Journal articles on the topic 'Способи та прийоми перекладу'

У статті представлено результати дослідження особливостей перекладу німецьких неологізмів на основі аналізу вибірки даних із тематичного поля «МОДА». Неологізми як лексичні одиниці, що з’являються в мові на певному етапі розвитку суспільства та сприймаються мовцями як «нове», здебільшого виникають у медійному просторі та є типовими для публіцистичних текстів. Формування неологізмів являє собою неконтрольований процес, причому ознака новизни неологізмів є поняттям відносним. Критеріями якісного перекладу неологізмів є адекватність, збереження новизни та компактність представлення. Для здійснення перекладу неологізмів варто дотримуватися трьохетапного алгоритму, який ураховує передперекладацький аналіз, технологію перекладу й постперекладацьке редагування. На кожному з етапів аналізу перекладач застосовує екстралінгвальні знання, власний досвід і навички пошуку інформації. Технологія перекладу неологізмів включає вибір стратегії, способу, прийому й техніки перекладу. Стратегія перекладу неологізмів має бути націлена на очуження, проте в разі виникнення труднощів щодо їх розуміння застосовується одомашнення. Вибір способу перекладу неологізмів спирається на перекладацьке рішення відтворення лексеми засобами мови перекладу чи перенесення лексеми в текст перекладу без змін. Серед прийомів перекладу, які можуть бути застосовані під час перекладу неологізмів, виокремлено такі: лексичне запозичення, модуляція, експлікація, імплікація та мутація. Зазначені прийоми можуть зустрічатися як у «чистому», так і в комбінованому вигляді. Домінуючим прийомом перекладу неологізмів галузі «МОДА» є лексичне запозичення за допомогою технік калькування й транскрипції. Калькування слугує створенню робочого варіанта перекладу для подальшої його оцінки та відповідності критеріям адекватності, новизни й компактності. У разі ускладнення розуміння перекладеного за допомогою калькування неологізму варто вдаватися до модуляції чи мутації. Якщо зазначені прийоми не забезпечують адекватність перекладу, то доречно застосувати експлікацію та імплікацію, розширюючи чи звужуючи значення неологізму в перекладі.

Стаття присвячена дослідженню питання досягнення якості усного перекладу в процесі виступів на переговорах і конференціях. Аналізуючи підходи провідних вітчизняних і зарубіжних перекладознавців, у статті обґрунтовуємо актуальність розмежування базових понять оцінки ефективності перекладних текстів у письмовій та усній комунікаціях. При цьому вказується різниця в способах оцінки письмового й усного перекладу, розглядаються поняття еквівалентності й адекватності як основні чинники оцінювання ефективності перекладу. Досягнення адекватності в усному переговорному процесі, зокрема прагматичної адекватності, розглядається як найбільш релевантний спосіб досягнення мети комунікації. Проводиться огляд актуальних методичних прийомів, представлених у роботах сучасних теоретиків і практиків усного перекладу, а також розглядаються найбільш ефективні види спеціальних вправ. На конкретних прикладах демонструються прийоми подолання можливих ускладнень у процесі усної комунікації за допомогою застосування спеціальних перекладацьких умінь і навичок, що дає змогу досягти адекватного перекладу. Також наголошується на важливості набуття спеціальних компетенцій усного перекладача в ході навчання. Говорячи про оцінку якості усного перекладу, логічно виходити з критеріїв досягнення адекватності, передусім передаючи зміст висловлювання, при цьому завжди прагнути досягти бажаного прагматичного впливу на тих, кому цей переклад призначений. Цілком природньо, що залежно від тематики й формату здійснення усного послідовного перекладу перекладу з аркуша або синхронного перекладу адекватність досягається різними способами, але при цьому центром комунікативного процесу є перекладач, що має необхідні психологічні якості, такі як комунікативна гнучкість, стресостійкість, ерудованість, і володіє відповідними прийомами досягнення необхідної адекватності перекладу в будь-якій ситуації.

Стаття привячена способам передачі метафор оригінального тексту засобами української мови як таким, що допомагають домогтися найточнішого перекладу та передати все те, що хотів донести до читача автор оригіналу. Метою дослідження є аналіз способів передачі метафори тексту оригіналу в тексті перекладу. Дослідження ґрунтується на матеріалі роману Едгара Аллана По «Падіння дому Ашерів» і його українських перекладах, виконаних В. Вишневим та М. Йогансеном. Основні наукові результати отримані з використанням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, а саме: аналізу та узагальнення наукової літератури з проблем перекладу метафори; теоретичного узагальнення, аналізу й синтезу; цілісних та інтегральних підходів до дослідження лінгвістичних явищ; порівняльного, описового та аналітичного методів. Проаналізувавши роман Е. А. По «Падіння дому Ашерів» та його переклади, автор констатує, що автори перекладів використовують більше стилістичних прийомів, аніж автор оригінального тексту, вдаючись при цьому до всіх способів передачі метафор. Найчастіше використовують: прийом заміни слова чи словосполучення аналогом із тотожним значенням, але відтвореним по-різному; прийом структурної трансформації, тобто зміни граматичної структури чи порядку слів у тексті перекладу; прийом додавання чи вилучення певних лексичних одиниць. Ймовірно, це пов’язано з тим, що важко віднайти еквівалент, який би повністю відповідав оригіналу. Коли він навіть є, емоційне забарвлення в обох мовах може бути різним. Тож застосування зазначених прийомів доцільне. Автор на конкретних прикладах демонструє використання перекладачами таких трансформацій, як контекстуальна заміна, синонімічна заміна, компресія, декомпресія, експресивація, зокрема для того, щоб надати текстові перекладу відповідного емоційного забарвлення.

Стаття присвячена дослідженню способів досягнення адекватності перекладу англійської сільськогосподарської термінології українською мовою. Особлива увага звертається на основні характеристики термінів, їх класифікацію, труднощі перекладу аграрної термінології, особливості використання перекладацьких прийомів.

Метою статті є визначення способів відтворення вербалізованої репрезентації індивідуально-авторського концепту DEATH у романі Донни Тартт «Таємна історія» (1992 р.) та в його українському перекладі, виконаному Богданом Стасюком (2020 р.). У дослідженні використано концептуальний, компаративний, контекстуальний і перекладацький аналіз тексту оригіналу та тексту перекладу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перша спроба проаналізувати конкретні перекладацькі стратегії та прийоми, використані для відтворення індивідуально-авторського концепту DEATH, вербалізованого в романі Донни Тартт та його українському перекладі, з огляду на його поняттєвий, аксіологічний та образний складники. Згідно з результатами дослідження індивідуально-авторський концепт DEATH вербалізовано в тексті оригіналу як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях. Поняттєвий складник концепту репрезентований такими лексемами, як death, murder та спільнокореневими killer, murderers тощо. Аксіологічний складник концепту DEATH у романі має двоїсту природу та охоплює як негативні ознаки (horrible, horrific, evil), так і позитивні риси (necessary, justifiable, fair). Образний компонент концепту складається з унікальних асоціацій через вербалізацію таких метафоричних моделей, як DEATH IS A FILM, DEATH IS AN EXPERIMENT, DEATH IS A GAME. Як показав аналіз матеріалу, перекладачеві вдалося відтворити вербалізацію концепту DEATH шляхом застосування прийомів модуляції, партикуляризації (уточнення), перекладу стандартним або контекстуальним відповідником, а також завдяки збереженню балансу між перекладацькими стратегіями доместикації й форенізації. Перспектива подальших досліджень полягає в аналізі компонентів індивідуально-авторського концепту DEATH, вербалізованого в інших романах письменниці, та у встановленні співвідношення способів їхнього відтворення в перекладі.

Проблеми значення культурно маркованої лексики є важливим елементом міжкультурних та міжмовних контактів. У статті відтворюються питання, пов’язані зі способами перекладу культурно маркованої лексики, особлива увага приділяється основним труднощам під час перекладу. Вивчення способів передачі реалій при перекладі визначається зростаючим інтересом до дослідження мов на різних рівнях, тенденцією до вивчення взаємозв’язку мови і культури, так як саме в культурно маркованій лексиці відображається специфіка мислення кожного народу. Сучасні літературні твори містять безліч слів, описів традицій, звичаїв і явищ, незрозумілих носіям інших культур. Переклад текстів, що містять такого роду одиниці викликає ряд проблем. Так, переклад культурно маркованої лексики ускладнений тим, що референт реалії може відсутні в мові, що, або ж бути дещо відмінним від мови оригіналу. Актуальність даної статті обумовлена недостатнім вивченням ролі культурно маркованої лексики при перекладі, що часто призводить до зниження цінності сприйняття перекладеного тексту. При перекладі текстів важливо зберігати культурно-історичну своєрідність оригіналу. У тому випадку, якщо текст, що перекладається відноситься до певної епохи, написаний мовою, що нині не вживається, і співвідноситься з архаїчними культурними традиціями, то перекладач повинен володіти не тільки винятковими лінгвістичними навичками, але і великими філологічними та історичними знаннями. В цьому випадку для перекладача незамінними будуть не тільки базові знання теорії перекладу, а й приклади практичної реалізації тих чи інших методів, шляхів передачі реалій на іншу мову. Адже читач повинен не замислюватися в процесі читання про точність значення того чи іншого слова, а сприймати значення як факт. У статті дано теоретичне обгрунтування культурно маркованої лексики, розроблено класифікацію культурно маркованої лексики за різними критеріями, проаналізовано основні прагматичні функції національно маркованих лексичних одиниць, запропоновано основні шляхи розв’язання проблем адекватного відтворення культурно маркованої лексики при перекладі текстів українською мовою. Для передачі специфічної лексики в практиці перекладу використовується безліч способів і прийомів, які стали результатом багатовікових мовних контактів і які призвели до накопичення знань про лексико-граматичні відповідності. В цілому, можна зробити висновок, що при передачі національно маркованої лексики найчастіше використовується прийом калькування, що допомагає адекватно передати текст мовою оригіналу без смислових спотворень; зберегти національний і історичний колорит; зробити прагматичний та естетичний вплив на реципієнта.

У статті проаналізовано культурно марковану лексику як одну з основних труднощів у перекладі. Зосереджено увагу на транслятології як окремій галузі сучасних перекладознавчих досліджень, визначено переклад як обʼємне поняття у тріаді «мова, текст, культура», описано транслятологію як дисципліну з погляду відмінностей лінгвістичного та концептуального перекладу. У науковій розвідці зосереджено увагу на концептуальному перекладі як способі передачі культури. Скопос постає основним важелем для визначення прийомів перекладу безеквівалентної лексики. Важливо передати не прочитане чи почуте, а сказане й подумане, враховуючи функцію, комунікативну мету вихідного тексту. Лінгвістичний переклад для виконання цього завдання є недостатнім, тому потрібно послугуватися перекладом концептуальним. Проблематика культурно маркованої лексики полягає у відмінностях мови-джерела та мови перекладу. Сюди належать як експліцитні, так і імпліцитні й інтертекстуальні культурні відношення в текстах. Особливу увагу приділено концепту як основному терміну лінгвокультурології та концептології. Наявність концепту у свідомості певної лінгвокультури свідчить про його культурологічну вагомість й актуальність для носіїв мови. Зіставляючи дві культури, виявляємо повні чи часткові лакуни та так установлюється специфіка певної мовної спільноти. Для розуміння й перекладу культурно маркованої лексики недостатньо просто знати лексику та граматику – потрібно мати певні компетенції в міжкультурній комунікації, володіти знаннями про традиції, звичаї, звички, типову поведінку носіїв мови. Коротко описано проблему неологізмів для трансляторів. Запропоновано кроки для дидактизації перекладу культурно маркованої лексики на теоретичних курсах і практичних заняттях із перекладу. Це опис, реконструкція, інтерпретація, визначення культурної значущості. Наведено кілька основних способів для передачі культурно маркованої лексики. У статті підкреслено вагомість перекладача як посередника між двома культурами та важливість рівня його професійності для адекватного та доцільного перекладу.

Англомовний рекламний дискурс є складним комунікативним феноменом, реалізованим у певному медіапросторі найефективнішими засобами, які поєднують у собі соціокультурні та психолінгвістичні аспекти. У ході дослідження з’ясовано, що переклад рекламних текстів, гасел зокрема, має низку особливостей, позаяк перекладач повинен брати до уваги специфіку вихідної та цільової мов, а також знайти спосіб ефективної передачі сутності, закладеної в меседж оригіналу. У статті схарактеризовано шляхи збереження прагматичного потенціалу під час перекладу англомовних рекламних слоганів українською мовою. Установлено, що рекламний слоган поєднує в структурі психологічні, психолінгвістичні й соціокультурні складники. Проаналізовано особливості перекладу тих рекламних гасел англомовного рекламного дискурсу, структура яких увиразнена лінгвостилістичними засобами на лексичному, синтаксичному та фонетичному рівнях. Найтиповішими лінгвостилістичними засобами увиразнення на лексичному рівні вважають метафору, епітет, гіперболу, персоніфікацію, каламбур, порівняння й метонімію. На синтаксичному рівні виокремлюють антитезу, риторичне запитання, повтор, паралелізм та інверсію. Фонетичний рівень позначений використанням рими, алітерації та асонансу. Виявлено, що найтиповішими способами перекладу рекламних текстів є відсутність перекладу, дослівний переклад, адаптація та ревізія. Зазначено, що прийомом творчої адаптації (транскреації) перекладачі теж активно послуговуються насамперед для інтерпретації широкого спектру соціокультурних особливостей цільової аудиторії. На підставі врахування комплексного характеру англомовного рекламного дискурсу розроблено низку рекомендацій щодо перекладу рекламних слоганів українською мовою.

Стаття присвячена дослідженню особливостей передачі лінгвокультурних та мовознавчих характеристик художньої промови повісті Джорджа Орвелла “Animal Farm” в українській рецепції. Мета статті – дослідити особливості використання лінгвістичних прийомів у промовах героїв через вивчення ідеостилю письменника з урахуванням дотримання законів риторики (концептуальний закон, закон моделювання аудиторії, стратегічний закон, тактичний закон, закон ефективної комунікації, системно-аналітичний закон). Важливим компонентом для проведення порівняльного аналізу є визначення портрета оратора. Для розкриття теми мовознавчих особливостей промови увага зосереджена на техніці мовлення оратора, зокрема на можливості використання звертань, риторичних фігур, художніх тропів, лексично-стилістичних, морфологічно- стилістичних та синтаксично-стилістичних одиниць, графічних прийомів для досягнення мети промови і здійснення ефективної комунікації загалом. У результаті проведеного аналізу найбільш уживаних художніх ознак промови, представленої в романі Джорджа Орвелла мовою-оригіналом та в українському перекладі, нам вдалось дійти висновку, що, по-перше, дотримання законів риторики в художньому представлені ускладнене короткою тривалістю актуалізації промов, отже, на матеріалі художніх фрагментів варто фокусуватись на дотриманні одного з постулатів; по-друге, особливостями іншомовної рецепції є врахування типових мовленнєвих кліше, які притаманні окремій культурі, так, в українській мові частовживані художні тропи; по-третє, автору та перекладачу видається вдалим використовувати морфологічно-стилістичні способи актуалізації роботи з аудиторією (звертання, особові займенники першої особи однини у варіаціях, заперечні займенники); по-четверте, відмінним є пунктуаційне перенесення повідомлень, а також більше використання синтаксичних одиниць для додаткового опису ситуацій чи наголосів. Перспективи для подальшого дослідження вбачаємо в необхідності проведення аналізу всіх промов роману Джорджа Орвелла “Animal Farm”, їх рецепції іншими мовами.

Стаття присвячена маловивченій у лінгвістиці та перекладознавстві темі потенціалу перекладацького коментаря як способу експлікації культурологічних особливостей. У роботі вперше було проаналізовано примітки перекладача, як один із шляхів компенсації смислових втрат в українсько-кримськотатарському художньому перекладі. Основний тип перекладацького коментаря сформульовано як лінгвокраїнознавчий, до якого увійшло вісім тематичних підрозділів: історичні реалії, побутові реалії, назви фольклорних творів, іншомовна лексика, власні назви та термінологія, просторічні і зневажливо-жаргонні слова, релігійні терміни та гра слів. У розвідці доводиться, що саме перекладацький коментар розкриває для реципієнта перекладу ті «цеглинки сенсу», що складають зміст висловлювання, які додатково інтерпретуються у свідомості носіїв кожної мови, і є одним з основних шляхів уникнення смислових втрат при перекладі.

Стаття зорієнтована на опис специфіки екранізації літературного простору роману Ф. Кафки «Замок». Розглянуто те, наскільки повно може бути перенесено сенс літературного твору та чому інтермедіальний переклад не означає буквального відтворення тексту першоджерела. Простежено шлях від авторського задуму до його втілення в літературних текстах і кінострічках, виявлено та зіставлено зміни, які відбуваються під час перекодування літературного твору засобами іншого виду мистецтва. З’ясовано, що автор екранізації вступає в діалог з автором літературного твору-оригіналу, а сама екранізація вступає в діалог із цим літературним першоджерелом. Враховано здобутки рецептивної поетики, орієнтованої на сприйняття тексту читачем/глядачем. Доведено взаємодію «мов» різних видів мистецтва (літератури та кіно), визначено засоби й техніки художньої виразності літературних творів і їх кінематографічних інтерпретацій (прийоми просторової організації роману Ф. Кафки, а саме суб’єктність, фрагментарність, ієрархічність у кінопросторі). З’ясовано, що особливостями простору в текстах Ф. Кафки є суб’єктність, фрагментарність, ієрархічність, які можна передати мовою кіно. Таким чином, ми можемо бачити, як простір, зображений у літературному творі, передано в екранізаціях, тобто в актах трансмедіального перекладу з вербального виду медіа у візуальний. Режисери О. Балабанов та М. Ханеке не переносять усе, що зображено у Ф. Кафки, докладно на екран (тим паче що це неможливо), а відбирають найбільш важливі елементи з літературного тексту, часом навіть додумують свої. З погляду буквальності це відступ від тексту та його спотворення. Проте з погляду семіотики такі відступи виправдані: у такий спосіб режисери повною мірою переносять на екран саму суть роману, його глибокі смисли, зображують простір не таким, яким його описано буквально, а таким, яким він повинен бути, щоб бути простором Ф. Кафки.

На сьогоднішній день існує багато компаній у всьому світі, що займаються розробкою систем машинного перекладу (СМП), за допомогою яких здійснюється переклад на різні мови світу. Серед них можна виділити такі: SYSTRAN (США, systransoft.com), Langenscheidt (Німеччина, langenscheidt.de), Transparent Language (США, transparent.com), LANGUAGE ENGINEERING CORPORATION (США, lec.com), Translation Experts (США, tranexp.com), Linguatec (Німеччина, linguatec.net), SDL (Великобританія, sdl.com), STAR (Швейцарія, star-group.net), ATRIL (США, atril.com), Alis Technologies (Канада, alis.com).Вивчення джерел щодо комп’ютерних технологій перекладу й опрацювання текстів свідчить, що проблеми перекладу і розпізнавання образів за допомогою машини тісно пов’язані із проблемами штучного інтелекту і кібернетикою. Проблеми створення штучної подібності людського розуму для вирішення складних завдань і моделювання розумової діяльності вивчаються досить давно. Вперше ідею штучного інтелекту висловив Р. Луллій у XIV столітті, коли він намагався створити машину для вирішення різноманітних задач з основ загальної класифікації понять. А у XVIII столітті Г. Лейбніц і Р. Декарт розвили ці ідеї, запропонувавши універсальні мови класифікації всіх наук [1].Ці ідеї лягли в основу теоретичних розробок у галузі створення штучного інтелекту. Проте розвиток штучного інтелекту як наукового напряму став можливим лише після створення електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Це сталося у 40-ві роки ХХ століття.Термін «штучний інтелект» був запропонований в 1956 р. на семінарі, присвяченому розробці логічних завдань з аналогічною назвою у Стенфордському університеті. Штучний інтелект – розділ комп’ютерної лінгвістики та інформатики, де розглядаються формалізація проблем та завдань, які нагадують завдання, виконувані людиною. При цьому у більшості випадків алгоритм розв’язування завдання невідомий наперед. Точного визначення цієї науки немає, оскільки у філософії не вирішене питання про природу і статус людського інтелекту. Немає і точного критерію досягнення комп’ютером «розумності», хоча стосовно штучного інтелекту було запропоновано низку гіпотез, наприклад, тест Тьюринга або гіпотеза Ньюела-Саймона [2].Після визначення штучного інтелекту як самостійного розділу науки відбувся його поділ за двома основними напрямками: нейрокібернетика і кібернетика «чорного ящика». Розпізнавання образів – традиційний напрямок штучного інтелекту, близький до машинного навчання і пов’язаний з нейрокібернетикою. Кожному об’єкту відповідає матриця ознак, за якою відбувається його розпізнавання. Машинний переклад належить до кібернетики «чорного ящика», головним принципом якого є принцип, протилежний нейрокібернетиці, а саме: немає значення, як побудований «розумовий» пристрій – головне, щоб на задані вхідні дії він реагував, як людський мозок.Слід зазначити, що сьогодні науковці розглядають штучний інтелект як один з напрямків інформатики, метою якого є розробка апаратно-програмних засобів, за допомогою яких можна користувачу-непрограмісту ставити і вирішувати завдання, що традиційно вважаються інтелектуальними [2].З другої половини 1960-х рр., коли людство вступило в епоху комп’ютерних технологій, використання комп’ютерів звільнило людей від багатьох видів рутинної роботи, будь то трудомісткі обчислення чи пошук необхідних елементів в різних базах даних. При цьому слід мати на увазі, що принципова відмінність комп’ютерних технологій від будь-яких виробничих технологій полягає саме в тому, що в одному випадку технології не можуть бути безупинні, тому що вони поєднують роботу рутинного типу (скажімо, оперативний облік) і роботу творчу, яка не піддається поки що формалізації (прийняття рішень), а в іншому випадку функція виробництва безупинна і відображає строгу послідовність всіх операцій для випуску продукції (конвеєризація процесу).Переклади текстів з однієї мови на іншу можна віднести до рутинної роботи, але тільки частково. Дійсно, з одного боку, в роботі будь-якого перекладача є досить велика кількість елементів формалізму, хоча, з іншого боку, у даний час жоден серйозний переклад не може бути виконаний зовсім формально.Усі переклади можна розділити на технічні і літературні. Межа між ними є дуже «розмитою» (проміжне положення займають, наприклад, переклади ділових листів). Особливістю технічних перекладів є необхідність у першу чергу знати стандарти фахових понять. Специфіка ж літературного перекладу полягає в тому, що потрібно одержати текст, за художньою цінністю максимально близький до оригіналу. Якість виконання з використанням комп’ютера технічних і літературних перекладів у теперішній час зовсім різна: технічні переклади є якісніші, ніж літературні. Останній факт особливо відчутний при перекладі віршованих форм  тут використання комп’ютера практично неможливе: його використання поступається поетам-перекладачам.Переклад текстів  одна з перших функцій, яку людина спробувала виконати за допомогою комп’ютера. Всього через кілька років після створення перших ЕОМ з’явилися і програми машинного перекладу. Датою народження машинного перекладу як галузі досліджень прийнято вважати 1947 р. Саме тоді У. Уівер [3] (який написав трохи пізніше, у 1949 р., разом із К. Шенноном книгу з основ теорії інформації), написав лист Н. Вінеру, «батькові кібернетики», порівнявши в цьому листі завдання перекладу із завданням дешифрування текстів.Завдання дешифрування до цього часу вже вирішувалися (і небезуспішно) на електромеханічних пристроях. Більше того, перша діюча ЕОМ за назвою Colossus-1, сконструйована в Англії в 1942-43 рр. знаменитим математиком і логіком А. Тьюрінгом, автором теоретичного автомата «машина Тьюрінга», разом з Х. А. Ньюменом, використовувалася під час війни для розшифровування секретних німецьких кодів. Оскільки ЕОМ Colossus-1, як і всі перші обчислювальні машини, конструювалася і використовувалася головним чином для військових цілей, відомості про неї стали відомі набагато пізніше її введення в експлуатацію. У 1944 р. Г. Айкен сконструював обчислювальну машину МАРК-1 на електромеханічних елементах і установив її в Гарвардському університеті. Ця машина також використовувалася для виконання завдань дешифрування. Відзначимо також, що завдання дешифрування доводилося і доводиться нерідко вирішувати не тільки військовим, але також археологам і історикам при спробах прочитати рукописи давніми, забутими мовами [4].Після листа У. Уівера Н. Вінерові відбувся ряд гострих наукових дискусій, потім були виділені гроші на дослідження. Сам Н. Вінер, що вільно розмовляв 13-тьма мовами, довгий час оцінював можливості комп’ютерного перекладу дуже скептично. Він, зокрема, писав: «...що стосується проблеми механічного перекладу, то, відверто кажучи, я боюся, що межі слів у різних мовах занадто розпливчасті, а емоційні й інтернаціональні слова займають занадто велике місце в мові, щоб який-небудь напівмеханічний спосіб перекладу був багатообіцяючим... В даний час механізація мови... уявляється мені передчасною» [5, 152]. Однак, всупереч скепсису Вінера і ряду інших вчених зі світовими іменами, у 1952 р. відбулася перша міжнародна конференція з машинного перекладу. Організатором цієї конференції був відомий ізраїльський математик І. Бар-Хіллел. Він прославився в першу чергу застосуванням ідей і методів математичної логіки в різних напрямках досліджень з теорії множин і основ математики, але видав також ряд робіт із загальної теорії мови, математичної лінгвістики, автоматичного перекладу і теорії визначень (у СРСР була дуже популярна монографія «Основи теорії множин», написана І. Бар-Хіллелом разом з А. А. Френкелом) [3].Незабаром після конференції 1952 р. був досягнутий ряд успіхів у академічних дослідженнях, які, у свою чергу, стимулювали комерційний інтерес до проблеми машинного перекладу. Вже в 1954 р. знаменита фірма IBM разом із Джорджтаунським університетом (США) зуміла показати першу систему, що базується на словнику з 250-ти слів і 6-ти синтаксичних правилах. За допомогою цієї системи забезпечувався переклад 49-ти заздалегідь відібраних речень. Вже до 1958 р. у світі існували програмні системи для машинного перекладу технічних текстів, найдосконаліша з яких була розроблена в СРСР і мала запас 952 слова.В період з 1954 р. по 1964 р. уряд і різні військові відомства США витратили на дослідження в галузі машинного перекладу близько 40 млн. доларів. Однак незабаром «запаморочення від успіхів» змінилося повною зневірою, що доходила практично до повного заперечення здійсненності машинного перекладу. До подібного висновку прийшли на основі звіту, виконаного спеціальним комітетом із прикладної лінгвістики (ALPAC) Національної Академії наук США. У звіті констатувалося, що використання систем автоматичного перекладу не зможе забезпечити прийнятну якість у найближчому майбутньому. Песимізм ALPAC був обумовлений, головним чином, невисоким рівнем розвитку комп’ютер­ної техніки того часу. Справді, труднощі роботи з перфокартами і величезними комп’ютерами I-го і II-го поколінь (на електронних лампах чи транзисторах) були чималими. Саме з цих причин перші проекти не дали істотних практичних результатів. Однак були виявлені основні проблеми перекладу текстів природною мовою: багатозначність слів і синтаксичних конструкцій, практична неможливість опису семантичної структури світу навіть в обмеженій предметній галузі, відсутність ефективних формальних методів опису лінгвістичних закономірностей [6].До поширення персональних комп’ютерів машинний переклад міг бути швидше цікавим об’єктом наукових досліджень, ніж важливою сферою застосування обчислювальної техніки. Причинами цього були:висока вартість часу роботи ЕОМ (з огляду на той факт, що кожну обчислювальну машину обслуговувала велика група системних програмістів, інженерів, техніків і операторів, для кожної машини було потрібне окреме, спеціально обладнане приміщення і т.п., «комп’ютерний час» був дуже і дуже дорогим);колективне використання ресурсів комп’ютера. Це часто не дозволяло негайно звернутися до електронного помічника, зводячи нанівець найважливішу перевагу машинного перекладу перед звичайним  його оперативність.За результатами звіту ALPAC дослідження з комп’ютерного перекладу припинилися на півтора десятка років через відсутність фінансування. Однак у цей же час відбувся якісний стрибок у розвитку обчислювальної техніки за рахунок переходу до технологій інтегральних схем. ЕОМ III-го покоління на інтегральних схемах, що використовувалися у 1960-ті роки, до кінця 1960-х  початку 1970-х років стали витіснятися машинами IV-го покоління на великих інтегральних схемах. Нарешті, у 1970 р. М. Е. Хофф (Intel) створив перший мікропроцесор, тобто інтегральну схему, придатну для виконання функції великої ЕОМ. До середини 1970-х років з’явилися перші комерційно розповсюджувані персональні комп’ютери (ПК) на базі 8-розрядних мікропроцесорів фірми Intel. Це була на той час комп’ютерна революція.Саме поява ПК стала сильним додатковим стимулом для вдосконалювання комп’ютерного перекладу (особливо після створення комп’ю­терів Apple II у 1977 р. і IBM PC у 1981 р.). Поновленню досліджень з комп’ютерного перекладу сприяло також підвищення рівня розвитку техніки і науки взагалі. Так, у 1970-ті рр. одержала поширення система автоматизованого перекладу SYSTRAN. Протягом 1974-75 рр. система була використана аерокосмічною асоціацією NASA для перекладу документів проекту «Союз-Аполлон». До кінця 1980-х років за допомогою цієї системи перекладали з кількох мов вже близько 100 000 сторінок щорічно. Розвитку комп’ютерного перекладу сприяло ще і зростання інтересу дослідників і проектувальників до проблеми штучного інтелекту (тут явно переважали лінгвістичні аспекти) і комп’ютерного пошуку даних [7].Починаючи з 1980-х рр., коли вартість машинного часу помітно знизилась, а доступ до них можна було одержати в будь-який час, машинний переклад став економічно вигідним. У ці і наступні роки удосконалювання програм дозволило досить точно перекладати багато видів текстів. 1990-ті рр. можна вважати справжньою «епохою Відродження» у розвитку комп’ютерного перекладу, що пов’язано не тільки з широкими можливостями використання ПК і появою нових технічних засобів (у першу чергу сканерів), але і з появою комп’ютерних мереж, зокрема глобальної мережі Internet.Наприклад, створення Європейської Інформаційної Мережі (EURONET DIANA) стимулювало роботи зі створення систем автоматизованого перекладу. У 1982 р. було оголошено про створення європейської програми EUROTRA, метою реалізації якої була розробка системи комп’ютерного перекладу для всіх європейських мов. Спочатку проект оцінювався в 12 млн. доларів США, але вже в 1987 р. фахівці визначили сумарні витрати по цьому проекту більш ніж у 160 млн. доларів [4].Використання глобальної мережі Internet об’єднало мільйони людей, що говорять різними мовами, у єдиний інформаційний простір. Домінує, природно, англійська мова, але: є користувачі, які нею зовсім не володіють чи володіють дуже слабко; існує безліч Web-сторінок, написаних не англійською мовою.Для полегшення перегляду Web-сторінок, описаних незнайомою користувачеві мовою, з’явилися додатки до браузерів, за допомогою яких здійснюється переклад обраних користувачем фрагментів Web-сторінки або всієї Web-сторінки, що переглядається. Для цього досить лише скопіювати частину тексту та вставити його у відповідне поле або «натиснути» на спеціальну кнопку меню. Прикладом такого комп’ютерного перекладача є програмний засіб WebTransSite фірми «Промт», створений на базі програмного засобу Stylus, який можна використовувати в різних браузерах (Netscape Navigator, Internet Explorer, Mozilla Firefox, Opera та ін.) або, наприклад, Google Translate – це сервіс компанії Google, за допомогою якого можна автоматично перекладати слова, фрази та Web-сторінки з однієї мови на іншу. В системі Google використовується власне програмне забезпечення для перекладу на основі статистичного машинного перекладу. З вересня 2008 р. підтримуються й переклади українською мовою. Користувач уводить текст, поданий мовою оригіналу, та вказує мову, якою цей текст потрібно подати.Проблемами машинного перекладу в теперішній час займається ряд відомих компаній, таких як SYSTRAN Software Inc., Logos Corp., Globalink Inc., Alis Technologies Inc., Toshiba Corp., Compu Serve, Fujitsu Corp., TRADOS Inc., Промт та інші. З’явилися також компанії, що спеціалізуються на машинному перекладі, зокрема компанія SAP AG, яка є європейським лідером у розробці програмного забезпечення і протягом багатьох років використовує системи машинного перекладу різних виробників при локалізації своїх програмних продуктів. Існує і служба машинного перекладу при комісії Європейського Союзу (обсяг перекладу в комісії перевищує 2,5 млн. сторінок щорічно; переклади всіх документів виконуються оперативно 11-тьма офіційними мовами, забезпечують їх 1100 перекладачів, 100 лінгвістів, 100 менеджерів і 500 секретарів) [8].Проблемам комп’ютерного перекладу значна увага науковців приділяється в галузі лінгвістики, зокрема в Україні у Київському державному університеті лінгвістики, дуже міцною є лінгвістична школа Санкт-Петербурга та Москви. Не можна не згадати такі праці, як фундаментальна монографія Ф. Джорджа «Основи кібернетики» [5], Дж. Вудера «Science without properties», О. К. Жолковського «О правилах семантического анализа», Ю. М. Марчука «Проблемы машинного перевода», Г. С. Цейтіна, М. І. Откупщикової та ін. «Система анализа текста с процедурным представлением словарной информации» [6] та інші, в яких сформульовані основні принципи і проблеми практичної реалізації машинного перекладу. Ці монографії містять цікавий фактичний матеріал і можуть бути корисні педагогу в побудові курсу лекцій з комп’ютерних технологій перекладу й опрацювання текстів.Протягом багатьох років науковці в галузях лінгвістики, кібернетики, інформатики вели інтенсивні пошуки моделей і алгоритмів людського мислення і розробок програм, але так сталося, що жодна з наук – філософія, психологія, лінгвістика – не в змозі запропонувати такого алгоритму. Таким чином, штучний інтелект як «генератор знань» [9, 139] ще не створений, машинний переклад є частково структурованим завданням, а тому втручання людини в створення досконалих перекладів буде потрібне завжди і її треба, як слід, цього навчати.

У статті з’ясовано особливості перекладу безеквівалентних термінів українською мовою. Узагальнено визначення поняття «термін» у лінгвістиці, виокремлено спільні риси у визначеннях поняття різними науковцями, окреслено основні характеристики терміна. Розглянуто способи перекладу англійських термінів українською мовою та визначено особливості кожного. Особливу увагу приділено перекладу багатокомпонентних термінів та визначено основні етапи їх перекладу (аналітичний та синтетичний); розглянуто основні причини неправильного перекладу, надано поради щодо їх усунення.

У статті розглядаються умови і способи перекладу термінів з англійської мови українською. Ураховуючи комунікативні та функціональні особливості перекладу термінів, у цій статті розвивається типологія перекладу технічних неологізмів.

Мета статті – описати результати дослідження перекладу власних назв у романі Олеся Гончара «Собор» англійською мовою. Об'єкт аналізу – онімікон роману «Собор», що охоплює антропоніми, топоніми, ергоніми і інші одиниці. Предмет дослідження – способи перекладу системи імен роману англійською мовою. Визначено найбільш широко використані способи перекладу, зіставлені варіанти перекладу подібних за структурою та значенням онімів. В роботі використані метод порівняльного аналізу та описовий метод. Результати дослідження: у перекладі роману англійською мовою, створеному Ю. Ткачем та Л. Рудницьким, власні назви тексту перекладені за допомогою різних засобів та їхніх комбінацій. Висновки. Засобами перекладу онімів роману є експлікація, калька, транслітерація, традиційний відповідник та такі їхні комбінації. Вибір засобу або засобів перекладу певної одиниці залежить, як правило, від того, чи належить онім до української культури і чи є він реальним або властивим лише цьому тексту, а також до якої групи він належить за критерієм денотату. Іноді єдність засобів порушується, оскільки, наприклад, андроніми, утворені в українській мові за однаковою схемою, перекладаються трьома різними способами, а деколи виникає неправильна інтерпретація. Однак загалом більшість перекладів онімів у романі єприйнятними,у більшості випадків перекладачам вдалося підібрати адекватні відповідники.

Статтю присвячено дослідженню способів перекладу фразеологічних одиниць англійської економічної термінології українською мовою. У статті представлено основні труднощі, які виникають під час перекладу фразеологізмів з англійської українською мовою. Окреслено чинники, від яких залежать правильність і точність перекладу фразеологічних одиниць, серед яких перше місце посідає джерело походження фразеологізму (однакове чи відмінне) у мові оригіналу та в мові перекладу. У роботі розглянуто способи перекладу фразеологічних одиниць загалом і бізнес-фразеологізмів зокрема. Основні способи перекладу фразеологічних одиниць поділяють на фразеологічні (переклад за допомогою фразеологічного аналога та переклад за допомогою абсолютного/відносного еквівалента) та нефразеологічні (описовий переклад, дослівний переклад та контекстуальна заміна). Встановлено, що переклад фразеологічних одиниць економічної сфери діяльності здійснюється за допомогою описового способу, фразеологічного аналога, фразеологічного еквівалента, дослівно, а також за допомогою транслітерації з поясненням. Здійснено аналіз зазначених способів перекладу, описано переваги і недоліки кожного з них. З’ясовано, що для передачі фразеологічних одиниць економічної сфери діяльності найефективнішим та найрегулярнішим способом перекладу є описовий. Використання описового способу перекладу надає можливість точно та змістовно передати значення термінологічного фразеологізму. Найсуттєвішими недоліками зазначеного способу перекладу є його громіздкість та здатність позбавити фразеологічну одиницю образності. Переклад за допомогою фразеологічного аналога та дослівний переклад належать до менш регулярних способів перекладу термінологічних фразеологізмів. Особливість дослівного способу перекладу полягає в його додатковому поясненні, яке часом може бути надто громіздким та позбавляти фразеологічну одиницю лаконічності, проте воно сприяє правильному розумінню фразеологічної одиниці. Визначено, що переклад за допомогою фразеологічного еквівалента та транслітерація з додатковим поясненням для передачі фразеологічних одиниць економічної сфери діяльності українською мовою використовуються вкрай рідко.

Статтю присвячено проблемам перекладу німецькомовної медичної літератури. Розглянута історія досліджень з цього питання. Визначено способи перекладу медичних текстів: конкретизація, транскодування, калькування, описовий переклад, переклад еквівалентом. Вирізнено 4 види перетворення німецькомовного медичного тексту: перестановка, заміна, додавання та вилучення.

Стаття присвячена актуальним проблемам перекладознавства, а саме способам еквівалентного перекладу турецької науково-популярної літератури. У статті визначається зміст поняття еквівалентного перекладу та способи його досягнення за допомогою перекладацьких трансформацій як особливого виду міжмовного перефразування та невід’ємної частини процесу перекладу. Розглядаються лексичні та стилістичні особливості науково-популярного підстилю. Характеризуються рівні еквівалентності перекладу: на рівні мети комунікації, опису ситуації, висловлювання, повідомлення, мовних знаків. Наведено класифікацію перекладацьких трансформацій з урахуванням відомих у літературі класифікацій різних лінгвістів які вивчали це питання. Встановлено види трансформацій, які найчастіше використовуються для досягнення еквівалентного перекладу науково-популярних турецьких текстів українською мовою. Проведено аналіз стилістичних особливостей турецького науково-популярного тексту.

Ця стаття присвячена дослідженню іншомовних запозичень у сучасній англійській мові та способам їх передачі у період сьогодення. В цій роботі проведено загальний огляд іншомовних запозичень, визначені фактори, які впливають на їх утворення, наведені дані с дослідження сфери використання іншомовних запозичень, з метою ознайомлення з ними. Отже протягом останніх десятирічь, підходи до аналізу перекладу змінюються раз-у-раз та виринає безліч сучасних понять у сфері перекладу, що потребує від знавців мови, перекладачів, лінгвістів та науковців усвідомленості з новими спрямуваннями у галуззі перекладу. У період сьогодення ця проблема стає надзвичайно актуальною посеред лінгвістів та перекладачів, через те, що вимогам модернізованого світу повинні підходити фахівці та спеціалісти, які є обізнаними саме у трьох мовах, а точніше: у мові вхідній (мова оригіналу), в нашій роботі це іноземна мова, в особливості китайська; цільовій мові, у нас це – англійська мова, і українській мові, яка потребує адаптації і порівняння мовних одиниць вищезгаданих мов. У процесі дослідження перекладу, слід звернути увагу на особливості китайськомовної термінології, тому що цей різновид перекладу – специфічний, що потребує повної відповідальності. Переклад іншомовних запозичень певної сфери має здійснювати лише досвідчений у цій сфері спеціаліст, який володіє її особливостями та досконало орієнтується у сучасних віяннях перекладацького поприща.

Стаття присвячена дослідженню національно маркованої лексики, що її виокремлено в українських народних казках. Особливу увагу сфокусовано на безеквівалентній лексиці, що становить труднощі в процесі перекладу англійською, оскільки вона не має відповідників у цій мові. У дослідженні проаналізовано наявні переклади казок, обґрунтовано доцільність використання конкретних перекладацьких трансформацій, запропоновано можливі способи перекладу безеквівалентної лексики, що забезпечують відтворення прагматики оригінальних текстів.

У статті висвітлено особливості відтворення фразеологічних одиниць як засобів характеротворення персонажів у перекладах твору «Аліса в Задзеркаллі» українською та польською мовами. Подано класифікацію фразеологічних одиниць з точки зору перекладознавства. Визначено способи перекладу фразеологічних одиниць (переклад фразеологічним еквівалентом, фразеологічним аналогом, описовим перекладом, контекстуальними замінами та калькуванням, використання відповідного фразеологізму в цільовій мові). Проаналізовано класифікацію фразеологічних одиниць за їх семантикою (звичайні словосполучення (звороти, свобода вибору яких обмежена); фразеологічні ряди (звороти, що виражають одне, але складне поняття); фразеологічні єдності (звороти, що є одним нерозривним цілим). Визначено, що фразеологічне зрощення – це семантично неподільна фразеологічна одиниця, і на значення якої ніколи не впливають значення її компонентів; фразеологічна єдність – це семантично неподільна фразеологічна одиниця, ціле значення якої мотивоване значеннями її компонентів; фразеологічна комбінація – це семантично подільна фразеологічна одиниця, в якій кожне слово має абсолютно незалежне значення. Подано функціональну класифікацію фразеологізмів у творі «Аліса в Задзеркаллі» (фразеологізми, що стосуються характеристики персонажів; фразеологічні одиниці, що передають внутрішній стан героя; фразеологічні одиниці, що допомагають розкрити фізичний стан персонажа; фразеологізми, що характеризують багатий духовний світ героя, мудрість, дотепність). Фразеологізми, що стосуються характеристики героїв і виконують оцінну функцію, тематично поділено на такі групи: фраземи, що допомагають розкрити позитивні якості персонажів; фраземи, що сприяють розкриттю негативних якостей; фраземи, що доповнюють портретну характеристику. Досліджено способи перекладу фразеологічних одиниць українською та польською мовами. Аналіз 150 фразеологічних одиниць привів до висновку, що існує кілька способів перекладу фразеологічної одиниці залежно від того, до якої групи вона належить. Існують такі способи перекладу фразеологічних одиниць – переклад фразеологічного еквівалента, фразеологічний аналог, описовий переклад, контекстуальні заміни.

У пропонованій статті описано прийоми реалізації чужого мовлення в науковому дискурсі, а також проаналізовано способи експлікації статусу чужого мовлення в з’ясувальних конструкціях, які функціонують у науковому стилі. Виявлено, що в наукових текстах складнопідрядні з’ясувальні речення можуть передавати чуже мовлення з прямою (персональною) та узагальненою вказівкою на автора. Ці способи насамперед пов’язані з особливою мотивацією mа прагматичною настановою, що й обумовлює текстотвiрні можливості чужого мовлення.

У статті досліджено способи реалізації системи цінностей в сучасному романі в умовах постмодерністської гри з жанровими стратегіями, зі смислами і наративами. Показано особливості та прийоми, за допомогою яких вибудовується і реалізується ціннісна система тексту.

У статті розглянуто підходи дослідників-лінгвістів щодо визначення закономірностей перекладу творів різних жанрів та їхньої відмінності. Сформульовано визначення мовностилістичного аналізу. Виконано критичний аналіз підходів до мовностилістичного аналізу художнього тексту. Зазначено, що вітчизняні та закордонні критики відзначають появу великої кількості якісних творів, розрахованих на масового читача. Останнім часом такі твори все частіше стають предметом мовностилістичного аналізу. Одним із важливих чинників у процесі перекладу є жанрова належність оригіналу, яка спрямовує перекладача на вибір відповідного мовно-стилістичного інструментарію. Переклад художніх творів вимагає ще більших зусиль перекладача для збереження задуму автора, передачі духу епохи, її культурних надбань тощо. Складність художнього перекладу зумовлює цілу низку нових завдань не лише для перекладача, а й для перекладознавчої науки загалом, передусім – стилістики. Доведено, що в сучасних творах художньої літератури предмет мовностилістичного аналізу можна визначити як сукупність використаних у художньому творі мовних засобів, за допомогою яких письменник забезпечує втілення ідейно-художнього задуму; вивчення виразних засобів мови та стилістичних прийомів повинно враховувати взаємозв’язок застосування зазначених засобів і прийомів зі змістом художнього твору; мовні засоби та прийоми, які несуть стилістичну функцію, служать не тільки відповідній передачі художнього задуму, а й завданням автора. Для виконання поставлених завдань використовувалася комплексна методика аналізу, що включає прийоми порівняльного лінгвістичного аналізу, статистичного підрахунку мовних одиниць, класифікаційного аналізу, контекстуальної інтерпретації, виявлення смислових і конотативних відповідностей. Теоретична значущість дослідження полягає в подальшому розвитку порівняльного мовностилістичного аналізу оригінального художнього твору, призначеного для масового читача, і його перекладу, у встановленні основних стилістичних закономірностей, характерних для творів масової літератури. Практична значущість полягає в тому, що матеріал дослідження може використовуватися в курсах із порівняльної стилістики англійської та української мов, а також під час вивчення сучасної зарубіжної літератури у вишах.

Статтю присвячено опису особливостей реалізації багатократного вияву дії в українській та німецькій мовах. Автори аналізують попередні роботи, присвячені цій темі. У запропонованій розвідці розглянуто явище повторюваності дії на прикладі двох різноструктурних мов – німецької та української. У цьому контексті науковці виокремлюють екстравербальну та інтравербальну дискретність. Особливістю цих типів повторюваності є здатність указувати на множинний вияв дії. Інтравербальна повторюваність реалізується семантикою дієслова, тобто саме дієслово вказує на те, що дія відбувається з певною частотністю більше ніж один раз. Для екстравербальної дискретності обов’язковими є додаткові учасники синтаксичного утворення, які є виразниками множинного вияву дії. Ними є адвербіальні темпоральні синтаксеми. У статті автори роблять спробу проаналізувати ітеративний спосіб повторюваності дії, виявити основні види цього явища в обох досліджуваних мовах. Дослідження показало, що ітеративність реалізується як у німецькій, так і в українській мовах дисконтинуативом, фреквентативом та узитативом. Одне з головних завдань запропонованої розвідки – установити спільні та відмінні риси цього явища у німецькій та українській мовах. Значну увагу приділено також перекладознавчому аспекту та визначено основні види трансформацій під час перекладу складних синтаксичних конструкцій із семантикою ітеративності. Незважаючи на різноструктурний лад німецької та української мов, найпоширенішими прийомами перекладу є такі граматичні трансформації: заміна частин мови, додавання слів, вилучення слів, заміна структури речення.

У цій статті описано основну проблему при перекладі науково-технічної літератури, а саме переклад термінів. Метою статті є визначення поняття «термін», дослідження будови термінів та класифікації, а також опис основних способів перекладу термінів з англійської на українську мову. Робота має наукову цінність, оскільки у зв’язку з розвитком науки та техніки збільшується кількість термінологічної лексики. У статті подані визначення ключових понять: «науково-технічна література», «науково-технічний переклад» та їхні особливості. Відповідно до сучасних наукових принципів було проведено всебічний аналіз термінологічної лексики. Аби сформулювати вичерпне визначення поняттю «термін» було проаналізовано підходи лінгвістів до визначення цього поняття в сучасному мовознавстві і, зрештою, запропоновано варіант власний варіант. Досліджено та описано основні способи перекладу термінів з англійської на українську мову, а також на практичному матеріалі визначено основний спосіб перекладу.

У статті висвітлюються питання теоретичних основ розвитку та стимулювання просоціальності особистості в дитинстві та підлітковості. Презентується авторська концепція структури та етапів розвитку просооціальності як інтрапсихічного утворення, обґрунтовуються критерії його розвитку на різних етапах онтогенезу. Відповідно до концепції окреслюються основні цілі, способи та прийоми стимулювання просоціальності в ранньому, дошкільному, молодшому шкільному віці та в період підлітковості

У статті виокремлено і проаналізовано фразеологізми, які виражають негативну оцінку адресата; визначено характеристики особи, які найбільш піддаються осуду в англомовному суспільстві і є зафіксованими у фразеологічних одиницях; проаналізовано фразеологізми, що позначають дії адресата, які можуть викликати осуд. Фразеологічні засоби є тією частиною лексики, яка найбільш влучно і виразно виражає емоції та експресії у мові. Вони точно передають емоційний стан самого мовця і тому широко використовуються для позначення його оцінного ставлення до об’єкта. Визначено, що переважна більшість фразеологізмів має експресивно забарвлене значення, суб’єктивно модальний компонент їхньої семантики сприяє передачі почуттів, емоцій, емоційних переживань. Виявлено, що за структурно-морфологічною ознакою фразеологічні одиниці на позначення осуду можна поділити на дієслівні та субстантивні. Фразеологізми на позначення осуду виражають різний ступінь критики: від легкого несхвалення дій адресата до осуду з образами. Виявлено, що в англомовному суспільстві найбільш осуду піддаються такі характеристики особи: надмірність, багатство, дратівливість, підступність, нечесність в бізнесі тощо. У статті розглянуто способи перекладу фразеологічних одиниць на українську мову та проаналізовано, які способи перекладу найчастіше використовуються при передачі фразеологізмів з негативним знаком оцінки. Труднощі перекладу англомовних фразеологізмів зумовлені складністю їх семантичної структури, образним характером, національно-культурною специфікою їх значень. Виявлено, що найчастіше при перекладі фразеологізмів на позначення осуду застосовується описовий переклад, оскільки велика кількість англійських фразеологізмів є безеквівалентними. Водночас нерідко можна знайти фразеологічний аналог або фразеологічний еквівалент при передачі таких фразеологічних одиниць української мовою.

У статті розглянуто питання відтворення прагматики фразеологізмів в англо-українському перекладі. Схарактеризовано фразеологізми як мовні одиниці, відтворення прагматики яких у перекладі викликає значні труднощі. Виявлено проблеми, зумовлені екстралінгвальними чинниками, що можуть виникати під час відтворення їх емоційно-експресивного забарвлення; визначено способи фразеологічного та нефразеологічного перекладу. Особливу увагу приділено способам відтворення безеквівалентних фразеологічних одиниць.

Кіномистецтво сьогодні є чи не найпопулярнішим видом мис- тецтва, а завдяки сучасним технічним досягненням ми маємо змогу дивитися фільми режисерів із різних країн. Тому проблема перекладу кінофільмів є завжди актуальною, адже кінопродукція, яка надходить до нашої країни, повинна отримати свого глядача. Оскільки більшість імпортних фільмів в українському кінопрокаті становить голлівудська продукція, їх переклад здійснюють пере- важно з англійської мови. У нашому дослідженні розглянуто особливості мов- но-структурної реалізації розмовного мовлення в англомовних кінострічках. Досліджено способи і засоби передавання елементів розмовного компонента в українському перекладі у фільмах «Джуманджі 2. Новий рівень» та «Дедпул 2». Розглянуто питання наявності українського відповідника англійській розмовній одиниці та адекватності її перекладу. Визначено лінгвістичний чинник, який впливає на межі перекладу, а саме: відмінність систем національних мов, що призводить до певних відмінностей між перекладеним текстом та оригіналом. Визначено вісім видів методу перекладу, а саме: дослівний, буквальний точний, семантичний, переклад-адаптація, комунікативний, вільний, ідіома- тичний. Досліджено класифікацію методів перекладу та визначено їхні риси та особливості. Здійснено статистичний аналіз та виявлено методи перекладу, якими найчастіше користується українська студія кінодубляжу. За результатами проведеного аналізу визначено, що під час перекладу розмовної лексики у фільмах перекладач намагався використати вільний, адап- таційний та ідіоматичний методи. Установлено, що стилістична обробка й адаптація кінотексту мають відбуватися з урахуванням реалій та традицій країни, мовою якою здійс- нено переклад. Визначено, що вид перекладу цілком залежить від технічних та фінансових можливостей як замовника, так і бюро перекладу, однак най- більш прийнятним для глядача вважається дублювання. При цьому перспек- тиву дослідження становить вивчення операційних навичок субтитрування, дубляжу та синхронного закадрового перекладу.

Порівняльні дослідження в області розмовної лексики і фразеології є одним з напрямів сучасної лінгвістики, що постійно розвивається. До теперішнього часу в області порівняльної стилістики накопичилася значна кількість робіт. Проте поле для вивчення цієї області завжди залишається відкритим, так як в центрі уваги дослідника виявляється поняття норми, яке в різних мовних традиціях суттєво відрізняється. Передача фразеологічних одиниць є невід’ємною частиною процесу перекладу художнього твору з мови оригіналу. При цьому зберігається потреба в аналізі адекватності і еквівалентності текстів. На вибір тактики перекладу фразеологізмів впливає не лише сам текст, який перекладається, але і наміри перекладача як мовної особі. У статті розглядаються різні способи та труднощі перекладу еквівалентних і безеквівалентних іншомовних фразеологізмів на матеріалі роману Б. Шоу «Пігмаліон». Відомо, що переклад фразеологічних одиниць вважається одним із завдань, які ускладнюють роботу перекладача, оскільки багато фразеологізмів мають яскраво виражену національну специфіку, що уособлює загальнонаціональне мислення народу.

Ця стаття присвячена такому аспекту права інтерпретаційної діяльності, як методи тлумачення. Загальний характер правової норми, а отже, неможливість указати в ній абсолютно всі конкретні життєві ситуації є об’єктивною причиною тлумачення. Питання про те, як тлумачити право, є важливим у теорії юридичного тлумачення. Воно дає нам уявлення про механізм та інструменти такої діяльності. Під методом тлумачення в юридичній літературі розуміють конкретні прийоми та знання правил, необхідних для уточнення реального змісту правових норм. Слід зазначити, що серед учених досі не вироблений єдиний підхід до визначення конкретних методів і правил, що роз’яснюють закон, їх об’єднання в способах тлумачення. Автор статті розглядає граматичний, логічний, системний, історичний способи тлумачення та їх застосування у праві. Граматичний спосіб (словесний, філологічний, буквальний, лексичний – варіанти назви) є найпоширенішим. Логічне тлумачення – тлумачення правового акта з використанням законів логіки. Існування системного методу визначено системністю права. У статті розглядаються питання застосування вказаних способів тлумачення для з’ясування змісту договорів. Автором наголошується, що відповідні компетентні органи, які здійснюють правозастосовну діяльність, не вправі відмовити у вирішенні спору через незрозумілість правової норми, що підлягає застосуванню. З метою уникнення неправильного застосування необхідно насамперед встановити зміст норми, для чого використовувати всі відомі способи, прийоми, правила тлумачення до повного з’ясування дійсного змісту норми. Немає чітко визначених правил використання зазначених способів. Вони можуть використовуватися суб’єктом тлумачення всі одночасно, або може бути обраний один чи кілька на розсуд особи, залежно від можливості досягнення мети тлумачення. При цьому якщо граматичне і логічне тлумачення відштовхуються від самих текстів, то системний та історичний способи спи-раються на елементи зовнішні. Відмова правозастосовувача від використання всього арсеналу призводить до однобокості в застосуванні норм закону. Тлумачення ґрунтується на тезі, що система норм права повинна бути вільною від протиріч і кожна норма повинна гармоніювати з усією системою. Тому в межах даної тези потрібно вибрати той варіант тлумачення, за якого правова норма буде найкраще гармоніювати з іншими нормами.

У статті розглянуто особливості слів-реалій, що використовуються у ходожніх творах та у детективі зокрема. Проаналізовано мовностилістичні особливості детективу, як літературного твору. Досліджено наукові підходи до розуміння реалій, як культурно маркованої лексики та розглянуто можоиві способи перекладу реалій. Встановлено, що традиціно реалії можуть перекладатися за допомогою транслітерації/транскрипції, калькування, аналогу, опису, добору еквівалента. Найбільш поширеним способом передачі реалії є транскрибування. Ключові слова: реалія, безеквівалентна лексика, детектив, трансформація, лексикон.

Реконструюється концептосфера визначення оповідальної діяльності, встановлена традиціоналістською “філософією перекладу” і висхідна для осягнення Богодухновенного наративу як форми безумовно-достовірного передання Богоодкровенної істини. Розглядаються способи відсторонення інструментарію мистецтва слова доби традиціоналізму від риторичної “вірогідності” і поетологічної “достовірності”, що визначилися в епохи античності, середньовіччя і Відродження в руслі рефлексії літературно-перекладацької творчості, прокладеному, щоб відкрити ближнім особистісний доступ до Слова Божого в умовах багатомовності, і забезпечили наративну реконструкцію біблійної топології особистості у перших повних перекладах Священного Писання з оригінальних мов на народні мови. У ході виявлення траєкторії перегляду – на теренах ренесансного теоретизування щодо перекладу – індикаторів “вірогідного” і “достовірного”, стверджених літературою традиціоналізму, встановлюються передумови раціоналізації сприйняття Божественного Одкровення, якою ініціюється секуляристичне відсторонення людського розуму від Першоджерела духовності.

Статтю присвячено дослідженню особливостей функціонування та реалізації явища мовної компресії, виявленню специфіки перекладу англомовних компресованих структур на синтаксичному рівні українською мовою в текстах механічної інженерії. Проаналізовано існуючі підходи до визначення явища мовної компресії, висвітлено особливості реалізації явища компресії, виявлено засоби реалізації лінгвістичної компресії на морфологічному, лексичному й синтаксичному рівнях мови. З’ясовано, що засобами реалізації явища мовної компресії на морфологічному рівні є скорочення, що, головним чином знаходять вияв в абревіаціях, на лексичному рівні – словоскладання, телескопія, на синтаксичному – синтаксичні засоби компресії змісту (еліптичні речення; дієприкметникові, інфінітивні, герундіальні звороти; номінативні еліптичні конструкції; конструкції складного додатка та складного підмета). Досліджено способи перекладу компресованих структур англомовних текстів галузі механічної інженерії українською мовою. Основну увагу зосереджено на специфіці відтворення англомовних засобів синтаксичної компресії українською мовою.

Метою цього дослідження є порівняти неологізми, посталі внаслідок глобальної пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої SARS-CoV-2, в англійській та українській мовах та проаналізувати шляхи перекладу новостворених англомовних лексичних одиниць українською мовою. Автори узагальнили погляди вітчизняних та іноземних учених на природу неологізмів та типові способи їхнього перекладу українською мовою, розглянули варіанти передачі новостворених лексичних одиниць, включно з новими словами та виразами, а також вже наявними словами, вжитими в новому значенні, українською мовою шляхом транскрипції, транслітерації, калькування, описового перекладу та методу прямого включення. Аналіз цієї інформації здійснено з використанням аналітичного методу, методів порівняння, лінгвістичного спостереження та узагальнення. Під час аналізу встановлено визначення неоковідизмів як особливого типу новоутворених лексичних одиниць, що виникли внаслідок пандемії коронавірусної хвороби. Також проаналізовано типові зразки англійських неологізмів коронавірусної тематики, визначено їхнє значення та узагальнено шляхи їхньої передачі українською мовою, що свідчить про новизну дослідження. Актуальність цієї роботи обґрунтовуємо насамперед новизною отриманих результатів, які сприятимуть вирішенню практичних завдань щодо перекладу англійських неоковідизмів українською мовою. У результаті аналізу найпоширеніших та найчастіше вживаних неологізмів коронавірусної тематики автори дійшли висновку, що переклад неологізмів українською мовою становить певні труднощі, викликані тим, що новоутворені слова не встигають потрапляти до словників української мови. Також установлено, що спосіб перекладу коронанеологізму визначає його форма й залежить передусім від контексту використання.

Аналіз локальних війн та збройних конфліктів сучасності свідчить про збільшення інтенсивності масованого застосування безпілотних авіаційних комплексів для вирішення бойових завдань тактичного, оперативного та стратегічного рівнів. У даній статті розкрито тенденції бойового застосування безпілотних авіаційних комплексів в локальних війнах та збройних конфліктах сучасності, починаючи з війни в Югославії і закінчуючи війною у Нагірному Карабасі. На основі проведеного аналізу визначені можливі способи та прийоми застосування засобів ППО для протидії та зниження ефективності застосування БПАК.

У статті розглядаються способи відтворення реалій у романі Стівена Кінга «Аутсайдер» та проводиться аналіз їх перекладу українською мовою. Перекладацька діяльність є важливим аспектом життя людини та міжкультурної діяльності. Переклад міжмовних реалій є одним із найскладніших розділів перекладознавства, оскільки такі слова та словосполучення позначають предмети, поняття, явища тощо, які в мові перекладу не мають прямих еквівалентів. Тому діяльність перекладача має бути спрямована на подолання лінгвоетнічного бар’єру, щоб носію цільової мови були зрозумілі тонкощі культури, національної психології представників мови-джерела. Однією із найголовніших умов доцільного відтворення реалій є полюблені знання. Коли у перекладача є правильне уявлення про реалію та її контекстуальне використання, йому легше знайти адекватний відповідник цієї реалії в перекладі. Перекладач має бути досконало ознайомлений із системою способів відтворення реалій, котрі описані в перекладацькій літературі. Для того щоб запропонований варіант перекладу був досить успішним, вибір способу перекладу слів- реалій відіграє значну роль. Попит на адекватний переклад зумовлений тим, що успіху у цій діяльності можна досягти лише за умови використання лексичних та граматичних трансформацій, адже словникові відповідники не завжди можуть коректно відображати реалії під час перекладу. Роман С. Кінга «Аутсайдер» (опублікований у 2018 році) містить у собі значну кількість реалій, які було піддано детальному аналізу для досягнення успішного перекладу мовою перекладу. Український варіант цього твору був запроваджений харківським видавництвом Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» (КДС). Переклад здійснила Анастасія Рогоза, яка знайома читачеві перекладами романів «Мовчання ягнят», «Ганнібал» Томаса Гарріса та низкою інших робіт Стівена Кінга. Вона є широковідомим фахівцем, її праці вважаються висококваліфікованими, що дає підстави стверджувати, що варіанти перекладу реалій, які вона запропонувала, є успішними. Найбільш продуктивними виявилися транскодування та калькування, менш продуктивним – описовий переклад та родо-видова заміна.