, важкі хвороби). Особистість не може самостійно справитися із зазначеними викликами життя. Людина потребує фахової допомоги від психологів. Отже, сьогодні актуальною є підготовка якісних психологів, здатних справлятися із сучасними викликами соціуму. Мета дослідження – виокремити психологічні особливості психологів і майбутніх психологів, які сприяють ефективній роботі з кризовими ситуаціями. Вибірку дослідження розділено на дві групи: студентська (випускники психологи); “кризова” (волонтери Руху підтримки військових та працівники психоневрологічного інтернату). Дослідження, проведене у “кризовій” групі, продемонструє особливості, необхідні для роботи з психотравмою. Це послугує взірцем для майбутніх практикуючих психологів і дасть можливість ефективно організувати процес професійної підготовки у закладі вищої освіти. Емпіричне дослідження двох груп респондентів дало можливість виокремити якості, які притаманні досліджуваним. У досліджуваних кризової групи є значно вищим, ніж у студентськійгрупі, прийняття ризику. Це доводить, що у людей, які часто мають справу з екзис тенційними проблемами і зберігають інтерес до них, є вищою готовність діяти в умовах невизначеності результату, в умовах тривоги і трудно-щів. У них більшою є впевненість у тому, що все, що відбувається загалом, є корисним, оскільки приносить досвід. Також встановлено важливий факт про незалежність у досліджуваних кризової групи у прийнятті ризику від вікової характеристики. Відкритість новому й активність у важких ситуаціях, таким чином, не завжди визначаються віком і браком досвіду. Досліджувані кризової групи демонструють загалом приблизно однаковий рівень вияву двох базових груп якостей (відчувати та знати), що свідчить про високу варіативність у підборі ними стратегій вибору адаптивної поведінки у процесі подолання життєвих негараздів. Це, у свою чергу, забезпечує розвиток таких важливих якостей, як емпатійність, рефлективність тощо. Емпіричне дослідження, на підставі виокремлених психологічних властивостей респондентів студентської групи та групи “ризику”, дало можливість спрогнозувати особливості роботи у таких групах: студентська група досліджуваних у зв’язку із ситуативними й особистісними чинниками характеризується ретравматизацією і потребує програми розвитку адаптивних якостей; кризова група досліджуваних унаслідок частої дії кризових чинників демонструє високий рівень життєстійкості. Однак психологічна допомога досліджуваній групі повинна надаватись якісно і кваліфіковано задля уникнення феномену “психологічного завмирання”.Перспективою подальших досліджень може стати розробка комплексної програми розвитку життєвого потенціалу особистості, яка активно може використовуватися психологічними службами різних організацій.
33
Національна академія педагогічних наук України. "РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА ПІДСУМКАМИ МЕТОДОЛОГІЧНОГО СЕМІНАРУ НАПН УКРАЇНИ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОТИДІЇ НЕГАТИВНИМ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВПЛИВАМ НА ОСОБИСТІСТЬ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ» (8 квітня 2021 р.)". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 3, № 1 (2021). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2021-3-1-13-11.
Full textAbstract:
8 квітня 2021 р. відбувся методологічний семінар Національної академії педагогічних наук України «Актуальні проблеми психологічної протидії негативним інформаційним впливам на особистість в умовах сучасних викликів», у рамках якого розглядалися психологічні особливості розвитку особистості в сучасних соціокультурних умовах, психологічна безпека особистості та спільноти в контексті сучасних суспільних викликів, формування медіаінформаційної культури та громадянської компетентності учнів і студентів, психологічна допомога особистості в умовах пандемії COVID-19 та пов’язаних з нею інформаційних ризиків. Організаторами семінару виступили: Відділення психології, вікової фізіології та дефектології, Інститут психології імені Г.С. Костюка, Інститут соціальної та політичної психології, Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка, Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи НАПН України. За підсумками методологічного семінару запропоновано рекомендації органам державної влади, науковим організаціям, педагогічним колективам закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, працівникам засобів масової інформації, професійним об’єднанням психологів з метою вирішення зазначеної проблеми.
34
Lapinska T.V. "ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОЇ СТРЕСОГЕННОСТІ (З ВЕТЕРАНАМИ АТО/ООС)". International Journal of Innovative Technologies in Social Science, № 2(30) (7 червня 2021). http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ijitss/30062021/7568.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу психоемоційного стану середнього медичного персоналу за рівнем прояву депресивної та тривожної симптоматики, визначенню факторів, які мають найбільший вплив на психоемоційний стан медичних працівників і являються однією з причин формування та розвитку професійного (емоційного) вигорання СМП, які працюють в умовах підвищеної професійної стресогенності (АТО/ООС). Тривале зіткнення СМП з психологічними особливостями не тільки з ветеранами АТО/ООС, а й в спілкуванні між собою призводить до психоемоційного перенавантаження в умовах професійних, лікувальних взаємовідносин та інших взаємодій (спілкування, виконання поставленої задачі, надання допомоги) і створює фундамент для виникнення професійного (емоційного) вигорання. Діяльність медичних працівників пов’язана з порятунком людей, особливим, індивідуальним підходом до кожного, вимагає наявності таких психологічних якостей, як емоційна стійкість, професійна адаптація, взаємоповага та розуміння. Ефективність подолання кризових або стресових періодів залежить від індивідуальних рис особистості серед яких важливу роль відіграють стать, інтелект, темперамент особистості. Одними із, не менш важливих факторів зміни психоемоційного стану СМП є вік і стаж роботи в медичній сфері та професійне становлення фахівця в цій галузі. Здійснений Е. Ф. Зеєром [1] аналіз дає можливість виділити чотири основні особистісні складові професійного становлення фахівця: 1. Спрямованість особистості, яка характеризується системою домінуючих потреб, мотивів, відносин, ціннісних орієнтацій та установок. Компонентами професійної спрямованості є: • мотиви (наміри, інтереси, схильності, ідеали); • ціннісні орієнтації (зміст праці, заробітна плата, добробут, кваліфікація, кар'єра, соціальний стан тощо); • професійна позиція (ставлення до професії, установки, очікування і готовність до професійного розвитку); • соціально-професійний статус. На різних стадіях становлення ці компоненти мають різний психологічний зміст, зумовлений характером провідної діяльності і рівнем професійного розвитку особистості. 2. Професійна компетентність – сукупність професійних знань, умінь, а також способів виконання професійної діяльності. Її основні компоненти: • соціально-правова компетентність (знання й уміння в галузі взаємодії із суспільними інститутами і людьми, а також володіння прийомами професійного спілкування і поведінки); • спеціальна компетентність (підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності, уміння вирішувати типові професійні задачі й оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно здобувати нові знання й уміння за фахом); • персональна компетентність (здатність до постійного професійного росту і підвищення кваліфікації, а також реалізації себе в професійній праці); • аутокомпетентність (адекватне уявлення про свої соціально-професійні характеристики і володіння технологіями подолання професійних деструкцій); • екстремальна професійна компетентність (здатність діяти в умовах, що раптово ускладнилися, при аваріях, порушеннях технологічних процесів). 3. Професійно важливі якості – це психологічні якості особистості, що визначають продуктивність (продуктивність, якість, результативність і ін.) діяльності. Вони багатофункціональні і разом з тим кожна професія має свій ансамбль цих якостей. 4. Професійно значимі психофізіологічні властивості (зорово-рухова координація, окомір, нейротизм, екстраверсія, реактивність, енергетизм тощо). Розвиток цих властивостей відбувається вже в ході освоєння діяльності. У процесі професіоналізації одні психофізіологічні властивості визначають розвиток професійно важливих якостей, інші, професіоналізуючись, здобувають самостійне значення.О. М. Кокун в своїй монографії «Психологія професійного становлення сучасного фахівця» зазначає, що «…із досліджень останнього десятиліття, у підготовці фахівців із різних професій, що відносяться до типу "людина-людина", наявне суттєве протиріччя: з одного боку, соціально-економічні зміни, що відбуваються в суспільстві зумовлюють підвищення вимог до таких фахівців, їхньої активності і відповідальності відносно власного професійного й особистісного розвитку, а з іншого – підготовка цих фахівців здебільшого залишається значною мірою суто формальною, а їх професійний розвиток найчастіше відбувається стихійно. Також слід відзначити, що якщо етапам професійного відбору і, особливо, професійної підготовки професій типу "людина-людина" присвячено порівняно багато досліджень, то психологічні дослідження подальших етапів становлення фахівця у таких професіях практично не здійснювались (за виключенням окремих досліджень вчителів)» [2]. Тому тема психоемоційного стану СМП, які працюють з особливою категорією пацієнтів, а саме учасники бойових дій, ветерани АТО/ООС потребує вивчення та аналізу, враховуючи вік та тривалість спілкування з пацієнтами, що і зумовило актуальність даної проблеми і, відповідно, теми. Таким чином, в основу дослідження психоемоційного стану СМП покладений поділ середніх медичних працівників на групи, які розподілені за віковими категоріями та за стажем роботи.
35
ПРОХОРЕНКО, Леся Іванівна, та Наталія Іванівна ЯРМОЛА. "НА ДОПОМОГУ ПРАКТИКАМ — VІ МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС ЗІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ «ОСОБЛИВІ ДІТИ»: ОСВІТА І СОЦІАЛІЗАЦІЯ»". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 2, № 2 (2020). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-3-2.
Full textAbstract:
Стисло окреслено основні напрями в освіті осіб з особливими потребами, щоб привернути увагу освітян і науковців до тих проблем, які виникають і потребують вирішення, перспектив, які вбачаються у майбутньому. Наголошено, що серед основних напрямів залучення осіб з особливими потребами до загальноосвітнього простору України є організація інклюзивного навчання. У загальному баченні, інклюзивна парадигма передбачає надання підтримки особам з особливими потребами, яка може впроваджуватися у різних формах підтримки: технічна (забезпечення відповідного обладнання, завдяки чому людина з обмеженими можливостями здатна жити більш незалежним життям), психолого-педагогічна (освітні послуги, психологічна допомога, підтримка, та ін.), соціальна (соціальна адаптація осіб з особливими потребами у тому оточенні, в якому вони перебувають та ін.), науково-методична (розроблення наукового, навчально-методичного забезпечення освіти осіб з особливими потребами на основі законодавчих нормативно-правових актів) тощо.
 Окреслено основні проблеми, які виникли в умовах онлайн-навчання. У професійній спільноті приділяється увага питанням дистанційної освіти дітей з особливими освітніми потребами, зокрема, питанню організації онлайн-навчання дітей з особливими потребами.
 На розв’язання цих питань й були спрямовані практичні заходи Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України для педагогів, психологів, батьків. Зокрема, окреслено ключові рекомендації та перелік ресурсів щодо організації онлайн-навчання дітей з особливими потребами різних нозологій.
36
Вольнова, Леся, та Вікторія Щербій. "ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ ВИЯВУ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТІСТЮ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 квітня 2022, 5–14. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.17(62).01.
Full textAbstract:
Мета. Статтю присвячено теоретичному аналізу впливу пандемії на вияв агресивної поведінки та емпіричному дослідженню її гендерних відмінностей в особистостей юнацького віку. Методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (тестування з метою вивчення схильності до агресивної поведінки та виявлення домінуючих стратегій захисту й подолання в стресових ситуаціях). Результати. Визначено гендерні відмінності вияву агресивної поведінки в юнацькому віці. Констатовано, що загалом від 25% до 29% юнаків та юнок готові демонструвати на високому рівні різні варіанти агресивної поведінки. Водночас юнаки частіше виявляють фізичну агресію та ворожість, а дівчата – гнівливість та ворожість. Частина молодих людей (25,02%) у мінливому світі періоду пандемії як стратегію психологічного захисту використовують слабку регуляцію емоцій (серед юнок відсоток більший на 7,47%, ніж у хлопців) та надмірне уникнення будь-яких тривог, конфронтації задля забезпечення внутрішньої рівноваги (тут, навпаки, на 6,95% більше юнаків, аніж дівчат). Висновки. Встановлено, що суттєвою ознакою агресивної поведінки особистості є досягнення власних цілей, серед яких і пом’якшення наслідків карантинних обмежень. Молодь, прагнучи подолати стрес, розгубленість, страх, частіше звертається за допомогою до примітивних захисних механізмів психіки, зокрема й агресії. Констатовано, що примусове обмеження пересування для юнацтва є причиною: внутрішньоособистісного конфлікту (молоді немає, де зняти психологічну напругу); розвитку відчуття обмеження повноважень і втрати контролю над своєю долею; зниження почуттів спорідненості з іншими, самоефективності та автономії тощо. Наслідком цього у юнаків і юнок є загострення, як депресивних станів, так і станів роздратування, гніву, агресії. Вчені доводять, що з початком пандемії молоді люди почали зауважувати в себе невластиве їм почуття агресії. Юнаки реагують здебільшого злістю та фізичною агресією, агресивно спілкуються он-лайн та спонукають до насильства через інтернет. Молоді дівчата свою тривогу частіше компенсують через аутоагресію; кіберагресія виявляється через написання ворожих коментарів. Високий рівень згуртованості та адаптивності сім’ї діє як стримувальний чинники агресії здебільшого лише щодо дівчат.
 Література
 
 Слюсаревський, М.М., Найдьонова, Л.А., & Вознесенська, О.Л. (2020). Досвід переживання пандемії Covid-19: дистанційні психологічні дослідження, дистанційна психологічна підтримка. Матеріали онлайн-семінарів (23 квітня 2020 року) «Досвід карантину: дистанційна психологічна допомога і підтримка» та «Дистанційні психологічні дослідження в умовах пандемії Covid-19 і карантину» (15 травня 2020 року). Вознесенська, О.Л. (Ред.). Київ : ІСПП НАПН України. Режим доступу: https://ispp.org.ua/wp-content/uploads/Static/dosvid_onl-sem_23-04-20_and_15-05-20_ncov19.pdf
 Найдьонова, Л.А. (2021). Цифрові ризики в умовах дистанційної освіти в часи пандемії. Наукова доповідь на методологічному семінарі НАПН України «Актуальні проблеми психологічної протидії негативним інформаційним впливам на особистість в умовах сучасних викликів» (8 квітня 2021р). Вісник Національної академії педагогічних наук України. Вип. 3(1). 1–3. Режим доступу: https://doi.org/10.37472/2707-305X-2021-3-1-13-3
 Фурманов, И.А., Медведская, Е.И., Пархомович, В.Б., Аксючиц, И.В., Аладьин,A., Даниленко, A.B., … Чжэньлань, В. (2014). Психологические проблемы агрессии в социальных отношениях (Монография). Брест : БрГУ.
 ЮНІСЕФ: Негативний вплив COVID-19 на психічне здоров’я дітей та молоді – це лише вершина айсберга.. Unicef for every child. Ukraine (11 Жовтень, 2021). Режим доступу: https://www.unicef.org/ukraine/press-releases/impact-covid-19-poor-mental-health-children-and-young-people-tip-iceberg
 Ябченко, М. (2021). Парадокс маскулінності: вразливість чоловіків під час пандемії. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (9 квітня 2021). Україна. Режим доступу: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/presscenter/articles/2021/masculinity-paradox-vulnerabilities-of-men-during-pandemic.html
 Як живе молодь України під час COVID-19? Соціологічне дослідження. UNDP Ukraine. 2022. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (18 листопада 2020 р.) Режим доступу: https://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/covid%20impact/youth-COVID-19.pdf
 Abreu, L., Koebach, A., Díaz, O., Carleial, S., Hoeffler, A., Stojetz, W. … Brück, (2021). Life with corona: increased gender differences in aggression and depression symptoms due to the COVID-19 Pandemic burden in Germany. Frontiers in Psychology (27 July, 2021). Retrieved from https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.689396
 Buss, A.H. (1961). The psychology of aggression. New York: John Wiley & Sons Inc. Retrieved from https://doi.org/10.1037/11160-000
 Deeker, W. (2022). The Covid generation: the effects of the pandemic on youth mental health. The EU Research & Innovation Magazine (20 January, 2022). Retrieved from https://ec.europa.eu/research-and-innovation/en/horizon-magazine/covid-generation-effects-pandemic-youth-mental-health
 Killgore, D.S.W., Cloonan, S.A., Taylor, E.C., Anlap, І., & Dailey, N.S. (2021). Increasing aggression during the COVID-19 lockdowns. Journal of Affective Disorders Reports, 5, 100–163. Retrieved from https://doi.org/10.1016/j.jadr.2021.100163
 Munsell, S.E., O’Malley, L., & Mackey, C. (2020). Coping with COVID. Educational Research: Theory and Practice, 31(3), 101–109. Retrieved from https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1274340.pdf
 Reid, J.A., Chenneville, T., Gardy, S.M., & Baglivio, M.T. (2021). An exploratory study of COVID-19’s impact on psychological distress and antisocial behavior among justice-involved youth. Crime & Delinquency (11 November, 2021). Retrieved from https://doi.org/10.1177%2F00111287211054729
 Ye, B., Zeng, Y., Im, H., Liu, M., Wang, X., & Yang, Q. (2021). The relationship between fear of COVID-19 and online aggressive behavior: a moderated mediation model. Frontiers in Psychology, 12, 589–615 . Retrieved from https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.589615