To see the other types of publications on this topic, follow the link: Структурний підхід.
Journal articles on the topic 'Структурний підхід'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Структурний підхід.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Михнюк, Сергій. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ". Social Work and Education 8, № 1 (2021): 66–76. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.21.1.5.
Full textAbstract:
У статті спроєктовано систему критеріїв, показників, рівнів вимірювання результативності процесу підготовки соціальних працівників до педагогічної взаємодії та визначено шкалу для подальшої емпіричної роботи. Доведено, що у процесі проєктування критеріїв і показників дослідження учені послуговуються теоретично обґрунтованою структурою досліджуваного процесу (діяльнісно-структурний підхід) або результату (результативно-структурний підхід) залежно від наукових інтересів і предмету пізнання. Відповідно до структури готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії охарактеризовано особистісно-мотиваційний, змістово-когнітивний, діяльнісно-комунікативний, оцінно-рефлексивний критерії її вимірювання та відповідні показники. Описано авторську методику оцінювання рівня сформованості як окремих структурних компонентів готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії, так і загальний рівень готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії у процесі вивчення фахових дисциплін. Охарактеризовано високий, середній, низький рівні готовності.
2
Лукашов, Олександр. "Методологія дослідження соціальної відповідальності особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(61) 2023 (2023): 123–42. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2023-61-2-123-142.
Full textAbstract:
У статті репрезентовано специфіку вивчення соціальної відповідальності особистості крізь призму методологічних підходів: системно-структурного, системного, діяльнісного, аксіологічного, субʼєктного,діалектичного, сутнісно-змістовного, історичного. Показано, що системно-структурний підхід, за своєю методологічною основою, базується на виділенні стійкої структури, сукупності правил і відносин всередині обʼєкта, що вивчається. У межах цього підходу запропонована структура соціальної відповідальності передбачає дві підсистеми відносин: ретроспективні та перспективні. У структурі ретроспективних відносин лежать відносини, в яких людина відповідає за свої вчинки. Друга підсистема передбачає взаємозвʼязок між окремими субʼєктами соціальної дії. Наголошується, що системний підхід вивчає явище як систему, виявляє механізми, що забезпечують його функціонування, виявляє типи внутрішніх та зовнішніх звʼязків. Діяльнісний підхід дозволяє виявити у структурі феномену соціальної відповідальності ключові системоутворюючі компоненти. При цьому розглядаються різноманітні форми прояву соціальної відповідальності у сукупності. Діяльнісний підхід дозволяє провести оцінку та охарактеризувати соціальну відповідальність з позиції наслідків дій особистості (позитивних чи негативних), а також розглянути безліч факторів та оцінку суспільством виконаного вчинку (схвалення чи осуд). У межах аксіологічного підходу рівень соціальної відповідальності корелює з рівнем розвитку культури та системою цінностей як самої особистості, так і суспільства загалом. У межах субʼєктного підходу розглядається весь комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на рівень сформованості соціальної відповідальності особистості. Ключовими категоріями аналізу соціальної відповідальності з позиції діалектичного підходу виступають категорії свободи та необхідності, які представлені філософської основою розкриття її сутності, розвитку, місця та ролі у зниженні соціальної напруженості в сучасному суспільстві. Соціальна відповідальність являє собою й особливу історичну соціальну реальність, що має свої просторово-часові координати, тобто феномен, який розглядається, – явище історичне. Соціальна відповідальність характеризує певний етап прогресивного розвитку суспільства, що зумовлює застосування історичного підходу. Використання сутнісно-змістовного підходу, у свою чергу, дозволяє всебічно, системно, історично, з позиції діяльнісної сутності відповідальності, розкрити зміст соціально-відповідальних відносин. Спираючись на зазначені методологічні підходи, узагальнено, що соціальна відповідальність – це явище, яке виражається в діяльності та ґрунтується на вимогах суспільства і оцінюється суспільством; є елементом соціальної структури особистості та інтегрує соціальні та психологічні компоненти. Соціальна відповідальність особистості є складною системою, що спирається на базові вимоги державної політики, вплив громадянського суспільства та соціальних мікрогруп. Ключові слова: особистість, соціальна відповідальність, методологічні основи дослідження, системно-структурний, системний, діяльнісний, аксіологічний, субʼєктний, діалектичний, сутнісно-змістовний, історичний підходи.
3
Максименко, Ж. В. "СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.3.
Full textAbstract:
У статті розглянуто парадигму оцінювання інтелектуального капіталу. Досліджено гносеологію інтелектуального капіталу. Систематизовано дослідницькі підходи науковців до структурних компонентів інтелектуального капіталу. Обґрунтовано систему показників структурного підходу до оцінювання інтелектуального капіталу. Узагальнено структурні компоненти та методологію оцінювання інтелектуального капіталу на державному рівні управління. Розглянуто формування інтелектуального капіталу на різних рівнях людського розвитку. Досліджено готовність національної економіки на основі Індексу економіки знань до інноваційної моделі розвитку. Обґрунтовано значення основних структурних компонентів програми «Знання задля розвитку». Автором запропоновано алгоритм методики SC-оцінювання інтелектуального капіталу за структурного підходу.
4
Кияниця, Є. О. "Імідж організацій соціокультурної сфери: структурний підхід". Вісник Харківської державної академії культури, Вип. 44 (2014): 78–85.
Find full text
5
Воскобойник, В. О., Ю. В. Савченко, Л. М. Карпуков, О. А. Паршина та Д. І. Прокопович-Ткаченко. "ОЦІНКА СТАНУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕКСПЕРТНИХ СИСТЕМ". Systems and Technologies 67, № 1 (2024): 72–79. http://dx.doi.org/10.32782/2521-6643-2024-1-67.11.
Full textAbstract:
Розглянуті в статті проблеми пов'язані із забезпеченням кібербезпеки інформації та заданих показників ефективності та надійності проєктованих програмних комплексів для інформаційних систем за рахунок структурного підходу до основних етапів життєвого циклу програмного забезпечення. Актуальність даного класу програмного забезпечення визначається широким розповсюдженням таких систем. Відмінними рисами сучасного комплексу програм для інформаційних систем є їх велика інформаційна та логічна складність, значні обсяги програм, робота в умовах обмеженої кількості обчислювальних ресурсів при високих вимогах до ефективності та надійності їх функціонування, а також яскраво виражений виробничо-технічний характер програмних засобів на всіх етапах життєвого циклу. Основною проблемою, пов'язаною зі створенням складних програмних систем, є підвищення надійності програм. Одним з перспективних шляхів вирішення проблеми є реалізація детально регламентованого технологічного процесу. При цьому необхідний рівень регламентації досягається в результаті структурного підходу до забезпечення надійності на різних етапах життя програмного забезпечення. Серед відомих шляхів підвищення надійності ПЗ в даній статті особлива увага приділяється прогресивним методам створення програм та широкому використанню засобів автоматизації, оскільки розглянута технологія та її інструментальна підтримка ґрунтується на структурному підході до розробки ПЗ. Показано роль та вплив відповідних структурних методів на характеристики надійності ПЗ. В цілому структурний підхід дозволяє підвищити ефективність роботи з програмним забезпеченням на основі реалізації трьох положень: впорядкування та уніфікації структурної побудови програмного комплексу; впорядкування робіт з усунення помилок; створення умов для ефективного застосування технології програмування на основі відставання програмного забезпечення використовуючи мову Асемблер.
6
Жуйcюе, Чжао, Валентина Водяна, Людмила Щур, Анатолій Баньковський, Ірина Машталер та Тетяна Солонинка. "ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ: СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД". Молодь і ринок, № 10/218 (1 січня 2024): 117–23. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.293313.
Full textAbstract:
У статті пропоновано інноваційну ідею інтеграції хореографічного мистецтва до освітньо-професійних програм здобувачів спеціальності 014 “Середня освіта” за всіма предметними спеціалізаціями – через введення нової навчальної дисципліни “Естетика танцю”. Надано комплексне обґрунтування цієї ідеї у межах системно-структурного підходу. Розглянуто роль хореографічного мистецтва в професійній підготовці майбутніх вчителів та презентовано структурний підхід до впровадження хореографії до навчальних програм для ефективного розвитку естетичної компетентності здобувачів вищої педагогічної освіти.
7
Полупан, Олена Вікторівна, Галина Миколаївна Подус та Іван Федорович Омеляненко. "Сучасний підхід до викладання курсу «Загальна фізика» у ЗВО". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 3 (2015): 129–35. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.993.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні підходи до викладання фізики за допомогою комп’ютерних технологій.
 Мета: зробити вивчення фізики у ВНЗ динамічним, інтенсивним, економічним, зробити навчання таким, щоб допомогти студенту сформувати цілісну картину фізики.
 Завдання: 1) особливості викладання фізики у ЗВО; 2) інноваційний підхід до проведення занять з фізики у ЗВО.
 Об’єкт дослідження: процес підготовки майбутніх фахівців.
 Предмет дослідження: теорія і практика навчання основам фізики.
 Методи дослідження: класифікація, систематизація, системно-структурний аналіз.
 Результати: показано використання компетентнісного підходу при викладанні дисципліни «Загальна фізика», можливості підвищення якості фізичної освіти.
 Висновки: в результаті застосування розробленого методу узгодженого проведення занять з розв’язанням задач і лабораторних робіт на основі підходу до навчання як до послідовності навчальних моделей наукових досліджень підвищилася якість знань, умінь і навичок при розв’язанні задач і при виконанні лабораторних робіт.
8
Глембоцька, Лариса Євгеніївна, Наталія Олександрівна Балицька, Петро Петрович Мельничук, Олександр Леонідович Мельник та Георгій Миколайович Виговський. "Системно-структурний підхід до удосконалення конструкцій різальних інструментів". Технічна інженерія, № 2(92) (8 грудня 2023): 60–66. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2023-2(92)-60-66.
Full textAbstract:
Проведено системний аналіз, який полягає в дослідженні різального інструмента, його елементів та взаємозв’язків між ними. Здійснено поелементний аналіз умов роботи торцевих фрез, де такі складові, як корпусна частина, хвостова частина, різальні ножі та їх розташування, розглядаються як одна система. Зокрема, надсистемою є технологічна система (верстат, пристосування, заготовка, інструмент), на яку впливають різні чинники – активні, проміжні діючі, реактивні та похідні. Для проведення аналізу було обрано стандартні торцеві фрези з круглими пластинами, які знаходять широке застосування в обробці різанням. Визначено та проаналізовано вплив окремо кожного елемента стандартної торцевої фрези на виникнення несприятливих умов різання. На основі цього аналізу запропоновано структурне удосконалення конструкцій торцевих фрез, в результаті якого було розроблено концепції щодо розробки нових конструкцій фрез з круглими пластинами за такими напрямами: підвищення стійкості інструмента, точності та продуктивності обробки, покращення якості поверхневого шару обробленої поверхні деталі. Структурний підхід складається з напрямів структурного удосконалення та основних елементів цих напрямів, із запропонованих доцільних змін технічних характеристик та їх теоретичного обґрунтування, з розробки технічних рішень та їх реалізації, можливих геометричних параметрів торцевих фрез. У результаті системно-структурного підходу до удосконалення конструкцій торцевих фрез розроблено декілька варіантів конструкцій для важкооброблюваних матеріалів.
9
Онуфрієнко, О. В. "Структурний підхід до функціональної діяльності держави: перспективи вдосконалення". Держава та регіони. Право, № 1 (2008): 18–22.
Find full text
10
Сізова, Н. С., та Г. О. Білозерська. "СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА СТРУКТУРНИЙ МЕТОД ЯК ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ХОРОВОЇ КУЛЬТУРИ". Наукові записки, № 151 (28 жовтня 2021): 176–84. http://dx.doi.org/10.31392/nz-npu-151.2021.20.
Full textAbstract:
У статті розглянуті основні теоретико-методологічні засади дослідження регіональної хорової культури. Зазначено, що ґрунтовне дослідження музичної культури будь-якого регіону потребує розробки методологічної бази, яка надає можливість виявити основні закономірності розвитку культури регіону, його специфіку та особливості. На основі наукових положень про трирівневу структуру мистецтвознавчої методології зазначається об’єктивність застосування методу в рамках комплексного дослідження регіонального хорового мистецтва. Виявлено, що системний підхід та структурний метод у сполученні з історичними дослідженнями дають змогу ґрунтовно досліджувати музичну культуру певного краю, а також аналізувати її складові, враховуючи специфіку регіону. Використання системного підходу обумовлюється тим, що сучасна наука розглядає музичну культуру як комплексне явище, при дослідженні якого слід охопити значне коло проблем.
 Спираючись на основні субсистеми, такі як сукупність музичних цінностей регіону, їх збереження та відтворення, окремі суб’єкти культури та соціальні інститути, можна виявити цілісний образ музичної культури регіону, що досліджується.
 Дослідження хорової культури певного регіону потребує ще й застосування принципів комплексно-інтеграційного підходу, який дозволяє усвідомити особливості взаємозв’язку і взаємовпливу різноманітних явищ у мистецькому житті в їх проекцію безпосередньо на хорове музикування. Комплексно-інтеграційний підхід поєднує у собі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема культурологічний, мистецтвознавчий, системний і міждисциплінарний. Комплексне використання цих методів формує погляд на хорове мистецтво в різноманітних його проявах як соціокультурний феномен, що функціонує в якості підсистеми культури регіону і хорової культури нації.
11
Makedon, Viacheslav V. "Розвиток системи стратегічного менеджменту міжнародних компаній на засадах крос-функціонального підходу". European Journal of Management Issues 31, № 3 (2023): 177–88. http://dx.doi.org/10.15421/192315.
Full textAbstract:
Мета роботи: Дослідження та створення ефективних методів вдосконалення стратегічного менеджменту з метою розвитку міжнародних компаній на основі впровадження крос-функціонального підходу.
 Дизайн / Метод / Підхід дослідження: Використано процесний підхід, структурний аналіз, квантитативний аналіз, діалектичний, абстрактно-логічний метод пізнання, факторний, порівняльний підходи, методи емпіричного узагальнення, інтегральної оцінки, стратегічного аналізу, а також прийоми матричної та графічної візуалізації статистичних даних.
 Результати дослідження: Розроблено концептуальні положення стратегічного менеджменту щодо розвитку ринкової діяльності міжнародних компаній, які враховують специфіку реалізації функцій стратегічного планування, що базуються на результатах структурування проблем науково-технологічного розвитку з урахуванням основних положень корпоративного управління, що розкривають вимоги до процесу стратегічного менеджменту при прийнятті ефективних управлінських рішень у середовищі міжнародних компаній. Розроблено методичний підхід щодо оцінки системи стратегічного менеджменту розвитку міжнародних компаній, що базується на оцінці елементів, що входять до її складу, що відрізняється визначенням інтегрального показника стратегічного планування в залежності від величини займаної площі на оціночній матриці, що враховує сукупність ресурсів, що використовуються компанією для освоєння або утримання міжнародних ринків.
 Запропоновано підхід до формування проектної команди, що здійснює стратегічне планування розвитку міжнародної компанії, що базується на реалізації принципу крос-функціональності, що дозволяє врахувати мотиваційні та демотиваційні фактори, що впливають на розвиток членів проектної групи та здійснювати поточне регулювання команди врахуванням міжфункціональної взаємодії її членів при реалізації окремих компетенцій застосування в компанії системного підходу в корпоративному менеджменті.
 Теоретична цінність дослідження: Теоретична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні положень, що актуалізують методичні підходи реалізації стратегій міжнародних компаній з урахуванням їх галузевої належності, про застосування специфічних методів та інструментів стратегічного менеджменту, моделювання вибору пріоритетних напрямків ринкового розвитку.
 Практична цінність дослідження: Практичне значення дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації можуть бути використані міжнародними компаніями під час удосконалення системного забезпечення системи стратегічного менеджменту, а також практичного застосування обґрунтованих положень для розвитку ринкової присутності і ведення конкурентної боротьби.
 Оригінальність / Цінність дослідження: Сформовано адаптивну систему стратегічного менеджменту розвитку міжнародних компаній на засадах крос-функціонального підходу, що відрізняється структурною композицією (керуюча, керована, забезпечуюча підсистеми), що враховує вплив вхідних факторів внутрішнього середовища, націлена на отримання ефективних стратегічних рішень у галузі визначення пріоритетних напрямків корпоративного розвитку.
 Обмеження дослідження / Майбутні дослідження: Отримані в ході дослідження висновки та результати суттєво розвивають теоретичний апарат дослідження системи стратегічного менеджменту міжнародних компаній та можуть бути використані під час проведення подальших розробок з проблем удосконалення стратегічного процесу в міжнародному корпоративному секторі.
 Тип статті: Концептуальний
12
Іванова, О. А., та Д. О. Полупан. "ПОБУДОВА КОМПЛЕКСНОЇ СТРАТЕГІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА ПОЛІСИСТЕМНОЇ КРИЗИ". ВЧЕНІ ЗАПИСКИ Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» XXXI (28 квітня 2025): 222–28. https://doi.org/10.5281/zenodo.15430538.
Full textAbstract:
У статті досліджено концепцію організаційної та побудови комплексноїстратегії функціонування підприємств в умовах невизначеності таполісистемної кризи. Виділено напрямки підвищення можливості реалізаціїстратегії комплексного підходу до функціонування підприємств в сучаснихумовах, як ключові фактори забезпечення конкурентоспроможності тастійкості сучасних підприємств. Метою дослідження є аналіз підходів дорозуміння системи чинників та визначення шляхів пошуку балансу міжздійсненням стратегії (розробкою проривних інновацій) та експлуатацією(розвитком поліпшувальних інновацій) на вітчизняних підприємствах.Розглянуто основні підходи до розуміння ризиків в сучасних умовахгосподарювання, включно з балансом між дослідною та експлуатаційноюдіяльністю компаній. Проаналізовано теоретичні засади організаційноїструктури розвитку підприємств. Окрему увагу приділено питаннямпрактичної реалізації різних стратегій в сучасному бізнес-середовищі. Виділеноосновні підходи до її впровадження: послідовний, структурний, контекс-туальний і міжорганізаційний. Визначено ключові напрямки досліджень тасучасної інформації, яка характеризує інноваційно-інвестиційну діяльністьта загальну ситуацію в умовах війни.. Стаття містить висновки щодостратегічної важливості комплексного підходу для компаній, що прагнутьадаптуватися до динамічного ринкового середовища, а також рекомендаціїщодо її ефективного впровадження в практику управління.Ключові слова: стратегія, комплексний підхід, інвестиційна діяльність,дослідження, ризики, криза.
13
ГОЛОВЕЙ, Вікторія, та Микола ЦАПЯК. "КОМУНІКАТИВНА ПРИРОДА ТАНЦЮ: СЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ". Fine Art and Culture Studies, № 2 (13 червня 2024): 121–28. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-2-16.
Full textAbstract:
У статті досліджується комунікативний потенціал танцю як культурного феномену. Танцювальна лексика експлікується як різновид невербальної мови, здатної виражати людські думки і почуття, символи і коди колективного несвідомого, культурну ідентичність, усі нюанси людських переживань подій навколишнього світу, у тому числі й травматичного досвіду війни. Мета статті – аналіз образно-пластичної комунікації в танці на основі структурно-семіотичного підходу. Методологія. Основним методологічним підходом в дослідженні комунікативної природи танцю став семіотичний аналіз. Також були використані структурний метод, системний підхід, метод термінологічного аналізу. Наукова новизна. Вперше визначені й проаналізовані основні елементи структури комунікативного процесу в танці на основі семіотичного підходу. Поглиблено експлікацію поняття «культурний код», на основі якого відбувається розшифровування значень хореографічного тексту, висвітлені особливості пластичного танцювального коду. Висновки. Невербальна знаково-символічна мова танцю, укорінена в архетипах традиційної культури, розвивалася під впливом світоглядних, соціокультурних, етнонаціональних чинників. Основними елементами знаково- комунікативної системи танцю є жести, міміка та пози тіла, які доповнюються семантикою костюма, танцювальних атрибутів. З певної послідовності жестів складається танцювальна фраза, яка не тільки виражає зміст, але й є основою танцювального художнього образу. Послідовна сукупність фраз складається в цілісний художній текст – хореографічну композицію, в якій репрезентується змістовне наповнення танцю в різноманітті його соціокультурних функцій. Виражальна мова танцю долає вербальні комунікативні бар’єри та сприяє налагодженню міжкультурного діалогу, транслюючи культурні значення і смисли в найбільш виразній і доступній для сприйняття й розуміння формі.
14
Попович, Оксана Михайлівна. "ПОТЕНЦІАЛ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 105 (22 квітня 2024): 64–68. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2024-105-9.
Full textAbstract:
Мета статті – теоретичне обґрунтування потенціалу акмеологічного підходу у формуванні професійного іміджу майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Для реалізації окресленої мети та уточнення сутності наукових дефініцій дослідження використано теоретичні методи – системно-структурний аналіз та систематизація філософських, психологічних і педагогічних праць. Результати. Розглянуто найбільш актуальні трактування вітчизняними науковцями понять «імідж», «професійний імідж» та «професійний імідж вихователя закладу дошкільної освіти». Імідж педагога розглянуто крізь призму феномену педагогічної майстерності і розкрито структурні компоненти, які здійснюють вагомий вплив на його формування. Обґрунтовано сутність акмеологічного підходу. Акцентовано увагу на тому, що акмеологічний підхід передбачає: цілісне вивчення людини в освітньому середовищі як особистості, індивідуальності та суб’єкта життєдіяльності; створення педагогічних умов для мотивації успіху, актуалізації потреби у досягненнях, прагнення до високих результатів, до творчості; організацію творчої діяльності; оцінку якості освіти з позицій саморозвитку та самовдосконалення педагога і вихованця; професіоналізм як вищий рівень практичної реалізації сутнісних сил людини у власній професійній діяльності та ін. Висновки. Професійний імідж вихователя – це спеціально створений візуально-аудіальний образ, який дає змогу проявляти найкращі особистісно-ділові якості. Характеристиками професійного іміджу майбутніх фахівців дошкільної освіти визначаємо професійну компетентність, педагогічну майстерність, рефлексію, імпровізацію та спілкування. Вагомим потенціалом у формуванні професійного іміджу володіє акмеологічний підхід, адже умовами, за яких цей процес відбувається ефективно, є: наявність фахових знань, умінь, навичок та відповідних особистісно-ділових якостей, готовність до здійснення творчої професійної діяльності в умовах закладу дошкільної освіти, володіння технологією самопрезентації, спрямованість на постійний саморозвиток та самовдосконалення.
15
Білозьоров, Є. В. "ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ОБ’ЄКТ ГНОСЕОЛОГІЇ ПРАВНИЧОЇ НАУКИ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 7–11. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.1.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття присвячена з’ясуванню стану дослідження вітчизняною правничою наукою діяльнісного підходу як теорії та засобу пізнання правових явищ. Висвітлюється проблематика діяльнісного підходу як елементу методології сучасного правознавства та здійснена класифікації наукових праць, об’єктом пізнання яких є діяльнісний підхід. Акцентується увага на тому, що розуміння права на основі положень нормативістського світогляду, за якого право сприймається лише як воля публічної влади, відображена у тексті законодавства, обумовлювало використання методів, спрямованих на з’ясування змісту правових явищ через дослідження юридичних приписів. Європейський вектор розвитку України та гармонізація національного законодавства з acquis communautaire є чинниками зміни методологічної парадигми сприйняття права. Наголошується, що використання діяльнісного підходу для дослідження правових явищ залишається недостатньо дослідженою тематикою; вітчизняні науковці переважно акцентують увагу на окремих аспектах використання діяльнісного підходу у царині права. Аналіз джерельної бази дослідження діяльнісного підходу як складової правознавства став підставою виокремлення двох груп джерел. Першу групу складають наукові роботи, об’єктом гносеології яких є діяльнісний підхід як структурний компонент сучасної правничої методології. Ця група наукових робіт поділяється на наступні підгрупи: джерела, у яких висвітлюється проблематика методології як засобу гносеології правових явищ; джерела, у яких висвітлюється проблематика безпосередньо діяльнісного підходу як складової частини методології. В науковій літературі наводяться як позитивні висловлювання щодо можливостей пізнання правових явищ методологічним інструментарієм, що ґрунтується на загальнонауковій парадигмі. Відсутній єдиний підхід щодо елементів методології сучасного правознавства. Другу групу входять наукові роботи, об’єктом гносеології яких є діяльнісний підхід як складова правознавства у контексті теорій розуміння права. Значна частина цих робіт присвячена комунікативній теорії права, основні положення і висновки якої можуть бути основою діяльнісного підходу до розуміння права. Резюмується, що природа правових явищ є фактором доцільності використання методологічного плюралізму та можливості застосування до пізнання права діяльнісного підходу. Окремі західні вчені, розглядаючи діяльність правників як джерело права, не акцентують увагу на положеннях діяльнісної теорії; діяльнісний підхід як засіб гносеології правових явищ є предметом уваги переважно вітчизняних науковців.
16
Божкова, В. В., Л. О. Сигида та С. П. Мірошніченко. "ПІДХОДИ ДО СИСТЕМАТИЗАЦІЇ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ РИЗИКАМИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 5 (05) (29 березня 2023): 128–33. http://dx.doi.org/10.32782/dees.5-20.
Full textAbstract:
Метою статті є удосконалення методологічного апарату промислових підприємств в частині розширення систематизації методів управління економічними ризиками. У дослідженні використані методи: логічний аналіз, структурний аналіз, порівняльний аналіз, узагальнення, систематизація. У статті проаналізовано особливості та умови застосування методів управління економічними ризиками, досліджено виокремлювані науковцями підходи до їх систематизації. Запропоновано авторський підхід до виокремлення нових ознак. Запропоновано за ознакою «За видами підходів» поділяти всі методи на «класичні» й «альтернативні». До класичних методів віднесені традиційні методи, які використовуються в управлінні ризиками. До альтернативних - віднесені неекономічні методи. Такий підхід дозволяє підвищити ефективність управління ризиками за рахунок використання специфічних засобів. Також запропоновано за ознакою «За проактивністю» поділяти всі методи на превентивні (проактивні) та наслідкові (непроактивні). До превентивних віднесено методи, які дозволяють знизити витрати на попередження (недопущення) ризиків ще на етапі їх визначення. До наслідкових віднесено методи, які спрямовані на мінімізацію або подолання наслідків впливу ризиків у разі їх настання. Такий поділ дозволяє уточнити управлінські заходи на різних етапах ризик-менеджменту. Представлено структурну схему систематизації методів управління економічними ризиками, яка містить авторські та запропоновані іншими науковцями класифікаційні ознаки. В цілому удосконалення систематизації методів управління економічними ризиками за запропонованими ознаками надає можливість поглибити розуміння їх сутності, формалізувати процес відбору та у підсумку зменшити негативний вплив ризиків на виробничо-збутову діяльність промислових підприємств.
17
Kratko, Olha, and Daryna Lazarets. "SUSTAINABLE DEVELOPMENT AND RATIONAL NATURE MANAGEMENT IN THE EDUCATIONAL PROCESS." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 52, no. 2 (2023): 222–28. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-2-52-222-228.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми формування сталого розвитку, екологічних знань, раціонального природокористування в учнів 10–11 класів. Розкрито концепції сталого розвитку та природокористування в школах старших класів, також описано основні методи вивчення цієї теми. Проаналізовано навчальний план для закладів середньої освіти, затверджений Міністерством освіти і науки України. Висвітлено практичний підхід до виховання молодого покоління, в основі якого лежать системно-структурний та екологічний підходи, що формує в школярів компетентне ставлення до навколишнього середовища, дає змогу зрозуміти всі процеси та явища, які відбуваються в ньому, і те, як вони впливають безпосередньо на здоров’я людини.
18
Козинцева, Тетяна, Андрій Синах та Ірина Дулебова. "Інноваційний потенціал сучасних культурних стратегій: український контекст". Socio-Cultural Management Journal 4, № 1 (2021): 34–56. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235687.
Full textAbstract:
Вступ. Креативні і культурні індустрії внесли значні корективи в сучасні світові економічні процеси, що провокує підвищений інтерес до культурної сфери в цілому і до культурної стратегії зокрема. Мета і методи. Мета статті – виявити інноваційний потенціал культури в сучасних умовах і способи його реалізації через культурні стратегії та креативні індустрії як у загальнолюдському, так і в українському контексті. Методологічною основою дослідження є системно-структурний метод, метод формально-логічного дослідження, аналіз, компаративістський метод, СМД-методологія, деконструктивістський підхід. Результати. Комплексний підхід до аналізу культури дозволяє розглядати її як відкритий простір мережевої взаємодії людей, етносів, націй, які є суб’єктами інновацій в економічній, політичній і культурній сферах. Розвиток культурної сфери презентовано через формування вертикально-горизонтальних взаємодій між культурною стратегією, культурною політикою і креативними індустріями. Висновки. Україна на сьогоднішній день переосмислює роль культури в цілому і культурної стратегії зокрема, зіткнувшись із проблемою формування цілісного україноорієнтованого простору. Новий підхід до структури культури включає в себе не інституції, а творців і споживачів культурного продукту, які ініціюють створення єдиного культурного простору. Це дозволяє виявити інноваційний потенціал культури та культурної стратегії. Інноваційна культурна стратегія України та її реалізація через культурну політику і креативні індустрії може слугувати як консолідації суспільства, так і вирішенню економічних проблем.
19
Злобенець, О. В. "ПРОГРАМНО-СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ У ВЕСЛУВАННІ АКАДЕМІЧНОМУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 травня 2025): 275–81. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2025-1-36.
Full textAbstract:
У статті представлено теоретико-методологічне обґрунтування програмного забезпечення стійкості спеціальної працездатності веслувальників академічного стилю. Зазначено, що ключовим чинником успішної змагальної діяльності є не просто розвиток окремих фізичних якостей, а забезпечення інтегрованого функціонального стану, здатного до стабільного підтримання потужності на різних етапах дистанції. Мета дослідження – обґрунтувати та розробити філософсько-методологічні засади програмного забезпечення стійкості спеціальної працездатності кваліфікованих спортсменів в академічному веслуванні на основі інтеграції сучасних підходів до функціонального забезпечення змагальної діяльності. Об’єкт дослідження – процес спеціальної фізичної підготовки спортсменів в академічному веслуванні. Предмет дослідження – філософські та методичні засади програмного забезпечення функціональної структури спеціальної працездатності веслувальників з урахуванням параметрів змагальної дистанції s механізмів компенсації втоми. Методи дослідження: теоретичний аналіз, аналіз спеціальної наукової літератури, системний підхід, порівняльний аналіз, емпіричне узагальнення. Результати дослідження. Змагальна дистанція 2000 м розглядається як структурно-фазований процес, що містить стартове пришвидшення, середній стаціонарний етап, фазу втоми та фінішне прискорення, кожен з яких має власні фізіологічні, ергометричні та енергетичні характеристики. У роботі систематизовано погляди сучасних дослідників на феномен «стійкого стану працездатності» як інтегрального показника функціональної готовності спортсмена. Проаналізовано механізми компенсації втоми, перехідні процеси між фазами дистанції, а також роль реактивних властивостей кардіореспіраторної системи в забезпеченні ефективності змагальної роботи. Обґрунтовано необхідність індивідуалізації тренувальних навантажень з урахуванням реакції провідних функціональних систем. Визначено два ключові напрями програмного вдосконалення підготовки: забезпечення цільової функціональної спрямованості навантажень та адаптація до фазної динаміки змагальної діяльності. Визначено методологічні орієнтири щодо впровадження програмного циклу «контроль – моделювання – програмування» як інтегративної моделі організації спеціальної підготовки. Запропоновані положення можуть бути покладені в основу розробки адаптивних тренувальних програм для спортсменів високої кваліфікації.
20
Удріс-Бородавко, Наталя Сергіївна. "СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ЯВИЩА ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ". Ukrainian Art Discourse, № 1 (31 березня 2025): 199–208. https://doi.org/10.32782/uad.2025.1.22.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення графічного дизайну як впливового явища в сучасному інформаційно-комунікативному просторі з позиції системності, поточнення його меж як системи та функцій. Методологія роботи згідно поставленої мети базується на застосуванні системного та проблемно-орієнтованого підходу до наукового вивчення графічного дизайну, зокрема системно-структурний і системно-функціональний аналіз. З’ясовано, що попри дискусії та постійну мобільність поняття, межу системи через види спроєктованих об’єктів можна визначити як сукупність айдентики (фірмовий стиль як її складова), друкованих книг всіх тематичних, жанрових і функціональних підвидів, періодичних видань, плакатів всіх видів, рекламної продукції, упаковок, шрифтів, інтерфейсів електронних книг, макетів для СММ. Постійні оновлення видів проєктних робіт не дозволяють однозначно визначити межі системи графічного дизайну, але говорять про те, що вона є самоорганізаційною і динамічною в своєму історичному розвитку. Показано, що основною характеристикою впливовості системи графічного дизайну є знаковість і трансляція сенсів. В результаті застосування системно-функціонального висвітлено особливості прояву графічного дизайну у зовнішньому просторі соціальних комунікацій, а саме уточнено сутність інформативної та комунікативної функцій, акцентовано евристичну функцію як результат необхідних в проєктуванні дизайн-досліджень, сформульовано такі функції, як індикація науково-технічного прогресу в суспільстві, репрезентація поточної соціальної реальності, підвищення естетичного рівня представників цільової групи через надання зразкового для них візуального продукту, трансформація навколишнього простору інформації та взаємодій, а також зазначено, продукція графічного дизайну є засобом маніфестації користувачами власного ставлення до навколишніх процесів. Подальше переосмислення системно-структурних моделей графічного дизайну, розширення системно-функціональної та системно-комунікаційної аналітики графічного дизайну як соціокультурного явища створює платформу для формувань гіпотез, контекстуального і функціонального дослідження емпіричної проєктної бази та концептуалізації висновків.
21
Карпіловська, Є. "Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови: здобутки та перспективи". Українська мова, № 4 (60) (2016): 41–60.
Find full text
22
Смиченко, А. К. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ". Economics and Management, № 3 (2022) (21 жовтня 2021): 52–57. http://dx.doi.org/10.36919/2312-7812.3.2022.52.
Full textAbstract:
Модернізація української освіти має на меті підвищення якості навчання та виховання школярів. Визначаючи педагогічний персонал освітньої установи як організовану частину трудового колективу загальноосвітньої установи, включену до процесу реалізації здійснюваних ним педагогічних функцій та представлену вчителями, соціальними педагогами та педагогами-психологами, вихователями, класними керівниками, педагогами додаткової освіти, іншими педагогічними фахівцями, а також самою адміністрацією школи Слід зазначити, що специфіка функціонування освітньої системи обумовлює необхідність поєднання як традиційних для загального менеджменту підходів до управління персоналом, так і особливих, які, насамперед, пояснюються педагогічними функціями, що реалізуються школою. У статті проводиться аналіз сучасних підходів до управління персоналом навчального закладу. Дані підходи виникали та розвивалися в інших сферах людської діяльності та менеджменту, що вимагало їх переосмислення та адаптації. Висвітлюються погляди сучасних авторів, що характеризують трансформацію даних підходів для застосування у сфері управління освітнім персоналом. установи. Розглянуто такі інноваційні технології управління, як коучинг (США), кайдзен (Японська модель), 4С (Гарвардська модель). Наведено структурний підхід до визначення професійного середовища як взаємопов›язаних структурних підрозділів, спрямованих на виконання організаційних освітніх функцій, завдань (загальних та специфічних) тощо. Обґрунтовано структуру завдань управління персоналом освітньої установи, наведено опис їх важливості та послідовності у реалізації цілей діяльності освітньої організації.
23
Kazarian, G. G., та R. V. Gryshova. "Методологічні підходи до формування системи соціально- економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (30 жовтня 2018): 105–14. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.05.13.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовані особливості формування системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями. Визначені методологічні підходи до формування системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями (компонентний, функціональний, структурний, інтегративний). Здійснена систематизація принципів системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями та визначена їх сутність (методичні та організаційні). Доведено, що успішність функціонування як усієї системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями у цілому, так і її окремих компонентів значною мірою залежить від того, наскільки комплексно та системно здійснено підхід до її інституційного регулювання. Ідентифіковані методи інституційного регулювання системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями. Запропонована структура ключових елементів системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями.
24
Крижко, О. А. "ПОНЯТТЯ МОТИВАЦІЇ МОВНИХ ОДИНИЦЬ ЯК СПІВВІДНОШЕННЯ МОВНОГО ЗНАКА ТА ЗНАЧЕННЯ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 96–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-14.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема мотивації мовних одиниць як співвідношення мовного знака та значення. Зокрема, акцентується увага на специфіці самого мовного знака, яка зумовлена передусім його асиметричною природою, оскільки будь-які фактори зміни завжди призводять до зсуву відношень між означуваним і означувальним. Крім того, аналізуються основні властивості й ознаки мовного знака, подаються різноманітні підходи до визначення типів семантичних знакових відношень, виділяються асиметричні відношення у словесному знакові (нульова асиметрія, синтагматична асиметрія, парадигматична асиметрія), вказуються наслідки асиметрії словесного знака. У дослідженні зазначається, що словесні знаки як категорії лексичної семантики одночасно належать і семантичній структурі – одній з окремих субструктур загальної структури мови, і рівню лексики. Як семантичні категорії вони базуються на семасіологічних ознаках, а як категорії лексичного рівня мають також формальне вираження, тобто категоріям лексичної семантики властиве змістовно-формальне відбиття. Необхідно розрізняти семасіологічний і ономасіологічний підхід до їх вивчення, тобто кожну з категорій можна визначити у змістовому та значеннєвому планах. Із семасіологічного погляду гомосемні одиниці – це омолексемні полісемеми, з ономасіологічного – полісемемні омолексеми, а гетерогенні – полілексемні омосемеми й омосемемні полілексеми. З погляду співвідношення словесного знака й лексичного значення категорії лексичної семантики визначаються в аспекті топологічної / диференційної лінгвістики, проте структурний підхід до значення ще повністю не відповідає на питання взаємозумовленості знака та значення. Значення виникає в тих випадках, коли існують концептуальні зв’язки певного виду, що поєднують концепти як дискретні змістові сутності свідомості. Ці зв’язки можуть бути імплікаційними, порівняльно- класифікаційними та семіотичними (знаковими). Одним з основних положень лінгвістичної теорії є принцип довільності мовного знака, тобто як неумотивованість, як відсутність зв’язку між означувальним і означуваним, однак у системі мови мовний знак виявляється відносно мотивованим.
25
Zakharasevych, Nataliia. "Підготовка майбутніх педагогів до рольової діяльності дошкільників у вимірах педагогічної професії: структурний підхід". Освітній простір України, № 12 (19 червня 2018): 78–83. http://dx.doi.org/10.15330/esu.12.78-83.
Full textAbstract:
Стаття присвячена значенню компонентів підготовки майбутніх вихователів до рольової діяльності. Наведено визначення поняття “рольова діяльність дітей дошкільного віку” та виокремлено особливості її розвитку упродовж дошкільного дитинства. Проаналізовано особливості педагогічного керівництва рольовою діяльністю дошкільників. Також розкриті методи для розвитку мотивації майбутніх педагогів до рольової діяльності дошкільників та до педагогічної професії загалом; використання інтерактивних технологій, орієнтованих на практичну підготовку майбутніх фахівців. В статті описано оригінальний підхід до класифікації методів і прийомів мотивування і стимулювання навчальної діяльності студентів за М.Артюшиною, яка виокремила п’ять груп таких методів та основні чинники формування мотиваційно-цільового компоненту готовності майбутніх вихователів до рольової діяльності дошкільників, визначені нами.
26
Kunytska-Iliash, Marta. "Оцінювання фінансової безпеки сільського господарства України". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 9, № 1 (2023): 5–27. http://dx.doi.org/10.51599/are.2023.09.01.01.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є вдосконалення методики та апробація авторського методичного підходу до аналізування фінансової безпеки сільського господарства країни для формування належної інформаційно-аналітичної основи щодо вироблення якісних управлінських рішень, орієнтованих на посилення ключових параметрів безпеки цієї стратегічної галузі національної економіки і впливу цих процесів на зростання галузі, реалізацію її потенціалу для розвитку сільських територій і поліпшення якості життя сільського населення.
 Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження стали системно-структурний (розробка інформаційно-аналітичного забезпечення моніторингу фінансової безпеки на галузевому рівні) та інтегрально-темпоральний (побудова динамічних рядів емпіричних показників фінансової безпеки галузі, у тому числі їх компонент) підходи. Авторський підхід до оцінювання фінансової безпеки сільського господарства передбачає використання алгоритму, базисом якого є нормування показників (стимуляторів і дестимуляторів, комплементарного впливу), визначення ваг показників і їх груп за допомогою методу Principal components, розрахунок багатовимірних величин у формі зважених інтегральних індексів.
 Результати. Результати аналізування динаміки інтегральних значень складових фінансової безпеки сільського господарства України дали підстави для висновку про наявність як позитивних трендів, так і проблемних змін у функціонуванні та розвитку сільського господарства країни й сільських територій назагал. Установлено, що на забезпечення фінансової резилентності сільськогосподарського сектора України за 2010–2021 рр. найбільший вплив мала виробничо-господарська (ваговий коефіцієнт становив 19,0 %) і грошова (18,8 %) безпека. Отримані результати емпіричного дослідження засвідчили, що рівень фінансової безпеки сільського господарства України за 2010–2021 рр. був нижчий від помірного (48,8 %) та щороку в середньому знижувався на 0,86 в. п.
 Оригінальність / наукова новизна. Розроблено нову функціонально-системну методику розрахунку інтегрального індексу фінансової безпеки галузі (за шістьма компонентами: інвестиційна, кредитна, боргова, грошова, виробничо-господарська, системно-структурна), що враховує просторово-темпоральний та сигмуїдальний характер фінансово-економічних процесів за допомогою використання логарифмічної функції, з нівелюванням статистичної похибки лінійного методу розрахунку.
 Практична цінність / значущість. Результати дослідження спрямовано на формування потужного інформаційно-аналітичного базису для вироблення управлінських рішень щодо посилення фінансової безпеки сільського господарства України з одночасною орієнтацією на розвиток сільських територій та поліпшення якості життя сільського населення.
27
Pavlyuk, Tetyana. "МУЗИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА Т. ШЕВЧЕНКА В СОЛОСПІВАХ І. ШАМО: ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 27 (19 грудня 2024): 181–90. https://doi.org/10.33287/222451.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження вокального циклу І. Шамо «10 романсів на слова Т. Шевченка», як зразка оригінальної музичної інтерпретації поетичного слова Кобзаря, що відзначається тонким психологізмом, архетиповим змістом та багатством засобів виразності. Методи дослідження. У статті використовується комплексний підхід до музикознавчого аналізу, який поєднує структурний, жанрово-стильовий та виконавсько-текстуальний підходи. Структурний аналіз використовується для розгляду форми солоспівів і музично-тематичної організації у співвідношенні до літературного тексту. Жанрово-стильовий аналіз зосереджується на інтеграції елементів українського фольклору, романтичних інтонацій та композиторського стилю, які, у свою чергу, збагачують національну ідентичність музичного втілення поетичних текстів. Виконавсько-текстуальний аналіз досліджує особливості інтерпретації, якими є артикуляція, фразування, темпоритм, динамічні, а також темброві нюанси, що мають вирішальне значення для втілення художньо-емоційного змісту композицій, створюючи відповідний виконавський стиль. Наукова новизна представленої теми дослідження полягає у висвітленні складної взаємодії тексту й музики, що дозволяє глибше розкрити інтонаційні, фонетичні та семантичні аспекти шевченкового слова у циклі І. Шамо. Висновки. У презентованій науковій статті пропонується ґрунтовне наукове осмислення ролі композитора і виконавця у передачі смислових шарів поетичної творчості через музику, що суттєво збагачує сучасний культурний дискурс у кроскультурному просторі України. У роботі дійснено аналіз специфіки трансляції текстуального змісту через музичні засоби, з особливим наголосом на те, наскільки важливим є збереження національної автентичності й емоційної насиченості виконання в інтерпретаціях аналізованого циклу.
28
Герасименко, Оксана Володимирівна. "СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА ЕМЕРДЖЕНТНІСТЬ МІСТ АЗІЇ". Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio, № 1 (24 березня 2025): 5–12. https://doi.org/10.32782/2786-5843/2025-1-1.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: за останні кілька десятиліть в Азії відбулися величезні демографічні зміни. Чисельність населення збільшилась з трохи більше 1 мільярда у 1990 році до 1,76 мільярда у наступні двадцять років і очікується, що ця тенденція продовжиться. До 2030 року в азійських містах проживатиме близько 2,6 мільярда людей. Хоча очікується, що Азія не досягне 70-відсоткового рівня урбанізації до 2026 року, частка міського населення Азії зросла з 31,5 відсотка у 1990 році до 42,2 відсотка у 2010 році, що є найвищим відсотковим приростом (10,7%) серед усіх регіонів світу. Зростання щільності міського населення в багатьох країнах Азії чинить величезний тиск на наявні економічні, соціальні та екологічні структури. Суспільно-географічна емерджентність міст у контексті дослідження визначає еволюцію урбаністичних структур через соціальні, економічні, екологічні, технологічні аспекти. Предметом дослідження є комплексний аналіз процесів формування, розвитку та функціонування міст Азії як емерджентних систем. Мета дослідження – визначити ключові аспекти емерджентності міст Азії, їхні характеристики, виклики і можливості. Методологія дослідження: системно-структурний підхід, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, аналогії, співставлення та порівняння. Результати дослідження: визначено, що емерджентність міст Азії є багатогранним феноменом, який поєднує економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку. Успіх цих міст залежить від здатності адаптуватися до глобальних викликів і розробляти інноваційні Стратегії сталого розвитку. Практичне значення: отримано результати, які полягають у міждисциплінарному підході до аналізу емерджентності міст Азії. Запропонований підхід враховує культурні, соціальні та економічні особливості регіону, що дозволяє розкрити нові перспективи розвитку міських систем. Висновки: виокремлено характерні риси міст Азії, які слугують унікальними лабораторіями для дослідження емерджентності, пропонуючи багатий матеріал для аналізу взаємодії соціальних, економічних і екологічних процесів. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні можливостей глибшого розуміння процесів емерджентності міст в умовах Сталого розвитку.
29
Петренко, А. С., Л. П. Артеменко та Г. А. Мохонько. "ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 30 (9 жовтня 2024): 54–60. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.30.2024.313037.
Full textAbstract:
Предметом даного дослідження є проблематика оцінювання та визначення рівня економічної стійкості промислових підприємств, зокрема металургійної галузі. Актуальність теми дослідження обґрунтовано необхідністю оцінки впливу повномасштабної війни на підприємства-виробників групи товарів, що протягом всього періоду незалежності України завжди була основою експорту разом з сільськогосподарською продукцією. Сьогодні ж, саме ці галузі чи не найбільше економічно втратили з початком великої війни. Для створення плану повоєнного відновлення важливим етапом є розуміння відправної точки – поточного стану рівня економічної стійкості підприємств. У статті використовуються загальнонаукові і специфічні методи дослідження, серед яких можна виокремити: критичний, системний і структурний аналіз і синтез, порівняння, історичний метод, системний підхід, дедукція, логічний і графічний методи. Авторами проаналізовано різні підходи до визначення сутності категорії, визначено їх переваги та недоліки. Наведено авторське трактування економічного поняття «економічна стійкість». Деталізовано складові елементи економічної стійкості промислового підприємства. Визначено основні етапи процесу управління економічною стійкістю промислового підприємства. Класифіковано існуючі підходи до оцінювання економічної стійкості підприємств. Представлена авторська методика оцінювання економічної стійкості вітчизняних металургійних підприємств, з урахуванням недоліків розглянутих підходів. Запропонований авторами підхід до визначення рівня економічної стійкості апробований на прикладі одного з найбільших українських металургійних підприємств. За результатами оцінювання рівня економічної стійкості запропоновано заходи щодо її підвищення. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що розроблена методика дозволяє визначити рівень економічної стійкості металургійних підприємств, а також виступає базою для адаптації при оцінці рівня економічної стійкості підприємств галузей національної економіки.
30
Цмоць, Уляна Олексіївна. "ПРАВОВА ПРАКСЕОЛОГІЯ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 4 (26 грудня 2023): 155–64. http://dx.doi.org/10.32782/2311-8040/2023-4-18.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлено трактування поняття праксеології в історичній ретроспективі та сучасними вченими. Праксеологію аналізовано як соціально-філософську концепцію людської діяльності та як науку про загальні закони ефективності, що діють у різних соціально-історичних умовах. Проаналізовано сутність та основні особливості соціального управління як соціального явища, що стосується діяльності людей та необхідність його ефективності для трансформації суспільства. Виявлено, що результативність управління забезпечується використанням інструментарію, виробленого у результаті праксеологічних досліджень. Розглянуто вплив праксеологічних досліджень на знання як таке у контексті формування концепцій ефективного соціального управління. Правову праксеологію досліджено з огляду на її ефективність для формування та розвитку результативних механізмів функціонування юридичної практики. У статті також розглянуто різні підходи до розуміння поняття «юридична практика» як загальнотеоретичної категорії. Досліджено особливості праксеологічного підходу у юридичній практиці. Юридичну практику розглянуто як один з інструментів впливу на якість правового регулювання суспільних відносин та ефективність соціального управління. Підкреслено, що вдосконалення процесу реалізації функцій юридичної практики слугують підвищенню ефективності правового регулювання загалом. Для дослідження використано системний підхід, насамперед діалектичний (сприяє аналізу наявних наукових орієнтацій і позицій), аксіологічний (допомагає з’ясувати місце та роль застосування норм і приписів юридичної практики), а також системно-структурний метод та методи логіки.
31
Онишко, О. В. "СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД У СИСТЕМІ ПРАВОВОГО РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЯК БАЗИСНА УМОВА УТВЕРДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВОПОРЯДКУ". Ірпінський юридичний часопис, № 3 (25 лютого 2021): 49–57. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.3.2020.49-57.
Full textAbstract:
У статті розкрито важливість чіткого визначення сутності поняття відповідальності для розбудови інституту юридичної відповідальності. Доведена значимість застосування системно-структурного підходу для з’ясування сутності господарсько-правової відповідальності, зокрема на основі взаємозв’язку категорій відповідальність, обов’язок, зобов’язання, що сприятиме утвердженню господарського правопорядку.
32
Рибачківська, Людмила Євгеніївна. "МОДЕЛІ ОНОМАСТИЧНОГО КОНСТРУЮВАННЯ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ". South archive (philological sciences), № 93 (31 серпня 2023): 42–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-5.
Full textAbstract:
Мета – сконструювати моделі творення відонімних похідних на чотирьох ступенях деривації в українській мові; охарактеризувати словотвірні значення, а також способи творення. Методи дослідження. Для реалізації мети розроблено новий основоцентричний підхід до вивчення словотвірних гнізд з вершинами-онімами в українській мові, використано такі методи та прийоми, як: описовий, структурний, словотвірний аналіз, метод словотвірного моделювання. Структурний метод, зокрема його методика за безпосередніми складниками, показав, що словотвірне гніздо є організованим комплексом спільнокореневих одиниць, в якому найпростішим утворенням є словотвірна пара, складнішим – словотвірний ланцюжок та словотвірна парадигма. Результати. Розроблено новий oсновoцентричний підхід до вивчення словотвірних гнізд з вершинами-онімами в українській мові. Змодельовано словотвірні гнізда і систематизовано похідні лексеми за ступенями деривації; представлено структуру словотвірного гнізда та виявлено способи творення дериватів з вершинами-онімами в українській мові; сконструйовано моделі творення онімних похідних на чотирьох ступенях деривації. Висновки. В українській мові було виділено найпродуктивніші моделі утворення дериватів від іменників з вершинами-oнімами на чотирьох ступенях деривації, а саме: [˽ ← ˽˄], [˽ ← ˽˄], [˽ ← ˽˄ ← ˽], [˽ ← ˽˄ ← ˽˄] та [˽ ← ˽˄ ← ˽ ← ˽˄]. Провідним способом творення дериватів в аналізованих словотвірних гніздах в українській мові є афіксальний, серед підспособів якого домінує суфіксальний, префіксальний та ще й префіксально-суфіксальний. Менш продуктивним способом є словоскладання (спосіб творення слів, який полягає у морфологічному з’єднанні двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень), інші способи словотворення відображено мінімально. Також більше тих словотвірних гнізд, похідні яких розташовані на двох ступенях деривації. Найбільшу кількість дериватів для всіх гнізд містить перший ступінь похідності за рахунок творення іменникових та прикметникових похідних.
33
Pryshchenko, Svitlana. "ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПЛАКАТА БАЛКАНСЬКИХ КРАЇН". Research and methodological works of the National Academy of Visual Arts and Architecture, № 31 (7 вересня 2022): 100–105. http://dx.doi.org/10.33838/naoma.31.2022.100-105.
Full textAbstract:
Комунікативний підхід до візуальної мови плаката розкрито на прикладі туристичної реклами. Крос-культурна взаємодія нині особливо актуальна у зв’язку із розширенням інформаційного простору, культурно-мистецьким розвитком, посиленням євроінтеграційних процесів. Для реалізації мети дослідження використано системно-структурний, історико-мистецтвознавчий, компаративний і соціокультурний методи. Наукова новизна статті полягає в проведенні аналізу засобів візуалізації і художньо-стильових особливостей туристичного плаката Балканських країн другої половини ХХ – другого десятиліття ХХІ ст. З’ясовано, що візуальне мислення в рекламі ґрунтується на художньо-графічній майстерності, прийомах образотворення, стилістиці, притаманних європейському мистецтву: декоративізму, попарту, постмодернізму. Окреслено перспективи розвитку туристичного плаката з урахуванням новітніх тенденцій.
34
Божкова, В. В., О. Ю. Кудріна та Ю. М. Штика. "СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛІВ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (67) (11 січня 2023): 63–68. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/67-9.
Full textAbstract:
Метою статті є уточнення та систематизація принципів забезпечення інноваційного та інвестиційного потенціалів розвитку вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних змін. Методи дослідження: логічний аналіз, структурний аналіз, порівняльний аналіз, узагальнення, систематизація. Сформульовано перелік принципів забезпечення інноваційного та інвестиційного потенціалів розвитку вітчизняних підприємств в умовах трансформаційних змін, які систематизовано за видами діяльності: організаційні, економічні, адміністративні, соціальні, маркетингові. Такий підхід дозволяє враховувати, крім традиційних загальних принципів, які можуть бути в основі будь-якої діяльності, перспективи розвитку підприємства (адміністративні принципи), а також зміни у зовнішньому середовищі – особливості тенденцій світового і національного розвитку, конкуренції на ринках (маркетингові принципи).
35
Щука, Галина Петрівна, Іван Степанович Лемко та Віталій Ілліч Шейко. "МЕДИЧНИЙ СПА- ТА САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ ТУРИЗМ: ВІДМІННІСТЬ КОНЦЕПЦІЙ". Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio, № 2 (30 січня 2024): 90–99. http://dx.doi.org/10.32782/2786-5843/2023-2-8.
Full textAbstract:
Санаторно-курортний туризм переживає кризу, яку намагається подолати шляхом диверсифікації та комерціалізації послуг, що поступово перетворює його у медичний спа-туризм. Мета дослідження – визначити наслідки цього процесу, встановивши спільне та відмінне у концепціях санаторно-курортного та медичного спа-туризму. Методологія дослідження: системно-структурний підхід, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, прогнозування, аналогії, наукового узагальнення, співставлення та порівняння. Результати дослідження: визначено спільне, відмінне та індивідуальне у концепціях цих видів туризму. Практичне значення: виокремлено характерні риси, які відрізняють санаторно-курортний туризм від медичного спа-туризму, і можуть бути втрачені внаслідок злиття цих сегментів.
36
Михалків, Алла, та Віталіна Булезюк. "ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ". Grail of Science, № 33 (18 листопада 2023): 66–71. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.10.11.2023.09.
Full textAbstract:
Розглянуто наукові підходи до визначення "фінансова стійкість підприємства" з позиції системного підходу. Обґрунтовано, що структурною основою фінансової стійкості виступає комплекс трьох найважливіших її складових: фінансова стабільність, фінансова гнучкість, фінансовий потенціал підприємства. Представлено модель взаємозв'язку між фінансовою стійкістю, її структурними компонентами та ознаками прояву. Розкрито економічну сутність і зміст структурних компонентів фінансової стійкості, а також основні індикатори їх прояву та кількісної оцінки.
37
ГОЛОВЕЙ, Вікторія. "СЕМІОТИКА ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Fine Art and Culture Studies, № 3 (3 вересня 2024): 213–20. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-3-29.
Full textAbstract:
У статті висвітлені особливості семіотичного аналізу візуального мистецтва. Аналізуються такі дискусійні проблеми семіотики візуальних мистецтв як специфіка іконічного знаку, онтологічний статус зображення, знаково-символічна структура художньої репрезентації. Мета статті – висвітлення теоретико-методологічного аспекту семіотики візуального мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на синтезі семіотичного аналізу, флософської герменевтики і феноменолології. Також були використані структурний підхід, методи термінологічної експлікації, порівняння та узагальнення. Наукова новизна. Визначено й проаналізовано основні елементи семіотичної структури візуальних мистецтв. Обґрунтовано доцільність поєднання семіотичного методу з феноменологічним і герменевтичним підходами в їх дослідженні. Поглиблено експлікацію понять «іконічний знак», «репрезентація», «зображення». Висновки. Твір образотворчого мистецтва – це не тільки семіотично-комунікативний, а й онтологічний феномен, в якому образи буття набувають осмисленого і видимого прояву. Художнє зображення не подвоює і не відображує життєву реальність, а зображує її, духовно перетворюючи в художніх образах. Семіозис візуального мистецтва має осягатись на основі його онтологічної структури, виходячи з таких ключових понять як «знак», «образ», «символ», «зображення», «репрезентація». Природа естетичної репрезентації іманентна знаково-символічній структурі художнього образу. Саме тому в дослідженнях візуального мистецтва семіотичний метод доцільно поєднувати з феноменологічним і герменевтичним підходами. Аналіз методологічного потенціалу такого синтезу і можливостей його застосування у візуальних дослідженнях, зокрема в теорії візуальних мистецтв і візуальній культурології, може стати перспективним напрямком подальших досліджень.
38
Zerkina, Oksana, Oksana Nikishyna, Svitlana Bondarenko, Оksana Makovoz та Natalia Durbalova. "Інституційне забезпечення формування відтворювальної логістики на ринку хліба та хлібобулочних виробів України". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 8, № 3 (2022): 153–77. http://dx.doi.org/10.51599/are.2022.08.03.08.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження є обґрунтування впливу інституційних трансформацій на формування відтворювальної логістики хлібного ринку України в розрізі сфер регламентованого, частково й нерегламентованого товароруху, їх взаємодій і зв’язків, а також розробка механізму інституційного забезпечення відтворювальної логістики ринку з урахуванням європейського досвіду.
 Методологія / методика / підхід. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: монографічний (при дослідженні теоретичних і методологічних засад формування відтворювальної логістики ринку хліба та хлібобулочних виробів); аналіз рядів динаміки (розрахунок показників виробництва хліба й борошна у розрізі різних сфер товароруху); метод порівняння (оцінка економічних показників різних сфер і ланок ринкового ланцюга); структурний аналіз (оцінка структури доданої вартості продукції); індексний метод (оцінка цінових індексів хлібної продукції та індексів заробітної плати); експертний метод (для визначення обсягів виробництва продукції у сферах частково й нерегламентованого товароруху); абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків). Вихідною базою дослідження стали дані Державної служби статистики України, аналітичних видань, експертні оцінки фахівців ринку.
 Результати. Запропоновано методичний підхід до діагностики обігу продукції у сферах регламентованого, частково й нерегламентованого товароруху переробних ланок ринкового ланцюга на основі синтезу статистичних й експертних методів, а також методики визначення основних індикаторів продовольчої безпеки. Використовуючи цей підхід, установлено тенденцію істотного скорочення обсягів виробництва хліба у сфері регламентованого товароруху, динамічне зростання споживання хліба у сферах частково й нерегламентованого товароруху, міжланкову взаємодію трьох сфер суміжних ланок (виробництва борошна та хліба) ринкового ланцюга. Доведено, що інституційні трансформації були несистемними та одиничними, не забезпечили відтворювально-логістичний розвиток переробних ланок ринкового ланцюга та підтримку споживчої ланки. Розроблено структурну модель інституційного забезпечення відтворювальної логістики хлібного ринку, орієнтовану на інтеграцію «тіньових» сегментів до сфери регламентованого товароруху та більш паритетний перерозподіл доданої вартості між ланками ринкового ланцюга.
 Оригінальність / наукова новизна. Уперше обґрунтовано теоретико-методичний підхід до оцінки трансформаційного впливу формальних інститутів на логістичні процеси товарних ринків шляхом декомпозиції ланкових потокових процесів за сферами регламентованого, часткового регламентованого та нерегламентованого товароруху та комплексної оцінки напрямів взаємодії й обсягів товароруху цих сфер за складовими ланками ринкових ланцюгів, що дозволяє визначити вплив сучасних тенденцій «тінізації» на функціонування логістичних ланцюгів товарних ринків, проблемні місця та «пастки» в їх інституційному забезпеченні.
 Практична цінність / значущість. Результати дослідження мають важливу практичну цінність для органів державної влади при регулюванні соціально значущого ринку хліба. Здійснено розрахунки обсягів виробництва хліба й борошна у сферах частково й нерегламентованого товароруху, які дають змогу виявити латентні тенденції розвитку суміжних ринків, інституційні чинники впливу на зростання їх «тіньових» сегментів, обсяги податкових і відтворювальних втрат. Запропонована модель інституційного забезпечення відтворювальної логістики може бути використана державними органами влади в ході реформування інституційного механізму регулювання хлібного ринку України.
39
Руденко, Тетяна. "ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИСКУРС-ТЕОРІЇ ЛАКЛАУ І МУФФА В ПРОЦЕСІ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЛАНДШАФТНИХ УЯВЛЕНЬ БІОСФЕРНИХ ЗАПОВІДНИКІВ ЮНЕСКО". Grail of Science, № 39 (21 травня 2024): 501–11. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.10.05.2024.075.
Full textAbstract:
У статті визначено провідні аспекти дискурс-аналізу ландшафтних уявлень біосферних заповідників ЮНЕСКО на основі дискурс-теорії Лаклау та Муффа. Ландшафт у статті розглядається як складне соціально-просторове явище, яке окрім матеріального (фізичного) виміру містить смислове навантаження, бере участь у комунікації і таким чином є текстом. Дискурс-теорія Лаклау та Муффа в роботі осмислена як твердження про те, що дискурсивний простір є тотальним, існує множина дискурсів, вони перебувають у конфлікті між собою, тотальний дискурс тотожний соціальній реальності, дискурсивна структура частково стала, рівень агентності суб’єкта низький. З позиції критичної соціальної теорії ландшафти беруть участь у конструюванні, підтримці, легітимізації та протистоянні соціальних структур (систем відносин), наприклад національних, політичних, економічних, класових чи гендерних. Застосування семіотики та критичної соціальної теорії у дослідженні ландшафтів є основою для вдосконалення регулювань у сфері міського планування та архітектури для створення більш соціально справедливого середовища, яке враховуватиме історичний, соціальний та культурний контекст та потреби різних жителів. Ландшафтний дискурс у статті змодельований на основі структурного та когнітивного підходів до аналізу ландшафтів національного парку Берхтесгаден. Відзначено, що структурний підхід дозволяє виявити відмінності в обсязі, організації, функціях, способах маркування тем і підтем у різних стилях і жанрах, а на локальному рівні може враховувати синтаксичні характеристики тексту, поняття тематичної прогресії, що використовується для обґрунтування тематичної когерентності. Когнітивний підхід дозволяє на підставі поверхневої структури тексту виявити ключові слова та поняття ландшафтного дискурсу національного парку Берхтесгаден у кожному досліджуваному типі дискурсу, співвіднести їх із системою знань учасників, їх цілями, цінностями, комунікативними намірами та культурними характеристиками та метафоричними концептами лінгвокультур.
40
Македон, В'ячеслав. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОЕКТІВ ЗЛИТТІВ ТА ПОГЛИНАНЬ В СЕРЕДОВИЩІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 67–74. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.13.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості організації фінансово-економічного аналізу корпоративних проектів злиттів та поглинань для промислових підприємств. Виділено базові блоки проведення фінансово-економічного аналізу та надано структурний розподіл показників цих блоків. Обґрунтовано використання тривимірного показника фінансової стійкості при реалізації угод злиттів та поглинань. Впроваджено модульний підхід для групування фінансових показників проектів злиттів та поглинань, в межах якого виділено групу показників зовнішнього фінансового аналізу, групу показників внутрішньогосподарського аналізу та групу комплексних показників системи фінансового менеджменту. Визначено особливості використання інвестиційного аналізу для оцінки рівня зростання вартості акціонерного капіталу. Доведено що вартість підприємства визначається непрямим методом – як різниця між ринковою вартістю власного і позикового капіталу.
41
КОЛОЇЗ, Жанна. "«Є РЯДКИ ПІСЕННІ ВІЧНІ Й РИМИ В НИХ – ОМОНІМІЧНІ»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 56 (21 грудня 2023): 18–25. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2023.56.2.
Full textAbstract:
Анотація. У статті відповідно до мети окреслено лексико-семантичне й функційно-прагматичне навантаження омонімів в омонімічних римах; уточнено сутність понять омонімічна / тавтологічна рима в лінгвістичному ракурсі, з’ясовано їх диференційні ознаки. Методологія. Дослідження ґрунтовано на потрактуванні й диференціації омонімічних і тавтологічних рим у парадигмі вітчизняної лінгвістичної римології (лінгвокогнітивний підхід), описі омонімічних рим у формальних і лексико-семантичних зв’язках (системно-структурний підхід), розгляді омонімічних римокомпонентів в аспекті звукового, смислового, функційного і прагматичного потенціалу (функційно-прагматичний підхід). Новизна. Уперше оприявнено дискусійні моменти лінгвістичної теорії омонімічної рими; запропоновано їх типологію на основі лексико-семантичного й граматичного критеріїв; омовлено прагматичні настанови, пов’язані з функційним навантаженням римокомпонентів і проблемами їх перекладу. Висновки. Попри наявні спроби багатоаспектного аналізу проблематики лінгвістичної римології, репрезентацію римового простору через складне переплетіння римових зв’язків, залишається ще чимало дискусійних моментів. До таких уналежнено й суперечності щодо лінгвістичного витлумачення понять «омонімічна рима» / «тавтологічна рима», з’ясування їх сутності, інтегральних і диференційних ознак. Яскравим ілюстративним матеріалом для розв’язання окреслених проблем можуть слугувати двовірші Б. Кравцева, що об’єднані під назвою «Тавторими» і які насправді засвідчують зразки не тавтологічних, а омонімічних рим. Римовані омопари не є однорідними ні в плані лексико-семантичних, ні в плані граматичних характеристик, що уможливлює диференціацію омоформних, омофонних, омографних рим, компоненти яких демонструють різну частиномовну належність.
42
КОБЕТЯК, Андрій, та Костянтин ВЕРГЕЛЕС. "ПОЛІТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ СУЧАСНОЇ СТРУКТУРИ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 2(62) (7 жовтня 2022): 76–81. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2022-2(62)-11.
Full textAbstract:
Актуальність теми полягає у висвітленні причин сучасної кризи Вселенської православної церкви та значного рівня політизації світових релігійних процесів. Зазначається, що насамперед це пов’язано із геополітичним та фінансовим чинниками. Наявність древніх та «нових» автокефалій створює певну меншовартісність останніх, незважаючи на принцип церковної рівності та потужний фінансовий та людський фактор нових національних церков. Увага дослідження зосереджена на самому феномені Церкви в його еклезіологічному розумінні, який нині піддається впливу значних геополітичних потрясінь та глобалізаційних змін. Вказано на політичний підтекст багатьох церковних рішень ХХ ст. Мета статті – висвітлити проблему політичного впливу на церковно-адміністративні процеси, пов’язані з формуванням нових автокефальних церков. Завданням статті є вивчення дійсної рівності, адміністративної та політичної незалежності кожної з Помісних церков. У відношеннях між незалежними церковними адміністраціями відчувається «зверхність» давніх автокефалій над новими. Методологічними засадами дослідження стали історичний та порівняльний методи, компаративний підхід, традиціоналізм, герменевтика, релігійна антропологія, філософський символізм, методи аналізу та синтезу. Результати дослідження. Доведено, що формування двох підходів (грецького та слов’янського) до розуміння структури системотворення Вселенського православ’я стало причиною кризи в церкві. Встановлено, що організаційна форма, структура церкви та її управління піддалися трансформаційним процесам, що пов’язано зі зміною політичних режимів і зміщенням державних кордонів. Відзначимо важливий принцип церковної реакції на зміну державної чи політичної кон’юнктури – «структурний плюралізм». Структурний плюралізм характеризується еластичністю церковних вимог до прийняття рішення про церковну незалежність. Під впливом держави такі рішення або приймаються, або відкидатися і тоді апелюють до інших правил та постанов. Доведено, що характерною особливістю автокефалізації стало державне та політичне регулювання цього процесу. Після падіння Візантійської імперії держава втрачає примус та контроль у церковній сфері, що призвело до численних розколів та появи паралельних юрисдикцій у багатьох країнах світу.
43
Середа, Б. П., О. С. Баскевич, І. В. Кругляк, І. О. Чижов, І. В. Білозір та А. А. Проломов. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ МЕТОДІВ ОТРИМАННЯ СТРУКТУРНОГО ФАКТОРУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ВПЛИВУ КАТОДНОЇ ПЕРЕНАПРУГИ НА СТРУКТУРУ ЕЛЕКТРООСАДЖЕНИХ СПЛАВІВ NI-P, FE-P І СО-Р". Математичне моделювання, № 1(48) (6 червня 2023): 113–22. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(48)2023.280697.
Full textAbstract:
У роботі розглядається дифрактограми, що одержують під час рентгенівських досліджень мають відносні одиниці, а для дослідження близького порядку використовують структурний фактор, який має електронні одиниці. Підкреслено, що нелінійність математичної моделі зумовлює необхідність застосування чисельних методів та засобів їх комп’ютерної реалізації. 
 Структурний фактор отримують з експериментальних даних введенням різних поправок, які залежать від довжини хвилі випромінювання, геометрії зйомки, форми зразків та їх складу. У випадку нормування інтенсивності даним методом діють таким чином: знаходять відношення експериментальної інтенсивності до інтенсивності розсіяння одним атомом, тобто суму квадратів атомного фактору і комптонівського розсіяння. Якщо в експериментальну інтенсивність введені інші похибки та відсутні систематичні похибки, то отримане співвідношення при великих значення повинно рівномірно осцилювати навколо деякого постійного числа, обернена величина якого є нормуючим множником. 
 Для визначення впливу режимів імпульсного струму на близький порядок сплавів Ni-P, Со-Р і Fe-P використовували розчини електролітів з мінімальною концентрацією Na2НPO2. Для уточнення фазового стану сплавів розглянуто мікроелектронограми сплавів з максимальним вмістом фосфору. Описаний підхід реалізований для випадку дослідження катодної перенапруги на структуру електроосаджених сплавів NI-P, FE-P та СО-Р використання ресурсів у залізничній сфері діяльності. Одержані результати добре узгоджуються з даними інших авторів.
44
Машталір, Вадим, та Олег Гудима. "Концептуальний підхід до формування моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 47, № 2 (2023): 31–40. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2023-47-2-31-40.
Full textAbstract:
Початок агресії російської федерації проти України та хід збройного протистояння формує потребу в якісному інформаційно-аналітичному забезпеченні управлінської діяльності. Аналіз останніх наукових публікацій свідчить, що питання системного (комплексного) підходу до формування структурної моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України, як органу інформаційно-аналітичного забезпечення, не розглядалися. Метою статті є формування концептуального підходу до формування моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України для забезпечення реагування на кризові ситуації. Під час опрацювання статті було застосовано методи аналізу, синтезу, аналогії, декомпозиції, структурного синтезу, моделювання, експертні методи. Опрацьований концептуальний підхід дозволив виокремити та опрацювати орієнтовні завдання і функції Ситуаційного центру Міністерства оборони України. Крім того, запропоновано його організаційну структурну модель, враховуючи категорії «загроза», «кризова ситуація», «ризик» та вимоги чинного законодавства держави. Означене дає підстави для уточнення завдань, функцій і структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України. Крім того, запропонований підхід може бути використаний для вироблення завдань, формування функцій та побудови організаційних структур ситуаційних центрів складових сил оборони України й інших центральних органів виконавчої влади. В подальшому дослідження будуть спрямовані на удосконалення алгоритмів роботи та взаємодії Ситуаційного центру Міністерства оборони України з ситуаційними центрам центральних органів виконавчої влади держави.
45
ЛУТЮК, Василь, та Наталія ГАВЛОВСЬКА. "УБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ". Development Service Industry Management, № 3 (28 грудня 2023): 134–41. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2023-3(21).
Full textAbstract:
Розширення меж забезпечення економічної безпеки підприємства зумовило необхідність більш широкого погляду на цей процес у вигляді убезпечення діяльності підприємства. Зміст поняття «убезпечення діяльності підприємства» розглянуто з позицій об’єктно-суб’єктного підходу як сукупність взаємопов’язаних та взаємозумовлених у просторі та часі ресурсно забезпечених безпекозабезпечувальних дій, результатом яких є безпечний стан об’єктів безпеки підприємства, між якими існують щільні зв’язки, відносини та взаємовплив.
 Убезпечення діяльності підприємства як новий вид його діяльності має бути об’єктом управління. Об’єктність управління в економічній безпекології стосовно практично всіх об’єктів економічної безпеки належать до питань, які не отримали повного вирішення. Тому це питання вирішено шляхом адаптації загальних положень теорії управління до управління убезпеченням діяльності підприємства з урахуванням специфіки та особливостей цього нового виду діяльності підприємства.
 Визначено, що до управління будь-яким об’єктом або процесом застосовуються кілька підходів. Найпоширенішим є функціональний підхід, і ми не бачимо необхідності відмовлятися від нього в управлінні убезпеченням діяльності підприємства. Застосування функціонального підходу надає можливість сформувати однорідні окремі блоки робіт та операцій з управління убезпеченням діяльності підприємства тобто його функції.
 Управління убезпеченням діяльності підприємства розглянуто з позиції функціонального підходу, що надало змогу сформувати сукупність функцій управління, які відображають специфіку управління цим видом діяльності. Обсяг функцій управління убезпеченням діяльності підприємства, головним виконавцем яких є структурний підрозділ з безпеки, залежить від його компетенцій.
46
ДМИТРЕНКО, Руслан. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 3(71) (24 грудня 2024): 18–22. https://doi.org/10.32689/2522-4603.2024.3.3.
Full textAbstract:
Мета роботи. Уточнити класифікацію проектів та ризиків державно-приватного партнерства як форми реалізації державної політики розвитку аграрного бізнесу. Методологія. Інформаційною базою є праці іноземних та українських учених, дослідження в галузі публічного управління, нормативно-правові та законодавчі акти у системі реалізації державної політики розвитку аграрного бізнесу. У статті використано методи дослідження: аналіз, синтез, наукова абстракція, логічне узагальнення та групування; системно-структурний аналіз; структурної декомпозиції. Наукова новизна. У ході дослідження встановлено, що для проекту державно-приватного партнерства доцільно обирати форму та механізм його реалізації у рамках поставленої мети. Ризики між партнерами проекту мають бути розподілені ефективно та справедливо. Крім того, уточнено категорії «справедливий розподіл ризиків», «ефективний розподіл ризиків» за проектами державно-приватного партнерства. Розроблено формалізовані описи умов справедливого та ефективного розподілу ризиків між учасниками, запропоновано механізми поділу рівня ризикованості між учасниками. Виявлено особливості аналізу ризиків щодо проектів державно-приватного партнерства. Висновки. У статті представлений методичний підхід до держпідтримки аграрного бізнесу, згідно з яким гармонізація цілей суб'єктів економічної макросистеми передбачає пошук і реалізацію таких рішень, коли власні ризики та ризики макросистеми спільно не перевищуватимуть допустимих значень. Допустимо розглядати ризики взаємодії як міру відхилення від оптимальних рішень, що відповідають поточним та короткостроковим умовам діяльності суб'єктів та економічної системи в цілому.
47
Мар’єнко, М. "ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ХМАРО ОРІЄНТОВАНИХ СИСТЕМ ВІДКРИТОЇ НАУКИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ І ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (2021): 62–66. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-010.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. Процес навчання та професійного розвитку вчителів можна покращити за допомогою відкритої науки, використовуючи відтворювані, прозорі та ефективні інструменти, що об’єднають дослідження та управління освітнім процесом. Тому інтеграція відкритої науки у педагогічні системи потрібна зараз як ніколи.
 Матеріали і методи. Використані емпіричні (спостереження та порівняння існуючих принципів, методів і підходів до формування хмаро орієнтованих систем) методи та загальнонаукові (елементарно-теоретичний аналіз і синтез, екстраполяція, дедукція). Також було використано системно-структурний методологічний підхід.
 Результати. Систематизація та узагальнення принципів, методів та підходів до формування хмаро орієнтованих систем визначених в працях науковців призвела до обґрунтування принципів, методів та підходів до формування хмаро орієнтованих систем відкритої науки. Нові принципи відкритості в науці – прозорість, доступність, авторизація та участь наукових спільнот – формують усталену відкритість у сфері педагогіки.
 Висновки. Аналізуючи дослідження українських та зарубіжних дослідників виявилось, що принципи, методи та підходи до формування хмаро орієнтованих систем відкритої науки вже визначені. Однак, формування хмаро орієнтованих систем відкритої науки містить свою специфіку, що полягає в сутності відкритої науки та практичному використанні її принципів.
48
Рожко, О., Ю. Сафонов, Є. Баженков, Л. Ємельяненко та Є. Бридун. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ДИСБАЛАНСІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (2021): 99–109. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244905.
Full textAbstract:
Анотація. Зосереджено увагу на неоднозначності ставлення вчених-економістів до незбалансованості державного бюджету. Обґрунтовано розуміння збалансованого за доходами і видатками державного бюджету відповідно до концепції «здорових фінансів». Виявлено недоліки концепції «здорових фінансів», зокрема те, що щорічне балансування доходів і видатків бюджету виключає, чи значною мірою зменшує можливості антициклічного, стабілізувального впливу фіскальної політики держави. Актуалізовано увагу на особливостях концепції хронічного бюджетного дефіциту і специфіці дефіцитного фінансування державних витрат у рамках концепції контрциклічного регулювання. Водночас доведено, що збалансованість бюджету є другорядною проблемою за концепцією функціональних фінансів. З’ясовано, що дефіцит бюджету може спричинювати як позитивні, так і негативні соціально-економічні ефекти, залежно від обставин, у яких дефіцит сформований. Виділено та охарактеризовано різновиди дефіциту державного бюджету, а саме: номінальний дефіцит, реальний дефіцит, операційний дефіцит первинний дефіцит, фактичний дефіцит, прихований дефіцит, квазіфіскальний дефіцит, сукупний дефіцит, активний дефіцит, пасивний дефіцит, вимушений дефіцит, свідомий дефіцит, структурний дефіцит і циклічний дефіцит. Доведено, що основним завданням держави є досягнення його збалансованості, тобто підтримка балансу доходів і витрат держави. Розглянуто підхід до оцінювання дисбалансу бюджету за допомогою застосування нерівності Коші та сформовано алгоритм оцінювання дисбалансу бюджету. Доведено, що забезпечення бюджетної збалансованості можливо в таких напрямах: поліпшення якості планування основних показників бюджету; розширення дохідної бази; оптимізація / секвестр видатків бюджету; цільове фінансування; підвищення ефективності управління державною власністю, бюджетного контролю; запровадження бюджетування, орієнтованого на результат, та аудиту ефективності використання бюджетних коштів; удосконалення міжбюджетних відносин; управління державним боргом. Розвинуто науково-методичний підхід до оцінювання дисбалансу, зокрема Зведеного бюджету в частині обґрунтування граничного значення показника міри дисбалансу, що ґрунтується на застосуванні нерівності Коші, а також визначення впливу факторів динамічних змін дисбалансу бюджету на основі застосування методу ланцюгових підстановок. Перевагами такого науково-методичного підходу є можливість порівняння оцінки дисбалансу бюджетів, що суттєво різняться за обсягом фінансових ресурсів, як перерозподіляються через бюджет, оскільки такі оцінки є відносними, що дозволяє нівелювати ефект масштабу бюджету. Ключові слова: бюджетна система, бюджет, бюджетний дефіцит, дефіцитне фінансування, бюджетна збалансованість, оцінювання дисбалансу, контрциклічне регулювання економіки. Формул: 3; рис.: 1; табл.: 1; бібл.: 10.
49
Khadzhуnov, І. V., та I. O. Usyk. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (2019): 219. http://dx.doi.org/10.31713/ve4201821.
Full textAbstract:
У статті досліджено концептуальні підходи до визначення категорій структурна зміна, структурна реформа, структурні зрушення, структурна трансформація. Надано визначення структурної трансформації моделі розвитку економіки країни. Обґрунтовано формування концепції трансформації моделі розвитку економіки країни. Встановлено, що концепція структурної трансформації моделі розвитку економіки країни містить: теоретико-методологічний, методичний, інструментально-модельний та організаційний рівні.
50
Барабаш, Олег, Володимир Кіреєнко, Юрій Коломієць та Сергій Базіло. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРНОЇ СКЛАДНОСТІ СИСТЕМИ РАДІОЛОКАЦІЙНОЇ РОЗВІДКИ ЗА НЕНАВАНТАЖЕНИМ ГРАФОМ". Повітряна міць України 1, № 1(2) (2022): 71–74. http://dx.doi.org/10.33099/2786-7714-2022-1-1(2)-71-74.
Full textAbstract:
У статті розглянуті загальні підходи до визначення структурної складності системи радіолокаційної розвідки. Наведено аналіз можливих заходів, які спрямовані на підвищення ефективності системи та показана доцільність оцінки структурної складності. Наведені показники структурної стійкості, як кількісна міра зв’язності структури системи радіолокаційної розвідки (СРР): вузлова зв’язність, узагальнена зв’язність, мінімальний розтин. Запропонований підхід оцінювання та підвищення структурної стійкості СРР, який базується на реконфігурації структури після впливу дестабілізуючих факторів. Для комплексного вирішення загальної проблеми проектування систем передачі даних і вирішення часткових завдань оптимізації структури при синтезі систем, в статті запропонована оптимізація топології системи методом випадкового пошуку і методом дерева структур.