Journal articles: 'Психосоціальні фактори'

1

Згурський, А., Я. Закаблуцький та С. Федоренко. "Аналіз впливу психосоціальних факторів на результат фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 106–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.106-109.

Full text

Abstract:

Резюме. Мета. На основі аналізу сучасних наукових та клінічних досліджень проаналізувати вплив психосоціальних факторів на результати фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини. Методи. Аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури, що стосуються основних підходів до процесу фізичної терапії болю в нижній частині спини; синтез та узагальнення. Результати. Проведений аналіз останніх наукових робіт показав, що існує багато досліджень, які описують вплив психосоціальних факторів на відновлення пацієнтів з неспецифічним болем у попереку. Кінезіофобія, катастрофізація уникнення страху мають прогностичні значення в розвитку хронічного болю. Однак існує обмежена кількість робіт стосовно впливу психосоціальних факторів на результат фізичної терапії та відповідність пацієнтів певним методам фізичної терапії. Враховуючи значний вплив на стан пацієнтів таких психосоціальних факторів, як кінезіофобія, катастрофізація, уникнення страху, необхідно володіти достатніми навиками, щоб вміти виявляти їх. Це дозволить на ранніх етапах виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку хронічного болю і застосовувати відповідні багатокомплексні методи терапевтичного втручання з можливим залученням інших спеціалістів. Оскільки основними тригерами болю у таких пацієнтів можуть бути саме психо-соціальні фактори, це може суттєво впливати на результат фізіотерапевтичного втручання. У літературі можна знайти достатньо рекомендацій до застосування скринінгових інструментів психосоціальних факторів для визначення прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Однак подібні інструменти дозволяють лише класифікувати пацієнтів на підгрупи за факторами ризику і не допомагають у визначенні та застосуванні певних методів фізичної терапії, враховуючи важкість стану пацієнта. Зважаючи на ці факти, виникає необхідність сконцентруватися на дослідженнях, які будуть спрямовані на вивчення застосування можливих методів та підходів фізичної терапії відповідно до визначених прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, неспецифічний біль у попереку, хронічний біль у попереку, психосоціальні фактори.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Чоповський, Дмитро Петрович. "СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ХРОНІЧНИЙ НЕСПЕЦИФІЧНИЙ М’ЯЗОВИЙ БІЛЬ У СПИНІ". Public Health Journal, № 4 (26 грудня 2023): 101–7. http://dx.doi.org/10.32782/pub.health.2023.4.15.

Full text

Abstract:

Мета – ретельне вивчення та аналіз факторів розвитку хронічного неспецифічного болю у спині, а також методів його діагностики та ефективного впровадження фізичної терапії. Методи дослідження. Для досягнення цілей був проведений теоретичний аналіз, що включав у себе узагальнення, синтез, порівняння та аналіз наявних результатів дослідження у сучасній науковій та методичній літературі. Результати дослідження. За результатами спостережень та огляду науково-методичної літератури хронічний неспецифічний м’язовий біль (ХНБС) у спині є складною і розповсюдженою проблемою здоров’я, що суттєво впливає на якість життя багатьох людей. Хронічний неспецифічний м’язовий біль у спині представляє собою тривалий або регулярний дискомфорт, що виникає в м’язах спини та може існувати без конкретної ідентифікованої патології чи основного захворювання, яке може пояснити цей біль. Цей стан може викликати неприємні відчуття, м’язову напругу та обмежити можливість фізичної активності, маючи значний вплив на якість життя пацієнта. Психосоціальні фактори відіграють суттєву роль у впливі на функціональність особи, якість її життя і обмежують її щоденну активність, що може сприяти зниженню продуктивності та частим періодам тимчасової непрацездатності. Ці фактори також впливають на результати фізіотерапевтичного втручання та мають значення для прогнозу у даного контингенту. Незважаючи на велику кількість досліджень у даній галузі, багато аспектів цієї проблеми залишаються недостатньо вивченими та неоднозначними. Наукова стаття присвячена огляду сучасних досліджень щодо хронічного неспецифічного м’язового болю у спині. В ній розглядаються питання патогенезу, факторів ризику, методів діагностики та доступних стратегій фізичної терапії. Проаналізовані результати останніх наукових досліджень сприяють поглибленню нашого розуміння механізмів виникнення болю та сприяють розробці більш продуктивних методів лікування. Окрім того, розглядаються психосоціальні аспекти впливу на розвиток хронічного неспецифічного м’язового болю у спині. Висновки. Аналіз наукової та науково-методичної літератури підтверджує, що біль у спині є поширеною проблемою, який значно впливає на якість життя хворих. Аналіз досліджень свідчить, що відновлення забезпечується завдяки правильно організованій і ефективній терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Ширяєва, Людмила, та Юлія Капустіна. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ УСКЛАДНЕНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕПРОДУКТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 8(53) (2019): 113–26. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).12.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено аналізу теоретичних підходів до проблеми реалізації репродуктивного потенціалу жінок дітородного віку. Акцентується увага на соціальних проблемах, соціально-психологічних особливостях репродуктивної установки безплідних чоловіків і жінок, особливостях самосприйняття і самооцінки жінок у безплідному шлюбі, гендерній ідентичності жінок, які страждають на безпліддя, причинах психологічної неготовності до материнства та ін. Розглядається модель репродуктивного здоров’я жінки, яка охоплює медико-біологічні (генотип, особливості фізичного розвитку та стан соматичного здоров’я, особливості розвитку репродуктивної сфери та захворювання репродуктивної системи, сексуальний дебют, перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду), психосоціальні (умови існування та особливості взаємодії з близьким та далеким оточенням, економічні можливості та професійна приналежність, соціально-побутові умови, психотравмуючі події та фактори, доступність медичної допомоги, екологічний та кліматичний стан середовища життєзабезпечення, вимоги та традиції) та індивідуальнопсихологічні складові (когнітивні, емоційно-мотиваційні та поведінкові компоненти). Звертається увага на те, що безпліддя можна розглядати в трьох аспектах: як наслідок порушення репродуктивної функції, як клінічний діагноз та як психосоціальне явище. Процес адаптації до безпліддя складний та охоплює такі етапи: латентний (психологічна адаптація до діагнозу), терапевтичний (проходження діагностичних та лікувальних процедур), етап відносної стабільності (зниження мотивації до лікування, зневіра в успішний результат) та кризовий етап (посилення психологічної дезадаптації). Безпліддя призводить до негативних змін у структурі психоемоційного стану, самооцінки жінки і соціального самопочуття подружжя та може викликати порушення у сімейних відносинах. Саме тому наголошується на необхідності комплексного обстеження жінки, що, насамперед, охоплює психодіагностику психоемоційної сфери особистості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Богайчук, С. І., С. С. Рябоконь та О. Б. Мігенько. "РОЛЬ МЕДСЕСТЕР У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ ПОХИЛОГО І СТАРЕЧОГО ВІКУ". Медсестринство, № 1 (28 травня 2024): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2024.1.14664.

Full text

Abstract:

Вступ. Через зростання частки пацієнтів похилого і старечого віку в сучасному суспільстві необхідним є глибоке розуміння особливостей їх медичного обслуговування. Врахування фізіологічних і психосоціальних аспектів цієї категорії пацієнтів стає критично важливим для забезпечення якісної та ефективної медичної допомоги. В Україні гостро стоїть питання щодо адаптації медичної системи до потреб геріатричних пацієнтів. Організаційні та соціальні аспекти вимагають покращення, зокрема шляхом створення спеціалізованих програм і підвищення кваліфікації медичного персоналу. Мета роботи – провести систематичний аналіз і визначення основних аспектів роботи медсестер із цільовою групою пацієнтів з урахуванням викликів, що виникають у контексті надання якісної та ефективної медичної допомоги людям похилого і старечого віку. Основна частина. Розгляд особливостей роботи медсестер з пацієнтами похилого і старечого віку базується на мультидисциплінарному підході, враховуючи не лише медичні, але і психологічні, соціальні та етичні аспекти. Застосування якісних методів дозволяє глибше зрозуміти контекст взаємодії медсестер з пацієнтами, виявити психосоціальні фактори та аспекти догляду, важливі для людей старших вікових груп. Розуміння психосоматичних аспектів у геріатричних пацієнтів є ключовим для успішної профілактики та лікування. Медсестри, які приділяють увагу не лише фізичному стану, але і психічному благополуччю, впливають на загальний результат лікування. Важливо враховувати індивідуальні особливості кожного пацієнта і вчасно виявляти фактори ризику для психосоматичних захворювань. Здатність сприяти психоемоційному здоров’ю стає важливою складовою медсестринського догляду в геріатрії. Висновки. Враховуючи розвиток геронтології та зростання чисельності населення похилого і старечого віку, підготовка медсестер до роботи із цільовою групою стає актуальним завданням для системи охорони здоров’я. Робота медсестер з пацієнтами похилого і старечого віку вимагає комплексного підходу та спеціалізованих навичок. Для надання оптимальної допомоги пацієнтам похилого і старечого віку важливо розвивати навички емпатії, терпіння та індивідуалізованого підходу. Розуміння і вирішення психологічних аспектів старіння, таких, як тривога та психічне благополуччя, є ключовими елементами професійної компетентності медсестер.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

КОЗИНЕЦЬ, Анатолій. "МОТИВАЦІЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ДОСВІД ЕВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 4 (28 листопада 2024): 218–22. https://doi.org/10.31891/mdes/2024-14-29.

Full text

Abstract:

Мотивація науково-педагогічних працівників є ключовим фактором забезпечення високої якості освітнього процесу та розвитку інновацій у сфері науки і освіти. У статті висвітлено економічний аспект мотивації, що впливає на ефективність професійної діяльності працівників освітньої сфери. Проаналізовано сучасні методи економічної мотивації педагогічних працівників у різних країнах, зокрема в контексті реформування системи освіти в Україні. Визначено взаємозв'язок між рівнем матеріального забезпечення працівників та їх продуктивністю, а також його вплив на формування позитивного ставлення до менеджменту інновацій. Виявлено ключові фактори, що сприяють підвищенню мотивації, зокрема системи винагород, надбавок, грантові програми та підтримка професійного розвитку. Висвітлено проблеми недостатнього фінансового забезпечення та нерівності в оплаті праців освітній сфері. Наголошено на необхідності диференційованих підходів до оплати праці з урахуванням кваліфікації, досвіду та досягнень працівників. Розглянуто досвід європейських країн у створенні ефективних систем економічного стимулювання, що ґрунтуються на принципах прозорості, справедливості та ефективності. Порівнюються різні моделі економічного стимулювання, що застосовуються в наукових та освітніх установах. Надано рекомендації щодо впровадження інструментів стимулювання, спрямованих на досягнення стратегічних цілей освітніх установ. Розроблено модель інтеграції матеріальних і нематеріальних стимулів у контексті підвищення привабливості професії науково-педагогічного працівника. Узагальнено практичні результати та теоретичні висновки, які можуть бути використані для подальшого реформування освітньої системи. Рекомендовано застосовувати комплексний підхід до вирішення проблем мотивації працівників, який включає як економічні, так і психосоціальні аспекти. Підсумовано важливість економічної мотивації як основи сталого розвитку освіти і науки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Krivonis, T. G. "Гендерні аспекти сприйняття психосоціальної підтримки у пацієнтів на різних етапах перебігу онкологічного захворювання". Експериментальна і клінічна медицина 84, № 3 (2020): 41–45. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.84.03.06.

Full text

Abstract:

На основі інформованої згоди було обстежено 286 онкологічних пацієнтів, з них: 174 жінки та 114 чоловіків. Хворих досліджували на різних етапах лікувального процесу, а саме: при першому зіткненні з захворюванням – 78 осіб жіночої та 51 особа чоловічої статі, та при поверненні хвороби чи її рецидиві – 96 осіб жіночої та 63 чоловічої статі. У жінок та чоловіків з онкологічним захворюванням прогресування хвороби спричиняло зниження показників, які характеризують психосоціальну підтримку та було викликано як суб’єктивними (особливості сприйняття), так і об’єктивними факторами (зростання потреб хворих і вимог до допомоги). Показники психосоціальної підтримки у жінок були кращими, ніж у чоловіків. Рівень психосоціальної підтримки суттєво відрізнявся залежно від рівня сімейної адаптації родини

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Черевко, О.М. "Механізми формування психічних розладів у людей, які живуть з ВІЛ". Медицина сьогодні і завтра 93, № 2 (2024): 17–29. https://doi.org/10.5281/zenodo.14754558.

Full text

Abstract:

Цитуйте українською у Ванкувер стилі:  Черевко ОМ. Механізми формування психічних розладів у людей, які живуть з ВІЛ. Медицина сьогодні і завтра. 2024;93(2):17-29. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.che Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14754557 Резюме Епідемія ВІЛ-інфекції вражає всі соціальні групи населення. Біопсихосоціальні стресори, що безпосередньо пов’язані з ВІЛ-інфекцією, такі як стигма, дискримінація та сором, побічні ефекти лікування, симптоми ВІЛ-інфекції, розкриття діагнозу впливають на психічне здоров’я людей, які живуть з ВІЛ. Стигматизація та дискримінація можуть стояти на заваді вчасному зверненню за психіатричною допомогою. Соціальна стигматизація ВІЛ-інфекції, у свою чергу, може вплинути на їхню прихильність до антиретровірусної терапії. Метою нашого дослідження стало вивчення механізмів формування психічних розладів у людей, які живуть з ВІЛ. Проведене комплексне обстеження 118 пацієнтів, у яких діагностовано ВІЛ-інфекцію у віці від 22 до 61 року за допомогою клінічного інтерв’ю, опитувальника психопатологічної симптоматики Symptom Check List90-Revised, шкали депресії Бека, шкали особистісної та реактивної тривожності Спілбергера. В обстежених були виявлені органічні розлади настрою депресивні розлади, тривожні розлади; розлади пов’язані зі стресом і травмою. Результати опитувальників підтверджують різноманітність та широту виявленої клінічної симптоматики серед обстежених. У 55,9 % пацієнтів виявлені тяжкі симптоми психологічного дистресу. Така ж кількість обстежених демонструвала симптоми депресії різної вираженості за шкалою депресії Бека. В результаті дослідження виявлені ключові чинники психічних розладів у людей, що живуть з ВІЛ: низький рівень освіти, високий рівень безробіття, соціальна ізоляція та відсутність родинної підтримки, страх перед стигматизацією, наявність шкідливих звичок, стрес, пов'язаний з виявленням ВІЛ-інфекції. Ключові слова: антиретровірусна терапія, депресія, нейрозапалення, психосоціальні фактори.   Cite in English in Vancouver style: Cherevko O. Formation mechanisms of mental disorders in people living with HIV. Medicine Today and Tomorrow. 2024;93(2):17-29. https://doi.org/10.35339/msz.2024.93.2.che [in Ukrainian]. Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.14754557 Abstract The epidemic of Human Immunodeficiency Virus (HIV) infection affects all social groups of the population. Biopsychosocial stressors directly related to HIV infection, such as stigma, discrimination and shame, side effects of treatment, symptoms of HIV infection, and disclosure of the diagnosis influence the deterioration of mental health of people living with HIV. Stigma and discrimination can prevent the timely seeking of psychiatric help. Social stigmatization of HIV infection may affect their adherence to antiretroviral therapy. The purpose of our study was to study the formation mechanisms of mental disorders in people living with HIV. A comprehensive examination of 118 patients diagnosed with HIV infection between the ages of 22 and 61 was conducted at the Sumy Regional Clinical Medical Center for Socially Dangerous Diseases. During the examination of each patient, a psychiatric examination was carried out, anamnestic data were collected, and questionnaires were used: the Symptom Check List90-Revised psychopathological symptoms questionnaire, the Beck Depression Inventory, the State-Trait Anxiety Inventory (STAI). The examined patients were diagnosed with organic mood disorders, depressive disorders, anxiety disorders; disorders related to stress and trauma. The results of the questionnaires confirm the diversity and breadth of clinical symptoms found among those examined. 55.9% of patients had severe symptoms of psychological distress. 55.9% of the examined show symptoms of depression of varying severity. As a result of the study, the main parameters that influence the formation of mental disorders in people living with HIV were formed: socioeconomic factors, which are primarily represented by a low level of education and a fairly high level of unemployment, social isolation and the absence of family support, fear of stigmatization, the presence of harmful habits and stressful events and factors related to the detection of HIV infection. Keywords: antiretroviral therapy, depression, neuroinflammation, psychosocial factors.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Пугач, Сергій, Інесса Візнюк, Сергій Долинний та Мар’яна Драчук. "Стиль життя та психосоціальна адаптація військовослужбовців силових структур". Організаційна психологія Економічна психологія 31, № 1 (2024): 69–79. http://dx.doi.org/10.31108/2.2024.1.31.6.

Full text

Abstract:

Вступ. Під час воєнних конфліктів військовослужбовці зазнають різноманітних стресових ситуацій, які ставлять під загрозу їхнє життя. Соціальна адаптація в цих умовах стає важливим аспектом розвитку особистості щодо соціально-психологічних перспектив. Мета: вивчення стилю життя та психосоціальної адаптації військовослужбовців силових структур. Методи. Для проведеннч дослідження використовувався комплект психодіагностичних інструментів (Life Style Index, опитувальник СПА, тест Кеттелла (16 RF), тест Мотиваційний профіль Річі-Мартіна та міжособистісних відносин Т. Лірі). Результати. Визначено основні складові формування стилю життя військовослужбовців з метою їхньої соціально-психологічної адаптації, зокрема факторну складову та компоненту подій. Можна констатувати стосовно впливу подій на стиль життя військовослужбовців, що вони пов’язані як із особистою, так і з сферою середовища, в якому вони знаходяться (колектив колег по службі, родина, друзі, інші особи, з якими відбувається комунікація). Висновки. Розкрито основні елементи формування стилю життя військовослужбовців в контексті їхньої соціально-психологічної адаптації, зокрема психосоціальні аспекти та компоненти подій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Сахарова, Катерина Олександрівна, та Наталія Анатоліївна Липовська. "ВПЛИВ ГУМАНІТАРНОЇ КРИЗИ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 2 (13 червня 2022): 86–91. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.2.14.

Full text

Abstract:

У статті визначено загрози психічному здоров’ю населення під впливом гуманітарної кризи. Операціоналізовано категорію «гуманітарна криза», принципи та мету гуманітарних дій. Обґрунтовано, що психологічний вплив гуманітарних криз включає психологічні проблеми як на індивідуальному, так і на громадському рівнях після надзвичайної ситуації, а також вплив на наявні психологічні ресурси. Доведено, що у кризових ситуаціях посилюються психологічний стрес (наприклад, горе тощо), проблеми з психічним здоров’ям (наприклад, депресія, тривога, часто помічається посттравматичний стресовий розлад, психози тощо) та індивідуальні труднощі у веденні повсякденної діяльності. Підкреслено, що наслідками гуманітарних криз є зміна звичної поведінки, руйнація громадських та соціальних зв’язків, при цьому традиційні механізми підтримки можуть бути слабкими або зруйнованими, що збільшує рівень депривації та тривожності. Охарактеризовано особливості наслідків деструктивних впливів військових конфліктів та терористичних дій, зокрема таких як ендемічний жах, підозра, почуття провини та депресія. Загальний аналіз психосоціального контексту дозволив виділити важливі з цих втручань на різних рівнях: громаді, сім’ї та особистості, з адаптованими та взаємодоповнювальними підходами. Показано, що психологічна вразливість відноситься до ситуації, коли важка криза впливає на психологічне та поведінкове функціонування людини, виходячи з її початкового оточення, ступеня впливу критичної події та схильності до травми. Психосоціальна стійкість визначається як психологічна здатність відновлюватися після однієї або кількох потенційно травмуючих подій і добре функціонувати, незважаючи на стрес, негаразди та несприятливі ситуації. Це залежить від факторів ризику та факторів захисту особистості та ситуації (внутрішні та зовнішні ресурси). Чим більше значущих факторів ризику, тим менше людей може легко витримати. Гуманітарні втручання повинні робити акцент на всіх факторах захисту на економічному, соціальному та психологічному рівнях шляхом посилення або створення ресурсів . Обґрунтовано, що гуманітарні кризи, особливо унаслідок військових дій, мають сильний психосоціальний вплив на громади, сім’ї та окремих людей. Не врахування цього означає обмеження аналізу, розуміння надзвичайної ситуації та потреб, а також розгортання адекватної/адаптованої допомоги та підтримки. Знання психосоціальних змін, динаміки та потреб, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями, може дозволити краще інтегрувати цей аналіз у заходи і, отже, запропонувати більш ефективні та стійкі дії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Цибульська, Світлана. "ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДИТИНИ ЯК ВИЯВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ У БЕЗПЕЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Modern engineering and innovative technologies, № 27-03 (30 червня 2023): 42–48. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2023-27-03-024.

Full text

Abstract:

Визначено роль закладу освіти в організації психосоціальної підтримки для відновлення благополуччя усіх учасників освітнього процесу та формування життєстійкості дітей. Конкретизовано визначальні фактори для безпечного розвитку і зростання школярів. Оха

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Чеботарьова, Олена, Тетяна Павлюк, Людмила Молошнюк та Валерій Молошнюк. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ДАУНА ТА ЇХНІХ БАТЬКІВ". Особлива дитина: навчання і виховання 112, № 4 (2023): 39–59. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v112i4.155.

Full text

Abstract:

У статті розкривається актуальність проблеми гармонізації психоемоційного стану дітей з синдромом Дауна та їхніх батьків. Представлено аналіз спеціальної літератури, сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень щодо психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами та їх родин. Розкрито теоретичні засади психологічної підтримки: тлумачення психологічної підтримки як цілісної системи допомоги дитині з інвалідністю, її батькам, що полягає в попередженні та подоланні життєвих негараздів, труднощів соціалізації, гармонізації стосунків з оточуючими. Охарактеризовано проблеми організації і реалізації психолого-педагогічної підтримки дітей із синдромом Дауна, яка розглядається у контексті вирішення питань соціального розвитку, становлення позитивної Я-концепції такої дитини та її психологічної реабілітації і соціальної адаптації у взаємодії з членами родини.  Репрезентовано практичний досвід гармонізації психоемоційного стану дітей з синдромом Дауна та їх батьків у проєкті: «Інклюзивний Restart: психосоціальне відновлення для батьків і дітей ВПО та осіб з інвалідністю». Висвітлено питання організації спільного інклюзивного простору з метою надання психосоціальної підтримки матерям з дітьми з інвалідністю, терапевтичного вилучення їх з рутинного перебігу життя, наповненого травмувальними факторами (небезпека, емоційна напруга, самотність). Акцентується увага на важливості злагодженої роботи команди проєкту, що передбачає залучення педагогів, батьків, створення позитивного мікроклімату в таборі. Представлено перспективи подальшого дослідження з окресленої проблематики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Козьменко, Олена. "Дослідження психічного здоров’я та благополуччя дітей та сімей українських біженців (досвід Естонії)". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(59) (2022): 5–15. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2022-59-3-5-15.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано результати дослідження психічного здоров’я та благополуччя дітей та сімей українських біженців в Естонії. Дослідницька група Талліннського університету в межах гранту щодо поліпшення системи захисту дітей та благополуччя дітей та сімей в Естонії вирішила започаткувати пілотне дослідження у зв’язку з великою хвилею українських біженців в Естонію через війну, розпочату 24 лютого 2022. Соціальні працівники та співробітники служби захисту дітей виявилися неготові до надання послуг дітям та сім’ям з травматичним досвідом. Це стало приводом для вирішення проблеми науковим шляхом і збору даних в процесі проведення інтерв’ю з сім’ями українських біженців. У статті представлено теоретично-методологічні основи вивчення проблеми збереження психічного здоров’я біженців. Проаналізовано потреби українських сімей щодо щоденного функціонування та благополуччя. Під час пілотного дослідження було виявлено області, що впливають на благополуччя дитини та сімей українських біженців: потреби розвитку дітей; навички батьків, необхідні для задоволення цих потреб; а також фактори сім’ї та навколишнього середовища, які можуть впливати на те, як ці потреби задовольняються. Результати дослідження показали доволі високий адаптаційний потенціал дорослих та дітей, досвід розв’язання життєвих проблем допоміг українським біженцям швидко вирішити ключові питання організації нормального життя, адаптації до нового суспільства, соціалізації дітей тощо. Ключову роль при цьому зіграли різноманітні державні та волонтерські програми підтримки, допомога з боку уряду, надання пільг та фінансової підтримки українським біженцям. Проаналізовано, що потребами дітей та сімей українських біженців є надання психосоціальної допомоги, проведення тренінгів з питань адаптації, відвідування курсів з вивчення естонської мови. Показано, що своєчасне виявлення сильних та слабких сторін умов перебування, психологічних особливостей та факторів збереження психічного здоров’я сприяє відчуттю власної ефективності та полегшує роботу над змінами та покращенням психічного здоров’я та добробуту дітей і сімей українських біженців. Ключові слова: психічне здоров’я, благополуччя, діти та сім’ї українських біженців, адаптація, Естонія, умови перебування, психосоціальна допомога, аналіз потреб.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Маркін, Л. Б., та М. Й. Малачинська. "ПРОБЛЕМА ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ВІЙНИ НА ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК В УКРАЇНІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (22 січня 2025): 5–12. https://doi.org/10.11603/24116-4944.2024.2.15079.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчення впливу факторів війни на вагітних жінок в Україні. Матеріали та методи. Аналіз наукової літератури про вплив війни на фізичне та психічне здоров’я вагітних жінок, використовуючи порівняльні дані з інших регіонів, постраждалих від військових конфліктів. Результати дослідження та їх обговорення. Війна обмежила доступ до медичних послуг, посилила стресові фактори, що призвело до підвищення перинатальної смертності, ускладнень вагітності та зростання психічних розладів серед вагітних. Висновок. Необхідність впровадження інтегрованих медичних та психосоціальних послуг для жінок у зонах конфлікту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Сирцова, Ольга, та Роман Шумада. "Курси підвищення кваліфікації як фактор психосоціальної підтримки педагогів в умовах збройного конфлікту міжнародного характеру". International Science Journal of Education & Linguistics 1, № 4 (2022): 1–16. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjel.20220104.05.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена питанню визначення ролі навчання вчителів на курсах підвищення кваліфікації у стабілізації їхнього психо-емоційного стану за психосоціальної підтримки з боку викладачів під час активної фази збройного конфлікту міжнародного характеру. Дослідження базується на результатах опитування педагогів, яке проведено на засадах добровільності та анонімності. Перевірено та доведено гіпотезу щодо позитивного впливу психосоціальної підтримки педагогів під час проходження ними дистанційних курсів підвищення кваліфікації на задоволення їхніх базових психологічних потреб, що призводить до стабілізації емоційного стану, відновлення швидкості когнітивних процесів під час їхнього перебування в зоні збройного конфлікту. Встановлено наявність залежності між місцем фактичного перебування педагога (вдома на окупованій території; вдома на території, де поруч відбуваються активні бойові дії; вдома на території, підконтрольній Україні; в евакуації на території України; в евакуації за межами України) та переліком тих потреб, які були задоволені під час навчання на дистанційних курсах. Показано, що ефективне навчання педагогів в умовах збройного конфлікту можливе лише за наявності у них системи мотивів, серед яких домінують саме внутрішньо-позитивні. Досягнення ефективності та результативності навчання можливе також за умови задоволення потреби слухачів у структурі, яка реалізується за створення певних щоденно повторюваних алгоритмів та ритуалів пізнавальної діяльності слухачів курсів та візуалізації та схематизації запропонованих матеріалів. Важливу роль відіграють процес взаємодії слухачів курсі під час групової роботи на вебінарах, а також застосування техніки прогресивної м'язової релаксації, техніки дихання, тілесно-орієнтованої техніки та техніки позитивного мислення. Вчителі розглядають проходження курсів підвищення кваліфікації під час активної фази збройного конфлікту як можливість відволіктися від від думок про війну, стабілізувати власний емоційний стан. Однак, для третини слухачів курси є викликом, випробуванням, коли існують постійні проблеми з електрикою та зв’язком, та додатковим психологічним тиском. Отже, підвищення кваліфікації педагогічних працівників під час активної фази збройного конфлікту має здійснюватися суто на засадах добровільності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

КАЛЮЖНА, Євгенія, та Світлана ГАЙДАЄНКО. "КОМП’ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК ФАКТОР ДИСГАРМОНІЇ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 56–62. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.8.

Full text

Abstract:

У роботі здійснено спробу розкрити сутність феномена «комп’ютерна залежність», а також охарактеризувати вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на формування схильності до залежної поведінки. Продемонстровано, що натепер у психологічній науці сформульовано багато концепцій, які пояснюють явище адиктивності та процес її формування з різних методологічних позицій. Метою статті є аналіз психологічних підходів до розуміння механізмів і чинників формування комп’ютерної залежності у підлітковому віці. Аргументовано, що наявні наукові уявлення є недостатніми для чіткого розуміння психологічних чинників і механізмів формування залежної поведінки, що обмежує можливості врахування всіх цих факторів у розробці цільових психокорекційних та психопрофілактичних програм. Підтримано позицію сучасних учених щодо необхідності своєчасного попередження комп’ютерної залежності у підлітковому віці. Наголошено на важливості твердження, що знання психосоціальної сфери підлітків необхідне для організації цілеспрямованого пошуку адекватних способів психологічного впливу на особистість під час виникнення вікових проблем. Висновки. На основі вивчення психологічних підходів до розуміння механізмів формування комп’ютерної залежності, обґрунтовано ефективність системного підходу як методологічного фундаменту конструювання та реалізації корекційно-превентивних програм. Перспективою дослідження визначено з’ясування функціональних механізмів залежної поведінки у підлітковому віці, що дозволить реалізовувати ефективні психологічні моделі корекційно-превентивного впливу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

ЛЯХ, Тетяна, та Максим КУЗНЄЦОВ. "ПОХИЛИЙ ВІК ЯК ФАКТОР ВРАЗЛИВОСТІ У ПЕРІОД ВОЄННОГО ЧАСУ". Humanitas, № 2 (28 червня 2024): 80–85. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.2.12.

Full text

Abstract:

Люди похилого віку є вразливою категорією населення і, саме тому, у практиці соціальної роботи вони розглядаються як специфічна, особлива група, яка потребує задоволення спеціалізованих індивідуальних потреб. Наразі, їх реалізація забезпечується шляхом соціальних гарантій, соціального страхування; надання соціальної допомоги, соціальної підтримки, соціальних послуг; впровадженням соціальних проєктів і програм, спрямованих на розвиток життєстійкості людей похилого віку. Автори статті зазначають, що повномасштабне вторгнення росії на територію нашої держави 24 лютого 2022 року, мало негативний вплив на життя та здоров’я людей похилого віку, загрожуючи їхній життєстійкості загалом. Наразі, перед суспільством постають виняткові, незвичні й надзвичайні проблеми: зміна пріоритетів, створення нових форм допомоги й соціальної підтримки людей похилого віку, надання притулків, шелтерів для тимчасового проживання, пошук шляхів їхньої інтеграції та соціальної адаптації у середовище приймаючих громад, навчання фахівців для роботи у надзвичайних умовах. Враховуючи воєнний стан в Україні, для аналізу потреб людей похилого віку варто зосередитися на їхніх ключових труднощах (самообслуговування, втрата соціальних зв’язків, віддалення від дорослих дітей та друзів, психосоціальна, морально-ціннісна дезадаптація у суспільстві, самотність, самоізоляція, низька якість життя). У статті зазначається, що у перші дні повномасштабної російської агресії, під загрозою перебували базові потреби людини, як от: потреба у воді, захисті, здоров’ї, харчуванні. Через війну, люди похилого віку постійно переживають загрозу щодо власного життя, здоров’я, втрачають відчуття безпеки, захищеності й захисту рідних, можливості проживання у комфортних умовах. Наразі, актуальним й нагальним є питання безпеки конкретної людини та, загалом, національної безпеки. Водночас, не контрольованість зазначеного питання, призводить до розгубленості, тривоги, хвилювання, занепокоєння, стресу, дезорієнтації тощо. Це призводять до зміни поведінки, людина починає демонструвати злість, агресію, роздратування, низький рівень самоконтролю, посилюються панічні настрої.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Харченко, Наталя. "Особливості підлітків, що мають ризик наркотизації". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 314–23. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-314-323.

Full text

Abstract:

Конcтановано, що у науковій переодиці представлені чинники, що обумовлюють генезу наркотичної залежноcті; індивідуально – типологічні оcобливоcті наркозалежних; визначено риcи оcобиcтоcті наркозалежного, перелічено підходи до причин формування пcихічної, зокрема наркотичної залежноcті. Зазначено що існує обмежений психодиагностичний інструментарій, що дозволяє визначити ризик наркотизації у підлітків. Мета дослідження - емпірично дослідити вираженість чинників ризику, що приводять до наркотичної залежності у підлітків за допомогою експрес-діагностики. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових першоджерел, психодіагностичний метод, що включав експресс-методику раннього виявлення схильності до наркоманії ("Кассандра"), проективні методики "Мій життєвий шлях" і "Графічний тест Коттла", методи математичної статистики. Результати. В пілотажному дослідженні виділена група ризику або група уваги, до якої увійшли підлітки з середньо-високим і високим рівнем за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови» та «Ставлення до наркотиків». Показано, що ці підлітки допускають можливість епізодичного споживання наркотичних засобів, вони часто стикаються з фактами вживання в соціальному оточенні, деякі констатують наявність проблем у взаємовідносинах в сім'ї. За шкалою «Біогенетичні передумови» у більшості досліджуваних не встановлено обтяжуючого анамнезу. За шкалою "Ризик нервово - психічного зриву" у підлітків групи ризику встановлено середній рівень задоволеності собою та життєвою ситуацією, що в несприятливих умовах може статі причиною неадекватного емоційного реагування. У більшості зафіксовано песимістичне реагування на емоційно - значущі події. У підлітків групи ризику представлений частковий образ подій у впорядкованій поcлідовноcті від минулого до майбутнього з ознаками нереаліcтичного/ілюзорного оптиміcтичного погляду на майбутнє життя та представлена зв’язаність часових зон («без минулого немає майбутнього»). Заключення. Аналіз результатів продемонстрував наявність у підлітків групи ризику часткового позитивного образу життєвого шляху і зв’язаність часових перспектив, на фоне високого рівня за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови» та «Ставлення до наркотиків», що свідчить про усвідомлену готовність до вживання наркотичних речовин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

КРИВОШЕЙ, Кирило. "ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ: ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», № 7 (13 березня 2025): 118–27. https://doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2025-1.16.

Full text

Abstract:

Мета статті полягає в дослідженні педагогічних підходів до підвищення стресостійкості здобувачів вищої освіти в умовах війни. Зазначається, що сучасні студенти стикаються зі значними психологічними викликами, зумовленими невизначеністю, змінами у форматах навчання, загрозами безпеці й вимушеною міграцією. Тож нині надзвичайно актуальним є питання стресостійкості та адаптації здобувачів вищої освіти. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, розвитку, психолого-педагогічного підходу, а також на використанні методів аналізу наукової літератури, емпіричних досліджень та порівняльного аналізу освітніх практик. Наукова новизна полягає у визначенні педагогічних умов, що сприяють підвищенню стресостійкості здобувачів вищої освіти, зокрема: формування безпечного й передбачуваного освітнього середовища, оптимізація навчального навантаження, застосування активних методів навчання та впровадження психоосвітніх програм. Особливу увагу приділено ролі викладачів у створенні підтримувального освітнього середовища та використанні індивідуального підходу до студентів, що дозволяє ефективніше впливати на їх адаптацію. Також акцентовано увагу на важливості інтеграції в освітній процес методів емоційної саморегуляції та психосоціальної підтримки, що сприяє адаптації здобувачів до кризових умов. Висновки. Хронічний стрес, спричинений факторами війни, негативно впливає на когнітивні процеси, емоційний стан і рівень академічної успішності здобувачів вищої освіти. Розвиток навичок конструктивного копінгу, критичного мислення та соціальної взаємодії сприяє зміцненню психологічної стійкості. Визначено, що системний підхід до розвитку стресостійкості в освітньому середовищі є нагальною потребою сучасності. Впровадження інноваційних методів навчання, програм психосоціальної підтримки та розвиток культури взаємодопомоги дозволить здобувачам вищої освіти зберігати емоційну рівновагу та ефективно навчатися навіть у складних умовах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Омельяненко, Віталій. "АНАЛІЗ АРХЕТИПНОГО ВИМІРУ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕВОЛЮЦІЙНИХ ТРАЄКТОРІЙ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМНИХ ІННОВАЦІЙ". Public management 21, № 1 (2020): 220–33. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-220-233.

Full text

Abstract:

Історія сучасної України є періодом значних трансформа- цій усіх сфер суспільного життя. Тренди геополітики вимагають глибокої змістовної трансформації всіх сфер держави. А вона, в свою чергу, вимагає розробки відповідних стратегій з метою забезпечення конкурентоспромож- ності України та забезпечення суб’єктності. Це можливо реалізувати через підвищення якості управління державними ресурсами на основі системних рішень через інституційний підхід. Однак у практиці публічного управління України зазначені аспекти міждисциплінарного підходу до розуміння бази інституційних трансформацій практично не мають практичного втілення в рамках реформ, що призводить до втрати як їх інноваційного потенціалу, так і наявного соціального капіталу (психосоціальний потенціал за Е. Афоні- ним). Отже, маловивченими залишаються питання методології розробки ці- леспрямованих змін інституціональної структури як детермінанти систем- ної цілісності, вирішення проблеми оцінки взаємного впливу змін окремих інститутів та аналізу динаміки всієї інституціональної структури. Проана- лізовано архетипні фактори функціонування макросистем, на які необхідно звернути особливу увагу для пошуку найбільш ефективних зусиль (ресур- сів) в межах застосування концепції інституційно-еволюційних траєкторій впровадження системних інновацій. Розглянуто архетипну методологію до визначення основ формування інституційно-еволюційних траєкторій впро- вадження системних інновацій. Доведено, що фактори успішності реформ як системних інновацій пов’язані не тільки зі змінами структур та функцій інституціонального механізму держави, а насамперед з соціальними чинни- ками. Визначено, що фактором успішності системних інновацій є створення унікального середовища, що ґрунтується на поєднанні технологічно-іннова- ційного базису, економіки та соціально-культурної системи. Обґрунтовано, що для втілення ідей та потенціалу системних реформ в реальні інновації, тобто реалізації в соціально-економічному просторі країни, потрібен спектр об’єктивних і суб’єктивних причин, зокрема культурна “підтримка” іннова- цій відіграє досить важливу роль.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Вінтоняк, Д. М., О. В. Новохатська, О. В. Ямпольська, І. В. Луганська та О. О. Кривоніс. "Досвід психосоціальної реабілітації осіб із психічними розладами на базі Сватівської обласної психіатричної лікарні". Pain medicine 3, № 2/1 (2018): 48–50. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29688.

Full text

Abstract:

Психічне здоров’я – найдорожче, що є у людини. Саме психічне здоров’я робить людину повноцінним членом суспільства. Психічне або душевне здоров’я, згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. В умовах сучасного стану розвитку психіатричної галузі проблема надання допомоги хворим із психічними розладами займає важливе місце. Це зумовлено не тільки збільшенням кількості осіб, що страждають на цю патологію, а й багатьма соціальними, економічними факторами, особливостями розвитку суспільства та його ставлення до пацієнтів із психічними проблемами. В таких умовах пріоритетними завданнями психіатрії є використання не тільки психофармакологічних засобів, але й методи реабілітаційного характеру, в основі яких лежить біосоціальна модель надання психіатричної допомоги з впровадження методів психологічного впливу, що спрямовані на реінтеграцію особистості, формування адаптивного самовдосконалення та ставлення до своєї хвороби, розвиток адаптивних властивостей на фоні наявних патопсихологічних рис. Хочемо показати, що в першу чергу психіатрична лікарня – це місце, де надається висококваліфікована медична, психологічна та соціальна допомога. Завдання допомогти людині залишитися повноцінним членом суспільства, а суспільству – по-іншому подивитися на людину, яка страждає цим розладом та прагне співчуття і розуміння у суспільстві. Сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Наумова, Л. В., У. О. Наумова та Т. І. Крицький. "ІНДЕКС МАСИ ТІЛА ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ ТА СПОСОБИ ЙОГО КОРЕКЦІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (23 серпня 2023): 13–18. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i3.14070.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Мета – відслідкувати динаміку змін поглядів на ожиріння, проаналізувати світовий досвід останнього десятиліття в пошуках ефективного лікування цього захворювання. Матеріал і методи. Здійснення системного аналізу було виконано шляхом використання пошукових систем наукової інформації, зокрема PubMed, Medscape, ScienceDirect, Google Scholar, UpToDate. Застосовано метод інформаційного пошуку та аналітико-порівняльний метод. Результати. Ожиріння пов’язане з численними ускладненнями: метаболічними, механічними, психічними. Доведено, що із збільшенням ІМТ зменшується тривалість життя. ІМТ є найкориснішим показником надмірної ваги та ожиріння, оскільки він однаковий для обох статей і для всіх вікових груп дорослих. Схуднення на 5–10 % від початкової маси знижує частоту виникнення цукрового діабету 2-го типу; серцево-судинної смертності; веде до покращення ліпідного профілю крові; нормалізації артеріального тиску; зменшення тяжкості обструктивного апное уві сні; покращення якості життя, пов’язаного із здоров’ям. Ожиріння має величезний вплив на очікувану тривалість життя. Розраховано, що до 70 років доживатимуть майже 80 % осіб, які мали нормальний ІМТ у віці 35 років; проте при ІМТ 30–35 кг/м2 ця частка зменшується до близько 70 %; при ІМТ 35–40 кг/м2 до ~62 %; при ІМТ 40–50 кг/м2 доживає до 70 років тільки половина. Зниження ваги на 5–10 % приводить до значного клінічного ефекту при наступних патологічних станах: остеоартриті, нетриманні сечі, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, синдромі полікістозних яєчників. Висновки. Ожиріння, за визначенням Асоціації медицини ожиріння, справді є хронічним рецидивним багатофакторним нейроповедінковим захворюванням, при якому збільшення жиру в організмі сприяє дисфункції жирової тканини та аномальній фізичній силі жирової маси, що призводить до несприятливих метаболічних, біомеханічних та психосоціальних наслідків для організму. Навіть незначне зниження маси тіла достовірно покращує загальний стан пацієнта, позитивно впливаючи на перебіг супутніх захворювань, покращує лабораторні показники та подовжує тривалість життя пацієнта. Доведено, що лише комбінований індивідуальний підхід до пацієнта з активним залученням його до лікування дає позитивний і, найголовніше, тривалий ефект.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Кучеров, Геннадій Геннадійович, та Оксана Василівна Глов’юк. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИН НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ ВІЙНИ". Соціальна робота та психологія: освіта і наука, № 2 (27 грудня 2024): 53–58. https://doi.org/10.32782/3041-1351/2024-2-10.

Full text

Abstract:

Вступ. Тема сімейної взаємодії ніколи не втрачала своєї актуальності та набула особливої важливості в надзвичайних умовах війни. Кризові обставини посилюють стресові фактори та створюють нові виклики, які впливають як на батьків, так і на дітей, змінюючи динаміку їхніх відносин. Розуміння соціально-психологічних аспектів впливу дитячо-батьківських відносин на формування особистості дитини з інвалідністю в умовах війни є надзвичайно важливим для прогнозування розвитку таких дітей, адже вони стикаються із складними ситуаціями, які мають суттєвий вплив на їх психологічний стан і соціальну адаптацію. За таких обставин процес формування особистості дитини проходить у значно складніших умовах. Для дітей зміни в оточенні, відсутність стабільності та безпеки, постійний психологічний тиск здатні погіршити не лише фізичне, а й психічне здоров’я. Невизначеність, зміни у звичному способі життя, відсутність можливості задовольнити базові потреби сприяють невдоволенню, розпачу, засмученню, гніву, ворожості, тривозі, страху та іншим негативним емоціям. У цьому контексті роль батьків є надзвичайно важливою, оскільки вони здатні забезпечити необхідну підтримку, стабільність і надати моделі поведінки, які допоможуть дитині пройти цей складний період не лише з мінімальними втратами для її психічного здоров’я, але й сприяти психологічному і соціальному розвитку дитини навіть в умовах війни. Мета та завдання статі. Мета статті полягає в аналізі взаємин між батьками і дітьми з інвалідністю та визначенні їх впливу на психосоціальний розвиток дітей даної категорії в контексті війни. Стаття досліджує, конкретні соціально-психологічні фактори, що виникають у кризових ситуаціях та можуть як позитивно, так і негативно впливати на формування особистості дитини з інвалідністю. Досягненню поставленої мети сприяло вирішення наступних завдань: 1. Вивчення впливу війни на емоційне та психічне здоров’я членів сім’ї, зокрема на дітей з інвалідністю. 2. Аналіз особливостей дитячо-батьківських відносин в умовах війни. 3. Оцінка важливості надання батьками підтримки та створення стабільної емоційної атмосфери для розвитку дітей з інвалідністю. Результати. Проаналізовано зміни, які відбуваються у відносинах між батьками та дітьми з інвалідністю під час військових конфліктів. Окреслено соціально-психологічні труднощі, з якими стикаються родини дітей з інвалідністю в кризових умовах, такі як стрес, депресія, тривога. Розглянуто вплив стресу на емоційний стан батьків і дітей, що спричиняє додаткові труднощі у їхніх відносинах. Проведено оцінку значення емоційної, моральної та соціальної підтримки з боку батьків в умовах війни на формування особистості дітей з інвалідністю. Усі ці аспекти допомагають отримати цілісне уявлення про те, як соціально-психологічні фактори взаємодіють з батьківськими відносинами та як вони можуть впливати на формування особистості дітей з інвалідністю в обставинах військового конфлікту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Dotsenko, Tetiana. "Питання залучення молоді на державну службу". Public Administration and Regional Development, № 12 (24 травня 2021): 538–50. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.12.11.

Full text

Abstract:

У статті подано результати аналізу питання залучення молодих людей на державну службу з огляду на суспільні настрої і тенденції, що побутують серед сучасної молоді. Автором, на базі тематичного опитувальника та аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень попередніх років, проаналізовано перелік основних показників, що є вирішальними при виборі молодою людиною напряму свого професійного шляху, серед яких: домінуючі мотиваційні елементи; основні проблеми і недоліки державної служби; категорії престижності і привабливості; фокус на пріоритетних напрямках роботи; ціннісні установки та визначення найвагоміших компетентностей з огляду на світогляд молодої людини. Встановлено, що ключовим елементом життєздатності української державної служби майбутнього є залучення молодих та амбітних фахівців із модерним поглядом на питання державного будівництва, неприйняттям застарілих, рудиментарних підходів до розуміння сутності державного управління, сформованим європейсько-орієнтованим світоглядом, мобільністю, відкритістю та політичною незаангажованістю. З іншого боку, наголошується на необхідності реформування окремих елементів сучасної державної служби, що не кореспондують із світоглядом і поведінковими особливостями молодих людей. У статті зазначено основні підходи до визначення рівнів симпатії та антипатії до державної служби, виокремлені основні стоп-фактори і недоліки, що заважають залученню молоді у державний сектор, змодельовані характерні для більшості сучасної молоді морально-ціннісні орієнтири та досягнуто розуміння первинних потреб молодих державних службовців, з огляду на загальну психосоціальну та філософсько-світоглядну модель сприйняття суспільства і держави молоддю.  Автором наголошується на важливості оптимізації наявної системи залучення кадрів на державну службу з урахуванням дослідження суспільного клімату, поступовому підвищені престижності державної служби та створені більшої кількості можливостей для творчої та професійної реалізації молодих людей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Мащак, С., та А. Доленко. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ У МОЛОДІ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 1 (25 березня 2025): 7–12. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.1.1.

Full text

Abstract:

У статті представлено теоретичний описовий аналіз почуття самотності у молоді, результати емпіричного дослідження. Почуття самотності у молодих людей є складним психосоціальним явищем, яке зумовлено багатьма взаємопов’язаними факторами. Задоволеність життям, психологічне благополуччя, рівень фрустрації, низька самооцінка, соціальна дезадаптація, ригідність є визначальними чинниками, які впливають на силу і вираженість цього почуття. Констатовано, що успішність подолання самотності залежить від того, наскільки юнаки та дівчата здатні вибирати адекватні стратегії подолання складних життєвих ситуацій (копінг-стратегії). Для подолання цього стану необхідно сприяти розвитку позитивної самосвідомості, високої самооцінки, здатності до адаптації в суспільстві та підтримки здорових міжособистісних стосунків. Це є ключем до зменшення почуття ізоляції та самотності. Самотність молодих осіб є детермінантою особистісного зростання, самоаналізу і досягнення внутрішньої гармонії та спокою. Водночас в більшості випадків це почуття супроводжується негативними емоціями: ворожістю, меланхолією і соціальною замкнутістю, оскільки викликається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, такими як стрес, проблем в сім’ї або соціальних мережах. За допомогою кластерного аналізу було встановлено три типи досліджуваних та зважаючи на показники, які увійшли до кожного з них вони отримали відповідні назви. Перший тип отримав назву «Група емоційно зрілих особистостей», другий тип – «Група людей, що переживають хронічне почуття самотності» та третій тип був названий як – «Група людей з конфліктною самоідентифікацією». Зокрема, за допомогою факторного аналізу було досліджено, що факторами, які впливають на формування почуття самотності у людей молодого віку є: «знижений рівень задоволеності життям», «психологічне благополуччя», «фрустрація», «самооцінка», «соціальна дезадаптація» та «ригідність».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Лазарева, Алла. "ПОДОЛАННЯ ТРАВМ І КРИЗ У ПЕРІОД ВІЙНИ". Philosophy and Governance, № 2(6) (25 лютого 2025): epg0035. https://doi.org/10.70651/3041-248x/2025.2.05.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються ключові проблеми подолання травм та криз у період війни, зокрема у контексті соціальної реабілітації, психосоціальної підтримки та забезпечення доступу до необхідних послуг для постраждалих. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації існуючих механізмів підтримки до умов війни та кризового управління. Основними проблемами визначено зниження ефективності існуючих соціальних і психологічних систем підтримки, нестача ресурсів та інфраструктури, а також підвищена потреба в мобільних і цифрових рішеннях для надання допомоги. Метою дослідження є вивчення існуючих підходів до подолання травм і криз та оцінка впливу війни на здатність надавати допомогу постраждалим. У статті застосовано методи порівняльного аналізу, контент-аналіз нормативно-правових актів, статистичний аналіз та розробка концептуальної моделі оцінки доступу до кризових послуг. Порівняльний аналіз досвіду таких країн, як Швеція, Німеччина та Франція, дозволив виявити ефективні практики, які можуть бути адаптовані до українських реалій. Результати дослідження показали, що війна значно вплинула на інституційну спроможність органів влади та створила серйозні виклики для соціальної інфраструктури. Одним із важливих аспектів є розвиток цифрових платформ для надання психологічної допомоги та реабілітації. У статті розроблено модель оцінки доступу до кризових послуг, яка включає такі фактори, як соціальний капітал, інфраструктура, економічний потенціал, рівень урядування та цифрові можливості. Застосування цієї моделі дозволить більш точно оцінити ефективність надання допомоги в умовах війни та виявити напрямки для удосконалення існуючої системи. Висновки вказують на важливість удосконалення механізмів кризового управління та підтримки постраждалих, зокрема через інтеграцію цифрових рішень і міжнародного досвіду.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Балаж, Марія, та Олександр Гордашевський. "Сучасні погляди на застосування заходів фізичної терапії в осіб з розсіяним склерозом". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (31 травня 2023): 94–98. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2023.1.94-98.

Full text

Abstract:

Резюме. Розсіяний склероз – це захворювання центральної нервової системи, що призводить до множинних функціональних порушень та інвалідності в молодому віці. Мета. Розглянути сучасні підходи та проблеми застосування заходів фізичної терапії в осіб із розсіяним склерозом (РС). Методи. Аналіз та узагальнення даних наукової літератури і практичних рекомендацій із застосування заходів фізичної терапії в осіб із РС. Результати. РС – розповсюджене хронічне захворювання центральної нервової системи, яке вражає приблизно 3 млн осіб у світі та є однією з найчастіших причин інвалідності. Актуальні наукові дані свідчать про те, що заходи фізичної терапії можуть бути ефективною стратегією реабілітації для людей із РС. Проте лише мала частка пацієнтів дотримується рекомендацій з рухової активності та проходить програму фізичної терапії. Розрив між доказовою базою та рівнем участі пацієнтів у програмах фізичної терапії може бути спричинений багатьма факторами, в подоланні яких важлива роль належить як практикуючим фізичним терапевтам, так і міжнародній науковій спільноті. Численні дослідження свідчать про позитивний вплив фізичних вправ на фізичний стан, рухові функції, симптоми та якість життя людей із РС. Проте аналіз спеціальної літератури виявив брак високоякісних доказів ефективності різноманітних методів та стратегій фізичної терапії. Окрім низької якості наукових досліджень, існують також численні фізичні, середовищні та психосоціальні бар’єри, які перешкоджають участі пацієнтів із РС у програмах фізичної терапії. Майбутні дослідження, які мають на меті вирішення цих обмежень, будуть мати важливе значення для підвищення ефективності комп лексної терапії пацієнтів із РС. Ключові слова: розсіяний склероз, реабілітація, фізична терапія, фізичні вправи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Задорожна, Анастасія Сергіївна. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНИХ НАУКОВИХ ПІДХОДАХ". Scientific Bulletin of Kherson State University Series Psychological Sciences, № 3 (1 листопада 2024): 30–37. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2024-3-4.

Full text

Abstract:

Мета. Метою статті є створення теоретичної моделі самоактуалізації особистості на основі контент-аналізу наукових концепцій, що вивчають та досліджують проблему самоактуалізації особистості в психологічній науці. Методи. Основними методами дослідження, використання яких передбачає створення теоретичної моделі наукових поглядів на самоактуалізацію особистості є теоретичний аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація, контент-аналіз. Результати. Відповідно до результатів ретроспективного аналізу проблеми самоактуалізації особистості, серед класичних психологічних підходів особливого значення поняття самоактуалізації набуває у дослідженнях гуманістичного підходу. В даних психологічних концепціях джерело самоактуалізації визначається активністю мотиваційно-вольового компонента, актуальних потреб, інтересів та цінностей особистості. Можна стверджувати, що проблема самоактуалізації особистості в українській психологічній школі сьогодні висвітлена більш широко, з урахуванням викликів сучасного життя. Виявлено, що самоактуалізація особистості значною мірою впливає на професійну сферу діяльності, оскільки зумовлює формування професійної мотивації, сприяє цілепокладанню й професійному розвитку, формуванню само- та професійної ідентичності. Що більше, відповідно до сучасних концепцій особистісний потенціал може бути реалізований не тільки в приватній та професійній сфері, а й мати можливість бути проявленим у творчості, соціальній взаємодії, саморозвитку та самовдосконаленні. Самоактуалізація особистості також слугує елементом протидії стресовим факторам впливу на особистість, виступаючи суттєвим психологічним підґрунтям для формування емоційної стійкості. Висновки. Самоактуалізація особистості є багатокомпонентним явищем, що охоплює властивості психологічної природи особистості, її психофізіологічні та психосоціальні детермінанти. Виявлено, що ефективність та можливість людини успішно реалізувати власний потенціал зумовлюють онтогенетичні особливості та досвід особистості, її мотиваційний, афективний та ціннісні компоненти тощо. Інтегративне дослідження основних психологічних концепцій самоактуалізації особистості дозволяє здійснити ретроспективний погляд на зародження самоактуалізації особистості як актуальної психологічної проблеми, а отже, надалі розширити її зміст у сьогоденні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Cherkun, M. P., та I. P. Katerenchuk. "ВПЛИВ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ФАКТОРІВ НА КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМОРБІДНОГО ПЕРЕБІГУ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ ТА ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇ ТЕРАПІЇ У МІСЬКИХ І СІЛЬСЬКИХ ЖИТЕЛІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (19 серпня 2020): 189–94. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11342.

Full text

Abstract:

Мета – визначити значимість впливу психосоціальних факторів, а саме тривоги та депресії, на клінічний перебіг гіпертонічної хвороби в умовах коморбідності та прихильність до антигіпертензивної терапії у сільських та міських жителів. Матеріал і методи. Обстежено та проаналізовано лікування 152 хворих на гіпертонічну хворобу, які перебували на стаціонарному лікуванні в Полтавському обласному медичному клінічному кардіоваскулярному центрі протягом 2018–2020 років. Пацієнти були поділені на групи залежно від ізольованого чи поєднаного перебігу гіпертонічної хвороби, а також від місця проживання, за віковими і ґендерними ознаками. Наявність тривоги та депресії визначали шляхом використання госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS). Прихильність до антигіпертензивної терапії визначали за допомогою розширеного і модифікованого опитувальника Моріски–Грін. Результати. Достовірно встановлено прямий кореляційний зв’язок (р>0,05) між наявністю в однієї досліджуваної особи і тривоги і депресії та наявністю коморбідної патології і відсутність залежності від територіальної належності (р<0,001) досліджуваних пацієнтів. Незалежно від територіальної належності жінки більше, ніж чоловіки, схильні до проявів тривоги або/і депресії, майже на 20,0 %. Зниження рівня прихильності мало зворотну кореляційну залежність зі зростанням коморбідної патології, наявністю та ступенем вираженості тривоги та/або депресії у порівнюваних групах. Висновки. Ізольований перебіг гіпертонічної хвороби у меншій мірі поєднується з такими психосоціальними факторами як тривога та/або депресія, тоді як зі зростанням коморбідності у перебігу ГХ прослідковується прямий кореляційний зв’язок між зростанням тривожно-депресивної симптоматики та супутніми ІХС та ЦД 2-го типу. У всіх досліджуваних групах виявлена більша схильність міських жителів до розвитку тривоги та депресії, порівняно з сільськими жителями. Низька прихильність до лікування асоціювалася зі зростанням коморбідної патології та наявністю клінічно вираженої тривоги та депресії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Shevchenko-Bitensky, K. V. "КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДИКАМЕНТОЗНОГО КОМПЛАЄНСУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГАЛЮЦИНАТОРНО-ПАРАНОЇДНИМИ РОЗЛАДАМИ ПРИ СУДИННІЙ ДЕМЕНЦІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (30 січня 2020): 154–60. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10816.

Full text

Abstract:

Актуальність проблеми клінічних особливостей медикаментозного комплаєнсу (МК) пацієнтів із судинною деменцією (СД) обумовлена, перш за все, поширеністю даної патології. Проблемі МК пацієнтів з деменцією присвячено достатню кількість досліджень, але в сучасній науці відсутні систематизовані уявлення щодо комплаєнтності хворих, клінічна картина яких включає не лише когнітивні, а й некогнітивні розлади. Особливу проблему складають галюцинаторно-параноїдні розлади (ГПР) при СД. Дослідження в цьому напрямку мають велике медико-соціальне значення. Мета – встановити особливості МК у пацієнтів з ГПР при СД. Матеріал і методи. З метою визначення особливостей МК у пацієнтів з ГПР при СД було обстежено 75 пацієнтів з вказаною патологією. 51 пацієнт з частковим та неповним МК увійшов в основну групу, 24 пацієнти з повним МК склали контрольну групу. Для реалізації мети дослідження був використаний комплекс методів дослідження, що включав клініко-психопатологічний метод, доповнений шкалою МК, шкалою GAF та шкалою BPRS. Результати. Результати досліджень показали, що у 67,9 % пацієнтів з ГПР при СД виявлено порушення МК (у 34,6 % – частковий, у 33,3 % – низький МК). Ознаками такого порушення виявилися чинники ставлення до медикації (відмова/ухилення від прийому призначених ліків і процедур, негативне ставлення до препаратів, що приймаються та низька оцінка їх ефективності), чинники, пов’язані з пацієнтом (відсутність або часткова критика до хвороби і її проявів; високий рівень продуктивної симптоматики у вигляді розпаду розумових процесів, ворожості, підозріливості, галюцинаторно-параноїдної симптоматики та низький рівень соціального функціонування); чинники, пов’язані з близьким оточенням (низький рівень соціальної підтримки); чинники, пов’язані з лікарем (низький рівень терапевтичного альянсу). Висновки. Визначені фактори МК у осіб з ГПР при СД необхідно використовувати для вдосконалення діагностики ГПР у цих хворих та розробки персоніфікованої програми їх психосоціальної реабілітації, що дозволить підвищити ефективність терапії у цього контингенту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Борисюк, Алла, Владислав Трипольський та Наталія Завацька. "Програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(60) 2023 (2023): 5–15. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2023-60-1-5-14.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано результати дослідження психічного здоров’я та благополуччя дітей та сімей українських біженців в Естонії. Дослідницька група Талліннського університету в межах гранту щодо поліпшення системи захисту дітей та благополуччя дітей та сімей в Естонії вирішила започаткувати пілотне дослідження у зв’язку з великою хвилею українських біженців в Естонію через війну, розпочату 24 лютого 2022. Соціальні працівники та співробітники служби захисту дітей виявилися неготові до надання послуг дітям та сім’ям з травматичним досвідом. Це стало приводом для вирішення проблеми науковим шляхом і збору даних в процесі проведення інтерв’ю з сім’ями українських біженців. У статті представлено теоретично-методологічні основи вивчення проблеми збереження психічного здоров’я біженців. Проаналізовано потреби українських сімей щодо щоденного функціонування та благополуччя. Під час пілотного дослідження було виявлено області, що впливають на благополуччя дитини та сімей українських біженців: потреби розвитку дітей; навички батьків, необхідні для задоволення цих потреб; а також фактори сім’ї та навколишнього середовища, які можуть впливати на те, як ці потреби задовольняються. Результати дослідження показали доволі високий адаптаційний потенціал дорослих та дітей, досвід розв’язання життєвих проблем допоміг українським біженцям швидко вирішити ключові питання організації нормального життя, адаптації до нового суспільства, соціалізації дітей тощо. Ключову роль при цьому зіграли різноманітні державні та волонтерські програми підтримки, допомога з боку уряду, надання пільг та фінансової підтримки українським біженцям. Проаналізовано, що потребами дітей та сімей українських біженців є надання психосоціальної допомоги, проведення тренінгів з питань адаптації, відвідування курсів з вивчення естонської мови. Показано, що своєчасне виявлення сильних та слабких сторін умов перебування, психологічних особливостей та факторів збереження психічного здоров’я сприяє відчуттю власної ефективності та полегшує роботу над змінами та покращенням психічного здоров’я та добробуту дітей і сімей українських біженців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Васильченко, Ольга, and Тетяна Жданова. "TECHNOLOGICAL AND PSYCHODYNAMIC APPROACH TO THE ASSESSMENT OF THE PSYCHOLOGICAL STATE: OPPORTUNITIES AND PROSPECTS." "Scientific notes of the University"KROK", no. 1(73) (March 30, 2024): 260–74. http://dx.doi.org/10.31732/2663-2209-2024-73-260-274.

Full text

Abstract:

Стаття досліджує ситуацію з діагностикою психоемоційного стану і соціальної адаптованості в світі і в Україні. Вивчено світові підходи до діагностики психоемоційного стану і проблематика цієї сфери, сформульовано пошукову мету дослідження: "необхідно знайти технологію, яка б використовувала психодинамічний підхід і водночас спростила для фахівця інтерпретацію даних", і запропоновано рішення: Інтегральна Інструментальна Психодинамічна Діагностика (ІІПД) як психодіагностична технологія. Було використано комплекс методів: теоретичні – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння, структурування світового досвіду; пошук оптимальної технології для дослідження психоемоційного стану і ступеня соціальної адаптованості. Щоб дослідити актуальність запропонованого рішення, застосовані емпіричні методи: онлайн тестування з використанням психометричних і проєктивних методик, кількісна і якісна обробка даних задля інтерпретації отриманих результатів, а також факторний аналіз зв’язків між даними по групі. В якості прикладу роботи з діагностичним завданням «дослідження психоемоційного стану і ступеня соціальної адаптації» застосовано: методику “Акцент 2-90” (модифікований тест Леонгарда-Шмішека-Мюлера); опитувальник «МБДО» (Методика багатостороннього дослідження особистості – адаптована Ф. Березіним форма MMPI (Міннесотський Багатоаспектний Особистісний Опитувальник; Minnesota Multiphasic Personality Inventory); метод портретних виборів Сонді; Колірний тест Люшера. Досліджено й описано актуальний для сьогодення, сучасний підхід до тестування і інтерпретації психометричних і проєктивних методик: Інтегральна інструментальна психодинамічна діагностика як технологія; Дістали подальшого розвитку теоретичні уявлення щодо шляхів розв’язання завдання масштабованої, швидкої і точної діагностики психоемоційного стану в умовах наростаючої хвилі психічних розладів в Україні та світі. Досліджений в роботі інструментарій і підхід до автоматизованої інтерпретації може бути використаний в закладах реабілітації ветеранів, психосоціальної допомоги ВПО, постраждалим; в освітньо-педагогічних закладах; для діагностики психоемоційного стану пацієнтів лікарями, на яких покладений цей обов’язок. Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою пакета статистичних програм для SPSS 13.0 for Windows та пакета програм Microsoft Office for Mac OS; Google Workspace.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Gaponov, K. D. "VARIATIVITY OF CLINICAL-PSYCHOPATHOLOGICAL CONTENT OF DISORDERS RELATED TO ALCOHOL CONSUMPTION IN PERSONS WITH DIFFERENT PSYCHOLOGIC TRAUMATIC EXPERIENCES AND LEVELS OF PSYCHOSOCIAL STRESS." Inter Collegas 6, no. 1 (2019): 50–57. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.1.50-57.

Full text

Abstract:

VARIATIVITY OF CLINICAL-PSYCHOPATHOLOGICAL CONTENT OF DISORDERS RELATED TO ALCOHOL CONSUMPTION IN PERSONS WITH DIFFERENT PSYCHOLOGIC TRAUMATIC EXPERIENCES AND LEVELS OF PSYCHOSOCIAL STRESSGaponov K.D.The article presents the results of a comprehensive survey of 312 men suffering from alcohol dependence: 107 combatants, 89 forcibly displaced persons and 116 civilians in the city of Kharkiv and Kharkiv region. The study has shown that the clinical diversity and severity of disorders associated with alcohol consumption (the style of alcohol consumption, the ability to control the attraction to consume, tolerance, the structure of the withdrawal state, etc.), and their psychopathological arrangement (depression, anxiety, interpersonal sensitivity, hostility, phobic anxiety, somatization, paranoia) are associated with the severity of psychosocial stress that the patients experience. The factor of the presence of psychotraumatic experience, not associated with a distinct response to a stressful event, does not significantly affect the variability of psychopathological symptoms of individuals with alcohol dependence. The revealed patterns should be taken into account when developing treatment and rehabilitation and preventive measures for persons suffering from alcohol dependence.Key words: psychosocial stress, psychotraumatic experience, psychopathological manifestations, disorders related to the alcohol consumption. ВАРІАТИВНІСТЬ КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ РОЗЛАДІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВЖИВАННЯМ АЛКОГОЛЮ, У ОСІБ З РІЗНИМ ПСИХОТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ І РІВНЕМ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО СТРЕСУГапонов К.Д.На основі результатів комплексного обстеження 312 чоловіків, хворих на алкогольну залежність (АЗ): 107 комбатантів, 89 вимушено переміщених осіб та 116 осіб – цивільних мешканців м. Харкова і Харківської області, доведено, що клінічна різноманітність і вираженість розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю (стиль вживання алкоголю, здатність контролю над потягом до вживання, толерантність, структура стану відміни та ін.), та їх психопатологічне аранжування (депресія, тривога, міжособистісна сенситивність, ворожість, фобічна тривожність, соматизація, паранояльність), асоційовані з вираженістю психосоціального стресу, що випробовують хворі. Фактор наявності психотравматичного досвіду, не асоційований із виразним реагуванням на стресову подію, не справляє суттєвого впливу на варіативність психопатологічної симптоматики осіб з АЗ. Виявлені закономірності повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних та профілактичних заходів осіб, що страждають на АЗ.Ключові слова: психосоціальний стрес, психотравмуючий досвід, психопатологічні прояви, розлади, пов’язані із вживання алкоголю. ВАРИАТИВНОСТЬ КЛИНИКО-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКОГО СОДЕРЖАНИЯ РАССТРОЙСТВ, СВЯЗАННЫХ С УПОТРЕБЛЕНИЕМ АЛКОГОЛЯ, У ЛИЦ С РАЗНЫМ ПСИХОТРАВМАТИЧЕСКИМ ОПЫТОМ И УРОВНЕМ ПСИХОСОЦИАЛЬНОГО СТРЕССАГапонов К.Д.На основе результатов комплексного обследования 312 мужчин, больных алкогольной зависимостью (АЗ): 107 комбатантов, 89 вынужденно перемещенных лиц и 116 жителей г. Харькова и Харьковской области, доказано, что клиническое разнообразие и выраженность расстройств, связанных с употреблением алкоголя (стиль употребления алкоголя, способность контроля над влечением к употреблению, толерантность, структура состояния отмены и др.) и их психопатологическая аранжировка (депрессия, тревога, межличностная сензитивность, враждебность, фобическая тревожность, соматизация, паранояльность), ассоциированы с выраженностью психосоциального стресса, испытываемым пациентами. Фактор наличия психотравматического опыта, не ассоциированный с выраженным реагированием на стрессовое событие, не оказывает существенного влияния на вариативность психопатологической симптоматики лиц с АЗ. Выявленные закономерности должны учитываться при разработке лечебно-реабилитационных и профилактических мероприятий для лиц, страдающих АЗ.Ключевые слова: психосоциальный стресс, психотравмирующий опыт, психопатологические проявления, расстройства, связанные с употреблением алкоголя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Сергієнко, Вікторія, Володимир Сегін та Олександр Сергієнко. "ВПЛИВ ВИМУШЕНОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НА СТАН ХРОНІЧНОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА ІНСУЛІНОВОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ПРИ ДІАБЕТИЧНІЙ КАРДІАЛЬНІЙ АВТОНОМНІЙ НЕЙРОПАТІЇ". Problems of Endocrine Pathology 82, № 1 (2025): 33–39. https://doi.org/10.21856/j-pep.2025.1.04.

Full text

Abstract:

Емоційні реакції на психосоціальний стрес у внутрішньо переміщених осіб (ВПО) супроводжуються порушенням стану вегетативної нервової системи (ВНС). Дисфункція ВНС відіграє важливу роль у модуляції хронічного запалення низької інтенсивності (ХЗНІ), асоціюється з розвитком інсулінової резистентності (ІР) та кардіальної автономної нейропатії (КАН). Мета. Провести оцінку особливостей деяких показників ХЗНІ та ІР у ВПО при субклінічній діабетичній КАН. Матеріали та методи. Обстежено 15 практично здорових осіб (1-ша група, контроль), пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) із субклінічною КАН, які постійно проживають у м. Львові та області (2-га, n = 15) і хворі на ЦД2 із субклінічною КАН, які отримали статус ВПО (3-я група, n = 15). Вік, стать, тривалість ЦД2, ІМТ і HbA1c в групах не відрізнялись (Р > 0,05). Субклінічна КАН визначалася при верифікації порушених тестів кардіоваскулярних рефлексів та результатів короткочасної варіабельності ритму серця. Вміст імунореактивного інсуліну (ІРІ), високочутливого С-реактивного білка (вчСРБ), фактора некрозу пухлин (ФНП-α), інтерлейкіну (ІЛ)-1β, ІЛ-6 та ІЛ-10 в крові визначали за допомогою імуноферментних тест-систем. Розраховували індекс ІР (НОМА-ІР), а також ФНП-α/ІЛ-10. Отримані дані порівнювали за допомогою непараметричного критерію Манна-Уїтні, для їх опису використовували медіану (Me) та інтерквартильний розмах (Q25-Q75). Статистична значущість на рівні Р < 0,05. Програмне забезпечення – TIBCO Software Inc. (v. 14.0.0.15). Результати. Встановлено, що найбільш виразна ІР спостерігалась у хворих на ЦД2 із субклінічною КАН, які отримали статус ВПО (5,2 ± 1,7 [2,8; 8,1]) у порівнянні з пацієнтами 2-ої групи (Р2 < 0,05). У пацієнтів із субклінічною КАН виявлено збільшення вчСРБ, що особливо характерно для хворих 3-ї групи (9,9 ± 4,9 [2,1; 18,7] мг/л, Р2 < 0,05). Одночасно зафіксовано підвищення вмісту ФНП-a, ІЛ-6, ІЛ-10, а також показники співвідношення ФНП-α/ІЛ-10. Найбільш виразне збільшення ФНП-a і ФНП-α/ІЛ-10 спостерігалось у ВПО із субклінічною КАН (17 ± 4,9 пг/мл [2,8; 21,6], Р2 < 0,001) і 3,0 ± 2,9 [0,2; 9,9] (Р2 < 0,05). Висновки. Найбільш виразна ІР спостерігається у хворих на ЦД2 із субклінічною КАН, які отримали статус ВПО. Субклінічна КАН у ВПО, хворих на ЦД2, характеризується більш значним збільшенням концентрації вчСРБ, ФНП-α, показників ФНП-α/ІЛ-10.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Мельничук, Сергій Костянтинович. "ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СУПРОВОДУ ТА АДАПТАЦІЇ ГРОМАДЯН З ІНВАЛІДНІСТЮ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ У ХОДІ ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ: СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ". Наукові записки. Серія: Психологія, № 2 (4 вересня 2024): 88–94. http://dx.doi.org/10.32782/cusu-psy-2024-2-13.

Full text

Abstract:

Метою статті є дослідження психологічних механізмів супроводу та адаптації громадян з інвалідністю, які постраждали внаслідок воєнних дій в Україні, з особливим акцентом на специфіці формування базової властивості особистості – впевненості в собі. Стаття розглядає методи психологічної підтримки, інтервенційні стратегії та фактори, що сприяють розвитку впевненості в собі у даної категорії населення. Психологічний супровід та адаптація громадян з інвалідністю, які постраждали внаслідок воєнних дій в Україні, є надзвичайно важливими аспектами психосоціальної підтримки. Цей процес включає низку кроків і методів, спрямованих на зменшення психологічних наслідків, сприяння соціальній інтеграції та покращення якості життя цих людей. Наведені основні напрями та методи психологічної підтримки: 1. Психологічна діагностика Перший крок у наданні допомоги – це проведення комплексної психологічної діагностики. Вона включає оцінку психічного стану, рівня стресу, наявності посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, тривожності та інших психічних розладів. 2. Психотерапевтична підтримка може включати різні методи та підходи: когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає змінювати негативні мисленнєві патерни та поведінкові реакції на більш адаптивні; експозиційну терапію, яка застосовується для роботи з ПТСР і допомагає зменшити страх та тривогу через поступове опрацювання травматичних спогадів у безпечному терапевтичному середовищі; Еріксонівський гіпноз, який може бути використаний для розслаблення та зменшення симптомів тривоги і стресу; групова терапія як важливий інструмент для надання соціальної підтримки, який сприяє обміну досвідом і взаємній підтримці серед осіб з подібними проблемами. 3. Психоедукація передбачає надання інформації пацієнтам та їх родинам про природу їхніх психічних проблем, методи їхнього подолання, а також доступні ресурси і сервіси підтримки. 4. Соціально-психологічна реабілітація включає заходи для покращення соціальної адаптації та інтеграції осіб з інвалідністю: навчання нових навичок (професійна реабілітація та навчання нових професійних навичок, які можуть бути корисними для працевлаштування); соціальна інтеграція (заходи для покращення взаємодії з соціумом, включаючи участь у громадських заходах, клубах за інтересами, волонтерській діяльності). 5. Робота з родинами осіб з інвалідністю є невід'ємною частиною процесу реабілітації. Вона включає: консультації для членів родин (з метою допомогти родичам зрозуміти потреби постраждалих та як краще підтримати їх); сімейну терапію (для допомогти у вирішенні конфліктів та покращенні комунікації в родині). 6. Використання технологій забезпечує доступ до психотерапевтичної допомоги навіть у віддалених районах. Мобільні додатки: програми для самоконтролю, релаксації та управління стресом. 7. Мультидисциплінарний підхід, який передбачає співпрацю з іншими спеціалістами, є ключовим у наданні допомоги. Співпраця з медиками, соціальними працівниками, фізичними терапевтами та іншими спеціалістами дозволяє забезпечити комплексний підхід до реабілітації. 8. Законодавча та організаційна підтримка є важливою на державному рівні. Вона включає розробку законодавчих актів, які захищають права осіб з інвалідністю, створення програм підтримки, фінансування реабілітаційних центрів та ін. Комплексна психологічна підтримка громадян з інвалідністю, які постраждали від воєнних дій, є складним і багатоаспектним процесом, який потребує індивідуального підходу та залучення різних спеціалістів. Важливість цього напряму зростає в умовах сучасних викликів і його успішна реалізація може значно покращити якість життя постраждалих осіб. Основні завдання програми психологічного супроводу пов'язані із структурою впевненості в собі, включаючи мотиваційно-цільовий, когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий компоненти. Реалізація програми враховує виявлені особливості розвитку структурних компонентів впевненості в собі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Pinchuk, I., N. Stepanova, O. Sukhovii, H. Sulimovska та W. Zukow. "Influence of psychosocial factors on mental health: the results of questioning persons, suffered in zone of antiterrorist operation in Ukraine, internally displaced persons and employees involved in providing assistance = Вплив психосоціальних факторів на психічне здоров'я: за результатами анкетування осіб, які постраждали у зоні антитерористичної операції в Україні, внутрішньо переміщених осіб та працівників, задіяних у допомозі". Journal of Health Sciences 4, № 12 (2014): 133–66. https://doi.org/10.5281/zenodo.13123.

Full text

Abstract:

Pinchuk I., Stepanova N., Sukhovii O., Sulimovska H., Zukow W. Influence of psychosocial factors on mental health: the results of questioning persons, suffered in zone of antiterrorist operation in Ukraine, internally displaced persons and employees involved in providing assistance = Вплив психосоціальних факторів на психічне здоров'я: за результатами анкетування осіб, які постраждали у зоні антитерористичної операції в Україні, внутрішньо переміщених осіб та працівників, задіяних у допомозі. Journal of Health Sciences. 2014;4(12):133-166. ISSN 1429-9623 / 2300-665X. http://journal.rsw.edu.pl/index.php/JHS/article/view/2014%3B4%2812%29%3A133-166 http://ojs.ukw.edu.pl/index.php/johs/article/view/2014%3B4%2812%29%3A133-166 https://pbn.nauka.gov.pl/works/491272 DOI: 10.5281/zenodo.13123 http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.13123   The journal has had 5 points in Ministry of Science and Higher Education of Poland parametric evaluation. Part B item 1107. (17.12.2013). © The Author (s) 2014; This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Radom University in Radom, Poland Open Access. This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author(s) and source are credited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc/3.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc/3.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited. Conflict of interest: None declared. Received: 03.12.2014. Revised 05.12.2014. Accepted: 05.12.2014.   UDC 159.9.075:316.6 УДК 159.9.075:316.6   Influence of psychosocial factors on mental health: the results of questioning persons, suffered in zone of antiterrorist operation in Ukraine, internally displaced persons and employees involved in providing assistance   Вплив психосоціальних факторів на психічне здоров'я: за результатами анкетування осіб, які постраждали у зоні антитерористичної операції в Україні, внутрішньо переміщених осіб та працівників, задіяних у допомозі   I. Pinchuk1, N. Stepanova1, O. Sukhovii1, H. Sulimovska1, W. Zukow2 І.Я. Пінчук1, Н.М Степанова1, О.О. Суховій1, Г.С. Сулімовська1, W. Zukow2   1Ukrainian Research Institute of Social and Forensic Psychiatry and Narcology of MH of Ukraine 2Kazimierz Wielki University in Bydgoszcz, Poland   1Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України 2Kazimierz Wielki University in Bydgoszcz, Poland   Ключові слова: антитерористична операція в Україні, внутрішньо переміщені особи, соціальні працівники, волонтери, психологи, перша психологічна допомога, психотравмуючі ситуації, гостра реакція на стрес, посттравматичні психічні порушення   И.Я. Пинчук, Н.М. Степанова, А.А. Суховей, А.С. Сулимовская, W. Zukow   ВЛИЯНИЕ ПСИХОСОЦИАЛЬНЫХ ФАКТОРОВ НА ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ: ПО РЕЗУЛЬТАТАМ АНКЕТИРОВАНИЯ ЛИЦ, ПОСТРАДАВШИХ В ЗОНЕ АНТИТЕРРОРИСТИЧЕСКОЙ ОПЕРАЦИИ В УКРАИНЕ, ВНУТРЕННЕ ПЕРЕМЕЩЕННЫХ ЛИЦ И РАБОТНИКОВ, ЗАДЕЙСТВОВАННЫХ В ОКАЗАНИИ ПОМОЩИ   Ключевые слова: антитеррористическая операция в Украине, внутренне перемещенные лица, социальные работники, волонтеры, психологи, первая психологическая помощь, психотравмирующие ситуации, острая реакция на стресс, посттравматические психические нарушения   В статье изложены результаты анализа анкетирования 197 специалистов (113 психологов, 68 социальных работников и 29 волонтеров), которые задействованы в оказании помощи внутренне перемещенным лицам, пострадавшим в зоне АТО, которые непосредственно пребывали в зоне боевых действий. Также приводятся результаты анализа анкетирования 279 внутренне перемещенных лиц. По результатам исследования определены характерные особенности указанных специалистов, их текущее психологическое состояние и уровень стрессоустойчивости, сформулированы актуальные темы и потребности подготовки данного контингента. Отображены результаты анализа внутренне перемещенных лиц относительно условий, в которых они находятся на новом месте проживания. Определена необходимость создания программы оказания первой психологической помощи внутренне перемещенным лицам и людям в зоне боевых действий.   I. Pinchuk, N. Stepanova, O. Sukhovii, H. Sulimovska, W. Zukow   INFLUENCE OF PSYCHOSOCIAL FACTORS ON MENTAL HEALTH: THE RESULTS OF QUESTIONING PERSONS, SUFFERED IN ZONE OF ANTITERRORIST OPERATION IN UKRAINE, INTERNALLY DISPLACED PERSONS AND EMPLOYEES INVOLVED IN PROVIDING ASSISTANCE   Key words: antiterrorist operation in Ukraine, internally displaced persons, social workers, volunteers, psychologists, psychological first aid, psychotraumatic events, acute stress reaction, posttraumatic mental disorders   This article presents results of the survey, conducted among 197 professionals (113 psychologists, 68 social workers and 29 volunteers) which are involved in providing assistance to internally displaced persons, affected in zone ATO, who directly were in a combat zone. Also, the results of the analysis of the survey 279 internally displaced persons are displayed in this article. According to the survey the characteristics of such specialists, their current psychological state and level of stress are specified, topical issues and training needs of this population are formulated. The results of the analysis of internally displaced persons regarding the conditions in which they are located at the new place of residence are showed. The necessity to create programs of providing psychological first aid to internally displaced persons and people in the combat zone are identified.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Баранова, Анастасія. "ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ МАЙБУТНЬОГО В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Перспективи та інновації науки, № 11(45) (29 листопада 2024). http://dx.doi.org/10.52058/2786-4952-2024-11(45)-1107-1117.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Сергієнко, Ігор. "Особливості психосоціальної дезадаптації працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які перебували під окупацією". Disaster and crisis psychology problems, № 8 (2024). https://doi.org/10.52363/dcpp-2024.2.5.

Full text

Abstract:

Дослідження зосереджене на працівниках ДСНС України, які безпосередньо перебували під окупацією на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення Чорнобильської атомної електростанції. Основним напрямком роботи є вивчення факторів психосоціальної дезадаптації серед працівників, які виконували службові обов'язки під окупацією, ризикуючи життям. Вибірка дослідження складалася з-поміж 73-х працівників, які були відібрані на основі їхнього пережитого досвіду. Проведене дослідження показало, що найбільш значущим негативним фактором для працівників була відсутність можливості бути поряд із сім'єю та рідними (49,3%). Інформаційна ізоляція та відсутність доступу про події в країні також суттєво вплинули на їх психоемоційний стан, викликаючи страх і безвихідність. Крім того, постійна загроза для життя формувала високий рівень стресу й емоційного виснаження. Виявляється, недостатність потрібних ресурсів для проживання і несення служби хоч і була визнана, вона не виявилася настільки критичною, як інші фактори. Водночас (68,4%) працівників відзначили колектив більш згуртованим спільною метою, що підкреслює те, що спільні виклики здатні зміцнити колектив і сприяє покращенню морально-психологічному клімату. Спільна мета може об'єднувати людей, допомагаючи їм зосередитися на важливих завданнях й підтримувати один одного, що є особливо важливим у стресових ситуаціях. Психологічне супроводження професійної діяльності в умовах війни є критично важливим для підтримки працівників. Важливо вивчити травматичний досвід, з яким стикалися ці працівники, щоб розробити ефективні стратегії допомоги. Також важливо враховувати й соціальну ізоляцію, оскільки протягом воєнного конфлікту працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій часто відокремлені від своїх сімей та близьких. Це може призвести до почуття самотності та відчуженості, втрати соціальної підтримки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Антонова, Алевтина. "Формування культури безпеки праці у майбутніх інженерів-педагогів". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics) 11, № 21 (2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-11(21)-03.

Full text

Abstract:

Анотація. Комплекс глобальних проблем, викликаних стрімким технічним, економічним і соціальним розвитком людства, актуалізував на сьогоднішній день дилему - вижити або загинути. Науково-технічна революція відкрила широкі можливості для всебічного розвитку людини і, відповідно, зумовила зростання ролі людського фактора в житті суспільства. Вже сьогодні, в процесі трудової активності людини відбувається зміна декількох поколінь техніки. Ускладнення техніки вимагає від працівників постійного підвищення їх кваліфікації та оволодіння новими знаннями для подальшого вдосконалення. А це, в свою чергу, обумовлює необхідність гармонійного поєднання в кожному індивідуумі професійної компетентності з науковим світоглядом, соціальною відповідальністю і загальнолюдськими моральними цінностями. Ключовим в цьому процесі є формування гуманістичної, орієнтованої на загальнокультурні цінності світогляду особистості або так званого «безпечного типу людини». Все це пред'являє високі вимоги до рівня знань і компетентності сучасного здобувача вищої освіти, які можуть бути задоволені вдосконаленням системи підготовки фахівців і модернізації навчально-виховного процесу.  Стрімкий розвиток технологій вимагає відповідного удосконалення методик навчання безпеки професійної діяльності здобувачів вищої освіти і складу освітніх програм, які повинні враховувати не тільки сучасні вимоги науки і техніки, а й перспективи їх розвитку. Особливу увагу необхідно приділити змісту навчання і характеру встановлення міждисциплінарних зв'язків між загальноосвітніми, технічними і спеціальними дисциплінами. Культура безпеки повинна використовуватися як дієвий проект пробудження інтересу і виховання психофізіологічної і психосоціальної надійності кожної людини в процесі її індивідуальної життєдіяльності. В даний час важливо не тільки формування у здобувачів вищої освіти розуміння головних аспектів безпечної діяльності, а й прищеплення стійких навичок безпечних прийомів праці, формування культури безпеки на всіх рівнях виробничого процесу. Життя є головною цінністю кожної особистості, а існування і розвиток людства є головною загальнолюдською цінністю, які неможливі без забезпечення необхідного і достатнього рівня безпеки. Ключові слова: культура безпеки, небезпека, безпека, діяльність, техносфера, людський фактор, безпечна життєдіяльність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Sokoliuk, М. "NEUROPSYCHOLOGICAL AND PSYCHOSOMATIC FACTORS INFLUENCING REHABILITATION POTENTIAL IN ONCOLOGY PATIENTS: AN INTEGRATIVE REVIEW." Вісник Національного університету оборони України, May 23, 2024, 134–40. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2024-79-3-134-140.

Full text

Abstract:

В пропонованому огляді досліджено міждисциплінарні виміри нейропсихологічних і психосоматичних факторів реабілітаційного потенціалу онкологічних пацієнтів. На основі метатеоретичного аналізу узагальнено провідні дослідження в цьому напрямку щодо впливу цих факторів на результати реабілітації, а також обґрунтовано необхідність інтеграції психологічних оцінок та втручань у стандартні протоколи реабілітації. Мета - узагальнити сучасні дослідження впливу психосоматичних та психосоціальних факторів на реабілітаційний потенціал онкологічних хворих, зокрема комплексного підходу до реабілітації, який би враховував психологічне благополуччя разом із фізичним відновленням. Методи дослідження. Використовуючи систематичний пошук у реферативних базах даних, таких як PubMed, PsycINFO та Google Scholar, в огляді зібрано релевантні дослідження за ключовими словами, пов'язаними з онкологічною реабілітацією, психосоматичними факторами та психосоціальними змінними. Такий методологічний підхід забезпечує ретельний аналіз та інтерпретацію даних. Результати. Аналіз виявив значну кореляцію між психосоматичними синдромами (наприклад, тривогою за здоров'я, деморалізацією, алекситимією) та результатами реабілітації онкологічних пацієнтів. Це підкреслює вирішальну роль когнітивно-поведінкових механізмів та уваги у відновленні порушень рівноваги та припускає, що психологічні інтервенції можуть суттєво доповнити протоколи з фізичної реабілітації. Наукова новизна. Цей огляд висвітлює власне нейропсихологічні засади оптимізації реабілітаційного потенціалу, пропонуючи перспективи, зосереджуючись на сильних сторонах і благополуччі паціїнтів, а не на традиційних патологізованих моделях реабілітації. Практична значущість. Практичне значення цього дослідження полягає в тому, що воно закликає до розробки спрощених інструментів для оцінки психосоматичних факторів, спрямованих на поліпшення клінічної практики в онкологічній реабілітації. Воно виступає за мультидисциплінарний реабілітаційний підхід, що об'єднує онкологію, реабілітаційну медицину, психологію та досвід соціальної роботи. Висновки і подальші дослідження. Інтеграція психосоматичних і психосоціальних аспектів у протоколи реабілітації має фундаментальне значення для всебічного задоволення комплексних потреб онкологічних пацієнтів. Такий підхід, орієнтований на пацієнта, з акцентом на психологічному благополуччі поряд з фізичним відновленням, є важливим для максимізації реабілітаційного потенціалу. Майбутні дослідження повинні зосередитися на розробці та валідації практичних інструментів оцінки та втручань, які включають психосоматичні аспекти в онкологічну реабілітацію, покращуючи якість життя і довгострокові результати здоров'я людей, які пережили рак. Цей огляд підкреслює важливість врахування нейропсихологічних і психосоматичних чинників у реабілітації онкологічних пацієнтів, виступаючи за комплексний підхід, який враховує взаємодію між розумом і тілом у процесах одужання. Дослідження відкриває шляхи для майбутніх досліджень з метою подальшого вивчення та інтеграції цих важливих факторів у клінічну практику, що в кінцевому підсумку має на меті покращити реабілітаційний потенціал та загальне благополуччя онкологічних пацієнтів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Герасименко, Лариса, Ілля Золочевський та Рустам Ісаков. "Порушення адаптивних ресурсів учасників інтенсивних бойових дій". Psychosomatic Medicine and General Practice 9, № 4 (2024). https://doi.org/10.26766/pmgp.v9i4.554.

Full text

Abstract:

Війна на території України обумовила зростання кількості військовослужбовців – учасників бойових дій. Разом із бойовим досвідом, вони отримують не лише фізичні травми, а і досить виражену та інтенсивну психотравму. Переважна більшість учасників подібних екстремальних подій відзначають порушення адаптаційних процесів до мирного життя та відчувають значне погіршення ментального здоров’я. До провідних соціально-психологічних факторів, які порушують адаптивні ресурси при поверненні людини із зони інтенсивних бойових дій до звичного життя, умовно можна поділити на завищені очікування від мирного життя та завищені очікування від суспільства. Дані фактори, які впливають на психологічну адаптацію ветеранів у мирному житті особливо гостро переживаються саме учасниками інтенсивних бойових дій та описані американськими психологами, спостерігаючи за ветеранами війни у В’єтнамі. Метою дослідження: вивчити порушення адаптивних ресурсів у військовослужбовців, які приймали участь у зоні інтенсивних бойових дій. Матеріал та методи дослідження. У дослідженні брали участь 68 військовослужбовців, які приймали участь у зоні інтенсивних бойових дій. Для досягнення мети і реалізації завдань даного дослідження використані наступні методи: клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, психометричний та статистичні методи математичної обробки отриманих результатів. Застосовано шкала оцінки інтенсивності бойового досвіду (Combat Exposure Scale), шкала реактивної та особистісної тривоги Спілбергера-Ханіна (1978), шкала психосоціальної дезадаптації (Герасименко Л.О.) (2018), шкала самооцінки тривоги (Чабан О.С., Хаустова О.О.), шкала оцінки травматичної події (Impact of Event Scale-R). Результати дослідження та їх обговорення. За загальним рівнем і якістю соціально-психологічної адаптації у військовослужбовців, які мали інтенсивний бойовий досвід можна виділити три рівні адаптації / дезадаптації: достатня, часткова чи дезадаптація. Для військовослужбовців з достатньою адаптацією 6 (15,8%) та задовільними адаптивними ресурсами, характерним низький рівень тривожності, достатньо висока нервово-психічна стійкість, відсутні прояви агресивності та низькі показники конфліктності, задовільний рівень соматичного здоров’я, гармонійні сімейні, професійні та міжособистісні відносини, а також низький рівень соціальної фрустрованості. Для військовослужбовців частковою адаптацією 14 (36,8%) та задовільним рівнем адаптивних ресурсів, характерний середній рівень тривожності з переважанням негативних очікувань відносно своєї майбутньої і соціальної захищеності, знижений рівень нервово-психічної стійкості, вищі показники агресивного і конфліктного реагування, певні проблеми, пов’язані із фізичним здоров’ям, трансформації ціннісно-смислових утворень, часткова задоволеність сімейними, професійними та міжособистісними відносинами. Порушення адаптаційних ресурсів у військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій виникали на тлі високого рівня тривожності 22(58%), (з переважанням астенічних і фонічних компонентів тривоги, а також негативних очікувань відносно свого майбутнього), низького рівня нервово-психічної стійкості, зниження фону настрою, порушення міжособистісних комунікацій у поєднанні підвищеної конфліктності і дратівливості з ознаками мікросоціальної залежності, низьких показників соматичного здоров’я, дезадаптивних перебудов в ціннісно-смисловій сфері, незадоволеності сімейними відносинами та високими рівнем соціальної фрустрованості. Слід відзначити, що ступінь тяжкості адаптації корелювали з вираженістю тривоги. Висновки. Виявлено, що ступінь порушень адаптивних ресурсів учасників з інтенсивним бойовим досвідом корелювали з вираженістю тривоги, а також залежалі від тривалості перебування в умовах інтенсивних бойових дій, частоти психотравматичних подій під час служби. Також встановлено, що спектр психопатологічних проявів учасників інтенсивних бойових дій варіювали від семіотичних комплексів близьких до панічних атак аж до психогенної каталепсії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Психосоціальні фактори'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles