Academic literature on the topic 'Структура фінансування'

Метою статті є знаходження оптимальної структури капіталу підприємства для представників агробізнесу України на прикладі ПАТ «Миронівський хлібопродукт» із метою розбудови стратегії їх фінансування в даних умовах розвитку національних і світових ринків. Зокрема, було згадано про доробки науковців різних економічних шкіл, що працювали над вибраною авторами темою. Використовуючи дані фінансової звітності і публічні дані бірж по ПАТ «Миронівський хлібопродукт», знайдено зв’язок між структурою капіталу і ціною акції підприємства. Базуючись на отриманих результатах, рекомендується менеджменту здійснювати керування фінансовим левериджем компанії як доцільним методом поліпшення показників її діяльності, а іншим підприємствам АПК провести аналогічний аналіз використання фінансового левериджу.

Фінанси домогосподарств є значним джерелом фінансових ресурсів з огляду на можливість їх залучення до інвестування реального сектору економіки, зокрема промислового виробництва. Структура економіки країни свідчить про переважну роль промисловості у створенні внутрішнього валового продукту, водночас промислові підприємства відчувають суттєвий брак фінансових ресурсів для забезпечення стабільного та стійкого розвитку своєї господарської діяльності, безпеки фінансового стану. Це спонукає промислові підприємства до пошуку альтернативних джерел фінансування. Заощадження, які є частиною фінансів домогосподарств і не знаходять застосування на фінансовому ринку як кредитний капітал, цілком можна використовувати як інвестиційні ресурси промислових підприємств. У статті проведено дослідження структури та джерел формування доходів домогосподарств, а також основних напрямів витрачання коштів домогосподарствами України.

Розглянуто проблеми формування в сучасних умовах інструментів інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Досліджено підприємства сфери послуг (торгівля, готелі, підприємства харчування, туристичні фірми). Визначено основні джерела фінансування інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Встановлено, що фінансове забезпечення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур здійснюють переважно за рахунок власних джерел. Визначено роль і значення фінансово-кредитних інструментів для інноваційного розвитку сфери послуг. Визначено роль і місце банківського кредитування у фінансуванні інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. З'ясовано місце та значення використання лізингу як інструменту забезпечення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур. Розглянуто роль франчайзингу та факторингу в забезпеченні інноваційного розвитку підприємницьких структур. Запропоновано створення ефективної франчайзингової мережі як засобу фінансування інноваційної діяльності малих підприємницьких структур. Рекомендовано українським підприємницьким структурам у системі фінансового забезпеченням бізнесової діяльності використовувати форфейтинг. Визначено, що перспективним для фінансування інноваційного розвитку підприємств сфери послуг є залучення кредитних спілок та страхових компаній. Запропоновано реформувати структуру банківського сектора з метою створення банків другого рівня, які б здійснювали кредитування на пільгових умовах. Запропоновані рекомендації є базовими у формуванні фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку підприємств сфери послуг.

Мета: показати актуальні питання громадського здоров’я, проголошені в проєкті Закону України «Про систему громадського здоров’я», та можливості їх реалізації. Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення найактуальніших завдань системи громадського здоров’я у даному законопроєкті. Результати. Даний законопроєкт орієнтований на стратегічний план розвитку громадського здоров’я, має бути консолідованим законом на кшталт Основ законодавства чи Кодексу. У ньому повинна бути чітко виписана виконавча структура, її місце у владних органах, співіснування з ними, функціональна підпорядкованість тощо. У даному законопроєкті вводиться нова структура – уповноважений орган у сфері громадського здоров’я, який розглядають як «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя, у тому числі щодо організації та здійснення державного контро­лю, в порядку визначеному законом, за дотриманням вимог санітарного законодавства у сферах господар­ської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя». У цьому законопроєкті не чітко визначено місце даного органу у виконавчій структурі влади, а отже унеможливлює його співфункціонування ні в плані розподілу праці, ні в плані фінансування. Декларативні стратегічні тези мають мати чітко визначене фінансування зі зазначеними джерелами поступлень та співвідноситись із фінансовими можливостями. Питання вакцинації на сьогодні має ознаки юридичної колізії та потребує збалансування між правами особи та інтересами громади. Питання громадського здоров’я повинно вирішуватись консолідованими силами суспільства і узгодженими діями виконавчої вертикалі влади. Пропаганда здоров’я і профілактика захворювань повинні бути пріоритетним напрямком державної політики у сфері охорони здоров’я. Висновки. Безперечно, що галузь громадського здоров’я потребує вагомого законодавчого підґрунтя, яке має бути достатньо виважене, орієнтоване на інтереси як громади, так і окремого громадянина і не викликати настороги з боку населення.

У статті автор розглядає деякі концептуальні основи методики розслідування екстре­містської діяльності: причини появи та поширення екстремістської ідеології, а також окремі особливості створення екстремістських формувань (її структура, рекрутизація молоді у її склад, відмінності процесу формування екстремістських організацій від процесу створення організованих злочинних угруповань, особливості фінансування та ін.) як обставини, що підлягають доказуванню. Розглядаються деякі особливості такого елементу криміналістич­ної характеристики, яким є інформація про особу злочинця, який вчиняє злочини у складі групи.

Стаття присвячена теоретичним і практичним питанням формування, оцінки джерел інвестування та визначення векторів реалізації державної інвестиційної політики. У статті виокремлено та обґрунтовано основні ідеології представників різних течій механізму інвестування, а також представлено зарубіжні практики ведення інвестиційної діяльності. Розглянуто тенденції стану капітальних інвестицій, зокрема структура за джерелами фінансування, динаміка та структура за видами економічної діяльності, темпи приросту, здійснено оцінку їх співвідношення до ВВП та порівняння результатів з рекомендованими нормативами, що свідчать про його низький рівень економічного зростання в Україні. Метою статті є дослідження еволюції інвестиційних моделей та процесів на вітчизняному інвестиційному ринку. Наукова новизна. Обґрунтовано тенденції у сфері інвестування та визначено рівень забезпечення капіталовкладеннями для умов ефективної економіки та можливості функціонування розширеного відтворення, що дозволило запропонувати пріоритетні вектори реформування державної інвестиційної політики у контексті специфічних неспроможностей трансформаційної економіки. Висновки. Аналіз показав, що основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, є потреба у нарощуванні обсягів фінансових інвестицій шляхом розвитку фінансового посередництва, та найбільш привабливою сферою інвестування є промисловість. Спостерігаються негативні явища інвестиційних процесів в аграрному секторі, невтішний прогноз у короткостроковій перспективі щодо активізації інвестиційної активності у сільському господарстві, оскільки потенційні інвестори зайняли позицію очікування прийняття закону обігу земель. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано інвестиційні процеси в країні, розкрито проблеми сьогодення та приділено увагу питанням реалізації державної інвестиційної політики у контексті загальносвітових тенденцій.

Фандрайзинг є процесом залучення коштів на досягнення визначених цілей через реалізацію певних проєктів. Пошук коштів здійснюється на різні напрями і сфери діяльності, а також за рахунок залучення різних джерел фінансування, і є досить популярним і серед політиків, і серед представників сфери культури, і серед підприємців тощо. Проте використання інструментів фандрайзингу в Україні почало широко аналізуватися в дослідницькій літературі приблизно з 2000-х років. Мета статті полягає в аналізі основних тенденцій фандрайзингу в Україні та США та їх порівнянні. У статті зазначено, що фандрайзинг часто ототожнюють з благодійною діяльністю, і саме цей напрямок було обрано для аналізу. Збір коштів є досить поширеним у Сполучених Штатах. Інструменти фандрайзингу широко використовуються недержавними некомерційними організаціями для пошуку коштів для реалізації проєктів, для яких важко отримати фінансування від державних органів чи представників бізнесу. В Україні подібний збір коштів та благодійна діяльність розпочався лише з набуттям незалежності країни. В статті подано динаміку обсягів пожертв у США за останні 40 років, а також визначено основні напрями та зміни в структурі пожертв за видами благодійників. Загалом спостерігається значне збільшення обсягів пожертв американців, і таке зростання відбувається щороку, навіть з урахуванням інфляції та кризи пандемії covid-19. Для порівняння наведено аналогічні показники в Україні за останні кілька років. Визначено, що напрями споживання та структура джерел фінансування благодійної діяльності в США та в Україні суттєво відрізняються. Якщо припустити, що кошти збираються, як правило, на ті проєкти, які погано підтримуються або не підтримуються державою, то можна відзначити, що ці сфери в зазначених країнах мають проблеми з підтримкою з боку державних органів і фондів. Таким чином, процеси збору коштів у кожній країні реалізуються по-різному залежно від факторів, які на них впливають. З урахуванням основних тенденцій фандрайзингу та порівняння досвіду України та США визначено чинники, що впливають на процеси фандрайзингу. Ці чинники потребують подальшого дослідження.

Мета: обґрунтувати концептуальну функціонально-організаційну модель регіонального центру кардіології (РЦК) на принципах державно-приватного партнерства (ДПП). Матеріали і методи. У дослідженні використовували загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи. Результати. Для вирішення проблеми фінансування та розвитку найбільш витратної третинної високо­спеціалізованої кардіологічної допомоги населенню регіону був реалізований проект обґрунтування концептуальної функціонально-організаційної моделі РЦК на принципах ДПП, тобто об’єднання сил і засобів держави і бізнесу. Модель РЦК розроблена як самоврядний, господарсько і юридично самостійний суб’єкт медичної діяльності, що забезпечує оптимальне поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання. Економічна ефективність розробленої моделі РЦК забезпечується за рахунок юридичної та господарської самостійності моделі, багатоканального фінансування та прибутковості комерційної діяльності. Медична допомога у моделі РЦК представлена двома напрямками – медико-соціальним (безоплатним) та економічно рентабельним (платним), кожний з яких орієнтований на свого споживача послуг і в цілому забезпечує підтримку кардіологічного здоров’я усіх верств населення регіону. Організаційна структура моделі РЦК на принципах ДПП інтегрує три центри: центр високоспеціалізованої стаціонарної допомоги, центр консультативної амбулаторно-поліклінічної екстреної і планово-консультативної допо­моги, центр організаційно методичної, інформаційно-аналітичної, інтеграційної та статистичної роботи, а також два блоки – адміністративно-господарський та допоміжних підрозділів. Пацієнторієнтованість моделі забезпечує доступність високоспеціалізованої медичної допомоги для різних категорій населення. Висновки. Потенціал моделі РЦК на принципах ДПП орієнтований на бізнес-процеси та інтегрування медичних послуг, забезпечує її економічну, медичну і соціальну ефективність та оптимальне функціонування у ринкових умовах. Реалізація моделі РЦК на практиці дасть змогу виконати її цільову функцію – задовольнити потреби населення регіону в доступних і якісних високотехнологічних кардіологічних послугах.

Наука й освіта є провідними чинниками підвищення рівня соціально-економічного розвитку. Значні переваги у створенні умов для зростання якості життя, конкурентоспроможності національної економіки та соціально-економічного розвитку суспільства мають країни, що дбають про розвиток науки й освіти. Найбільш динамічна група економік країн Східної Азії демонструє найбільшу динаміку витрат на НДДКР. США, намагаючись не втратити провідні позиції наукового та інноваційного центру, за останні роки також збільшили вкладення у НДДКР. Водночас країни – лідери технологічного розвитку не лише нарощують чисельність своїх працівників у сфері НДДКР, а й концентрують їх на тих напрямах, які розвиватимуться найбільш динамічно в перспективі. У розвинутих країнах світу за останні роки відбувалися значні структурні зміни в системі випуску фахівців із вищою освітою, зокрема: зростає роль природничих наук, математики та статистики; спостерігається уповільнення підготовки фахівців за програмами з інформаційно-комунікаційних технологій; провідне місце у структурі підготовки фахівців посідають спеціальності, пов’язані з медициною та соціальними програмами. Україна у питаннях слідування прогресивним світовим тенденціям структурних зрушень у науці й освіті відіграє переважно пасивну роль. Структура випуску фахівців із вищою освітою в Україні переважно не відповідає загальносвітовим трендам, відбувається значне зменшення чисельності кваліфікованих наукових кадрів, скорочення обсягу фінансування НДДКР та нівелювання пріоритету науки й освіти. Поряд зі скороченням чисельності наукових працівників в Україні спостерігається позитивна тенденція до поліпшення якості структури зайнятості за науковими напрямами, які є зараз найпрогресивнішими у світі щодо розроблення нових технологій, що забезпечують конкурентні переваги на глобальному рівні. В останні роки збільшилася чисельність працівників таких відділень Національної академії наук України, як фізико-технічні проблеми енергетики, загальна біологія, фізико-технічні проблеми матеріалознавства, біохімія, фізіологія і молекулярна біологія. Таким чином, Україна поступово починає відновлювати свій науковий та інтелектуальний потенціал у критично важливих сферах досліджень. Підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки потребує кардинальної зміни державницького підходу до розв’язання проблем кадрового та фінансового забезпечення науки й освіти, стимулювання інноваційного розвитку вітчизняної економіки. Необхідно активізувати розвиток інноваційно орієнтованих галузей економіки, простимулювати попит на наукові розробки з боку реального виробничого сектору, забезпечити гармонійну взаємодію освіти, науки та виробництва.

У роботі досліджено питання управління фінансовими ресурсами громадських організацій у сучасних умовах. Розглянуто основні теоретичні аспекти управління фінансами громадських організацій. Проаналізовано механізм і джерела фінансування громадських організацій на території України. Було розроблено поетапну методику управління фінансами громадської організації. Описано процес подання грантової заяви для громадської організації, що провадить діяльність у сфері охорони здоров’я, на прикладі МБФ «Альянс громадського здоров’я». Сформовано рекомендації щодо напрямків вдосконалення управління фінансами громадських організацій.

Половецька, В. В. Управління активами підприємств легкої промисловості та стратегії їх фінансування : магістерська робота : 072 Фінанси, банківська справа та страхування / В. В. Половецька ; керівник роботи Шпомер Т. О. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра фінансів, банківської справи та страхування. – Чернігів, 2020. – 90 с.
Предметом дослідження ВКР є система управління активами підприємств легкої промисловості. Об’єктом дослідження виступає процес формування активів підприємств легкої промисловості України. Мета кваліфікаційної роботи полягає в пошуку шляхів підвищення ефективності управління активами підприємств легкої промисловості та їх фінансування на основі використання зарубіжного та вітчизняного досвіду. Завданнями роботи є: розкриття сутності активів підприємств легкої промисловості, їх структури та класифікацію; дослідження нормативно-правового забезпечення діяльності підприємств легкої промисловості; охарактеризувати загальний стан легкої промисловості України; проаналізувати структуру, динаміку та джерела фінансування активів підприємств легкої промисловості; запропонувати заходи підвищення ефективності управління активами підприємств легкої промисловості. Одержані результати можуть бути використані у розробках методичних підходів до моделювання структури активів підприємств легкої галузі у нових економічних реаліях.
In the first chapter reveals the economic essence of assets of light industry enterprises, their structure and classification; characteristics of asset financing strategies and regulatory support for the activities of light industry enterprises are investigated. The second section describes the general state of light industry in Ukraine; the structure, dynamics and sources of financing of assets of light industry enterprises are analyzed. The third section proposes measures to improve the asset management of light industry enterprises and provides an economic assessment of the proposed measures.

У дисертації емпірично підтверджено вагомість інновацій як детермінанти конкурентоспроможності країни, виявлені домінуючі тренди в крос-секторних дослідженнях, пов’язаних із теорією фінансування інновацій та розвитком основних інструментів реалізації ФП забезпечення ІР (податкових, монетарних, бюджетно-інвестиційних), обґрунтовано справедливість гіпотез щодо впливу характеристик фінансової політики на результативність інноваційного розвитку країни, а також вплив структури фінансування витрат на НДДКР на динаміку економічного зростання, оцінено структурні зв’язки між податковими і бюджетно-інвестиційними інструментами реалізації фінансової політики забезпечення інноваційного розвитку та індикаторами інноваційного / інвестиційного розвитку країни і досліджено вплив інструментів монетарної політики на динаміку фінансового забезпечення інноваційного розвитку.
The dissertation is aimed to develop theoretical basis and methodology for justification of the influence of financial policy in general and also tax, monetary, budget and investment tools of its realization on efficiency of the country's innovation development, its competitiveness and dynamics of economic growth. In the thesis, the importance of innovation development as determinant of the country's competitiveness is empirically confirmed, based on the results of correlation and regression analysis of the strength and nature of the relationship between indicators of innovation development and competitiveness in a sample of 24 European countries, which are simultaneously represented in selected international and European ratings of competitiveness evaluation. Dominant trends in cross-sectorial research related to the theory of innovation financing and the development of the main tools for the implementation of the financial policy of innovation development providing (tax, monetary, budget and investment) are identified due to bibliometric analysis using VOSViewer software. It is proved that the theory of financial policy of providing the innovation development is at the stage of its formation (about 50 % of the total number of publications for 1935–2019 have been published in the last 5 years). According to the results of the analysis of the frequency of key phrases using in scientific papers reviewed by the scientometric base Scopus, clustering of research areas depending on their connection with theories of financial policy of providing the innovation development and tax, budget, investment and monetary instruments of its realization was made. The scientific and methodological approach to substantiate the impact of the structure of financing R&D expenditures on the dynamics of economic growth (GDP growth per capita) is designed based on data for Ukraine and 11 of its closest neighbors. The duration of time lags, through which this impact becomes statistically significant, is determined. It is empirically confirmed that a 1 % increase in the share of government sector-funded R&D expenditures leads to a decrease in annual GDP growth per capita by an average of 0.15 % (excluding time), business sector – to the increase by 0.13 % with a time lag of 2 years, thanks to foreign sources – to the increase by 0.1 % (without time lag); higher education sector – to the decrease by 0.78 % (without time lag). It is substantiated that the state should reduce the share of the direct investment in innovation, focusing on effective legislation, motivating the business sector and foreign investors to increase investment in R&D to stimulate economic growth. The validity of hypotheses about the impact of the characteristics of financial policy on the effectiveness of the country's innovation development is put forward and empirically tested in 36 European countries according to data of the European Innovation Scoreboard, Global Innovation Index and Global Competitiveness Index. The positive and statistically significant impact is proved and formalized for the total gross expenditure on R&D and its share financed by business and public sectors, simplification of venture financing and increasing of market capitalization. At the same time, the hypotheses about the positive impact of lending on innovation and the availability of credit mechanisms, the existence of a guarantee system for the protection of minority investors, the growth of foreign investment in innovation and foreign capital in the economy as a whole are unconfirmed or partially confirmed. The structural links between tax, budget and investment instruments for the implementation of the financial policy of providing innovation development and indicators of innovation / investment development of the country are estimated. Based on the application of correlation analysis using Pearson and Spearman coefficients, Shapiro-Wilk and Granger tests, the direction, significance and nature of the impact of tax and investment incentives for R&D on the share of the business sector in the structure of R&D expenditures, the share of investment in GDP country and in the corporate sector in particular, and net international investment position are determined in 13 European countries for 2007–2017, taking into account time lags from 0 to 3 years. It is justified that the highest priority should be given to the establishment of tax incentives for R&D (their impact on the studied macro indicators in most countries is direct and manifests itself in the shortest possible time), the second priority should be given to setting hidden rates of business tax subsidies for R&D, and direct public financial support is inefficient. With the help of regression analysis tools, lag models of the impact of R&D tax incentives on the studied macroindicators in Belgium, Denmark, the Netherlands and the Czech Republic, where this impact is most significant, are built. The impact of monetary policy instruments on the dynamics of financing innovation development is investigated by means of dynamic and correlationregression analysis of monetary policy instruments in Ukraine and 12 European countries for 2009–2019, based on the construction of a linear regression model of panel data estimation. It is empirically confirmed that a 1 % increase in the discount rate leads to a decrease in the share of R&D expenditures in the country's GDP by an average of 0.04 % (excluding time) (in Ukraine – to the decrease by 0.009 % with a time lag of 1 year), a 1 % increase in real interest rate – to the decrease by 0.02 % (without time lag) (in Ukraine – to the increase by 0.004 % with lag in 1 year), a 1 % increase in the ratio of "broad money" to total reserves – to increase by 0.11 % (without time lag) (in Ukraine – to decrease by 0.03 % without time lag), 1% increase in the ratio of liquid reserves to bank assets – to increase by 0.007 % (without time lag) (in Ukraine – to decrease by 0.03 % with a lag of 2 years). It is proved that in Ukraine monetary instruments don’t fully perform regulatory function in the context of R&D stimulation.

Мета роботи – дослідження основних проблем формування власних, позикових та залучених джерел фінансових ресурсів підприємств, обґрунтування концепції та розробка методичних підходів до формування оптимальної фінансової структури капіталу в системі керування вартістю компаній на сучасному етапі економічного розвитку. Об’єкт дослідження – процес формування джерел фінансування діяльності підприємств з метою досягнення оптимального співвідношення власних, позикових та залучених джерел фінансування. Предмет дослідження – фінансові відносини, що виникають в процесі визначення та формування оптимальної структури капіталу організації на сучасному етапі розвитку економіки країни. Методи, які використовувалися в процесі дослідження та обробки матеріалів: структурний аналіз, факторний, горизонтальний, коефіцієнтний аналіз, метод критичного аналізу наукової літератури та математичний методи. У першому розділі роботи наведена економічна сутність капіталу підприємства, його складові та структурні елементи; визначені функції та механізм управління капіталом; розглянуті основні теорії структури капіталу та наведена сутність процесу оптимізації капіталу підприємства. У другому розділі роботи визначені методичні підходи до визначення оптимальної структури капіталу підприємства; узагальнені та систематизовані фактори, що мають безпосередній вплив на процес оптимізації; розглянуті критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом підприємства. У третьому розділі розглянута та проаналізована динаміка та структура капіталу підприємства за аналізований період; визначений рівень фінансового потенціалу та проаналізовано ефективність його використання; запропоновані шляхи оптимізації фінансової структури досліджуваного підприємства.

Спираючись на попередні дослідження автором було сформовано алгоритм вивчення оптимальної структури джерел фінансування, де поетапно розглянуто основні завдання процесу оптимізації портфеля джерел фінансування. Слід наголосити, що процес оптимізації фінансових ресурсівнеобхідно вести паралельно з оптимізацією самої інноваційної пропозиції. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/18704

У кваліфікаційній (магістерській) роботі висвітлено основні причини погіршення стану здоров’я населення в Україні, які узагальнено та сформовано на основі досвіду і результатів апробації досліджень вітчизняних та деяких закордонних науковців/медичних установ, особливостей законодавства, статисти медичних показників. Проаналізовано становлення системи охорони здоров’я України та проведено її порівняльний аналіз з організацією надання медичної допомоги в країнах ЕЕС. Схарактеризовано сучасний стан та особливості функціонування первинної ланки системи охорони здоров'я України, висвітлено її проблеми та недоліки на прикладі Степанівської АЗПСМ враховуючи виклики нової системи реформування. Аргументовано шляхи підвищення ефективності діяльності, лікування, фінансування, управління охороною здоров'я, управління відносинами з клієнтами, виявлення шахрайства та зловживання на рівні первинної медичної допомоги. Розроблено систему реструктуризації та оптимізації діяльності Степанівської АЗПСМ та визначено етапи її впровадження.
В квалификационной (магистерской) работе отражены основные причины ухудшения состояния здоровья населения в Украине, которые обобщены и сформированы на основе опыта и результатов апробации исследований отечественных и некоторых зарубежных ученых/медицинских учреждений, особенностей законодательства, статистики медицинских показателей. Проанализировано становление системы здравоохранения Украины и проведен ее сравнительный анализ с организацией медицинской помощи в странах ЕЭС. Охарактеризованы современное состояние и особенности функционирования первичного звена системы здравоохранения Украины, отражены ее проблемы и недостатки на примере Степановской АЗПСМ, учитывая вызовы новой системы реформирования. Аргументированы пути повышения эффективности деятельности, лечения, финансирования, управления здравоохранением, управления отношениями с клиентами, выявления мошенничества и злоупотребления на уровне первичной медицинской помощи. Разработана система реструктуризации и оптимизации деятельности Степановской АЗПСМ и определены этапы ее внедрения.
In the qualification (master's) work highlights the main causes of deteriorating health in Ukraine, which are summarized and formed on the basis of experience and test results of domestic and some foreign scientists / medical institutions, legislation, statistics of medical indicators. The formation of the health care system of Ukraine is analyzed and its comparative analysis with the organization of medical care in the EEC countries is carried out. The current state and peculiarities of the functioning of the primary level of the health care system of Ukraine are characterized, its problems and shortcomings are highlighted on the example of Stepanivska outpatient clinic of general practice of family medicine taking into account the challenges of the new reform system. Ways to increase efficiency, treatment, financing, health care management, customer relationship management, fraud detection and abuse at the primary care level are argued. The system of restructuring and optimization of Stepanivska outpatient clinic of general practice of family medicine has been developed and the stages of its implementation have been determined.

Коваленко К. С. Оптимізація структури джерел фінансування ТОВ «СТАТУС ПЛЮС» як передумова фінансової безпеки підприємства : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 073 "Менеджмент" / наук. керівник О. В. Іващенко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.
UA : Кваліфікаційна робота: 101 с., 11 рис., 30 табл., 2 додатки, 76 джерел. Об’єктом дослідження є процес управління джерелами фінансування діяльності підприємства ТОВ «СТАТУС ПЛЮС». Метою кваліфікаційної роботи є розвиток теоретичних і методичних положень управління фінансовими ресурсами підприємства, а також розробка рекомендацій щодо оптимізації структури джерел фінансування діяльності підприємства ТОВ «СТАТУС ПЛЮС». Завдання: дослідити сутність фінансових ресурсі в системі фінансової безпеки підприємства; розглянути особливості управління джерелами фінансування підприємства; розглянути методичні підходи до аналізу ефективності використання фінансових ресурсів підприємства; здійснити аналіз ефективності формування та використання фінансових ресурсів ТОВ «СТАТУС ПЛЮС»; розробити рекомендації щодо удосконалення системи управління джерелами фінансування діяльності підприємства. Методи досліджень: теоретичного узагальнення, логічні й емпіричні, системного аналізу, статистичного аналізу, табличний та графічний. Одержані результати та їх новизна: вдосконалено методику оцінювання контрагента (покупця) яка передбачає необхідність враховувати не тільки фактичний одномоментний прибуток, який одержаний від реалізації товару, але і перспективність взаємин, спрямованих на збільшення прибутку майбутніх періодів, імідж підприємства, його позиціонування на ринку. Практичне значення одержаних результатів і висновків полягає у тому, що сформульовані у роботі теоретичні та практичні узагальнення можуть використовуватися при розробці системи оцінки ефективності управління фінансовим забезпеченням діяльності підприємства
EN : Qualifying work: 101 pp., 11 fig., 30 tab., 2 annex, 76 references. The object of the research is the process of managing the sources of financing the activity of the company STATUS PLUS. The purpose of qualification work is the development of theoretical and methodological provisions for managing the financial resources of the enterprise, as well as the development of recommendations for optimizing the structure of sources of financing the activities of the company «STATUS PLUS». Objective: To investigate the nature of financial resources in the financial security of the enterprise; consider the features of managing the sources of financing the enterprise; to consider methodical approaches to the analysis of efficiency of use of financial resources of the enterprise; to analyze the efficiency of formation and use of financial resources LLC «STATUS PLUS»; to develop recommendations for improvement of the system of management of sources of financing of activity of the enterprise. The methodological basis of this study is the dialectical method of knowledge of economic phenomena, the position of economic theory in financial management, modern management theory. During the study logical and empirical methods of knowledge of mechanisms and forms of financial management were widely used, as well as methods of comparative, statistical analysis, graphoanalytical methods of reflection of research results. The priority of using one or another method was determined by the specific task and the goal. The results and their novelty: the method of evaluation of the counterparty (buyer) is improved, which implies the need to take into account not only the actual one-time profit received from the sale of the goods, but also the prospect of relations aimed at increasing profit of future periods, the image of the enterprise, its positioning on the market. The practical significance of the obtained results and conclusions is that the theoretical and practical generalizations formulated in the work can be used in the development of a system for evaluating the efficiency of financial management of an enterprise

Заробітна плата виступає ключовим джерелом доходів громадян, основою їх фінансової стабільності та забезпечення необхідного рівня благополуччя. Відтак, закономірно, що будь-які процеси, які впливають на оплату праці, особливо в частині її зменшення, формують потребу негайного прийняття заходів по відновленню усталених балансів. Карантин, запроваджений по всьому світу через поширення коронавірусної інфекції COVID-19 став значним ударом по економіці не лише України, а й усіх країн світу. Відтак, на законодавчому рівні започаткувався процес внесення змін у порядок оплати працівників для формування стабільного джерела фінансування їхніх життєвих потреб, а також підтримки роботодавців для захисту їх від закриття діяльності. З метою встановлення особливостей нарахування та обліку заробітної плати та пов’язаних з нею виплат в умовах карантину нами встановлено сутність та складові заробітної плати. Визначено, що на час карантину із структури заробітної плати виключаються додаткові та заохочувальні виплати. Досліджено варіанти оплати праці працівникам у разі прийняття рішення роботодавцями про продовження діяльності в умовах карантину, а саме: введення простою із оплатою 2/3 тарифної ставки працівника, переведення працівників у відпустку без збереження заробітної плати, на неповний робочий час або на віддалену (надомну) роботу. Встановлено особливості нарахування та обліку заробітної плати в кожному із описаних варіантів. Проаналізовано вплив карантинних обмежень на рівень безробіття, середню та мінімальну заробітну плату, а також середню заробітну плату в розрізі галузей економіки.

Результатом дослідження є методичне забезпечення комплексної оцінки домінант ІІП на засадах сталого розвитку. Виокремлено п’ять домінант ІІП, а саме: (1) достатнє інвестиційне забезпечення раціонального природокористування національної економіки; (2) інвестиційне забезпечення наукових досліджень та інновацій за напрямом сталого розвитку; (3) відновлення, стале використання та охорона складників природно-ресурсного потенціалу національної економіки; (4) зниження екодеструктивного впливу соціально-економічної системи на стан навколишнього природного середовища; (5) підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Кожна домінанта потребує введення відповідних їй оціночних індикаторів. Авторами розширено систему національних індикаторів сталого розвитку в межах ЦСР. У пропоновану систему індикаторів інтегровано європейські та авторські економіко-екологічні показники, орієнтовані на поглиблену оцінку інвестиційного та природно-ресурсного потенціалу у видовому і структурно-секторальному вимірах, взаємозв’язку інвестиційного та екологічного складників природокористування. На підставі результатів комплексної оцінки визначено складники домінант ІІП та завдання з найнижчим ступенем впровадження, а саме: Домінанти 1 і 2, завдання підвищення енергоефективності Домінанти 3, завдання зниження відходоємності Домінанти 4, завдання покращення стану здоров’я населення Домінанти 5. Обґрунтовано головні напрями та шляхи підвищення ступеню впровадження домінант ІІП, зокрема: (1) зростання державних видатків на НДР та інновації за напрямом «Енергетика та енергоефективність», «Раціональне природокористування», поновлення фінансування «Наук про життя» в аспекті інноваційного розвитку медицини; (2) стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження енергозберігаючих технологій, екологічно чистих виробництв та екоінновацій шляхом зниження ставки екологічного податку; (3) створення сприятливого інституційного середовища для розширеного відтворення лісів та сталого розвитку лісового господарства; (4) стимулювання вітчизняних інвесторів до екологічно орієнтованих капіталовкладень у сфері поводження з відходами; (5) розвиток міжсекторального партнерства для впровадження домінант ІІП. Пропонується впровадження селективного підходу у формування державної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіонів, спираючись на ідентифіковані Домінанти, виділені згідно з координатами Цілей сталого розвитку.

У роботі досліджуються категорії «пенсія», «пенсійне забезпечення», «пенсіонер», «пенсійна система». Розглядається історія пенсії та її зміни із розвитком держав, а також, як при цьому змінювалася й ідеологія пенсії. Досліджуються різні підходи науковців щодо визначення понять «пенсія» і «пенсійне забезпечення» та розглядаються відмінні ознаки пенсійного забезпечення (пенсійне законодавство, що встановлює коло забезпечуваних осіб, які мають право на певні види пенсій; джерела фінансування певних видів пенсій; умови пенсійного забезпечення; розміри видів пенсійного забезпечення; органи управління пенсійного забезпечення). Аналізується пенсійна система, яка є відкритою і постійно перебуває під впливом різних зовнішніх чинників, а саме: політичних, демографічних, макро та мікроекономічних, соціальних, трудових, пенсійних. Розглядаються національні моделі пенсійного забезпечення: за особливостями формування фінансових ресурсів (солідарна та накопичувальна система); за структурною побудовою (державне та недержавне пенсійне забезпечення); за стратегіями (солідарна, накопичувальна та змішана стратегія пенсійного забезпечення). Розглядається сучасна пенсійна система України, яка містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. Акцентується увагу на те, що сьогодні в Україні функціонують лише перший і третій рівні. Проте, третій рівень (недержавне пенсійне забезпечення) не є ефективним і не користується довірою громадян України. Автори висловлюють свою думку з приводу того, що є причинами цієї недовіри та, що необхідно зробити для того, аби сприяти розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, за яких умов українці зможуть масово та добровільно користуватись НПФ, забезпечуючи собі гідні умови життя у періоді набуття статусу пенсіонер України.