Academic literature on the topic 'Розлад адаптації'

Мета роботи – дослідження особливостей стану соціально-психологічної адаптації/дезадаптації (СПА/Д) у структурі депресивних розладів різного ґенезу у жінок з різним рівнем ураженості внаслідок дії дезадаптуючих чинників макросоціального рівня, для визначення в подальшому таргетних мішеней персоніфікації лікувально-реабілітаційних заходів для цього контингенту пацієнтів.
 Матеріал і методи. В дослідження були включені 252 жінки з депресією різного ґенезу: 94 – психогенного (пролонгована депресивна реакція, обумовлена розладом адаптації), 83 – ендогенного (депресивний епізод; рекурентно депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії) і 75 – органічного (органічні афективні розлади). Дослідження проводилося з використанням клініко-психопатологічного та психодіагностичного методів. 
 Результати. В результаті дослідження підтверджено вразливість жінок, хворих на депресивні розлади, до впливу чинників макросоціального стресу, та наявність прямої асоційованості між проявами макросоціальної дезадаптації (МакПД) й станом СПА/Д у структурі депресії у жінок, незалежно від її ґенезу. Встановлено, що зі збільшенням тяжкості дезадаптивних ознак, унаслідок дії макросоціальних чинників, зменшується соціально-психологічна адаптивність та зростають вираженість й варіативність проявів соціально-психологічної дезадаптації як облігатного симптому депресивних розладів. Зі зростанням тяжкості МакПД відбувається зменшення показників прийняття себе і інших, внутрішнього контролю й домінування, на тлі збільшення неприйняття себе й інших, емоційного дискомфорту, зовнішнього контролю й керованості. 
 Висновок. Виявлені закономірності повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних та профілактичних заходів при депресивних розладах у жінок.

Для вивчення специфіки внутрішньої картини хвороби у жінок, хворих на депресивні розлади різного генезу й вираженості психосоціальної дезадаптації, для визначення, в подальшому, таргетних мішеней диференційованої психосоціальної реабілітації даного контингенту пацієнтів, було обстежено 252 жінки, яким було встановлено діагноз депресивного розладу. У дослідження були включені 94 особи з депресивним розладом психогенного генезу (пролонгована депресивна реакція, обумовлена розладом адаптації), 83 жінки з ендогенною депресією (депресивний епізод; рекурентно депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії) і 75 пацієнток з депресивним розладом органічної генези (органічні афективні розлади). Дослідження проводилося з використанням клініко-психопатологічного та психодіагностичного методів. В результаті дослідження у хворих з різним генезом депресії та наявністю або відсутністю ознак психосоціальної дезадаптації, виявлено різні варіанти і типи внутрішньої картини хвороби. Встановлено, що за умови наявності ознак психосоціальної дезадаптації у жінок наявне більш дезадаптивне ставлення до хвороби, у порівнянні з пацієнтками без дезадаптивних проявів, незалежно від генезу депресивного розладу. Ці закономірності повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних та профілактичних заходів для хворих на депресію

В період глобальних світових трансформацій Четвертої Промислової революції, перед особистістю постають нові вимоги до психічного здоров’я та питання адаптації до нових умов життя, сресостійкості, саморегуляції. Стаття присвячена диференціальній діагностиці межових психічних розладів, серед яких розлади адаптації займають центральне місце. В статті висвітлюється диференційна діагностика розладів адаптації як різновиду межових станів внаслідок стресового впливу. Приділено увагу клінічній диференціальній діагностиці розладів адаптації згідно МКХ – 10, DSM–IV, DSM–V та останньому розробленому уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. В статті наведено опис клінічних випадків пацієнтів з розладами адаптації внаслідок впливу стресу. Причому стресові ситуації у обраних пацієнтів носять надзвичайний для кожної описаної особистості характер, можуть загрожувати життю, фізичному і психічному благополуччю. При проведенні експериментально-психологічного дослідження були використані такі опитувальники та об’єктивні, діалогічні і проективні тести як MMPI (адаптація Березіна Ф.Б.), Акцент 2/90, опитувальник Кеттела, КТЛ та МПВ Сонді, HAND-test, а також методики патопсихологічного дослідження. Окрімінтерв’ю, при дослідженні асоціативного процесу користувались методикою «Асоціативний експеримент», словесний варіант, піктограми, розуміння переносного сенсу, «Класифікація», «Виключення зайвого», «Порівняння понять». В статті показано, що ймовірність несприятливого прогнозу протікання межових розладів адаптації залежить від багатьох факторів, що впливають на здатність індивідуума адаптуватися до зміни в житті або психотравмуючої події.

Актуальність. У зв’язку з викликами сьогодення ПТСР є серйозною проблемою загальної і, особливо, військової психіатрії. Діагноз «ПТСР» є, в першу чергу, етіологічно обумовленим, але також значний вплив, як на розвиток, так і на клінічне оцінювання цього стану, мають такі «немедичні» чинники, як суспільні та сімейно-побутові.
 Методи й матеріали. Матеріал дослідження – сучасні публікації, присвячені вивченню соціально-психологічних, сімейних та суспільно-громадських чинників, які відіграють роль у формуванні ПТСР та впливають на використання зазначеного діагнозу при огляді посткомбатантів. Метод дослідження – бібліографічно-аналітичний.
 Результати. Згідно з даними північноамериканських авторів, кількість ветеранів, які отримали інвалідність у зв’язку з ПТСР, з 1999 р. по 2004 р. зросла на 79,5%, при тому, що інвалідність з приводу інших захворювань серед них зросла лише на 12,2%. Соціальна політика інвалідності заохочує ветеранів до отримання психіатричних діагнозів, в першу чергу – ПТСР. У суспільстві діагноз «ПТСР» часто використовується для виправдання кримінальної поведінки військовослужбовців та посткомбатантів. Ще одна проблема лежить в тому, що інша частина посткомбатантів, навпаки, приховують симптоми ПТСР, боячись побутової стигматизації «психічно хворого» та зіпсування своєї кар’єри. Крім громадських чинників, які впливають на використання діагнозу «ПТСР», важливими «немедичними» факторами є сімейні аспекти життя посткомбатантів. На розвиток ПТСР та його перехід у проланговану форму негативно впливає відсутність військовослужбовіців вдома більш шести місяців, неможливість дистанційного спілкування з близькими під час участі в бойових діях, відсутність сім’ї, а у одружених, як це не парадоксально, присутність у складі сім’ї дітей.
 Висновки. Внаслідок впливу соціально-асоційованих чинників існують певні частини посткомбатантів, одна з яких схильна до симуляції або агравації симптомів ПТСР, а друга, навпаки, схильна до дисимуляції постстресової психопатологічної симптоматики. Серед сімейних чинників, які слід вважати в якості умовно-патогенних, особливу увагу треба приділяти відсутності можливості спілкування з близькими під час ведення бойових дій, відсутність їх вдома протягом більш шести місяців та присутність в родинах військовослужбовців дітей. Для вдосконалення якості діагностичної та реабілітаційної роботи необхідно найскоріше проведення науково- огрунтованої адаптації сучасних закордонних психологічних тестів, спрямованих на діагностику ПТСР та розробка специфічних вітчизняних методик.

Психодіагностика широко використовує сучасні технології, більшість опитувальників мають електронні версії, що з одного боку суттєво спрощує роботу спеціаліста з іншого боку може ускладнити подальший психотерапевтичний процес. Стаття присвячена застосуванню в диференціальній діагностиці розладів адаптації малюнкового тесту Вартегга. В статті висвітлюється основні автобіографічні дані Еріга Вартегга, історія виникнення тесту, основні концепції тесту, дослідження використання проективних методів щодо питань обґрунтованості та надійності. Диференційна діагностика розладів адаптації розглядається як різновид межових станів внаслідок стресового впливу. Приділено увагу клінічній диференціальній діагностиці розладів адаптації згідно МКХ – 10, DSM–IV, DSM–V та останньому розробленому уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Обговорювані діагностичні критерії в статті досить умовні, оскільки для різних людей подібні життєві події можуть мати для абсолютно різне значення. В статті наведено аналіз основних особистісних генетичних характеристик характерологічних показників щодо однобічності чи рівноваги сенсомоторних рефлексів по Вартеггу при розладах адаптації (внаслідок впливу стресу). Причому стресові ситуації у обраних пацієнтів можуть не носити надзвичайний для кожної описаної особистості характер, загрожувати життю, фізичному і психічному благополуччю. В статті встановлено кореляційні зв’язки між особистісними властивостями за тестом ММРІ і особистісними характеристиками за малюнковим проективним тестом Вартегга. При проведенні нашого експериментально-психологічного дослідження були використані опитувальник MMPI (адаптація Березіна Ф.Б.) та проективний малюнковий тест Вартегга.

Мета: вивчити якість життя жінок з депресією різного генезу та різної вираженості макро-, мезо- і мікросоціальної дезадаптації для визначення в подальшому таргетних мішеней персоніфікації лікувально-реабілітаційних заходів для цього контингенту пацієнтів.
 Матеріали і методи. Обстежено 252 жінки з депресивними розладами: 94 особи з психогенною (пролонгована депресивна реакція, зумовлена розладом адаптації), 83 жінки з ендогенною (депресивний епізод; рекурентний депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії) і 75 пацієнток з органічною депресією (органічні афективні розлади). 48 жінок не мали ознак психосоціальної дезадаптації, у інших 204 встановлено прояви макро-, мезо- і мікросоціальної дезадаптації різної вираженості. Дослідження проводили з використанням клініко-психопатологічного та психодіагностичного методів.
 Результати. Встановлено закономірності щодо погіршення якості життя за всіма сферами при зростанні тяжкості психосоціальної дезадаптації в усіх сферах життєдіяльності. Найбільше ці закономірності проявляються при макросоціальній дезадаптації, а найменше – при мікросоціальній дезадаптації.
 Висновки. Виявлено закономірності щодо погіршення якості життя за всіма сферами при зростанні тяжкості психосоціальної дезадаптації в усіх сферах життєдіяльності. Найбільше ці закономірності проявляються при макросоціальній, а найменше – при мікросоціальній дезадаптації.
 Виявлені закономірності повинні враховувати при розробці лікувально-реабілітаційних заходів для хворих на депресивні розлади, що становить перспективу даної роботи.

Vyun V.The study deals with the assessment of individual-personal and socio-psychological factors, mechanisms and conditions for psychological adaptation of interns for professional activity. The authors distinguished objective and subjective criteria of the interns’ adaptation efficiency to professional activity. A high level of maladaptation was detected in 9.2% of male and 12.5% of female interns; severe level of maladaptation in 10.3% of male and 14.0% of female interns; a moderate level of maladaptation in 36.2% and 42.1%, respectively. According to the findings medical interns were found to have such clinical and psychological manifestations of adaptation disorders as asthenic (25.5%), hyperesthetic (21.6%), depressive (16.2%), psychosomatic (14.2%), astheno-apathic (11.4%), addictive (11.1%) types of maladaptive reactions. The findings were used to elaborate a system of medical and psychological support for physicians at the stage of postgraduate education with a differentiated use of a set of psychotherapeutic methods and psychoeducation, reflecting formation mechanisms of the disorders of adaptation to the professional activity of doctors.Keywords: psychological adaptation, professional activity, maladjustment, psychotherapy, psychoeducation. СУЧАСНА СИСТЕМА МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ЛІКАРІВ НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИВ’юн В.В.У роботі виділені індивідуально-особистісні та соціально-психологічні чинники, механізми формування психологічної адаптації лікаря інтерна до професіональному діяльності. Виділені об'єктивні та суб'єктивні критерії ефективності адаптації лікарів-інтернів до професійної діяльності. Високий рівень дезадаптації виявлено у 9,2% чоловіків і 12,5% жінок; виражений рівень дезадаптації - 10,3% чоловіків, 14,0% жінок; помірний рівень дезадаптації - 36,2% и 42,1% відповідно. Описано специфіку клінічних та психологічних проявів порушень адаптації у лікарів інтернів. Виділено астенічний (25,5 %), гіперестезичний (21,6 %), депресивний (16,2 %), психосоматичний (14,2 %), апатичний (11,4 %), аддиктивний (11,1 %) типи дезадаптивних реакцій. На основі отриманих даних, що відображають механізми формування розладів адаптації до професійної діяльності у лікарів розроблена система медико-психологічної підтримки лікарів на етапі післядипломної освіти з диференційованим використанням комплексу психотерапевтичних методів та психоосвіти.Ключові слова: Психологічна адаптація, професійна діяльність, дезадаптація, психотерапія, психоосвіта. СОВРЕМЕННАЯ СИСТЕМА МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ПОДДЕРЖКИ ВРАЧЕЙ НА ЭТАПЕ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ Вьюн В.В.В работе выделены индивидуально-личностные и социально-психологические факторы, механизмы и условия психологической адаптации врача к профессиональной деятельности.Выделенные объективные и субъективные критерии эффективности адаптации врачей-интернов к профессиональной деятельности. Высокий уровень дезадаптации обнаружено в 9,2% мужчин и 12,5% женщин; выраженный уровень дезадаптации - 10,3% мужчин, 14,0% женщин; умеренный уровень дезадаптации - 36,2% и 42,1% соответственно.Описана специфика клинических и психологических проявлений нарушений адаптации у врачей интернов. Выделены астенический (25,5%), гиперестезичний (21,6%), тревожно-депрессивный (16,2%), психосоматический (14,2%), астено-апатичный (11,4%), аддиктивный (11,1%) типы дезадаптивных реакций.На основе полученных данных, отражающих механизмы формирования расстройств адаптации к профессиональной деятельности у врачей разработана система медико-психологической поддержки врачей на этапе последипломного образования с дифференцированным использованием комплекса психотерапевтических методов и психообразования.Ключевые слова: Психологическая адаптация, профессиональная деятельность, дезадаптация, психотерапия, психообразование.

CLINICAL PHENOMENOLOGY OF ADAPTATION DISORDERS IN PEOPLE WITH COMPUTER DEPENDENCYStarodubtseva Yu.The purpose of the study was comprehensive study of clinical-psychopathological and pathopsychological peculiarities of adaptation disorders in persons with computer dependence. 147 patients with adaptive disorders (F43.21, F43.22). The main group consisted of 85 patients with signs of computer dependence according to the results of AUDIT-like tests, the control group included 62 patients without signs of addictive behavior. The average age of the examined people was 27,0 ± 3,0 years. Clinical-psychopathological, clinical-anamnestic pathopsychological, psychodiagnostic and statistical methods were used to attain the aim.The structure of computer dependence in the surveyed people of the main group consisted of obsessive surfing (46.2%); computer games (22.3%); virtual dating (6.4%); passion for online gambling (13.7%); cybersex (1.4%). In clinical adaptation disorders, people with computer dependence are dominated by reduced mood; internal stress with inability to relax; increased susceptibility to previously neutral stimuli; irritability; asthenic symptoms; loss of interest in work or study, family and friends; violation of the sleep-wake cycle. According to the psychodiagnostic survey data, the examined people of the main group are characterized by anxiety and depression manifestations by the Hospital scale; severe depressive and anxiety episodes by the Hamilton scale; high levels of situational and personal anxiety by the method of Ch. D. Spielberger, high level of expressiveness of the psychological stress by the scale of T. A. Nemchin. It was concluded that the clinical image of adaptation disorders in persons with computer dependence is characterized by reduced mood background; predilection, predisposition to affectus; alarming manifestations; hyperesthesia; violation of the sleep-wake cycle; clinical manifestations of anxiety and depression by the HADS scale; heavy depressive and anxious episodes by the HDRS scale; high levels of situational and personality anxiety; excessive psychological stress.Key words:adaptation disorders, computer dependence, anxiety, depression, psychological stress, asthenia. РезюмеКЛІНІЧНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РОЗЛАДІВ АДАПТАЦІЇ У ОСІБ З КОМП’ЮТЕРНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮСтародубцева Ю.З метоюкомплексного вивчення клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей розладів адаптації у осіб з комп’ютерною залежністю147 хворих з розладами адаптації (F43.21, F43.22) було обстежено з використанням клініко-психопатологічного, клініко-анамнестичного, патопсихологічного, психодіагностичного та статистичногометодів обстеження. Основну групу склали 85 хворих з ознаками комп’ютерної залежності за результатами AUDIT-подібних тестів, контрольну - 62 хворий без ознак залежної поведінки. Середній вік обстежених склав 27,0±3,0 роки.Структуру комп'ютерної залежності у обстежених основної групи склали: нав'язливий серфінг (46,2 %), комп'ютерні ігри (22,3 %), віртуальні знайомства (6,4%), пристрасть до онлайнових азартних ігор (13,7 %), кіберсекс (1,4 %). У клінічних розладах адаптації у осіб з комп’ютерною залежністю домінують пригніченість настро, внутрішня напруга з неможливістю розслабитися, підвищена сприйнятливість до раніше нейтральних подразників, дративлівість, астенічні симптоми, втрата інтересу до роботи або навчання, сім’ї та друзів, порушення циклу сон-неспання. За даними психодіагностичного обстеження у обстежених основної групи відмічалися клінічні прояви тривоги та депресії за Госпітальною шкалою; важкийдепресивний та тривожний епізоди за шкалою Гамільтона; високі рівні ситуативної й особистісної тривожності за методикою Ч. Д. Спілбергера, високій рівень виразності нервово-психічної напруги по шкалі Т. А. Немчина.Встановлено, що для клінічної картини розладів адаптації у осіб з комп’ютерною залежністю притаманні знижений фон настрою, дративлівість, схильність до афекту, тривожні прояви, гіперстезії, порушення циклу сон-неспання, клінічні прояви тривоги та депресії за шкалою HADS,важкі депресивні та тривожні епізоди за шкалою HDRS; високі рівні ситуативної та особистісної тривожності, надмірна нервово-психічна напруга.Ключові слова: розлади адаптації, комп’ютерна залежність, тривога, депресія, нервово-психічна напруга, астенія. РезюмеКЛИНИЧЕСКАЯ ФЕНОМЕНОЛОГИЯ РАССТРОЙСТВ АДАПТАЦИИ У ЛИЦ С КОМПЬЮТЕРНОЙ ЗАВИСИМОСТЬЮСтародубцева Ю.С целью комплексного изучения клинико-психопатологических и патопсихологических особенностей расстройств адаптации у лиц с компьютерной зависимостью обследовано 147 больных с расстройствами адаптации (F43.21, F43.22) с использованием клинико-психопатологического, клинико-анамнестического, патопсихологического, психодиагностического и статистического методов обследования. Основную группу составили 85 больных с признаками компьютерной зависимости по результатам AUDIT-подобных тестов, контрольную - 62 больных без признаков зависимого поведения. Средний возраст обследованных составил 27,0 ± 3,0 года.Структуру компьютерной зависимости у обследованных основной группы составили: навязчивый серфинг (46,2%), компьютерные игры (22,3%), виртуальные знакомства (6,4%), страсть к онлайновых азартных игр (13,7%), киберсекс (1,4%). В клинической картине расстройств адаптации в лиц с компьютерной зависимостью доминируют подавленность настроения, внутреннее напряжение с невозможностью расслабиться, повышенная восприимчивость к ранее нейтральным раздражителям, раздражительность, астенические симптомы, потеря интереса к работе или учебе, семье и друзьям, нарушения цикла сон-бодрствование. По данным психодиагностического обследования у обследованных основной группы отмечались клинические проявления тревоги и депрессии с Госпитальной шкале; тяжелый депрессивный и тревожный эпизоды по шкале Гамильтона; высокие уровни ситуативной и личностной тревожности по методике Ч. Д. Спилбергера, высокий уровень выраженности нервно-психического напряжения по шкале Т. А. Немчина.Установлено, что для клинической картины расстройств адаптации у лиц с компьютерной зависимостью присущи пониженный фон настроения, раздражительность, склонность к аффектам, тревожные проявления, гиперестезия, нарушения цикла сон-бодрствование, клинические проявления тревоги и депрессии по шкале HADS, тяжелые депрессивные и тревожные эпизоды по шкале HDRS, высокие уровни ситуативной и личностной тревожности, чрезмерное нервно-психическое напряжение.Ключевые слова:расстройства адаптации, компьютерная зависимость, тревога, депрессия, нервно-психическое напряжение, астения.

Мета роботи – проаналізувати значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих хворих.
 Матеріали і методи. Емпіричною базою досліджен­ня став аналіз 30 медичних карт стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих в інфекційне відділення № 3 Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова впродовж 2019 р. Більшість склали хворі працездатного віку, а саме 25 осіб (83,3 %), при цьому середній вік пацієнтів становив (28,5±5,5) років. Хворі під час дослідження були поділені на групи залежно від отримання психологічної допомоги, психоемоційних розладів, ознак соціальної дезадаптації.
 Результати дослідження. Першу групу пацієнтів склали 10 (33,3 %) хворих, які відмовилися від психологічної допомоги. Другу групу, а саме 20 (66,7 %) пацієнтів, склали хворі, які одразу після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції отримували психологічну допомогу та мали слабші розлади.
 Під час дослідження використовувався набір методик: клініко-анамнестичний метод; для оцінки наявності у пацієнтів депресії застосовували шкалу її оцінки Montgomery-Asberg Depression Rating Scalе (MADRS); для визначення рівня тривожності у хворих використовували опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна; визначали прихильність пацієнтів до лікування за шкалою оцінки комплаєнтності Мориски-Грін.
 Висновки. Питання адаптації ВІЛ-інфікованих пацієнтів у суспільстві є значною проблемою, що обумовлюється низьким рівнем обізнаності про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі. Отримані результати свідчать про необхідність психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим на кожному етапі, як в момент оголошення діагнозу (запобігання розвитку депресії, суїцидальних намірів), так і під час медикаментозного лікування (дебрифінг методики, створення груп підтримки «рівний – рівному»), завдяки чому прискорюється соціальна адаптація хворих та ефективність медикаментозного лікування.

Мета роботи – проаналізувати значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих хворих.
 Матеріали і методи. Емпіричною базою досліджен­ня став аналіз 30 медичних карт стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих в інфекційне відділення № 3 Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова впродовж 2019 р. Більшість склали хворі працездатного віку, а саме 25 осіб (83,3 %), при цьому середній вік пацієнтів становив (28,5±5,5) років. Хворі під час дослідження були поділені на групи залежно від отримання психологічної допомоги, психоемоційних розладів, ознак соціальної дезадаптації.
 Результати дослідження. Першу групу пацієнтів склали 10 (33,3 %) хворих, які відмовилися від психологічної допомоги. Другу групу, а саме 20 (66,7 %) пацієнтів, склали хворі, які одразу після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції отримували психологічну допомогу та мали слабші розлади. 
 Під час дослідження використовувався набір методик: клініко-анамнестичний метод; для оцінки наявності у пацієнтів депресії застосовували шкалу її оцінки Montgomery-Asberg Depression Rating Scalе (MADRS); для визначення рівня тривожності у хворих використовували опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна; визначали прихильність пацієнтів до лікування за шкалою оцінки комплаєнтності Мориски-Грін.
 Висновки. Питання адаптації ВІЛ-інфікованих пацієнтів у суспільстві є значною проблемою, що обумовлюється низьким рівнем обізнаності про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі. Отримані результати свідчать про необхідність психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим на кожному етапі, як в момент оголошення діагнозу (запобігання розвитку депресії, суїцидальних намірів), так і під час медикаментозного лікування (дебрифінг методики, створення груп підтримки «рівний – рівному»), завдяки чому прискорюється соціальна адаптація хворих та ефективність медикаментозного лікування.

Традиційно, одним із критеріїв успішності терапії вважають показники якості життя пацієнта та їх динаміку в процесі лікування. Особливе значення це набуває за умов, коли мова йде про породіль, охорона здоров’я яких розглядається приорітетним завданням соціальної політики нашої держави. Метою роботи було проаналізувати динаміку показників якості життя жінок, які народили недоношену дитину та страждали на розлади адаптації, після втілення програми психотерапевтичної корекції (термін спостереження 12 місяців).

Іллєнко, Б. А. Технології соціальної роботи з вимушеними переселенцями : магістерська робота : 231 Соціальна робота / Б. А. Іллєнко, О. В. Котов ; керівник роботи Ємець Н. А. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра креативних індустрій та соціальних інновацій. – Чернігів, 2020. – 106 с.<br>У зв’язку із складною політичною ситуацією в Україні велика кількість родин змушені були терміново покинути свої домівки і тимчасово переміститися в інші регіони нашої держави. Випускна кваліфікаційна робота присвячена вивченню теоретичних засад, аналітичних та практичних аспектів технологій соціальної роботи з вимушеними переселенцями. У першому розділі розглядаються питання сутності понять «вимушений переселенець» в психолого-педагогічній літературі. Проводиться аналіз соціальних та психологічних проблем вимушених переселенців в Україні в умовах російської агресії. У другому розділі застосовано аналітичний підхід для всебічного аналізу технологій соціальної роботи з сім’ями вимушених переселенців. Визначено особливості організації психологічного супроводу внутрішньо переміщених осіб, також досліджено стратегію адаптації та реабілітації дітей вимушених переселенців. Розкрито особливості індивідуальної та групової роботи з дітьми-переселенцями. В третьому розділі проведено емпіричне дослідження соціально-психологічних проблем вимушених переселенців, зокрема дітей. Досліджено критерії, рівні та показники діагностики стресових розладів у вимушених переселенців. В четвертому розділі розкрито особливості планування та надання допомоги вимушеним переселенцям, а також розроблена програма корекції посттравматичних розладів у вимушених переселенців та надані соціально-психологічні рекомендації сім’ям, які опинилися в ситуації вимушеного переселення.<br>Due to the difficult political situation in Ukraine, a large number of families were forced to leave their homes immediately and temporarily move to other regions of our country. The final qualifying work is devoted to the study of theoretical principles, analytical and practical aspects of technologies of social work with internally displaced persons. The first section examines the essence of the concepts of «forced migrant» in the psychological and pedagogical literature. The methodological principles and problems of internally displaced persons in Ukraine are assessed. The analysis of social and psychological problems of internally displaced persons in Ukraine in the conditions of Russian aggression is carried out. The second section uses an analytical approach for a comprehensive analysis of social work technologies with internally displaced persons families. The peculiarities of the organization of psychological support of internally displaced persons are determined, the strategy of adaptation and rehabilitation of children of internally displaced persons is also investigated. Features of individual and group work with displaced children are revealed. In the third section, an empirical study of the socio-psychological problems of internally displaced persons, including children. Criteria, levels and indicators of diagnosis of stress disorders in internally displaced persons have been studied. The fourth section describes the specifics of planning and providing assistance to internally displaced persons, as well as a program for the correction of post-traumatic stress disorder in internally displaced persons and provides socio-psychological recommendations to families in forced resettlement. The developed program makes it possible to implement this program in different countries and with different age groups of refugees and internally displaced persons.

Сироїд, К. О. Соціально-психологічна корекція адаптаційних розладів у дітей дошкільного віку : магістерська робота : 23 Соціальна робота / К. О. Сироїд ; керівник роботи Філіпович В. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціально-психологічної допомоги населенню. – Чернігів, 2019. – 80 с.<br>Випускна кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей соціально-психологічної корекції адаптаційних розладів у дітей дошкільного віку. У теоретичній частині представлено аналіз основних теоретичних підходів до проблеми психокорекції адаптаційних розладів у дітей та соціально-психологічних особливостей дітей дошкільного віку з розладами адаптації, а також представлено характеристику основних адаптаційних розладів. У практичній частині досліджено особливості розладів адаптації у дітей дошкільного віку і системоутворюючі соціально-психологічні чинники адаптаційних розладів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що було розроблено програму психологічної корекції відповідно до різновиду адаптаційного розладу дитини з визначенням основних складових її ефективної реалізації.

Магістерська робота присвячена проблемі фізичної терапії дітей з розладом аутистичного спектру з залученням засобів ерготерапії. Мета магістерського дослідження полягає у науковому обґрунтуванні, розробці й експериментальній апробації програми фізичної терапії з елементами ерготерапії дітей з розладом аутистичного спектру в умовах інклюзивно-ресурсного центру. У роботі проаналізовано науково-методичну та спеціальну літературу щодо корекційно-реабілітаційної роботи з аутистичними дітьми. Визначено стан фізичного розвитку та рухової сфери дітей з розладом аутистичного спектру і розроблено програму фізичної терапії з елементами ерготерапії в умовах інклюзивно-ресурсного центру. Проаналізовано динаміку досліджуваних показників та оцінено ефективність впливу програми фізичної терапії з елементами ерготерапії на рухові та моторні функції дітей з розладом аутистичного спектру. Передбачається, що впровадження програми фізичної терапії з елементами ерготерапії може сприяти організації поведінки дитини; розвитку здібності до комунікативної взаємодії; навчанню навичкам самообслуговування; згладженню негативних проявів аутизму; посиленню психічної активності дитини; навчанню проводити вільний час; підготовці до навчання.<br>The master's thesis is devoted to the problem of physical therapy of children with autism spectrum disorder with the involvement of occupational therapy. The purpose of the master's research is to scientifically substantiate, develop and experimentally test a program of physical therapy with elements of occupational therapy for children with autism spectrum disorder in an inclusive resource center. The scientific-methodical and special literature on correctional and rehabilitation work with autistic children is analyzed in the work. The state of physical development and motor sphere of children with autism spectrum disorder is determined and the program of physical therapy with elements of occupational therapy in the conditions of inclusive resource center is developed. The dynamics of the studied indicators is analyzed and the effectiveness of the impact of the physical therapy program with elements of occupational therapy on the motor and motor functions of children with autism spectrum disorder is evaluated. It is assumed that the introduction of a physical therapy program with elements of occupational therapy can help organize the child's behavior; developing the ability to communicate; self-care skills training; smoothing the negative manifestations of autism; strengthening the mental activity of the child; learning to spend free time; preparation for training.

В роботі досліджували зв’язок між показниками вегетативної нервової системи і результатами легкоатлетичних вправ з бігу на короткі дистанції в першокурсниць (29 осіб). Виявлено, що показники вегетативної нервової системи у студентів, які показали результат середній і вищий за середній при виконанні бігу на 60 м, при якому здійснюється швидкісна діяльність, в більшості досліджуваних є в межах норми: симпатичний відділ ВНС складає 80%, парасимпатичний - 90%. Показники вегетативної нервової системи у студентів, які показали результат середній і вищий за середній при виконанні бігу на 400 м, при якому здійснюється діяльність на швидкісну витривалість, в нормі симпатичний відділ ВНС складає 28% і парасимпатичний відділ ВНС - 85%. Порівняння показників відділів ВНС при виконанні бігу на різні дистанції показує готовність першокурсників виконувати швидкісну роботу і їх непідготовленість при виконанні роботи, що характеризується швидкісною витривалістю. Розгляд тестування спринтерського бігу першокурсниць на 60 м і 400 м вказує на їх низькій рівень фізичної підготовленості. Використовуючи легкоатлетичні вправи з бігу на короткі дистанції можна досягти підвищення результатів тестування і, головне, адаптації вегетативної нервової системи при виконанні роботи на швидкість і швидкісну витривалість.