Academic literature on the topic 'Психосоціальні фактори'

Резюме. Мета. На основі аналізу сучасних наукових та клінічних досліджень проаналізувати вплив психосоціальних факторів на результати фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини. Методи. Аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури, що стосуються основних підходів до процесу фізичної терапії болю в нижній частині спини; синтез та узагальнення. Результати. Проведений аналіз останніх наукових робіт показав, що існує багато досліджень, які описують вплив психосоціальних факторів на відновлення пацієнтів з неспецифічним болем у попереку. Кінезіофобія, катастрофізація уникнення страху мають прогностичні значення в розвитку хронічного болю. Однак існує обмежена кількість робіт стосовно впливу психосоціальних факторів на результат фізичної терапії та відповідність пацієнтів певним методам фізичної терапії. Враховуючи значний вплив на стан пацієнтів таких психосоціальних факторів, як кінезіофобія, катастрофізація, уникнення страху, необхідно володіти достатніми навиками, щоб вміти виявляти їх. Це дозволить на ранніх етапах виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку хронічного болю і застосовувати відповідні багатокомплексні методи терапевтичного втручання з можливим залученням інших спеціалістів. Оскільки основними тригерами болю у таких пацієнтів можуть бути саме психо-соціальні фактори, це може суттєво впливати на результат фізіотерапевтичного втручання. У літературі можна знайти достатньо рекомендацій до застосування скринінгових інструментів психосоціальних факторів для визначення прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Однак подібні інструменти дозволяють лише класифікувати пацієнтів на підгрупи за факторами ризику і не допомагають у визначенні та застосуванні певних методів фізичної терапії, враховуючи важкість стану пацієнта. Зважаючи на ці факти, виникає необхідність сконцентруватися на дослідженнях, які будуть спрямовані на вивчення застосування можливих методів та підходів фізичної терапії відповідно до визначених прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, неспецифічний біль у попереку, хронічний біль у попереку, психосоціальні фактори.

Мета – ретельне вивчення та аналіз факторів розвитку хронічного неспецифічного болю у спині, а також методів його діагностики та ефективного впровадження фізичної терапії. Методи дослідження. Для досягнення цілей був проведений теоретичний аналіз, що включав у себе узагальнення, синтез, порівняння та аналіз наявних результатів дослідження у сучасній науковій та методичній літературі. Результати дослідження. За результатами спостережень та огляду науково-методичної літератури хронічний неспецифічний м’язовий біль (ХНБС) у спині є складною і розповсюдженою проблемою здоров’я, що суттєво впливає на якість життя багатьох людей. Хронічний неспецифічний м’язовий біль у спині представляє собою тривалий або регулярний дискомфорт, що виникає в м’язах спини та може існувати без конкретної ідентифікованої патології чи основного захворювання, яке може пояснити цей біль. Цей стан може викликати неприємні відчуття, м’язову напругу та обмежити можливість фізичної активності, маючи значний вплив на якість життя пацієнта. Психосоціальні фактори відіграють суттєву роль у впливі на функціональність особи, якість її життя і обмежують її щоденну активність, що може сприяти зниженню продуктивності та частим періодам тимчасової непрацездатності. Ці фактори також впливають на результати фізіотерапевтичного втручання та мають значення для прогнозу у даного контингенту. Незважаючи на велику кількість досліджень у даній галузі, багато аспектів цієї проблеми залишаються недостатньо вивченими та неоднозначними. Наукова стаття присвячена огляду сучасних досліджень щодо хронічного неспецифічного м’язового болю у спині. В ній розглядаються питання патогенезу, факторів ризику, методів діагностики та доступних стратегій фізичної терапії. Проаналізовані результати останніх наукових досліджень сприяють поглибленню нашого розуміння механізмів виникнення болю та сприяють розробці більш продуктивних методів лікування. Окрім того, розглядаються психосоціальні аспекти впливу на розвиток хронічного неспецифічного м’язового болю у спині. Висновки. Аналіз наукової та науково-методичної літератури підтверджує, що біль у спині є поширеною проблемою, який значно впливає на якість життя хворих. Аналіз досліджень свідчить, що відновлення забезпечується завдяки правильно організованій і ефективній терапії.

Статтю присвячено аналізу теоретичних підходів до проблеми реалізації репродуктивного потенціалу жінок дітородного віку. Акцентується увага на соціальних проблемах, соціально-психологічних особливостях репродуктивної установки безплідних чоловіків і жінок, особливостях самосприйняття і самооцінки жінок у безплідному шлюбі, гендерній ідентичності жінок, які страждають на безпліддя, причинах психологічної неготовності до материнства та ін. Розглядається модель репродуктивного здоров’я жінки, яка охоплює медико-біологічні (генотип, особливості фізичного розвитку та стан соматичного здоров’я, особливості розвитку репродуктивної сфери та захворювання репродуктивної системи, сексуальний дебют, перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду), психосоціальні (умови існування та особливості взаємодії з близьким та далеким оточенням, економічні можливості та професійна приналежність, соціально-побутові умови, психотравмуючі події та фактори, доступність медичної допомоги, екологічний та кліматичний стан середовища життєзабезпечення, вимоги та традиції) та індивідуальнопсихологічні складові (когнітивні, емоційно-мотиваційні та поведінкові компоненти). Звертається увага на те, що безпліддя можна розглядати в трьох аспектах: як наслідок порушення репродуктивної функції, як клінічний діагноз та як психосоціальне явище. Процес адаптації до безпліддя складний та охоплює такі етапи: латентний (психологічна адаптація до діагнозу), терапевтичний (проходження діагностичних та лікувальних процедур), етап відносної стабільності (зниження мотивації до лікування, зневіра в успішний результат) та кризовий етап (посилення психологічної дезадаптації). Безпліддя призводить до негативних змін у структурі психоемоційного стану, самооцінки жінки і соціального самопочуття подружжя та може викликати порушення у сімейних відносинах. Саме тому наголошується на необхідності комплексного обстеження жінки, що, насамперед, охоплює психодіагностику психоемоційної сфери особистості.

Вступ. Через зростання частки пацієнтів похилого і старечого віку в сучасному суспільстві необхідним є глибоке розуміння особливостей їх медичного обслуговування. Врахування фізіологічних і психосоціальних аспектів цієї категорії пацієнтів стає критично важливим для забезпечення якісної та ефективної медичної допомоги. В Україні гостро стоїть питання щодо адаптації медичної системи до потреб геріатричних пацієнтів. Організаційні та соціальні аспекти вимагають покращення, зокрема шляхом створення спеціалізованих програм і підвищення кваліфікації медичного персоналу. Мета роботи – провести систематичний аналіз і визначення основних аспектів роботи медсестер із цільовою групою пацієнтів з урахуванням викликів, що виникають у контексті надання якісної та ефективної медичної допомоги людям похилого і старечого віку. Основна частина. Розгляд особливостей роботи медсестер з пацієнтами похилого і старечого віку базується на мультидисциплінарному підході, враховуючи не лише медичні, але і психологічні, соціальні та етичні аспекти. Застосування якісних методів дозволяє глибше зрозуміти контекст взаємодії медсестер з пацієнтами, виявити психосоціальні фактори та аспекти догляду, важливі для людей старших вікових груп. Розуміння психосоматичних аспектів у геріатричних пацієнтів є ключовим для успішної профілактики та лікування. Медсестри, які приділяють увагу не лише фізичному стану, але і психічному благополуччю, впливають на загальний результат лікування. Важливо враховувати індивідуальні особливості кожного пацієнта і вчасно виявляти фактори ризику для психосоматичних захворювань. Здатність сприяти психоемоційному здоров’ю стає важливою складовою медсестринського догляду в геріатрії. Висновки. Враховуючи розвиток геронтології та зростання чисельності населення похилого і старечого віку, підготовка медсестер до роботи із цільовою групою стає актуальним завданням для системи охорони здоров’я. Робота медсестер з пацієнтами похилого і старечого віку вимагає комплексного підходу та спеціалізованих навичок. Для надання оптимальної допомоги пацієнтам похилого і старечого віку важливо розвивати навички емпатії, терпіння та індивідуалізованого підходу. Розуміння і вирішення психологічних аспектів старіння, таких, як тривога та психічне благополуччя, є ключовими елементами професійної компетентності медсестер.

Мотивація науково-педагогічних працівників є ключовим фактором забезпечення високої якості освітнього процесу та розвитку інновацій у сфері науки і освіти. У статті висвітлено економічний аспект мотивації, що впливає на ефективність професійної діяльності працівників освітньої сфери. Проаналізовано сучасні методи економічної мотивації педагогічних працівників у різних країнах, зокрема в контексті реформування системи освіти в Україні. Визначено взаємозв'язок між рівнем матеріального забезпечення працівників та їх продуктивністю, а також його вплив на формування позитивного ставлення до менеджменту інновацій. Виявлено ключові фактори, що сприяють підвищенню мотивації, зокрема системи винагород, надбавок, грантові програми та підтримка професійного розвитку. Висвітлено проблеми недостатнього фінансового забезпечення та нерівності в оплаті праців освітній сфері. Наголошено на необхідності диференційованих підходів до оплати праці з урахуванням кваліфікації, досвіду та досягнень працівників. Розглянуто досвід європейських країн у створенні ефективних систем економічного стимулювання, що ґрунтуються на принципах прозорості, справедливості та ефективності. Порівнюються різні моделі економічного стимулювання, що застосовуються в наукових та освітніх установах. Надано рекомендації щодо впровадження інструментів стимулювання, спрямованих на досягнення стратегічних цілей освітніх установ. Розроблено модель інтеграції матеріальних і нематеріальних стимулів у контексті підвищення привабливості професії науково-педагогічного працівника. Узагальнено практичні результати та теоретичні висновки, які можуть бути використані для подальшого реформування освітньої системи. Рекомендовано застосовувати комплексний підхід до вирішення проблем мотивації працівників, який включає як економічні, так і психосоціальні аспекти. Підсумовано важливість економічної мотивації як основи сталого розвитку освіти і науки.

На основі інформованої згоди було обстежено 286 онкологічних пацієнтів, з них: 174 жінки та 114 чоловіків. Хворих досліджували на різних етапах лікувального процесу, а саме: при першому зіткненні з захворюванням – 78 осіб жіночої та 51 особа чоловічої статі, та при поверненні хвороби чи її рецидиві – 96 осіб жіночої та 63 чоловічої статі. У жінок та чоловіків з онкологічним захворюванням прогресування хвороби спричиняло зниження показників, які характеризують психосоціальну підтримку та було викликано як суб’єктивними (особливості сприйняття), так і об’єктивними факторами (зростання потреб хворих і вимог до допомоги). Показники психосоціальної підтримки у жінок були кращими, ніж у чоловіків. Рівень психосоціальної підтримки суттєво відрізнявся залежно від рівня сімейної адаптації родини

<strong>Цитуйте українською у Ванкувер стилі:</strong>&nbsp; Черевко ОМ. Механізми формування психічних розладів у людей, які живуть з ВІЛ. Медицина сьогодні і завтра. 2024;93(2):17-29. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.che Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14754557 <strong>Резюме</strong> Епідемія ВІЛ-інфекції вражає всі соціальні групи населення. Біопсихосоціальні стресори, що безпосередньо пов&rsquo;язані з ВІЛ-інфекцією, такі як стигма, дискримінація та сором, побічні ефекти лікування, симптоми ВІЛ-інфекції, розкриття діагнозу впливають на психічне здоров&rsquo;я людей, які живуть з ВІЛ. Стигматизація та дискримінація можуть стояти на заваді вчасному зверненню за психіатричною допомогою. Соціальна стигматизація ВІЛ-інфекції, у свою чергу, може вплинути на їхню прихильність до антиретровірусної терапії. Метою нашого дослідження стало вивчення механізмів формування психічних розладів у людей, які живуть з ВІЛ. Проведене комплексне обстеження 118 пацієнтів, у яких діагностовано ВІЛ-інфекцію у віці від 22 до 61 року за допомогою клінічного інтерв&rsquo;ю, опитувальника психопатологічної симптоматики Symptom Check List90-Revised, шкали депресії Бека, шкали особистісної та реактивної тривожності Спілбергера. В обстежених були виявлені органічні розлади настрою депресивні розлади, тривожні розлади; розлади пов&rsquo;язані зі стресом і травмою. Результати опитувальників підтверджують різноманітність та широту виявленої клінічної симптоматики серед обстежених. У 55,9 % пацієнтів виявлені тяжкі симптоми психологічного дистресу. Така ж кількість обстежених демонструвала симптоми депресії різної вираженості за шкалою депресії Бека. В результаті дослідження виявлені ключові чинники психічних розладів у людей, що живуть з ВІЛ: низький рівень освіти, високий рівень безробіття, соціальна ізоляція та відсутність родинної підтримки, страх перед стигматизацією, наявність шкідливих звичок, стрес, пов'язаний з виявленням ВІЛ-інфекції. <strong><em>Ключові слова:&nbsp;</em></strong><em>антиретровірусна терапія, депресія, нейрозапалення, психосоціальні фактори.</em> &nbsp; <em><strong>Cite in English in Vancouver style:</strong></em> Cherevko O. Formation mechanisms of mental disorders&nbsp;in people living with HIV. Medicine Today and Tomorrow. 2024;93(2):17-29. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.che&nbsp;[in Ukrainian]. Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.14754557 <strong>Abstract</strong> The epidemic of Human Immunodeficiency Virus (HIV) infection affects all social groups of the population. Biopsychosocial stressors directly related to HIV infection, such as stigma, discrimination and shame, side effects of treatment, symptoms of HIV infection, and disclosure of the diagnosis influence the deterioration of mental health of people living with HIV. Stigma and discrimination can prevent the timely seeking of psychiatric help. Social stigmatization of HIV infection may affect their adherence to antiretroviral therapy. The purpose of our study was to study the formation mechanisms of mental disorders in people living with HIV. A comprehensive examination of 118 patients diagnosed with HIV infection between the ages of 22 and 61 was conducted at the Sumy Regional Clinical Medical Center for Socially Dangerous Diseases. During the examination of each patient, a psychiatric examination was carried out, anamnestic data were collected, and questionnaires were used: the Symptom Check List90-Revised psychopathological symptoms questionnaire, the Beck Depression Inventory, the State-Trait Anxiety Inventory (STAI). The examined patients were diagnosed with organic mood disorders, depressive disorders, anxiety disorders; disorders related to stress and trauma. The results of the questionnaires confirm the diversity and breadth of clinical symptoms found among those examined. 55.9% of patients had severe symptoms of psychological distress. 55.9% of the examined show symptoms of depression of varying severity. As a result of the study, the main parameters that influence the formation of mental disorders in people living with HIV were formed: socioeconomic factors, which are primarily represented by a low level of education and a fairly high level of unemployment, social isolation and the absence of family support, fear of stigmatization, the presence of harmful habits and stressful events and factors related to the detection of HIV infection. <strong><em>Keywords:</em></strong><em>&nbsp;antiretroviral therapy, depression, neuroinflammation, psychosocial factors.</em>

Вступ. Під час воєнних конфліктів військовослужбовці зазнають різноманітних стресових ситуацій, які ставлять під загрозу їхнє життя. Соціальна адаптація в цих умовах стає важливим аспектом розвитку особистості щодо соціально-психологічних перспектив. Мета: вивчення стилю життя та психосоціальної адаптації військовослужбовців силових структур. Методи. Для проведеннч дослідження використовувався комплект психодіагностичних інструментів (Life Style Index, опитувальник СПА, тест Кеттелла (16 RF), тест Мотиваційний профіль Річі-Мартіна та міжособистісних відносин Т. Лірі). Результати. Визначено основні складові формування стилю життя військовослужбовців з метою їхньої соціально-психологічної адаптації, зокрема факторну складову та компоненту подій. Можна констатувати стосовно впливу подій на стиль життя військовослужбовців, що вони пов’язані як із особистою, так і з сферою середовища, в якому вони знаходяться (колектив колег по службі, родина, друзі, інші особи, з якими відбувається комунікація). Висновки. Розкрито основні елементи формування стилю життя військовослужбовців в контексті їхньої соціально-психологічної адаптації, зокрема психосоціальні аспекти та компоненти подій.

У статті визначено загрози психічному здоров’ю населення під впливом гуманітарної кризи. Операціоналізовано категорію «гуманітарна криза», принципи та мету гуманітарних дій. Обґрунтовано, що психологічний вплив гуманітарних криз включає психологічні проблеми як на індивідуальному, так і на громадському рівнях після надзвичайної ситуації, а також вплив на наявні психологічні ресурси. Доведено, що у кризових ситуаціях посилюються психологічний стрес (наприклад, горе тощо), проблеми з психічним здоров’ям (наприклад, депресія, тривога, часто помічається посттравматичний стресовий розлад, психози тощо) та індивідуальні труднощі у веденні повсякденної діяльності. Підкреслено, що наслідками гуманітарних криз є зміна звичної поведінки, руйнація громадських та соціальних зв’язків, при цьому традиційні механізми підтримки можуть бути слабкими або зруйнованими, що збільшує рівень депривації та тривожності. Охарактеризовано особливості наслідків деструктивних впливів військових конфліктів та терористичних дій, зокрема таких як ендемічний жах, підозра, почуття провини та депресія. Загальний аналіз психосоціального контексту дозволив виділити важливі з цих втручань на різних рівнях: громаді, сім’ї та особистості, з адаптованими та взаємодоповнювальними підходами. Показано, що психологічна вразливість відноситься до ситуації, коли важка криза впливає на психологічне та поведінкове функціонування людини, виходячи з її початкового оточення, ступеня впливу критичної події та схильності до травми. Психосоціальна стійкість визначається як психологічна здатність відновлюватися після однієї або кількох потенційно травмуючих подій і добре функціонувати, незважаючи на стрес, негаразди та несприятливі ситуації. Це залежить від факторів ризику та факторів захисту особистості та ситуації (внутрішні та зовнішні ресурси). Чим більше значущих факторів ризику, тим менше людей може легко витримати. Гуманітарні втручання повинні робити акцент на всіх факторах захисту на економічному, соціальному та психологічному рівнях шляхом посилення або створення ресурсів . Обґрунтовано, що гуманітарні кризи, особливо унаслідок військових дій, мають сильний психосоціальний вплив на громади, сім’ї та окремих людей. Не врахування цього означає обмеження аналізу, розуміння надзвичайної ситуації та потреб, а також розгортання адекватної/адаптованої допомоги та підтримки. Знання психосоціальних змін, динаміки та потреб, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями, може дозволити краще інтегрувати цей аналіз у заходи і, отже, запропонувати більш ефективні та стійкі дії.

Визначено роль закладу освіти в організації психосоціальної підтримки для відновлення благополуччя усіх учасників освітнього процесу та формування життєстійкості дітей. Конкретизовано визначальні фактори для безпечного розвитку і зростання школярів. Оха