To see the other types of publications on this topic, follow the link: Склад насаджень.
Journal articles on the topic 'Склад насаджень'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Склад насаджень.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Andrushchenko, O. P., M. Н. Rumіantsev та O. B. Bondar. "Живий надґрунтовий покрив у природних дубових насадженнях південно-східного Лісостепу України". Forestry and Forest Melioration, № 133 (3 грудня 2018): 3–9. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.133.2018.3.
Full textAbstract:
Для вікового ряду природних дубових насаджень насіннєвого походження, що ростуть у свіжій та вологій ясенево-липовій діброві в межах південно-східного Лісостепу України (ДП «Скрипаївське НДЛГ»), визначено видовий склад, біомасу, вологість основних видів живого надґрунтового покриву та рівномірність його розповсюдження по площі. Виявлено, що найбільш розвиненим був живий надґрунтовий покрив під наметом низькоповнотного (0,65) 157-річного дубового насадження, а найменш розвиненим – під наметом високоповнотного (0,90) середньовікового насадження. У дубових насадженнях різного віку свіжої ясенево-липової діброви в складі живого надґрунтового покриву переважає осока волосиста (Carex pilosa Scop.). До числа характерних видів також належать зірочник ланцетолистий (Stellaria holostea L.), куцоніжка лісова (Brachypodium sylvatica (Huds) Beauv.), чина весняна (Lathyrus vernus L.) та будра плющевидна (Glechoma hederacea L.). У дубових насадженнях вологої ясенево-липової діброви біомаса осоки волосистої в 194-річному насадженні є в 1,3 разу вищою, ніж у 79-річному насадженні. Під наметом дубових насаджень вологої ясенево-липової діброви загальне проективне покриття трав’яним ярусом становить 30–40 % з переважанням у складі осоки волосистої, яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.), копитняка європейського (Asarum europaeum L.) та купини духмяної (Polygonatum odoratum L.).
2
Tymoshenko, L. М., та R. М. Fedko. "Вікові дерева у складі вуличних насаджень міста Лубен". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 7 (2018): 66–69. http://dx.doi.org/10.15421/40280714.
Full textAbstract:
Проаналізовано зелені насадження центральних вулиць Лубен, видовий склад яких налічує 52 таксони. Для покращення загального стану та видової різноманітності вуличних насаджень визначено основні заходи, які включають, зокрема, підбір стійких видів і форм деревних і кущових рослин. Відповідно до результатів проведеного аналізу, частка голонасінних становить 21 %, покритонасінних – 79 %. За походженням, види природної флори становлять 53 %, а інтродуценти – 47 %. Виявлено, що вуличні насадження здебільшого представлені алейними посадками. Встановлено, що дендрофіти вуличних насаджень відрізняються за віком у межах 10 років. Відповідно до результатів здійсненої інвентаризації, до складу насаджень центральних вулиць міста входять вікові дерева видів Quercus robur L. і Fraxinus excelsior L., вік яких становить від 135 до 400 років. Оцінено загальний стан вікових дерев, визначено необхідність проведення низки заходів для збереження вікових дерев у центральній частині міста. Відповідно до ценотичної ролі цих дерев у вуличних насадженнях – це солітери. Виявлено, що для цих дерев характерні високо підняті крони, де обрізування бічних гілок проводили на висоту 5-9 м. Зазначені об'єкти запропоновано внести до реєстру старовинних дерев і визначити стратегію догляду та проведення еколого-просвітницьких заходів. Пропонуємо надати об'єктам статус ботанічної пам'ятки природи.
3
Бесеганич, Інна, Ярослава Гасинець, Роман Кіш, Андрій Сойма та Михайло Вакерич. "Парки та сквери історичного мікрорайону «Малий Ґалаґов» м. Ужгорода". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія, № 49 (5 грудня 2021): 7–35. http://dx.doi.org/10.24144/1998-6475.2020.49.7-35.
Full textAbstract:
Публікація продовжує цикл досліджень зелених насадженьм Ужгорода, їхній асортимент та сучасний склад і є другою завершальною частиною роботи, присвяченоюдеревним і чагарниковим породам історичного мікрорайону «Малий Ґалаґов». У роботі представлено аналіззелених насаджень скверів, парків, партеру та набережної в мікрорайоні. На теперішній час у межахмікрорайону нараховується дев’ять парків і скверів. За часом створення сім із них відноситься до періодувходження Закарпаття до складу Чехословацької республіки (1919-1939), дендропарк Лаудона – до австро-угорських часів, один – радянського періоду. Розглянуто історію створення парків і скверів, відбиті зміни таетапи їх реконструкції впродовж сторіччя. Детально проаналізований сучасний видовий, сортовий і кількіснийсклад, співвідношення інтродукованих та аборигенних видів деревно-чагарникових насаджень кожного парку іскверу, виконано оцінку та охарактеризовано їхній загальний стан. Особлива увага зосереджена нанайстарішому парку мікрорайону та одному з найбільш давніх в Ужгороді – закладеного ще у 1886 р.дендросаду Лаудона, збережений фрагмент якого сьогодні є парком-пам`яткою садово-паркового мистецтвамісцевого значення. Висвітлено історію закладання парку, динаміку зміни його площі та асортиментувпродовж сторіччя, відображений сучасний стан насаджень, зокрема, вказані висота та діаметр стовбура вусіх збережених деревних видів дендросаду.
4
Рум'янков, Ю. О. "Quercus Robur L. у структурі фітоценозів Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України та урочища "Рогівське" Маньківського лісництва". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (2020): 13–17. http://dx.doi.org/10.36930/40300302.
Full textAbstract:
Проаналізовано просторову, морфологічну, видову та ярусну структури насаджень Q. robur на ділянці "Дубинка" Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України та в урочищі "Рогівське" Маньківського лісництва. Визначено, що видовий склад діброви в урочищі "Рогівське" Маньківського лісництва – це різновікові дерева Quercus robur L., Fraxinus excelsior L., Carpinus betulus L., Acer platanoides L. насіннєвого та порослевого походження. За видовою структурою в насадженні переважає Q. robur – 65,2 %. Проаналізувавши тип просторового розміщення дерев та їх морфологічну структуру, встановлено наявність двох поколінь дерев дуба. Перше покоління дерев є залишком насадження штучного походження, а друге – це природне насінне поновлення. Наявність другого покоління дуба свідчить про здатність до самовідновлення цього виду в період формування фітоценозу. Проаналізувавши видову структуру підросту встановлено, що наступного покоління природного поновлення дуба не передбачається. Виявлено наявність повноцінної трьохярусної структури в лісовому фітоценозі урочища "Рогівське" Маньківського лісогосподарства, яка за своїми функціями створює сприятливий мікроклімат всередині насадження та зберігає його життєздатність. У лісогосподарстві урочища "Рогівське" встановлено 64 % дерев Q. robur без видимих ушкоджень, що визначає їх стан як задовільний. Фітосанітарний стан дерев Q. robur у лісогосподарстві урочища "Рогівське" ми оцінюємо як мало ослаблені (І група). У насадженнях масиву "Дубинка" відзначено збіднений видовий склад та спрощену ярусну структуру. Більшість видового складу ділянки "Дубинка" перебуває в незадовільному стані, що визначає складні екологічні умови росту дерев на цій території. Стан дерев Q. robur у насадженні "Дубинки" ми оцінюємо як незадовільний, а їх фітосанітарний стан як середньо ослаблені (ІІ група). Встановлено розвиток деградаційних процесів у насадженнях Q. robur ділянки "Дубинка". У паркових фітоценозах ми рекомендуємо утримання насадження дуба як монокультуру, яка створює високий ефект декоративності, але знижує довговічність. Тому наявні насадження "Дубинки" в НДП "Софіївка" НАН України потребують заміни відмираючих дерев Q. robur.
5
Мельничук, Н. Я., Я. В. Геник, С. П. Мельничук та М. М. Паславський. "Природні процеси розвитку та взаємовідносини компонентів садово-паркових екосистем в урбанізованому середовищі". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (2020): 60–65. http://dx.doi.org/10.36930/40300110.
Full textAbstract:
Розкрито особливості формування зелених насаджень урбанізованих екосистем. Визначено видовий склад лісопаркових і паркових насаджень міста Львова та їх просторовий розподіл. Досліджено та узагальнено фітоценотичні особливості міських насаджень, зокрема, їх флористичну, вікову та екологічну структури, а також візуально-естетичні якості. Встановлено, що процеси урбанізації спричинили формування в лісопаркових і паркових насадженнях Львова нових рослинних асоціацій та появу у фітоценозах інтродукованих деревних видів. Встановлено, що видова різноманітність трав'яного вкриття лісопаркових і паркових зон безпосередньо залежить від топографічних, мікрокліматичних і ґрунтових умов місцевості, а також від видового складу деревного намету та його зімкнутості. Проаналізовано мікрокліматичні характеристики різних за видовим складом фітоценозів лісопаркових і паркових насаджень. З'ясовано, що найбільш контрастними показниками мікрокліматичних особливостей лісопаркових і паркових фітоценозів, порівняно із показниками відкритого простору, характеризуються насадження із щільним наметом з перевагою у складі Carpinus betulus L., Quercus rubra Du Roi, Аcer platanoides L., Acer pseudoplatanus L. та Quercus robur L. За особливостями мікрокліматичних показників у лісопаркових і паркових фітоценозах та відкритого простору виділено три групи рослинних асоціацій: за різницею температур і вологістю повітря – "холодні-вологі", "помірні" та "теплі-сухі"; за вітровим режимом – "комфортні", "середнього комфорту" та "некомфортні"; за освітленістю надґрунтової поверхні: "темні", "середньої освітленості" та "світлі". Встановлено, що більш прогрітим є верхній шар ґрунтового покриву у фітоценозах "теплого-сухого" угруповання з перевагою у складі Pinus sylvestris L., Robinia pseudoacacia L., Betulla pendula Roth., Larix decidua Mill. та Аcer negundo L. Визначено, що проективне трав'яне вкриття у рослинних асоціаціях, віднесених до груп "темних", або зовсім відсутнє, або не перевищує 5 %, а у "світлих" фітоценозах становить 95-100 %. Видове фіторізноманіття у "світлих" і "теплих-сухих" фітоценозах є вищим порівно із фітоценозами "середньої освітленості" і "помірних", а природне поновлення деревних видів у "темних" і "холодних-вологих" рослинних угрупованнях зазвичай відсутнє. Охарактеризовано групи рослинних асоціацій за шкалою естетичної цінності та санітарно-гігієнічними умовами згідно з виділеними кліматопами. Висвітлено значення відновлення фітоценотичної структури лісопаркових і паркових насаджень в оптимізації зелених зон урбанізованих екосистем.
6
Sydorenko, S. V., O. V. Zinchenko, Yu Ye Skrylnyk, O. M. Kukina та S. H. Sydorenko. "Ентомокомплекс і санітарний стан полезахисних лісових смуг ДП «ДГ “Елітне” ІР ім. В. Я. Юр’єва НААН України»". Forestry and Forest Melioration, № 136 (25 червня 2020): 184–93. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.136.2020.184.
Full textAbstract:
Полезахисні лісові смуги (ПЛС) забезпечують формування біологічної повноцінності сільгоспугідь і баланс біогеоценозів, підвищують фауністичне біорізноманіття. Таксаційні дані, породний склад і санітарний стан полезахисних насаджень визначають специфічне середовище існування певних видів комах і формування відповідних ентомокомплексів. Метою роботи було визначення санітарного стану дерев у полезахисних лісових смугах та уточнення складу ентомокомплексу на найпоширеніших деревних породах. Польові дослідження проводили впродовж вегетаційного періоду з використанням загальноприйнятих ентомологічних і лісівничих методів. Досліджувані лісові смуги за санітарним станом були ослабленими та сильно ослабленими (індекс санітарного стану насаджень становив від ІІ,1 до ІІІ,0). У результаті ентомологічного аналізу визначено 45 видів комах із 32 родів і 13 родин. Із них комахи-ксилофаги представлені 23 видами, комахи-філофаги – 21 видом. Загалом, зрідка траплялися 43,2 % видів, масовими та звичайними були 25 і 22,7 % видів відповідно, поодиноко траплялися 9,1 % видів. Ясен звичайний мав індекс санітарного стану IV,1, ясен зелений – III,6, клен гостролистий – III, 9. Виявлено, що недогляд та нехтування проведенням лісівничих та агротехнічних заходів у ПЛС спричинили часткове всихання дерев у насадженні, внаслідок чого поширилися збудники захворювань і шкідливі комахи, які заселяли окремі дерева у насадженні.
7
Holovchak, A. V., та Ya V. Malenko. "ВИДОВИЙ СКЛАД ХВОЙНИХ РОСЛИН ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ МЕТАЛУРГIЙНОГО ТА ДОВГИНЦIВСЬКОГО РАЙОНIВ МIСТА КРИВИЙ РIГ". Екологічний вісник Криворіжжя 6 (9 грудня 2021): 72–91. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v6i0.4562.
Full textAbstract:
Площа та якiсний стан зелених насаджень визнанiмiжнародним iндикатором вiдповiдностi iнфраструктури мiста принципамсталого розвитку. Багатофункцiональнiсть зелених насаджень визначаєїх архiважливе, стратегiчне значення в галузi благоустрою промисловихмiст завдяки здатностi нейтралiзувати та зменшувати несприятливийвплив рiзних факторiв антропного i техногенного походження, створюватикомфортнi умови для вiдпочинку, забезпечувати конституцiйнi правагромадян на життя у сприятливому середовищi. Особлива роль у складiзелених насаджень мiста належить хвойним видам. Бiологiчнi, екологiчнi,санiтарно-гiгiєнiчнi, декоративнi особливостi та властивостi цих рослинвизначають їх високу господарську цiннiсть, є передумовою актуальностiпроведення деталiзованих дослiджень, спрямованих на комплексневивчення таксономiчного фонду Хвойних зелених насаджень певногофункцiонального призначення конкретних районiв мiста Кривий Рiг iзметою їх оптимiзацiї.Дослiдження таксономiчного складу хвойних рослин реалiзованi в межахзелених насаджень загального й обмеженого користування. Пiд часвиконання роботи обстежено 33 дiлянки Металургiйного та 25 дiлянокопису Довгинцiвського адмiнiстративно-територiальних районiв мiста.Результати аналiзу демонструють вузький спектр видiв хвойних рослин,що використовуються в озелененнi. Так, у межах дiлянок дослiдженнязареєстровано лише 10 видiв хвойних, що є представниками 6 родiвi 3 родин. Бiльш рiзноманiтним за асортиментом є склад зеленихнасаджень загального користування, де зустрiчаються гнiздовi групиз Picea abies (L.) Karst., Thuja occidentalis L., Pinus sylvestris L.,наявнi алеї з Picea abies (L.) Karst. та Picea pungens Engelm., Pinussylvestris L. На територiях закладiв охорони здоров’я наявнi груповiпосадки з Thuja occidentalis L., Picea abies (L.) Karst. та Picea pungensEngelm., Pinus sylvestris L. Слiд зауважити, що в зелених насадженняхобмеженого користування, розташованих на територiях закладiв охорониздоров’я, хвойнi, навiть у невеликiй кiлькостi таксонiв, присутнi завжди.Найменше рiзноманiття видiв зареєстровано у складi зелених насадженьобмеженого користування закладiв освiти. Найбiльшого поширеннянабули представники родин Pinaceae та Cupressaceae, зафiксованi взелених насадженнях рiзного функцiонального призначення.Аналiз результатiв дослiджень засвiдчує потребу розширення асортиментухвойних рослин зелених насаджень загального й обмеженого користуванняза рахунок вже адаптованих до специфiчних умов промислового регiонувидiв iз використанням можливостей конiферетуму Криворiзькогоботанiчного саду НАН України. Перспективними для озеленення можнавважати: Cryptomeria japonica Thunb. ex L.f., Juniperus squamata Lamb.,Juniperus procumbens, Pinus nigra ssp. pallasiana, Pseudotsuga menziessii(Mirb.) Franco., Рinus strobus L., Abies alba Mill., Picea оmorica (Panc.)Purkyne, Chamaecyparis lawsoniana Parl.
8
Новак, А. А., С. Л. Копій та І. В. Фізик. "Аналіз лісотаксаційної структури дубових лісостанів Західного Лісостепу". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (2020): 73–78. http://dx.doi.org/10.36930/40300413.
Full textAbstract:
Проаналізовано особливості поширення дубових деревостанів у Західному Лісостепу України. Здійснено аналіз лісотипологічної структури деревостанів за участю дуба звичайного (Quercus robur L.) в умовах Західноукраїнського лісостепового лісогосподарського округу. Досліджено структуру площ дубових лісостанів у розрізі едатопів та типів лісу, вивчено їх бонітетну та повнотну структуру, склад та походження. Встановлено, що найбільша частка дубових лісостанів Західного Лісостепу зосереджена у грудових умовах – 79,3 %. Сугрудові типи лісорослинних умов становлять 20,5 % від площі дубових лісостанів. За ступенем зволоження ґрунтів, дуб звичайний, на теренах Західноукраїнського лісостепового лісогосподарського округу, віддає перевагу свіжим умовам, де зосереджено 65,6 % дубових лісостанів регіону. Встановлено, що у досліджуваному регіоні дуб звичайний бере участь у формуванні 47 типів лісу, з них у 19 виступає як типотвірна порода. Більшість дубових деревостанів має І клас бонітету (49,9 %) і значна частина (35,7 %) насаджень – ІІ. Середній бонітет становить І,3. Дубові деревостани у Західному Лісостепу, в основній масі, є середньоповнотними. Їх середня повнота становить 0,73. Найбільша частка (39,3 %) приурочена до повноти 0,7. Частка середньоповнотних деревостанів загалом становить 55,9 % від площі дубових лісів досліджуваного регіону. Питома вага високоповнотних насаджень у повнотній структурі дубових лісостанів Західноукраїнського лісостепового лісогосподарського округу становить 42,3 %. Виявлено, що у дубових лісостанах Західного Лісостепу за складом переважають насадження, де дуба у складі тільки 4 одиниці – 20 % від загальної площі. Середній коефіцієнт участі дуба у складі насаджень – 5,7. Вікова структура дубових лісів Західного Лісостепу є нерівномірною, із значною перевагою середньовікових деревостанів – 54,2 %. Стиглі деревостани займають тільки 8,0 % площі дубових лісів Західного Лісостепу. Середній вік дубових лісостанів Західноукраїнського лісостепового лісогосподарського округу – 61,2 років. З'ясовано, що у досліджуваному регіоні переважають (69,5 %) штучні насадження, створені, зазвичай, садінням лісових культур. Природні насінні дубові деревостани становлять 27,3 % від площі дубових лісів Західного Лісостепу, деревостани вегетативного природного походження – 3,2 %.
9
Meshkova, V., O. Borysenko та V. Pryhornytskyi. "Лісорослинні умови та інші характеристики насаджень сосни звичайної, сприятливі для короїдів". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 16 (31 травня 2018): 106–14. http://dx.doi.org/10.15421/411812.
Full textAbstract:
Дослідження 2014-2016 рр. свідчать, що площа осередків короїдів у насадженнях сосни звичайної Тетерівського лісництва Державного підприємства "Тетерівське лісове господарство" становить 5,4 % площі лісів штучного походження та 13,1 % площі природних соснових лісів. Статистично підтверджено приуроченість осередків короїдів до природних соснових лісів.
Осередки короїдів відсутні у сухих і мокрих суборах (B1 та B4 відповідно). У межах суборів і сугрудів осередки короїдів приурочені до вологих умов (B3 та C3), але вік і склад насаджень впливають на поширення осередків більше, ніж тип лісорослинних умов.
Частка площі осередків короїдів від площі соснових лісів збільшується з віком деревостанів: 52,7 % соснових насаджень віком понад 100 років заселено короїдами. Середній зважений вік усіх соснових насаджень Тетерівського лісництва становить 67,9 років, а вік насаджень в осередках короїдів збільшився від 96,5 року у 2014 р. до 105,2 року у 2016 році. Короїди "літнього" покоління заселяли насадження більш старшого віку, ніж короїди "весняного" покоління.
Приуроченість осередків короїдів до соснових насаджень із відносною повнотою 0,6-0,8 доведена статистично. Середня зважена відносна повнота заселених короїдами соснових насаджень зменшилася від 0,73 у 2014-2015 рр. до 0,67 у 2016 р. внаслідок проведення вибіркових санітарних рубок у перші роки спалаху цих шкідників.
Приуроченість осередків короїдів до чистих соснових деревостанів доведена статистично для штучних і природних соснових насаджень.
У штучних і природних насадженнях осередки короїдів приурочені до деревостанів І класу бонітету.
10
Debryniuk, Iurii, та Svitlana Raspopina. "Вплив лісових насаджень плантаційного типу на показники родючості лісових ґрунтів в умовах Західного Лісостепу України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 18 (28 березня 2019): 35–45. http://dx.doi.org/10.15421/411903.
Full textAbstract:
Між насадженнями різного складу та родючістю ґрунту існує тісна взаємодія, яку можна корегувати, змінюючи участь порід у складі деревостану. Питання особливо актуальне з погляду запровадження плантаційних лісових насаджень на місці низькопродуктивних деревостанів. Тому вивчення змін показників родючості ґрунту у системі – плантаційні насадження → ґрунт → корінний деревостан, є надзвичайно важливим чинником забезпечення високої продуктивності та біотичної стійкості лісових фітоценозів.
Досліджені темно-сірі опідзолені ґрунти на лесоподібному суглинку характеризуються високим лісорослинним потенціалом, результатом якого є формування чистих і мішаних насаджень модрини та ялини за високими класами бонітету – від І до Іс. Водночас значення показників родючості ґрунтів (вміст гумусу та рухомих сполук NPK) під цими насадженнями відрізняються.
Вміст гумусу у ґрунтах під насадженнями за участю ялини коливається в межах від 0,32 до 4,52 % та в середньому становить 1,80 %, що нижче, ніж під насадженнями модрини – 0,32-9,32 % та 2,17 % відповідно.
Склад насаджень впливає на вміст у ґрунті усіх досліджених елементів живлення. Середній вміст легкогідролізованого азоту у ґрунтах під насадженнями за участю ялини є нижчим (5,68 мг/100 г ґрунту), ніж за участю модрини (7,10) та більш амплітудно знижується вниз по профілю. Так, його середній вміст у Не-горизонті становить 9,63 мг/100 г ґрунту, в НІ – 4.87, в І – 2,52, а під насадженнями за участю модрини – 10,41, 6,51 та 4,24 мг/100 г ґрунту відповідно.
Середній вміст рухомих сполук фосфору в обох групах насаджень є доволі подібним –5,93 мг/100 г ґрунту за участю ялини та 5,80 – модрини. Водночас в І-горизонті у культурах з модриною він значно вищий, ніж у культурах з ялиною – 7,70 проти 2,64 мг/100 г ґрунту, що сприяє росту модрини за Іb-Iс класами бонітету. Характер розподілу обмінного калію за профілем ґрунту принципово відрізняється. Так, якщо під насадженнями за участю модрини його найвищий вміст (9,50 мг/100 г ґрунту) зафіксовано в Не-горизонті, то за участю ялини – у І-горизонті (11,85), що свідчить про інтенсивний прояв процесу кислотного гідролізу у ґрунтах під впливом опаду ялини. Проте середньопрофільний вміст обмінного калію у ґрунтах під обома групами насаджень є доволі подібним – 8,90 мг/100 г ґрунту у культурах з модриною та 9,17 – з ялиною.
Загалом чисті ялинові та модринові культури в умовах свіжого і вологого груду Західного Лісостепу України не виявляють негативного впливу на показники родючості темно-сірого опідзоленого ґрунту. Водночас сприятливіші поживні властивості формуються у ґрунтах під насадженнями за участю модрини, які, своєю чергою, забезпечують найвищий рівень їх продуктивності, що необхідно брати до уваги під час проектування складу лісових культур плантаційного типу.
11
Shlapak, V. P., O. P. Tysyachnyy, V. A. Vitenko, S. A. Koval та S. V. Maslovata. "Таксономічний склад деревних і кущових насаджень Уманського національного університету садівництва". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (2019): 9–12. http://dx.doi.org/10.15421/40290701.
Full textAbstract:
На підставі опрацювання літературних джерел досліджено історію створення зелених насаджень Уманського національного університету садівництва (УНУС). Проведено аналіз таксономічного складу автохтонних та інтродукованих деревних і кущових рослин, що нині зростають на цій території. Встановлено, що серед голонасінних рослин переважають представники роду Thuja та його формового різноманіття, дещо менше представництво має рід Picea, а третім за чисельністю є рід Pinus. Серед кущових порід порядку голонасінних переважають роди Juniperus і Taxus. Порядок покритонасінних рослин найбільше представлений родами Aesculus, Acer, Betula, Corylus, Juglans, Mahonia, Quercus, Ulmus, Tilia, Fraxinus, Salix та Sorbus. Найбільше представництво кущових рослин цього порядку становлять роди Berberis, Caragana, Cornus, Philadelphus, Laburnum, Viburnum, Spiraea, Symphoricarpos, Syringa, Tamarix та Forsythia. Для покращення естетичного стану цих насаджень необхідно проводити формувальну обрізку. Відзначено наявність великої кількості плодових рослин, яку представляють роди Armeniaca, Cerasus, Malus, Morus, Pyrus. Внаслідок проведеного візуального обстеження загального стану насаджень деревних та кущових рослин, що зростають на території УНУС, подано пропозиції щодо їх реконструкції та збільшення видового і формового різноманіття.
12
Румянцев, М. Г. "Структурно-функціональний розподіл дубових насаджень Лівобережного Лісостепу". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (2020): 49–54. http://dx.doi.org/10.36930/40300108.
Full textAbstract:
За матеріалами лісовпорядкування (таксаційної повидільної бази даних) проведено розподіл загальної площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок у межах Лівобережного Лісостепу за панівними породами. Проаналізовано розподіл площі та запасу дубових насаджень за категоріями лісів та їхню вікову структуру в розрізі походження. Виявлено, що видовий склад головних лісотвірних порід у лісах Лівобережного Лісостепу є доволі різноманітним і представлений загалом 70 деревними видами. Найпоширенішими є насадження за участю дуба звичайного (Quercus robur L.), які займають 46,4 % (284,1 тис. га) від загальної площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Результати проведених досліджень свідчать, що найбільша частка від загальної площі дубових лісів Лівобережного Лісостепу припадає на рекреаційно-оздоровчі ліси – 38,7 % (109,7 тис. га), дещо меншою – 28,1 % (79,9 тис. га) – є частка захисних лісів, а частка експлуатаційних лісів і лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення становить 18,2 % (51,8 тис. га) та 15,0 % (42,7 тис. га) відповідно. Розподіл загального запасу дубових лісів у межах категорій лісів приблизно такий самий, як і за площею. В усіх категоріях лісів виявлено розбалансованість вікової структури дубових насаджень із істотним переважанням середньовікових і пристиглих насаджень, доволі значною часткою стиглих і перестійних насаджень та незначною часткою молодняків. Віднесення кожної окремої лісової ділянки дубових насаджень до певної категорії лісів зумовлює встановлення відповідного режиму лісокористування, насамперед виконання відповідних видів рубок. Для ефективного ведення лісового господарства, зокрема, в дубових лісах Лівобережного Лісостепу, доцільним є поліпшення вікової структури цих насаджень із урахуванням їхнього функціонального призначення, що визначається їх належністю до певної категорії лісів.
13
Zibtseva, O. V. "ВИДОВИЙ СКЛАД, СТАН І ДЕКОРАТИВНІСТЬ ДЕРЕВНИХ НАСАДЖЕНЬ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (2018): 22–25. http://dx.doi.org/10.15421/40280304.
Full textAbstract:
Визначено видовий склад деревно-чагарникових насаджень на території трьох навчальних закладів малого міста Вишгорода Київської області. Проаналізовано вікову структуру деревних насаджень, їх стан і декоративність. Встановлено, що на дослідних територіях зростає від 24 до 28 деревно-чагарникових видів і форм, а їх загальна кількість дорівнює 49. На всіх трьох дослідних територіях трапляються 8 деревних видів: Thuja occidentalis, Tilia cordata, Acer platanoides, A. saccharinum, Betula pendula, Juglans regia, Cerasus vulgaris, Prunus divaricata. На двох об'єктах виявлено 12 видів, 29 – тільки на одному. До видів з дуже високою часткою участі на території дослідних об'єктів належать: Ulmus laevis і Populus nigra; Thuja occidentalis і Biota orientalis; Spiraea Thunbergii. Кількість хвойних видів змінюється від 1 до 4. Скрізь присутня Thuja occidentalis. Індекс видової різноманітності деревно-кущових рослин для дослідних територій становить від 5,75 до 16,22. Кращі якісні показники на шкільній території має Betula pendula; на території ліцею – Salix purpurea 'pendula', Padus, Hydrangea macrophylla, Thuja occidentalis, Betula pendula, Acer saccharinum, Phus typhina, Philadelphus coronaries; на території гімназії – Spiraea van-Houttei, Salix alba, Populus pyramidalis. Стан деревно-кущових рослин на території двох об'єктів добрий, одного – задовільний. Декоративність насаджень висока на всіх об'єктах. Кращим станом і вищою декоративністю на дослідних територіях відзначаються дерева, які старші від сорокарічного віку.
14
Bidolakh, D. I., Yu G. Grinyuk, V. S. Kuzyovych, S. M. Pidkhovna та O. B. Timanska. "Геоінформаційна інвентаризація, оцінювання стану та пропозиції щодо озеленення та благоустрою території парку ім. Івана Франка у Чорткові". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 22–27. http://dx.doi.org/10.15421/40281004.
Full textAbstract:
Наведено результати проведення подеревної інвентаризації зелених насаджень парку відповідно до наявних методів з використанням сучасних технологій. Інформацію про місцезнаходження кожного дерева отримано за допомогою GPS Garmin GPS Map 64S з наступними коригуваннями в геоінформаційній системі ArcGis 9.2 на підставі ортофотоплану, який отримано за допомогою квадрокоптера Phantom 4. Після цього створено геоінформаційну базу даних дерев і чагарників, де координати розташування дерев поєднуються з інформацією про видовий склад, фітосанітарні та основні таксаційні показники рослин. Візуалізація створеної бази даних деревно-чагарникової рослинності на підставі цифрової моделі території дало змогу створити 3-вимірну модель території у програмі Realtime Landscaping Architect 2016 (RLA 2016). За результатами виконаних робіт встановлено таксономічний склад дендроценозів, проаналізовано стан насаджень парку та проведено їх оцінку з точки зору фітосанітарного, продуктивного та естетичного стану, встановлено типи садово-паркових ландшафтів об'єкта. Аналіз фітосанітарного стану зелених насаджень в Чортківському парку показав, що переважна кількість дерев належить до категорії стану "добрий", а майже четверта частина облікованих дерев потребує здійснення оздоровчих заходів, або видалення.
15
Ivanyuk, Ihor, та Yaroslav Fuchylo. "Сукцесія рослинності зрубів після проведення суцільних рубок дубових насаджень в умовах Західного та Центрального Полісся України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 21 (28 грудня 2020): 39–49. http://dx.doi.org/10.15421/412024.
Full textAbstract:
Результати досліджень щодо відтворення насаджень дуба звичайного після суцільних рубок в умовах свіжих і вологих сугрудів Західного та Центрального Полісся України показали, що впродовж 1-3 років на зрубах формуються динамічні, мозаїчні рослинні угруповання із залишками лісових та значною участю світлолюбних рудеральних і лучних видів. Головним лімітуючим чинником у відновленні фіторізноманіття на цьому етапі є відсутність верхнього ярусу насаджень.
Після змикання крон (орієнтовно у 10-річному віці) флористичний склад і ценотична будова лісових фітоценозів майже відновлюється, а елементи синузіальної будови з’являються у 20-річних ценозах. У подальшому відбувається повне відновлення як флористичного складу, зокрема видів, віднесених до Червоної книги України, так і ценотичної будови фітоценозу.
Подібність флористичного складу трав’яно-чагарничкового ярусу 120-річних дубових насаджень і 1-10-річних рослинних угруповань є низькою (індекс Сьоренсена-Чекановського в межах 0,27-0,44). Натомість встановлено високу видову подібність флористичного складу трав’яно-чагарничкового ярусу 40-річних культур дуба з усіма віковими категоріями. Величина індексу видової подібності змінюється у межах 0,72 – у віці 10 років, 0,79 – у 20, 0,73 – у 60, 0,85 – у 80, 0,79 – у 100 років. У субклімаксових 120-річних фітоценозах трав’яно-чагарничковий ярус складається переважно з лісових видів (на 88,0%); як домішки траплялися лучні (8,0% видового складу) та болотні (4,0%) види. Після суцільної рубки і створення лісових культур у 1-річних рослинних угрупованнях частка лісових видів становила 32,9%, світлолюбних лучних та рудеральних – по 25,7%, узлісних – 8,9%.
У трав’яно-чагарничковому ярусі угруповань усіх вікових категорій переважають трав’яні багаторічники, їх участь є максимальною у материнських 120-річних фітоценозах (96,0%).
16
Huz, M. M., A. P. Ivaniuk, M. M. Korol та T. V. Fennuch. "Особливості росту кедра атласького (Cedrus Atlantica (Endl.) Manetti ex Carrière) у лісових культурах Закарпаття". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 5 (2019): 12–16. http://dx.doi.org/10.15421/40290502.
Full textAbstract:
Наведено коротку характеристику кедра атласького та досліджено історію створення насаджень інтродуцента на території держлісфонду державного підприємства "Мукачівське лісомисливське господарство". Встановлено, що оптимальними умовами для культивування кедра атласького в лісових культурах є свіжі й вологі грудові типи лісорослинних умов (D2-3) у передгірській частині Закарпаття до висоти 600 м н.р.м. Визначено показники продуктивності насаджень досліджуваної породи. Встановлено, що в дібровних типах лісорослинних умов кедр атласький на Закарпатті перевершує таксаційні показники аборигенних деревних порід. Порівняльна оцінка лісівничо-таксаційних показників, у розрізі кожної зростаючої породи на досліджуваній ділянці, свідчить, що кедр атласький характеризується кращими показниками розвитку. Запас досліджуваного деревостану, де склад є таким – 8Кда1Яц1См+Клг+Лпд, у 40 річному віці становить 293 м3/га і середній приріст за запасом відповідно – 7,1 м3/га рік. Встановлено, що мішані насадження кедра атласького за середньою висотою та діаметром достовірно вищі, порівняно із чистими деревостанами в однакових ґрунтово-кліматичних умовах Закарпаття. Розпочаті дослідження мають на меті встановлення перспектив використання породи у лісокультурному виробництві регіону, визначення ступеня натуралізації виду та агресивності його поведінки щодо автохтонних деревних видів рослин у корінних типах лісу.
17
Саюк, О. А., Р. М. Трояченко та І. О. Павлюк. "Видовий склад бур’янового компоненту агроценозу картоплі". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2019): 35–40. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.01.04.
Full textAbstract:
Мета статті – дослідження видового та кількісного складу бур’янового компоненту агроценозу картоплі в умовах Черняхівського району Житомирської області.
Методика дослідження. У процесі дослідження використано такі наукові методи: аналізу і синтезу (визначення фактичної забур’яненості насаджень картоплі, видового складу бур’янів); теоретичний пошук і абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); графічний (відображення результатів дослідження графічно).
Результати дослідження. У статті наведено результати дослідження щодо вивчення видового складу бур’янового компонента агроценозу картоплі та його розвитку протягом вегетації культури. Дослідження проводили шляхом кількісного підрахунку чисельності бур’янів протягом вегетації картоплі та визначення їх видового складу. Встановлено, що бур’янова синузія насаджень картоплі представлена однорічними пізніми ярими видами (63,2 %). Протягом вегетації рослин картоплі спостерігається збільшення ступеня забур’янення агроценозу картоплі від 9,9 шт./м2 (у фазу сходів) до 49,9 шт./м2 (перед збиранням урожаю).
Елементи наукової новизни. Встановлено видовий та кількісний склад бур’янового компоненту агроценозу картоплі та його розвиток протягом вегетації культури.
Практична значущість. Знання видового складу бур’янів у насадженнях картоплі, терміни появи їх сходів, кількісний склад досліджуваного шкідливого організму дасть змогу використати найбільш ефективні заходи регулювання чисельності бур’янів з метою отримання максимального врожаю.
The purpose of the article is studying species and quantity composition of the weed component of potato agrocenosis in the conditions of Cherniakhivskyi district of Zhytomyr region.
Methods of research. In the process of the research, the following scientific methods were used: analysis and synthesis (determining the actual weed infestation of potato plantings, species composition of weeds); theoretical search and abstract-logical (theoretical generalizations and formulation of conclusions); graphic (reflecting the research results graphically).
The research results. The research results as to the species composition of the weed component of potato agrocenosis and its development during the crop vegetation period have been presented in the article. The research has been carried out by quantitative calculating the number of weeds during potato vegetation and determining their species composition. It has been established that weed synusia of potato plantings are represented by annual late spring species (63.2 %). During potato plants vegetation, the increase in the degree of weed infestation of potato agrocenosis from 9.9 pcs./m2 (in the phase of sprouts) to 49.9 pcs./m2 (before harvesting) has been observed.
The elements of scientific novelty. The species and quantity composition of the weed component of potato agrocenosis and its development during the crop vegetation has been established.
Practical significance. The knowledge of the species weed composition of in potato planting, the terms of their germination, the quantitative composition of the studied harmful organism will make it possible to use the most effective measures to regulate the number of weeds in order to obtain maximal yield.
18
Goychuk, Anatoliy, Valentin Drozda та Marina Shvets. "Ризик зникнення берези повислої в Житомирському Поліссі України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 17 (25 жовтня 2018): 16–25. http://dx.doi.org/10.15421/411816.
Full textAbstract:
З’ясовано причини усихання березових насаджень у Житомирському Поліссі України. Акцентовано увагу на глибокій патології берези повислої, яка спричинена комплексом факторів і передусім пов’язана з бактеріальною етіологією. Встановлено, що мокра деревина у стовбурі беріз – бактеріального походження. Відібрано зразки деревини й ексудату для лабораторних досліджень із рослин, які мали яскраво виражені ознаки патології (тріщини, здуття). Експериментально доведено, що збудником бактеріозу берези повислої є фітопатогенна бактерія-полібіотроф Enterobacter nimipressuralis Carter, яка спричинює водянку хвойних і листяних лісових деревних рослин.
Встановлено, що на ступінь всихання беріз дещо впливає склад насаджень – складні за формою і мішані за складом деревостани є стійкішими до бактеріозу. Поширеність бактеріальної водянки в березових насадженнях різних вікових груп зростає зі збільшенням їхнього віку і зниженням повноти. Відзначено неоднаковий ступінь ураження бактеріальною водянкою різних груп рослинних асоціацій: чорницевих, злакових, зеленомохових та вересових.
Під час обстеження стовбурів модельних дерев виявлено закономірність висотного розташування осередків ураження. Наведено дані щодо характеру типу ураження і щільності розташування виразок на стовбурі, описано видовий склад і рівень домінування рогохвостів, котрі екологічно та трофічно пов’язані з березою повислою.
19
Петришин, Г. П., та Г. Б. Лукащук. "Історичний генезис та структура дендрофлори курортного парку у Брюховичах біля Львова". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.36930/40310405.
Full textAbstract:
Наведено результати історичного аналізу та еволюції зелених насаджень курортного парку у смт Брюховичі, площею 10 га, закладеного на зламі ХІХ-ХХ ст. під керівництвом головного садівника Львова Арнольда Рерінга. Встановлено, що колишній курортний парк на сьогодні не є цілісним об'єктом та не має жодного природоохоронного статусу. З'ясовано, що територія парку зазнає значного антропогенного впливу, що позначилось на його фрагментації, деградації планувальної структури та поширенню забудови. Водночас спостерігається інтенсифікація його неконтрольованого заростання. У процесі історичного аналізу дендрофлори виявлено, що соснові насадження на території парку є зразком антропогенної сукцесії, яка розвивалася значно швидше, ніж лісова, а особливо в її третій стадії, коли в парку вже на початку ХХ ст. з'явилось багато листяних видів. За архівними та літературними джерелами проаналізовано планувально-стилістичні риси об'єкта та його дендрофлору. З'ясовано, що під час закладання парк формувався у пейзажному стилі, однак його видовий склад не оновлювався впродовж багатьох років, що призвело до втрати естетичності та декоративності. Виявлено, що сучасну дендрофлору парку формують 28 видів дерев і кущів, що належать до 13 родин. Встановлено, що вікова структура паркових насаджень є нерівномірною. Молоді і середньовікові особини охоплюють у середньому 20 % насаджень. Виявлено вікові особини Quercus petraea Liebl., Quercus robur L., Pinus sylvestris L. та Fagus sylvatica L., які потребують охорони. Вікові особини Quercus petraea, разом з молодими особинами формують унікальне для Львова оселище. З'ясовано, що на території парку місце декоративних видів зайняли лісові: Sambucus nigra L., Corylus avellana L., Euonymus verrucosa Scop. та E. europaea L., види роду Rubus L. Проаналізувавши дендрофлору за біоморфологічною структурою, виявлено, що панівною є група дерев – 20 видів. Із загальної кількості групи дерев переважають листопадні – 17 видів; вічнозелених є тільки 3 види. Група кущів – 8 видів, серед яких переважають листопадні (6 видів). Рівень збереженості цього парку оцінено на два бали. Об'єкт потребує подальшого моніторингу зелених насаджень та розроблення проєкту відновлення, впорядкування території та надання відповідного охоронного статусу.
20
Кузьович, В. С., Д. І. Бідолах, С. М. Підховна, О. Б. Тиманська та Ю. Г. Гринюк. "Впорядкування зелених насаджень та благоустрій території Лановецького зооботсаду в Тернопільській області". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (2020): 18–23. http://dx.doi.org/10.36930/40300303.
Full textAbstract:
Наведено результати проведення інвентаризації деревно-кущових рослин Лановецького зооботсаду із застосуванням сучасного інструментарію (використання даних GPS–інвентаризації, відкоригованих за матеріалами дистанційного зондування в геоінформаційних системах з моделюванням та тривимірною візуалізацією у програмах комп'ютерного проектування). Встановлено та проаналізовано видовий склад насаджень об'єкта дослідження, наведено його фітосанітарну, естетичну та якісну характеристики, визначено типи садово-паркових ландшафтів зооботсаду. За результатами таксаційної інвентаризації зелених насаджень зоологічного парку "Лановецький зооботсад" виявлено 69 видів і форм дендрофлори. Як свідчать дані фітосанітарного стану деревної рослинності, переважна кількість дерев належить до категорій стану "добрий" (55 % від загальної кількості рослин), "задовільний" (23 %) або "незадовільний" (22 %). Показник життєвого стану деревостану, з огляду на кількісні характеристики дерев парку, становить 84 %, що відповідає оцінці "добре". Серед деревних насаджень парку виявлено 324 дерева із фаутами (15,5 % від усіх дерев). Виконано аналіз тваринного світу зоологічної частини ботсаду. Розроблено проектні пропозиції щодо ландшафтно-архітектурного оформлення території зооботсаду у вигляді картографічних матеріалів та тривимірного макету у комп'ютерній програмі Realtime Lamdscaping Architect 16. Створення електронного макету-основи території з нанесеною деревно-кущовою рослинністю дало змогу змоделювати у комп'ютерній програмі часові зміни та перетворення внаслідок реконструкції зоологічного парку. Опрацьовано нові підходи щодо способів проведення комплексної оцінки ландшафтно-планувальної структури території. Проаналізувавши стан зелених насаджень на території об'єкта, з'ясовано, що на сьогодні потрібно здійснити комплекс заходів щодо відновлення естетичного вигляду насаджень, забезпечити належний рівень подальшого їх функціонування та створити нові декоративні деревно-кущові та квітникові композиції.
21
Tokar, O. Ye, M. M. Korol та M. I. Gusti. "Оцінювання запасів вуглецю у фітомасі лісових насаджень заповідних територій Українських Карпат". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 5 (2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.36930/40310506.
Full textAbstract:
Визначено запаси вуглецю у різних компонентах фітомаси лісових насаджень (хвоя/листя, гілки, стовбур, корені, підріст, підлісок і живий надґрунтовий покрив) заповідних територій Українських Карпат методом "знизу-вгору" на основі прямих підрахунків запасів окремих складників фітомаси і щільності деревини за породами. Для обчислення маси компонентів фітомаси використано алометричні рівняння. Заміри та встановлення лісотаксаційних показників дерев, а також їх геолокацію (координата кожного дерева) проведено на 54 пробних площах заповідної зони Національного природного парку (НПП) "Сколівські Бескиди" та 20 пробних площах природного заповідника (ПЗ) "Ґорґани" з використанням Field-Map, прив'язку пробних площ до системи координат (WGS-84) здійснено GPS-навігатором. Отримані лісотаксаційні заміри попередньо оброблено у середовищі MS Excel, пізніше їх вносили у базу даних у середовищі MS Access для подальшого аналізу. За базову одиницю розрахунку запасу вуглецю для насаджень взято пробну площу із врахуванням її лісівничо-таксаційних показників (породний склад, середній вік, клас бонітету, відносна повнота деревостану). Унаслідок обчислень встановлено, що щільність запасів вуглецю у фітомасі лісових насаджень НПП "Сколівські Бескиди" становить 244 т/га, а у фітомасі ПЗ "Ґорґани" – 205 т/га. Запас вуглецю у фітомасі насаджень бука лісового у НПП "Сколівські Бескиди" становить 1,1 Мт, а у фітомасі насаджень ялиці білої – 0,3. Визначено запаси вуглецю у різних компонентах фітомаси лісових насаджень заповідних територій Українських Карпат методом "знизу-вгору" на основі прямих підрахунків запасів окремих складників фітомаси і щільності деревини за породами з використанням алометричних рівнянь. На основі експериментальних досліджень (54 пробні площі заповідної зони Національного природного парку "Сколівські Бескиди" та 20 пробних площ природного заповідника "Ґорґани") встановлено, що щільність запасів вуглецю у фітомасі лісових насаджень НПП "Сколівські Бескиди" – 244 т/га, а у фітомасі ПЗ "Ґорґани" становить 205 т/га. Найбільша щільність запасів вуглецю наявна у букових насадженнях.
22
Musienko, S. I., M. G. Rumyantsev, O. M. Tarnopilska, V. V. Bondarenko, V. A. Lukyanets та O. V. Kobets. "Особливості лісового фонду рекреаційно-оздоровчих лісів Лівобережної України". Forestry and Forest Melioration, № 138 (21 червня 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.138.2021.9.
Full textAbstract:
На основі аналізу повидільної таксаційної бази даних ВО «Укрдержліспроект» визначено площу й запас рекреаційно-оздоровчих лісів у межах Лівобережної України. Виявлено, що найбільша частка площі цих лісів зосереджена в межах Лівобережного Степу (38,1 %), дещо менша (34,2 %) ? у Лівобережному Лісостепу, найменша (15,5 %) – у Лівобережному Поліссі. Видовий склад рекреаційно-оздоровчих лісів є різноманітним і суттєво різниться за кількістю лісоутворювальних порід залежно від природної зони. Виявлено, що в Лівобережному Поліссі найбільшою є частка площі лісів досліджуваної категорії в умовах свіжого субору, в Лівобережному Лісостепу – свіжого груду, а в Лівобережному Степу – сухого груду. Вікова структура насаджень у рекреаційно-оздоровчих лісах регіону досліджень є розбалансованою із суттєвим переважанням середньовікових насаджень (близько 60 % від загальної площі). Переважна більшість рекреаційно-оздоровчих лісів є середньоповнотними (із відносною повнотою 0,7–0,8) та ростуть за І–ІІ класами бонітету.
23
Kurnytska, M. P. "Архітектурно-планувальні особливості формування вуличних насаджень міста Львова". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 6 (2018): 35–38. http://dx.doi.org/10.15421/40280606.
Full textAbstract:
Проаналізовано принципи, прийоми та планувальні особливості озеленення вздовж основних вулиць Франківського району Львова. Здійснено огляд сучасних досліджень у сфері вуличного озеленення. Наведено технічну характеристику десяти вулиць міста за їх параметрами, планувальною структурою та орієнтацією за сторонами світу. Вивчено породний склад рядових посадок, який загалом налічує 20 видів дерев. Проаналізовано їх розміщення, умови зростання, кількісні та якісні показники озеленення досліджених об'єктів. Виявлено присутність у цьому районі всіх найтиповіших прийомів вуличного озеленення. Найчастіше трапляються посадки одного ряду дерев між проїзною частиною і тротуаром чи лише смуги газону. Значне переважання дерев у лунках виявлено за умов щільної забудови району. Встановлено залежність рівня озеленення обраних вулиць від характеру і часу забудови: у старій частині довжина ділянок дороги зі зеленими насадженнями змінюється в межах 46,1–60,6 %, тоді як нові мікрорайони з магістральними дорогами добре озеленені майже по всій довжині. Виявлено порушення щодо розмірів садивних площ, а також розташування насаджень вздовж вулиць. Оцінено функціональну здатність придорожніх зелених смуг. Зафіксовано проблеми під час проектування нових посадок. Узагальнено основні недоліки озеленення вздовж відібраних для дослідження вулиць.
24
Бойко, Т. О. "Фітосанітарний стан зелених насаджень міста Херсон". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (2020): 67–72. http://dx.doi.org/10.36930/40300412.
Full textAbstract:
Проаналізовано фітосанітарний стан зелених насаджень міста Херсон, багатий видовий склад дерев і кущів якого зумовили широкий спектр патогенних організмів та шкідників, що їх уражають. З'ясовано, що підвищення техногенного навантаження в урбанізованих екосистемах призвели до зниження життєздатності деревних рослин-едифікаторів Херсона. Встановлено, що патогенними організмами уражаються 45 видів досліджених деревних рослин міста. Виявлено, що найбільш вразливими до патогенних організмів є Acer negundo L., A. platanoides L., A. saccharinum L., Quercus robur L., Tilia cordata Mill., Aesculus hippocastanum L., Juglans regia L., Fraxinus excelsior L. За інтенсивністю пошкодження, яке впливає на життєвий стан рослин та їх декоративність, найбільш вразливими до дії фітопатогенів та ентомошкідників виявились Aesculus hippocastanum L., Buxus sempervirens L., Buxus sempervirens (Du Roi) Moench, Prunus divaricata Ledeb., Rosa canina L., Pinus pallasiana D. Don, Picea pungens Engelm., Juniperus virginiana L. З'ясовано, що низка дерев і кущів (Quercus rubra L., Betula pendula Roth, Betula pubescens Ehrh., Cotinus coggyria Scop., Sophora japonica L., Gymnocladus dioicus (L.) Koch, Mahonia aquifolium (Purh.) Nutt., Maclura acuminata L., Populus simonii Carr., Eucomia ulmoides Oliv., Albizia julibrissin Durazz, Symphoricarpos albus (L.) Blake, Ginkgo biloba L., Taxus baccata L.) є стійкими до дії шкідників та хвороб. Дослідження показали, що різні типи насаджень відрізняються за видовим складом патогенних організмів, а також за інтенсивністю пошкодження рослин-господарів. У паркових насадженнях частіше трапляються хвороби та шкідники листя або хвої деревних рослин. У вуличних насадженнях деревні рослини частіше пошкоджуються збудниками стовбурових і кореневих гнилей, листя рослин пошкоджуються американським білим метеликом та комахами-мінерами. Появі уражень та захворювань сприяють перестиглий вік насаджень, велике рекреаційне навантаження на зелені зони, а також відсутність регулярного кваліфікованого догляду за насадженнями. Тому на території дослідження рекомендовано проведення рубок формування та вибіркових санітарних рубок, а також регулярне та своєчасне здійснення агротехнічних заходів.
25
Denysyuk, Natalya. "Аналіз стану зелених насаджень Парку молоді міста Рівне". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 8(381) (16 лютого 2019): 33–39. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-33-39.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано видовий склад зелених насаджень Парку молоді м. Рівне. Визначено, що його дендрофлора нараховує 66 видів, які належать до 23 родин відділів Pinophyta і Magnoliophyta. Найбільшою кількістю видів та форм представлено родини Rosaceae, Cupressaceae, Pinaceae, Oleaceae, Salicaceae, Aceraceae (74,1 %). Домінують тут Thuja occidentalis, Pinus sylvestris, Betula pendula, Aesculus hippocastanum, Picea pungens, Pinus abies, Salix alba, Robinia pseudoacacia. Серед чагарників переважають Syringa vulgaris, Forsythia suspense (10,02 %). Інтродукованих видів маємо 69,67 % від загальної кількості деревно-чагарникових рослин. За вибагливістю до вологи (за С. С. П’ятницьким, В. Я. Заячуком) дендрофлора парку представлена таким чином: мезофіти – 40,3 %; ксеромезофіти – 30,59 %; ксерофіти – 14,05 %; мезоксерофіти –7,69 %; мезогігрофіти – 6,44 %; гігрофіти – 0,93 %. За вибагливістю до родючості ґрунту екологічні групи деревних і кущових насаджень (за С. С. П’ятницьким) у парку є такими: оліготрофи – 53,73 %; мегатрофи – 28,18 % та мезотрофи – 18,09 %. За вибагливістю до світла (за В. Я. Заячуком) найчисленніші відносно тіньовитривалі, тіньовитривалі та дуже світлолюбні деревно-чагарникові рослини. Установлено, що газостійких дерев і кущів у парку нараховується 61,72 %, середньогазостійких – 11,1 %. У задовільному стані зперебувають 78 % дерев та кущів парку, 15 % – у доброму стані, у незадовільному – 7 %. Більшість дендрофлори (63,8 %) за ознакою довговічності представлено мало- й недовговічними породами дерев і кущів. Це свідчить про потребу часткового оновлення паркового комплексу, доповнення наявного асортименту зелених насаджень довговічними та швидкорослими породами й формами дерев і кущів, стійкими до антропогенних впливів, хвороб та шкідників.
26
Adamenko, S. A. "Підсумки інвентаризації Pinus Nigra Arn. у складі вуличних насаджень міста Умань". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (2019): 60–63. http://dx.doi.org/10.15421/40290712.
Full textAbstract:
Досліджено таксономічний склад та проведено географічний аналіз P. nigra у вуличних насадженнях Умані. На підставі відповідності віковим параметрам діаметра та висоти її окремих екземплярів, відзначено високу стійкість рослин до складних умов урбанізованого середовища та встановлено перспективність використання виду, за дії на нього чисельних антропогенних факторів. Результати показують, що всі досліджувані рослини P. nigra мають високі показники життєздатності та належать до першої групи перспективності. Значення акліматизаційних чисел свідчать про перспективність інтродукції P. nigra та успішність акліматизації в умовах урбанізованого середовища. Оцінивши декоративні якості P. nigra, виявлено, що в основному вона виділяється на фоні інших видів своєю компактною овальною чи конусоподібною кроною, темно-сірою з різними відтінками тріщинуватою корою та довгою темно-зеленою хвоєю. Саме завдяки цим якостям вона зберігає привабливий вигляд протягом усього року, навіть у зимовий період. На підставі отриманих результатів, сумарний річний показник декоративності основних ознак P. nigra становить 4 бали і свідчить про наявність високих декоративних якостей рослин цього виду. Отже, використання P. nigra в урбанізованому середовищі покращує екологічні умови міста та позитивно впливає на емоційний стан населення.
27
Matsiakh, Iryna, та Volodymyr Kramarets. "Інвазії комах-філофагів на територію України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 20 (4 червня 2020): 11–25. http://dx.doi.org/10.15421/412001.
Full textAbstract:
Інвазійні види комах є важливим чинником, який суттєво впливає на стан дерев у лісах і насадженнях населених пунктів. Встановлено видовий склад найбільш небезпечних видів інвазійних комах-філофагів (фоліофагів), які проникли на територію України. Охарактеризовано біологічні особливості інвазійних філофагів із груп: комахи із гризним ротовим апаратом, комахи мінуючі, комахи із колюче-сисним ротовим апаратом, галоутворюючі комахи. Виявлено найбільш небезпечні види інвазійних комах філофагів та охарактеризовано їхній вплив на стан лісів і зелених насаджень населених пунктів. Серед комах-інвайдерів є види, які успішно акліматизувалися, поширилися практично всією територією України та суттєво впливають на стан лісів і насаджень населених пунктів: Hyphantria cunea, Camerarіa ohrіdella, Macrosaccus robiniella. В останні роки значну небезпеку становить подальше поширення та наростання чисельності низки комах: Aproceros leucopoda, Corythucha arcuata, Metcalfa pruinosa. Окрім цього, у зелених насадженнях населених пунктів масово поширюються та завдають шкоди Cydalima perspectalis, Corythucha cіlіate, Halyomorpha halys, Igutettix oculatus. Основним шляхом поширення інвазійних комах в Україні є торгівля садивним матеріалом та декоративними рослинами. Використання хімічних і механічних методів для боротьби з поширенням інвазійних комах-філофагів не забезпечує достатнього ефекту. Природний контроль над інвазійними комахами можливий у випадку формування ефективного паразитарного комплексу, який, у поєднанні з іншими заходами, у майбутньому може стати основою інтегрованого захисту лісів та зелених насаджень населених пунктів.
28
Kovalevskii, S. B., та R. Ya Tatarchuk. "Культивари роду Thuja L. та Juniperus L. в кам'янистих садах Києва". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 13–17. http://dx.doi.org/10.15421/40281002.
Full textAbstract:
Наведено результати вивчення інтродукційного потенціалу хвойних рослин роду Thuja L. та Juniperus L. в кам'янистих садах києва. В основу досліджень покладено матеріали обстеження кам'янистих садів м. Києва. Подано асортимент найпоширеніших культиварів та їхню коротку характеристику. Проаналізовано видовий склад існуючих насаджень та перспективу збагачення таксономічного складу кам'янистих садів. Дослідженнями встановлено, що основу видового різноманіття в кам'янистих садах складають вічнозелені рослини, переважно карликових і сланких форм. Колоновидні та конусовидні культивари висотою понад 2 м трапляються у великих за площею кам'янистих садах. Наведено порівняльну характеристику на прикладі кам'янистих композицій НБС ім. М. М. Гришка НАН України. Запропоновано проектні пропозиції використання хвойних рослин у кам'янистих композиціях. Під час підбору рослин враховано їхні декоративні властивості (забарвлення хвої, форму крони), вимоги до інтенсивності сонячного освітлення впродовж дня та ґрунтових умов. Розроблено модель кам'янистого саду з вічнозелених рослин. Культивари роду Thuja L. та Juniperus L. надають кам'янистому саду неповторної чарівності впродовж року. Окрім цього, поєднання хвойних рослин із камінням має особливий ефект.
29
Kovalevskii, S. B., S. S. Kovalevskii та A. L. Dolid. "Стан лісових ділянок ДП "Сарненське ЛГ", порушених внаслідок незаконного видобутку бурштину". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (2019): 96–100. http://dx.doi.org/10.15421/40290719.
Full textAbstract:
Наведено аналіз вивчення питання незаконного видобутку бурштину на лісових землях державних лісогосподарських підприємств Західного Полісся України. Проаналізовано наявні публікації з цього питання. Встановлено площі пошкоджених внаслідок незаконного видобутку бурштину лісових ділянок на території ДП "Сарненське лісове господарство". Досліджено масштаби знищення деревно-чагарникової рослинності. Виявлено закономірності зміни рівня ґрунтових вод та трансформації ґрунтів унаслідок різних способів видобутку бурштину. Оцінено вплив наслідків зміни гідрології та ґрунтових умов на стан досліджуваних ділянок, видовий склад рослинності. З'ясовано співвідношення площ пошкоджених ділянок за бонітетною структурою та видовим складом насаджень до моменту проведення незаконного видобутку бурштину. Досліджено та проаналізовано співвідношення між порушеними площами та віковою складовою деревостану. Охарактеризовано зміни видового складу надґрунтового покриву та деревних рослин. Встановлено негативний вплив незаконного видобутку бурштину на зміну екологічного стану ділянок, лісових масивів, довкілля, що призводить бо порушення балансу в природі. Виявлено можливості та особливості появи природного поновлення деревно-кущових видів на ушкоджених ділянках залежно від способів та інтенсивності видобутку бурштину. З'ясовано можливі шляхи подальшого відновлення пошкоджених лісових ділянок та проведення дендрорекультивації.
30
Oleksiychenko, N., та M. Mavko. "Формування та оцінювання колориту паркових ландшафтів міста Києва". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (14 січня 2018): 49–54. http://dx.doi.org/10.15421/411505.
Full textAbstract:
Висвітлено актуальність і місце колористики у сучасному ландшафтному дизайні, проаналізовано наукові роботи у цьому напрямі та у сфері психології кольору, проведено розподіл кольорів за впливом на діяльність людини, визначено функціональне призначення та зонування шести парків Києва. На основі посезонного аналізу колориту парків Києва виявлено низку особливостей, які впливають на колорит паркового середовища, зокрема: дендрологічний склад насаджень, наявність запозичених ландшафтів, водойм, складність паркового рельєфу. За результатами розроблених методик оцінювання та поліпшення колориту парків відповідно до їх функціональних особливостей, виділено напрями поліпшення наявного колориту різних функціональних зон (підібрано відповідні кольорові гами та носії кольору), що сприятиме формуванню психологічно комфортного паркового середовища.
31
Olijnyk, V. S., та A. Yu Rak. "Шляхи посилення захисних властивостей і стійкості лісів Скибових Горган". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (2018): 9–14. http://dx.doi.org/10.15421/40280501.
Full textAbstract:
Охарактеризовано природні умови, лісистість водозборів і породний склад лісів гірського ландшафту Скибових Горган в Українських Карпатах. Наведено емпіричні залежності лісових площ, відсотка лісистості та часток ялинових, ялицевих і букових насаджень від гіпсометричних рівнів гірських водозборів. Висвітлено динаміку лісового покриву за останні 40 років. Проаналізовано поширення шкідливих стихійних явищ – снігових лавин, паводкового стоку, ерозійно-селевих, осипних і зсувних процесів, а також вітровалів і сніголомів лісу та всихання ялинників для різних висотних поясів і смуг рослинності –ялинових, буково-ялицево-ялинових і буково-ялицевих лісів. Рекомендовано систему лісівничо-технічних, лісівничо-фітомеліоративних, лісогосподарських і комплексних природоохоронних заходів щодо запобігання шкідливим процесам для різних висотних рівнів гірських схилів. Запропоновано шляхи застосування основних і допоміжних заходів протидії стихії. Відзначено актуальність оптимізації лісистості водозборів, відтворення корінних лісостанів, природоощадного вдосконалення рубок головного користування і ведення лісового господарства на водозбірному принципі. Наведено сучасні й оптимальні для водоохоронно-захисної ролі та стійкості лісів показники лісистості водозборів і частки ялинових насаджень у межах висотних смуг і поясів рослинності. Висвітлено основні напрями міжгалузевої природоохоронної діяльності на головних річкових басейнах Горган.
32
Savosko, V., Yu Lykholat, K. Domshyna та T. Lykholat. "Екологічна та геологічна зумовленість поширення дерев і чагарників на девастованих землях Криворіжжя". Journal of Geology, Geography and Geoecology 27, № 1 (2018): 116–30. http://dx.doi.org/10.15421/111837.
Full textAbstract:
Протягом 2006–2017 років маршрутним та рекогносцирувальним методами встановили пооб’єктний флористичний склад деревних та чагарникових видів на теренах усіх різновидів девастованих земель Криворіжжя: бортах відпрацьованих кар’єрів, відвалах / териконах / кавальєрах, хвостосховищах, покинутих промислових майданчиках, зонах обвалення гірничорудних, металургійних, будівельних та цементних підприємств. Результати, висновки та рекомендації. На девастованих землях Криворіжжя виявлено 55 видів дерев та чагарників, які належать до 33 родів, 18 родин та одного відділу (Покритонасінні). Найбільш поширені – середньовибагливі до рівня зволоження та родючості ґрунтів, світлолюбні, інтродуковані види. Різноманіття екологічних умов девастованих земель, тривалість формування рослинного покриву на цих теренах зумовлюють збільшення кількості таксонів деревно-чагарникових видів та зменшення питомої ваги аборигенних видів. Кількість атмосферних опадів викликає тенденцію до збільшення питомої ваги чагарників. Території девастованих земель, що містять одночасно пухкі та скельні гірські породи, найбільш перспективні для створення деревно-чагарникових насаджень без попереднього нанесення шару родючого ґрунту. Мезо- та мікрозападини, нижня частина схилу, а також частина берм, що безпосередньо прилягає до схилу, – це найбільш перспективні місця, де доцільно починати створення таких насаджень. Рекомендовані перспективні види дерев та чагарників для фіторекультивації девастованих земель Криворіжжя та інших промислових регіонів. При цьому, деревні види є більш пріоритетними для фіторекультивації земель, які розташовані у північно-степовій зоні. В той час, як чагарникові видидоцільно використовувати для фіторекультивації в регіонах, котрі розташовані у центрально-степовій зоні. Добираючи види дерев та чагарників для створення насаджень на девастованих землях, необхідно також ураховувати можливість їх некерованого використання як джерела харчової та лікарської сировини.
33
Adamenko, S. A. "Інвентаризація та оцінювання стану насаджень скверу біля обеліску слави в селі Межирічка". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 6 (2019): 32–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290606.
Full textAbstract:
Досліджено видовий склад дендрофлори скверу обеліску Слави в с. Межирічка Голованівського району Кіровоградської області. Виявлено, що на території парку зростає 34 екземпляри хвойних і листяних деревних порід. Переважно це Acer negundo L. та Robinia pseudoacacia L., інші листяні перебувають у меншій кількості. З хвойних порід присутні Pinus nigra Arn. та Picea abies L. Оцінено відповідність вимог дерев до екологічних умов території скверу. Згідно з результатами дослідження, усі екземпляри належать до ослаблених дерев та за шкалою Л. П. Рисіна отримують оцінку 1. За відношенням до вмісту поживних елементів у ґрунті найчисельнішою є група мезотрофів. Відносно вибагливості рослин до освітлення, за С. С. П'ятницьким, найбільшу групу складають світлолюбні (малотіньовитривалі) – 50 %. Обстеження насаджень на наявність ураження хворобами та шкідниками показало, що їхніх відсоток знаходиться в межах 35 %. Найбільше уражень хворобами мали такі деревні породи, як T. cordata та J. regia. Найпоширенішими серед комах є мінуюча міль та гусінь кукурудзяного (стеблового) метелика. З оцінки життєздатності деревних насаджень скверу для встановлення відповідності умовам зростання видно, що 73,5 % від їх загальної кількості знаходяться в задовільному стані. Встановлено, що сквер перебуває у відносно задовільному стані. Для покращання його декоративних якостей і повноцінного виконання ними всіх передбачуваних функцій надано відповідні рекомендації.
34
Bojko, T. Gh, M. V. Ruda, I. Ya Kazymyra, M. M. Paslavskyi, S. O. Sokolov та S. V. Petrenko. "Значення екотонів захисного типу у зменшенні акустичного навантаження на шляхах залізничного транспорту". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 6 (2019): 58–66. http://dx.doi.org/10.15421/40290612.
Full textAbstract:
За результатами аналізу вітчизняних та іноземних літературних джерел запропоновано один із найбільш інноваційних шляхів забезпечення стійкості антропогенно змінених екосистем – створення системи екотонів захисного типу, що дасть змогу забезпечити екологічну безпеку на шляхах залізничного транспорту, використовуючи виключно природні меланізми захисту довкілля. На дослідних ділянках описано таксономічну структуру лісових рослинних угруповань, фітоценотичну активність видів у лісових угрупованнях та розраховано зімкнутість, життєздатність деревостану, а також його проективне вкриття. Для визначення шумового ефекту проаналізовано шумопроникність лісових смуг і розсіювання звукових потоків від дії насадження. На підставі досліджень і розрахунків визначено зону звукової тіні, яка залежить від розмірів перешкоди і довжини звукової хвилі. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають такі чинники, як ширина смуги, дендрологічний склад і конструкція насаджень. За результатами проведеного однофакторного дисперсійного аналізу підтверджено, що досліджувані ділянки колії Львівської залізниці достовірно різняться між собою за цими даними. Результати досліджень також були піддані кореляційному аналізу, розраховано коефіцієнти парної кореляції структурних показників екотонів захисного типу із зниженням акустичного навантаження на ділянках колій Львівської залізниці. Завдяки цьому достовірно встановлено взаємозв'язок з відстанню, горизонтальною зімкнутістю деревного пологу, відстанню між деревами, висотою штамба і щільністю крони. На основі цього розраховано рівняння множинної регресії для комплексної оцінки зниження акустичного навантаження та прогнозування зниження рівня шуму із заданими параметрами екотонів захисного типу.
35
Ivanchenko, Olga. "Taxonomic composition and a vitality state of tree plantations st. Yu. Savchenko Dnipro city." Problems of bioindications and ecology 23, no. 2 (2018): 80–96. http://dx.doi.org/10.26661/2312-2056/2018-23/2-06.
Full text
36
Khlystun, N. Ya, та O. V. Nichiporenko. "Дослідження впливу негативних чинників на насадження інтродукованих видів дендрофлори національного природного парку "Вижницький"". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (2019): 38–40. http://dx.doi.org/10.15421/40290107.
Full textAbstract:
Виявлено, що видовий склад дендрофлори національного природного парку "Вижницький" нараховує 58 видів дерев та чагарників, які об'єднані у 38 родів, 22 родини та належать до двох відділів: Pinophyta та Magnoliophyta. Національний природний парк "Вижницький" знаходиться в південно-західній частині Чернівецької області в низькогір'ях Буковинського сектору Скибової зони Карпат. Адміністративно парк розташований у межах Вижницького району Чернівецької області та його площа становить 11238 га і містить землі Баганянської, Виженської, Черешенської сільських рад, Берегометської селищної ради і Вижницької міської ради. Причому інтродукованих є тільки 8 видів: Pinus strobus L., Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco, Robinia psevdoacacia L., Juglans mandshurika Maxim, Juglans regia L., Juglans nigra L., Phellodendron amurense Rupr., Quercus borealis Michx. Встановлено, що деревні інтродуценти займають всього 3 % від площі НПП, причому найбільшу площу серед інтродукованих видів займає Quercus borealis – 279,6 га, що становить 85,6 % площі, зайнятої інтродуцентами. Виявлено, що за походженням інтродуковані види дендрофлори поділяються на 3 групи і найбільше серед них видів, що мають північноамериканське походження (62,5 %). На другому місці знаходяться види – вихідці з Азії (25 %). Найменше серед інтродукованих видів дендрофлори Національного природного парку середземноморських видів (12,5 %). Встановлено, що насадження інтродуцентів перебувають на першій стадії дигресії і основними негативними чинниками, які впливають на стан насаджень, є засмічення території рекреантами, випас худоби та збір грибів. Досліджено, що для покращення ситуації необхідно огородити підріст, організувати збір насіння інтродуцентів та вирощування їх у розсаднику, покласти на майстра обходу контроль за своєчасним прибиранням території.
37
Петришин, Г. П., С. П. Тупісь, Я. О. Онуфрів та Г. Б. Лукащук. "Обґрунтування природної цінності території "Дублянського парку" для надання статусу парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 1 (2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.36930/40310108.
Full textAbstract:
Проаналізовано ландшафтну, планувальну, просторову структури "Дублянського парку" Самбірського району Львівської області. Встановлено, що на дослідженій території відсутні ознаки функціонального зонування, немає проєкту організації його території. Об'ємно-просторова структура цього парку, в основному, представлена закритим простором. Напіввідкриті простори виявлені вздовж русла річки Веретено та алеї біля північної межі парку. Переважає лісовий тип ландшафту, який виник на місці порушеного паркового ландшафту. Залишились окремі елементи регулярного парку у вигляді ділянки перерослого грабового боскету, які потребують реконструкції та збереження. Визначено основні види деревних і трав'яних рослин, що присутні на території, запропонованій для охорони у смт Дубляни Самбірського району. У дендрофлорі дослідженого парку більшість рослин належить до відділу Magnoliophyta. Видовий склад деревних рослин представлений 39 видами, які належать до 16 родин. Серед життєвих форм, які формують основу цього парку, переважають дерева (30 таксонів). Кущі представлені такими лісовими видами: Euonymus europaeus L., Cornus sanguinea L., Rosa canina L. У складі паркового фітоценозу смт Дубляни присутні інтродуковані вікові види, а саме: Juglans nigra L. та J. мandshurica Maxim,, Phellodendron amurense Rupr, Acer sacharinum L. та A. negundo L. За таких умов зростання для цих видів характерна досить висока стійкість, деякі з них дають природне поновлення, мають історичну та ботанічну цінність. У складі трав'яних рослин, здебільшого, переважають лісові види, що свідчить про відсутність належного догляду і витіснення штучних угруповань. Найвища частота трапляння та проєктивного вкриття спостерігається у Carex brizoides L., Stellaria holostea L., Aegopodium podagraria L., Pulmonaria obscura Dumort., Galeobdolon luteum Huds. Узагальнено назрілі проблеми функціонування досліджуваного парку, встановлено причини деградації зелених насаджень, намічено невідкладні природоохоронні та ландшафтно-планувальні завдання, обґрунтовано доцільність надання парку статусу парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення у смт Дубляни Самбірського району Львівської області.
38
Ostapchuk, O. S. "СУЧАСНИЙ СТАН ДУБОВО-ЯЛИНОВИХ КУЛЬТУР ПІВДЕННОЇ ЧАСТИНИ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 10 (2015): 81–87. http://dx.doi.org/10.15421/40251012.
Full textAbstract:
Досліджено лісівничо-таксаційні показники дубово-ялинових культур в умовах свіжої грабової діброви південної частини Правобережного Лісостепу України. Порівняно фактичну та потенційну продуктивність одновікових дубово-ялинових і дубових насаджень за показниками їх росту, середньої зміни запасу, збереженості. Встановлено залежність продуктивності дубово-ялинових культур від схем змішування і схем створення. Установлено, що дуб звичайний проявляє агресивність щодо ялини, у посушливі роки він витісняє ялину зі складу насадження шляхом захоплення ґрунтової вологи, ялина втрачає біологічну стійкість і масово випадає зі складу насадження. Доведено недоцільність лісокультурного виробництва дубово-ялинових насаджень у регіоні дослідження.
39
Ткаченко, О. Б., О. І. Пашковський, О. О. Кована та Є. М. Юрченко. "Вплив системи формування кущів на склад монотерпенів винограду". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2019): 81–93. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.01.10.
Full textAbstract:
Мета статті - дослідити залежність накопичення монотерпенів у ягодах винограду сортів Ароматний та Загрей від вибору системи формування кущів.
Методика дослідження. Схема експерименту включала 4 системи штамбових кордонних формувань, що відрізнялися за висотою штамба (40, 80, 120, 160 см) та способом ведення однорічного приросту (вертикальне чи вільне). Температуру грон у період дозрівання винограду вимірювали за допомогою безконтактного пірометра. Концентрацію монотерпенів у винограді визначали методами парової дистиляції та газової хроматографії.
Результати дослідження. При вивченні температурного режиму грон у період дозрівання винограду встановлено, що найвищим значенням показника протягом дня характеризувалися грона низькоштамбових, а найнижчим - високоштамбових кущів.
Визначено доцільність високоштамбових формувань кущів сорту Ароматний для реалізації ароматичного потенціалу винограду. Застосування такого агротехнічного прийому дозволило отримати сировину з найвищою концентрацією вільної та зв’язаної фракції монотерпенів. Як основний компонент в обох фракціях було ідентифіковано ліналоол. Так само для сорту Загрей при формуванні кущів на низьких штамбах зафіксовано найвище накопичення зв’язаної фракції монотерпенів. У розрізі окремих компонентів у такій фракції превалювали гераніол, ліналоол та бета-цитронелол.
Методами кореляційного та регресійного аналізу виявлено зв'язок між загальним накопиченням зв’язаної фракції монотерпенів і окремих її компонентів, ліналоолу (сорт Ароматний) та бета-цитронелолу (сорт Загрей), та температурним режимом грон у період дозрівання винограду.
Елементи наукової новизни. Вперше в Україні вивчено вплив систем формування кущів на склад монотерпенів винограду. Встановлено доцільність диференційованого в розрізі сортів вибору агротехніки для реалізації їх ароматичного потенціалу.
Практична значущість. Одержані результати можуть застосовуватися у промисловому виноградарстві при створенні нових насаджень сортів Ароматний та Загрей з метою отримання високоякісної сировини для виноробства.
The aim of the article is to study the dependence of accumulating monoterpenes in grape berries of Aromatnyi and Zagrey varieties on the choice of bush forming systems.
The methods of research. The scheme of the experiment included 4 systems of stem boundary formations that differed in height (40, 80, 120, 160 cm) and the method of keeping one-year growth (vertical or non-positioned). The temperature of bunches during grape ripening period was measured, using a contactless pyrometer. The concentration of monoterpenes in grapes was determined by means of steam distillation and gas chromatography.
The results of the study. Studying the temperature regime of bunches during grape ripening period, we established that bunches of low-stemmed bushes were characterized by the highest index value during the day, while the bunches of high-stemmed bushes – by the lowest one.
The expediency of high-stemmed bush formations of Aromatnyi variety for realizing the grape aromatic potential has been determined. The using of this viticulture practice enabled to obtain raw product with the highest concentration of free and bound fraction of monoterpenes. Linalool was identified as the main component in both fractions. Similarly, for Zagrey variety, during bush forming on low stems, the highest accumulation of the bound fraction of monoterpenes was recorded. Geraniol, linalool and beta-citronellol prevailed in separate components of this fraction.
Using the methods of correlation and regression analysis the connection between the total accumulation of monoterpenes’ bound fraction and its separate components, linalool (Aromatnyi variety) and beta-citronellol (Zagrey variety) and the temperature of bunches during the ripening period was established.
The elements of scientific novelty. For the first time in Ukraine, the impact of bush forming systems on grape monoterpenes composition has been studied. The expediency of differentiated choosing viticulture practices in the context of varieties for the realization of their aromatic potential has been established.
Practical significance. The results can be used in industrial viticulture when creating new plantations of Aromatnyi and Zagrey varieties in order to obtain high-quality raw product for winemaking.
40
Vegera, L. V., та V. D. Mazurenko. "Створення стійких фітоценозів рододендронових садів в умовах України: передумови та підходи". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 6 (2018): 14–17. http://dx.doi.org/10.15421/40280602.
Full textAbstract:
З'ясовано основні передумови створення стійких високодекоративних фітоценозів рододендронових садів у ґрунтово-кліматичних умовах України. Узагальнено дані літературних джерел і власних досліджень щодо створення садів рододендронів в Україні. Наголошено, що перші сади рододендронів на теренах України виникли у ХХ ст. у ботанічних садах як наслідок інтродукційної роботи ботанічних установ, коли відбувалось стрімке збільшення колекційного фонду деревних рослин, зокрема і родини Ericaceae DC. та її найчисленнішого роду Rhododendron L. Висвітлено такі принципи формування та створення садів за участю рододендронів, як фітоценотичний та фізіономічний. Фітоценотичний принцип підбору рослин для формування насаджень базується на фітоценологічному вченні про сумісний ріст рослин у природі, їх склад і взаємовплив. У культурних ценозах України пейзажні картини рододендрового саду бажано створювати передусім з деревними породами, з якими вони як підлісок ростуть у природних умовах, а саме із сосною, модриною, дубом, вільхою та іншими породами із глибокою кореневою системою. Під час добору рододендронів за фізіономічним принципом потрібно враховувати силу росту та форму крони кущів, сезонну динаміку. Однак тільки комплексне застосування названих принципів у поєднанні з екологічним може сприяти підвищенню декоративності саду та адаптаційних властивостей рододендронів в умовах України.
41
Sokolova, I. N., I. N. Shvydenko та E. S. Kardash. "ПОШИРЕНІСТЬ ГРИЗУЧИХ КОМАХ-ФІЛОФАГІВ У ЛИСТЯНИХ НАСАДЖЕННЯХ м. ХАРКОВА". Ukrainian Entomological Journal 18, № 1-2 (2020): 67–79. http://dx.doi.org/10.15421/282009.
Full textAbstract:
У вуличних, паркових і лісопаркових насадженнях листяних порід м. Харкова виявлено 108 видів гризучих комах-філофагів, які умовно розподілені на групи: комахи з відкритим способом життя (61 вид) із рядів Hymenoptera (2 види) та Lepidoptera (59 видів); комахи з відкритим способом життя з ряду Coleoptera (33 види); комахи з потаємним способом життя (мінери) (14 видів) із рядів Coleoptera (2 види) та Lepidoptera (12 видів). Видовий склад гризучих комах-філофагів у Лісопарку включає 105 видів, у парках 67 видів, а у вуличних насадженнях – 33 види. Розраховані значення індексу Менхініка (DMn) становлять 10,2; 8,2 та 5,7 у насадженнях Лісопарку, парків і вулиць. Найбільшу подібність комплексів комах-філофагів виявлено у парках і Лісопарку (Cj=0,52 для Coleoptera з відкритим способом життя; Cj =0,59 для Lepidoptera та Hymenoptera з відкритим способом життя і Cj =1 для мінерів). Більшість виявлених видів комах траплялися поодиноко або зрідка. Звичайним видом в усіх типах насаджень був Xanthogaleruca luteola, у Лісопарку – Chrysomela populi та два види роду Clytra, у парках – Tomostethus nigritus, у вуличних і паркових насадженнях – Cameraria ohridella.
42
Shpak, N. P. "Плодоношення та природне поновлення Sorbus torminalis (L.) Crantz під наметом дубових насаджень у Південно-Подільському Лісостепу України". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 53–56. http://dx.doi.org/10.15421/40281011.
Full textAbstract:
Розглянуто вплив природних чинників на процеси плодоношення та природного поновлення Sorbus torminalis (L.) Crantz (береки лікарської) в дубово-грабових насадженнях. Включення Sorbus torminalis до Червоної Книги України (2009) не є достатнім для збереження цього виду та його середовища існування. Це лише початковий етап програми зі збереження на території України рідкісних і зникаючих видів. Аналізуючи плодоношення та природне поновлення популяції Sorbus torminalis на території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" та прилеглих територій проходження південно-східної межі поширення виду, з'ясовано залежність плодоношення від сумарної дії комплексу чинників: еколого-біологічних і біометричних. Серед чинників, які впливають на динаміку поновлення береки лікарської у свіжих дібровах, найголовніше значення мають: кліматичні умови, видовий склад деревостану і підросту, повнота, густота, біологія цвітіння (кількість генеративних органів), рясність плодоношення, розміри та маса плодів, особливості проростання насіння, зоогенні чинники. Посушливі 2015–2017 рр. сприяли ранньому дозріванню плодів і швидкому опаданню. Плоди дрібні переважно з однією насіниною. У 2018 р., з вологим і теплим літом, зафіксовано високу врожайність береки лікарської з великими, соковитими плодами із двома-трьома дозрілими насінинами. Встановлено, що в дубово-ясеневих насадженнях плоди найдрібніші, рясність плодоношення низька; у дубово-грабових насадженнях – рясність середня, але у дерев, які ростуть на узліссі – рясність висока. Оцінено вагомість абіотичних чинників, які впливають на проростання насіння, розвиток самосіву та підросту головних і супутніх деревних порід. За результатами польових досліджень встановлено, що молоде покоління Sorbus torminalis у дубово-грабових насадженнях поновлюється з насіння, що є своєрідним тестом оцінки життєвості виду. Територія є цінним лісовим масивом південно-східної частини Поділля. У його межах збереглися унікальні природні комплекси, тому поновлення рідкісних рослин відповідає вимогам, що ставляться до створення заказників загальнодержавного значення.
43
Bondarіeva, T. H., та O. B. Nemkovych. "ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ У ГОРІХІВНИЦТВІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 89 (2020): 40. http://dx.doi.org/10.31713/ve120204.
Full textAbstract:
Основною метою діяльності будь-якого сільськогосподарського товаровиробника є отримання прибутку у процесі виробництва, переробки та реалізації продукції. При цьому важливого значення набувають питання обліку виробничих витрат у процесі її створення, оскільки їх величина безпосередньо впливає на фінансовий результат діяльності даних суб’єктів господарювання. Повна, своєчасна та достовірна бухгалтерська інформація про витрати за етапами технологічного процесу вирощування будь якої сільськогосподарської продукції є досить важливою у прийнятті ефективних управлінських рішень для підвищення ефективності виробництва. Статтю присвячено методиці обліку виробничих витрат у горіхівництві, яке є стабільною та перспективною галуззю сільського господарства. У роботі визначено перелік витрат на закладення горіхового саду та витрат на утримання плодоносних багаторічних насаджень, прийнятих в експлуатацію. Розглянуто порядок відображення в обліку можливих витрат на закладення горіхового саду на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», який призначений для обліку витрат, пов’язаних зі створенням багаторічних насаджень, а також витрат на їх догляд до входження в пору промислового використання. У статті досліджено порядок документального оформлення зарахування багаторічних насаджень до складу незрілих та зрілих біологічних активів рослинництва. Зазначено, що сільськогосподарське підприємство самостійно має вирішувати, яким нормативним документом керуватися при визначенні строку переведення незрілих насаджень до складу плодоносних. Визначено особливості нарахування амортизації на зрілі багаторічні насадження. Приділено увагу питанню первинного та синтетичного обліку готової продукції, отриманої від незрілих насаджень, які ще не переведені до складу групи основних засобів «Багаторічні насадження та плодоносні рослини». Дана тематика має перспективу дослідження у напрямку подальшого удосконалення методики та організації обліку витрат у рослинництві, а саме у галузі горіхівництва.
44
Melnychuk, N. Ya, та Ya V. Henyk. "Еколого-біологічні основи формування садово-паркових композиційних груп парків міста Львова". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 6 (2019): 9–13. http://dx.doi.org/10.15421/40290601.
Full textAbstract:
Висвітлено результати досліджень формування садово-паркових композиційних груп паркових насаджень міста Львова, які протягом останніх 20 років не зазнавали істотного господарського впливу. Встановлено, що паркові насадження міста хоча і створювались у різних композиційних напрямах, однак відзначаються високою насиченістю місцевими та екзотичними деревними видами. Проаналізовано в історичному аспекті фіторізноманіття паркових насаджень м. Львова. Проведено аналіз впливу основних урбогенних чинників на біорізноманіття як старовинних історичних парків міста, так і нових паркових насаджень. З'ясовано найтиповіші ураження садово-паркових композиційних груп та охарактеризовано закономірності їх санітарного стану. Наведено характеристику ґрунтових умов паркових насаджень Львова та оцінено вплив антропогенного навантаження на ущільнення ґрунтового покриву, показники яких на ділянках із підстилкою (невитоптані місця) становлять у середньому 10–12 кг/см2, а у сильно витоптаних місцях із знищеною підстилкою – до 50–60 кг/см2. Наведено результати аналізу впливу температурних градієнтів на зелені насадження Львова. Проаналізовано вплив інших метеорологічних показників на стан мікроклімату парків Львова з врахуванням різних типів підстилаючої поверхні. Окреслено найважливіші проблеми формування садово-паркових композиційних груп та узагальнено недоліки утримання та експлуатації зелених насаджень парків Львова. Визначено перспективи оптимізації видового складу та просторової організації композиційних груп паркових насаджень Львова. Зроблено відповідні підсумкові висновки.
45
Tyschenko, O. M. "Лісівничо-таксаційна характеристика березових деревостанів Чернігівського полісся". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.15421/40281010.
Full textAbstract:
Проаналізовано лісівничо-таксаційні особливості розподілу площ березових деревостанів Чернігівського Полісся за віком, типами лісорослинних умов, повнотою, бонітетом та походженням на підставі повидільної бази даних таксаційної характеристики лісів ВО "Укрдержліспроект". Розраховано середні таксаційні показники березняків цього регіону: вік, відносну повноту, запас, зміну запасу, бонітет, висоту, діаметр, частку участі берези у складі. Лісові насадження Чернігівського Полісся становлять 713,4 тис. га, з яких 395,9 тис. га підпорядковані обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Площа вкритих лісовою рослинністю земель – 355,8 тис. га, середня лісистість території сягає близько 25,1 %. У регіоні досліджень склалися оптимальні кліматичні, ґрунтові, гідрологічні умови для вирощування березових насаджень, які займають площу 36,8 тис. га (10,3 %) та становлять найбільшу частку серед м'яколистяних порід. За бонітетною шкалою переважають високопродуктивні насадження І та ІІ класу бонітету. Характерними та домінантними типами лісорослинних умов для березняків є свіжі та вологі субори, вологі сугруди (B2, B3, C3). Переважають середньовікові березові деревостани, вони становлять 51,3 %, стиглі та перестиглі – 28,3 %. Домінуюча відносна повнота насаджень знаходиться в діапазоні від 0,7 до 0,9. За походженням переважають вегетативні порослеві – 59,2 %, насіннєві штучні – 29,2 % та насіннєві природні – 11,6 %. За коефіцієнтом участі берези у складі деревостанів більшість становлять насадження 8 та 7 одиниць. Зібрані дані буде використано для проведення подальших досліджень форми стовбурів та сортиментної структури березових деревостанів Чернігівського Полісся.
46
Kramarets, Volodymyr, та Iryna Matsiakh. "Роль біотичних чинників у всиханні ялинників Українських Карпат". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 17 (25 жовтня 2018): 121–32. http://dx.doi.org/10.15421/411827.
Full textAbstract:
За останні десятиліття на території Українських Карпат відбувається масове всихання похідних ялинових насаджень, створених у висотних поясах дубових та ялицево-букових лісів. Встановлено, що причини всихання ялинових лісів мають комплексний характер і є наслідком взаємодії трьох компонентів складної системи (тріади) у конкретних умовах у той самий час:1) чинники зовнішнього середовища (абіотичні, антропогенні), які погіршують стан дерев і посилюють дію патогену (або групи патогенів) та сприяють масовому розвитку комах-фітофагів; 2) значна кількість агресивного патогену (або групи патогенів) у поєднанні із комахами-фітофагами, розвиток та патогенність яких посилюється погодними умовами; 3) на значних площах наявні вразливі ялинові деревостани, склад, вік та структура яких робить їх уразливими до абіотичних та антропогенних чинників, сприяє розвитку і поширенню агресивних патогенів та комах-фітофагів.
Охарактеризовано закономірності впливу біотичних чинників на стан ялинників: тут спостерігається кумулятивний ефект – дисбаланс в одній із ланок стає причиною лавиноподібного руйнування консортних зв'язків та підсилює негативну дію інших біотичних чинників на дерева ялини – едифікатора цих екосистем. Серед біотичних чинників на всихання ялинників найсуттєвіший вплив мають: зміни у функціонуванні біотичної складової ґрунтів; активізація розвитку кореневих гнилей; масове розмноження камбіо- та ксилофагів.
Розглянуто дію різних чинників на розвиток осередків масового розмноження короїда-типографа. Заборона на здійснення лісозахисних заходів (зокрема на вирубування свіжозаселених дерев) у так званий «період тиші» (від 1 квітня до 15 червня) значно знижує ефективність боротьби із короїдами. Своєчасне та якісне здійснення лісогосподарських заходів дасть змогу зменшити негативну дію кореневих гнилей, комах камбіо- та ксилофагів і сповільнить процеси деградації ялинників.
47
Debryniuk, Iurii. "Вплив лісових насаджень плантаційного типу на водно-фізичні властивості лісового ґрунту в умовах Західного Лісостепу України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 17 (25 жовтня 2018): 26–36. http://dx.doi.org/10.15421/411817.
Full textAbstract:
Між насадженнями різного видового складу та ґрунтом існує тісна взаємодія, на яку можна впливати через зміну складу деревостану. Питання особливо актуальне з погляду тимчасового запровадження на відносно короткий проміжок часу плантаційних лісових насаджень на місці низькопродуктивних деревостанів. Тому вивчення змін у системі плантаційні насадження → ґрунт → відновлений корінний деревостан є надзвичайно важливим чинником забезпечення високої продуктивності та біотичної стійкості лісових фітоценозів.
Високі запаси стовбурової деревини (понад 400 м3/га) в умовах вологої грабово-букової діброви у 40-річних насадженнях Larix eurolepis відзначено за щільності ґрунту 1,07-1,26 г/см3, пористості 48,1-59,4%, польової вологоємності 24,2-26,1% та ступеня аерації 41,6-54,3% в горизонтах He та І. Для насаджень Larix kaempferi із запасами 578 та 582 м3/га ці показники становлять, відповідно, 1,16-1,39 г/см3, 45,3-54,1%, 23,2-25,7% та 36,9-42,8%.
Для 40-річних насаджень Larix kaempferi в умовах вологої грабової діброви ці показники визначено для трьох горизонтів ґрунту (Н; Не; І) і становлять, відповідно, 1,46-1,68 г/см3, 40,1-58,6%, 14,0-30,3% та 25,7-59,9%. Наведені значення водно-фізичних показників грунту забезпечують високий запас стовбурової деревини (447 та 476 м3/га) модринових насаджень.
В умовах вологої грабової діброви 41-річне насадження Picea abies нагромаджує такі ж високі запаси стовбурової деревини (476 м3/га) за подібних значень водно-фізичних показників ґрунту: 1,47-1,66 г/см3, 42,1-59,7%, 20,1-28,5% та 20,9-29,8%.
Негативного впливу на водно-фізичні властивості ґрунтів чистих ялинових та модринових культур не встановлено, що дає підставу рекомендувати досліджувані деревні види для застосування у плантаційних лісових насадженнях на темно-сірих ґрунтах в умовах вологого груду Західного Лісостепу України.
48
Rak, A. Yu. "ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК І ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ ПРОЯВУ СТИХІЙНИХ ЯВИЩ У ГІРСЬКО-ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (2018): 67–72. http://dx.doi.org/10.15421/40280314.
Full textAbstract:
Розглянуто взаємозв'язки та взаємовпливи між стихійними явищами у гірсько-лісових екосистемах Карпат – паводками, ерозією ґрунту, селями, зсувами, вітровалами, сніголамами, сходженням снігових лавин, періодичними засухами, лісовими пожежами та іншими. Наведено перелік стихійних явищ, які, взаємодіючи між собою, підсилюють окремі з них, уповільнюючи цим самим інші. З'ясовано, що внаслідок антропогенних змін лісових формацій інтенсифікувалися шкідливі процеси, знизилася продуктивність і стійкість лісових насаджень. Проаналізовано причини виникнення окремих видів стихійних явищ, їх вплив на лісові насадження в нинішній час і в перспективний період. Відзначено значну шкідливість для лісового господарства перманентних вітровалів. Наголошено на збитковості для лісових екосистем катастрофічних сніголамів і сніговалів, які деформують деревину, знижують її приріст за висотою і запасом, та є осередками виникнення грибкових захворювань. Зазначено, що у місцях стихійних явищ зростає небезпека лісових пожеж, знижується естетична і рекреаційна цінність лісових ландшафтів. Наведено перелік заходів, що послаблюють дію негативних природних стихійних явищ та підвищують стійкість лісових екосистем до антропогенного фактору. Важливим є твердження, що вітростійкість насаджень залежить від їх породного складу. Найбільш вітростійкими є насадження за участі ялиці білої та листяних порід.
49
Олійник, В. С., та А. М. Зейналян. "Лісівничо-таксаційні особливості всихання ялинових насаджень у басейні річки Бистриця Солотвинська". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (2020): 9–12. http://dx.doi.org/10.36930/40300301.
Full textAbstract:
Охарактеризовано кількість осередків, розміри площ і види всихання похідних ялинників за 2011–2019 рр. у висотному діапазоні схилів 350–1450 м н.р.м. басейну річки Бистриця Солотвинська для наявного тут спектра вертикальних рослинних поясів у такій послідовності: передгірних ялицево-букових, гірських буково-ялицевих, буково-ялицево-ялинових і чистих ялинових лісів. Визначено показники співвідношення площ часткового і суцільного видів всихання насаджень та їх приуроченість до висотних рослинних поясів. З'ясовано, що у досліджуваних умовах для цього стихійного явища характерні перманентність і значна мінливість із року в рік. Статистичним аналізом матеріалів 9-річного періоду не встановлено чітко вираженого тренду до збільшення або зменшення цього процесу із плином часу. Наведено кількісні показники різних видів всихання ялинників для груп типів лісу та визначено тісноту зв'язків їхніх площ. Відзначено найбільшу інтенсивність цього явища у висотному діапазоні 350–1150 м н.р.м. у мішаних ялицево-дубових, ялицево-букових, буково-ялицевих і ялиново-ялицево-букових лісах і незначне поширення всихання у високогірних ялинниках. Наведено межі верхніх гіпсометричних рівнів масового і поодинокого поширення осередків суцільного і часткового всихання ялини. Оцінено роль таксаційних особливостей насаджень у процесах їх всихання. Зазначено, що це явище найбільше залежить від породного складу й віку деревостанів і меншою мірою – від їх повноти. На підставі показників 360 ділянок розраховано емпіричні рівняння залежності середніх площ осередків часткового, суцільного і сумарного видів всихання насаджень від частки у їх складі ялини (від 1 до 10 одиниць) та віку (діапазон 40–150 років). За результатами досліджень встановлено, що в мішаних ялицевих і букових лісах найвразливіші до всихання похідні насадження із часткою ялини понад 3, особливо 5, одиниць, віком 40–60 років і повнотою 0,6–0,8. Акцентовано увагу на актуальності застосування лісогосподарських заходів щодо запобігання всиханню похідних ялинників у лісорослинних умовах передгір'я і низькогір'я.
50
Alekseychenko, N., та M. Podolhova. "Оцінювання сучасного стану дендропарків Українського Полісся місцевого значення". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (2 листопада 2015): 173–79. http://dx.doi.org/10.15421/411525.
Full textAbstract:
Наведено результати ретроспективного аналізу дендропарків місцевого значення («Гладковицький», «Еліта», «Пілява», «Юннатський»), які розташовані на території Українського Полісся. Проаналізовано зміни їх таксономічного складу насаджень в історичному аспекті та виявлено тенденцію до їхнього зменшення під впливом комплексної дії абіотичних і біотичних факторів. Здійснено комплексне оцінювання сучасного стану дендропарків. Виявлено, що найбільшу дендрологічну цінність має дендропарк «Юннатський», у якому зростає 150 видів і культиварів деревних рослин; дендропарки «Еліта», «Пілява» та «Гладковицький» хоча і мають меншу цінність, однак в них зростають вікові насадження, інтродуковані та раритетні види. Запропоновано напрями раціонального використання дослідних дендропарків: науково-дослідний, навчальний та рекреаційний.