To see the other types of publications on this topic, follow the link: Структура технологічної операції.
Journal articles on the topic 'Структура технологічної операції'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Структура технологічної операції.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Оршанський, Леонід, Ярослав Матвісів, Володимир Ясеницький та Володимир Урсу. "Моделювання процесу формування конструкторсько-технологічної компетенції вчителів технологій". Ukrainian Educational Journal, № 2 (2 червня 2023): 147–55. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2023-2-147-155.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему формування конструкторсько-технологічної компетенції майбутніх учителів технологій у процесі професійної підготовки. Визначено, що конструкторсько-технологічна компетенція є інтегрованою цілісністю політехнічних знань й умінь виконувати вимірювальні, розрахункові, монтажні та технологічні операції, а також проєктувати, конструювати і моделювати технічні об’єкти, планувати технологічні процеси, розвивати самостійність, техніко-технологічне мислення, інтерес до техніки та здібності до розв’язання творчих технічних задач. Визначена структура конструкторсько-технологічної компетенції, яка містить такі компоненти: 1) конструктивні знання, вміння і навички підбору готової навчальної інформації (тексти, ілюстрації, схеми, таблиці тощо), створення різних варіантів наочних посібників, контрольних текстів, опорних конспектів тощо, а також дидактично обґрунтованого добору методів і прийомів навчання, спеціальних цифрових засобів для організації навчальних занять; 2) графічні знання, уміння і навички оформлення креслень відповідно до вимог ЄСКД, у тому числі за допомогою цифрових засобів; 3) конструкторсько-технологічні знання, вміння і навички розробки креслень деталей технічних об’єктів відповідно до вимог ЄСКД й з урахуванням властивостей матеріалів, способів обробки, особливостей технологічного процесу тощо. Теоретично обґрунтована структурно-функціональна модель формування конструкторсько-технологічної компетенції вчителя технологій, який не лише володіє теоретичними знаннями і практичними вміннями, а й здатний до творчої конструкторсько-технологічної діяльності, її аналізу, коригування та поширення як освітньої технології у закладі загальної середньої освіти. Перевірена якість структурно-функціональної моделі формування конструкторсько-технологічної компетенції вчителя технологій: проведено педагогічний експеримент з її апробації, експертна оцінка та коригування, ухвалення рішення про використання у масовій практиці.
2
Броварець, О. О. "МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ПИТОМОЇ ЕЛЕКТРОПРОВІДНОСТІ АГРОБІОЛОГІЧНОГО ҐРУНТОВОГО СЕРЕДОВИЩА СТАЦІОНАРНИМ КОНТАКТНИМ МЕТОДОМ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 43 (10 січня 2020): 9–29. http://dx.doi.org/10.36910/agromash.vi43.197.
Full textAbstract:
Сучасне землеробство передбачає виконання певної технологічної операції, згідно відповідної картограми-завдання, яка розробляється попередньо на основі різнопланової інформації. Знання певної структура варіабельності грунтового покриву, отриманих з використанням інформаційно-технічних систем локального оперативного моніторингу агробіологічного стану сільськогосподарських угідь, дозволяє прийняти ефективні оперативні рішення для ефективного управління агробіологічним потенціалом сільськогосподарських угідь. Очевидно, що за таких умов виникає необхідність у принципово нових підходах до ведення агропромислового виробництва, що полягає у забезпеченні належної якості виконання технологічних операцій. Якість виконання технологічних операцій є інтегральним показником ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в межах агробіологічного поля. Необхідна якість виконання основних технологічних процесів у рослинництві забезпечується за рахунок інтегрованих інформаційно-технічних систем оперативного моніторингу агробіологічного стану сільськогосподарських угідь. Це відкриває нові перспективи до ведення органічного землеробства з використанням таких «розумних» сільськогосподарських машин. У зв’язку, з цим ставиться завдання отримання достовірних даних про агробіологічний стан грунтового середовища шляхом зменшення похибки при визначенні величини електропровідних властивостей ґрунту, забезпечення індивідуальної стабілізації робочих електродів та механізму піднімання/опускання робочих електродів, копіювання нерівностей грунтового середовища, зменшення інтенсивності руйнування структури ґрунту, самоочищення робочого контакту електроду і забезпечення стабільності електричного контакту електрода з ґрунтом, шляхом удосконалення конструкції приладу. Поставлене завдання досягається шляхом використання інформаційно-технічної системи оперативного моніторингу стану ґрунтового середовища конструкції для визначення електропровідних характеристик грунтового середовища. Мета даного дослідження є визначення критичного навантаження при втраті стійкості тонкостінними робочими електродами виконаними у вигляді робочих електродів різної форми (тонкостінних суцільних, трьохспицевих та чьотирьохспицевих дисків з різною товщиною ободу) інформаційнотехнічної системи локального-оперативного моніторингу агробіологічного стану грунтового середовища різної конфігурації при однобічному стисканні.
3
Пуховський, Євген Степанович, Олексій Андрійович Громовий, Анна Анатиоліївна Гуменюк та Олександр Владиславович Підтиченко. "ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ГНУЧКОГО АВТОМАТИЗОВАНОГО ВИРОБНИЦТВА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 2 (1 липня 2025): 53–57. https://doi.org/10.32782/msnau.2025.2.8.
Full textAbstract:
Проектування оптимального технологічного процесу в мінливих умовах гнучкого виробництва є складним завданням, що зумовлено багатоваріантністю технології обробки різних деталей, що входять до групи. Однак теоретично існують методи, що дозволяють оптимізувати процес вибору правильного технологічного рішення. Роботи з уніфікації, групування та типізації продукції, технологічних прийомів, правил, відомостей сприяють удосконаленню технологічної підготовки виробництва. Аналізу піддаються вироби, технологічні процеси, методи обробки, технологічне оснащення, правила прийняття рішень тощо. На підставі аналізу технологічних процесів систематизуються дані та розробляються уніфіковані групові процеси, які за рівнем своєї організації можуть бути порівняні з технологічними процесами масового виробництва, що відрізняються найбільшою продуктивністю та найменшою собівартістю (Pukhovskyi E.S., 2021). При технологічній уніфікації уніфікуються: елементарні ходи, пов'язані зі зміною елементів форми та допоміжними переміщеннями окремих органів; переходи, пов'язані з обробкою елементарних поверхонь окремим інструментом; елементарні схеми обробки, які впорядковують плани обробки; елементарні комплекси форми; операції та цілі маршрути обробки деталей, що належать до однієї класифікаційної групи. Доцільним є запозичення оптимальних рішень, які випливають з масового виробництва, і наближення до цих рішень з урахуванням обмежень гнучкого методу обробки. Це наближення буде тим більшим, чим вдаліше будуть знайдені умови групування виробів, які забезпечать укрупнення партій до такої міри, що вигідно застосовувати дороге обладнання та оснащення. Використання технологічних процесів масового виробництва як моделі дає можливість знаходити прийоми та способи обробки, що дозволяють наблизити групове виробництво до масового (Design of Flexible Production Systems., 2009; Manufacturing Systems., 2005).Гнучке автоматизоване виробництво пред'являє додаткові вимоги до системи технологічної підготовки виробництва, основне призначення якої полягає у забезпеченні технологічної готовності підприємства до випуску виробів із заданими техніко-економічними показниками. Основними завданнями системи технологічної підготовки виробництва є: аналіз номенклатури виробів, що випускаються; групування об'єктів виробництва; аналіз технологічності конструкцій деталей; розробка групових технологічних процесів; визначення структури та вибір складу обладнання ГВС; проектування технічних засобів виробництва інструментом та оснащенням; організація та управління роботою ГВС (Rodharamanan R., 1994; Welch A., Emang J.T., 2018). Мета роботи. Розробка методів та процедур оптимізації гнучкого автоматизованого виробництва на основі можливостей сучасних верстатів з числовим програмним управлінням (ЧПУ), промислових роботів та передового оснащення.
4
Кусий, Ярослав. "ОПТИМІЗАЦІЯ МАРШРУТУ ОБРОБЛЕННЯ ПОВЕРХОНЬ ЗАГОТОВКИ ЗА КРИТЕРІЄМ ОДНОРІДНОСТІ СТРУКТУРИ МАТЕРІАЛУ". System technologies 1, № 132 (2021): 76–91. http://dx.doi.org/10.34185/1562-9945-1-132-2021-06.
Full textAbstract:
Проаналізовано взаємозв’язки технологічного забезпечення життєвих циклів машинобудівних виробів. Описано методику вибору маршруту оброблення поверхонь деталей машин для об’єктно-орієнтованих технологічних процесів за критерієм розрахункового уточнення. Визначено множину відправних характеристик якості виробу для визначення граничного параметра технологічної операції для його функціональних поверхонь. Відзначено складнощі врахування експлуатаційних характе-ристик на різних рівнях досліджень при розробленні об’єктно-орієнтованих техно-логічних процесів. Обгрунтовано доцільність розроблення функціонально-орієнтованих технологій машинобудівного виробництва з позиції технологічного успадковування властивостей деталей машин. Представлено метод LM-твердості, що застосовуєть-ся для вибору раціонального маршруту оброблення функціональних поверхонь виробу. Описано технологічне забезпечення реалізації експериментальних досліджень. Про-аналізовано результати експериментальних досліджень та встановлено раціональний варіант маршруту оброблення плоскої заготовки із алюмінієвого сплаву. Намічено шляхи подальших досліджень.
5
Smirnova, Tetiana. "ФОРМАЛІЗАЦІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ЕЛЕКТРОДУГОВОГО НАПИЛЕННЯ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЙНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ СИСТЕМИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 104–13. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-104-113.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. У наш час будь-яка галузь виробництва потребує застосування інформаційних технологій. Виготовлення деталей із покриттями, їх зміцнення та відновлення не є винятком. У цій роботі запропонована формалізація структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи, наведена її реалізація. Постановка проблеми. Комбінаторна складність технологічного процесу налічує чотири можливих варіанти. Для такої кількості варіантів, є доцільним проведення оптимізації для чотирьох ланцюгів технологічних операцій, з обранням результату, що матиме кращий результат згідно ваговій функції. Аналізування руху інформації при проведені оптимізації технологічного процесу на основі ланцюга технологічних операцій виявляє потребу в забезпеченні в інформаційній системі, що є актуальною задачею. Також актуальним є необхідність підтримки в інформаційній системі визначення залежностей між величинами аналітичними методами, таблично, алгоритмічно та за допомогою імітаційних моделей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У теперішній час активно розроблюються інформаційні системи підтримки прийняття рішень для забезпечення оптимізації окремих технологічних процесів. Однак не вистачає систем для вирішення задачі побудови оптимізованого ланцюга технологічного процесу та систем вибору більш оптимального технологічного процесу. Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що питання застосування інформаційних технологій у вигляді відповідних експертних систем в технологічних процесах дуже актуальне. Тому проблема оптимізації ланцюга технологічного процесу в інформаційному забезпеченні експертних систем, актуальна. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Інформаційні одиниці є функціонально різними, деякі величини мають здатність змінювати функціональну здатність переходом від шуканих величин до обмежень на технологічну операцію, що накладає на систему керування змінними додаткові функціональні можливості та універсальність до трансформації моделювання технологічного процесу. Постановкою завдання є формалізація та реалізація структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи. Виклад основного матеріалу. Зроблено формалізацію технологічного процесу електродугового напилення та запропоновано реалізацію структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи. Висновки відповідно до статті. У результаті аналізу руху інформації при проведені оптимізації технологічного процесу на основі ланцюга технологічних операцій виявлено потребу в забезпеченні в інформаційній системі.
6
Smirnova, T. "ФОРМУВАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ ПРАВИЛ, БАЗИ ЗНАНЬ ТА ФОРМАЛІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ Й ПРАВИЛ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЙНОЇ ХМАРНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 60 (2020): 101–4. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.2.101.
Full textAbstract:
Предметом вивчення у статті є структура технологічного процесу для оптимізаційної хмарної інформаційної системи, формування евристичних правил та бази знань. Метою роботи є формування евристичних правил, бази знань та формалізація структури й правил технологічного процесу для оптимізаційної хмарної інформаційної системи. Задачі: В процесі формування структури технологічного процесу визначити низку параметрів, які не регламентуються вимогами до готового виробу, але їх значення суттєво впливають на результат планування технологічних операцій. Інформаційна система повинна забезпечити правильність заповнення вимог до результатів технологічного процесу. Система повинна забезпечити контроль повноти та сумісності вхідних даних, проводити контроль наявності вимог, які не можна визначити із вже заданих критеріїв. Також система повинна забезпечити можливість залишити вимогу невизначеною, якщо з вже визначених величин можлива оцінка цієї вимоги. На основі вимог технологічного процесу сформулювати евристичні правила. Розробити структуру інформаційної системи підтримки прийняття рішень для автоматизації створення оптимізованих технологічних процесів відновлення поверхонь деталей електродуговим напиленням Результатами роботи є інформаційна система яка включає у себе: базу знань, що містить, допустимі діапазони вхідних даних, забезпечує контроль повноти та сумісності вхідних даних, проводить контроль наявності вимог, які не можна визначити із вже заданих критеріїв. Забезпечує можливість залишити вимогу невизначеною, якщо з вже визначених величин можлива оцінка цієї вимоги. З зазначених вимог технологічного процесу сформульована група евристичних правил, розроблено структуру інформаційної системи підтримки прийняття рішень для автоматизації створення оптимізованих технологічних процесів відновлення поверхонь деталей електродуговим напиленням. Висновки: наукова новизна полягає у формуванні технологічного процесу для оптимізаційної хмарної експертної системи. Сформульована група евристичних правил, розроблена структура інформаційної системи підтримки прийняття рішень для автоматизації створення оптимізованих технологічних процесів відновлення поверхонь деталей електродуговим напиленням
7
Юрченко, Олександр Юрійович, та Віталій Миколайович Колодненко. "КОМПОЗИТНІ ВІДВАЛИ TEKRONE – АЛЬТЕРНАТИВА ДЛЯ СУЧАСНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 2(48) (10 грудня 2022): 101–6. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2022.2.15.
Full textAbstract:
Оранка, як один із видів обробітку ґрунту, має на меті виконання ряду вимог по забезпеченню якості технологічної операції та виконанню своїх основних функцій. Серед таких завдань, що ставляться перед даною операцією, виділяють: дотримання заданої глибини обробітку та не перевищення допустимого відхилення, оборот пласта повинен бути щільним, оброблюваний шару ґрунту має бути рихлим, усі наявні бур’яни та пожнивні залишки мають бути повністю приораними і т. п. Досягнення усіх поставлених цілей можливе лише за якісного підбору агрегатів для виконання технологічної операції на тих чи інших ділянках ґрунту, а також вибору робочих органів, що є змінними для сільськогосподарської техніки. При розгляданні плуга, як агрегату для основного обробітку ґрунту, варто відмітити те, що структурні частини корпусу, такі як відвали, леміші, башмаки, польові дошки, стойки несуть значний вплив на якість здійснюваного процесу. Наприклад, зміна форми відвалу може значною мірою вплинути на процесу перевертання оброблюваного шару, а також приорювання бур’янів та пожнивних решток. Підвищення ефективності і зниження енергоємності оранки можливе шляхом вирішення завдань по оптимізації таких параметрів плуга, як ширина захвату, геометрія та форма лемішно-відвальної поверхні корпусу. Заміна корпусів або їх відвалів є досить тривалим і трудомістким процесом, тому її виконання в залежності від виробничих та метеорологічних ситуацій, які є часто змінними, являється вкрай важким. Однак, витрати часу на здійснення операцій по оптимізації процесу роботи агрегату, а саме, - заміні його робочих органів на більш енергоощадні, довговічні та здатні покращити якість технологічної операції, виправдовуються отриманим результатом. У даній роботі представлено аналіз роботи композитних відвалів Tekrone, що були встановлені на класичний плуг з метою оптимізації роботи машино-тракторного агрегату. Так як дана операція не вносить змін до конструкції плуга, заміна відвалів не вимагає додаткового втручання до інших його структурних елементів. Результатом оптимізації роботи плуга є зменшення витрат палива на здійснення процесу оранки, зменшення завантаженості двигуна, можливість роботи на вищій передачі та збільшення швидкості обробітку ґрунту. При цьому виявлено значну перевагу композитних відвалів у порівнянні з залізними – не залипання робочої поверхні відвалу при роботі на вологих ґрунтах, швидке їх очищення, відсутність процесів корозії та покращене ковзання оброблюваного шару ґрунту по поверхні відвалу. В результаті цього, можна зробити висновок, що композитні відвали Tekrone можуть бути альтернативою для покращення якості технологічного процесу оранки.
8
Барабаш, Р., А. Шарибура, В. Чухрай та М. Михалюк. "Методика імітаційного моделювання технологічних процесів технічного обслуговування". Bulletin of Lviv National Environmental University Agroengineering Research, № 28 (20 грудня 2024): 233–38. https://doi.org/10.31734/agroengineering2024.28.233.
Full textAbstract:
Представлена методика дає змогу для врахування таких структурних особливостей ТП ТО, як обмеження на черговість виконання операцій і розміщення робочих зон об’єкта обслуговування. Процес моделювання створює умови для забезпечення: реалізації важливих теоретичних положень про взаємозалежність різних параметрів ТП ТО (фронту ТО f, кількості робітників u і обладнання різних типів Kr), а також взаємозалежності різних показників ефективності ТП (тривалості ТТ.П коефіцієнтів використання фондів робочого часу робітників ƞu і обладнання ƞr); автоматизованого розрахунку параметрів і показників ефективності ТП та техніко-економічних показників; отримання початкових даних для синтезу параметричних рядів виробничих структур різної продуктивності, визначення максимальної та оптимальної продуктивності. Для імітаційного моделювання ТП ТО автомобілів, тракторів, мобільної техніки та їхніх гідравлічних систем у середовищі Net Beans IDE розроблено систему автоматизованого проєктування. Вихідними даними для моделювання є кількість: ЕТО та їх зміст, робочих зон, в яких вони проводяться, типів обладнання, норм часу на операції та пріоритету виконання тих чи інших операцій. Необхідно знайти мінімальний час ТТ.П, за який можна виконати N операцій, на які накладено виразну виробничо-технологічну структурність. Цей алгоритм дає змогу отримати такий розпис операцій, за якого тривалість технологічного циклу є мінімальною за одночасного досягнення максимально можливих значень їх коефіцієнтів використання. Такий розподіл здійснюється з дотриманням таких обмежень: по-перше, в одній робочій зоні одночасно може виконуватися операція лише одним виконавцем і одним типом обладнання, тому операції, які просторово розміщені в одній робочій зоні, у невпорядкованій моделі можуть розташовуватися лише послідовно, але не паралельно; по-друге, розподіл операцій між виконавцями та обладнанням здійснюють без порушення часових та міжопераційних зв’язків; по-третє, потрібно досягнути мінімуму втрат робочого часу виконавців під час переміщень їх навколо об’єкта та в інші робочі зони. Описаний алгоритм дозволяє виконувати багато випадкових симуляцій побудови розв’язків. Кожен із розв’язків є відмінним, оскільки для вибору операцій, які будуть виконуватися, використовується генератор рівномірного розподілу випадкових величин.
9
УСОВ, А. В., М. В. КУНІЦИН та Ю. І. ЗАЙЧИК. "ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ БЕЗДЕФЕКТНОЇ ОБРОБКИ ВИРОБІВ ІЗ МАТЕРІАЛІВ, СХИЛЬНИХ ДО ТРІЩИНОУТВОРЕННЯ". Applied Questions of Mathematical Modeling 6, № 1 (2023): 134–46. http://dx.doi.org/10.32782/mathematical-modelling/2023-6-1-15.
Full textAbstract:
Метою роботи є інформаційне забезпечення технологічних можливостей для бездефектної обробки виробів із матеріалів, схильних до тріщино утворення, тому що їх поверхневий шар має спадкоємні дефекти структурного або технологічного походження. Міцність виробів і їх функціональні можливості залежать від неоднорідності й дефектності структури матеріалів, із яких вони виготовляються. У таких матеріалах є велика кількість різних мікродефектів, які формуються в поверхневому шарі деталей по ходу технологічних операцій їх одержання. Зниження браку на фінішних операціях даних матеріалів, підвищення експлуатаційних властивостей виробів із цих матеріалів є важливим народногосподарським завданням, вирішення якого зумовлює значну економію матеріальних ресурсів, трудомісткості й собівартості виготовлення деталей. Наявні сьогодні інформаційні відомості про теплові процеси алмазно-абразивної обробки отримані в припущенні однорідності матеріалів, що шліфуються, і не враховують наявності дефектів технологічної спадковості виробів. Феноменологічний підхід у вивченні причин тріщиноутворення матеріалів, схильних до цього виду дефектів, не дає змоги розкрити механізм зародження й розвитку шліфувальних тріщин. Вибір методу дослідження механізму тріщиноутворення ґрунтується на мікродослідженнях, пов’язаних із неоднорідностями, які формуються в поверхневому шарі деталей під час попередніх технологічних операцій. У роботі вирішено такі завдання. Вивчено механізм формування шліфувальних тріщин у поверхневому шарі матеріалів і сплавів, схильних до тріщиноутворення під час алмазно-абразивної обробки, з урахуванням попередніх операцій і спадкових неоднорідностей, що виникають при цьому. Розроблено математичну модель, яка описує термомеханічні процеси в поверхневому шарі під час шліфування деталей із матеріалів і сплавів з урахуванням їх неоднорідностей, що впливають на інтенсивність формування шліфувальних тріщин. Отримано розрахункові залежності між критерієм тріщиностійкості й основними керівними технологічними параметрами. За відомими характеристиками спадкових дефектів визначено граничні значення термомеханічних критеріїв, що забезпечують необхідну якість поверхонь виробів, що обробляються. Створено інформаційну базу для проєктування технологічних операцій шліфування матеріалів, які мають спадкові неоднорідності, що забезпечують максимальну продуктивність за забезпечення необхідних показників якості. На основі отриманих критеріальних співвідношень побудовано алгоритм забезпечення технологічних можливостей для бездефектної обробки виробів із матеріалів, схильних до втрати якості поверхневого шару деталей.
10
БАРАБАШ, Руслан, Андрій ШАРИБУРА, Василь РИС та Олександр ЛЕВЧУК. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ JAC N80". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, № 22 (2024): 89–96. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i22.1349.
Full textAbstract:
Підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікація досягаються значною мірою завдяки використанню нових прогресивних технологій і технологічних процесів. Розглядаючи у загальному вигляді технологію технічного впливу як спосіб і прийоми, методи зміни технічного стану автомобіля з метою забезпечення його працездатності. Прийнято визначати перелік технологічних операцій, що входять до неї, базуючись на конструкції об’єкта обслуговування та вимогах до надійності агрегатів і систем автомобіля. Однак конструкція та технологія повинні піддаватися ретельному аналізу. Технологічний процес (ТП) є сукупністю операцій, виконуваних планомірно і послідовно у часі та просторі над автомобілем. Технологічний процес технічного обслуговування (ТО) - це частина виробничого процесу, що складається з підсистем предметів праці, виробничо-технічної бази, виконавців, які здійснюють процес і керують ним, і документації для зміни стану предметів праці в цих умовах виробництва відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Метою обґрунтування виробничої структури станцій технічного обслуговування автомобілів JAC N80 є розгляд можливості досягнення їх заданої продуктивності за рахунок трьох видів ресурсів, а саме: зміни чисельності робітників, обладнання та постів. Дослідження опирається на моделюванні технологічних процесів ТО з використанням основних положень теорії графів і розкладів. Запропоновано метод моделювання з використанням евристичного алгоритму розподілу усієї множини операцій ТО певного виду між робітниками на постах станцій технічного обслуговування (СТО) з урахуванням кількості обладнання, з метою отримання розкладу виконання операцій, який мінімізував тривалість циклу. Результатами моделювання є залежність тривалості технологічного процесу щоденного технічного обслуговування автомобілів JAC N80 від кількості залучених робітників, обладнання та постів, а також залежності між кількістю різних залучених ресурсів та показниками ефективності їх використання. Аналіз результатів дослідження показав, що збільшення кількості робітників скорочує тривалість технологічного процесу ЩТО автомобілів JAC N80, а також підвищує коефіцієнти використання фондів часу робітників та обладнання. Ключові слова: автомобілів JAC, технічне обслуговування, технологічний процес, моделювання, параметри та показники ефективності.
11
Любченко, Ірина Сергіївна. "РІВЕНЬ ВИКОНАННЯ ПОВНОТИ ТЕХНІЧНОГО КОНТРОЛЮ НА БЕЗВІДМОВНІСТЬ САМОХІДНИХ ОБПРИСКУВАЧІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 4 (50) (7 квітня 2023): 61–70. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2022.4.9.
Full textAbstract:
Авторкою в статті проведено змістовний аналіз процесів технічного контролю самохідних обприскувачів, на основі якого сформульовано вихідні передумови та обґрунтовано вимоги до системи інформаційного забезпечення технічного контролю самохідних обприскувачів. Розроблено інформаційну модель системи технічного контролю самохідних обприскувачів, що є формалізованим описом об’єктів і процесів технічного контролю самохідних обприскувачів у агрофірмі з урахуванням їх ієрархічної структури. З її використанням визначено основні блоки та взаємозв’язки між її блоками. Сформована система технічного контролю самохідних обприскувачів складається з блоків. Система технічного контролю самохідних обприскувачів розглядається з позиції, що відображає реальне виконання операцій технічного контролю самохідних обприскувачів у рамках відомих нормативно-технічних вимог. У зв’язку з цим склад і структура інформаційної моделі системи технічного контролю самохідних обприскувачів багато в чому визначається рівнем її функціонування, що розглядається. Як такий рівень виділено певну територіальну освіту як найбільш загальний випадок, а потім подано можливі шляхи переходу до окремих випадків. Кожен блок відрізняється рівнями деталізації залежно від цілісності та змісту інформаційного матеріалу та специфіки предметної області, розроблений як автономний, але може бути використаний як компонент у складі інших інформаційних систем. Для використання основних блоків система технічного контролю самохідних обприскувачів та їх компонентів сформовано файлову структуру інформаційної бази. Розроблений блок операції технічного контролю складається з інформаційних компонентів, що докладно характеризують повний набір операцій у кількості 115 з технічного контролю самохідних обприскувачів у вигляді єдиного технологічного процесу, включаючи обладнання, прилади та інструменти, що використовуються при обслуговуванні. Технологічні процеси розглядаються у розрізі кожної марки самохідного обприскувача. Блок обладнання та оснащення містить інформацію про 30 компонентів. У блоці інструменти та прилади кількість описаних об’єктів 58. Блок паливно-мастильні та витратні матеріали містить інформацію про 14 компонентів. Загальний обсяг інформації системи технічного контролю самохідних обприскувачів становить 58 МБ.
12
Литвиненко, В. М. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГЕТЕРУВАННЯ СТРУКТУРНИХ ДЕФЕКТІВ ДИФУЗІЙНИМ ЛЕГУВАННЯМ У ВИРОБНИЦТВІ КРЕМНІЄВИХ ДІОДІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (30 грудня 2024): 263–69. https://doi.org/10.32782/tnv-tech.2024.5.30.
Full textAbstract:
Варикап – це напівпровідниковий діод, дія якого заснована на використанні залежності ємності від зворотної напруги і який призначений для застосування як елемент із електрично керованою ємністю. Як керована ємність використовується бар'єрна (зарядова) ємність р – n переходу. Дифузійна ємність не підходить для цієї цілі, так як вона проявляється при прямому зміщенні p-n переходу, коли рівень прямого струму через діод великий, отже, для керування величиною дифузійної ємності необхідно витрачати значну потужність джерела живлення. В той же час на зміну величини бар’єрної ємності при зворотному включені варикапу витрачається зовсім незначна потужність джерела живлення. Однак незважаючи на широке застосування, вартість варикапів залишається порівняно високою із-за низького виходу придатних варикапів, що визначається істотною залежністю зворотних характеристик варикапів від щільності структурних дефектів і домішок важких металів в їх активних областях. В статті розглянуті причини та механізми деградації зворотних характеристик варикапа. Встановлено, що головною причиною низького відсотка виходу придатних досліджуваних варикапів є окислювальні дефекти упакування, що утворюються в кремнієвих структурах в процесі проведення високотемпературних технологічних операцій. Для запобігання утворенню ОДУ, які були виявлені в епітаксійних структурах після термічного окислення, або зменшення їх щільності необхідно було вибрати ефективний метод гетерування. Так як ОДУ утворюються, починаючи з першої високотемпературної технологічної операції – термічного окислення, то очевидно, що слідує використовувати гетерування уже на самому початку технологічного маршруту виготовлення варикапа. Проведені дослідження показали, що найбільш ефективним методом запобігання утворенню структурних дефектів в епітаксіальних шарах є створення гетеруючої області на зворотному боці підкладок за допомогою проведення дифузії бору в неробочу сторону пластин перед їх термічним окисленням. Робота присвячена дослідженню порівняльної ефективності використання методу гетерування проведенням додаткової дифузії бору в неробочу сторону пластин: стандартного методу, який здійснюється після термічного окислення пластин, та модернізованого методу, який здійснюється перед термічним окисленням пластин, на рівень зворотного струму варикапних структур та відсоток виходу придатних приладів. Наведено експериментальні результати дослідження впливу на зворотну характеристику варикапа кожного з досліджувальних процесів гетерування, а також проаналізовано можливі механізми цього впливу.
13
РУТКЕВИЧ, ВОЛОДИМИР, ОЛЕКСІЙ ОСТАПЕНКО та РУСЛАН ЗАЛОГІН. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ НАВАНТАЖУВАЧА З ГІДРАВЛІЧНИМ ПРИВОДОМ ВИРІЗНОГО МЕХАНІЗМУ ДЛЯ ВИВАНТАЖЕННЯ СИЛОСУ ІЗ ТРАНШЕЙНИХ СХОВИЩ". Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences 337, № 3(2) (2024): 109–14. http://dx.doi.org/10.31891/2307-5732-2024-337-3-15.
Full textAbstract:
Розглядається питання підвищення ефективності технічних засобів під час вивантаження стеблового корму – силосу з траншейних сховищ. Зазначено важливість дотримання агрозоотехнічних вимог при відокремленні блок-порції від кормового моноліту, що призведе до підвищення якості та поживної цінності стеблового корму для тварин. Розглянуто переваги та недоліки існуючих технічних засобів на технологічній операції вивантаження стеблового корму з траншейних сховищ. Відміченні сучасні тенденції розвитку технологічного обладнання для тваринництва та встановлено, що підвищення енергетичних і технологічних показників можливе шляхом гідрофікації приводів робочих органів обладнання, в тому числі і вирізних механізмів для вивантаження силосу із траншейних сховищ. Зазначено, що робота гідравлічного привода більшості робочих органів супроводжується ударними навантаженнями та коливальними процесами, пов’язаними як із виникненням значних коливань тиску та витрати робочої рідини, так і наслідком технічної недосконалості схемно-конструкторського рішення гідроприводу. Коливальні процеси негативно впливають на ресурс гідроприводу, знижують коефіцієнт використання установленої потужності приводу та продуктивність, зменшують надійність, збільшують енергоємність приводу та машини в цілому. Запропоновано принципово нову конструктивно-технологічну схему вирізного механізму для вивантаження силосу із траншейних сховищ з гідравлічним приводом робочих органів. Розроблено структуру гідравлічного привода вирізного механізму, адаптовану до зміни технологічного навантаження на робочих органах, що дозволить узгодити режими роботи вирізного механізму та відповідати сучасним, інноваційним підходам до створення ресурсоощадного та енергоефективного обладнання для тваринництва.
14
Оріховський, Р. Я., та Б. О. Магура. "Визначення втрат робочого часу в автоматизованих виробничих системах деревообробки". Scientific Bulletin of UNFU 34, № 2 (2024): 124–29. http://dx.doi.org/10.36930/40340216.
Full textAbstract:
Розроблено новий метод розрахунку додаткових втрат робочого часу в автоматизованих лініях деревообробного виробництва, який можна використовувати для їх аналізу та синтезу. Для цього було досліджено вплив стабільності технологічних операцій деревообробного виробництва на ефективність функціонування автоматизованих виробничих систем і технологічних ліній. Проаналізовано, що головними причинами низької ефективності роботи автоматизованих виробничих систем на підприємствах деревообробної галузі є невеликі значення параметрів стабільності технологічних операцій, а також накладні втрати робочого часу верстатів. Встановлено, що технологічні процеси оброблення деревини і деревинних матеріалів піддаються значному впливу стохастичних чинників: розмірно-якісних характеристик сировини та матеріалів, параметрів і стану технологічного устаткування, організації виробничого процесу, зовнішніх впливів. Застосовано новий метод, який дає змогу розглядати виробничий процес з позицій теорії масового обслуговування та використовувати імітаційне моделювання для дослідження структури і компонування автоматизованих ліній, а також підвищення ефективності і продуктивності їх роботи. Важливим завданням для дослідників є оцінити усі складові втрат робочого часу з високою точністю для забезпечення високої продуктивності виробництва. На величину значень втрат робочого часу впливає кількість послідовно працюючих верстатів в автоматизованій лінії. З'ясовано, що в автоматизованих лініях з високою стабільністю функціонування технологічного устаткування, коефіцієнт використання робочого часу автоматизованої лінії є значно вищим, підвищується ефективність і продуктивність деревообробного виробництва. Встановлено, що ефективність автоматизованих ліній з послідовним розміщенням верстатів знижується через накладні втрати робочого часу функціонування верстатів, які виникають у процесі функціонування устаткування. Оцінено вплив на ефективність виробництва усіх складових втрат робочого часу устаткування з метою їх зменшення та для забезпечення високої продуктивності роботи автоматизованих ліній деревообробного виробництва. Запропоновано використовувати новий метод обчислення, у якому вводиться коректувальний коефіцієнт для розрахунку автоматизованих ліній, залежно від кількості верстатів у технологічному потоці та враховано залежність ступеня накладених втрат робочого часу від кількості верстатів. Метод дає змогу дещо точніше розраховувати реальні процеси функціонування автоматизованих ліній.
15
Бубликов В.Б., Сиропоршнєв Л.М., Бачинський В. Д. ,. Бачинський Ю. Д. "ВПЛИВМОДИФІКУВАННЯ FeSiMg ЛІГАТУРАМИ З МІДДЮ І ВАНАДІЄМ НАПАРАМЕТРИ ВИСОКОМІЦНОГО ЧАВУНУ". Нові матеріали і технології в машинобудуванні (Праці Міжнародної науково-технічної конференції), № 6 (29 лютого 2016): 22–23. http://dx.doi.org/10.20535/2519-450x.6.2015.61314.
Full textAbstract:
Бачинський В.Д., Бачинський Ю.Д.1, Бубликов В.Б.1, Сиропоршнєв Л.М.(НТУУ «КПІ», 1ФТІМС НАН України, м. Київ)Модифікування є обов'язковою технологічною операцією отримання чавунів з кулястим або вермикулярним графітом. При модифікуванні цілеспрямовано змінюються хімічний склад, структура, фізико-хімічні властивості розплаву. Найбільш часто обробку вихідного розплаву чавуну проводять відносно дешевими з економічної точки зору і доступними FeSiMg лігатурами. Лігатури, які містять окрім магнію підвищений вміст інших модифікуючих елементів, отримали назву комплексних. Досліджено властивості високоміцного чавуну, модифікованого окремо трьомарізними FeSiMg лігатурами методом внутрішньо формового модифікування (ВМ) (табл. 1).Таблиця 1 – Хімічний складдосліджуваних FeSiMg лігатурЛігатура Масова частка елемента, % Mg Ca РЗМ Ba V Mn Cu Si FeФСМг7(ВМ) 7,8 1,5 0,75 − − − − 60,0 рештаФСМг9Вд5(ВМ) 9,1 1,5 0,68 2,0 4,0 4,0 − 51,0 рештаФСМг9Д30(ВМ) 9,7 1,5 0,65 1,5 − − 30,0 41,0 рештаДосліджували структуроутворення і механічні властивості виливків технологічної проби з високоміцного чавуну, модифікованого в ливарній формі комплексними магнієвмісними лігатурами в кількості 1,0 % від маси розплаву. Виплавляння розплаву проводили в індукційній печі місткістю 12 кг. В технології отримання високоміцного чавуну ефективність модифікування доцільно визначати за показником ступеня сфероїдизації графіту (ССГ) і відсутністю вибілу виливків. В результаті модифікування лігатурою з 30% міді у структурі ступеней товщиною 2,0 та 3,0 мм утворилося 40 та 20% цементиту, відповідно. При модифікуванні лігатурою з 5% ванадію лише у структурі ступені товщиною 2,0 мм сформувався цементит в кількості 25%. Модифікування лігатурою ФСМг7(ВМ) забезпечує отримання всіх ступеней без утворення структурно-вільного цементиту. Параметри структури ступеней, в яких наявний відбіл, надалі не вивчались. Показник ССГ при модифікуванні знаходився на рівні 90...95% в усіх перерізах. Модифікування лігатурою ФСМг7(ВМ) забезпечує найбільш високий рівень графітизації і феритизації структури високоміцного чавуну в тонкостінних виливках. При модифікуванні лігатурою ФСМг7(ВМ) в перерізі 2,0 мм сформувалася перліто-феритна металева основа з 48% фериту, а в структурі ступеней 3,0...12,0 мм − ферито-перлітна з 90...95% фериту. У структурі ступеней, кристалізація яких проходила без утворення цементиту, кількість фериту в металевій основі при модифікуванні лігатурою ФСМг9Вд5(ВМ) склала 90...95%, а при модифікуванні лігатурою ФСМг9Д30(ВМ), при збільшенні товщини перетину 6,5...12,0 мм кількість фериту збільшилася з 15% до 25%. Дані про хімічний склад, структуру та механічні властивості високоміцного чавуну, отриманого методом модифікування розплаву в ливарних формах при виготовленні виливків з товщиною стінки 12 мм, наведено в табл. 2.Таблиця 2 –Основні параметри високоміцного чавунуЛігатура Масова частка елемента, % Структура металевої основи Механічні властивості C Si Mn Mg Cu V σв, МПа σ0,2, МПа δ, %ФСМг7(ВМ) 3,86 2,73 0,39 0,039 - - П20 (Ф80) 541 396 12,7ФСМг9Вд5(ВМ) 3,71 2,66 0,41 0,042 - 0,11 П40 (Ф60) 620 432 13,3ФСМг9Д30(ВМ) 3,78 2,43 0,32 0,071 0,38 - П70 (Ф30) 725 458 7,0Таким чином, використання досліджених комплексних FeSiMg лігатур дозволяє підвищити механічні властивості виливків з високоміцного чавуну товщиною стінки 12 мм без утворення відбілу.
16
Білоник, Ігор Методійович, Микола Миколайович Береговенко, Олексій Євгенович Капустян, Олександр Андрійович Шумілов, Дмитро Ігорович Білоник та Євгеній Яковлевич Губар. "ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОШЛАКОВОГО НАПЛАВЛЕННЯ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ МОЛОТКІВ УДАРНОГО МЕХАНІЗМУ СТРУШУВАННЯ ОСАДЖУВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОДІВ ЕЛЕКТРОФІЛЬТРІВ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (15 березня 2021): 152–61. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2020.215690.
Full textAbstract:
У статті представлено основні дані про технологічні можливості виготовлення деталей для ударного механізму струшування осаджувальних електродів електрофільтрів. Запропоновано й аналітично обґрунтовано перспективність зміни технологічного процесу виготовлення молотка ударного механізму з метою максимального збільшення коефіцієнта корисної дії електрофільтру при одночасному збільшенні експлуатаційної надійності молотків і зниженні вартості їх виробництва. Встановлено, що процес виготовлення молотка практично можна звести до однієї операції – електрошлакового наплавлення. Водночас для вихідних заготовок (хвостовик і витратний електрод) застосовуються стандартні стали стандартного сортаменту. В результаті дослідження якості металу наплавленої ударної частини молотка встановлено, що процес електрошлакового наплавлення забезпечує формування монолітної і бездефектної структури; мікроструктура наплавленого металу – ферито-перлітна, досить однорідна і дисперсна, що характерно для литого металу в водоохолоджуваному кристалізаторі. Ударнівипробування молотків, отриманих з використанням електрошлакового наплавлення, проводили на спеціальному ударному стенді, який забезпечує енерго-кінематичні параметри удару молотка по балці струшування, аналогічні промисловому електрофільтру. Випробування показали їх високу надійність (руйнувань не було) і тим самим підтвердили можливість їх промислового застосування. Розрахований очікуваний економічний ефект від застосування технології електрошлакового наплавлення при виготовленні молотків ударного механізму струшування стосовно розробленої конструкції молотка становив близько 350–400 грн за штуку. Отриманів роботі результати можуть бути використані на виробництві, при проектуванні технологічних процесів виготовлення деталей, що мають складний технологічний процес виготовлення.
17
ФРОЛОВ, О. М., та С. Р. СЄЛІВЕРСТОВА. "ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВАРИКАПІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ САМО-СУМІЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ШАРІВ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 4(91) (30 грудня 2024): 166–72. https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.4.21.
Full textAbstract:
Вимоги до параметрів роботи сучасного електронного обладнання диктують пошук змін у підходах та методах, технології отримання електронних компонентів. Одним з розповсюджених елементів електронних схем є ємнісні діоди – варикапи. Різноманітність їх застосування обумовлена можливістю одночасного використання декількох робочих параметрів варикапів. Тому, пошук альтернативних методів та технологій виготовлення варикапів залишається актуальною задачею. В роботі запропонований новий підхід до технологічного процесу виготовлення напівпровідникової структури варикапів. Він базується на основі отримання технологічних шарів пористого анодного оксиду кремнію та використання методів самосуміщення шарової структури напівпровідника. Наслідками нововведень такого технологічного процесу є скорочення кількості операцій фотолітографії до однієї. Такий підхід не тільки скорочує час технологічного процесу, але дозволяє виключити багатократні супроводжувальні процеси підготовки поверхні пластини, їх хімічне очищення, травлення, дифузію домішок, суміщення шаблонів фотолітографії та інше. За рахунок скорочення кількості операцій знижується ризик спотворень робочих параметрів виготовлених варикапів у ході процесів отримання структур та виготовлення електронних компонентів. Все це приводить до зменшення фінансово-економічні складових отримання якісних електронних приладів з фіксованими параметрами. А також, зменшення небезпечних для довкілля хімічних операцій. Ще однією важливою задачею є наближення теоретично розрахованих параметрів варикапів з отриманими промисловими зразками. Існують різні технології, що забезпечують фіксацію одного або двох основних параметрів варикапу. Однак, єдиної загальної технології, яка б забезпечувала одночасну повторюваність декількох параметрів та характеристик, не існує. В даній роботі відображені результати застосування такої технології виготовлення варикапів і надана порівняльна характеристика основних параметрів приладів з тими, що отримані із застосуванням інших технологій.
18
Berestenko, V. V., та S. P. Onyshchenko. "СТРУКТУРА Й ХАРАКТЕРИСТИКИ МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇ ДОСТАВКИ З ПОЗИЦІЇ ЦИФРОВІЗАЦІЇ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 82–93. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.08.
Full textAbstract:
Вступ. Найближчий час – це період цифровізації транспортної логістики та ланцюгів постачань, що вимагає специфічної структуризації й моделювання тих об’єктів і процесів, які раніше не досліджувалися із цієї точки зору. Це є першим етапом руху в бік цифровізації, сутність якого – стандартизація структур не тільки документів, а й об’єктів і процесів. Для цифровізації мультимодальних доставок необхідна чітка ідентифікація структури й характеристик мультимодальної доставки, тобто формування системної моделі такої доставки. Це, у свою чергу, дасть змогу розглядати доставку не тільки локально в рамках певних цифрових рішень, а й інтегровано множину доставок мультимодального оператора з метою пошуку джерел підвищення ефективності, наприклад, на базі використання ефекту синергізму. Метою дослідження є формування системного уявлення мультимодальної доставки з урахуванням різних її аспектів, установлення основних характеристик доставки як інтегральних величин на базі її системного уявлення. Результати. Ідентифікована структура мультимодальної доставки відповідно до багатоаспектного погляду на неї. Як утворювальний елемент для подальшого дослідження з урахуванням специфіки цифровізації обрана «операція» транспортно-технологічного процесу, яка може бути виконана різними суб’єктами транспортного ринку. Побудовано основні можливі варіанти фізичного переміщення вантажу та пунктів змін транспортного засобу. Послідовність операцій пропонується уявляти у вигляді сіткової моделі, яка дає змогу з урахуванням основних характеристик кожної операції – часу, вартості й надійності – визначати підсумкові характеристики доставки в цілому. Запропоновано два підходи до визначення надійності доставки залежно від наявної статистичної інформації. Висновки. З урахуванням характеристик кожної компоненти альтернативного варіанта доставки формуються його підсумкові показники – вартість, час і надійність, які є базою для прийняття рішення щодо вибору відповідного варіанта. Зміна хоча б одного елемента в цій системі призводить до зміни характеристик усієї доставки. Це використовується для коригування варіантів у процесі пошуку того варіанта, який би відповідав вимогам, що висуваються.
19
FURSAI, Oleksandra. "РОСІЙСЬКА ДЕЗІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ «DOPPELGÄNGER» ЯК НОВІТНІЙ ВИКЛИК ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВ ЗАХОДУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 16, Спецвипуск (2024): 84–92. http://dx.doi.org/10.15421/352411.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є аналіз російської дезінформаційної кампанії «Doppelgänger», зокрема її сутності, змісту та тактик, як новітньої технологічно складної операції проти колективного Заходу, ціллю якої є дискредитація України в очах світової громадськості та дестабілізація соціально-політичної ситуації в світі. Результати. Дезінформаційна кампанія «Doppelgänger» є новітньою, адаптованою до сучасних інформаційно-технологічних, політичних реалій інформаційною операцією Росії проти Заходу. Використовуючи легку доступність соціальних мереж та їх можливості зі швидкого поширення інформації, Кремль вкотре намагається «викривити» реальність для споживачів інформації на Заході, таким чином створивши сприятливі умови для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. Складність цієї конкретної операції в частині протидії їй полягає в технологічній удосконаленості тактик, якими Москва поширює свої наративи. Комбіноване використання штучного інтелекту, методу клонування сайтів, створення мережі «маріонеток» в соцмережах створює нові виклики для інформаційної безпеки колективного Заходу, існуючі відповіді на які наразі не є достатніми для нівелювання загрози. Як наслідок, актуальною та нагальною є швидка адаптація до нових викликів та розробка засобів протидії їх негативному впливу.Наукова новизна. Наразі кампанія «Doppelgänger» є недостатньо досліджена науковою спільнотою, як в Україні, так і за кордоном, а наявні сьогодні розвідки у цьому напрямку обмежуються висвітленням виключно практичної складової кампанії, без прив’язки до теоретичних праць з дослідження інформаційного впливу в сучасній системі міжнародних відносин. Практична цінність. Результати статті можуть бути використані науковцями для поглиблення дослідження стратегії гібридної війни Росії проти Заходу, зокрема її інформаційної компоненти. Також вони можуть бути використані урядовими структурами держав Заходу, зокрема України, при плануванні та розбудові системи реагування та протидії «Doppelgänger» та іншим подібним дезінформаційним кампаніям Росії.
20
Марков, Олег, Володимир Панов, Юлія Іванова, Антон Хващинський, Роман Житніков та Максим Косілов. "Удосконалення операції кування великогабаритних пустотілих поковок зі складним профілем". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(23) (2021): 25–36. https://doi.org/10.25140/2411-5363-2021-1(23)-25-36.
Full textAbstract:
Аналіз наукових публікацій дозволив виявити, що проблема підвищення коефіцієнта використання матеріалу при виготовленні східчастих обичайок на сьогодні не вирішена повністю. Відомі технологічні процеси кування великих обичайок полягають у закриванні уступів технологічним напуском на механічну обробку. Це приводить до зайвих витрат матеріалу, а також розрізування внутрішньої волокнистої структури. Моделювання дозволило встановити, що кування східчастим бойком призводить утворення конусності на обичайках. Макроструктурне дослідження дозволило визначити, що процес кування таких поковок східчастим бойком призводить до утворення волокнистої будови, яка повторює контур східчастої деталі.
21
В., В. КОВАЛЕНКО, Л. ЗАЯЦЬ Ю., О. ПШІНЬКО П. та В. КОВАЛЕНКО С. "СТРУКТУРОУТВОРЕННЯ В БЕТОНАХ ПІДРЕЙКОВИХ ОСНОВ". Science and Transport Progress. Bulletin of Dnipropetrovsk National University of Railway Transport, № 2(62) (25 квітня 2016): 174–89. https://doi.org/10.15802/stp2016/67353.
Full textAbstract:
<strong>Мета. </strong>Робота передбачає виявлення залежності структурних та механічних властивостей бетону від складу застосованих добавок-модифікаторів, характеру змін структурних та механічних властивостей в залежності від строку твердіння бетону контрольних і модифікованих зразків. <strong>Методика. </strong>Застосовані мікроструктурний, фрактографічний, мікрорентгеноспектральний аналізи та фізико-механічні випробування дозволили виявити необхідні залежності. <strong>Результати.</strong> Мікроструктура цементного каменю при рівних умовах підбору бетонних сумішей залежить від складу застосованих сировинних матеріалів та технології виробництва. В роботі досліджуються структурні перебудови під час тужавіння бетонів на жорстких сумішах та вплив складових частин комплексної добавки-модифікатора ПЛКП (виробництва ПП «Логія», м. Дніпропетровськ) на морфологію, дисперсність та хімічний склад цементного каменю. Визначається також механічні характеристики бетону для підрейкових основ. Дослідження структурних та фізико-механічних характеристик контрольних зразків та модифікованих бетонів на різних стадіях тужавіння показали, що застосування гіперпластифікаторів ПЛКП українського виробництва сприяє формуванню наноструктурованого бетону. Додавання у склад добавки на основі суперпластифікаторів прискорювачів твердіння сприяє зменшенню діаметру пучків ниткоподібних кристалів, що збільшує структурну однорідність, стабільність та підвищує комплекс механічних характеристик бетону. Застосування нових полікарбоксилатних добавок ПЛКП у виробництві бетонних сумішей для підрейкових основ дозволяє виключити пропарювання з технології виробництва підрейкових основ. Відсутність сольової складової у добавці сприяє підвищенню довговічності бетону. <strong>Наукова новизна. </strong>В роботі виявлено, що модифікація бетону комплексною добавкою ПЛКП сприяє формуванню найбільш однорідної структури цементного каменю, яка складається з компактних кристалів, оточених ниткоподібними кристалами, які щільно переплетені в поровому просторі. Така структура сприяє максимальним характеристикам міцності бетону при стисненні. При цьому пропарювання за традиційною технологією сприяє збільшенню розмірів первинних етрингітних кристалів, що мають схильність до реструктуризації у процесі експлуатації залізобетонних виробів при температурах близько 20° С. <strong>Практична значимість.</strong> Регулювання технологічних параметрів виробництва підрейкових основ, а саме – зниження температури пропарювання або вилучення цієї операції із технологічного циклу виготовлення залізобетонних шпал, при використанні добавки ПЛКП дозволяє підвищити структурну однорідність і стабільність, збільшити щільність бетону та в результаті позитивно впливати на його довговічність.
22
Стадник, І. Я., В. А. Піддубний, Я. В. Євчук та Ю. І. Радченко. "КРИТЕРІАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ПРОЦЕСУ ГІДРАТАЦІЇ БОРОШНА В УМОВАХ ЗАВИСЛОГО СТАНУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 2 (29 травня 2025): 443–51. https://doi.org/10.32782/tnv-tech.2025.2.45.
Full textAbstract:
У статті досліджено процес адсорбції рідких компонентів з борошном під час замішування тіста в умовах дискретної дії тістомісильної машини. Актуальність роботи зумовлена потребою в глибшому розумінні початкових етапів формування тіста, зокрема процесів гідратації та масопереносу, які визначають фізико-хімічні властивості кінцевого продукту. Особливу увагу приділено моделюванню процесів, що відбуваються у завислому стані, за якого забезпечується інтенсифікація змішування, збільшується міжфазна поверхня взаємодії, зменшується енерговитрати на подолання гідравлічного опору. Відзначено, що при даному методі ведення процесу створюються сприятливі умови для його інтенсифікації, збільшується міжфазна поверхня дотику, покращується теплообмін і масообмін, зменшується розхід енергії на подолання гідравлічного опору системи.Детально проаналізовано, що змішування борошна із рідиною оцінюється за різними показниками, такими як дискретність, пластичність, структура, технологічна якість суміші та ефективність наступних технологічних операцій. Розкрито, що сорбційна здатність борошна є критично важливим параметром, що визначає його функціональні властивості в процесі замішування. Відзначено, що борошно є активним середовищем, здатним взаємодіяти з водою та іншими компонентами, що впливає на його вологість, текстуру та структуру кінцевого продукту. Виділено два періоди адсорбції – з постійною та зниженою швидкістю. Для кожного періоду запропоновано відповідні критеріальні рівняння з урахуванням гідродинамічних, дифузійних і геометричних параметрів. Проаналізовано роль камери «відпочинку» як зони попередньої гідратації, в якій закладаються основи структури тіста.Результати дослідження мають практичну цінність і можуть бути використані для оптимізації параметрів замішування, удосконалення конструкції тістомісильних машин та впровадження енергоефективних технологій у харчовій галузі.
23
Арендаренко, В. М., Т. В. Самойленко та О. М. Іванов. "ДОСЛІДЖЕННЯ РУХУ ЗЕРНОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО ЛОТКАМ ГРАВІТАЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 302–9. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.38.
Full textAbstract:
На елеваторних підприємствах широко використовують різні технологічні операції. До них від-носяться такі операції, як сортування, сепарація, сушіння, транспортування і завантаження силосів зерном. Для раціонального використання цих та інших процесів необхідно враховувати можливості взаємодії зернин між собою і робочими органами машин. Така взаємодія залежить від характеру руху зернового матеріалу як по поверхням робочих органів відповідного обладнання, так і у пристро-ях для виконання допоміжних операцій, пов’язаних із транспортуванням зерна до завантажувальних отворів силосів, та саме завантаження. Недостатнє врахування особливостей руху зернових пото-ків може призвести до порушення технологічних режимів функціювання елеватора і, як наслідок, погіршується якість зернової продукції, яка зберігається в силосах. Технологічний процес заванта-ження силосів зерновим матеріалом з використанням відкритих спіральних завантажувачів відбува-ється в режимі швидкого гравітаційного руху. Принциповою особливістю такого роду руху є наяв-ність умов швидкого зсуву зернин у зерновому шарі. В результаті такого руху зернини суттєво при-швидшуються і хаотично переміщуються. Метою роботи було виявити структурно-кінематичні характеристики гравітаційних потоків в установці з дискретно змінними кутами нахилу розгінного і гальмівного лотків. Основними завданнями роботи є лабораторне дослідження руху насіння пшени-ці, кукурудзи та соняшнику в U-подібних лотках для того, щоб установити фактичний час руху зер-нового матеріалу як у розгінному, так і в гальмівному лотках. Лотки виготовлені зі сталевого про-кату, мають однакову довжину та шорсткість. Такі дослідження з використанням гравітаційної установки необхідні для виявлення темпу розгону і гальмування сипкого зернового матеріалу стан-дартної вологості. Встановлено, що для ефективної роботи гравітаційної установки необхідно, щоб кут нахилу розгінного лотка був набагато більшим від кута природного відкосу зернового матеріалу. Тоді як кут нахилу гальмівного лотка повинен бути в 1,22 раза більшим від кута природного відкосу зерна. Таке співвідношення кутів дає можливість отримати рух зернового матеріалу в гальмівному лотку практично з постійною лінійною швидкістю без різкого збільшення маси і об’єму зернового вантажу на цій ділянці.
24
Nazarenko, J. V., L. N. Kitchenko, S. O. Okunevska та V. V. Tsyhura. "Вплив вівсяного борошна на технологічні властивості йогурту". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (2017): 120–23. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7524.
Full textAbstract:
В роботі наведені результати дослідження зразків молочних сумішей з вівсяним борошном з метою підбору раціональних параметрів виробництва та коректування технологічних режимів. Для вирішення проблеми оптимального збалансованого харчування необхідні розробка та впровадження у виробництво продуктів заданого складу (високобілкові, високовуглеводні, вуглеводно-мінеральні та ін.), які повинні сприяти підвищенню працездатності, відновленню організму, забезпеченню необхідними нутрієнтами. Сучасні технології виробництва харчових продуктів включають використання різних добавок для поліпшення технологічних параметрів продуктів, а також сенсорних і текстурних характеристик. Охарактеризовано властивості вівсяного борошна як унікального інгредієнта в плані набору вітамінів, мікроелементів, амінокислот, солей, ферментів, ефірних масел, жирів, вуглеводів. Наведено доцільність використання інгредієнтів рослинного походження як стабілізаторів структури продуктів харчування. Постановка експерименту базується на класичній технологічній схемі виробництва йогурту з незначними змінами. Описані основні технологічні операції виробництва з зазначенням параметрів процесів. На підставі досліджень обґрунтовано та розроблено рецептури йогурту з різною масовою часткою вівсяного борошна, проведено порівняння зі зразком, аналогом. Фізико-хімічні, мікробіологічні дослідження проводили за допомогою загальноприйнятих методик, органолептичні – дегустаційним методом, комісією в складі 6 осіб. Проведена порівняльна характеристика фізико-хімічних властивостей та якості отриманих згустків. Експериментально встановлена оптимальна масова частка вівсяного борошна в йогурті. Вивчено вплив технологічних факторів на якість продукту, встановлена залежність часу сквашування від масової частки внесеної вівсяної муки. Вдосконалена технологія вироблення йогурту з вівсяним борошном шляхом розробки нової рецептури і зменшення терміну сквашування за рахунок внесення вівсяної муки як стабілізаційної системи.
25
ВЄДЄНЄЄВ, Дмитро, та Андрій СЛЮСАРЕНКО. "ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД І АРСЕНАЛУ АСИМЕТРИЧНОГО (“ГІБРИДНОГО”) ПРОТИБОРСТВА У ПЕРІОД МІЖБЛОКОВОГО ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ У СВІТІ (1946–1990)". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 172–87. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246908.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у виявленні формування в період “холодної війни”, глобального протистояння у світі та розпаду світової колоніальної системи комплексу концептуальних засад, відповідних воєнно-політичних структур, а також специфічної стратегії, форм і методів військової та спеціальної діяльності, що лягли в основу доктрин й арсеналу сучасної асиметричної (“гібридної”, неконвенційної) конфліктності. Методологічну основу праці становлять методи класифікації, типології, структурно-системний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, методи військово-спеціальної науки, безпекознавства, політичної конфліктології. Наукова новизна полягає у спробі авторів впорядковано дослідити на історичному матеріалі часів “холодної війни” формування доктринальних передумов й стратегії, комплексу спеціальних структур та методів деструктивної діяльності, котрі знайшли своє структуроване втілення у “гібридних” конфліктах початку ХХІ ст. Висновки. У період “ІІІ світової”, або “холодної війни” (1946–1990) нечуваного розвитку сягнули парадигми, форми і методи гібридного протиборства, його доктринальні й концептуальні засади, відповідні теоретико-методологічні, науково-практичні та технологічні засади. Спеціальні служби, афільовані з ними “неурядові організації” та парамілітарні (іррегулярні) структури, профільні аналітико-прогностичні та науково-дослідні центри, медіа-структури стали здатні цілеспрямовано впливати на зміну політичної реальності в національному, міждержавному і транснаціональному вимірах.
 Відбулося якісне удосконалення військ спеціального призначення, котрі перетворилися на важливий (інколи – вирішальний) фактор ведення локальних війн і збройних конфліктів, участі у комплексних спеціальних операціях, розгортання керованих іррегулярних збройних формувань. Розпочинається новий якісний етап в організації “елітних військ” – їх реорганізація в сили спеціальних операцій як автономний компонент збройних сил. У складі ССО подальшого серйозного розвитку набули підрозділи (структури) інформаційно-психологічної боротьби та роботи із цивільним населенням.
 У період міжблокового протистояння у повоєнному світі, стрижнем якого виступала саме війна психологічна, суттєвого й зростаючого значення набули методи (механізми) впливу на сферу управління колективною діяльністю людей, переформатування масової свідомості та світогляду за рахунок маніпулювання свідомістю людини і створення віртуальної реальності через застосування сучасних інформаційних та соціально-культурних технологій.
 На основі потужної спадщини планетарного протистояння суспільних систем та міжблокової конфронтації 1946–1990 рр. склалися численні стратегічні, тактико-технологічні й інформаційно-когнітивні передумови для формування нового якісного типу конфліктності – “гібридної”, у розумінні синтезування різноманітних новітніх форм і методів деструктивної діяльності та їх комплексного, скоординованого застосування.
 Набули розвитку такі сутнісні ознаки “гібридного” протистояння, як відсутність оформлення відповідно до міжнародного права війни, використання антиурядових організацій та рухів, незаконних збройних формувань, течій сепаратистського характеру, екстремістських угруповань, деструктивних спільнот тощо, пріоритетна роль спеціальних служб, сил спецоперацій, застосування інших методів невійськового тиску на державу-жертву, включаючи дипломатичні, фінансово-економічні, гуманітарні та інші. Основними рушійними силами асиметричної стратегії ставали неурядові організації, повстанські й “опозиційні” рухи, сили спецоперацій, сили і засоби психологічних операцій, а наголос у стратегії змішувався на користь спецоперацій та конфліктів малої інтенсивності.
26
Lopatin, V. V. "ОПТИМИЗАЦИЯ СТРУКТУРЫ МОБИЛЬНОЙ СИСТЕМЫ КОНТРОЛЯ". METHODS AND DEVICES OF QUALITY CONTROL, № 2(41) (10 листопада 2018): 25–33. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9981-2018-2(41)-25-33.
Full textAbstract:
Гірські і нафтогазові підприємства України експлуатують потенційно небезпечне обладнання різних виробників знаходиться на межі вироблення ресурсу. Це вимагає створення методів і засобів технологічного контролю відповідає нормативно-правовим актам і галузевим стандартам. Найбільш перспективними засобами технологічного контролю в гірській і нафтогазовій галузях є мобільні системи контролю (МСК). Основне завдання МСК - оснащення споживачів, які обслуговують обладнання потенційно небезпечних виробництв, надійними компактними засобами неруйнівного контролю та моніторингу адаптованими до конкретного об'єкта. Які можуть виявити реакцію контрольованого об'єкта на зовнішні впливи, визначити обмеження і заборони, необхідні для нормального подальшого функціонування об'єкта контролю.
 Як правило, апаратура МСК формується з серійних вимірювальних перетворювачів, пристроїв і датчиків, що диктується конкретним об'єктом в гірській або нафтогазовій галузях. Інформаційна і конструктивна сумісність в МСК досягається спеціальним інтерфейсом. Оптимізація і гнучке поєднання схем МСК в загальну структуру для різних початкових умов (структуризація) здійснюється зворотними зв'язками, які здійснюють взаємодію з іншими елементами і що роблять вплив на характер роботи МСК в цілому. Проаналізовано суперечності об'єднання структури МСК за допомогою математичного моделювання апріорної інформації. Розглянуто загальні та різнорідні складові в структурі МСК і вимірювальних засобів. Показані спільні та відмінні функції і операції, коли елементи апроксимації математичних моделей включені безпосередньо в контур МСК. Викладений матеріал дає чітке визначення МСК, її відмінні риси від відомих систем технологічного контролю, особливості її дослідження та шляхи подолання проблем контролю властивостей і процесів при роботі гірничої або нафтогазового обладнання
27
Regeda, Yu, та V. Regeda. "Вплив цифрової еволюції на інформаційні технології". COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 56 (28 вересня 2024): 269–75. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2024-56-34.
Full textAbstract:
У статті досліджено вплив цифрової еволюції на інформаційні технології. Наголошено, що процеси глобалізації, які стали реальністю в сучасному світі і, як наслідок, формування постіндустріальної економіки були зумовлені переходом від третьої до четвертої інформаційної революції, що триває нині, прийнятої називати революцією інформаційних технологій, від автоматизованої обробки інформації до її комп'ютерного подання в результаті застосування мікропроцесорної техніки, комплексу технічних та програмних засобів, використаних для побудови різних мікропроцесорних пристроїв та систем, що стали основою для створення персональних комп'ютерів та інформаційно-комунікаційної мережі та всесвітньої системи об'єднаних комп'ютерних мереж Інтернету для забезпечення інформаційного обміну в глобальному масштабі. Підкреслено, що цифрова революція викликає трансформацію культури людини завдяки застосуванню нових технологічних можливостей, що дозволяють створювати віртуальні світи та удосконалювати технології доповненої реальності для доповнення навколишнього світу цифровими даними в режимі реального часу за допомогою спеціальних пристроїв. Зазначається, що інформаційно-цифрова революція впливає на структурні зміни економіки. На сьогодні всі види діяльності людини піддаються впливу цифрової революції, на очах відбувається розвиток комплексу інформаційно-комунікаційних технологій, стрімке поширення яких сприяє активному науково-технічному прогресу в мікроелектроніці. Відповідно до закону Мура у мікроелектроніці відбувається скорочення вартості одиниці обчислювальної потужності та операції. Наголошується, що нині суспільство перебуває у стані перехідного періоду до нового технологічного укладу, який входить у фазу свого зростання. Ядром сучасного технологічного укладу виступають ІКТ, адитивні технології, біоінженерія та нанотехнології. Ключовими факторами розвитку нового технологічного укладу є інформаційні технології, в основі яких лежать знання щодо елементарних структур матерії, удосконалення алгоритмів обробки та передачі даних у фундаментальних дослідженнях.
28
Куцик, Петро, Руслан Лупак, Роман Щупаківський, Олег Качан та Микола Вірт. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УЗГОДЖЕННЯ ГАЛУЗЕВИХ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ ІЗ ПОТРЕБАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 55 (2024): 346–61. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.55.2024.4284.
Full textAbstract:
Метою дослідження є логіко-методологічне встановлення концептуальних засад галузевих структурних зрушень, зважаючи на потреби забезпечення конкурентоспроможності економіки в умовах цифрових трансформацій. У статті представлено таргетовану галузеву структуру економіки з прицілом на її конкурентоспроможність, виходячи з перспективного значення та розвитку галузей, їхньої стратегічної зорієнтованості, інноваційно-технологічної модернізації, здатності забезпечувати високий рівень доданої вартості, ефективності використання ресурсного потенціалу. Надано характеристики системоутворюючої ролі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у структурно-галузевому розвиткові економіки відповідно до потреб забезпечення її конкурентоспроможності та особливостей і прогресивних вимог до поступального розвитку агропромислового комплексу, цифрової торгівлі та сектора фінансових послуг, сфери споживчих послуг, галузей будівництва, електронної промисловості, транспорту і зв’язку. Узагальнено позиції України в міжнародних рейтингах конкурентоспроможності та зроблено висновки про недостатню сформованість конкурентного потенціалу нашої країни для адаптації до глобалізаційних цифрових трансформацій. Ідентифіковано зміни пріоритетів структурно-галузевого розвитку економіки в умовах цифровізації, у яких вагоме значення мають технології точного господарювання, адаптивного виробництва; ІТ-системи планування та регулювання бізнес-операцій, цифрове проєктування та моделювання, інтегровані комунікації, роботизація, комп’ютеризація інфраструктури, інтерактивні системи, віртуальне та автоматизоване управління, апаратно-комп’ютерні системи, дистанційне обслуговування та інші прогресивні ІТ-продукти. У підсумку доведено, що структурно-галузеве реформування національної економіки повинне орієнтуватися на цільові потреби забезпечення конкурентоспроможності та розвитку внутрішнього ринку й у досягненні цього ключову роль відіграють цифровізація та використання ІКТ. Водночас підтвердженням достатнього рівня збалансованості та раціональності структури економіки слід уважати вдале співвідношення між різними галузями, видами економічної діяльності та сферами бізнесу.
29
Бондаренко, Юлія, Галина Андронович, Олена Білик та Оксана Кочубей-Литвиненко. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ ЗАМОЧУВАННЯ НАСІННЯ ЛЬОНУ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ПШЕНИЧНОГО ХЛІБА". Biota. Human. Technology, № 3 (6 березня 2023): 100–109. http://dx.doi.org/10.58407/bht.3.22.9.
Full textAbstract:
Збагачення хлібобулочних виробів насінням льону зумовлює покращання фізіологічних властивостей виробів, однак часто супроводжується погіршенням органолептичних та фізико-хімічних показників якості, що потребує проведення подальших досліджень щодо розроблення технологічних заходів та рекомендацій для отримання виробів з хорошими споживчими властивостями. Таким технологічним заходом є попереднє замочування насіння льону. Використовуючи методику експериментально-статистичного моделювання для вирішення задач типу «Технологія – властивість» здійснили оптимізацію параметрів замочування насіння льону. У роботі використовували насіння жовтонасіневого сорту льону олійного «Світлозір». Дозування насіння льону у рецептурі пшеничного хліба становило 15 % до маси борошна. Контрольним був зразок тіста з додаванням сухого насіння льону, дослідний зразок тіста замішували з додаванням попередньо замоченого насіння льону. За допомогою симплекс-центроїдних планів Шеффе в середовищі математичного пакету MathCad15 встановлено оптимальні параметри замочування насіння льону, застосування яких сприяє підвищенню питомого об’єму виробів та покращанню стану їх м’якушки. Мета статті. Встановити оптимальні параметри замочування насіння льону у технології пшенично-лляного хліба. Методологія. Для проведення досліджень використовували органолептичні та фізико-хімічні методи досліджень. Моделювання та обробка експериментальних даних виконувалися за допомогою математичного пакету MathCad та «Аналізу даних» (ЕТ) MS Excel. Наукова новизна. Методом експериментально-статистичного моделювання вперше встановлено параметри операції замочування насіння льону у виготовлені пшеничного хліба: гідромодуль 3, температура води для замочування 60 °С, тривалість замочування 120 або 150 хв. Вивченням мікроструктури тіста вперше встановлено, що збільшення питомого об’єму хліба у разі застосування замоченого насіння льону досягається завдяки тому що екстраговані у рідку фазу водорозчинні полісахариди насіння льону під час замішування тіста проявляють структуроутворювальні властивості, формуючи у тістовій системі розвинену просторову структуру. Висновки. На підставі експериментальних досліджень та оптимізації технологічного процесу було встановлено, що у разі використання насіння льону у виробництві пшеничного хліба доцільно застосовувати операцію замочування насіння льону за таких параметрів: гідромодуль – 3, температура води для замочування – 60 ℃, тривалість замочування – 120 або 150 хв. За результатами пробного лабораторного випікання встановлено, що застосування визначених параметрів замочування насіння льону у виробництві пшеничного хліба сприяє підвищенню питомого об’єму хліба на 36 %, порівняно зі зразком без замочування.
30
Пуховський, Євген Степанович, Володимир Костянтинович Фролов, Василь Петрович Приходько та Юрій Михайлович Бецко. "УПРАВЛІННЯ ТОЧНІСТЮ ОБРОБКИ В ГНУЧКИХ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМАХ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 2(48) (10 грудня 2022): 56–60. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2022.2.8.
Full textAbstract:
На сучасних верстатах з ЧПК , які становлять основу технологічного обладнання гнучких виробничих систем (ГВС), вирішені проблеми автоматизації практично всіх операцій, окрім операцій первинного налаштування інструменту та коректування його рівня. Необхідність організації в складі ГВС окремих постів для налаштування інструменту, базування та закріплення деталей в значній мірі перешкоджає перехід до безлюдного виробництва. В цих умовах неймовірно важливими постають проблеми створення системи автоматичного управління точністю обробки (САУТО) в ГВС (Balakshin B.S. ( 1973); Nevelson M.S. (1982); Solomentcev U.M., Basin A.M., (1974); International Journal of Automation Thechnology, (2014)). В промисловості накопичено значний досвід створення САУТО при обробці на універсальних верстатах і, особливо, на верстатах для фінішних операцій. Розповсюдження цього досвіду на дрібносерійне виробництво , де використовуються верстати з ЧПК, стримується труднощами створення ефективних вимірювальних пристроїв для фіксації первинної інформації та приладів перетворення одержаних сигналів. В якійсь мірі ці труднощі долаються за рахунок використання датчиків контакту, лазерної техніки та мікропроцесорів, здатних приймати та перетворювати первинні сигнали управляючого впливу на процес обробки ( Komissarov V.I., Leontiev V.P., (1985); Sveda J., (2022)). Відомо, що процес механічної обробки зазвичай не може бути описаним детермінованими методами, тому що характеристики вхідних сигналів технологічної системи не тільки змінюється в часі, але й залишаються неконтрольованими ( Dushinsky V.V., Puhovsky E.S., Radchenko S.G., (1977); Puyovsky E.S., (2021); Antony Swic , (2014)). Тому синтез САУТО для таких нестабільних процесів повинен виконуватись з урахуванням статичної нестійкості , що породжує невизначеність. В цих умовах надзвичайно актуальною є проблема створення таких адаптивних систем управління точністю обробки, які спроможні змінювати структуру управління в залежності від результатів поточної оцінки якості управління. В статті поставлено завдання розробки структури САУТО, визначення параметрів управління, каналів зворотнього зв’язку та шляхів забезпечення заданої точності обробки. Мета роботи: Розробка автоматизованої системи управління точністю обробки в умовах взаємопов’язаного програмно-керованого обладнання гнучких виробничих систем.
31
В., В. СКАЛОЗУБ, М. ІЛЬМАН В. та Б. БІЛИЙ Б. "КОНСТРУКТИВНІ БАГАТОШАРОВІ МОДЕЛІ ДЛЯ УПОРЯДКУВАННЯ ПОСЛІДОВНОСТЕЙ З УРАХУВАННЯМ СКЛАДНОСТІ ОПЕРАЦІЙ ФОРМУВАННЯ". Science and Transport Progress. Bulletin of Dnipropetrovsk National University of Railway Transport, № 4 (88) (9 вересня 2020): 61–76. https://doi.org/10.15802/stp2020/213232.
Full textAbstract:
<strong>Мета.</strong> Основною метою статті є постановка нової задачі планування процесів функціонування сервісних систем, а також розвиток конструктивних методів моделювання складних процесів та систем шляхом розробки багатошарової конструктивної моделі з упорядкування наборів неоднорідних послідовностей замовлень (MLCРМ), яка враховує складність операцій формування. <strong>Методика.</strong> У роботі запропоновано постановку нової задачі моделювання, що призначена для впорядкування неоднорідних послідовностей елементів (замовлень). Досліджувані задачі поширені в логістичних, технологічних, інформаційних, залізничних та інших процесах. Головною та суттєвою відмінністю запропонованих конструктивних багатошарових моделей є введення до їх складу додаткових структур конструювання, що забезпечують можливості задавання складності операцій формування, а також додаткового аналізу властивостей об’єктів, які формуються під час реалізації розв’язків. Засобами MLCРМ також реалізують процедури оптимального керування процесами пошуку розв’язків. <strong>Результати.</strong> У статті на прикладі задачі з оптимального формування-розформування багатогрупових залізничних составів розроблено нову багатошарову конструктивну модель процесів оптимального планування задач із упорядкування наборів неоднорідних послідовностей замовлень. Також запропоновано класифікацію ознак, які визначають типи математичних моделей процесів упорядкування. <strong>Наукова новизна.</strong> Виконано постановку нової науково-прикладної задачі щодо планування сервісних систем, уперше здійснено класифікацію ознак класів математичних моделей процесів упорядкування послідовностей замовлень з вагою операцій. Отримали розвиток контруктивно-продукційні моделі шляхом створення багатошарових та паралельних конструктивних структур моделювання розформування-формування составів. <strong>Практична значимість.</strong> Цінність отриманих результатів визначається широким спектром можливих застосувань задачі з планування сервісних систем. Запропоновані багатошарові конструктивні структури моделювання дозволяють удосконалити інструментарій конструктивного моделювання. Побудована модель процесів оптимального розформування-формування составів дозволяє отримати нову форму реалізації зазначених технологічних процесів залізничного транспорту.
32
Chybiriak, Y., A. Zakharova, E. Lavrov, D. Velykodnyi та V. Borovyk. "Моделі для автоматизованого пошуку раціональних варіантів компонування виробів машинобудування". COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 52 (24 вересня 2023): 32–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2023-52-04.
Full textAbstract:
У даній роботі вирішено задачу моделювання раціональних варіантів компонування виробів машинобудування. Запропоновані математичні моделі дозволяють формалізувати поставлену задачу, враховують структуру і технологічні закономірності виробів, що впливають на послідовність складання. Завдяки математичним моделям, побудованим на основі ситуативного моделювання, теорії матриць, графів забезпечується можливість компактного зберігання і зручного оперування вхідними даними у поєднанні з математичною сумісністю поставленої задачі синтезу варіантів складання. В основу методу, представленого в роботі, покладено правила ранжування, що враховують конструкторські та технологічні особливості складального процесу. Перевага методу полягає в тому, що здійснюється пошук варіантів складання, раціональних по часовій тривалості. Це досягається завдяки оптимальному поділу структури виробу на незалежні складальні одиниці, що можуть збиратися одночасно, мінімізації кількості складальних позицій та паралельній реалізації складальних операцій. На основі методу розроблено алгоритм, спрямований на комп’ютерну реалізацію автоматизованого пошуку раціональних варіантів компонування виробів машинобудування.
33
Литвиненко, В. М. "РОЗРОБКА ПРОЦЕСУ ДИФУЗІЇ БОРУ В КРЕМНІЙ З ТВЕРДОГО ДЖЕРЕЛА ДОМІШКИ У ВИРОБНИЦТВІ НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ДІОДІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 1 (29 травня 2024): 216–22. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-tech.2024.1.26.
Full textAbstract:
Процес дифузії бору в кремній являється найважливішим процессом при формуванні кремнієвих p+-n структур, який визначає якість електричних параметрів отриманих діодів. Для одержання р-n переходу в кремнієвій структурі використовуються домішки – елементи III і V груп періодичної системи Менделеєва. У результаті утворюються тверді розчини заміщення, що обумовлює високу розчинність елементів III і V груп у напівпровіднику. У кремнії гранична розчинність бору складає 1021 см-3, галію – 1020, миш’яку – 1020, фосфору – 1022 см-3. Переважним механізмом дифузії цих домішок є дифузія по вакансіях. Якщо простежити шлях розвитку техніки дифузійних процесів бору в кремній, то стає очевидним, що усі зусилля дослідників були спрямовані на відшукування найбільш оптимального методу і апаратури для здійснення дифузії з метою отримання однорідних і відтворних характеристик дифузії без погіршення поверхні кремнію, якість якої, зрештою, гарантує успішне виконання подальших технологічних операцій (наприклад, процесів фотолітографії і виготовлення омічного контакту в планарній технології). В роботі досліджені та проаналізовані основні технологічні проблеми процесу дифузії бору в кремній із твердого джерела домішки В2О3 у вакуумі. Встановлено, що головними проблемами являються: явище перенасичення об’єму кварцового реактора парами дифузанта, що зумовлює неконтрольоване утворення на поверхні пластин кремнію важкорозчинних сполук фази Si-В та ерозію поверхні кремнію після їх видалення і, як наслідок, нерівномірність параметрів дифузійних шарів по площі пластини і збільшення рівня зворотних струмів р+-n структур, що виготовляються. Детально розглянуто технологічні особливості оптимізованого процесу дифузії бору в кремній, використання якого дало можливість запобігти утворенню на поверхні пластин важкорозчинних сполук бору з кремнієм та ерозії поверхні та забезпечило підвищення рівномірності значень поверхневого опору дифузійних шарів по площі пластини. Наведено експериментальні результати опробування розробленої технології дифузії бору в вакуумі для виготовлення кремнієвих діодів та показана її ефективність щодо зниження рівня зворотних струмів і підвищення виходу придатних приладів.
34
Kushnir, O., V. Pilipenko та O. Yakovleva. "Пандемія та дистанційна освіта: на шляху до підприємницького університету". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 44, № 2 (2020): 50–55. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.44.07.
Full textAbstract:
Особливості технологічного устрою суспільства впливають на розвиток закладів освіти, в тому числі і вищої. П’ятий технологічний устрій потребує від університетів інноваційно-технологічних практик, реалізації підприємництва, досліджень та проривних розробок. Проблему стагнації закладів освіти в Україні намагаються вирішити різними методами. Міністерство освіти і науки України перебудовою законодавчу та нормативну базу, філософія освіти шукає цінності, на яких має будуватись навчання майбутнього покоління, і кожен заклад освіти намагається реалізувати свій шлях становлення. Введення карантину у закладах вищої освіти спричинило переосмислення навчального процесу, призвело до необхідності застосування нових методів і форм роботи зі студентами. У статті здійснений аналіз джерел та висвітлена сутність підприємницького університету, визначено його особливості, а також охарактеризовано дистанційне навчання, показані відмінності дистанційного навчання від традиційного. Розглянуті зміни, які запроваджував наш інститут (Київський інститут бізнесу та технологій) для переходу в онлайн. Застосовані методи спостерігання, опитування, системного аналізу та дослідження операцій. У результатах ми подаємо дані аналізу переходу закладу вищої освіти на онлайн навчання за умов жорсткого карантину спричиненого COVID-19. Проаналізовано сильні та слабкі сторони процесу переходу. Вихід за рамки аудиторії надихнув проактивних викладачів змінити свої педагогічні методики, допомогти студентам максимально ефективно використовувати різноманітні навчальні матеріали, Інтернет, досвід інших. Інститут готовий до трансформації, до перебудови своєї організаційної структуру до побудови партнерський зв’язків і з приватними і з державними підприємствами. Чи готове українське суспільство до появи вищих навчальних закладів підприємницького типу?
35
Скорик, А. Б., та С. П. Ярош. "Еволюційний розвиток концепції мережево-центричних війн, системно-концептуальні основи теорії дата-центричних операцій". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 4(66), (22 жовтня 2020): 26–34. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.66.03.
Full textAbstract:
У статті коротко обговорюються основні принципи концепції мережево-центричних війн. Робиться висновок про те, що в умовах переходу людства до 6-го технологічного укладу виникає чергова точка біфуркації, яка визначає зміну парадигми розвитку систем ОВТ та концепції ведення бойових дій. Аргументується необхідність розвитку теорії дата-центричної операції. Викладаються системно-концептуальні основи теорії дата-центричної операції. Запропонована онтологічна модель дата-центричної операції. Пропонується 4D-екстенціональне представлення бойового простору об'єднаних в єдину мережу систем ОВТ. Вводиться поняття дата-центричних систем, розкривається сутність методу адаптивного просторово-часового синтезу їх структури.
36
Примиська, С. О., А. О. Абрамова та Д. М. Складанний. "Інтеграція штучного інтелекту в системи автоматизації промислових процесів". COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 58 (26 березня 2025): 12–20. https://doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2025-58-02.
Full textAbstract:
Досліджено впровадження штучного інтелекту в автоматизацію промислових процесів, що є ключовим напрямом цифрової трансформації виробництва. Установлено, що застосування алгоритмів машинного навчання, нейронних мереж, комп’ютерного зору та когнітивних обчислень сприяє підвищенню продуктивності, оптимізації управління ресурсами та мінімізації людського втручання в технологічні операції. Метою статті є аналіз ролі штучного інтелекту в автоматизації промислових процесів та розроблення підходів до його ефективної інтеграції для підвищення продуктивності та адаптивності виробничих систем. Для досягнення цієї мети застосовано системний аналіз для визначення впливу штучного інтелекту (ШІ) на промислову автоматизацію, методи порівняльного аналізу для оцінювання наявних підходів до впровадження інтелектуальних технологій, прогнозне моделювання для надання оцінки ефективності автономних систем і структурно-функціональний підхід для розроблення інтеграційної моделі.Виявлено основні проблеми впровадження штучного інтелекту в промислову автоматизацію, серед яких висока вартість інтеграції, складність адаптації ШI-алгоритмів до змінних умов виробництва, необхідність модернізації технологічної інфраструктури та ризики, пов’язані з кібербезпекою. Доведено, що ефективність інтеграції штучного інтелекту у виробничі процеси значною мірою залежить від вибору відповідного підходу: централізованого, децентралізованого або гібридного. Запропоновано концептуальну модель такої інтеграції, що передбачає сенсорний рівень збору даних, аналітичний рівень оброблення та управлінський рівень прийняття рішень, що дозволяє оптимізувати керування виробничими системами в реальному часі. Сформульовано рекомендації щодо ефективного впровадження штучного інтелекту в промислові процеси, що включають аналіз технологічних можливостей підприємства, адаптацію алгоритмів під специфіку виробництва, забезпечення кібербезпеки та підготовку персоналу до роботи з інтелектуальними технологіями. Перспективи подальших досліджень полягають у вдосконаленні методів адаптивного машинного навчання, створенні самонавчальних ШI-систем, оптимізації взаємодії автономних ШI-модулів із централізованими управлінськими платформами та розробленні методів оцінювання ефективності штучного інтелекту в автоматизованих виробничих середовищах.
37
Водзянський, Віктор, Віталій Потлов та Владислав Бантюков. "ВПЛИВ АБРАЗИВНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ПРОЦЕС ДОВЕДЕННЯ". Наука та виробництво, № 24 (9 грудня 2022): 16–26. https://doi.org/10.31498/2522-9990242021248682.
Full textAbstract:
У роботі представлені результати досліджень проведених авторами при веденні технологічного процесу відновлення зношених поверхонь методом доведення контактних поверхонь великогабаритних деталей запірної арматури, попередньо оброблених на токарних верстатах до Rа=0,8 мкм, для яких найважливішим експлуатаційним параметром є забезпечення максимальної щільності з’єднання. З метою виявлення впливу геометричної величини абразивного зерна на продуктивність процесу доведення, на шорсткість оброблюваних поверхонь, а також ряду механічних і фізичних характеристик зерна, що впливають на сам процес доведення кольорових металів гомогенної структури. Експерименти проводилися на великогабаритних деталях запірної арматури магістральних трубопроводів, їх ескізи представлені на відповідних рисунках. Аналіз літературних джерел у напрямі обробки контактуючих поверхонь дозволив вибрати з великої кількості запропонованих технологічних процесів і інструментів, доведення поверхні за допомогою пасти ДОІ, як найбільш ефективну у нашому випадку, тому що кольорові паски виготовлені з латуні або бронзи. В роботі вивчається вплив абразивної водонерозчинної пасти ДОІ з різними, за розмірами, зернами, до складу усіх цих паст в обов’язковому порядку входять поверхнево активні речовини (ПАР) з яких найбільш суттєво впливають на процес стеаринова і олеїнова кислоти. Дані речовини підтверджують фізико-хімічну гіпотезу академіка Гребенщикова, яка найбільше відповідає на сьогоднішній день поясненню фізичної сутності процесу доведення. Ця гіпотеза найкращим чином пояснює фізичну сутність процесу доведення пастами типу ДОІ і з'ясовує що процес доведення складається з двох частин; найважливіша частина процесу доведення на чорновій частині операції обробки, це зрізання шару металу абразивними зернами, а на подальших чистових операціях суттєво збільшується доля активного розм'якшення плівок оксидів поверхневого шару створених абразивними зернами ювенільних поверхонь товщиною орієнтовано 2-5 нанометрів. Отримані результати дослідів, підтверджуються профілограмамі і фотографіями поверхні.
38
Zaitsevsky, I., O. Kuchmagra, O. Molchanov та ін. "Установка для контролю глибини вигоряння відпрацьованих тепловидільних збірок РВПК-1000". Nuclear and Radiation Safety, № 3(67) (20 вересня 2015): 18–23. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2015.3(67).04.
Full textAbstract:
Описано установку, призначену для інструментального контролю глибини вигоряння відпрацьованих тепловидільних збірок (УКГВ) у реакторі РВПК-1000 — технологічної операції, що проводиться з відпрацьованими тепловидільними збірками в сховищі відпрацьованого ядерного палива № 1 з метою підтвердження наявності відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) у тепловидільних збірках і визначення глибини вигоряння ВЯП. Розроблено методику оцінки глибини вигорання ВЯП з межею основної відносної похибки вимірювання не більше за 10 % при довірчій ймовірності 0,95 %. Наведено технічні характеристики, структуру, функціонування технічних засобів УКГВ.
39
Бєлкін, Леонід, Юлія Юринець, Марк Бєлкін та Євгеній Криволап. "СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА», «БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЇ», «КІБЕРБЕЗПЕКА» В КОНТЕКСТІ БЕЗПЕКОВИХ СТРАТЕГІЙ УКРАЇНИ 2020-2021 РОКІВ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 3, № 64 (2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.64.16893.
Full textAbstract:
Метою статті є комплексний правовий та інформаційно-технологічний аналіз понять «інформаційна безпека», «безпека інформації», «кібербезпека» для обґрунтування підходу до створення центральної дефініції у сфері інформаційної безпеки та удосконалення системи протидії інформаційним загрозам. Методи дослідження: документальний аналіз, узагальнення правової інформації, інформації із сфери створення інформаційно-комунікаційних технологій, а також практики захисту інформації та протидії пропагандистським інформаційно-психологічним впливам. Результати: з урахуванням положень безпекових стратегій України 2020-2021 рр., а також наукової, практичної інформації та міжнародного досвіду запропонована структура «інформаційної безпеки держави» як центральної дефініції у сфері інформаційної безпеки. Доводиться, що поняття «інформаційна безпека» не може зводитися до безпеки окремої сукупності даних чи інформаційних систем чи до кібербезпеки. Забезпечення інформаційної безпеки поділяється на забезпечення безпеки інформації, у тому числі кібербезпеки, та забезпечення когнітивної безпеки. Запропоновано ввести у стабільний науковий і практичний оборот поняття «когнітивна безпека» як стійкість проти інформаційно-психологічних впливів на людину і суспільство. Зворотній зв’язок «кібербезпека» → «когнітивна безпека» пов’язаний із тим, що, кібератаки також активно використовуються державою-агресором як елемент спеціальних інформаційних операцій з метою маніпулятивного впливу на населення. Обговорення: комплексний правовий та інформаційно-технологічний аналіз понять «інформаційна безпека», «безпека інформації», «кібербезпека» дозволяє вибудувати ієрархію цих понять з метою удосконалення протидії інформаційним загрозам та пропагандистським інформаційним операціям.
40
Пальчевський Б.О. та Маркіна Л.М. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ КЕРУВАННЯ ПРИГОТУВАННЯМ ЗАМІСУ В СПИРТОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ". Перспективні технології та прилади, № 20 (30 вересня 2022): 82–87. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2022-20-13.
Full textAbstract:
В статті проведено аналіз одного із ключових етапів виробництва спирту, а саме приготування замісу із зернової сировини і його водно-теплова обробка. Метою виконання цього етапу є руйнування клітинної структури зернової сировини і переведенні крохмалю в розчинний стан. Оскільки процес приготування замісу не є достатньо вивченим, то при його автоматизації, як показав досвід сучасних спиртових заводів, не забезпечується надійний контроль та регулювання параметрів процесу. Відомі системи автоматичного контролю та регулювання приготуванням замісу враховують вплив технологічних факторів тільки на концентрацію сухої речовини в замісі, залишаючи поза увагою контроль та регулювання в’язкості замісу. Оскільки в’язкість замісу визначає технологічні режими проведення теплової обробки та проведення наступних операцій, а також текучість замісу для його переміщення між ними, то було запропоновано ввести в систему контролю та регулювання приготування замісу додатковий контур для регулювання в’язкості замісу. Попередні розрахунки показали, що така двопараметрична (концентрація сухої речовини та в’язкість) система контролю та регулювання приготування замісу дозволить покращити енергетичні та ресурсні показники процесу виробництва спирту на всіх стадіях виробництва.
41
Головацька, С. І. "МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ У СИСТЕМІ КОНТРОЛІНГУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-12.
Full textAbstract:
Контролінг може сприяти забезпеченню гарантованого зростання якості системи управління, удосконаленню етапів процесу управління і може бути орієнтованим на перспективний розвиток підприєм-ства, основною метою якого є забезпечення рентабельності підприємства та ефективного використання ресурсів. Упровадження контролінгу дозволить підприємствам виконати наступні завдання: координацію управлінської діяльності з метою досягнення цілей підприємства; інформаційну і консультаційну підтримку прийняття управлінських рішень; створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу; забезпечення мотивації пер-соналу щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. У сучасних умовах раціональним підхо-дом є запровадження міжнародних положень з контролю та ефективних моделей управління. У статті уза-гальнено характерні риси сучасних концепцій внутрішнього контролю, визначено організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат діяльності підприємства, систематизовано їх зміст, побудовано логіко-структурну схему внутрішнього контролю витрат та розроблено матрицю елементів системи внутрішнього контролю витрат підприємств. Рівень складності контролю у системі управління витратами залежить від: галузево-технологічних особливостей діяльності підприємств, їх організаційної структури; обсягів діяльності; рівня організації управлінського обліку. Обгрунтовано, що за результатами внутрішнього контролю витрат здійснюється коригування діяльності підприємства, модифікація його стратегії, цілей діяльності, перегляд планів, перерозподіл завдань і контрольних повноважень, удосконалення технології вироб-ництва й управління. Зроблено висновок, що раціональна організація внутрішнього контролю повинна забезпечу-вати: чітку структуру контрольного процесу і його технологій; логічну послідовність контрольних операцій; взаєм-не узгодження дій працівників, які виконують контрольні функції у межах повноважень; чіткий вибір та оп-тимізацію виконання контрольних процедур; розробку об’єктів контролю для кожного етапу контрольного про-цесу, а також побудову форм відображення і носіїв контрольної інформації; застосування ефективних методів контролю.
42
Яровой, Тихон Сергійович, та Богдан Юрійович Снісар. "ФОРМУВАННЯ ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ВИКЛИКИ І ПЕРСПЕКТИВИ СЬОГОДЕННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (30 грудня 2024): 87–92. https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.6.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню формування воєнної безпеки в системі державного управління з акцентом на сучасні виклики та перспективи забезпечення обороноздатності держави в умовах мінливого геополітичного та технологічного ландшафту. У дослідженні проаналізовано теоретичні засади воєнної безпеки, розглянуто традиційні та сучасні підходи до оборонних стратегій держави. Приділено увагу зростаючій ролі кібернетичних війн, гібридних конфліктів та інформаційних операцій у формуванні сучасної політики безпеки. Обґрунтовано необхідність інтеграції міжвідомчої координації, стратегічного планування та технологічних інновацій в управління воєнною безпекою для посилення національної системи оборони. Дослідження підкреслило критичну роль державних інституцій у синхронізації військових, дипломатичних, економічних і технологічних ресурсів для ефективного реагування на нові загрози. Аналіз засвідчив, що адаптація оборонних стратегій до заходів кібербезпеки, застосування штучного інтелекту і сучасних систем спостереження, значно підвищує стійкість структур національної безпеки. Визначено основні ризики, пов'язані з сучасними загрозами безпеці, включаючи кібершпигунство, асиметричну тактику ведення війни та геополітичну нестабільність, які потребують адаптивних політичних рішень та проактивних механізмів управління. Дослідження окреслило потенційні вразливості систем національної безпеки, що виникають через бюрократичну неефективність, брак міжвідомчої співпраці та затримку у прийнятті рішень у кризових ситуаціях. Виявлено перспективи подальших досліджень щодо розробки стратегічних політик безпеки, які включають новітні оборонні технології, стійкість до кібернетичних війн та процеси прийняття рішень на основі розвідданих. Дослідження запропонувало рекомендації щодо підвищення ефективності управління воєнною безпекою, шляхом постійної інституційної модернізації, міжнародної співпраці та високоадаптивних законодавчих реформ.
43
МОСЬПАН, Д. В., та О. О. ЮРКО. "ПОБУДОВА ТА МОДЕЛЮВАННЯ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ЗАГОТОВКИ". Applied Questions of Mathematical Modeling 6, № 1 (2023): 108–16. http://dx.doi.org/10.32782/mathematical-modelling/2023-6-1-12.
Full textAbstract:
У роботі розглянута можливість автоматизації одного з ключових елементів технологічного процесу виготовлення листових товстостінних деталей із рифтами методом штамповки, а саме транспортування й позиціонування заготовки. Автоматизація процесу виготовлення товстолистових деталей, у тому числі й одержуваних за допомогою процесів вільного формоутворення, з конструкційних і спеціальних сталей є актуальним завданням сучасного машинобудування. Склад і послідовність основних операцій узагальненого технологічного процесу автоматизованого виготовлення таких деталей є відомими, можуть мати декілька класичних рішень, але очевидно, що ключовим моментом є етап виготовлення деталі із заготовки, оскільки можливість його автоматизації та керування ним у реальному часі є вирішальною ланкою системи автоматизації всього процесу загалом. Таке бачення щодо вирішення зазначеного питання та його подальше дослідження й моделювання в умовах наявного обладнання реальних вітчизняних виробництв, що залишилися тепер у робочому стані, дало можливість побудови пропонованої структури автоматизованої системи позиціонування заготовки. Запропонована структура системи автоматизованого переміщення й позиціонування заготовки та виготовленої деталі на всіх етапах технологічного процесу її виготовлення, який базується на застосуванні рольгангу без приводу. Розроблена функціональна схема й алгоритм роботи авторизованої системи транспортування та позиціонування заготовки, проведено її моделювання в середовищі Labview. Результати моделювання виявили можливість реалізації процесу за допомогою гравітаційного рольгангу без приводу з рушієм, який здійснює переміщення заготовки. Створений віртуальний прилад для моделювання процесу переміщення об’єкту вздовж робочого поля з контролюванням його положення за допомогою дискретних датчиків, довів можливість підібрати раціональні величини заданих швидкостей на різних ділянках для усунення небажаних перехідних процесів і мінімізації часу доставки об’єкта до заданої ділянки робочого поля.
44
Кашицький, В. П., О. Л. Садова, В. О. Шегинський та В. А. Сичук. "РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ БІОКОМПОЗИТНИХ ВИРОБІВ ДЕКОРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". <h1 style="font-size: 40px;margin-top: 0;">Наукові нотатки</h1>, № 74 (1 березня 2023): 134–39. http://dx.doi.org/10.36910/775.24153966.2022.74.22.
Full textAbstract:
В статті визначено послідовність проведення основних операцій формування виробу декоративного призначення на основі глютинового вʼяжучого та деревного борошна. Подано детальний опис технологічних процесів та визначено оптимальний режим формування глютинових біокомпозитних виробів на етапах підготовки композиції та обробки виробу під впливом теплового поля. Здійснено аналіз впливу технологічних параметрів на процеси підготовки компонентів, отримання композиції, пресування та проведення термо-механічної обробки виробу. Визначено умови отримання якісного біокомпозитного виробу з врахуванням появи макроскопічних дефектів структури та пошкоджень поверхні виробу у випадку відхилення від оптимального режиму формування.
45
Дюк, Ростіслав. "BIG TECH КОМПАНІЇ З ПЛАТФОРМНОЮ БІЗНЕС МОДЕЛЛЮ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ ТА НАПРЯМИ ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ". Via Economica, № 5 (26 червня 2024): 36–41. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8559/2024-5-5.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості діяльності великих технологічних (Big tech) компаній та причини їх стрімкого поширення на фінансовому ринку. Визначено причини стрімкого зростання ролі Big tech компаній на ринку фінансових послуг, до яких відносяться мережевий ефект, коли до цифрової фінансової платформи залучається велика кількість користувачів і збільшується ефект масштабу; гейткіпінг, коли мережевий вплив може дозволити компанії використовувати своє домінуюче становище на певному ринку для впливу на нього та контролю за формуванням рамкових умов функціонування ринку; потенціал великої бази прихованих користувачів, створеної через розгалужені клієнтські мережі в умовах низької вартості залучення клієнтів через Інтернет, що дозволяє великим технологічним компаніям швидко розширювати свою присутність у сегментах ринку за межами їх основного бізнесу; великі інвестиційні можливості, що дозволяє виділяти значні ресурси на розвиток інноваційної діяльності та придбання найсучасніших технологій. Визначено, що потужна експансія великих технологічних компаній у фінансову сферу може як значно підвищити її ефективність, так і містити низку ризиків. Збалансувати позитивні та негативні наслідки покликане фінансове регулювання та оновлення нормативно-правових актів щодо захисту інформації та конкуренції відповідно до специфіки діяльності великих технологічних компаній. У статті показано залежність підходів до регулювання діяльності банків, небанківських фінансових установ і нефінансових організацій, а також великих фінансово-технологічних груп від інституційної структури країни, де відповідальність за регулювання лежить на різних органах влади, кожна з яких має свої цілі та інструменти. Визначено, що труднощі в регулюванні великих технологічних компаній пов'язані з їх унікальними характеристиками, які зумовлені ризиками взаємопов'язаних видів діяльності. Джерелами ризиків визначено недостатню координацію їх операцій з компаніями-партнерами, клієнтоорієнтований ланцюжок створення вартості, можливість передачі ризиків від інших фінансових компаній, залежність від критичних зовнішніх сервісів, нездатність інфраструктури фінансової системи швидко та ефективно реагувати на зростаючу присутність великих технологічних компаній у фінансовій системі. Окреслено напрямки модернізації фінансового регулювання для мінімізації ризиків великих технологічних компаній: перегляд узгодженості правил, орієнтованих на об’єкти та види діяльності, запровадження комплексного підходу до регулювання великих технологічних компаній з платформною бізнес-моделлю, розширення міжнародного співробітництва у сфері регулювання та нагляду. Це сприятиме прояву позитивних ефектів великих фінансових і великих технологічних компаній з платформною бізнес-моделлю та мінімізує їхні ризики.
46
КРОВЯКОВ, С. О., та А. В. МІШУТІН. "ПІДВИЩЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ ЛЕГКИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ БЕТОНІВ ДЛЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ І ТРАНСПОРТНИХ СПОРУД ШЛЯХОМ ОБРОБЛЕННЯ ПОВЕРХНІ ПОРИСТОГО ЗАПОВНЮВАЧА". Наука та будівництво 13, № 3 (2019): 50–58. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v13i3.89.
Full textAbstract:
Для гідротехнічних і транспортних споруд ефективним є використання бетонів на легких пористих заповнювачах. Зокрема, легкі бетони широко використовують для плавучихзалізобетонних споруд, таких як нафтовидобувні платформи, плавучі доки, готелі та будинки. Україна є однією з небагатьох країн, що володіють технологією залізобетонного суднобудування.Проаналізовано поводження пористого заповнювача в структурі бетону. Відомо, що при твердінні бетону відбувається активний обмін речовиною між заповнювачем і матрицею. Крім того, на властивості бетону впливає адгезія матриці до заповнювача і усадка-набухання заповнювача. При твердінні бетону в його структурі утворюються тріщини і внутрішні поверхні поділу. По цих тріщинах, поверхнях поділу і порам у матриці та заповнювачі передаються рідина і газ. Відповідно, для підвищення довговічності бетону гідротехнічних і транспортних споруди необхідно зменшити його проникність.Запропоновано два методи оброблювання поверхні пористого заповнювача. Перший – гідрофобізація поверхні кремнійорганічною рідиною оптимальної концентрації. Недолікомцього методу є необхідність виконання додаткової технологічної операції. Було встановлено оптимальну концентрацію кремнійорганічної складової в емульсії. Другий метод – оброблення поверхні заповнювача цементною суспензією. Цей метод простіше першого, тому що оброблення здійснюють безпосередньо під час приготування бетонної суміші. Обидва методи знижують проникність структури, за рахунок чого підвищують міцність та довговічність бетону. Перший метод більш ефективний для керамзитобетонів плаву чих та інших гідротехнічних споруд, для яких важлива експлуатаційна вологість бетону. Другий метод більш ефективний для бетонів на природних пористих заповнювачах, тому що підвищує однорідність бетону.У цілому, завдання підвищення довговічності бетонів на пористих заповнювачах має вирішуватися комплексно. Крім оброблення заповнювача необхідно застосовувати хімічні добавки, зокрема комплексні модифікатори, що включають суперпластифікатор і кольматуючу добавку або суперпластифікатор і мікрокремнезем. Отримано модифіковані бетони на легких заповнювачах з водонепроникністю до W14.
47
Medvedev, Michael, Oleksandr Bobukh, Olga Kuzmina та Andrii Samsonenko. "Удосконалення технології кування трубних заготовок з титанових сплавів в умовах ТОВ "Дніпропрес Сталь"". Обробка матеріалів тиском, № 1(51) (11 листопада 2022): 80–86. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2022-1(51)80.
Full textAbstract:
Медведєв М. І., Бобух О. С., Кузьміна О. М., Самсоненко А. А. Удосконалення технології кування трубних заготовок з титанових сплавів в умовах ТОВ "Дніпропрес Сталь"
 Робота присвячена удосконаленню процесу кування титанових сплавів в умовах ТОВ «Дніпропрес Сталь». При виробництві трубних заготовок з нікелевих й титанових сплавів широко застосовується кування круглих злитків діаметром 350 – 950 мм, отримуваних методом вакуумно-дугової або електронно-променевої плавки. При куванні таких зливків виникає значна нерівномірність деформації за перерізом поковки, що впливає на отримувані структуру та механічні властивості напівпродукту, що в свою чергу істотно обмежує технологічні можливості їх переробки. За попередньою технологією кування трубної заготовки з титанового сплаву Grade 2 (вітчизняний аналог ВТ1-0) складалась з протяжки заготовки Ø 630 мм довжиною 1300-1500 мм за три виноси з проміжним підігрівом. За результатами досліджень темплетів на якість металу було виявлено, що макроструктура поковки неоднорідна за перерізом, спостерігаються зони з різною величиною зерна й різною протравленістю. Всередині поковки зерна великі, наявні виділення α-фази, з чіткою границею між зонами, що може негативно відбиватись при пресуванні, оскільки це призводить до утворення розшарувань, тріщин й плів. Для покращення структури й механічних властивостей, що забезпечують отримання бездефектних гарячопресованих труб, запропоновано удосконалити технологічний процес кування в умовах ВАТ «Дніпропрес Сталь» за рахунок зміни параметрів деформації та введення додаткових операцій. Аналіз результатів кування злитків відповідно до запропонованого режиму й металографічних досліджень якості металу трубної заготовки показав, що метал по всьому перерізу має щільну макроструктуру 5-го балу, мікроструктуру 3-го типу, твердість за Брінеллем 185 – 196 НВ, що у подальшому забезпечує бездефектне пресування передільних труб та їх наступну холодну прокатку з отриманням механічних властивостей, що відповідають вимогам нормативної документації ASTM B 338-91а «Standard Specification for Seamless and Welded Titanium and Titanium Alloy Tubes for Condensers and Heat Exchangers».
48
САЙ, В. А., І. В. ТАРАЙМОВИЧ та Т. А. САЦЮК. "ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ МИТТЯ ПЛОДООВОЧЕВОЇ СИРОВИНИ". Товарознавчий вісник 2, № 15 (2022): 63–71. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-16-5.
Full textAbstract:
Мета. Метою роботи є обґрунтування процесу миття плодоовочевої сировини з одночасним знезараженням мікрофлори на її поверхні за допомогою ефективного екологічного окислювача.
 Методика. Під час організації та проведення дослідження застосовано відомі загальнонаукові та спеціальні методи, як аналіз, синтез, порівняння. З допомогою структурно- логічного методу рекомендовано бачення впровадження в процесі миття плодоовочевої сировини нового екологічного методу знезараження її поверхні від наявної мікрофлори.
 Результати. Страви з плодоовочевої харчової сировини займають вагоме місце в щоденному раціоні людини. Вони є основним джерелом біологічно активних та поживних речовин. На шляху «від поля до столу» плодоовочева сировина проходить низку технологічних операцій з перетворення її в готові страви. Актуальним завданням в процесі переробки плодоовочевої сировини є максимальне збереження її харчових властивостей. Однією із підготовчих операцій процесу перероблення плодоовочевої сировини є видалення з її поверхні ґрунтових забруднень, слідів отрутохімікатів, мікроорганізмів.
 У статті представлено аналіз досліджень процесів миття плодоовочевої сировини. Виявлено, що існуючі технологічні прийоми мають низку недоліків, а саме у процесі знезараження мікрофлори. Використання для знезараження хлоровмісних речовин надає плодоовочевій сировині неприємний хлорний запах і смак та підвищує вміст у стічній воді побічних хлороорганічних сполук. Також спостерігається недостатнє знищення мікрофлори із за пасивності хлору до певних типів мікроорганізмів.
 За результатами проведеного дослідження в статті представлено технологію процесу миття плодоовочевої сировини з наступним обеззараженням її поверхні озоном. Озон має високу ефективність проти всіх мікроорганізмів і їх спор та розкладає токсини, наявні на поверхні плодоовочевої продукції. Він не змінює природні якості та споживчі властивості плодоовочевої сировини. Застосування озону для обеззараження плодоовочевої сировини має високу ефективність і забезпечує повну екологічну безпеку за рахунок відсутності побічних дій та придатності до швидкого розкладання з утворенням кисню.
 Практична значимість. Обґрунтовано процес миття плодоовочевої сировини з одночасним знезараженням її поверхні від мікрофлори за допомогою озону. Отримані результати дослідження можуть бути використані у технологічних процесах приготування харчових продуктів з плодоовочевої сировини.
49
Чайковський, І. В. "Структурно-функціональна модель реалізації функцій контролю та аналізу перевезень і роботи флоту". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 7(255) (17 грудня 2019): 92–97. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2019-255-7-92-97.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання щодо підвищення ефективності функцій контролю та аналізу транспортного процесу перевезень вантажів та технологічних процесів роботи морських транспортних суден, шляхом структуризації за складом та послідовністю виконання визначених операцій на відповідних рівнях прийняття управлінських рішень в залежності від часових горизонтів планування, з метою виявлення «вузьких» місць в загальній структурі управління. Наведена інформація щодо змісту кожного рівня планування і прийняття управлінського рішення, результати оброки вхідної інформації функцій контролю та аналізу перевезень і роботи флоту.
50
Бойко, С. О., та О. В. Гуренкова. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МОНІТОРИНГ ТЕХНОЛОГІЧНИХ СХЕМ СИСТЕМ ПЕРЕРОБКИ СУДНОВИХ ВІДХОДІВ". Vodnij transport, № 2(33) (14 грудня 2021): 44–56. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2022.1.33.05.
Full textAbstract:
Експлуатація суден безпосередня пов'язана з виникненням та рішенням проблеми охорони навколишнього середовища й забезпечення відповідності емісії забруднюючих речовин сучасним нормативним вимогам.Зростання, яке спостерігається в останні роки, вантажоперевезень судноплавними компаніями призводить до підвищення кількості шкідливихвикидів та скидувань відходів із суден у навколишнє середовище. Пов'язано це не тільки з прагненням судновласників знизити витрати на обслуговування флоту, але й з недосконалістю самої системи.Існуюча в даний час система комплексного обслуговування флоту(КОФ) є складною, багатокомпонентною та географічно прив'язаною, що призводить до необґрунтованих простоїв суден, витратам на проміжні операції транспортування відході, а у підсумку до високих фінансових витрат та втраті прибутку судновласниками. Наявне вексплуатації на ряді суден обладнання переробки окремих видів відходів не завжди забезпечує виконання вимог захисту навколишнього природного середовища від забруднення суднами. Отже, у якості оптимального рішення проблеми суднових відходів можна рекомендувати застосування сучасних автономних суден комплексної переробки відходів (СКПВ). Застосування їх актуальне та зможе усунути основні недоліки існуючої системи КОФ: мобільність, обслуговування будь-якої судноплавної ділянки, максимальна ефективність, не потрібно проектувати капітальні споруди, невеликі витрати на будівництво та експлуатацію.Застосовувані системи переробки окремих видів відходів, об'єднані в комплекси, зможуть забезпечувати високу якість очищення, відповідаючи не тільки існуючим, але перспективним вимогам природоохоронного законодавства.За результатами дослідження створено теоретичні підходи до проектування систем СКПО на основі комплексного підходу до рішення проблеми суднових відходів у системі КОФ. Запропоновано перспективні технологічні схеми та обґрунтована загальна структура СКПВКлючові слова:суднові відходи, судно, екологія, переробка, очищення, суднові води