To see the other types of publications on this topic, follow the link: Траєкторія у просторі.
Journal articles on the topic 'Траєкторія у просторі'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Траєкторія у просторі.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Gannoshina, I., та D. Parkhomenko. "МЕТОД РОЗРАХУНКУ ТРАЄКТОРІЇ РУХУ СУДНА ПРИ АВТОМАТИЗОВАНОМУ ВИЗНАЧЕННІ МАРШРУТУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 54 (2019): 3–6. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.2.003.
Full textAbstract:
Аналіз процесу визначення траєкторії руху судна показав необхідність забезпечення властивостей траєкторії: обмеження на максимальну кривизну траєкторії; безперервність траєкторії та її двох перших похідних, щоб планована траєкторія в просторі була гладкою; можливість локально корегувати траєкторію в реальному масштабі часу, тобто на певній ділянці, без перерахунку всієї траєкторії. Мета статті полягає в розробці методу розрахунку траєкторії руху судна при автоматизованому визначенні маршруту, в якому траєкторія руху судна знаходиться у вигляді кривої що проходить крізь елементи простору (або точки простору), які відібрані автоматизованим методом вибору маршруту судна при плануванні переходу та забезпечує можливість її корекції в реальному масштабі часу. Результати. Запропоновано метод розрахунку траєкторії руху судна при автоматизованому визначенні маршруту, в якому траєкторія руху судна знаходиться у вигляді кривої що проходить крізь елементи простору (або точки простору), які відібрані автоматизованим методом вибору маршруту судна при плануванні переходу. Пропонується будувати криву з послідовності поліномів. В якості сегментів обираються раціональні криві Безьє 7-го ступеня, на які накладаються додаткові умови кривини в початковій та кінцевій точках, для забезпечення безперервності кривини траєкторії.
2
Калакура, Олег. "ТРАЄКТОРІЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЩОДО ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ДОНБАСУ". Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 40–63. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-40-63.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано покрокові складові етнонаціональної політики щодо реінтеграції українського Донбасу та відновлення територіальної цілісності та громадянської єдності України. Виділено сім актуальних етнополітичних проблем соціокультурного розвитку регіону в умовах протидії імперській політиці Росії в умовах її окупаційно-гібридної війни проти України. Завданнями етнонаціональної політики задля деокупації українських територій та їх мешканців повинно стати: консолідація громадян України, їхня інклюзія до системи загальнонаціональних цінностей, збереження етнокультурного розмаїття регіону, відновлення спільного інформаційного простору, його дерусифікація, насамперед сфери освіти, відновлення правових засад вищої та спеціальної освіти, подолання наслідків демографічної кризи, формування спільної громадянської позиції щодо необхідності повернення окупованих територій. Відзначено успіхи України на шляху об’єднання українського суспільства, досягнення громадянської єдності, формування спільних цінностей у інформаційному просторі, культурно-освітньому житті. Викладено ряд пропозицій щодо реінтеграції окупованих та підконтрольних територій Донецької та Луганської областей в єдиний культурно-освітній та інформаційний простір на основі спільних громадянсько-політичних, етнонаціональних та цивілізаційних цінностей. Відзначено, що всі сучасні етнонаціональні проблеми Донбасу пов’язані, з одного боку, з імперсько-радянською соціокультурною і світоглядною спадщиною, а з другого, з окупаційно-гібридною війною та інформаційною агресією путінської Росії проти України. Наголошено, що інтеграційні процеси на підконтрольній і непідконтрольній частинах Донбасу мають враховувати різновекторність розвитку за останні сім років. Зроблено висновок щодо необхідності посилення впливу держави Україна на процеси національної консолідації українського суспільства. Вирішення завдань етнонаціональної консолідації суспільства разом з подоланням бідності, боротьбою з олігархатом і корупцією складає важливий ресурс деокупації територій, відновлення суверенітету України над окупованими територіями і повинно залишатися пріоритетом української влади та інститутів громадянського суспільства.
3
Багнюк, Наталія. "ПРОСТОРОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВНИХ ЯВИЩ У ДІАХРОНІЇ: ТРАЄКТОРІЯ ЇХ ВИВЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА СЛОВ’ЯНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 2, № 46 (2022): 10–18. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2021.2.(46).10-18.
Full textAbstract:
Актуальність реконструкції мовного ландшафту з увагою до поширення лінгвальних одиниць у мовному континуумі минулих століть не викликає сумнівів. Такі відомості дають змогу не лише виявляти й досліджувати ґенезу мовних явищ, іншомовні впливи, міжмовні контакти, міждіалектні взаємовпливи, а й загалом простежити особливості взаємодії лінгвістичних, соціальних та культурно-історичних явищ у певному часовому відтинку. Особливу наукову цінність має географічна проєкція лексичних одиниць із писемних пам’яток конкретного періоду, даючи змогу глибше пізнати семантичну структуру слів, що сформувалася під впливом лінгвальних та екстралінгвальних чинників. Датовані й локалізовані в просторі писемні пам’ятки, «свідки» функціювання мови в конкретному часі й просторі, потрапляючи в поле зору лінгвістів, здатні оприявнити важливу для пізнання мовного буття інформацію. У статті авторка постановила собі простежити еволюцію лінгвістичних ідей (в україністиці і загалом у славістиці) щодо вивчення про- сторової поведінки мовних явищ у діахронії на підставі даних із писемних пам’яток та виявлення діалектної домінанти давніх локалізованих і анонімних пам’яток. Простежено тривалу традицію застосовування прийому безпосереднього зіставлення мовних рис давніх текстів із відповідними рисами сучасного говору чи групи говорів (праці І. Свєнціцько- го, І. Огієнка, І. Панькевича, C. Бевзенка, І. Керницького, О. Горбача, І. Чепіги, В. Німчука та ін.), викристалізовування ідеї історичного лінгвокартографування, себто створення діахронійного атласу української мови, який дав би змогу розкрити взаємозв’язки різних елементів мовної системи в різні періоди (Й. Дзендзелівський), вивчення мовного буття засобами лінгвістичної географії в працях сучасних лінгвістів (П. Гриценко, Л. Коць-Григорчук, В. Мойсієнко, Б. Осовський та ін.). Системне опрацювання даних із писемних пам’яток із проєкцією цих даних на лінгвістичну мапу ство- рює умови для аналізу структурних різновидів мовних фактів та історії мовних явищ, для виявлення місць виникнення явищ, осягнення специфіки їх розвитку, закономірностей функціювання, змін території поширення.
4
Svidrak, I. H., L. I. Shevchuk, O. I. Strogan, L. R. Strutynska та I. V. Strogan. "Кінематичне проеціювання як засіб управління технікою в автоматизованих землеобробних комплексах". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 5 (2021): 102–7. http://dx.doi.org/10.36930/40310516.
Full textAbstract:
Досліджено методику застосування кінематичного проеціювання для відображення траєкторії руху та пошуку координат рухомих об'єктів. З'ясовано, що специфікою кінематичного проеціювання є те, що всі її ключові складові, а саме – об'єкт, центр проеціювання, картинна площина та проектувальні промені, перебувають у неперервному русі із певними швидкостями та пришвидшеннями. Така специфічна особливість кінематичного проеціювання не тільки істотно розширює технологічні можливості нарисної геометрії як науки про графічне відображення просторових об'єктів, а й істотно поглиблює галузі практичного її застосування. Встановлено, що підтвердженням цьому є розглянуті у цій роботі приклади практичного застосування специфіки кінематичного проеціювання для вдосконалення дистанційного керування землеобробною технікою в автоматизованих комплексах управління. З'ясовано, що це дає змогу усувати негативний вплив "людських чинників" операторів, що відстежують траєкторії переміщень техніки оброблюваною земельною ділянкою. Досліджено, що основні складові технічного забезпечення практичного застосування кінематичного проеціювання для відстежування переміщень землеобробної техніки й різних транспортних засобів полягає в оснащені відеокамерами та приладами електромагнітного випромінювання стаціонарні радіовежі або безпілотні літальні апарати (БПЛА), наприклад, дрони, що виконуватимуть функції центрів кінематичного проеціювання. Рекомендовано, що сприймання генерованих центром проеціювання проектувальних променів тут може бути покладено на оснащений радіолокаційною системою (РЛС) та сучасним комп'ютерним спорядженням із відповідним програмним забезпеченням стаціонарний командний пункт (центр). Це устаткування, у цьому випадку, виконуватиме функцію "картинної площини", на якій відображатиметься траєкторія руху землеобробної техніки. З'ясовано, що виконавчі механізми та органи управління рухом землеобробної техніки у цьому випадку доречно оснастити пристроями, що приймають керівні радіохвилі. Показано, що окрім відстежування траєкторії рухів об'єктів на земній поверхні, кінематичне проеціювання може застосовуватися й у військовій справі для виявлення ворожих безпілотних об'єктів у повітряному просторі. У цьому разі використовують різновид кінематичного проеціювання із двома його центрами генерування проектувальних променів.
5
ШВЕЦЬ, Т. Е. "АНАЛІЗ ПОНЯТЬ «ТЬЮТОР» І «ТЬЮТОРИНГ» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ОСВІТНЬО-НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 2 (2 вересня 2022): 56–65. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.9.
Full textAbstract:
У статті на основі вивчення, аналізу та узагальнення науково-педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з’ясовані та теоретично обґрунтовані основні поняття технології тьюторингу. Автор доводить необхідність звернення до таких термінів як «індивідуалізація» та «персоналізація», адже саме вони є в основі поняття «тьюторинг» та потребують уточнення через їх термінологічну неузгодженість в науково-освітньому просторі. Автором наведені тлумачення понять «тьютор» і «тьюторинг» в контексті персоналізованого навчання та обґрунтовано відмінності між індивідуалізацією та персоналізацією. У статті зазначено, що поняття «тьютор» в іншомовних джерелах використовується у різних значеннях: як учитель, наставник, репетитор (приватний учитель), консультант, помічник вчителя, вихователь. Автор зазначає, що тьютор може виконувати зазначені ролі відповідно до обраної моделі тьюторингу у навчальному закладі чи поза ним. Однак, зауважує на так званому «класичному розумінні» поняття – персональний наставник, та обґрунтовує у статті необхідність його уживання в контексті практичного впровадження у діяльність закладу освіти в Україні. Аналіз поняття «тьюторинг» у статті зроблено через призму персоналізації. Автором обґрунтовано твердження про те, що індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальну освітню програму розвитку особистості як більш загальне та широке поняття, що може включати в себе один чи кілька індивідуальних планів розвитку особистості. У статті зазначено, що розуміння понять «тьютор» і «тьюторинг» дозволяє організовувати тьюторський процес у закладі освіти, коли учні діють з позиції активного суб’єкта відносно власного саморозвитку. Автор стверджує, що тьюторинг потрібно розглядати також у контексті виховання з огляду на його виховний потенціал. Також у статті надані авторські тлумачення зазначених понять.
6
Богачков, Юрій Миколайович, та Павло Станіславович Ухань. "ІМЕРСИВНИЙ СИНТЕТИЧНИЙ ПРОСТІР НАВЧАННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ VR". Information Technologies and Learning Tools 94, № 2 (2023): 178–200. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v94i2.5154.
Full textAbstract:
Предметом розгляду є організація простору, який спрощує процес навчання відповідно до сучасних тенденцій та запитів на методи короткотермінового навчання або здобуття освіти. У вузькому сенсі досліджується потенціал навчання в імерсивному синтетичному освітньому просторі, який складається з VR-компоненту та реального (фізичного) простору. Показано, як користувач організовує навчання в просторі, де присутні віртуальні та реальні елементи. Запропоновано багаторольову модель аналізу траєкторій користувачів. У цій моделі передбачається, що людина може одночасно рухатись по декількох освітніх траєкторіях. Аналізувати ці траєкторії можемо окремо за приналежність до певної ролі. Спираючись на проведений аналіз, запропоновано модель імерсивного синтетичного освітнього простору (Immersive synthetic educational space – ISES). Модель передбачає створення віртуальних (VR–Virtual Reality) квазівідображень для реальних (RR – Real Reality) освітніх підпросторів і лабораторій. Показано покроковий алгоритм створення синтетичних VR-підпросторів для окремих лабораторій. Розглянуто інформаційну структуру підтримки імерсивного синтетичного освітнього простору, яка містить перелік віртуальних лабораторій, таблиці артефактів, правил, способів діяльності, інтересів, знань, тощо. Інформаційна інфраструктура при постійному застосуванні багатьма учасниками забезпечує перехресні посилання, що суттєво сприяють навчанню. Показаний узагальнений шлях здійснення навчання користувачем. Наведено два приклади шляху користувача. У кейсах показано розподілення навчальної діяльності у віртуальному та реальному підпросторах. Подальші дослідження планується зосередити на вивченні практик застосування імерсивного синтетичного освітнього простору для самоспрямованого навчання. Зараз розробляється прототип віртуальної компоненти та фізичного простору для апробації механізмів взаємодії.
7
Кривенко, Ольга, та Микита Лемещенко. "ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ МОДЕЛЮВАННЯ ТРАЄКТОРІЇ РУХУ БЕЗПІЛОТНОГО ЛІТАЛЬНОГО АПАРАТУ". Наука та виробництво, № 23 (1 січня 2021): 353–61. https://doi.org/10.31498/2522-9990232020241204.
Full textAbstract:
В теперішній час широко застосовують безпілотні літальні апарати (БПЛА) при вирішенні завдань цивільного та мілітаризованого характеру. Такий літальний апарат здійснює політ за допомогою віддаленого керування або автономно по попередньо розрахованих траєкторіях польоту. Однією з основних задач забезпечення безпечного польоту БПЛА є задача побудови траєкторії руху його переміщення згідно реальних умов. Традиційно задача побудови траєкторії, за якою буде рухатися БПЛА розглядається як задача пошуку шляху на графі: вершинам графа відповідають точки положення об’єкта у просторі, а ребрам – елементарні траєкторії, проходження БПЛА за якими вважається тривіальною задачею. Таким чином, задача планування траєкторії зводиться до двох підзадач: побудови графа, що моделює навколишнє середовище БПЛА, і пошуку шляху на цьому графі. Методи пошуку шляху на графі зазвичай базуються на ітераційному обході вершин графа за принципом Дейкстри. Об'єктом дослідження в роботі є процес побудови послідовності точок простору, що уявляє з себе траєкторію руху та забезпечує безпечне переміщення по них безпілотного літального апарату. Предметом дослідження є методи побудови маршрутів на графах, уявлення та програмна обробка просторових карт середовища. Мета роботи полягає у розробці методу побудови безпечної траєкторії руху безпілотного літального апарату між двома заданими точками простору. Методи досліджень базуються на методах и основних положеннях теорії інформації та теорії графів. Наукова новизна полягає у нових підходах до обробки даних просторових мап, уявлення їх у вигляді програмних та графових моделей та побудови на їх основі траєкторії руху безпілотного літального апарату. Практичне значення полягає в підвищенні ефективності та використання програмних систем при вирішенні завдань побудови, обчислення характеристик та візуалізації траєкторії руху безпілотних літальних апаратів.
8
Cherkun, Y. S. "Визначення поняття «соціальна темпоральність»". Grani 19, № 2 (2016): 50–54. http://dx.doi.org/10.15421/1716047.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз інтерпретації понять «темпоральність», «соціальне» та «соціальна темпоральність». Виділяються такі атрибути темпоральності: темпоральність як внутрішній час; темпоральність як послідовність; темпоральність як часовість; темпоральність як інтервал часу, певний момент; темпоральність як плин подій. Проведено демаркацію зі схожими поняттями та визначені смислові аспекти поняття «соціальна темпоральність». Автор констатує, що існує багато визначень поняття «темпоральність», кожне з яких має право на існування, проте інтеграція існуючих сенсів дозволяє визначити соціальну темпоральність, як поняття, яке позначає швидкість плинності в часі подій, що виникають у процесі життєдіяльності людини в суспільстві. Підкреслюється, що в представленій інтерпретації поняття «соціальна темпоральність» інтегруються інтеріоризація та екстеріоризація, а також поєднуються дискретність та цілісність. Автор аналізує зв’язок поняття «соціальна темпоральність» з поняттями «соціальний час», «соціальний простір» та «хронотоп». Зв’язок цих понять представлений тим, що в соціальному хронотопі представлена траєкторія потоку подій, які виникають в соціальному просторі та рухаються в соціальному часі, а соціальна темпоральність визначає швидкість плинності цих подій. Таким чином,у статті був встановлений зв’язок між смисловими аспектами соціальної темпоральності та визначенням часово-просторової специфіки глобальних конфліктів.
9
Lebed, Volodymyr. "ТВОРИ ДЛЯ САКСОФОНА У СУПРОВОДІ ДУХОВОГО ОРКЕСТРУ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ДНІПРОВСЬКОЇ САКСОФОННОЇ ШКОЛИ". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 23 (29 грудня 2022): 208–18. http://dx.doi.org/10.33287/222247.
Full textAbstract:
Метою статті є узагальнення результатів діяльності представників дніпровської академічної саксофонної школи, від часу її зародження й до сьогодення, саме в аспекті застосування та впливу на неї репертуару для саксофона з духовим оркестром. Методи представленої наукової розвідки спираються на теоретичні та практичні засади музичного джерелознавства, на принципи історизму та системного порівняльного підходу, що виступають базовим підґрунтям теорії пізнання. Наукова новизна статті полягає у виявленні, характеристиці та оприлюдненні результатів діяльності дніпровської школи академічного саксофона, у призмі застосування творів для саксофона з духовим оркестром, в якості педагогічного репертуару. Також означено роль використання означеного репертуарного пласта в аспекті впливу на формування культури духового оркестрового виконавства Дніпропетровщини. Застосовування історичної ретроспективи, як одного з показників регіонального культурно-інформаційного поля, а також висвітлення педагогічної діяльності І.О. Грузина та його послідовників, − стануть у нагоді для заповнення певних прогалин не тільки в регіональному, а й у національному музикознавстві у сфері виконавства на академічних духових інструментах. Висновки. Проведена розвідка дає підстави стверджувати, що дніпровська саксофонна школа є потужним та важливим осередком в українському музичному просторі. Результати педагогічної діяльності викладачів Дніпропетровського музичного коледжу, а згодом академії музики ім. М. Глінки, мають великий педагогічний успіх. Проведена розвідка окреслює яскраві паралелі між впровадженням у педагогічний репертуар творів для саксофона з духовим оркестром та високими творчими досягненнями тих студентів, навчальна траєкторія яких була в межах означеного репертуару. Встановлено, що художньо довершені зразки творів для саксофона у супроводі духового оркестру насичені багатьма різноманітними засобами художньої виразності.
10
Пастернак, Р. М. "СТРУКТУРА ВСЕСВІТУ В ЕВКЛІДОВОМУ ЧОТИРИВИМІРНОМУ ПРОСТОРІ". <h1 style="font-size: 40px;margin-top: 0;">Наукові нотатки</h1>, № 77 (1 липня 2024): 7–12. http://dx.doi.org/10.36910/775.24153966.2024.77.1.
Full textAbstract:
Аналіз постулатів релятивістської механіки показав, що простір імпульсів частинок принципово 4-вимірний, величина швидкості кожної з частинок однакова, а маса може змінюватися. Перехід апарату релятивістської корпускулярної механіки від простору-часу до однорідного 4-простору вимагав доповнення набору частинок фундаментальними частинками темної холодної матерії та темної енергії, що не спостережувані у просторі-часі. Кожна з частинок у 4-просторі може бути описана векторною кривою (4-траєкторією), що існує від одного вузла взаємодії до іншого. Відповідно до незмінної величини 4-швидкості, параметр 4-траєкторії (час) лінійно пов’язаний з її метричною мірою. Узгодження розв’язків у 4-просторі з аналогічними у просторі-часі можливий лише при використанні виділеної за Г.А. Лоренцом інерційної системи відліку. Апарат 4-вимірної механіки частинок застосовано до аналізу структури центральносиметричного Всесвіту і встановлено причини його структурованості: секторальної – галактик, космічних комірок, та часової – первинного синтезу частинок речовини, останнього розсіювання їхньої надлишкової енергії та шару реіонізованого водню.
11
Романюк, Л., та І. Чихіра. "Аеродинамічна модель групи безпілотних літальних апаратів у просторі з перешкодами." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 38 (17 березня 2020): 59–66. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-38-10.
Full textAbstract:
У статті досліджується аеродинамічна модель групи безпілотних літальних апаратів у просторі з перешкодами, побудову моделі здійснено на основі методів формування траєкторії Dubins та просторової теореми Піфагора, щодо годографа. У статті визначено, що одна з класичних траєкторій, яка використовується для маневру безпілотного літального апарату від однієї висоти до іншої це перетин круглої спіралі, яка проектується на площину X-Y у вигляді кола. У порівнянні з теоремою Піфагора, щодо годографа, довжина траєкторії спіралі буде більше, ніж будь-яка інша та більш точна за формою траєкторії. Визначено проблему обходу перешкод та наведено схему Dubins шляхів двох безпілотних літальних апаратів у навколишньому середовищі з перешкодами. На основі зазначеної схеми описано алгоритм перепланування шляху БПЛА2 з регулюванням кривизни за допомогою проміжної точки, що винесено на другій схемі. Зазначається, що для застосування БПЛА, важливо, щоб безперервність кривизни була пропорційна бічному прискоренню БПЛА, як наслідок, необхідно мати контрольовану кривизну на кордонах кривих інтерполяції, а також накласти обмеження максимальної кривизни.
12
ХАРЧУК, Владислав, та Сергій ТКАЧЕНКО. "ПРОГНОЗУВАННЯ РУХУ РОБОТИЗОВАННОЇ МОБІЛЬНОЇ ПЛАТФОРМИ У ДВОВИМІРНОМУ ПРОСТОРІ З УРАХУВАННЯМ ДИНАМІЧНИХ ПЕРЕШКОД". Information Technology: Computer Science, Software Engineering and Cyber Security, № 1 (30 квітня 2025): 218–25. https://doi.org/10.32782/it/2025-1-29.
Full textAbstract:
Дана робота присвячена розробці методу прогнозування маршруту мобільного роботу та моделювання середовища з використанням мови Python. Мета роботи. Розробка методу прогнозування траєкторій мобільних роботів у середовищі з динамічними перешкодами, забезпечуючи адаптивну маршрутизацію в реальному часі та уникнення зіткнень. Методологія. Дослідження базується на математичному моделюванні руху мобільної платформи в двовимірному просторі за допомогою модифікованого алгоритму D* Lite. Було використано підхід до моделювання, який представляє середовище як дискретну сітку, що включає як статичні, так і динамічні перешкоди. Статичні перешкоди імітують фіксовані об’єкти, такі як стіни чи інші нерухомі елементи, тоді як динамічні перешкоди визначаються їх мінливим положенням, швидкістю та напрямком руху. Для прогнозування шляхів об’єктів на основі їх поточного стану використовується векторне представлення руху. Зокрема, аналіз зосереджується на таких параметрах, як положення, швидкість і напрямок руху. Запропонований статистичний критерій передбачає вибір стабільного маршруту шляхом вивчення частоти вершин у діапазоні потенційних траєкторій. Наукова новизна. Удосконалено метод планування шляху мобільного робота в динамічному середовищі завдяки ретельному оцінюванню як статичних, так і динамічних перешкод. Математичну структуру, яка використовується для прогнозування руху об’єктів, було розширено за допомогою інкрементального методу D* Lite. Крім того, введено новий статистичний критерій для вибору оптимальної траєкторії, який враховує стабільність шляху. Висновки. Розроблена методика дозволяє здійснювати навігацію мобільної платформи у двовимірному просторі з наявністю рухомих перешкод. Він пропонує адаптивне планування траєкторії, реагування на зміни положення перешкод з метою уникнення зіткнень. Програмне моделювання підтвердило здатність алгоритму обчислювати маршрути в реальному часі. Були протестовані сітки різних розмірів: 20 × 20, 50 × 50, 75 × 75, 100 × 100. Продовження досліджень має здійснюватись у напрямку обґрунтування оптимального розміру сіток відображення середовища мобільної платформи, розміру комірки сітки з точки зору необхідного часу реакції та точності позиціювання навігаційною системою.
13
Пасічник, А. М., та В. В. Циба. "ДОСЛІДЖЕННЯ БАЛІСТИЧНОЇ ТРАЄКТОРІЇ ПОЛЬОТУ ТВЕРДОГОТІЛА СФЕРИЧНОЇ ТА ЦИЛІНДРИЧНОЇ ФОРМИ З УРАХУВАННЯМ ОПОРУ ПОВІТРЯ". Математичне моделювання, № 1(50) (17 червня 2024): 179–86. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(50)2024.305601.
Full textAbstract:
Актуальність даної статті обумовлена необхідністю удосконалення математичних моделей польоту твердих тіл сферичної і циліндричної форми таподальшого розвитку методів дослідження їх балістичних траєкторій. Метою статті є побудова моделі польоту твердого тіла сферичної та циліндричної форми у просторі з урахуванням різних варіантів моделювання сили лобового опору повітря. Проведено дослідження балістичних траєкторій польоту твердого тіла з моделюванням лобового опору повітря лінійною залежністю при малих швидкостях (опір Стокса) та квадратичною — при великих швидкостях (опір Ньютона). Математична модель задачі побудована на основі другого закону Ньютона та представлена у вигляді диференціальних рівнянь руху тіла в проекціях наосікоординат. Побудова розв’язку для випадку квадратичної залежності сили лобового опору повітря має особливість врахування напрямку польоту тіла. Для фази підйому тіла на максимальну висоту врахування сили лобового опору повітря зменшує дальність польоту та збільшує її на фазі спуску. Проведено дослідження траєкторії польоту твердого тіла циліндричної з квадратичним опором повітря з різними кутами кидання та початковими швидкостями та побудовано параболоїд безпеки. За результатами дослідження було встановлено, що основними параметрами впливу на дальність польоту являються величина початкової швидкості польоту твердого тіла та значення кута кидання. Також визначено, що для кожного випадку дальності польоту меншої максимально досяжної існує дві траєкторії польоту з різними значеннями кута кидання. В подальших дослідження необхідно побудувати моделі та провести дослідження балістичних траєкторій із урахуваннямвпливу атмосферних та погодних умов.
14
Волкогон, В. О., В. І. Чепіженко, В. М. Шутко та С. П. Корнієнко. "Моделювання руху системи двох лінійно зв'язаних об'єктів у стохастичні постановці у програмному забезпеченні автоматизованої системи управління повітряним рухом". Problems of Informatization and Management 4, № 68 (2021): 8–16. http://dx.doi.org/10.18372/2073-4751.68.16520.
Full textAbstract:
Розроблено математичне та програмне забезпечення для підвищення ефективності автоматизованої системи управління повітряним рухом та розв’язання задачі забезпечення безпеки польотів. Це дозволяє з єдиних системних позицій синтезувати безконфліктне траєкторне управління повітряними суднами засобами автоматизованої системи обробки інформації. 
 Сформульовано задачу оцінки параметрів руху повітряних суден у стохастичній постановці. 
 Для розв’язання задачі у новій постановці вперше використано вейвлет-фільтрацію даних з урахуванням аналітичних зв’язків між детермінованими основами руху об’єктів, що дозволяє підвищити точність оцінки характеристик руху об’єктів в повітряному просторі. Це дає можливість скоротити мінімальний допустимий інтервал між повітряними суднами і оптимізувати структуру повітряного простору з метою покращення пропускної здатності та забезпечення безпеки польотів. 
 Збільшується точність і надійність систем.
15
Афтаназів, І. С., О. І. Строган, Л. І. Шевчук та Л. Р. Струтинська. "Уточнення координат ворожих БПЛА засобами кінематичного проектування". Scientific Bulletin of UNFU 34, № 1 (2024): 53–60. http://dx.doi.org/10.36930/40340108.
Full textAbstract:
Розглянуто і проаналізовано актуальне на час воєнних протистоянь на території України питання підвищення ефективності протиповітряної оборони військових угрупувань та цивільних населених пунктів атакам ударних і ударно-розвідувальних ворожих безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Встановлено, що своєчасне виявлення та знищення ворожих дронів і БПЛА є важливою не тільки військовою, а й соціально-економічною проблематикою, успішне вирішення якої не терпить зволікання та відтермінування на повне і успішне завершення воєнних дій. Розроблена методика уточнення координат і траєкторії просторових переміщень БПЛА засобами кінематичного проектування дає змогу визначити їх миттєве розташування у просторі. Для цього було розроблено методику визначення координат, швидкостей та траєкторій просторових переміщень рухомих літальних апаратів на підставі теорії кінематичного проектування. Основою теоретико-експериментального дослідження були положення теорії відображення координат та траєкторій просторових переміщень рухомих об'єктів засобами нарисної геометрії при поєднанні класичного ортогонального проектування із динамічними особливостями кінематичного проектування. Розроблено принципову схему оптимального розміщення радіолокаційного пошукового устаткування для успішного виявлення ворожих БПЛА, а також представлено вперше створені математичні залежності для визначення параметрів їх просторових переміщень. Основним результатом дослідження є розроблення методики визначення точних координат, швидкостей та траєкторій просторових переміщень рухомих об'єктів засобами кінематичного проектування. Це дасть змогу підвищити ефективність виявлення ворожих ударних і диверсійно-розвідувальних безпілотних літальних апаратів, у т.ч. і дронів іранського виробництва моделі Sahed-136.
16
ФЕДУЛА, Микола, та Микола ГУСАЧЕНКО. "МЕТОД АВТОМАТИЗОВАНОГО КЕРУВАННЯ РУХОМ РОБОТІВ НА БАЗІ АЛГОРИТМУ САМООРГАНІЗАЦІЇ З ОЦІНКОЮ РІВНЯ ХАОСУ". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 4 (28 листопада 2024): 301–13. https://doi.org/10.31891/2219-9365-2024-80-38.
Full textAbstract:
Сучасний розвиток методів автоматизованого керування робототехнічними системами в умовах швидкого зростання їх кількості у всіх сферах господарства вимагає застосування нових алгоритмів побудови траєкторій та взаємодії між роботами в процесі їх руху. У випадках одночасному руху великої кількості роботів до різних цілей умови їх автоматизованого керування значно ускладнюються, що призводить до суттєвого зниження ефективності централізованих робототехнічних систем. Тому, з метою підвищення ефективності автоматизованого керування рухом великої кількості роботів у відносно обмеженому просторі вводяться методи та алгоритми самоорганізації. Одним із найважливіших завдань самоорганізації руху роботів є спрощення алгоритму керування одним роботом у групі при одночасному підвищенні ефективності керування всією групою. Проте, вказане спрощення алгоритму керування одним роботом може призводити до виникнення неоднозначних умов, які ведуть до вининення хаотичних режимів руху робота між різними цільовими точками. Розглянуто процес самоорганізації руху роботів на базі методу потенціальних полів. Роботи рухаються за градієнтами до відповідних цільових точок притягання (потенціальних ям). Запропоновано метод автоматизованого керування рухом роботів на базі алгоритму самоорганізації з оцінкою рівня хаосу, що дозволяє коригувати траєкторії руху роботів з метою уникнення хаотичних режимів руху між різними цільовими точками. Оцінка рівня хаосу та плавна корекція траєкторій виконується в реальному часі та дозволяє уникати різкої зміни взаємного розташування роботів, що дозволяє підвищити точність та надійність функціонування робототехнічної системи, а також знизити ймовірність аварійних ситуацій.
17
П’ЯВКА, К. М. "ІНКЛЮЗИВНИЙ ПІДХІД У РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ МУЗИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 2 (23 червня 2025): 137–41. https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2024.2.17.
Full textAbstract:
У даній статті розглянуто інклюзивний підхід у розвитку музично-творчих здібностей студентів музичних спеціальностей, окреслено теоретичні основи інклюзивної освіти та її вплив на музичне навчання. Описуються індивідуальні методики навчання студентів з особливими освітніми потребами, роль викладача у цьому процесі, а також практичні методи і прийоми для розвитку творчого потенціалу. Висвітлено перспективи впровадження інноваційних підходів та технічних засобів у музичну освіту. Демократизація, інклюзивність, академічна свобода, варіативність освітніх траєкторій, стійкість, емпатійність – цивілізаційно визначені ціннісні та методологічні детермінанти оновлення змісту та технологій мистецької та музично-педагогічної освіти в Україні набули особливої актуальності у зв’язку з інтеграцією національної системи вищої освіти у Європейський простір вищої освіти та Європейський дослідницький простір. Невід’ємною характеристикою мистецького освітнього простору (за Г. Падалкою) є досягнення демократичного характеру підготовки майбутніх фахівців, що передбачає відмову від виняткового орієнтування на «трудовий спосіб життя» та більш гармонійне збалансування дотримання вимог державного стандарту вищої мистецької освіти та забезпечення права студента на вільний вибір індивідуальної траєкторії професійного зростання під час навчання, врахування індивідуальних освітніх потреб.
18
Даниліна, Г. В., М. О. Рашевський та С. О. Семеріков. "ГЕОМЕТРИЧНІ МОДЕЛІ КОМБІНАТОРНИХ ТОТОЖНОСТЕЙ". Математичне моделювання, № 1(50) (17 червня 2024): 32–40. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(50)2024.304784.
Full textAbstract:
Метод траєкторій започатковано у роботі D. Andre. У роботах Б.В. Гнєденка та його учнів згаданий метод було застосовано до задач математичної статистики. Метод траєкторій в комбінаториці та теорії ймовірностей полягає у зведенні задач до підрахунку шляхів на цілочисельних ґратках. Для доведення комбінаторних тотожностей методом траєкторій обчислюють найкоротші шляхи на ґратках двома способами, і прирівнюючи результати обчислень, отримують ту чи іншу тотожність. У цій статті пропонується просторова версія методу траєкторій і застосовується для доведення комбінаторних тотожностей. Розглянуто як узагальнення відомих комбінаторних тотожностей так і доведення нових. Комбінаторні тотожності до водяться із використанням просторової системи координат. Завдяки своїй наочності, метод траєкторій також може бути використаний у навчанні комбінаторних розділів математики. Візуалізація навчального матеріалу є дуже важливою складовою методики викладання. Збільшення розмірності, звичайно, зменшує наочність матеріалу, але часто позитивно впливає на розвиток здатності до логічного аналізу задачі. Подальші дослідження у цьому напрямку можуть бути спрямовані на побудову траєкторій у просторі більшої розмірності та їх візуалізацію, а також на побудову геометричних інтерпретацій відомих комбінаторних тотожностей.
19
ТИЩЕНКО, Валерія, Ольга СОКОЛОВА, Галина П’ЯТНИЧУК та Дмитро П’ЯТНИЧУК. "ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE 2, № 1 (2025): 80–87. https://doi.org/10.31891/pcs.2025.1(1).73.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексний аналіз парадигмальних підходів до підготовки вчителів фізичної культури в університетах європейських країн з урахуванням глобальних тенденцій трансформації освітнього процесу, акцентом на міждисциплінарну інтеграцію, адаптивну педагогіку та цифрову трансформацію освітнього процесу. Дослідження акцентує увагу на динамічному розвитку освітніх моделей, що інтегрують біомеханічні, фізіологічні, когнітивні та педагогічні науки, формуючи нову парадигму навчання, засновану на персоналізованих освітніх траєкторіях. Особлива увага приділена аналізу впливу цифровізації на процес навчання, що включає використання біометричних систем, алгоритмізованих моделей оцінки фізичних параметрів студентів та предиктивних аналітичних платформ. Дослідження висвітлює тенденцію до персоналізації навчання через застосування алгоритмізованих моделей адаптивної освіти, що включають нейрофідбек-технології, біометричний моніторинг функціонального стану студентів та гейміфікацію процесу оволодіння педагогічними компетентностями. Особливу увагу приділено концепції інтегрованого професійного стажування у спортивних лабораторіях, що використовують високоточне обладнання для аналізу моторики та соматотипічної корекції. Окремо акцентовано значення міжнародного академічного співробітництва, зокрема у форматі міжуніверситетських програм подвійних дипломів та освітніх кластерів на базі стратегічних партнерств у межах Horizon Europe, Erasmus+ та інших ініціатив. Обґрунтовано необхідність інтернаціоналізації навчального середовища через мультикультурну адаптацію методик фізичного виховання та стандартизацію навчальних підходів відповідно до вимог Європейської асоціації спортивної науки. Виявлено, що якість професійної підготовки значною мірою визначається ступенем інтеграції теоретичних знань з прикладними аспектами моторного навчання, що забезпечує адаптацію педагогічних практик до сучасних викликів у сфері фізичного виховання. Доведено, що успішне формування професійних компетентностей відбувається у форматі гібридного навчання, що поєднує адаптивний підхід, цифрові екосистеми освіти та розширену практичну підготовку. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення освітніх програм, зокрема через імплементацію концептуально нових форматів практичної підготовки, розвиток адаптивного фізичного виховання для осіб із різними рівнями фізичної дієздатності та використання нейропсихологічного профілювання для підбору індивідуальних навчальних траєкторій. Результати дослідження можуть бути використані для модернізації системи підготовки вчителів фізичної культури, оптимізації міждисциплінарної взаємодії у навчальних закладах та підвищення професійної мобільності випускників у глобальному освітньому просторі.
20
ОХРІМЕНКО, Олена, та Олена СЕМЕНІХІНА. "Професійна підготовка майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання цифрових технологій в умовах інклюзивного освітнього простору". Education. Innovation. Practice 9, № 2 (2021): 48–55. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol9i2-006.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання цифрових технологій в умовах інклюзивного освітнього простору (ІОП). Надано тлумачення поняттям «готовність майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання ЦТ в умовах ІОП», «формування готовності майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання ЦТ в умовах ІОП». Доведено, що процес професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання ЦТ в умовах ІОП слід підпорядкувати відповідній моделі, яка ґрунтується на сукупності методологічних підходів та специфічних (професійної діяльності фахівця у інклюзивному освітньому просторі (поваги до різноманіття учнів; сприяння академічному, соціальному й емоційному навчанню всіх учнів; постійного особистісного професійного розвитку; педагогічного наставництва зі створення інклюзивного освітнього простору); професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальної освіти (гуманізації, послідовності, контекстного навчання, демократичності, інтегративності видів знань, інтеграції та соціального партнерства); цифровізації інклюзивного освітнього простору (цифрової мобільності та адаптації, побудови індивідуальної освітньої траєкторії, ефективної взаємодії та електронної комунікації усіх учасників освітнього процесу, розвитку цифрової грамотності, цифрової індивідуалізації та диференціації)) принципах навчання; передбачає використання різних форм, методів, засобів навчання; використовує діагностичний апарат, що складається з комплексу критеріїв та відповідних показників, які характеризують рівні готовності майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання ЦТ в умовах ІОП. Експериментально перевірено й підтверджено ефективність моделі професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання ЦТ в умовах ІОП. Проведений статистичний аналіз результатів педагогічного експерименту підтвердив позитивну статистично значущу динаміку у рівнях готовності майбутніх бакалаврів спеціальної освіти до використання ЦТ в умовах ІОП.
21
Наумкіна, С. М., та К. П. Яворська. "Траєкторія інституційного розвитку сучасної Росії". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 82–88. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1155.
Full textAbstract:
У статті розглядаються та аналізуються причини та наслідки протистояння модернізації та традиціоналізму в соціально-політичному та правому полі сучасного інституційного розвитку Росії. Імперська історична традиція стала тим чинником, який визначає нинішнє розуміння сутності, меж, механізмів захисту політичних і громадянських прав людини та громадянина в цій країні. У сучасному політико-правовому житті Росії чітко увиразнено низку неформальних деструктивних інститутів політики, які перешкоджають належній реалізації політичних і громадянських прав. Перш за все це фактичне (якщо не де-юре, так де-факто) призначення спадкоємця глави держави, патрон-клієнтські мережі, системна корупція, непотизм, клієнтизм, клановість, фаворитизм та ін. Саме таке становище слушно дозволяє характеризувати російську сучасну дійсність як «неопатримоніальну» і навіть «неофеодальну». Урядові заходи останнього десятиліття державно-правового розвитку Російської Федерації активно спрямовуються на звуження простору громадянського суспільства та громадянських, політичних прав і свобод, незважаючи на їх нормативне закріплення у 90-х роках минулого століття. Попри те, що російське суспільство є дуже неоднорідним, можна констатувати, що боротьба за можливість реалізації саме громадянських та політичних прав і свобод не є пріоритетами для росіян загалом. Відсутність велелюдних і тривалих протестів громадськості проти різноманітних проявів авторитаризму, утисків прав людини, переслідування НУО свідчить про загалом деяку байдужість росіян до цих питань, недостатню підтримку цінностей прав людини в російській громадській думці.
22
Коротков, Володимир, та Олександр Шумейко. "МОДЕЛЮВАННЯ ФОРМОУТВОРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ РІЗАЛЬНИМ ІНСТРУМЕНТОМ НА ВЕРСТАТАХ З ЧПК". Математичне моделювання, № 1(44) (1 липня 2021): 154–58. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(44)2021.236234.
Full textAbstract:
В статті розглянутий варіант побудови математичного апарату для отримання координат поверхонь деталей при їх переміщенні у просторі. Рішення таких задач доцільно при розрахунках траєкторій руху формоутворюючих інструментів при обробці на верстатах з ЧПК.
23
Куклін, Олег, Ірина Іванова та Тетяна Боровик. "МОДЕЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЇЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ". Information Technologies and Learning Tools 103, № 5 (2024): 207–32. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v103i5.5735.
Full textAbstract:
Штучний інтелект стає предметом пильної уваги дослідників різних галузей знань, які висловлюють щодо нього неоднозначні оцінки. Не випадково міжнародні організації впевнено просувають ШІ, вважаючи його інноваційним та таким, що має значний потенціал. Цей тренд знаходить відгук і в освітній галузі. Дане дослідження зосереджене на практичних завданнях освітньої галузі, спрямованих на персоналізацію навчання, освіту впродовж життя та модель HyFlex, розвиток метанавичок здобувачів освіти та створення мотиваційного простору. Запропоновано та вперше визначено поняття «траєкторія інтеграції штучного інтелекту в освітнє середовище» як шляху системного впровадження технологій штучного інтелекту в процес підготовки здобувачів освіти з метою трансформації освітнього простору у відповідь на соціальні, економічні та технологічні зміни. У ході дослідження задіяно методи прийняття рішень на основі дерева цілей та дидактичного моделювання, що ґрунтується на принципах агентно-орієнтованої освітньої моделі та моделі дифузії інновацій. Окреслено алгоритм вибору викладачем можливості й необхідності використання штучного інтелекту в освітньому процесі. Створено модель траєкторії інтеграції штучного інтелекту в освітнє середовище та описано її компоненти, якими вважають агентів, дерево прийняття рішень, технології, механізми, моніторинг оцінювання ефективності, канали дифузії та цілі впровадження ШІ. Проведено розвідувальний і формувальний експерименти на базі Черкаського державного бізнес-коледжу з апробації механізмів, представлених у моделі. Запропоновано рекомендації щодо використання кожної групи механізмів, а саме: ШІ-асистент викладача, віртуальний тьютор, індивідуалізація навчання, інструмент корисного досвіду, підтримка досліджень та мотиваційний ресурс. Використання проілюстровано практичними прикладами апробації, що можуть бути застосовані в освітньому процесі з будь-яких дисциплін. Експериментально доведено, що інтеграція ШІ в освітню систему несе в собі значний потенціал для її модернізації, сприяючи покращенню результатів навчання, розширенню доступу до знань та досліджень, оптимізації освітнього процесу та стимулюванню мотивації всіх учасників.
24
Пастернак, Р. М. "КОСМОЛОГІЧНІ В’ЯЗІ РЕЛЯТИВІСТСЬКИХ КОРПУСКУЛЯРНОЇ ТА ХВИЛЬОВОЇ МЕХАНІК". <h1 style="font-size: 40px;margin-top: 0;">Наукові нотатки</h1>, № 77 (2 липня 2024): 98–103. http://dx.doi.org/10.36910/775.24153966.2024.77.16.
Full textAbstract:
Запропоновано модель релятивістської корпускулярної механіки у 4-вимірному евклідовому просторі, де абсолютна величина швидкості усіх частинок однакова та незмінна, а час співставний із метричною мірою довжин ділянок 4-траєкторій частинок. Оптимізовано набір космологічних в’язей та використано відмінне від класичного означення інерційної системи. У релятивістській хвильовій механіці сталу Планка пов’язано зі швидкістю розширення Всесвіту.
25
Sharkovs’kyi, О. М. "Дескриптивна теорія детермінованого хаосу". Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 74, № 12 (2023): 1709–18. http://dx.doi.org/10.37863/umzh.v74i12.6515.
Full textAbstract:
УДК 519.14 Дескриптивна (тобто описова) теорiя множин --- класичний роздiл математики, який виник на початку минулого століття. У цій статті запропоновано основи дескриптивної теорiї хаосу. Показано, що динамiчна система, якщо топологiчна ентропiя додатна: 1) має дуже багато рiзних атракторів траєкторiй, а саме, континуум атракторів; 2) басейни бiльшостi атракторів мають надскладну будову, а саме, є множинами третього класу за термiнологiєю дескриптивної теорiї множин; 3) басейни рiзних атракторів дуже сильно переплiтаються, i їх неможливо вiдокремити один вiд одного нiякими вiдкритими чи замкненими множинами, а можна лише множинами другого класу складностi та 4) множина всiх атракторів динамiчної системи утворює в просторi замкнених множин простору станiв (з метрикою Гаусдорфа) атракторну сiтку (мережу), комiрки якої створюються канторовими множинами з самих атракторів.
26
Сивак, Роман Іванович, Богдан Анатолійович Шелудченко, Олег Борисович Плужніков та Валерій Анатолійович Яновський. "Оцінка пластичності пористого матеріалу при прямому осесиметричному видавлюванні циліндричної заготовки". Технічна інженерія, № 2(92) (29 листопада 2023): 39–45. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2023-2(92)-39-45.
Full textAbstract:
У статті зазначено результати досліджень пластичності спеченого пористого матеріалу з мідного порошку ПМС-1 при прямому видавлюванні. При цьому для описання залежності пластичності від схеми напруженого стану використано поверхню граничних деформацій, яка описує залежність накопиченого до моменту руйнування ступеня деформації матеріалу основи від двох показників напруженого стану. В роботі отримана поверхня граничних деформацій для спеченого пористого матеріалу на основі мідного порошку ПМС-1. Запропоновано критерій оцінки ймовірності руйнування пористих тіл при великих пластичних деформаціях, в якому історія навантаження задається просторовими траєкторіями в координатах: накопичена деформація матеріалу основи, показник жорсткості напруженого стану матеріалу основи, параметр Надаі – Лоде, а залежність пластичності від схеми напруженого стану описується поверхнею граничних деформацій. Для визначення траєкторій навантаження довільних точок пластичної області в вибраному просторі показників напруженого стану необхідно мати інформацію про напружений стан та закон його зміни в будь-якій точці заготовки, що деформується. Для визначення поля напружень використано експериментально-розрахунковий метод, в якому компоненти тензора швидкостей деформацій визначали методом візіопластичності. Запропонований у цій роботі метод оцінки пластичності пористих тіл дозволив значно підвищити точність розрахунків значень використаного ресурсу пластичності та встановити вплив основних параметрів процесу прямого видавлювання на закономірності накопичення пошкоджень та ефективність ущільнення пористого матеріалу.
27
Барановська, Олена. "ДИДАКТИЧНІ ФУНКЦІЇ ШКІЛЬНОГО ПІДРУЧНИКА У ФОРМУВАННІ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Problems of the modern textbook, № 33 (31 грудня 2024): 6–22. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2024-33-6-22.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему впливу рівня сформованості читацької компетентності старшокласників на ймовірність досягнення ними реальних життєвих та навчальних цілей. Розглянуто можливості підручника як «компаса навчання», здатного націлити старшокласників на формування життєвої траєкторії з розумінням вимог та можливостей оточуючого середовища. Зауважено, що актуальність проблеми для українського суспільства стає очевидною на тлі світової тенденції згасання культури читання, зниження рівня читацької грамотності в цілому та критичного аналізу великого потоку інформації різної якості. Розглянуто міжнародний досвід сформованості наскрізних умінь та читацької грамотності старшокласників. Аналіз й узагальнення здобутків педагогіки і педагогічної психології дозволив зробити припущення, що знижений рівень читацької компетентності у старшокласників негативно впливає на їх здатність досягати успіху в навчанні та в майбутньому професійному житті, що ставить під загрозу їх конкурентоспроможність на ринку праці. Зосереджено увагу на компетентнісно орієнтованому спрямуванні навчального процесу в старшій школі та його відображенні в змісті шкільного підручника. Акцентовано на тому, що підвищенню ефективності сучасного підручника сприяє адаптування його змісту й методичного апарату до вимог європейського освітнього простору, залучення молоді до участі в сучасних проєктах, які сприятимуть активному пошуку відповідей на запитання про своє місце у суспільстві та світі. Визначено напрями формування особистості сучасного випускника засобами підручника як майбутнього активного члена соціуму та перетворювальної життєвої сили: компетентний читач; грамотний користувач в інформаційному просторі; ефективний командний комунікатор; свідомий громадянин України.
28
Слободянюк, Людмила. "Технологія формування професійної компетентності майбутніх бакалаврів з комп'ютерної інженерії у закладах фахової передвищої освіти на прикладі вивченні фізики". ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР 2, № 6 (1) (2024): 40–53. http://dx.doi.org/10.31392/onp.2786-6890.6(1)/2.2024.05.
Full textAbstract:
Зміст статті окреслює теоретичну та практичну значущість підготовки майбутніх бакалаврів з комп’ютерної інженерії у закладах фахової передвищої освіти, зокрема, створення технології формування професійної компетентності вказаних майбутніх фахівців.Метою дослідження є розроблення технології формування професійної компетентностімайбутніх бакалаврів з комп’ютерної інженерії у закладах фахової передвищої освіти на прикладі вивчення фізики.Результати дослідження показали, що на основі проведеного опитування студентів було виявлено, що більшість убачають потребу в діджиталізації освітнього простору, застосуванні інноваційних технологій навчання. Немало важливим вважають студенти спільну співпрацю з викладачами. Отже, на основі теоретичного дослідження та анкетування ми визначили складові технології формування професійної компетентності майбутніх бакалаврів з комп’ютерної інженерії на прикладі вивчення фізики: інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), проєкти, індивідуальну траєкторію, практичне спрямування, хакатони. Зокрема, оскільки сучасні ІКТ цікаві та важливі для молоді, вони мають бути одним із головних змістових компонентів сучасної освіти. Проєктна діяльність студентів на фізиці є невід’ємною частиною освітнього процесу, оскільки вона забезпечує глибоке занурення в предмет, розвиває важливі навички та готує до майбутньої кар’єри. Індивідуальна траєкторія навчання – це шлях, який дозволяє кожному студенту досягти успіху в освіті, реалізувати свій потенціал і здобути знання, навички та компетенції, необхідні для успішного життя та кар’єри. Практичне спрямування при вивченні фізики дозволяє студентам зрозуміти важливість фізичних знань у реальному світі та підготуватися до успішної кар’єри в різних сферах. Участь студентів у хакатонах при вивченні фізики – це можливість застосувати свої знання на практиці, розвинути креативність й інноваційні навички, а також отримати цінний досвід командної роботи.У висновках підсумовано особливості застосування технології формування професійноїкомпетентності майбутніх бакалаврів з комп’ютерної інженерії у закладах фахової передвищої освіти та окреслено подальші пошуки шляхів удосконалення та реалізації цієї технології.
29
Мартинюк, Зоряна. "ДІТИ З РИНОЛАЛІЄЮ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ПРОСТОРІ". Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., № 19 (1 грудня 2021): 84–96. http://dx.doi.org/10.33189/epsn.v1i19.192.
Full textAbstract:
У статті автор відтворює визначальну роль індивідуальної траєкторії розвитку, для аргументації необхідності створення гнучкого інклюзивного освітнього середовища для дітей із особливими мовленнєвими потребами а саме, із ринолалією. Репрезентовано сучасні та вітчизняні дослідження про складне анатомічне порушення, таке як ринолалія. Продемонстровано форми і методи роботи які оптимізовано сприятимуть інклюзивному навчальному процесі. В основі якого лежить особистісно орієнтоване навчання, в якому може реалізуватися кожна дитина, незалежно від її можливостей. Педагог має бачити і розуміти потреби дитини і зробити процес навчання більш гнучким щоб вона могла опанувати матеріал, який їй пропонується з призми свого порушення. Оскільки тяжкість зазначеного порушення визначається не лише зовнішньою аномалією але й значними мовленнєвими труднощами, які впливають на комунікативну діяльність, психологічну і соціальну сферу. Також труднощі відзначаються і у навчальній діяльності, проблемами особистісної та соціальної адаптації в навколишньому середовищі. У зв’язку з цим, діти із ринолалією складають групу ризику не тільки у галузі хірургічної стоматології, а є досить складним об’єктом наукових досліджень у галузі логопедії. 
 У процесі створення статті були використані методи аналізу, систематизації, порівняння та узагальнення.
 В статті зазначено важливість ранньої діагностичної та корекційної роботи із комплексним супроводом. Автор відзначає, що необхідно якомога раніше здійснювати хірургічне втручання якщо в цьому є нагальна необхідність. А також здійснювати корекційну роботу по усуненні порушень звукової сторони мовлення, яка базується на ретельному логопедичному обстеженні дітей. Ефективність проведення логопедичної роботи знаходиться в тісному зв'язку з анатомічним та функціональним станом артикуляційного мовленнєвого апарату. 
 Окреслено фактори та компоненти успішного відновлення, визначено роль батьків у навчальному процесі. Оскільки проведення консультативної роботи з батьками дасть можливість фахівцям краще пізнати і зрозуміти дитину. А батьки, в свою чергу отримають інформацію про потенційні можливості дитини, про її успіхи чи невдачі, про те, чому варто приділяти більше уваги в домашньому середовищі. Така командна робота, підтримка і взаєморозуміння допоможе отримати чудові результати у навчанні та розвитку дитини в майбутньому.
30
Семенюк, Володимир, Олексій Коломійцев, Дмитро Жуйков та ін. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО ТРЕНАЖЕРА “УЧИСЬ ВЛУЧНО СТРІЛЯТИ”". Grail of Science, № 23 (3 січня 2023): 87–98. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.23.12.2022.15.
Full textAbstract:
Представлено науково-методичні рекомендації по використанню інтерактивного тренажера “Учись влучно стріляти”. Розкрито сутність роботи програмного забезпечення, що створено для підготовки даних для здійснення стрільби різними видами зброї та можливістю відтворення траєкторії польоту кулі у просторі з урахуванням балістичних даних зброї та обраних погодних умов. Використання запропонованого ПЗ скоротить час на якісну підготовку особового складу та істотно знизить матеріальні і фінансові витрати.
31
Kochubei, Olena. "CONTENT SUBSTANTIATION OF TRAINING FUTURE CHEMISTRY TEACHERS TO USE WEB TECHNOLOGIES IN PROFESSIONAL ACTIVITY." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 52, no. 2 (2023): 155–63. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-2-52-155-163.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано зміст підготовки майбутніх учителів хімії до використання вебтехнологій у професійній діяльності. Оновлено зміст дисципліни «Комп ̓ютерні технології в хімії». Сформовано пакет навчальних модулів, що сукупно та з відповідною повнотою відображають генезис та сутність вебтехнологій у навчанні, інноваційний досвід їх використання в освітній практиці. Застосовано методику впровадження вебтехнологій. Розроблено рекомендації для майбутніх учителів щодо використання наявних автоматизованих навчальних комплексів у процесі викладання хімії в закладах загальної середньої освіти. Рекомендації із застосування вебтехнологій у процесі використання автоматизованих навчальних комплексів в освітньому процесі викладання хімії у 7–11 класах надано з ергономіки способів подання навчальної інформації, щодо планування просторового розташування та траєкторії її огляду у віртуальному просторі.
32
ТІШКОВ, Максим, та Оксана ТИМОЩУК. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ОЦІНКИ ШВИДКОСТІ ПІШОХОДІВ ДЛЯ СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ДИНАМІКИ НАТОВПУ". INFORMATION TECHNOLOGY AND SOCIETY, № 1 (16) (28 травня 2025): 263–69. https://doi.org/10.32689/maup.it.2025.1.34.
Full textAbstract:
У статті розглянуто задачу виявлення, відстеження та оцінки швидкості руху пішоходів на основі відеозаписів із камери спостереження, встановленої над зоною пересування. Така конфігурація є типовою для систем відеоспостереження в публічних просторах. Запропонований авторами метод не потребує жодного спеціалізованого обладнання, що дозволяє використовувати його в широкому спектрі реальних сценаріїв. Метою роботи є апробація створеного раніше методу оцінки швидкості руху пішоходів на практичному прикладі з реального життя – відеоспостереження у шкільному коридорі. Дослідження має на меті перевірити ефективність і надійність алгоритму в умовах, які відрізняються від лабораторного середовища. Методологія дослідження. Для випробування методу була організована зйомка в коридорі навчального закладу, де камера фіксувала пішохідні потоки протягом 6,5 годин. За допомогою алгоритмів комп’ютерного зору здійснювалося виявлення пішоходів, відстеження траєкторій та оцінка швидкості руху. Усього було отримано 1841 траєкторію, а середня швидкість руху склала 1,15 м/с. На основі зібраних даних проведено статистичний аналіз, що дозволив оцінити динаміку пішохідного трафіку у звичайних та екстрених умовах. Наукова новизна. У роботі вперше апробовано раніше запропонований метод у реальних умовах, без попередньої підготовки середовища чи залучення додаткових сенсорів. Особливістю дослідження є врахування зовнішніх чинників, зокрема регулярних повітряних тривог, що відбуваються під час війни в Україні. Їхній вплив на поведінку пішоходів був ідентифікований та відображений у результатах аналізу. Такий підхід дозволяє глибше зрозуміти адаптивну поведінку людей у стресових ситуаціях. Висновки. Проведене дослідження підтвердило ефективність розробленого раніше методу виявлення, відстеження та оцінки швидкості пішоходів у реальних умовах. Отримані результати можуть бути використані для подальшого вдосконалення систем підтримки прийняття рішень у сфері безпеки, планування евакуацій та аналізу поведінки натовпу. Залучення реальних даних та врахування кризового контексту підвищує прикладну цінність методики для практичного використання.
33
Lysa, N. K., та O. V. Sydorenko. "Оптимізація маршрутів повітряних суден із врахуванням багатокритеріальних параметрів". Scientific Bulletin of UNFU 34, № 7 (2024): 114–27. https://doi.org/10.36930/40340715.
Full textAbstract:
З'ясовано наявність алгоритмів для побудови оптимальних авіаційних маршрутів, таких як A*, B*, D* та Дейкстри, які потребують постійного вдосконалення для забезпечення високої продуктивності та точності в умовах динаміки зовнішніх факторів. Наведено результати дослідження алгоритмів оптимізації траєкторій польоту, їх вдосконалення та адаптацію до специфічних умов, які є важливим кроком для підвищення ефективності планування польотів і забезпечення відповідності сучасним вимогам в авіаційній індустрії. Наведено новий підхід до оптимізації маршрутів повітряних суден, що ґрунтується на багатокритеріальному аналізі, та враховує широкий спектр динамічних параметрів, важливих для сучасної авіаційної логістики. Розглянуто та здійснено порівняння класичних алгоритмів побудови маршрутів, зокрема, A*, B*, D* та Дейкстри, із фокусом на їх застосування для авіаційних завдань у тривимірному просторі. Запропоновано способи вдосконалення для кожного з алгоритмів, які дають змогу адаптувати траєкторії польотів до змінних умов, таких як погодні явища, економічні витрати на паливо, безпека польотів і оперативність виконання завдань. У дослідженні особливу увагу приділено інтеграції зовнішніх факторів у модель оптимізації маршрутів повітряних суден, що робить планування маршрутів більш гнучким і точним. Висвітлено можливості використання адаптивних алгоритмів для побудови маршрутів у реальному часі, що враховують змінні умови польоту. Завдяки впровадженню вагових коефіцієнтів для різних факторів, забезпечується детальніше моделювання умов, за яких відбувається політ, що дає змогу уникати небезпечних зон та небажаних ситуацій під час польоту. Докладно описано математичні моделі, які формують основу запропонованої технології оптимізації: кожен маршрут оцінюють за параметрами витрат палива, часових показників, безпеки, а також залежності від погодних умов і щільності повітряного руху. Здійснені модельні експерименти продемонстрували переваги запропонованих рішень, що полягають у значній економії палива, скороченні часу польотів і підвищенні рівня безпеки у процесі виконання завдань. Наведено результати дослідження та моделювання можна інтегрувати в наявні авіаційні системи навігації, що підвищить точність та швидкість їх роботи. Запропоновано рішення щодо створення науково-практичного підґрунтя для розроблення інноваційних алгоритмів у галузі авіаційної логістики та безпеки польотів.
34
Євтух, В. Б. "ОСВІТНІЙ ДИСКУРС У ПОШУКАХ ОПТИМАЛЬНИХ КОНЦЕПТІВ: ЗАРУБІЖНІ АКЦЕНТИ". Наукові записки, № 159 (30 січня 2025): 5–24. https://doi.org/10.31392/nz-udu-159.2025.01.
Full textAbstract:
Статтю присвячено відтворенню картини зарубіжного дискурсу у сфері освіти з акцентом на пошуки оптимально ефективних концептів її розвитку. Зокрема йдеться про педагогічні системи, глобальні педагогічні концепції, глобальну педагогіку, педагогіку, що властива усьому світові, гібридне навчання як інструмент реалізації ідей концептів дискурсу; про можливості штучного інтелекту у цьому процесові. Аналіз дискурсу здійснюється переважно на базі доробку дослідників північноамериканських та західноєвропейських країн; певною мірою також науковців з інших країн. Наголошується на тому, що пошуки оптимальних концептів передбачають насамперед забезпечення здобувачів освіти необхідними знаннями для максимально комфортного функціонування на ринку праці й безконфліктної взаємодії у суспільних активностях. Метою статті є відтворення контенту науково-практичного дискурсу, який пов’язаний з пошуком оптимальних концептів щодо удосконалення передачі, засвоєння і накопичення знань й досить активно розгортається у зарубіжних країнах. Зазначено, що актуальним питаннями для українського освітнього простору мають стати формування позиції щодо концептів глобальної освіти (глобальної педагогіки), тобто можливість залучення у її контекст з накопиченим досвідом підготовки фахівців, а ще більше з тим, який може бути здобутим у процесі подолання проблем, що породжуватимуся викликами турбулентних траєкторій сучасного суспільного розвитку. З’ясовується значення ключових понять і термінів дискурсу та їхнє співвідношення. Подається стан дослідження проблеми та межі застосування певних ідей концептів, а також можливих їхніх вислідів на динаміку освітньо-навчального процесу. У статті здійснено проєкцію основних сентенцій актуальних концептів на можливий вплив щодо формування траєкторій динаміки освітнього простору України.
35
Чернова, Ірина. "СУЧАСНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 8 (10 грудня 2019): 111–13. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.08.026.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу основних прогалин у вивченні української мови студентами—іноземними громадянами. Акцентується увага на сучасних вимогах до компетенції майбутніх фахівців, простежується місце комунікативної компетенції у професійній сфері. Окреслено здобутки вітчизняної мовної підготовки та типові помилки, пов’язані з перенесенням моделей навчання одній мові на вивчення іншої. Наголошується на суттєвих розбіжностях української та російської мов, що унеможливлює звичайне запозичення методик. Розкрито важливість соціокультурної складової освітньо-виховного процесу. Запропоновано найбільш ефективні методи опанування українською мовою, зокрема побудови індивідуальної траєкторії навчання, що дозволить належним чином сформувати у студентів комунікативну компетентність. Доведено, що лише комплексний підхід може бути запорукою якісної підготовки та комфортної адаптації в іншокультурному просторі.
36
Obоd, I. I., та A. A. Strelnickiy. "ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК ЯКОСТІ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ В МЕРЕЖІ СИСТЕМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 47 (2018): 32–35. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.032.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано інтегральний показник якості захисту інформації в інформаційній системі яка створена на базі мережі систем спостереження повітряного простору, що дозволяє довести інформаційне забезпечення споживачів до рівня сучасних вимог шляхом інтеграції інформаційних ресурсів її підсистем. Показано, що інтегральним показником якості захисту інформації в зазначеній інформаційній системі може бути ймовірність інформаційного забезпечення яка є складовою ймовірностей виявлення повітряних об’єктів, виміру координат, поєднання інформації системи спостереження при формуванні формуляру повітряного об’єкту та імовірністю виявлення істинної траєкторії.
37
Strembovskyi, V. V., та A. Yu Dreus. "АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ МАШИННОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ТРАЄКТОРІЙ РУХУ КОСМІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ". Journal of Rocket-Space Technology 33, № 4 (2024): 108–17. http://dx.doi.org/10.15421/452415.
Full textAbstract:
Зважаючи на експоненціальний ріст кількості космічних об’єктів та зростаючу небезпеку космічного сміття на орбіті Землі, розвиток ефективних методів для управління та прогнозування руху є актуальною проблемою. Наразі у багатьох галузях, у т.ч. аерокосмічній науці, активно впроваджують новітні технології досліджень, що ґрунтуються на методах статистичного аналізу, штучного інтелекту та машинного навчання. В статті розглянуто сучасні підходи та досягнення в галузі використання методів машинного навчання для аналізу та прогнозування траєкторій космічних об'єктів, зокремапри входженні в атмосферу. Проаналізовано стратегії для швидкої генерації та модифікації оптимальних траєкторій польоту на малій тязі. Зроблено огляд застосуваннянейронних мереж, методіврегресії, глибинного навчання та ін. Досліджено їхню ефективністьу різних сценаріях, з урахуванням навколишнього середовища та потенційних небезпек. Розглянуто компоненти забезпечення космічних операцій для сталого використання космічного простору. Також наведено приклади використання методів адаптивного керування та стратегії планування траєкторій для мінімізації ризику зіткнення об'єктів у космосі та оптимізації місій з активного видалення сміття. Подано стратегії планування і керування маневрами гіперзвукових літальних апаратів на етапі входу в атмосферу. Проаналізовано результати експериментів та перевірено ефективність розроблених моделей на реальних даних, що дає можливість зробити висновки про їх потенційну корисність у практичних застосуваннях. Результати проведеного аналізу створюють наукове підґрунтя для вибору та впровадження технологій машинного навчання в практику проектування систем керування космічними об’єктами та планування місій.
38
Довбня, Софія, та Галина Шелепко. "МИСТЕЦТВО ЛАНДШАФТНОГО ДИЗАЙНУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКОРСЬКИХ УМІНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 2, № 17 (2022): 88–103. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.17.2022.259996.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сутність поняття мистецтво ландшафтного дизайну як гармонійного розвитку особистості, формування ціннісного ставлення до краси, загальної культури, що є основою моральності, а також творчого підходу до життя та розкрито його інструмент формування основ художньо-конструкторських умінь дітей старшого дошкільного віку, який розглядається як індивідуальна траєкторія, власна особлива проєктна художньо-конструкторська діяльність: створення естетичного, художнього, закінченого образу ̶ композиції і поліпшення функціональності простору, за допомогою засобів ландшафтного дизайну. Залучення старшого дошкільника до мистецтва ландшафтного дизайну збагачує особистий, індивідуальний досвід взаємодії зі світом, і допомагає йому навчитися проникати у внутрішній світ природнього довкілля. Занурення дитини старшого дошкільного віку у світ мистецтва ландшафтного дизайну передбачає: формування здатності емоційно-чуттєво сприймати об’єкти і явища довкілля; забезпечення умов для самовираження і власного ставлення до створюваного дизайну.
39
Мостова, Ольга. "АУТИЗМ, СИМБІОЗ, АУТИСТИЧНО-ПРИЛЯГАЮЧИЙ ПРОСТІР У ПСИХОДИНАМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ". Український психоаналітичний журнал 2, № 3 (2024): 31–42. https://doi.org/10.32782/upj/2024-2-3-4.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття розглядає роль нормальних ранніх стадій розвитку дитини як таких, що визначають траєкторію майбутнього розвитку протягом життя. Звернення до робіт Маргарет Малер, в яких описані ранні стадії нормального аутизму і симбіозу, допомагає зрозуміти, що наслідки процесів із цих стадій залишаються основою подальшого розвитку людини. Якщо первинний аутизм трансформується у селф, або самість, то досвід симбіотичних стосунків дозволяє побудувати комунікативне, соціальне Я, яке своєю чергою уможливлює ідентифікацію себе у зовнішній реальності. Водночас у практиці ми засвідчуємо значну кризу у взаємодії аутистичної самості із «соціальною поверхнею Я». Наприклад, це ми спостерігаємо в підвищенні частоти переходу первинного аутизму у дітей у вторинний аутизм, який стає важким розладом розвитку. Також ми спостерігаємо труднощі інтеграції селф у соціальне життя у дорослих, що супроводжується станами ізоляції, які по суті є аутистичними. Ці проблеми зробили особливо важливими роботи Френсіс Тастін, яка зробила величезну роботу з вивчення аутизму у дітей і дорослих. Інший наріжний камінь у роботах за темою – дослідження Томаса Огдена, який описав аутистично-прилягаючу позицію як шлях взаємодії між аутистичною і симбіотичною частками психіки. У поданій статті через чотири власні клінічні ілюстрації я прагнула також показати клінічне застосування цих напрацювань і концепцій у безпосередній психоаналітичній психотерапевтичній роботі.
40
Грицюк, Ірина, та Ольга Просіна. "Психологічні засади тьюторингу в роботі викладача ВНЗ". InterConf, № 46(205) (19 червня 2024): 110–16. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.06.2024.013.
Full textAbstract:
У статті окреслено основні теоретичні погляди на тьторство у вищих навчальних закладах. Визначено, що це важлива складова та вимога часу. В міжнародному освітньому середовищі тьторінг – це звичне явище. Активно впроваджується практика тьюторства і у школах. Та у ВНЗ впровадження даного досвіду роботи стикається з певними труднощами, в більшості випадків, яких пов'язано із фінансуванням даного виду діяльності викладача. Виокремлено основні покликання тьюторства у ВНЗ. Адже, університети націлені на особистісно-орієнтований підхід до кожного здобувача освіти, на формування індивідуальної траєкторії. В сучасних умовах, коли існує перенасичення інформаційного простору; коли часто, нівелюються знання та досвід; студенти втрачають мотивацію до навчання, інтерес до власного розвитку та вдосконалення. І маючи, викладача-наставника, який володіє психологічними знаннями та навичками, можна активізувати студента, актуалізувати його знання та спрямувати актуальні шляхи розвитку.
41
Кочелап, В. О., та С. М. Кухтарук. "Взаємодія ізотропної наночастинки з дрейфуючими електронами у квантовій ямі". Ukrainian Journal of Physics 57, № 3 (2012): 367. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.3.367.
Full textAbstract:
Розглянуто гібридні системи, що складаються з наночастинки та напівпровідникової гетероструктури з квантовою ямою. Наночастинка є такою, що поляризується у сторонньому електричному полі. Обґрунтовано та сформульовано модель гібридної системи. Отримано точні розв'язки рівнянь. Знайдені частоти коливань зарядів гібридної системи та їх додаткове загасання, що зумовлено взаємодією диполя з плазмонами. Природа додаткового загасання подібна до загасання Ландау. Проаналізовано поведінку в часі та просторі збурень концентрації двовимірних електронів. Досліджено поляризаційні коливання наночастинки. Знайдено, що при ненульових дрейфових швидкостях наведена поляризація характеризується складною динамікою. Зокрема, для двох із трьох гілок частотної дисперсії вектор поляризації обертається по еліптичних траєкторіях. У випадку, коли до квантової ями прикладене поле та тече струм, загасання змінюється на наростання коливань гібридної системи у часі, що відповідає електричній нестійкості гібридної системи. Нові явища в гібридних системах можуть бути застосовані для збудження випромінювання наночастинок струмом та для електричної генерації випромінювання в терагерцовій області спектра.
42
Kolesnyk, Yu M., M. O. Avramenko, S. A. Morhuntsova, O. A. Ryzhov та N. A. Ivankova. "КОНЦЕПЦІЯ КОРПОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗНАНЬ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Медична освіта, № 3 (13 травня 2019): 51–54. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10124.
Full textAbstract:
Мета роботи – запропонувати концепцію системи менеджменту корпоративних знань у медичному університеті, яка базується на ресурсах інформаційно-освітнього середовища університету.
 Основна частина. В умовах дигіталізації системи вищої освіти та впровадження системи електронних сервісів, які здійснюють менеджмент та моніторинг процесу навчання студентів, відбувається формування нової системи менеджменту корпоративних знань університету. Особливістю цієї системи є інтеграція інформаційних, практично-орієнтованих та керівних складових системи медичної освіти в інформаційно-освітньому просторі університету. Основною метою системи менеджменту корпоративних знань ЗДМУ є забезпечення самостійної роботи студентів, розкриття їх творчого потенціалу через формування індивідуальних траєкторій навчання, а також накопичення найкращого педагогічного досвіду викладачів, який реалізований в авторських онлайн-курсах, підвищення кваліфікації молодих викладачів у системі онлайн-курсів педагогічної майстерності.
 Висновок. Концепція системи менеджменту корпоративних знань є новою парадигмою організації навчальної діяльності медичного університету.
43
АФТАНАЗІВ, ІВАН, ЛІЛІЯ ШЕВЧУК, ЛЕСЯ СТРУТИНСЬКА, and ОРИСЯ СТРОГАН. "KINEMATIC DESIGN AS A MEANS OF SPECIFYING THE COORDINATES OF ENEMY UAVS." Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences 331, no. 1 (2024): 222–32. http://dx.doi.org/10.31891/2307-5732-2024-331-33.
Full textAbstract:
Метою роботи є підвищення обороноздатності військових підрозділів, населених пунктів України та об’єктів їх інфраструктури шляхом протистояння атакам ударних та диверсійно-розвідувальних безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Її основним результатом є створення методики визначення координат, швидкостей та траєкторій просторових переміщень рухомих об’єктів засобами кінематичного проектування та розробка принципових схем оптимального розміщення радіолокаційного пошукового устаткування для успішного виявлення ворожих БПЛА. Схема захисту базується на визначенні координат, швидкостей руху та траєкторій просторових переміщень ворожих літальних апаратів засобами кінематичного проектування. Встановлені координати ворожих БПЛА повідомляються на оснащенні дронами-ліквідаторами (камікадзе) та стрілецькою зброєю опорні командні пункти або на пункти управління зенітно-ракетними комплексами (ЗРК), які ліквідовують ці літальні апарати. Вдосконалення радіолокаційного пошуку рухомих об’єктів засобами кінематичного проектування ґрунтується на запровадженні додаткового пошукового радіолокаційного обладнання та математичного апарату уточнених розрахунків координат і параметрів просторових переміщень рухомих об’єктів. Дві спарені радіолокаційні пошукові системи, що оснащені сучасним швидко діючим обчислювальним обладнанням із належним програмним забезпеченням, спроможні «відсіяти» хибні зворотні електромагнітні сигнали. Це надає можливість чітко виокремити розшукуваний рухомий об’єкт і у подальшому відслідковувати його переміщення у просторі. Для розрахунків миттєвих координат та параметрів просторових переміщень рухомих об’єктів запропоновані відповідні математичні залежності, у тому числі для розрахунків віддалі рухомого об’єкту до радіолокаційних станцій, його координат у запровадженій ортогональній системі координат, швидкості та пришвидшення руху тощо. Усе це дозволить підвищити ефективність виявлення ворожих ударних та диверсійно-розвідувальних безпілотних літальних апаратів, включно із дронами іранського виробництва моделі Sahed-136.
44
ГУРЕВИЧ, Роман, Леонід КОНОШЕВСЬКИЙ, Олег КОНОШЕВСЬКИЙ, Надія ОПУШКО та Мар’яна ДРАЧУК. "ЦИФРОВІ ГРАМОТНІСТЬ, КОМПЕТЕНТНІСТЬ, ТЕХНОЛОГІЇ – ТОЧКИ ДОТИКУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 32, № 1 (2023): 64–86. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v32i1.1363.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлено необхідністю аналізу проблеми формування ключових компетенцій XXI століття у здобувачів освіти, а також загальними тенденціями, що склалися нині в освітній системі. Визначення єдиного інформаційного простору можна вважати феноменом діджиталізації технологічного процесу, основою якого є мережа “Інтернет”. Це зробило можливим навчатися і працювати на відстані. Особливе місце займає цифровізація системи освіти, котра має закласти основу (фундамент) діджиталізації суспільства. Нині цифрові технології виступають у ролі високотехнологічного засобу комунікації, інструменту розвитку українського цифрового освітнього простору, сприяють підтримці співробітництва та творчості, навчанню навичок, необхідних для життя в оцифрованому світі. Огляд вітчизняної та зарубіжної літератури, аналіз сучасного стану освітніх систем у світі переконують, що система освіти має нині стати на шлях цифровізації. Змінюється система освіти: зростає доступність цифрових освітніх ресурсів, розширюються можливості для людей різного віку, з’являються нові педагогічні інструменти, реальність, в якій взаємодіють всі елементи системи освіти, формується цифрова дидактика, що дозволяє реалізувати персональні освітні траєкторії в онлайн-середовищі. Для того, щоб у здобувачів освіти сформувалася цифрова грамотність, у статті пропонуються та описуються цифрові ресурси, котрі можна використовувати у різних професіях. Використані методи дослідження: теоретичні – аналіз методичної літератури та нормативних документів, прогнозування результатів; практичні – педагогічне спостереження, тестування, моделювання навчання онлайн, педагогічний експеримент – допомагають розкрити основні проблеми та знайти ефективні шляхи їх розв’язання в освітньому процесі.
45
ЛОГВИСЬ, Ольга. "ФЕНОМЕН ЛІДЕРСТВА У КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЇ ПРАЦІ ПЕДАГОГА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 68–75. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.10.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні психологічні теорії лідерства та розглянуто теоретичні аспекти проявів лідерських якостей з позиції психології праці педагога. Актуальність заявленої тематики феномену лідерства у педагогічній діяльності зумовлена новим поглядом на роль учителя в освітньому просторі, впровадженням реформ Нової української школи (НУШ). Внаслідок цього виникає потреба у новому підході до розуміння ролі вчителя та його особистості. Надзвичайно важливо на сучасному етапі розвитку освіти загалом забезпечити всесторонній розвиток особистості учня та сприяти цьому. Проблема ролі вчителя у сучасній школі та індивідуальній освітній траєкторії дитини є актуальною та, беззаперечно, важливою. Українська освіта нині характеризується високим рівнем інтеграційних процесів. Освітня реформа, що базується на засадах лідерства, передбачає успішність професійної діяльності педагога, котра безпосередньо залежить не тільки від його фахової підготовки, а й від лідерської активності й мотивації до самовдосконалення. Мета нашої наукової розвідки – з’ясування важливості присутності лідерського компонента підготовки сучасного вчителя як основи і рушійної сили його професійного та особистісного розвитку. Обґрунтовано, що ефективність професійної діяльності педагога вимагає сформованості у нього лідерських якостей, які забезпечуватимуть ефективну суб’єктуб’єктну педагогічну взаємодію. Практична значущість нашої роботи полягає у дослідженні та з’ясуванні ролі лідерського компонента у діяльності педагога.
46
Кондрацька, Г. Д. "ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 1 (26 березня 2025): 83–89. https://doi.org/10.26661/2786-5622-2025-1-11.
Full textAbstract:
Для покращення якості освіти переглянуто шляхи організації освітнього середовища у закладах вищої освіти. Виклики сьогодення показують, що саме інформаційне середовище лежить в основі підготовки сучасних фахівців. Для покращення якості освітнього процесу у закладах вищої освіти пропонується враховувати дидактичні вимоги до сучасного ІТ навчання. Інформаційне середовище – одна із умов організації освітнього процесу, мета якого – задоволення власних навчальних потреб студентів та досягнення відповідних навчальних цілей, має назву персонального навчального середовища. Такий підхід забезпечить кожному студенту можливість навчання за індивідуальною траєкторією. Ми брали до уваги особливості, мотиви та інші особисті якості студентів. Зміст навчальних дисциплін має збагачувати знання студентів; дотримання оптимального співвідношення теоретичної і практичної підготовки майбутніх фахівців, що інтенсифікує процес навчання, зменшує психічне і фізіологічне навантаження на студента.Розглянуто процес підготовки фахівців, який вимагає якісної організації надання інформації, враховуючи різні способи та підходи: створення платформ для навчання (Google Classroom, Zoom та інші) призначене для використання студентів і викладачів, для здійснення зворотнього зв’язку. Також ефективними засобами навчання є: електронна дошка; електронний навчальний курс; електронний навчальний посібник; електронний підручник (посібник). Для покращення якості освіти студентів було використано сучасні засоби і системи інформаційного обміну: інтерактивна дошка; інтерактивні комп’ютерні технології для навчання.Результатом підготовки фахівців у ЗВО є рівень сформованості таких компетентностей, як: здатність використовувати цифрові пристрої та їхнє базове програмне забезпечення; оцінювати достовірність та надійність інформаційних джерел, вплив інформації на свідомість та розвиток здобувачів освіти; використовувати електронні освітні ресурси педагогічного спрямування для професійного розвитку та обміну педагогічним досвідом, створювати й наповнювати власне порт фоліо; уникати ризику та небезпеки в інформаційному просторі; забезпечувати захист і збереження персональних даних; добирати електронні освітні ресурси та оцінювати їхню ефективність для досягнення навчальних цілей; модифікувати, редагувати, комбінувати наявні електронні освітні ресурси; упорядковувати ресурси й надавати до них доступ учасникам освітнього процесу;використовувати безпечне електронне освітнє середовище для організації та управління освітнім процесом, організації групової взаємодії Показано, що інформатизація освіти сприяє особистісно-орієнтованому навчанню студентів в університеті, допомагає формувати індивідуальну освітню траєкторію. Розширює можливості майбутнього фахівця у засвоєнні педагогічних методик та технологій. Тому для покращення якості вищої освіти створюються умови, що дають можливість перебудови пізнавальної та дослідницької діяльність студентів. Такий підхід також сприяє розвитку інтелектуальних можливостей та культурних цінностей майбутніх фахівців. Досягнутий рівень сформованих інформаційно- комунікаційних компетентностей розширить можливості швидкої адаптації та працевлаштування випускників закладів вищої освіти.
47
Сагін, Сергій Сергійович, та Сергій Вікторович Сагін. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА ПІД ЧАС РОЗХОДЖЕННЯ З СУДНАМИ,ЩО ВИКОНУЮТЬ ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНІ РОБОТИ". Vodnij transport, № 2(43) (27 березня 2025): 149–60. https://doi.org/10.33298/2226-8553.2025.2.43.13.
Full textAbstract:
Проведено аналіз особливостей організації безпечного маневрування морських суден у зонах виконання днопоглиблювальних робіт. Однією з ключових загроз у таких акваторіях визначено обмежену маневреність суден днопоглиблювального флоту, а також змінну просторову конфігурацію навігаційних перешкод, зумовлених розташуванням шлангів, якорів і обладнання. Встановлено, що традиційні підходи до прогнозування та ухилення від зіткнень не враховують змінність геометрії небезпечних зон, динаміку гідрометеоумов та відсутність прямої комунікації між суднами. Проведено критичний аналіз наукових публікацій, присвячених алгоритмам ухилення в умовах багатосуднових конфліктів, підходам до оптимального керування, формуванню адаптивних стратегій маневрування, а також математичному моделюванню допустимих траєкторій. Виявлено, що наявні рішення здебільшого орієнтовані на умови відкритого моря, що не відповідає потребам вузьких портових акваторій, де додаткову складність створюють днопоглиблювальні механізми, шланги та якірні лінії. З урахуванням цього, в роботі запропоновано концепцію адаптивної навігаційної зони (ANZ), у вигляді динамічної еліпсоїдної оболонки навколо днопоглиблювального судна, параметри якої формуються на основі геометричних характеристик обладнання, його орієнтації у просторі та з урахуванням просторово-часової динаміки. Побудовано формальну модель адаптивної навігаційної зони із урахуванням параметрів безпечної відстані та змінної конфігурації перешкод, а також алгоритм оцінки ризику входу інших суден у цю зону. Розроблений підхід інтегрується в цифрові навігаційні системи нового покоління та підтримує динамічне перепланування маневрів у реальному часі. Обґрунтовано доцільність використання цифрових двійників (Digital Twin) портових акваторій для візуалізації ситуації, прогнозування ризиків та підтримки рішень. Наведено приклад ефективної реалізації підходу в умовах порту Роттердам, де використовується комплекс інструментів: VTS-координація, AIS-інтеграція, AR-дисплеї, V2V-протоколи та ALRS. Продемонстровано, що комбінація математичного моделювання ANZ із цифровими технологіями дає змогу не лише підвищити точність оцінки навігаційної ситуації, але й забезпечити взаємне узгодження дій суден у критичних умовах. Усі елементи системи є сумісними зі стандартом S-100 і можуть застосовуватись як в умовах традиційного керування, також у сценаріях напівавтономного судноводіння. Висновки статті акцентують на високому потенціалі розробленого підходу для зниження навігаційних ризиків, підвищення безпеки портових операцій та відповідності міжнародним стандартам морської безпеки. У перспективі передбачено вдосконалення моделі адаптивної навігаційної зони(ANZ) за допомогою нейронних мереж і глибокого навчання для підвищення точності прогнозування траєкторій та адаптації до непередбачуваної поведінки суден і днопоглиблювального обладнання. Ключові слова: адаптивна навігаційна зона, безпека судноплавства, днопоглиблювальні судна, ландшафт морського дна, маневрування суден, морський транспорт, моделювання навігаційної зони, навігаційні перешкоди, оптимальне управління, прогнозування траєкторій, судноплавство, стиснені акваторії.
48
Немировська, О. В. "УПРАВЛІНСЬКИЙ ПІДХІД ДО РОЗГЛЯДУ SMART CITY ЯК СУСПІЛЬНОГО ПРОСТОРУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Трансформаційна економіка, № 4 (09) (6 лютого 2025): 12–17. https://doi.org/10.32782/2786-8141/2024-9-2.
Full textAbstract:
Еволюція міст у стійкі та інтелектуальні структури пройшла значний шлях завдяки інтеграції Штучного Інтелекту (далі – ШІ) та Інтернету Речей (далі – ІР). Це дослідження систематично аналізує 133 наукових статтей, опублікованих у період між 2014 та 2021 роками, переважно з джерел Scopus (90%) та WoS (70%). Зосереджуючись на ключових сферах інтелектуальних міст, таких як охорона здоров'я, освіта, довкілля, управління відходами, мобільність, сільське господарство, управління ризиками та безпека, аналіз досліджує застосування ШІ. Поширення ШІ для операційної автоматизації, прийняття рішень на основі даних та покращення довкілля зумовлює виникнення регуляторних викликів, які охоплюють питання, пов'язані з конфіденційністю, дискримінацією у наданні послуг та етичними аспектами. Підкреслено вплив впровадження ШІ, особливо в охороні здоров'я після глобальної кризи здоров'я 2019 року, акцентуючи ключову роль алгоритмів ШІ, таких як ANN, RNN/LSTM, CNN/R-CNN, DNN та SVM/LS-SVM, у формуванні траєкторій розвитку міст. Це дослідження надає уявлення про багатогранні наслідки впровадження ШІ в інтелектуальних містах, пропонуючи всебічний огляд переваг, викликів та трансформаційного потенціалу цих технологій у різних секторах міського середовища. Розвиток інтелектуальних міст, заснований на інтеграції ШІ й ІР, створює нові можливості для маркетингу територій та стратегічного розвитку регіонів. Використання передових технологій не лише підвищує комфорт та ефективність життя мешканців, але й робить регіони привабливішими для інвестицій та бізнесу, що сприяє зростанню економічного потенціалу. Впровадження інноваційних рішень для оптимізації міських сервісів допомагає створити імідж прогресивного регіону, здатного забезпечити сучасні умови для життя та ведення бізнесу. Стратегічний розвиток з акцентом на екологічність, безпеку та якість послуг формує конкурентну перевагу для регіонів, залучаючи нових резидентів та таланти. Таким чином, інтелектуальні міста стають важливим фактором у довгостроковій стратегії економічного зростання та сталого розвитку регіонів, підвищуючи їхню привабливість на глобальному рівні.
49
Толочко С.В. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТЬЮТОРА ЯК ПРЕДСТАВНИКА СУЧАСНИХ МОДЕЛЕЙ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФЕСІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 42–54. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.247.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано та виокремлено основні підходи до формулювання, визначення й розвитку науково-методичної компетентності за класифікаційними ознаками професіограм викладачів у післядипломній педагогічній освіті, зокрема тьюторів, концептуалізовано принципи, підходи і технології їхньої підготовки зі сформованою компетентністю синергізму становлення і розвитку. Визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження: «тьютор», «тьюторант», «тьюторство», «тьюторська діяльність». Сформульовано дефініцію поняття «професійна науково-методична компетентність тьютора», яка нами розглядається як інтегральна характеристика, що включає створення й реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії учня/студента, його академічний супровід для здійснення самоосвітньої діяльності, формування системи цінностей і способу життя (здорового, професійно переконаного, соціально-екологічно-відповідального громадянського); володіння якостями та здібностями: упевненістю, мотивацією, позитивним ставленням, креативністю, ентузіазмом і завзятістю; є сукупністю розвинених компетентностей (педагогічної, психологічної, методологічної, методичної, дистанційного, е-, онлайн-навчання, технічної, організаційної, фахової, ведення онлайн-комунікації, індивідуально-особистісної); професійну сформованість спільної діяльності з тьюторантом, оптимально дібраний та укладений науково- і навчально-методичний матеріал; відповідність результативності, неупередженості й дієвості оцінювання компетентності, стимулювання й мотивації самостійної освітньої діяльності.
 Розроблено професіограму тьютора в післядипломній педагогічній освіті з характеристикою особливостей професійної підготовки, концептуалізацією системних якостей, знань, умінь, здатностей, сформованості, готовності, відповідальності і відповідності. Актуалізовано науково-методичні інструменти для визначення принципів, підходів, видів тьюторингу в освіті, технік та провідних ролей. Проаналізовано й виокремлено види компетентностей, очікувані результати та можливості реалізації тьюторингу в освіті.
50
Омельяненко, Віталій. "АНАЛІЗ АРХЕТИПНОГО ВИМІРУ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕВОЛЮЦІЙНИХ ТРАЄКТОРІЙ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМНИХ ІННОВАЦІЙ". Public management 21, № 1 (2020): 220–33. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-220-233.
Full textAbstract:
Історія сучасної України є періодом значних трансформа- цій усіх сфер суспільного життя. Тренди геополітики вимагають глибокої змістовної трансформації всіх сфер держави. А вона, в свою чергу, вимагає розробки відповідних стратегій з метою забезпечення конкурентоспромож- ності України та забезпечення суб’єктності. Це можливо реалізувати через підвищення якості управління державними ресурсами на основі системних рішень через інституційний підхід. Однак у практиці публічного управління України зазначені аспекти міждисциплінарного підходу до розуміння бази інституційних трансформацій практично не мають практичного втілення в рамках реформ, що призводить до втрати як їх інноваційного потенціалу, так і наявного соціального капіталу (психосоціальний потенціал за Е. Афоні- ним). Отже, маловивченими залишаються питання методології розробки ці- леспрямованих змін інституціональної структури як детермінанти систем- ної цілісності, вирішення проблеми оцінки взаємного впливу змін окремих інститутів та аналізу динаміки всієї інституціональної структури. Проана- лізовано архетипні фактори функціонування макросистем, на які необхідно звернути особливу увагу для пошуку найбільш ефективних зусиль (ресур- сів) в межах застосування концепції інституційно-еволюційних траєкторій впровадження системних інновацій. Розглянуто архетипну методологію до визначення основ формування інституційно-еволюційних траєкторій впро- вадження системних інновацій. Доведено, що фактори успішності реформ як системних інновацій пов’язані не тільки зі змінами структур та функцій інституціонального механізму держави, а насамперед з соціальними чинни- ками. Визначено, що фактором успішності системних інновацій є створення унікального середовища, що ґрунтується на поєднанні технологічно-іннова- ційного базису, економіки та соціально-культурної системи. Обґрунтовано, що для втілення ідей та потенціалу системних реформ в реальні інновації, тобто реалізації в соціально-економічному просторі країни, потрібен спектр об’єктивних і суб’єктивних причин, зокрема культурна “підтримка” іннова- цій відіграє досить важливу роль.