Academic literature on the topic 'Рівні права і можливості'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Рівні права і можливості.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Рівні права і можливості"
1
Предместніков, Олег, та Віта Хотмірова. "МІЖНАРОДНА ОХОРОНА ПРАВ ДИТИНИ: ДОСЯГНЕННЯ ТА ВИКЛИКИ". Grail of Science, № 28 (22 червня 2023): 115–21. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.09.06.2023.18.
Full textAbstract:
У статті здійснено розгляд розвитку міжнародного права на захист прав дитини, досліджено роль Організації Об’єднаних Націй та її органів у системі захисту прав дитини. Особливу увагу приділено аналізу законодавчих актів України з питань захисту прав дитини та наголошено на тому, що незважаючи на досить широкий спектр охорони прав дитини на національному рівні, Україна ще не досягла того рівня захисту, який визначений на міжнародному рівні. Охарактеризовано сучасний стан міжнародної охорони прав дитини, зокрема названо основні досягнення в міжнародній охороні прав дитини. Виділено й дві ключові проблеми, які є найбільш актуальними у сфері охорони прав дітей: застарілість окремих норм міжнародного права та – недосконалість міжнародної охорони прав дитини у збройних конфліктах. Вказано на перспективи міжнародної охорони прав дитини та можливості покращення системи захисту прав дитини в Україні.
2
Завальнюк, І. "ҐЕНЕЗА ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО ФЕНОМЕНА СПРАВЕДЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 36–46. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2140.
Full textAbstract:
У статті досліджено ґенезу науково-правових поглядів вітчизняних та зарубіжних учених і практиків з питань визначення філософсько-правового феномена справедливості судового розгляду в конституційному праві. Наголошено, що, досліджуючи ґенезу філософсько-правового феномена справедливості в конституційному праві співвідношення справедливості і права, великі мислителі минулого обґрунтували висновки щодо того, що категорії права і справедливості мають багато спільного в походженні, сутності, функціях і змістовому вираженні, водночас було б неправильним ототожнювати ці поняття, позаяк правові норми не завжди є справедливими, а справедливість не обмежується правовою сферою. Доведено, що справедливість значною мірою залишається явищем моралі, соціальним та етичним критерієм права.
 Аргументовано, що у розумінні більшості філософів і юристів справедливість означає насамперед рівність і еквівалентність. Ці поняття конкретизуються в низці правил, встановлених законодавством, у тому числі, які регулюють здійснення судочинства. До таких правил належать, зокрема, норми про незалежний і неупере- джений суд, про рівне право на звернення до суду, про обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається. Визначено, що у сучасному конституційному праві вчені виходять з того, що, незважаючи на нерівність здібностей і можливостей людей, вони повинні мати рівні права, і справедливість полягає в тому, наскільки ефективно підтримується баланс таких прав на законодавчому рівні. Обґрунтовано, що Конституція України гарантує кожному рівні права на судовий захист у межах конституційного, цивільного, господарського, адміні
 стративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності всіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Однак зазначено, що справедливість полягає не тільки в рівності, але у відповідних ситуаціях і в правильній, прогресивній нерівності. Доведено, що зміст конституційно-правового поняття справедливості зумовлений одночасним існуванням загальнолюдських цінностей і систем цінностей всередині суспільства. Вивчення справедливості як ети- ко-юридичного феномена може відкрити загальне і незмінне в поглядах людей, усунути суб'єктивні, тимчасові і випадкові тлумачення, надати цій ідеї вагомої теоретичної і практичної значущості.
3
Шабанов, Р. І., та М. І. Ждан. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 32 (2020): 14–23. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2020.32.02.
Full textAbstract:
Автори розкривають специфіку правового регулювання реалізації права на працю в умовах євроінтеграції. Вказується, що лише через розуміння необхідності зміни усталеного погляду на право на працю в європейсько-центрованому вимірі Україні вдасться провести ефективні реформи у сфері трудових відносин. Встановлено штучний характер законодавчого закріплення права на працю у СРСР, яке спрямовувалось винятково на реалізацію державотворчих цілей та завдань. У 90-ті рр. ХХ ст. право на працю, як порівняти із радянським розумінням, перетворилося із суб’єктивного права на об’єктивне право та елемент правоздатності. Авторами наголошується, що прийняття демократичного та ліберального Основного Закону України обумовило роздержавлення і повернення до лона універсальних прав людини права на працю, яке за своєю сутністю означає свободу праці. Досліджується природа та зміст права на працю як універсального права людини через концепцію негативної та позитивної свободи. Автори констатують, що в умовах євроінтеграції право на працю має розумітися як можливість людини заробляти собі на життя вільно обраною працею, розвиватися завдяки цій праці та мати гідне ставлення і рівні можливості у сфері праці.
4
Слободян, Б. Ю. "ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВА НА ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 47 (30 квітня 2024): 322–29. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461/2024-47-1-322-329.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню права на ефективний засіб правового захисту. Ґрунтуючись натеоретичних доробках науковців та аналізуючи доктринальні положення щодо тлумачення такихпонять, зокрема, як: «захист»; «правовий захист»; «засіб»; «ефективність», у статті запропонованоавторське визначення поняття «засіб правового захисту» та розкрито його сутність. Аргументовано,що право на ефективний засіб правового захисту належить до широкої концепції, та як елементдемократичної підзвітності держави, глибоко вкорінене у міжнародне право. Резюмовано, що право наефективний засіб правового захисту знаходить своє закріплення положеннях Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод, що фактично зобов’язує держав-учасниць запровадити механізмефективного правового захисту прав і свобод людини, визнаних Конвенцією на національному рівні. Зурахуванням прецедентів, сформованих Європейським судом з прав людини виокремлено характері ознакиправа на ефективний засіб правового захисту: 1) ефективність; 2) доступність; 3) прозорість;4) незалежність; 5) часова ефективність; 6) відповідність між засобами та порушенням. Запропоновано авторське визначення поняття «право на ефективні засіб правового захисту» та розтлумачено аналізовану правову категорію у об’єктивному та суб’єктивному розумінні. Розкрито зміст права на ефективний засіб правового захисту, до сфери дії якого відносяться: право на оскарження; право на відновлення порушеного права; право на доступність засобу правового захисту; право на забезпечення відшкодування за порушене право та наявність практичної можливості його отримання. Ключові слова: держава, засіб правового захисту, захист прав, ефективний захист, охорона прав, права людини, правові гарантії, правовий захист.
5
Пацурківський, Ю. П. "Окремі проблеми розуміння природи відносин власності та права власності". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (14 серпня 2020): 188–96. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1867.
Full textAbstract:
Право власності, його типи, форми, види, підстави примусового припинення користуються підвищеною увагою дослідників. Власність слід розглядати як цілісну категорію, яка існує як єдність закономірно існуючих і взаємно пов'язаних частин, типів, форм і видів власності.
 У науці цивільного права триває дискусія щодо методологічних основ власності і права власності, пов'язана з поверненням у сферу приватного права класичної концепції поділу права на публічне та приватне. Є кілька підходів до визначення критерію поділу права на публічне та приватне. Насамперед це матеріальні і формальні теорії. Серед них окреме місце займає теорія інтересу. Її зміст визначається твердженням, що право, яке охороняє інтереси держави, - це публічне право, а право, яке охороняє інтереси приватної особи, - приватне.
 Для розмежування публічного і приватного права критерію інтересу не досить. Власність за своїм внутрішнім змістом є необмеженим, повним, вільним пануванням людини над річчю. Межі та обмеження здійснення права власності існували в усіх державах. Власність обмежена інтересами суспільства, потребами взаємодії між окремими членами суспільства та організаціями. Держава уповноважена регламентувати цю взаємодію, об'єктивне право її регулює, може встановлювати межі та покладати на власника обов'язки. Тобто, встановлюючи обмеження, держава реалізує функцію охорони і захисту інтересів третіх осіб. Обмеження є складовим елементом правового режиму власності.
 Власники мають рівні можливості щодо здійснення та захисту своїх правомочностей. Природа власності не впливає на цю можливість. Захист законних прав громадян є головним завданням держави, кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами та юридичними особами та прагне створити умови для їх реалізації. Межі здійснення права власності можуть встановлюватися в законі у різні способи: вказівка на цільове використання майна; вказівка на способи реалізації права власності.
6
Kofman, B. Ya. "Характеристика поняття «людина» з позицій конституційного права". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 29–38. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.02.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження характеристики поняття «людина» з позицій конституційного права.
 Наукова новизна. В статті визначено характеристики поняття «людина» в конституційному праві в контексті її безпосереднього та опосередкованого впливу на конституційно-правову регламентацію і регулювання прав людини, трансформації правового статусу людини і громадянина та правових станів особистості в умовах розвитку демократичної правової державності і громадянського суспільства. Здійснено аналіз терміну «людина» в конституційному праві, використовуючи домінанти телеологічного, соціального та іншого характеру. Зокрема, досліджено людину як біологічну істоту та як об’єкт права (людина і право). Визначено, що в своїй єдності досліджені підходи до людинорозуміння і його характеристики, створюють систему пізнання конституційно-правової реальності, а також визначення перспектив її подальшого розвитку і вдосконалення під впливом антропоцентризму, людинорозмірності та людинорозуміння у всьому різноманітті гуманістично-правової проблематики.
 Висновки. Проблематика «людини» в конституційному праві держави має визначальну роль, особливо в процесах інституціоналізації та конституювання демократичної правової державності. Тому в цих умовах законодавець використовує індивідуально-колективний підхід до вирішення питань конституційно-правового статусу людини і громадянина. Визначаючи такий статус, законодавець враховує як біологічні характеристики людської істоти, що мають для неї екзистенційне значення в процесі існування в рамках людського соціуму та в умовах функціонування держави, так й відповідні позиції, що демонструють взаємини людини з правом. Саме в рамках права людині надаються нормативні можливості для реалізації своїх атитюдів, інтенцій, устремлінь, потреб, інтересів, а у підсумку й конституційних прав, що визнаються, легалізуються, охороняються, захищаються, гарантуються державою на рівні її конституційного права. Наголошено на існуванні суттєвих проблем щодо дослідження людини саме як об’єкта права.
7
Миськів, Л. І. "ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 56–59. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.75.
Full textAbstract:
Актуальність статті ґрунтується на тому, що в аспекті здійснення адміністративного судочинства особливого значення набуває питання встановлення сутності та видів процесуальних прав учасників судового процесу, адже вони, на відміну від процесуальних обов'язків, реалізуються на власний розсуд шляхом добровільного волевиявлення. Визначення поняття «процесуальних прав в адміністративному судочинстві» та встановлення їх різновидів є необхідною умовою належного їх використання всіма зацікавленими особами.
 У статті розглянуто поняття та види процесуальних прав в адміністративному судочинстві. З'ясовано семантику поняття «право», проаналізовано філософські погляди щодо її розуміння. Наголошено на тому, що право в юриспруденції розглядається як об'єктивне та суб'єктивне. Обґрунтовано, що визначення суб'єктивних прав як процесуальних є вказівкою на конкретні суспільні відносини, у межах яких вони реалізуються.
 Визначено, що сутність процесуальних прав в адміністративному судочинстві може бути визначена як закріплена на нормативно-правовому рівні можливість особи діяти певним чином у межах суспільних відносин, які виникають і знаходять свій розвиток з приводу діяльності адміністративних судів, спрямованої на розгляд і вирішення адміністративних справ. Реалізація таких можливостей вказаною особою пов'язана з тим, що вона в межах таких суспільних відносин набуває статусу їх суб'єкта, від чого буде залежати обсяг її процесуальних прав.
 Зроблено висновок, що процесуальні права в адміністративному судочинстві як можливості особи залежно від її правового статусу в межах розглянутих суспільних відносин діяти певним чином можуть бути класифіковані за багатьма критеріями.
 До критеріїв, які підкреслюють найважливіші риси та визначають найбільш вагомі ознаки процесуальних прав в адміністративному судочинстві, можуть бути віднесені процесуальні права залежно від суб'єкта, якому вони належать; процесуальні права залежно від стадії адміністративного судочинства або її окремої частини; процесуальні права залежно від їх впливу на хід адміністративного судочинства; процесуальні права в залежності від форми адміністративного судочинства; процесуальні права залежно від специфіки публічно-правового спору, який розглядає адміністративний суд; процесуальні права залежно від порядку їх набуття; процесуальні права залежно від обсягу їх реалізації.
8
УСЕНКО, ЄВГЕНІЯ. "Принципові акценти щодо характеристики судових доктрин із податкових спорів". Право України, № 2020/04 (2020): 153. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-153.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу понять правової та судової доктрин, їхніх основних ознак і проведенню диференціації цих доктрин. Незважаючи на велику кількість досліджень на тему правової доктрини, необхідно констатувати, що й досі у юридичній літературі так і залишається недослідженою тема судової доктрини та її специфічних особливостей. Метою статті є аналіз та упорядкування існуючих доктринальних досліджень учених, висвітлення спільних та відмінних рис обох доктрин на практиці при розгля ді спорів у суді та вираження власного бачення з приводу можливості й необхідності дослідження судової доктрини та її складових. Встановлено, що існує можливість застосування деяких універсальних положень до такої специфічної і складної галузі права, як податкове право. Це пов’язано з тим, що при розв’язанні податкових спорів у суді обов’язково застосовується один із таких фундаментальних принципів права, як верховенство права. Це пояснюється його абсолютною універсальністю, оскільки він покладений в основу всього вітчизняного законодавства та має досить розгалужене значення. Цей принцип забезпечує баланс як із боку державної влади, так і з боку сторін спору щодо їхніх взаємних прав та обов’язків. Крім того, судова доктрина вирізняється такими особливими ознаками, як описовість і нормативність. Це положення означає, що при наявності певних розбіжностей і колізій у законодавстві та відповідних правовідносинах суддя прагне застосувати таку норму права, яка найкращим чином збігається із наявною проблемою. При відсутності ідентичної норми або норми, яка найбільше відповідає ситуації, презю мується, що суддя має можливість змінити норму права для розв’язання цієї проблеми. Необхідно зазначити, що застосування принципу справедливості у судовій доктрині не є однаковим із застосуванням у правовій доктрині, оскільки інтереси позивача та відповідача у податкових конфліктах є діаметрально протилежними. У таких умовах обов’язковим є узгодження на особистому рівні власної поведінки задля можливості реалізації прав іншими суб’єктами та врахування і співвідношення власних прав та обов’язків із обов’язками та правами осіб, які протистоять у спірних відносинах на міжсуб’єктному рівні.
9
Панаско, Ю. І. "ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОСТІ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ: ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 41 (2025): 374–82. https://doi.org/10.34142/23121661.2025.41.41.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення та характеристика принципу справедливості в трудовому праві. Автор обґрунтовує думку, що принцип справедливості є одним із найстаріших принципів сучасної системи загальноправових принципів. Власне, право – це і є втілення справедливості. Воно як інститут суспільства і створювалося для того, щоб забезпечити справедливість, дотримання прав людей через створення загальнообов‟язкових правил поведінки. Тому невипадково справедливість стала одним зі стовпів сучасного права як системи загальнообов‟язкових норм, категорією, яка стала однією із основоположних засад права. Робиться висновок, яким визначається поняття принципу справедливості в трудовому праві. А саме: принцип справедливості у трудовому праві - це основоположна засада трудового права, що забезпечує збалансоване поєднання інтересів працівника, роботодавця і держави, сприяючи стабільності трудових правовідносин через динаміку останніх і змістовно відображає морально схвалене суспільством співвідношення між правами й обов‟язками сторін та забезпечує рівний доступ до праці, рівні можливості для людей – власників здатності до праці, гідні умови праці, та недискримінаційність. Цей принцип реалізується як у нормотворчості, так і в правозастосуванні, будучи критерієм оцінки правових норм. Конституційна юриспруденція підкреслює зв‟язок справедливості з розмірністю, рівністю та моральністю правового регулювання. Принцип справедливості знаходить відображення у міжнародних стандартах праці. У сучасному праві він тісно пов‟язаний із правами людини та стандартами гідної праці. Таким чином, справедливість стає не лише абстрактною категорією, а й практичним критерієм для оцінки трудового законодавства. Її присутність у правовій системі дозволяє гармонізувати інтереси суспільства та особи. У результаті принцип справедливості виступає як універсальна цінність і головний орієнтир у розвитку трудового права. Його реалізація дозволяє забезпечити належну якість трудових відносин, їхню стабільність та соціальну справедливість. Саме тому сучасне трудове право і визначається як право справедливості.
10
Кошарновська, С. Л. "ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ВИКРИВАЧІВ КОРУПЦІЇ: МОЖЛИВОСТІ ВРІШЕННЯ ЧЕРЕЗ НОРМОТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 39 (2024): 134–39. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2024.39.16.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження механізмів та способів захисту викривачів корупції, зокрема щодо їх трудових прав, характеристика відповідних правових засобів у законодавстві Європейського Союзу, проблем впровадження аналогічних механізмів в Україні та можливості їх вирішення на загальнодержавному рівні через нормотворчу діяльність. Робиться висновок, що існує нагальна необхідність посилення захисту трудових прав викривачів корупції через ухвалення суворіших законів, що захищають трудові права викри-вачів корупції, створення спеціальних програм та механізмів, які допоможуть викривачам корупції захистити свої права. Слід також підвищувати обізнаність викривачів корупції про їхні права та гарантії захисту і сприяти державі створенню громадських організацій та асо-ціацій, які підтримуватимуть та захищатимуть викривачів корупції. Захист трудових прав викривачів корупції є найважливішою умовою ефективної боротьби з корупцією. Тільки коли викривачі корупції будуть впевнені в тому, що їхні трудові права будуть захищені, вони зможуть відкрито виступати проти корупції, повідомляти про корупційні діяння і як результат цього буде притягнення до відповідальності корупціонерів, що надасть впевне-ність у невідворотності покарання.
Dissertations / Theses on the topic "Рівні права і можливості"
1
Яснолобов, О. В. "Правове регулювання захисту трудових прав працівників у судах України". Thesis, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2013. http://openarchive.nure.ua/handle/document/7855.
Full textAbstract:
У дисертації досліджується специфіка правового регулювання захисту трудових прав працівників у судах, у відповідності з діючим трудовим законодавством. На підставі проведеного дослідження вносяться пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
У дисертаційному дослідженні дисертант аналізує історію становлення інституту судового захисту трудових прав працівників, починаючи з моменту його зародження (період Російської імперії) і закінчуючи новітнім періодом існування України. Досліджуючи сучасне правове регулювання судового захисту трудових прав працівників, дисертант робить висновки про специфіку такого захисту, яка проявляється, головним чином, в перетині цивільного процесуального права і трудового права (відображається у спеціальних «строках позовної давності», скорочених строках розгляду справи та т.п.).
Для того, що б максимально якісно сформулювати рекомендації щодо удосконалення правового регулювання захисту трудових прав працівників, дисертант звертається до прецедентного права Європейського суду з прав людини, до європейського трудового права, а також до позитивної практики держав з різними показниками економічного розвитку, культури та традиції права (зокрема, Великобританії, Росії та Ізраїлю).
Проаналізувавши чинне трудове законодавство, а також Проект Трудового кодексу України в рамках теми дослідження, дисертант сформулював комплекс рекомендацій з удосконалення правового регулювання захисту трудових прав працівників у судах України. Зокрема, зазначивши прогалини та дефекти в законодавстві, в першу чергу, в частині протидії дискримінації у сфері праці, пропонується розробити та прийняти Закон України «Про рівні можливості у сфері праці», який би прямо забороняв дискримінацію в таких правовідносинах, а, разом з тим, розглядав би таку дискримінацію в якості підстави для звернення працівника до суду за судовим захистом.
2
Шлапко, Тетяна Вікторівна, Татьяна Викторовна Шлапко та Tetiana Viktorivna Shlapko. "Відповідність українського законодавства про працю Європейській соціальній хартії (переглянутій)". Thesis, Центр правових наукових досліджень, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/68473.
Full textAbstract:
Сучасний етап розвитку світу та формування людини демократичного типу характеризується міцним підґрунтям досконалого законодавства для забезпечення реалізації та захисту державою прав та свобод людини та їх гарантій. На жаль, на даний момент для українського законодавства є характерним велика кількість суперечливих норм, що перешкоджають нормальному функціонуванню правової системи. Безперечно, позитивним явищем є те, що Україна хоче вступити до Європейського Союзу (далі – ЄС), а для цього вона повинна гармонізувати національне законодавство до європейських стандартів, щоб громадяни України перебували під захистом світової спільноти.<br>Современный этап развития мира и формирования человека демократического типа характеризуется прочной основой совершенного законодательства для обеспечения реализации и защиты государством прав и свобод человека и их гарантии. К сожалению, на данный момент для украинского законодательства характерно большое количество противоречивых норм, препятствующих нормальному функционированию правовой системы. Бесспорно, положительным явлением является то, что Украина хочет вступить в Европейский Союз (далее - ЕС), а для этого она должна гармонизировать национальное законодательство к европейским стандартам, чтобы граждане Украины находились под защитой мирового сообщества.<br>The current stage of development of the world and the formation of a person of a democratic type is characterized by a solid foundation of perfect legislation to ensure the implementation and protection of the state of human rights and freedoms and their guarantees. Unfortunately, for today the Ukrainian legislation is characterized by a large number of controversial norms that impede the normal functioning of the legal system. Undoubtedly, it is a positive phenomenon that Ukraine wants to join the European Union (the EU), and for this purpose it must harmonize national legislation with European standards in order to ensure that Ukrainian citizens are protected by the international community.
3
Калустова, С. М. "Права людини як можливості (до проблеми загальнотеоретичного визначення)". Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/62844.
Full textAbstract:
Беззаперечним фактом можна вважати те, що права людини виступають
методологічною основою сучасної вітчизняної юридичної думки. Звідси
випливає необхідність більш-менш чіткого визначення поняття прав людини.
4
Калустова, С. М. "Права людини як можливості (до проблеми загальнотеоретичного визначення)". Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/62730.
Full textAbstract:
Відомо, що виникнення прав людини тісно пов’язано з оформленням і розповсюдженням теорії природного права.<br>It is known that the emergence of human rights is closely linked with the design and dissemination of the theory of natural law.
5
Семке, Ніна Миколаївна. "Доступ жінок до політики в Україні". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46464.
Full text
6
Тосіф, Гасанов. "Шляхи підвищення конкурентоспроможності на місцевому рівні (на прикладі міста Одеси)". Thesis, Одеський національний економічний університет, 2020. http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12440.
Full textAbstract:
У роботі визначені поняття та особливості конкурентоспроможності на місцевому рівні, розглянуті фактори впливу на конкурентоспроможність адміністративно-територіальних одиниць, описана методика оцінювання конкурентоспроможності на місцевому рівні.
Досліджений соціально-економічний потенціал Одеси, здійснена оцінка конкурентних переваг Одеси методом SWOT-аналізу, проведений аналіз конкурентоспроможності Одеси серед міст України.
Запропоновані стратегічні напрями підвищення конкурентних переваг Одеси, розроблені рекомендації щодо покращення конкурентоспроможності Одеси на місцевому рівні, з’ясовані перспективи використання маркетингових інструментів у формуванні конкурентних переваг Одеси.<br>The paper defines the concepts and features of competitiveness at the local level, considers the factors influencing the competitiveness of administrative-territorial units, describes the method of assessing competitiveness at the local level.
The social and economic potential of Odessa is investigated, the competitive advantages of Odessa are estimated by the method of SWOT-analysis, the analysis of competitiveness of Odessa among the cities of Ukraine is carried out.
Strategic directions of increase of competitive advantages of Odessa are offered, recommendations on improvement of competitiveness of Odessa at the local level are developed, prospects of use of marketing tools in formation of competitive advantages of Odessa are found out.
7
Максимова, Ю. С. "Активізація економічного зростання на місцевому рівні (на прикладі м. Одеса)". Thesis, Одеський національний економічний університет, 2020. http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12445.
Full textAbstract:
У роботі розглядаються теоретичні аспекти забезпечення економічного зростання на місцевому рівні, обґрунтована важливість та необхідність державного стимулювання економічного зростання на місцевому рівні та визначені головні інструменти.
Проаналізовано рівень економічного розвитку міста Одеса за основними складовими його економічного потенціалу, охарактеризовано ступінь використання на місцевому рівні інструментів активізації економічного розвитку м. Одеса.
Запропоновано комплекс заходів із сприяння економічному розвитку у місті Одеса та визначені прогнозні значення цільових індикаторів економічного розвитку міста.<br>The paper considers the theoretical aspects of ensuring economic growth at the local level, substantiates the importance and necessity of state stimulation of economic growth at the local level and identifies the main tools.
The level of economic development of Odesa city is analyzed according to the main components of its economic potential, the degree of use at the local level of tools of activation of economic development of Odesa city is characterized.
A set of measures to promote economic development in the city of Odesa is proposed and the forecast values of target indicators of economic development of the city are determined.
8
Власюк, К. В. "Активізація економічного зростання на регіональному рівні (на прикладі Одеської області)". Thesis, Одеський національний економічний університет, 2020. http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/12439.
Full textAbstract:
У роботі визначене поняття економічного зростання, з’ясовані особливості економічного зростання на регіональному рівні, виявлені фактори впливу на регіональне економічне зростання.Проведена оцінка показників економічного зростання Одеського регіону, здійснений SWOT- і PEST-аналіз економіки Одеського регіону, проаналізовані фактори впливу на економіку Одеського регіону засобами математичного моделювання.
Розроблені рекомендації щодо покращення інвестиційної привабливості Одеської області, обґрунтовані можливості розвитку туризму як важливого сектору економіки Одеського регіону, запропоновані шляхи активізації міжнародної торгівлі як чинника економічного зростання Одеського регіону.<br>The concept of economic growth is defined in the work, the peculiarities of economic growth at the regional level are clarified, the factors of influence on regional economic growth are revealed.
The estimation of indicators of economic growth of the Odessa region is carried out, the SWOT- and PEST-analysis of economy of the Odessa region is carried out, the factors of influence on economy of the Odessa region by means of mathematical modeling are analyzed.
Recommendations for improving the investment attractiveness of Odessa region are developed, opportunities for tourism development as an important sector of the economy of Odessa region are substantiated, ways of intensification of international trade as a factor of economic growth of Odessa region are proposed.
9
Болокан, І. В. "Момент набуття права власності: можливості договірного врегулювання". Thesis, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/11618.
Full text
10
Дудник, Руслана Миколаївна. "Галузева диференціація українського права: поняття, рівні і тенденції розвитку". Thesis, 2016. http://hdl.handle.net/11300/6302.
Full textAbstract:
Дудник Р.М. Галузева диференціація українського права: поняття, рівні і тенденції розвитку : дис.. … канд.. юрид. наук : 12.00.01 / Дудник Руслана Миколаївна. – Одеса, 2016. – 209 с.<br>Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню галузевої диференціації українського права. Розглянуто проблеми формування і виокремлення галузей права як специфічного компоненту правової реальності. Досліджено типологізацію галузей права як послідовний науково обґрунтований процес розчленування загального правового масиву. Здійсненно аналіз фундаментальної, основних, профілюючих та комплексних галузей українського права, а також досліджено нові галузі українського права. Зазначено, що особливого значення набуває проблема вибору критеріїв, які слід вважати вирішальними для поділу права на галузі. Щодо пошуку цих критеріїв, то серед науковців загальновизнаними вважаються предмет і метод правового регулювання. Окрім предмета і метода правового регулювання, необхідно також виокремити правовий режим, який є тим феноменом, що формує систему права та визначає у її складі певні утворення із системними ознаками – галузі, підгалузі, інститути, субінститути.
Правовий режим галузі права складається з великої групи однорідних суспільних відносин, які становлять окрему, відносно самостійну сферу суспільного життя (предмет галузі права). Для правового режиму галузі права характерною є особлива цілісна система регулятивного впливу, яка характеризується специфічними прийомами регулювання, особливим порядком виникнення і формування змісту прав та обов’язків, їх реалізації, специфікою санкцій, способів їх реалізації, а також дією єдиних принципів, загальних положень, які поширюються на цю сукупність норм (метод правового режиму).<br>Диссертация является общетеоретическим исследованием отраслевой дифференциации украинского права с выделением особенностей формирования новых отраслей украинского права.
Стремительное обновление всего нормативно-правового массива, который выступает наиболее активным фактором развития отраслей права, является актуальной проблемой и требует поиска и использования новой парадигмы, то есть системы теоретических и методологических установок, взятых в качестве образца для решения научных задач. Система украинского права переживает содержательную трансформацию, что, в свою очередь, обусловливает разработку иных взглядов на развитие отраслей отечественного права.
Проанализированы проблемы формирования и выделения отраслей права как специфического компонента правовой реальности. Выделена типологизация отраслей права как последовательный научно обоснованный процесс расчленения общего правового массива. Осуществлён анализ фундаментальной, основных, профилирующих и комплексных отраслей украинского права, а также исследованы новые отрасли украинского права.
Отмечено, что особое значение приобретает проблема поиска критериев, которые следует считать решающими для деления права на отрасли. Общепризнанными критериями считаются предмет и метод правового регулирования. Однако, кроме предмета и метода правового регулирования, критерием необходимо считать правовой режим, который является феноменом, формирующим систему права и определяет в её составе соответствующие образования с системными признаками – отрасли, подотрасли, институты, субинституты.
Правовой режим отрасли права связан с однородными общественными отношениями, которые составляют отдельную, относительно самостоятельную сферу общественной жизни. Для правового режима отрасли права характерна особая целостная система регулятивного воздействия, которая характеризуется специфическими приёмами регулирования, особым порядком возникновения и формирования содержания прав и обязанностей, их реализации, спецификой санкций, способов их реализации, а также действием единых принципов, общих положений, которые распространяются на эту совокупность правовых норм.
Проанализирован процесс возникновения и становления новых отраслей современного украинского права как определённого качества в правовой реальности. Чертой генезиса новой отрасли права является оформление её как самостоятельной отрасли права. Методологическим ориентиром в раскрытии генезиса того или иного явления служит понятие основы, потому что основа содержит ту сторону данного явления, которое обусловливает другие его стороны, свойства и связи, которые составляют сущность явления. Конкретизируется понятие основы через близкие ему понятия причины и условия, отражающие процессуальную сторону реальности. Понятие причины характеризует не столько саму отрасль права, сколько процесс её возникновения.<br>The author carries out general theoretical research of the branches of law differentiation of the Ukrainian law. The problems of formation and allocation of the branches of law as a specific component of the legal reality are considered in the thesis. The author studies typology of branches of law as a consistent science-based process of partition of a common legal array. Fundamental, basic, profiling and complex branches of Ukrainian law, as well as new branches of Ukrainian law are analyzed in the thesis. It was noted that the problem of the criteria selection, which should be regarded as decisive for the division of law into branches is particularly important. The subject and method of legal regulation are generally accepted as main criteria among scientists. In addition to the subject and method of legal regulation, we must also distinguish the legal regime, which is the phenomenon that forms the legal system. Legal regime also determines certain formations with system features in the legal system composition – branches, sub-branches, institutions, sub-institutions.
Legal regime of the branch of law is made up of a large group of homogeneous social relations, which constitute a separate, relatively independent sphere of public life (subject of the branch of law). Legal regime of the branch of law is characterized by a special integrated system of regulatory impact, which is characterized by specific methods of regulation, special procedure for the emergence and formation of the content of the rights and duties, their implementation, specifics of the sanctions and methods of their implementation, as well as the effect of common principles, common provisions that apply to this set of rules (legal regime method).
Books on the topic "Рівні права і можливості"
1
Химинець, В. В., А. А. Головка та О. І. Мірус. Транскордонне співробітництво як інструмент місцевого та регіонального розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.13.
Full textAbstract:
Децентралізація та субсидіарність як засадничі принципи реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади створюють на локальному рівні, зокрема, умови для активізації транскордонного співробітництва (далі – ТКС) як одного з інструментів розвитку громад і регіонів України. В останнє десятиліття активно формується мережа горизонтальних економічних, культурних, освітніх та наукових взаємозв’язків між прикордонними регіонами України та країнами ЄС, яка забезпечує взаємодію органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу, університетів, наукових установ, організацій громадянського суспільства. Серед сприятливих чинників розвитку такої взаємодії варто виділити географічну близькість (близькість до кордонів країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії), цільову довгострокову політику ЄС щодо макрорегіонів (макрорегіональна стратегія ЄС для Дунайського регіону, та перспективи створення Карпатського макрорегіону); організаційні можливості (досвід проєктного менеджменту та реалізації ініціатив у сфері ТКС, потенціал агенцій регіонального розвитку; історичні та соціокультурні зв’язки, передусім західноукраїнських територій із європейськими країнами; науково експертний потенціал; зовнішньополітичний вектор України (прагнення до інтеграції в євроатлантичний цивілізаційний простір).
2
Головка, А., О. Їжак, В. Химинець та ін. Інституційна складова регіональної політики: агенції регіонального розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень, 2024. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2024.14.
Full textAbstract:
Забезпечення регіонального розвитку в умовах війни, формування належних передумов повоєнного відновлення є безпрецедентними за своїми масштабами та складністю завдань. Вони зумовлюють залучення значних за обсягами ресурсів, а також їх ефективний розподіл та управління. Одним із основних чинників сприяння залученню ресурсів для регіонального розвитку є формування інституційної основи. На рівні регіонів та громад йдеться про діяльність конкретних інституцій – агенцій розвитку, установ та організацій (як державних, так і недержавних), що безпосередньо беруть участь у регіональному розвитку. Досвід зарубіжних країн, зокрема країн Європи, дає підстави стверджувати, що агенції розвитку володіють значними можливостями як для реалізації потенціалу регіонів та муніципалітетів до динамічного зростання, так й для формування середовища співпраці між широким колом зацікавлених сторін для досягнення ефекту синергії. В Україні створено систему агенцій регіонального розвитку (АРР). Їх діяльність відіграє важливу роль у інституційній підтримці регіонального та місцевого розвитку. Функціональні напрями діяльності агенцій визначаються специфічними рисами території, де вони діють. АРР варто розглядати як інституції, що є невід’ємною ланкою в інституційному забезпеченні регіонального розвитку. Агенції регіонального розвитку володіють достатнім потенціалом для сприяння якісному перетворенню регіональної політики, забезпеченню стійкості регіонів та громад, а також досягненню цілей повоєнного відновлення. Можливості агенцій регіонального розвитку використовуються не повністю. Доповідь присвячено розгляду потенціалу АРР для здійснення ефективної регіональної політики і повоєнного розвитку регіонів, факторам, які перешкоджають їх функціонуванню, та інструментам забезпечення їх максимальної ефективності.
Book chapters on the topic "Рівні права і можливості"
1
Щербак, Світлана Володимирівна. "§1. Структура процесуального доказування та доведення у цивілістичних галузях процесуального права". У Теорія доказового права. Видавництво "Алерта", 2021. http://dx.doi.org/10.59835/978-617-566-587-9-7-1.
Full textAbstract:
Сучасне бачення структури процесуального доказування має формуватися в напрямі зміни пріоритетів, пов’язаних з конструюванням моделі вітчизняного судочинства в контексті європейських та загальносвітових стандартів, переорієнтацією судочинства у відповідності до принципу верховенства права та надання значущості доказуванню як на теоретичному, та і практичному рівні.
2
Бондарук, Т. Г. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ВОЄНОГО СТАНУ". У ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ. Publishing house “Liha-Pres”, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-255-8-1.
Full textAbstract:
На основі узагальнення наявних наукових поглядів щодо економічного змісту та проблем формування фіскальної політики економічного розвитку територій в умовах воєнного стану і оцінювання фіскального простору констатовано, що у світовій практиці концепція фіскального простору передбачає можливості збільшення такого простору на національному рівні, а не за допомогою внутрішньодержавного бюджетного регулювання. Аргументовано, що більшість відомих методів оцінки фіскального простору територій націлені на аналіз переважно ситуативних факторів та обмежуються лише його індикативними показниками.Запропоновано науково-методичні положення щодо оцінки фіскального простору місцевих бюджетів на основі системи показників, яка відображає як обсяги бюджетного потенціалу, трансфертів, можливості здійснення місцевих запозичень, так і врахування ефективності та результативності витрат бюджетів, а також їх фінансування. Визн ачено, що фіскальний простір місцевих бюджетів відрізняється від податкового і бюджетного потенціалів його можливістю не лише абсолютного (забезпечується зростанням податкових і неподаткових доходів бюджетів, а також у збільшенні офіційних трансфертів місц евим бюджетам та місцевих запозичень), але і відносного (забезпечується ефективним і результативним використанням бюджетних витрат) зростання. Запропоновано схематичну інтерпретацію концептуального підходу до зростання фіскального простору місцевих бюджетів, яка відображає взаємозв’язок фіскального простору місцевих бюджетів, бюджетного, податкового, потенціалів, потенціалу неподаткових доходів, потенціалу отримання доходів від операцій з капіталом, а також можливостей абсолютного і відносного зростання фіскального простору місцевих бюджетів. Сформовано методичні положення оцінки фіскального простору місцевих бюджетів які базуються на основі розрахунку двох показників: показника загального фіскального простору місцевих бюджетів і показника внутрішнього фіскального простору окремого місцевого бюджету.
3
Харитонов, Євген Олегович, та Микола Миколайович Білошкурський. "Розділ 12. Цивільно-правова відповідальність за корупційні правопорушення в умовах гібридної війни". У Актуальні проблеми регулювання майнових і немайнових відносин в умовах гібридної війни через призму людино-центричної цивілістики : колективна монографія. Одеса : Фенікс ; Національний університет «Одеська юридична академія», 2025. https://doi.org/10.32837/11300.29664.
Full textAbstract:
Вказано на терміновість вирішення питання щодо визнання деяких документів (про народження, смерть та реєстрацію (розірвання) шлюбу), виданих на тимчасово окупованих територіях, з обов'язковим визначенням критеріїв такого прийняття. Прийнятним в даному випадку, на нашу авторів, є внесення змін у законодавство щодо надання для судів чітких критеріїв розгляду справ про встановлення юридичного факту. Адже відсутність останніх порушують принцип юридичної визначеності, а місцеві суди, у свою чергу, з огляду на завантаженість, не завжди можуть надати необхідну оцінку поданим документам. Також, з огляду на збільшення кількості населення на тимчасово окупованих територіях, вбачається необхідність регулювання відносин у сфері спадкування за заповітом. Адже відсутність можливості верифікації заповіту, вчиненого на тимчасово окупованих територі¬ях, значно впливає на права людей, особливо похилого віку, які не можуть за станом здоров'я або з інших причин, виїхати на підконтрольну Україні територію з метою вчинення заповіту. Суттєвою проблемою є відсутність механізму можливої конвалідації правочинів, вчинених на тимчасово окупованій території, зокрема щодо нерухомості або довічного утримання.
Conference papers on the topic "Рівні права і можливості"
1
Дука, А. П. "Можливості відбудови та відновлення України на регіональному рівні". У Сучасні вектори відновлення та розвитку України на засадах сталості та безпеки. NGO "Scientific and Educational Innovation Center of Social Transformations, 2023. http://dx.doi.org/10.54929/conf_21_11_2023-02-04.
Full text
2
Недохлєбов, І. І. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ НА РІВНІ ЄС ТА ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ". У ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА. Liha-Pres, 2023. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-351-7-101.
Full text
3
Папаїка, Юрій Анатолійович, та Дмитро Володимирович Циплєнков. "Оцінка можливості фіксації воєнних злочинів через електромагнітні збурення в електроенергетичних системах". У ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА. Liha-Pres, 2024. https://doi.org/10.36059/978-966-397-452-1-94.
Full text
4
Варжанський, Ілля. "Актуальні проблеми і можливості планування політики інформаційної безпеки в Україні". У ХI Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми управління: Трансформація публічного управління у постковідному світі». Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 2021. http://dx.doi.org/10.20535/spu2021.249171.
Full textAbstract:
Україна вже понад 7 років знаходиться у стані гібридної війни, де використання традиційних систем озброєння відбувається епізодично і більшою мірою піддається регулюванню з боку міжнародних спостерігачів, тоді як інформаційна агресія, з якої, власне, і почався конфлікт, відбувається безперервно. Незважаючи на створення в Україні низки профільних військових підрозділів (в тому числі, мережі центрів інформаційно-психологічних операцій), управління ними здійснюється скоріше на оперативно-тактичному рівні, без необхідного в інформаційній роботі стратегічного планування у середньостроковому та довгостроковому періоді. Одним із трагічних прикладів незадовільності управління спеціальними силами у контексті попередження інформаційної агресії були події у Криму у 2014 році. ЦІПСО ВМС України було сформовано у Севастополі в 2003 році (зараз – 72-й центр інформаційно-психологічних операцій ССО України), і, незважаючи на те, що він був одним з останніх осередків опору російському вторгненню на півострові, його було захоплено внаслідок зради, а на бік РФ перейшли, за даними ВМС ЗСУ, 14 військовослужбовців Центру, зокрема офіцери [7]. Інший приклад: у період з 2015 до 2019 року функціонувало Міністерство інформаційної політики України, результати діяльності якого вкрай неоднозначні...
5
Ковальчук, Данило. "КІБЕР-СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВ: НОВІ ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ В МЕЖАХ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА". У SCIENTIFIC PRACTICE: MODERN AND CLASSICAL RESEARCH METHODS. European Scientific Platform, 2023. http://dx.doi.org/10.36074/logos-26.05.2023.021.
Full text
6
Yenakake, Yulian. "Правові гарантії свободи совісті в Україні в умовах війни". У ALTITUDO MUNDI SPIRITUALIS. Духовність у сучасному світі: просвітницько-культурогічний підхід. Publishing House "Krok", 2024. http://dx.doi.org/10.37835/ams-2024-17-18-04-6.05.
Full textAbstract:
Зазначено, що гарантованість свободи совісті та віросповідання є ключовою для розвитку демократичних держав. Україна, відновивши незалежність, активно працює над законодавством у цій сфері, що відображено в Конституції та Законі "Про свободу совісті і релігійні організації". Закцентовано увагу на тому, що держава зобов’язана обмежувати права на свободу діяльності релігійної організації (інституції), яка підважує основи національної безпеки, служить або співпрацює з країною-агресором, поширює пропагандистські ідеологеми і створює в такий спосіб загрозу життю та здоров’ю людей. Заборона таких структур, як РПЦ, що підтримують агресію, мають бути негайно зняті з реєстрації і заборонені на законодавчому рівні. Подано низку підтверджуючих фактів про російську релігійну пропаганду на патріархальному рівні, про те, що РПЦ за допомогою структур Московського патріархату, які діють в Україні, збирає на користь російських спецслужб інформацію, проводить різні спецоперації з дискримінації українського уряду, розробляє й активно збирає різні механізми дестабілізації ситуації всередині країни. Підкреслено необхідність шукати шляхи допомоги для задоволення релігійних потреб українців, які опинилися в окупації або втекли від війни за кордон. Ключові слова: Україна, Конституція, релігійні організації, РПЦ, патріарх, права та свободи.
7
ГУЦУЛЯК, Юрій. "Роль та місце artificial intelligence в підготовці бакалаврів права за освітньо-професійною програмою «Право (поліцейські)»". У ІНТЕГРАЦІЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОСВІТУ – ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ. Liha-Pres, 2025. https://doi.org/10.36059/978-966-397-477-4-56.
Full text
8
Іваць-Чабіна, А. "ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦІЛЬОВИХ ГРУП ПРИКРІПЛЕНОГО НАСЕЛЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИМИ ПОСЛУГАМИ ТА МОЖЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ НА РІВНІ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ". У INTEGRACIÓN DE LAS CIENCIAS FUNDAMENTALES Y APLICADAS EN EL PARADIGMA DE LA SOCIEDAD POST-INDUSTRIAL. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/24.04.2020.v3.25.
Full text
9
Difan, Qiu. "Образ "нової жінки" у китайській культурі ХХ століття". У ALTITUDO MUNDI SPIRITUALIS. Духовність у сучасному світі: просвітницько-культурогічний підхід. Publishing House "Krok", 2024. http://dx.doi.org/10.37835/ams-2024-17-18-04-4.03.
Full textAbstract:
Досліджено, що феміністський рух, що зародився в Європі і США наприкінці XIX-початку XX століття, суттєво вплинув на статус жінок. Після Другої світової війни технологічні та соціальні зміни полегшили побут і розширили можливості для жінок. Зазначено, що друга хвиля фемінізму у 1960-70-х роках з Національною організацією жінок (NOW) досягла значних результатів, зокрема, у забезпеченні рівності в освіті і працевлаштуванні. У Китаї в ХХ ст. після Культурної революції статус жінок покращився, проте нерівність все ще зберігається на інституційному рівні. Підкреслено вплив закладеного з давніх часів конфуціанського патріархального ладу, в основі якого лежить шанобливе ставлення до синів. Зазначено, що всі китайські композитори-жінки знаходяться під впливом західної композиційної техніки, у них є досвід створення електронної музики. Ключові слова: Китай, гендерна рівність, жінки, музика, статус.
Reports on the topic "Рівні права і можливості"
1
Kitsa, Mariana, та Iryna Mudra. ВІЙНА ЯК ТЕМА У МАС-МЕДІА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙ НА САЙТАХ МЕДІА: «ТСН» ТА «УКРАЇНСЬКА ПРАВДА». Ivan Franko National University of Lviv, 2025. https://doi.org/10.30970/vjo.2025.56.13151.
Full textAbstract:
У статті через порівняльний аналіз публікацій на сайтах українських медіа «ТСН» та «Українська правда» проаналізовано, як тему війни висвітлюють у сучасних медіа. Зосереджено увагу на тому, у який спосіб та як часто досліджувані медіа пишуть про війну в Україні. Проаналізовано тематику популярних українських медіа у воєнний час. З’ясовано, що різні інформаційні платформи відповідно до своїх можливостей та специфіки формують суспільну думку про війну, впливають на аудиторію. Ключові слова: війна, масмедіа, ТСН, Українська правда, теми війни, російсько-українська війна, інформаційна політика.
2
Скрипник, Л. М. Інформаційно-комунікаційне освітнє середовище, як необхідна складова модернізації освіти. Cognum Publishing House, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4527.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням функціонування інформаційно- комунікаційного освітнього середовища в сучасному закладі освіти. Розкрито зміст і функцію його основних структурних елементів та ресурси його створення. Виокремленні рівні інформаційно-комунікаційного освітнього середовища. Визначено основні перспективи та можливості закладу освіти та всіх його учасників після створення інформаційно-комунікаційого освітнього середовища. Та з’ясованні протиріччя його функціонування. Представленні погляди науковців щодо користі та необхідності створення в сучасному закладі освіти інформаційно-комунікаційого освітнього середовища.
3
Холошин, Ігор Віталійович. Використання супутникової навігації у процессі формування геоінформаційної компетентності учнів на уроках географії. КДПУ, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3936.
Full textAbstract:
Супутникова навігація як один з базових елементів геоінформаційних технологій, стає невід'ємною частиною життя сучасного суспільства. У цьому зв'язку ми повинні готувати підростаюче покоління до необхідності і доцільності практичного використання супутникової навігації. Крім того, даний напрямок у геоінформатиці має стати важливим елементом освітнього процесу, оскільки відкриває перед учителем необмежені можливості завдяки використанню навігатора в якості освітнього технічного пристрою, а технології глобального позиціонування − в якості одного з педагогічних елементів. У статті розглянуто теоретичні засади використання супутникового навігатора при формуванні геоінформаційної компетентності учнів на уроках географії:освітні функції пристрою, які він може виконувати у навчальному процесі; закономірності формування вмінь в учнів та педагогічні результати, зумовлені властивостями інформації, одержуваної за допомогою навігатора; головні принципи використання супутникової навігації в навчальному процесі; рівні компетентності знань школярами технологій глобального позиціонування та ін. На конкретних прикладах проаналізовано педагогічні технології запровадження супутникової навігації у практику сучасної школи в різних формах організації навчання.
4
Дереза, Ірина Сергіївна, та Олена Анатоліївна Іванова. Використання GeoGebra у процесі навчання теми «Похідна та її застосування». Видавничий центр ДВНЗ «Криворізький національний університет», 2018. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2221.
Full textAbstract:
Метою дослідження є демонстрація можливостей та доцільності використання GeoGebra при дослідженні функцій та побудови їх графіків у рамках вивчення теми «Похідна та її застосування» у класах з поглибленим вивченням математики. Задачами дослідження є вивчення та аналіз можливостей GeoGebra; виділення етапів вивчення теми «Похідна та її застосування», на яких доцільним є використання GeoGebra. Об’єктом дослідження є процес використання ІКТ при поглибленому вивченні математики учнями старшої школи. Предметом дослідження є використання GeoGebra у навчальній діяльності учнів під час вивчення теми «Похідна та її застосування». Методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація наукових публікацій та емпіричних даних; спостереження за навчальним процесом. У роботі виокремлено етапи вивчення теми «Похідна та її застосування», на яких доцільно використовувати GeoGebra. Наведено приклад використання GeoGebra до дослідження і побудови графіка функції. Результати дослідження планується узагальнити у методичних рекомендаціях для студентів-практикантів, вчителів математики щодо використання GeoGebra при навчанні учнів теми «Похідна та її застосування» на поглибленому рівні. Висновки та рекомендації: GeoGebra має широкі дидактичні можливості для використання при поглибленому вивченні математики.
5
Нечипуренко, Павло Павлович, та Сергій Олексійович Семеріков. Інтеграція віртуальної хімічної лабораторії Virtual Lab із системою Moodle. КНУБА, 2015. http://dx.doi.org/10.31812/0564/989.
Full textAbstract:
При створенні та реалізації електронних освітніх ресурсів (ЕОР) з хімії на основі системи Moodle необхідно ураховувати особливості хімії як науки та як навчального предмету: хімічну мову та хімічний експеримент. У системі Moodle більшість компонентів хімічної мови може бути забезпечена стандартними засобами створення навчальних текстів, інша частина вимагає застосування спеціальних хімічних плагінів. Досвід профільного хімії з використанням Moodle 2.8.5 надає можливість зробити висновок, що існуючих плагінів Moodle достатньою для створення хімічних текстів будь-якої складності. Віртуальний хімічний експеримент у системі Moodle надає можливість: підготуватись до проведення натурного експерименту; змоделювати експеримент, що не може бути проведений у лабораторії з певних причин; забезпечити підтримку профільного навчання хімії за дистанційною формою. Віртуальна хімічна лабораторія Virtual Lab (розробник – ChemCollective, Carnegie Mellon University) має такі основні переваги: вільне поширення (за ліцензією CC-BY-NC-ND); можливість локалізації українською (через додавання мовних записів у файл lang.xml); мобільність (локальне та браузерне виконання аплету vlab.jar). Інтеграція Virtual Lab із системою Moodle виконується на трьох рівнях: 1) фреймова інтеграція лабораторії із сайту http://chemcollective.org; 2) убудовування компонентів аплету Virtual Lab у сторінки навчального курсу, розміщеного у Moodle, кодом: <applet code="irydium.vlab.VLApplet.class" codebase=шлях_до_аплету archive="vlab.jar, logclient.jar, junit.jar" height=висота_аплету width=ширина аплету> <param name="language" value=мова_аплету> <param name="properties" value=шлях_до_файлу_лабораторної_роботи> </applet>; 3) розробка розширення Moodle для роботи з Virtual Lab. Інтеграцію Virtual Lab із системою Moodle на третьому рівні було здійснено шляхом створення фільтру, який замінює локальні та зовнішні посилання на файли лабораторних робіт у форматі .xml на код з другого рівня. Розроблений фільтр має класичну структуру: version.php – визначає мінімальну необхідну версію Moodle; filtersettings.php – визначає доступні налаштування (ширину, висоту та локалізацію аплету); filter.php – визначає клас-нащадок moodle_text_filter з основним методом filter та допоміжною функцією зворотного виклику. Додатково у каталозі lang визначено ряд мовних пакетів. Таким чином, розробка фільтру надала можливість повністю інтегрувати віртуальну хімічну лабораторію Virtual Lab, що активно розвивається, із системою Moodle, що розширює можливості даної системи стосовно підтримки навчального процесу з хімії, а також сприятиме подальшому розвитку і вдосконаленню віртуальної лабораторії Virtual Lab.