Academic literature on the topic 'Технологічне оновлення'

Невід’ємний інструмент підвищення ефективності промислового виробництва – активізація інноваційної діяльності, яка заснована на застосуванні досягнень науково-технічного прогресу (НТП). Саме це обумовлює необхідність розробки науково обґрунтованих підходів до управління інноваційною діяльністю, спрямованою на підвищення ефективності використання ресурсів і результатів діяльності промислових підприємств, а також визначення напрямів її організації. Підвищення ефективності діяльності підприємства пов’язане із його умінням пристосовуватися до особливостей сучасної конкуренції і швидких змін ринкового середовища, своєчасно реагувати на ці зміни, визначати стратегічні напрями діяльності, зокрема такі, як застосування нових технологій і створення ефективних механізмів упровадження інновацій.Мета роботи – моделювання впливу технологічних нововведень на підвищення ефективності виробництва шляхом математичного опису закономірностей взаємодії інноваційної і виробничої діяльності промислового підприємства та визначення кількісного впливу впроваджених нових технологій на зниження ресурсомісткості продукції і поліпшення результатів роботи суб’єктів господарювання промислового сектора економіки.Досліджено вплив технологічних нововведень на показники витрат ресурсів виробництва на основі економіко-математичного моделювання взаємодії виробничого та інноваційного процесів. Розроблено моделі кореляційної залежності ресурсомісткості виробництва від упровадження нових технологій на промисловому підприємстві Дніпропетровської області (Україна), за допомогою яких встановлено та математично описано закономірність впливу технологічних нововведень на величину економічних показників виробничої діяльності промислового підприємства. Створені економіко-математичні моделі дозволили розрахувати кількісне співвідношення витратомісткості продукції та інвестиційних витрат на прогресивне технологічне оновлення виробництва, а встановлені інтервальні межі – прогнозувати можливі зміни показників виробництва в результаті впровадження нових технологій і планувати результати діяльності підприємства залежно від його інвестиційно-інноваційної активності. У ході аналізу розраховано параметри, які характеризують якість розроблених моделей і свідчать про їх адекватність і можливість застосування на практиці.Наукова новизна дослідження – встановлено й надано математичне пояснення закономірностей взаємодії показників інноваційної та виробничої діяльності, оцінний кількісний вплив нових технологій на зростання ефективності роботи промислових підприємств.Практичне значення дослідження – розроблені моделі дозволяють обчислювати величину показників ресурсомісткості та ефективності виробництва, які відповідають певній сумі інвестицій у нові технології, та визначати зміну величини показників виробничої діяльності в результаті впливу зміни обсягу інвестицій у технологічні нововведення, а отже, прогнозувати і планувати результати і ступінь зростання ефективності виробництва на основі наявних інвестиційних ресурсів. Їх кількісне співвідношення дозволяє оцінити якісний і кількісний вплив упроваджених нових технологій на підвищення ефективності роботи підприємства.Перспективним напрямом подальших досліджень за темою даної роботи можна вважати створення механізму управління інвестиційно-інноваційною діяльністю і ефективністю виробництва на основі техніко-технологічного оновлення матеріально-технічної бази підприємства.

Автопоїзди, що використовуються для виконання міжнародних вантажнихперевезень, нині являють собою широкий модельний ряд автомобільної техніки,який постійно оновлюється і до якого висувається низка вимог (ресурсозбережен-ня, екологічність, паливна економічність тощо). У процесі обґрунтування оновлен-ня парку автопоїздів необхідно враховувати велику різноманітність їх конструк-тивних параметрів та широкий діапазон дорожніх умов перевезень. До того ждуже капіталоємний, наукоємний процес оновлення парку має відповідати кон-цептуальній ідеї інноваційного і експлуатаційно-технологічного енерго- і ресур-созбереження (ІЕТЕРЗ) на автотранспорті. Наявні методи аналізу ефективностіта вибору рухомого складу, які використовуються для вирішення задач організаціїміжнародних автомобільних перевезень, не забезпечують технологічно-інновацій-ні проєкти транспортних процесів і не відповідають концепції ІЕТЕРЗ, тому щовони базуються на розрахункових схемах віртуального транспортування ванта-жів і пасажирів. Крім того, в цих схемах враховуються нематеріальні вимірювачірезультатів перевезень – тоннокілометр або пасажирокілометр. Тому для подо-лання вказаних принципових недоліків наявної теорії організації автомобільнихперевезень і забезпечення концептуального підходу до оновлення парку автопоїздіввикористані принципи, розрахункові схеми і математичні моделі теорії енерго-ресурсної ефективності автомобіля узагальненого типу і технологічних процесівавтомобільних перевезень (ЕРЕАТПАП), яка розроблена на кафедрі транспортнихтехнологій Національного транспортного університету.У статті показані результати моделювання та аналізу впливу зміни деякихконструктивних параметрів автопоїзда як ресурсно-технічного засобу тран-спортного виробництва на його транспортну енергоефективність, а такожвиявлена перспективність практичної реалізації на автотранспорті концепту-альної ідеї інноваційного і експлуатаційно-технологічного енерго- і ресурсозбереження (ІЕТЕРЗ), яка може бути використана для обґрунтування оновлення паркурухомого складу.Метою роботи є представлення результатів проведення моделювання таотримання кількісних характеристики впливу зміни деяких конструктивнихпараметрів автопоїзда на показник його транспортної енергоефективності.Результати статті можуть бути впроваджені в міжнародних транспортних компаніях, що здійснюють перевезення вантажів.

Формулювання проблеми. На сьогодні спостерігається зміна способу сприйняття інформації молоддю, що призводить до затребуваності висококваліфікованих фахівців, зокрема вчителів, із високим рівнем сформованості візуально-інформаційної культури. Але формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики і інформатики повинно відбуватися не фрагментарно, «від випадку до випадку», а у межах педагогічної системи, спираючись на системний підхід як на провідний методологічний підхід.
 Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики, а також досліджують концептуальні основи і принципи системного підходу у підготовці фахівців. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення.
 Результати. З позицій системного підходу педагогічна система формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики розглядалася як відкрита (взаємодіє з іншими системами), динамічна (її змістове та організаційно-технологічне наповнення постійно удосконалюється) система, яка реалізується в єдності загального (формування візуально-інформаційної культури є частиною фахової підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики), особливого (притаманні специфічні особливості математичної освіти, інформатичної освіти, наявність спеціалізованого програмного забезпечення), індивідуального (враховуються індивідуальні особливості студентів та особливості освітнього процесу конкретного закладу вищої освіти). У контексті дослідження системний підхід дозволяє розглядати процес формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики як складний цілісний динамічний процес, який зорієнтований на досягнення певної мети і передбачає системний науково-методичний супровід окремих інформатико-математичних курсів і спецкурсів, цілеспрямоване удосконалення системи неперервної післядипломної освіти педагогічних працівників та тематики кваліфікаційних робіт.
 Висновки. Ефективне формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики забезпечується наступними положеннями: процес формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики ґрунтується на системному підході та виваженому поєднанні інформатико-математичної, педагогічної й інформаційної підготовки; оновлення змісту професійної підготовки майбутніх учителів математики та інформатики шляхом розробки науково-методичного супроводу окремих інформатико-математичних курсів і спецкурсів; створення умов для реалізації індивідуальних освітніх траєкторії, раціонального та виваженого використання спеціалізованого програмного забезпечення, візуалізованих завдань, цілеспрямованого формування умінь критично оцінити та раціонально обрати комп’ютерний інструментарій; використання поширених та інноваційних форм, методів й засобів навчання для збалансованого співвідношення між теорією і практикою в освітній і професійній діяльності з метою формування умінь і навичок роботи з візуалізованим навчальним матеріалом.

У статті заявлено про актуальність оновлення традиційних способів професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг на основі урахування соціально-економічних реформ, модернізації техніко-технологічних процесів, форм організації праці тощо. Обґрунтовано, що формування професійної компетентності майбутніх майстрів ресторанного обслуговування у закладах професійної освіти має здійснюватися в умовах, наближених до виробничих реалій ресторанного ринку.
 На основі результатів аналізу наукових праць щодо визначення педагогічних умов, зорієнтованих на вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців сфери ресторанного обслуговування, узагальнено їхні спільні особливості у формуванні позитивної мотивації учнів до оволодіння необхідними для професійної діяльності знаннями; в оновленні змісту професійної підготовки; упровадженні інноваційних форм, методів, технологій навчання, інтегративних навчально-методичних комплексів професійного спрямування. За результатами експертного оцінювання вагомості факторів, що мають потенційну можливість вплинути на перебіг процесу формування професійної компетентності майбутніх майстрів ресторанного обслуговування, визначено такі педагогічні умови: підвищення мотивації учнів до набуття фахових знань, умінь та навичок; оновлення змісту професійного навчання з урахуванням сучасних виробничих технологій ресторанного обслуговування; використання інтегративного навчально-методичного комплексу формування професійної компетентності майбутніх майстрів ресторанного обслуговування; здійснення проектного професійного навчання майбутніх майстрів ресторанного обслуговування. Охарактеризовано значення цих педагогічних умов у контексті функціонування цілісної системи професійної освіти та вдосконалення професійно-практичної підготовки майбутніх майстрів ресторанного обслуговування в закладах професійної освіти.

Досліджено соціальні аспекти креативного менеджменту з позицій платформи соціально-економічної парадигми національної економіки та побудови соціально орієнтованого суспільства, заснованого на знаннях. Зазначено, що креативний менеджмент є багатокомпонентним управлінським впливом, пов'язаним із процесами генерування і впровадження у соціально-економічний простір нових ідей, заснованих на постійно оновлюваному знанні. Показано, що завданням інституційної підтримки креативного менеджменту є сприяння розвитку високотехнологічних галузей та інтеграція національної економіки у світове науково-інноваційне співтовариство. Креативність керівника проявляється у творчому ставленні до справи, вмінні критично бачити проблему та формулювати нові задачі перед підлеглими. Доведено, що наявність антагоністичних умов вимагає поєднання жорсткості та гнучкості в управлінні, дотримання принципів "обмежувального фактора" для забезпечення конструктивного вирішення проблеми. Зазначено, що в етичному контексті завданням креативного менеджменту стає управління кумулятивним накопиченням технологічних перетворень та постійний моніторинг можливості їх позитивного, негативного (зокрема, і небажані технологічні, екологічні, інформаційно-правові ефекти) чи різновекторного впливу на безперервне оновлення вихідних умов для подальших трансформацій.

Мета. Метою статті є ідентифікація тенденцій і чинників інвестицій у сільському господарстві в Україні в період 2014–2019 рр. та впливу заходів земельної реформи із лібералізації обігу земель сільськогосподарського призначення на обсяги інвестування в сільському господарстві. Методологія / методика / підхід. У дослідженні використано такі методи, як логічні операції (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція) – для визначення особливостей тенденцій в інвестуванні, формулювання висновків щодо впливу земельної реформи на інвестиції; індексний – для виявлення кількісних змін у номінальних і реальних обсягах інвестицій, чинниках впливу; трендовий аналіз – для визначення тенденцій змін та побудови функцій тренду інвестицій у різні періоди; факторний і кореляційний аналіз – для виявлення чинників і щільності зв’язку та залежностей обсягів інвестицій від окремих чинників (прибутку, цін, ставки відсотка, державної підтримки); графічний – для візуальної презентації динаміки інвестицій. Дослідження виконувалося на основі статистичних даних Державної служби статистики України, Національного банку України, звітності сільськогосподарських підприємств Харківської області та даних власних спостережень за 2014–2019 рр. (для розрахунку індексів окремих показників та окремих коефіцієнтів кореляції враховувалися дані за 2009–2013 рр.). Результати. Визначено функцію тренду, яка розкриває загальну спрямованість зміни річних обсягів інвестування в сільському господарстві у 2014–2019 рр. в Україні. Установлено, що основними чинниками, які здійснювали вплив на процеси інвестування в цей період, були підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, низький рівень диспаритету цін на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси, експортна орієнтація виробництва та сприятлива для експортерів динаміка курсу національної валюти, агроінновації, прибутковість сільськогосподарського виробництва. Однак дія визначених чинників не пояснює зменшення обсягу інвестицій у 2019 р. Проведене дослідження показало, що очікування щодо змін у законодавстві стосовно обігу земель сільськогосподарського призначення мали негативний вплив на динаміку інвестування в сільському господарстві в Україні. Для збереження тренду збільшення інвестування в сільськогосподарське виробництво, його техніко-технологічне оновлення важливим є здійснення комплексу правових, економічних, технічних та організаційних заходів, що забезпечать якісне реформування земельних відносин. Оригінальність / наукова новизна. Набули подальшого розвитку визначення динаміки інвестицій у сільському господарстві в Україні та ідентифікація найбільш значущих чинників впливу на них у 2014–2019 рр., оцінка зміни в річних обсягах інвестування під впливом очікувань запровадження ринку землі в Україні. Розвинуто наукове обґрунтування впливу земельної реформи на інвестування в сільському господарстві та доведено, що доки права власності на землі сільськогосподарського призначення залишатимуться нечітко та не у повному обсязі визначеними, неможна стверджувати про підстави для підвищення ефективності використання земельних ресурсів, збільшення інвестицій у сільське господарство внаслідок відміни мораторію на продаж землі. Тривалість лагу впливу земельної реформи на збільшення інвестицій у сільському господарстві буде залежати від якості інститутів землекористування та ринку землі. Практична цінність / значущість. Результати дослідження можуть бути використані в управлінні як на мікро, так і на макрорівнях для прогнозування обсягу інвестицій у сільському господарстві, опрацювання заходів із стимулювання інвестицій та поглиблення земельної реформи.

Стаття присвячена проблемам наукоємного машинобудування. Для України нагальним є відновлення машинобудування і імпортозаміщення. Але впровадження новітніх технологій у виробництво старої формації недоцільне Традиційні принципи організації виробництва, які орієнтовані на масове виробництво типової продукції, не є ефективними в умовах, коли ринок контролюється споживачами. Інноваційні підходи вимагають принципово нового типу виробництва – гнучкого, яке базою має інформаційні технології.
 Основними інструментами створення підприємств відповідного рівня є інжиніринг та (навіть в більшій мірі) реінжиніринг. Інжиніринг вирішує питання підготовки і організації виробництва, керування підприємством, забезпечення реалізації продукції, а Реінжиніринг, натомість, є фундаментальним перепроектуванням всіх ділових процесів (реінжиніринг бізнесу), а технологічний реінжиніринг, відповідно, стосується реструктуризації виробництва і всіх процесів, які його супроводжують, з метою досягнення стрибкоподібного поліпшення головних показників діяльності компанії: вартість, якість, сервіс, темпи. Передбачено розробку низки проектів, зокрема автоматизації виробництва, і об’єктивне планування технічного переозброєння підприємства, яке є проблемою. Названі шляхи та стадії , які супроводжують це планування, і підкреслено роль інформаційних технологій.

Доведено, що пріоритетним в інвестиційній діяльності має бути інноваційне машинобудування, його виробничо-технологічна база, випуск конкурентоспроможної техніки із високим рівнем якості. Воно здатне прискорити оновлення активної частини основних фондів галузей промисловості на основі зниження рівня вартості техніки, яка виробляється.

Робота виконана на кафедрі менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя МОНмолодьспорту України.Захист відбувся «28» травня 2012 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К58.052.05 в Тернопільському національному технічному університету імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул.. Білогірська, 2 (корпус № 10, зал засідань). З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56.<br>У дисертації досліджуються теоретичні, методичні та практичні аспекти оптимізації амортизаційної політики підприємств машинобудівної галузі. Досліджено сутність та основний зміст амортизації основного капіталу підприємства, визначено особливості проведення амортизаційної політики як інструменту реалізації інвестиційних цілей підприємства та визначено склад її основних елементів. Проведено дослідження особливостей становлення амортизаційної політики національної економіки, виявлено основні напрямки її реформування та оцінено перспективи удосконалення. Здійснено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду формування амортизаційної політики розвинутих країн із реаліями вітчизняної економіки. Проаналізовано стан та перспективи розвитку машинобудівної промисловості України, оцінено потенційні можливості та інвестиційну привабливість вітчизняних товаровиробників. Удосконалено механізм проведення амортизаційної політики підприємств на основі впровадження моделювання процесів багатоваріантної амортизації та її оптимізації шляхом коригування термінів використання об’єктів основних засобів і диференціації норм нарахування зносу. Обґрунтовано необхідність та економічну доцільність розподілу функцій управлінського та облікового персоналу підприємства у здійсненні амортизаційної політики для узгодженості інформаційних потоків та комплексності управління процесами оновлення виробничого потенціалу.<br>В диссертации исследуются теоретические, методические и практические аспекты оптимизации амортизационной политики предприятий машиностроительной отрасли. Выявлено, что основные исследования ведутся в плоскости традиционного видения сущности и методологии амортизационного процесса, а именно сконцентрированы на налоговых или бухгалтерских аспектах данной проблемы. Исследована сущность и основное содержание амортизации основного капитала предприятия, определены особенности проведения амортизационной политики как инструмента реализации инвестиционных целей предприятия и определен состав ее основных элементов. Проведено исследование особенностей становления амортизационной политики национальной экономики, выявлены основные направления ее реформирования и оценены перспективы совершенствования. Осуществлен сравнительный анализ зарубежного опыта формирования амортизационной политики развитых стран с реалиями отечественной экономики. Проанализировано состояние и перспективы развития машиностроительной промышленности Украины, оценено потенциальные возможности и инвестиционную привлекательность отечественных товаропроизводителей. Результаты проведенных расчетов указывают на неверный выбор стратегических ориентиров амортизационной политики выбранных машиностроительных предприятий. Учитывая тот факт, что большинство расходов, связанных с воспроизводством основного капитала, удовлетворяются за счет отчислений, можно утверждать, что сформированный таким образом амортизационный фонд выполняет в достаточной мере свою основную функцию - выступает источником накопления денежных средств для обновления технической базы производства. Усовершенствован механизм проведения амортизационной политики предприятий на основе внедрения моделирования процессов многовариантной амортизации и оптимизации путем корректировки сроков использования объектов основных средств и дифференциации норм начисления износа. Предложен алгоритм оптимизации амортизационной политики предприятий машиностроения, построенный на основе жизненного цикла существования объектов основных средств. Это дает возможность аккумулировать полученные в отчетном периоде амортизационные поступления за счет дифференциации норм амортизации, как по отдельным группам основных фондов, так и во временном промежутке начисления их износа и обеспечить эффективное управление денежными средствами предприятия из фонда капитальных инвестиций в условиях ограниченности внешних финансовых ресурсов. Применение оптимизационной процедуры амортизационного процесса позволит обеспечить четкую направленность операционной деятельности предприятия - скорость возврата вложенных средств или уменьшения уровня валовых расходов. Обоснована необходимость и экономическую целесообразность распределения функций управленческого и учетного персонала предприятия в осуществлении амортизационной политики для согласованности информационных потоков и комплексности. Установлено, что в основе построения амортизационной политики предприятия лежит принцип сбалансированности информационных потоков и принцип распределения обязанностей между функциональными службами предприятия. В частности, современные подходы к построению хозяйственной деятельности предоставляют широкие права и возможности владельцам и менеджерам предприятий строить амортизационные процессы с различными вариантами схем и выбирать для каждой конкретной ситуации свой, наиболее целесообразный подход осуществления амортизации, который соответствует целям деятельности и развития данного предприятия.<br>The theoretical, methodical and practical aspects of depreciation policy of enterprises in machine-building industry are investigated in the thesis. The essence and the main contents of depreciation of the fixed assets in the enterprise are investigated. The features of the depreciation policy are defined as the instrument of realization of the investment objectives in the enterprise. The composition of the main elements of the depreciation policy is defined. The research of the peculiarities in establishment of depreciation policy of the national economy is held and the main directions of its reformation are revealed. The perspectives for perfection are estimated. The comparative analysis of foreign experience in depreciation policy formation in the developed countries in connection with realities of the domestic economy is done. The state and perspectives of machine-building industry in Ukraine are analyzed. The potential possibilities and investment attractiveness of domestic producers are estimated. The mechanism of realization of depreciation policy of enterprises is improved according to the implementation of modeling the processes of multiversion depreciation and its optimization due to adjusting the terms in using the objects of the fixed assets and the differentiation of the norms of depreciation calculation. The necessity and economic feasibility in distribution of the functions of management and accounting of company staff are justified in carrying out the depreciation policy for coordinating information flow and complex managing the process of updating the production potential.

В аналітичній доповіді досліджено потенціал і сучасні умови функціонування реального сектору економіки України. Описано стан і тенденції розвитку реального сектору економіки у розрізі його складових – промисловості, аграрного сектору та транспортної галузі. Досліджено аспекти прояву коронакризи в реальному секторі економіки, у т.ч. здійснено оцінку негативних ефектів внаслідок пандемії COVID-19, окреслено наслідки коронакризи для реального сектору. Охарактеризовано стан реального сектору економіки в умовах агресії РФ щодо України, обґрунтовано напрями державної політики щодо убезпечення української економіки від загроз, спричинених агресивною політикою РФ. Проаналізовано системні проблеми розвитку реального сектору економіки, оновлено підходи державної політики до стимулювання модернізаційних перетворень на основі підвищення ефективності виробничих процесів шляхом техніко-технологічної модернізації та інноваційної діяльності, з акцентом на розбудову секторів з високою доданою вартістю, забезпечення рівного доступу до ринків і ресурсів для різних учасників економічних відносин, вироблення нових підходів до споживання обмежених ресурсів – з метою забезпечення інклюзивного економічного зростання.

Перехід від індустріальної до постіндустріальної цивілізації, що розпочався в останні десятиліття, призводить до підвищення наукомісткості виробництва, впровадження безвідходних технологій, мініатюризації (аж до нанорівня) та гуманізації техніки. Формування інформаційного суспільства, що супроводжує цей процес, призводить до інтернаціоналізації та децентралізації виробництва, створення розподілених виробничих структур. Обумовлене цим зростання швидкості застарівання технологічних знань (особливо в інформатиці) породило концепцію “навчання впродовж усього життя”. Гуманістична спрямованість цієї концепції та відповідна технологічна підтримка роблять її дуже привабливою, особливо при реалізації в системах дистанційного навчання. Будь-який працюючий фахівець при дистанційній формі навчання може швидко оновити знання та навички із своєї предметної області, реалізуючі при цьому власні прагматичні, вузькоспеціалізовані цілі навчання, що призводить до дедалі більшого зростання ролі технологічної (прикладної) складової. Проте при цьому ми неминуче зіштовхуємося з природними обмеженнями, обумовленими відсутністю або недостатністю фундаментальної бази. Так, саме “технологічний уклін” породив одну з головних проблем, з якою стикаються викладачі інформатики – необхідність швидкого реагування на зміни в цій галузі з подальшою адаптацією програмно-методичного забезпечення відповідних курсів. При цьому практично не розрізняються суттєві зміни (такі, що вимагають модифікації окремих теоретичних положень), та несуттєві (пов’язані переважно з оновленням застосовуваного програмного забезпечення). Огляд підручників та навчальних посібників з інформатики показує, що головними причинами їх застарівання є штучне прив’язування змісту курсу інформатики до технологічної складової – використовуваного програмного забезпечення. Особливо яскраво це проявляється в курсах, пов’язаних з вивченням прикладного програмного забезпечення, операційних систем, проектування інтерфейсів користувача, системного програмування та ін. Штучно нав’язувана “мода” на постійне оновлення апаратного та програмного забезпечення, спрямована на задоволення комерційних потреб фірм-виробників, в силу свого походження не повинна впливати на зміст курсу інформатики. Наслідування їй в процесі навчання інформатики не здатне сформувати компетентного спеціаліста, тому що призводить до переорієнтацію інформатичної освіти виключно на прикладну підготовку, що не дозволяє реалізувати в процесі навчання принципи системності, науковості та міждисциплінарності, які забезпечуються саме фундаментальною підготовкою, основу якої складають загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання.