To see the other types of publications on this topic, follow the link: Ризики інвестиційні.
Journal articles on the topic 'Ризики інвестиційні'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Ризики інвестиційні.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Tkachenko, Nataliia. "ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 200–206. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-200-206.
Full textAbstract:
Досліджено проблему інвестування пенсійних накопичень на фінансовому ринку. З’ясовано зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів. Розкрито призначення інвестиційної декларації, визначено інвестиційні цілі, окреслено інвестиційні обмеження діяльності недержавних пенсійних фондів. Охарактеризовано три типи інвестиційних стратегій недержавних пенсійних фондів: консервативну, помірковану та агресивну. Ідентифіковано ризики діяльності недержавних пенсійних фондів. Описано етапи управління ризиками недержавних пенсійних фондів. Запропоновано сукупність заходів щодо розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні: розширити напрямки розміщення пенсійних накопичень, диференціювати законодавчі обмеження для інвестиційних портфелів із різним рівнем ризику, надати можливості учасникам фондів обирати тип інвестиційної стратегії при управлінні пенсійними активами, запровадити використання бенчмарка інвестиційної дохідності.
2
Murashko, Mykola, та Dmytro Sotnikov. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 254–61. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-254-261.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано сутність функціонування інвестиційного будівельного сектору економіки в сучасних умовах. Доведено, що нині становище вітчизняних будівельних підприємств на ринку інвестицій характеризується їхньою неготовністю до ефективного освоєння основних засобів на інноваційній основі, а також неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал у будівельні підприємства через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності, з великою ймовірністю неповернення коштів через неефективне управління. Водночас сучасні інноваційно-інвестиційні процеси в будівельній галузі повинні бути спрямовані не тільки на зростання питомої ваги інноваційно орієнтованих підрядних робіт у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт, а й на інноваційну перебудову самої будівельної галузі. Обґрунтовано, що основними причинами, що стримують інвестиції в зростання будівельного виробництва та технічне переоснащення будівельної галузі, є нестабільність політичної ситуації, тіньові та різного роду спекулятивні процеси в інвестиційно-будівельній сфері, високі податки та ризики інвестиційної діяльності, велика вартість позикового капіталу та складність отримання кредиту, а також інші чинники, що характеризують інвестиційний клімат України як несприятливий. Тому в контексті вищезазначених причин, інвестиційна політика в будівельній галузі повинна органічним чином поєднувати інструменти державного впливу та дерегуляції з метою створення сприятливого інвестиційного середовища як для вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Інвестиційна політика України в середньостроковій перспективі має бути спрямована на стійкий розвиток будівельної галузі на інноваційній основі, забезпечення економічної безпеки країни, формування повноцінного ринку землі, розвиток ринкової інфраструктури, нарощування інвестиційно-будівельного потенціалу та створення сприятливого інвестиційного середовища для трансферу сучасних технологій, застосування узгоджених з нормами ДБН механізмів захисту національного будівельного ринку, створення дієвих стимулів для поступального розвитку інноваційно-інвестиційних процесів у будівельній галузі України шляхом першочергової реалізації проектів із реконструкції, модернізації та технічного переоснащення виробничих потужностей та інфраструктурних об’єктів на інноваційній та екологічній основі.
3
Yemets, O. I. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (2019): 58–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.58-68.
Full textAbstract:
Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.
4
Ткач, С. М. "Зовнішні інвестиційні ризики регіону". Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія "Економічні науки", вип. 33, ч. 1 (2013): 137–43.
Find full text
5
Копил, О. В. "Методика оцінки інвестиційної привабливості країни для розвитку сфери культури". Європейський вектор економічного розвитку 29, № 2 (2020): 40–50. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2020-2-29-4.
Full textAbstract:
Результати проведеного дослідження надали змогу розробити власну методику оцінки інвестиційної привабливості країни для розвитку сфери культури. У ході розробки методики було вирішено, що необхідною умовою для оцінки інвестиційної привабливості України для розвитку сфери культури є врахування регіонального аспекту розвитку. Визначено сім основних факторів, які слід враховувати при виборі індикаторів інвестиційної привабливості країни для розвитку сфери культури. Запропонована методика надає можливість оцінити інвестиційну привабливість регіонів для розвитку сфери культури за такими групами показників: 1) економічний потенціал регіону; 2) рівень розвитку людського капіталу; 3) рівень якості життя; 4) розвиток підприємницької діяльності та інновацій; 5) інвестиційні ризики. Дана методика є простою у використанні, враховує різні аспекти розвитку регіону, оцінка яких створює можливість для інвестора зменшити ризики при інвестуванні у сферу культури, ґрунтується на використанні методу ранжування з розрахунком інтегральних показників через використання середніх багатовимірних. Методика враховує сукупність аспектів та факторів, які впливають на розвиток та функціонування сфери культури в Україні, а також на попит та пропозицію культурних послуг.
6
Maruhlenko, O. V. "Планування інвестицій в інноваційну продукцію на основі матриці інноваційного потенціалу регіону". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 229. http://dx.doi.org/10.15421/191625.
Full textAbstract:
Ефективне керування інноваційним процесом для виробництва інноваційної продукції передбачає обґрунтування джерел, визначення обсягів і об’єктів фінансування інноваційних розробок. Оскільки один із важливих елементів керування інвестиційним забезпеченням інноваційного розвитку – планування вартості та витрат на інноваційну продукцію, обраний напрям дослідження вважаємо актуальним.Мета роботи – характеристика методу визначення обсягів інвестицій в інноваційну продукцію за її типами і підприємствами на основі матриці інноваційного потенціалу регіону для формування оптимального інвестиційного портфелю.Перелічено основні види форсайтних досліджень науково-технічного розвитку, які проведені в Україні. Зроблено висновок, що не зважаючи на множинність варіантів такого розвитку, його напрями поряд з іншими факторами обмежені фінансовим забезпеченням виробництва інноваційної продукції, складник якого – визначення потрібних обсягів та об’єктів для інвестування.Охарактеризовано метод відбору видів інноваційної продукції як об’єкту для інвестування. Для відбору інвестиційних об’єктів визначають перелік пріоритетних для регіону критичних технологій та інноваційних підприємств, оцінюють інвестиційні ризики на різних стадіях виробництва інноваційної продукції, розраховують дисконтований дохід і ціни ризиків, розв’язують задачу оптимального розподілу інвестицій за типами продукції і підприємствами із урахуванням дисконтованого доходу й ціни ризиків.Новизна дослідження полягає у алгоритмізації відбору пріоритетних для інвестування інноваційних технологій на основі матриці інноваційного потенціалу регіону.Результати дослідження можуть бути застосовані для формування інвестиційного портфелю, що містить найбільш перспективні з економічного погляду інноваційні технології.Перспективний напрям для подальших досліджень – здійснення порівняльного інвестиційного портфельного аналізу інноваційних виробництв для різних галузей діяльності на основі запропонованого алгоритму.
7
Кондрашихін, А. "Інвестиційні ризики українського ринку цінних паперів". Банківська справа, № 2 (2003): 62–70.
Find full text
8
Слобода, Лариса, та Евеліна Родіонова. "ІНВЕСТИЦІЙНІ РІШЕННЯ НА РИНКУ КРИПТОВАЛЮТ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВУ БЕЗПЕКУ КРАЇНИ". Вісник Університету банківської справи, № 1(40) (24 травня 2021): 25–33. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237576.
Full textAbstract:
Обгрунтовано вплив інвестиційної складової на фінансову безпеку країни в умовах діджиталізації інвестиційних рішень у період COVID-19, розвинено зміст інвестиційної безпеки з позиції зміни форм інвестиційного капіталу, що раніше спрямовувався в модернізацію виробництва, а сьогодні інвестується в цифрову валюту, дозволяючи швидко отримувати прибуток. Доведено, що такий перелив капіталу створює істотну загрозу фінансовій безпеці країн, а віртуальна форма реалізації інвестиційного потенціалу створює ризики стабільності державних фінансів.
 Проведено аналіз тенденцій ринку криптовалют з урахуванням регуляторного аспекту і способів входження приватних інвесторів на ринок віртуальних інвестицій. Визначено перелік загроз фінансовій безпеці країни у сфері реалізації інвестиційних рішень із криптовалютами на основі децентралізованих фінансових платформ. Доведено, що в середньостроковому періоді, крім загрози стрімкого зниження вартості самих активів, це також зумовлює ймовірнсть браку продуктивних інвестицій у реальних сектор національної економіки, зокрема через внутрішні інвестиції громадян країни. Запропоновано взаємовигідну інтеграцію централізованих і децентралізованих фінансів у сфері інвестиційних рішень на основі виведення численних проєктів криптоінфраструктури в легальне поле і надання їм дозволу взаємодіяти з традиційними постачальниками фінансових послуг, здійснювати трансфер інновацій і знань з урахуванням нових цифрових бізнес-моделей.
9
Ryazanova N. "ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ КРЕДИТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ". Economic forum 1, № 1 (2022): 143–51. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-18.
Full textAbstract:
У статті узагальнено питання щодо проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів. Основною метою дослідження є розвиток проектного фінансування як ефективної форми кредитування інвестиційних проектів, розгляд методів оцінки ймовірності дефолту інвестиційних проектів. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління ризиком при проектному фінансуванні, використання проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів свідчить про те, що угоди проектного фінансування мають більшу тривалість і розраховані на більш ризикованих позичальників, ніж звичайні угоди. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що є висока потреба у проектному фінансуванні для розвитку економічних процесів в Україні загалом та при здійсненні національних проектів, зокрема, та недостатня при цьому розробленість методологічних питань при його використанні. Дослідження теми проектного фінансування як інструменту кредитування інвестиційних проектів у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: визначення мети проектного фінансування; обґрунтування особливостей угод проектного фінансування; формулювання структурної схеми проектного фінансування з визначенням учасників інвестиційного проекту; визначення необхідних умов для реалізації схеми проектного фінансування; зазначення переваг проектного фінансування, що відрізняє його від інших форм фінансування; визначення специфіка оцінки ризиків проектного фінансування; систематизація кожної з групи ризиків; висвітлення кількісних показників, що характеризують кредитні ризики інвестиційних проектів; обґрунтування методів оцінки ймовірності виникнення дефолту інвестиційних проектів з використання зарубіжного досвіду; зазначення невирішених проблем у рамках використання схем проектного фінансування; узагальнення переваг проектного фінансування та їх детальний розгляд з формулюванням висновків.
 В роботі використано наступний методологічний інструментарій: діалектичний метод пізнання, а також еволюційно-системний підхід до аналізу економічних ситуацій та явищ із застосуванням принципу єдності історичного та логічного, методи порівняльного економічного аналізу. Об’єктом дослідження є інвестиційні проекти з доступною інформацією. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що головні переваги проектного фінансування як інструменту кредитування та обслуговування інвестиційних проектів полягає: для ініціаторів проекту - у залученні широкого кола кредиторів і підвищенні можливості реалізації проектів, незважаючи на обмеженість власних коштів; для кредиторів - у забезпеченні надійності та повернення вкладень шляхом вивчення наданої детальної інформації за проектом. Результати дослідження можуть бути корисними для застосування проектного фінансування як одного з основних інструментів участі держави у регулюванні інвестиційної сфери.
10
Левандівський, О. Т., та Т. В. Циріль. "ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (2020): 188–99. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.188-199.
Full textAbstract:
У представленій статті уточнено сутність і зміст інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств регіону. З точки зору теорії позикових коштів, при аналізі ринку капіталу застосовується неокласична методологія, яка досліджує фактори, що визначають попит, пропозицію і рівновагу на ринку.
 Відзначено, що інвестиційна привабливість ‒ найважливіший фактор активізації інвестиційної діяльності в сільському господарстві регіону. Інвестиційна привабливість розглядається як комплексна соціально-економічна характеристика об'єкта з об'єктивних і суб'єктивних факторів, що дозволяє інвесторові прийняти рішення про доцільність інвестування.
 Виявлено, що оцінку інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств регіону слід проводити з урахуванням особливостей виробництва, економічного становища, в якому перебуває сільське господарство в даний момент, а також рівня та ефективності державної підтримки. Інвестиційна привабливість містить в собі дві складові: інвестиційний потенціал і інвестиційний ризик, які втілюють в собі цілу низку приватних показників.
 Неодмінна умова оптимізації розмірів інвестицій і програмування інвестиційного ефекту відноситься до вдосконалення форм і змісту інвестицій в їх тісному взаємозв'язку.
 На основі проведеного дослідження робиться висновок про те, що під дією одних і тих же умов регіону може змінюватися як інвестиційний потенціал, так і інвестиційний ризик. Такий висновок робить поняття «інвестиційна привабливість» основним і представляється нам більш обґрунтованим. Райони, у яких низький потенціал і високий ризик в інвестиційному плані, непривабливі. Але навіть до таких регіонів можуть проявити інтерес інвестори, орієнтовані на інвестиції в вузьку сферу або прийшли на високо ризиковану територію заради того, щоб отримати надприбутки. Так, регіони, у яких найменший ризик, мають найбільший потенціал і навпаки.
11
Шміло, І. О. "Інвестиційні ризики, їх класифікація та управління: правовий аспект". Право та інновації, № 2 (26) (2019): 65–71.
Find full text
12
Гаврилов, Андрій. "АНАЛІЗ РИЗИКІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ БУДІВНИЦТВА". Public management 17, № 2 (2019): 57–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-57-65.
Full textAbstract:
Проаналізовано ризики, що виникають у процесі реалізації інвестиційно-будівельних проектів. Розглянуто сутність поняття ризику, ідентифіковані джерела ризиків, здійснено класифікацію ризиків за сфе- рою виникнення (ризики до завершення будівництва, ризики після завер- шення будівництва). Представлено методи аналізу ризиків, що виникають у процесі реалізації інвестиційно-будівельних проектів: метод аналогій, метод статистичного аналізу, метод аналізу чутливості, експертний метод, метод діаграм, нормативний метод.
 Визначено основні наслідки реалізації ризиків та заходи щодо їх мінімі- зації. Встановлено, що принципове значення має об’єктивний та неупере- джений аналіз ситуації, що склалася на інвестиційно-будівельному ринку в контексті загального стану у відповідному регіоні та в країні загалом. Вияв- лено необхідність своєчасної ідентифікації ризиків, які виникають під час реалізації проектів та визначено їх вплив на економічну та експлуатаційну складові будівництва. Розглянуто основні механізми управління ризиками, що представлені циклічними етапами, які тривають від початку і до момен- ту завершення проекту: виявлення і визначення ризику; розроблення кро- ків для зниження виявлених ризиків; впровадження розробленого плану в проект; проведення аналізу впровадження нагляду за реалізацією проекту. Використання представлених методів ідентинтифікації ризиків сприятиме підвищенню ефективності реалізації інвестиційно-будівельних проектів та зменшенню реальних витрат на реалізацію проектів, передбачених кошто- рисною документацією шляхом визначення можливих ризиків, їх ідентифі- кації та подальшому справедливому розподілі ідентифікованих ризиків між учасниками інвестиційно-будівельних проектів.
 У більш детальних дослідженнях пріоритетним є питання розроблення методології управління ризиками під час реалізації інвестиційно-будівель- них проектів та запровадження матричного підходу до розподілу ризиків між учасниками реалізації проектів.
13
Панікар, Г. Ю. "Інвестиційні ризики: їх характеристика та вплив на процес іноземного інвестування". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 15 (2000): 71–74.
Find full text
14
Alekseychuk, O. "Investment risks of the regional agri-food sector." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES", no. 3 (2019): 146–54. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2019-3-146.
Full text
15
Konakova, Kateryna Mykolayivna. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(17) (2019): 110–17. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-110-117.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Підвищення рівня інвестиційної привабливості національної економіки є завданням інвестиційної політики як складової державної економічної політики, що тісно пов'язане зі стратегією економічного та соціального розвитку України, з планами та програмами збільшення темпів економічного росту, розвитку промисловості, впровадження наукових розробок у виробничі процеси. Все це потребує залучення інвестиційних ресурсів та зумовлює необхідність проведення ефективної інвестиційної політики. Постановка проблеми. Формування передумов трансформації державного регулювання інвестиційних процесів при визнанні доцільності підвищення рівня інвестиційної привабливості зумовлює необхідність упорядкування місця держави у цій сфері. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Істотний внесок у процес дослідження інвестиційної привабливості внесли А. Асаул, М. П. Бутко, В. Г. Горник, І. В. Гришина, Н. В. Дацій, С. В. Захарін, О. В. Носова, О. Сталінська, С.А. Гуткевич, Н. Макарій, Т. В. Момот, М. Лільова, Н. Ю. Рекова, Д. А. Удалова, С. В. Степаненко, Л. Л. Тарангул, Н. М. Якупова та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не дивлячись на значні напрацювання вчених стосовно підвищення інвестиційної привабливості національної економіки та дій різник гілок влади у цьому контексті, потребують уточнення складові інвестиційної політики України у сучасних умовах посилення факторів нестабільності. Постановка завдання. Нині для відновлення економічної стабільності в Україні, підвищення темпів економічного зростання, модернізації виробництва, створення умов для структурної перебудови економіки необхідна реалізація цілей та завдань державної інвестиційної політики в частині збільшення обсягів залучених інвестицій та активізації попиту на інвестиційні ресурси. Виклад основного матеріалу. У статті проаналізовані мета, цілі, завдання, пріоритетні напрями інвестиційної політики України. У межах пріоритетних напрямів конкретизовано управлінські заходи з підвищення дієвості державної інвестиційної політики України. Висновки. Державна інвестиційна політика повинна: забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків; сприяти диверсифікації інвестиційних ресурсів, їх ефективному використанню в частині інвестиційного забезпечення структурної перебудови економіки, розвитку наукомістких галузей економіки, підвищення рівня та тривалості життя населення України тощо.
16
Воробйова, О. І. "Інвестиційні ризики банків на фондовому ринку та підходи до їх оцінки". Формування ринкових відносин в Україні, № 3 (118) (2011): 6–13.
Find full text
17
Ліпич Л. Г., Савчук Л. С. "ІНДИКАТОРИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". Економічний форум 1, № 3 (2019): 26–30. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-5.
Full textAbstract:
Інвестиційна складова економічної безпеки займає одне з головних місць в економічній безпеці країни. Реалізація інвестиційних можливостей, нарощення обсягів інвестування та раціональне використання інвестованих коштів – одні з найважливіших завдань в Україні, що і обумовлює актуальність даної статті. У статті розглянуто інвестиційну складову як вирішальний фактор забезпечення необхідного рівня фінансової стабільності держави, а також проаналізований стан інвестиційної безпеки на основі окремих індикаторів. Розраховано показники інвестиційної безпеки в динаміці. Здійснено аналіз значень індикаторів за останні роки та розраховано їх для кількісної та якісної оцінки інвестиційної безпеки держави. Зроблено висновки про те, що значення більшості індикаторів інвестиційної безпеки знаходяться нижче критичного значення, що, відповідно до теорії безпеки, свідчить про реалізацію загрозливих процесів в економіці. В статті подані напрями для підвищення інвестиційної привабливості. В першу чергу, це має бути гарантування прозорості приватизації, зниження податкового навантаження на інвесторів та скорочення економічних ризиків.
18
Mykhalchyshyna, L. H. "ІНВЕСТУВАННЯ У РИНКОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 102–6. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6920.
Full textAbstract:
В статті розглянуто сутність інвестицій в цінні папери через дослідження їх інвестиційної привабливості, цілей інвестування та етапів їх здійснення. Зазначено, що з розвитком фондового ринку у економічних суб’єктів збільшуються можливості інвестування коштів в цінні папери, що пов’язано з усвідомленням інвесторами інвестиційної привабливості цінних паперів. Обгрунтовано, що чим більш ефективним буде управління процесом інвестування, тим вищим буде ефект від здійснених вкладень, і, відповідно, швидше відбудуться позитивні зрушення в розвитку економіки.
 Інвестиційна привабливість цінних паперів досліджена через комбінацію їх інвестиційних якостей, які в сучасній економічній літературі також прийнято називати інвестиційними властивостями, характеристиками або споживчими властивостями. Вони визначаються інвесторами залежно від цілей інвестування. Задля аналізу особливостей інвестування було розглянуто види та причини інвестування в цінні папери. Зазвичай інвестор самостійно обирає будь–який з доступних шляхів інвестування. При цьому, важливо пам’ятати основне правило фінансів: чим вище доходність, тим вище ступінь ризику. Інвестування в різні цінні папери (акції, облігації і т.д.) різних компаній дає можливість встановити прийнятний ступінь ризику для інвестора.
 Інституційні інвестори, залучаючи кошти індивідуальних інвесторів, які потім вкладають у цінні папери інших емітентів, істотно впливають на функціонування ринку цінних паперів та його активність.
 Здатність інституційних інвесторів до ефективного перерозподілу тимчасово вільних ресурсів досягається шляхом оцінки можливих ризиків і мінімізації їхніх негативних наслідків.
19
Шворнікова, Г. М., та С. І. Сорока. "Проєктні ризики розвитку інфраструктури транспорту". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 4(268) (10 червня 2021): 112–17. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-268-4-112-117.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню актуальних питань, що пов’язані з визначенням ризиків у проєктах розвитку транспортної інфраструктури. У роботі проведено аналіз досліджень проблем управління ризиками у транспортному будівництві, визначено поняття проєктного ризику та факторів, що визначають можливість їх настання. Наведено статистичні дані щодо інвестицій у транспорту галузь та підтверджено необхідність розробки інвестиційних проєктів щодо розвитку інфраструктури транспорту. Запропоновано класифікацію ризиків при реалізації проєктів транспортної інфраструктури на кожному етапі життєвого циклу, визначено фактори ризиків.
20
Переверзєва, А. В., та А. О. Осаул. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ РЕГІОНУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 79–82. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-15.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей формування інвестиційного клімату на регіональному рівні в умовах поглиблення зовнішніх викликів та економічної нестабільності. На основі аналізу виокремлено чинники, які формують інвестиційний клімат регіону, та згруповано їх за двома напрямами за критерієм розмежування яких є незмінність/змінність у часі: перша група чинників потребує тривалого періоду для реалізації змін – «жорсткі» чинники та друга група – зміни можливі протягом нетривалого періоду часу – «м’які» чинники. Доведено, що на сучасному етапі інвестиційний клімат у регіоні більшою мірою визначається «м’якими» чинниками, які визначать інституціональне середовище для інвестування. Оцінка інвестиційного клімату регіонів України дозволила згрупувати регіони за критерієм інвестиційної привабливості, а саме: регіони-лідери (найвищий рівень інвестиційної привабливості); «наздоганяючі» регіони (мають менший рівень загальноекономічного потенціалу порівняно з лідерами, але наближені до них); регіони середнього рівня розвитку (мають середній рівень інвестиційних ризиків); аутсайдери (низький рівень інвестиційної привабливості та активності). Автори виокремили п’ять груп факторів, які формують інвестиційний клімат: рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку; політична воля влади та правове поле держави; стан фінансово-кредитної системи і діяльність фінансових посередників; статус іноземного інвестора; інвестиційна активність населення. На основі аналізу зазначених факторів сформовано чотири типи середовищ, які є фактично складовими інвестиційного клімату: політико-правове середовище; соціально-культурне середовище; економічне середовище; інституціонально- інфраструктурне середовище.
21
Бондарчук, Н. В. "ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (2020): 94–101. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.94-101.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження значення інвестицій у забезпеченні економічної безпеки підприємства. Метою статті є визначення значення інвестицій в економічній безпеці підприємства та дослідження основних методів визначення ефективних інвестиційних проектів, які забезпечують економічну безпеку підприємства в цілому.
 Методи дослідження, використані у процесі написання статті, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів економічної науки, що ґрунтуються на системному підході. Крім цього, у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як узагальнення та порівняння. Запропоновано під інвестиційною безпекою розуміти підсистему економічної безпеки, яка запобігає можливим загрозам та забезпечує можливість ефективного вкладення інвестицій з метою розвитку підприємства. Приймаючи рішення щодо можливості інвестування наявних ресурсів підприємство проводить ретельний аналіз наявних можливостей та можливих ризиків пов’язаних із такою діяльністю. В ході дослідження запропоновано систему заходів забезпечення інвестиційної безпеки підприємства, серед яких виділено: інформаційно-аналітичне забезпечення процедури інвестиційного проектування; оцінка здатності підприємства реалізувати проект; передінвестиційна підготовка; управління реалізацією інвестиційного проекту.
 Констатовано, що оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту, серед яких досліджено переваги недоліки методів: прості методи оцінки інвестицій та методи оцінки інвестицій, які засновані на дисконтуванні
 Практична значущість даної статті полягає у тому, що проведенi дослiдження інвестиційної безпеки, як складової економічної безпеки підприємства сприятимуть стабiльному функціонуванню підприємств, а також зниженню ризиків,що виникають у процесі їх діяльності.
22
Shyshkina, Olena, та Olga Kalchenko. "РИЗИКОЗАЛЕЖНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 245–60. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-245-260.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан іноземного інвестування у вітчизняну економіку за допомогою аналізу обсягів іноземних інвестицій, надходжень і вкладень прямих іноземних інвестицій та оцінки інвестицій за видами економічної діяльності, регіонами надходження інвестиційних ресурсів і країнами походження. Сформульовано основні тенденції та особливості інвестиційного процесу. Визначено інвестиційний рейтинг економіки України за конкурентоспроможністю, легкістю ведення бізнесу, процвітанням, економічною свободою та ідентифіковано можливі загрози щодо його погіршення і узагальнено наслідки їх прояву. Систематизовано основні ризики, що супроводжують процес іноземного інвестування в національну економіку в умовах фінансової кризи.
23
Z., Zhang, та Maslak N. "ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ КИТАЙСЬКИХ СІЛЬСЬКОГОС-ПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, № 44 (20 грудня 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-44-2.
Full textAbstract:
With the global trend of foreign direct investment, Chinese agricultural enterprises have also increased the pace of for-eign direct investment. At present, Chinese agricultural enterprises have invested in development in more than 30 countries, including Southeast Asia, Africa and Latin America. Ocean fisheries development is underway in the high seas of the Pacific, Atlantic, and Indian oceans. There are also planting and forestry bases in the Russian Far East and Central Asian countries. The benefits of Chinese agricultural enterprises' overseas investment are obvious. It is not only conducive to Chinese enter-prises to use foreign resources, funds and technology, but also to avoid various barriers and increase the international market share. However, while encouraging China's agricultural enterprises to go global, we should also be clearly aware that the overseas direct investment of China's agricultural enterprises is still in the primary stage. The level of agricultural enterprises is still relatively low, and overseas direct investment faces a variety of risks. Analysis and studying these risks will help Chinese agricultural enterprises to effectively prevent and control them in foreign direct investment. By taking into account the integrity and dynamics of the overseas direct investment environment, the risk evaluation index system of foreign investment projects of Chinese agricultural enterprises is constructed. Representative items were selected for risk evaluation using hierarchical analysis and entropy weight coefficient method. The results show that there are prominent risk factors such as international agricultural market risk, political and legal risks of host countries, domestic institutional barriers and enterprise own technical restrictions. In order to prevent and reduce investment risks, the government should increase policy support and set up special agricultural overseas investment service institutions. Enterprises should establish an effective risk evaluation mechanism to promote the research and development and promotion of agricultural technology.Keywords: agribusiness, direct investment, risk assessment, comprehensive environment. З глобальною тенденцією прямих іноземних інвестицій, китайські сільськогосподарські підприємства також збільшили темпи прямих іноземних інвестицій. В даний час китайські сільськогосподарські підприємства інвестували у розвиток більш ніж 30 країн, включаючи ПівденноСхідну Азію, Африку та Латинську Америку. Розвиток океанічного рибальства ведеться у відкритому морі Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. На російському Далекому Сході та країнах Центральної Азії також є бази з рослинництва і лісівництва. Переваги зарубіжних інвестицій китайських сільськогосподар-ських підприємств є очевидними. Це не тільки сприяє використанню китайськими підприємствами іноземних ресурсів, засобів та технологій, а й дозволяє уникнути різних бар'єрів та збільшити частку на міжнародному ринку. Однак, заохочуючи китайські сільськогосподарські підприємства до виходу на міжнародний ринок, потрібно чітко усвідомлювати, що прямі закордонні інвестиції китайських сільськогосподарських підприємств усе ще перебувають на початковій стадії. Рівень сільськогосподарських підприємств ще відносно низький, і прямі закордонні інвестиції стикаються з різними ризиками. Аналіз та вивчення цих ризиків допоможе китайським сільськогосподарським підприємствам ефективно запобігати та контролювати їх при здійсненні прямих зарубіжних інвестицій. Зважаючи на цілісність та динаміку середовища прямих зарубіжних інвестицій, побудовано систему показників оцінки ризику зарубіжних інвестиційних проектів китайських сіль-ськогосподарських підприємств. Для оцінки ризиків було відібрано репрезентативні пункти за допомогою ієрархічного аналізу та методу вагового коефіцієнта ентропії. Результати показують, що існують значні фактори ризику, такі як ризик міжнародного сільськогосподарського ринку, політичні та правові ризики приймаючих країн, внутрішні інституційні бар'єри та власні технічні обмеження підприємств. Для запобігання та зниження інвестиційних ризиків уряд має посилити політичну підтримку та створити спеціальні установи з обслуговування сільськогосподарських інвестицій за кордоном. Підприємства мають створити ефективний механізм оцінки ризиків для сприяння дослідженням, розробкам та просуванню сільськогосподарських технологій.Ключові слова: агробізнес, прямі інвестиції, оцінка ризиків, комплексне середовище
24
Моргачов, І., Л. Костирко, Е. Чернодубова, А. Мартинов та М. Плєтньов. "ВИКОРИСТАННЯ ТРЕЙДИНГУ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПОРТФЕЛЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (2021): 288–99. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245154.
Full textAbstract:
Анотація. Визначено, що в інвестиційних процесах кожен процент дохідності має важливе значення. Розглянуто гіпотезу, що активне управління портфелем акцій шляхом інтенсивного трейдингу є потенційним шляхом суттєвого підвищення рівня ефективності інвестицій на фондовому ринку. Метою роботи було дослідження доцільності використання трейдингу для збільшення прибутковості портфеля цінних паперів і, зокрема, для інституційних інвесторів. Як чинник підвищення дохідності інвестицій в акції розглянуто трейдинг: інтенсивну їхню купівлю-продаж. Конкретизовано недоліки інтенсифікації трейдингу, які полягають у зростанні податків, брокерських комісійних і втраченої вигоди через очікування кращої дати входу в угоду. Як метод дослідження використано моделювання за даними трирічного періоду динаміки акцій компанії Microsoft та гіпотетичних компаній. Відповідне моделювання дозволило зробити такі висновки: зростання інтенсивності трейдингу не дозволяє гарантовано збільшити рівень ефективності інвестицій; зростання інтенсивності трейдингу призводить до збільшення податкового навантаження і рівня ризику, що в підсумку нейтралізує зусилля на інтенсивний трейдинг. Інвестиційні фонди, що активно управляються та використовують у діяльності інтенсивного трейдингу, не мають суттєвої переваги перед фондами, що мають пасивне управління. Основою ефективності інвестиційних фондів є мінімізація накладних витрат, у тому числі шляхом мінімізації податків унаслідок зведення рівня інтенсивності трейдингу до нульового рівня. Важливо наперед передбачити перспективні акції для купівлі та тримати їх у власному портфелі довгий період часу з мінімальним рівнем інтенсивності балансування портфеля. Ребалансування портфеля акцій за принципом фіксації прибутку призводить до зростання податкових виплат і нейтралізує можливості зростання капіталу внаслідок продажу акцій із високим потенціалом росту. Ключові слова: трейдинг, акції, інвестиційний фонд, ребалансування портфелю цінних паперів. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 5; бібл.: 14.
25
Stasiuk, B. B. "ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІСЬКИХ РІШЕНЬ ПРИ ВИБОРІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ, ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 95 (2021): 131. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202112.
Full textAbstract:
Розкрито суть та значення обґрунтування інвестицій у великі соціально-екологічні проєкти та проблеми оцінки ефективності таких проєктів. Різні інвестиційні проєкти, що фінансуються за рахунок коштів бюджету всіх рівнів підлягають державній експертизі, що здійснюється уповноваженими на те органами державної влади. Інвестиційні проєкти незалежно від джерел фінансування і форм власності об’єктів капітальних вкладень підлягають експертизі до їх затвердження, зокрема екологічній експертизі. Рішення щодо оцінки інвестиційного проєкту полягає у визначенні різних видів ефективності інвестиційного проєкту: суспільної, комерційної ефективності участі в проєкті. Ефективність участі в проєкті включає: ефективність для підприємствучасників, ефективність для акціонерів підприємств-учасників, бюджетну ефективність. При цьому, під «ефективністю» мається на увазі те,наскільки реалізація даного проєкту відповідає меті і інтересам його учасників, а також тих, кого безпосередньо стосується процес реалізації. Отож, необхідно підібрати критерії оцінки інвестиційних проєктів, які будуть основою для прийняття управлінських рішень. Обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проєкту характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і фінансових результатів реалізації проєкту. Витрати і інші результатипроєкту в розрахунках економічної ефективності виражаються у вигляді грошового потоку. Проаналізовано основні методи оцінки інвестиційних проєктів їх суть, переваги і недоліки. Для визначення ціни ризику рекомендується використовувати показники, які враховують як можливість настання несприятливої події, так і величину збитку від нього. Такими показниками можуть бути дисперсія, середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Для можливості економічного тлумачення і порівняльного аналізу цих показників рекомендується переводити їх в грошовий формат. Запропоновано комплекс показників для оцінки інвестиційних проєктів з мінімізацією ризиків.
26
Dolinskyi, Leonid, та Maksym Zabashtanskyi. "ФІНАНСОВІ ВАЖЕЛІ АКТИВІЗАЦІЇ КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3 (19) (2019): 321–29. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-321-329.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку кредитно-інвестиційної діяльності банківських установ в Україні. Проведено статистичний та кореляційний аналіз впливу динаміки показників банківської кредитно-інвестиційної діяльності на темпи зростання валового внутрішнього продукту країни. Визначено, що ключовими проблемами, що заважають активізації банківських кредитно-інвестиційних операцій, є проблемна заборгованість та дефолти за борговими зобов’язаннями. З метою ефективного розвитку банківської діяльності запропоновано запровадження механізмів управління дохідністю та ризиком кредитно-інвестиційних операцій у межах комплексної системи ризик-менеджменту банківських установ. Показано, що ефективно функціонуюча система ризикменеджменту кредитно-інвестиційної діяльності має максимально точно класифікувати потенційні об’єкти капіталовкладень таким чином, щоб банківська установа якнайменше наражалася на прямі фінансові збитки та при цьому якнайменше втрачала потенційні прибутки. Стверджується, що активізація кредитно-інвестиційної діяльності – це глобальне завдання, що має вирішуватися на рівні державної політики, а отже, потребує розробки відповідного фінансового механізму. Стосовно фінансових важелів цього механізму, ключовим в активізації кредитно-інвестиційної діяльності має стати підвищення ефективності кредитно-інвестиційних операцій за рахунок оптимізації процесів аналізу, оцінювання та управління дохідністю та ризиком боргових інструментів.
27
Statsenko, V., та N. Fedoryatskaya. "ОСОБЛИВОСТІ КЕРУВАННЯ РИЗИКАМИ НА РАННІХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНІЧНИХ ПРИСТРОЇВ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ". Vidnovluvana energetika, № 3(58) (25 вересня 2019): 6–13. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.3(58).6-13.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості керування ризиками інноваційних та стартап проектів для підвищення енергетичної ефективності технічних пристроїв перетворення енергії відновлюваних джерел, які можуть виникнути при створенні новітніх енергетичних систем. Інноваційна діяльність супроводжується природно притаманними їй ризиками та загрозами, реалізація яких має стохастичну природу. При цьому результативність інноваційної діяльності залежить від того, наскільки точно проведена оцінка та експертиза ризику, та наскільки адекватно визначені методи управління ризиками. Майже вся діяльність організації пов’язана з ризиками, якими треба постійно керувати. Процес управління ризиками допомагає приймати рішення з урахуванням невизначеності та вірогідності реалізації загроз та їхнього впливу на досягнення узгоджених цілей. Під час аналізування, використовуються методи, які можуть бути якісними, напівкількісними чи кількісними. Аналізування наслідків дає змогу визначати характер і тип впливу, який може виникати, за припущення, що відбуваються конкретні події чи обставини. Подія може чинити низку впливів різної величини та позначатися на низці різних цілей і різних зацікавлених сторін. Для підвищення якості управління ризиком інноваційних проектів слід застосовувати комплексну систему управління ризиком (КСУР). Ця система орієнтована на відхід від очікування негативного явища, з подальшою реакцією на нього, особливість КСУР – виявлення ризиків та загроз в будь-якій сфері, які досі не проявились, але можуть бути причиною негативних наслідків в майбутньому. Використання КСУР на кожному етапі розвитку дає можливість підвищити вірогідність вдалої реалізації проектів, знизити ризик провалу, підвищити захищеність інвестицій. А також дає можливість досягати стратегічних цілей компаній в умовах невизначеності. Бібл. 10, рис. 7.
28
Берідзе, T., З. Бараник, І. Дашко, О. Гамова та С. Ткаченко. "ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (2021): 429–36. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245194.
Full textAbstract:
Анотація. Метою статті є дослідження особливостей інвестиційних ризиків і визначення відповідних методів щодо їх оцінювання у процесі господарської діяльності підприємстві. Сформовано науково-практичний підхід щодо економіко-математичного моделювання на основі мінімізації ризику інвестиційного портфеля задля ухвалення ефективних управлінських рішень. Сучасні методи управління економікою значною мірою спираються на застосуванні економіко-математичних методів, а саме моделювання. Процес інвестування пов’язаний із ризиками. Нестабільність у розвитку сучасної економіки призводить до похибок при ухваленні рішень щодо управління промисловим підприємством. Перш за все, це пов’язано з розподілом фінансових коштів, які зберігаються на балансі підприємств. У підсумку це призведе до наявності фінансового ризику при розподілі фінансів. Наукові доробки зумовлюють актуальність і необхідність подальшого дослідження питання щодо особливостей інвестування для підприємств із відповідним оцінюванням ризику. Формально представлена постановка завдання і послідовне її вирішення шляхом реалізації відповідного алгоритму задля коригування його вартості.. Запропоновано постановку і вирішення завдань формування фінансового портфеля на основі мінімізації фінансового ризику і відповідних втрат, що дозволяє ефективно розподілити фінансові кошти промислового підприємства. Доведено, що для збереження стабільної структури портфеля доцільно мінімізувати дисперсію за обмежень, які накладені на величину інвестицій і ставку прибутковості. Аналіз отриманих результатів економіко-математичного моделювання на основі статичних даних щодо діяльності промислового підприємства ПАТ «Запоріжсталь» підтвердив дієвість запропонованого підходу, що дозволило скоригувати вартість портфеля в бік його зменшення. Доведено, що прибутковість портфеля не може бути більшою від прибутковості самого дохідного цінного папера (акції), що входить у портфель; завжди варто обирати між збільшенням прибутковості і зменшенням ризику. Ключові слова: ризик, інвестиції, портфель, модель, підприємство, прибутковість. Формул: 25; рис.: 1; табл.: 2; бібл.: 17.
29
Чиж, Л. П., Н. В. Хотєєва та Є. А. Саакян. "ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ У РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 3 (62) (27 жовтня 2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/62-8.
Full textAbstract:
Питання використання венчурного капіталу для розвитку інноваційних інвестицій є у центрі уваги вчених і практиків. Інноваційні розробки супроводжує значний фінансовий ризик, що впливає на наявність та вартість інвестиційних ресурсів. Іноді галузі економіки країни, які потребують розвитку, не є привабливими для венчурного фінансування. Оцінка ризику інноваційного інвестування не має однозначного вирішення. Ґрунтуючись на особливостях різних видів ризику, слід вибирати відповідний апарат для рівня ризику. Країна має не лише змінювати законодавство для поліпшення загального інвестиційного клімату, а й розвивати додаткові складники для залучення венчурних інвесторів, а саме механізмів покриття ризику.
30
Дубель, М. В. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 7 (29 червня 2021): 17–26. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості розвитку цифрових платформ та їх вплив на світову економіку. У роботі надається аналіз підходів до визначення терміну «цифрова платформа» та визначено, що у основі цифрових платформ лежать механізми алгоритмізації, взаємовигоди сторін, наявність єдиного інформаційного середовища та ефект у вигляді зниження транзакційних витрат. Цифрові платформи можна класифікувати за рядом ознак, наприклад, за призначенням (транзакційні, інноваційні, інтегровані, інвестиційні) та за рівнем централізації (децентралізована, централізована, гібридна). У роботі виявлено зміни у складі компаній-лідерів за рівнем капіталізації, серед топ-10 у 2020 році вісім з них є платформного типу. У статті також надається аналіз популярності цифрових платформ у залежності від кількості відвідувань в місяць. На основі аналізу розміщення ста найбільших цифрових платформ було виявлено цифровий розрив – близько 95 відсотків провідних платформ знаходяться у Північній Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Отже, окрім переваг у вигляді зниження витрат та збільшення рівню спільного користування, цифрові платформи несуть певні ризики для світової економіки. Однак, за умови подолання «цифрового розриву», розробки актуальної нормативно-правової бази, ефективній роботі антимонопольних комитетів, цифрові платформи можуть посприяти розвитку світової економіки.
31
ЗЕЛЬДІНА, ОЛЕНА, та ВІКТОР ГРИШКО. "Страхування ризиків як гарантія захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку". Право України, № 2021/07 (2021): 136. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-136.
Full textAbstract:
Політична ситуація в Донецькій та Луганській областях відрізняється від інших регіонів України, що пов’язано з воєнними діями та близькістю до лінії розмежування. Для залучення інвесторів до територій пріоритетного розвитку в Доне цькій та Луганській областях законодавець повинен запропонувати різноманітні та дієві гарантії захисту їхніх прав. Враховуючи соціально-економічну та політичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях, однією з основних гарантій захисту прав інвесторів повинно стати страхування воєнно-політичних ризиків. Мета статті – виявити проблеми, які заважають застосуванню в Україні інституту страхування воєнно-політичних ризиків, і виокремити основні складові інституту страхування воєнно-політичних ризиків як гарантії захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у Донецькій та Луганській областях. Законодавство України про інвестиційну діяльність передбачає страхування інвестицій як один із видів гарантій захисту інвестицій, проте відсутність механізму страхування воєнно-політичних ризиків не дає можливість застосовувати на практиці цей інститут права. Отже, необхідно створити дієвий механізм страхування воєнно-політичних ризиків, з урахуванням специфіки ситуації, що склалася у Донецькій та Луганській областях, що дає змогу усунути існуючі про-галини в законодавстві та надасть можливості для покращення інвестиційного клімату України. Основними складовими інституту страхування воєнно-політичних ризиків є: види воєнно-політичних ризиків та суб’єкти, які мають право здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків. Законодавець повинен передбачити страхування від таких воєнно-політичних ризиків у процесі здійснення інвестиційної діяльності на ТПР у Донецькій та Луганській областях за обставин, що не залежать від інвестора та мають ознаки ймовірності та випадковості настання: втрата інвестицій та іншого майна інвестора; фізичне пошкодження інвестицій та іншого майна інвестора; зміна умов здійснення інвестиційної діяльності, зокрема скасування пільгового режиму, що унеможливлює виконання інвестором умов, які передбачено договором на реалізацію інвестиційного проєкту на ТПР. Відповідно до законодавства України страхування воєнно-політичних ризиків на ТПР у Донецькій та Луганській областях можуть здійснювати страховики-резиденти самостійно або з перестрахуванням у страховика-нерезидента, а також філії страховиків-нерезидентів, які отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності в Україні. Водночас потрібно враховувати, що страхова компанія, яка буде здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків, повинна мати: бездоганну репутацію; фінансові можливості; відповідати вимогам, які передбачені законодавством України. Ефективними страховиками воєнно-політичних ризиків, які мають міжнародне визнання та досвід у цьому питанні, є: Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC).
32
Davydenko, N. M. "ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ". Actual problems of regional economy development 1, № 13 (2017): 59–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.59-68.
Full textAbstract:
В статті проаналізовані підходи до визначення сутності поняття “інвестиційна привабливість підприємств” і надано власне узагальнення. На прикладі ТОВ “Агрофірма Брусилів” проведено поглиблений аналіз діяльності аграрного підприємства з метою оцінки прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, термінів повернення інвестованих коштів та мінімізації інвестиційних ризиків.
 В дослідженні застосовано методи рейтингової оцінки та системного аналізу. Для обґрунтування умов підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств застосовано метод бальної оцінки.
 Встановлено, що в результаті використання інтегральної оцінки фінансового стану можливо побачити проблемні сторони фінансового стану підприємства та розробити заходи щодо підвищення ліквідності, платоспроможності, виявити резерви підвищення ефективності функціонування підприємства та попередити виникнення фінансової кризи.
 Аналіз показників фінансового стану показав, що менеджмент підприємства не задумується над питанням фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, не розуміє користі позиченого капіталу.
 Використання результатів дослідження у практичній діяльності аграрних підприємств дозволяє дати реальну оцінку стану інвестиційної привабливості підприємства та обґрунтувати шляхи її підвищення.
33
Kucherenko, A. V. "Фінансово-організаційні передумови застосування технології хеджування у вітчизняному ризик-менеджменті". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 222. http://dx.doi.org/10.15421/191624.
Full textAbstract:
Одне з найважливіших рішень, яке підприємці та інвестори ухвалюють у процесі своєї діяльності, щоб отримати позитивний мікро- та макроекономічний результат, – це розміщення грошових фондів у рангованих фінансових інструментах. Подібне рішення потребує розуміння інвестиційних особливостей і ризиків усіх класів активів. Особливої уваги заслуговують деривативи, оскільки їх використання, незважаючи на високу ефективність, в Україні не поширено.Мета роботи – надання теоретичної характеристики фінансово-організаційних передумов хеджування, а саме перешкод упровадження цієї технології, у тому числі в роботі з деривативами, в керування ризиками, формування концептуальних підходів до оцінки і подолання перешкод застосування ефективної стратегії хеджування.Охарактеризовано проблеми застосування технології хеджування у роботі з деривативами на вітчизняних підприємствах і фінансових ринках України. Обґрунтовано технологію хеджування як альтернативну за ефективністю методику в ризик-менеджменті. Охарактеризовано найпоширеніші серед фінансових технологій, до яких належать натуральний і синтетичний типи хеджування. Розкрито структуру фінансового ринку та класифіковано фінансові обігові інструменти – об’єкти застосування технології хеджування. Наведено систему учасників фондового ринку України.Викладено зміст технології та окремих методів хеджування. Виокремлено мікро- й макроекономічні перешкоди в застосуванні хеджування відносно деривативів: необґрунтована кількість бірж, слабкорозвинута законодавчо-нормативна база, недостатнє гарантування прав власності іноземним інвесторам, відсутність реальної поставки базового активу, низька інвестиційна привабливість України, відсутність єдиного регулятора з питань фінансового ринку, відсутність хеджерів, незначні обсяги угод за всіма ф’ючерсами, низький рівень фінансової грамотності серед населення.Наукова новизна дослідження – окреслення аспектів практичного впровадження технології хеджування у ризик-менеджменті в роботі з деривативами.Результати дослідження можуть бути використані суб’єктами господарювання під час організації керування ризиками операційної та фінансової діяльності.Подальше дослідження зазначеної наукової проблеми можна спрямувати на урегулювання інноваційними й прогресивними методами і технологіями факторів прибуткової підприємницької діяльності
34
Turlenko, N. "Формування механізму реалізації інвестиційної стратегії розвитку агросфери регіону". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 73–77. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.14.
Full textAbstract:
В статті досліджуються основні складові процесу формування механізму реалізації інвестиційної стратегії розвитку агросфери регіону. Обґрунтовано структуру механізму реалізації інвестиційної стратегії розвитку агросфери регіону. Викладено аспекти методики аналізу й оцінювання рівня ризику інвестиційних проектів аграрних підприємств регіону. Визначено проблеми використання сучасних механізмів та інструментів стратегічного управління у агросфері регіону.
35
Toniuk, M., T. Karpova, T. Pishenina та O. Yakovleva. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.05.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність, основні особливості інвестицій в аграрний сектор, що зумовлюються специфікою правового стану України, специфікою аграрного виробництва в Україні та специфікою нового світового порядку планування, виробництва, розподілу. Визначено теоретичні та методологічні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор України. Виділено основні складові сільськогосподарської галузі економіки, в які в Україні, в основному, залучено іноземні інвестиції. Проаналізовано види та деякі характеристики інвестицій, основні проблеми гальмування інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано ризики вкладання інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за період з 2010 по 2017 рр. та їх вплив на основні показники розвитку сільського господарства України. Зроблено висновок, що іноземних інвесторів цікавлять підприємства, які можуть забезпечити за короткий час повернення вкладеного капіталу з отриманням найбільшого прибутку. З огляду на це, більш перспективними в українській економіці для них є не виробництво сільськогосподарської продукції, а її переробка. Сьогодні увага акцентується на необхідності диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення аграрної сфери. Виявлено на які види за видами вирощуваних культур розподілилися посівні площі. Визначено ТОП-10 найбільших агрохолдингів за обсягом земельного банку. Виділено основні індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України. Обґрунтовано стратегічну спрямованість залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України. Зроблено висновок, що недостатня ступінь довіри іноземних інвесторів до України і високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій, а інвестиційний клімат в свою чергу безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано стратегічні цілі, індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України та основні макроекономічні проблеми.
36
Гуренко, М. А. "Гарантії прав та законних інтересів сторін інвестиційного договору за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування". Актуальні проблеми держави і права, № 89 (28 квітня 2021): 8–14. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3183.
Full textAbstract:
У даній статті досліджуються напрями та мета інвестиційної політики держави, засоби і механізми реалізації інвестиційної політики держави, зокрема державна підтримка, яка включає в себе систему різних форм прояву, зокрема таких як гарантії прав та законних інтересів інвесторів у контексті Господарського кодексу України, Закону України «Про інвестиційну діяльність». Водночас було розглянуто ряд ризиків, які можуть виникнути під час реалізації інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, таких як договори, що укладаються в рамках державно-приватного партнерства, що пояснює необхідність в існуванні різного роду гарантій прав та законних інтересів сторін таких договорів. Окрім цього, розглядаються особливості гарантій прав та законних інтересів сторін інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а саме розглянуто деякі особливості гарантій прав та законних інтересів сторін договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, як договорів, що відносяться до ряду інвестиційних договорів за участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема гарантії, що передбачаються окремо для державних партнерів – сторін договору та гарантії, що передбачаються для приватних партнерів – сторін договору відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» та ряду інших нормативно-правових актів України. У результаті дослідження також було проаналізовано різницю між гарантіями від змін у законодавстві, які надаються приватному інвестору за угодою про розподіл продукції відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та гарантіями від змін у законодавстві, які надаються приватному партнеру під час реалізації договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство».
37
Yaniv, L. M., та O. A. Zinchenko. "Проблеми дефіциту державного бюджету України і шляхи їх розв’язання". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 144. http://dx.doi.org/10.15421/191615.
Full textAbstract:
У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.
38
Шендерівська, Ліна Петрівна, та Олександра Валеріївна Копайгора. "Ризики інвестиційної діяльності". Технологія і техніка друкарства, № 4(34) (30 грудня 2011): 126–30. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.4(34).2011.33612.
Full text
39
Гуцул, T., А. Орозонова, Г. Митрофанова, Т. Артюх та Н. Кравченко. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІРИ ІНВЕСТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (2022): 342–50. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3657.
Full textAbstract:
Анотація. Досліджено види ризиків і негативних впливів, які несе пандемія COVID-19 для сільськогосподарській галузі. Визначено, що основними ризиками є: економічні, екологічні, соціальні, інформаційні, політичні, технологічні. Досліджено, що інвестиції в сільське господарство мають свої відмінності. Вони перш за все проявляються в людській працездатності, як і в інших галузях економіки, у сільському господарстві, вони відображаються ще й у природному потенціалі, що за різних умов робить їх функціонування більш капіталомісткою з прибутками в довгостроковій перспективі. Визначено, що за останній рік кількість капітальних інвестицій у сільськогосподарську галузь значно зменшилась, передусім це пов’язано з обмеженнями, які були введені керівництвом країни 2020 року, та застоєм усієї галузі. Висока інвестиційна привабливість галузі є ключовим фактором підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення високого та стійкого економічного зростання. Завдяки прозорому механізму інвестування в сільське господарство вона має шанс розпочати сталий розвиток, що веде до інновацій, а це, у свою чергу, забезпечує трансформацію в модернізацію технічної, технологічної та організаційної бази сільськогосподарського виробництва. Представлено перелік програм державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції та обсяг фінансування. Висвітлено, що на сучасному етапі сталого розвитку сільського господарства в Європейському Союзі потенційні ризики і загрози включають такі ключові фактори: зміна клімату і зміна навколишнього середовища; зменшення різноманітності біосфери; високі темпи зростання населення у країнах Європи і зростання попиту на продукти харчування; зниження ефективності агробізнесу через непередбачені фактори (епідемії, соціально-економічні конфлікти тощо). Представлено пріоритетні напрями державної інституційної підтримки інвестиційного клімату в сільськогосподарську галузь найближчим часом. Визначено, що основними орієнтирами для вітчизняних сільгоспвиробників мають стати програми, які зараз найбільше цікавлять європейських інвесторів. Ключові слова: ринок, сільське господарство, інвестиції, регулювання, підтримка, держава, продукція. Формул: 0, рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 17.
40
Heydari, Mohammad, Zhou Xiaohu, Kin Keung Lai та Zheng Yuxi. "Оцінка впливу систематичного ризику на прибуток підприємств". Proceedings of the National Aviation University 85, № 4 (2020): 54–66. http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.85.15139.
Full textAbstract:
Постановка проблеми: стаття є доповненням до попередніх публікацій та розглядає питання визначення ризику як ймовірності зміни майбутньої рентабельності активів. В іншому визначенні, ризик активів - це різниця між фактичним прибутковістю інвестицій та очікуваним значенням. Мета: визначити детермінанти, знайти значну залежність між систематичним ризиком та рентабельністю активів на Тегеранській фондовій біржі за допомогою методу, відмінного від звичайних економетричних методів. Вхідні дані: стаття досліджує часовий діапазон фінансової інформації, пов’язаної з результатами фінансових років з 2012 по 2017 рік усіх компаній, прийнятих на Тегеранській фондовій біржі, які виробляють хімічні та миючі матеріали, у загальній кількості 30 компаній. Методи: для того, щоб перевірити гіпотезу дослідження, проаналізовано інформацію про систематичний ризик та прибутковістю активів за два періоди коливань та низьких коливань, використовуючи метод дискретного перетворення вейвлетів з вейвлетом з меншим періодом часу за допомогою програмного забезпечення MATLAB, а потім для тестування гіпотез був використаний регресійний аналіз для дослідження зміни між ними. Після збору необхідних даних компаній, гіпотези дослідження були проаналізовані за допомогою вейвлет-аналізу та проаналізовані за допомогою програмного забезпечення SPSS та MATLAB. Результати: Результати тестування гіпотези дослідження вказують на значну залежність між систематичним ризиком та прибутковістю в періоди високої мінливості та довгострокового існування. Для перевірки гіпотези використовується регресійний аналіз. Результати перевірки гіпотези дослідження вказують на значну залежність між систематичним ризиком та прибутковістю в періоди високої мінливості та довгострокового існування. Висновок: Результати показують, що існує суттєва залежність між системним ризиком та прибутковістю протягом періоду коливань середньо- та довгострокових горизонтів. У часи низької волатильності існує значний взаємозв'язок між систематичним ризиком та рентабельністю на середньострокові горизонти (94 і 50 днів), але лише в довгостроковому горизонті в 182 дні існує суттєва залежність між ризиком і прибутковістю.
41
Пухальська, Н. О. "ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 200–214. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.200-214.
Full textAbstract:
У статті розглянуто різні точки зору сутності поняття «безпека кредитної діяльності». Коротко проаналізовано сучасний стан кредитного портфеля банків України. Також в роботі розглядаються теоретичні та методологічні засади фінансової безпеки банківських установ, а саме: відображена сутність кредитної безпеки банку, загрози кредитній безпеці та ризики їх виникнення. Встановлено, що банки не змогли швидко адаптуватися до фінансового-економічних шоків та незмінної нестабільності у політичній сфері. Перш за все, це стало причиною збільшення рівня кредитного ризику, що в свою чергу, призводить до збільшення обсягів резервування та зменшення інвестиційних можливостей. Тому було запропоновано шляхи покращення фінансової кредитної безпеки банків.
42
Гурочкіна, В. В. "ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В ЕКОНОМІЦІ ЕМЕРДЖЕНТНОГО ТИПУ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 13–22. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.21.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано обсяги капітальних інвестицій в економіці України, наведено пріоритетні напрями капітальних інвестицій у промисловості за її видами. Проаналізовано динаміку прямих інвестицій у вигляді акціонерного капіталу та боргових фінансових інструментів в економіці України та наведено напрями інвестування за видами промисловості. Наведено найбільші країни-інвестори та пріоритетні напрями інвестування в Україну. Зазначена роль держави та ведення інвестиційно орієнтованої політики для цілей розвитку промислових підприємств. Проаналізовані зміни в структурі прямого інвестування у промисловість України за 2010–2020 рр. Виділено емерджентні прояви функціонування промисловості. Порівняно зміни в динаміці прямого інвестування та ВВП країни, визначено та наведено динаміку грошових переказів мігрантів в Україну. Охарактеризовано зв’язок за показниками змін динаміки здійсненого аналізу. Визначено вплив наслідків пандемії COVID-19 та ймовірність виникнення фінансових й соціальних ризиків.
43
ЛІЩИНА, ІВАН. "Порушення права власності законодавчими актами, прийнятими в рамках соціально-економічної політики держави. Погляд Європейського суду з прав людини". Право України, № 2021/01 (2021): 174. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-01-174.
Full textAbstract:
У статті вивчається розвиток практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ або Суд) стосовно скарг заявників на втручання держав у їхні права, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (P1-1), через прийняття законів, якими вони позбавлялися майна, або якими встановлювалися обмеження щодо володіння, користування або розпорядження майном, або відбувалося втручання у господарську діяльність заявників. Стаття досліджує розвиток і сучасний стан практики ЄСПЛ щодо порушення права власності через запровадження заходів, що, на думку держав, мають захищати загальний інтерес. Дослідження має на меті встановлення основних факторів, які ЄСПЛ бере до уваги при розгляді справ зазначеної категорії, аналіз таких рішень, ухвалених проти України, та вироблення пропозицій для запобігання ризику прийняття рішень, що можуть бути визнані ЄСПЛ такими, що порушують P1-1 у майбутньому. Сьогодні ЄСПЛ ухвалив тільки два рішення щодо порушення Україною P1-1 через прийняття законодавчих актів, які непропорційним чином втручаються у право власності. Загальна сума витрат, пов’язана з такими рішеннями – близько 0,5 млн євро – є відносно невеликою, порівняно з потенційними сумами сатисфакції, які ЄСПЛ міг би присудити в цих справах. Але ризик виникнення нових рішень ЄСПЛ проти України у цій категорії справ залишатиметься високим доти, доки в процедурі законотворчої діяльності існує прогалина в оцінці ризиків порушення відповідною політикою майнових прав приватних осіб. З огляду на це вважаємо за необхідне запропонувати значно підсилити експертний аналіз законопроєктів саме з точки зору можливих порушень майнових прав приватних осіб у разі прийняття того чи іншого законопроєкту. Такий аналіз має включати як суто правову оцінку запропо-нованого заходу крізь призму ст. 41 Конституції України, P1-1 та відповідних угод про взаємний захист інвестицій, так і фінансово-економічну оцінку, зокрема потенційних витрат держави на виплати за рішеннями ЄСПЛ і міжнародних інвестиційних арбітражів.
44
Дацко, К. П., та О. А. Теличко. "АНТИКОРУПЦІЙНИЙ КОМПЛАЄНС В УПРАВЛІННІ БІЗНЕСОМ". Знання європейського права, № 4 (11 лютого 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.128.
Full textAbstract:
У статті досліджено корупцію з позиції національних і міжнародних законодавчих вимог до її протидії. Визначено вплив корупції на діяльність сучасних приватних підприємств як на національному, так і на міжнародномурівнях. Надано характеристику основних факторів, які стримують розвиток антикорупційної реформи в Україні. Досліджено теоретичний компонент та основні принципи ефективної світової практики управління юридичними ризиками підприємства – антикорупційний комплаєнс. Доведено негативний вплив корупційних проявів,через відсутність управління корупційними ризиками, на господарську діяльність і репутацію будь-якого підприємства. Проведено огляд міжнародних нормативно-правових актів Сполучених Штатів Америки та Великобританії з питань запобігання та боротьби з корупцією і шахрайством. Розглянуто світові судові справи провідних міжнародних компаній, спричинені корупційними скандалами приватних підприємств. Визначено, як самеміжнародні антикорупційні вимоги впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємствата інвестиційний клімат держави загалом. Розглянуто поняття і сутність антикорупційного комплаєнсу у розрізі правової науки, світових і національних практик управління корупційним ризиком приватних підприємств.Визначено, що основна мета комплаєнсу – визначити чутливість бізнесу до ризику. На основі практичного досвіду й теоретичних досліджень визначено основні принципи формування культури антикорупційного комплаєнсуприватного підприємства. Підтверджено необхідність формування у приватних підприємств поваги до законностіта доброчесності бізнесу на основі принципу «тон згори». Визначено, що держава повинна виставити зобов’язаннязапроваджувати практику антикорупційного комплаєнсу приватним підприємствам незалежно від розмірів, видудіяльності та рівня прибутку.
45
Boreiko, V. I. "ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (2016): 121–26. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.121-126.
Full textAbstract:
В статті досліджено роль інвестиційних ресурсів в забезпеченні динамічного розвитку економіки країни; проаналізовано динаміку надходження прямих іноземних інвестицій в Україну та депозитів населення, залучених комерційними банками; обґрунтовано, що, для створення сприятливого середовища для інвесторів, Україні необхідно посилити правовий захист комерційних інтересів інвесторів, надати їм податкові пільги, забезпечити страхування їх виробничих і комерційних ризиків, скасувати оподаткування депозитів громадян та відшкодовувати їм всю суму вкладів при банкрутстві комерційних банків.
46
Фурман, В. М. "Ризики в інвестиційній та фінансовій діяльності страховика". Фінанси України, № 2 (2008): 107–14.
Find full text
47
Коцюба, О. С. "Моделювання ризику інвестиційної діяльності". Фінанси України, № 7 (2004): 56–67.
Find full text
48
Yemets, O. I., та N. V. Biloshkurska. "ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.67-76.
Full textAbstract:
Метою статті є проаналізувати стан ДПП в Україні, виявити політекономічні особливості, переваги, недоліки та ризики для стейкхолдерів, визначити блоки бар’єрів, що перешкоджають ДПП в ринковій економічній системі. При вирішенні поставлених завдань нами використано ряд методів дослідження: аналізу, синтезу та порівняння щодо особливостей державно-приватного партнерства для стейкхолдерів.
 Успішною платформою для розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) є взаємовигідні відносини між усіма зацікавленими сторонами. Державний менеджмент часто визначає вектори розвитку галузей, сфер та регіонів для ефективної інвестиційної діяльності з врахуванням стратегії розвитку. Варто зазначити, що до переваг ДПП слід віднести те, що підвищується ефективність управління об'єктами як державної так і комунальної власності; якість надання державних послуг населенню та суб’єктам господарювання; створюються умови для використання сучасних досягнень науки і техніки, впроваджуються інновації; зменшується навантаження на державний бюджет та оптимізуються видатки на надання державних послуг.
 Поряд з перевагами, виявлено ряд недоліків ДПП, що пов’язані з реалізацією проектів. До них можна віднести: окремі труднощі, що пов’язані з отриманням дозвільних документів та погодження; процедура складності в переоформленні права користування землею на приватного партнера; недостатня мотивація та відсутність фахової підготовки посадових осіб, наявність корупційних проявів.
 Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано політекономічні особливості державно-приватного партнерства, які в ринковій економіці яскраво проявляються через відносини, що складаються між зацікавленими сторонами – стейкхолдерами.
 Розвиток державно-приватного партнерства досяг ключових змін та має позитивну динаміку: оновлена законодавча база з ДПП та концесій, відкриття зовнішніх пропозицій для ініціювання потенційними партнерами національних або регіональних проектів ДПП, дороги ДПП.
 Проведено SWOT аналіз інфраструктури доріг, що дало можливість виявити сильні і слабкі сторони, загрози та можливості.
 Нами виокремлено три блоки недоліків державно-приватного партнерства в інфраструктурних проектах: 1) складність та високі витрати, 2) ринкові та фінансові ризики, 3) політичні і соціальні ризики.
 Висновки та рекомендації мають практичну значущість для регіональних та місцевих органів влади та приватного сектору, адже політекономічні особливості ДПП нададуть можливість розкрити взаємовигідність для стейкхолдерів, які полягають у налагодженні комунікацій, вдосконаленні інфраструктури та оптимізації розподілу інвестицій та ризиків.
49
Кльоба, Л. Г. "Фінансова безпека та ризики банківської інвестиційної діяльності". Інвестиції: практика та досвід, № 12, червень (2016): 6–12.
Find full text
50
Zavarika, G. M. "Екологічні ризики розвитку туризму на прикладі Донбасу". Journal of Geology, Geography and Geoecology 27, № 1 (2018): 162–70. http://dx.doi.org/10.15421/111842.
Full textAbstract:
Проаналізовано екологічні ризики розвитку туризму на прикладі Донбасу в умовах конфліктного періоду, що вкрай актуально для України. Методикадослідження полягає у поєднанні емпіричних (спостереження, порівняння) та теоретичних (систематизація та класифікація) методів наукового пізнання. У процесі написання статті також застосовано історичний метод та узагальнення отриманих результатів. Особливе значення має аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на екологічний стан. Надано характеристику впливу конфлікту на довкілля. Оцінено види можливих ризиків створення конкурентних умов розвитку туризму, а саме екологічних, для поліпшення інвестиційної привабливості регіону. Проаналізовано та визначено екологічні ризики конфлікту, які згруповано у дев’ять найменувань. Установлено, що для нормалізації екологічного стану регіону необхідно розробити значну кількість заходів задля збереження екосистем території. Узагальнено і доповнено особливості екологічного стану в період конфлікту та його впливу на туризм із точки зору суспільної географії. Доведено необхідність відновлення миру, розвитку системи екологічного моніторингу, в тому числі з використанням супутникових даних дистанційного зондування Землі та залученням впливових міжнародних партнерів із метою розвитку туризму.