Academic literature on the topic 'Соматична готовність'

<strong>Для цитирования, на русском</strong>: [Кришталь ЕВ, Мищенко АН.&nbsp; Психосоматозы: теории происхождения и современные взгляды. Вестник ХРИПОЗ (ISSN 2707-9287; Харьков), 2019;4(90):24-30. https://doi.org/10.5281/zenodo.3996269] Проведено изучение теорий происхождения психосоматический заболеваний и причин их возникновения. Рассмотрены определение терминов &laquo;психосоматика&raquo; и &laquo;психосоматозы&raquo;, классификация, взаимосвязь между психическим состоянием пациента и соматическими заболеваниями, которыми он страдает. Дана характеристика групп психосоматических заболевания, поделенных по патогенезу и функциональной структуре психосоматической связи. Рассмотрена программа медико-психо-социальной помощи больным с психосоматическими заболеваниями. <strong>Ключевые слова: </strong>психосоматика, психосоматозы, &laquo;Чикагская семерка&raquo;, стрессовые ситуации, ресоматизация, десоматизация, соматическая готовность. &nbsp; <strong>Для цитування</strong><strong>, українською:</strong> [Кришталь ЄВ, Міщенко ОМ. Психосоматозів: теорії походження і сучасні погляди. Вісник ХРІПГОЗ (ISSN 2707-9287; Харків), 2019;4(90):24-30. https://doi.org/10.5281/zenodo.3996269 (Рос.)] Проведено вивчення теорій походження психосоматичний захворювань і причин їх виникнення. Розглянуто визначення термінів &laquo;психосоматика&raquo; і &laquo;психосоматозів&raquo;, класифікація, взаємо&shy;зв&#39;язок між психічним станом пацієнта і соматичними захворюваннями, якими він страждає. Дана характеристика груп психосоматичних захворювання, поділених по патогенезу і функціональною структурою психосоматичної зв&#39;язку. Розглянуто програму медико-психо-соціальної допомоги хворим з психосоматичними захворюваннями. <strong>Ключові слова:</strong> психосоматика, психосоматозів, &laquo;Чиказька сімка&raquo;, стресові ситуації, ресоматиза&shy;ції, десоматизації, соматична готовність. &nbsp; <strong>Cite as, in English:</strong> [Krishtal EV, Mishchenko AN. Psychosomatoses: theories of origin and modern views. Bull KhRIPHS (ISSN 2707-9287; Kharkiv), 2019;4(90):24-30.&nbsp;https://doi.org/10.5281/zenodo.3996269 (In Rus.)] The study of theories of the origin of psychosomatic diseases and the causes of their occurrence has been carried out. The definition of terms &quot;psychosomatic&quot; and &quot;psychosomatoses&quot;, its classification, the relationship between the mental state of the patient and the somatic diseases that he suffers from are considered. The characteristic of groups of psychosomatic disorders, divided by pathogenesis and functional structure of psychosomatic connection, are given. The program of medical and psycho-social assistance to patients with psychosomatic diseases is considered. <strong>Keywords:</strong> psychosomatic, psychosomatoses, &quot;Chicago Seven&quot;, stressful situations, resomatization, desomatization, somatic readiness.

Purpose. The purpose is to determine the psychological readiness of primary school teachers to interact with somatically impaired students. Methods. To determine the level of formation of the components of psychological readiness of primary school teachers to interact with somatically impaired students, an author’s questionnaire was used, the study was in the nature of a psychological and pedagogical experiment.Results. The available scientific literature emphasizes the priority role of the teacher’s personality to overcome negative trends in the personal development of somatically weakened children and for their successful learning. The study identified what “somatically impaired children” are; what psychological problems may occur in somatically impaired children at school and how often; what is the subjective responsibility for solving the psychological problems of somatically weakened children at school; how teachers can help them; determining the characteristics inherent in such students, and assessing their severity; assessment of one’s own readiness to work with somatically impaired students. Conclusions. According to the study, none of the primary school teachers who participated in it has a high level of psychological readiness to interact with somatically impaired students, most teachers (52,5%) have a sufficient level of readiness. Based on the results of the study, the need to develop a special program of psychological training of primary school teachers to interact with somatically impaired students, which should include both theoretical classes and methods of group and individual work. The direction of such a program is determined in several areas: actualization and development of motivation to interact with somatically weakened students, formation of theoretical knowledge and expansion of ideas about their features, actualization and development of practical skills and skills of effective interaction with them, development of empathy, humanistic orientation of teachers and their ability to reflect.Key words: age psychology, health, psychological readiness of teacher, primary education, educational technologies. Мета. Визначити психологічну готовність педагогів початкових класів до взаємодії із соматично ослабленими школярами. Методи. Для визначення рівня сформованості компонентів психологічної готовності вчителів початкових класів до взаємодії із соматично ослабленими учнями використовувався авторський опитувальник, дослідження мало характер психолого-педагогічного експерименту. Результати. У наявній науковій літературі акцентується пріоритетна роль особистості педагога в подоланні негативних тенденцій в особистісному розвитку соматично ослаблених дітей, їх успішного навчання. У процесі дослідження визначено, що таке «соматично послаблені діти»; які психологічні проблеми можуть виникати в соматично послаблених дітей у школі і як часто; якою суб’єктно є відповідальність за вирішення психологічних проблем соматично послаблених дітей у школі; як педагоги можуть їм допомогти; визначення характеристик, притаманних таким учням, оцінка ступеня їх вираженості; оцінка власної готовності до роботи із соматично послабленими учнями. Висновки. За проведеним дослідженням жоден із вчителів початкових класів, які брали участь у ньому, не має високого рівня психологічної готовності до взаємодії із соматично послабленими учнями, більшість педагогів (52,5%) мають достатній рівень готовності. На основі результатів дослідження обґрунтовано необхідність розроблення спеціальної програми психологічної підготовки вчителів початкових класів до взаємодії із соматично послабленими учнями, яка має включати як теоретичні заняття, так і методи групової та індивідуальної роботи. Визначена спрямованість такої програми за кількома напрямами, як-от: актуалізація і розвиток мотивації до взаємодії із соматично послабленими учнями, формування теоретичних знань та розширення уявлень про їхні особливості, актуалізація та відпрацювання комплексу практичних умінь та навичок ефективної взаємодії з ними, розвиток емпатії, гуманістичної спрямованості педагогів та їхньої здатності до рефлексії.Ключові слова: вікова психологія, здоров’я, психологічна готовність педагога, початкова освіта, освітні технології.

Здатність до регенерації притаманна кожній тканині людського організму. Проблема патологічного загоєння ран залишається актуальною через зростаючі естетичні вимоги пацієнтів. Регенераційна здатність пошкоджених тканин забезпечує відновлення функції. Мета дослідження. Проаналізувати деякі біохімічні показники крові у пацієнтів з різними результатами загоєння ран м’яких тканин обличчя. Матеріал та методи досліджень. На основі результатів проведених досліджень було вивчено регенераційну здатність пошкоджених тканин. Під час госпіталізації було проведено загальноклінічні дослідження. Проведена серія лабораторних досліджень (загальний та біохімічний аналіз крові) у пацієнтів основної і контрольної групи (з ускладненнями і без ускладнень відповідно). Проведено комплексне дослідження перебігу ранівного процесу у 30 пацієнтів із ранами шкіри та підшкірної клітковини. Вік пацієнтів – від 18 до 69 років. Середній вік пацієнтів – 43,5 років. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми Microsoft Excel. Результати та їх обговорення. Отримані результати статистичного аналізу Р&lt;0,01 свідчать про достовірну різницю біохімічних показників у пацієнтів із розходженням швів і без ускладнень ранового загоєння. Висновки. На основі проведених досліджень рівень загального білка крові і кількість тромбоцитів є важливими складовими частинами регенераційного потенціалу організму, оскільки відображають готовність організму до відновлення ушкоджених тканин. Суттєве зниження рівня загального білка крові і кількість тромбоцитів може бути фактором ризику розвитку післяопераційних ускладнень загоєння ран. Аналіз показників лабораторних досліджень будує важливий фундамент для прогнозування можливих ускладнень, складання плану лікування та корекції наявних соматичних захворювань. На думку автора, важливим є проведення повторних досліджень, що дає змогу визначити перебіг інфекційного процесу та ефективність лікування.

Бойова діяльність має такі несприятливі наслідки, як дезорганізація поведінки, гальмування навичок, дезадаптивні реакції, труднощі з увагою та пам’яттю, імпульсивні дії, що порушують боєздатність і викликають значні фізіологічні зміни. Готовність солдата та успішність виконання завдання залежать від психологічної стійкості, адаптації елементів бою, боротьби зі стресом, швидкої адаптації. Оцінка стійкості передбачає розуміння поведінкових, емоційних і когнітивних механізмів, вирішальних для подолання труднощів. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) бореться з викривленим сприйняттям і реакціями при психічних розладах, сприяючи реалістичному мисленню, емоційній стабільності та навичкам вирішення проблем, що робить її життєво необхідною для психологічної підтримки та підготовки бійців. Стаття обговорює емпіричне дослідження психологічної стійкості військовослужбовців спеціального поліцейського підрозділу під час бойового стресу. Вона передбачає, що використання інструментів когнітивно-поведінкової терапії в роботі психолога підрозділу підвищить адаптивність бійців до бойового стресу, що призведе до збільшення психологічної стабільності. Дослідження показують зниження суб’єктивної оцінки інтенсивності бойового стресу у вивченій групі. Учасники сприймали умови служби як маючи низьке навантаження, енерговитрати, ризики та помірну мобілізацію. Крім того, заявили про періоди релаксації та зменшену чутливість до спускових механізмів. Порівняно з контрольною групою, вивчена група також проявила зменшену нейропсихологічну нестабільність, що зменшує ймовірність збоїв. Прогнозування успішних професійних результатів дозволяє класифікувати працівників у групи I або II з «сприятливими» або «дуже сприятливими» прогнозами. Порівняння початкових і кінцевих дослідницьких результатів у межах груп показало зменшення соматичних скарг, підвищене сприйняття продуктивності, краще задоволення сном та загальний стан благополуччя у вивченій групі. Змін у контрольній групі не відмічено. На відміну від поведінки типу А, що характеризується високою агресивністю та збудливістю, швидкими комунікаціями, нетерплячістю, раптовими рухами та інтенсивною конкуренцією, вивчена група проявила незначний перехід до поведінки типу В, яка характеризується меншою агресивністю в стосунках, сприйняттям часу як повільного протікання, розслабленістю, спокоєм та загалом спокійною поведінкою. Зусилля зміцнити психологічну стійкість військовослужбовців під час бойового стресу продовжуються. Не відомо, чи може конкретне навчання повністю захистити осіб від важких травм. Однак техніки КПТ є ефективними в підвищенні психологічної стійкості та адаптивності бійців під час та після служби.

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей психосоматичного здоров’я як фактора психологічної стійкості людини. Презентовано і апробовано відповідний комплекс методів психодіагностики. Для визначення мотиваційно-ціннісної структури особистості – тест «Смисложиттєвих орієнтацій» (СЖО) Д. Леонтьєва, для виявлення соціального типу особистості – тест Д. Кейрсі. За результатами дослідження здійснено теоретичне узагальнення сучасних зарубіжних наукових підходів до проблеми психологічної стійкості особистості. Психологічна стійкість, як інтегративна полісистемна якість особистості, визначається змістом і взаємозв’язками таких структурних компонентів, як: емоційний (емоційне збудження, особистісна тривожність); соматичний (оцінка і визначення вимог ситуації щодо оптимального функціонування організму, прогноз її можливої зміни і прийняття рішень про способи дій); і типологічна властивість нервової системи (її сила). Виявлено чинники та структуру психологічної стійкості особистості (ставлення особистості (зокрема самооцінка), духовність особистості, емоції й почуття, когнітивна сфера, поведінкова (дійова) сфера, комунікативна сфера, самореалізація, надія, душевна сила (суб’єктність), самопізнання і саморозвиток, готовність до змін тощо). Показано, що збереження психосоматичного здоров’я можливо за умови відповідності фізіологічних, особистісних і соціальних норм психологічного потенціалу людини, в основі якого є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик розвитку соматичних хвороб щодо деструкції психіки людини. У висновках емпірично встановлено зв’язок між рівнем сформованості психологічної стійкості й психосоматичним здоров’ям у дослідженні контрольної групи та аналогічними показниками в дослідженні експериментальної групи. Доведено, що збереження психологічної стійкості особистості є актуальною проблемою, розв’язання якої означає підтримання оптимального психічного здоров’я впродовж усього життя.&#x0D; Література&#x0D; &#x0D; Acquadro Maran, D., &amp; Begotti, T. (2020). A Circle of Violence: Are Burnout, Disengagement and Self-Efficacy in Non-University Teacher Victims of Workplace Violence New and Emergent Risks? Applied Sciences, 10(13), 4595. doi: 10.3390/app10134595&#x0D; Andrews, B., Watson, P.J., Chen, Z.J., &amp; Morris, R.J. (2017). Postmodernism, positive psychology and post-traumatic growth within a Christian ideological surround. The Journal of Positive Psychology, 12(5), 489– doi: 10.1080/17439760.2016.1228004&#x0D; Chen, G., &amp; Olsen, J.A. (2020). Filling the psycho-social gap in the EQ-5D: the empirical support for four bolt-on dimensions. Quality of Life Research, 29, 3119–3129.doi: 10.1007/s11136-020-02576-5&#x0D; Dagani, J., Buizza, C., Ferrari, C., &amp; Ghilardi, A. (2020). Psychometric validation and cultural adaptation of the Italian medical student stressor questionnaire. Current Psychology. doi: 10.1007/s12144-020-00922-x&#x0D; Engel-Yeger, B. (2020). The role of poor motor coordination in predicting adults’ health related quality of life. Research in Developmental Disabilities, 103, 103686. doi: 10.1016/j.ridd.2020.103686&#x0D; Fierro-Suero, S., Almagro, B.J., &amp; Sáenz-López, P. (2020). Validation of the Achievement Emotions Questionnaire for Physical Education (AEQ-PE). International Journal of Environmental Research and Public Health, 17(12), 4560. doi: 10.3390/ijerph17124560&#x0D; Grub, E., Wydra, G., Kaefer, M., &amp; Koellner, V. (2017). Changes of Motor Balance in the Course of an Inpatient Psychosomatic Rehabilitation. Die Rehabilitation, 56(6), 389–396.doi: 10.1055/s-0043-121279&#x0D;