Journal articles on the topic 'Струми високої частоти'

Проблематика підвищення зносостійкості потребує нових матеріалознавчих підходів до вирішення питань поверхневого зміцнення. Нержавіючі сталі мартенситного класу мають високі антикорозійні властивості і характеристики міцності, однак слабко протидіють абразивному і ерозійному зношуванню. Існуючі методи хіміко-термічного зміцнення вже не відповідають експлутаційно-економічним показникам. Застосування комбінованої методики зміцнення яка поєднує борування та швидкісний нагріву струмами високої частоти дозволяє інтенсифікувати дифузійні процеси. Такій підхід дозволяють отримати порівняно товсті зміцнені шари та отримати структуру зміцненого шару з принципово новою морфологією.
 В результаті обробки сталі мартенситного класу отримано шари товщиною 25 – 240 мкм з проміжним загартованим шаром між дифузійною зоною та основним металом. Така архітектура зміцненого шару дозволяє ефективніше протидіяти продавлюванню, абразивному, ерозійному та кавітаційному зношуванню.
 Основними структурами у борованому шарі є бориди типу Fe2B, карбобориди, які розташовані у твердому розчині бору у залізі та легуючих елементів. 
 Мікротвердість борованого шару перевищує 10000 МПа. Мікротвердість загартованого шару сягає значень 8000 МПа, що відповідає мікротвердості безструктурного мартенситу.
 Перехід від дифузійного шару до основної структури відбувається через структуру гартування, яка була сформована під дією швидкісного нагрівання СВЧ, і достатньо швидкісним тепловідводом вглиб металу. Показано, що дрібні зерна матричного матеріалу, які утворились на границі поділу, утворюються внаслідок активного проникнення атомів бору по границям субструктури і формуванням нових границь структури.
 Ключові слова: борований шар, мікротвердість, загартований шар, карбід бору, струми високої частоти.

Дослідили вплив рівня стохастичності збуджувального синаптичного сигналу від пірамідних нейронів на генерацію коливань у мережах інтернейронів гіпокампа з шунтувальними ГАМКергічними синапсами. Використовували модифікацію математичної моделі мережі інтернейронів (Vida et al. 2006) і модель зовнішнього синаптичного сигналу з пуасонівським розподілом часового інтервалу між подіями. Повністю синхронізований синаптичний сигнал, коли кожний інтернейрон у мережі отримував струм з однаковою амплітудою та частотою, викликав у мережі коливання з високою синхронізацією (k > 0,9). Збільшення частоти синаптичного сигналу викликало відповідне збільшення частоти коливань у мережі. Поступове збільшення стохастичності синаптичного струму з 0,001 до 0,200 викликає зменшення синхронізації коливань у мережі інтернейронів з 0,89 до 0,11 при однаковій частоті сигналу (6 Гц). Частота коливань у мережі інтернейронів також зменшується з 55,6 до 35,7 Гц відповідно для рівня стохастичності 0,001 та 0,200 та частоти збудження 58 Гц. Зменшення частоти та синхронізації коливань у мережі може бути пояснено нездатністю шунтувальних ГАМКергічних синапсів синхронізувати роботу окремих інтернейронів при значному зростанні стохастичності зовнішнього збудження. Крім того, продемонстровано наявність діапазону частот вхідного сигналу 30–40 Гц, в межах якого відбувається значне зростання синхронізації коливань у мережі незалежно від ступеня стохастичності зовнішнього збудження.

Вперше запропоновано плоску індукторну систему, де багатовитковий соленоїд-індуктор розміщується між гілками масивної біфілярної котушки, що дозволяє знизити розсіювання електромагнітної енергії за мінімально можливого впливу її поля на електромагнітні процеси в соленоїді-індукторі. В межах прийнятих припущень про досить високу провідність обмоток біфіляра, що практично реалізується в області відповідно досить високих робочих частот електромагнітних процесів, знайдено розрахункові співвідношення для аналізу й чисельної оцінки збуджуваних полів і струмів у запропонованій індукторній системі. Визначено, що ефективність збудження струму в обмотках біфіляра мало залежить від відстані між індуктором і біфіляром, радіальний розподіл індукованого струму є практично рівномірним і вплив збуджуваного магнітного поля на процеси власне в індукторі має бути досить несуттєвим. Результати проведеного аналізу й обчислень для експериментальної моделі дозволяють зробити висновок про практичну працездатність вперше запропонованої індукторної системи, що збуджується плоским круговим соленоїдом, розміщеним між масивними обмотками біфіляра.

Побудова регульованого електропривода на базі асинхронної машини подвійного живлення є досить актуальною задачею, оскільки дозволяє управляти великими потоками електроенергії при високих енергетичних показниках. У таких відомих системах електропривода є досить складна система управління ними, оскільки передбачає використовування перетворювачів координат (прямі-зворотні) та наявність нелінійних зв’язків між каналами управління, це погіршує надійність таких систем. У роботі пропонується«пряме» векторне керування асинхронною машиною подвійного живлення без використання перетворювачів координат. Струми ротора запропоновано примусово формувати повністю керованим перетворювачем частоти, щоб зробити його активним та синфазним фазній е.р.с ротора. Перетворювач включається у роторне коло. Для схемної реалізації у якості перетворювачаобраний перетворювач частоти з ланкою постійної напруги з релейним керуванням. Вхідний випрямляч якого є активний випрямляч. Крім того перетворювач забезпечує електромагнітну сумісність з мережею живлення, та задовольняє вимогам, які зазначені в стандартах, на якість струму мережі. Представлена модель асинхронної машини подвійного живлення з традиційною системою керуванням з використанням перетворювачів координат «прямі-зворотні».Проведено порівняння математичної моделі при традиційному векторному керуванні та моделі з «прямим» векторним керуванням за допомогою Matlab. Отримані осцилограми роботи з запропонованим керуванням, вони демонструють наростання швидкості в машині подвійного живлення, при цьому струми з мережі синусоїдальні та співпадають за фазою зі своїми напругами, а пуск електропривода супроводжується віддачою енергії ротора через перетворювач до мережі.Результати показують, що електропривод формує раціональну динаміку без перерегулювання координат.

Досліджуються особливості виявлення несправностей випрямних трансформаторів високочастотних джерел живлення. Показано, що випрямні трансформатори є ключовими компонентами високочастотних джерел живлення. Обґрунтовано, що форми хвиль випрямних трансформаторів відіграють важливу роль у діагностиці несправностей джерел живлення високої частоти. Мета статті полягає у вдосконаленні методу діагностики несправностей випрямних трансформаторів високочастотних джерел живлення. Запропонований метод використовує функції для опису системи технічного стану випрямних трансформаторів високочастотних джерел живлення та реалізує вимоги до класифікаторів несправностей. За допомогою розроблених класифікаторів несправностей випрямних трансформаторів високочастотних джерел живлення несправності можуть бути оперативно виявлені та локалізовані.

Актуальність теми дослідження. З огляду на те, що за останні десятиліття кількість нещасних випадків, збоїв обладнання, у тому числі нещасних випадків на вертольотах, становило понад десять, актуальною науково-практичною задачею являється діагностика і прогнозування змін стану авіаційного генератора. Постановка проблеми. Основна мета цієї роботи – розробка нейронної мережі, яка буде враховувати основні технічні та експлуатаційні характеристики авіаційного генератора вертольота з метою діагностики і подальшого прогнозування його стану, скорочуючи час обчислень і збільшуючи рівень достовірності результатів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема інформаційної діагностики авіаційної техніки описана в роботах, в яких застосовуються різні методи визначення несправностей авіаційної техніки. Використання нейронних мереж у вирішенні завдань управління динамічними системами вивчається вченими і дослідниками, робота яких демонструє високий потенціал об'єднання двох обчислювальних технологій – штучних нейронних мереж і генетичних алгоритмів для вирішення задач синтезу інтелектуальних систем керування. Виділення недосліджених частини загальної проблеми. Нині є безліч підходів до проблеми діагностики складних динамічних об'єктів, у тому числі авіаційного генератора вертольота, найбільш поширеним з яких є інформаційна діагностика, одним із методів якої є використання нейронних мереж. Використання нейронних мереж управління дозволяє істотно усунути математичні проблеми аналітичного синтезу та аналізу властивостей досліджуваного об'єкта. Це пояснюється тим, що якість процесів управління в нейронних системах багато в чому залежить від фундаментальних властивостей багатошарових нелінійних нейронних мереж, а не від аналітичних розрахованих оптимальних законів. Багатошарові нейронні мережі мають ряд переваг, що дозволяє їх використовувати в задачах управління динамічними об’єктами. Постановка завдання. Метою цієї роботи є створення нейронної мережі, яка буде враховувати основні технічні та експлуатаційні характеристики авіаційного генератора вертольота. Виклад основного матеріалу. При діагностуванні авіаційного генератора вертольота повинні враховуватися такі параметри: теплові параметри генератора, рівень шуму генератора, частота обертання генератора, опір ізоляції контурів ротора, струм зворотної послідовності, рівень вібрації генератора, биття валу генератора, відхилення напруги, коливання напруги, коефіцієнт несинусоїдальності кривої напруги, коефіцієнт n-й гармонійної складової напруги непарного (парного) порядку, коефіцієнти нульової послідовності, відхилення частоти імпульсної напруги. Водночас необхідно швидко обчислити вихідний стан генератора в поточному режимі роботи для даної функції. Найбільш оптимальним методом вирішення проблеми є використання нейронних мереж, що скоротить час обчислень, підвищить рівень надійності результатів. Висновки відповідно до статті. У статті виконано синтез нейрорегулятора прогнозу NN Prediction Controller для вирішення завдання автоматизації діагностики стану авіаційного генератора вертольота в реальних режимах роботи шляхом розробки моделі нейромережевої системи в Simulink програмного пакету MATLAB. Також встановлено, які параметри істотно впливають на якість регулювання та визначено оптимальні значення параметрів. Використання нейромережевої моделі для автоматизації діагностики стану авіаційного генератора вертольота забезпечило високу якість ідентифікації параметрів нейрорегулятора. Це дозволило вибрати оптимальні значення параметрів нейрорегулятора, що забезпечить високі динамічні характеристики системи діагностики стану авіаційного генератора вертольота.

Стреси трапляються у нашому житті щоденно. На один і той самий стрес кожна людина реагує по-різному й не задумується про його наслідки для організму. Часто ми не враховуємо пошкоджувальної дії стресу на різні органи, зокрема на серцево-судинну систему. Визначення механізму пошкоджувального впливу стресу на серце в осіб з різною реактивністю може сприяти розробці індивідуальних методів профілактики та корекції.
 Мета – визначити вплив різних режимів іммобілізаційного стресу на морфологічні зміни у серці щурів різної статі з високою і низькою стійкістю до гіпоксії.
 Матеріал і методи. Досліди виконано на 96 високо- і низькостійких до гіпоксії щурах лінії Вістар віком 5,5–6 місяців. Тварин поділили на контрольні та дослідні групи (які зазнали іммобілізаційного стресу). Стрес моделювали шляхом чотириразової одногодинної іммобілізації щурів спинкою донизу з інтервалом у 24 години (стрес 1) і 72 години (стрес 2) між окремими стресовими епізодами. Дослідження проводили через 24 години після останньої іммобілізації.
 Результати. При світлооптичному дослідженні поперечних зрізів сердець у всіх досліджуваних групах тварин, які зазнали впливу іммобілізаційного стресу, спостерігали незначні пошкодження міокарда, ступінь яких залежав від статі та моделі іммобілізаційного стресу. В усіх групах тварин виявлено помірний набряк як кардіоміоцитів, так і строми, різний ступінь некробіозу кардіоміоцитів та порушення мікроциркуляції. При стресі 1, порівняно із стресом 2, ступінь ураження міокарда був меншим. У ВГ тварин, порівняно з НГ, пошкодження були виражені слабше. Найбільші зміни відбулися при обох видах стресу у низькостійких до гіпоксії самців.
 Висновок. Інтервальна іммобілізація щурів призводить до порушення морфологічної структури міокарда, ступінь розвитку якого залежить від стійкості тварини до гіпоксії, статі та моделі стресу. Найбільше пошкодження відмічено при обох видах стресу в низькостійких до гіпоксії самців.

Стаття присвячена оцінці сучасного стану функціонування підприємств тваринництва в Україні та обґрунтуванню стратегічних напрямів реноваційного розвитку. Ідентифіковано, що нестабільність соціально-економічної ситуації в Україні, низький рівень концентрації капіталу в аграрній сфері, диспаритет цін між сільськогосподарською продукцією і продукцією промисловості та його наслідки зумовили хронічні проблеми у сфері тваринництва. Обґрунтована необхідність формування стратегії реновацій виробничо-господарської діяльності підприємств тваринництва на основі моделі інноваційного розвитку. Визначена необхідність створення нових харчових технологій, які повинні максимально повно використовувати рослинну й тваринну сировину на основі мембранної й екструзійної техніки, струмів високої частоти й вакууму, сублімації й інших нових методів. Зазначено, що саме освоєння інноваційних технологій – конкретний шлях переходу від витратного до ресурсозберігаючого типу відтворення.

Вступ. На протязі останнього десятиріччя частота абортів в Україні залишається стабільно високою. Поряд з традиційним хірургічним методом пере-ривання вагітності в багатьох країнах світу застосовується медикаментозний аборт, який вважається менш травматичним в порівнянні з хірургічним абортом. Але відомо, що наслідками медикаментозного аборту є довготермінова присутність відторгнутих некротичних тканин та скупчення значних об’ємів крові, що створює умови для активної проліферації потенційно патогенної мікрофлори. Виникнення в післяабортному періоді запальних захворювань призводить до морфо-функціональної неповноцінності ендометрія внаслідок деструкції залоз строми, тер-мінальних судин та склеротичних процесів в них. Ризик інфікування після аборту пов’язують зі зниженням місцевого імунітету.Мета роботи. Вивчення стану місцевого імунітету та структури мікробіому піхви в після-абортному періоді та порівняння показників мікробної контамінації піхви в залежності від метода застосування аборту.Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 130 жінок, які були розділені на 2 групи: I група (62 жінки) включала пацієнток, яким був проведений хірургічний аборт та II група (68 жінок), яким був проведений медикаментозний аборт. Пацієнтки обстежувались за 2-3 доби до проведення аборту та на 14-15 добу після аборту. Проведення мікробіологічних аналізів та облік результатів здійснювали згідно наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Кількісний вміст sIgA та IgG, IgA, IgM (г/л) та рівень лізоциму у біологічних рідинах статевих шляхів визначали за допомогою радіальної імунодифузії у гелі з використанням антисироваток до окремих класів імуноглобулінів за методом Mancini.Результати. В ході дослідження встановлено, що після хірургічного аборту в терміни 14-15 діб у пацієнток реєструється збільшення частоти виділення та зростання ступеня обсіменіння піхви різними представниками мікроорганізмів роду Enterobacteriacea в асоціаціях із стафілококами та грибами роду Candida. Після медикаментозного аборту в структурі мікробіоти піхви відмічається тенденція до збільшення питомої ваги грампозитивних коків в асоціаціях з ентерококом, а також збільшення частоти реєстрації гарднерельозу. Після хірургічного аборту спостерігається більш значне зниження показників лізоциму та підвищення рівня імуноглобулінів (SIgA, IgG, IgA) в цервікальному слизі, ніж після медикаментозного переривання вагітності.Висновки. Встановлено дисбаланс місцевого імунітету та активна проліферація потенційно патогенної флори, збільшення частоти формування бактеріальних спільнот, яка асоціюється з дефіцитом лактобактерій у піхві жінок після хірургічного аборту, що свідчить про необхідність імунної та бактеріальної корекції виявлених порушень.

Перспективною технологією виготовлення гнутих деталей із масивної деревини є використання пресів, обладнаних генераторами СВЧ. Нагрівання деревини в полі струмів високої частоти дає змогу швидко нагріти її до потрібної температури, за якої пластичні властивості деревини будуть найкращими. Час на повний цикл гнуття становить 20…40 хв, тиск – до 500 кг/см2, кінцева вологість заготовок – 6…8 %. Ця технологія істотно зменшує час на гнуття та підвищує продуктивність порівняно з іншим обладнанням та технологіями. Наведено методику та результати дослідження процесу гнуття деревини бука у пресах з високочастотним нагріванням, а також вплив технологічних параметрів безпосередньо на якість оброблених заготовок. Дослідження проведено в умовах виробництва із застосуванням преса італійської фірми Italpresse, загальною потужністю 35 кВт. Експерименти проведено на шаблоні для гнуття із стрілою прогину 70 мм з використанням заготовок завдовжки 975 мм та поперечним перерізом 37×27 мм. Аналізуючи якість гнуття, визначено кількість придатних заготовок. Неякісною вважали заготовку, придатність якої є неможливою через наявність у ній тріщин, сколів, вм'ятин, потемніння та інших дефектів, що унеможливлює її використання з естетичних чи фізико-механічних вимог у виробництві меблевих виробів. За результатами досліджень отримано три групи графіків залежності частки виходу якісних заготовок від часу витримки, напруженості електромагнітного поля та тиску пресування. На основі аналізу отриманих графічних залежностей зроблено такі висновки: 1) збільшення тиску пресування до межі 100 кг/см2 призводить до зменшення частки якісних заготовок, а за тиску 120 кг/см2 – частка якісних заготовок зростає і є більшим, ніж за 80 кг/см2; 2)збільшення часу витримки до межі 20 хв призводить до зростання частки якісних заготовок, а за межі 30 хв – до зменшення частки якісних заготовок; 3) із зростанням напруженості електромагнітного поля частка якісних заготовок зменшується. Для знаходження оптимальних параметрів процесу гнуття букових заготовок виконано оптимізацію, за результатами якої можна стверджувати, що найбільшу кількість якісних гнутих заготовок (98,63 %) можна отримати за найменшої напруженості електромагнітного поля та за найбільшого значення тиску пресування, і витримки заготовок під тиском упродовж 20 хв 40 с.

Сьогодні у всьому світі цукровий діабет (ЦД) визнаний одним із найважливіших неінфекційних захворювань, поширення якого набуло характеру пандемії. Переважно цьому сприяють збільшення численності та віку населення планети, урбанізація території, ожиріння і малорухомий спосіб життя. Загалом на пацієнтів, хворих на цукровий діабет, ускладнений синдромом діабетичної стопи (СДС), припадає 40–70 % ампутацій нижніх кінцівок нетравматичного ґенезу, які в цій групі хворих виконуються в 10–15 разів частіше, ніж у загальній популяції.
 Мета – на основі запропонованої оптимізації методики «малих» ампутацій удосконалити відомий спосіб високої ампутації стопи за Шопаром шляхом зменшення кількості гострих кутів зони відпилу ураженої частини кістки.
 Матеріал і методи. З використанням удосконаленої нами методики прооперовано 52 пацієнти віком від 42 до 80 років, які перебували на лікуванні в хірургічному та судинному відділеннях Тернопільської університетської лікарні з гнійно-некротичними ураженнями дистального відділу стопи на ґрунті цукрового діабету. Результати порівнювали з результатами контрольної групи пацієнтів, яким проводили високу трансметатарзальну ампутацію класичним методом пилою Джиглі.
 Результати. Для ампутації кісткової тканини застосували відрізний металевий диск діаметром 22 мм, який за допомогою електроприводу обертається зі швидкістю до 20 000 обертів за хвилину.
 Місця відпиляних кісток, там де стикаються під кутом грані діафіза та відпилу кістки, обробляли шляхом поетапного шліфування корундовою кулеподібною 5-міліметровою шліфувальною насадкою впродовж 1–3 хвилини зі швидкістю обертання 10 000 за хвилину та фінішною корундовою конусоподібною 5-міліметровою насадкою впродовж 2–4 хвилин зі швидкістю 15 000–20 000 обертів за хвилину, допоки гострі кути граней діафіза та відпилу кістки не набули на максимально округлої форми. Місця відпилу і шліфовки кістки закрили м’якими тканинами, формуючи таким чином куксу.
 Висновки. Запропонований спосіб обробки місця відпилу кісток після виконання високої трансмететарзальної ампутації стопи за Шопаром забезпечив відсутність гострих кутів на місцях відпилу, що дозволило уникнути додаткового травмування навколишніх м’яких тканин, значно зменшило больові відчуття, скоротило строки загоєння ранових поверхонь та пришвидшило медичну і соціальну реабілітацію хворого.

У першій частині статті подано огляд літератури, присвячений вивченню концентрації лактату плазми крові у хворих із сепсисом. Відзначено, що, незважаючи на численні причини лактацидемії, включаючи тяжкі стреси, застосування бета-адреноміметиків, підвищену рухову активність, тремор, судоми, інфузії фруктози, етанолу, багатоатомних спиртів, використання високих доз глюкози, патологію печінки тощо, у хворих із сепсисом вона частіше відображає наявність тканинної гіпоперфузії і тяжких розладів енергопродукції в результаті мітохондріальної дисфункції. Високі показники концентрації лактату в плазмі крові у хворих із сепсисом, відсутність кліренсу лактату є несприятливою прогностичною ознакою і часто поєднані з високою вірогідністю летального кінця. У другій частині статті наводяться результати дослідження концентрації лактату в плазмі крові в 101 пацієнта з абдомінальним сепсисом на 1-шу, 2-гу и 5-ту добу після операції. Групи дослідження сформовані відповідно до рівня оцінки тяжкості стану хворих за шкалою Acute Physiology And Chronic Health Evaluation II (APACHE II) (не більше 10 балів, 11–20 балів, понад 20 балів) і якісного складу рідинної ресусцитації (тільки кристалоїди, сполучення кристалоїдів з 4% розчином модифікованої желатини, сполучення кристалоїдів з 6% гідроксіетилкрохмалем (ГЕК) 200/0,5, поєднання кристалоїдів з 6% розчином ГЕК 130/0,42).Виявлено, що концентрація лактату зростала разом із величиною оцінки тяжкості стану хворих із сепсисом за шкалою APACHE II. Склад рідинної ресусцитації вірогідно не впливав на динаміку нормалізації рівня лактату в пацієнтів з оцінкою тяжкості стану, що не перевищувала 10 балів. У хворих з оцінкою тяжкості стану в межах 11–20 балів включення до складу рідинної ресусцитації колоїдних плазмозамінників на основі ГЕК вірогідно порівняно з використанням виключно кристалоїдних розчинів забезпечувало більш низьку концентрацію лактату в плазмі й більш швидку її нормалізацію. У пацієнтів з оцінкою тяжкості стану понад 20 балів для нормалізації рівня лактату використання усіх колоїдних плазмозамінників показало переваги порівняно з інфузією виключно кристалоїдів. Усі хворі (n = 3), у яких була констатована концентрація лактату в плазмі крові, що перевищувала 4,0 ммоль, загинули. Нормалізація рівня лактату плазми відбувалася швидше в пацієнтів із низькими оцінками тяжкості стану за шкалою APACHE II. Для зниження тяжкості лактацидемії використання похідних ГЕК мало переваги перед модифікованою желатиною.

Мета дослідження – оцінка впливу порушень ліпідного обміну на ризик виникнення аномальних маткових кровотеч у жінок репродуктивного віку.
 Матеріали та методи. Обстежено 30 жінок репродуктивного віку з аномальними матковими кровотечами. Проводили аналіз експресії α-рецепторів до естрогенів ER1, рецепторів до прогестерону PgR та ядерного білка Ki-67 у залозах та стромі ендометрія імуногістохімічним методом. Оцінювали показники ліпідограми, визначали індекс маси тіла, проводили антропометрію.
 Результати дослідження та їх обговорення. При оцінці аліментарного статусу встановлено переважання серед пацієнток осіб з ІМТ>25 кг/м2 – 96,7 %, при цьому ознаки аліментарно-конституційного ожиріння були у 33,3 %. Середні значення ІМТ склали (29,1±1,6) кг/м2. Експресія рецепторів до естрогену ER1 була більш високою у залозах (Ме (25 %;75 %) = 100 (80; 100), аніж у стромі (Ме (25 %;75 %) = 80 (60; 90). Натомість, кількість клітин із позитивною реакцією на рецептори до прогестерону PgR у стромі та залозах майже не відрізнялася – Ме (25 %;75 %) = 80 (50; 90). Експресія білка Кі-67 була вищою у залозах – (Ме (25 %;75 %) = 90 (70; 100), у стромі вона не перевищувала 50 % (Ме (25 %;75 %) = 40 (30; 50).
 Висновки. 1. У пацієнток з аномальними матковими кровотечами часто зустрічаються порушення ліпідного обміну у вигляді дисліпідемії 2b типу. 2. Вираження дисліпідемії корелює з інтенсивністю АМК та експресією маркерів проліферації.

Матеріали та методи. Важливою причиною недостатньої ефективності антибактеріальної терапії туберкульозу є резистентність мікобактерій (МБТ). Із метою подолання цієї проблеми ми використали інформаційно-хвильову терапію (ІХТ) за допомогою апарата професора Колбуна М.Д. «ІХТ Поріг» у 87 хворих віком 19-65 років. 51,7 % пацієнтів мали вперше діагностований туберкульоз, чутливий до хіміопрепаратів, 48,3 % – резистентний. 50 хворих, зіставних за віком і клінічними формами вперше виявленого деструктивного туберкульозу легень зі збереженою чутливістю МБТ до хіміопрепаратів, становили контрольну групу.
 Результати та їх обговорення. Встановлено, що ІХТ запобігає розвитку резистентності МБТ у вперше виявлених хворих, прискорює та підвищує частоту припинення бактеріовиділення до 100 %. Для досягнення такого ефекту достатньо було 30 сеансів ІХТ. У хворих на мультирезистентний туберкульоз потрібно 40-50 сеансів ІХТ, а на туберкульоз із розширеною резистентністю – 50 і більше. Особливо важливим є вплив ІХТ на МБТ із мульти- й розширеною резистентністю. Відомо, що резистентність зумовлюють мутації генетичного апарату МБТ. Оскільки МБТ не мають плазмідної ДНК, то мутації можливі тільки шляхом фланкування інсерційних послідовностей нуклеотидів. Фланкування можливе на основі збалансованості частотних властивостей ДНК мікобактерій та інсерційних фрагментів ДНК. Апарат ІХТ випромінює електромагнітні хвилі, яким властива висока проникна здатність. Електромагнітні хвилі проникають крізь шкіру в глибокі тканини, впливають на соматичні й бактеріальні клітини, змінюючи частотні властивості їхнього генетичного апарату. Наведене електромагнітне поле ІХТ взаємодіє з електромагнітним полем ДНК генетичного апарату МБТ шляхом резонансу, зумовлює зміну їхньої структури та частотні властивості, внаслідок чого відбувається деблокування заблокованих мутацією ділянок ДНК мікобактерій, нормалізується їхня функція й відновлюється чутливість МБТ до дії протитуберкульозних препаратів, що підтверджується припиненням бактеріовиділення у хворих на резистентний туберкульоз легень уже через 1-2 місяці лікування. В основі позитивного впливу ІХТ на організм лежить передача енергії клітинам організму, що відновлює їхню функціональну здатність і швидко нормалізує самопочуття, апетит, сон хворого, відновлює детоксикаційну функцію організму, нівелює побічні ефекти хіміопрепаратів, чим забезпечує проведення повноцінного курсу лікування та його високу ефективність у строки у 2-3 рази коротші, ніж передбачено протоколом.
 Другим позитивним ефектом запропонованого способу є скорочення тривалості курсу лікування з 20 до 6-8 місяців. За цей період припиняється бактеріовиділення та загоюються порожнини розпаду легень. Пацієнт одужує.
 Третім позитивним ефектом є здатність ІХТ профілактувати й усувати ускладнення та побічні реакції організму хворого на хіміопрепарати. Це забезпечує нормальну переносимість хіміотерапії. Хворі не порушують режим прийому препаратів, і їм проводиться повноцінний курс лікування.
 Четвертим позитивним ефектом є відсутність негативного впливу ІХТ на організм хворого. Незалежно від частоти та тривалості дії випромінювання апарат чинить виражений позитивний вплив на організм, що визначає відсутність протипоказань для застосування з метою лікувальних процедур.
 Запропонований спосіб відновлення чутливості МБТ, резистентних (у тому числі мультирезистентних і з розширеною резистентністю) до протитуберкульозних препаратів, вивчався в клінічному випробуванні протягом 15 років у Полтавському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері. Загалом було проліковано 74 хворих. Позитивними ефектами виявилися швидке припинення бактеріовиділення та вилікування хворих на резистентний туберкульоз.
 Клінічний випадок. Хворий Б., 35 років, таксист. Діагноз: туберкульоз із розширеною резистентністю обох легень (дисемінований). Дестр+, МБТ+, М+, К+, резист. І (HRZSE), резист. ІІ (Km, Ofx), гіст. 0, категорія 4 (РТБ).
 Уперше на туберкульоз захворів у 1999 р. – вилікувався. У 2005 р. трапився рецидив, лікування протягом 3 років ефекту не дало. Температура тіла постійно 38 ºС, кашель із виділенням мокротиння. Рентгенограма органів грудної клітки від 09.01.2008: в обох легенях зливні вогнищеві тіні різної величини й інтенсивності, у верхніх частках визначаються праворуч 1 каверна середнього розміру, ліворуч – 2 каверни. Корені ущільнені.
 Від госпіталізації відмовився через сімейні обставини. 15 січня 2008 р. хворому було призначено ІХТ у поєднанні з основними протитуберкульозними препаратами та препаратами резервного ряду (3 HRELfхAm 3 HRE) в амбулаторних умовах.
 10.01.2008: мазок мокротиння – КСП+, культуральний метод – МБТ+.
 06.03.2008 (після 30 сеансів ІХТ): мазок мокротиння – КСП не виявлено, посів мокротиння на поживне середовище – знайдено МБТ (3 колонії). Порожнини розпаду в легенях зменшилися в розмірах.
 26.05.2008 (після 50 сеансів ІХТ): МБТ бактеріоскопічно та культурально не виявлено (росту немає).
 27.06.2008 лікування хворого було завершено. Тривалість курсу становила 5,5 місяців. Хворий отримав 101 сеанс ІХТ, досягнуто позитивної клініко-рентгенологічної динаміки, припинилося бактеріовиділення.
 Рентгенографія органів грудної клітки від 02.09.2008: інфільтрація розсмокталася, деструкцій не виявлено. Минуло 13 років – пацієнт здоровий!
 Отже, достатньо було 5,5 місяців лікування за допомогою запропонованого способу, щоб досягти видужання пацієнта на туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ.


 Жартовський О. В., Кравченко В. І., Боровиков М. Ю. Автоматизація налагоджування і контролю режиму роботи установки електрофізичної обробки // Вісник ДДМА. – 2019. – № 2 (46). – С. 123–129.
 Одним з перспективних методів підвищення зносостійкості і надійності інструменту є методи електрофізичної обробки. Обробка імпульсним електричним струмом по шару пасти з дисперсних матеріалів дозволяє отримувати покриття з наплавленого шару заданого хімічного складу з високою якістю поверхневого шару. При розробці обладнання для реалізації імпульсної електрофізичної обробки існують високі вимоги до дотримання параметрів режиму обробки. Має значення енергія і потужність електричного імпульсу. Саме від хімічного складу пасти з дисперсних матеріалів і цих енергетичних параметрів залежить зносостійкість отриманого на поверхні інструменту шару покриття. Процес не потребує великих енергозатрат. Серед недоліків цього методу є необхідність удосконалення управління параметрами електричного розряду. Робота присвячена вдосконаленню обладнання для електрофізичної обробки. Завданнями є розробка установки імпульсної електрофізичної обробки і програмного забезпечення, яке забезпечує точне регулювання і дотримання параметрів електричного імпульсу для управління режимами роботи. Розроблена установка імпульсної електрофізичної обробки і програмне забезпечення, яке надає точне регулювання і дотримання параметрів електричного імпульсу для управління режимами роботи. У складі цієї установки є дві функціональні частини: силова і керуюча логічна, завдяки якої реалізується алгоритм роботи системи. У розробленій програмі реалізовані алгоритми вибору режиму роботи установки, контролю введених значень, генерація імпульсів, визначення потужності енергії імпульсу. Програма створена на мові програмування С у програмному середовищі Keil u Vision 5. Керуюча програма призначена для введення параметрів режиму роботи установки і контролю введених значень, генерації імпульсів, визначення потужності і енергії імпульсу. За допомогою розробленої програми реалізується логіка й алгоритм роботи системи.

У дослідженні аналізується лікування нетримання сечі у чоловіків.Методи. Статті, які відповідають критеріям для включення до цієї оцінки, були оцінені та внесені до матриці синтезу. Результати дослідження, які відповіли на питання дослідження, були оцінені та згруповані в методи лікування.Результати. Лікування першої лінії ургентного нетримання сечі включає тренування сечового міхура та поведінкову терапію. Якщо ці заходи не приносять результатів, можна застосувати антихолінергічну терапію. У випадках, коли медична терапія не приносить результатів, варіанти лікування включають інтрадетрузорні ін’єкції ботулотоксину або нейромодуляцію. Лікування першої лінії для чоловіків із стресовим нетриманням сечі є консервативним. Це включає поведінкову терапію та тренування м’язів тазового дна/фізіотерапію тазових органів. Поведінкові втручання є переважно підтримуючими заходами в цій ситуації, які в основному передбачають втрату ваги для пацієнтів з високим ІМТ. Хірургічне лікування можна розглянути, якщо консервативні заходи не принесли результату. Як правило, будь-яке хірургічне втручання відкладається на 6–12 місяців після операції. Варіанти хірургічного лікування включають периуретральні наповнювачі, уретральні стропи та штучні сечові сфінктери. Штучний сфінктер є золотим стандартом лікування нетримання сечі після простатектомії, при цьому частота утримання після операції становить понад 80%. Змішане нетримання сечі має компоненти як ургентного, так і стресового нетримання. Лікування спочатку вимагає від клініциста визначити найбільш неприємну скаргу пацієнта. Часто це передбачає комбінований підхід спеціаліста, оскільки лікування одного може погіршити інший. Постійне нетримання сечі. Це може свідчити про розвиток нориці між уретрою за межами дистального сфінктерного механізму або серйозну недостатність сфінктерного механізму, що призводить до відсутності обмеження потоку. Лікування цього стану включає хірургічне втручання або пристрої для утримання.Висновки. нетримання сечі у чоловіків може бути виснажливим для людини. Психосоціальний вплив стану може змінюватися, і його слід оцінити перед плануванням спеціального лікування. Класифікація нетримання сечі може допомогти краще визначити основні причини та керувати клінічним лікуванням, хоча досить часто пацієнти мають складні симптоми, які зазвичай не підходять під жодне визначення.Ключові слова: нетримання сечі, чоловіки, терапія.

В українському соціумі декларується толерантність щодо ЛГБТ-спільноти. Методологія якісного дослідження та проведені глибинні інтерв’ю дали змогу проаналізувати й диференціювати особливості ставлення до ЛГБТ-дітей їхніх батьків та працівників освіти. Виявлено, зокрема, дисбаланс між раціональним та емоційним компонентами ставлення. На раціональному рівні досліджувані декларують, що ЛГБТ-особи – частина нашого суспільства і повинні мати такі самі права, що й інші українці;при цьому фактор утиску і дискримінації слабко усвідомлюється або й узагалі не диференціюється (вибірка працівників освіти). Зауважено, що утиски та дискримінацію ЛГБТ-спільноти зазвичай не пов’язують з фактом порушення прав людини. Що ж до обізнаності освітян на ЛГБТ-тему,то тут виявлено таку тенденцію:з одного боку – декларування високого рівня поінформованості, упевненості, що вони про “це” все знають, а з другого боку – прихована, неусвідомлювана дискримінація. На емоційному рівні вчителі частіше виказують розгубленість, страхи, нерозуміння, неприйняття, приховану агресію, байдужість, жалість тощо. На думку працівників освіти, допомагати потрібно тим, хто найбільше страждає (дітям, бездомним тваринам, людям похилого віку, воїнам АТО). Найчастіше повторювані думки та переживання батьків ЛГБТ-дітей – це, звичайно, питання безпеки їхніх дітей та сім’ї загалом. Батьки, які прийняли орієнтацію своєї дитини, доволі часто сприймають ЛГБТ-молодь як більш талановиту, творчу, здібну, цікаву, перспективну тощо порівняно з їхніми гетеросексуальними однолітками. При цьому частина батьків геїві лесбійок не сприймають іншу частину “спектра” ЛГБТ-людей (наприклад, не розуміють трансгендерності, небінарності тощо). Не менш важлива тенденція – бажання батьків ЛГБТ-дітей бути частиною прийнятої більшості;вони також мають болісний досвід дискримінації. Порівняно з працівниками освіти батьки ЛГБТ-дітей продемонстрували більш високий рівень інформаційної компетентності. У ході подальших досліджень передбачено розроблення соціально-психологічної технології, спрямованої на підвищення рівня толерантності українського соціуму до різноманітності та інакшості.

Підвищено ефективність управління ризиками небезпечних подій у підрозділах машинобудівного підприємства шляхом використання вдосконаленого підходу до оцінки ризиків та вперше для оптимізації витрат на заходи з охорони праці у підрозділах машинобудівного підприємства використана задача «пакування рюкзака», що дозволяє знизити величину ризику до допустимого рівня. Ідентифікація та аналіз існуючих ризиків на ДП «Завод «Електроважмаш» були здійснені з використанням методу структурованої оцінки. При цьому враховувалася не тільки можливість виникнення небезпечної події, а і наслідки, які від неї можуть бути. Встановлено, що найбільш частими ризиками є травмування від рухомого обладнання (39%), травми від падіння з висоти (17%), травми від дії електричного струму (15%). Але найбільшу тяжкість мають небезпеки, пов’язані з отру-єнням. Процедура оптимального управління ризиками полягає у визначенні мінімальних витрат на досягнення кожної з інтегральних оцінок за допомогою матричної згортки. Це завдання про ранці, що ефективно вирішується методом дихотомічного програмування при цілочисельних значеннях параметрів. Перше число в матриці - величина оцінки, друге – витрати на досягнення (або збереження) цієї оцінки. Рухаючись від низу до верху, отримуємо для кожної інтегральної оцінки мінімальні витрати (на зменшення ступеня небезпеки від високого до середнього і низького). Для цього з клітин матриці з однаковими оцінками (перше число) вибираємо осередок з мінімальними витратами (друга клітина). Формування варіанту програми, тобто сукупності оцінок чинників, які забезпечують необхідне значення інтегральної оцінки з мінімальними витратами, відбувається методом зворотного ходу. Для цього послідовно, зверху вниз, визначаємо, які вихідні дані відповіда-ють вибраній комірці матриці. Встановивши ці значення знаходимо їх в матрицях нижнього рівня. Повторюємо це, поки не досягнемо нижнього рівня структури дихотомічного уявлення, тобто конкретних оцінок факторів ризику. Набір цих оцінок є результатом дії алгоритму

Актуальність. Окуляри та контактна корекція добре переносяться дітьми при аметропії слабкого та середнього ступеня. При аметропії високого ступеня поліпшення монокулярної гостроти зору з контактною лінзою порівняно з корекцією окулярами вище в 3,8 раза. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 56 дітей (112 очей) віком від 6 до 16 років із гіперметропічною рефракцією та астигматизмом, у яких використовували м’які силікон-гідрогелеві контактні лінзи для корекції аметропії. У цих пацієнтів було проведено дослідження гостроти зору, показників об’єктивної та суб’єктивної клінічної рефракції, аксіальної довжини ока, товщини та діаметра рогівки, показників кератометрії, а також форометричних даних (акомодація, вергенція, диспаратні ділянки окорухового апарату та їх взаємодія) в ранні та пізні строки спостереження. Результати. При застосуванні контактної корекції у дітей шкільного віку з гіперметропією та гіперметропічним астигматизмом статистично значуще через 3 роки спостережень спостерігалося підвищення некоригованої гостроти зору на 85 % (t = 7,9; p < 0,01), коригованої гостроту зору — на 7 % (t = 7,4; p < 0,01), показника кератометрії у слабкому меридіані — на 1 % (t = 6,1; p < 0,01), на 1 % (t = 8,9; p < 0,01) — у сильному меридіані, товщини рогівки у центральній зоні — на 4 % (t = 4,6; p < 0,01), а також зменшення показника сфероеквівалента на 38 % (t = 3,1; p < 0,01), амплітуди акомодації — на 20 % (t = 5,8; p < 0,01), негативної частини відносної акомодації — на 20 % (t = 3,0; p < 0,01), позитивної частина відносної акомодації — на 18 % (t = 3,5; p < 0,01), надлишку акомодаційної відповіді — на 64 % (t = 7,2; p < 0,01), форії вдалину — на 33 % (t = 4,4; p < 0,01), форії зблизька — на 22 % (t = 2,8; p < 0,01), відношення акомодаціоної конвергенції до акомодації — на 18 % (t = 3,1; p < 0,01).

Мета дослідження – вивчити особливості експресії маркера ендотеліальних клітин CD34 в судинному руслі вілльозного дерева плаценти при доношеній вагітності після ДРТ.
 Матеріали та методи. Матеріалом стали 65 плацент групи ДРТ від одноплідних доношених вагітностей, індукованих у циклах штучного запліднення, і 30 плацент від одноплідних доношених вагітностей після природної концепції в умовно здорових жінок. Плаценти групи ДРТ було розподілено на 2 підгрупи: від породілей із вилікуваним первинним безпліддям (n=33) і від породілей із вилікуваним вторинним безпліддям (n=32). За допомогою імуногістохімічних методів оцінювали площу експресії та оптичну щільність CD34 у ворсинчастому хоріоні плацент.
 Результати дослідження та їх обговорення. Найбільша площа експресії CD34 у ворсинчастому хоріоні плацент спостерігалася в групі контролю і склала (9,49±0,47) %, в плацентах від жінок із вилікуваним первинним безпліддям вона була нижчою в 1,11 раза ((8,51±0,17) %, p<0,01) і з вилікуваним вторинним безпліддям – в 1,29 раза ((7,34±0,15) %, p<0,01). У свою чергу, площа експресії CD34 у ворсинчастому хоріоні плацент від породілей із вилікуваним первинним безпліддям перевищувала таку від породілей із вторинним безпліддям в 1,16 раза (p<0,01). Найбільша оптична щільність експресії CD34 у ворсинчастому хоріоні плацент відмічалася в жінок із вилікуваним первинним безпліддям – (0,22±0,01) ум. од., яка перевищувала аналогічну в пацієнток із вторинним безпліддям ((0,19±0,01) ум. од.) в 1,33 раза (p<0,01) і в контролі ((0,20±0,01) ум. од.) – в 1,25 раза (p<0,01). Отримані дані схожі з результатами дослідження плацент від жінок із вагітністю після ДРТ та ранніми передчасними пологами, де спостерігалася висока частота диспластичних процесів із проявами альтерації, дисоційованим дозріванням ворсин вілльозного дерева, склерозом строми ворсин, дисциркуляторними порушеннями та достовірним зниженням площі експресії CD34. Власні та літературні дані свідчить про те, що в плацентах жінок з індукованою в циклах ДРТ вагітністю мають місце порушення васкуляризації ворсинчастого хоріона зі змінами експресії CD34 різного ступеня вираження, які спостерігаються як при недоношеній, так і доношеній, як при першій, так і при повторній вагітності. Це вимагає проведення під час гестації відповідних лікувально-профілактичних заходів.
 Висновки. Особливостями продукції CD34 в когорті жінок з вилікуваним в циклах ДРТ первинним безпліддям і доношеною вагітністю є зниження площі його експресії з одночасним збільшенням інтенсивності імунозабарвлення, а в когорті жінок з вилікуваним вторинним безпліддям – зниження площі експресії з інтенсивністю, яка не відрізняється від фізіологічної.

У статті проведений аналіз сучасного стану та визначені основні напрями формування культури ведення здорового способу життя під час освітнього процесу майбутніми офіцерами-прикордонниками. Проблема здорового способу життя в українському суспільстві з інституційного рівня перейшла на загальнодержавний і міждержавний, що свідчить про її виняткову актуальність і першочергову важливість. Результати аналізу напрямів наукових досліджень свідчать, що у контексті підготовки майбутніх фахівців до здорового способу життя вчені обґрунтовували теоретичні та методичні основи формування культури здоров’язбереження з позицій поглядів і переконань майбутнього фахівця, визначали професійно-прикладні основи формування здорового способу життя майбутніх фахівців і використовували педагогічні здоров’язбережувальні технології в системі підготовки майбутніх фахівців. У сучасних умовах прикордонної служби, які пов’язані з великим навантаженням на персонал, складними умовами служби, перенапруженням упродовж робочого дня, актуальними стають загальні складові здорового способу життя, що включають систематичні фізичні вправи, правильне харчування, відмову від куріння і наркотичних засобів, обмежене вживання алкоголю, здатність долати стреси, уміння розслаблятися, профілактичні обстеження, відсутність несприятливих для здоров’я звичок. Здійснення усіх цих складових можливе лише за умови певних кроків, які досягаються високим рівнем самосвідомості у вигляді мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, що активно скеровують практичну діяльність на формування здорового способу життя.Оскільки проблема формування здорового способу життя як складової частини культури здоров’язбереження майбутніх фахівців-прикордонників стосується найрізноманітніших сфер життя, вважаємо, що підхід до її вирішення повинен бути інтегративним .Готовність до здорового способу життя формується під час освітнього процесу в НАДПСУ упродовж усього періоду навчання практично на усіх кафедрах. Водночас формування основних складових проходить на кафедрі психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, кафедрі фізичного виховання. Зокрема, курсанти, які навчаються за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти за різними спеціальностями, основні знання та навички щодо формування здорового способу життя отримують за рахунок навчальних дисциплін: психологія здоров’я; психогігієна та психопрофілактика; педагогіка і психологія; професійна педагогіка та морально-психологічне забезпечення; фізичне виховання. Формування компетентностей майбутнього офіцера-прикордонника, який веде здоровий спосіб життя, відбувається як під час реалізації заходів по роботі з персоналом, так і в освітньому процесі навчального закладу. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що формування здорового способу життя – складний процес, який потребує залучення якнайбільшої кількості відділів, служб та кафедр, і насамперед – самих майбутніх прикордонників.

У сучасній вищий школі циклічний ритм навчального процесу з екзаменаційною сесією як формою підсумкового контролю практично вичерпав себе. Це пов’язано в основному зі зміною мотиваційних стимулів навчання, істотним зменшенням часу, що затрачується на самостійну роботу, і тим самим, зниженням рівня системності вивчення предмету. Крім того, принципово змінилися можливості інформаційних технологій. Це дозволяє поставити на зовсім інший рівень самостійну роботу з використанням контролюючо-навчальних програм і експрес-тестування з розділів курсу, що вивчаються.Тенденції удосконалення навчального процесу у вищий технічній школі, що стимулюють систематичність навчання й елементи змагальності, виявлено в розвитку модульно-рейтингової системи, впроваджуваної останнім часом у ряді ВНЗ. Упровадження нової системи супроводжується переоглядом технології навчання.Технологія навчання – це системний, упорядкований набір дидактичних методів, прийомів, елементів, а також зв’язків і залежностей між ними, що становлять собою єдність, націлену на досягнення кінцевих результатів навчання.Проблемно-модульна технологія навчання базується на чотирьох основних принципах:– проблемний виклад навчального матеріалу;– самостійність вивчення;– індивідуалізація навчання;– безперервність і об’єктивність самооцінки й оцінки знань.Основними засобами навчання в новій технології є модуль і модульна програма.Модуль – це об’єднана логічним зв’язком, завершена сукупність знань, умінь і навичок, що відповідає фрагменту освітньої програми навчального курсу.Модульна програма – система засобів, прийомів, за допомогою яких досягається кінцева мета навчання.Таким чином, модульна програма містить у собі елементи управління пізнавальною діяльністю і разом з викладачем допомагає більш ефективно використовувати навчальний час.Технологія модульного навчання – одна з технологій, що, по суті будучи особисто орієнтованою, дозволяє одночасно оптимізувати навчальний процес, забезпечити його цілісність у реалізації цілей навчання, розвитку пізнавальної й особистісної сфери учнів, а також, сполучити тверде управління пізнавальною діяльністю студента з широкими можливостями для самоврядування.Систематизація і структуризація модуля. Однією з особливостей нової технології навчання з’явилася поява можливості управління процесом засвоєння знань на основі чіткої систематизації і структуризації курсу. Такий підхід дозволив закласти в кожну складову частину навчальної програми модуля її ваговий коефіцієнт і поширити такий підхід до системи оцінки і самооцінки знань.Важливою особливістю даної технології є її інтеграційна якість. Модуль, як цілісна єдність змісту і технології його вивчення, реалізується через комплекс інтегрованих технологій: проблемного, алгоритмічного, програмованого та поетапного формування розумових дій.Завдяки відкритості методичної системи, закладеної у модулі, добровільності поточного і гласності підсумкового контролю, можливо вільно здійснювати самоконтроль і вибирати рівень засвоєння, відсутності твердої регламентації темпу вивчення навчального матеріалу. У такий спосіб створюються сприятливі морально-психологічні умови, в яких студент відчуває себе упевненим у своїх силах.Усвідомлення студентами особистісної значимості досліджування і потреби в досягненні визначених навчальних результатів мотивується чітким описом комплексної якісної мети. Реальний результат цілком залежить від самого учня. Потреба в самореалізації задовольняється, по-перше, можливістю за допомогою модуля навчатися завжди успішно і, по-друге, волею вибору творчої діяльності і нестандартних завдань.Упровадження інтерактивних методів навчання в навчальний процес поряд з чисто технічними складностями обмежено відсутністю простих у застосуванні й однозначних методик оцінки результатів комп’ютерного тестування. Більшість тестів засновано на використанні альтернативного опитування, що фактично становить собою угадування правильної відповіді з декількох запропонованих варіантів. Навіть не з огляду на високу імовірність угадування при будь-якому розумному обсязі вибірки [1], така методика тестування може використовуватися лише як попередня оцінка і не дозволяє одержати інформацію про глибину і детальність засвоєння досліджуваного матеріалу. Студенти перших двох курсів інженерних спеціальностей технічних ВНЗ навичок програмування не мають, що створює значні труднощі у застосуванні безальтернативного тестування.Запропонований метод безальтернативного тестування принципово відрізняється як від альтернативних методів цілком, крім імовірності угадування, так і пропонує оригінальний підхід у постановці тестуючуго завдання, системи внесення відповідей і системного підходу в оцінці ступеня засвоєння вивченого матеріалу. Розроблені тести являють собою набір напівякісних завдань, підібраних за наростаючою складністю, тематично зв’язаних матеріалом розділу виучуваного курсу. Таке компонування тесту дозволяє охопити широкий спектр досліджуваних питань і диференціювати якість засвоєння матеріалу. Новим є також розроблена адаптована система контролю результатів тестування, у якому передбачене внесення відповіді в тестовий файл у спрощеному виді – числа, простої формули або малюнка. У структурі модульного посібника відбиті вимоги і правила конструювання модуля:– комплексна мета, у якій надані якісні характеристики (пізнавальні й особистісні) результату вивчення модуля;– конкретизація мети в предметних "навчальних елементах", заданих стандартом утворення;– програма і рекомендації технологічних прийомів її вивчення;– конкретизація мети в еталонах і критеріях рівнів засвоєння, у завданнях підсумкового контролю;– еталони рішень для організації самоконтролю і взаємоконтролю.Пропонований метод тестування органічно вливається в методику модульно-рейтингової системи .Особливості пропонованої безальтернативної системи тестування розглянемо на прикладі тестів, складених з теми „Електромагнитні коливання та хвилі” . Нами розроблені тести по восьми розділах курсу фізики [ 2 ],. Кожний розділ містить у собі двадцять п’ять варіантів завдань, розрахованих на те, щоб кожний студент мав можливість працювати самостійно. Приклад тесту приведений у тексті разом з відповідями, що повинні вводитися студентами в спеціально підготовлені файли.Однією з особливостей тесту в структурі поданих завдань є те, що вони розбиті на три рівні зі зростаючою ступінню складності.Особливість і новизна пропонованих тестів пов’язана також з розробкою завдань, що припускають одержання рішення у вигляді відносних величин, що можуть бути зведені до відношення простих чисел. Ця особливість формулювання завдань має переваги, зв’язані з багатоваріантністю постановки, що суттєво при розробці масиву різних тестів однієї тематики, і, що є найбільш важливим, дозволяє вносить відповідь у відповідний файл тестуючої програми у вигляді числа, що доступно студентам з мінімальними навичками роботи на комп’ютері.Перший рівень включає три завдання, які розраховані на досить формальне засвоєння основних положень тестуючого розділу – знання рівняння фронту хвилі, частоти электромагнітних коливань та вміння знайти швидкість фронту хвилі, а також, знаючи зв’язок діелектричної та магнітної проникності та показник заломлення середовища, знайти швидкість поширення хвилі в середовищі.Відповідь на кожне з завдань оцінюється в один бал, а в цілому при повній відповіді на завдання І рівня можна вважати, що основні положення теми засвоєні і знання студента відповідають оцінці «задовільно».Другий рівень тестування включає завдання, що вимагають при їх розв’язуванні визначеного осмислювання законів електромагнітної індукції та застосувати методи розрахунку ЕРС індукції в контурі, та в постійному магнітному полі, а також уміння знаходити опір кола, та ємність конденсатора. Кожне завдання оцінюється двома балами.Розв’язування завдання ІІІ рівня припускає глибоке оволодіння матеріалом і володіння нетрадиційними методами рішення. Оцінюється кожне завдання трьома балами. У цілому тестування дозволяє перевірити готовність студентів на різних рівнях – від задовільного до відмінного.Приклади файлів для відповідей (вікна відповідей) приведені на прикладі тесту.Наприклад, по темі „Електромагнітні коливання та хвилі” один з варіантів тесту має такий вигляд: ЗавданняI рівня1) Відкритий коливальний контур містить ємність С0 = пФ та індуктивність L0 = нГн. Знайдіть довжину хвилі електромагнітного поля, яке випромінює цей вібратор.2) Знайдіть швидкість фронту електромагнітної хвилі, якщо задана довжина хвилі l = 1 мм і частота коливань v = 3×1011 Гц.3) Діелектрична сприйнятливість середовища лінійно залежить від напруженості електричного поля c = 10-2Е. Знайдіть показник заломлення середовища, якщо магнітна проникність m = 1, а напруженість поля дорівнює Е = 0,1 Н/Кл. Вікна відповідей 1)l =2)Vф =3)n = Завдання II рівня4) Трикутна дротяна рамка має рухому перемичку, яка переміщується з постійною швидкістю V. Рамка знаходиться в перпендикулярному магнітному полі В = В0t. Знайдіть відношення ЕРС індукції, яка виникає в контурі, та ЕРС у постійному полі В0. 5) При перемиканні в колі ключа в положення 2 (рис.) виникає розряд конденсатора. За час t = 1 с заряд конденсатора зменшився в число разів q/q0 = 2, де q0 – початковий заряд, q(t) = q – заряд у момент часу, що дорівнює t. Опір R = 1 Ом. Знайдіть час релаксації цього контуру tр і ємність С.Вікна відповідей4) 5) tр = С = З Вікна відповідей6)L = авданняIII рівня 6) Добротність резонансного контура Q = 0,01. Ємність С = 100 мкФ і опір R = 1 Ом. Зайдіть індуктивність контура.Алгоритм розв’язування задач. Перший рівень ступені складності.1. Розв’язокЗв’язок довжини хвилі та частоти має вигляд, Тоді, .2. Розв’язокРівняння фронту хвилі : ,звідси швидкість фронту хвилі :,де k – хвильове число , а кругова частота .Тоді, .3. Розв’язокПоказник заломлення середовища : ,де і  – діелектрична і магнітна проникності,, а = 1,то показник заломлення дорівнює .Швидкість поширення в середовищі ,де с – швидкість світла у вакуумі.Другий рівень складності.4. Розв’язокПотік магнітного поля, який пронизує систему, дорівнює,де S – площа замкненого контура в момент часу t, що дорівнює площі трикутника,де , , тобто Потік поля :ЕРС індукції : ЕРС індукції в постійному полі :.Відношення ЕРС дорівнює :.5 Розв’язокЗаряд (струм) в колі при замикании ключа змінюється за законом.Отже, . Логарифмуючи вираз, маємо , Враховуючи, що в колі, яке розглядається Для ємності маємо виразТретій рівень складності6. Розв’язок,де – власна частота,– напівширина контура.Звідси маємо i знаходимо L.Для полегшення роботи викладача при перевірці тестів, існують вікна відповідей з уже заздалегідь підрахованим результатом. Необхідно тільки звірити отриману студентом відповідь із запропонованою. Вікна відповідейВаріант № 1 Завдання I рівня1)l = 1 см2)Vф = 3×108 м/с3)n = 1,0005 ЗавданняIІ рівня4) 5) tр =1,4426 с С = 1,4426 Ф ЗавданняIІІ рівня6) L = 0,01 мкГн ЗавданняIІ рівня4) 5) tр =1,4426 с С = 1,4426 Ф

Під готовністю до краєзнавчої роботи Т. М. Міщенко розуміє інтегральну властивість особистості педагога, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки вчителя на реалізацію функцій краєзнавства як засобу зв’язку виховання з життям, а також сукупність професійно значущих знань та вмінь [3].На думку О. В. Бондаренко, готовність майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями як складова більш загального поняття «готовність учителя до педагогічної діяльності» є складним особистісним утворенням, що охоплює краєзнавчу спрямованість, позитивну мотивацію, професійно важливі риси особистості, краєзнавчі знання, вміння й навички, оцінку, адекватну самооцінку та рефлексію результатів власної праці, забезпечуючи ефективність краєзнавчої роботи [1].У дослідженнях С. М. Танани готовність майбутніх учителів початкових класів до організації краєзнавчої роботи розглядається, як складне соціально-педагогічне утворення, що містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості та систему професійно-педагогічних знань, умінь і навичок організації краєзнавчої роботи на основі усвідомлення значущості шкільного краєзнавства як засобу соціалізації особистості [4].М. І. Кузьма-Качур під готовністю майбутніх учителів початкових класів до шкільного краєзнавства розглядає цілісне явище, що складається із взаємопов’язаних, скріплених переконаннями морально-вольових якостей особистості, соціально значущих мотивів, способів поведінки, знань, умінь і навичок [2].У межах нашого дослідження під готовністю майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи будемо розуміти особистий стан майбутнього учителя, з певними краєзнавчими знаннями, вміннями, навичками та переконаннями у необхідності організовувати краєзнавчу роботу з учнями початкової школи.Вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи вимагав врахування певних передумов, до яких віднесено такі:– сформованість у майбутніх учителів мотивів оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у процесі фахової підготовки за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта», що визначається у освітньо-кваліфікаційній характеристиці;– аналіз краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі з учнями початкової школи, що дав змогу спрямувати визначення стану готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у двох напрямах: навчальному та виховному.З метою оптимізації навчально-виховного процесу та підвищення його ефективності на шляху формування готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи було проведено констатувальний етап експерименту протягом другого навчального семестру 2011-2012 р. на базі Мукачівського державного університету та Хмельницького національного університету із студентами, які навчаються за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта» (галузь знань 0101 «Педагогічна освіта»). Загалом у експерименті взяло участь 136 майбутніх учителів.За допомогою методів анкетування, тестування, бесід та спостережень здійснювалось вивчення місця і ролі краєзнавчої роботи у системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, а також визначення стану їх готовності до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Спочатку було визначено наскільки сформовані мотиви оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у майбутніх учителів.Як показало дослідження (таблиця 1), майбутні учителі надають перевагу мотивам стати висококваліфікованим фахівцем, сумлінно вивчати будь-які дисципліни, інтерес до конкретних краєзнавчих фактів (43,7%; 37,9%; 21,4%), 4, 5 та 6 рангове місце відповідно займають мотиви – прагнення отримати високі бали, поглибити уже набуті краєзнавчі знання та інтерес до особистості викладача як людини та науковця. Отримані результати дають змогу стверджувати про не сформованість стійких мотивів у майбутніх учителів до краєзнавчої роботи. Це вказує на необхідність посилити вплив на мотиваційну сферу в процесі підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Визначення стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі було проведено під час педагогічної практики студентів (136 осіб) педагогічного факультету Мукачівського державного університету ІІ курсу, які навчаються за спеціальністю 6.010102 «Початкова освіта». Одним із завдань педагогічної практики було провести виховний захід у одному з класів початкової школи за однією із тем: «Та земля мила, де мати народила», «Чи знаєш ти свій край?», «Легенди нашого краю», «Вулицями рідного міста (села)», «Мій рідний край», «Рід, родина, рідня», «Моя рідна вулиця», «Пам’ятаймо героїв», «Люби і знай свій рідний край», «Люди, які прославили мій край», «Сторінки історії мого міста (села)».Таблиця 1Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи майбутніх учителів з учнями початкової школи Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи у майбутніх учителів з учнями початкової школиРангове місце%Звичка сумлінно вивчати будь-які дисципліни27,9Інтерес до конкретних краєзнавчих фактів321,4Прагнення стати висококваліфікованим фахівцем143,7Можливість використовувати набуті краєзнавчі знання, уміння та навички для майбутньої діяльності не за фахом86,8Відсутність інших, більш цікавих справ, ніж навчальні заняття93,4Інтерес до краєзнавчих досліджень78,8Прагнення поглибити уже набуті краєзнавчі знання517,5Інтерес до особистості викладача як людини та науковця69,1Прагнення отримати високі бали420,6 Вимоги до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту майбутніми учителями з учнями початкової школи полягали у наступному: чітке формулювання назви виховного заходу та розуміння майбутнім учителем його краєзнавчої мети; планування основних етапів виховного заходу та визначення завдань кожного з них; організація підготовки заходу у відповідності до поставленої краєзнавчої мети; визначення оптимального змісту краєзнавчого матеріалу; вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу краєзнавчого матеріалу на учнів на кожному етапі заходу; чіткість виховного заходу, оптимальний його темп і ритм; різноманітність і творчий характер діяльності учнів початкової школи; взаємозв’язок заходу з попередніми та наступними формами позакласної роботи з учнями.Оцінка виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи включала такі показники:– аналіз готовності майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: мета і завдання виховного заходу; урахування рівня вихованості учнів початкової школи при визначенні мети і завдань; місце виховного заходу краєзнавчого змісту у загальній системі виховної роботи початкової школи;– аналіз процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту: роль класного керівника; роль учнівського активу; забезпечення дружної та злагодженої роботи колективу в процесі підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту; роль учнівських органів самоврядування; надання тактовної допомоги учням; рівень участі дітей у підготовці виховного заходу краєзнавчого змісту; аналіз правильності розподілу обов’язків; строки виконання, облік;– аналіз проведення виховного заходу краєзнавчого змісту:а) організація (готовність дітей до проведення заходу, оформлення приміщення, обладнання, наочність, використання ТЗН, структурна схема виховного заходу, чіткість, організованість, злагодженість, майстерність, дозування часу і раціональність його використання, участь представників громадськості);б) зміст виховного заходу краєзнавчого змісту (актуальність краєзнавчої теми, краєзнавча спрямованість, логічність, раціональність у доборі краєзнавчих фактів, їх осмислення, глибина висновків, зв’язок з життям класу, школи, села, міста, району; добір питань, що хвилюють школярів);в) методика проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: (врахування вікових особливостей школярів; можливість відвертого обміну думками; характер діалогу; стимулювання учнів до дискусії, до вироблення компромісної думки);г) психологічний аналіз (поведінка учнів, їх активність, зацікавленість, ставлення до краєзнавчого заходу; поведінка вчителя, його тон, ставлення до учнів, педагогічний такт, повага до самостійності думок, пропозицій, рішень учасників);– результати: досягнення мети виховного заходу краєзнавчого змісту; чи є краєзнавчий захід цілісним, системним; які частини виховного заходу вдалися краще, які гірше. Загальні висновки. Рекомендації.Кожний показник оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи був оцінений високим, достатнім, задовільним або низьким рівнем готовності, характеристику яких подано у таблиці 2.Таблиця 2Характеристика рівнів готовності кожного показника Рівень готовностіХарактеристика показникависокийпоказник сформований, чітко вираженийдостатнійпоказник виражений, але рідко проявляється неефективнозадовільнийпоказник сформований слабконизькийпоказник не сформований Отримані результати занесені у таблицю 3.Таблиця 3Результати стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі Показники оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школиРівні готовності (136 МУ)ВисокийДостатнійЗадовільнийНизькийК-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%готовність майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту862316,94331,66245,5організація процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту42,93223,55641,24432,4проведення виховного заходу краєзнавчого змісту53,72921,35439,74835,3результат42,92316,94230,96749,3Середній показник53,72719,949365540,4Примітка. К-сть МУ – кількість майбутніх учителів Аналіз даних таблиці 3 дав змогу встановити, що стан готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напря

Постановка проблеми.Виховання творчої особистості неможливо здійснювати командно-адміністративними методами. Для цього потрібно створювати сприятливі умови для творчої діяльності вчителів та учнів та позитивні стимули для такої діяльності. Однією з таких умов є систематичне та ефективне використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі.Аналіз останніх досліджень.За останні два роки в Дніпропетровській області реалізовано цілий ряд проектів з впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, в багатьох з них наша школа приймає активну участь:– Єдиний освітній центр (http://dp.isuo.org) – за допомогою програмного комплексу КУРС:школа тут розміщується відкрита та закрита інформація про навчальний заклад, учнів та вчителів школи;– інформаційно-освітня мережа «Мої знання» (http://mz.com.ua) –тут розміщується розклад уроків школи, електронні класні журнали вчителів та класних керівників, щоденники учнів, засоби для спілкування вчителів, учнів та їх батьків;–освітній портал «Класна оцінка» (http://klasnaocinka.com.ua) – на цьому порталі розміщені сайти навчальних закладів, бібліотека, електронні класні журнали та щоденники, електронна школа.Крім цього, за допомогою мережі Інтернет наша сільська школа одержала доступ до великої кількості конкурсів та олімпіад, в яких учні приймають активну участь.Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.Творча діяльність вчителів та учнів передбачає не тільки використання інформаційних джерел з мережі Інтернет та інших цифрових джерел інформації, а в першу чергу створення власних електронних засобів навчання та електронних документів. Вчителі, які систематично використовують ІКТ у навчально-виховному процесі, працюють з десятками чи навіть сотнями гігабайт ланих. Розмістити та систематизувати все це в мережі Інтернет достатньо складно, тому створення електронного освітнього середовища в локальній мережі навчального закладу – це реальні можливості для систематизації та ефективного використання ІКТ.Мета статті – показати можливості створення та ефективного використання електронного освітнього середовища школи для творчої діяльності вчителів та учнів.Комп’ютерна мережа школи. Про застосування ІКТ у школі говориться багато років, вчителі проходять курси, одержують сертифікати, але цього явно недостатньо для систематичного та ефективного використання ІКТ у навчальному процесі. Потрібен вільний доступ вчителів та учнів до комп’ютерів та електронних засобів навчання, одного кабінету інформатики для цього замало. Протягом 2011 року ми виконали великий об’єм роботи по модернізації комп’ютерної мережі школи.У кабінеті інформатики встановлено сервер з жорсткими дисками великої ємності – це дає можливість розмістити на ньому всі програмні засоби та електронні навчальні посібники, які є в школі. Комп’ютер-сервер автоматично включається вранці і виключається ввечері – це робить його незалежним від графіка роботи вчителя інформатики.Всі комп’ютери школи підключені до локальної мережі, крім цього, кабель локальної мережі підведений ще до кількох навчальних кабінетів, де вчителі можуть підключити до локальної мережі школи свої домашні ноутбуки і працювати у шкільному електронному середовищі.Через локальну мережу до всіх ПК школи підключено доступ до мережі Інтернет.Забезпечення учнів та вчителів школи ПК та Інтернет. Комп’ютери та Інтернет поступово стають звичними в сільських сім’ях. Восени 2011 року серед учнів 7-11 класів домашні ПК були в більш ніж половини учнів, а Інтернет – більш ніж у третини учнів. Тому перед школою та педагогічним колективом стоїть завдання використати цей потужний потенціал для навчання та розвитку учнів.Потреба сучасної школи в ІТ-спеціалістах. Вирішення цієї проблеми слід починати з розуміння того, що ІКТ прийшли в школу назавжди, це не чергова рекламна кампанія. Вчитель, який не володіє на професійному рівні ІКТ, у сучасній школі не має майбутнього. Вчителю для ефективного використання ІКТ необхідно створити умови: вільний доступ до комп’ютерів та Інтернету, надійну роботу обладнання та програмного забезпечення – це можуть забезпечити лише професійно підготовлені спеціалісти в оплачений робочий час. Висока ефективність ІКТ можлива лише при колективній роботі вчителів, що знову ж таки вимагає від вчителів високого рівня підготовки в галузі ІКТ.До недавнього часу комп’ютерний клас школи використовувався в більшості своїй для проведення уроків інформатики. Вчитель інформатики виконував роботи по обслуговуванню ПК для самого себе і це нікого не турбувало. Об’єм такої роботи був невеликий, її приходилось виконувати епізодично. Досвід роботи в 2011 році та зараз показує, що кілька годин роботи по обслуговуванню ПК щодня явно недостатньо для забезпечення умов роботи всього колективу школи – вчителів та учнів. Тим більше, цю роботу неможливо виконувати за рахунок уроків чи інших обов’язків. Потреба сучасної школи в ІТ-спеціалістах систематизована нижче.Секретар – завантаження та друк електронної пошти, підготовка та відправлення електронної пошти, набір та друк шкільних документів – цю технічну роботу, як правило, виконує адміністрація школи, за рахунок виконання своїх прямих службових обов’язків по управлінню навчальним процесом та діяльністю школиІнженер по ремонту та обслуговування ПК – ремонт та обслуговування комп’ютерів, обслуговування принтерів, обслуговування та монтаж обладнання локальної мережі школи, обслуговування мультимедійних пристроїв, обслуговування обладнання для підключення Інтернет.Системний адміністратор – установка та налагодження програмного забезпечення ПК, обслуговування антивірусних програм, обслуговування дискової та операційної систем ПК, управління роботою локальної мережі школи.Веб-майстер – створення та управління сайтами школи у локальній мережі та Інтернеті, створення та управління електронним освітнім середовищем школи, створення веб-сторінок для сайтів школи. Цю роботу, як правило, виконують вчителі інформатики, за рахунок свого вільного часу та уроків. Заступник директора з ІКТ навчання – навчання вчителів з ІКТ, управління процесом впровадження ІКТ у навчально-виховну роботу школи та вчителів. Цю роботу, як правило, ніхто не виконує системно, тому ефективність застосування ІКТ часто буває мінімальна.З 2012-13 навчального року в школах вводяться посади інженера-електроніка, це в значній мірі задовольняє потреби школи в обслуговуванні комп’ютерної техніки та програмного забезпечення.Електронне освітнє середовище школи – це програмні засоби, електронні навчальні комплекси з різних предметів, електронні документи різного призначення, які використовуються для навчання учнів та роботи вчителів і розміщені на сервері локальної мережі школи та мережі Інтернет. До цих документів є вільний доступ з усіх комп’ютерів локальної мережі школи. Головна сторінка електронного освітнього середовища містить посилання на локальні веб-сайти, тематичні сторінки або папки з файлами, які систематизовані в десять розділів.Важливо зараз – в цьому розділі розміщені документи для поточної роботи, наприклад, завдання ДПА з математики або карта з навчальним закладом, де проходить ЗНО.Управління школою – тут адміністрація школи розміщує документи та матеріали з різних напрямів роботи школи.Сторінки класів – тут зібрані посилання на електронні засоби з різних предметів для даного класу.Портфоліо учнів – у спеціальних папках протягом навчання в школі учні разом з вчителями збирають матеріали про досягнення учнів в навчанні та різних конкурсах.Вчителі – кожен вчитель має власну папку, де розміщені електронні матеріали з різних предметів, нормативні документи, портфоліо вчителя і т.д.Microsoft Learning – курс цифрових технологій від Майкрософт.Локальний сервер – на локальному сервері розміщені навчальні посібники та власні сайти, наприклад сайт «Випускники школи».Позакласна робота – тут розміщені посилання на додаткові навчально-інформаційні посібники для додаткової роботи.Інформаційна система – систематизовані навчально-інформаційні матеріали, підготовлені в попередні роки.Відеоенциклопедія – це п’ятихвилинні фільми про видатних вчених, митців, державних діячів в історії людства, наприклад, з астрономії.В мережі Інтернет шкільний веб-портал має адресу http://www.itfis.net.ua На головній сторінці шкільного веб-порталу розміщені кнопки сайтів, з якими постійно працюють вчителі та учні школи. Це сайти «Мої знання», «Класна оцінка», «КУРС: школа», «Острів знань», сайти органів управління освітою та інші.Крім цього на порталі розміщено 8 шкільних сайтів.Інформаційні технології в шкільному фізичному експерименті – це перший сайт створений у 2009 році, тут систематизовані матеріали, з якими ми працювали в школі під час підготовки до обласного семінару з фізики.Обласний семінар з фізики 2010 – матеріали семінару, підготовлені в нашій школі.Районний семінар заступників 2012 – матеріали семінару на тему: «Електронне освітнє середовище вчителя і школи та його роль у розвитку інтелектуально та творчо обдарованих учнів». Ці матеріали були представлені на Четвертій національній виставці-презентації «Інноватика в сучасній освіті» 2012 року.Відкритий план вивчення предметів – тут розміщено планування з фізики 7 класу та додаткові матеріали.Вікно в шкільний Інтернет – тут зібрані посилання на найбільш використовувані освітні та інформаційні сайти.Шкільний сайт – сайт школи, де публікуються новини та матеріали про школу.Фотолабораторія з фізики – on-line тести на вимірювання фізичних величин.Електронний зошит з фізики – матеріали для проведення лабораторних робіт з фізики 9 класу з теми «Постійний електричний струм».Висновки.1. Створення та використання електронного освітнього середовища навчального закладу є ефективним засобом для виконання творчих робіт як вчителями так і учнями.2. Важливим фактором у цій роботі є спільна робота вчителів та учнів над творчими проектами.3. Ефективність у використанні інформаційно-комунікаційних технологій досягається колективною роботою над різними проектами та відкритістю у використанні цих матеріалів.4. У 7-11 класах нашої школи навчається 40 учнів. В районних олімпіадах 2012 року вони одержали 10 призових місць, двоє учнів були учасниками обласних олімпіад. Створення сприятливих умов для творчої діяльності вчителів та учнів та позитивна мотивація для такої діяльності відіграли значну роль у цих досягненнях учнів та вчителів нашої школи.

Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну динаміку, будь то в явищах турбулентності, або в поведінці електорату напередодні виборів.Оскільки більшість складних явищ і процесів в таких галузях як екологія, соціологія, економіка, політологія та ін. не існують в реальному світі, то лише поява сучасних ЕОМ і створення комп’ютерних моделей цих явищ дозволило вперше в історії науки проводити експерименти в цих галузях так, як це завжди робилось в природничих науках. Але комп’ютерне моделювання спричинило розвиток і нових теоретичних підходів: фрактальної геометрії і р-адичної математики, теорії хаосу і самоорганізованої критичності, нейроінформатики і квантових алгоритмів тощо. Теорія складності дозволяє переносити в нові галузі дослідження ідеї і підходи, які стали успішними в інших наукових дисциплінах, і більш рельєфно виявляти ті проблеми, з якими інші науки не стикалися. Узагальнюючому погляду з позицій теорії складності властиві більша евристична цінність при аналізі таких нетрадиційних явищ, як глобалізація, “економіка, що заснована на знаннях” (knowledge-based economy), національні і світові фінансові кризи, економічні катастрофи і ряд інших.Однією з інтригуючих проблем теорії є дослідження властивостей комплексних мережеподібних високотехнологічних і інтелектуально важливих систем [3]. Окрім суто наукових і технологічних причин підвищеної уваги до них є і суто прагматична. Справа в тому, що такі системи мають системоутворюючу компоненту, тобто їх структура і динаміка активно впливають на ті процеси, які ними контролюються. В [4] наводиться приклад, коли відмова двох силових ліній системи електромережі в штаті Орегон (США) 10 серпня 1996 року через каскад стимульованих відмов призвели до виходу із ладу електромережі в 11 американських штатах і 2 канадських провінціях і залишили без струму 7 млн. споживачів протягом 16 годин. Вірус Love Bug worm, яких атакував Інтернет 4 травня 2000 року і до сих пір блукає по мережі, приніс збитків на мільярди доларів.До таких систем відносяться Інтернет, як складна мережа роутерів і комп’ютерів, об’єднаних фізичними та радіозв’язками, WWW, як віртуальна мережа Web-сторінок, об’єднаних гіперпосиланнями (рис. 1). Розповсюдження епідемій, чуток та ідей в соціальних мережах, вірусів – в комп’ютерних, живі клітини, мережі супермаркетів, актори Голівуду – ось далеко не повний перелік мережеподібних структур. Більш того, останнє десятиліття розвитку економіки знань привело до зміни парадигми структурного, функціонального і стратегічного позиціонування сучасних підприємств. Вертикально інтегровані корпорації повсюдно витісняються розподіленими мережними структурами (так званими бізнес-мережами) [5]. Багато хто з них замість прямого виробництва сьогодні займаються системною інтеграцією. Тому дослідження структури та динаміки мережеподібних систем дозволить оптимізувати бізнес-процеси та створити умови для їх ефективного розвитку і захисту.Для побудови і дослідження моделей складних мережеподібних систем введені нові поняття і означення. Коротко опишемо тільки головні з них. Хай вузол i має ki кінців (зв’язків) і може приєднати (бути зв’язаним) з іншими вузлами ki. Відношення між числом Ei зв’язків, які реально існують, та їх повним числом ki(ki–1)/2 для найближчих сусідів називається коефіцієнтом кластеризації для вузла i:. Рис. 1. Структури мереж World-Wide Web (WWW) і Інтернету. На верхній панелі WWW представлена у вигляді направлених гіперпосилань (URL). На нижній зображено Інтернет, як систему фізично з’єднаних вузлів (роутерів та комп’ютерів). Загальний коефіцієнт кластеризації знаходиться шляхом осереднення його локальних значень для всієї мережі. Дослідження показують, що він суттєво відрізняється від одержаних для випадкових графів Ердаша-Рені [4]. Ймовірність П того, що новий вузол буде приєднано до вузла i, залежить від ki вузла i. Величина називається переважним приєднанням (preferential attachment). Оскільки не всі вузли мають однакову кількість зв’язків, останні характеризуються функцією розподілу P(k), яка дає ймовірність того, що випадково вибраний вузол має k зв’язків. Для складних мереж функція P(k) відрізняється від розподілу Пуассона, який мав би місце для випадкових графів. Для переважної більшості складних мереж спостерігається степенева залежність , де γ=1–3 і зумовлено природою мережі. Такі мережі виявляють властивості направленого графа (рис. 2). Рис. 2. Розподіл Web-сторінок в Інтернеті [4]. Pout – ймовірність того, що документ має k вихідних гіперпосилань, а Pin – відповідно вхідних, і γout=2,45, γin=2,1. Крім цього, складні системи виявляють процеси самоорганізації, змінюються з часом, виявляють неабияку стійкість відносно помилок та зовнішніх втручань.В складних системах мають місце колективні емерджентні процеси, наприклад синхронізації, які схожі на подібні в квантовій оптиці. На мові системи зв’язаних осциляторів це означає, що при деякій критичній силі взаємодії осциляторів невелика їх купка (кластер) мають однакові фази і амплітуди.В економіці, фінансовій діяльності, підприємництві здійснювати вибір, приймати рішення доводиться в умовах невизначеності, конфлікту та зумовленого ними ризику. З огляду на це управління ризиками є однією з найважливіших технологій сьогодення [2, 6].До недавніх часів вважалось, що в основі розрахунків, які так чи інакше мають відношення до оцінки ризиків лежить нормальний розподіл. Йому підпорядкована сума незалежних, однаково розподілених випадкових величин. З огляду на це ймовірність помітних відхилень від середнього значення мала. Статистика ж багатьох складних систем – аварій і катастроф, розломів земної кори, фондових ринків, трафіка Інтернету тощо – зумовлена довгим ланцюгом причинно-наслідкових зв’язків. Вона описується, як показано вище, степеневим розподілом, “хвіст” якого спадає значно повільніше від нормального (так званий “розподіл з тяжкими хвостами”). У випадку степеневої статистики великими відхиленнями знехтувати вже не можна. З рисунку 3 видно, наскільки добре описуються степеневою статистикою торнадо (1), повені (2), шквали (3) і землетруси (4) за кількістю жертв в них в США в ХХ столітті [2]. Рис. 3. Системи, які демонструють самоорганізовану критичність (а саме такі ми і розглядаємо), самі по собі прагнуть до критичного стану, в якому можливі зміни будь-якого масштабу.З точки зору передбачення цікавим є той факт, що різні катастрофічні явища можуть розвиватися за однаковими законами. Незадовго до катастрофи вони демонструють швидкий катастрофічний ріст, на який накладені коливання з прискоренням. Асимптотикою таких процесів перед катастрофою є так званий режим з загостренням, коли одна або декілька величин, що характеризують систему, за скінчений час зростають до нескінченності. Згладжена крива добре описується формулою,тобто для таких різних катастрофічних явищ ми маємо один і той же розв’язок рівнянь, котрих, на жаль, поки що не знаємо. Теорія складності дозволяє переглянути деякі з основних положень ризикології та вказати алгоритми прогнозування катастрофічних явищ [7].Ключові концепції традиційних моделей та аналітичних методів аналізу і управління капіталом все частіше натикаються на проблеми, які не мають ефективних розв’язків в рамках загальноприйнятих парадигм. Причина криється в тому, що класичні підходи розроблені для опису відносно стабільних систем, які знаходяться в положенні відносно стійкої рівноваги. За своєю суттю ці методи і підходи непридатні для опису і моделювання швидких змін, не передбачуваних стрибків і складних взаємодій окремих складових сучасного світового ринкового процесу. Стало ясно, що зміни у фінансовому світі протікають настільки інтенсивно, а їх якісні прояви бувають настільки неочікуваними, що для аналізу і прогнозування фінансових ринків вкрай необхідним став синтез нових аналітичних підходів [8].Теорія складних систем вводить нові для фінансових аналітиків поняття, такі як фазовий простір, атрактор, експонента Ляпунова, горизонт передбачення, фрактальний розмір тощо. Крім того, все частіше для передбачення складних динамічних рядів використовуються алгоритми нейрокомп’ютинга [9]. Нейронні мережі – це системи штучного інтелекту, які здатні до самонавчання в процесі розв’язку задач. Навчання зводиться до обробки мережею множини прикладів, які подаються на вхід. Для максимізації виходів нейронна мережа модифікує інтенсивність зв’язків між нейронами, з яких вона побудована, і таким чином самонавчається. Сучасні багатошарові нейронні мережі формують своє внутрішнє зображення задачі в так званих внутрішніх шарах. При цьому останні відіграють роль “детекторів вивчених властивостей”, оскільки активність патернів в них є кодування того, що мережа “думає” про властивості, які містяться на вході. Використання нейромереж і генетичних алгоритмів стає конкурентноздібним підходом при розв’язанні задач передбачення, класифікації, моделювання фінансових часових рядів, задач оптимізації в галузі фінансового аналізу та управляння ризиком. Детермінований хаос пропонує пояснення нерегулярної поведінки і аномалій в системах, котрі не є стохастичними за природою. Ця теорія має широкий вибір потужних методів, включаючи відтворення атрактора в лаговому фазовому просторі, обчислення показників Ляпунова, узагальнених розмірностей і ентропій, статистичні тести на нелінійність.Головна ідея застосування методів хаотичної динаміки до аналізу часових рядів полягає в тому, що основна структура хаотичної системи (атрактор динамічної системи) може бути відтворена через вимірювання тільки однієї змінної системи, фіксованої як динамічний ряд. В цьому випадку процедура реконструкції фазового простору і відтворення хаотичного атрактора системи при динамічному аналізі часового ряду зводиться до побудови так званого лагового простору. Реальний атрактор динамічної системи і атрактор, відтворений в лаговому просторі по часовому ряду при деяких умовах мають еквівалентні характеристики [8].На завершення звернемо увагу на дидактичні можливості теорії складності. Розвиток сучасного суспільства і поява нових проблем вказує на те, що треба мати не тільки (і навіть не стільки) експертів по деяким аспектам окремих стадій складних процесів (професіоналів в старому розумінні цього терміну), знадобляться спеціалісти “по розв’язуванню проблем”. А це означає, що істинна міждисциплінарність, яка заснована на теорії складності, набуває особливого значення. З огляду на сказане треба вчити не “предметам”, а “стилям мислення”. Тобто, міждисциплінарність можна розглядати як основу освіти 21-го століття.

Обстежено 182 студенти криворізьких вузів із метою виявлення у них захворювань органів шлунково-кишкового тракту та поширеності гелікобактерного інфікування. Констатовано високу частоту патології органів шлунково-кишкового тракту, гелікобактерного інфікування, а також наявність модифікуючих факторів ульцерогенезу (куріння, недотримання режиму дня та режиму харчування, спадковість, стреси). Рекомендовано при наявності диспептичного синдрому та неспецифічних факторів ульцерогенезу в студентів проводити детальне обстеження з діагностикою Helicobacter pylori.

Мета роботи – обґрунтувати заходи профілактики синдрому емоційного вигорання у студентів-медиків.Основна частина. Встановлено, що для 37,7 % опитаних студентів був характерний синдром емоційного вигорання, з них майже третина (27,8 %) мала синдром середнього рівня, 5,2 % – високого, і ще 4,8 % – критичного.Студенти з наявністю емоційного вигорання майже удвічі частіше, ніж їх колеги без ознак цього синдрому, оцінювали стосунки у своєму студентському середовищі як конфліктні та значно рідше вказували, що їх люблять і потребують у родині (16,8 % проти 9,6 % та 66,7 % проти 83,4 % відповідно, р<0,05).Показано, що емоційне вигорання у студентів-медиків часто супроводжується наявністю шкідливих звичок (64,2–75,0 %), нерегулярним і нераціональним харчуванням (71,6 %), незадовільним психологічним (64,2 %) та фізичним (44,2 %) станом.Виявлено, що, cтуденти-медики із наявністю вигорання удвічі частіше, порівняно із респондентами без ознак синдрому, вважали, що стреси постійно супроводжують їх життя – 64,2 % проти 35,7 % відповідно (р<0,001) і, попри високий рівень усвідомлення такими студентами потреби в психологічній допомозі (73,7 %), тільки 6,3 % зверталися за нею і практично половина (48,9 %) не знала, де її отримати.Висновок. Для запобігання виникненню та розвитку синдрому емоційного вигорання серед студентів-медиків необхідно на рівні закладу вищої освіти розробити комплекс заходів, спрямованих на формування сприятливого освітнього середовища та можливості отримати при потребі кваліфіковану психотерапевтичну допомогу.

Вступ. Постійно нас супроводжують стреси, реакція на які залежить від статі, віку, індивідуальної реактивності, стану різних систем організму.Мета – визначити взаємозв’язок між ураженням шлунка, системою цитокінів і механізмами регуляції з боку автономної нервової системи у високо- і низькостійких до гіпоксичної гіпоксії (ВГ і НГ) щурів різної статі у відповідь на різні режими іммобілізаційного стресу.Матеріал та методи. Досліди проведено на 144 високо- і низькостійких до гіпоксії (ВГ і НГ) самцях і самицях щурів. Перша група – контроль, друга і третя – стрес 1 і стрес 2 (одногодинна іммобілізація кожні 72 або 24 години 4 рази). У крові визначали вміст інтерлейкінів (ІЛ), фактору некрозу пухлин-альфа (ФНП-альфа). У слизовій оболонці шлунка рахували кількість крововиливів, ерозій і виразок, їх частоту та множинність. Проводили варіаційну кардіоінтервалометрію, де визначали варіаційний розмах (ВР), моду (Мо), амплітуду моди (АМо), індекс напруження (ІН). Статистичну обробку цифрових даних виконано за допомогою програм «Excel» та «STATISTICA» 6.0.Результати. У контрольних ВГ-самців порівняно з НГ була меншою концентрація ІЛ-1бета, більшою – ІЛ-4. При стресі 1 у самців відмічено зростання ФНП-альфа, ІЛ-10. При стресі 2 у ВГ зросли ІЛ-1бета, ФНП-альфа, ІЛ-10, у НГ – збільшився ФНП-альфа. У контрольних ВГ-самиць порівняно з НГ була вища концентрація ІЛ-10. При стресі 1 у ВГ зросли ІЛ-1бета, ФНП-альфа, у НГ – ІЛ-1бета, ІЛ-4, ФНП-альфа; у ВГ були більшими ІЛ-10. При стресі 2 у ВГ збільшилися ФНП-альфа, ІЛ-6, у НГ – ІЛ-10, ФНП-альфа.При кардіоінтервалометрії були більші показники АМо та ІН у контрольних НГ-самців. При стресі 1 зросла Мо; значення АМо та ІН залишалися вищими у НГ, а ВР – у ВГ. При стресі 2 у ВГ збільшилася Мо; у НГ зменшилися АМо та ІН, а порівняно з ВГ була меншою Мо. У контрольних НГ-самиць були більші АМо та ІН. При стресі 1 у НГ зменшилися Мо, ВР, та зріс ІН. Порівняно з ВГ у НГ самиць показники Мо, ВР були меншими, а АМо, ІН – більшими. При стресі 2 у ВГ зросла АМо; у НГ зменшилися Мо, АМо. Порівняно з ВГ у НГ-самиць Мо була меншою.Хронічний стрес супроводжувався розвитком виразок слизової оболонки шлунка, спостерігалися суттєві відмінності показників ульцерогенезу, які залежать від статі, стійкості до гіпоксії та режиму стресу.Висновки. В інтактних щурів найбільша активність протизапальних цитокінів відмічена у ВГ-самиць, що зберігається і при різних режимах стресу. Найбільша активація прозапальних цитокінів при стресі 1 відбулася у НГ-самиць, при стресі 2 – у ВГ-самців. Виявлено індивідуальну чутливість ВГ і НГ щурів до різних режимів стресу: при стресі 1 у самців зменшуються симпатичні впливи гуморальними каналами, у НГ-самиць – зростає симпатична регуляція гуморальними каналами, зменшується парасимпатична; при стресі 2 у ВГ-самців зменшується активність симпатичної нервової системи за рахунок гуморальних впливів, у НГ-самців – нервових, у ВГ-самиць вплив останніх збільшується, у НГ-самиць – зменшується активність симпатичної нервової системи нервовими і зростає гуморальними шляхами. У всіх групах тварин, які зазнали хронічного стресу, відмічено макроскопічні пошкодження слизової оболонки шлунка, але найбільш уразливими є НГ самиці.

Атріовентрикулярна комунікація (АВК) є однією з найпоширеніших вроджених вад серця (ВВС), що діагностується пренатально [1–5]. За даними різних досліджень, серед усіх ВВС, діагностованих під час внутрішньоутробного життя плода, АВК становить 17 % [1]. Переривання вагітності та внутрішньоутробна загибель плода значно впливають на цей показник, так як серед усієї вродженої серцевої патології в народжених живими АВК складає лише 4–5 % [2, 4, 5]. Існує багато анатомічних варіантів вади. А часте поєднання вади з додатковими серцевими, позасерцевими та хромосомними аномаліями суттєво впливає як на прогноз для плода з АВК, так і на результат хірургічного лікування вади після народження дитини [5].
 Мета. Проаналізувати спектр випадків пренатально діагностованої АВК у плода й оцінити подальший результат хірургічного лікування залежно від анатомічних особливостей вади та асоційованих з нею додаткових серцевих, позасерцевих і хромосомних аномалій.
 Матеріали і методи. Із січня 2014 року по грудень 2017 року у відділенні пренатальної діагностики ДУ «НПМЦ ДКК МОЗ України» обстежено 4343 вагітних. Під час проведення фетальної ехокардіографії у 1247 плодів діагностовано ВВС, у 215 (17,2 %) з яких – АВК. Ми проаналізували дані фетальної ехокардіографії у плодів з АВК та порівняли їх з постнатальними даними.
 Результати. АВК діагностована у 215 плодів та підтверджена у 120 новонароджених. Середній вік матері склав 29,9 ± 5,4 року (діапазон 17–46). Середній період гестації становив 24,7 ± 4,9 тижня (діапазон 17–39). Каріотип плода на момент первинної консультації був відомий у 45 (20,9 %) випадках, хромосомні аномалії виявлені у 30 (14 %) плодів. АВК без будь-яких інших внутрішньосерцевих вад розвитку відзначалась у 111 (51,6 %) плодів. Позасерцеві аномалії були виявлені в 104 (48,3 %) плодів. У 87 (40,5 %) випадках відбулося переривання вагітності. 120 (55,8 %) вагітностей закінчились строковими пологами та 8 (3,7 %) – внутрішньоутробною загибеллю плода. З 8 випадків внутрішньоутробної загибелі плода в 4 випадках АВК була як ізольована патологія, в інших 4 – у поєднанні з додатковими внутрішньосерцевими вадами розвитку. Із 120 народжених живими немовлят 63 (28,8 %) померли протягом перших місяців життя, не отримавши кардіохірургічної допомоги. Лише 57 (26,5 %) пацієнтам проведено хірургічне лікування. Із 215 плодів з пренатально діагностованою АВК хромосомна патологія спостерігалась у 66 (30,7 %) новонароджених, у 63 (29,3 %) з яких був виявлений синдром Дауна.
 Спектр анатомічних варіантів АВК, діагностованих пренатально, суттєво відрізнявся від даних, отриманих після народження дитини, зокрема щодо більшої частоти комплексних внутрішньосерцевих вад розвитку, виявлених під час внутрішньоутробного життя плода. У постнатальному періоді АВК частіше траплялась як ізольований варіант патології.
 Висновки. Пренатальна ехокардіографія є загальноприйнятим методом ранньої діагностики АВК з високою чутливістю та специфічністю, що дозволяє обґрунтувати та планувати перинатальну тактику ведення вагітності та хірургічне лікування вади в оптимальні строки. Результати нашого дослідження підтверджують велику різноманітність спектра анатомічних варіантів АВК, виявлених під час внутрішньоутробного життя плода. Часто вади поєднуються з додатковими внутрішньосерцевими вадами, рідше – пов’язані з хромосомними або позасерцевими аномаліями, проте це передбачає менш сприятливий прогноз подальшого хірургічного лікування через наявність додаткової внутрішньосерцевої патології.