To see the other types of publications on this topic, follow the link: Рівні депресії.
Journal articles on the topic 'Рівні депресії'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Рівні депресії.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Матківський, С. В., та І. І. Чудик. "Вплив депресії тиску на процес конусоутворення при розробці водоплаваючих покладів". Мінеральні ресурси України, № 1 (25 березня 2025): 50–55. https://doi.org/10.31996/mru.2025.1.50-55.
Full textAbstract:
На поточний час розробка газових та газоконденсатних пластів з підошовною водою є недостатньо ефективною, а явище конусоутворення є фундаментальною проблемою нафтогазової інженерії. Для напрацювання шляхів сповільнення чи попередження прориву підошовної води до видобувних свердловин та продовження термінів розробки продуктивних покладів проведено додаткові дослідження з використанням інструментів гідродинамічного моделювання. На основі тривимірних моделей виконано дослідження впливу депресії тиску на пласт при розробці покладу з підошовною водою на процес конусоутворення. Для розрахунків депресія тиску на пласт прийнята на рівні 5 %, 7,5 %, 10 %, 20 %, 30 %, 40 %, 50 %. За результатами досліджень встановлено, що збільшення депресії тиску на пласт призводить до зменшення коефіцієнтів вилучення газу і конденсату. Причиною є швидкий прорив підошовної води до інтервалу перфорації видобувної свердловини. Чим більша депресія тиску на пласт, тим менша тривалість періоду експлуатації видобувної свердловини. На основі результатів моделювання з’ясовано, що найбільший вплив на коефіцієнти вилучення має діапазон депресії тиску, що не перевищує 20 % від початкового пластового тиску. Подальше зростання депресії тиску на пласт не так критично впливає на кінцеве вуглеводневилучення. Для конкретного прикладу збільшення депресії тиску на пласт з 5 до 20 % призводить до зниження коефіцієнта вилучення газу з 7,02 до 6,58 %, що становить 0,44 % від початкових запасів газу. При підвищенні депресії тиску з 20 до 50 % коефіцієнт вилучення газу скорочується з 6,58 до 6,5 %, а різниця в коефіцієнтах вилучення сягає 0,08 %. За результатами аналізу кубів обводнення на момент прориву пластової води до свердловини встановлено, що збільшення депресії тиску не впливає на форму та розміри конуса підошовної води. Довжина основи та висота конуса при депресії тиску 5 та 50 % не відрізняються. При цьому насичення крайніх комірок основи конуса підошовної води дещо варіюються. Відповідно, за результатами статистичної обробки результатів моделювання визначено раціональне значення депресії тиску на пласт при частковому його розкритті перфорацією (60 % від загальної газонасиченої товщини), яке становить 15 % від початкового пластового тиску.
2
Окселенко, О. М., М. М. Назаренко та О. І. Гуленко. "Особливості впливу епімутагену Тритон-305Х на рослини пшениці озимої". Аграрні інновації, № 21 (11 січня 2024): 170–75. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2023.21.25.
Full textAbstract:
Генетичне поліпшення пшениці озимої через використання мутаційних змін дозволяє в доволі обмежені строки створити принципово нові форми, котріє носіями унікальних, або обмежено-поширених черезпогану рекомбінацію ознак у цієї культури. Мета.Дослідження спрямовані на ідентифікацію проблемності ефектів мутагенної депресії в першому поколіннідля практично-доцільних, концентрацій епімутагенуТритон-305Х та вивченню генотип-мутагенної взаємодії. Методи: Насіння сортів пшениці озимої Фаррел,NE 12443, Ронін, Сейлор обробляли водним розчиномТритон-Х-305 у концентраціях 0,01 %, 0,05 %, 0,1 %,0,5 %, контролем була вода. Для кожної обробки брали1000 зерен пшениці озимої. Експозиція дії епімутагенубула 24 години. Дослід висівався вручну, в першомупоколінні проводили моніторинг схожості та виживанняпісля зимового періоду за окремими варіантами. Рівеньстерильності визначали фарбуванням зразків пилкуацетокарміном, проводили аналіз структури врожайності. Результати. Показники онтогенезу підвищенняактивності чинника через збільшення рівня депресії,але дія помірна та не призводить до зниження життєдіяльності до рівня ЛД50, або РД50. Максимальна дія призвела погіршення ознаки 66 % від контролю (NE 12443),самим толерантним були сорти Сейлор та Фаррел, длякотрих дія залишилась на рівні помірної (70–80 %). Напідвищення стерильності пилку вагомо вплинула діяТХ-305, але крім випадку NE 12443 була знову при максимальній концентрації на помірному рівні. Показникзначимо більш мінливий. Депресія в першому поколіннічерез ознаки структури врожайності проявлялася лишу відповідності до зміни концентрації мутагену, різниці по сортам не було. Концентрації помірні, не досягаючирівня РД50. Достовірно показана суттєвість впливу ознаксхожість, виживання, фертильність, ознаки структуриврожаю висота, вага зерна з головного колосу та МТЗ.Висновки. Депресивний прояв ТХ-305 як епімутагенного чинника в переважній більшості випадків залишається на рівні помірного. Дія характерна як для хімічногосупермутагена з нижчою ушкоджувальною здатністю,має специфічний характер у прояві ознак виживання тафертильності, але демонстрував на відміну від них значиму генотип-мутагенну взаємодію тільки для першоюгрупи ознак (онтогенетичні параметри) та переважнодля сортів NE 12443 та Сейлор. Характерною особливістю дії є відстрочений характер.
3
Церетелі, Вікторія, Олексій Юшко та Сергій Грдзелідзе. "ВПЛИВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ДЕПРЕСІЇ У СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 39 (4 лютого 2024): 71–75. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.39.71-75.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Вивчення впливу фізичного виховання на зменшення ризику розвитку депресії серед студентів під час воєнного стану в Україні. Методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація даних наукових досліджень та літературних джерел, анкетування, методи матема-тичної статистики. Результати. 81% студентів мали середній або високий рівень фізичного здоров’я. З питання депресії – 40% студентів не мали жодних ознак депресії, 28% мали легкий рівень депресії, 23% – помірний рівень, а 9% мали високий рівень депресії. Аналіз дисперсії (ANOVA) показав низький рівень депресії, а за результатами t-тесту Стьюдента було підтверджено більш вищій рівень самооцін-ки у студентів, які займалися фізичною культурою, порівняно з тими, хто не займався. Дискусія. Фізич-не виховання сприяє покращенню настрою, зменшенню рівня тривоги і стресу, що є ключовими факто-рами ризику розвитку депресії. Спеціальні програми фізичного виховання можуть бути ефективним інструментом для профілактики та лікування депресії серед студентів під час воєнного стану. Заклади вищої освіти можуть розробити спеціалізовані програми, які включатимуть спортивні заходи, фітнес-класи та виходи на природу, коли це безпечно. Ці програми повинні сприяти регулярним заняттям фізичною культурою та заохочувати студентів до включення її в їх щоденний розклад. Програми фізич-ного виховання мають відігравати важливу роль у покращенні психічного здоров’я та благополуччя сту-дентів і повинні розглядатися як частина комплексного підходу до профілактики та лікування депресії. Висновки. Результати дослідження довели, що фізичне виховання може бути ефективним інст-рументом для зменшення ризику розвитку депресії серед студентів під час воєнного стану в Україні. Було доведено, що фізичне виховання відіграє важливо роль у покращенні рівня самооцінки. Студенти, які займалися фізичною культурою, мали значно вищі рівні самооцінки, порівняно з тими, хто не займався.
4
Іжболдін, О. О. "Депресивні наслідки дії гамма-променів у пшениці озимої (Triticum aestivum L.)". Аграрні інновації, № 10 (3 березня 2022): 51–57. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.9.
Full textAbstract:
Проблема мутагенної депресії з огляду на зниження обсягу матеріалу для подальшого генетичногополіпшення та звуження діапазону використаних дозє ключовою для експериментального мутагенезу. Мета.Метою проведених дослідів було показати наявністьта специфічність депресії післядії широкого спектру дозгамма-променів у сортів пшениці озимої, адаптованихдля Півночі Степу України, за показниками проходженняонтогенезу, морфометрії, врожайності. Методи: У дослідах використовувалося насіння сортів пшениці озимоїлокальної селекції Співанка та Комерційна, обробленігамма-опроміненням у дозах 100, 150, 200, 250, 300 Гр.Сухе насіння було контролем. Вивчено параметри схожості та виживання рослин, проходу головних фенофазонтогенезу у рослин локальної селекції сортів озимоїпшениці (Комерційна та Співанка) у першому поколінні. Виявлено дію мутагенної депресії через елементиструктури продуктивності (морфометричні параметри) та досліджено рівень їхньої варіації. Результати.Встановлено, що вища депресія за всіма дослідженимиознаками проявилась у сорту Комерційна, крім помірних доз в окремих випадках, що показала особливістьвзаємодії депресійної активності, викликаної гамма-опроміненням, з генотипами деяких сортів та ускладненийхарактер відтворення депресійних наслідків на організменному рівні. Самими інформативними параметрами щодо мутагенної депресії у першому поколіннісортів пшениці озимої м’якої для рослин були: схожістьта виживання рослин, фертильність пилкових зерента такі параметри структури продуктивності, як висотастебла, вага зерна з головного колосу, вага зерна з рослини, маса тисячі зерен. Усі ці показники з високимрівнем значущості пов’язані з показником доза мутагену. Висновки. Сорти місцевої селекції (Комерційната Співанка) на рівні генотипів показали сенситивністьдо дії гамма-опромінення, що показана в напівлетальності навіть перших, помірних доз (100 Гр). Факторнийаналіз виявив, що насамперед на формування параметрів структури врожайності вплинув фактор «дозамутагену», потім «генотип вихідного сорту», але останній фактор мав високу значущість для досліджуваних сортів. Встановлено, що здатне проходити стрімкепониження деяких показників у першому поколінні принабутті певних граничних доз (200–250 Гр), до того жтакі дози залежать від генотипу суб’єкту мутагенної дії.
5
Венгер, Олена, Тетяна Іваніцька, Анна-Марія Коваль та Микола Швед. "ХАРАКТЕРИСТИКА СИМПТОМІВ У НЕВТОРИЧНИХ ТА ПСИХОТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ COVID-19". Grail of Science, № 24 (1 березня 2023): 654–68. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.17.02.2023.122.
Full textAbstract:
Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров’я людей і створила нові бар’єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка – у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам’яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті – у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.
6
Babinets, L. S., та Yu Ya Kotsaba. "КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА З ДЕПРЕСІЄЮ У ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11068.
Full textAbstract:
У практиці лікаря загальної практики (сімейного лікаря) з двома тисячами зареєстрованих пацієнтів, за середньоєвропейським показником поширеності депресії – 5 %, маємо справу з приблизно 100 пацієнтами (70 жінок і 30 чоловіків), яким свого часу було діагностовано депресію. Щороку двох пацієнтів госпіталізують через депресію, а через день один пацієнт здійснює самогубство.
 Мета – проаналізувати основні ключові аспекти ведення пацієнта з депресією в практиці первинної медичної допомоги (ПМД).
 Обговорення. Депресія – одна з найбільших проблем охорони здоров’я. Шляхами вирішення проблеми боротьби з цим захворюванням є запровадження доброї просвіти, відповідного ведення депресивних пацієнтів, а також реалістичні очікування від терапії, враховуючи, що лише у 20 % пацієнтів спостерігається лише один епізод депресії, а 30 % пацієнтів не реагують на терапію. Хороші стосунки сімейного лікаря і пацієнта особливо важливі при лікуванні хворих на депресії. Формування ставлення пацієнта до хвороби залежить від правильної оцінки лікарем стану хворого. Необхідне чітке вміння використовувати у практиці ПМД різні інструменти скринінгу депресії: Шкалу депресії Бека (BDI), Шкалу депресії самооцінки Зунга (SDS), Шкалу геріатричної депресії, Шкалу оцінки депресії Гамільтона (HAM-D). 
 Висновки. При наявності симптомів тривоги депресію потрібно лікувати. У пацієнтів з депресією ризик самогубства у чотири рази більший, ніж у загальній популяції, вона погіршує фізичне здоров’я і загальну якість життя. Це співвідноситься з підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця, інсульту, больових синдромів, зловживання алкоголем, з курінням і вживанням нелегальних наркотиків. Це й визначає актуальність проблеми депресії на етапі первинної медичної допомоги.
7
Цибух, Людмила Миколаївна, Мар’яна Вікторівна Пальчинська та Наталія Дмитрівна Хмель. "ВПЛИВ ДЕПРЕСИВНОГО СТАНУ НА ВИНИКНЕННЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ". Ментальне здоров'я, № 4 (23 грудня 2024): 41–45. https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-4-8.
Full textAbstract:
У статті розглядається взаємозв’язок депресії та соматичних порушень в українців, які постраждали від війни в Україні. Авторами проведено теоретичний аналіз сучасних досліджень вітчизняних і закордонних науковців щодо виникнення депресії та психосоматичних порушень, пов’язаних із війною в Україні. Проведений теоретичний аналіз засвідчив, що тривалий стрес і травматичні події, які стали супутниками українців в останні три роки через тривалу війну, страх за власне життя та життя близьких людей, переселення у більш спокійні регіони України або виїзд за кордон часто є причиною депресивних розладів, які, зі свого боку, впливають на фізичне та ментальне здоров’я людей, спричиняючи психосоматичні порушення. З метою виявлення кореляційного взаємозв’язку між рівнем депресії та психосоматичними порушеннями авторами було проведене відповідне емпіричне дослідження, під час якого було виявлено, що переважна більшість (79,2%) респондентів мають депресивні симптоми, що підкреслює вплив тривалого стресу, спричиненого війною, на психічний стан населення. Серед основних симптомів депресії у респондентів були виявлені: високий рівень тривоги, почуття безнадійності (через відсутність впевненості в майбутньому), проблеми з концентрацією уваги. Ці симптоми супроводжувалися фізичними проявами, серед яких найбільш розповсюдженими були: проблеми зі сном, постійні головні болі (часто неінтенсивного характеру), хронічна втома, а також болі в суглобах. Отримані під час емпіричного дослідження результати підтверджують, що депресія безпосередньо впливає як на психічний, так і на фізичний стан людини. Проведений кореляційний аналіз також засвідчив наявність значущої позитивної кореляції між рівнем депресії у респондентів та інтенсивністю прояву в них виявлених психосоматичних симптомів. Тобто вплив війни на ментальне, психічне здоров’я українців спричиняє проблеми і у їх фізичній сфері, на рівні психосоматичних порушень.
8
Венгер, Олена, Юлія Хархаліс, Тетяна Іваніцька, Олександра Галицька-Хархаліс та Наталія Панчишин. "МОТИВАЦІЯ, ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ТА ІНШІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХО-ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ І НЕМЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Grail of Science, № 32 (26 жовтня 2023): 343–50. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.13.10.2023.064.
Full textAbstract:
Становлення особистості професіонала визначається формуванням складних психічних систем регуляції діяльності та формуванням особливостей поведінки. Мета роботи: визначити рівні мотивації, перфекціонізму, а також депресії, тривоги та стресу в студентів медичних та немедичних університетів. Проаналізовано анкети 89 респондентів. Для об’єктивізації результатів використано: тест для діагностики депресії (PHQ-9), тест на наявність генералізованого тривожного розладу (GAD-7), шкалу суб’єктивного сприйняття стресу (PSS-10), шкалу академічної мотивації (AMS), багатовимірну шкалу перфекціонізму Хьюїтта-Флетта. Встановлено, що розвиток депресії, тривоги та стресу в студентів значним чином впливає рівень мотивації. Чим вища мотивація – тим нижчий рівень тривоги та депресії. Вищий рівень амотивації частіше зумовлює розвиток цих розладів. Не зважаючи на місце навчання, рівень депресії та тривоги значно вищий в осіб жіночої статі.
9
Волинко, Вікторія Вікторівна, Денис Віталійович Возний та Юлія Олександрівна Асєєва. "ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДОРОСЛИХ З АЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ: РЕЗУЛЬТАТИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ ТА ТЕРАПЕВТИЧНИХ ІНТЕРВЕНЦІЙ". Ментальне здоров'я, № 3 (8 листопада 2024): 37–42. https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-3-7.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню психічного здоров’я дорослих з алкогольною залежністю, зокрема оцінці рівнів депресії, тривожності та потягів до алкоголю. Мета дослідження – визначити початкові рівні цих психологічних розладів серед осіб з алкогольною залежністю, а також розробити та впровадити три адаптовані психотерапевтичні інтервенції: когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), мотиваційне інтерв’ю (MI) та терапію на основі усвідомленості для запобігання рецидивам (MBRP). Дослідження використовувало комплекс кількісних і якісних методів, включно з психометричними інструментами, як-от AUDIT для оцінки рівнів споживання алкоголю, BDI для вимірювання депресії, GAD-7 для оцінки тривожності та PACS для вимірювання потягів до алкоголю серед учасників. Загалом участь у дослідженні взяли 64 дорослі особи, які боролися з алкогольною залежністю. Результати показали суттєве зниження рівнів депресії, тривожності та інтенсивності потягів до алкоголю після шести місяців терапевтичних інтервенцій, а також значне покращення емоційної регуляції та здатності контролювати потяги до алкоголю. Статистичний аналіз результатів до і після інтервенцій продемонстрував високий рівень ефективності застосованих психотерапевтичних підходів, а також виявив, що поєднання КПТ з практиками усвідомленості допомогло учасникам краще справлятися зі стресовими ситуаціями та зменшити вживання алкоголю. Це свідчить про їх практичну цінність у покращенні психічного стану дорослих з алкогольною залежністю. Практична значущість дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для покращення системи надання психологічної допомоги дорослим з алкогольною залежністю, а також інтегровані в програми реабілітації та профілактики рецидивів. Запропоновані інтервенції можуть стати основою для подальших досліджень і розробок у сфері психотерапії алкогольної залежності.
10
Матківський, С. В. "Ретроградна конденсація важких вуглеводнів у привибійній зоні пласта". Oil and Gas Power Engineering, № 2(40) (3 квітня 2024): 15–24. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9868-2023-2(40)-15-24.
Full textAbstract:
Актуальність проведених досліджень зумовлена практичним відставанням нафтогазової галузі України у впровадженні передових технологій розробки газоконденсатних родовищ зі значними запасами конденсату та,відповідно, низькими фактичними коефіцієнтами конденсатовилучення порівняно з досягнутим світовим рівнем. На поточний час економіка України потребує не тільки стабілізації, а і нарощування рівнів видобутку вуглеводнів з метою забезпечення потреб за рахунок власного видобутку. Для напрацювання оптимальних шляхів підвищення ефективності видобутку розвіданих запасів проведено дослідження з використанням цифрового моделювання. На основі секторної моделі газоконденсатного покладу проведено дослідження процесів ретроградної конденсації рідких вуглеводнів у привибійній зоні пласта. На основі проведених досліджень встановлено, що фільтраційно-ємнісні властивості колектора та технологічні параметри експлуатації видобувних свердловин значно впливають ефективність видобутку конденсату. Так, чим менша проникність колектора, тим більшу депресію на пласт потрібно створити для забезпечення заданих показників із видобутку вуглеводнів. Наслідком цього є створення значної лійки депресії у привибійній зоні пласта, що обумовлює інтенсивні процеси ретроградної конденсації рідких вуглеводнів. За результати проведених досліджень встановлено, що за проникності колектора на рівні 3мД радіус насиченої сконденсованими вуглеводнями привибійної зони, становить 16,5 м,за проникності 5 мД – 13,5 м, за проникності 10 мД – 11,1 м, а за проникності 50 мД – 6,6 м. Насиченість порового простору сконденсованими вуглеводнями поблизу стовбура свердловини залежно від проникності колектора відповідно складає 34,1 %, 33,6%, 30,6 % та 24,8 %.. Враховуючи наведене, можна зробити висновок про те, що чим менша проникність колектора, тим більша лійка депресії у привибійній зоні пласта та, відповідно, насиченість порового простору сконденсованими вуглеводнями, а отже, і найбільші втрати рідких вуглеводнів. Для підвищення ефективності видобутку залишкових запасів конденсату необхідно вживати заходи з попередження чи сповільнення процесів випадіння конденсату в пластових умовах.
11
Belov, O. O. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ У ХВОРИХ ІЗ ДЕПРЕСИВНИМИ РОЗЛАДАМИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11799.
Full textAbstract:
Резюме. Дослідження клінічної феноменології депресивних розладів має важливе значення для визначення напрямків сучасного патоморфозу, прогнозування та лікування депресій.
 Мета дослідження – вивчити структуру і вираження психопатологічної симптоматики у хворих із депресивними розладами на сучасному етапі з урахуванням віку та гендерного фактора.
 Матеріали і методи. Проведено клінічне обстеження 107 чоловіків і 138 жінок із депресивними розладами ендогенного характеру (коди за МКХ-10 F 31.3, F 31.4, F 32.0, F 32.1, F 32.2, F 33.0, F 33.1, F 33.2) з урахуванням віку та гендерного фактора, з використанням опитувальника SCL-90-R.
 Результати. Депресивні розлади, окрім депресивної симптоматики, проявляються широким спектром психопатологічних проявів, серед яких домінують підвищені рівні тривожності – (2,40±0,45) бала, помірні рівні міжособистісної сензитивності – (1,73±0,48) бала та обсесивно-компульсивної симптоматики – (1,44±0,85) бала, близькі до помірних рівні соматизації – (1,05±0,51) бала і фобічної тривожності – (1,00±0,47) бала, а також невисокі рівні психотизму – (0,64±0,24) бала, ворожості – (0,55±0,77) бала і паранояльної симптоматики – (0,26±0,13) бала. У чоловіків виявлено значуще вищі показники депресії, ворожості й паранояльної симптоматики, а у жінок – тривожності, обсесивно-компульсивної симптоматики, міжособистісної сензитивності, соматизації та фобічної тривожності. Гендерні відмінності у вираженні психопатологічної симптоматики ймовірно пов’язані з різними статеворольовими моделями і специфікою гендернозумовлених патохарактерологічних змін. Вираження усіх психопатологічних проявів збільшується з віком, при цьому більш суттєве погіршення проявів психопатологічної симптоматики відбувається у віці 45 років і старше, тоді як зростання показників психопатологічної симптоматики у молодому віці виявилося менш суттєвим.
 Висновки. Клінічна картина сучасних депресивних розладів характеризується поліморфністю симптоматики і наявністю значущих гендерних відмінностей; психопатологічні прояви посилюються з віком, досягаючи найбільшого вираження у пацієнтів середнього, похилого і старечого віку, що можна розглядати як прояв сучасного клінічного патоморфозу депресій.
12
Шестопал, Н. "Реабілітаційне обстеження пацієнтів після вогнепальних поранень кисті і передпліччя". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.133-139.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Розробити та охарактеризувати схему реабілітаційного обстеження осіб після вогнепальних поранень кисті і передпліччя. Методи. Теоретичні (аналіз та систематизація спеціалізованої науково-методичної літератури щодо використання реабілітаційного обстеження пацієнтів з травмами верхніх кінцівок); клінічні (аналіз медичних карток, опитування, огляд); інструментальні (на рівні аналізу функцій та структур організму: гоніометрія, мануальне тестування м’язів, антропометричні виміри сегменту кінцівки, модифікована вербальна шкала болю, шкала тривоги Гамільтона та шкала самооцінки депресії; на рівні активності: шкала функціональної незалежності FIM (Functional Independence Measure); на рівні участі: шкала DASH (The Disabilities of the Arm, Shoulder and Hand Score), опитувальник військового). Результати. Запропоновано схему реабілітаційного обстеження, яка включала спостереження, опитування, збір анамнезу, визначення рухових порушень і рівня якості життя та базувалася на доменах Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), спрямованих на покращення показників якості життя, корекцію рухових розладів та повернення пацієнтів до попереднього рівня функціонування. Проведене первинне обстеження дозволило чітко сформулювати реабілітаційний діагноз, визначити категоріальний профіль пацієнтів для подальшого планування і розроблення алгоритму фізичної терапії осіб після вогнепального поранення верхньої кінцівки, спрямованого на поетапне вирішення довго- та короткотривалих цілей реабілітаційного втручання у SMART форматі.
 Ключові слова: реабілітаційне обстеження, вогнепальні поранення, фізична терапія, рухові порушення, якість життя.
13
Потапчук, Євген Михайлович, та Наталія Дмитрівна Потапчук. "ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВ’Я ЯК ЧИННИКИ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія, № 1 (29 квітня 2025): 105–9. https://doi.org/10.32782/psyspu/2025.1.19.
Full textAbstract:
Дослідження дозволило виявити достовірні відмінності за рівневими показниками здоров’я у групах «суб’єктивно благополучних» і «суб’єктивно неблагополучних» здобувачів вищої освіти. Суб’єктивно благополучні здобувачі вирізняються нижчим рівнем тривоги і депресії, вищою самооцінкою фізичного і психічного здоров’я; вищою життєстійкістю, зокрема такими її показниками, як залученість, контроль і прийняття ризику; більш вираженою метою у житті та її спрямованістю, зокрема просоціальною; більшим прийняттям ситуації, оптимістичнішою її оцінкою, більшою активністю у ситуації та оцінкою її як більш легкої, більшою екстернальністю в оцінці ситуації.Відповідно до різних життєвих ситуацій виокремлено рівні фізичного, психічного, особистісного та соціального здоров’я.Здобувачі із високим рівнем суб’єктивного благополуччя оцінюють усі рівні здоров’я достовірно вище, ніж здобувачі із низьким рівнем. Підтвердилася гіпотеза про те, що різнорівневі характеристики здоров’я мають різний внесок у суб’єктивне благополуччя здобувачів: мірою зменшення міри впливу розташовуються життєстійкість і мета у житті, самооцінка психічного здоров’я, оптимізм, самооцінка здоров’я, депресія (від’ємна спряженість), прийняття в оцінці значущої життєвої ситуації, просоціальні тенденції. При цьому найбільший вплив мають внутрішньоособистісні (ендопсихічні) чинники – життєстійкість і наявність мети у житті. Меншою мірою впливають екзопсихічні чинники – ставлення до значущої життєвої ситуації та просоціальна спрямованість, а також психічне здоров’я (депресія) та його самооцінка. Найбільший внесок у суб’єктивне благополуччя внутрішньоособистісних характеристик, виявлений в емпіричному дослідженні, підтверджує провідну роль особистості у регуляції взаємовідносин людини і світу. Отримані дані дають можливість вибудувати ієрархію значущих ресурсів здоров’я, що дозволить більш змістовно наповнювати програми здоров’язбереження представників різних сфер діяльності, зокрема здобувачів вищої освіти.
14
Belov, O. O., та N. G. Pshuk. "КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ЕНДОГЕННИХ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ НА СИМПТОМАТОЛОГІЧНОМУ РІВНІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10789.
Full textAbstract:
Проблема депресивних розладів є однією з найактуальніших проблем сучасної психіатрії.
 Мета – вивчити особливості клінічної феноменології ендогенних депресивних розладів на сучасному етапі у гендерному та віковому аспектах.
 Матеріал і методи. Клінічно обстежено 107 чоловіків і 138 жінок з встановленим діагнозом депресивного розладу за МКХ-10 у період 2015–2019 років.
 Результати. Встановлено, що у чоловіків питома вага усіх симптомів депресії, за винятком зниженої самооцінки, з віком збільшується: зниженого настрою з 84,2 % у віковій групі до 30 років до 93,5 % у віковій групі 30–44 років і до 100 % у віковій групі 45 років і старше, ангедонії – відповідно з 68,4 % до 82,6 % і 82,6 %, втомлюваності з 78,9 % до 82,6 % і 82,6 %, песимізму з 76,3 % до 82,6 % і 82,6 %, почуття провини, марності, тривоги або страху з 71,1 % до 80,4 % і 95,7 %, суїцидальних думок з 52,6 % до 63,0 % і 78,3 %, порушень апетиту з 47,4 % до 67,4 % і 78,3 %, диссомній з 86,8 % до 95,7% і 95,7 %. У жінок виявлена складна вікова динаміка: для зниженого настрою – відповідно 82,4 %, 96,2 % і 97,1 %, ангедонії – 86,3 %, 88,7 % і 82,4 %, втомлюваності – 90,2 %, 86,8 % і 88,2 %, песимізму – 86,3 %, 84,9 % і 88,2 %, почуття провини, марності, тривоги або страху – 86,3 %, 94,3 % і 97,1 %, зниженої самооцінки – 88,2 %, 77,4 % і 79,4 %, суїцидальних думок – 68,6 %, 62,3 % і 82,4 %, порушень апетиту – 76,5 %, 75,5 % і 85,3 %, диссомній – 90,2 %, 92,5 % і 97,1 %. Між чоловіками і жінками виявлено значущі (р<0,05) розбіжності за показниками ангедонії, почуття провини, марності, тривоги або страху, зниженої самооцінки, порушень апетиту.
 Висновки. Клінічна феноменологія депресивних розладів на симптоматичному рівні обумовлена певними гендерними та віковими відмінностями, що полягають, зокрема, в переважанні у жінок тривожної та соматовегетативної симптоматики з астено-депресивними проявами, а у чоловіків проявляється рівномірною динамікою погіршення з віком за всіма основними симптомами депресії.
15
Bokhonkova, Yuliia, Svitlana Tsymbal, Nataliia Yaremenko та Nataliia Buhaiova. "Дослідження типів навченої безпорадності майбутніх фахівців іноземної філології". Insight: the psychological dimensions of society, № 10 (3 листопада 2023): 213–31. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2023-10-11.
Full textAbstract:
Метою є емпіричне з’ясування і теоретичне обґрунтування типів навченої безпорадності майбутніх фахівців іноземної філології у контексті навчально-професійної підготовки. Респондентами емпіричного дослідження є здобувачі випускних років навчання: четвертого курсу – бакалавріат і другого курсу – магістратура, загальною кількістю 432 особи (M=24.23; SD=±3.08; Me=24; Mo=22). Респонденти здобували фах за єдиною або подвійною спеціальністю. Методи. Застосовано валідні і надійні психодіагностичні інструменти, які пройшли адаптацію й апробацію: “Опитувальник атрибутивного стилю для дорослих” (ОАСД) (Peterson et al., 1982); методика дослідження мотивації досягнення успіху й уникнення невдачі (МДУУН) (Elers, 2002); опитувальник “Рівень суб’єктивного контролю” (РСК) (Бажин та ін., 1984); методика “Шкала самооцінки депресії” (ШСД) (Zung, 1965). Результати. Подано описові частотні характеристики, які підтвердили, що отримані емпіричні дані не мають статистично достовірних відмінностей із результатами схожих вимірів. З’ясовано вісімнадцять статистично достовірних кореляційних зв’язків (р<.050; р<.010) параметрів атрибутивного стилю з незалежними змінними: мотивація досягнення успіху, мотивація уникнення невдачі, рівень депресії, рівень суб’єктивного контролю в навчально-професійній діяльності, галузі досягнень, галузі невдач. Встановлено, що найміцніші зв’язки має рівень депресії (РД) зі шкалами атрибутивного стилю: сталість поганого (R=.189; р<.010), широта поганого (R=.221; р<.010) і персоналізація поганого (R=.185; р<.010), що дає підстави вважати депресивні стани найнебезпечнішими у формуванні навченої безпорадності. Кластерним аналізом методом k-середніх встановлено чотири типи навченої безпорадності майбутніх фахівців іноземної філології: “Депресивна навчена безпорадність” (кластер 1, n=31; 13.36%), “Уникаюча навчена безпорадність” (кластер 2, n=75; 32.33%), “Оптимістична навчена безпорадність” (кластер 3, n=68; 29.31%), “Неконтрольована навчена безпорадність” (кластер 4, n=58; 25.00%). Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що типами навченої безпорадності є особистісні утворення, які проявляються у високому рівні депресивності, домінуванні песимістичних параметрів атрибутивного стилю поведінки, високому рівні мотивації уникнення невдачі, низькому рівні мотивації досягнення успіху і заниженому/відсутньому суб’єктивному контролі подій навчально-професійної діяльності. Узагальнено, що емпірично з’ясовано і теоретично обґрунтовано доцільність впровадження отриманих результатів у освітній і науковий процеси підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю.
16
Кравець, Ольга, Василь Єхалов, Андрій Самойленко та Інна Романюта. "Синдром емоційного вигоряння на етапах здобуття стоматологічної спеціальності". International Science Journal of Education & Linguistics 1, № 5 (2022): 28–40. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjel.20220105.04.
Full textAbstract:
Дослідження притаманності, розвитку та ступеню вираженості синдрому емоційного вигоряння в динаміці було виконано в середовищі здобувачів спеціальності "Терапевтична стоматологія" на трьох етапах анкетування: додипломного навчання (студенти 5-го курсу); в інтернатурі 1-го та 2-го року навчання. Було проведене опитування та діагностика рівня формування та фаз розвитку симптомів за «Методикою діагностики рівня емоційного вигоряння» В.В. Бойка. Проаналізовано 160 анонімних анкет. Формування синдрому у студентів стоматологічного напрямку знаходиться на рівні, що нижчий за дані зарубіжних дослідників. Ступінь вираженості емоційного вигоряння у інтернів-стоматологів 1-го року навчання не перевищує результати досліджень закордонних андрагогів та наших власних у післядипломному навчанні в інших спеціальностях. Повномасштабні військові дії спричиняють серйозну активацію вигоряння за складовими переживання, тривоги та депресії. Сформованість та домінування емоційного реагування та відсторонення (деперсоналізація) мають захисний характер при психічному перенапруженні у лікарів-інтернів стоматологічного профілю 2-го року навчання під час активних військових дій.
17
Венгер, О. П., та Т. І. Іваніцька. "РОЗВИТОК ДЕПРЕСІЇ, ТРИВОГИ ТА СТРЕСУ В ЛЮДЕЙ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ ВІД ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ, ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 34–38. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11991.
Full textAbstract:
Проблема підвищення тривоги є надзвичайно актуальною, особливо серед людей, що страждають на Інтернет-залежність.
 Мета – дослідити взаємозв᾽язок депресії, тривоги та стресу, що виникли на фоні пандемії COVID-19, та наявності Інтернет-адикції.
 Матеріал і методи. Проаналізовано особливості вираження депресії, тривоги та стресу під час пандемії у 447 респондентів (225 чоловіків та 302 жінок). Середній вік досліджуваних становив (20±5,5) років. Протягом роботи ми зібрали інформацію про суб᾽єктивне ставлення респондентів до COVID-19. Для об᾽єктивізації результатів було використано тест-опитувальник на наявність Інтернет-адикції Кімберлі Янг (IAT), шкалу депресії, тривоги та стресу (DASS-21) та методи математичної статистики.
 Результати. Опитаних респондентів було поділено на дві групи, відповідно до наявності чи відсутності у них Інтернет-адикції за тестом ІАТ. Кожну з утворених груп було поділено на підгрупи відповідно до зібраної інформації про особисте ставлення та переживання респондентів стосовно COVID-19.
 Установлено, що рівень вираження депресії за шкалою DASS-21 у людей, що страждають на Інтернет-залежність і мають суб᾽єктивні переживання щодо COVID-19, був переважно легким (38,89 %) або помірним (30,56 %), у підгрупи без суб᾽єктивних переживань щодо COVID-19 – легким (42,55 %). Рівень тривоги в підгрупах був помірним (52,78 %) і помірним (46,81 %), рівень стресу був помірним (55,55 %) або тяжким (36,12 %) і легким (44,69 %) або помірним (36,17 %) відповідно.
 Рівні вираження депресії, тривоги та стресу в людей, що не страждають на Інтернет-адикцію, були суттєво нижчими, зокрема, рівень депресії у підгрупі з суб᾽єктивними переживаннями щодо COVID-19 був переважно легким (49,02 %) або нормальним (24,76 %), у підгрупі без суб᾽єктивних переживань щодо COVID-19 – нормальним (58,19 %) або легким (21,31 %). Рівень тривоги був легким (42,24 %) або помірним (27,18 %) і нормальним (42,62 %) або легким (30,33 %) відповідно. Рівень стресу був легким (47,09 %) або помірним (29,61 %) і нормальним (40,98 %) або легким (33,61 %) відповідно.
 Висновки. Інтернет-залежність впливає на розвиток депресії, тривоги та стресу безпосередньо. В осіб, що страждають на Інтернет-адикцію і мають вищі суб᾽єктивні переживання стосовно COVID-19, спостерігається більша вираженість психічних розладів, що потребують психотерапевтичної корекції.
18
Фролова, Наталія. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СТРАХІВ УКРАЇНЦІВ НА ТРЕТЬОМУ РОЦІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ В КРАЇНУ". Журнал соціальної та практичної психології, № 5 (27 червня 2025): 73–77. https://doi.org/10.32782/psy-2025-5-10.
Full textAbstract:
У статті представлено результати емпіричного дослідження, проведеного в лютому – квітні 2025 року за участю 815 українців, яке мало метою виявити особливості психоемоційного стану цивільного населення на третьому році повномасштабного вторгнення в країну. Проаналізовано особливості прояву станів тривоги, депресії та ПТСР, спираючись на наявність страхів та індивідуальний травматичний досвід респондентів. Дослідження дало змогу зафіксувати помірний рівень тривожності (9,2465), легкий рівень депресивних проявів (10,8344) та середній рівень прояву посттравматичних стресових симптомів (29,1896). Емоційна виснаженість (69,2%), апатія (42,7%), пригніченість (48,1%) та розлади сну (53,1%), а також дратівливість та агресія в ставленні до оточення (41,8%) виявлені як найбільш поширені скарги на психоемоційний стан. Установлено позитивні кореляційні зв’язки цих скарг на рівні значущості р < .001 із показниками рівня тривоги, депресивних проявів та наявністю посттравматичних стресових симптомів. Проаналізовано особливості травматичного досвіду за три роки повномасштабної війни та зазначено, що «досвід проживання в скрутних умовах (унаслідок терористичних подій в країні)», «втрата близьких та знайомих під час воєнних подій» та «втрата роботи» є найбільш значними складниками індивідуальної травматизації. «Відсутність перспектив у майбутньому», «страх окупації» та «страх втрати роботи» визначено предикторами як станів тривоги, так і депресії та ПТРС, що дає змогу інтерпретувати їх як ті, що зумовлюють прояви всіх трьох травматичних станів цивільного населення. Визначено перспективи подальшої роботи, які спричинені вдосконаленням програми психологічної допомоги цивільному населенню з урахуванням специфіки отриманих результатів.
19
Kravchuk, Svitlana. "Концептуалізація феномену прощення в міждисциплінарному дискурсі". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 47(50) (3 липня 2021): 32–48. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).210.
Full textAbstract:
Метою дослідження є концептуалізація прощення як соціально-психологічногофеномену, виокремлення критеріїв прощення шляхом аналізу, систематизації та узагальненнянаукових поглядів вітчизняних та зарубіжних учених на цей феномен. В емпіричномудослідженні використовувались опитувальник «Шкала прощення як риси характеру» (автори– Дж. В. Беррі, E. Л. Уортінгтон, Л. Е. О’Коннор, Л. Парротт, Н. Г. Уейд (Berry et al., 2005));методика «Діагностика депресії та тривоги» (автор – Л. Р. Дерогатіс (Derogatis, 2001));методика «Діагностика рівня емпатійних здібностей» (автор – Бойко В. В.); методикадослідження соціального інтелекту Дж. Гілфорда (в адаптації О. Михайлової). Зробленовисновок, що феномен прощення є багатовимірним та різнорівневим явищем, яке маєбагатокомпонентну структуру та містить у собі когнітивний, афективний, конативний,мотиваційний компоненти. Визначено критерії прощення: 1) подолання негативних афектів ісуджень щодо кривдника, тобто відмова скривдженої людини від гніву та образи, ненависті,обурення, суму; 2) заміна негативних почуттів до кривдника на більш нейтральні і, нарешті,позитивні, зокрема терпимість, прояви емпатії у вигляді співчуття, співпереживання,милосердя. Доброзичливість до кривдника є позитивним виміром прощення; 3) відмова відмстивої поведінки щодо кривдника; 4) подолання мотивації уникнення щодо кривдника.Прощення може виконувати різні функції, може мати різні умови свого розвитку, різні види,різну модальність, рівні усвідомленості, різні предметні змісти, різний вплив на особу.Натомість непрощення є більш складним конструктом, ніж просто протилежністю прощення.Так, злочини проти людяності не піддаються прощенню. Здатність до прощення визначаєтьсярозвиненістю ряду механізмів соціального пізнання (соціального та емоційного інтелекту,емпатії щодо кривдника). Прощення пов’язане з рефлексивною менталізацією, свідомоюпереробкою і перебудовою свого ставлення до кривдника і ситуації образи. Перспективиподальшого дослідження вбачаються у визначенні низки соціально-психологічних чинниківпрощення залежно від його предметного змісту, рівня усвідомленості, видів та модальності.
20
Назаренко, М. М. "МУТАГЕННА ДЕПРЕСІЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ (TRITICUM AESTIVUM L.) ПРИ ДІЇ ГАММА-ПРОМЕНІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.01.
Full textAbstract:
Метою наших досліджень було виявити особливості депресивних наслідків післядії різних доз гамма-променів у сортів пшениці озимої місцевої селекції за показниками схожості, виживання, морфометрії, врожайності. Досліджено показники схожості та виживання, проходження основних фаз онтогенезу в рослин пшениці озимої сортів місцевої селекції (Комерційна та Співанка) у першому поколінні. Встановлено вплив мутагенної депресії на показники структури врожайності (морфометрію стиглих рослин) та встановити рівень їх мінливості. 2019–2020 рр. експерименти проводили на дослідних полях науково-дослідного центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету. У дослідах використовували насіння сортів Співанка та Комерційна, опромінене гамма-променями в дозах 100, 150, 200, 250, 300 Гр. Контроль – сухе насіння. Встановле-но, що вища депресія за всіма дослідженими ознаками проявилась у сорту Співанка, крім дози 250 Гр, що свідчить про специфічність взаємодії депресійної активності гамма-променів із геноти-пами окремих сортів та складний характер розвитку депресивних наслідків на рівні організму. Най-більш інформативними показниками щодо мутагенної депресії в М1 поколінні рослин сортів пшениці озимої м’якої були: схожість та виживання рослин, фертильність пилку та такі показники струк-тури врожайності, як висота рослин, вага зерна з головного колосу, маса тисячі зерен. Усі ці показ-ники з високим рівнем значущості пов’язані з показником доза мутагену. Генотипи сортів місцевої селекції (Комерційна та Співанка) виявилися високочутливими до дії гамма-променів, що проявилось у напівлетальності навіть початкових, помірних доз (100 Гр). Дисперсійний аналіз показав, що насамперед на формування показників структури врожайності впливав фактор «доза мутагену», потім генотип вихідного сорту. Виявлено, що може відбуватися стрімке зниження окремих пара-метрів у першому поколінні при досягненні окремих граничних доз, причому ці дози визначаються генотипом суб’єкта мутагенної дії.
21
Shvets, A. V., K. Yu Marushchenko, V. I. Poliukhovych та M. P. Pudaіlo. "Особливості впливу інформаційного чинника на характеристики ментального здоров’я у військовослужбовців учасників бойових дій". Ukrainian Journal of Military Medicine 5, № 1 (2024): 24–31. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2024.1(5)-024.
Full textAbstract:
Вступ. Вивчення впливу екстремальних умов діяльності (на прикладі широкомасштабного збройного конфлікту) на психоемоціний стан військовослужбовців, які б дозволили оцінити ступінь дизадаптації та пов’язати його з характером професійної діяльності є вкрай необхідним. Саме тому вивчення явища інформаційного стресу, його впливу на характеристики ментального здоров’я, що обумовлене певним психоемоційним станом людини є важливим для подальшого дослідження заходів з мінімізації його негативних проявів і становлять актуальність даного дослідження.
 Мета. виявлення особливостей впливу інформаційного чинника на характеристики ментального здоров’я у військовослужбовців, які перебували в зоні збройного конфлікту.
 Матеріали та методи. Для виявлення впливу бойових умов на функціональний стан військовослужбовців в роботі було застосовано спеціально розроблений опитувальник оцінки дизадаптивних станів в екстремальних умовах , шкалу PCL-5, Госпітальну шкалу тривоги і депресії. Досліджувану групу склали військовослужбовці після участі в умовах широкомасштабного збройного конфлікту у 2023 році (50 осіб чоловічої статі віком 25-40 років). Статистичний аналіз отриманих даних проводився за допомогою методів дескриптивної та параметричної (зокрема, t-критерій Стьюдента) статистики, кластерного та кореляційного аналізів. Для цього використовувався пакет програм STATISTICA 12.0.
 Результати. За допомогою кластерного аналізу (метод К-середніх) досліджувану групу було розподілено на два кластери. До першого кластеру увійшли 52 % досліджуваних військовослужбовців, характерними особливостями яких було значимо вищі (p<0,001 за критерієм Стьюдента) рівні проявів усіх досліджуваних характеристик. Звертає на себе увагу той факт, що досліджувані підгрупи є однорідними за віковою характеристикою (середній вік близько 32 років). Наявність контузії у 88% та наявність фізичних вад у 23% випадках відмічено у Кластера 1, що значимо переважає аналогічні показники представників Кластера 2. Дане явище у представників Кластера 2 відбувається на фоні істотно вищих рівнів впливу таких характеристик як: частота виникнення небезпечності ситуації, частота виникнення непередбачуваності, невизначеності ситуацій, частота виникнення ситуацій появи дефіциту інформації, частота виникнення відволікаючих чинників (суперечлива інформація) під час служби, частота виходу з ладу технічних засобів, якими ви управляли, ступінь повторюваності однотипних дій, частота виникнення ситуацій дезінформації. Однак, зв'язок інформаційного чинника з характеристиками психоемоційного стану є слабким. Наявність психотравмуючої події у представників цієї підгрупи достовірно пов’язано з фізіологічним напруженням (R=0,42, p<0,05), вторгненням (R=0,58, p<0,01),тривогою (R=0,46, p<0,05) та депресією (R=0,46, p<0,05) і, відповідно ознаками ПТСР (R=0,88, p<0,001). Крім того, наявність каліцтва чи травми було достовірно пов’язано з рівнем тривоги (R=0,60, p<0,001).
 Висновки. Серед комбатантів, які звертались по консультативну допомогу лікаря -психіатра виявлено 30% осіб, які мали ознаки ПТСР. Клінічно виражена тривога була виявлена у 22%, а депресія у 14% осіб. Субклінічні форми вираження тривоги та депресії були відповідно у 20% та 18 % осіб. Середній рівень стресогенної дизадаптації за всіма шкалами спостерігався лише у 4% осіб. В структурі середніх рівнів стресогенної дизадаптації превалювали показники рівня ухилення в порівнянні з вторгненням (відповідно у 42% та 4%, p<0,001). Ознаки фізіологічного напруження помірного рівня були лише у 40% комбатантів. Середній рівень дизадаптації за показниками життєстійкості було виявлено у 18% комбатантів. Виділені характерні ознаки інформаційного чинника (непередбачуваність, невизначеність, суперечливість інформації та дезінформація), що сприяють погіршенню психоемоційний стану у військовослужбовців та є специфічними додатковими факторами, які негативно впливають на ментальне здоров’я у осіб з незначно порушеним психоемоційним станом. Встановлено, що інформаційний чинник є первинним чинником, що формує негативні зміни у психоемоційному стані комбатантів оскільки цей чинник мав вищий рівень за відчуттям впливу у осіб з гіршим психоемоційним станом, проте був слабко пов'язаний з характеристиками психоемоційного стану. Це може бути обумовлено тим, що наявність психотравмуючої події у цієї підгрупи осіб за даними кореляційного аналізу є найбільш вагомим фактором розвитку розладів психіки та поведінки у порівнянні з підгрупою осіб, які мали кращий психоемоційний стан.
22
Isakov, R. І. "Характеристика внутрішньої картини хвороби у жінок, хворих на депресивні розлади різного генезу та рівня психосоціальної дезадаптації". Експериментальна і клінічна медицина 84, № 3 (2020): 32–40. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.84.03.05.
Full textAbstract:
Для вивчення специфіки внутрішньої картини хвороби у жінок, хворих на депресивні розлади різного генезу й вираженості психосоціальної дезадаптації, для визначення, в подальшому, таргетних мішеней диференційованої психосоціальної реабілітації даного контингенту пацієнтів, було обстежено 252 жінки, яким було встановлено діагноз депресивного розладу. У дослідження були включені 94 особи з депресивним розладом психогенного генезу (пролонгована депресивна реакція, обумовлена розладом адаптації), 83 жінки з ендогенною депресією (депресивний епізод; рекурентно депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний епізод депресії) і 75 пацієнток з депресивним розладом органічної генези (органічні афективні розлади). Дослідження проводилося з використанням клініко-психопатологічного та психодіагностичного методів. В результаті дослідження у хворих з різним генезом депресії та наявністю або відсутністю ознак психосоціальної дезадаптації, виявлено різні варіанти і типи внутрішньої картини хвороби. Встановлено, що за умови наявності ознак психосоціальної дезадаптації у жінок наявне більш дезадаптивне ставлення до хвороби, у порівнянні з пацієнтками без дезадаптивних проявів, незалежно від генезу депресивного розладу. Ці закономірності повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних та профілактичних заходів для хворих на депресію
23
Ivchuk, V. V., T. Yu Kopteva та T. A. Kovalchuk. "КОАГУЛЯЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРОВІ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТІОЛОГІЇ РІЗНОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (13 листопада 2018): 96–100. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9586.
Full textAbstract:
Вступ. Важливе місце серед захворювань дихальної системи займає хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) професійної етіології, яке супроводжується змінами не лише в респіраторному тракті, але і в системі гемостазу.
 Мета дослідження – оцінити систему згортання крові за перебігу ХОЗЛ професійної етіології різного ступеня тяжкості.
 Методи дослідження. Проаналізовано результати досліджень капілярної та венозної крові 112 працівників гірничодобувної промисловості, хворих на ХОЗЛ різного ступеня тяжкості. Серед пацієнтів 34 особи мали І стадію захворювання, 40 осіб – ІІ стадію, 38 осіб – ІІІ стадію, 29 практично здорових осіб становили контрольну групу. Стан системи гемостазу оцінювали за такими параметрами, як: кількість тромбоцитів, концентрація фібриногену, рівні активованого часткового тромбопластинового часу, тромбінового часу, міжнародного нормалізованого відношення, протромбінового індексу, протромбінового відношення.
 Результати й обговорення. Аналіз показників протромбінового профілю показав, що у хворих на ХОЗЛ ІІ–ІІІ стадій переважно змінювались рівні факторів коагуляційного каскаду, що свідчило про порушення у зовнішній ланці системи згортання крові. У міру збільшення тяжкості перебігу ХОЗЛ професійної етіології зміни рівнів факторів коагуляційного каскаду вказували на порушення системи гемостазу в бік гіперкоагуляції та депресії фібринолітичного потенціалу крові.
 Висновки. За перебігу ХОЗЛ професійної етіології відбуваються порушення в коагуляційній ланці гемостазу в бік гіперкоагуляції разом зі збільшенням тяжкості захворювання. Порушення в згортувальній ланці гемостазу у хворих на ХОЗЛ професійної етіології відзначають в основному по зовнішньому шляху згортання крові.
24
Рощупкіна, Тетяна Миколаївна. "Дезадаптивні прояви тривожно-депресивного спектру при енцефалопатії та пароксизмах алкогольного генезу". Вісник Харківського Регіонального Інституту Проблем Громадської Охорони Здоров'я 4(90) (31 серпня 2019): 31–35. https://doi.org/10.5281/zenodo.3635224.
Full textAbstract:
<strong>Для цитування:</strong> [Рощупкіна Т. М. Дезадаптивні прояви тривожно-депресивного спектру при енцефалопатії та пароксизмах алкогольного генезу <strong>/ </strong>Т. М. Рощупкіна // Вісник Харківського Регіонального Інституту Проблем Громадської Охорони Здоров’я. – 2019. – Том 90, № 4. – С. 31-35. https://doi.org/10.5281/zenodo.3634919] Cтаття відзначає значення дезадаптивних проявів тривожно-депресивного спектру при алкогольній енцефалопатії, обтяженій пароксизмальними станами. Констатовано у хворих із алкогольною залежністю, алкогольною енцефалопатією та пароксизмами широку представленість тривожно-депресивної симптоматики. Було виявлено наявність стану легкої депресії та субдепресивного стану у обстежених та їх віко-статеві й демографічні характеристики і констатовано наявність клініко-психопатологічних проявів дистресу (часті головні болі, загальний дискомфорт, соматичні еквіваленти тривожності, нестерпні нав’язливі повторювані ідеї та образи, компульсивні дії з проявами тривоги та відчуттями психічної напруги, тощо). Доведено «глибші» і «грубіші» прояви тривожно-депресивного спектру при хронічному алкогольному ураженні з розвитком алкогольної енцефалопатії та пароксизмальних станів алкогольного ґенезу. <strong>Ключові слова:</strong> алкогольна залежність, алкогольна енцефалопатія, пароксизмальні стани, особистісно-психологічні особливості, зловживання алкогольними напоями та алкогольвмісними речовинами, реактивна тривожність, особистісна тривожність, рівні депресії.
25
Великодна, Марʼяна. "ПСИХОАНАЛІЗ І ПСИХОАНАЛІТИЧНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЯК ДОКАЗОВА ПРАКТИКА: ОГЛЯД ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ". Український психоаналітичний журнал 1, № 3 (2023): 66–73. http://dx.doi.org/10.32782/upj/2023-3-10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено огляду доказів дієвості й ефективності психоаналітичних втручань у роботі з дітьми та підлітками. У ній розглянуто поточний стан справ і специфіку досліджень ефективності психоаналітичної роботи із залученням дітей. Для огляду емпіричних даних авторкою було відібрано 23 статті, опубліковані після 2000 року, і згруповано їх у три підтеми: 1) доведена дієвість психоаналітичної психотерапії з дітьми та підлітками; 2) доведена ефективність психоаналітичної психотерапії з дітьми та підлітками та 3) доведена недієвість і неефективність психоаналітичної психотерапії з дітьми та підлітками або брак доказів. Так, рандомізовані контрольовані випробування встановили, що психоаналітична психотерапія з дітьми та підлітками віком 11–20 років є дієвою в разі депресії, самопошкоджень, тривожних, поведінкових, а також коморбідних розладів поведінки й емоцій – порівняно з відсутністю втручань (контрольною групою зі списку очікування) і звичайним лікуванням. Крім того, психоаналітична психотерапія не поступалася в дієвості КПТ під час роботи з нервовою булімією і великим депресивним розладом, сімейної психотерапії за тяжкої депресії, тривалої експозиційної терапії за наявності ПТСР та психосоціальним втручанням у разі депресії. Когортні та тест-ретестові дослідження, виконані із залученням дітей та підлітків віком від 4 до 21 року, продемонстрували ефективність психоаналітичної психотерапії в роботі з афективними, поведінковими, емоційними, тривожними, депресивними, особистісними розладами, тяжкою екстерналізованою патологією, розладами харчової поведінки, а також психіатричними порушеннями – порівняно з відсутністю втручань, звичайним лікуванням або початковим станом. Крім того, дані показали ефективність психоаналітичних втручань за наявності РДУГ та опозиційно-викличного розладу на рівні із поведінковою терапією разом із супутньою медикаментозною терапією метилфенідатом та без неї.
26
Malyk, S. L., S. P. Moskovko та A. V. Kostiuchenko. "Вплив сонячної експозиції та статусу вітаміну D на клінічні характеристики хворих на множинний склероз у популяції Вінницької області". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 5.75 (8 липня 2015): 81–84. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.75.2015.78029.
Full textAbstract:
Метою даного дослідження було вивчення зв’язку між сонячною експозицією, сироватковим рівнем 25-гідроксихолекальциферолу (25(OH)D) і депресивними симптомами, відчуттям тривоги, втоми, когнітивними порушеннями у хворих на множинний склероз (МС) у популяції Вінницької області. Проаналізовано дані спостереження за 77 пацієнтами з МС. Поширеність дефіциту вітаміну D становила 35,1 %. Показник забезпеченості організму вітаміном D обернено корелював із симптомами депресії (r = –0,251; р = 0,026), втоми (r = –0,342; р = 0,002), віком (r = –0,248; р = 0,030). Високі рівні сонячної експозиції обернено корелювали з оцінкою за EDSS (r = –0,256; р = 0,024) та меншою вираженістю депресивних симптомів (r = –0,227; р = 0,047) у пацієнтів із МС у популяції Вінницької області.
27
Мелоян, Анаіт Едуардівна, та Євген Володимирович Лікарчук. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВІКАРНОЇ ТРАВМИ ТА ДЕПРЕСІЇ У ПСИХОЛОГІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В УМОВАХ ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ". Scientific Bulletin of Kherson State University Series Psychological Sciences, № 2 (1 липня 2024): 41–48. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2024-2-6.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є висвітлення результатів дослідження взаємозв’язку рівня вікарної травми та рівня депресії у психологів, які працюють під час воєнних конфліктів. У статті досліджено вікарну травму та депресію як психологічні явища, де вікарна травма визначена як негативна трансформація психолога, що виникає в результаті емпатійної взаємодії з людьми, які пережили травму, зі схожими на ПТСР, але менш інтенсивними характерними реакціями. Методи. У процесі дослідження використані теоретичні, а також психодіагностичні методи, які забезпечили реалізацію констатувального експерименту: Шкала вторинного травматичного стресу, Авторська анкета визначення ознак вікарної травми, Опитувальник оцінки психічного здоров’я КМА – УДХ, опитувальник «Оцінка рівня психологічної, фізіологічної і професійної дезадаптації» О. Родіної. Результати. Депресія визначена як негативний афективний стан, який характеризується смутком, порожнечею, безнадійністю, зневірою. Проаналізовано теоретичні дослідження вікарної травми та депресії науковцями. Досліджено генезис вікарної травми й депресії у психологів. Визначено, що є виражені зв’язки між рівнем вікарної травми та депресії, тривоги, ПТСР і вживання алкоголю. Виявлено прямопропорційний вплив симптомів вікарної травми та рівня депресії, наслідки якого простягаються від симптомів зниження настрою, хронічної втоми та дратівливості, провалів у пам’яті, відсутності або погіршення якості сну до деструктивних змін у фізичному здоров’ї. Висновки. Гіпотеза про те, що високий рівень вікарної травми може зумовити прояви депресії у психологів, які працюють під час воєнних конфліктів, знайшла своє підтвердження. Симптоми психологічної, фізіологічної і професійної дезадаптації психологів, як-от соматовегетативні порушення, порушення циклу «сон – активність», погіршення самопочуття у сфері емоційних порушень та особливості соціальної взаємодії, є найбільш характерними саме для психологів з високими рівнями вікарної травми та депресії. Психологи цієї групи входять до зони ризику з погляду розвитку депресивних станів у подальшому та погіршення стану не тільки ментального, а й фізичного здоров’я.
28
Вадзюк, С. Н., та В. В. Сас. "СТАН ДЕПРЕСІЇ І ТРИВОГИ У ВІЙСЬКОВИХ ІЗ РІЗНОЮ СТРЕСОСТІЙКІСТЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (23 серпня 2023): 46–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i3.14074.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Стійкість військовослужбовців до стресу є професійно значущою характеристикою, від якої залежить ефективність їх діяльності. Оцінка і формування стійкості до стресу належать до числа пріоритетних завдань супроводу діяльності військовослужбовців, тому дослідження стресостійкості й адаптивних здібностей є надзвичайно актуальним як у світі в цілому, так і в Україні [1]. Стресостійкість – це якість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, врівноваженість, опірність. Вона дозволяє особистості протистояти різним труднощам, тиску несприятливих обставин, зберігати самопочуття і працездатність у різних випробуваннях [2]. Стресостійкість характеризує ступінь здатності людини впоратися із конфліктною ситуацією, зберігаючи внутрішню рівновагу, не зменшуючи успіху професійної діяльності. Високий рівень стресостійкості забезпечує виконання професійних обов’язків у нормальних, складних та екстремальних умовах, збереження працездатності та здоров’я після вирішення складної ситуації [3]. Депресія – це порушення емоційної сфери, головним проявом якого є стійке зниження та пригнічення настрою, що супроводжується спадом загального рівня активності [4]. Поведінкові прояви тривоги полягають у загальній дезорганізації діяльності, що порушує її спрямованість і продуктивність. Зазвичай підвищена тривожність буває у здорових військовослужбовців, які переживають наслідки тривалої психотравмуючої ситуації [5]. Мета роботи – оцінити стан депресії і тривоги у військових з різною стресостійкістю. Проведено тестування 637 військовослужбовців, які повернулися із зони бойових дій у час повномасштабного вторгнення. Стресостійкість ми визначали із використанням тестової методики «Стреси і стресостійкість». Для визначення рівня депресії ми використали Опитувальники пацієнта про стан здоров'я (Patient Health Questionnaire – PHQ-2 та PHQ-9). З метою визначення рівня тривоги і депресії використано Госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS). Установлена залежність депресії і тривоги у військовослужбовців від стресостійкості. Виходячи із отриманих результатів можна говорити про позитивну динаміку зменшення рівня депресії та тривоги в осіб із різною стресостійкістю, проте в осіб із доброю стресостійкістю воно відбулось швидше і якісніше, порівняно із військовими з середньою стресостійкістю. В обстежуваних із доброю стресостійкістю одразу після повернення з фронту рівень депресії за методикою PHQ-9 становив (5,01±0,34) балів, через місяць – (3,20±0,29) балів, а через три місяці – (1,66±0,22) балів. У осіб із середньою стресостійкістю одразу після повернення з фронту рівень депресії за цією ж методикою становив (15,70±0,56) балів, через місяць – (13,45±0,54) балів, а через три місяці – (11,33±0,53) балів. За методикою HADS, рівень депресії в обстежуваних із доброю стресостійкістю одразу після повернення з фронту становив (3,89±0,21) балів, через місяць – (2,34±0,18) балів, а через три місяці – (0,94±0,13) балів. У осіб із середньою стресостійкістю одразу після повернення з фронту рівень депресії за цією ж методикою становив (9,08± 0,32) балів, через місяць – (7,65±0,31) балів, а через три місяці – (6,02±0,30) балів. За методикою HADS, рівень тривоги в обстежуваних із доброю стресостійкістю одразу після повернення з фронту становив (4,73±0,19) балів, через місяць – (2,89±0,19) балів, а через три місяці – (1,18±0,13) балів. У осіб із середньою стресостійкістю одразу після повернення з фронту рівень тривоги за цією ж методикою становив (9,41±0,38) балів, через місяць – (7,92±0,35) балів, а через три місяці – (6,29±0,33) балів. Вивчення цієї проблеми дозволить прогнозувати індивідуальне відновлення стану здоров’я і професійну успішність в умовах підвищених стресових чинників, окреслювати шляхи адаптації та реабілітації тривоги і депресії військовослужбовців у даних умовах. Висновки. У військовослужбовців з доброю стресостійкістю через тиждень після повернення з місць бойових дій переважала відсутня та легка субклінічна форма депресії, а при середній стресостійкості домінувала депресія помірної та середньої тяжкості. Через 3 місяці після повернення з місць бойових дій у військовослужбовців з доброю стресостійкістю кількість осіб без депресії зросла на 57 %, а легкою депресією – зменшилася на 40 %. У військовослужбовців з середньою стресостійкістю за цей час наростав легкий (на 253 %) і помірний (на 114 %) рівень депресії, а рівень середньої тяжкості – зменшувався до близько 33 %. За методикою HADS, у обстежуваних із доброю стресостійкістю одразу після повернення з фронту переважав нормальний рівень тривоги та депресії з незначною кількістю осіб (7 %) із субклінічно вираженою тривогою/депресією, проте через 3 місяці після повернення з місць бойових дій кількість осіб з нормальним рівнем тривоги/депресії становила 100 %; а в обстежуваних із середньою стресостійкістю через 3 місяці після повернення з місць бойових дій кількість осіб з відсутнім рівнем тривоги зросла у 3,4 раза, а депресії – у 4,3 раза, разом з тим, зменшилась кількість осіб із субклінічно виражною тривогою – у 2,4 раза, та депресією – у 2,8 раза; клінічно вираженою тривогою – у 5,2 раза і депресією – у 7 разів. Установлено середні негативні кореляційні зв’язки у військових із доброю і середньою стресостійкістю та тривогою і депресією.
29
Лопатіна, Я. В., Ярослав Басараб, Оксана Миколаївна Терещенко та Катерина Юрiïвна Шепiлова. "Впровадження моделі скринінгу на рівень депресії при лікуванні ВІЛ-позитивних пацієнтів «Test and Treat» клініки в Україні". Україна. Здоров’я нації 1, № 4 (2022): 18–24. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.4.1.2022.277021.
Full textAbstract:
Мета. Дослідити поширеність розладів психічного здоров’я у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в рамках впровадження моделі скринінгу на депресію і надання послуг лікування серед ВІЛ-позитивних пацієнтів «Test and Treat» клініки. Матеріали та методи. Первинним матеріалом були результати обстеження 776 ВІЛ позитивних пацієнтів у клініці T&T. Використовували загальноприйнятий опитувальник Patient Health Questionnaire PHQ-2 та PHQ-9. Введення даних і статистичний аналіз проводилися за допомогою IBM Statistical Package for the Social Science (IBM SPSS) версії 25.0. Результати. Дані досліджень показали, що у жінок депресія зустрічається частіше, ніж у чоловіків, в той же час, за віковими характеристиками, як у чоловіків, так і у жінок найбільший рівень депресії серед оглянутих нами пацієнтів припав на вік 35-50 років. Висновки. Встановлено, що депресія частіше діагностувалась у пацієнтів з визначальним рівнем вірусного навантаження ВІЛ більше 40 копій/мл, але не залежала від рівня СД4 клітин на момент обстеження. Ключові слова: ВІЛ, депресія, вік, стать, Україна, модель скринінгу.
30
Кулик, А. Р., А. В. Паєнок, Л. Д. Сойка та ін. "ВПЛИВ ДУЛОКСЕТИНУ НА КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ВЕРТЕБРОГЕННИМИ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВИМИ БОЛЬОВИМИ СИНДРОМАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (27 жовтня 2023): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14128.
Full textAbstract:
Вступ. Хронічний біль у нижній частині спини – джерело страждань мільйонів людей, а також одна з основних причин інвалідизації населення в розвинутих країнах світу. На жаль, сьогодні не існує однозначного уявлення про патогенез хронічного болю, а також узагальненого послідовного підходу до лікування. Формування хронічного болю – складний та багатогранний процес, на який можуть впливати різні фактори. У статті проаналізовано клінічний перебіг больового синдрому, проаналізовано показники тривожності, депресії, якості життя та оцінено рівні субстанції Р і кортизолу в крові пацієнтів на тлі лікування дулоксетином.
 Мета дослідження – оцінити вплив дулоксетину на клінічний перебіг та біохімічні показники у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами після комплексного стаціонарного лікування.
 Методи дослідження. Проведено комплексне клінічне обстеження та визначення біохімічних показників (кортизолу і субстанції Р) у сироватці крові 45 пацієнтів (середній вік – (41,2±11,2) року, кількість чоловіків – 26 (57,7 %), кількість жінок – 19 (42,3 %)). Біохімічні показники визначали методом імуноферментного аналізу без екстракції в зразках сироватки крові.
 Результати й обговорення. Через 8 тижнів приймання дулоксетину в дозі 60 мг 1 раз на день у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами зменшилось вираження больового синдрому, вірогідно (р<0,05) знизилась поширеність клінічних симптомів (напруження мʼязів спини, анталгічного сколіозу, симптому Ласега), покращилась рухомість поперекового відділу хребта (за даними пальце-підлогової проби, з (23,12±2,31) до (16,46±2,26) см). Також вірогідно зменшились показники тривожності, депресії та поліпшилась якість життя (р<0,05). Рівень субстанції Р у крові знизився з (8,25±2,35) до (6,11±2,71) нг/мл, а кортизолу – з (379,3±93,1) до (212,2±88,0) нмоль/л (p>0,05).
 Висновок. Призначення дулоксетину після закінчення стаціонарного лікування пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами приводить до покращення клінічних метрик, зменшення вмісту кортизолу і субстанції Р у крові.
31
ОКСЕЛЕНКО, О. М., та М. М. НАЗАРЕНКО. "ЕФЕКТИ ДЕПРЕСІЇ У НОВИХ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ПРИ ДІЇ ХІМІЧНОГО СУПЕРМУТАГЕНА". Аграрні інновації, № 22 (21 грудня 2023): 144–49. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2023.22.22.
Full textAbstract:
Селекційне покращення цінних генотипів пшениці озимої, створення нових культурних форм на базі дикого матеріалу, підвищення біорізноманіття культури, пришвидшення поліпшення вже існуючих та впровадження нових ознак є основою проблематики використання чинників з низьким ушкоджуючим ефектом, котрі здатні призводити до комплексних мікрозмін. Мета. Дослідження спрямоване на вивчення ефекту (мутагенної депресії) при дії хімічного супермутагену на рівні окремих рослин у першому поколінні за показниками онтогенезу, проходження фенофаз, життєздатності пилку, структури врожаю. Методи. Насіння сортів пшениці озимої Фаррел, NE 12443, Ронін, Сейлор обробляли водним розчином ДАБ (1,4-бісдіазоацетилбутан) у концентраціях 0,1 %, 0,2 %, 0,3 %. Для кожної обробки брали 1000 зерен пшениці озимої. Експозиція дії мутагену була 24 години. Дослід висівався вручну, в першому поколінні проводили моніторинг схожості та виживання після зимового періоду за окремими варіантами. Рівень стерильності визначали фарбуванням зразків пилку ацетокарміном, проводили аналіз структури врожайності. Результати. Загальний обсяг дослідженого матеріалу складав 16000 рослин за всіма варіантами, з них після аналізу перезимівлі обсяг мутантної популяції становив 14341 рослини. Аналіз у факторному просторі впливу окремих параметрів як функцій класифікації показав, що весь матеріал за характером дії можна поділити на три основні групи. Чітко та достовірно за центроїдними відстанями диференціювали група за відсутності мутагенного впливу та дія ДАБ 0,3 %. За діями між групами ДАБ 0,1 % та ДАБ 0,2 % статистично достовірна різниця за ефектами мутагенної депресії була відсутня. Встановлено, що модельними для ефектів активності ДАБ як мутагену при прояві дії у першому поколінні з надійним рівнем достовірності є так показники як схожість та виживання рослин, рівень стерильності у зразків, вага зерна з головного колосу та МТЗ. Інші показники не є суттєвими для надійного моніторингу депресії. Висновки. Депресивні наслідки за вивченими ознаками в варіантах досліджень навіть при дії найвищої концентрації не досягли значень ЛД50, або РД50, тобто за дією концентрації відносилися до помірних. За класифікаційним аналізом не є доцільним використання ДАБ 0,1 %. Для даного мутагену характерна значна генотип-мутагенна взаємодія. На відміну від епімутагенної дії віддалена загибель менш важлива, переважно депресивний ефект ДАБ виражається у нижчій схожості. Специфічною генотип-мутагенною взаємодією та сприйнятливістю виділився сорт Сейлор.
32
Вінс, В. А., Л. М. Онопрієнко та Т. М. Кузьменко. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В ОСІБ ДОРОСЛОГО ВІКУ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (3 грудня 2024): 21–25. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.4.4.
Full textAbstract:
У статті теоретично та емпірично досліджено психологічні особливості прояву психосоматичних захворювань в осіб дорослого віку. Проаналізовано попередні дослідження у даній царині та наголошено на важливості подальших розробок. Подано визначення психосоматичних захворювань через властивість людського організму як системи. Наголошено на двоїстому характері психосоматичних захворювань, які проявляється на фізичному рівні людини, але причини її виникнення мають психоемоційну природу. Виділено основні психологічні характеристики та початкові симптоми психосоматичних захворювань, зокрема, емоційна напруга, стани хронічної тривожності, тривале відчуття душевного дискомфорту, емоційна лабільність, зниження настрою, плаксивість, надмірна чутливість, роздратованість, нав’язливі думки, зниження уваги, інсомнія тощо. За для визначення психологічних особливостей прояву психосоматичних захворювань в осіб дорослого віку було організовано та проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 22 респонденти. За допомогою методики «Схема А. Вейна для виявлення ознак вегетативних порушень» виявлено 7 респондентів дорослого віку з симптомами психосоматичних захворювань. Для виявлення психологічних особливостей прояву психосоматичних захворювань застосовано такі психодіагностичні методики: «Методика самооцінки емоційних станів» (А. Уессман-Д. Рікс), «Госпітальна шкала тривоги і депресії» (А. Зігмонда, Р. Снайта), «Шкала оцінки якості життя» (О. Чабан). У результаті проведено емпіричного дослідження було доведено, що серед найпоширеніших психологічних особливостей психосоматичних хворих вирізняються такі: високий рівень тривожності та внутрішньої напруги, схильність до депресії, труднощі з вираженням та регуляцією емоцій, схильність до алекситимії, підвищена стресова реактивність, низький рівень стресостійкості, перфекціонізм, труднощі у встановленні та підтримці міжособистісних відносин тощо.
33
Микитюк, Мирослава, Юлія Титова, Оксана Хижняк, Ельвіра Баричева та Світлана Личук. "ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ". Problems of Endocrine Pathology 81, № 1 (2024): 41–50. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2024.1.06.
Full textAbstract:
Війна в Україні спровокувала внутрішню міграцію мільйонів українців. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) та мешканці територіальних громад (МТГ), розташованих в зоні бойових дій, що страждають на цукровий діабет (ЦД), мають високі ризики розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривоги та депресії. Метою дослідження було оцінити якість життя, пов’язану зі здоров’ям, хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів в умовах збройного конфлікту. Матеріали та методи. Обстежили 26 хворих на ЦД 1 типу ((34,7±8,8) років) (група 1) та 65 хворих на ЦД 2 типу ((56,5±10,8) років) (група 2) (в т. ч. 37 хворих на ЦД 2 типу, які отримували інсулінотерапію ((59,0±8,1) років). Серед досліджуваних 43,9% (n=40) були ВПО і 56,1% (n=51) МТГ, розташованих в зоні бойових дій. Визначали рівень глікемії натще (ГКН) глюкозооксидазним методом та глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) колориметричним методом. Для оцінки якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, використовували україномовну версію опитувальника «SF-36®Health Survery»; аналізували суб’єктивні відчуття пацієнтів за допомогою Госпітальної шкали оцінки тривоги і депресії HADS. Результати. Хворі групи 1 мали значуще більш високі бали за шкалою «Загальний стан здоров’я», ніж хворі на ЦД 2 типу. Фізичний компонент здоров’я (ФКЗ) виявився значуще вищим у хворих групи 1 порівняно з групами 2 і 3. Встановлено обмеження в повсякденній діяльності внаслідок погіршення емоційного стану у хворих груп 2 і 3 у порівнянні з групою 1. У хворих 2 і 3 груп середній бал за шкалою «Психічне здоров’я» був значуще нижчий, ніж у групи 1, що вказувало на можливий розвиток ПТРС. Фізична активність хворих-МТГ, розташованих в зоні бойових дій, була значно обмежена станом здоров’я порівняно з групою ВПО. Встановлено значущий вплив місця перебування під час збройного конфлікту на психічний компонент здоров’я хворих на ЦД. У 46,2% (n=42) обстежених сумарний бал за підшкалою HADS-D був в межах норми, у 24,2% (n=22) – відповідав субклінічній депресії і у 29,7% (n=27) – клінічно значущій депресії. Оцінка виразності тривоги за підшкалою HADS-А показала, що сумарний бал у 49,5% (n=45) пацієнтів був в межах норми, у 29,7% (n=27) – відповідав субклінічній тривозі і у 20,9% (n=19) – клінічно значущій тривозі. Встановлено, що сумарний бал за підшкалою HADS-D у хворих-МТГ, розташованих в зоні бойових дій, значуще вищий, ніж в групі ВПО ((7,81±0,34) і (4,86±0,29); Р<0,04). Це стосується і сумарного балу за підшкалою HADS-A – ((8,56±0,36) і (5,57±0,45); Р<0,05). Сумарний бал за підшкалою HADS-А у досліджених лінійно асоціюється з рівнем HbA1С (r=0,55; P<0,008) та нелінійно з рівнем діастолічного артеріального тиску (ДАТ) (r=0,32; P<0,05); сумарний бал за підшкалою HADS-D лінійно асоціюється з рівнем HbA1С (r=0,46; P<0,04), ДАТ (r=0,46; P<0,003) та нелінійно з ГКН (r=-0,54; P<0,002). Висновки. В умовах збройного конфлікту у хворих на цукровий діабет 2 типу порівняно з хворими на цукровий діабет 1 типу спостерігається більш значуще погіршення фізичного і психічного компонентів здоров’я. Хворі на цукровий діабет – мешканці територіальних громад, розташованих в зоні бойових дій, внаслідок погіршення фізичного і психічного компонентів здоров’я мають більш значущі обмеження в повсякденній діяльності, соціальних контактах, зниження рівня спілкування, ніж внутрішньо переміщені особи. У 53,9% хворих на цукровий діабет в умовах збройного конфлікту розвиваються клінічні прояви депресії різного ступеня виразності, у 50,6% – клінічні прояви тривоги, що негативно позначаються на фізичному стані, компенсації вуглеводного обміну та рівні артеріального тиску.
34
Khaustov, M. M. "Механізми формування та система психотерапевтичної корекції станів дезадаптації у студентів медичного закладу вищої освіти". Експериментальна і клінічна медицина 83, № 2 (2020): 43–49. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.06.
Full textAbstract:
Проведено комплексне обстеження 412 студентів ІІ–V курсів Харківського національного медичного університету обох статей, віком 17–22 років. Усіх обстежуваних було розділено на три групи: I група – 215 студентів, мешканців Східної України; II група – 87 студентів, мешканців Луганської та Донецької областей, які вступили на навчання до ХНМУ до початку АТО; III група – 110 студентів, переселенців з зони АТО. Як показали результати дослідження, студенти-переселенці виявляють більш високий рівень розладів адаптації, порівняно зі студентами І та ІІ груп. Встановлено, що структура розладів адаптації представлена депресивним, неврастенічним, тривожним та дисоціативним синдромокомплексами. Патогенетичну значущість у формуванні дезадаптивних станів у студентів-медиків мають: зміна життєвого стереотипу, важкий навчальний матеріал, недосконалість механізмів психологічного захисту, відсутність навичок саморегуляції, неконструктивні копінг-стратегії, ситуації тривалої психічної напруги. Для студентів-переселенців стресогенним чинником є необхідність адаптації у новому та статус вимушеного переселенця. Прогностично значущими у формуванні розладів адаптації є збудливість і неврівноваженість, конфліктність у відносинах, тривожна помисливість, дезорганізація поведінки, неспроможність до саморегуляції, нездатність успішно долати стресові ситуації, діяти в умовах невизначеності, ригідність, фіксованість на травматичних і негативних переживаннях. Базисом розвитку станів дезадаптації студентів є високі рівні соматизації, депресії та тривоги за шкалою SCL-90-R; переважання важкого депресивного та тривожного епізодів за шкалою Гамільтона; клінічні прояви за лікарняною шкалою тривоги і депресії, переважання інтенсивної та екстенсивної нервово-психічної напруги. Базуючись на отриманих даних, нами розроблено систему медико-психологічної підтримки студента-медика в період навчання, що передбачає застосування комплексного психотерапевтичного, психоосвітнього та психопрофілактичного впливів та доведено її ефективність.
35
Панченко, О. А., А. В. Кабанцева та Г. В. Стеценко. "ПРИСУТНІСТЬ ВІДЧУТТЯ РАДОСТІ ЯК ЖИТТЄСТВЕРДЖУЮЧИЙ КОМПОНЕНТ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (30 жовтня 2023): 51–54. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.3.9.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання прояву відчуття радості як одного з базових компонентів особистості який відображає її ментальне здоров’я у проживанні невизначеності, що є характерною для періоду воєнного стану в Україні. Наведено результати дослідження актуального функціонування респондентів, що вміщує психологічну, фізичну, соматичну та інформаційну складові. Розглянуто прояви емоційних станів, відношення населення до інформації, їх потреба у радості та джерела її отримання. Зроблено порівняння результатів між трьома групами респондентів, які проживають на різних відстанях від територій активних бойових дій, зокрема: особи з числа вимушено переміщених осіб (І група), мешканці прифронтової зони (ІІ група) та особи, які проживають у центральному регіоні України (ІІІ група). Встановлено, що у всіх трьох групах переважав загальний психоемоційний стан з тенденцією до негативного, але у першій групі проявлялася збільшена тенденція до позитивного стану. Клінічно виражений рівень тривоги мав однакові показники у всіх трьох групах по 26% відповідно. Ознаки депресії на високому клінічному рівні переважали у мешканців центрального регіону – 29%. Респонденти з усіх груп мали однаково високу потребу в радості, а ось джерела радості мали відмінності. Виявлено зворотній кореляційний зв’язок між відчуттям радості та депресією (r=-0,568, p<0,01) та непрямий зв’язок з тривогою (r=-0,373, p<0,01). Прямий кореляційний зв’язок встановлено між відчуттям радості та загальним емоційним станом (r=0,475, p<0,01). Місце перебування мешканців істотно не впливало на їх психоемоційний стан, оскільки люди всюди відчували небезпеку, але поряд із цим, респонденти гідно приймали виклики долі і намагалися самостійно справлятися з ними.
36
Щирук, Ірина. "Соціально-психологічні особливості травмування військовослужбовців в умовах бойового стресу й специфіка корекції: аксіо-особистісний підхід". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(65) 2024 Том 2 (2024): 92–101. https://doi.org/10.33216/2219-2654-2024-65-3-2-92-101.
Full textAbstract:
У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження специфіки травмування й негативних наслідків ПТСР у військовослужбовців й особливості їх корекції засобами психотерапії в умовах застосування аксіо-особистісного підходу. Метою статті є висвітлення особливостей переживання особистістю посттравматичного стресового розладу й виявлення психологічних особливостей негативних наслідків ПТСР й травмування у військовослужбовців та осіб постраждалих на бойовий стрес. Методи: «Міссісіпська шкала для оцінки посттравматичних реакцій» (військовий варіант), «Шкала реактивності і особистісної тривожності» (К.Д. Спілбергер, Ю. Л. Ханін) і «Шкала тривожності Бека», опитувальник оцінки депресії Бека (BDI) і шкала депресії Цунга (Z-SDS), метод «Шкала інтенсивності бойового досвіду». Результати: військовослужбовці уникають підвищеної тривожності, щоб показати себе в очах оточуючих з «кращого боку». Однак цей процес вимагає від індивіда психофізичних ресурсів і може призвести до розумової або фізичної втоми; у осіб, які страждають на ПТСР, депресивні стани призводять до придушення ціннісних потреб індивіда, але це негативно впливає на здатність особистості, яка страждає на ПТСР, ефективно реалізовувати себе з різними цінностями і потребами, не дозволяючи йому стати джерелом своєї особистої активності; інтенсивність бойового впливу на особистість під час її перебування в зоні бойових дій призводить не тільки до психофізіологічних, а й до аксіологічних змін в особистості військовослужбовців. Висновки: В основі психологічної травми лежить ситуація, яка виходить за межі життєвого досвіду, тому кожна така травма має свій генез і не існує універсального зразка її опрацювання. Реабілітаційні заходи, засновані на психологічному та аксіологічному підході, зможуть зменшити вплив наслідків отримання інтенсивного бойового досвіду на учасників бойових дій на психологічно та аксіологічно визначеному рівні. Ключові слова: аксіо-особистісний підхід, бойовий стрес, військовослужбовці, психологічні травма, ПТСР.
37
Сабадуха, Олексій. "ПРОБЛЕМА ПРОФІЛАКТИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ". Psychology of Personality 10, № 1 (2020): 172–77. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.172-177.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано чинні підходи щодо профілактики психологічного здоров’я людини та запропоновано авторський комплекс психопрофілактичних методик, що складається з двох частин: тілесно орієнтованих та психологічних вправ. Пропонований психопрофілактичний комплекс спрямований на розслаблення центральної нервової системи, покращення статури та тілесної моторики, сприяє зміні змісту соціально-психологічних установок: психологічному й духовному самовдосконаленню людини. Доведено, що гармонізуючи статуру та моторику тіла за допомогою тілесно орієнтованих вправ, людина покращує своє психоемоційне самопочуття. Обґрунтовано, що під впливом психологічних вправ («Висловлення почуття подяки», «Побажання добра», «Прийняття рішення») формується почуття єдності з навколишнім середовищем, знижується рівень конфліктності та тривоги, зменшується гострота симптомів депресії, покращується сон. На психофізіологічному рівні зазначені вправи заспокоюють лімбічну систему, активізують передню поясну кору та префронтальну кору головного мозку, що контролює діяльність смугастого тіла. Доведено, що в умовах сучасного суспільства, де культивується егоцентричний та споживацький спосіб життя, авторський комплекс психопрофілактичних вправ створює передумови психічного та духовного розвитку людини до рівня зрілої особистості. Обґрунтовано, що зріла особистість уособлює норму психологічного здоров’я: вона спонукається інтересом цілого та враховує позицію Інших, відчуває відповідальність перед майбутнім, а отже здатна ухвалювати рішення, орієнтуючись на довготривалі цілі та моральні норми, психологічно готова до будь-яких життєвих ситуацій, вона сповнена почуттям вдячності, а функціонування мозку вирізняється продуктивною взаємодією нейронних зв’язків: її префронтальна кора є активною і коригує діяльність смугастого тіла, тобто свідомість контролює несвідомі імпульси та звички
38
ТРИАНДОФІЛОВА, Тетяна, та Яна РАЄВСЬКА. "КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ У БОРОТЬБІ З СОЦІАЛЬНОЮ ІЗОЛЯЦІЄЮ ТА ЇЇ НАСЛІДКАМИ, ВИКЛИКАНИМИ ПАНДЕМІЄЮ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (65) (30 грудня 2024): 44–48. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2024.4.8.
Full textAbstract:
Соціальна ізоляція, спричинена пандемією COVID-19, стала глобальним викликом для психічного здоров’я людей, що призвело до значного зростання рівня тривожності, депресії та інших психоемоційних розладів. У цьому контексті когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) виступає потужним інструментом для допомоги людям у подоланні негативних наслідків ізоляції, викликаних пандемією. КПТ є ефективним методом роботи з когнітивними викривленнями та деструктивними патернами поведінки, що дозволяє знижувати рівень стресу, тривожності та депресії, а також відновлювати соціальні зв’язки, порушені пандемією. У статті розглядається застосування КПТ для подолання психологічних наслідків соціальної ізоляції, зокрема таких як самотність, тривожність і депресія. Окремо акцентується увага на впливі пандемії на різні групи населення, зокрема на дітей, підлітків та літніх людей, і на адаптацію когнітивно-поведінкових методик до цих груп. Усі ці аспекти аналізуються через призму сучасних підходів до КПТ, що дозволяє зробити висновки про ефективність цієї терапії в умовах глобальних соціальних змін.
39
Крутолевич, А. М. "ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ПАЦІЄНТІВ ТРАВМАТОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ З РІЗНИМ ПРОЯВОМ СИМПТОМАТИКИ ДЕПРЕСІЇ ТА ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ". Problems of Modern Psychology, № 2 (15 лютого 2021): 98–104. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-10.
Full textAbstract:
Психологічний стан пацієнтів травматологічного відділення пов’язаний не тільки з обсягом оперативного втручання, видом травми, але і з ризиком можливих післяопераційних ускладнень. У статті визначені рівні поширеності симптоматики посттравматичного стресового розладу, депресивної симптоматики пацієнтів травматологічного відділення. Під час дослідження було виявлено, що 53% пацієнтів зі спинальною травмою і травмою нижніх кінцівок виявили депресивну симптоматику та 55% – симптоматику посттравматичного стресового розладу. Дослідження показало зворотно пропорційний зв’язок депресивної симптоматики та всіх видів соціальної підтримки. Найбільш яскраво вираженою і статистично значимою була підтримка з боку друзів та членів сім’ї (rs=-0,45 та rs=-0,47 при p=0,001 відповідно). У відношенні симптоматики посттравматичного стресового розладу (ПТСР) найбільш вираженою була кореляція з параметром «підтримка з боку сім’ї» (rs=-0,35 при p=0,008); інші види підтримки також мали статистично значимі взаємозв’язки із симптоматикою ПТСР. Також проведено порівняльний аналіз груп пацієнтів травматологічного відділення з вираженою психопатологічною симптоматикою (депресії та посттравматичні стресові розлади). Група пацієнтів із вираженою депресивною симптоматикою статистично значимо відрізнялась від групи пацієнтів без вираженої симптоматики стосовно підтримки з боку близьких і з боку друзів. Водночас група пацієнтів з вираженою симптоматикою ПТСР статистично значимо відрізнялась від групи пацієнтів без вираженої симптоматики ПТРС стосовно всіх видів підтримки. У черговий раз дослідження підкреслило, наскільки важлива соціальна підтримка всім, хто пережив спинальну травму чи травму нижніх кінцівок. Наскільки суб’єктивна оцінка підтримки з боку рідних та друзів та які фактори впливають на її зниження ще необхідно буде вивчити в наступних дослідженнях. Однозначно можна зробити висновок, що в психологічній консультації пацієнтів травматологічного відділення необхідно приділяти особливу увагу роботі з членами сім’ї та близькими.
40
Миколайчук, О. М. "ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ЙОГО КОРЕЛЯЦІЇ З КОМОРБІДНИМИ СТАНАМИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Journal of Modern Psychology, № 4 (6 грудня 2024): 42–51. https://doi.org/10.26661/2310-4368/2024-4-5.
Full textAbstract:
У статті представлено результати емпіричного дослідження емоційного вигорання, визначення психологічних детермінант та аналіз кореляцій із гіпотетично коморбідними станами у військовослужбовців Збройних сил України. Емоційне вигорання визначено як складний конструкт специфічного професійного виснаження військовослужбовців, що індукується впливом таких чинників, як загальна втома, соціальна відчуженість, зниження адаптаційного потенціалу, емоційна дезорієнтація та моральна дезадаптація. Супутніми проявами є зниження почуття особистої компетентності, редукція особистих досягнень та поява психологічних та психосоматичних скарг. Превентивними предикторами є військово-професійна спрямованість, стресостійкість, високі моральні принципи та адаптивність. У процесі емпіричного дослідження виявлено, що для більшості респондентів характерний середній та низький рівні емоційного вигорання, хоча показники втоми та виснаження мають середній і високий рівні. Установлено, що військовослужбовці-чоловіки мають більше переживань щодо психотравмуючих обставин, що пов’язано зі специфікою виконання поставлених завдань, більш схильні до негативних думок та емоцій, редукції особистих досягнень, аніж військовослужбовиці-жінки. Однак суттєвої різниці у загальних проявах емоційного вигорання між цими групами немає, тобто цей феномен не пов’язаний зі статтю. Більш травматогенними чинниками для комбатантів є перебування під обстрілами та втрата побратимів, аніж отримання поранень. Помірні стресові умови стимулюють адаптаційні можливості організму та запобігають розвитку вигорання на початку. За результатами кореляційного аналізу робочі гіпотези було підтверджено. Установлено статистично значущі кореляції між рівнем емоційного вигорання та наявністю депресії, тривожних розладів і посттравматичних стресових переживань, що свідчить про необхідність комплексного підходу до психічного здоров’я військовослужбовців. У процесі дослідження зроблено висновок про потребу в розробленні та впровадженні програм психологічної підтримки та реабілітації, орієнтованих на диференційну діагностику й комплексну профілактику емоційного вигорання та супутніх психоемоційних розладів.
41
Мізін, Валерія, та Олена Севериновська. "ЕФЕКТИ КОФЕЇНУ В МОДЕЛЯХ ДЕПРЕСІЇ У САМОК ЩУРІВ". Biota. Human. Technology, № 1 (3 квітня 2025): 49–57. https://doi.org/10.58407/bht.1.25.4.
Full textAbstract:
Мета роботи. Оцінка впливу кофеїну на поведінкові показники самок щурів, які перебувають у стані депресії, індукованої методами непередбаченого стресу та контагенозної депресії. Методологія. Дослідження проведено на білих статево-зрілих самках щурів вагою 230–300 г (N = 72), розділених на шість груп: інтактні; самки з депресією (методика непередбачуваного стресу); самки щурів, яким вводили кофеїн через зонд у концентрації 25 мг/кг протягом 5 тижнів; самки з депресією, яким вводили кофеїн; самки щурів з контагінозною депресією; самки щурів з контагінозною депресією, яким вводили кофеїн. Для оцінки депресивної поведінки використовувалися два валідовані методи: тест переваги цукрози та тест вимушеного плавання. Тест переваги цукрози для оцінки ангедонії. В тесті вимушеного плавання оцінювали показники знерухомлення та карабкання для оцінки безпорадної поведінки та активності стресової адаптації. Дані аналізувалися з використанням двофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) з пост-хок тестом Тьюкі. Наукова новизна. Вперше проведено порівняльне дослідження впливу кофеїну на самок щурів у двох різних моделях депресії. Отримані результати дозволили оцінити різні механізми депресивної поведінки, спричинені хронічним стресом та соціальними факторами. Аналіз дозволив визначити, що ефективність кофеїну варіюється в залежності від типу депресії. Висновки. У самиць щурів в моделях непередбачуваного стресу та контагенозної депресії спостерігались прояви ангедонії, а саме зниження переваги цукрози порівняно з контрольною групою. Також спостерігалося збільшення часу нерухомості та зниження карабкання, що свідчить про формування безпорадної поведінки. Це свідчить про різні нейробіологічні механізми регуляції стресу в залежності від його природи. Кофеїн мав виражений антидепресивний ефект залежний від моделі депресії. У самиць моделі хронічного непередбачуваного стресу кофеїн викликав підвищення переваги цукрози, зниження часу знерухомлення та підвищення карабкання, проте ці показники залишалися нижчими за контрольні значення. У самиць з контагенозною депресією ефект кофеїну був більш вираженим: показники переваги цукрози і карабкання практично досягли контрольних значень. Можливо це обумовлено впливом кофеїну на соціальні та емоційні аспекти поведінки, тоді як при хронічному стресі, де зміни зачіпають складніші механізми адаптації, його вплив виявляється менш вираженим.
42
Музичко, Людмила Володимирівна, та Марина Віталіївна Артюшина. "ЗВ’ЯЗОК ЗДАТНОСТІ ДО МАЙНДФУЛНЕС ЗІ СТРЕСОСТІЙКІСТЮ УКРАЇНЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ". Психологічні студії, № 3 (12 грудня 2024): 46–55. https://doi.org/10.32782/psych.studies/2024.3.7.
Full textAbstract:
Дослідження зв’язку здатності особистості до майндфулнес з її стресостійкістю має виняткову важливість і актуальність, що зумовлюється психологічними викликами, які нині стоять перед населенням України. Оскільки війна є надзвичайною стресогенною подією, яка вже більше аніж 2,5 роки спричиняє вплив на психіку українців, вона породжує в них численні стани – власне стресу, тривоги, депресії та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) тощо. За таких умов люди шукають способів зберегти емоційний баланс та підтримувати свою психічну стійкість. Встановлення факторів, що можуть покращити стресостійкість, є критично важливим для розробки ефективних стратегій психічної підтримки людей, які потерпають від війни. Майндфулнес або усвідомленість (mindfulness) є психологічною здатністю людини залишатися в моменті «тут і зараз» з прийняттям і безоцінковим ставленням до власних переживань. Часто використовуване визначення майндфулнес як навмисного, неупередженого усвідомлення було введено Дж. Кабат-Зінн для опису тренінгу в програмі «Зменшення стресу на основі усвідомленості», що зосередило увагу на прикладному аспекті. Дослідження науковців (психологів, медиків, біологів та ін.) з різних країн довели емпірично, що майндфулнес-техніки можуть бути ефективними для зниження рівня стресу та розвитку психологічної гнучкості. Ці техніки допомагають людям регулювати емоційні реакції, знижуючи їхню інтенсивність і запобігаючи надмірному фокусуванню на негативних емоціях та переживаннях. Ці факти отримали й наукове обґрунтування на рівні механізмів, які забезпечують вказані ефекти. Оскільки майндфулнес є складним явищем, то й здатність до його вияву має індивідуальні відмінності (як загального прояву, так і прояву різних складників). Вивчення цих відмінностей дасть можливість краще зрозуміти психологічний зміст майндфулнес на особистісному рівні прояву. Вивчення впливу майндфулнес на стресостійкість українців в умовах війни має не лише теоретичну цінність, а й прикладне значення. Його результати сприятимуть розробці програм психологічної підтримки для населення, що переживає травматичні події, та допомогти людям адаптуватися до складних умов війни, що зрештою може покращити рівень громадського здоров’я та соціальної стабільності. Встановлений вплив складників здатності до майндфулнес (спостереження, вербальний опис досвіду та не реагування) на прояв стресостійкості особистості можу стати орієнтиром для створення контенту розвивальних та реабілітаційних програм.
43
Хоміцький, Микола, та Максим Кондратенко. "ВІДМІННОСТІ В СТРАТЕГІЯХ ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ У ХВОРИХ НА СОМАТОФОРМНИЙ ТА ТРИВОЖНО-ФОБІЧНИЙ РОЗЛАДИ З ЯВИЩАМИ ЗНИЖЕННЯ КРИТИЧНОСТІ". Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine, № 1 (16) (31 липня 2023): 58–69. http://dx.doi.org/10.37321/ujmh.2023.1-07.
Full textAbstract:
Мета роботи – шляхом вивчення рівня тривоги, депресії, алекситимії та профілю копінг-стратегій, дослідити патопсихологічні особливості та відмінності в характері порушень критики до свого психічного стану у хворих на тривожно-фобічні та соматоформні розлади.
 Матеріали і методи – клініко-психопатологічний, психодіагностичні методики: Госпітальна шкала тривоги та депресії – HADS, Торонтська шкала алекситимії – TAS-20, Копінг-тест Лазаруса – LCS, Статистичний за критеріями Манна-Уітні та Спірмена. Обстежено 102 пацієнти КНП «Запорізький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР. Група дослідження 1 (ГД1) – 48 пацієнтів з тривожно-фобічними розладами (F40 за МКХ-10), група дослідження 2 (ГД2) – 54 пацієнти з соматоформними розладами (F45).
 Результати. В ГД1 за шкалою HADS рівень тривоги був 11,79±3,07, депресії – 5,48±1,76. За шкалою TAS-20 рівень алекситимії був 34,69±10,69. В ГД2 за шкалою HADS рівень тривоги був 6,41±1,74, депресії – 8,07±1,98. За шкалою TAS-20 рівень алекситимії був 47,54±5,20. В ГД1 рівень депресії не мав значущих кореляцій з іншими показниками. Рівень тривоги мав позитивну кореляцію з субшкалою TAS-20 «Екстернальне мислення» та копінг-стратегіями «Позитивна переоцінка», «Втеча-уникнення», «Дистанціювання» (p<0,01). В ГД2 рівень тривоги не мав значущих кореляцій, а рівень депресії мав негативний зв’язок з віком та копінг-стратегією «Позитивна переоцінка» (p<0,01). Чіткі позитивні кореляції між субшкалами алекситимії виявлено тільки в ГД1. За профілем копінг-стратегій: в ГД1 переважають копінг-стратегії «Пошук соцпідтримки» (75%), «Самоконтроль» (60,71%), «Дистанціювання» (36,57%). В ГД2 переважають «Дистанціювання» (62,14%), «Позитивна переоцінка» (53,17%), «Конфронтаційний копінг» (39,71%).
 Висновки. В ГД1 тривога переважала над депресією, алекситимія не відіграє значну роль в усвідомленні власного психічного стану, а копінг-профіль свідчить про схильність до психологічного дистанціювання та перекладання відповідальності за власне психічне здоров’я на інших. В ГД2 депресія переважала над тривогою, рівень алекситимії був вище, а разом з переважанням емоційного копінгу та характером кореляцій, це свідчить про значення алекситимії в порушенні критики до власного стану.
44
Zhovanyk, N. V., та M. I. Tovt-Korshynska. "КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ, ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАЛИШКОВИМИ ЗМІНАМИ ПІСЛЯ ВИЛІКУВАНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 38–41. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9793.
Full textAbstract:
В умовах епідемії та високої захворюваності на туберкульоз легень зростає кількість осіб із залишковими змінами після вилікуваного туберкульозу легень (ЗЗТБ). Проте досліджень, які б вивчали особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) у пацієнтів із ЗЗТБ, у доступній нам літературі немає.
 Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу лабораторних, функціональних та психоемоційних змін у пацієнтів із ХОЗЛ у поєднанні з ЗЗТБ.
 Матеріали і методи. Було обстежено 127 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ та ІІІ стадій віком (56,6±1,2) року, з яких у 47 хворих віком (58,7±1,7) року було діагностовано ЗЗТБ. Усім хворим провели загальноклінічне обстеження, дослідили функції зовнішнього дихання та ехокардіографію (ЕхоКГ), а також показники якості життя та рівні тривожності й депресії.
 Результати досліджень та їх обговорення. Відзначено, що у 37,01% обстежених пацієнтів із ХОЗЛ було діагностовано ЗЗТБ. За даними клінічних тестів та спірографії, у хворих із ЗЗТБ спостерігали тяжчий перебіг ХОЗЛ. Виявлено взаємозв’язок між наявністю ЗЗТБ та схильністю до легеневої гіпертензії та залізодефіцитних станів. Також у пацієнтів із ЗЗТБ виявлено несприятливі психологічні зміни, про що свідчать вірогідно вищі показники депресивних тенденцій, ситуаційної та особистісної тривожності порівняно з пацієнтами без ЗЗТБ. Показники якості життя були нижчими в осіб із ЗЗТБ порівняно з хворими без них. У жінок ЗЗТБ виявляли дещо рідше, ніж в чоловіків.
 Висновки. У хворих із поєднаною патологією ХОЗЛ та ЗЗТБ спостерігали більш виражену клінічну симптоматику, підвищені рівні депресивних тенденцій та особистісної тривожності й нижчі показники якості життя. Також виявлено зв’язок між наявністю ЗЗТБ та розвитком легеневої гіпертензії та залізодефіцитних станів. Серед жінок поєднана патологія була рідше, ніж серед чоловіків.
45
Хацько, Вікторія Едуардівна, Ілона Олександрівна Цушко та Дарʼя Олександрівна Лагода. "ВИЗНАЧЕННЯ ПОШИРЕНОСТІ ТРИВОЖНО-ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ЛІКАРІВ ОДЕСИ". Health & Education, № 2 (28 серпня 2024): 258–62. http://dx.doi.org/10.32782/health-2024.2.34.
Full textAbstract:
Лікарі вразливі до ментальних розладів, таких як тривога та депресія, через вплив високого рівня професійного стресу. Несприятливий психічний стан лікарів може перешкоджати їхній професійній діяльності та вплинути на якість наданої медичної допомоги. Ці проблеми неминуче негативно вплинуть на здоров’я пацієнтів. Тому інтерес до психологічного благополуччя лікарів останнім часом зріс, що вимагає подальших досліджень щодо факторів, які впливають на психічне здоров’я лікарів. Перший звіт про опитування дав докази впливу війни на психічне здоров’я українського населення станом на березень 2022 року, коли дослідники повідомили, що 53% дорослих українців відчували серйозні психічні розлади, 54% – тривогу та 47% – депресію. Мета нашого дослідження – провести скринінгові опитування серед лікарів України, щоб оцінити поширеність тривоги та депресії станом на грудень 2023 року. Нами було опитано 56 лікарів, які відвідали офлайн-захід в Одесі. Лікарям були надані анонімні анкетування щодо скринінгу тривожно-депресивних розладів, а саме: опитувальник з депресії (PHQ-9), опитувальник з ТР (GAD-7) та шкала фобій IAPT. Серед опитаних були лікарі первинної та вторинної ланки. Найбільше було лікарів загальної практики сімейної медицини (n=16; 28,57%), ендокринологів (n=11; 19,64%), кардіологів (n=9; 16,07%) та лікарів-педіатрів (n=8; 14,29%). Більшість, а саме 36 (64,29%) респондентів, вважали, що не мають ТР або ДР. 12 лікарів Одещини не мали депресії, 26 лікарів скринінгово мали депресивний розлад легкого ступеня. Більшість лікарів мали мінімальні або помірні прояви тривожного розладу, а саме 20 (35,71%) та 22 (39,29%) лікарі відповідно. Більш значні прояви тривоги мали 8 та 6 лікарів відповідно. Ми не виявили взаємозв’язку між кількістю опитуваних та тяжкістю проявів тривоги та депресії, які будуть пов’язані зі статтю, віком чи лікарською спеціальністю. Лікарі мали фобії у тих чи інших проявах, а саме 18 лікарів безумовно уникали ситуацій, які б мали тригерний фактор, а 10 та 16 помітно або завжди б уникали таких ситуацій. Лікарі різних спеціальностей повинні мати навички самодопомоги у боротьбі зі стресом задля профілактики тривожно-депресивних розладів та емоційного вигорання.
46
Дігтенко, Марина. "ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ". Особлива дитина: навчання і виховання 115, № 3 (2024): 164–82. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v115i3.192.
Full textAbstract:
У статті представлено результати емпіричного дослідження та теоретичного обґрунтування впливу психологічної підтримки батьків дітей із синдром Дауна віком від 2 до 8 років. Дослідження спрямовано на зниження рівня тривожності і депресії у батьків та висвітлення ефективності груп онлайн психологічної підтримки батьків дітей із синдромом Дауна за програмою підвищення рівня ментального здоров’я. В дослідженні використовували групи підтримки онлайн в рамках проєкту «Енергія родини – майбутнє дитини». Загальна кількість – 22 учасники – взяли участь в дослідженні. З них 22 матері дітей із синдромом Дауна. Це мами віком від 25 до 45 років. У дослідженні використовувалися експериментальні методи, такі як спостереження, бесіди, опитування, аналіз продуктів діяльності та інтерв’ю. Психологічне діагностування проводилось за допомогою шкали депресії PHQ-9 і опитувальника генералізованої тривоги GAD-7. Програма підтримки охоплювала 6 етапів: 1) ініціювання; 2) первинна діагностика; 3) корекційно-підтримуючий етап; 4) вторинна діагностика; 5) інтеграційний етап; 6) підсумкова бесіда. Програма тривала п’ять місяців, з однаковою тривалістю – 40 академічних годин зустрічей, що проводились один раз на тиждень по 90 хвилин. Результати дослідження показали, що після проведення експерименту середні значення показника депресії за шкалою PHQ-9 знизилися з 9.69 до 8.62, а показника тривожності за шкалою GAD-7 – з 8.62 до 6.46. Проте, значущість змін за тестом Вілкоксона виявилася недостатньою (p > 0.05), що вказує на те, що зміни не є статистично значущими. Результати для контрольної групи, яка не брала участі у групі психологічної підтримки. В цій групі також спостерігається зниження рівня депресії за шкалою PHQ-9 з 8.67 до 6.56, а рівня тривожності за шкалою GAD-7 – з 6.56 до 4.44. Однак, як і в експериментальній групі, ці зміни не досягли статистичної значущості (p > 0.05). Показники депресії та тривожності між експериментальною та контрольною групами після завершення експерименту. Хоча в обох групах спостерігається зниження середніх значень, як для депресії, так і для тривожності, статистично значущих відмінностей між групами також не було виявлено (p > 0.05). Ці результати вказують на те, що хоча в обох групах спостерігалося деяке зниження рівнів депресії та тривожності, зміни не були достатньо вираженими для досягнення статистичної значущості. Програма психологічної підтримки «Сонячне коло» продемонструвала потенціал у зменшенні тривожності серед батьків дітей з синдромом Дауна, хоча ці зміни не досягли статистичної значущості. Рівень депресії залишився без істотних змін, що може свідчити про менший вплив програми на депресивні симптоми або потребу в додаткових компонентах. Порівняння з контрольною групою вказує на те, що зниження тривожності частково може бути результатом програми. Для підтвердження ефективності «Сонячного кола» та його вдосконалення потрібні подальші дослідження з більшою вибіркою. Програма має потенціал стати важливим інструментом підтримки, проте необхідно ввести додаткові елементи для покращення впливу на депресію.
47
Довгополий, О. С., та О. А. Прокопович. "ПСИХОСОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ І ПОСТРАЖДАЛИХ ПІД ЧАС ВІЙНИ: СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ МЕДСЕСТРИ В РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ". Медсестринство, № 1 (28 травня 2024): 67–70. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2024.1.14472.
Full textAbstract:
Вступ. Психосоціальні порушення спостерігають у більшості військовослужбовців і постраждалих під час війни, які перебувають на стаціонарному лікуванні внаслідок поранень. Своєчасна діагностика постстресових порушень дозволяє попередити розвиток хронічних форм психічних розладів та соматичних захворювань, розробити індивідуальну тактику психосоціальної реабілітації для покращення якості життя і соціальної адаптації поранених військовослужбовців і постраждалих під час війни. Надання психологічної та соціальної допомоги в Україні регулюється на державному рівні, проте не задовольняє зростаючих потреб за умов війни, що триває. Мета роботи – з’ясувати основні психосоціальні проблеми військовослужбовців, які перебувають на стаціонарному лікуванні з приводу поранень, і визначити роль медсестри/медбрата у проведенні реабілітаційних заходів для прискорення їх одужання, проаналізувати літературу щодо методів психодіагностики та психосоціальної реабілітації учасників бойових дій у країнах Європи і США та порівняти з вітчизняними на сучасному етапі. Основна частина. У дослідженні взяли участь 45 осіб чоловічої статі – військовослужбовців віком від 18 до 53 років (середній вік становив (32,5±0,3) року), які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу поранень різного ступеня тяжкості на базі КНП Кам’янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги». Проведено онлайн-опитування респондентів на платформі Google Forms для з’ясування їх психологічного стану. Для цього використовували коротку шкалу тривоги, депресії і посттравматичного стресового розладу, госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS) та анкету, яку ми спеціально розробили (містить 12 запитань, за якими оцінювали якість надання медичних і реабілітаційних послуг у лікувальному закладі, ставлення персоналу відділень до пацієнтів, роль медсестри в покращенні стану їх здоров’я). Аналіз та впровадження досвіду медичної і психосоціальної реабілітації країн Європи та США дають змогу розширити існуючі реабілітаційні програми, поліпшити якість надання послуг і прискорити відновлення військовослужбовців. Також важливим завданням є чітка регламентація ролі медсестри/медбрата в реабілітаційному процесі та розширення їх повноважень для покращення якості реабілітаційного процесу. Висновки. Отримані результати дослідження свідчать про необхідність удосконалення програм комплексної реабілітації військовослужбовців і розширення повноважень медсестри в реабілітаційному процесі. З’ясовано структуру психоневрологічних порушень у пацієнтів військовослужбовців та важливість професійної компетентності медсестри в роботі з постраждалими від військових дій під час стаціонарного етапу реабілітації.
48
Bratsyun, О. P. "Алгоритм надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями". Health of Society 10, № 3 (2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.3.2021.246350.
Full textAbstract:
Актуальність. В Україні, як і у всьому світі, більшість людей, які стикаються з захворюваннями, що загрожують або обмежують життя та потребують паліативної допомоги, перебувають вдома [1]. За оцінками, паліативна допомога необхідна в 40–60 % усіх випадків захворювань, що призводять до смерті [2]. За даними Державної служби статистики України, у 2020 р. смертність становила 616 840 осіб [3], відповідно, надання паліативної допомоги в Україні потребували орієнтовно від 250 до 370 тисяч пацієнтів. Ведення пацієнтів впродовж прогресування/розвитку хвороби та заключної фази життя покладається на лікарів, які найбільш наближені до пацієнта – лікарів загальної практики – сімейних лікарів. Головною метою надання паліативної допомоги є забезпечення найбільш досяжної якості життя пацієнтів. При цьому лікар повинен вчасно визначити, коли обсяг надання паліативної допомоги виключно лікарем загальної практики – сімейним лікарем є недостатнім, та своєчасно залучити спеціалізовані служби паліативної допомоги. Мета роботи: розробити алгоритм надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями з визначенням пацієнтів, для яких обсяг надання паліативної допомоги виходить за межі первинної медичної допомоги. Матеріали та методи. Чинна нормативно-правова база, яка регламентує надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями, наукова література, опитувальники соціологічного дослідження пацієнтів (п=25). Використали методи системного аналізу, синтезу, абстрагування, соціологічний та медико-статистичний методи. Результати. Вивчено чинні накази МОЗ України та галузеві стандарти надання медичної допомоги, якими керуються лікарі загальної практики – сімейні лікарі при наданні паліативної допомоги, та виявлено відсутність послідовності виконання норм, визначених різними нормативами. Встановлено, що використання засобів для визначення рівня якості життя (ЯЖ), як основної мети паліативної допомоги, не запропоновано. Обов'язком лікаря загальної практики – сімейного лікаря є своєчасне залучення до надання паліативної допомоги спеціалізованих служб. При цьому, певний показник або критерій, що може свідчити про недостатність обсягу надання паліативної допомоги на рівні надання первинної медичної допомоги, відсутній. Запропоновано опитувальники для визначення ЯЖ пацієнтів (EORTC QLQ-C30) та самооцінки депресії (PHQ-9). Показано, що показники менше 50 балів за функціональними шкалами опитувальника EORTC QLQ-C30 та/або 10 або більше балів за шкалою депресії PHQ-9 є свідченням про необхідність супроводу пацієнта психологом, священнослужителем та соціальним працівником, тобто підставою залучення мультидисциплінарної команди мобільної паліативної допомоги. Розроблено уніфікований алгоритм дій надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями. Висновки. Для забезпечення виконання норм та правил, визначених для лікарів загальної практики – сімейних лікарів різними нормативними документами, інструкціями та галузевими стандартами, необхідне впровадження Уніфікованого алгоритму (уніфікованої схеми) дій лікаря при наданні паліативної допомоги. Тому лікарям загальної практики – сімейним лікарям необхідно вчасно застосовувати алгоритм визначення пацієнтів, для яких обсяг надання паліативної допомоги виключно лікарями загальної практики – сімейними лікарями є недостатнім та налагоджувати взаємодію з мультидисциплінарними мобільними паліативними службами.
49
Ляшенко, Валентина Петрівна, Ірина Миколаївна Кофан та Тетяна В’ячеславівна Дзюба. "АНАЛІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕХВОРІЛИ НА COVID-19". Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки, № 1 (10 травня 2024): 33–42. http://dx.doi.org/10.32782/naturalspu/2024.1.4.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене вивченню психофізіологічних аспектів в осіб, які перехворіли на COVID-19, і тих, хто отримав вакцину Pfizer. В обстеженні брали участь жінки, середній вік яких становив 47,34 ± 0,66 років. Комплексне дослідження включало аналіз рівня депресії в зазначених вище осіб за методикою «Шкала депресії Бека», виявлення ступеня денної сонливості за діагностичним опитувальником «Шкала сонливості Епворта» й оцінку якості сну протягом останнього місяця за Пітсбурзьким опитувальником якості сну. Результати анкетування та спостережень обстежених щодо їхнього психічного стану, зокрема й рівень депресії та показники якості сну, показали, що захворювання COVID-19 чинить суттєвий вплив на психофізіологічні параметри жінок. Показано, що постковідний синдром спричиняє депресію, втрату інтересу або задоволення, зниження енергії, порушення концентрації уваги, апетиту, якості та кількості сну. Спричинене вірусом порушення імунної системи може сприяти розвитку психопатології через посилення психологічного стресу внаслідок перенесення потенційно смертельної хвороби та стрес-зумовленого запалення. Взаємодія між вродженою й адаптивною імунними системами та нейромедіаторами є механізмом, який лежить в основі розладів настрою, психозів і тривожних розладів. Стрес, який супроводжує хворобу, може призводити до змін у сні та бадьорості під час дня. Зайва енергія в умовах відсутності фізичної активності може поглибити метаболічні порушення, що внаслідок цього підвищує ризик виникнення різних хронічних захворювань. Кишковий мікробіом є потенційно ключовим чинником у розвитку психічних розладів, як-от депресія та тривога, особливо в умовах пандемії. Також наявний взаємозв’язок, де мікробні метаболіти й ендотоксини можуть впливати на легені через кров, запалення в легенях може взаємодіяти з мікробіотою кишечника. Особи, які отримали вакцину, можуть мати більше відчуття безпеки щодо можливості уникнути тяжкого перебігу COVID-19 або передачі вірусу іншим особам. Це може позитивно вплинути на їхній психологічний стан. Результати дослідження можуть бути корисними для лікарів і психологів, щоб покращити підтримку та лікування осіб, які перехворіли на COVID-19, та допомогти їм відновитися після цього захворювання.
50
Tzipkalo, A. I., O. M. Kopanytsia та O. P. Mialiuk. "ОСОБЛИВОСТІ СЕСТРИНСЬКОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ Й МИРНОМУ НАСЕЛЕННЮ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (31 січня 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10619.
Full textAbstract:
Мета роботи. Проаналізувати основні напрямки сестринської допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню, які перебували в зоні ведення бойових дій.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані 30 учасників АТО, 30 осіб із переселених військових територій та 20 осіб, які є близькими родичами учасників бойових дій, проживають і доглядають за ними щодо наявності посттравматичного стресу (тривоги та депресії). Використовували шкалу госпітальної тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS).
 Результати й обговорення. Аналіз даних, які ми отримали, свідчить про поширеність субклінічно вираженої депресії серед 56,7 % учасників АТО, клінічно вираженої депресії у 23,3 % ветеранів. При цьому субклінічно виражену депресію реєструють у 55,0 % осіб, які перебувають поруч із військовослужбовцями. Поширеність клінічно вираженої депресії серед осіб, переселених із зони АТО, становить 16,6 % субклінічно вираженої депресії – 46,7 % населення. Встановлено, що військовослужбовці та ветерани значною мірою відчувають напруження, страх перед невідомістю, вважають, що можуть легко розслабитись, часто бувають раптові відчуття паніки та дуже часто – відчувають внутрішнє напруження. Мирне населення, що перебувало в зоні АТО, теж характеризується помірним рівнем тривоги, який підтверджується частим відчуттям страху, що може щось трапитись, нечастими хвилюючими думками, частим відчуттям внутрішнього напруження. Порівнюючи отримані відповіді на твердження у блоці питань, що стосуються рівня депресії, можна говорити про середній рівень депресії у військовослужбовців та помірний – у цивільного населення, переселеного із зони АТО.
 Висновки. Особи, які несли військову службу або перебували в зоні АТО, їх близькі родичі потребують психологічного супроводу при зверненні до медичного закладу будь-якого профілю. Медичні сестри повинні знати методи надання екстреної психологічної допомоги, тому рекомендується включити в освітню програму для медсестер освітнього рівня «Магістр» курс за вибором «Екстрена психологічна допомога».