To see the other types of publications on this topic, follow the link: Сенс життя.
Journal articles on the topic 'Сенс життя'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Сенс життя.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Яцула, Т. В. "Філософські аспекти розуміння смислу життя в підготовці майбутнього педагога." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 27 (April 6, 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i27.923.
Full textAbstract:
У статті розглянуто філософські та психологічні аспекти розвитку смисложиттєвої позиції педагога. Автором обґрунтовано важливість розвитку в педагогів сприйняття педагогічної діяльності як смисложиттєвої цінності власного життя. Для сучасного педагога важливо не тільки усвідомити структуру педагогічної діяльності, її основні компоненти, педагогічні дії, професійно важливі вміння і свої психологічні якості, але й «увійти» в простір педагогічної взаємодії на основі усвідомлення його сенсу у своєму саморозвитку, самовдосконаленні, самоактуалізації та у розвитку людини як смислоутворювального компонента свого життя. Завдяки усвідомленню сенсу педагогічної діяльності студентами закладів вищої освіти сприймаються цінності, цілі, мотиви, функції взаємодії з людиною, яка навчається. Знання, уміння, навички набувають статусу життєво необхідного потенціалу компетентності педагога. Сенс мети дії та дії загалом залежить від того, якому мотиву вона слугує, задоволенню якої потреби сприяє. Якщо педагог особистісний сенс педагогічної діяльності, взаємодії вбачає в розвитку людини, підтримці її становлення, то й сенс професійної діяльності набуває гуманістичного характеру. Для особистості такого педагога зрозумілий сенс його життя, він збігається із сенсом педагогічної діяльності. Представляючи одне з головних утворень свідомості, особистісний сенс є індивідуалізованим відображенням дійсного ставлення особистості до об’єктів, заради яких розгортається її діяльність, усвідомлюваним як «значення для мене». Цінності педагогічної діяльності, її особистісні сенси мотивують студентів під час навчання у закладах вищої освіти на саморозвиток, самовдосконалення. Процес поширення значущості змісту навчання відбувається послідовно від одного об’єкта до іншого за обов’язкової умови наявності зв’язку між ними. У результаті цього виникають ланцюжки сенсу, а саме ланцюжки поширення значущості. Ланцюжок смислів – це відповіді на вічні питання діяльності людини «Навіщо?», «Чому?, «Для чого?» тощо. Освітній процес у закладі вищої освіти має бути насичений особистісно розвивальними засобами, які б дали змогу майбутньому педагогові орієнтуватись у смислах взаємодії зі школярами, студентами, смислах педагогічної діяльності як смислоутворювального складника сенсу власного життя.
2
Chuyko, Halyna. "СЕНС ЖИТТЯ У КОНТЕКСТІ ВІДЧУТТЯ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 11, no. 1 (February 1, 2018): 46–60. http://dx.doi.org/10.31108/1.2018.1.11.4.
Full text
3
Кучера, Т. "Сенс життя як етична проблема." Університетська кафедра, no. 1 (2012): 79–91.
Find full text
4
Павлишин, Людмила. "ІСТОРИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ СЕНСУ ЖИТТЯ У ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДАХ Ф. НІЦШЕ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 45–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-10.
Full textAbstract:
Уявлення про сенс життя передбачає життєво необхідну мету, а не просто теоретичне поняття. Сенс життя неможливий без важливих цінностей, які є найвищою метою існування людини, її бажань, мрій та діянь. Та чи інша епоха вносила щось своє у розуміння суті цінностей, а отже, і людина, в свою чергу, відчувала на собі вплив духу певного історичного періоду, в якому вона жила та творила. На думку М. Гартмана, цінності існують у світі вічно, ми можемо їх осягнути апріорно завдяки феноменологічному спогляданню. Ніцше зумів побачити феноменологічну низку цінностей, яким людство ще не надало філософського осмислення, хоча й вже носило у собі. Людина завжди відчувала відповідальність перед собою і оточуючим світом, піклувалася про своїх дітей та онуків, тому цінності, на які вказував Ніцше, на думку М. Гартмана, лише доповнюють надбання попередньої історії людства. Ніцше вказував на те, що існують також цінності, які не мають нічого спільного із християнською мораллю. У кожної особистості є уявлення про сенс, адже кожна людина – унікальна. Сенс життя потрібно невпинно переживати щодня. Жити, не знаючи та не розуміючи для чого ми тут, на Землі, неможливо, тому першочерговим завданням для кожного з нас є пошук сенсу існування. Подібні думки тривожили серця мислителів багатьох епох. На думку Ніцше, людина повинна стати творцем самої себе. Високе завдання людини полягає у тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, продемонструвати стиль свого характеру, дати художній вияв своїй особистості – в пізнанні і любові, в спогляданні та діяльності.
5
Володін, П. В. "Сенс життя людини як філософська проблема." Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, Вип. № 51 (2012): 116–24.
Find full text
6
Чернюк, Вікторія. "Моя сім"я - сенс мого життя." Mandry. Navigator, no. 2 (56) (2011): 48.
Find full text
7
Каргіна, Наталья. "Психологічне благополуччя студентів у просторі смисложиттєвих орієнтацій." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 106–16. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-106-116.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема психологічного благополуччя студентів та смисложиттєвих орієнтацій. Психологічне благополуччя виступає конструктом, який відображає рівень позитивного функціонування особистості та ступінь задоволеності людини власним життям. Щодо поняття осмисленості життя, то ми базувалися на підході Д.О. Леонтьєва, який вважає, що осмисленість як переживання особистістю онтологічної сутності буття, не є внутрішньо однорідною структурою. Отже, можна говорити про такі основні фактори сенсу життя особистості як: 1) мета в житті (наявність життєвих цілей); 2) зацікавленість та емоціональна насиченість життя; 3) задоволеність самореалізацією (відображує відчуття успіху від власної діяльності); 4) відчуття спроможності впливати на життєві ситуації; 5) впевненість в принциповій можливості здійснювати життєвий вибір. Питання сенсу буття особистості залишається на сьогоднішній день досить складним, оскільки вченими сьогодні висуваються різні світоглядні концепції, і поки існує різноманіття філософських, релігійних, культурологічних та ідеологічних систем, навряд чи відповідь на нього може бути настільки однозначною. Людина досить часто уникає необхідності пошуку відповіді на це найважливіше питання, відходячи в щоденні турботи, але це зовсім не означає, що з роками проблема сенсу життя не встане перед нею з усією бентежною прямотою. Особливо це помітно у студентському віці. Над питанням про сенс життя, про істинні життєві цінності людина найчастіше замислюється в моменти сильного переживання, що, безперечно, має вплив на її психологічне благополуччя. У якості психодіагностичного інструментарію для виявлення смисложиттєвих орієнтацій був запропонований «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д.О. Леонтьєв). Для діагностики психологічного благополуччя нами була використана методика «Індекс загального психологічного благополуччя», автор H.J. Dupuy, що складається з наступних шкал: тривога, депресія, життєва енергія, індекс психологічного благополуччя. Експериментальне дослідження проводилося на базі різних університетів м. Одеси, загальна вибірка становила 378 осіб – це студенти денної форми навчання різних спеціальностей віком від 17 до 23 років. Представлені результати емпіричного дослідження особливостей смисложиттєвих орієнтацій у групах з різним рівнем психологічного благополуччя. Визначено додатні та від’ємні кореляційні зв’язки психологічного благополуччя та смисложиттєвих орієнтацій на рівні р 0,01, що відображає близькість вимірюваних характеристик. Тим самим доведено, що чим вище рівень смисложиттєвих орієнтацій особистості, тим вище є рівень психологічного благополуччя студентів та навпаки.
8
Ганаба, Світлана. "МОЖЛИВОСТІ ЛОГОТЕРАПІЇ У НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ БОЙОВИХ ДІЙ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, no. 1 (February 9, 2020): 55–66. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.137.
Full textAbstract:
У статті розглянуто можливості логотерапії у наданні психологічної допомоги учасникам бойових дій. Логотерапія є своєрідною психотерапевтичною стратегією, що передбачає лікувальний вплив на людину. Її основною ідеєю є визнання того, що особистість постійно прагне до пошуку та реалізації сенсу життя. Це своєрідний світогляд, який допомагає людині залишитися людиною навіть у моменти, коли вже здається, що вона втрачає останні надії у житті, коли вона не бачить більше ніякого сенсу у власному існуванні. Загалом це теорія, яка сприяє пошуку людиною власного призначення та місця у житті. Зо середження людини на пошуку сенсу власного існування є основною мотиваційною силою її життя. Сферою її устремлінь є перспективи майбутнього. Особливістю цієї психотерапевтичної стратегії є її фокусування на майбутньому людини, тобто на тому, що вона може й прагне досягнути у майбутньому. Її мета полягає у необхідності переорієнтувати сенс людського життя із проблем, невдач минулого життя та можливості майбутнього. Результатом пошуку людиною власного життєвого сенсу є внутрішня рівновага. Вона досягається у результаті внутрішньої напруги. Напруга – це нормальний природний стан людини. Вона завжди існує між тим, що досягнуто, й тим, що ще необхідно досягти. Її наявність свідчить про те, які й задля чого здійснює людина устремління. Вона не може використовуватися абсолютно в усіх випадках, при вирішенні усіх психологічних проблем. Це специфічний вид терапії, який доцільно використовувати для подолання ноогенних неврозів. Ноогенний невроз походить не з психічного, а з “ноологічного” (розумного) виміру людського існування. Причиною їх виникнення є екзистенційні проблеми, зумовлені моральною кризою свідомості чи екзистенційним вакуумом. Власне, ці проблеми є досить поширеними у сучасному суспільстві. Вони виявляють себе у нудьзі та внутрішній порожнечі й можуть зумовити розчарування й розпач. Створена В. Франклом теорія логотерапії є складною системою психологічних, філософських, медичних поглядів на природу та сутність людини. Ідеї й принципи цієї теорії розкривають механізми розвитку особистості у нормі та патології, способи корекції аномалій і розвитку особистості.
9
Chaplak, Yan, and Halyna Chuyko. "СЕНС ЖИТТЯ ЯК ОРІЄНТИР НА ЖИТТЄВОМУ ШЛЯХУ ЛЮДИНИ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 5, no. 1 (February 6, 2017): 100–111. http://dx.doi.org/10.31108/1.2017.1.5.9.
Full text
10
Буцикін, Є. С. "Антропологічний сенс влаштування спільного життя у державі Платона." Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Філософія, вип. 46, (ч. 2) (2016): 125–39.
Find full text
11
Шушкевич, Є. М. "Людвіг Вітгенштайн: роздуми про щастя і сенс життя." Філософські обрії, Вип. 30 (2013): 50–58.
Find full text
12
Шушкевич, Є. М. "Людвіг Вітгенштайн: роздуми про щастя і сенс життя." Філософські обрії, Вип. 30 (2013): 50–58.
Find full text
13
Буцикін, Є. С. "Антропологічний сенс влаштування спільного життя у державі Платона." Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Філософія, вип. 46, (ч. 2) (2016): 125–39.
Find full text
14
ХАРЧЕНКО, Лариса. "ЦІННІСНІ ВИМІРИ КОНЦЕПТУ ЩАСТЯ У ФІЛОСОФІЇ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 41 (March 1, 2021): 327–38. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.22.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз концепції щастя Григорія Сковороди як основи особистісного буття, самореалізації та творчої діяльності людини. Розглянуто проблему людини, її існування. Методологічними засадами дослідження стали герменевтика, філософський символізм, релігійна та синергійна антропології. Наукова новизна. Сенс життя людини полягає в тому, щоби бути джерелом світла й тепла, свідомістю та сумлінням світу, перетворювати та удосконалювати все в ньому. Розкриваючи ідею єдності людини і світу, Г. Сковорода намагається розуміти сенс життя у відношенні до його мети, адже здобуття свободи мислити, визначення смислу життя, пошук у ньому радість є щастям життя. На думку Г. Сково- роди, свобода вчинку реалізувалась у пізнанні людиною своїх природжених здатностей і відповідній спорідненій діяльності. Висновки. Показано глибокий зв’язок у творах Григорія Сково- роди між ідеєю самопізнання, пошуками смислу життя та його реалізацією в діях і вчинках людини, оскільки сам мислитель жив, як учив. Своєю творчістю філософ демонстрував проник- нення у таємниці біблійної символіки, адже віддавав перевагу не пізнанню зовнішнього світу, а пізнанню «істинного чоловіка», тобто справжнього Божого творіння, яке може бути щасли- вим у земному житті. Всю свою творчість він спрямував на те, щоби вказати людині шлях до справжнього щастя, яке розумів не як володіння примарними «мирськими забавами», а як «кураж», «душевний мир», «спокій серця». Отже, щастя люди- ни залежить не від її конкретного становища у світі, а від того, як вона сприймає і внутрішньо оцінює своє включення у світ. Г. Сковорода переконаний у тому, що треба виважено, розумно й вільно, легко і з радістю сприймати всі приготовані невбла- ганною долею перипетії життєвих обставин, різні випробуван- ня на життєвому шляху. Так, пошук власними зусиллями поря- тунку від негараздів і шляху до щасливого життя означає ніщо інше, як самовиховання.
15
Мельник, Наталя. "Гра як чинник творчості (за есе Костянтина Москальця «Гра триває)." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 12 (December 13, 2018): 136–43. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v12i0.2241.
Full textAbstract:
У статті досліджуються ідейно-художні функції концепту «гра» в есе Костянтина Москальця «Гра триває». Гра трактується автором як чинник та найвищий вияв творчості, засіб подолання абсурду сучасного світу, необхідна складова життя митця в гармонії з собою, сенс його життя. Творчість осмислюється як чин, місія митця, який, попри несприятливі умови, час, тоталітарний тиск, байдужість оточуючих, повинен шукати смисл життя у смислопросторі Гри, створивши його самотужки.
16
Roginskaya, M. "Сенс світу і людини. Наука і релігія у метафізичному наративі польських учених." Multiversum. Philosophical almanac, no. 7-8 (May 18, 2018): 123–37. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.7-8.13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена соціологічному розгляду змістотворних процесів, що відбуваються на стику науки і релігії в сучасному природничонауковому співтоваристві Польщі. На матеріалі 50 глибинних інтерв’ю з польськими фізиками і біологами показано «амальгамний» характер конструйованого ними наративу про сенс світобудови і людського життя. Питання про сенс вимагає формулювання суміжних питань, відповіді на які в досліджуваній групі залучують науковий або релігійний контент. Нам вдалося виділити дві стійкі – нерелігійну та релігійну – «амальгами» таких відповідей.
17
Afanasieva, Liudmyla V., and Roman І. Оleksenko. "СЕНС ЩАСТЯ В СУЧАСНИХ КОНТЕКСТАХ ІНДИВІДУАЛЬНОГО І СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 11, no. 1 (July 13, 2019): 3–12. http://dx.doi.org/10.15421/351901.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження полягає в тому, що згідно зі своїм повсякденним розумінням щастя, люди вибудовують і свою життєву стратегію, бо саме щастя – це такий феномен особистісного і суспільного життя, в якому як у фокусі віддзеркалюється все різноманіття їх потреб і прагнень. Тому, на наш погляд, питання щастя – це не просто питання про те, як бути щасливим, а про те, в чому саме полягає щасливе життя і до чого людині слід прагнути насамперед. Отже, актуальність обраної проблеми визначається суспільним запитом на розуміння шляху до віднайдення продуктивного балансу між природним бажанням кожної людини бути щасливою та необхідністю вирішення багатьох існуючих суб’єктивних і об’єктивних протиріч на цьому шляху. Багатогранність і багатовимірність феномену щастя вказує на потребу системного аналізу, який дає можливість узагальнити вже напрацьовані науковою думкою основні положення концепції щастя, а також розглянути це явище в контексті багатьох проявів людського буття на рівні суспільної й особистісної свідомості сучасної людини.
18
Паламарчук, Лариса. "Світлана Капіруліна: "життя кожної людини має певний сенс і мету"." Географія та основи економіки в школі, no. 3 (2006): 14–15.
Find full text
19
Дзюрак, О. "Роздуми про сенс людського життя у світлі творчості Василя Стуса." Дивослово, no. 6 (735), червень (2018): 16–20.
Find full text
20
Сафонік, Л. "Реалізація душевних цінностей як сенс життя у філософії Й. Гессена." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філософсько-політологічні студії, Вип. 2 (2012): 41–48.
Find full text
21
Гуров, С. Ю. "ЕВОЛЮЦІЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ В АНТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 57–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-57-68.
Full textAbstract:
Антична література близька сучасному читачеві своїм гуманістичним змістом. Поняття про цінність людини, гармонійний розвиток її духовних і фізичних сил, розуміння поєднання свободи людини і порядку в суспільстві, закон, який встановлює норми життя природи, людини і суспільства – всі ці поняття були створені європейською античністю. Антична Греція була колискою європейської цивілізації і культури, де були закладені духовно-моральні цінності, які знайшли свій розвиток у багатьох народів Європи, стала їхнім спільним надбанням і основою всієї європейської культури. Література Стародавнього Риму виникла значно пізніше давньогрецької і також мала свою неповторну своєрідність, вона збагатила якісно новими досягненнями і духовно-моральними цінностями світову літературу. Античні цінності в літературі почали приходити у все більшу суперечність з дійсністю, що призвело до остаточного розколу старої системи цінностей і появи нової, яка визначила нову мету і сенс життя. Пізньоантична література все більше і більше починає виражати сімейні цінності, тематику приватного життя і інтимних почуттів, побутових і сімейних відносин, відображаючи в творах цінності любові і дружби. Хоча християнство багато запозичило зі старої системи цінностей, вибрані ним елементи античного мислення отримали інший сенс, та відрізнялись від античної системи новим світорозумінням.
Ключові слова: художня література, антична література, духовно-моральні цінності.
22
Lіakіsheva, Anna. "Професійне самовизначення студентів педагогічних факультетів: сутність та структура поняття." Освітній простір України, no. 16 (September 16, 2019): 102–9. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.102-109.
Full textAbstract:
У статті подано, що найважливішим критерієм усвідомлення і продуктивності професійного становлення людини є її здатність знаходити особливий сенс в професійній праці, самостійно проектувати, творити своє професійне життя, відповідально ухвалювати рішення про вибір професії, спеціальності і місце роботи. Ці проблеми постають перед особистістю на протязі всього її життя. Перед людиною весь час виникають проблеми, що вимагають від неї визначення свого ставлення до професії, іноді аналізу і рефлексії власних професійних досягнень, ухвалення рішень про вибір професії або її заміну. Даний комплекс проблем в професіознавстві пояснюють поняттям професійне самовизначення. Варто звернути увагу, що професійне самовизначення відбувається протягом всього життя особистості, зокрема протягом фахового навчання.
23
Chukhray, Elvira. "The Purpose of Life and the Meaning in Life: History of Philosophy and Limits of Rational Reconstruction." Sententiae 32, no. 1 (June 16, 2015): 143–52. http://dx.doi.org/10.22240/sent32.01.143.
Full text
24
Vershyna, Viktoriia. "СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНОСТІ: ВИКЛИКИ ДЛЯ ЛЮДИНИ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 2 (January 17, 2022): 18–25. http://dx.doi.org/10.15421/352120.
Full textAbstract:
Розглядається сутнісні прояви фундаментальних світоглядних, екзистенційних і аксіологічних зрушень, що відбуваються на рівні індивідуальної і суспільної свідомості щодо уявлень людини про себе, сенс і цілі свого життя, ціннісні пріоритети на сучасному етапі внаслідок соціокультурних трансформацій. Також аналізуються їх можливі наслідки в контексті подальшого розвитку людства.
25
Саріогло, Олена, Ілона Гірчук, and Лариса Герасименко. "ПЕРЕЖИВАННЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ СТРАХІВ У ДОРОСЛОМУ ВІЦІ." Молодий вчений, no. 1 (101) (January 31, 2022): 144–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-30.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню буттєвих питань: екзистенцій та екзистенційних страхів дорослих. Проаналізовано наукові джерела вітчизняних та закордонних філософів, психологів та встановлено, що екзистенційні страхи пов’язані із сутністю людини, зумовлюються питаннями про сенс життя, відчуттям самотності, швидкоплинності часу. Виявлено й охарактеризовано мобілізуючу, регулюючу, стимулюючу функцію екзистенційних страхів. Виявлені особливості переживання екзистенційних страхів дорослими на основі порівняння з юнаками і дівчатами. У результаті дослідження було виявлено, що дорослі переважно керуються у житті низкою обов’язків і зобов’язань, але вони рішучі, чітко усвідомлюють свою роль у цьому світі, спокійно ставляться до моментів, коли залишаться наодинці. Вони сильні, не бояться відкриватися світу, здатні до виявлення чуйності й співчуття, готові долати свої емоції та страхи.
26
Panakhyd, Halyna. "Archaeology as the meaning of life (in the memory of Leonid Matskevyj)." Materials and studies on archaeology of Sub-Carpathian and Volhynian area 23 (November 26, 2019): 11–25. http://dx.doi.org/10.33402/mdapv.2019-23-11-25.
Full textAbstract:
The article is dedicated to the memory of Leonid Matskevyj – Ukrainian archaeologist who studied Palaeolithic and Mesolithic period. Main epochs of his life were highlighted and major publications were listed.
27
Nimenko, N. A. "Archaeological studies as a meaning of life (Mykola Makarenko)." Science and Education a New Dimension VI(168), no. 27 (June 29, 2018): 31–34. http://dx.doi.org/10.31174/send-hs2018-168vi27-07.
Full text
28
Борчук, Степан. "ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕТАПИ СТВОРЕННЯ «ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО СЛОВНИКА»." Українознавчі студії, no. 18 (March 31, 2020): 123–30. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.18.123-130.
Full textAbstract:
Лютнева революція 1917 р. у Росії, а відтак й розгортання подій Українськоїреволюції 1917‒1921 рр. кардинально змінила ситуацію у суспільно-політичному життіколишньої імперії Романових. За цих обставин завершення енциклопедичного проекту«Украинский народ в его прошлом и настоящем», попри усю проведену підготовчу роботу,втрачало сенс. На порядок денний висувалося питання підготовки власної українознавчої йукраїномовної енциклопедії.З початком подій Української революції більшість активістів петербурзькоїукраїнської «Громади», у тій чи іншій мірі задіяних у підготовці української енциклопедії,асинхронно, але переїздять в Україну, де зосереджується центр національного життя йвідбуваються складні процеси державотворення.Розкриваються важкі етапи створення та написання «Енциклопедичного словника». Висвітлюються історичні події, які призводили до певної зміни у зібраний матеріалта вплив на життя і діяльність керівників проекту.
29
Osyka, O. V., and K. S. Osyka. "Moral deed as a meaning of life: by tragic ways of history." Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, no. 40 (March 29, 2018): 284–94. http://dx.doi.org/10.32626/2227-6246.2018-40.284-294.
Full text
30
Klochkov, Illya. "Художньо-образна естетизація життя у творчості Фр.Петрарки та її вплив на філософію Відродження." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 18, 2018): 85–95. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.1-2.07.
Full textAbstract:
Філософія Відродження передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний сенс. Із розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття отримує універсальні риси, пов’язані з визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. Фр.Петрарка вибудовує цілий комплекс ідей пантеїстичного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення. Автор статті захищає тезу про те, що теоретична спадщина італійського творця має значення для поглиблення внутрішніх зв’язків між отологічними і теоретико-пізнавальними детермінантами гуманістичної традиції.
31
Кушнір, Наталія, Віталій Гончарук, and Валентина Гончарук. "СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), no. 9(103) (November 30, 2020): 372–79. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/372-379.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано поняття економічної культури як вектора розвитку загальної національної культури й показника соціальних замовлень сучасної освіти. Досліджено економічну культуру особистості як невід’ємний компонент її загальної культури та каталізатора економічних процесів. З’ясовано, що економічна культура виражає уявлення й мотиви суб’єктів соціально-економічних відносин через консолідацію соціальних груп до спільної діяльності. Визначено, що взаємовідносини між учасниками соціальних груп зміцнюють організаційні та інституційні економічні зв’язки, надають їм особистісний сенс і творчу продуктивність, актуалізуючи все внутрішнє життя людей.
32
Клименко, Марія. "ФУНКЦІЇ НАРЦИСИЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНОГО САМОЗДІЙСНЕННЯ." Psychology of Personality 10, no. 1 (February 20, 2020): 80–88. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.80-88.
Full textAbstract:
У статті теоретично обґрунтовано та емпірично встановлено зв’язок нарцисичної саморегуляції та особистісного самоздійснення. Нарцисична саморегуляція – це механізм саморегуляції психодинамічного типу, що дбає про стабільність та цілісність Self-системи, позитивне сприймання себе, здорову самоцінність та самоповагу. Конкретизовано, що особистісна самоцінність – це умова відкритості до екзистенційних цінностей, які пропонує життя; змога обрати та наважитися реалізовувати власний життєвий вибір; готовність дбати про особистий сенс існування. Нарцисична саморегуляція скерована на забезпечення потреб безпеки та повноцінного функціонування у соціальному середовищі; пошук та підтримання ціннісних орієнтирів, увінчуючи все потребами вести більш наповнене, осмислене життя, яке не фіксується лиш на самоствердженні, а розкриватиме себе у сповненості.
Зафіксовано, що загальний показник самоздійснення (сповненості) перебуває у зв’язку майже з усіма показниками функціонування нарцисичної саморегуляції, зокрема рівнем нарцисизму та індексом функціонування системи Self. Виявлено, що особи з вищими показниками сповненості характеризуються більш наближеними значеннями індексу функціонування загальної системи Self до значень ідеально сильного Self при зростанні рівня нарцисизму. Натомість підвищений рівень нарцисизму не виключає того, що саморегуляція виконує свою функцію навіть краще, ніж при рівні нижчому. Тож емпірично підтверджено, що відчуття власної цінності може бути однією з важливих умов формування екзистенційної відкритості до світу.
Статистично проаналізовано чинники сповненості, що лежать в основі функціонування нарцисичної саморегуляції, та виявлено, що ними є: сила Self, значущість Self, наявність особистісного ідеалу самодостатності, низька схильність до знецінювання інших людей, менш актуальне прагнення похвали та отримання нарцисичної вигоди від захворювання, потреба в ідеальному Self-об’єкті, помірно виражена потреба в іпохондричному захисті від тривоги. Отже, підтверджено, що нарцисична саморегуляція причетна до задоволення потреби у сенсі життя, оцінки життєвого досвіду як більш наповненого змістом
33
Франц, Малгожата. "САМОПРЕЗЕНТАЦІЙНА ТЕРАПІЯ ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО." Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, no. 14 (December 28, 2019): 80–93. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2019-14-6.
Full textAbstract:
У статті констатується, що сучасний рівень розвитку наукового знання не дозволяє говорити про психотерапію як науку. Проте досвід переконує, що психотерапія є актуальною практикою, з допомогою якої можливо змінити особистість. Автор позиціонує арт-терапію як дієвий спосіб використання творчості в терапевтичних цілях. На заняттях із арт-терапії підкреслюється важливість творчого процесу (а не ефекту), суть якого – набуття пізнавального, експресивного і комунікативного досвіду. Стверджується, що кожна творча діяльність – це особистий досвід людини, і, отже, кожен вид творчості певною мірою виражає особистість творця. Таке відображення автор розглядає як розкриття психічного змісту почуттів, емоцій індивіда. Творча діяльність, яка є процесом розкриття себе, свого внутрішнього світу і процесом самого життя, показує людину як вмотивовану і творчу особистість із усвідомленою потребою саморозвитку. Кожна особа – це те, що вона створив для себе та інших в ході індивідуального процесу самореалізації. Людина представляє своє мистецтво: погляди, емоції. Людина розповідає про події, які відбуваються в її житті. Людина створює нові образи, явища і події. Це схоже на створення образу. Художній образ стає об’єктом самопрезентації. Автопрезентації з мистецтва – це реальна картина людини, це відображення того, ким людина хоче бути і бачить інших. Екзистенційний аналіз в самопрезентації мистецтвом дозволяє людині бути істотою, яка намагається досягти мети, знайти сенс життя. Старість не повинна мати безглуздих марок. Автопрезентації мистецтвом викликають захоплення в інших людей, які визначають автора як відкриту, виразну, щасливу людину. Самопрезентація арт-терапією – це духовний засіб відродження людини.
34
Podvirna, Nataliia. "Комунікативний складник у відносинах між владою та суспільством." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (May 29, 2017): 96–108. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-01-96-108.
Full textAbstract:
Розвиток нових інформаційних технологій, мобільний зв’язок, Інтернет і соціальні мережі дали можливість світу на зламі ХХ-ХХІ ст. по- новому поглянути на зміст та сенс процесу комунікації між владою й суспільством і політичної участі громадян, їхніх можливостей та механізмів діяльності. В умовах глобальної соціально-культурної й економічної кризи гостро постає проблема взаєморозуміння та комунікацій між людьми, владою й іншими політичними інстанціями, адже комунікація пронизує абсолютно всі пласти суспільного життя. Сьогодні досягнення компромісу між владою та суспільством – важлива умова розвитку Української держави й громадського суспільства. Досягнення такого компромісу необхідне для забезпечення конструктивної комунікації між органами влади та громадянським суспільством.
35
Ковпік, Світлана Іванівна. "Поетика густативів у романі С. Андрухович «Фелікс Австрія»." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 8 (January 30, 2017): 59–68. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v8i0.1106.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано роман С. Андрухович «Фелікс Австрія» з точки зору поетики густативів, тобто окремі та конкретні, власне смакові факти, фактори, ознаки та властивості продуктів і страв, котрі вказують на характеристичні риси чи ольфатично-смакові реакції й рефлексії персонажів твору. Страви у романі «Фелікс Австрія» виконують такі функції: лікувальну, заспокійливу, зцілюючу, життєстверджуючу. Окрім цього, у романі презентовано й процеси приготування страв, з розлогими описами й поясненнями дій. Процеси приготування страв для персонажа-кухаря Стефці складали сенс її життя, дівчина настільки залюблена у справу кулінарної магії, що її настрій прямо пропорційно залежить від того для кого готуються страви, з якою метою.
36
Палько, Тетяна. "РЕАЛІЗАЦІЯ АВТОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКАРПАТТЯ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 219–31. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.398.
Full textAbstract:
Анотація. У статті представлено дослідження авторської педагогічної системи Василя Сухомлинського, охарактеризовано форми освітньої діяльності «під блакитним небом». Окреслено фактори удосконалення професіоналізму вчителя, які, на переконання В. Сухомлинського, розкривають творчий потенціал вчителя і визначають сенс його професіоналізму впродовж життя: наявність у нього віри в дитину; поєднання емоційної культури з тактом; дотримання вчителем інтелектуальної культури; орієнтація учнів на особистий приклад вчителя; поглиблення, поповнення, удосконалення знань; самоаналіз педагогічної праці; її дослідницький, творчий характер, використання передового педагогічного досвіду; атмосфера багатого духовного життя колективу.
Великий педагог довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю. В.Сухомлинський вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуються необхідні уміння і навички, розвивається відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.
37
Naumchuk, Volodymyr. "Гра як міждисциплінарний феномен науки (філософський аспект)." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1 (49) (March 31, 2020): 36–43. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-36-43.
Full textAbstract:
Актуальність. Філософське осмислення гри є важливим аспектом її міждисциплінарних досліджень, який сприяє всебічному й ґрунтовному вивченню цього наукового феномену, уможливлює ефективне використання його потенцій у різних сферах життєдіяльності людини. Визнання гри глобальним й універсальним явищем, невід’ємною складовою частиною життя означає, що будь-які перетворення та зміни в життєдіяльності кожної людини прямо чи опосередковано співвідносяться з ігровим чинником. Мета роботи – розкрити основні положення філософського напряму міждисциплінарних досліджень гри. Методи дослідження – аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури й Інтернет-джерел. Результати роботи. Логіка пізнання ігрового феномену веде до синтезу наук, котрі його вивчають, формуючи таким чином взаємозв’язаний комплекс наукових уявлень щодо гри як цілісної різноманітної системи. Гра розкриває єдність динамічного зв’язку людини й світу. Вона уможливлює зустріч та осягнення іншого співбуття, через яке відбувається пізнання себе. Унікальність ігрового буття зумовлена здатністю людини осмислювати світ, можливістю надавати певний сенс речам, подіям, явищам. Сутність гри становлять правила й порядок, які утворюють ігровий простір. Головним у грі є не сама ігрова ціль чи завдання, а динамічність цього процесу, що визначає шляхи й способи її реалізації. Висновки. Гра як міждисциплінарний феномен науки є всеосяжним інтегративним чинником існування людини та пізнання нею навколишнього світу й самої себе. Філософія розглядає гру світоглядною категорією, за допомогою якої формується розуміння природи світу та людської сутності, здійснюється пошук сенсу життя. Гра виступає фундаментальною характеристикою буття, універсальним механізмом реалізації всього сущого, а ігрова діяльність є дієвим способом поєднання свободи та необхідності, безперервного й дискретного, сталого та перемінного. Синтезуючи минуле й майбутнє, відоме з незнайомим, ігровий феномен дає змогу можливе перетворити в реальне.
38
САФОНІК, Лідія. "ТРУДНОЩІ ЛОГІКО-ЛІНГВІСТИЧНОГО РОЗРІЗНЕННЯ ТЕРМІНІВ «СМИСЛ» І «ЗНАЧЕННЯ»." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 230–41. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.15.
Full textAbstract:
Метою статті є артикуляція труднощів логіко- лінгвістичного розрізнення термінів «смисл» та «значення». Методологічними засадами є субстанційний і функціональний, феноменологічний і герменевтичний підходи, засади транс- цендентальної семіотики, аналітичної філософії та соціаль- но-структурного аналізу. Дослідження спирається на доробок вітчизняних та закордонних авторів. Наукова новизна полягає в тому, що зроблено спробу окреслити логіко-лінгвістичне роз- різнення термінів «смисл» та «значення; артикульовано увагу, що розрізнення подібних, однак не збіжних філософських тер- мінів сприяє формуванню філософського словника українською мовою; розширення філософського словника українською мовою уможливлює поглиблення вітчизняного філософського дискур- су; розрізнення термінів «смисл» та «значення» увиразнює ана- ліз сенсу життя у некласичних філософських підходах. Висно- вки. Щодо смислу й значення наявні дві тенденції у розумінні взаємообумовленості цих двох понять. Перша з них стверджує тотожність смислу й значення, а друга звертає увагу на те, що вони утворюють певну опозиційність, яка не є яскраво вираженою. Термін «значення» (“meaning”) виникає у серед- овищі англійського емпіризму. Слововжиток цього терміна у середовищі англійського емпіризму є розмитим. Європейці як прибічники функціональної теорії схильні дотримуватися позиції тотожності смислу й значення. Згідно із субстанцій- ним підходом терміни «смисл» і «значення» не тотожні. Термін «смисл» (“sense”), який наділений лінгвістичним та критич- ним значенням і має продовження у сучасному слововжитку, не є однозначно тотожним із терміном «смисл». Щодо перекладу англійського “sеnsе” українською мовою, то його можна пере- класти як «сенс», коли наголошуємо на «чуттєвій» складовій частині. Акцентуючи увагу на логіко-семантичному, когнітив- но-семіотичному чи онтологічному аспекті, перекладаємо його як «смисл». Німецьке “Sinn” варто перекладати як «сенс», оскільки воно має інтенційну спрямованість, яка втрачається, якщо ми перекладаємо його як «смисл/значення». Цей термін тяжіє до англосаксонського коріння із семантикою «бажати», «мати намір», що свідчить про його цільову природу, отже, сприяє зв’язку декількох полюсів смислу.
39
Krupka, Viktor. "Концептуалізація земного тяжіння у збірці поезій «Купина неопалима» Ірини Небеленчук." Філологічний дискурс, no. 10 (December 24, 2019): 91–97. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2020.10.09.
Full textAbstract:
У статті розглянуто ключові мотиви та образи поетичної збірки «Купина неопалима» Ірини Небеленчук. Окреслено ідейно-естетичну природу віршів, закорінену у систему світоглядних ідеалів, мрій, цілей, сподівань, бажань, надій, вірувань, переконань, емоцій, почуттів, поглядів на сенс і мету життя, своєрідність творчої манери митця слова. Означено, що образи-концепти людини, осені, саду, кохання розкривають певні буттєві, особистісно значимі для ліричної героїні уламки свідомості, фрагменти вражень, найсвітліші точки відліку і дороговкази, настільки заглиблені у духовні досвіди, що при найменших спогадах, відлуннях літувань починають пульсувати з особливою силою, формують систему цінностей ліричної героїні, сповнюють її світ вірою, щирістю, справжністю, уможливлюють міцне опертя на істини, що назавше залишаються в життєвих вимірах.
40
Bidenko, Yevhen. "Життєтворчі цінності та їх формування засобами освіти." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 2 (December 23, 2020): 181–92. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.13.
Full textAbstract:
За визначенням аналітиків, здоров’я, екологія, здоровий спосіб життя належать до цінностей, які сприймаються людиною як пріоритети другого, а може й третього порядку. Допоки людина здорова, особливої уваги щодо них вона не звертає. Водночас, якщо у неї з’являються проблеми зі здоров’ям, особливо ті, що безпосередньо загрожують її життєздатності, всі інші цінності втрачають сенс: життєзабезпечувальні пріоритети переходять у розряд найголовніших. Подолання цього парадоксу – одне з основних завдань системи освіти. На жаль, тривалий час означена проблематика знаходилась на периферії вітчизняної освіти та виховання. Формування життєтворчих цінностей засобами освіти стало невід’ємною складовою сучасного гуманітарного виховання особистості. Загальноєвропейська та національні стратегії гармонійного розвитку молоді мають бути засновані на тісній взаємодії систем освіти та охорони здоров’я.
41
Bogdanova, Nataliya. "Проблема формування духовної культури студент- ської молоді сучасної України." Multiversum. Philosophical almanac, no. 3-4 (May 17, 2019): 158–66. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.15.
Full textAbstract:
У статті досліджено причини духовної кризи студентської молоді сучасної України. Підкреслено, що головним завданням вищих навчальних закладів з підвищення рівня духовної культури студентів є національне виховання через залучення молоді до відродження національної культури та оволодіння загальносвітовими цінностями. Автор звертає увагу на духовність особистості в педагогічному аспектів – як сенс життя людини, як певну сферу, що впливає на формування та результат духовності студента. Своєю чергою, педагогічним явищем є процес формування духовності студентів. Зазначено, що для розуміння й вирішення проблем, які склалися в духовній сфері, необхідним є ґрунтовний аналіз діяльності органів державної влади щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства. Автор наголошує на необхідності та важливості формування державницької політики та ідеології як головної вимоги розвитку сучасної української культури та українського державотворення.
42
Мельничук, Ірина, and Олена Близнюкова. "Психологічні особливості кризи духовного розвитку в юнацькому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-72-82.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано наукові підходи до проблеми духовної кризи особистості, основні ознаки та причини її виникнення, особливості прояву в юнацькому віці. Духовна криза розглядається як стан переживання втрати буттєвої основи існування, який виникає у відповідь на емоційну реакцію щодо індивідуально-значущої події або явища і супроводжується процесом пошуку сакрального. Генеза духовної сфери та виникнення криз духовного розвитку в юнацькому віці пов'язані з формуванням світогляду, внутрішньої позиції, моральної свідомості та самосвідомості. В емпіричному дослідженні використано методику «Діагностика духовної кризи» Л. Шутової та А. Ляшук, за допомогою якої студенти Центральноукраїнського педагогічного університету імені Володимира Винниченка визначили свій стан за категоріями: страждання, переживання відсутності свободи, страх смерті, самотність, безглуздість, відчуття гріховності, відповідальність, незадоволеність у минулому, теперішньому та майбутньому часі. Аналіз результатів засвідчив про домінування середнього рівня ймовірності виникнення духовної кризи та показників «напруженості екзистенційного вакууму». У часовому вимірі найбільш поширеним виявився регресивний та прогресивний тип духовної кризи. Піковий та низинний тип духовної кризи було діагностовано в 7,7% студентів, які потребували невідкладної психологічної допомоги. Розуміння проблематики психологічної допомоги охоплює весь спектр емоційного-смислового життя особистості. Узагальнено наукові підходи і визначено напрямки психологічної допомоги в руслі духовноорієнтованого підходув юнацькому віці. Ключові слова: духовність, духовна криза, екзистенційна криза, сенс життя, духовний розвиток, психологічне консультування у контексті духовноорієнтованого підходу.
43
Завальнюк, В. В. "ПРАВОВИЙ МЕНТАЛІТЕТ ЯК ПІДҐРУНТЯ АНТРОПОЛОГІЗАЦІЇ ПРАВА." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 14 (May 22, 2019): 19–25. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v14i0.310.
Full textAbstract:
Тема правового менталітету - це тема національної самосвідомості й самовизначення людини, а сенс цісї категорії полягас в тому, що воно насамперед не фіксус позитивно-правове явище, а становить форму самосвідомості народу (як і усвідомлення історичної долі цього народу з точки зору інших культур). Національний характер тотожний зі своєрідним способом життя, комплексом культурних цінностей, правилами поведінки та системою інституцій, притаманних певному народу.
Topic legal mentality - is a topic of national identity and self-determination rights, and the meaning of this category is that it fixes, primarily, but not positive-legal phenomenon, and is a form of self-consciousness of the people (as well as the awareness ot the historical destiny of the people with the perspective of other cultures). National character is identical to the original way of life, a complex of cultural values, rules of conduct and the system of institutions specific to certain people.
44
Ревенко, Світлана. "Соціально-психологічні особливості впливу зрілої ідентичності на психологічне благополуччя студентської молоді." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 277–88. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-277-288.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження впливу позитивної зрілої ідентичності на психологічне благополуччя студентської молоді. Методи. Для досягнення мети було проведене емпіричне дослідження ідентичності та психологічного благополуччя серед студентів перших курсів закладу вищої освіти. Для визначення зрілої ідентичності застосовано опитувальник «Особистісна і соціальна ідентичність» В. Урбанович, психологічне благополуччя досліджували за допомогою методики К. Ріфф «Шкала психологічного благополуччя» (адаптація Т. Шевеленкової і П. Фесенка). Отримані дані оброблено за допомогою кореляційного аналізу. Результати. Проведене дослідження показало, що для студентів перших курсів, на першому місці, за високими показникам зрілої ідентичності, має значення сім’я, на другому – соціальне оточення, на третьому місці – робота, на четвертому – майбутнє, на п’ятому – матеріальний стан, на шостому – внутрішній світ і здоровіє, на сьомому – суспільство, в якому проживають. Визначення рівнів психологічного благополуччя показало, що превалюють середні значення психологічного благополуччя за наступними шкалами: перше місце розподілили «автономія», «управління середовищем», «особистісне зростання», «само прийняття»; друге місце розподілили «позитивні стосунки з оточуючими», «цілі», «загальне психологічне благополуччя»; на третьому місці показники за шкалами «сенс життя» і «людини як відкрита система»; на четвертому місці показник за шкалою «баланс афекту». У процесі дослідження виявлено статистично значущі зв’язки між позитивною зрілою ідентичністю і шкалами психологічного благополуччя: автономія, цілі у житті, позитивні стосунки з оточуючими, особистісне зростання, самосприйняття, загальне психологічне благополуччя, баланс афекту. Висновки. Позитивна зріла ідентичність впливає на рівні психологічного благополуччя студентської молоді у нових соціальних умовах.
45
Землянська, Аліна Вікторівна, and Анатолій Миколайович Землянський. "Екзистенційні пошуки «втраченого покоління» в романі С. Жадана «Ворошиловград»." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, no. 95 (February 2020): 47–69. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.1.95.03.
Full textAbstract:
Метою дослідження є висвітлення екзистенційного виміру роману С. Жадана «Ворошиловград» в контексті теми «втраченого покоління» 1990-х років. Акцент зроблено на категорії «загубленості», «втраченості» в аспекті філософії екзистенціалізму, визначенні суті «межової ситуації» в романі, розкритті екзистенційних пошуків персонажів твору. У дослідженні застосовано трансдисциплінарний метод, який передбачає залучення до літературознавчого аналізу відомостей з інших галузей гуманітаристики, зокрема філософії (екзистенціалізму, феноменології), психології тощо, що дозволило розкрити екзистенційний вимір твору в усій його багатоаспектності. Визначено, що у романі «Ворошиловград» С. Жадан висвітлив екзистенційні пошуки персонажів, для існування яких найхарактернішими є відчуття «втраченості» та «загубленості» у житті. Протагоніст твору Герман Корольов є носієм філософського світогляду самого автора, тому потрапляє у так звану «межову ситуацію» й у результаті виявляється духовно та фізично стійким до погроз і ганебних впливів, бо він бачить конкретну мету й віднаходить засоби її досягнення. Виявлено, що кожна особистість у творі свого часу опиняється в «межовій ситуації», коли змушена обирати власну життєву позицію. У тексті подібні філософські пошуки виражені спробами втечі від ворожого світу, існуванням особистісної психології окремо від соціальної, відстороненням від суспільного життя, різними формами песимізму тощо. Зроблено висновок, що митець розкриває в романі такі важливі філософські проблеми, як свобода, смерть, сенс буття на тлі існування «загубленої» генерації періоду 1990-х років. Філософія твору з позицій проблематики «втраченого покоління» вимагає системного аналізу, що становить неабиякий простір для подальших літературознавчих досліджень.
46
Rudenko, Tamara, and Olga Potishchuk. "Антропологічні виміри творчості в контексті європейської та української філософії." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 2 (December 23, 2020): 88–105. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.07.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу антропологічних вимірів творчості в контексті європейської та української філософії. Творчий потенціал особистості є неповторним елементом перетворення навколишнього середовища людиною. Однак протягом історії становлення та розвитку творчості в контексті філософської традиції відбувалися значні зміни. Аристотель розглядає людину з точки зору природної істоти, що наділена розумом, духом, а творчість постає суспільним явищем. У теологічній концепції людина розглядається як надприродне утворення, що має свій сенс, призначення і свою історію виникнення. Творчість властива Богу, а не людині. Таким чином, у теологічній концепції людина втрачає свій творчий потенціал. Це стає передумовою розуміння людини як творця власного життя та долі. Відбувається антропологічний поворот до розуміння творчості. На пізніх етапах розвитку людства творчість ототожнюється з мисленням. Творчість людини залежить від творення, що постає діяльністю Абсолютної ідеї, яка у нього є «вічною творчістю, вічною життєвістю». Творча сила людського серця розкривається у філософській концепції Г. Сковороди. В екзистенціальній філософії свобода постає як специфічна складова людського буття, що є ірраціональної ідеєю, яка надихає на творчість. А творчість розкриває величезні можливості людського духу.
47
Яценко, О. Д. "Феноменологія та метафізика культури М. Гайдеггера." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 27 (April 6, 2021): 58–64. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i27.922.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано визнання феноменологічного методу як ефективного та доцільного в аналітиці персонального екзистенційного досвіду та його культуротворчих передумов. Показано, що сама людина є сутністю, яка інтерпретує буття, дозволяє речі здійснити своє значення або призначення; а проблема пошуку себе через інтерпретацію світу у філософії Гайдеггера є центральною. Доведено, що природа людини – це культура, а культура – сенс та квінтесенція природи, її динаміка і логіка, причина та мета. Важливим є той факт, що наявність свободи не означає волюнтаризму, анархії або хаосу в системі фундаментальної онтології. Йдеться про горизонт людської життєдіяльності, в якому справжні смисли та цінності можливо замінити їх штучною імітацією. Проте такі довільні акти самоідентифікації людини трансформують виключно соціально-громадський вимір буттєвості, але не фундаментальний. Звідси слідує висновок, що час як горизонт становлення форм об’єктивації суб’єктивності або культури демонструє можливості існування не-онтологічних, не-світорозмірних сутностей та феноменів. Для розв’язання цієї проблеми Гайдеггер пропонує іншу стратагему людського існування, яка поєднує голос означення і тишу сприйняття, схематизм соціальності та унікальність суб’єктивності. Такий плюралізм світоглядних орієнтацій та способів самовизначення пояснюється принциповою диференціацією мотивацій та прагнень людини: природний погляд, що прагне до зручності; науковий підхід об’єктивації світу та філософський, або фундаментальний, що має за мету розкрити ессенціальну конструкцію феномену. Відповідно з переконанням М. Гайдеггера, культура є динамікою людського життя в горизонті вічності, незмінних онтологічних смислів та цінностей, Буття іншими словами. Відповідно, створюючи, або проживаючи життя в культурі, людина не змінює детермінанти визначення простору і часу, а підтримує автентичність смислової конструкції онтології.
48
Крсек, О. Є. "МОВНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЄДНОСТІ ГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ США." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, no. 2 (May 13, 2020): 82–94. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-82-94.
Full textAbstract:
У статті розглядається мовна освіта як чинник духовної безпеки та єдності гуманітарного простору США. Проаналізовано проблеми забезпечення національної безпеки в контексті пріоритету духовних цінностей освіти, зроблено аналіз організації мовної освіти національних меншин в системі мовної політики в США на початку ХХІ століття.
Використано стратегічні положення концепції академіка Г. Шевченко щодо важливості освіти і виховання, яки мають виконати найважливішу місію нинішньої цивілізації – сформувати у підростаючих поколінь «Одухотворений образ Людини Культури ХХІ століття». Обґрунтовано, що «фундаментом духовної безпеки є духовна культура і духовні цінності, які створюють архітектуру духовності особистості». Охарактеризовано найважливіші функції мовної освіти у збереженні культурної спадкоємності і духовного розвитку особи. Обґрунтовано причини, за якими сьогодні без людини, її духовного здоров’я, інтелектуального розвитку поняття безпеки втрачає будь-який сенс. Доведено, що мовна освіта, як складова духовного життя суспільства, є одним із важливіших чинників духовної безпеки суспільства. У двадцять першому столітті з усією очевидністю та глобальністю постає одна з найхарактерніших прикмет нового часу – зростання комунікативно-діяльнісних потреб членів соціуму, проблема «людина, мова, суспільство» набуває нових аспектів, нюансів та дослідницьких завдань.
49
ТКАЧЕНКО, Олександр. "ЛЮДЯНІСТЬ ЯК МІРА ВІДКРИТОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ ДО БОГА." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 44 (May 20, 2022): 290–99. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.19.
Full textAbstract:
Метою статті є актуалізація релігійно-філософського розуміння людяності як міри відкритості людської душі до Бога. На наш погляд, обрана нами тема є актуальною і ця проблема – глибоко християнська. Методологічними засадами дослідження стали філософсько-антропологічний напрям та християнська догматика. Також, для розв’язання поставлених завдань використано феноменологічний та персоналістичний методи дослідження. Наукова новизна. Фундаментальною особливістю людяності є релігійність – справжня Зустріч людини з Богом в новій, особистісно-людській точці. Така подія оновлює людину, робить її цільною та творчою, що передбачає перш за все милосердя та любов до інших. Все, що поза цієї міри, менше цього не можна називати людським, гідним Людини. Ми переконані, що саме сенс релігійного життя визначальною мірою спрямований на повернення втраченої цілістності почуттів, волі, розуму та серця людини. Висновки. Найбільш повне розуміння людяності як міри людської душі бути відкритою до Бога представлено в християнській антропології. Досвід зустрічі з собою через спілкування з Богом неминуче відображається на глибині спілкування з Іншими. На жаль, культура як субстанція людяності не рятує деякі народи від моральної деградації та падіння і ситуація «блукання», тобто перебування в стані недолюдяності або взагалі нелюдяності – історична «доля» людства.
50
Петренко, Оксана Борисівна. "РОЛЬ ТЕОРІЇ ДОМІНАНТИ О. УХТОМСЬКОГО (1875–1942) У РОЗВИТКУ КОМПЛЕКСНОЇ НАУКИ ПРО ЛЮДИНУ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 10, 2019): 6–16. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.127.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано спадщину видатного ученого Олексія Олексійовича Ухтомського, філософсько-світоглядна концепція якого про людину не лише підводить підсумки накопичених знань й отриманих результатів, але й визначає перспективи подальшого розвитку комплексної науки про людину. Доведено, що вчення О. Ухтомського про домінанту належить як фізіології, так і філософії та психології, а також стало підґрунтям окремих ідей кібернетики й синергетики. Схарактеризовано роль теорії домінанти у розвитку комплексної науки про людину: О. Ухтомський погодив її з фундаментальними питаннями людського буття й пізнання, її особистої соціальної сутності, поширив теорію на найбільш складні форми психічного відображення дійсності й духовного життя особистості, визнав її потужним системотворчим фактором у комплексному науковому описі найбільш складної живої системи – людини. З’ясовано, що О. Ухтомським розроблена струнка концепція людини, побудована на новому синтетичному підході до природи людини, на стику природничо-наукових і гуманітарних знань, що дало можливість ученому органічно пов’язати природничо-наукові уявлення про поведінку й психіку людини із законами моральної поведінки людини у світі, що виводять зміст і сенс життя людини за її чисто фізіологічні, природні межі. Учений довів, що людина – істота не тільки біологічна, але й історична та соціальна, вона включена у суспільну взаємодію й у процес зміни поколінь, і цим багато в чому визначаються її реакції на зовнішні виклики. Крім того, людина активна, має волю, здатна до цілеспрямованої діяльності, відносно вільна, і в міру цієї волі відповідальна. І, що дуже важливо, сприймає себе цілісно.
Розкрито якісно нове розуміння ученим «середовища» у контексті культури, яка об’єднує як індивідуальний внутрішній світ, так і колективне несвідоме, назване О. Ухтомським «досвідом батьків».
У статті доведено, що теорія домінанти О. Ухтомського може використовуватися у таких прикладних галузях, як психологія праці, спорту, медична психологія, педагогічна психологія тощо.