To see the other types of publications on this topic, follow the link: Сучасне мистецтво.
Journal articles on the topic 'Сучасне мистецтво'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Сучасне мистецтво.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Школьна, Ольга, and Інна Волощук. "ВИЯВИ АВАНГАРДИЗМУ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ЄВРОПИ 1910-Х – 1930-Х РР." Молодий вчений, no. 4 (104) (April 30, 2022): 51–54. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-4-104-12.
Full textAbstract:
В статті досліджується напрям «авангард» та питання авангарду як самостійного напряму в мистецтві; в статті розглянуто всі течії авангарду, їх ознаки та наведено порівняння класичного образотворчого мистецтва та авангардного; досліджуються вияви авангардизму в образотворчому мистецтві Європи ХХ століття; виявлення основних характеристик авангардизму. В статті викладено основний матеріал з історії виникнення авангарду в образотворчому мистецтві; його вплив на сучасне образотворче мистецтво; розглянуто смислове поле терміну «Авангард». Наведено основні причини виникнення напряму, такі як, науково-технічна революція, поширення засобів масової інформації та комунікації, а також впровадження масового виробництва, тобто саме зміни в сфері науки та техніки, а також соціально-економічні проблеми ХІХ-ХХ ст. головним чином вплинули на образотворче мистецтво та виникнення авангардизму.
2
BITKINE, Yefrem. "ЕКСЦЕНТРИЧНА АКРОБАТИЧНА ПАРА ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО ЦИРКОВОГО МИСТЕЦТВА (НА ПРИКЛАДІ ДУЕТУ «DUO FLASH»)." ART-platFORM 3, no. 1 (May 27, 2021): 141–65. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.141-165.
Full textAbstract:
Сучасне циркове мистецтво України історично пов’язане з діяльністю і акробатів-скоморохів, і перших професійних артистів циркових труп. Особливе місце посідають акробатичні пари. Окремо виділимо саме ексцентриків, коміків. Неоціненним досвідом для молодого покоління циркових артистів в акробатичному жанрі є досягнення братів Олександра та Василя Ялових, подружжя Пастухових, братів Маренкових, братів Дякових та ін. Вони стояли біля витоків циркового акробатичного мистецтва ще радянської України. Спорт і мистецтво цирку завжди доповнювали один одний у розвитку акробатики як у манежі, так і на спортивних майданчиках. Тісний зв’язок спостерігається і в творчій діяльності сучасних циркових артистів-акробатів, а саме, серед стрибунів у групових номерах, чоловічих та змішаних парах, жіночих трійках або в чоловічих четвірках, в інших видах акробатичного жанру. На сьогодні є багато прикладів саме акробатичних шоу або вистав у світовому цирковому мистецтві.
Акробатична вистава в цирку є актуальною та сучасною формою видовища. Головною дієвою особою вистави є артист-акробат, який володіє різними видами цього жанру. Вистава за своєю формою може бути дивертисментом, шоу, ревю, виставою з драматургічним сюжетом.
До найзначніших феноменів сучасного українського циркового мистецтва сьогодні можна віднести акробатично-ексцентричну пару «Duo Flash», яка має понад 20 років історії. Дует є не тільки самостійним явищем циркового простору України, але і має особливе значення для позиціонування сучасного українського цирку за межами країни, тобто виконує важливу функцію покращення іміджу України у світовому культурному полі, є інструментом побудови міжкультурного діалогу. Учасниками дуету є Єфрем Біткіне та Євген Дашківський, представники циркових династій, випускники Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. Дана розвідка присвячена основним періодам їх творчої біографії (київському, німецькому іспанському), становленню як акробатичної пари, взаємозбагаченню традицій різних циркових шкіл на їх прикладі.
4
Майборода, Назар Володимирович. "Тенденції сучасного каскадерського мистецтва в художньо-ігровому кіно." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 131–36. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238836.
Full textAbstract:
Мета статті – на основі аналізу сучасних тенденцій каскадерського мистецтва в художньо-ігровому кіно виявити перспективні напрями розвитку галузі. Методи дослідження. Застосовано системно-історичний метод, що посприяв розгляду каскадерського мистецтва як складної динамічної підсистеми кіноіндустрії; методи прямого аналізу, що посприяла дослідженню трюкових сцен сучасних художньо-ігрових фільмів як системи, що складається з елементів, організованих за певними правилами та законами, а також виявлення індивідуальної побудови трюку; метод одночасної інтерпретації, застосування якого дозволило розглянути візуальний текст трюкових сцен як наділену певним сенсом знакову систему, що передбачає виявлення яскравої авторської індивідуальності постановника та виконавця. Наукова новизна. Виявлено та проаналізовано тенденції розвитку каскадерського мистецтва в контексті специфіки еволюції вітчизняної та зарубіжної кіноіндустрії; вперше в українському мистецтвознавстві здійснено спробу дослідити особливості постановки трюкових сцен в художньо-ігровому кіно ХХІ ст. екстраполюючи характерні риси культури постмодерну на сучасне каскадерське мистецтво. Висновки. Каскадерське мистецтво перших десятиліть ХХІ ст. знаходиться в постійному пошуку шляхів самовираження та самовизначення в змінених філософією постіндустріальної культури формах свідомості. Дослідження виявило, що на сучасному етапі розвитку кіноіндустрії в цілому та художньо-ігрового кіно зокрема, провідними тенденціями каскадерського мистецтва є: посилення видовищності трюку; виконання надскладних трюків акторами (передусім, виконавцями головних ролей) без дублерів; звернення до театралізації в процесі постановки трюкових сцен. Сучасні трюки відображають етап розвитку масової культури, зумовлений посиленням естетики культури постмодернізму в системі кіномистецтва. Реалізація постановниками трюкових сцен видовищної компоненти в жанрі художньо-ігрового кіно детермінована основоположними рисами постмодерну – тяжінням до театралізації, гри, сублімуванням різноманітних технік та стилів, парадоксальністю та цитатністю.
5
Чепелик, О. "Сучасне мистецтво у громадському просторі." Художня культура. Актуальні проблеми, Вип. 6 (2009): 46–64.
Find full text
6
БІЛИК, Анна, and Руслана ТКАЧЕНКО. "СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО КРІЗЬ ПРИЗМУ АРТРИНКУ." Humanities science current issues 1, no. 32 (October 16, 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/32.214467.
Full text
7
Чегусова, Зоя. "Декоративне мистецтво України : минуле і сучасне." Образотворче мистецтво, no. 3 ( 71) (2009): 6–9.
Find full text
8
Мєшков, Ростислав Андрійович, and Тетяна Григорівна Осипова. "Вплив комп’ютерних технологій на сучасне мистецтво фотолітографії." Технологія і техніка друкарства, no. 2(60) (September 11, 2018): 50–56. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.2(60).2018.123816.
Full text
9
Шумакова, С. М. "СУЧАСНЕ ЦИРКОВЕ МИСТЕЦТВО: АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА ДІАЛОГОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 30 (July 1, 2014): 146–51. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.30.2014.159839.
Full text
10
Бондаренко, Андрій Ігорьович. "ДО ПРОБЛЕМИ «МОНОКУЛЬТУРНОСТІ» В МУЗИЦІ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 45 (December 17, 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247350.
Full textAbstract:
Мета статті — проаналізувати контекст вживання терміна «монокультурність» в музиці, визначити особливості співвідношення з поняттям «мультиткультурність», окреслити перспективи їхнього застосування. Методологія дослідження. У роботі використано аналітичний та компаративний методи — аналізується контекст застосування терміна «монокультурність» у культурологічній та музикознавчій літературі, порівнюються значення в тлумаченні різних дослідників. Наукова новизна дослідження — окреслення критеріїв застосування понять «монокультурність» («монокультуралізм») і «мультикультурність» («мультикультуралізм») у музикознавчому дискурсі. Висновки. Під час дослідження виявлено, що в музичному мистецтві термін «монокультурність» автори розуміють по-різному — у значенні зосередження на традиціях певних національних спільнот (з обмеженням міжнаціональних впливів) або на конвенціях поодиноких соціальних спільнот (з обмеженням національної самобутності), прикладами яких є радянська соцреалістична доктрина (обмеження впроваджувалися чиновниками КПРС) або сучасне масове мистецтво (обмеження, зумовлені законами ринкової економіки). Детально проаналізовано вживання терміна «монокультурність» критиками видання «The Claquers» у творах, які виконані в рамках мистецького проєкту «Ковчег „Україна”», зокрема народних пісень в автентичному звучанні та сучасних обробках, симфонічних творів Д. Бортнянського, М. Лисенка, Б. Лятошинського, М. Скорика та ін. Доведено, що термін «монокультурність» автори вживають некритично у негативному емоційному забарвленні, джерела якого походять із певних напрямів соціології та агрономії, що створює підґрунтя для дискримінації та стигматизації творчих ініціатив, спрямованих на підтримання і розвиток самобутнього національного мистецтва. Зауважено, що невизначеність, неусталеність терміна «монокультурність» в музичному мистецтві є передумовою для некритичного, політично вмотивованого його застосування. Водночас і протилежне поняття — «мультикультуралізм», неоднозначно оцінене культурологами, можливе для застосування у музичному мистецтві.
11
Тобілевич, Галина. "ДЖАНК АРТ ВІД СЕРГІЯ КУЗНЄЦОВА ТА МИКОЛИ МАЗУРА." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 9 (January 10, 2020): 144–47. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.09.031.
Full textAbstract:
В статті розглянуто процеси зміни сприйняття сміття мистецькою культурою ХХI століття. На прикладі робіт Сергія Кузнєцова та Миколи Мазура продемонстровано, що філософському осмисленню сміття як символу занепаду сучасної споживацької цивілізації, поставлено на противагу зовсім інші, причому вкрай цікаві приклади взаємодії з відходами індустріальної цивілізації. Сучасне мистецтво подає це як, «трансформацію» мотлоху, демонструючи його одним із засобів художньої виразності.
12
Скляренко, Г. "Сучасне мистецтво в умовах постколоніальної культури: Українська версія." Сучасне мистецтво, Вип. 1 (2004): 83–96.
Find full text
13
Авер"янова, Н. "Сучасне українське образотворче мистецтво: входження в європейський художній простір." Українознавчий альманах, Вип. 18 (2015): 56–58.
Find full text
14
ДРУЖИНЕЦЬ, Маріанна. "СУЧАСНЕ КОМПОЗИТОРСЬКЕ ТА ВИКОНАВСЬКЕ МИСТЕЦТВО: ЕВОЛЮЦІЯ ЕСТРАДНОЇ ПОПУЛЯРНОЇ МУЗИКИ." Humanities science current issues 1, no. 19 (May 18, 2019): 39–43. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/19.167587.
Full text
15
Shvets, Kateryna. "Скрипкове виконавське мистецтво як важлива складова сучасної масової культури." Музичне мистецтво і культура, no. 19 (October 10, 2014): 471–80. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-19-471-480.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню явища масової музичної культури, яка розглянута як культура більшості, культура побуту, розваг та інформації, положення якої є провідним у сучасному суспільстві. Зміст масової культури обумовлений щоденними подіями, прагненнями та потребами, з яких складається життєвий уклад більшості населення (т. н. мейнстрима). Масова музична культура є найбільш розповсюдженою формою розваг, інформації та несе просвітницьку функцію у суспільстві, вражає численними проявами.Ключові слова: культура, масова культура, мейнстрим, сучасне скрипкове виконавство
16
Єфімова, А. "Сучасне мистецтво в міському просторі: перспективи та шляхи розвитку в Україні." Вісник Львівської національної академії мистецтв, Вип. 28 (2016): 143–52.
Find full text
17
Оніщенко, Олена Ігорівна. "Метамодернізм: теоретична реальність чи «Фігура Філософії»?" Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 137–44. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238837.
Full textAbstract:
У статті розглянуто феномен «метамодернізму», що його окремі європейські культурологи оцінюють як черговий етап у русі «модернізм — постмодернізм — пост + постмодернізм — метамодернізм». Окреслено напрями впливу «метамодернізму» на сучасне мистецтво, представники якого використовують «нову естетичну чуттєвість» — quirky. Водночас, слід враховувати, що широке коло питань, пов’язаних з теоретичним осмисленням означених трьох етапів, які передують «метамодернізму» до сьогодні перебувають у дослідницькому просторі, оскільки їх інтерпретація зберігає «білі плями».
18
Яцеленко, Андрій, and Лариса Баканча. "ПОЄДНАННЯ ДЖАЗ-ТАНЦЮ З ІНШИМИ СТИЛЯМИ В ХОРЕОГРАФІЇ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 368–70. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-72.
Full textAbstract:
У статті представлено внесок джазового стилю в сучасне мистецтво. Також завдяки синтезу джаз-танцю та іншого сучасного напрямку утворились новітні форми та стилі в хореографії. Розглядаються детально такі стилі танцю як: джаз-модерн, джаз-фанк, афро-джаз, джаз-фольк, бродвейський джаз, які поєднали в собі два різних або схожих між собою стилі. А також відомі хореографи які працювали і досліджували новітні форми танцю, та просували їх на теренах нашої країни. З’ясовано які основні танцювальні тенденції в сучасній хореографії популярні серед молоді. Досліджено звідки пішли новітні форми стилів та чи популярні вона на території України, також особливості виконання того чи іншого танцю. Джаз танець може поєднуватись з багатьма стилями та напрямками в хороеграфії, так як включає в себе балетну техніку та модернові рухи.
19
Hrachevska, Tamila. "РОЛЬ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПОСИЛЕННІ КУЛЬТУРНОЇ ПРИСУТНОСТІ УКРАЇНИ У СВІТІ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 1 (July 24, 2021): 120–29. http://dx.doi.org/10.15421/352114.
Full textAbstract:
Досліджено особливості діяльності неурядових організацій щодо популяризації сучасного українського мистецтва, кіно, літератури та культурної спадщини. Розкрито потенціал та перспективи залучення неурядових організацій до реалізації завдань публічної та культурної дипломатії України в контексті збільшення рівня її пізнаваності в світі та формування позитивного міжнародного іміджу. Встановлено провідні форми діяльності неурядових організацій на прикладі таких фундацій як Український Інститут в Лондоні, Український інститут в Швеції щодо поширення інформації про сучасне українське мистецтво в світі. Зазначено, що практика реалізації культурних та мистецьких проєктів має значний вплив на формування позитивної громадської думки щодо України, дозволяє підвищити рівень інформованості іноземних громадян щодо суспільно-політичних процесів, які відбуваються на її території. Визначено, що попри певні здобутки наразі співробітництво державних органів з неурядовими організаціями у справі промоції української культури за кордоном не носить системного характеру, що значно зменшує можливість оперативного реагування на сучасні виклики у культурній сфері. Підкреслено, що у процес посилення української культурної присутності у світі окрім організацій української діаспори також залучені й громадські організації, що були створені й функціонують на території України (Фонд культурної дипломатії «UART», Міжнародний інститут культурної дипломатії, цент культурних ініціатив «Відповідальне майбутнє»). Розкрито провідні напрямки діяльності неурядових організації щодо поширення знань про Україну: пропагування української культури та мистецтва в світі засобами культурної дипломатії, здійснення благодійної діяльності, спрямованої на популяризацію культурного та художнього надбань України за кордоном, організація культурних обмінів між країнами. Зазначено, що неурядові організації, наприклад Український інститут в Швеції, запроваджують практику реалізації довготривалих проєктів, як-то Нордичний фестиваль українського кіно, що дає підстави сподіватися, що вони перетворяться на постійний майданчик презентації якісного українського культурного продукту.
20
Драч, Тамара, and Олена Цимбалюк. "ВПЛИВ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ НА РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 268–70. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-50.
Full textAbstract:
Сучасна хореографія увібрала в себе експериментальні пошуки нової лексики, завдяки поєднанню духовних практик та новітніх тенденцій у сфері культури. Окрім впливу йоги або вільної пластики на розвиток сучасного танцю, неабиякий вплив мало мистецтво бою, яке також досліджує внутрішні почуття людини та її взаємодію з партнером та простором. Бойові мистецтва розвивають в людині організованість самодисципліну та впевненість в собі, вони вчать самозахисту, однак, у переважній більшості не вимагають агресії, а лише використовують енергію супротивника для власного самозбереження. Способи,якими це досягаються, називаються техніки бойових мистецтв. В сучасній хореографії такоє виділяють техніки виконання, серед них техніками танцю-модерн, наприклад, є хореографічна методика Марти Грехем, Мерса Каннінгема, Чарльза Вейдмана, Хосе Лімона. В техніці останнього переважає динаміка падіння й відображення в рухах людської природи. Багато уваги приділено гравітації, інерції ваги, енергії та імпульсу, що характерно для технік бойових мистецтв. Техніка тісно пов’язана з диханням, що також перегукується з йогою та східними практиками. Тож, ми вирішили дослідити питання впливу бойових мистецтв на розвиток сучасного танцю, у тому числі танцю-модерн. Завдяки проведеному дослідженню ми проаналізували літературні джерела та зробили мистецтвознавчий аналіз робіт сучасних хореографів, завдяки чому визначили вплив бойових мистецтв на розвиток сучасного танцю.
21
Цугорка, Олександр Петрович, and Богдан Миколайович Мазур. "СУЧАСНА СКУЛЬПТУРА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗАЦІЮ СУСПІЛЬНОГО ПРОСТОРУ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 221–26. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235436.
Full textAbstract:
Мета статті – з’ясувати суть культурно-мистецького феномену сучасної скульптури та її вплив на суспільний простір України. Методологія дослідження визначається мистецтвознавчими методами (формальним, стилістичним, семіотичним), а також іконографічним та загальнонауковими теоретичними методами аналізу, синтезу й абстрагування, що дало змогу виявити візуально-естетичні якості сучасної скульптури та впливи соціального й політичного розвитку України на організацію сучасного мистецтва в суспільному просторі. Наукова новизна статті полягає у виявленні особливостей трансформації сучасної української скульптури, з’ясуванні її впливу на сучасне довкілля та суспільний розвиток України. Висновки. Встановлено, що українська скульптура є молодим мистецтвом, що зазнало зміну поколінь та естетичних поглядів, оскільки після розпаду СРСР та здобуттям Україною державної незалежності монументальна пропаганда значною мірою була зосереджена на потребі утвердження національної ідентичності. Сучасна скульптура як складний мистецький феномен має значний дослідницький потенціал, що привертає увагу дослідників різних галузей знань (культурологія, історія, релігія й ін.) і потребує фахового наукового опрацювання. Стрімкі урбанізаційні процеси і загальна демократизація українського суспільства вплинула на розвиток образотворчого мистецтва в цілому і на скульптуру зокрема. Для активного діалогу із соціумом сучасні скульптурні твори встановлюються у відкритому архітектурному просторі, що дає змогу суспільству переосмислювати традиційні форми та формувати нові концепції сприйняття. Сучасна скульптура, створюючи нові й модифікуючи наявні культурно-символічні образи населених пунктів, відіграє надзвичайно важливу роль у створенні ефекту автентичності урбаністичного простору, підсилює його культурний, мистецький та історичний сенс, є своєрідним ефективним засобом актуалізації культурної пам’яті.
22
ЛІМОНЧЕНКО, Віра. "ФАТАЛІЗМ СТОІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ І АНТРОПОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ НАШИХ ДНІВ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 44 (May 20, 2022): 178–93. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.12.
Full textAbstract:
Мета роботи. Метою статті є осмислення ситуації сучасної людини у контексті суголосного читання Марка Аврелія і книги Донни Тартт «Щиголь. Методологія. У статті застосований метод поглибленого рефлексивного читання, що передбачає таку критико-аналітичну експлікацію, яка стосується не стільки самого твору, скільки тих рис антропологічної ситуації, свідченням яких в даному випадку постає мистецтво. Теоретичною основою дослідження є таке розуміння філософії, коли вона постає самосвідомістю думки, з’ясуванням шляху формування суб’єктивності. Наукова новизна. Якщо академічне історико-філософське коментування концентрується навколо питань узгодженості гармонійного життя з принципами розуму і розкриттям специфіки розуміння його, то для сучасного сприймання характерне евдемоністичне сприймання, коли чесноти і пізнання значущі тією мірою, якою вони дають можливість зберегти спокій у душі і тим не менше досягти успіху. Стверджується, що логіка щасливого життя має дещо сумний відтінок – це життя у гармонії з всесвітом, над яким людина не має прямого контролю, отже людська до переродження постає ефемерною. Філософський зміст нівелюється до техніки психологічної стійкості. На противагу соціальній терапії поп-стоїцизму мистецтво, яке орієнтується на класичну тему становлення людського в людині, засвідчує вихід людини у вимір реального філософствування, відмінного від практик психологічного заспокоєння. Висновки. Сучасне евдемоністичне відродження стоїцизму приводить до викривлення стоїчної програми: звернення до еволюційної теорії розуміння людських емоцій і цінностей редукує людське буття до життя, що розуміється біологічно, і це обумовлює зневагу до філософії, якщо вона не постає терапевтичним засобом рівноваги і спокою. Технічно-свідоме вироблення установки на невразливість блокує творчі здатності людини підніматися над самою собою і долати власні обмеженості. У секулярній цивілізації засобом виходу за межі поцейбічного стає класичне мистецтво, приймаючи на себе традиційне релігійне завдання – любити те, над чим Смерть не владна.
23
Лиманська, О. В. "ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ХОРЕОГРАФІЇ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСОБІВ МИСТЕЦТВА." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 107–19. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.11.
Full textAbstract:
У статті розкрито актуальність формування національної свідомості здобувачів вищої освіти спеціальності «Хореографія» та зроблено акцент на необхідності розгляду цього процесу в контексті національного виховання засобами мистецтва, зокрема хореографічного. Народна хореографія й танець в багатьох країнах світу активно використовуються як потужний важіль національного, патріотичного, морального виховання молоді, акцентуючи увагу на особливостях національної ментальності та свідомості. На основі даних попередніх досліджень встановлено, що в КНР з боку державних установ багато уваги приділяється вивченню китайських народних танців як одного з засобів формування свідомого громадянина. Світоглядні орієнтири, закладені в народний танець упродовж його історичного розвитку, їх освоєння, пізнання, творче переосмислення дозволять майбутнім вчителям на високому рівні здійснювати виховну роботу у закладах освіти різних типів та форм власності. Висвітлено особливості формування національної свідомості здобувачів вищої освіти засобами китайської народної хореографії, що розглядаються у єдності з вивченням, оволодінням її традицій, ментальності, самобутніх рис. Авторами виокремлено основні етапи вивчення танцювальної традиції в контексті професійної підготовки майбутніх вчителів хореографії, а саме: початковий, пізнавальний, аналітичний, творчий. На прикладі вивчення китайського народного танцю «Сінема» доведено формування відомостей про танцювальну традицію згідно сформульованих етапів. Підтверджується думка фахівців про національну свідомість як одного з важливих показників духовності, вихованості, високої культури та цілісності особистості майбутнього вчителя мистецтв. Теоретичні та практичні результати дослідження можуть бути використані в якості алгоритму формування ціннісних орієнтацій здобувачів вищої освіти засобами народного танцю як транслятора культурних та духовних надбань народу. Подальші дослідження можуть бути здійснені у напрямку розробки шляхів формування міжкультурної компетентності майбутніх вчителів хореографії на засадах вивчення танців різних країн та втілення їх ціннісних орієнтацій в сучасне хореографічне мистецтво.
24
Samaya, Tetyana. "ЕСТРАДОЗНАВСТВО – НАУКА ПРО ЕСТРАДНЕ МИСТЕЦТВО." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 317. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.317-335.
Full textAbstract:
У статті актуалізується проблема об’єктивно визначити місце сучасної естради в національному культурному просторі, в цьому контексті розбираються поняття «елітарне мистецтво» і «масова культура». Аналізується рівень присвячених заданій тематиці наукових розвідок представників академічного спрямування та дослідників естради. Порушуються питання специфічних рис естради, що знаходять відображення у її різножанровості і не мають місця в інших видах сценічного мистецтва. Пропонується легітимація у вітчизняному науковомуі поле поняття «естрадознавство» як напряму мистецтвознавства, що вивчає естрадне мистецтво, його особливості й загальні динамічні процеси, пов’язані з розвитком національного мистецтва естради, а також вказані концептуально-методологічні основи нової для України мистецької науки. Спираючись на праці дослідників естради, визначено та охарактеризовано сім базових засад естрадного мистецтва – відкритість, легкість, синтетичність, лаконізм, імпровізаційність, мобільність, індивідуальність. Відкритість естради ґрунтується на активному діалозі артиста з глядацьким залом; легкість окреслює специфіку сприйняття естрадного твору, що не потребує попередньої підготовки глядача; синтетичність обумовлює поєднання в естрадному номері елементів різних видів мистецтв; лаконізм передбачає високу концентрацію у творі як змістовності, так і засобів акторської виразності; імпровізаційність є креативною складовою сценічної поведінки артиста естради, його відкритістю на ту чи іншу реакцію публіки; мобільність передбачає здатність артиста до виконання сценічної діяльності за будь-яких умов (професійна мобільність) та оперативне реагування на запити суспільства (соціальна мобільність); індивідуальність артиста виявляється у постійному пошуку оригінальності, самобутності, індивідуальної виконавської манери, власного сценічного образу. Зазначено, що базові засади естрадного мистецтва є універсальними для усіх його видів та жанрів. Конкретизуються відмінності естрадного мистецтва і світової індустрії розваг (шоу-бізнесу), яка є складовою масової культури. Відзначається дефіцит українських спеціалістів-естрадознавців, зокрема фахівців з вокальної естради у освітньому процесі підготовки молодих естрадних артистів.
Ключові слова: сучасна естрада, елітарне мистецтво, масова культура, специфіка, естрадознавство, критерії оцінювання, джаз.
25
Луньова, Т. В. "ВЕРБАЛЬНА ЕКСПЛІКАЦІЯ МЕНТАЛЬНИХ ФЕНОМЕНІВ ЯК ФОРМА МЕТАЕКФРАЗИСУ В ЕСЕ ДЖОНА БЕРДЖЕРА ПРО ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО: КОГНІТИВНО-ПОЕТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 23, 2021): 211–18. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-32.
Full textAbstract:
У статті, що методологічно ґрунтується на когнітивно-поетологічних студіях екфразису, з’ясовано когнітивно-поетологічні особливості метаекфрастичних контекстів вербальної експлікації ментальних феноменів в есе Джона Берджера про образотворче мистецтво, котрі визначено як такі есеїстичні фрагменти, у яких розкривається зміст чи / і походження поглядів, вірувань, переконань певних осіб чи груп осіб або виявляються принципи функціонування людської психіки. Розуміння таких контекстів є важливим для інтерпретації розглядуваної в есе картини, малюнка чи скульптури. Розкрито принцип зв’язку між екфрастичними контекстами та метаекфрастичними контекстами вербальної експлікації ментальних феноменів в есе Берджера, який полягає у смисловій взаємозалежності цих контекстів, внаслідок якої вони потребують один одного для формування цілісного смислу есе. Укладено типологію аспектів ментальних феноменів, вербально репрезентованих в есе, що включає розкриття різних проявів людської психіки, розкриття змісту певних переконань, визначення ролі фізичного середовища у формуванні певних поглядів та уявлень, демонстрацію історичної зміни змісту поглядів, експлікацію впливу певних переконань на художню творчість, розкриття принципів впливу переконань і психологічних установок на інтерпретацію мистецьких творів. Ідентифіковано спектр лінгвокогнітивних засобів, використаних автором есе для вербальної експлікації ментальних феноменів, до яких входять концептуальна метафора, поняття і текст іншого автора як певна лінгвокогнітивна дискурсивна цілісність. Простежено подвійну роль есеїстичних метаекфрастичних контекстів вербальної експлікації ментальних феноменів у потенційній взаємодії з читачами есе, яка полягає в інформуванні (поглибленні чи / і коригуванні наявного знання читачів про певні історичні й культурні явища та сучасне політичне й економічне становище у світі) та спонуканні до більш усвідомленого сприйняття мистецьких творів і до розуміння релевантності мистецтва для реального життя.
26
Tovtyn, Nadiya. "CULTURE, EDUCATION AND MODERN ART IN THE SPIRITUAL EXPERIENCE OF THE PERSONALITY OF THE UKRAINIAN SOCIETY." International scientific journal «Education and Science» 2(27), no. 2 (2019): 90–95. http://dx.doi.org/10.31339/2617-0833-2019-2(27)-2-90-95.
Full text
27
Товтин, Н. І. "CULTURE, EDUCATION AND MODERN ART IN THE SPIRITUAL EXPERIENCE OF THE PERSONALITY OF THE UKRAINIAN SOCIETY." International scientific journal «Education and Science», no. 1(28) (2020): 155–60. http://dx.doi.org/10.31339/2617-0833-2020-1(28)-155-160.
Full text
28
КОНИК, Мар’яна. "«СМЕРТЬ ЛЮДИНИ»: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНТИГУМАНІЗМ ЧИ ДЕГУМАНІЗАЦІЯ?" Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 43 (November 29, 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.43.8.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті проведена аналітика філософеми «смерть людини», теоретико- культурологічний смисл якої найчастіше розкривається як теоретичний антигуманізм, але показано, що трактування цього феномена виявляють різноманітні до протилежності змісти. Методологічні заса- ди. Основний шлях думки – понятійна робота, виявлення антропологічних вимірів гносеологічних засад понять на прикладі культурологічної аналітики філософеми «смерть людини». Наукова новизна. Пока- зано, що в доповнення розробки поняття «теоретичний антигуманізм» за виразної нейтралізації мож- ливих етичних конотацій його для початку ХХІ ст. характерне загострення уваги на етичних наслідках, позначених уживанням терміна «дегуманізація», яке співвіднесене з поняттям іконоборництва, узятим не в контексті історії єресей, а за експлікації антропологічного аспекту людина не просто усувається із центру Всесвіту, що характерне для ренесансного гуманізму, і критика просвітництва в цьому аспекті є виправданою, але вона позбавляється своїх власне людських рис і прирівнюється до механіко- геометричних форм, розкладається на трикутники, плями, лінії, зрощується з рослинно-тваринним і неорганічним світом. Таким чином, виявляється другий смисл префікса «де» – рух донизу, знижен- ня, тобто нове мистецтво робить видимим приховане від «фізичного» ока переродження людини в напрямі руху її від образу й подоби Богу (вищій реальності) до прирівнювання її до інших нижчих форм, аж до атомарного розпаду в абстракціонізмі. Зусилля переображення людської природи пере- кладаються на техніку як засіб гарантовано дієвого отримання результату, домінантними цілями стають цілі споживацтва, творча природа конститування людського в людині осмислюється як ефе- мерна релігійна «вигадка» і тверезе око, озброєне науковим знаряддям, за образом людини прозріває безособові структури. Людина елімінує власну присутність у світі, передаючи важкі функції машині й знищуючи те, що спричиняє біль. Найочевидніше світ без загострено болючого Я засвідчений у сучас- ному мистецтві, причому прикметник «сучасне» відсилає до певних якісних, а не часових ознак, оскільки в сучасності як часі представлені дуже різноманітні художні практики. Висновки. Поняття «теоре- тичний антигуманізм» розгортає свій смисл у просторі гносеологічно-орієнтованої думки, що маскує етичний зміст, явно присутній у тезі «смерть людини», але цей смисл виразно виявляється понят- тям «дегуманізація», яке не так часто пов’язується з гносеологічними установками, тоді як етико- антропологічні виміри його виразно засвідчуються в сучасних художніх практиках.
29
ЖИТНІК, Тетяна. "МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНІХ ЦІННОСТЕЙ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ НАБУТТЯ ЕСТЕТИЧНОГО ДОСВІДУ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.3.
Full textAbstract:
Актуалізує тему дослідження науково-методична вивченість проблеми, зокрема такий аспект, як організаційно-методичне забезпечення формування художніх цінностей у старших дошкільників у сучасній мистецькій освіті. Відзначаємо, що є необхідність створення методичного забезпечення формування художніх цінностей у дитини старшого дошкільного віку засобами візуального мистецтва. Метою дослідження є опис змісту методики формування художніх цінностей у дітей старшого дошкільного віку (елементарний підрівень початкової мистецької освіти) у процесі знайомства із творами мистецтва, зокрема візуального. Завдання: розглянути методику формування художніх цінностей у дітей старшого дошкільного віку в умовах початкової мистецької освіти; охарактеризувати зміст запропонованої програми. Методологію дослідження становили праці Г. Ващенко, Г. Сковорода, К. Ушинський (знайомство з мистецтвом удосконалює внутрішній світ особистості та гармонізує її); Н. Гросул, Є. Коротаєва, Б. Неменський, М. Фомін (формування інтересу дітей до мистецтва, розуміння впливу мистецтва на суспільне життя, естетичний та духовний розвиток особистості відбувається за рахунок відповідного методичного забезпечення); О. Комаровська, Г. Падалка, О. Рудницька (формування естетичного смаку, ставлення до природи, людини, мистецтва та самого себе). Науковою новизною є те, що запропонований зміст типової навчальної програми «Бесіди про мистецтво» для дітей старшого дошкільного віку (елементарний підрівень початкової мистецької школи (проект) розроблений з урахуванням диференціювання тем, що базуються на принципах системності, наступності, інноваційності та інтегрованості, що дає змогу застосовувати та адаптовувати власний педагогічний досвід, застосовувати методи та форми роботи, що відповідають специфіці регіону, закладу та методичним уподобанням викладача. Висновки: Процес набуття дитиною естетичного досвіду повинен вибудовуватися на основі систематичного та послідовного знайомства з історією мистецтва (образотворче мистецтво, мистецтво музики, танцю та театру); застосуванні на заняттях їх синтезу; підготовки мистецького проекту у формі творчої лабораторії (за видами мистецтва), як метод закріплення отриманих знань з історії мистецтва. Визначено, що: структура навчальних модулів повинна коригуватися разом зі змінами сучасних тенденцій в освіті, в мистецькій зокрема, та запитом суспільства на формування естетично-вихованої особистості; завдання курсу повинно базуватися на психофізіологічних особливостях дитини старшого дошкільного віку, тому закріплення знань повинно забезпечуватися шляхом повернення до аналогічного, але не тотожного матеріалу; перевага у вивченні історії мистецтва на елементарному підрівні початкової мистецької школи повинна свідомо надаватися вивченню рис українського мистецтва.
30
Sharykov, Denys. "БAЛЕТНА ТA ЦИРКОВA НЕОКЛАСИКА: ПРОЦЕСИ ІНТЕГРАЦІЇ, СИНТЕЗУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 109. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.109-125.
Full textAbstract:
Метa дослiдження полягає в системному розгляді особливостей хореогрaфiчної культури циркових хореогрaфiчних тa aкробaтичних мiнiaтюр нa корд-де-пaрель із позицiй клaсичного бaлетного мистецтвa. Простежено iсторичний процес iнтегрaцiї бaлетних форм у циркове мистецтво тa нaпрями їх стильової трaнсформaцiї в особливих сценiчних умовaх цирку сучaсного етaпу.
Методологiя дослiдження ґрунтується нa зaстосувaннi комплексного пiдходу до вивчення хореогрaфiчної культури сумiжних видiв мистецтв. Крiм того, використовуються емпiричнi, описовi тa зaгaльнонaуковi методи компaрaтивного aнaлiзу i синтезу. Нaуковa новизнa полягaє у виявленнi стильової тотожностi тa спорiдненостi основних художньо-технологiчних принципiв бaлетної неоклaсики тa циркового жaнру повiтряної гiмнaстики нa корд-де-пaрель. Хореогрaфiчнa культурa у процесi еволюцiї збaгaчувaлaсь нaслiдкaми мiжвидової взaємодiї мистецтв: вiд укорiнення трюкових елементiв у бaлетi – до сучaсного етaпу розквiту бaлетної культури у цирковому мистецтвi, що впливaло нa її стильову особливiсть у чaсопросторовiй динaмiцi. Нaпрями синтезу циркового мистецтвa тa бaлету спостерiгaються в основних пaрaметрaх стилю тa зaсобiв вирaзностi жaнру повiтряної гiмнaстики нa корд-де-пaрель. Aрхiтектонiкa подiбних дуетних номерiв укрaїнських циркових aртистiв ґрунтується нa неокласичних бaлетних принципaх Pas-de-deux: пiдйом нa кaнaт нaближений до неоклaсичного entree; aкробaтичнi фiгури «прaпорець», кружляння, провиси тa «стрiлa» – вaрiaцiї солiстiв, особливий вертикaльний обертовий спуск нa полотнi – фуете. Плaстичнiсть, ритмiчнiсть, експресiя обумовленa музичним супроводом i знaходиться нa перетинi двох векторiв – сучасної хореогрaфiї тa циркової гімнастики, вирaженої у трюкaх. Технiкa їх повiтряного виконaння у вертикaльнiй площинi (нa вiдмiну вiд горизонтaльної – у бaлетi) демонструє нову оптику сприйняття.
Ключовi словa: бaлет, цирк, aкробaтикa, корд-де-пaрель, тaнець, культурa, хореогрaфiя, синтез.
31
Yakovlev, Oleksandr. "Стратегії інноваційного соціокультурного проектування в Україні ХХІ століття." Музичне мистецтво і культура, no. 24 (July 3, 2017): 167–74. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-24-167-174.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження стратегії мистецького соціокультурного проектування у постмодерній Україні та аналіз інноваційних моделей мистецького виставкового проекту на прикладі діяльності Національного культурно-мистецького комплексу «Мистецький арсенал». Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів сучасної філософії, естетики, культурології та мистецтвознавства. Домінантою поліметодологічного підходу виступає теорія часопросторової парадигми культури України в її мистецтвознавчій інтерпретації. Наукова новизна одержаних результатів визначається спробою розробки парадигми стратегії актуалізації мистецтва в культурному просторі сучасної України та створення презентаційних інноваційних моделей мистецьких проектів зразка ХХІ століття. Висновки. Виявлено, що сучасна презентація мистецтва у культурному просторі як вид художньо-комунікаційного видовища являє собою складну галузь синтетичного мистецтва, в якій постають і поєднуються у новій смисловій і художній якості різні види й жанри медійного, музичного, драматичного, літературного, хореографічного та образотворчого мистецтва. Особливістю сучасної культурної ситуації також є значний розвиток мультимедійних мистецтв, які синестетично впливають на всі почуття глядача. Сучасна презентація мистецтва є прикладом видовища, де організований художній простір, синтетичний по суті, народжується через нерозривний взаємозв’язок представлених художніх форм.Ключові слова: проект, соціокультурний проект, мистецький проект, модель, виставка, «Мистецький арсенал», медіа-арт.
32
Драч, Тамара. "ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО АРТИСТУ ЦИРКУ ЗАСОБАМИ ПОВІТРЯНОЇ АКРОБАТИКИ ТА ПІЛОННОГО СПОРТУ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 108–11. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-23.
Full textAbstract:
Підготовка сучасного артисту цирку включає в себе ряд послідовних елементів, таких як хореографічна підготовка, акробатична, пантоміма, акторське мистецтво та ін. Окрім цього виконавцям важливо набути актуальних навичок та вмінь, таких як повітряна акробатика на полотнах та кільці та вміння працювати на пілоні. Ці види спорту у 90-х роках ХХ століття популяризував Цирк дю Солей, додавши до них концепцію повітряних мистецтв як танцювальної форми та театральної виразності, а не суто гімнастичного мистецтва руху. У 1996 році завдяки старанням Жерара Фазолі – акробата, артиста та з 2012 року директора Національного центра циркових мистецтв Франції – гімнастика на повітряних полотнах та пілоні стала обов'язковою дисципліною в усіх навчальних циркових закладах Франції, а пізніше ця тенденція поширилися у всьому світі, у тому числі, в українських естрадно-циркових студіях. Саме тому ціллю нашого дослідження постало питання визначити методи підготовки артистів цирку засобами повітряної акробатики на полотнах, кільці та пілоні. Завдяки проведеному дослідженню ми змогли розробити сучасну методику викладання для виконавців цирку на повітряних полотнах, кільці та пілоні з використанням хореографічної підготовки.
33
Цюй, Ге. "Синергетичний підхід: сутність і характерні особливості застосування в наукових дослідженнях з педагогіки мистецтва." Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (December 27, 2019): 127–30. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.20.
Full textAbstract:
Синергетичний підхід окреслено в якості однієї з методологічних основ, що спрямовують сучасні мистецько-педагогічні дослідження у русло еволюційного розвитку і самоорганізації складних систем, дозволяють окреслити нову парадигму сучасної педагогіки мистецтва, направляють її на розвиток креативності особистості. Визначено поняття «синергетика» як міждисциплінарний напрямок наукових досліджень у галузі складних еволюціонуючих систем. Синергетичний підхід актуалізує такий напрямок розвитку педагогічної науки, як педагогічна синергетика. Недостатньо дослідженим є потенціал синергетичного підходу щодо розвитку мотиваційної сфери майбутнього вчителя музичного мистецтва до навчально-виконавської діяльності в процесі інструментальної підготовки. Окреслено сукупність характерних для синергетичного підходу специфічних категорій. Розглянуто деякі з цих категорій у контексті формування мотивації до навчально-виконавської діяльності як основи подальшої ефективності фахової діяльності вчителя мистецтва.
34
Дацюк, Наталія. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ОЗДОБЛЕННЯ ХРАМОВОГО СЕРЕДОВИЩА З ВИКОРИСТАННЯМ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНІК У САКРАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ ХХІ СТ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 12, 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.7.
Full textAbstract:
У статті досліджуються основні напрями та тенденції сучасного українського сакрального мис- тецтва, де з появою сучасних технологій виробництва відбувається використання нетрадиційних матеріалів в оздобленні храмового середовища. Висвітлено сучасні концепції візуальної організації храмового простору, формування стилістичної спрямованості сакрального мистецтва, еволюцію розписів від реалістичних тенден- цій українського церковного малярства до експериментів зі стилізацією іконописних фігур, запровадження сучасної модерної іконографії, заснованої на традиціях українського мистецтва без порушення усталених кано- нів і традицій.
35
Novoseletska, Iryna. "Інформаційне забезпечення мистецької освіти дітей дошкільного віку." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 179–86. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.179-186.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється проблема інформаційного забезпечення мистецької освіти дітей дошкільного віку. Проведено аналіз сучасних джерел та публікацій, в яких започатковано розв’язання обраної проблеми. Уточнено поняття “мистецька освіта”, умови її застосування в закладах освіти, вплив на розвиток творчої особистості. Обґрунтовано питання впливу мистецтва на формування гармонійної особистості. Розглянуто доцільність застосування творів мистецтва в процесі розвитку дітей. Окреслено вимоги до мистецтва пропонованого дітям 5-го року життя. Наведено приклади художніх творів для ознайомлення дошкільників з мистецтвом. Наведено перелік основних нормативно-правових документів, що регулюють діяльність системи освіти. Охарактеризовано експресіонізм, як один із модерністичних напрямів у знайомстві дітей дошкільного віку з мистецтвом.
36
Fanuan, Li. "Мем «Данте» у творчості Сергія Рахманінова." Музичне мистецтво і культура, no. 25 (December 20, 2017): 123–34. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-123-134.
Full textAbstract:
Мета роботи. «Божественна комедія» Данте стала джерелом натхнення для величезної кількості художніх творів: живописних, скульптурних, прозових та віршованих, музичних творінь різних діячів мистецтва усіх століть. Дослідження пов'язане з вивченням феномена мема «Данте» в мистецтві; його прояв в музиці розглядається на прикладі опери С. Рахманінова «Франческа да Ріміні». Методологія дослідження є комплексною. Застосування історико-логічного та структурного підходів дозволяє проаналізувати оперу С. Рахманінова «Франческа да Ріміні» з точки зору втілення в його творчості мема «Данте». Наукова новизна полягає в зверненні до нової сучасної науки – меметики, що займається вивченням причини появи і поширення мемів. У «Божественнії комедії» дивним чином поєднуються система загробного світу, розроблена церковної ортодоксією Середньовіччя, антична міфологія і реальна болісна любов Данте до Беатріче. Мем «Данте» являє собою квінтесенцію духовного начала та втілює перемогу почуття любові над моральною рефлексією і вірою поета. Висновки. Сучасним середовищем поширення мемів є телебачення та інтернет, раніше цю функцію виконувало мистецтво. Серед яскраво виражених мемів в мистецтві виділяється мем «Данте», який визначив основні риси і властивості естетики Відродження, та не втратив свого впливу до нинішнього часу. Всеохоплюючий твір Данте не залишив байдужим і Сергія Рахманінова. Свої враження від поетичного змісту «Божественної Комедії» композитор втілив у лірично проникливій опері «Франческа да Ріміні», основу сюжету якої складає знаменита п'ята пісня «Пекла». Особливістю твору Рахманінова стає відмова від розгорнутої драматургії, що складає зовнішній фон дії. Увагу сконцентровано на найвищих драматичних точках, в яких проявляються справжні почуття головних героїв. Мем «Данте» втілюється у фразі, яка звучить в епілозі та пролозі, та стає буквально крилатим висловом: «Немає більшої скорботи, як згадувати про час щасливий у нещасті».Ключові слова: Данте, «Божественна комедія», мем, Паоло, Франческа, чоловік, пекло, любов.
37
Ovsiannikova-Trel, Oleksandra Andriivna. "АВТОРСЬКЕ СЛОВО КОМПОЗИТОРА ЯК ПЕРЕДУМОВА МУЗИКОЗНАВЧОГО ОСМИСЛЕННЯ СУЧАСНОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Музичне мистецтво і культура 2, no. 31 (May 20, 2021): 134–48. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-11.
Full textAbstract:
Метою роботи є визначення методологічного значення автор- ського слова композитора для музикознавчого дослідження музичного мистецтва на рубежі ХХ–ХХІ ст. Методологія дослідження полягає в комплексному використанні музично-історичного та культурологіч- ного підходів до музичного мистецтва сучасності й авторського сло- ва композитора як його суттєвого складника; а також системного, структурно-функціонального методів і компаративістики щодо дослі- дження автора й авторського слова як провідних категорій гуманітар- ної культури. Наукова новизна дослідження полягає в музикознавчому осмисленні вербального композиторського дискурсу сучасності в кон- тексті теоретичних підстав розвитку авторології як спеціальної галузі сучасної гуманітаристики, визначено методологічні аспекти вивчення композиторської постаті як суб’єкта та об’єкта музичного мисте- цтва. Висновки. Орієнтованість сучасного музикознавства на дослі- дження проблеми автора в музичній творчості та його вербального ви- раження, що втілюється в авторському слові композитора, актуалізує методологічні потреби сучасного гуманітарного знання й відображає сучасний стан «науки про музику», яка в умовах глобалізованого світу все більш стає наукою про людину. Кількісне накопичення композитор- ських вербальних текстів, яке створює на сьогоднішній момент досить масштабну й автономну галузь текстів про музичне мистецтво та культуру загалом, закономірно потребує їх спеціального вивчення і ста- вить досить специфічні завдання перед музикознавцями. Прагнення по- чути, зрозуміти й роз’яснити Слово композитора є неодмінною умовою формування суто музикознавчих уявлень про композиторські рефлек- сії, що в сучасному музичному мистецтві представлені досить широко й різноманітно. Зазначена настанова, безумовно, сприяє розширенню пізнавальних обріїв музикознавчого дискурсу сучасності в загальному плані, оскільки з методологічного погляду вона може розумітися як те «знаряддя» пізнання, що дає можливості проникнення в глибинні смисли музичного тексту і творчої індивідуальності композитора, які органіч- но пов’язані між собою «тайною творчості» й повинні розумітися як «відображення» один одного.
38
Зимогляд, Наталія Юріївна. "ТЕНДЕНЦІЇ МОДИФІКАЦІЇ ЖАНРУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ФОРТЕПІАННІЙ МУЗИЦІ: ВІД МЕТА- ДО АНТИЖАНРУ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 60–65. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235312.
Full textAbstract:
Мета дослідження – виявити детермінанти та специфіку тенденцій модифікації жанрових моделей у сучасній українській фортепіанній музиці та пов’язані з ними трансформації статусу виконавця і художньої комунікації. Методологію статті становлять культурологічний, мистецтвознавчий і компаративний підходи, які уможливили осмислення шляхів трансформації жанру в парадигмальних вимірах культури сучасності, а також принципи музикологічного, зокрема жанрового аналізу, які забезпечили усвідомлення специфіки трансформації жанрових парадигм, що є важливими завданнями сучасної музикології. Наукова новизна статті полягає у виявленні світоглядних детермінант, концептуальної та композиційно-структурної специфіки трансформації жанрових моделей у фортепіанних творах сучасних українських композиторів, зокрема на основі аналізу творчості О. Яковчука, С. Зажитька, О. Гугеля, В. Рунчака, які не набули вичерпного висвітлення в науковому дискурсі. Обґрунтовано, що жанр як феномен музичного мистецтва в сучасній українській фортепіанній музиці постає в суб’єктивізованих трактуваннях, різноманіття яких резонує з ризомністю парадигмальних настанов культури постмодернізму та зумовлює зміну функцій виконавця та ревізію принципів художньої комунікації. Висновки. Сучасна фортепіанна музика українських композиторів демонструє ризомну трансформацію жанру, проявами якої є «імпліцитний» синтез жанрів під час декларації автором жанрової визначеності; декларативний синтез жанрів у стильовій модуляції жанрових моделей, орієнтації на метажанровість як відбиття сучасного полілогу культур, конкретизації заявленої моделі жанру програмністю і додатковими знаками жанрів; синтез музичного, вербального та візуального начал; експериментальний синтез знаків історико-культурних епох, видів мистецтва, жанрів, зокрема тенденція театралізації фортепіанної музики; інтерпретація жанру як метакультурного феномену; «симулякризація» – постмодерністське пародійне перетворення на «антижанр».
39
Гуменюк, Тетяна Костянтинівна. "ХОРЕОЛОГІЯ У ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 242–47. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235447.
Full textAbstract:
Монографія «Хореологія» Олександра Івановича Чепалова, доктора мистецтвознавства, професора, заслуженого діяча мистецтв України, завідувача кафедри хореографічного мистецтва Київського націо- нального університету культури і мистецтв – вагоме дослідження, певний підсумок багаторічної роботи відомого науковця, педагога, загальновизнаного дослідника та знавця українського і світового хореогра- фічного мистецтва. Автор унікального інноваційного навчального курсу «Основи хореології», введеного в навчальний процес багатьох культурно-мистецьких закладів вищої освіти України, зібрав власні базові роботи з хореології, лекції, статті з теоретичного осмислення мистецтва танцю, його еволюції в широко- му гуманітарному, культурно-історичному контексті. Така подача інформації, на думку автора, пов’язана з домінуванням у свідомості сучасної людини специфічного кліпового, фрагментарного засобу мислен- ня.
40
Chebotar, Maryna. "ВОКАЛЬНА ЕСТРАДА УКРАЇНИ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ХХІ СТОЛІТТЯ." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 336. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.336-350.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розвитку та ролі естради у формуванні культурного фону сучасної епохи і встановленню діалогу між мистецтвом, суспільством і державою. Виявлено основні тенденції розвитку та функціональні преференції естради в сучасному інформаційно-комунікативному просторі, простежено її структурні та жанрові модифікації.
Починаючи з 1991 р., українська естрада починає інституалізуватися. Якщо до цього часу вона відігравала роль компенсації пригніченого комплексу етнічної недооціненості, то від часів здобуття незалежності вона стає самостійним культурним феноменом. Диференціація відбувається відразу на кількох рівнях. Найголовнішим є жанровий і стильовий. Українська естрада розподіляється на популярний, фольклорний та рок- рівні.
Важливим фактором у функціонуванні української естрадної музики є поява такого явища, як індустрія естрадного мистецтва. Насиченість напрямків сучасної музики корелює з кількістю вкладених коштів. Відповідно, музичне мистецтво стає залежним від загальних тенденцій в економіці країни.
У зв’язку з початком російсько-української війни у 2014 р. змінилася конфігурація презентації української естрадної музики в ефірах теле- та радіоканалів. Крім цього, на законодавчому рівні було обмежено частку російськомовного продукту. Деякі джерела трансляції естрадної продукції припинили існування. Почав відчуватися процес поширення та конкурентної спроможності україномовного естрадного продукту у зв’язку з уведенням квот на російськомовну музичну продукцію. Але не всі питання є врегульованими остаточно. Це пов’язано з недосконалістю законодавчої бази, з недостатнім рівнем культури споживання музичної продукції в українського споживача та порівняно невеликими (за світовими параметрами), бюджетами представлення української естрадної продукції.
Ключові слова: масова культура, естрадне мистецтво, естрада, шоу-бізнес, популярна пісня, артист, поп-культура, музична культура, цільова аудиторія,інформаційно-комунікативна галузь.
41
Rozhok, Oleksandr. "Принципи сучасного арт-менеджменту у проведенні заходів ІХ Міжнародної Пасхальної асамблеї-2017." Musicology of Kyiv, no. 57 (September 8, 2018): 189–201. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2018.57.16.
Full textAbstract:
У статті розглянуто програми заходів під час Пасхальних асамблей, наголошено, що, формуючи їх зміст, їх організатори популяризують духовну музику, сучасне музичне виконавство. Згідно з принципами сучасного арт-управління (арт-менеджменту), важливого значення набувають критерії формування програм проведення таких акцій. Так, започаткована 2009 року, Асамблея об’єднала найкращих виконавців України ідеєю духовності під гаслом «Господи, Господи, силою Твоєю!». Від самого початку головною умовою участі в ній було виконання канонічної духовної хорової музики. Її організатори надавали перевагу духовним творам, які звучать під час Пасхальних богослужінь. Щороку ці програми збагачувалися й урізноманітнювалися відповідно до мети і завдань заходу. Програми ІІ Асамблеї-2010 мали свою специфіку – репертуарну і виконавську, боце вже був міжнародний захід. VІ Міжнародна Пасхальна асамблея-2014 відбувалась під новим гаслом – «Духовність єднає Україну» відповідно до особливої соціально-політичної ситуації, яка склалася в Україні наприкінці 2013–початку 2014 років, і це логічно відбилося у змісті програм. Під час VІІ Міжнародної Пасхальної асамблеї-2015 організатори прагнули наголосити на її миротворчій місії, протистояти дестабілізаційним викликам сучасності. Охарактеризовано заходи ІХ Міжнародної Пасхальної асамблеї-2017 – музичні діалоги, тематичні вечори, музичні присвяти, вечори пам’яті, конференції, благодійні концерти, розкрито їх значення у розкритті духовного і творчого потенціалу українського суспільства як основи для налагодження мирних відносин з іншими народами. Формуючи програми заходів, організатори і керівники проекту дбають, щоб під час їх проведення панувало творче піднесення, щоб мистецтво сприяло згуртуванню духовних сил у суспільстві, зміцнювало міжнаціональні відносини, підносило роль культурного діалогу й утверджувало його як єдино мирний і перспективний в сучасному світі.
42
Боярин, Лілія, and Василь Процюк. "До питання соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 349–61. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-349-361.
Full textAbstract:
У роботі представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Зазначено, що пріоритетом діяльності культурно-мистецьких і педагогічних освітніх закладів була і залишається підготовка фахівців, які глибоко знають свій предмет, мають досконало розвинену професійну компетентність, чуття патріотизму, професійну ерудицію, високу загальну і музичну культуру. Також, вказано, що відродження та розвиток національних традицій у культурі, мистецтві та освіті є одним із пріоритетних напрямків державної політики Зазначено, що одним із найпотужніших засобів національного виховання є мистецтво. Воно виступає однією з найдосконаліших форм освоєння світу у всій повноті його екзистенційної, творчої універсальності. Мета статті полягає у теоретико-методологічному аналізі та емпіричному вивченні проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових теоретичних й емпіричних досліджень з проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору та такий метод опитування, як анкетування, а також їх узагальнення й систематизація. Визначено, що саме у площині соціально-психологічних проявів особистості людини мають здійснюватись наукові пошуки і дослідження з теми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Авторами зазначено, що специфіка морально-естетичного впливу народної музичної творчості полягає в тому, що вона, викликаючи відповідні переживання, динамічно насичені образи й асоціації, відгострює розум, стимулює розвиток емоційної сфери, формує систему ціннісних та екзистенційних орієнтацій. Представлено аналіз результатів анкетування «Виявлення рівня інтересу випускників коледжу мистецтв до української народної музичної творчості». Встановлено, що соціально-психологічна специфіка професійної підготовки майбутнього митця, зокрема формування музичної культури засобами українського фольклору, є багатогранним, цілеспрямованим процесом і забезпечується єдністю багатьох компонентів (морально-естетичний, емоційно-мотиваційний, когнітивний, процесуально-операційний).
43
IVAHNO, Olexander. "СИСТЕМНІ ЗМІНИ В ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ «РЕЖИСУРА» ТА ЇХ НАСЛІДКИ." ART-platFORM 3, no. 1 (May 27, 2021): 26–45. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.26-45.
Full textAbstract:
В Україні вже понад десять років запроваджується освітня реформа. Метою будь-якої реформи є докорінна зміна всіх усталених боків суспільного життя, в даному випадку – навчального процесу в системі підготовки студентів-режисерів. Шлях, який відкриває студентам освітня реформа, – наполеглива самостійна робота. Найцінніше, що отримували студент раніше, – це методологічні засади роботи з цехами. Режисер був ключовою фігурою, саме він ніс відповідальність за цей напрям роботи. Реальність «психологічного театру» була основою учбового процесу як для акторів, так і для режисерів. Світ змінився, і виховна функція сценічного мистецтва набула нової ваги. Без підготовчої роботи не дозволялось ні акторам, ні режисерам працювати з обраними текстами, драматургічним матеріалом. Студентів готували до того, що сценічне мистецтво пов’язане з виробництвом, адже в театрі існують художня частина і виробнича. Перші чотири семестри навчання були цілком присвячені вивченню художніх особливостей сценічного мистецтва. На період навчання в театральній школі реальність «психологічного театру» ставала основою учбового процесу. Керівник режисерського курсу передавав учням свій досвід. Режисер – це індивідуальний феномен: неможливо прогнозувати, як швидко той чи інший студент засвоїть методологічні засади фаху і зможе працювати самостійно. У сучасні ВИШі приходять талановиті молоді люди, але без життєвого досвіду, необхідного для професії режисера. Тільки в Києві чотири заклади випускають режисерів. На жаль, лише невелика частка випускників буде спроможна стати режисерами. Основною метою статті є акцентувати увагу на проблемах сучасної освітньої реформи в галузі творчих спеціальностей, передусім – у підготовці режисерів. Проаналізовані головні актуальні проблеми сучасної системи підготовки режисерів, зроблений компаративний аналіз минулої та сучасної систем освіти.
44
Борко, Ігор. "Оперна вокальна інтерпретація як предмет наукового дискурсу." Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, no. 2 (October 28, 2021): 109–22. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243238.
Full textAbstract:
Художньо-виражальні засоби творення сценічної образності в оперному мистецтві тісно пов’язані зі стилістикою оперного співу виконавця, невід’ємною складовою якого є вокальна інтерпретація. Мета дослідження – проаналізувати сучасний стан наукових досліджень вокальної інтерпретації як невід’ємної складової оперного мистецтва. Методологія дослідження спирається як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи дослідження: аналіз – для з’ясування змісту досліджень з проблем оперної вокально-сценічної інтерпретації; історико-генетичний – для розуміння значення вокальної інтерпретації в історії розвитку оперного мистецтва; дедуктивний – спрямував дослідження від узагальненого розуміння теорії оперного жанру до конкретного, зокрема ролі вокальної інтерпретації як складової оперно-виконавського мистецтва; компаративний – для порівняння характеристик вокальної інтерпретаційної стилістики виконавців. Наукова новизна. Ця робота є спробою осягнути науково-аналітичний досвід у царині сценічної оперно-вокальної інтерпретації. Висновки. Вокально-сценічна, образно-творча діяльність оперного співака як виконавця-інтерпретатора вимагає глибокого аналізу та розуміння виконуваного музичного твору в культурно-історичному контексті епохи поруч із високою майстерністю та яскравістю самовираження під час розв’язання комплексу художньо- виконавських і технічних завдань. Зважаючи на це, оперний виконавець створює власну інтерпретаційну версію вокального твору, яка має бути різноманітною, але визначеною межами традицій. Інтерпретаційні версії визначаються особливостями донесення змісту художнього тексту, емоційного підтексту оперної партії за допомогою різних комплексів експресивних засобів, прийомів вокальної техніки та ступенем занурення в історичний контекст. Чіткість артикуляції та дикція в сукупності з іншими засобами художньої виразності та індивідуальними особливостями звуковидобування визначають оригінальний стиль оперного співака-інтерпретатора. Використання нових і традиційних вокально-інтерпретаційних моделей відкриває широкі можливості для дослідження історико-теоретичного аспекту оперного мистецтва різних періодів, його композиторських шкіл та жанрів. Аналіз наукових досліджень показав, що у них питання оперної вокально-сценічної інтерпретації висвітлювались або дотично, у контексті вивчення інших проблем оперного мистецтва, або на відповідному етапі його історичного розвитку. Наразі перед сучасною науковою думкою постає завдання комплексного осмислення ролі вокальної інтерпретації в процесі створення сценічної образності в оперному мистецтві з визначенням різних вокально-інтерпретаційних
45
Кройтор, Артем Вікторович. "ПОЛІТИЧНИЙ АКЦІОНІЗМ ЯК ФОРМА МИСТЕЦЬКОГО ВИРАЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОТЕСТУ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 24 (November 26, 2019): 24–33. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i24.886.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття «політичний акціонізм» як засіб і форму художнього вираження протесту та звернення суспільної уваги на значні проблеми політичної, соціальної сфери людського існування. Зокрема, у статті приділено увагу становлення акціонізму як сучасному напрямку в мистецтві, що має на меті в художньо-образній акції виразити протест не стільки проти певного політичного явища, норми або процесу, а в першу чергу критикує суспільство що змирилося з несправедливим, на думку акціоніста, станом речей.
Метою статті є в дослідження сутності політичного акціонізму та таких його форм як перформанс та гепенінг, їх вираження у політичному житті України. Визначено сутність перформансу, гепенінгу та їх форми вираження. Проаналізована специфіка зазначених форм акціонізму. Перформанс це організована митцем акція, направлена на включення до дії глядача. Гепенінг, на відміну від перформанса не має чітко організованої митцем структури і передусім розвивається як не контрольована, проте спровокована митцем подія з залученням випадкового глядача. Показана принципово подієва природа гепенінгу. Гепенінг не можна покращити, або переграти, адже у такому випадку він перетворюється на театральну виставу, тобто мистецтво і перестає бути реальним дійством, набуваючи штучності. Гепенінг не може повторюватись, дія є одноразовим актом, відтворення якої черговий раз перетворює її на відрепетирувану виставу.
Показана суттєва відмінність акціонізму як форми сучасної мистецької практики від практики класичного мистецтва. Мистецтво класичне є вираженням ідеї, духу в матерії тобто витвір мистецтва є формою що має символічне значення. У акціонізмі ж такою формою є митець, увага переноситься передусім на нього він і є символом, що виражає ідею або заклик до дії, до роздумів над важливими питаннями соціально-політичної сфери буття.
У праці розкриваються основні причини виникнення акціонізму та його ґенеза, визначено основні ознаки гепенінгу та перформансу. Також розглянуто основні політичні перформанси, що відбувалися в Україні. Визначено їх особливість та специфіку використання національної символіки в масових вітчизняних перформансах.
46
Франц, Малгожата. "САМОПРЕЗЕНТАЦІЙНА ТЕРАПІЯ ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО." Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, no. 14 (December 28, 2019): 80–93. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2019-14-6.
Full textAbstract:
У статті констатується, що сучасний рівень розвитку наукового знання не дозволяє говорити про психотерапію як науку. Проте досвід переконує, що психотерапія є актуальною практикою, з допомогою якої можливо змінити особистість. Автор позиціонує арт-терапію як дієвий спосіб використання творчості в терапевтичних цілях. На заняттях із арт-терапії підкреслюється важливість творчого процесу (а не ефекту), суть якого – набуття пізнавального, експресивного і комунікативного досвіду. Стверджується, що кожна творча діяльність – це особистий досвід людини, і, отже, кожен вид творчості певною мірою виражає особистість творця. Таке відображення автор розглядає як розкриття психічного змісту почуттів, емоцій індивіда. Творча діяльність, яка є процесом розкриття себе, свого внутрішнього світу і процесом самого життя, показує людину як вмотивовану і творчу особистість із усвідомленою потребою саморозвитку. Кожна особа – це те, що вона створив для себе та інших в ході індивідуального процесу самореалізації. Людина представляє своє мистецтво: погляди, емоції. Людина розповідає про події, які відбуваються в її житті. Людина створює нові образи, явища і події. Це схоже на створення образу. Художній образ стає об’єктом самопрезентації. Автопрезентації з мистецтва – це реальна картина людини, це відображення того, ким людина хоче бути і бачить інших. Екзистенційний аналіз в самопрезентації мистецтвом дозволяє людині бути істотою, яка намагається досягти мети, знайти сенс життя. Старість не повинна мати безглуздих марок. Автопрезентації мистецтвом викликають захоплення в інших людей, які визначають автора як відкриту, виразну, щасливу людину. Самопрезентація арт-терапією – це духовний засіб відродження людини.
47
Полтавець, Наталія. "СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИНЕНОСТІ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИТКІВ ДЕКОРАТИВНО- ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 107–16. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.107-116.
Full textAbstract:
У публікації висвітлено сучасний стан розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва в процесі вивчення фахових дисциплін у закладах вищої освіти. На основі використання методів анкетування, узагальнення, систематизації, зіставлення, аналізу виконаних навчальних та навчально-творчих робіт студентів І курсу, висвітлено результати дослідження сучасного стану розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. З метою отримання об’єктивних відомостей анкетування, нами враховувалась і порівнювалась думка майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва з думкою експертів. В якості експертів було залучено 17 викладачів фахових дисциплін, що є професійними художниками, членами Національної спілки художників України, що мають почесні звання заслужених і народних художників, діячів мистецтв України. Порівняння отриманих даних уможливлює висновок про те, що думка майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва щодо їхнього рівня розвиненості творчого потенціалу дещо завищена. Експерти наголошують, що студенти не володіють необхідними професійними професійно-художніми знаннями, вміннями і навичками, не мають достатньої художньо-творчої мотивації та творчої активності. Проведене дослідження щодо аналізу сучасного стану розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва свідчить про його низький рівень, що негативно впливає на якість професійної навчально-творчої діяльності в закладі вищої освіти.
Ключові слова: творчий потенціал, творча діяльність, майбутні художники декоративно-прикладного мистецтва.
48
Апшай, Федір. "МОДЕЛЮВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО»." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 2, no. 14 (July 12, 2021): 167–76. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236896.
Full textAbstract:
Підготовка фахівців у галузі «Культури і мистецтва» до діяльності в інформаційному суспільстві розглянуто в контексті інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітній процес, де їх навчають використовувати сучасні засоби ІКТ для вирішення практичних професійних завдань і здійснення професійної діяльності. У структурі ІКТ-компетентності майбутніх фахівців у галузі «Культура і мистецтво» включені такі складники: особистісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. Відповідно до методичної системи включено сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених блоків: цільового, аналітико-діагностувального, змістово-операційного, результативно-оцінювального. Відповідно до виділених блоків визначено педагогічні умови їх реалізації, що відповідають складовим ІКТ-компетентності та блокам моделі методичної системи. В ході дослідження побудовано модель методичної системи формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» на oснoвi дидактичних принципів, кoнцепцiї компетентнісного підходу та поєднання теорії з практикою.
49
Квецко, Анастасія. "СИНТЕЗ НАРОДНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦЮ З СУЧАСНИМИ НАПРЯМАМИ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА." Молодий вчений, no. 1 (89) (January 29, 2021): 106–9. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-23.
Full textAbstract:
Зосереджено увагу на вивченні особливостей використання синтезу народного українського танцю з сучасними напрямами хореографічного мистецтва у практиці професійних ансамблів України. Зроблено аналіз специфіки використання синтезу мистецтв та трансмісії фольклорних танцювальних традицій у практиці професійних колективів. На основі аналізу діяльності Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» виявлено дві основні тенденції збереження автентичного танцю та особливості використання синтезу мистецтв в практиці професійних ансамблів України. Визначено мистецькі форми професійного хореографічного колективу. Висвітлено значення української народної хореографії в сучасному суспільстві та відображення народного танцю в сучасній інтерпретації. Автором підсумовано, що специфіка використання синтезу мистецтв у практиці професійних ансамблів України носить інноваційний компонент.
50
Danylchenko, Yuliia Andriivna. "ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ ФЛЕЙТИ МАЙСТРА ЄВИ КІНГМА В СУЧАСНОМУ ФЛЕЙТОВОМУ МИСТЕЦТВІ." Музичне мистецтво і культура 2, no. 31 (May 20, 2021): 249–61. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-20.
Full textAbstract:
Мета роботи – дослідження революційного вкладу голландсько- го флейтового майстра Єви Кінгма в розвиток сучасного флейтово- го мистецтва, створення інноваційних моделей флейт ХХІ століття. Методологію дослідження становить застосування загальнонаукового принципу об’єктивності, історико-типологічного, біографічного, за- гального, системного, аналітичного, стильового методів у досліджен- ні біографічних даних Єви Кінгма, становлення й розвитку її компанії з виготовлення флейт «KingmaFlutes», створення четверті-тонової флейти «Kingma-system» і її подальшої популяризації серед виконавців світового значення. Наукова новизна полягає в системному та комп- лексному аналізі творчої діяльності флейтового майстра Єви Кінгма, розкритті її важливого внеску в розвиток флейтового мистецтва сере- дини ХХ–ХХІ ст. Висновки. В останні роки у флейтовому виконавстві частіше з’являються музичні твори для флейти, у яких композито- ри впроваджують нетрадиційні техніки, використовуючи крайні ре- гістри інструменту, мікротональність, мультифоніку, глісандо, трелі тощо. Чверті-тонова флейта «Kingma-system» із додатковим механіз- мом «key-on-key» забезпечує відтворення чверті-тонових звуків чіт- кої висоти з рівномірним тембровим забарвленням протягом практич- но всього діапазону інструмента, що значною мірою відрізняє його від флейт бьомівської системи й більшості інших інструментів. Клапанний механізм флейт Єви Кінгма забезпечує вилучення інтонаційно чіткої четверті-тонової гами, мікротональних інтервалів і надає необмеже- ні можливості для створення різних аплікатурних комбінацій. Флейта системи Єви Кінгма є ексклюзивною і передовою найсучаснішою мо- деллю для виконання авангардних композицій. Чіткий витяг мікрото- нальних звуків на флейті «Kingma-system» дає змогу зробити суттєвий крок уперед у процес надбання свободи гармонійної мови сучасної музики й технічного розвитку виконавців, що, у свою чергу, дає можливість композиторам реалізувати нові музичні експерименти, удосконалюва- ти чіткість мікротональної мови. Така модель флейти дає змогу вико- нувати твори різних жанрів, таких як джаз, блюз, сучасну, етнічну і класичну музику. Єва Кінгма працює над сучасною технічною модифі- кацією інструменту, але водночас підтримує традиційність у флейто- вому мистецтві.