Academic literature on the topic 'Репаративна регенерація'

В статті представлені результати вивчення репа-ративної регенерації та перебігу остеогенезу в ау-тотрансплантатах різного походження після лікві-дації дефекту кістки альвеолярного відростка верх-ньої щелепи у 60-ти щурів з різним ступенем його за-повнення. В 2018-2019 роках на території Експери-ментально-біологічної клініки Національного медич-ного університету ім. О.О. Богомольця Україна, м. Київ, групою вчених: проф. Яковенко Л.М., аспірант Кулинич М.О., лікар-інтерн Кулинич О.О. було прове-дено експериментальне дослідження на 60 білих щу-рах, гістологія та морфометрія проводилась на базі ДУ «Національний інститут хірургії та трансплан-тології ім. О.О.Шалімова» НАМН України к.м.н, гіс-толог Савицька І.М. Тварини були розділені на дві групи по 30 тварин у кожній: перша група – повне за-повнення дефекту альвеолярного відростка верхньої щелепи аутотрансплантантом, друга – на ½. Кожна група була розділена на дві підгрупи. В першій підгрупі дефект альвеолярного відростка верхньої щелепи за-повнювали остеопластичним матеріалом, взятим з великої гомілкової кістки, другій підгрупі – остеопла-стичним матеріалом, взятим з нижньої щелепи. З ек-сперименту тварин виводили на 60,90 і 120 добу після операції. Репаративна регенерація в зоні імплантації відбувалась більш інтенсивно в групі з заповненням кісткового дефекту на ½. Про це свідчить консоліда-ція, зрощення аутотрансплантанта ТНЩ з оточую-чою кістковою тканиною та завершення процесу остеорегенерації на 60 добу. Репаративна регенера-ція та перебіг остеогенезу відбувається більш повно-цінно при використанні аутотрансплантатів з ниж-ньої щелепи. З’ясовано, що заміщення сполучної та формування кісткової тканини в зоні дефекту завер-шується швидше при заповненні дефекту на ½ об'єму. Такий спосіб заповлення можна рекомендувати для використання в клінічних умовах.

У практиці хірургічної стоматології 40,6 % операцій в умовах амбулаторного прийому складають операційні втручання з приводу радикулярних кіст щелеп. В основному застосовують радикальний метод хірургічного лікування – цистектомію. Якщо після хірургічного втручання рана гоїться під кров’яним згустком, то репаративна регенерація кісткової тканини в ділянці дефекту щелепи перебігає повільно, що підтверджується даними рентгенологічного дослідження. Тому розробка нових методів оптимізувального впливу на репаративний остеогенез є актуальною для сучасної медицини і стоматології. За останнє десятиріччя в наукових дослідженнях та в клінічній практиці досягнуто значного успіху у вирішенні цієї проблеми. Мета дослідження – провести поглиблений аналіз сучасної фахової літератури, присвяченої сучасним методам лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Матеріали і методи. У фондах наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та у відомих наукометричних базах інформації (PubMed, Google Scholar, SciVerse, Embase) проведено пошук, огляд, аналіз та систематизацію фахових публікацій, присвячених проблемі застосування сучасних методів лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Результати досліджень та їх обговорення. Усі існуючі кістковопластичні матеріали поділяють, залежно від походження, на декілька груп, а саме: аутогенні, алогенні, ксеногенні, алопластичні (штучно синтезовані кісткові замінники) та композиційні. За вираженням індуктивного потенціалу, усі матеріали для заміщення кісткової тканини можна поділити на остеоіндуктивні, остеокондуктивні, остеонейтральні й матеріали для забезпечення скерованої тканинної регенерації. Результати наукових досліджень останніх років показали, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогенна кістка, тому її вважають золотим стандартом. Однак відсутність легкості й можливості отримання в достатній кількості істотно обмежує її застосування. В останні роки почали застосовувати методи клітинної терапії, що базуються на застосуванні остеогенних клітин, отриманих із різних тканинних джерел: периферійної крові, кісткового мозку, жирової тканини, окістя щелеп тощо. У міру накопичення й аналізу даних, що стосуються клітинної інженерії, формується новий напрямок: розробка різних конструкцій, які за своїми біологічними властивостями наближаються до нативної кісткової тканини. Мезенхімальні стромальні стовбурові клітини (МСК), отримані з цих тканин, можуть бути диференційовані у фібробласти, а також у клітини кісткової тканини. Розроблено технології формування шару кісткових клітин на штучних носіях і в біоматеріалах шляхом спрямованого остеодиференціювання мезенхімальних стромальних стовбурових клітин. Ці технології використовують з метою корекції розмірів і форми щелеп, інших операцій в щелепно-лицевій ділянці, для заміщення кісткових дефектів після цистектомії. Висновки. Виповнення кісткових дефектів, що утворились після видалення радикулярних кіст різноманітними сучасними остеопластичними матеріалами, забезпечує профілактику вторинного інфікування рани, прискорення регенерації кісткової тканини і відновлення форми і функції щелеп, сприяє стоматологічній реабілітації пацієнтів.

Актуальність. При уламкових переломах нижньої щелепи успіх лікування, в цілому, визначається перебігом репаративних процесів у зоні ушкодження. У зв'язку з цим значний інтерес дослідників привер-тають мінімально інвазивні підходи, оптимізація умов репаративної регенерації і методи профілактики гнійно-запальних ускладнень у цій категорії хворих.У той же час аналітичних досліджень, які б вста-новлювали стан тканин уламків нижньої щелепи після механічної травми, раніше не проводилося. Не охарактеризовані також залежності між окремими морфологічними показниками, що відображають стан тканини нижньої щелепи, розташованих в зоні пошкодження.Мета дослідження. Вивчення клініко-морфологічних особливостей патологічних і репаративних змін до кісткових уламків нижньої щелепи.Матеріали і методи. Матеріалом дослідження по-служили фрагменти кісткових уламків нижньої ще-лепи, отримані при операціях остеосинтезу у 20 хво-рих з наслідками травматичних переломів. Операції проводилися за показаннями і полягали в репозиції відламків, видаленні дрібних уламків (вони були використані для гістологічного дослідження) та встановлення фіксаторів на репозіції відламків пошкодженої кістки.Результати досліджень і їх обговорення. Результа-ти виконаного нами дослідження показали, що ішемічні пошкодження кісткової тканини різної протяжності після травматичних переломів мали місце і в нижній щелепі, викликаючи запальну реакцію різного ступеня і репаративну реакцію з боку ендо-ста і периоста. Гістологічні прояви цих змін варіювали і в більшості випадків по вираженості сла-бо корелюють між собою. Лише показники «вид за-палення в кістковому мозку» і «периостальні регене-рати» виявляють достовірний негативний зв'язок в діапазоні середніх величин коефіцієнта асоціації.Висновки. З кореляційних зв'язків між окремими морфологічними показниками стану кісткових уламків найбільш високий параметр з достовірним від'ємним значенням коефіцієнта асоціації в діапазоні середніх значень тісноти встановлений між «видом запалення в кістковому мозку» осколка – і «виразністю періостальних регенератов». Активність запального процесу і розміри періостальних регенератів знаходяться в зворотньо-му зв'язку, що дає підставу припускати негативний вплив запального процесу на розвиток периостальної репаративної реакції кістковій тканині осколків.

Проаналізовано сучасний стан оперативного методу лікування діафізарних переломів і визначені фактори впливу на репаративну регенерацію. Виділено доопераційні, операційні і післяопераційні фактори впливу на репаративну регенерацію та проведено концептуальний аналіз її розладів.

Експериментальне дослідження проведене на 40 статевозрілих самицях щурів породи Vistar віком 6 місяців. Тварини були розподілені на дві групи по 20 осіб у кожній. Щурам 1-ї групи було зроблено двобічну оваріоектомію. Щурам 2-ї (контрольної) групи оваріоектомію не проводили. Після оваріоектомії за тваринами спостерігали впродовж 4 міс., необхідних для розвитку моделі постменопаузального остеопорозу у тварин основної (1-ї) групи. Потім тваринам обох груп здійснювали дірчастий перелом дистального метаепіфізу стегнової кістки. Застосовувалися такі методи дослідження: двохенергетична рентгенівська денситометрія, гістоморфологічне дослідження, біомеханічне дослідження регенерату. Встановлено, що наявність системного остеопорозу в експериментальних тварин не впливає на перебіг репаративного процесу на ранній та середній стадіях утворення мозолі, однак спричиняє вірогідне зниження якісних та кількісних показників регенерату на стадіях формування та мінералізації остеоїду порівняно з тваринами контрольної групи.

Проведено сравнительное изучение влияния двух богатых микроэлементами растительных препаратов и облучения лампами полого катода (ЛПК), содержащими спектры магния и меди - ЛПК Mn&Cu в экспериментальной модели репаративной регенерации кожи. Наносимая на поверхность раны смесь препаратов Метосепт и Витанорм и их пероральное введение в дозах 40-60 мг/крысу на 30% ускоряет репаративную регенерацию кожи за счёт увеличения количества дендритных клеток и макрофагов в очаге воспаления. Ежедневное 2-минутное облучение ЛПК Mn&Cu приводило к положительному изменению динамики морфологических характеристик процесса регенерации кожных ран, ускорению дифференцировки эпителиальных клеток и также к 30%-му ускорению заживления ран. Сравнительное изучение эффективности излучения пяти фототерапевтических аппаратов показало, что уменьшение площади раневой поверхности быстрее всего происходило под влиянием магнитолазерного воздействия аппаратом «Орион+», 2-е место по этому показателю разделили аппараты «Минитаг» и ЛПК Zn&Mn, 3-е - ЛПК Zn и «Биоптрон». A comparative study was conducted of the effect of herbal preparations and irradiation with hollow cathode lamps (HCL) producing magnesium and copper spectra, i.e., the Mg & Cu HCL, in an experimental model of reparative skin regeneration. A mixture of two micronutrient-rich drugs, Metosept and Vitanorm, were applied to the surface of the wound. Their oral administration in doses of 40-60 mg/rat accelerated the reparative skin regeneration by 30% by increasing the number of dendritic cells and macrophages in the focus of inflammation. Daily 2-min irradiation of the Mg & Cu HCL had a positive effect on the dynamics of the morphological characteristics of the skin wound regeneration process. There occurred an acceleration of epithelial cell differentiation, and also a 30% acceleration of wound healing. A comparative study of the radiation efficiency of five phototherapy devices showed that the wound surface reduction most quickly occurred during treatment with the magnetic laser “Orion+” apparatus. The 2nd most effective treatment was Minitag and HCL Zn & Mg, and the 3rd most effecivet was HCL Zn and Bioptron.

Проведено порівняльний аналіз лікування порушень репаративної регенерації кісткових уламків при переломах у двох групах (контрольній — 42 хворі та основній — 64 хворі), який показав, що застосування розробленого способу стимуляції консолідації кісткових уламків позитивно впливає на процес регенерації та створює оптимальні умови для загоєння перелому. Використання розробленого нами способу стимуляції консолідації кісткових уламків при переломах дозволяє отримати добрі і задовільні результати у 95,31 % випадків.

Исследование проведено на 60 половозрелых самках крыс линии Vistar в возрасте 6 мес. Всем животным под ингаляционным эфирным наркозом был выполнен дырчатый дефект дистального метаэпифиза бедренной кости. Животные были разделены на 3 группы, по 20 животных в каждой: группа А — животные, которым кальцитонин назначался со 2-х суток после операции; группа В — животные, которым кальцитонин назначался с 5-х суток после операции; группа С — контроль, без назначения препарата. Животным групп А и В подкожно вводился кальцитонин в дозе 10 мкг/кг/сут. Из эксперимента животные выводились на 3-и, 7, 14 и 28-е сутки (по 5 животных в каждой подгруппе) путем передозировки эфира. Взятый материал подвергали гистологическому исследованию. В ходе исследования выяснилось, что лечение кальцитонином животных с травматическим повреждением бедренной кости в метафизарной области на стадии репаративного остеогенеза, охватывающей воспалительный процесс (группа А), неэффективно. Имеет место замедление перестройки отломков материнской кости и снижение репаративного потенциала. Более оптимистический прогноз может быть сделан после введения препарата на стадии пролиферации (группа В), дифференцировки клеток и начала формирования тканевых структур. На 28-е сутки в области травматического повреждения наблюдалась сформированная пластинчатая костная ткань с более высокой плотностью клеточных элементов, чем в группе А и контрольной группе.

Eкспериментальне вивчення здатності мезенхімальних стовбурових клітин до хондрогенного диференціювання in vitro залежно від типу культуральної системи з метою їх подальшого клінічного застосування у ветеринарній медицині для відновлення втрачених функцій пошкодженого суглобового хряща є одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень. Репаративна здатність хрящової тканини обмежена, оскільки рівень фізіологічної та репаративної регенерації хрящової тканини досить низький. З огляду на це, триває пошук таких терапевтичних засобів та прийомів, які б дозволяли максимально ефективно відновити порушені структуру і функцію тканин суглобового хряща. Особливе місце у цьому пошуку належить біотехнології. Мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку – одна з найбільш вивчених мультипотентних популяцій клітин дорослого організму, яка завдяки здатності до проліферації і диференціювання in vitro, має вагоме значення в клінічній ветеринарній практиці у лікуванні тварин з ураженнями суглобового хряща. Встановлено, що за апробованого протоколу хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі більшість культивованих клітин набуває ниткоподібної форми, що призводить до зниження площі їх адгезії до поверхні культурального пластику і, як наслідок, відкріплення у культуральне середовище. Порівняння методів хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі та мікромасі показало, що ефективнішим є метод диференціювання клітин у мікромасі, - вже на 21 добу дослідження виявлялись значно більші відкладання клітинами позаклітинного матриксу, порівняно з методом диференціювання у моношарі.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Сумський державний університет, Суми, 2015. Дисертація присвячена вивченню хімічного складу та біомеханічних пара-метрів інтактної і травмованої довгої кістки скелета в процесі постнатального онтогенезу. Механічна травма призводить до сповільнення поздовжнього росту стег-нової кістки у тварин підсисного, інфантильного, ювенільного та молодого віку через 10 та 15 днів після травми і незначного зростання ширини діафіза у щурів від підсисного до зрілого віку. Через 24 доби після травми відзначається норма-лізація ростових показників у всіх вікових періодах. Упродовж усього терміну репаративного остеогенезу відбувається втрата кісткою кальцію та зростання вмісту мікроелементів, зокрема марганцю, міді, цинку, заліза та магнію. Відно-влення рівня мікроелементів більш активно відбувається у тварин від підсисно-го до молодого віку, більш повільно – у тварин передстаречого та старечого ві-ку. Активізація процесів ремоделювання кістки призводить до зменшення числа твердості травмованого органа на 24-ту добу спостереження у всіх вікових групах, крім тварин старечого віку, де зменшення показника було критичним вже на початковій стадії репаративної регенерації. Параметри міцності кістки найбільше змінюються у тварин підсисного, інфантильного, передстаречого та старечого віку, які характеризуються нестійкою будовою кісткової тканини. Найменші зміни характерні для щурів молодого та зрілого віку. Модуль Юнга та жорсткість поперечного перерізу кістки, що характеризують якість кісткової тканини, максимально змінюються у тварин передстаречого та старечого віку на 10-й день спостереження. На 24-ту добу після травми у тварин молодого та зрілого віку відбувається відновлення показника, у тварин від підсисного до ювенільного віку – значне їх зростання, в той час як у тварин передстаречого та старечого віку динаміка відсутня. В результаті виконання роботи створена біомеханічна модель стегнової кістки, що дозволяє з високою ймовірністю розрахувати параметри міцності кі-сткової тканини тварин різного віку за умов пошкодження її цілісності.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Сумской государственный уни-верситет, Сумы, в 2015. Диссертация посвящена изучению химического состава и биомеханических параметров интактной и травмированной длинной кости скелета в процессе постна-тального онтогенеза. Изучение особенностей механических параметров был проведен на 168 белых лабораторных крысах самцах 7 возрастных групп. По классификации За-паднюк В. И. (1983), жизненный цикл крысы делится на 4 периода и 9 возраст-ных групп. В нашем эксперименте были задействованы крысы подсосных воз-раста (15 дней), инфантильного (30 дней), ювенильного (80 дней), молодого (210 дней), зрелого возраста (435 дней), предстарческого (630 дней) и старче-ского возраста (810 дней). Все животные были разделены на 2 серии - кон-трольную и экспериментальную. Контрольную серию животных составили интактные крысы 7 возрастных групп по 6 животных в каждой. Животным экспериментальной серии (126 крыс всех возрастных групп) в условиях стерильной операционной наносили дырча-тый дефект с медиальной поверхности тела средней трети бедренной кости. Травма была выполнена в месте, где отсутствуют мышцы и магистральные со-суды, для уменьшения общего травматизма. Дефект наносили стоматологиче-ским бором диаметром от 1 до 2 мм в зависимости от возраста под наркозом (кетамин - 10 мг / кг веса животного). Операционную рану зашивали, животных выводили из наркоза и удерживали в стационарных условиях вивария. Крыс экспериментальной серии выводили из эксперимента через 10, 15 и 24 суток после перелома. Для изучения особенностей биомеханических пара-метров костей скелета в возрастном аспекте и их корреляции с показателями химического состава органа использовали остеометрические исследования для оценки процессов роста и формообразования бедренной кости в динамике остеогенеза; атомно-абсорбционную спектрофотометрию для определения осо-бенностей макро- и микроэлементного состава кости в разные сроки репара-тивной регенерации в возрастном аспекте; определение микротвердости костной ткани для оценки качества костной ткани в разные сроки остеогенеза; био-механические методы для определения параметров прочности травмированной кости и расчета качества костной ткани; статистические методы исследования для определения корреляционных связей и достоверности полученных различий количественных показателей. Механическая травма приводит к замедлению продольного роста бедренной кости у животных подсосного, инфантильного, ювенильного и молодого возраста через 10 и 15 дней после травмы и незначительного роста ширины диафиза у крыс от подсосного к зрелому возрасту. Через 24 суток после травмы отмечается нормализация ростовых показателей во всех возрастных периодах. В течение всего срока репаративного остеогенеза происходит потеря костью кальция и рост содержания микроэлементов, в частности марганца, меди, цинка, железа и магния. Восстановление уровня микроэлементов более активно происходит у животных от подсосного до молодого возраста, более медленно - у животных предстарческого и старческого возраста. Активизация процессов ремоделирования кости приводит к уменьшению числа твердости травмированного органа на 24-е сутки наблюдения во всех возрастных группах, кроме животных старческого возраста, где уменьшение показателя было критическим на начальной стадии репаративной регенерации. Параметры прочности кости наиболее изменяются у животных подсосного, инфантильного, предстарческого и старческого возраста, которые характеризуются неустойчивым строением костной ткани. Наименьшие изменения характерны для крыс молодого и зрелого возраста. Модуль Юнга и жесткость поперечного сечения кости, характеризующие качество костной ткани, максимально меняются в животных предстарческого и старческого возраста на 10-й день наблюдения. На 24-е сутки после травмы у животных молодого и зрелого возраста происходит восстановление показателя, у животных от подсосного до ювенильного возраста - значительный их рост, в то время как у животных предстарческого и старческого возраста динамика изменений отсутствует. В результате выполнения работы создана биомеханическая модель бедренной кости, что позволяет с высокой вероятностью рассчитать параметры прочности костной ткани животных разного возраста в условиях повреждения ее целостности.
Dissertation for degree of Ph.D on speciality 14.03.01 – normal anatomy – Sumy State University, 2015. Dissertation is devoted to studying the chemical composition and biomechanical parameters of intact and injured long bones during the postnatal ontogenesis. Mechanical injury leading to slower of longitudinal growth of femoral bone in animals of suckling, infantile, juvenile and young ages in 10 and 15 days after injury and a slight increase in the width of the diaphysis in rats from suckling to adult ages. In 24 days after the injury observed normalization of growth indicators in all age pe-riods. Throughout of reparative osteogenesis we can see the loss of calcium content and increase of the trace elements, in particular manganese, copper, zinc, iron and magnesium. Restoring the level of trace elements more actively takes in animals from the suckling to the young ages, more slowly - in animals of presenile and senile ages. The activation of bone remodeling processes result in a reduction of the hardness of the injured organ on the 24th day of observation in groups of all ages except the el-derly animals, where the reduction was a critical in the initial stage of reparative re-generation. These parameters are changed in animals of suckling, infantile, presenile and senile ages, which are characterized by fragile bone structure. The smallest changes are characterized in rats in young and adult ages. Young's modulus and rigidity of the cross section of the bone, that characterize bone quality, changed in animal of presenile and senile ages on the 10th day of observation. On the 24 th day after the injury in animals of young and adult ages this parameter restored, but in animals from the suckling to the juvenile age – we can see it significant growth, while in animals of presenile and senile ages dynamic was absent. As a result of research we created biomechanical model of the femur, which al-lows to calculate parameters of bone strength with a high probability in animals of different age groups in terms of damage to its integrity.

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфофункціональних особливостей ділянки шкіри після опікової травми та використання для загоєння хітозанових плівок у віковому аспекті. Очищення ран від некротичних тканин при застосуванні хітозанових мембран відбувається у тварин молодого та старечого віку на одну добу, а у щурів зрілого віку – на 0,83 доби раніше порівняно з контролем. Зменшення стромального набряку в тварин молодого і зрілого віку починається із 3-ї доби, а у щурів старечого віку – із 7-ї доби спостереження. Поява грануляцій відбувається на 0,67–1,0 доби раніше за контроль у тварин усіх вікових груп експериментальної серії, проте достовірно більшим (на 26,34–29,34 %) відсоток грануляційної тканини спостерігається лише у тварин молодого та зрілого віку на 7-му добу спостереження. Використання хітозанових мембран сприяє формуванню грануляційної тканини та сполучнотканинних компонентів дерми, новоутворенню кровоносних судин, стимулює крайову епітелізацію рани. У тварин експериментальної серії на 21-шу добу спостереження відбувається повна епітелізація ранового дефекту з утворенням тонкого ніжного рубця. Із віком відбувається зниження чутливості клітин до ефекторних впливів, що може пояснити меншу ефективність хітозану у тварин старечого віку.
В процессе регенерации кожи после термического ожога происходит миграция клеток в область травмы, что обеспечивает очищение поверхности от некротизированных тканей и микроорганизмов. Задержка смены типа цитограмм от некротического к регенераторному обусловливается возрастными особенностями процесса раневого заживления как в фазу воспаления, так и на этапах пролиферации и ремоделирования. Формирование тканей регенерата начинается на (4,33 ± 0,09) суток у животных молодого, на (4,50 ± 0,22) суток – зрелого и на (5,00 ± 0,26) суток – у крыс старческого возраста. Процент уменьшения площади раны был максимальным в период с 8-х по 14-е сутки во всех возрастных группах, однако средняя скорость уменьшения раны заметно отставала у животных старческого возраста. Эпителизация поверхности раны начинается на (6,50 ± 0,22) суток у животных молодого возраста, что на 0,33 суток раньше аналогичного показателя животных старческого возраста. Полная эпителизация происходит на (19,20 ± 0,43), (19,17 ± 0,42) и (20,83 ± 0,17) суток у животных молодого, зрелого и старческого возрастов. На 21-е сутки после травмы наблюдается образование рубцовой ткани, что особенно выражено у животных старческого возраста. Применение хитозана при лечении ожоговой раны приводит к уменьшению общей площади дефекта и относительной площади некроза с 3-х по 14-е сутки во все возрастные периоды. Появление грануляций отмечалось на 0,67–1,0 суток раньше у животных всех возрастов контрольной серии, однако увеличение относительной площади грануляций на 26,34–29,34 % наблюдалось только у животных молодого и зрелого возраста на 7-е сутки с последующим уменьшением в конечный срок наблюдения. В отличие от контроля во все возрастные периоды процент уменьшения площади раны наблюдался в сроки с 1-х по 3-и и с 4-х по 7-е сутки, при этом средняя скорость уменьшения раны была достоверно выше у крыс всех возрастных групп экспериментальной серии. Особенностями клеточного состава поверхности раны при применении хитозановых мембран были уменьшение количества лейкоцитов и процента нейтрофилов у животных молодого и зрелого возраста с 1-го дня наблюдения, в то время как у животных старческого возраста данный показатель имел достоверную разницу с контролем только на 3-и сутки после травмы. Доля макрофагов достигала максимальных значений у животных молодого и зрелого возраста на 7-е сутки эксперимента ((29,33 ± 1,02) % и (26,00 ± 0,93) % (р ≤ 0,05)) соответственно, в то время как у животных старческого возраста – лишь 14-е сутки. В отличие от контроля у животных зрелого возраста экспериментальной серии происходит появление фибробластов уже на 3-и сутки, а у животных всех возрастов их количество достоверно превышало контроль во все последующие сроки наблюдения. Использование хитозана обеспечивает ускорение смены типов цитограмм с установлением регенераторного типа у животных молодого и зрелого возраста и регенераторно-воспалительного – у крыс старческого возраста на 21-е сутки после травмы. Использование хитозановых мембран приводит к уменьшению воспалительных и сосудистых изменений в области травмы и формированию грануляционной ткани в более ранние сроки по сравнению с контролем у животных всех возрастных групп. Соединительная ткань формировалась равномерно по всему регенерату, деформаций и нарушения ее структуры обнаружено не было у крыс всех возрастных периодов. Применение хитозана стимулировало краевую эпителизацию, формирование компонентов дермы, образование новых кровеносных капилляров. Нарушение структуры за счет рубцовых изменений были обнаружены лишь в некоторых гистологических препаратах кожи животных старческого возраста. Морфометрические исследования выявили уменьшение стромального отека у животных молодого и зрелого возраста с 3-х суток, а у крыс старческого возраста – с 7-го дня наблюдения. Уменьшение сосудистой реакции в виде расширенных полнокровных сосудов дермы отмечается с 7-го дня после травмы во все возрастные периоды. Рост грануляций в более ранний срок характеризуется ростом как относительной площади, так и диаметра сосудов грануляционной ткани у молодых и зрелых животных с 3-х суток наблюдения, а у крыс старческого возраста – с 7-го дня после травмы. Проведенный корреляционный анализ установил наличие обратной связи количества лейкоцитов на 1-е сутки наблюдения у животных зрелого возраста со сроками очищения и полной эпителизации раны (r = – 0,853 и r = – 0,89), при этом доля нейтрофилов имела положительную связь с процентом уменьшения площади раны 1–3-х и 4–7-х суток наблюдения (r = 0,902 и r = 0,841). Увеличение количества воспалительных клеток, обеспечивая активизацию очищения раневой поверхности, способствует более раннему началу эпителизации, но на более поздних этапах заживления задерживает полную эпителизацию раны. Установлено, что стромальный отек замедляет динамику заживления ожога, увеличивая сроки очищения, появления грануляционной ткани и эпителизации раны. Для большего по площади ожога характерна более медленная динамика заживления, однако увеличение площади эпителизации регулирует процессы грануляции и эпителизации вероятно по механизму контактного ингибирования.
The thesis is devoted to study the age-related morphologic and functional features of the burned area of the skin and application of chitosan membranes for its healing. Application of chitosan accelerated cleaning of dead tissue in the wounds of young and old animals; it occurred a day earlier than in controls. Cleaning of dead tissue in mature animals happened on 0.83 day earlier in comparison with controls. Decreasing of stromal edema began in young and mature animals at day 3, in old animals – at day 7. Granulation formation appeared in 0.67–1.0 day earlier in all experimental groups comparing with controls. Although, granulation tissue increased significantly (26.34–29.34 %) in young and mature animals at day 7. Thus, chitosan application stimulates formation of granulation tissue and structural components of the dermis, development of blood vessels and epithelization at the wound edge. Complete epithelization with formation of a thin scar took place in experimental animals at day 21. Lower efficacy of chitosan application in old animals may be explained by decreased receptivity of cells to effector influences.

Наук. кер.: Г.Ю. Будко
Мета дослідження – вивчення морфологічних особливостей репаративної регенерації кісткової тканини в умовах хронічної гіпоксії. Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі: 1. Дослідити морфологічні закономірності стадійності репаративної регенерації великогомілкової кістки тварин контрольної серії. 2. Вивчити морфологічні особливості посттравматичного остеогенезу великогомілкової кістки щурів за умов дії хронічної гіпоксії. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/5516

Питанню стимуляції регенерації кісткової тканини при переломах присвячено безліч експериментальних і клінічних досліджень. У вивченій літературі відсутнідані про використання солкосерилу для оптимізації репаративної регенерації кісткової тканини. Мета дослідження - вивчити вплив препарату Солкосерил на репаративний остеогенез у експериментальних тварин після моделювання ізоосмолярної гіповолемії тяжкого ступеня.