To see the other types of publications on this topic, follow the link: Українська освіта.
Journal articles on the topic 'Українська освіта'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Українська освіта.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сахновський, Олександр. "Навчання «за профілем»: українська шкільна освіта в пошуку нової моделі." Освітній вимір 39 (November 21, 2013): 243–48. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3064.
Full textAbstract:
Сахновський О. Є. Навчання «за профілем»: українська шкільна освіта в пошуку нової моделі.
Автор висвітлює актуальні питання впровадження профільного навчання в сучасній українській школі. Розкриваються пріоритетні напрямки його організації в умовах трансформації традиційного освітнього середовища. Відзначено, що профілізація є структурною перебудовою, яка стосується сукупності важливих складників шкільного життя і, стимулюючи певні позитивні процеси в освіті, посідає своє місце в її різнорівневій системі.
2
Чух Г. П. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ У ЗМІСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ: УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ КОРЕЛЯЦІЇ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 148–53. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.317.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти у змісті післядипломної освіти вчителів-філологів. Закцентовано на українсько-польських культурно-історичних зв’язках під час вивчення мовно-літературних навчальних дисциплін. Відзначено, що освіта є відчутним фактором впливу на колективну свідомість нації, тому під час підвищення кваліфікації вчителів-філологів важливо включити означену тематику в зміст різних видів цієї діяльності. Доведено, що формування культури міждержавного добросусідства, міжетнічної толерантності доцільно розглядати в межах більш широкої проблеми, а саме: запровадження наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» у закладах загальної середньої освіти під час викладання української мови, української та зарубіжної літератури. Відзначено важливість формування громадянської компетентності здобувачів освіти, що передбачає як набуття національного самоусвідомлення, виховання патріотизму, так і поваги та толерантності до етносів, що населяють Україну, та народів інших країн загалом і сусідніх європейських держав зокрема. Такий підхід сприятиме виробленню навичок установлення доброзичливих стосунків із носіями різних мов, представниками різних культур, релігій.Відстежено відображення українсько-польських культурно-історичних зв’язків у змісті деяких підручників «Українська література» для закладів загальної середньої освіти. Розгляд проблеми формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти загалом і відстеження українсько-польських культурно-історичних зв’язків зокрема під час різних форм підвищення кваліфікації вчителів-філологів сприятиме вдосконаленню процесу соціалізації здобувачів освіти, сприйняття ними української культури як складника загальноєвропейської і світової спадщини. Це сприятиме розвиткові в молодого покоління прагнення будувати спільне європейське майбутнє на засадах добросусідства.
3
Кононенко, П. "Українська освіта: проблема реформи." Освіта і управління 13, ч. 1 (2010): 7–29.
Find full text
4
Кононенко, П. "Українська освіта: проблема реформи." Освіта і управління 13, ч. 1 (2010): 7–29.
Find full text
5
Вишневський, О. "Українська педагогіка й українська освіта перед політичними викликами." Педагогічна думка, no. 4 (2011): 21–28.
Find full text
6
Вишневський, О. "Українська педагогіка й українська освіта перед політичними викликами." Педагогічна думка, no. 4 (2011): 21–28.
Find full text
7
Вергун, Лариса. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НОВОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-8.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання тенденцій перекладу нової термінології цифрової освіти з англійської українською. Актуальність дослідження зумовлена активним використанням цієї термінології під час пандемії COVID-19, а отже, постає нагальне питання стандартизовації й уніфікованої термінології цифрової освіти. Мета дослідження – аналіз особливостей перекладу англійських термінів-неологізмів, об’єднаних семою «цифрова освіта» українською мовою. Джерелами фактичного матеріалу для цього дослідження слугували освітні веб-сайти, документи Європейської комісії з цифрової освіти, наукові та методичні статті, а також «Інновації в словниковому запасі англійської мови на початку XXI століття: Англо-український словник», укладений Ю. Зацним та А. Янковим. Результати цього дослідження грунтуються на аналізі способів перекладу 80 лексем. Перекладознавчий аналіз термінології цифрової освіти вказує на тенденцію до перекладу такої лексики з англійської українською за допомогою використання транскодування й калькування. Близько 49 % аналізованих термінів перекладено за допомогою транскодування, калькування використовується для утворення 39 % українських еквівалентів, описовий переклад застосовується для відтворення 10 % термінів, застосування аналогів становить близько 2 % українських еквівалентів. Ще одна тенденція, виявлена в результаті дослідження, полягає у перенесенні скорочених форм англійських термінів цифрової освіти в українські тексти без жодних графічних змін. Окрім того, у результаті перекладознавчого аналізу виявлено проблему уніфікації та стандартизації перекладних еквівалентів, оскільки не всі англійські термін цифрової освіти мають уніфіковані українські відповідники. Спостерігаємо тенденцію до використання кількох українських відповідників одному англійському терміну. Це дослідження може бути використане для опису теоретичних засад сучасних тенденцій перекладу нової термінології цифрової освіти з англійської мови українською. На нашу думку, розв’язання проблеми характеру адекватності українських перекладних відповідників англійської термінології цифрової освіти може сприяти розвиткові перекладної лексикографії.
8
Bocharina, Natalia. "Гуманізм як базова демократична цінність об’єднаної Європи." HUMANITARIUM 40, no. 1 (May 8, 2018): 7–15. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2018-1-40-7-15.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність поняття «цінності» як психологічного феномену, наведено його типологію. Особливу увагу звернуто на гуманізм як базову демократичну цінність об’єднаної Європи. Зазначено, що європейські цінності є стандартами певних процедур у різних сферах життя суспільства та державних інститутах, а найголовнішими цінностями для сучасного європейського суспільства є людська гідність, відповідальність та солідарність. Продемонстровано, що у зарубіжній психології проблема гуманізму як базової демократичної цінності посідає значне місце. Цінність людини є найвищою метою, якій повинна бути підкорена вся соціально-значуща діяльність людей, вирішальна роль належить вихованню та освіті у формуванні людини, що покладається на педагогів та психологів. Сформульовано висновок, що у сучасному європейському суспільстві освіті надається головна роль у вихованні базових європейських цінностей. Рада Європи розробляє потужні освітні проекти для вироблення єдиних стандартів європейської освіти, яка була б спрямована на формування демократичної громадянськості, гуманізації та толерантності. Українська освіта є невід’ємною частиною загальноєвропейського гуманітарного простору. Адже так можна забезпечити її повноцінне функціонування, збагачення ідеями, перебування на вищих щаблях сучасної науки та освіти.
9
Мокрий, Володимир. "Українська освіта в Ягеллонському університеті." Українознавство, no. 2 (2008): 348–50.
Find full text
10
Мокрий, Володимир. "Українська освіта в Ягеллонському університеті." Українознавство, no. 2 (2008): 348–50.
Find full text
11
ВИГОВСЬКА, Ольга. "Українська освіта та суспільство: пролегомени до нової педагогіки Людини." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 4 (December 24, 2019): 21–44. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.4.02.
Full textAbstract:
"Людина", як смисл і центр тяжіння української науки, освіти, суспільства, все ще залишається terra incognita для реформаторів української освіти. "Демократичне суспільство лише тоді досягне успіху, коли загальна освіта сформує у громадян філософський світогляд". На основі "образного" аудиту гарячих точок суспільства доведена необхідність та можливість змін фундаменту освітньої політики. Акцентована увага читача на КОДІ нації. Загалом прокреслено масштаб проблеми, інструменти й засоби її вирішення. Цією статтею автор означає лише напрями й тематику міркувань, які можуть стати пролегоменами1 для нової педагогіки Людини.
12
Іншаков, Артур. "Якість освіти як сучасна парадигма підготовки майбутніх фахівців за спеціальністю «Дошкільна освіта»." Освітній вимір 43 (December 11, 2014): 182–85. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v43i0.2748.
Full textAbstract:
Іншаков А. Є. Якість освіти як сучасна парадигма підготовки майбутніх фахівців за спеціальністю «Дошкільна освіта».
Статтю присвячено питанням підвищення успішності та якості освіти у професійній підготовці вихователів дошкільних навчальних закладів у курсі «Сучасна українська мова з практикумом». Запропонована система роботи та форми контролю сприятимуть формуванню необхідних для вихователя мовленнєвих умінь і навичок.
13
Chernov, Borys. "РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 – КВІТЕНЬ 1918 РР.)." Scientific notes on Ukrainian history, no. 46 (July 10, 2019): 63–75. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-63-75.
Full textAbstract:
Питання розвитку освіти в період Української націонал-демократичної революції (1917–1918 рр.) не знайшло достатнього висвітлення у працях вітчизняних дослідників. З початком Української національно-демократичної революції 7 березня 1917 р. була створена Українська Центральна Рада (УЦР), а 6-8 квітня відбувся Український національний конгрес, який переобрав УЦР як національний орган і затвердив створення «Товариства шкільної освіти на чолі з професором І. Стешенком, яка виробила принципово нові зміст, методи і форми організації навчання, українізувала освітні заклади і розпочала перепідготовку і підготовку нових кадрів. 18 березня 1917 р. УЦР відкрила у Києві першу українську гімназію, у всіх школах Київської округи увела навчання українською мовою, у вищих школах засновано кафедри української мови, літератури та історії. У квітні провела Всеукраїнський педагогічний з’їзд, який прийняв рішення; «школи повинні українізуватися поступово, згідно вимогам педагогічного такту». З’їзд створив Головну українську шкільну раду і Всеукраїнську вчительську спілку. Чітко розроблений план єдиної трудової школи в Україні з опорою на досвід Європи та Америки був затверджений другим Всеукраїнським педагогічний з’їздом. До початку вересня 1917 р. Генеральний Секретаріат відкрив 42 середні школи, 8 з яких – єврейські, 33 гімназії, 2 реальних училища, 321 вищу початкову школу. В маленьких містах, селах і селищах, навіть на хуторах, відкривалися українські школи. Відкриті Київський і Кам’янець-Подільський державні університети. 7 листопада 1917 р. УЦР проголосила III Універсал, яким було проголошено самостійну Українську Народну Республіку. А далі події почали розвиватися надто швидко. 6 грудня Росія оголосила війну УНР. Не дивлячись на зрозумілий крах молодої республіки наприкінці грудня 1917 р., УЦР 11 січня 1918 р. зважується на відчайдушний крок – видає IV Універсал, яким проголошує повну державну незалежність УНР. А 22 січня Міністерство народної освіти приймає постанову про всенародне навчання. 23 квітня 1918 р. УНР підписала господарчий договір з Німеччиною і Австро-Угорщиною, а з ним підписала, як зазначає В. Верстюк, одночасно й собі вирок – 29 квітня стало останнім днем діяльності УЦР
14
Пітякова, Т. "Культуроформуючий потенціал традиції та українська освіта." Українознавство, no. 2 (2007): 169–73.
Find full text
15
Пітякова, Т. "Культуроформуючий потенціал традиції та українська освіта." Українознавство, no. 2 (2007): 169–73.
Find full text
16
Ракітянська, Людмила. "Нормативне забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в контексті завдань Нової української школи." Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (December 27, 2019): 51–56. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.08.
Full textAbstract:
Розкрито необхідність узгодженості змісту нормативних документів загальноосвітніх навчальних закладів та закладів вищої освіти, що готують фахівців спеціальності 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) в контексті концептуальних завдань Нової української школи. Встановлено неузгодженість між концептуальними завданнями сучасної української школи і змістом освітньо-професійних навчальних програм. Розглядається «емоційний інтелект» як ключове поняття в інноваційному виді навчання. Формування емоційного інтелекту учнів у значенні наскрізного уміння визначено одним із завдань Концепції «Нова українська школа»; це спрямовує професійну підготовку майбутнього вчителя, його готовність до реалізації провідних положень державної освітньої політики в практику загальноосвітньої школи. На основі аналізу Державного стандарту початкової освіти, типової освітньої програми виокремлено зміст емоційного інтелекту як спільної навички для всіх компетентностей, якими мають оволодіти учні. Протиріччя між необхідністю впровадження реформаторських змін в освітній процес сучасної української школи і відсутністю відповідного нормативного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до такої діяльності зумовлює нагальну потребу у коригуванні змісту чинних освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів зазначеного фаху.
17
Khomeriki, O. A. "Українська вища освіта в умовах глобалізації: крок назад перед стрибком уперед, або шлях по замкненому колу?" Grani 18, no. 4 (March 23, 2015): 36–40. http://dx.doi.org/10.15421/1715076.
Full textAbstract:
В статті розглядаються особливості становлення української системи освіти в умовах глобалізації та євроінтеграції. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Саме в цьому контексті в статті аналізуються основні чинники формування ринку освітніх послуг в Україні, який повинен сприяти досягненню збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Розглядаються соціальні, економічні, психологічні особливості інтеграції української системи освіти до європейського освітнього простору, досліджуються напрями підвищення конкурентоздатності українських вузів, зокрема зазначається, що основним показником конкурентоздатності певного ВНЗ може слугувати зацікавленість потенційних роботодавців у випускниках саме цієї установи. Автор приходить до висновку, що формування ринку освітніх послуг в Україні можливе шляхом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Важливим у цьому процесі є розуміння того, що ринок освітніх послуг – це комплексне утворення, яке не обмежується лише діяльністю ВНЗ.
18
БРАТЧИКОВА Т. І., МАРОВА С. Ф. ,. АДАМОВ Д. В. ,. "УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ СЕРЕДНЬОЇ, ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 84, no. 3 (January 14, 2020): 5–17. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.84-3-01.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані сучасний стан, тенденції та проблеми розвитку освіти в Україні та м. Маріуполь. Предметом дослідження є процеси управління закладами середньої, дошкільної та позашкільної освітив умовах децентралізації. Метою дослідження є аналіз сучасного стану середньої, дошкільної та позашкільної освіти м. Маріуполь. У дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні методи аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, статистичні та аналітичні. Зокрема в статті наведено модель інтегральної стратегії формування конкурентних переваг в межах Концепції «Нова українська школа», наведено суми невикористання коштів по освітній субвенції у 2018 р., виявлено динаміку виплат з міського бюджету по статті «Освіта» по м. Маріуполь за 2016-2018 рр. (виконання бюджету), шляхи та заходи з модернізації вітчизняної освіти на етапі дігіталізації економіки, наведено схему ідентифікації моделі вдосконалення освітньої політики м. Маріуполь.
19
Красновська І.П. "ГУМАНІТАРНІ ДИСЦИПЛІНИ ЯК ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО МОРСЬКОГО ФАХІВЦЯ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТТЯ)." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (November 25, 2021): 254–59. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.330.
Full textAbstract:
У статті розглянуто фахову компетентність майбутніх морських фахівців та висвітлено вплив гуманітарних дисциплін на її формування.Наведено приклади основних нормативно-правових актів, що мали вплив на зміст освіти, а саме закон України «Про вищу освіту», «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Концепції національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ ст., Морська доктрина України на період до 2035 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1108 від 18.12.2018).Проаналізовано навчальний план зі спеціальності 14.03 Експлуатація суднових енергетичних установок (спеціалізація 14.03.01 Для морського флоту) з метою порівняння кількості годин, відведених на вивчення дисциплін соціально-гуманітарного та природничого циклів з дисциплінами спеціального циклу, яких у незалежній Україні стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти.Зазначено перелік гуманітарних дисциплін, яких на початку 90-х стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти в незалежній Україні. Так, відповідно до Інструктивного листа міністерства освіти України № 1/9-64 від 19.05.1993 р. «Про викладання соціально-гуманітарних дисциплін» у навчальних планах з’явилися такі гуманітарні дисципліни як: «Всесвітня історія», «Історія України», «Ділова українська мова», «Світова література», «Біологія», «Географія», «Філософія з релігієзнавством», «Правознавство», «Основи економічної теорії», «Допризовна підготовка юнаків», «Основи соціальної екології», «Політологія», «Соціологія», «Українська та зарубіжна культура».Визначено провідні складові фахової компетентності здобувачів освіти, які ґрунтуються на реалізації організаційних, когнітивних, світоглядних, технологічних і комунікативних операційних процесів.У ході дослідження з’ясовано, що гуманітарні дисципліни відіграють важливу роль у підготовці та формуванні фахової компетентності майбутніх фахівців морської галузі, оволодіння якою в майбутньому послужить підґрунтям для професійної та особистісної самореалізації.
20
ЛОГВИСЬ, Ольга. "ФЕНОМЕН ЛІДЕРСТВА У КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЇ ПРАЦІ ПЕДАГОГА." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 3 (52) (February 21, 2022): 68–75. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.10.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні психологічні теорії лідерства та розглянуто теоретичні аспекти проявів лідерських якостей з позиції психології праці педагога. Актуальність заявленої тематики феномену лідерства у педагогічній діяльності зумовлена новим поглядом на роль учителя в освітньому просторі, впровадженням реформ Нової української школи (НУШ). Внаслідок цього виникає потреба у новому підході до розуміння ролі вчителя та його особистості. Надзвичайно важливо на сучасному етапі розвитку освіти загалом забезпечити всесторонній розвиток особистості учня та сприяти цьому. Проблема ролі вчителя у сучасній школі та індивідуальній освітній траєкторії дитини є актуальною та, беззаперечно, важливою. Українська освіта нині характеризується високим рівнем інтеграційних процесів. Освітня реформа, що базується на засадах лідерства, передбачає успішність професійної діяльності педагога, котра безпосередньо залежить не тільки від його фахової підготовки, а й від лідерської активності й мотивації до самовдосконалення. Мета нашої наукової розвідки – з’ясування важливості присутності лідерського компонента підготовки сучасного вчителя як основи і рушійної сили його професійного та особистісного розвитку. Обґрунтовано, що ефективність професійної діяльності педагога вимагає сформованості у нього лідерських якостей, які забезпечуватимуть ефективну суб’єктуб’єктну педагогічну взаємодію. Практична значущість нашої роботи полягає у дослідженні та з’ясуванні ролі лідерського компонента у діяльності педагога.
21
Біличенко, Ольга. "ОСВІД ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З МЕДІАКОМУНІКАЦІЙ НА ФІЛОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ ДОНБАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 1, no. 14 (July 6, 2021): 18–28. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236445.
Full textAbstract:
У статті висвітлено специфіку підготовки фахівців з медіакомунікацій в рамках спеціальності 014 Середня освіта. Українська мова та література. Автор наголошує на актуальності започаткування спеціалізації і визначає необхідні компетентності, що мають бути сформовані під час навчання та подає характеристику медійних умінь, притаманних майбутньому філологу. У статті розкриваються особливості підготовки фахівців з медіакомунікацій освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» на основі освітньо-професійної програми Середня освіта (Українська мова і література). У межах статті детально зупиняємось на практично-діяльнісному компоненті, який охоплює групи медіаосвітніх умінь, що визначаємо як сукупність інтелектуальних і практичних дій, які забезпечують здатність особистості усвідомлено здійснювати пошук, відбір, переробку, аналіз, створення медіатексту різних стилів і жанрів, проєктування й підготовку результатів медіаосвітньої діяльності.
22
Задорожний, М. П. "Українська діаспора Європи: історія формування, культура, наука, освіта." Географія та економіка в рідній школі, no. 6 (172) (2016): 36–47.
Find full text
23
Задорожний, М. П. "Українська діаспора Європи: історія, формування, культура, наука, освіта." Географія та економіка в рідній школі, no. 5 (171) (2016): 44–47.
Find full text
24
Задорожний, М. П. "Українська діаспора Європи: історія, формування, культура, наука, освіта." Географія та економіка в рідній школі, no. 5 (171) (2016): 44–47.
Find full text
25
Задорожний, М. П. "Українська діаспора Європи: історія формування, культура, наука, освіта." Географія та економіка в рідній школі, no. 6 (172) (2016): 36–47.
Find full text
26
Семигіна, Тетяна, and Олена Карагодіна. "ГЛОБАЛЬНІ МОДАЛЬНОСТІ ДЛЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ЧИ СКОРИСТАЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКА ОСВІТА МОМЕНТОМ, ЩОБ ЗМІНИТИСЯ?" Social Work and Education 8, no. 2 (July 6, 2021): 275–89. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.21.2.11.
Full textAbstract:
Стаття окреслює поточні глобальні пріоритети та стандарти соціальної роботи, які формуються, затверджуються та надалі просуваються Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) та Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи (МАШСР). Це дослідження було проведено з урахуванням поняття "людина в оточенні" та контексту соціальної роботи, а також системи прав людини.
Аналіз демонструє, що всі останні глобальні стандарти, ухвалені МФСП та МАШСР, базуються на таких принципах, як колективізм, усунення структурних причин соціальних проблем, а також нарощування наукових та академічних сил соціальної роботи як професії. Незважаючи на неоліберальний поворот у транснаціональному соціально-економічному контексті (що проявляється в маркетизації, споживацтві та явищі менеджеріалізму) та гострі професійні дебати щодо значення місцевих знань (знання та практики корінних народів), ключові глобальні пріоритети соціальної роботи як професії включають такі ідеалістичні очікування, як: професійне сприяння соціальній та економічній справедливості, запобігання умовам, що обмежують права людини, викорінення бідності та покращання якості життя всіх людей.
Українська освіта та практика соціальної роботи, як правило, надмірно акцентують увагу на послугах соціальної реабілітації та соціального обслуговування. «Корінні знання» в Україні підтримують патерналістську професійну культуру соціальної роботи і очікування клієнтів, що соціальні мають вирішити всі їхні проблеми, що суперечить сучасним глобальним принципам соціальної роботи. У статті запропоновано, яким чином можна застосувати ці стандарти в українській освіті із соціальної роботи. Йдеться, насамперед, про підтримку соціальних працівників у тому, щоб вони сприймали своїх клієнтів не з точки зору потреб, а з позиції прав людини та соціальної солідарності.
27
Рашидов, С. Ф., and С. С. Рашидова. "УНІВЕРСИТЕТСЬКА ІСЛАМСЬКА ОСВІТА В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 184–94. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-184-194.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан університетської ісламської освіти в Україні. Такі суспільні процеси, як демократія і глобалізація, позначаються і на ісламській освіті в Україні. Одним із наслідків цих процесів є все більший радіус дії українських мусульман в університетській ісламській освіті та започаткування нових ісламських університетських освітніх інституцій. Підкреслено, що університетська ісламська освіта в Україні сфокусована виключно на ісламській конфесійній традиції, метою якої є релігійна індоктринація за допомогою передачі учням знань про Коран, сунни, шаріат і навичок ісламської релігійної практики.
В ході дослідження авторами були проаналізовані ЗМІ, отримані відомості з Державної служби етнополітики та свободи совісті Міністерства культури України та Міністерства освіти і науки України, вивчені ісламські онлайн-університети, взято інтерв'ю у муфтіїв, імамів, керівників релігійних організацій, педагогів ісламських освітніх інституцій, релігієзнавців і пересічних мусульман.
Ісламська освіта – навчання і виховання, що здійснюються на основі Корану і сунни (сунна – сукупність переказів про слова і вчинки пророка Мухаммада), в інтересах індивіда, мусульманської громади, а іноді і держави. Університетська ісламська освіта є частиною системи ісламської освіти в Україні. Українські мусульмани мають можливість отримати ісламську освіту при муфтіяті та онлайн-університетах.
Проведений аналіз сучасного стану університетської ісламської освіти в Україні свідчить про неможливість інституційної централізації та уніфікації університетської ісламської освіти мусульманськими організаціями України. Це пов’язано з різною інтерпретацію ісламу ісламськими духовними центрами.
Ключові слова: іслам, ісламська ідентичність, ісламський університет, ісламська освіта, університетська ісламська освіта в Україні.
28
Антонюк, Галина. "Роль трансферних процесів у становленні української освітньої моделі в період раннього модерну." Педагогіка і психологія професійної освіти, no. 1 (August 8, 2019): 188–98. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.19.
Full textAbstract:
Українська школа, початок якої сягає ранніх періодів історії (ХІ–ХІІ ст.), у всі часи свого становлення була відкритою до надбань інших культур. Активне засвоєння елементів іншої культури в українській освіті відбувалося в період XVI–XVIІІ ст., коли більшість етнічних українських земель опинились у чужому державному утворенні – Речі Посполитій. Підпадання під силове поле іноземної культури зумовило зрушення в тогочасній суспільній свідомості, що, в першу чергу, відобразилось у культурно-освітніх рухах. На прикладі навчальних закладів, які діяли на території України в період раннього модерну (Острозький культурно-освітній центр, братські школи, Києво-Могилянська академія), у статті проаналізовано трансфер західноєвропейських освітніх форм у вітчизняний освітній простір. Становлення власної школи відбувалося у непростих умовах конфронтації двох культурно-освітніх традицій: греко-слов’янської (візантійської) із західноєвропейською з посиленням останньої внаслідок потрапляння етнічних українських територій до складу Речі Посполитої. Трансфер західноєвропейських освітніх зразків уможливив розвиток української школи через синтез східних і західних культурно-освітніх традицій, які найвиразніше прослідковувалися в діяльності Києво-Могилянської академії. Успішний досвід Києво-Могилянської академії був використаний українською освітою та педагогікою у наступну часову епоху.
29
КУШНІРЮК, СЕРГІЙ, ЛЮДМИЛА КРАВЧЕНКО, and ЛЮДМИЛА КОНОВАЛЬСЬКА. "СЕНСОВИЗНАЧАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 115–24. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-115-124.
Full textAbstract:
Зміна соціальних цінностей і пріоритетів, що відбувається в суспільстві, докорінне та системне реформування загальної середньої освіти, побудова Нової української школи актуалізують необхідність здійснення трансформації моделей поведінки й соціального мислення у сфері освіти, переносу акцентів з авторитарних педагогічних методик на ціннісні методологічні платформи педагогіки партнерства. Педагогічна освіта в Україні повинна стати креативною, гуманістичною, людино- і культуро творчою. Нині гуманітарна складова недостатньо повно представлена в науковій освітянській літературі, чітко не сформульовані сенсовизначальні принципи, на яких повинна будуватись науково-методична і соціальна база педагогічної освіти в сфері фізичної культури й здоров’я людини. Метою роботи є дослідження й визначення основних сенсовизначальних принципів фізичної культури в Новій українській школі та окреслення можливих шляхів реалізації даних принципів в умовах трансформації системи освіти всіх рівнів. У статті показано, що результатом освіти в галузі фізичної культури та здоров’я людини має бути формування в учнів стійкої мотивації, здатності і бажання дотримуватися здорового способу життя, ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння їх фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку на засадах педагогіки партнерства. Визначені ціннісні методологічні платформи педагогіки партнерства спираються на спілкування, взаємодію та співпрацю між учителем, учнем і батьками з метою побудови життєвої здоров’язбережувальної та освітньої траєкторії дитини. Зміст освіти в галузі фізичної культури і здоров’я людини базується на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві, відображає соціальний досвід матеріальних і духовних цінностей, створених людиною в процесі суспільно-історичної практики. З’ясовано, що формування єдиного європейського освітнього простору висуває певні вимоги не тільки до науково-освітнього потенціалу, але й до педагогічної майстерності, особистих й соціально-поведінкових якостей, іміджу педагогічних кадрів. У роботі досліджені сенсовизначальні принципи фізичної культури в Новій українській школі й робиться висновок, що фізична культура має стати основою для втілення нового способу життя, подальшого розвитку української нації. Підкреслюється велике значення для покращення освіти в галузі фізичної культури і здоров’я людини міжуніверситетських, регіональних і міжнародних контактів як викладачів, так і студентів, регулярний обмін досвідом на семінарах, конференціях і симпозіумах, мобільність студентів, аспірантів, викладачів, виконання ними спільних проектів, науково-дослідних програм. Ключові слова: Нова українська школа, сенсовизначальні принципи фізичної культури, педагогіка партнерства, імідж педагога, якість професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури й здоров’я людини.
30
Tkachenko, Lidiia. "Українська академічна риторична школа." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 51–57. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.51-57.
Full textAbstract:
У статті йдеться про становлення та розвиток в Україні академічної риторичної школи, що трансформувала кращі надбання викладання гуманітарних дисциплін з братських шкіл та колегіумів. Перші українські університети напрацювали автентичну парадигму передачі знань, яка вирізнялася не лише ґрунтовними знаннями викладачів-лекторів, а й спиралася на традиційні для нашої освітньої системи принципи: народність, доступність, природовідповідність тощо. У статті доведено, що академічні ритори використовували власний досвід побудови навчальних курсів, прагнули до запровадження діалогічних методів навчання, активно аналізували зарубіжний досвід, але передавали знання з опорою на ментальність українського студентства. Зазначено, що значний внесок в розвиток риторики як навчального предмета внесла університетська освіта. Вивчення історії становлення академічного красномовства доводить, що українські викладачі-ритори створили непересічну систему взаємодії викладач – студент, що передбачає паритетні конструктивні взаємини у навчальному процесі.
31
Білавич, Г. В., Л. М. Височан, Б. П. Савчук, and Г. І. Кліщ. "ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ В ДЕРЖАВАХ ЗАКОРДОННЯ КРІЗЬ ВИМІР НАУКОВОГО ДИСКУРСУ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАРАТИВІСТІВ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)." Медична освіта, no. 3 (December 16, 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.3.12587.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан дослідженості питання щодо розвитку іншомовної освіти в державах закордоння крізь вимір наукового дискурсу українських компаративістів (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Зазначено, що українські компаративісти, досліджуючи іншомовну освіту в державах закордоння (зазвичай у вимірі аналізу освітніх систем тих чи інших країн), роблять акцент на творчому використанні європейського та світового досвіду, зокрема на актуалізації вивчення іноземних мов у закладах середньої та вищої освіти України. Сучасні вчені доходять висновку, що для здобувача української іншомовної освіти важливі не тільки такі показники, як володіння лексикою і граматикою мови, що вивчається, а й соціокультурна та комунікативна компетентність. Українська компаративістика має серйозні напрацювання щодо дослідження іншомовної освіти держав закордоння, започатковані ще у 90-х рр. ХХ ст. І досі важливими для сьогодення є творчі здобутки лабораторії порівняльної педагогіки Інституту педагогіки АПН України (Г. Єгоров, Л. Волинець, О. Локшина, Б. Мельниченко, О. Першукова та ін.). Сучасні компаративісти активно розробляють питання формування іншомовної компетенції здобувачів освіти.
32
Мацько, Л. "Українська мова, культура й освіта в діяльності Михайла Грушевського." Дивослово, no. 12 (717) (2016): 32–38.
Find full text
33
Уваркіна, О. "Українська освіта на шляху до спільного європейського освітнього простору." Вища освіта України, no. 3 (46) (2012): 38–44.
Find full text
34
Тимошенко, О. І. "Українська освіта в контексті розмаїття форм власності: проблеми розвитку." Нова парадигма, Вип. 93 (2010): 34–45.
Find full text
35
Уваркіна, О. "Українська освіта на шляху до єдиного європейського освітнього простору." Директор школи, ліцею, гімназії, no. 3 (2012): 12–17.
Find full text
36
Кузенний, О. "У пошуках втраченої мотивації. Чому деградує українська середня освіта." Український тиждень, no. 22 (342) (2014): 26–27.
Find full text
37
Мацько, Л. "Українська мова, культура й освіта в діяльності Михайла Грушевського." Дивослово, no. 12 (717) (2016): 32–38.
Find full text
38
Уваркіна, О. "Українська освіта на шляху до спільного європейського освітнього простору." Вища освіта України, no. 3 (46) (2012): 38–44.
Find full text
39
Тимошенко, О. І. "Українська освіта в контексті розмаїття форм власності: проблеми розвитку." Нова парадигма, Вип. 93 (2010): 34–45.
Find full text
40
Уваркіна, О. "Українська освіта на шляху до єдиного європейського освітнього простору." Директор школи, ліцею, гімназії, no. 3 (2012): 12–17.
Find full text
41
Simakova, Nataliia Mykhailivna. "ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАКОНОТВОРЕННЯ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 2(12) (2018): 81–87. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-81-87.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Автор розглядає як внутрішні так і зовнішні пріоритети законотворення у галузі науки, що обомовлені загальною ідеологією, яка розпочалася з часів проголошення незалежності України, завдяки якій стали можливі демократичні зміни, розробка національної системи освіти, розроблена нова нормативно-правова база розвитку освіти. Постановка проблеми. У контексті змін, які відбуваються в Україні, необхідно проаналізувати основні напрями та ідеологічні засади законотворення у галузі освіти, визначені Конституцією України. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Конституційно-правові засади доступу до освіти викликають значний інтерес серед науковців. В роботі ми звертаємо увагу на розвідки В. Андрущенка, В. Ковтунця, О.Сушинського, Д. Бондар, Л. Березовської. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Реалізація рівного доступу до якісної освіти виявляється не простим завданням, це поняття носить «популістський» характер; особлива увага приділяється питанню, щодо обов’язкової загальної середньої освіти та «безоплатної» освіти. Постановка завдання. Проводиться аналіз нормативно-правової бази в галузі освіти, яка розповсюджується для всіх громадян держави незалежно від національності, статі, соціального походження, місця проживання, майнового стану, віросповідання, стану здоров’я. Виклад основного матеріалу. Етапи еволюції ідеологічних засад розвитку законодавчого процесу у галузі освіти прослідковуються у головних державних документах у галузі освіти, а саме, Державної програми «Освіта», Національної доктрини розвитку освіти, Концепції реформи «Нова українська школа», які детально розглядаються у даному дослідженні. Висновки. Освіта є багатогранним та багатостороннім процесом, у якому мета і результат будуть досягнуті за умови системного підходу в нормативно-правовому забезпеченні.
42
Каруник, К. Д. "УКРАЇНСЬКА МОВА В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ ПІДРУМУНСЬКОЇ БЕСАРАБІЇ НА ПОЧАТКУ 1920‑х РОКІВ." Лінгвістичні дослідження, no. 52 (2020): 124–36. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.13.
Full textAbstract:
Розвідка насвітлює деякі дотепер маловідомі сторінки румунської національної й освітньої політики на етнічно українських теренах у міжвоєнний період. Центральною є проблема дотримання мовних прав національних меншин у територіально розширеному по Першій світовій війні Румунському Королівстві, зокрема – мовних прав українців і використання української мови в освіті підрумунської Бесарабії. Дослідження здійснюється на засадах історичної соціолінгвістики й на матеріалі румунських і українських періодичних видань 1920–30-х рр. Історію питання доповнює й увиразнює текстологічний та лінгвістичний аналіз раритетного «Букваря», зладженого в Хотині 1921 р. для українських школярів. Ключові слова: історична соціолінгвістика, мовні права національних меншин, українська мова в освіті, українські букварі й читанки, румунська політика міжвоєнної доби.
43
Багрій, Mарія Антонівна, and Галина Білавич. "НАУКОВА, ОСВІТНЯ, ПУБЛІЦИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ – ЧЛЕНІВ НТШ У ЛЬВОВІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 25–35. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.268.
Full textAbstract:
Наприкінці 1860 – на початку 1870-х років у Галичині відбувається активізація українського національного життя, виникають перші українські інституції («Просвіта»(1868 р.), Літературне товариство імені Шевченка у Львові (1873 р.), які покликали згодом до життя численні громадські ініціативи українців, дали поштовх до створення численних освітніх, просвітницьких, молодіжних, жіночих, професійних товариств. Важливу роль у розгортанні процесів національного відродження українства відіграло Наукове товариство імені Шевченка (НТШ), в яке 1892 р. перетворилося Літературне товариство імені Шевченка у Львові. У статті проаналізовано діяльність його філологічної секції. Схарактеризовано працю на ниві науки, освіти, видавничої діяльності, публіцистики її окремих представників (О. Барвінського, О. Огоновського, О. Партицького, Ю. Романчука та ін.). Окреслено їхнє значення для розвитку української науки. Акцентовано увагу на аспектах освітньо-просвітницької праці, з’ясовано їхні творчі здобутки у розвитку українського мовознавства та літературознавства, бібліотечної справи, заснування періодичних видань, пропагування української мови і літератури, поширення ідей наукового просвітництва та ін. Українські письменники кінця ХІХ – початку ХХ ст. увійшли в українську літературу не тільки як автори художніх творів, які вивчали учні в освітніх закладах різного типу, а й як укладачі навчальної літератури (букварів, читанок, хрестоматій, словників, підручників з історії літератури, літературознавства, мовознавства), популяризатори та дослідники творчості Тараса Шевченка, Юрія Федьковича та інших письменників тощо. Працюючи в гімназіях, Львівському університеті, вони активно вводять як мову навчання руську (українську), укладають український фонетичний правопис. Саме письменники через уживання термінів «народ», «нація», «Україна», «держава» та подібних понять призвичаювали приспаний люд до такої лексики, сприяли поширенню понять «український», «українці» замість «русини», «руський», підносячи до рівня національної свідомості населення регіону.
44
Єсьман І.В. "ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА БАТЬКІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 29, 2021): 15–21. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.243.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості педагогічної освіти батьків молодших школярів в умовах Нової української школи. Виокремлено й охарактеризовано соціально-психологічні й педагогічні вимоги до батьків.Визначено два основні шляхи успішної співпраці школи та батьків для розвитку партнерства: постійне, чітке, двостороннє спілкування; різні способи залучення батьків до освітнього процесу. Презентовано основні напрями роботи з педагогічної освіти батьків молодших школярів в умовах Нової української школи: загальне ознайомлення дорослого населення з основами сімейного виховання – через засоби масової інформації (мережа Інтернет – електронна платформа «Нова українська школа»: портал «Учительська кімната» – інформаційна, методична та консультативна підтримка вчителів і директорів шкіл, організації спільнот учителів, портал «Батьківський комітет/рада» – призначений для створення спільнот батьків, підтримки їхнього спілкування; телебачення, преса); підготовка батьків до виховання дітей – у закладах освіти; підготовка молоді до сімейного життя – в закладах загальної середньої освіти; в клубах молодої сім’ї; в системі семінарів, курсів тощо; підготовка до материнства – в жіночих і дитячих консультаціях; підготовка вчителів і вихователів до роботи з батьками – у закладах вищої освіти, на курсах, семінарах тощо. Презентовано досвід роботи Міської батьківської ради Департаменту освіти Харківської міської ради. Представлено короткий силабус практикуму з педагогічної освіти батьків учнів молодшого шкільного віку «Навколо дітей разом», в якому визначено тривалість і структуру навчання (4 місяці, 2 модулі, 8 тем, 17 завдань), форми навчання (мікровикладання, самостійна робота, індивідуальні завдання, консультації) та результат навчання – засвоєння батьками знань з психології, педагогіки, фізіології дитини, педіатрії, нормативно-правових основ функціонування сім’ї, вироблення відповідних умінь і навичок з виховання дітей.
45
ЯНКО, Жанна, and Людмила Фоменко. "ЛЮДЯНІСТЬ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ОСВІТНІХ РЕАЛІЙ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 43 (November 29, 2021): 134–42. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.43.18.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз проблеми людяності як ключового та ціннісного підґрунтя існування та розвитку освіти. Соціальне пізнання сучасного стану освіти слугує методологічним інструментом виявлення недоліків у царині освіти та водночас сприяє окресленню тенденцій і пер- спектив розвитку освіти як всеохоплюючого суспільного явища. Методологія. Засобами досягнен- ня поставленої мети є принципи і категорії діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи аналізу та син- тезу, компаративістики. Наукова новизна. Соціальні реалії в сучасному українському суспільстві можна визначити як межові та кризові, що постають такими, які потребують спеціального аналізу для вияву «хворобливих» явищ в освіті та у гуманітарній галузі. Духовно-антропологічні цінності роз- глядаються як смислові та серцевинні крізь призму ідей Григорія Сковороди, Івана Франка, Наталії Кобринської. Освіта повинна посідати чільне місце в суспільному житті та стати інтегральним підґрунтям для його прогресивного духовного поступу. Водночас головна мета освіти має полягати у проявленні людяності через гуманітаристику з метою досягнення щастя для кожної особисті. Вис- новки. Кризові та «хворобливі» явища в освіті породжені такими ж характеристиками суспільного стану. Діалектичний взаємозв҆язок суспільства та культури через освіту і, навпаки, освіти через епідемію в духовно-гуманітарній складовій частині суспільства та сучасної цивілізаційно-культурної ситуації потребують негайних втручань, але не постійних реформ, що більше нівелюють усі попередні культурно-освітні здобутки, ніж творять нову школу та освіту, що аж ніяк не сприяють просвітленню душі кожної людини, її проявленню, її образотворенню. Орієнтовними тенденціями роз- витку освіти повинні стати духовність, філософія, філософія освіти, прагнення до знань, а не обмін інформацією, досягнення щастя кожною особистістю засобами освіти, а саме гуманітарної освіти, формування умов із боку держави для забезпечення належного рівня освіти та реалізації особистості у суспільстві як вільної, повноправної, освіченої та щасливої Людини. Над імплементацією саме таких ідей варто працювати та втілювати їх у життя, треба будувати справжню освіту як осе- реддя людяності, культури та духовності, царину науковості та технологічності.
46
Адамович, Сергій. "НАЦІОНАЛЬНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ БЮРО КУЛЬТУРНОЇ ПОМОЧІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАЙНЯТИХ ЗЕМЕЛЬ ХОЛМЩИНИ ТА ВОЛИНІ У 1915–1918 рр." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", no. 34 (December 10, 2021): 37–50. http://dx.doi.org/10.15330/gal.34.37-50.
Full textAbstract:
У статті досліджується українська національно-освітня діяльність на Холмщині та Волині в період Першої світової війни. Автор стверджує, що загальне керівництво національно-освітніми процесами на Волині, координацію діяльності українських інституцій і забезпечення матеріально-технічної бази українського шкільництва здійснювало Бюро культурної помочі для українського населення зайнятих земель за підтримки Союзу визволення України, Загальної Української Ради та активної участі Українського січового стрілецтва. Автор вважає, що внаслідок успішної національно-освітньої діяльності українських організацій у північно-західних землях України у 1915–1918 рр. було створено передумови для опору асиміляційній політиці Польщі у 20–30-х рр. ХХ ст.
Ключові слова: Бюро культурної помочі для українського населення зайнятих земель, Союз визволення України, Загальна Українська Рада, Українське січове стрілецтво, українська національно-освітня діяльність на Холмщині та Волині.
47
Sebalo, Lyudmila. "Використання STEM-технологій у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 114–20. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.114-120.
Full textAbstract:
Стаття присвячена сучасному напряму в освіті – актуальному питанню впровадження STEM-технологій у процес професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у закладах вищої освіти. Здійснено короткий огляд нормативно-правових документів, які спрямовані на активне впровадження STEM-технологій та STEM- освіти в Україні. Розглядаються сучасні різновиди акроніму STEM, які існують на сьогодні в світі. Окреслено питання підготовки майбутніх учителів, діяльність яких не обмежується викладанням окремого предмету, а фахівців, які виявляють здатність до реалізації міждисциплінарних зв’язків. Проведено пілотне опитування серед студентів напряму підготовки “Початкова освіта” щодо їхнього ставлення до окресленої проблематики. За його результатами констатовано переважання більшістю майбутніх учителів початкових класів та вчителів щодо необхідності освітніх змін, які стосуються впровадження наскрізного STEM – навчання для того, щоб оволодіти вміннями у застосуванні інноваційних ігрових технології, технологій case-study, інтерактивних методів групового навчання; використання проблемних методик із розвитку критичного і креативного мислення тощо; створення розгалуженої системи пошуку, підтримки, навчання і супроводу талановитих студентів; створення середовища для самоосвіти та саморозвитку; залучення студентів до роботи в науково-дослідних лабораторіях у закладах вищої освіти для здобуття результативного індивідуального досвіду проектної діяльності з метою розроблення власних SMART- проектів для інтегрованих уроків природничо-математичного циклу, англійської мови і мистецтва, читання тощо. Створення таких проектів студентами буде корисним для використання під час проходження практики в закладах освіти, що є на часі, оскільки реалізацією Концепції “Нова українська школа” вчитель початкових класів повинен володіти технологією роботи з LEGO-конструктором і навчати цьому учнів, а також використовувати гейміфікацію – використання ігрових практик та механізмів у неігровому контексті для залучення користувачів до вирішення проблем.
48
Yemelianova, Yuliia. "Проблематика соціально-філософського складника вищої освіти: український аспект." Sociological studios, no. 2(19) (December 1, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2021-02-14-20.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз ролі філософії й соціології як двох головних векторів формування світогляду сучасної людини в європейській культурі і їх сьогоднішнього стану в програмах підготовки студентів закладів вищої освіти в Україні. Скорочення часу вивчення основ філософії та соціології, відмова деяких негуманітарних факультетів від цих курсів у навчальних планах підготовки студентів оцінено як не лише помітну тенденцію в українській освіті. Зміст цього процесу розглянуто в контексті функціонування й розвитку українського суспільства та Української держави: освіта є фундаментальним соціальним інститутом і повинна забезпечити індивіда фундаментальними орієнтирами в просторі й часі, у межах етнічної та національної культури, індивідуальної й громадянської етики, політичних духовних та інших цінностей. Курс на забезпечення індивіда лише професійними компетенціями з позиції філософії й соціології видається хибним, безперспективним. Такий курс, якщо він стає основним орієнтиром і критерієм оцінки ролі освіти в суспільстві, на нашу думку, призведе до знецінення національної освіти й збіднення людського потенціалу країни. Доведено, що вже зараз майбутні перспективи «звуженої» вищої освіти помітні в українському соціальному процесі у всіх його аспектах. Відсутність або зменшення обсягу світоглядної освіти в молодого покоління українських громадян становить стратегічну небезпеку для України.
49
Кошелева, Наталя. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО ОСОБИСТІСНОЇ СКЛАДОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 200–207. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.392.
Full textAbstract:
Стаття є частиною дослідження, присвяченого актуальній проблемі формування психологічної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури. У статті обґрунтована необхідність системної роботи з формування досліджуваної компетентності засобами спецкурсу «Майстерня психологічної компетентності вчителя-філолога». Проведено пілотне дослідження рівня сформованості мотиваційно-особистісної складової психологічної компетентності у студентів спеціальності 014.01 «Середня освіта (Українська мова та література)» на підставі розроблених критеріїв та показників. За результатами первинного обстеження відзначено переважно середній або низький рівень мотивації студентів до отримання та використання психологічних знань у роботі вчителя і в житті в цілому, недостатній рівень розвитку емпатії, комунікативних навичок, здатності до вирішення конфліктів тощо. З метою підвищення рівня мотивації була створена студентська проблемна група, в якій проводилася системна робота за даним напрямом з використанням інтерактивних, дослідницьких і творчих методів. Повторне діагностичне дослідження показало підвищення рівня сформованості мотиваційно-особистісної складової психологічної компетентності у студентів, які працювали в складі групи. Зроблено висновок про доцільність проведення системної роботи з формування психологічної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури засобами відповідного спецкурсу.
50
Петренко, Сергій Вікторович. "СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПЛАТФОРМ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ (МВОК)." Інноватика у вихованні 2, no. 11 (May 30, 2020): 165–73. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.260.
Full textAbstract:
Проаналізовано роль українських масових відкритих онлайн-курсів в організації системи дистанційної освіти в умовах карантину. Схарактеризовано найбільш популярні українські освітні платформи онлайн-освіти: Університет онлайн, Prometheus, EdEra, Освіта-онлайн, EDUGET, ВУМ online, LINGVA SKILLS, Освітній Хаб міста Києва, Brainbasket й ін.
На основі аналізу найбільш популярних вітчизняних платформ масових відкритих онлайн-курсів визначені сутнісні характеристики, особливості МВОК, їх переваги та недоліки.
Особливостями українських освітніх платформ для масових відкритих онлайн-курсів визначено: мультимедійний зміст, що покращує якість засвоєння навчального матеріалу через використання слухових та зорових рецепторів учасників освітнього процесу; контроль доступу до ресурсів, що значно спрощує роботу викладача за рахунок автоматичної реєстрації, формування електронних журналів тощо, що передбачає автоматичну перевірку великої кількості тестових завдань. Такі платформи забезпечують спрощення управління навчанням, можливість адміністративного моніторингу у відповідних документах й т. п.
Переваги МВОК: величезна різноманітність програм і курсів, лояльні витрати на освіту, комфортні умови навчання, гнучкість, використання в курсах різноманітного освітнього контенту, спілкування у відкритих дискусіях на сайті й широкі можливості зосередитися, прояв співробітництва, додаткова освіта, підвищення кваліфікації, відсутність будь-яких обмежень, розширення можливостей здобуття освіти для людей з особливими потребами, орієнтація на інноваційні футуристичні напрями.
Недоліки МВОК: система виключає індивідуальний підхід до студента, проблеми з мотивацією, надлишок та хаотичність навчальної інформації, проблема плагіату, академічної доброчесності, ідентифікації здобувача, якості системи оцінювання, нестача кваліфікованих людських ресурсів, проблема визнання сертифікату успішного закінчення онлайн-курсу університетами і роботодавцями.