To see the other types of publications on this topic, follow the link: Страхова діяльність.
Journal articles on the topic 'Страхова діяльність'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Страхова діяльність.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
ПОПОВА, АНАСТАСІЯ. "Професійна фінансова діяльність у сфері страхування". Право України, № 2021/07 (2021): 30. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-030.
Full textAbstract:
Високий ступінь ризикованості надання страхових послуг і значне зростан ня господарських операцій щодо страхового захисту зумовлює доцільність дослідження професійної фінансової діяльності у сфері страхування та актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз існуючих в економіко-правовій доктрині позицій щодо страхування як виду господарських правовідносин, страхової діяльності як виду професійної фінансової діяльності. Проаналізувати співвідношення категорій “страхова послуга”, “страховий продукт” і “страховий товар”, а також сформулювати визначення поняття страхового інтересу, страхової послуги. На підставі виділених ознак запропонувати визначення страхування і страхової діяльності та її види. Авторка розглядає господарський інтерес для споживачів як потреби учасників господарських відносин у певній продукції, роботах, послугах, що задовольняються суб’єктами господарювання у процесі здійснення своєї господарської діяльності. З огляду на це, поняття страхового інтересу визначається як господарський інтерес страхувальника у захисті своїх майнових інтересів, що задовольняється страховиками/перестраховиками у результаті здійснення своєї професійної фінансової діяльності у сфері страхування. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що страховий продукт і страхова послуга мають різне значення, але є взаємопов’язаними категоріями, оскільки страхувальник не отримає страхову послугу, якщо не буде страхового продукту. Страхова послуга визначається як господарська операція, що здійснюється суб’єктами господарювання (страховиками/перестраховиками, товариствами взаємного страхування), з метою задоволення потреб споживачів (страхувальників) у захисті своїх майнових інтересів за рахунок спеціально створеного грошового фонду у разі настання страхових випадків. З огляду на це, пропонується в ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” послуги у сфері страхування як вид фінансових послуг замінити на страхові послуги. Сформульовані такі визначення. Страхування – це вид господарських правовідносин, що виникають між страховиком і страхувальником у процесі здійснення страхової діяльності, пов’язаної з наданням страхових послуг. Пропонується уніфіку-вати визначення страхування, що міститься у різних нормативно-правових актах і закріпити термін “страхування” за видом господарських відносин, а також вживати похідні терміни “страхова діяльність” для позначення виду професійної фінансової діяльності у сфері страхування, “страхова послуга” – для виду фінансових послуг. Страхова діяльність – це професійна фінансова діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (страховиками/перестраховиками, товариствами взаємного страхування), з метою задоволення потреб споживачів (страхувальників) у захисті своїх майнових інтересів за рахунок спеціально створеного грошового фонду у разі настання страхових випадків. Здійснено поділ професійної фінансової діяльності у сфері страхування за предметною ознакою, за змістом і за формою страхування.
2
МОІСЄЄВ, ЮРІЙ, та ЮЛІЯ УРАЛОВА. "Страхова послуга у доктрині господарського права". Право України, № 2021/07 (2021): 45. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-045.
Full textAbstract:
Необхідність забезпечення сталого розвитку українського ринку страхування на основі інтеграції та гармонізації з країнами Європейського Союзу, запровадження у національне законодавство європейських стандартів, принципів і культури надання страхових послуг об’єктивно обумовлюють потребу удосконалення правового регулювання надання страхових послуг. Специфіка страхових послуг потребує поглибленого та комплексного наукового опрацювання різних аспектів цієї правової категорії з метою підвищення рівня страхового захисту, визначення сутності процесу надання страхових послуг у сучасних умовах господарювання. Метою статті є розкриття господарсько-правової природи страхових послуг як результату діяльності страховиків, проведення порівняльного аналізу існуючих у правовій доктрині господарського права визначень понять “страхування” і “страхова послуга”, “страховий продукт” та їх співвідношення. З урахуванням того, що у науковому середовищі існує доволі велика кількість теоретичних концепцій, коли страхова послуга розглядається як дія, діяльність, економічне благо, функції, економічні відносини, операція уточнено поняття страхової послуги як сукупності процесу та результату. Зазначається, що страхова послуга є складною правовою категорією, сутність якої має комплексний характер і може розглядатися в економічному та правовому аспектах. Акцентовано увагу на притаманності характеристик товару, який має цінову визначеність і вартісний характер. Обґрунтовано, що важливим проявом специфіки страхових послуг є єдність процесу надання послуги та її результату – задоволення потреб страхувальників у страховому захисті. На основі такого підходу запропоновано класифікацію страхових послуг, що передбачає виокремлення двох основних груп – основних і додаткових. Під основними послугами слід розглядати послуги з надання страхового захисту, тоді як інші послуги, що не передбачають надання страхового захисту, відносяться до додаткових. У результаті проведеного аналізу основних концепцій розуміння страхової послуги додатково аргументовано, що з урахуванням господарсько-правової природи страхування як виду господарської діяльності, страхова послуга не зводиться до самої дії або діяльності страховика, а може розглядатись як окреме явище, що має характер нематеріального блага та полягатиме у наданні страховиком страхувальнику страхового захисту у разі настання певних подій (страхових випадків). Відповідно, процес надання страхової послуги у господарсько-правовому значенні пропонується розглядати як комплекс фактичних та/або юридичних дій страховика (що мають значення юридичного факту, оскільки їхнє вчинення спричиняє правові наслідки для страхувальника), спрямованих на запобігання, подолання і відшкодування збитків, заподіяних конкретним об’єктам, матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю фізичних осіб тощо, і відбувається у певному порядку, визначеному відповідно до умов договору та/або вимог законодавства, і передбачає декілька етапів, зокрема й укладання договору та належне виконання своїх зобов’язань учасниками процесу. Автори обґрунтовують висновок про необхідність уточнення у господарському законодавстві поняття страхування як виду господарської діяльності з урахуванням класифікації страхових послуг на основні та додаткові. Відповідно, запропоновано розглядати страхування як діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), спрямовану на надання послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їхніх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються зі сплати страхувальниками страхових платежів, а також надання інших додаткових послуг (ремонт ушкодженого майна, юридичне сприяння, заміна пошкодженого майна, консультування тощо). Для забезпечення практичних аспектів у виробленні сучасних підходів до правового регулювання надання страхових послуг запропоновано внести зміни до чинного законодавства, зокрема Господарського кодексу України.
3
Loiko, Valeryia, та Maria Boieva. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (2019): 21–29. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0203.
Full textAbstract:
У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.
4
Дума, Володимир. "СТРАХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ: ПРАВОВІ ПІДСТАВИ Й ПРАКТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 2, № 63 (2022): 160–66. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.63.16724.
Full textAbstract:
Мета: дослідити особливсті правого регулювання страхової діяльності в Україні за умов воєнного стану із визначенням перспектив національного страхування. Методи дослідження: використано загально-теоретичні і аналітичні (логіко-семантичний, порівняльно-правовий, аналіз та узагальнення) методи у поєднанні з комплексним підходом. Результати: на теоретичному рівні дослідження встановлено, що страхова діяльність в Україні є можливою, адже ґрунтується на нормах національного страхового права, що у своєму розвитку у довоєнний період пройшло складний шлях, але забезпечило надійний правовий супровід страховій діяльності навіть за умов воєнного стану. Крім того, встановлено, що незважаючи на воєнний стан, є можливість для подальшого розвитку страхування, зокрема як інвестиційного засобу. Перспективним виглядає залучення інвестиційних можливостей страхових копаній для відновлення національної мережі медичних та аптечних закладів, зруйнованих війною. Обґрунтовано думку, що держава може запровадити нові державні цінні папери, орієнтуючись на, в тому числі, страхових інвесторів, кошти від яких спрямовуватиме цільовим способом на відновлення національної системи охорони здоров’я. Обговорення: російська агресія проти України призвела до масштабних втрат національної економіки. Її відновлення є нагальним завданням вже сьогодні, попри воєнний стан. З іншого боку, обов’язком держави є забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема щодо охорони здоров’я. Реалізація вказаного права зажди була витратною справою, а в ситуації війни і руйнації сотень закладів охорони здоров’я – кратно ускладнилася. Вирішення відповідних проблем лише коштом держави неможливе, отож логічно залучити інвестиційні можливості приватних інвесторів, зокрема страхових компаній. Цьому сприяє напрацьоване національне страхове законодавство, що дозволяє страховикам працювати навіть в умовах війни.
5
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Процедура банкрутства страховиків в Україні". Право України, № 2021/07 (2021): 100. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-100.
Full textAbstract:
Стабільний страховий ринок є необхідною передумовою сталого економічного розвитку України, підвищення її інвестиційної привабливості, однією з найважливіших складових фінансової безпеки держави, без якої неможливо забезпечити розвиток будь-якої країни, безпечне функціонування суб’єктів господарювання, убезпечення різних сфер їхньої життєдіяльності. В Україні, як і в багатьох країнах світу, страхові компанії є досить потужними учасниками ринку фінансових послуг, які відіграють ключову роль у впровадженні економічної і соціальної політики, у прискоренні економічних перетворень. Проте не слід залишати поза увагою ту обставину, що страхова діяльність є високо ризиковою і завжди існує небезпека, особливо в період загострення світової фінансово-економічної кризи, через банкрутство однієї страхової компанії спричинити ланцюгову реакцію банкрутств інших страховиків (перестраховиків, страхових посередників) аж до системної кризи на ринку фінансових послуг загалом. З огляду на це у багатьох країнах світу правова регламентація відносин неплатоспроможності страховиків, щодо яких застосовуються судові процедури банкрутства (неспроможності), конкурсу має на меті запобігання зазначеним негативним наслідкам і збереження активів страхових компаній. Певним чином зазначена тенденція прослідковується у законодавстві про банкрутство в Україні. Мета статті – виявити специфіку провадження у стравах про банкрутство, де боржником (банкрутом) виступає страховик; проаналізувати особливості судових процедур банкрутства, що можуть бути застосовані до страховика; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про банкрутство в частині проблем, які досліджуються. Встановлено, що з ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством страховика не зазнала суттєвих змін. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання, чи міститься у нормах новітнього законодавства про банкрутство достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблеми, які виникають у зв’язку та внаслідок із неплатоспроможністю таких боржників. Авторка доходить висновку, що зокрема: своєрідність справ про банкрутство страховиків пов’язана з тим, що вони “обтяжені” специфікою правового статусу суб’єкта таких процедур; законодавством про банкрутство передбачена можливість застосування до страховиків процедур відновлення платоспроможності; до специфічних правових наслідків відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника-страховика банкрутом належить припинення всіх договорів страхування, продаж єдиного майнового комплексу; характерною рисою законодавств про банкрутство (неспроможність), конкурсного законодавства різних країн є те, що вони засновані на неоднакових підходах до правового регулювання процесуальних відносин банкрутства страховиків.
6
Братюк, В. П., Г. Т. Михальчинець та М. І. Меденці. "АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ: АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ТА СТРУКТУРА СТРАХОВОГО ПОРТФЕЛЯ". Трансформаційна економіка, № 5 (05) (29 грудня 2023): 29–35. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8141/2023-5-5.
Full textAbstract:
В процесі дослідження встановлено, що виклики діяльності страховиків пов’язані з пандемією COVID-19, очікуваннями дій нового регулятора ринку, військовою агресією росії. Досліджена страхова діяльність страховиків за 2020-2023 рр. Виявлена потреба системного підходу до створення нових стратегій управління ризиками. Виявлено вимоги регулятора до страховика щодо заходів запобігання виникненню конфліктів інтересів та сприяння їх врегулювання. Встановлено новий підхід регулятора в управлінні ризиком страховика, який ґрунтується на системі трьох ліній захисту. Запропоновано розгляд управління ризиками не за послідовністю етапів, а у формі циклічного процесу, в якому нові ризики виявляються, оцінюються, врегульовуються та контролюються. Показано, що створення ефективної стратегії управління ризиками забезпечує операційну своєчасність, безперервність процесу страхування, захист активів страховика, задоволеність страхувальників, досягнення цілей та збільшення прибутковості. Досліджено стратегії управління ризиками у сфері страхування. Проведено аналіз показників та дослідження динаміки страхової діяльності страхових компаній ARX, УНІКА, ТАС СГ, УСГ, АРСЕНАЛ. Досліджено диверсифікацію діяльності страхових компаній за отриманими страховими преміями у 2022 р. в розрізі видів страхування. Виявлено майбутні виклики, які можуть створювати ризики страхової діяльності. Підходи в управлінні ризиками страховиків різняться за концепціями і методами. Виклики, які нині формує середовище страхової діяльності, досліджене нами в період 2020-2023 рр., вимагають системного підходу та створення відповідних стратегій і політик управління ризиками. Вирішення проблеми полягає у дослідженні стратегій управління ризиками у відповідності до запропонованих Національним банком змін в управлінні ризиками на основі аналізу динаміки показників діяльності страховиків у період 2020-2023 рр. та сучасного стану страхових портфелів. Національним банком України, дослідженні можливих стратегій управління ризиками страховиків, діяльності та динаміки показників страховиків у періоді 2020-2023 рр., дослідженні майбутніх викликів у сфері управління ризиками страхових компаній.
7
Попова, Л. В. "Внутрішній контроль страхових компаній в сучасних умовах розвитку". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 2 (27 листопада 2021): 78–85. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-11.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості організації системи внутрішнього контролю в діяльності страхових компаніях. Внутрішній контроль створюється з метою дотримання діяльності страховиків вимогам законодавства. Зосереджено увагу на тому, що внутрішній контроль страхової організації повинен поширюватися не тільки на страхову сферу, а й на сферу діяльності, яка здійснюється в зв'язку зі страховою діяльністю, тобто в зв'язку з інвестиційною діяльністю страхової організації, оскільки розширилися можливості страховиків для активної участі на фондовому ринку і перетворення їх у важливих учасників інвестиційного процесу, якими страхові організації є майже в усьому світі. На нашу думку, введення служби внутрішнього контролю - це необхідність нинішнього етапу розвитку страхування в Україні. Розглянуто основні форми внутрішнього контролю в страхових організаціях, розкрито їх сутність. Досліджено основні напрями вдосконалення системи організації внутрішнього контролю в страхових організаціях. Зосереджено увагу на розвитку системи «Комплаєнс-контролю» в системі внутрішнього контролю страховиків.
8
Куцик, П. О., В. М. Сороківський та Х. В. Кузьма. "СТАТИСТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ВЕЛИЧИНИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-01.
Full textAbstract:
Вітчизняні страхові компанії беруть менш активну участь в інвестиційних процесах, а вкладені ними кошти не задовольняють потреб інвестиційного ринку в повному обсязі. Діяльність страхової компанії полягає у проведенні власне страхування і у виконанні нею ролі активного інвестора, що зумовлює специфіку формування внутрішніх джерел його фінансових ресурсів за рахунок доходів, які пов’язані зі страховою та перестраховою діяльністю, доходів від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, інших доходів. Оскільки величина капіталу страхових компаній визначається, зокрема, величиною зібраних страхових премій, то при її аналізі ми пропонуємо скористатися статистичними методами аналізу часових рядів, які є більш універсальними з тієї точки зору, що дозволяють будувати прогнозні моделі для будь-якого наперед визначеного ступеня точності (рівня довіри). Для оцінювання величини фінансових ресурсів страхових компаній використано методологію множинного кореляційно-регресійного аналізу. Отримано множинне лінійне рівняння регресії, яке виражає залежність величини капіталу страховика від обсягу зібраних страхових премій часткою перестрахування і рівнем страхових виплат. Знайдені коефіцієнти регресії дозволяють визначити вплив наведених факторних ознак на величину капіталу страховика. Методологія динамічних рядів надає можливість на основі обсягів зібраних валових страхових премій за попередні роки визначити інтервальну оцінку прогнозу на наступний рік. Зокрема, побудоване множинне рівняння регресії виражає залежність величини активів страховика від обсягу зібраних страхових премій, частки перестрахування та рівня страхових виплат. З нього випливає, що позитивно на зростання активів страховика впливає величина зібраних страхових премій. Зокрема, збільшення на 1 тис. грн страхових премій без врахування впливу двох інших факторів призводить до зростання активів страховика на 1,24 тис. грн.
9
Тимчак, М. В., та І. П. Чепара. "РЕФОРМУВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(61) (6 травня 2023): 166–71. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2023.1(61).166-171.
Full textAbstract:
статті досліджено концептуальні аспекти реформування страхової діяльності в Україні крізь концептуально-перспективну розвиткову призму. Проаналізовано положення Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. (ред. від 31.03.2023 р.) та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 р. (ред. від 31.03.2023 р.) на предмет гіпотетичного внесення змін до них та трансформації вітчизняного страхового ринку. Виокремлено наукові та науково-доктринальні підходи до трансформації (реформування) страхової діяльності в Україні крізь призму аналізу фахових праць. Побічно окреслено особливості функціонування страхового ринку України в умовах воєнного стану та повномасштабної збройної агресії РФ проти України від 24.02.2022 р.Означено перспективи гіпотетичного розвитку вітчизняного страхового ринку –– зокрема, шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 р. (ред. від 31.03.2023 р.) відносно певних категорій зайнятих осіб, як-от члени особистого селянського господарства.Ключові слова: страховий ринок України, страхова діяльність, реформи у галузі страхування, правове регулювання страхової діяльності, державне регулювання страхової діяльності.
10
САВЧЕНКО, Р. А. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ МЕДИЦИНИ". Вісник Кримінологічної асоціації України 33, № 3 (2024): 557–68. https://doi.org/10.32631/vca.2024.3.51.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена встановленню особливостей одержання ліцензії тими страховими компаніями, які бажають надавати фінансові послуги з медичного страхування. Вивчено законодавчі та підзаконні акти, які встановлюють особливості діяльності страхових компаній та одержання ними ліцензії. Проаналізовано праці дослідників, які вивчали сутність та особливості медичного страхування. Запропоновано визначення медичного страхування як різновиду договору страхування, який передбачає захист особи від несподіваних витрат на медичну допомогу за рахунок платежів у вигляді страхових внесків у разі травми, захворювання або завдання шкоди здоров’ю внаслідок протиправних дій. Вказано, що для здійснення діяльності з медичного страхування страхова компанія повинна розробити і затвердити певні документи: правила надання фінансових послуг можуть включати норми про особливості укладення договорів медичного страхування, розробити загальні умови страхового продукту – медичного страхування, тарифну політику медичного страхування, положення про порядок розгляду повідомлень про захворювання і травми у разі медичного страхування, необхідно розробити і затвердити методику розрахунку страхових тарифів під час медичного страхування тощо. Запропоновано розробити окремі ліцензійні умови медичного страхування.
11
Куцик, П. О., Р. М. Воронко, В. М. Сороківський та Х. В. Кузьма. "СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВЕЛИЧИНИ СТРАХОВОЇ ПРЕМІЇ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 68 (4 жовтня 2022): 7–10. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-68-01.
Full textAbstract:
Оскільки діяльність суб’єктів бізнесу супроводжується фінансовими ризиками, то для успішного їх функціонування слід навчитися ефективно управляти ними. Приймаючи страховий ризик, страхова компанія сама йому піддається. Поряд із ним виникає фінансовий ризик страхової компанії, який є результатом проведення нею операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Невід’ємними складовими фінансового ризику страхової компанії є ризики проведення операційної діяльності, ризики проведення фінансової діяльності та ризики проведення інвестиційної діяльності. Важливе місце відводиться ризикам проведення операційної діяльності, серед яких виокремлюють ризики недоотримання страхової премії, втрати збалансованості страхового портфеля, недостатності страхового резерву та ризики проведення перестрахової діяльності. Слід зауважити, що існування ризику недоотримання страхової премії сприятиме виникненню решти складових ризику проведення операційної діяльності. У випадку фіксованої величини збитку на величину ризику недоотримання ризикової надбавки впливає визначення науково обґрунтованої величини ймовірності настання страхового випадку. Зокрема, в пропонованій праці показано як використання в якості величини ймовірності настання страхового випадку замість відносної частоти правої границі довірчого інтервалу сприятиме зниженню ризику недоотримання величини страхової премії. Внаслідок проведеного аналізу встановлено, що якщо б в якості ймовірності настання страхового випадку замість правої границі довірчого інтервалу бралася відносна частота настання страхового випадку, то рівні недоотримання ризикової премії, ризикової надбавки та страхової премії становили відповідно 9,74%, 24,63%, 8,97% (???? = 0,95) і 12,74%, 24,75%, 11,52% (???? = 0,99). Зроблено висновок, що чим вища надійність, тим вищим є рівень недоотримання відповідних величин.
12
Заячківська, Оксана, та Денис Мамчур. "МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 105 (2024): 92–99. http://dx.doi.org/10.31713/ve120249.
Full textAbstract:
Стаття присвячена інституту страхування, як засобу страхового захисту інтересів всіх економічних суб’єктів. У статті визначено основні сутнісні характеристики фінансової безпеки страхових організацій. Загалом нестабільне економічне середовище функціонування негативно позначається на реальному фінансовому стані кожного страховика, тому фінансово стійкі та ініціативні на запровадження новітніх страхових продуктів компанії зможуть успішно здійснювати страхову діяльність, бути спроможними забезпечити виконання своїх зобов’язань перед споживачами страхових послуг. Визначено склад механізму управління фінансової безпеки страхової компанії.
13
Буга, Ганна Сергіївна. "СТРАХОВИЙ РИНОК ЯК СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 22–28. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.3.
Full textAbstract:
Страховий ринок – це система економічних відносин щодо купівлі-продажу специфічного товару – страхового покриття внаслідок настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. В усіх економічно розвинутих країнах страхова діяльність є однією з найважливіших галузей, що забезпечує дієвий захист соціальних і майнових інтересів фізичних та юридичних осіб від різноманітних ризиків, підтримання стабільності суспільства та економічної безпеки держави. Крім того, страхування є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки та потужним засобом акумулювання коштів для їх подальшого інвестування в економіку. Світовий досвід переконливо доводить, що досконала система страхового захисту є основою забезпечення більш високого рівня стабільності економічного відтворювального процесу, досягнення соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства є неможливим без ефективного функціонування ринку страхових послуг. Держава, виходячи з економічної та соціальної ситуації, регулює розвиток страхового ринку країни. Проблема державного регулювання інституту страхування й участь у ньому небанківського сектору економіки є однією з найбільш актуальних у теорії та практиці сучасного вітчизняного страхування. Важливість її дослідження пов’язана з тим, що ця система ще остаточно не сформувалася, адже змінюється стан самого страхового ринку, постійно вдосконалюється нормативна база страхування, зазнає змін діяльність органів державного регулювання й небанківських фінансових установ. Нестійкість системи страхового ринку викликана внутрішніми факторами та є наслідком макроекономічних процесів. Варто констатувати, що ключовою проблемою в здійсненні регулювання ринку фінансових послуг є недостатня координація дій між фінансовими регуляторами, що в процесі наглядової діяльності відображається в неузгодженості дій під час ухвалення нормативно-правових актів, а також під час недостатньої координації дій в умовах системних фінансових криз, недостатнього обміну інформацією та невідпрацьованості механізмів взаємодії під час нагляду за діяльністю фінансових конгломератів чи пов’язаних осіб. Вагоме значення також має подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі регулювання фінансових послуг.
14
ПАЦУРІЯ, НІНО. "Комплаєнс-контроль у системі корпоративного управління страхових компаній". Право України, № 2021/06 (2021): 196. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-196.
Full textAbstract:
Перспективні зміни правового регулювання страхових відносин вказують на обов’язковість запровадження у страхових компаніях якісної, структурованої, незалежної та сучасної системи управління ризиками, поява яких обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Така система у світовій практиці отримала назву комплаєнс-контроль. Отже, відсутність належної та ефективної системи управління ризиками (комплаєнс-контролю) загрожує виникненням внутрішніх проблем у страховика, які здатні завдати йому катастрофічних збитків як суб’єкту господарювання, що може вплинути на виконання ним прийнятих на себе зобов’язань і правил здійснення страхової діяльності. Чинне страхове законодавство не містить вимог до встановлення системи комплаєнс-контролю у страхових компаніях, на відміну від найкращих міжнародних практик. Наведене актуалізує потребу визначення сутності, розмежування, співвідношення та формулювання понять комплаєнсу та комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній. Термін “комплаєнс” є відносно новим для українського ринку фінансових послуг, зокрема небанківського. Дослідження проблематики дало змогу виявити наукові підходи, за якими поняття комплаєнсу ототожнюється із поняттям комплаєнс-контролю. Комплаєнс-контроль виступає наріжною складовою (елементом) системи комплаєнсу, яка є основою загальної системи корпоративного управління – категорії вищого порядку. Окремої уваги потребує питання розкриття принципів комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній. У цьому випадку йдеться про закріплення принципів як основних ідей, вихідних положень, які визначені в офіційних документах, мають загальну значущість й імперативність. У контексті викладеного варто відзначити, що європейська практика утвердження державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю здійснюється із дотриманням принципу прозорості (the Principles of Transparency). Прозорість як принцип корпоративного управління у страховій діяльності нині ще не віднайшов свого належного правового унормування та усталеного змістов-ного розуміння. У разі належного вирішення вказаних питань буде забезпечено створення сприятливих умов для зміцнення сталого розвитку ринків небанківських фінансових послуг, здатних забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами, задовольняти потреби споживачів у якісних фінансових послугах, підвищити ефективність використання коштів державного та місцевих бюджетів під час управління ризиками, а також створення нових робочих місць через реалізацію державної політики зваженого регулювання і нагляду через застосування принципу прозорості та стане підґрунтям для формування цілісної, на уковообґрунтованої концепції корпоративного управління в страховій діяльності. Отже, з метою забезпечення ефективності корпоративного управління страховика існує необхідність запровадження комплаєнс-контролю, який слугуватиме підтвердженням того, що страхова компанія відповідає вимогам норм, стандартам і правилам, які встановлюються законодавством. Мета статті полягає в аналізі чинного та перспективного законодавства, що регулює питання внутрішнього контролю загалом та у страхових компаніях зокрема, комплаєнс-контролю, обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів комп лаєнсконтролю і розробці пропозицій з метою удосконалення нормативно-правового забезпечення реалізації комплаєнс-функції в системі корпоративного управління страховика. Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішені такі завдання: визначено поняття комплаєнсу як системи корпоративного управління страхових компаній; визначено поняття комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; визначено місце комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; надано пропозиції щодо удосконалення страхового законодавства України в частині комплаєнс-контролю як елемента системи корпоративного управління страховика. Проведене дослідження комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній дало змогу сформулювати низку науково-практичних висновків
15
МІЛОВСЬКА, НАДІЯ. "Сторони договору страхування та особливості їх правосуб’єктності". Право України, № 2021/07 (2021): 72. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-072.
Full textAbstract:
Незважаючи на врегульованість страхових відносин вітчизняним законодавством, у ньому все ж існують деякі прогалини, що перешкоджають належному використанню інституту страхування для захисту майнових інтересів його учасників. У зв’язку з цим уваги з боку як науковців, так і законодавця потребують питання врегулювання правового статусу учасників страхових відносин, визначення їх місця у таких відносинах. Метою статті є дослідження правового статусу сторін договору страхування, аналіз існуючих підходів до його визначення, встановлення особливостей правосуб’єктності сторін договору страхування та надання пропозицій щодо подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері. Характерною ознакою договору страхування як самостійного виду цивільноправових зобов’язань у межах групи договорів про надання послуг є те, що укладення договорів страхування становить безпосередньо предмет діяльності спеціальноуповноважених учасників цивільних відносин – страхових організацій (страховиків). У договірних відносинах страхування на стороні страховика може бути тільки та юридична особа, яка наділена можливістю здійснення нею страхової діяльності лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії), що свідчить про наявність у юридичних осіб – страховиків спеціальної правосуб’єктності. Страхова організація наділена загальною правоздатністю юридичної особи зі спеціальним обсягом дієздатності як фінансової установи. Замовником страхової послуги – страхувальником за договором страхування може бути дієздатна фізична особа або юридична особа, яка має страховий інтерес, тобто зацікавленість в ненастанні страхового випадку. З урахуванням значної ролі страхового інтересу у виникненні та існуванні договірних страхових правовідносин, обґрунтовано доцільність передбачення на законодавчому рівні втрати страхового інтересу страхувальника (застрахованої особи) як однієї з підстав припинення договору особистого страхування та страхування цивільної відповідальності, за якими не передбачається можливості передання страхового захисту іншій особі. Водночас припинення існування страхового інтересу страхувальника за договором майнового страхування не може бути підставою для припинення дії відповідного договору. Непрофесійний статус страхувальника й асиметрія сторін договору страхування дають можливість розглядати страхувальників – фізичних осіб як споживачів страхових послуг і, відповідно, поєднувати питання здійснення та захисту їхніх прав зі здійсненням і захистом прав споживачів. У зв’язку з цим встановлено, що до договірних відносин зі страхування за участю фізичної особи як споживача можуть застосовуватися норми Закону України “Про захист прав споживачів” у частині, не врегульованій страховим законодавством. Споживачем страхових послуг запропоновано вважати не лише дієздатну фізичну особу, яка укладає зі страховиком договір страхування, а й фізичну особу, в інтересах та на користь якої укладений договір страхування, та яка отримує страхову послугу, необхідну для задоволення особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю цієї фізичної особи або виконанням нею обов’язків найманого працівника.
16
Lunkina, Tеtiana. "Insurance Activity in Ukraine on the Example of an Insurance Company." Modern Economics 36, no. 1 (2022): 76–82. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v36(2022)-11.
Full textAbstract:
Abstract. Introduction. The article analyzes the state of the insurance company PJSC «SK Arsenal Strahuvaniya», examines the economic processes directly related to the conduct of insurance activities. Institutions and organizations of which JSC "Arsenal Insurance" PJSC is a member have been considered, and its main competitors on the domestic insurance market have been singled out. Purpose. The purpose of the article is to conduct an analysis of the company, which is being studied according to the main economic indicators, and to develop practical recommendations for improving the efficiency of its activities on the market of Ukraine. Results. Analytical data reflecting the net financial results of the insurance company for 2017-2021 are given. The general dynamics of insurance payments received and insurance payments made by this insurance company were analyzed. The rating of Arsenal Insurance PJSC for the first half of 2022 among other insurance companies of Ukraine in terms of capital, retained earnings, gross insurance premiums and the amount of insurance payouts has been determined. The dynamics of retained earnings of the insurance company for 2017-2021, which characterizes the efficiency of the business entity, were analyzed. Conclusions. The strengths and weaknesses of the insurance company's activities are highlighted, as well as its potential opportunities and threats using a SWOT analysis. It was found that the insurance company "Arsenal Insurance" is a powerful player on the insurance market of Ukraine and has valid licenses to provide financial services for more than 30 types of insurance. The company works to be not just among the best, but to be a leader in the insurance market and provide the highest quality service.
17
Харламов, Михайло, Ольга Цибулько та Людмила Гонтаренко. "Діяльність відомчих індустріальних пожежних команд в УСРР наприкінці 1920-х рр. – першій половині 1930-х рр." Старожитності Лукомор'я, № 4 (23 серпня 2021): 161–71. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.101.
Full textAbstract:
У статті розглядаються загальні питання діяльності відомчих індустріальних пожежних команд наприкінці 1920-х – у першій половині 1930-х років. Аналізуються малодосліджені та недосліджені питання роботи Вищої ради народного господарства (ВРНГ) та Пожежно-страхової інспекції (ПСІ) у галузі контролю за станом пожежної безпеки на промислових підприємствах, організація та діяльність пожежних команд на підприємствах Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), їх структура та фінансування. Також у статті досліджуються питання роботи добровільних промислових вогнеборчих команд, які існували на українських підприємствах у досліджуваний період.
 Зроблено висновок, що незважаючи на певні проблеми у пожежній галузі в промисловості у досліджуваний період, відомчі індустріальні пожежні команди, як професійні, так і добровольчі, добре справлялися з вогняною небезпекою, велику роль в управлінні боротьбою з пожежами мала також Пожежно-страхова інспекція Вищої ради народного господарства УСРР.
18
Коновалова, Людмила Володимирівна, та Вікторія Валентинівна Довжук. "ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В ПРАКТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ З НАДАННЯМ ЯКІСНИХ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ". Медицина та фармація: освітні дискурси, № 2 (19 червня 2025): 18–22. https://doi.org/10.32782/eddiscourses/2025-2-3.
Full textAbstract:
Медичне страхування відіграє суттєву роль у системі охорони здоров’я в різних країнах світу, підтримуючи забезпечення доступності медичної допомоги, зменшення фінансового ризику для пацієнтів і вдосконалення фінансування системи охорони здоров’я загалом. У світі існують дві основні форми медичного страхування: обов’язкова та добровільна. Держава має сприяти створенню безпечної, стабільної та ефективної страхової системи. Фінансова стабільність передбачає, що страхова система здатна подолати економічні труднощі, забезпечити належний доступ до капіталу й ефективно розподіляти ризики.Порівняно з більшістю іноземних країн Україна має недостатньо високий рівень медичних послуг, тому питання доступності та якості медичної допомоги стає вельми суттєвим, оскільки ця допомога має забезпечити фінансову підтримку для отримання високоякісної медичної допомоги та знизити витрати на лікування. Досвід інших країн свідчить, що ефективне регулювання медичного страхування та нагляд за страховими компаніями сприяє поліпшенню доступу і якості медичної допомоги для населення. Український ринок медичного страхування продовжує активно розвиватися й адаптуватися до зростаючих потреб клієнтів, пропонуючи більше послуг та опцій для забезпечення їх здоров’я та благополуччя.
19
ПАЦУРІЯ, НІНО. "Прозорість як принцип державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю". Право України, № 2018/05 (2018): 85. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-085.
Full textAbstract:
Аналіз норм чинного законодавства України в частині реалізації державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю доводить її неефективність, яка пов’язана із відсутністю загального розуміння та нормативного закріплення принципу прозорості функціонування органу державного нагляду за страховою діяльністю. Встановлення прозорих процедур діяльності уповноваженого органу викликано необхідністю підвищення ефективності системи державного регулювання фінансових ринків шляхом внесення змін до чинного законодавства, спрямованих на припинення дублювання функцій національних регуляторів із ліцензування, контролю та нагляду, спрощення та прозорості прийняття управлінських рішень у цій сфері, покращення умов ведення страхового бізнесу з одночасним посиленням відповідальності суб’єктів страхового ринку. Метою статті є формування цілісної, науково-обґрунтованої концепції державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, наріжним елементом якої має стати принцип прозорості, що дасть змогу гарантувати споживачам страхових послуг одержання реальної інформації про змістовне навантаження державного управління та вплив управлінської діяльності на страховий ринок; визначення основних характеристик концепції, яка має відповідати певним базовим критеріям (чинникам); з’ясування сутності принципу прозорості при реалізації державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю та проблем, які виникають у разі його незастосування; визначення напрямів вирішення окреслених вище проблем; етапність проведення робіт із формування цілісної, науково-обґрунтованої концепції державного нагляду за страховою діяльністю, яка побудована на принципі прозорості; аналіз сучасного стану нормативно-правового забезпечення державного регулювання страхової діяльності та нормативного закріплення положень захисту прав споживачів страхових послуг. Зроблено висновок, що прозорість як принцип державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю сьогодні ще не віднайшов не лише свого належного правового унормування, а й усталеного змістового розуміння. У разі належного вирішення вказаних питань буде забезпечено створення сприятливих умов для зміцнення сталого розвитку страхового ринку України як виду ринків небанківських фінансових послуг, здатного забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами, задовольняти потреби споживачів у якісних страхових послугах, та стане підґрунтям для формування цілісної, науково-обґрунтованої концепції державного нагляду за страховою діяльністю в Україні.
20
Панченко, Олена, Андрій Глазков та Юрій Корнієць. "Ризики страхових компаній у сучасних умовах". Scientific Bulletin of Polissia, № 1(28) (2024): 357–69. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2024-1(28)-357-369.
Full textAbstract:
У статті розкрито систему ризиків, які супроводжують діяльність страхових компаній у сучасних умовах та надається їх характеристика. Серед найважливіших виділяються такі як ризик непередбачених збитків, операційний ризик. ризик ліквідності, ризик регуляторних змін, зміни в законодавстві, макроекономічні ризики, конкурентний ризик, інвестиційний ризик, репутаційний ризик. З огляду на ці ризики, страхові компанії в Україні повинні активно управляти своїми ризиками та адаптуватися до змінюваного середовища для забезпечення своєї фінансової безпеки та стабільності. Визначається, що на сучасному етапі страховим компаніям необхідно особливо враховувати вплив воєнних дій на страховий ринок, суттєві зміни у страховому законодавстві, а також необхідність впровадження цифрових технологій та штучного інтелекту у страхування, що змінює способи взаємодії зі споживачами страхових послуг. При цьому необхідно враховувати, що одні й ті самі чинники впливають на появу різних ризиків, чим посилюють їх вплив.
21
Дранус, В., Л. Дранус та Н. Трушкіна. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ". Bulletin of Lviv National Environmental University. Series AIC Economics, № 30 (16 листопада 2023): 151–56. http://dx.doi.org/10.31734/economics2023.30.151.
Full textAbstract:
Страхування здійснюється з метою залучення та акумулювання коштів страховиками для виконання зобов’язань перед своїми клієнтами, а також для подальшого інвестування в розширення страхової діяльності та розвиток економіки країни. Успішна діяльність страхових компаній значною мірою залежить від рівня їх фінансового стану, тобто фінансової стійкості та платоспроможності. Фінансовий стан страхової компанії характерний показниками, які описують її здатність до розвитку й успішної роботи в конкурентному ринковому середовищі. Стійкий фінансовий стан страховика є запорукою розвитку в умовах ринкової економіки і забезпеченням стійкості розвитку страхового ринку країни. Охарактеризовано ключові відмінності категорій «фінансова стійкість» та «платоспроможність» страховика. Зауважено, що в наукових публікаціях відсутня погодженість щодо визначення поняття «платоспроможність», здійснено аналіз теоретичних підходів до визначення цього терміна. Окрім того, не всі дослідники у своїх пропозиціях враховують наявність страхової складової. Аргументовано необхідність впровадження інноваційних підходів до показників оцінки фінансової стійкості та платоспроможності страхової організації. Ринок страхування в Україні перебуває в процесі вдосконалення та поліпшення. Інтеграція у Європейський Союз та імплементація директив сприяє покращанню страхування. У статті проаналізовано необхідність впровадження нових директив ЄС, що регламентують питання ринку страхування, методів оцінювання платоспроможності страховика. Визначено, що однією з особливостей нових положень Директив ЄС є ризикоорієнтований підхід до оцінювання платоспроможності страховика. Здійснено порівняння принципів здійснення оцінки платоспроможності страховика за двома підходами – Solvency I та Solvency IІ, визначено їх вимоги, механізми їх впровадження та вірогідні перспективи і можливі труднощі з впровадженням цієї методики оцінки платоспроможності в практичну діяльність страхових компаній.
22
Skakovska, S. S., та B. F. Shyrko. "КРИТЕРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 96 (2021): 316. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202125.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні критерії організації страхових компаній та фактори, що здійснюють вплив на їх фінансову стійкість. Проведено групування факторів впливу на діяльність страховика. Досліджено організацію фінансів страхових компаній щодо забезпечення фінансової стійкості. Серед критеріїв впливу варто виділити наступні: достатній розмір власного капіталу, оптимальна тарифна політика, збалансованість страхового портфеля, наявність безпечної та дієвої програми перестрахування, достатній розмір страхових резервів для здійснення майбутніх виплат, оптимальна програма розміщення страхових резервів та високий рівень платоспроможності страхової компанії.
23
Скрипник, Г. О., та В. П. Якименко. "ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 2 (11) (25 березня 2024): 151–56. http://dx.doi.org/10.32782/dees.11-23.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасне законодавче забезпечення та регулювання страхового ринку України, розкрито фактори, які негативно впливають на стан страхового ринку. Детально представлено динаміку кількості страхових компаній та основні показники страхового ринку. Аналіз показників діяльності трьох страхових компаній за період 2020-2023 рр. показав, що: у ПАТ "HACK "ОРАНТА" обсяг страхових резервів постійно збільшувався, це свідчить про спроможність компанії здійснювати виплати за укладеними та майбутніми договорами; стан страхової компанії «Оранта-Січ» характеризується більш низькими показниками, що може бути викликано неефективною політикою компанії та з веденням бойових дій на території України; у "СК АСКО ДС" спостерігається негативна динаміка протягом досліджуваного періоду, чистий фінансовий результат компанії був виражений у формі збитку, виключенням став 2022 рік, тоді компанія отримала надприбутки. Для підвищення прибутковості страховим компаніям потрібно розвивати інноваційні підходи до просування продуктів, персоналізувати пропозиції та покращувати обслуговування клієнтів.
24
Соловей, Світлана. "ВИЗНАЧЕННЯ СВІТОВИХ МОДЕЛЕЙ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 5 (4 грудня 2023): 131–40. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6246-2023-5-131-140.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню світових моделей запровадження медичного страхування. Життя і здоров’я людини є її найважливішим і найціннішим ресурсом, тому необхідно їх зберегти, і медицина може цю потребу задовольнити. Ефективна система медичного страхування, яка є важливим елементом соціальної захищеності населення, забезпечить доступ до якісних медичних послуг.
 Проблема охорони здоров’я зростає з кожним роком. Однією з цілей сталого розвитку є здоров’я та благополуччя населення, тому кожна країна зацікавлена в забезпеченні соціального захисту, здоров’я та працездатності суспільства. Медичне страхування відіграє роль альтернативної моделі організації охорони здоров’я та є важливим елементом соціальної інфраструктури. Крім того, медичне страхування може перекласти тягар з державного бюджету на плечі страхових компаній і забезпечить розвиток конкуренції на ринку медицини та підвищення його якості.
 У статті визначено, що медичне страхування – форма особистого страхування, яка гарантує надання медичної допомоги громадянам у разі настання страхового випадку за рахунок накопичених страхових коштів. Своєю чергою, страхова медицина – це система фінансування закладів охорони здоров’я за рахунок страхових коштів.
 Існує три основних види фінансування медицини: державне (бюджетне), в якому частка держави перевищує 70% загального фінансування, соціальне (за рахунок коштів загальнодержавного соціального страхування, які не надходять до бюджету), приватне медичне страхування. Кожна країна зазвичай використовує всі три види фінансування, поєднуючи їх у різних пропорціях.
 Головною рушійною силою створення якісного функціонування медичного страхування є вибір державою ефективної моделі фінансування охорони здоров’я, за якої всі матеріальні ресурси розподілялися б і використовувалися найбільш раціонально та ефективно. Для кожної країни вибір найбільш підходящої системи охорони здоров’я стане можливістю покращити якість медичних послуг, оптимізувати роботу охорони здоров’я та збільшити фінансування. Варто розуміти, що система охорони здоров’я – це не просто піраміда державних установ, а й міждисциплінарна діяльність медичного персоналу, яка покращує здоров’я населення.
25
Гордійчук А.І. та Мельник І.Є. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КЛЮЧОВИХ ІНДИКАТОРІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГІДНОЇ ПРАЦІ У РЕГІОНАХ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 21(83) (2025): 350–57. https://doi.org/10.36910/2707-6296-2024-21(83)-40.
Full textAbstract:
Мета статті – проведення порівняльного аналізу ключових індикаторів забезпечення гідної праці у регіонах польсько-українського прикордоння. Зроблено висновок, що у прикордонних регіонах спостерігається позитивна тенденція до зростання ключового індикатора гідної праці – середньомісячної заробітної плати в перерахунок на міжнародні долари за паритетом купівельної спроможності. Але у польських прикордонних регіонах заробітна плата у понад як 2 рази вища, хоча відхилення поступово зменшувалося. Спільною проблемо для усіх прикордонних регіонів є порівняно нижчий рівень заробітної плати порівняно з загальнонаціональними рівнями, хоча відставання поступово також зменшується. Серед видів економічної діяльності найбільшу заробітну плату порівняно з середнім по країні рівнем забезпечують сфери Інформація та комунікації, а також Фінансова та страхова діяльність, Державне управління й оборона; обов'язкове соцстрахування. Тобто для регіонів польсько-українського прикордоння важливо проводити політику підвищення рівня заробітної плати, щоб швидше ліквідувати відставання порівняно з показниками по країні загалом, забезпечуючи гідну працю та її оплату.
26
Койбічук, Віталія, Даріуш Кравчик, Сергій Дрозд, Бхола Кхан, Тетяна Костишина та Зузана Кубащикова. "РЕЗЕРВИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗАТРИМОК ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ: ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ МОНТЕ-КАРЛО". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 55 (2024): 257–68. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.55.2024.4384.
Full textAbstract:
Зарплата як джерело покриття базових потреб багатьох домогосподарств у значній мірі визначає продуктивність роботи працівника, робочий ентузіазм і творчу активність. Якщо працівник не задоволений рівнем оплати праці або мають місце затримки виплати заробітної плати, то зростає недовіра до роботодавця, імовірність страйків, ризик втрати досвідчених та висококваліфікованих працівників, страждає репутація роботодавця, що може призвести до значних економічних втрат для підприємства. У дослідженні за допомогою методу імітаційного моделювання Монте-Карло визначено, у яких обсягах мають бути сформовані резерви суб’єктів господарювання, що представляють різні напрями економічної діяльності, для того щоб запобігти можливому накопиченню заборгованості на оплату праці працівників. Імітаційне моделювання здійснене для таких напрямів економічної діяльності як: інформація та телекомунікації; фінансова й страхова діяльність; операції з нерухомим майном, професійна, наукова й технічна діяльність; наукові дослідження та розробки; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги. У процесі моделювання розглядаються модельні випадки, коли заборгованість із виплати зарплати становитиме 10%, 20%, 25%, 50%, 75%, 100% від загальної суми. Дослідження проведене на прикладі України на основі статистичних даних Національного банку України. Оскільки воєнні дії на території України суттєво вплинули на функціонування всіх галузей української економіки, горизонт дослідження обмежений довоєнним періодом: із лютого 2013 р. по лютий 2022 р. Аналіз засвідчив, що в Україні найбільші затримки виплат заробітної плати мають місце в галузях, що фінансуються з державного бюджету: професійна, наукова й технічна діяльність; наукові дослідження та розробки; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги. Ця проблема особливо загострюється й унаслідок тотального дефіциту бюджету під час війни. Виходячи з цього, представлені в цій статті результати імітаційного моделювання для різних сценаріїв можуть бути використані при плануванні державного бюджету та формуванні державних резервів.
27
O., Vilenchuk. "INNOVATIVE MANAGEMENT STRATEGIES BY ACTIVITIES OF INSURANCE COMPANIES: INTERNATIONAL AND NATIONAL CONTEXT." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 41 (March 31, 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-41-12.
Full textAbstract:
This review article is devoted to the study of innovative strategies for managing the activities of insurance companies. In the condi-tions of risky environment, rather high probability occurrence of threats of natural and technogenic character, problems concerning the necessity of a scientific substantiation of the process of the insurance market stakeholders’ interaction aggravate. It is established that insurance in the world economic space is an indispensable financial and economic tool for neutralizing a variety of risks, especially given today’s the socio-economic, financial, epidemiological dangers. It is proved that despite the key parameters’ positive dynamics of the Ukrainian insurance market development for 2009-2019, there is a need to intensify business and investment activity of its participants. The competitive environment of the insurance market requires insurance companies to implement innovative management strategies focused primarily on solving two interrelated problems: firstly, the expansion of property risks’ insurance coverage, as well as risks related to citizens’ life, health and ability to work, secondly, the formation of the insurers’ solvency and ensuring an acceptable level of insurance operations’ profitability in terms of certain types of insurance. It is determined that one of the primary tasks of the insurance company’s management is the management of its business processes aimed at forming a model of customer-oriented behaviour in relation to potential customers. The article emphasizes the need to use a variety of innovative management strategies to achieve medium-term and long-term goals of the company in the insurance market. In particular, the expediency of diversification and the use of alternative pricing strategies for insurance services for long-term and general types of insurance is argued. Proposals aimed at digitalization of the insurance market and wide application of FinTech technologies in the field of insurance services are formulated: automated underwriting, IOT-technologies; blockchain in insurance. Summarizing the results of the study, the author’s vision of the further insurance relations’ functioning of in society is specified. Keywords: risks, insurance company, insurers, insurance protection, insurance market stakeholders, management. Статтю присвячено дослідженню інноваційних стратегій управління діяльністю страхових компаній. В умовах ризикогенного середовища, досить високої ймовірності виникнення загроз природного та техногенного характеру загострюються проблеми щодо необхідності наукового обґрунтування процесу взаємодії стейкхолдерів страхового ринку. Аргументовано, що страхування у світовому економічному просторі є незамінним фінансово-економічним інструментом нейтралізації найрізноманітніших ризиків, особливо зважаючи на соціально-економічні, фінансові та епідеміологічні небезпеки сучасності. Визначено, що одним із першочергових завдань менеджменту страхової компанії є управління її бізнес-процесами, спрямованими на формування мо-делі клієнтоорієнтованості відносно потенційних клієнтів. Наголошено на необхідності використання різноманітних інноваційних стратегій управління для досягнення середньострокових та довгострокових цілей компанії на страховому ринку. Зокрема, аргу-ментовано доцільність здійснення диверсифікації та використання альтернативних стратегій ціноутворення на страхові послуги з довгострокових та загальних видів страхування. Сформульовано пропозиції, спрямовані на цифровізацію страхового ринку та широке застосування FinTech-технологій у сфері страхових послуг: автоматизований андерайтинг, ІОТ-технології; блокчейн у страхуванні. Узагальнюючи результати проведеного дослідження, конкретизовано авторські підходи до подальшого функціонування страхових відносин у суспільстві.Ключові слова: ризики, страхова компанія, страхувальники, страховий захист, стейкхолдери страхового ринку, управління.
28
Мельничук, І. І., Л. М. Надієвець та Д. А. Заболотний. "ПРИБУТКОВІСТЬ СТРАХОВИКА: ОЦІНКА ТА УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Трансформаційна економіка, № 5 (05) (29 грудня 2023): 90–93. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8141/2023-5-16.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням аналізу прибутку страховика та процесу управління ним в сучасних умовах. Зважаючи на те, що діяльність страховика, як і будь-якого суб’єкта, направлена на отримання прибутку, важливо вибудувати якісну систему управління ним. Для цього потрібно розуміти порядок його формування з урахуванням специфіки страхової діяльності, визначити особливості його розподілу з урахування вимог законодавчої бази та стратегії розвитку й поточної діяльності компанії, а також напрямки використання у відповідному звітному періоді. В статті дано визначення управління прибутку страховика, що базується на поєднанні інтересів страховика та страхувальників, які мають бути враховані в процесі такого управління. Окреслено основні завдання управління прибутком страхової компанії, визначено складові механізму управління ним. Зокрема, механізм має містити ряд важелі, інструментів та методів, за допомогою яких можна вплинути на величину прибутку компанії. При цьому, важливо врахувати положення законодавства в частині формування, розподілу та використання прибутку. Ключовими категоріями в управління є суб’єкт та об’єкт, які в даному контексті розглядаються відповідно як менеджмент компанії, що приймає рішень та безпосередньо самі процеси, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням прибутку. Також представлено модель оцінки прибутковості страхової компанії. Вона включає в себе сукупність послідовних етапів оцінки основних складових результату діяльності страхової компанії. Сюди можна віднести аналіз показників загальної страхової діяльності, яка використовується для статистики ринку страхових послуг, аналіз усіх доходів і витрат компанії в розрізі її видів, оцінка прибутковості на основі розрахунку абсолютних і відносних показників. Проведена на основі моделі оцінка дозволить сформувати якісну базу даних для прийняття ефективних стратегічних та тактичних управлінських рішень керівництвом компанії. Для забезпечення аналізу інформацією, доречно скористатися даними, що наведені у фінансовій звітності та спеціалізованій звітності страховика.
29
ЗЕЛЬДІНА, ОЛЕНА, та ВІКТОР ГРИШКО. "Страхування ризиків як гарантія захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку". Право України, № 2021/07 (2021): 136. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-136.
Full textAbstract:
Політична ситуація в Донецькій та Луганській областях відрізняється від інших регіонів України, що пов’язано з воєнними діями та близькістю до лінії розмежування. Для залучення інвесторів до територій пріоритетного розвитку в Доне цькій та Луганській областях законодавець повинен запропонувати різноманітні та дієві гарантії захисту їхніх прав. Враховуючи соціально-економічну та політичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях, однією з основних гарантій захисту прав інвесторів повинно стати страхування воєнно-політичних ризиків. Мета статті – виявити проблеми, які заважають застосуванню в Україні інституту страхування воєнно-політичних ризиків, і виокремити основні складові інституту страхування воєнно-політичних ризиків як гарантії захисту прав інвесторів на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у Донецькій та Луганській областях. Законодавство України про інвестиційну діяльність передбачає страхування інвестицій як один із видів гарантій захисту інвестицій, проте відсутність механізму страхування воєнно-політичних ризиків не дає можливість застосовувати на практиці цей інститут права. Отже, необхідно створити дієвий механізм страхування воєнно-політичних ризиків, з урахуванням специфіки ситуації, що склалася у Донецькій та Луганській областях, що дає змогу усунути існуючі про-галини в законодавстві та надасть можливості для покращення інвестиційного клімату України. Основними складовими інституту страхування воєнно-політичних ризиків є: види воєнно-політичних ризиків та суб’єкти, які мають право здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків. Законодавець повинен передбачити страхування від таких воєнно-політичних ризиків у процесі здійснення інвестиційної діяльності на ТПР у Донецькій та Луганській областях за обставин, що не залежать від інвестора та мають ознаки ймовірності та випадковості настання: втрата інвестицій та іншого майна інвестора; фізичне пошкодження інвестицій та іншого майна інвестора; зміна умов здійснення інвестиційної діяльності, зокрема скасування пільгового режиму, що унеможливлює виконання інвестором умов, які передбачено договором на реалізацію інвестиційного проєкту на ТПР. Відповідно до законодавства України страхування воєнно-політичних ризиків на ТПР у Донецькій та Луганській областях можуть здійснювати страховики-резиденти самостійно або з перестрахуванням у страховика-нерезидента, а також філії страховиків-нерезидентів, які отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності в Україні. Водночас потрібно враховувати, що страхова компанія, яка буде здійснювати страхування воєнно-політичних ризиків, повинна мати: бездоганну репутацію; фінансові можливості; відповідати вимогам, які передбачені законодавством України. Ефективними страховиками воєнно-політичних ризиків, які мають міжнародне визнання та досвід у цьому питанні, є: Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC).
30
Grytsenko, Anton Vadimovich, Pavel Pavlovich Shcherban та Yuriy Vasilievich Girman. "Керування нетиповими внутрішніми фінансовими ризиками фінансових посередників". European Journal of Management Issues 25, № 2 (2017): 64–71. http://dx.doi.org/10.15421/191709.
Full textAbstract:
Мета роботи – охарактеризувати внутрішні ризики, які виникають під час керування діяльністю фінансового посередника (страхової компанії), визначити їх періодичність та шляхи антикризового управління ними. Метод. Дослідження проведено із застосуванням методів наукової абстракції, структурного і декомпозіціонного аналізу, інструментів причинно-наслідкової комунікації. Результати. Охарактеризовано роль та місце внутрішніх фінансових ризиків в системі ефективності роботи суб’єкта господарювання та клієнтів фінансового посередника. Сформульовано рекомендації для нейтралізації нетипових ризиків, що виникають у фінансових посередників, зокрема страхових компаній, як комплекс антиризових заходів, зокрема, із розвитку діяльності страхової компанії за рахунок прогнозування показників та застосування нефінансових методів регулювання. Практичне значення дослідження. Результати дослідження можна використовувати в керуванні нетиповими видами внутрішніх ризиків страхових компаній та інших фінансових посередників. Оригинальность / ценность / научная новизна исследования. Висвітлено розширену характеристику нетипових внутрішніх ризиків фінансових посередників та сформульовані підходи до часових тенденцій розвитку напрямків діяльності страховика шляхом прогнозування її показників та застосування нефінансових методів регулювання. Перспективи подальших досліджень – удосконалювати механізм управління внутрішніми фінансовими ризиками фінансових посередників у нетиповому середовищі та з урахуванням не тематичних аспектів діяльності. Тип статті – теоретична.
31
Нужна Оксана, Тлучкевич Наталія та Писаренко Тетяна. "ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Економічний форум 1, № 1 (2023): 87–93. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена практичним аспектам кількісної оцінки ступеня ризику у відносному вираженні як важливої складової управління ризиком. Мета дослідження – провести кількісну оцінку ступеня ризику здійснення господарської діяльності на підприємствах України загалом і з розподілом за розмірами, на основі порівняння отриманих результатів виявити найбільш привабливі для інвестицій види діяльності з точки зору найменшого рівня ризику. Обґрунтовано доцільність застосування для кількісної оцінки ступня ризику статистичного методу, який базується на методі екстраполяції й полягає у дослідженні зафіксованих у минулому стійких тенденцій економічного розвитку та припущенні, що в майбутньому ці тенденції збережуться. За рівень ризику у відносному вираженні було прийнято відношення величини збитків до загальної вартості майна (підсумку балансу) підприємств. Таким чином, фактично було проведено оцінку ймовірності виникнення збитків на підприємствах різних видів діяльності, що дозволило порівняти рівень ризику в різних галузях та сферах діяльності та зорієнтувати інвесторів у прийнятті рішень щодо потенційно привабливих видів економічної діяльності. З’ясовано, що найбільш привабливими для вкладання коштів через відсутність збиткових підприємств у 2021 році є великі підприємства таких видів економічної діяльності, як тимчасове розміщення й організація харчування, фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном, а також професійна, наукова та технічна діяльність. Встановлено, що найбільший рівень ризику в розрізі розмірів підприємств спостерігається для таких видів діяльності: мистецтво, спорт, розваги та відпочинок (для всіх підприємств), постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря і добувна промисловість і розроблення кар’єрів (для середніх підприємств), освіта (для малих підприємств). Значною мірою це пояснюється впливом пандемії коронавірусу у 2021 році. Зазначимо, що достовірна оцінка ризиків в умовах війни вимагає подальших досліджень і проведення аналізу з урахуванням нових політичних та економічних факторів впливу.
32
Рудь, Інна, та Даніїл Агарков. "Напрями розвитку страхового ринку України в умовах війни". International Science Journal of Management, Economics & Finance 3, № 3 (2024): 10–18. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjmef.20240303.02.
Full textAbstract:
В умовах воєнного стану особливо важливо проаналізувати поточну ситуацію на страховому ринку та проблеми, які стримують його розвиток, особливо в умовах воєнного стану, адже страхування надає широкий спектр професійних фінансових послуг, а ринок страхування має найбільший капітал серед небанківських фінансових установ. Якщо ми не будемо вивчати основні показники розвитку страхового ринку, то можемо сильно відстати від європейських країн і зрештою спровокувати економічну кризу. На страховому ринку України продовжують здійснювати діяльність дві групи страхових компаній: компанії, що спеціалізуються на страхуванні життя (СК life) та компанії, які спеціалізуються на ризикових видах страхування (СК non-life), чисельність яких поступово скорочується. Загалом, більшість страховиків-учасників НАСУ вже перевершила показники довоєнного року та продовжують рівномірно відновлюватись та вже нарощувати обсяги, що підтверджується часткою в ринку за драйверами росту. Аналіз розвитку страхового ринку України показує, що за останні роки приріст загальних активів страхових компаній був відносно невеликим, але в той же час кількість страхових компаній зменшилася. Проте головний регулятор страхового ринку, Національний банк України, який має на меті наблизити ринок до міжнародних стандартів, не займає значного місця ні в економіці нашої країни, ні в розвинених країнах світу. Основними проблемами, які перешкоджають ефективному розвитку страхового ринку, є відсутність досконалого законодавства, яке б сприяло розвитку страхового ринку, неефективне виконання нормативних вимог, високе податкове навантаження та низька платоспроможність населення. Для вирішення цих проблем необхідно створити сприятливі умови для діяльності страхових компаній, підвищити національну страхову культуру, розширити страховий захист. Розробка цих напрямів допоможуть зробити український страховий ринок більш ефективним та доступним.
33
Шейко Ю.О., к.е.н., старший викладач. "ПРІОРИТЕТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 2 (2020): 106–12. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-14.
Full textAbstract:
Фінансові ресурси страхових компаній у розвинених країнах є потужним джерелом інвестування економіки, що зумовлене природою страхування і наявністю у розпорядженні страхових компаній значного обсягу страхових фондів. Тоді як в Україні прибуток від інвестиційної діяльності займає лише незначний відсоток сукупного прибутку страховиків. Це підтверджує актуальність проведення досліджень напрямків та механізмів залучення страхових компаній до процесів інвестування економіки.
 У статті досліджено теоретичні засади та обґрунтовано важливість інвестиційної діяльності страхових компаній в економіці. Проаналізовано основні напрями інвестиційних вкладень вітчизняних страховиків. Визначено, що при здійсненні інвестиційної діяльності вони обирають менш ризикові напрями інвестування, що приносять гарантований дохід. Обґрунтовано, що сфера інвестиційної діяльності страховиків є досить монополізованою.
 Обґрунтовано, що одним із напрямів активізації і підвищення ефективності інвестиційної діяльності страхових компаній є розвиток нових страхових продуктів, зокрема такого страхового продукту як інвестиційне «фондове страхування» або Unit-Linked, що передбачає поєднання класичного накопичувального страхування життя з інвестиційною діяльністю у вигляді вкладень у пайові та ETF фонди. Визначено, що хоча розвиток цього виду страхування ще стримують певні фактори (законодавчі обмеження щодо розміщення резервів, часові рамки визначення страхової суми, відсутність розроблених правил Unit-Linked страхування та правил роботи за цим страховим продуктом), даний вид страхування є досить перспективним і потребує прискіпливішої уваги з боку вітчизняних регуляторів і страховиків.
34
Коваленко, Юлія. "Допоміжні фінансові корпорації на ринку цінних паперів України". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 2 (22 грудня 2022): 117–29. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2022-2-117-129.
Full textAbstract:
Сектор фінансових корпорацій (фінансовий сектор) визначено як сукупність фінансових посередників, допоміжних фінансових корпорацій та інших фінансових корпорацій, специфіка яких полягає в тому, що вони провадять фінансову та страхову діяльність відповідно до чинного законодавства, а також некомерційних організацій, які пов'язані з цими інституційними одиницями. Доведено, що в Україні відсутня більшість фінансових інститутів, що працюють на зарубіжних ринках і входять до складу сектору фінансових корпорацій. Національні та міжнародні класифікатори дали змогу включити до національного сектора фінансових корпорацій: 1) фінансові посередники (Національний банк України, інші депозитні корпорації; інститути спільного інвестування; інші фінансові посередники, крім страхових компаній і недержавних пенсійних фондів; страхові компанії; недержавні пенсійні фонди); 2) допоміжні фінансові корпорації та некомерційні організації (у сфері ринку цінних паперів, страхування та недержавного пенсійного забезпечення, інформаційних послуг); 3) інші фінансові корпорації, які є кептивними фінансовими установами. Всебічно досліджено сутність та види професійної діяльності на ринку цінних паперів, куди було віднесено такі діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами, клірингову діяльність; депозитарну діяльність, діяльність з управління активами інституційних інвесторів, діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, а також діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Допоміжні фінансові корпорації на ринку цінних паперів визначено як інституційні одиниці, що функціонують в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, провадять професійну діяльність на цьому ринку, зайняті його обслуговуванням, але не набувають у власність фінансових активів і зобов'язань, з якими вони мають справу. Підходи до сутності та структури допоміжних фінансових корпорацій на ринку цінних паперів можуть істотно різнитися залежно від економік, наукових шкіл тощо, проте мають відповідати сучасним реаліям розвитку ринку.
35
Бойко, Руслан, та Зінаїда Андрушкевич. "УПРАВЛІННЯ ОБСЛУГОВУВАННЯМ КЛІЄНТІВ НА ОСНОВІ МАРКЕТИНГОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ". Social Development: Economic and Legal Issues, № 1 (1 січня 2025): 56–63. https://doi.org/10.70651/3083-6018/2025.1.07.
Full textAbstract:
У статті досліджено актуальні проблеми обслуговування клієнтів, що є ключовим елементом підвищення конкурентоспроможності організацій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції маркетингових концепцій у діяльність підприємств, зокрема страхових компаній, для привернення та утримання клієнтів, збільшення прибутків і зміцнення позицій на ринку. У роботі проаналізовано різні підходи до обслуговування клієнтів із застосуванням маркетингової концепції, зокрема зазначено, що в науковому середовищі не існує єдиного тлумачення цього поняття. Доведено, що успішна маркетингова стратегія базується на наданні персоналізованого обслуговування, орієнтованого на задоволення індивідуальних потреб клієнтів. У статті сформульовано основні принципи, які мають лежати в основі маркетингової діяльності страховика, зокрема: глибоке дослідження ринку, реагування на потреби клієнтів, впровадження інновацій і вплив на формування попиту. Визначено ключові завдання для відділів маркетингу, такі як підвищення конкурентоспроможності, формування позитивного іміджу компанії, задоволення попиту на страхові послуги та співпраця з посередниками. Особливу увагу приділено управлінню обслуговуванням клієнтів на основі концепції маркетингу відносин. Розглянуто суть цієї концепції у контексті страхових послуг, що передбачає встановлення довгострокових партнерських відносин із клієнтами. У статті проаналізовано сучасні стратегії та інструменти, такі як ціновий маркетинг, онлайн-інструменти, програми лояльності й крос-продажі, які сприяють підвищенню ефективності обслуговування. Висновки підкреслюють важливість інтеграції персоналізованого підходу до роботи з клієнтами, інноваційних технологій і побудови довготривалих відносин для підвищення конкурентоспроможності страхових компаній і сталого розвитку галузі.
36
Ільчук, Олена, Іванна Удуд та Арсен Іваночко. "РОЛЬ КОМУНІКАЦІЇ В ПОБУДОВІ СТРАТЕГІЇ АНТИКРИЗОВОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (96) (25 листопада 2023): 3–7. http://dx.doi.org/10.32782/bsnau.2023.4.1.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розгляду можливих методів антикризового управління підприємствами ґрунтуючись на можливостях комунікаційних елементів стратегії сучасних підприємств. Авторами було досліджено найбільш вразливі сфери економічної діяльності під час повномасштабного вторгнення російської федерації. Ґрунтуючись на цьому було визначено, що серед підприємств, які були порівняно прибутковими стали ті, які найбільше залучали комунікативні складову до операційної діяльності, а саме фінансова, страхова та торгівельна сфери. Розглядаючи процес формування стратегії антикризового розвитку вітчизняних підприємств, авторами було запропоновано впровадити ряд новітніх інструментів, які б полегшили процес комунікації як з зовнішніми контрагентами, так і на різних рівнях управління підприємства. Дослідження іноземних та вітчизняних теоретичних джерел дало змогу стверджувати що впровадження в стратегію антикризового розвитку сучасного підприємства методику Lean, яка вважається ефективною системою управління, заснованою на максимальній орієнтації на інтереси і потреби кожного споживача і постійне мотивування працівників підприємства. Доведено необхідність впровадження технології SIPOC для подальшого антикризового розвитку вітчизняних підприємств. Методологія розробки схеми SIPOC полягає у встановленні наступних елементів: процес ідентифікації / пошук назви процесу; уточнення меж процесу (початку та закінчення); перелік основних результатів роботи споживачів; перелік основних ресурсів та постачальників; виявлення та відзначення важливих кроків (5–7) та встановлення їх хронологічного порядку. Пропонується також при аналізі методом SIPOC визначити області та рівні підприємства, які можна вдосконалити та які можуть найбільше вплинути на задоволеність клієнтів у рамках антикризового управління задля подальшого розвитку основної діяльності. Отримані результати дають змогу в подальшому розвинути господарську діяльність підприємства та уникнути руйнівного впливу кризи.
37
Левченко, О. М., Я. О. Довгенко та Л. І. Яременко. "СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ ДИНАМІКИ, РИЗИКІВ І МОЖЛИВОСТЕЙ". Управління змінами та інновації, № 12 (20 грудня 2024): 32–39. https://doi.org/10.32782/cmi/2024-12-5.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу та моделюванню динаміки розвитку надання страхових послуг в України, визначенню ключових ризиків та можливостей розвитку страхування в Україні. Досліджено основні тенденції та зміни страхових послуг, динаміку страхових премій та виплат, формування страхових резервів, проникнення страхування в економіку країни та щільності страхування серед населення. Визначено ключові ризики, що впливають на страховий сектор України, досліджено вплив факторів на діяльність страхового сектору. Побудовано таблицю SWOT-аналізу страхового сектору України. Виявлено потенційні можливості та перспективні напрями розвитку страхування в Україні. Запропоновано шляхи стабілізації страхового сектору, розроблено рекомендації для учасників страхового ринку щодо підвищення фінансової стійкості страхових компаній та доступності страхових послуг для населення.
38
Чвертко, Л. А., та М. А. Слатвінський. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ВИКЛИКИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СТРАХОВИКІВ". Actual problems of regional economy development 2, № 21 (2025): 203–15. https://doi.org/10.15330/apred.2.21.203-215.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі управління ризиками страхових компаній, які, з одного боку, з огляду на специфіку своєї діяльності, покликані забезпечувати захист майнових інтересів юридичних та фізичних осіб і за допомогою страхових інструментів управляти різноманітними ризиками, що негативно впливають на сталий суспільний розвиток, а з іншого – як суб’єкти господарювання, самі наражаються на ризики, пов’язані з їх операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю. Метою статті є обґрунтування теоретичних засад та організаційно-правових основ управління ризиками страховиків в Україні, а також визначення шляхів оптимізації цього процесу в контексті сучасних викликів. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи, як узагальнення та групування, аналіз і синтез, статистичні методи, індукція та проблемно-орієнтований підхід. Визначено, що ризик-менеджмент у страховому бізнесі охоплює два ключові напрями: управління прийнятими на страхування ризиками з метою мінімізації страхових виплат та управління ризиками господарської діяльності, що спрямоване на зменшення втрат, пов’язаних з прийняттям неефективних управлінських рішень. Обґрунтовано, що впродовж останніх років фінансові установи, які надають страхові послуги в Україні, змушені протидіяти ризикам, спричиненим складним комплексом факторів, серед яких ключовими є спад економічної активності внаслідок пандемії COVID-19 та руйнівних наслідків повномасштабного російського вторгнення, посилення регулювання страхової діяльності та зростання конкуренції з боку технологічних компаній. Ефективне управління ризиками страховиків в умовах економічної та безпекової нестабільності вимагає усунення прогалин у страхуванні воєнних, політичних, інвестиційних та інших ризиків, впровадження цифрових інструментів та технологій, а також активного державно-приватного партнерства. Успішна трансформація системи ризик-менеджменту залежить від синергії інноваційного потенціалу страхових компаній, цілеспрямованої державної підтримки, належного регулятивного середовища та здатності страхового бізнесу адаптуватися до динамічних викликів сьогодення.
39
СВІТЛИЧНИЙ, Денис. "Нормативно-правові ознаки страхової діяльності у сфері транспорту". Economics and Law 73, № 2 (2024): 84–93. http://dx.doi.org/10.15407/econlaw.2024.02.084.
Full textAbstract:
Систематизовано основні нормативно-правові ознаки страхової діяльності у сфері транспорту, які виокремлюють їх від інших фінансових установ і страховиківз інших галузей і сфер людської діяльності, визначають правовий статус «транспортних» страховиків, правовий режим їх діяльності і у майбутньому зможутьзапропонувати варіанти удосконалення відповідної нормативної баз: захист страхових інтересів учасників страхових правовідносин у сфері транспорту (страховийзахист); страхування ризиків у сфері транспорту, пов’язаних з життям, здоров’ям,володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяноїюридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування; обов’язковість або необов’язковість (факультативність) виникненняправового зв’язку між страховиком та іншими учасниками відносин у сфері транспорту; незамінна роль договорів страхування у сфері транспорту у визначенні страхових випадків та інших умов страхування; визначеність предмета договору страхування і об’єкта страхування у сфері транспорту; діяльність у формі суб’єктапідприємництва з метою отримання прибутку або діяльність з метою отриманнясоціального ефекту у сфері транспорту; зацікавленість страховиків в усуненні причин та умов, що сприяють настанню страхових випадків у сфері транспорту;здійснення страхового захисту учасників відносин у сфері транспорту коштомфондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій(платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходівстраховика, отриманих згідно із законодавством.
40
Горбачова, Оксана, та Анастасія Петрова. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Сталий розвиток економіки, № 2 (53) (26 березня 2025): 29–36. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2025-53-4.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутнісні характеристики цифровізації страхового ринку та визначено основні переваги та недоліки, які вона несе як для страховиків, так і для самих страхувальників. Разом з цим визначено актуальність розвитку та впровадження цифрових технологій в умовах воєнного стану в Україні в контексті удосконалення процесів діяльності страхових організацій та підвищення якості обслуговування клієнтів і задоволення їх наявних потреб у страхових послугах. Закцентовано увагу на можливостях, які втрачають учасники вітчизняного страхового ринку у випадку збереження певної консервативності в плані використання цифрових технологій та відмови від їх впровадження у власну діяльність. Водночас наголошено на важливості масштабування та всебічної популяризації явищ цифровізації страхового ринку для поліпшення проходження внутрішніх бізнес-процесів страхових компаній, організації їх маркетингової діяльності та комунікації із наявними та потенційними споживачами страхових послуг. Окреслено специфіку процесів цифровізації страхового ринку в Україні з огляду на ті економічні умови, в яких провадять свою діяльність страховики на сьогодні, та на основі цього перелічено ключові труднощі, з якими вони стикаються. Встановлено тенденцію до зростання вимог у страхувальників до того, наскільки зручним і доступним може бути одержання страхових послуг, що змушує страхові організації пришвидшувати організацію заходів з пошуку нових інноваційних рішень стосовно обслуговування клієнтів з метою утримання конкурентних переваг та продовження функціонування в цілому під впливом динамічних змін, які впроваджуються іншими учасниками ринку. Наведено дані про трансформацію ринку страхових послуг під час воєнного стану України, зокрема у напряму використання електронного документообігу та більш динамічного переходу обслуговування в онлайн-режим, що зумовлюється безпосередньо впливом демографічних факторів та вимогами часу, з метою надання послуг у зручній формі для якомога більшої кількості клієнтів. Визначено перспективи цифровізації вітчизняного ринку у подальшому з урахуванням важливості використання комплексного підходу у впровадженні та використанні нових технологій.
41
Покорчак, С. А., та Т. О. Смірнова. "Тенденції і фактори формування та використання доходів страхової компанії". Efficiency of public administration, № 70/71 (27 вересня 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.36930/507011.
Full textAbstract:
Жодна діяльність неможлива без належного планування своєї діяльності та фінансового забезпечення, але насамперед вона потребує такого ресурсу, як людина. Забезпечення потреб людства в умовах невпинної глобалізації та цифровізації, які підвищують і без того велику ймовірність несподіваних подій, лежать на плечах самих людей. Дії та вчинки тих, хто поставив себе в центрі світу, не завжди можна точно спрогнозувати чи взагалі передбачити. Єдиний вірний прогноз, який постійно збувається – це збільшення частоти та масштабності кризових явищ. За таких умов, коли все від всього залежить, роль страхових компаній у світі зростає, а ще більше посилюється важливість їхньої готовності до випробувань, які підготували час та саме людство. Саме тому питання формування та використання страховими компаніями своїх доходів є особливо актуальними, адже на їхніх плечах лежить відповідальність забезпечення фінансового спокою у відверто неспокійні часи.
 У цьому дослідженні розглянуто особливості функціонування підприємств, що надають страхові послуги. Висвітлено особливості стратегічного планування формування доходів страхових компаній. Коротко подано затверджені зміни в законодавстві України, яке регулює діяльність учасників страхового ринку України, та набуває чинності на наступний день після опублікування та повністю вводиться в дію через два роки. Виявлено зміни, що відбулися всередині вітчизняного страхового ринку за період опісля Революції Гідності. Проаналізовано дані стосовно динаміки: кількості страховиків на ринку, величини отриманих страхових премій, частки провідних компаній у сукупних доходах, а також прибутковості та збитковості страхових компаній України з урахуванням страхового продукту, на який вони мають відповідну законом узгоджену ліцензію чи ліцензії, з урахуванням причин, які впливають на процес формування доходів та на величину цих доходів. Ця стаття дає фундаментальну аналітичну складову для майбутніх детальніших досліджень обраної теми в період воєнного та післявоєнного стану України.
42
Тимчак, М. В., та І. П. Чепара. "ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ СТРАХОВОГО РИНКУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(63) (8 травня 2024): 238–45. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2024.1(63).238-245.
Full textAbstract:
У статті досліджено концептуальні аспекти державного нагляду за діяльністю субєктів страхового ринку в умовах воєнного стану. реформування страхової діяльності в Україні крізь концептуально-перспективну розвиткову призму. Проаналізовано положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 р., Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05.04.2007 р., Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р.Встановлено, що проблему державного регулювання ринку страхування в Україні в умовах воєнного стану необхідно розглядати у двох пропорціях : усунення негативних наслідків воєнного стану для клієнтів (страхувальників) та регулювання діяльності страхових компаній (страховиків) у період воєнного стану в рамках вітчизняного правового поля.
43
Venger, Vitalii. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (2019): 30–44. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0204.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні етапи розвитку транснаціональних корпорацій та визначено основні чинники, що впливали на процеси транснаціоналізації у різні періоди. Доведено, що на кожному етапі причини становлення та розвитку транснаціональних корпорацій різні, проте всі вони певною мірою повʼязані, насамперед, з недосконалою конкуренцією, бар’єрами на шляху розвитку міжнародної торгівлі, валютним контролем, значними транспортними витратами, відмінностями у податковому законодавстві різних країн.
 До головних конкурентних переваг, які є основою ефективної діяльності транснаціональних корпорацій належать: безперешкодне володіння і доступ до природних ресурсів, капіталу і результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по всьому світу; горизонтальну диверсифікацію або вертикальну інтеграцію; економію на масштабах підприємства; низьку вартість фінансових ресурсів завдяки ширшим можливостям їх залучення; можливість за рахунок прямих інвестицій долати різні бар’єри на шляху до збільшення обсягів експорту своїх творів на ринок тієї або іншої країни тощо.
 Розкрито можливий негативний вплив транснаціональних корпорацій на розвиток економік приймаючих країн. Зокрема, транснаціональні корпорації на внутрішньому ринку приймаючих країн створюють потужну конкуренцію місцевим компаніям, не даючи їм розвиватися. Крім того, вільне переміщення фінансового капіталу може підірвати стабільність національних валют і створити загрозу для національної безпеки країн, що розвиваються. Маючи свій інтерес у приймаючій країні, транснаціональні корпорації здатні насаджувати їй ідеологію, яка суперечить інтересам розвитку національного бізнесу і пригнічувати розвиток національно-державних інтересів.
 Через стрімкий розвиток інтеграційних процесів та значний соціально-економічний ефект національні економіки не можуть уникнути впливу ТНК, проте уряди держав можуть регулювати рівень їхньої присутності. Таке регулювання відбувається що найменш на чотирьох рівнях: наддержавному; міждержавному; внутрішньодержавному; суспільному.
 На основі міжнародних статистичних баз даних проаналізовано першу десятку найбільших транснаціональних корпорацій світу у 2018 році до яких входили: сім банківських установ, чотири з яких китайські (ICBC, China Construction Bank Corporation, JPMorgan Chase, Agricultural Bank of China, Bank of America, Wells Fargo, Bank of China), багатопрофільний американський холдинг (Berkshire Hathaway), американська технологічна компанія (Apple) та китайська страхова компанія (Ping An Insurance Group).
 Виявлено, що серед основних чинників, які сприяли високому рейтингу цих компаній були: гнучка політика та стабільна діяльність в умовах економічних криз; активне розміщення виробництва на території інших країн; великі масштаби діяльності та опора на інформаційні технології.
44
Климук, Н. Я., та Н. О. Кравець. "ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ ВІД COVID-19". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (8 листопада 2022): 69–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2022.2.13311.
Full textAbstract:
Мета: з’ясування особливостей надання страхового захисту від вірусу Сovid-19. Матеріали і методи. Матеріалами для дослідження стали наукові статті вітчизняних науковців та електронні ресурси. Під час виконання даного дослідження використано методи аналізу, структурування, графічного представлення результатів та узагальнення інформації. Результати. В економічному житті будь-якої країни одне з провідних місць займають страхові компанії. До головної функції страхування відноситься захист як юридичних, так і фізичних осіб від збитків, що, ймовірно, можуть виникнути у випадку настання страхових подій. Світова економіка апріорі не є стабільною, оскільки завжди чергуються цикли економічних піднесень та криз, у зв’язку з чим з’являються нові ризики й загрози, які породжують появу нових механізмів і технологій захисту. Пандемія Сovid-19, яка вразила світ на початку 2020 р., стала справжнім викликом для всього світу, породивши безліч загроз як для економік держав, так і для людей. Провівши детальне дослідження ситуації з Сovid-19, страхові компанії підлаштували свою діяльність під такі умови, здійснюючи страхові виплати постраждалим, фіксуючи прямі та непрямі витрати, а також прогнозуючи ситуацію у майбутньому. Висновки. На основі здійснених досліджень було виявлено, що за умов пандемії для українського страхового ринку були створені нові умови провадження діяльності, що як формують можливості, так і стають причинами загроз. Були оперативно розроблені нові програми страхування українськими страховими компаніями задля надання медичного страхування, що передбачає фінансову підтримку у випадку захворювання на Сovid-19 або ускладнень від вакцинації.
45
ГОЛОВАЧОВА, АНАСТАСІЯ. "Суб’єкти посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні: тенденції осучаснення правового статусу". Право України, № 2021/07 (2021): 89. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-089.
Full textAbstract:
Сучасне законодавство України формується та змістовно оновлюється з урахуванням євроінтеграційних процесів і глобальної трансформації економіки. Основний нормативно-правовий акт у сфері страхування та перестрахування, Закон України “Про страхування”, був ухвалений 25 років тому і потребує нагального осучаснення. За останні 10 років було зареєстровано та розглянуто Верховною Радою України не один проєкт закону, що оновлював правове регулювання вказаної сфери господарювання. Проте жоден із них ще й досі не ухвалено в цілому. Останній законопроєкт, який пропонує нову редакцію Закону України “Про страхування”, зареєстрований у Верховній Раді України 29 березня 2021 р. Аналізуючи положення нової редакції Закону України “Про страхування” у порівняльному аспекті з чинними нормами, можливо встановити тенденції оновлення такого регулювання. А тому актуальним видається дослідження правового регулювання діяльності посередників у страхуванні та перестрахуванні і встановлення особливостей його осучаснення. Мета статті полягає в порівняльному аналізі чинного та перспективного законодавства, що регулює посередництво у страхуванні та перестрахуванні, теоретичному обґрунтуванні проблемних аспектів діяльності суб’єктів посередницької діяльності у вказаних сферах. Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішені такі завдання: визначено тенденції оновлення законодавства у сфері посередництва у страхуванні та перестрахуванні; встановлено особливості суб’єктного складу агентської діяльності у страхуванні; визначені проблемні аспекти діяльності страхових і перестрахових брокерів. Аналіз проєкту нової редакції Закону України “Про страхування” дав змогу розмежувати три форми провадження діяльності страховими агентами: діяльність страхового агента у класичному розумінні; діяльність субагента, який діє за дорученням страхового агента; діяльність інших суб’єктів господарювання, які реалізують страхові продукти як доповнення до товару (послуги), що реалізуються (надаються) ними в межах здійснення основного виду їхньої господарської діяльності. І залежно від обраної форми законодавець пропонує певні обмеження щодо можливості реалізації страхових продуктів за класами. Проведене дослідження тенденцій осучаснення правового регулювання посередництва у страхуванні та перестрахуванні дало змогу авторці сформулювати низку теоретико-практичних висновків.
46
Даценко, Ганна, Ірина Гладій та Людмила Майстер. "НАПРЯМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ: ОБЛІКОВИЙ АСПЕКТ". Подільський науковий вісник 3 (2022): 89–96. http://dx.doi.org/10.58521/2521-1390-2022-23-24-13.
Full textAbstract:
Досліджено напрями здійснення інвестиційної діяльності страхових компаній в сучасних умовах господарювання. Акцентовано увагу на активізації пошуку раціональних моделей, які стимулюють інвестиційні та трансформаційні процеси, що дасть можливість проаналізувати недоліки і переваги, наслідки та перспективи чинної системи інвестування підприємств страхової діяльності. Наголошено на важливості удосконалення систем обліку та аналізу в процесі управління інвестиційною діяльністю, оскільки вони дають змогу відстежувати динаміку, обсяги, напрямки руху та відтоку інвестицій, їхнє місцезнаходження у будь-який момент часу, основні чинники ефективності, причини послаблення інвестиційної привабливості діяльності в поточній та стратегічній перспективі. Доведено необхідність достовірного визначення реальної вартості інвестицій, що є досить важливим для вітчизняних обліковців та потребує формування належного інструментарію для здійснення їх оцінки.
47
МАТВІЙЧУК, Леся, та Діана АНТОШЕВСЬКА. "СТРАХОВІ ІНСТРУМЕНТИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПОДАТКОВИМИ РИЗИКАМИ ВІТЧИЗНЯНИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 2 (25 червня 2024): 121–26. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2024-12-10.
Full textAbstract:
У статті досліджено наукові підходи до визначення сутності поняття «податкові ризики», розглянуто суб’єктивні та об’єктивні прояви податкових ризиків, узагальнено вітчизняний досвід податкового ризик-менеджменту та визначено його актуальні тенденції в умовах нестабільності економічного середовища. Проаналізовано контрольну діяльність Державної податкової служби України в умовах дії воєнного стану. Визначено, що відбір платників податків для проведення документальних перевірок щодо дотримання ними вимог податкового законодавства здійснюється за наявними податковими ризиками недоплати сум податків, зборів, які визначаються системою ризикоорієнтовного відбору. Досліджено сутності та роль страхування як інструменту мінімізації податкових ризиків. Визначено, що страхові продукти, які покривають податкові ризики дають змогу страхувальнику-платнику податків мінімізувати фінансові втрати, які пов’язані з додатковими податковими зобов’язаннями, включаючи донарахування податків та зборів, штрафи, пені, у разі їх виникнення, внаслідок помилок або неточностей у податкових деклараціях та проведення податкових перевірок або судових рішень. Запропоновано напрями активізації діяльності страхових компаній у роботі із податковими ризиками, що дозволять залучити широкого кола страхувальників та ефективно просувати продукти зі страхування податкових ризиків на вітчизняному страховому ринку
48
Корчак, Н. В., О. М. Гинда, Р. А. Крамченко та В. В. Гресик. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ". Economics and management, № 2 (2023) (23 червня 2023): 71–77. http://dx.doi.org/10.36919/2312-7812.2.2023.71.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз сучасного стану страхового ринку України, дослідження особливостей його функціонування в умовах складної макроекономічної ситуації та викликів, які мають місце протягом кількох останніх років, а саме пандемії коронавірусу (COVID-19) та повномасштабного вторгнення росії на територію нашої країни, що триває з 24 лютого 2022 року. Дослідження здійснено на підставі застосуванням наступних методів: теоретичного узагальнення (для виявлення проблем, які виникли на сьогоднішньому етапі розвитку страхового ринку), статистичного (для дослідження показників, які характеризують діяльність страхових компаній), порівняльного аналізу (для визначення динаміки показників роботи страхового ринку протягом визначеного періоду), абстрактно – логічного (для формулювання висновків та пропозицій, а також визначення необхідних заходів задля удосконалення та оптимізації державного регулювання страхового ринку України). У процесі дослідження було виявлено, що пандемія коронавірусу та економічна криза в 2020 році помірно вплинули на страховий ринок. Їх наслідком стало зниження деяких показників діяльності страхових компаній протягом нетривалого періоду та їх стабілізація і навіть відновлення вже в ІV кварталі 2020 року. Було відзначено вплив епідемії COVID-19 на поведінку клієнтів страхових компаній, що проявився в зростанні попиту на медичне страхування і страхування життя. Водночас ряд вітчизняних страхових компаній відреагували створенням нових програм із захисту населення від коронавірусу та впровадженням у свій бізнес нових технологій. У 2021 році спостерігалося зростання страхового ринку. Відбулося збільшення обсягів валових страхових премій та страхових виплат, покращення показників операційної діяльності страховиків, помірний приріст обсягів активів, прийнятних активів та страхових резервів. Однак з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну умови роботи страховиків суттєво ускладнилися. Обсяги діяльності страхових компаній скоротилися майже на третину. Обсяги вихідного перестрахування скоротилися вдвічі, а обсяги перестрахування – в 4 рази. Найбільший спад основних показників припав на кінець І кварталу. У ІІ кварталі падіння тривало, але вже було менш стрімким. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що поява нових викликів вимагає подальших теоретичних напрацювань, удосконалення нормативно – правової бази з урахуванням ключових вимог законодавства Європейського Союзу та принципів Міжнародної асоціації органів страхового нагляду (IAIS), розвитку системи управління та посилення державного контролю стосовно діяльності страхових компаній.
49
Федоренко, М. С. "Інвестиційна діяльність страхових компаній в Україні". Інвестиції: практика та досвід, № 9, травень (2013): 21–23.
Find full text
50
Stripko, M. "ВИЯВЛЕННЯ НЕЗАКОННИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ У СТРАХОВИХ ВІДНОСИНАХ". Juridical science 2, № 5(107) (2020): 146–50. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.18.
Full textAbstract:
У статті досліджуються протиправні механізми, які можуть існувати на українському страховому ринку та наносити шкоду економічному потенціалу України. Визначаються типові ознаки характерні механізмам, пропонуються шляхи їх запобігання, викладаються основні шляхи протидії. В статье исследуются противоправные механизмы, которые могут существовать на украинском страховом рынке и причинять вред экономическому потенциалу Украины. Определяются типичные признаки характерные механизмам, предлагаются пути их предотвращения, представляются основные пути противодействия. Наголошено, що за попередньо досягнутою домовленістю між учасниками, укладалися договори страхування, настання страхових випадків за якими неможливе (наприклад: падіння літака у визначену будівлю, пожежа у приміщенні обладнаному сучасною протипожежною системою тощо), а в подальшому ці ризики перестраховувалися у підконтрольних страхових компаніях, більшість з яких за кордоном. Після цього отримані кошти переказувались на рахунки підприємств з ознаками фіктивності та обготівковувались, а кошти розподілялись між учасниками схеми. Зокрема, цей механізм дозволяє привласнювати кошти держпідприємств та уникати оподаткування приватним підприємствам. Зроблено висновок, що рівень фінансової безпеки страхового ринку визначається тим, наскільки ефективно його суб’єкти можуть протистояти наявним та потенційним загрозам та усувати негативні фактори впливу на функціонування страхового ринку. Значна частина представників страхового ринку зареєстрована у м. Києві та Київській області. Оперативно-розшукова діяльність по лінії захисту фінансових установ небанківського типу (зокрема, страхових) Київського регіону протягом 2019 року здійснювалась за визначеними пріоритетними та функціональними завданнями: захист інтересів держави у фінансово-економічній сфері, виявлення злочинів, що сприяють «тінізації» національної економіки та забезпечення контролю за додержанням законодавства у сфері валютного регулювання, протидія витоку капіталів за межі держави, вжиття заходів щодо повернення в Україну валютних цінностей, в частині діяльності та з позицій страхових компаній. Заходи попередження та протидії найбільш доцільно проводити в рамках контррозвідувальних та оперативних справ, обов’язково поєднуючи їх разом із проведенням оперативно-технічних заходів.