To see the other types of publications on this topic, follow the link: Танцювальна школа.
Journal articles on the topic 'Танцювальна школа'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 31 journal articles for your research on the topic 'Танцювальна школа.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Разуменко, Т. О. "ТАНЦЮВАЛЬНА ОСВІТА В КИТАЇ: АНАЛІЗ ОФФЛАЙН ТА ОНЛАЙН ТРЕНДІВ". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 80–87. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.07.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу сучасного стану розвитку 81 танцювальних шкіл в Китаї, виявлено тренди естетичної освіти онлайн та оффлайн. У статті використано загальнонаукові методи дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація та ін.). Для обробки вихідних даних, що розкривають досліджувану проблему, використано порівняльно-історичний метод, що дозволяє виявити особливості розвитку танцювальної освіти в Китаї в сучасному аспекті. Проаналізовано актуальні публікації китайських учених, пов‟язані з розвитком танцювальної освіти в Китаї як в історичному, так і в сучасному аспекті. Увага приділяється статистичній оцінці ринку освітніх послуг онлайн, у тому числі – співпраці шкіл з провайдерами платних послуг для створення релевантного контента, який набирає популярності в умовах пандемії COVID-19. Розглянуто діяльність основних танцювальних шкіл, які здійснюють онлайн та оффлайн освіту, зокрема Little Swan Art Center, Wu Yulun, Isee Cinderella, Red Dance Shoes та деяких інших. Визначено умови, які сприяють розквіту танцювальної освіти і зазначено причини її популярності серед школярів та батьків. На думку експертів, навчання танцям через інтернет сприяє більш продуктивній діяльності вчителів, ефективно вирішує кадрову проблему нестачі вчителів із танцевальною освітою, але, з іншого боку, це також може прискорити поширення та використання Інтернет-платформ для розповсюдження корпоративного бренду на більш широкій території. Розвиток танцювальної інтернет-освіти безпосередньо пов‟язаний і з необхідністю забезпечення якості освіти викладачів танців основної платформи та франчайзингових курсів, а також зменшенням вартості навчання для вчителів. Разом з тим, Міністерство освіти Китаю проводить послідовну політику підвищення якості естетичного виховання в школі. Зокрема, застосування методу комплексної оцінки дозволяє всебічно оцінити вміння та танцювальні навички дитини. Зроблено висновок про те, що танцювальна освіта онлайн безумовно є перспективним напрямом, якому потрібно розвиватись та покращувати якість послуг за рахунок спеціальної підготовки вчителів, але на даний час вона ще не здатна конкурувати з традиційними танцювальними школами оффлайн.
2
Юркова, Альона. "АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ХОРЕОГРАФІЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕСТОНІЇ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТАНЦЮВАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 18 (23 січня 2023): 161–74. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.18.2022.272681.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні наукові дослідження естонських вчених, які працюють у галузі хореографічно-педагогічної освіти, роботи зокрема H. Einasto, A. Sööt, S. Kapper, I. Zajedova, E. Rüütel, A. Arraste, K. Järvela, S. Nemeržitski та ін. Доведено, що наукові дослідження мистецької та хореографічно-педагогічної освіти в Естонії представлені різними аспектами, серед яких: вивчення танцювальних традицій та національної самобутності естонської хореографії; тенденції розвитку сучасної хореографії в контексті соціокультурних проблем сьогодення; розвиток народно-сценічного танцю Естонії через традицію проведення танцювальних фестивалів і свят національної культури. Проаналізовано дослідження в кожному із напрямів. Розглянуто можливості здобуття професійної хореографічної освіти в закладах вищої освіти Естонії: освітні програми з хореографії Талліннського університет (Tallinna Ülikool) та Академії культури Вільянді Тартуського університету (Tartu Ülikooli Viljandi Kultuuriakadeemia). Крім того, наведено перелік закладів неформальної хореографічної освіти, які спеціалізуються на різних напрямах танцювального мистецтва: Школа керівників народного танцю (Rahvatantsujuhtide kool), Школа танцю та балету «Ванемуйне» (Vanemuise Tantsu ja Balletikooli), Таллінська балетна школа (Tallinna Balletikool), Школа танцю «Естонське танцювальне агентство» (Eesti Tantsuagentuur), Школа танцю «Есперанса» (Esperanza Tantsukool), JJ-Street Dance School, Тартурська академія танцю (Tartu Tantsuakadeemia), Естонська асоціація танцювального навчання за інтересами (Eesti Tantsuhuvihariduse Liit), описано специфіку та напрям розвитку кожного закладу.
3
Вакуленко, Олеся. "«Світ танцю» Філіпа Річардсона". Bulletin of KNUKiM. Series in Arts, № 34 (5 червня 2016): 54–60. https://doi.org/10.31866/2410-1176.34.2016.158201.
Full textAbstract:
Стаття присвячена громадській та творчій діяльності Філіпа Річардсона – засновника Королівської академії танцю, Спілки «Камарго», Британської танцювальної Ради та системного управління бальними танцями в світі. Саме він – публіцист і редактор журналу «The Dancing Times», – автор багатьох публікацій, мистецтвознавчих досліджень: «Історія бальних танців в Англії» (1946), «Соціальні танці ХХ століття» (1960); з 1950 року – керівник та президент організації «International Council of Ballroom Dancing» (ICBD) (нині – World Dance and Dance Sport Committee (WD&DSC), організації, яка об’єднала професійних танцюристів усього світу.
4
БІДЮК, ДМИТРО. "РОЗВИТОК ВИЩОЇ ХОРЕОГРАФІЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В США". Comparative Professional Pedagogy 14, № 2 (2024): 100–107. https://doi.org/10.31891/2308-4081/2024-14(2)-10.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню історико-соціальних передумов розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти в США. Окреслено теоретичне підґрунтя ретроспективного аналізу становлення та розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти у США у контексті інтеграції знань з філософії, антропології, історії, культурології, мистецтва, педагогіки, психології тощо. На основі аналізу наукових праць американських учених з’ясовано різні аспекти розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти (еволюція розвитку, вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на розвиток хореографічно-педагогічної освіти, соціально-педагогічні трансформації змісту освіти, цифровізація освітнього процесу). Визначено періоди розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти в США: доінституційний період; період становлення та формування освітніх ініціатив; інституційний період; глобалізаційно-технологічний період. Встановлено, що упродовж цих періодів відбувалися суттєві зміни у становленні та розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти. З’ясовано, що трансформаційні процеси пов’язані із соціокультурними змінами, впливом європейських мистецьких традицій, сучасних тенденцій розвитку танцювального мистецтва, інституалізацією танцювальної педагогіки як самостійної галузі мистецтва та академічної дисципліни. Констатовано, що розвиток вищої хореографічно-педагогічної освіти на сучасному етапі характеризується інноваціями щодо використання цифрових технологій в хореографії та педагогіці, зокрема штучного інтелекту та віртуальної реальності у навчанні танцю; диверсифікацією освітніх програм для підготовки викладачів, хореографів і танцювальних терапевтів; акцентуванням змісту підготовки на культурній інклюзії та соціальній справедливості; формуванням танцювального лідерства; впровадженням зелених ініціатив у хореографічно-педагогічну освіту. Водночас актуалізовано нові виклики глобалізаційно-технологічного періоду (забезпечення доступності та якості освітніх програм; потреба в більшій інтеграції різних культурних традицій та перспектив в танцювальне мистецтво та освіту; маргіналізація танцювальної освіти в школах; недостатнє фінансування професійного розвитку педагогів-хореографів; інтеграція танцю з іншими академічними предметами, такими як наука, математика, історія та література; впровадження зелених трансформацій в хореографічно-педагогічну освіту).
5
БІДЮК, ДМИТРО. "ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ХОРЕОГРАФІЇ В АМЕРИКАНСЬКИХ ШКОЛАХ". Comparative Professional Pedagogy 13, № 1 (2023): 53–59. http://dx.doi.org/10.31891/2308-4081/2023-13(1)-7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблем навчання хореографії в американських школах. З’ясовано, що тривалий час навчання хореографії в державних і приватних школах мало периферійне значення або позиціонувалося переважно як позанавчальна діяльність (в межах занять навчальних програм мистецтва або фізичного виховання). Зазначено, що в хореографічній освіті американських школярів спостерігається певна неузгодженість, що спричинено низькою професійною кваліфікацією педагогів та їхньою недостатньою готовністю до викладання хореографії в школі. Проаналізовано напрями освітньої політики американського уряду щодо удосконалення стандартів шкільної освіти, змісту навчальних планів та освітніх програм, а також якості підготовки вчителів хореографії. Вивчено та узагальнено зміст навчальних програм шкільної освіти у контексті виокремлення мистецтва хореографії як основного предмету. Констатовано, що вагомою проблемою навчання хореографії в школах є неузгодженість змісту навчальних програм та нечітке обґрунтування критеріїв оцінювання результатів навчання. З’ясовано, що американські педагоги беруть до уваги той факт, що запровадження танцювальної хореографії у школах сприяє розвитку творчого мислення учнів, лідерських якостей, психологічному комфорту та здоров’язбереженню. Виявлено, що залишаються дискусійними питання щодо розроблення стандартів вищої освіти, сертифікації викладачів хореографії в кожному штаті, обґрунтування вимог до отримання ліцензії, уніфікації та стандартизації термінології, законодавства, удосконалення освітньої політики штатів, а також умов фінансування тощо. Зроблено висновок, що хореографічна освіта в усьому світі стикається з загальними проблемами: «Хто має навчати?», «Хто має навчати вчителів і чого вони мають навчати?». Роль сучасного вчителя-хореографа полягає не лише в навчанні танцювальних кроків, а радше у свідомому управлінні можливостями учня за допомогою навичок навчання танцю.
6
Панишко, Галина. "СУСПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЧЕСЬКА МАТІЦА ШКІЛЬНА» ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ НА ВОЛИНІ". Litopys Volyni, № 28 (8 червня 2023): 21–28. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2023.28.03.
Full textAbstract:
У статті досліджено процес становлення та розвитку громадської організації волинських чехів «Чеська матіца шкільна», яка своїм єдиним завданням вбачала розвій чеського шкільництва й освіти з виключенням усякої політичної діяльності. Розвиток культурно-освітніх процесів у колоніях волинських чехів мав значний вплив на громадське життя регіону, оскільки чехи мали давні традиції, а школа була тим осередком, де розвивалася мережа із чеською мовою навчання. Проблема суспільних інтересів спільноти волинських чехів актуалізує проблему освітніх процесів через соціальні та культурні дії або співвідношення між ними. Дотичною до категорії «інтерес» у контексті досліджуваної проблематики є категорія «механізм», під якою слід розуміти переважно дію/діяльність або комплекс дій, що складається з відповідним чином упорядкованих елементів. Досліджено процес «забезпечення інтересів» як увесь рух інтересів від їх формування, окремих стадій цього руху і аж до його реалізації. Спільнота волинських чехів виокремлюється як національна меншина на підставі етнічних, релігійних, мовних характеристик, що мають національне державне утворення поза Україною, загальну етнічну назву та самоназву. Проаналізовано зміни у шкільній освіті після ухвалення Закону «Про деякі положення організації шкільництва» від 31 липня 1924 року, який сприяв полонізації освіти серед національних спільнот. Громадське товариство «Чеська шкільна матиця» було засновано у вересні 1923 року. Разом з об’єднанням чехословаків за кордоном і Чехословацьким закордонним бюро, урядом Чехословаччини, окремими представниками інтелігенції та громадськими організаціями, Міністерством шкільництва та освіти Чехословаччини надавалася допомога матичним школам «Чеська матіца шкільна». Власну чеську школу «Чеська матіца шкільна» у Луцьку відкрила в 1929 році. У 1933 році у школі функціонувало шість класів, а з 1934 року чеська школа в Луцьку давала повну семирічну освіту та проіснувала до 1939 року. Друкованим органом «Чеської матіци шкільної» був «Глас Волині». Із проголошенням незалежності України нині товариство має назву «Матіца Волинська», напрям її діяльності більш спрямований на збереження та розвиток культурних, мовних, пісенних, танцювальних традицій.
7
Моргосліп, Дмитро, та Олександр Гринь. "Особливості прояву тривожності партнерів танцювальних пар та їх копінг-поведінки на початковому етапі підготовки". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (19 серпня 2023): 73–77. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2023.3.73-77.
Full textAbstract:
Анотація. Сьогодні танцювальний спорт має дуже високу популярність в Україні та у світі, що обумовлено його красою та видовищністю. Специфіка сучасних спортивних танців і змагальної діяльності танцювальних пар дозволяють говорити про ситуаційну емоційну стійкість як про фактор, що забезпечує надійність і ефективність дій танцюристів. Варто зазначити, що значний рівень емоційного збудження, напруження, тривожності негативно впливає на результативність змагальної діяльності спортсменів. Мета. Вивчити взаємозв’язки між рівнем тривожності та вибором копінг-поведінки партнерів у танцювальних парах на початковому етапі підготовки. Методи. Шкала особистісної та ситуативної тривожності (Ч. Д. Спілбергера, адаптована Ю. Л. Ханіним), методика «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях». Результати. Виявлено, що у юнаків більше виражена копінг-стратегія «орієнтація на вирішення завдання» та «відволікання», тоді як дівчата більше схильні використовувати копінг-стратегію «орієнтація на емоції» та «соціальне відволікання». Дослідження підтверджують раніше отримані дані про диференціацію партнерами танцювальних пар копінг-поведінок, але юні спортсмени мають більш низькі бали за показниками, ніж дорослі. Юнаки порівняно з дівчатами мають вищий рівень як ситуативної, так і особистісної тривожності. Визначено, що найбільш суттєвими є взаємозв’язки між показниками у юнаків та дівчат у копінг-стратегії «уникнення» та «відволікання», а найменший рівень виявлено між показниками юнаків та дівчат у копінг-стратегії «орієнтація на вирішення завдання» та «орієнтація на емоції». Порівнюючи результати, можна констатувати, що дівчата мають менший рівень тривожності та при цьому схильні до використання копінг-поведінок «орієнтація на емоції» та «соціальне відволікання». Юнаки мають вищий рівень тривожності та більше виражені копінг-стратегії «орієнтація на вирішення завдання», «уникнення» та «відволікання».
 Ключові слова: танцювальний спорт, тривожність, копінг-поведінка, особистісні ресурси.
8
Vilchkovski, Eduard, та Volodymyr Pasichnyk. "Організація та зміст фізичного виховання в чеських школах". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 5–12. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-05-12.
Full textAbstract:
Чехія має давні традиції у створенні національної системи фізичного виховання й спорту, а також оригінальну систему сокольської гімнастики, яка отримала в другій половині ХIХ ст. широку популярність не тільки в європейських країнах, що розміщувалися поблизу Чехії, а й також у Росії, Франції, Великобританії, США та інших державах світу. Завдання дослідження – проаналізувати сучасну систему фізичного виховання школярів у Чехії. Результати дослідження. Система фізичного виховання в чеських школах складається з двох взаємодоповнювальних блоків: навчальний процес із фізичного виховання, який передбачає три уроки щотижня та позакласну спортивно-масову роботу, що проводиться факультативно для всіх бажаючих учнів. Програми з фізичного виховання включають основну гімнастику; спортивні ігри; танцювальні вправи; плавання, лижі, ковзани (взимку), якщо школа має умови для проведення цих занять. Міністерство освіти, молоді і спорту видає базові програми з фізичної культури для учнів усіх типів шкіл. Висновки. У чеських школах, починаючи з 90-х років ХХ ст., широко реалізовуються новаторські концепції: «Школа здоров’я» й «Спорт для всіх». Вони спрямовані на активну боротьбу з негативними явищами в суспільстві (алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням), а також на роботу зі створення профілактичних заходів проти цивілізаційних захворювань, які стали пандемією за останні 30 років у Європі та інших континентах світу. Державна програма «Спорт для всіх» передбачає поширення занять спортом не лише серед учнів шкіл, але і серед їхніх батьків та інших вікових груп чеського населення, створення масовості в активному відпочинку всього суспільства, а також селекції та підготовці резерву для збірних спортивних команд країни. Сучасна система фізичного виховання школярів у Чеській Республіці спрямована на зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей і молоді збільшенняя годин на уроки фізичного виховання, поширення масовості занять фізкультурою та спортом у позаурочний час, організації регулярних спортивних занять і змагань за допомогою спортивних клубів, створення в школах спортивних класів для здібних учнів.
9
ЗОЗУЛЯ, Катерина. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ХОРЕОГРАФІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СЬОГОДЕННЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 74–82. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.12.
Full textAbstract:
У статті досіджено та проаналізовано організацію навчання хореографії дітей молодшого шкільного віку в позашкільних закладах у контексті сьогодення. Мета дослідження – проаналізувати особливості організації навчання хореографії дітей молодшого шкільного віку в позашкільних закладах освіти. Зазначено, що на сучас- ному етапі організація навчання хореографії згідно із Законом «Про позашкільну освіту» та Положенням про позашкільний навчально-виховний заклад може відбуватися в комплексних позашкільних навчально-виховних закладах (палаци та будинки для дітей і юнацтва, центри дитячої й юнацької творчості, які включають творчі об’єднання за інтересами: гуртки, секції, ансамблі, театри) та профільних позашкільних навчально-виховних закладах (початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, школи мистецтв, дитячо-юнацькі спортивні школи тощо). У процесі написання статті були застосовані методи аналізу, синтезу та теоретичного узагаль- нення науково-методичної літератури. Визначено головне завдання та мету навчання хореографії молодших школярів у закладах позашкільної осві- ти. Вивчено та узагальнено педагогічно цінний досвід організації навчання хореографії дітей молодшого шкіль- ного віку в позашкільних закладах України. Подано аналіз відомих художніх колективів, танцювальних та хорео- графічних гуртків, ансамблів народного, сучасного та сучасного спортивно-бального танцю. Установлено, що навчання хореографії дітей молодшого шкільного віку в позашкільних закладах на сучасному етапі відбувається в аматорських колективах та в профільних мистецьких установах. З’ясовано, що навчання хореографії в танцювальних та хореографічних гуртках, ансамблях та студіях відбувається на основі автор- ських програм керівників, які складені на основі програм із позашкільної освіти художньо-естетичного напряму. Автор убачає перспективи подальших досліджень у подальшому вивченні теорії й практики організації навчання хореографією як у новій українській школі, так і у позашкільних закладах освіти.
10
ВІЛЬХОВЧЕНКО, Тетяна. "ДИНАМІКА РОЗВИТКУ НОВОЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ МОВИ БАЛЕТНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ ХХ СТОЛІТТЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (6 грудня 2024): 120–26. https://doi.org/10.32782/apv/2024.4.20.
Full textAbstract:
У статті розглянуті динамічні зміни жанрової структури та танцювальної мови балетного мистецтва України ХХ століття від зародження до сучасності. Зазначено, що в перших студіях і школах хореографічна освіта здійснювалася ще в ХІХ столітті з урахуванням світового досвіду; з’ясовані особливості його використання в процесі становлення класичного танцю в Україні. Схарактеризована специфіка формування українського балету в контексті кращих балетних зразків європейського мистецтва. Розкриті умови становлення і формування українського балетного мистецтва у зв’язку з історико-політичними і соціальними умовами розвитку України. Констатовано, що українська культура спиралася на гуманістичну традицію загальнолюдських цінностей, що знайшло втілення у своєрідності жанрів і форм балетного національного мистецтва. Розвиток професійного українського балету йшов у річищі трьох напрямів, які взаємодіяли між собою, дотримуючись орієнтації на західноєвропейську французьку та італійську хореографію, канонів класичної школи танцю і класичного балету, підтримку та нового бачення українських народних хореографічних традицій. Формування якісно нової танцювальної лексики національного балету, його сучасних форм позначене трансформацією й естетичним оновленням традицій і форм класичного хореографічного театру. Акцентовано увагу на тому, що український балетний театр другої половини ХХ століття переживає якісні зміни, які характерні інтеграцією і синтезом класичного танцю з осучасненими формами української народно- сценічної хореографії. Виявлені засоби і прийоми збагачення образно-стилістичної палітри класичного танцю, які утворюють унікальну систему художньо-виразової мови, що дозволяє створювати неповторні хореографічні образи. Зазначено, що особливістю хореографічного мистецтва є його безпосередній зв’язок з музикою, який сприяв багатогранному розкриттю хореографічного образу в його яскравості та повноті, впливаючи на його темпо-ритмічну структуру; зв’язок з літературою, яка є прикладом багатожанровості, стилістичного розмаїття. Встановлено, що у танцювальному мистецтві балетмейстер, хореограф, виконавець є активними учасниками створення цілісної жанрово-хореографічної композиції, яка презентує взаємопов'язані процеси загальної динамічної системи танцювального твору, а їх перетворення і є процесом танцю.
11
Максимюк, А. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ХОРЕОГРАФІВ У ЛАТВІЇ: ОГЛЯД ХОРЕОГРАФІЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 60 (2023): 102–12. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2023.60.07.
Full textAbstract:
У статті аналізуються наукові дослідження хореографічної освіти та професійної підготовки майбутніх хореографів починаючи зі шкільного віку в Латвії. Розглянуто взаємодію та взаємовпливи різних історичних жанрів і видів національної художньої культури направлених на збереження національних традицій та збереження культурної спадщини, вивчено інтерпретації традиційних латвійських танців у сучасному середовищі, визначено наукові методології вивчення хореографії; також розглянуто проблему стратегічного розвитку сучасної хореографічної освіти в контексті соціальних змін суспільства в Латвії. Проаналізовано процеси становлення та розвитку сучасного хореографічного мистецтва. Розглянуто заклади формальної та неформальної освіти, де можна навчитися хореографічному мистецтву. Серед професійно-технічних закладів освіти ми розглянули: Адажську художню та музичну школу (Ādažu mākslas un mūzikas skola), Школу танцю (Agra Daniļevičs), Школу танцю Veizana (Veizana Dance School), Школу танцю «Венді» (Vendija) і визначили основні цілі та задачі цих хореографічних шкіл. Спеціальність «Хореографія» можна здобути у трьох ЗВО Латвії: Латвійська музична академія імені Язепса Вітолса (Jāzepa Vītola Latvijas Mūzikas akadēmijas), Латвійська академія культури (Latvijas Kultūras), Латвійський коледж культури (Latvijas Kultūras koledža). Проведено аналіз наукових досліджень та розвідок: G. Bāliņa, яка розглянула творчі досягнення й художньо-педагогічні школи латвійського балету; S. Vītola вивчала процес пізнання танцю та роль індивідуального підходу у розвитку індивідуального стилю; R. Spalva описала принцип єдності в танцювальній композиції та виявила його прояви в єдності елементів композиції, логічному розташуванні частин, взаємозв’язку форми та змісту; I. Gaile у своїй роботі запропонувала педагогічну модель розвитку творчості та науково обґрунтувала її; A. Treimane зосередившись на аспектах новаторства репертуару та впливу інновацій на розвиток традицій, авторка проаналізувала традиції «Святкування пісні та танцю»; K. Freiberga, B. Tjarve, I. Zemīte вивчали збереження традиції національного свята пісні та танцю (SDC) в Латвії; J. Brodie, H. Russ, V. Vidzemniece, D. Gavare розглянули історико-культурні складнощі латвійського народного танцю.
12
БІДЮК, ДМИТРО. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВ-ХОРЕОГРАФІВ У США". Comparative Professional Pedagogy 14, № 1 (2024): 98–107. http://dx.doi.org/10.31891/2308-4081/2024-14(1)-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю організаційних засад професійного розвитку педагогів-хореографів у досвіді США. З’ясовано вимоги до професійної компетентності педагогів-хореографів та їхні потреби у контексті сучасних тенденцій розвитку хореографії і хореографічної освіти. Ці тенденції (використання цифрових технологій в мистецькій педагогіці; запровадження міждисциплінарних підходів у підготовку педагогів-хореографів; акцент на інклюзивність й культурну диверситивність; удосконалення професійних стандартів та процедури сертифікації; запровадження онлайн освіти) відображають стрімкий розвиток і сучасні виклики у галузі хореографічно-педагогічної освіти в США, спрямовані на підготовку компетентних професіоналів у сфері педагогіки танцю. Проаналізовано діяльність фахових організацій, які популяризують хореографічну освіту та здійснюють підтримку професійного розвитку педагогів-хореографів. Охарактеризовано програми (WeTeachNYC) та форми організації професійного розвитку педагогів-хореографів у досвіді США (майстер-класи і воркшопи, інтенсивні тренінги, стажування, участь у танцювальних проєктах і виставах, самоосвіта, участь у професійних конференціях і семінарах тощо). Особливу увагу приділено сертифікатним програмам: програмі «Certificate in Dance Education» від Національної організації танцювальної освіти; «Certificate Programs» від Танцювального центру Бродвей; «Certificate in Dance» від Школи Juilliard; «Certificate Programs» від Фестивалю американського танцю. Визначено мотиватори і шляхи стимулювання педагогів-хореографів до професійного розвитку. Обґрунтовано, що концепція професійного розвитку педагога-хореографа охоплює комплекс підходів та стратегій, спрямованих на покращення навичок, знань і професійних можливостей в галузі викладання танцю. Зроблено висновок, що американському суспільству потрібні педагоги-хореографи, які не лише мають необхідні високі професійні знання та творчий потенціал, а й психологічно готові до постійного оновлення, удосконалення професіоналізму, здатні оцінити нові тенденції сучасного розвитку хореографічного мистецтва, швидко адаптуватися до них.
13
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "СИСТЕМА ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ І МОЛОДІ РІВНЕНЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ." Інноватика у вихованні 1, № 11 (2020): 92–99. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.271.
Full textAbstract:
У статті визначено, що позашкільна освіта є невід’ємною складовою системи освіти в Україні. Встановлено, що сучасна система позашкільної освіти включає державні, комунальні, приватні заклади; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі закладів загальної середньої освіти; клуби та об’єднання за місцем проживання. На основі аналізу архівних джерел окреслено систему позашкільної освіти Рівненщини. Визначено, що, починаючи з 50-х рр. ХХ ст., на теренах нашої області щороку відкривалися нові заклади позашкільної освіти (будинки піонерів, музичні школи, художні школи, станції юних техніків тощо), в яких працювали гуртки різних профілів. Найбільш поширеними були гуртки мистецького спрямування, зокрема: художнього слова, драматичні, хорові, музичні (духові, струнні, народні інструменти), танцювальні, бальні, художньої вишивки, фотогуртки, майстрів ліплення, теслярів, образотворчого мистецтва, лялькові театри тощо. Встановлено, що на кінець 60-х рр. ХХ ст. на Рівненщині функціонувало 18 будинків піонерів у дев’ятнадцяти населених пунктах області та були відкриті музичні школи в Рівному, Дубному, Острозі, Сарнах, Березному, Володимирці, Дубровиці. На кінець 60-х років ХХ ст. мережа музичних шкіл охопила практично всі районні центри Рівненської області.
14
Моргосліп, Дмитро, Олександр Гринь та Oлена Ляшенко. "СТАН ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАТЕГІЯ ДОЛАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ ПАРТНЕРІВ ТАНЦЮВАЛЬНИХ ПАР". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 40 (23 січня 2024): 60–67. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.40.60-67.
Full textAbstract:
Мета дослідження – дослідити рівень тривожності та вибір копінг-поведінки партнерів у танцювальних парах на початковому етапі підготовки. Матеріал і методи дослідження. Для оцінки рівня тривожності спортсменів в стресових ситуаціях використовувалася шкала особистісної та си-туативної тривожності та методика “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях”. У дослідженні взяли участь дев’ять танцювальних пар у віці 10-13 років. Результати. У юнаків більше виражена копінг-стратегія “орієнтація на вирішення завдання” та “відволікання”, в той же час дівчата більше схильні використовувати копінг-стратегію “орієнтація на емоції” та “соціальне відволікання”. Рівень ситуа-тивної тривожності у юнаків вищий, ніж рівень тривожності у дівчат на 10,8%, а рівень особистісної тривожності на 8,9%. Визначено, що найбільш суттєвими є взаємозв’язки між показниками у юнаків та дівчат в копінг-стратегії “уникнення” (r=0,81; p<0,05) та “відволікання” (r=0,69; p<0,05), в той же час. Висновки. Порівнюючи результати, можна констатувати, що дівчата мають менший рівень тривожності та, при цьому, схильні до використання копінг-поведінок “орієнтація на емоції” та “соціальне відволікання”. Юнаки мають вищий рівень тривожності та більше виражені копінг-стра-тегії “орієнтація на вирішення завдання”, “уникнення” та “відволікання”.
15
O.O., Tarantseva. "ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENT OF NATIONAL FOLK STAGE CHOREOGRAPHY." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 119–23. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-19.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано джерела та історичні передумови розвитку національної народно-сценічної хореографії. Визначено етапи становлення й розвитку виконавської школи народно-сценічного танцю та балету в Україні, відповідно, проаналізовано зміст та форми народної хореографії, визначено місце і роль танцювального мистецтва у культурному надбанні українців.Визначено плеяду видатних балетмейстерів, які внесли значний вклад у розвиток та пропаганду хореографічного мистецтва. Зокрема, відзначається праця Б. Ніжинської «Рух і школа руху», в якій висвітлюються педагогічні й естетичні погляди авторки та її увага до використання характерного тан-цю у створених нею балетах «Дванадцята рапсодія» на музику Ф. Ліста та «Похоронний марш» на однойменну музику Ф. Шопена. Наголошено про збагачення танцю новими рухами та його поєднання з виразними засобами, якими є слово, музика, світло, танцювальні костюми, бутафорія тощо, за допо-могою яких більш виразно передаються складні почуття та певні життєві ситуації.Велику увагу приділено відстеженню джерел та шляхів становлення й розвитку системи підготов-ки танцюристів від танцювальних студій і шкіл до професійних навчальних закладів та їх засновни-ків: І. Іваницького, Д. Ширая, М. Піона, В. Верховинця, М. Мордкіна, Б. Ніжинської, О. Гаврилової, І. Чистякова.Акцентується увага на побудову та малюнок українських танців (під пісню, під музику, лінійні, геометричні, коло, вуж, ланцюг, лави тощо), їх тематичну направленість (сюжетні, побутові, релігійні, патріотичні, хороводні, національні тощо).Проаналізовано виділення театрального танцю з побутового та його перетворення на самостійний вид сценічного мистецтва – балет, а також подальший розвиток балету шляхом доповнення мораль-них проблем філософськими, казкових сюжетів реалістичними, наповнення національною тематикою балетних вистав.Підкреслено, що засади, на яких ґрунтувалася виконавська школа народно-сценічного танцю на початку ХХ ст., мали глибоке історичне коріння, зокрема, народна хореографія завжди була невід’єм-ною частиною культурного розвитку українського народу. The article аnalyzes the sources and historical prerequisites for the development of national folk-choreography. The stages of formation and development of the performing school of folk-dance and ballet in Ukraine are determined, the content and forms of folk choreography are analyzed accordingly, the place and role of dance art in the cultural heritage of Ukrainians are determined.A galaxy of outstanding balletmasters who have contributed significantly to the development and promotion of choreographic art has been identified. Particularly noteworthy is the work of B. Nijinsky’s Movement and the School of Movement, which highlights the pedagogical and aesthetic views of the author and her attention to the use of characteristic dance in her ballets. Emphasis is placed on enriching the dance with new movements and combining it with expressive means such as words, music, light, dance costumes, intercommunication, etc., which more clearly convey complex feelings and certain life situations.Much attention is paid to tracing the sources and ways of formation and development of the system of training dancers from dance studios and schools to vocational schools and their founders I. Ivanitsky, D. Shirai, M. Pion, V. Verhovynets, M. Mordkin, B. Nizhynsky, O. Gavrilova, I. Chistyakov.Attention is paid to the construction and drawing of Ukrainian dances, their thematic orientation (story, household, religious, patriotic, dance, national, etc.).The separation of theatrical dance from everyday life and its transformation into an independent form of the performing arts – ballet is analyzed, as well as the further development of ballet by supplementing moral problems with philosophical, fairy-tale subjects realistic, filling the national theme of the ballet performances of “Lily” by K. Dankevych. Svechnikov, “Sorochinsky Fair” by V. Gomolyak, “Shadows of Forgotten Ancestors” by V. Kireyko, “Dawn Lights” by L. Dychko, “Kamianar” by M. Skorik.It is emphasized that the foundations on which the performing school of folk-dance at the beginning of the twentieth century was based had deep historical roots, in particular folk choreography has always been an integral part of the cultural development of the Ukrainian people.
16
Каланча, Олексій Дмитрович, Микола Павлович Корейчук та Оксана Петрівна Крусь. "БУКОВИНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Мистецька освіта та розвиток творчої особистості, № 1 (28 червня 2024): 38–42. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024-1-6.
Full textAbstract:
У статті висвітлено важливість вивчення буковинського музичного фольклору у розвитку музичних здібностей молодших школярів. Визначено, що народнопісенна творчість володіє великим педагогічним значенням завдяки своїй здатності реагувати на ключові події народного життя, високій художності та доступності. Виділено важливість ролі вчителя у виборі належних прикладів для учнів, відповідних їхньому віку та рівню музичного розвитку. Зазначено, що уроки музичного мистецтва надають можливість учителю адаптувати завдання, включаючи різноманітні творчі елементи, такі як спів із метричною пульсацією, танцювальні рухи, створення супроводів та імпровізацію. Автори наголошують, що буковинський фольклор має своєрідність і колорит, які можуть розширити музичний досвід учнів, зробити їх розуміння музики більш насиченим та глибоким. У статті детально розглядаються жанри буковинського музичного фольклору та наводяться приклади колядок, щедрівок, коломийок, жартівливих, ліричних, побутових пісень, веснянок-хороводів, веснянок-ігор, які можна застосувати на уроках музичного мистецтва в початковій школі. Основний акцент зроблено на методичних аспектах використання буковинського музичного фольклору. Використання ритмів та мелодій у поєднанні з елементами народної хореографії вчить учнів виразно передавати текст, засвоювати метро-ритмічні поняття, звуковисотність, опановувати ритмічні, танцювальні, образні рухи, випробовувати різні варіанти виконавської інтерпретації пісні. Таким чином, здійснюється цілеспрямований розвиток музичних здібностей молодших школярів на уроках музичного мистецтва. Окремий акцент зроблено на використанні мовно-рухових вправ під час вивчення буковинських музичних фольклорних творів. На початковому етапі після прослуховування фольклорного твору учням пропонується відтворити ритмічний рисунок мелодії за допомогою плескання у долоні, виконують мовно-ритмічні вправи на окремих словосполученнях із тексту пісні, вивчають мелодію та слова першого куплету пісні. На другому етапі учні пригадують мелодію, вивчають слова нових куплетів, проспівують пісню під музичний супровід. На третьому етапі роботи автори пропонують упроваджувати рухові елементи як ритмопластичну інтерпретацію пісні: плескання у долоні, тупотіння, рухи пальців, кистей рук, кулачків, елементарні танцювальні кроки, а також гру на дитячих музичних інструментах.
17
Бабич, Ольга. "ФІЛОСОФІЯ ТАНЦЮВАЛЬНИХ РУХІВ ГЕРТРУДИ БОДЕНВІЗЕР У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЕКСПРЕСИВНОГО ТАНЦЮ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 46 (22 травня 2022): 155–60. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258631.
Full textAbstract:
Мета статті — охарактеризувати танцювальну і педагогічну діяльність Г. Боденвізер, виявити особливості розвитку експресивного танцю першої половини ХХ ст. Методологія дослідження. Застосовано біографічний метод для вивчення «історії» становлення особистості Г. Боденвізер, методом системного аналізу досліджено феномен експресивного танцю, типологічний метод посприяв виявленню атрибутивних характеристик віденської школи Ausdruckstanz, а завдяки аналітичному методу і логіко- теоретичному аналізу опрацьовано наукову літературу. Результати. Г. Боденвізер як безпосередня учасниця європейських модерністських рухів належала до першого покоління експресивних віденських танцюристок. Засоби модерністського танцю розкривали соціальні, емоційні та політичні проблеми, концентрували на рухах тіла, а не на складному реквізиті або костюмах. Особливості ідей і філософії руху Г. Боденвізер введено до вітчизняного наукового обігу, описано маловідомі та невідомі матеріали з історії австрійського вільного танцю, а також нові історіографічні джерела. Розглянуто принципи імпровізації видатної танцюристки, зокрема підхід до швидкості та динаміки танцювального руху «гра у грі». Окреслено перспективи застосування філософії руху Г. Боденвізер у контексті еволюції сучасного танцю початку третього десятиліття ХХІ ст. З’ясовано, що у філософському баченні Г. Боденвізер рух танцю має бути сповнений плавності та ритмічної тонкості, засвідчувати бездоганне чуття музики і делікатної реакції тіла на неї — рух сильний у пульсі, тонкий в ритмі та повноцінний у своєму зв’язку з текстом танцю. Принципи імпровізації, викладені Гертрудою Боденвізер та її послідовниками, актуальні для сучасних хореографічних теорій і практик. Наукова новизна. Досліджено танцювальну та педагогічну діяльність однієї з провідних представниць австрійського танцю Ausdruckstanz Г. Боденвізер.
18
Пахомов, Юрій Миколайович. "ЕВОЛЮЦІЯ ШКІЛЬНИХ ОРКЕСТРІВ АЗІЇ ТА АВСТРАЛІЇ". Слобожанські мистецькі студії, № 2 (3 липня 2024): 76–80. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.2.15.
Full textAbstract:
У статті розглянуто історико-культурні особливості виникнення та розвитку традиції шкільних духових оркестрів у країнах Азії й Австралії. Цей жанр виконавства має широку популярність і є важливою складовою частиною освітнього процесу. Завдяки вдосконаленню конструкції духових інструментів процес гри на них значно полегшився і до нього стало можливим залучення дітей шкільного віку. Організація навчання на духових інструментах у молодших і середніх школах сприяла підготовці майбутніх оркестрантів. Висвітлено матеріали про виникнення перших складів духових оркестрів Японії – «джинта» (неформальний вуличний оркестр) і «шонен онгакутай» (молодіжний оркестр), які згодом послугували моделями для організації шкільних оркестрів. Ці історичні типи оркестрів існували в кінці ХІХ століття, а заснування перших шкільних оркестрів “Furitsu Daiichi-Shogyo Band” (місто Токіо) і оркестр середньої школи “Zushi” (місто Камакура) датують 1928 роком. З’ясовано, що найбільшу увагу та зацікавленість до шкільних оркестрів у багатьох країнах Азії та в Австралії зафіксовано у 60-х роках ХХ століття. У цей період Асоціацією Нового Південного Уельсу проведено І Національний конкурс шкільних оркестрів Австралії (1962 рік), Міністерством освіти Сингапуру започатковано програму навчання шкільних оркестрів (1965 рік), а в Японії кількість учнів у музичній освіті зросла із 20 до 250 тисяч осіб. Метою дослідження є висвітлення національних особливостей розвитку, визначення каталізаторів і виокремлення перспективних напрямів розвитку оркестрових колективів. У країнах Азії традиції ансамблевого виконавства мають давні витоки, самобутні національні колективи існують і зараз. Цінувальників у їх виступах приваблює те, що музика часто поєднується з танцювальним шоу. Деякі традиції національної інструментальної музики використовуються у фестивалях шкільних оркестрів. Передбачається, що результати статті матимуть корисні знахідки для керівників шкільних духових оркестрів і допоможуть у виборі освітньої траєкторії.
19
Лань, Оксана, Катерина Кшен та Яна Іванова. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ КЕРІВНИКА ЗРАЗКОВОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО КОЛЕКТИВУ". Молодий вчений, № 8 (108) (31 серпня 2022): 55–58. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-8-108-13.
Full textAbstract:
У статті представлено документи положення про присвоєння почесного звання «зразковий художній колектив» та розглянуто умови його здобуття творчим хореографічним колективом: проаналізовано особливості педагогічної роботи керівника зразкового хореографічного колективу; здійснено аналіз методичних прийомів організації роботи керівника танцювального колективу; розглянуто форми творчого звіту, а саме тематичний концерт, ювілейний концерт або театралізований концерт на прикладі творчих звітів окремих хореографічних колективів Львова (зразкового ансамблю народного танцю «Роси світанку»; зразкового хореографічного колективу «Ценат»; зразкової дитячої студії ТанцТеатру «Життя» – «Смайлики»; народного ансамблю естрадного танцю «Тайм аут»; народного колективу Модерн-балету та школи-студії сучасного танцю «Акверіас»; запропоновано нові варіанти творчої звітності хореографічного колективу в форматі танцювальної вистави; досліджено основні етапи роботи хореографа-постановника над хореографічним твором.
20
SHARYKOV, Denys. "СПЕЦИФІКА СУЧАСНОГО АВТОРСЬКОГО НЕОКЛАСИЧНОГО СТИЛЮ АНІКО РЕХВІАШВІЛІ". ART-platFORM 4, № 2 (2021): 260–74. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.260-274.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано специфіку неокласичних постановок Аніко Рехвіашвілі. Мета дослідження полягає в системному аналізі балетмейстерської роботи. Проаналізовано специфічні риси авторського стилю вітчизняної неокласики, а також розкриті форми побудови хореографічних постановок Аніко Рехвіашвілі. Представлено аналіз робіт попередників із дотичною проблематикою у галузі неокласичного балету, специфіка форм, технік, жанрів. Визначено характеристики та зміст архітектоніки хореографічних мініатюр, великих форм – однодійних балетів автора. Зроблено акцент на тому, що сучасна вітчизняна неокласика активно взаємодіє з новітніми формально-технічними засобами танцювальних технік – модерну, джазу та стріт-формами. Чітке знання власної неокласичної школи та її видатних зразків, а також знайомство з комбінаціями та рухами надають можливість сучасній хореографічній молоді опановувати вітчизняне надбання та гідно презентувати його на фестивалях та конкурсах
21
Смоляр, О. В., Д. О. Смоляр, and Є. І. Сисоєва. "The place of choreographic exercises in the physical education of younger schoolchildren with postural disorders." Physical rehabilitation and recreational health technologies, no. 2 (December 31, 2019): 21–25. http://dx.doi.org/10.15391/prrht.2019-2.03.
Full textAbstract:
Мета: дослідити можливості корекції порушень постави молодших школярів на основі поєднання хореографічних та танцювальних вправ у процесі фізичного виховання в загальноосвітній школі. Матеріал і методи: у дослідженнях брали участь 48 дітей віці 6–9 років ЗОШ № 5 та 39 дітей того ж віку ЗОШ № 8 м. Слов’янськ. Було сформовано експериментальну та контрольну групи. Для підтвердження достовірності ми провели дослідження в студії фітнесу і танцю «The Best» м. Слов’янськ з дітьми того ж віку. які займаються бальними танцями. Результати: Згідно отриманих даних у ході експерименту в контрольній групі постава у дітей погіршилась на 7,2 %. У експериментальній групі у школярів постава покращилась на 9,2%. Із обстежених дітей, які займаються бальними танцями порушення постави мають тільки 5,4% дітей. Висновки: Експериментально доведена перспективність застосування в навчальних хореографічних вправ для корекції постави школярів 6-9 років.
22
Нагорна, Ольга Борисівна, та Людмила Леонтіївна Примачок. "КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА ТАМУВАННЯ БОЛЮ В ПЕДІАТРИЧНІЙ НЕОНКОЛОГІЧНІЙ ПАЛІАТИВНІЙ ДОПОМОЗІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ". Public Health Journal, № 4 (26 грудня 2023): 50–57. http://dx.doi.org/10.32782/pub.health.2023.4.7.
Full textAbstract:
Анотація. Педіатрична неонкологічна допомога представлена багатовекторними завданнями. Одним з них є виявлення, оцінювання, контроль та терапія хронічного больового синдрому. У педіатричній неонкологічній допомозі оцінювання больового синдрому є важливою складовою менеджменту пацієнтів, однак ця проблема залишається недостатньо вивченою і недоопрацьованою. Метою дослідження є аналіз ефективності засобів фізичної терапії у процесі тамування болю у дітей, які потребують неонкологічної паліативної допомоги. Для вивчення проблеми добиралися методи дослідження, які відображатимуть: аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, документальних матеріалів, збір анамнезу, об’єктивне обстеження. Для оцінки інтенсивності болю використовувалися: Дитяча шкала для оцінки болю за виразом обличчя Вонга-Бейкера (1988), Оцінка болю у дітей, які не вміють говорити або з порушеннями мовленнєвої функції (з 6 міс. до 7 років) – шкала FLACC, візуально-аналогова шкала (VAS), Дитяча шкала обстеження ступеня болю KUSS (1998). Дослідження проводилося на базі навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина». Результати дослідження. Аналіз оцінювання болю у дітей засвідчив, що всі пацієнти страждають від хронічного болю різної інтенсивності. Під час проведення оцінювання було систематизовано фактори, які враховувалися під час оцінювання болю: час доби появи болю, тривалість, локалізація, частота, провокуючі фактори; можливість дитини самостійно повідомити про біль; виявлення нехарактерної поведінки невербальної дитини, яка засвідчує про переживання болю. Пацієнти групи порівняння отримували терапію болю, яка зазначена в Уніфікованому клінічному протоколі паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі. Пацієнти основної групи отримували терапевтичні послуги, представлені позиціонуванням, ортезуванням, масажем, танцювально-руховою терапією, виконанням терапевтичних вправ під музичний супровід, з гімнастичними предметами. Критерієм ефективності терапії болю було збільшення періодів ремісії больових симптомів, зниження інтенсивності болю та тривалості дискомфортних відчуттів. Поточне контрольне обстеження проводилося в динаміці через 6 місяців та через 12 місяців. Таким чином, у пацієнтів основної групи біль середньої тяжкості знизився у 13 (54%) пацієнтів, сильний біль – у 5 (21%) пацієнтів, надмірний біль – у 3 (13%). У групі порівняння надмірний біль пройшов у 1 (4%) дітей, сильний біль знизився у 2 (9%) дітей, біль середньої тяжкості – 2 (9%) дітей. Висновки. Проблема оцінювання болю в менеджменті педіатричних паліативних пацієнтів є предметом дослідження науковців та клінічних працівників. Вибір оціночних шкал повинен базуватися з урахуванням когнітивних, мовленнєвих, комунікаційних здібностей пацієнтів. Для контролю інтенсивності і тамування болю неокологічної етіології існує низка втручань, які фізичний терапевт може ефективно застосовувати, оскільки вони декларують позитивні наслідки, у поєднанні з протокольними фізіотерапевтичними методами.
23
M.M., Marushka. "SOCIAL DANCE SCHOOLS AS A CENTER OF CHOREOGRAPHIC EDUCATION IN GALICIA IN THE INTERWAR TWENTY YEARS (1919–1939)." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 12–15. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-2.
Full textAbstract:
Мета статті – визначити соціально-культурні передумовипопулярності та масовості шкіл товарись-ких танців як осередків хореографічного навчання; проаналізувати діяльність шкіл товариських танців у Галичині в міжвоєнне двадцятиліття. Методи. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс дослідницьких методів – конкретно-пошуковий, системний метод, метод логіко-історичного аналізу. Конкретно-пошуковий метод застосовувався у роботі з архівними документами та матеріалами періодичних видань із досліджуваної проблематики. Системний метод дав змогу всебічно та комплек-сно розглянути діяльність шкіл товариських танців у Галичині міжвоєнного періоду. Метод логіко-істо-ричного аналізу дозволив систематизувати, проаналізувати дані та інформацію, що стосуються предме-та дослідження. Результати. На основі аналізу архівних матеріалів, публікацій у періодичних виданнях розкрито особливості організації шкіл товариських танців у Галичині 1919–1939 років, систематизова-но інформацію про власників та вчителів шкіл товариських танців, досліджено діяльність професійного зв’язку вчителів товариських танців. Висновки. Встановлено, що популярність та масовість шкіл това-риських танців у Галичині визначали розвиток бальної хореографії, а також роль, яку відігравали танці у тогочасному соціально-культурному житті галичан. Дуже поширеними були дансинґи – громадські зали для танців, у кав’ярнях та рестораціях також біли місця для танців. Часто різноманітні товариства організовували танцювальні вечори, особливо у карнавальний сезон. Репертуар бальної хореографії 20–30-х рр. ХХ ст. включав вальс, тустеп, уанстеп, блюз, фокстрот, квік-степ, чарльстон, танго, свінг, твіст, шіммі, каріоку тощо. Ці танці вивчали у школах товариських танців. Школи танців були у бага-тьох містах Галичини, а саме у Бережанах, Бориславі, Бродах, Дрогобичі, Золочеві, Коломиї, Надвірній, Самборі, Старому Самборі, Станіславові, Стрию, Трускавці. Зміст та методика навчання товариських танців залежали виключно від рівня підготовки педагогів танцювальних шкіл. Учителі танців об’єдну-вались у професійні зв’язки. Протягом 1919–1939 років у Львові діяло кілька таких зв’язків, які об’єд-нували фахових та ліцензованих учителів танців з усієї Східної Галичини. The purpose – to determine the cultural prerequisites for the popularity of social dance schools as centers of choreographic learning; to analyze the activities of social dance schools in Galicia in the interwar twenty years. Methods. To achieve this goal, a set of research methods was used specific search, system method, method of logical-historical analysis. Specific search methods were used when working with documents and materials of periodicals on the researched issues. The systematic method allowed to comprehensively consider the activities of social dance schools in Galicia in the interwar period. The method of logical-historical analysis allowed to systematize, analyze data and information related to the subject of research. Results. Based on the analysis of archival materials, publications in periodicals, the peculiarities of the organization of social dance schools in Galicia in 1919–1939 are revealed, information about the owners and teachers of social dance schools is systematized, the professional communication of social dance teachers is investigated. Conclusions.It is established that the popularity of social dance schools in Galicia determined the development of ballroom choreography, as well as the role played by the dance in the then socio-cultural life of Galicians. Dance halls were widespread, and there were also dance halls in cafes and restaurants. Often various societies organized dance evenings, especially during the carnival season. Repertoire of ballroom choreography of the 20–30s of the XX century included waltz, twostep, onestep, blues, foxtrot, quickstep, charleston, tango, swing, twist, shimmy, karioka, and more. These dances were studied in social dance schools. Dance schools were held in many cities of Galicia, namely in Berezhany, Boryslav, Brody, Drohobych, Zolochiv, Kolomyia, Nadvirna, Sambir, Staryi Sambir, Stanislaviv, Stryi, and Truskavets. The content and methods of teaching social dances depended solely on the professionalism of dance school teachers. Dance teachers formed professional relationships. During 1919–1939, there were several such associations in Lviv, uniting professional and licensed dance teachers from all over Eastern Galicia.
24
Коломієць, Вячеслав Анатолійович. "Академізм, модернізм та соцреалізм у балетному театрі Радянської України 1920-х – 1930-х років". Танцювальні студії 7, № 1 (2024): 19–25. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.7.1.2024.307001.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати функціонування балетного театру Радянської України кінця 1920-х – 1930-х рр. крізь призму триєдності «академізм-модернізм-соцреалізм». Методологія дослідження охоплює загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких аналітичний, історико-хронологічний, порівняльний, мистецтвознавчий аналіз та ін. Наукова новизна полягає в запровадженні методологічного підходу розгляду балетного театру Радянської України кінця 1920-х – 1930-х років крізь призму триєдності «академізм-модернізм-соцреалізм». Висновки. Балетний театр Радянської України кінця 1920-х – 1930-х років можна розглядати крізь призму триєдності функціонування класичної балетної вистави, проникнення елементів модерного мистецтва в хореографію (зокрема, студійне середовище), соцреалістичний канон. На жаль, інтенції модернізації тогочасної хореографічної культури України, що увиразнилися в переосмисленні балетів класичної спадщини («Лебедине озеро», М. Дисковський, Одеса), експериментальних постановках («Літаючий балет» Р. Баланотті, Київ), відкритті танцювальних студій модерного напряму («Школа руху» Б. Ніжинської, Київ) не закріпилися, а зійшли нанівець в умовах упровадження соцреалістичного методу як моноідеологічного концепту радянського мистецтва. Поступ українського балетного театру в цей період став своєрідним «стильовим нарощуванням»: до академічних форм балетної вистави додалися авангардистські прояви як увиразнення модерну, згодом відбулося згортання модерних тенденцій та впровадження соцреалістичного методу, що увиразнився в національних балетних виставах («Пан Каньовський» М. Вериківського-В. Литвиненка, В. Верховинця, Харків, 1931; «Лілея» К. Данькевича»-Г. Березової, Київ, 1940). Серед перспективних напрямів дослідження – виявлення специфіки модерних проявів у перших експериментальних балетах 1920-х рр., розширення сфери застосування запропонованої оптики для дослідження явищ хореографічної культури поза балетним театром та ін.
25
Козленко, Катерина. "Витоки класичного танцювального мистецтва". Еврика 22 (25 серпня 2021): 246–48. https://doi.org/10.5281/zenodo.6728361.
Full text
26
Vilchkovskaya, Anastasia. "Рудольф Лабан – життя, педагогіка та хореографія". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(48) (30 грудня 2019): 14–18. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-14-18.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано життєвий шлях та творча діяльність відомого хореографа і педагога Рудольфа Лабана – автора концепції експресивної гімнастики, яка була своєрідним протестом проти консервативних методичних вимог щодо структури та змісту занять з фізичного виховання у загальноосвітніх школах. Мета дослідження – проаналізувати життєвий шлях та творчу діяльність відомого хореографа та педагога Р. Лабана. Методи дослідження: аналіз літератури з педагогіки, теорії і методики музичного та фізичного виховання, хореографії. Результати дослідження. Концепція експресивної гімнастики спирається на творчу рухову імпровізацію учнів у супроводі музики. Вона дає вчителю можливості у виборі фізичних та танцювальних вправ, рухливих ігор, музичних творів. Їх виконання стимулює у учнів активність та фантазування у руховій діяльності, позитивно впливає на розвиток естетичних почуттів, формує координацію рухів, узгодження своїх дій з рухами партнерів та ін. Р. Лабан пропонує оригінальні комплекси експериментальної гімнастики, які мають свою тематику. Наприклад, відчуття руху, ваги тіла. Формування вмінь співпрацювати з партнерами і групою, розвиток відчуття руху, ваги тіла, простору, часу та ін. Висновки. За своє 79-річне життя Рудольф Лабан зробив значний внесок у мистецтво, педагогіку, ергономіку. Його ентузіазм, енергія та творчий підхід у всіх напрямках діяльності і хореографія, режисура, педагогіка, фізичне виховання дали можливість сформувати та апробувати на практиці новаторські підходи у цих сферах людської діяльності. Тому новаторська науково-практична спадщина Р. Лабана є актуальною й у нас час, незважаючи на політичні зміни, що відбулися у більшості країн світу.
27
Марущак, Є. М. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЛЕНАМИ ХАРКІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПОШИРЕННЯ В НАРОДІ ГРАМОТНОСТІ (1869-1920 РР.)". Теорія та методика навчання та виховання, № 55 (2023): 176–94. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2023.55.15.
Full textAbstract:
Дана стаття розкриває організацію освітньої роботи членами Харківського товариства поширення в народі грамотності протягом 1869-1920 рр. Розкрито основні ідеї членів Товариства щодо організації навчання й виховання дітей. Схарактеризовано діяльність товариства у сфері дошкільної, шкільної, позашкільної освіти та просвіти дорослих. Так, визначено мету дошкільної освіти (всебічний і гармонійний розвиток особистості), форми і методи роботи з дітьми дошкільного віку (ігри, ручна праця, прогулянки, розповіді, музичні заняття тощо) у дитячих закладах Товариства. Розкрито діяльність Товариство у сфері шкільної освіти: збільшення мережі шкіл, збільшення терміну навчання (з 3-річного на 4-річний курс початкової школи), упровадження нових навчальних предметів (гігієна, малювання, музика, ліплення), використання різних форм (вечори, шкільні свята, літературні ранки) та методів навчання й виховання дітей (словесні, наочні, практичні методи), створення шкіл або окремих класів для учнів з особливими освітніми потребами. Охарактеризовано діяльність Товариства у сфері позашкільної освіти та просвіти населення, а саме: відкриття відповідних закладів (Народного будинку, народних бібліотек, народного театру, недільних шкіл і курсів, додаткових шкіл для підлітків), організація та проведення просвітніх заходів (народних читань, лекцій, бесід, виставок, вистав, свят, масових гулянь, концертів, літературних, вокальних, музичних і танцювальних вечорів, занять із дітьми з трудового і фізичного виховання тощо), ведення музейної справи, організація материнських і батьківських гуртків тощо. Розкрито проблеми з організацією освітньої роботи Товариства, а саме: недостатня кількість вихователів, їх низький статус, низька плата, недостатня кількість дитячих установ, важкість пристосування програм навчання в дитячих закладам до місцевих умов, недостатня практична підготовка педагогів.
28
Bordonyuk, Vladimir Ivanovich. "ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЦИКЛУ У ПРЕЛЮДІЯХ ОР. 67 І ОР. 74 О. СКРЯБІНА". Музичне мистецтво і культура 2, № 32 (2022): 229–37. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-18.
Full textAbstract:
Мета роботи – виявлення сутнісних ознак музичного інструментального-фортепіанного символізму і його проявів у жанрі прелюдії в пізніх творах О. Скрябіна: прелюдіях ор. 67 і ор. 74, а також розгляд особливостей циклізації у вищевказаних творах. Методологія дослідження. Методологічною основою дослідження виступають позиції інтонаційного підходу школи Б. Асафьєва, кориговані напрацюваннями польського музикознавства в особі Р. Інгардена, З. Лісси. Використано жанрово-стильовий і аналітичний методи, що дозволяють досліджувати жанрові якості композиції та принцип будови тематизму творів О. Скрябіна, який виявляє нерозривну єдність гармонії та мелодії. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що дозволяє визначити особливості прояву естетико-стильових настанов пізньої творчості О. Скрябіна, а також виявити жанрові принципи формування циклу на прикладі аналізу прелюдій ор. 67 і ор. 74. Висновки. Мінімальний цикл прелюдій ор. 67, що складається із двох мініатюр з ідентичною структурою (репризна тричастинність із розвивальною серединою), нагадує двочастинність ранньої сонати-сюїти, у якій перша частина викладається у вокальній фактурі та потім змінюється інструментально-танцювальною транскрипцією цього ж матеріалу у другій (за принципом «варіації на структуру»). Принципово нову якість з’єднуваності виявляє структура циклу прелюдій ор. 74. Його п’ятичастинність, образно-жанрові складники, відзначені авторськими ремарками, відтворюють цикл кантати-меси. Визначено принцип єдності гармонії і мелодії в тематизмі прелюдій. Водночас стрижнева значущість «прометеєвого» акорду для звукоорганізації циклу поєднується з тонікальною автономією окремих прелюдій. Прелюдії О. Скрябіна пізніх опусів створюють виходи на нові рубежі жанрових якостей композиції, дозволяють виявити «позаскрябінівську» стилістику як символ нової інструктивності – у мисленнєвих акціях музикантів загалом. Новий підхід до циклізації п’єс утворює складні з’єднання смислового порядку, помножені скрябінівським авторським переосмисленням закладеної в них символіки.
29
Admink, Admink. "«ШКОЛА РУХІВ» БРОНІСЛАВИ НІЖИНСЬКОЇ В КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ЖИТТІ КИЄВА 1919-1921 РОКІВ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 31 (16 березня 2020). http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi31.237.
Full textAbstract:
Б. Ніжинська в Києві у 1919–1921 рр. стала своєрідним транслятором ідей «Російських сезонів» С. Дягілева з їх акцентом на художньому оформленні та оновленні балетної лексики. У діяльності «Школи рухів» Б. Ніжинська змогла розпочати реалізацію власних теоретико-методичних установок щодо нової балетної мови, нового типу танцівника, викладення яких практично завершено саме в Києві. Творчість Б. Ніжинської можна кваліфікувати як опозиційну академічному балету з його усталеними формами. Експерименти в «Школі рухів» та Центростудії стали своєрідною апробацією балетмейстерських прийомів, які згодом реалізовані у «Російському балеті» С. Дягілева та подальшій балетмейстерській творчості, що набула всесвітнього визнання.
 Ключові слова: Броніслава Ніжинська, «Школа рухів», танцювальна студія, Київ, культурно-мистецьке життя.
 Nizhinsky in Kiev in 1919–1921 became a kind of translator of the ideas of «Russian Seasons» by S. Diaghilev with their emphasis on the decoration and updating of ballet vocabulary. In the activities of the «School of Movements» B. Nizhinskaya was able to start implementing her own theoretical and methodological guidelines for a new ballet language, a new type of dancer, the exposition of which was practically completed in Kiev. The creativity of B. Nizhinsky can be qualified as opposed to academic ballet with its well-established forms. The experiments at the School of Movements and the Central Studio became a kind of approbation of the choreography techniques, which were subsequently implemented in the Russian Ballet by S. Diaghilev and further choreography, which received worldwide recognition.
 Key words: Bronislava Nizhinsky, «School of Movements», dance studio, Kiev, cultural and artistic life
30
Чжин, Цянь. "Розвиток художньо-естетичних орієнтирів студентів коледжів засобами хореографічного мистецтва: тренди, моделі, орієнтири". Академічні візії, № 17 (2 березня 2023). https://doi.org/10.5281/zenodo.7695871.
Full textAbstract:
Статтю присвячено питанню розвитку вищої освіти в області мистецтва. Хореографічна освіта в сучасному світі набуває нового змісту. Культурна складова взагалі виходить на перший план, оскільки забезпечує формування певного рівня фахівців, незалежно від професійного спрямування. В умовах загальної глобалізації культури важливим залишається питання орієнтирів у напрямі розвитку освітніх програм. В Україні вітчизняна хореографічна школа має своє коріння, певний цінний доробок у сфері практичних проявів та в підготовці професійних кадрів. Нині в цій сфері активно впроваджується закордонний досвід. Тому необхідно чітко розуміти загальні стратегії розвитку хореографічного мистецтва, освітньої справи, щоб забезпечити належний рівень професійної підготовки зі збереженням національної автентичності української хореографічної школи. В статті проаналізовано характер навчальних програм хореографічного напряму провідних вузів Європи та США. Визначені загальні тенденції, форми і тренди в освіті. Ми наголошуємо на необхідності поєднання вітчизняного та всесвітнього досвіду, розширенні меж підготовки для забезпечення мобільності майбутніх фахівців.
31
Nagorna, O. B., and L. L. Primacok. "MONITORING OF ASSESSMENT OF HAND FUNCTIONING OF CHILDREN IN NEED OF NON-ONCOLOGICAL PALLIATIVE CARE." Art of Medicine, December 10, 2023, 94–101. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2023.4.28.94.
Full textAbstract:
Визначення змісту якості життя можна сформулювати як задоволення цінностей, цілей і потреб індивіда через актуалізацію його здібностей або способу життя, як загальну оцінку добробуту в різних сферах життя, що включає фізичні, психологічні, соціальні, економічні та духовні аспекти.
 Мета дослідження: проаналізувати показники якості життя педіатричних пацієнтів неонкологічної паліативної групи.
 Методи дослідження: узагальнення науково-методичних літературних джерел, використання опитувальника оцінки якості життя дитини з інвалідністю QI-Disability та проведення анкетування батьків стосовно функціонування їх дитини. Дослідження проводилося на базі Рівненського навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина». Участь у дослідженні взяли 47 (100%) дітей: в основній групі ‑ 24 дитини, у групі порівняння – 23 дитини. Дослідження проводилося упродовж 12 міс.
 Результати дослідження. Якість життя дітей, які потребують паліативної допомоги, вивчалася за допомогою анкетування батьків, яке включало такі домени: комунікація, зоровий контакт, можливість задоволення особистих потреб, наявність деформацій скелетного сегменту, якість сну, наявність болю, відвідування школи чи позашкільних закладів, наявність друзів. Опитувальник оцінки якості життя дитини з інвалідністю QI-Disability містить блоки запитань, які характеризують: позитивні, негативні емоції, фізичне здоров’я, соціальне функціонування, незалежність, дозвілля.
 Програма терапії включала танцювально-рухову терапію, арт-терапію, піктограми, ігротерапію, вертикалізацію, участь у шкільних та позашкільних заходах. Контрольне оцінювання показало в основній групі статистичну значущість результатів анкетування батьків та опитувальника QI-Disability у всіх доменах, у групі порівняння статистичної значущості не виявлено.
 Висновки. Оцінка якості життя повинна стати частиною комплексної діагностики педіатричного пацієнта з інвалідністю. Це сприятиме вибору інноваційних, обґрунтованих, доцільних засобів терапії для забезпечення необхідної життєвої парадигми як цих дітей, так і їх родин.