Academic literature on the topic 'Рівні депресії'

На поточний час розробка газових та газоконденсатних пластів з підошовною водою є недостатньо ефективною, а явище конусоутворення є фундаментальною проблемою нафтогазової інженерії. Для напрацювання шляхів сповільнення чи попередження прориву підошовної води до видобувних свердловин та продовження термінів розробки продуктивних покладів проведено додаткові дослідження з використанням інструментів гідродинамічного моделювання. На основі тривимірних моделей виконано дослідження впливу депресії тиску на пласт при розробці покладу з підошовною водою на процес конусоутворення. Для розрахунків депресія тиску на пласт прийнята на рівні 5 %, 7,5 %, 10 %, 20 %, 30 %, 40 %, 50 %. За результатами досліджень встановлено, що збільшення депресії тиску на пласт призводить до зменшення коефіцієнтів вилучення газу і конденсату. Причиною є швидкий прорив підошовної води до інтервалу перфорації видобувної свердловини. Чим більша депресія тиску на пласт, тим менша тривалість періоду експлуатації видобувної свердловини. На основі результатів моделювання з’ясовано, що найбільший вплив на коефіцієнти вилучення має діапазон депресії тиску, що не перевищує 20 % від початкового пластового тиску. Подальше зростання депресії тиску на пласт не так критично впливає на кінцеве вуглеводневилучення. Для конкретного прикладу збільшення депресії тиску на пласт з 5 до 20 % призводить до зниження коефіцієнта вилучення газу з 7,02 до 6,58 %, що становить 0,44 % від початкових запасів газу. При підвищенні депресії тиску з 20 до 50 % коефіцієнт вилучення газу скорочується з 6,58 до 6,5 %, а різниця в коефіцієнтах вилучення сягає 0,08 %. За результатами аналізу кубів обводнення на момент прориву пластової води до свердловини встановлено, що збільшення депресії тиску не впливає на форму та розміри конуса підошовної води. Довжина основи та висота конуса при депресії тиску 5 та 50 % не відрізняються. При цьому насичення крайніх комірок основи конуса підошовної води дещо варіюються. Відповідно, за результатами статистичної обробки результатів моделювання визначено раціональне значення депресії тиску на пласт при частковому його розкритті перфорацією (60 % від загальної газонасиченої товщини), яке становить 15 % від початкового пластового тиску.

Генетичне поліпшення пшениці озимої через використання мутаційних змін дозволяє в доволі обмежені строки створити принципово нові форми, котріє носіями унікальних, або обмежено-поширених черезпогану рекомбінацію ознак у цієї культури. Мета.Дослідження спрямовані на ідентифікацію проблемності ефектів мутагенної депресії в першому поколіннідля практично-доцільних, концентрацій епімутагенуТритон-305Х та вивченню генотип-мутагенної взаємодії. Методи: Насіння сортів пшениці озимої Фаррел,NE 12443, Ронін, Сейлор обробляли водним розчиномТритон-Х-305 у концентраціях 0,01 %, 0,05 %, 0,1 %,0,5 %, контролем була вода. Для кожної обробки брали1000 зерен пшениці озимої. Експозиція дії епімутагенубула 24 години. Дослід висівався вручну, в першомупоколінні проводили моніторинг схожості та виживанняпісля зимового періоду за окремими варіантами. Рівеньстерильності визначали фарбуванням зразків пилкуацетокарміном, проводили аналіз структури врожайності. Результати. Показники онтогенезу підвищенняактивності чинника через збільшення рівня депресії,але дія помірна та не призводить до зниження життєдіяльності до рівня ЛД50, або РД50. Максимальна дія призвела погіршення ознаки 66 % від контролю (NE 12443),самим толерантним були сорти Сейлор та Фаррел, длякотрих дія залишилась на рівні помірної (70–80 %). Напідвищення стерильності пилку вагомо вплинула діяТХ-305, але крім випадку NE 12443 була знову при максимальній концентрації на помірному рівні. Показникзначимо більш мінливий. Депресія в першому поколіннічерез ознаки структури врожайності проявлялася лишу відповідності до зміни концентрації мутагену, різниці по сортам не було. Концентрації помірні, не досягаючирівня РД50. Достовірно показана суттєвість впливу ознаксхожість, виживання, фертильність, ознаки структуриврожаю висота, вага зерна з головного колосу та МТЗ.Висновки. Депресивний прояв ТХ-305 як епімутагенного чинника в переважній більшості випадків залишається на рівні помірного. Дія характерна як для хімічногосупермутагена з нижчою ушкоджувальною здатністю,має специфічний характер у прояві ознак виживання тафертильності, але демонстрував на відміну від них значиму генотип-мутагенну взаємодію тільки для першоюгрупи ознак (онтогенетичні параметри) та переважнодля сортів NE 12443 та Сейлор. Характерною особливістю дії є відстрочений характер.

Мета дослідження. Вивчення впливу фізичного виховання на зменшення ризику розвитку депресії серед студентів під час воєнного стану в Україні. Методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація даних наукових досліджень та літературних джерел, анкетування, методи матема-тичної статистики. Результати. 81% студентів мали середній або високий рівень фізичного здоров’я. З питання депресії – 40% студентів не мали жодних ознак депресії, 28% мали легкий рівень депресії, 23% – помірний рівень, а 9% мали високий рівень депресії. Аналіз дисперсії (ANOVA) показав низький рівень депресії, а за результатами t-тесту Стьюдента було підтверджено більш вищій рівень самооцін-ки у студентів, які займалися фізичною культурою, порівняно з тими, хто не займався. Дискусія. Фізич-не виховання сприяє покращенню настрою, зменшенню рівня тривоги і стресу, що є ключовими факто-рами ризику розвитку депресії. Спеціальні програми фізичного виховання можуть бути ефективним інструментом для профілактики та лікування депресії серед студентів під час воєнного стану. Заклади вищої освіти можуть розробити спеціалізовані програми, які включатимуть спортивні заходи, фітнес-класи та виходи на природу, коли це безпечно. Ці програми повинні сприяти регулярним заняттям фізичною культурою та заохочувати студентів до включення її в їх щоденний розклад. Програми фізич-ного виховання мають відігравати важливу роль у покращенні психічного здоров’я та благополуччя сту-дентів і повинні розглядатися як частина комплексного підходу до профілактики та лікування депресії. Висновки. Результати дослідження довели, що фізичне виховання може бути ефективним інст-рументом для зменшення ризику розвитку депресії серед студентів під час воєнного стану в Україні. Було доведено, що фізичне виховання відіграє важливо роль у покращенні рівня самооцінки. Студенти, які займалися фізичною культурою, мали значно вищі рівні самооцінки, порівняно з тими, хто не займався.

Проблема мутагенної депресії з огляду на зниження обсягу матеріалу для подальшого генетичногополіпшення та звуження діапазону використаних дозє ключовою для експериментального мутагенезу. Мета.Метою проведених дослідів було показати наявністьта специфічність депресії післядії широкого спектру дозгамма-променів у сортів пшениці озимої, адаптованихдля Півночі Степу України, за показниками проходженняонтогенезу, морфометрії, врожайності. Методи: У дослідах використовувалося насіння сортів пшениці озимоїлокальної селекції Співанка та Комерційна, обробленігамма-опроміненням у дозах 100, 150, 200, 250, 300 Гр.Сухе насіння було контролем. Вивчено параметри схожості та виживання рослин, проходу головних фенофазонтогенезу у рослин локальної селекції сортів озимоїпшениці (Комерційна та Співанка) у першому поколінні. Виявлено дію мутагенної депресії через елементиструктури продуктивності (морфометричні параметри) та досліджено рівень їхньої варіації. Результати.Встановлено, що вища депресія за всіма дослідженимиознаками проявилась у сорту Комерційна, крім помірних доз в окремих випадках, що показала особливістьвзаємодії депресійної активності, викликаної гамма-опроміненням, з генотипами деяких сортів та ускладненийхарактер відтворення депресійних наслідків на організменному рівні. Самими інформативними параметрами щодо мутагенної депресії у першому поколіннісортів пшениці озимої м’якої для рослин були: схожістьта виживання рослин, фертильність пилкових зерента такі параметри структури продуктивності, як висотастебла, вага зерна з головного колосу, вага зерна з рослини, маса тисячі зерен. Усі ці показники з високимрівнем значущості пов’язані з показником доза мутагену. Висновки. Сорти місцевої селекції (Комерційната Співанка) на рівні генотипів показали сенситивністьдо дії гамма-опромінення, що показана в напівлетальності навіть перших, помірних доз (100 Гр). Факторнийаналіз виявив, що насамперед на формування параметрів структури врожайності вплинув фактор «дозамутагену», потім «генотип вихідного сорту», але останній фактор мав високу значущість для досліджуваних сортів. Встановлено, що здатне проходити стрімкепониження деяких показників у першому поколінні принабутті певних граничних доз (200–250 Гр), до того жтакі дози залежать від генотипу суб’єкту мутагенної дії.

Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров’я людей і створила нові бар’єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка – у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам’яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті – у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.

У практиці лікаря загальної практики (сімейного лікаря) з двома тисячами зареєстрованих пацієнтів, за середньоєвропейським показником поширеності депресії – 5 %, маємо справу з приблизно 100 пацієнтами (70 жінок і 30 чоловіків), яким свого часу було діагностовано депресію. Щороку двох пацієнтів госпіталізують через депресію, а через день один пацієнт здійснює самогубство.
 Мета – проаналізувати основні ключові аспекти ведення пацієнта з депресією в практиці первинної медичної допомоги (ПМД).
 Обговорення. Депресія – одна з найбільших проблем охорони здоров’я. Шляхами вирішення проблеми боротьби з цим захворюванням є запровадження доброї просвіти, відповідного ведення депресивних пацієнтів, а також реалістичні очікування від терапії, враховуючи, що лише у 20 % пацієнтів спостерігається лише один епізод депресії, а 30 % пацієнтів не реагують на терапію. Хороші стосунки сімейного лікаря і пацієнта особливо важливі при лікуванні хворих на депресії. Формування ставлення пацієнта до хвороби залежить від правильної оцінки лікарем стану хворого. Необхідне чітке вміння використовувати у практиці ПМД різні інструменти скринінгу депресії: Шкалу депресії Бека (BDI), Шкалу депресії самооцінки Зунга (SDS), Шкалу геріатричної депресії, Шкалу оцінки депресії Гамільтона (HAM-D). 
 Висновки. При наявності симптомів тривоги депресію потрібно лікувати. У пацієнтів з депресією ризик самогубства у чотири рази більший, ніж у загальній популяції, вона погіршує фізичне здоров’я і загальну якість життя. Це співвідноситься з підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця, інсульту, больових синдромів, зловживання алкоголем, з курінням і вживанням нелегальних наркотиків. Це й визначає актуальність проблеми депресії на етапі первинної медичної допомоги.

У статті розглядається взаємозв’язок депресії та соматичних порушень в українців, які постраждали від війни в Україні. Авторами проведено теоретичний аналіз сучасних досліджень вітчизняних і закордонних науковців щодо виникнення депресії та психосоматичних порушень, пов’язаних із війною в Україні. Проведений теоретичний аналіз засвідчив, що тривалий стрес і травматичні події, які стали супутниками українців в останні три роки через тривалу війну, страх за власне життя та життя близьких людей, переселення у більш спокійні регіони України або виїзд за кордон часто є причиною депресивних розладів, які, зі свого боку, впливають на фізичне та ментальне здоров’я людей, спричиняючи психосоматичні порушення. З метою виявлення кореляційного взаємозв’язку між рівнем депресії та психосоматичними порушеннями авторами було проведене відповідне емпіричне дослідження, під час якого було виявлено, що переважна більшість (79,2%) респондентів мають депресивні симптоми, що підкреслює вплив тривалого стресу, спричиненого війною, на психічний стан населення. Серед основних симптомів депресії у респондентів були виявлені: високий рівень тривоги, почуття безнадійності (через відсутність впевненості в майбутньому), проблеми з концентрацією уваги. Ці симптоми супроводжувалися фізичними проявами, серед яких найбільш розповсюдженими були: проблеми зі сном, постійні головні болі (часто неінтенсивного характеру), хронічна втома, а також болі в суглобах. Отримані під час емпіричного дослідження результати підтверджують, що депресія безпосередньо впливає як на психічний, так і на фізичний стан людини. Проведений кореляційний аналіз також засвідчив наявність значущої позитивної кореляції між рівнем депресії у респондентів та інтенсивністю прояву в них виявлених психосоматичних симптомів. Тобто вплив війни на ментальне, психічне здоров’я українців спричиняє проблеми і у їх фізичній сфері, на рівні психосоматичних порушень.

Становлення особистості професіонала визначається формуванням складних психічних систем регуляції діяльності та формуванням особливостей поведінки. Мета роботи: визначити рівні мотивації, перфекціонізму, а також депресії, тривоги та стресу в студентів медичних та немедичних університетів. Проаналізовано анкети 89 респондентів. Для об’єктивізації результатів використано: тест для діагностики депресії (PHQ-9), тест на наявність генералізованого тривожного розладу (GAD-7), шкалу суб’єктивного сприйняття стресу (PSS-10), шкалу академічної мотивації (AMS), багатовимірну шкалу перфекціонізму Хьюїтта-Флетта. Встановлено, що розвиток депресії, тривоги та стресу в студентів значним чином впливає рівень мотивації. Чим вища мотивація – тим нижчий рівень тривоги та депресії. Вищий рівень амотивації частіше зумовлює розвиток цих розладів. Не зважаючи на місце навчання, рівень депресії та тривоги значно вищий в осіб жіночої статі.

Статтю присвячено дослідженню психічного здоров’я дорослих з алкогольною залежністю, зокрема оцінці рівнів депресії, тривожності та потягів до алкоголю. Мета дослідження – визначити початкові рівні цих психологічних розладів серед осіб з алкогольною залежністю, а також розробити та впровадити три адаптовані психотерапевтичні інтервенції: когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), мотиваційне інтерв’ю (MI) та терапію на основі усвідомленості для запобігання рецидивам (MBRP). Дослідження використовувало комплекс кількісних і якісних методів, включно з психометричними інструментами, як-от AUDIT для оцінки рівнів споживання алкоголю, BDI для вимірювання депресії, GAD-7 для оцінки тривожності та PACS для вимірювання потягів до алкоголю серед учасників. Загалом участь у дослідженні взяли 64 дорослі особи, які боролися з алкогольною залежністю. Результати показали суттєве зниження рівнів депресії, тривожності та інтенсивності потягів до алкоголю після шести місяців терапевтичних інтервенцій, а також значне покращення емоційної регуляції та здатності контролювати потяги до алкоголю. Статистичний аналіз результатів до і після інтервенцій продемонстрував високий рівень ефективності застосованих психотерапевтичних підходів, а також виявив, що поєднання КПТ з практиками усвідомленості допомогло учасникам краще справлятися зі стресовими ситуаціями та зменшити вживання алкоголю. Це свідчить про їх практичну цінність у покращенні психічного стану дорослих з алкогольною залежністю. Практична значущість дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для покращення системи надання психологічної допомоги дорослим з алкогольною залежністю, а також інтегровані в програми реабілітації та профілактики рецидивів. Запропоновані інтервенції можуть стати основою для подальших досліджень і розробок у сфері психотерапії алкогольної залежності.

Актуальність проведених досліджень зумовлена практичним відставанням нафтогазової галузі України у впровадженні передових технологій розробки газоконденсатних родовищ зі значними запасами конденсату та,відповідно, низькими фактичними коефіцієнтами конденсатовилучення порівняно з досягнутим світовим рівнем. На поточний час економіка України потребує не тільки стабілізації, а і нарощування рівнів видобутку вуглеводнів з метою забезпечення потреб за рахунок власного видобутку. Для напрацювання оптимальних шляхів підвищення ефективності видобутку розвіданих запасів проведено дослідження з використанням цифрового моделювання. На основі секторної моделі газоконденсатного покладу проведено дослідження процесів ретроградної конденсації рідких вуглеводнів у привибійній зоні пласта. На основі проведених досліджень встановлено, що фільтраційно-ємнісні властивості колектора та технологічні параметри експлуатації видобувних свердловин значно впливають ефективність видобутку конденсату. Так, чим менша проникність колектора, тим більшу депресію на пласт потрібно створити для забезпечення заданих показників із видобутку вуглеводнів. Наслідком цього є створення значної лійки депресії у привибійній зоні пласта, що обумовлює інтенсивні процеси ретроградної конденсації рідких вуглеводнів. За результати проведених досліджень встановлено, що за проникності колектора на рівні 3мД радіус насиченої сконденсованими вуглеводнями привибійної зони, становить 16,5 м,за проникності 5 мД – 13,5 м, за проникності 10 мД – 11,1 м, а за проникності 50 мД – 6,6 м. Насиченість порового простору сконденсованими вуглеводнями поблизу стовбура свердловини залежно від проникності колектора відповідно складає 34,1 %, 33,6%, 30,6 % та 24,8 %.. Враховуючи наведене, можна зробити висновок про те, що чим менша проникність колектора, тим більша лійка депресії у привибійній зоні пласта та, відповідно, насиченість порового простору сконденсованими вуглеводнями, а отже, і найбільші втрати рідких вуглеводнів. Для підвищення ефективності видобутку залишкових запасів конденсату необхідно вживати заходи з попередження чи сповільнення процесів випадіння конденсату в пластових умовах.

Обґрунтування. Депресія є поширеним психічним розладом, пов’язаним з імуносупресією, який піддається лікуванню, але часто не розпізнається та не діагностується в людей з туберкульозом (ТБ) і може призводити до погіршення результатів лікування, включно зі зниженням ефективності, втратою пацієнта для подальшого спостереження та летальним наслідком. У людей з депресією спостерігаються такі симптоми, як постійний пригнічений (або поганий) настрій, втрата інтересу й задоволення від речей, які зазвичай цікавили та втішали, протягом щонайменше 2 тижнів, а також значні труднощі з особистою, сімейною, соціальною, навчальною, професійною або іншими сферами життя. У процесі вирішення, чи має людина з ТБ депресію, важливо оцінити не лише симптоми депресії, а й особливості психологічного стану пацієнта, за винятком симптомів, пов’язаних з ТБ: • похмурі думки про себе, світ навколо та своє майбутнє; • почуття безпорадності й безнадійності; • переконання в тому, що немає шансів покращити ситуацію; • втрата інтересу до повсякденної діяльності, потрібних чи приємних справ; • втрата здатності відчувати радість і задоволення; • роздратування, недостатність толерантності до побутових подразників; • фізичні відчуття втоми, в’ялості та виснаження; • навіть нескладні справи втомлюють і потребують набагато більше часу; • самозвинувачення, відчуття особистої марності чи провини; • жорстка критика себе за свої помилки та недоліки. Мета. Вивчення ступеня вираженості депресивних розладів у людей, що лікуються від ТБ. Матеріали та методи. Було проведено ретроспективне операційне дослідження щодо оцінювання ступеня тяжкості депресивних розладів на початку терапії в людей, які лікують ТБ. До дослідження залучили 553 пацієнтів, які отримували лікування від ТБ легень на базі клініки ДУ «Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» (ННЦ ФПА) за короткостроковими й індивідуалізованими режимами антимікобактеріальної терапії в межах наукових розробок. Пацієнтів анкетували до початку лікування за опитувальником самооцінки депресії (Patient Health Questionnaire – PHQ-9). Погодилися взяти участь в опитуванні 461 людина у 2017-2021 рр. і 92 людини у 2022-2024 рр. Розподіл учасників за віком і статтю наведено в таблиці. Результати. Критерії оцінювання депресивних розладів наведено на рисунку. Отримано такі результати (опис вираженості симптомів депресивних розладів представлено на підставі отриманих балів): • депресії немає (0-4 бали) у 295 (64,0 %) пацієнтів у 2017-2021 рр. проти 44 (47,8 %) пацієнтів у 2022-2024 рр.; • легкий ступінь тяжкості депресії (5-9 балів) у 99 (21,5 %) пацієнтів у 2017-2021 рр. проти 20 (16,3 %) пацієнтів у 2022-2024 рр.; • помірний ступінь тяжкості депресії (10-14 балів) у 48 (10,4 %) пацієнтів у 2017-2021 рр. проти 20 (21,7 %) пацієнтів у 2022-2024 рр.; • середній ступінь тяжкості депресії (15-19 балів) у 15 (3,3 %) пацієнтів у 2017-2021 рр. проти 13 (14,2 %) пацієнтів у 2022-2024 рр.; • високий ступінь тяжкості депресії (20-27 балів) у 4 (0,9 %) пацієнтів у 2017-2021 рр. проти 0 (0 %) пацієнтів у 2022-2024 рр. Висновки. У період 2022-2024 рр. порівняно з 2017-2021 рр. спостерігається зниження частки пацієнтів без ознак депресії (з 64,0 до 47,8 %), що може свідчити про зростання рівня психоемоційного напруження серед пацієнтів, які отримують лікування в ННЦ ФПА. Частка пацієнтів з легким ступенем депресії зменшилася з 21,5 до 16,3 %, що може вказувати на перерозподіл у бік тяжчих форм розладу. Відзначається зростання частки пацієнтів з помірним (із 10,4 до 21,7 %) і середнім (із 3,3 до 14,2 %) ступенями депресії, що може свідчити про погіршення психоемоційного стану пацієнтів. Отримані результати можуть бути пов’язані з соціальними, економічними або медичними чинниками, як-от постійний стрес і тривога через обстріли, втрата близьких, вимушене переселення, посттравматичний стресовий розлад у військових, ветеранів і цивільних, які пережили бойові дії, депресія та безнадійність через затяжний характер війни, невизначене майбутнє, погіршення доступу до якісної медичної допомоги, зокрема психіатричної та психологічної підтримки. Втрата житла, роботи, соціальних зв’язків, економічна нестабільність, що призводять до хронічного стресу й невпевненості, збільшують рівень тривоги та депресивних розладів. Перспективи подальшого розвитку: поширювати інформацію про важливість психічного здоров’я та способи його підтримання; звертатися по допомогу до психологів, психотерапевтів, груп підтримки; підтримувати одне одного, створювати міцні соціальні зв’язки; обмежувати надмірне споживання новин і дбати про психологічну гігієну; розвивати державні та волонтерські програми психологічної реабілітації.

Обґрунтування. Тривожні розлади є найпоширенішою групою психіатричних розладів (ризик пожиттєвого перебігу – 28 %), що має суттєвий вплив на якість життя в усіх сферах: особистій, соціальній, фізичній тощо. Крім цього, тривожні розлади часто співіснують з іншими труднощами, як-от депресія, низька самооцінка, відсутність вміння постояти за свої права. Симптоми генералізованого тривожного розладу: • почуття неспокою, нервове збудження або дратівливість; • підвищена втомлюваність; • труднощі з концентрацією уваги, пригадуванням, запам’ятовуванням нової інформації; • мимовільна напруженість м’язів; • труднощі з контролем почуття занепокоєння; • проблеми зі сном, як-от труднощі із засинанням, неспокійний сон. Мета. Вивчення тривожних розладів у людей, що лікуються від туберкульозу (ТБ). Матеріали та методи. Було проведено ретроспективне операційне дослідження щодо оцінювання ступеня тривожних розладів на початку лікування в людей з ТБ легень. До дослідження залучили 86 людей з ТБ легень, які отримували лікування на базі клініки ДУ «Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» за короткостроковими й індивідуалізованими режимами антимікобактеріальної терапії в межах наукових розробок. Пацієнтів анкетували за допомогою тесту для скринінгу генералізованого тривожного розладу в дорослих (GAD-7). У дослідженні погодилися взяти участь 13 жінок (15,1 %) та 73 чоловіки (84,9 %). Розподіл на вікові групи: 18-29 років – 10 (11,6 %) осіб, 30-44 роки – 42 (49,0 %) особи, 45-59 років – 27 (31,4 %) осіб, ≥60 років – 7 (8,1 %) осіб. Результати. Критерії оцінювання тривоги наведено на рисунку. Опис вираженості симптомів представлено на підставі «сирих» балів. Отримано такі результати рівня вираженості тривожності: • мінімальний (0-4 бали) у 29 (33,7 %) пацієнтів; • помірний (5-9 балів) у 36 (41,9 %) пацієнтів; • середній (10-14 балів) у 15 (17,4 %) пацієнтів; • високий (15-21 бал) у 6 (7,0 %) пацієнтів. Рис. Оцінювання генералізованого тривожного розладу в людей, що лікуються від ТБ Мінімальний рівень Помірний рівень Середній рівень Високий рівень Висновки. Більшість пацієнтів із тривожними розладами мають хронічний перебіг захворювання, симптоми посилюються через будь-який тип стресора чи супутню хворобу. Тому важливо забезпечити комплексний підхід до лікування, котрий охоплює психотерапевтичну підтримку та за потреби медикаментозне лікування психічних розладів. Доведено, що лікування, котре передбачає фармакологічні та психотерапевтичні методи, полегшує короткострокові симптоми.