Relevant bibliographies by topics / Українська революція / Journal articles
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Українська революція.

Journal articles on the topic 'Українська революція'

Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 22 June 2025

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Українська революція.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Радчук, Ірина Володимирівна. "МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ «УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1921 РР.» НА УРОКАХ ІСТОРІЇ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 108 (13 січня 2025): 31–36. https://doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2024-108-5.

Full text
Abstract:
У статті проаналізовано особливості методики викладання теми «Українська революція 1917–1921 рр.» на уроках історії. Представлення теми «Українська революція 1917–1921 рр.» на уроках історії є вкрай важливим у сучасному освітньому процесі, особливо в контексті сучасний подій, пов’язаних із російсько-українською війною, адже цей період історії слугує прикладом боротьби українського народу за свої незалежність та суверенітет. Викладання цієї теми формує патріотизм, національну свідомість і любов до рідної землі, виховуючи в учнів почуття відповідальності за долю своєї держави. Історична освіта сьогодні перебуває у стані трансформацій, тому виникла потреба відмовитися від старих підходів, які часто були побудовані на міфах та радянських наративах, й створити нові. Важливим є дослідження питання української революції як одного з державотворчих аспектів. Викладання теми «Українська революція 1917–1921 рр.» у школі потребує інтерактивного підходу, який допоможе учням не лише зрозуміти хронологію подій, а й усвідомити їхні причини, наслідки та значення. Дослідження спрямоване на вдосконалення методики викладання теми «Українська революція 1917–1921 рр.» Авторкою застосовано принцип системності, що реалізується за допомогою загальнонаукових методів. Проаналізовано програми з історії України та інтегрованого курсу з історії, методичні рекомендації і т. п. для детального відображення специфіки вивчення теми «Українська революція 1917–1921 рр.» на уроках історії. Наведено приклади власних вправ для вивчення «Української революції 1917–1921 рр.» та розширення контексту методики викладання запропонованої теми. Для розуміння особливостей викладання подій української революції акцентується увага на детальному аналізі історичних джерел для кращого розуміння складної боротьби української нації за незалежність в умовах української революції протягом 1917–1921 рр. У заключній частині статті підведено підсумки щодо важливості розвитку логічного, критичного, історичного мислення, а також урізноманітнення завдань для учнів. Важливим є значення революції як боротьби за державність, яка заклала основу для майбутньої незалежності України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Науменко, Андрій, та Сергій Сегеда. "КІННОТА АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПІД ЧАС 1-ГО ЗИМОВОГО ПОХОДУ В ІСТОРИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ". Воєнно-історичний вісник 41, № 3 (2022): 74–86. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-41-3-74-86.

Full text
Abstract:
У статті автори розглядають доробок дослідників української діаспори, присвячений бойовій діяльності Армії Української Народної Республіки під час 1-го Зимового походу (грудень 1919 — травень 1920 рр.), поставивши за мету вивчити стан дослідження такого важливого в той час роду зброї, як кіннота. В ході опрацювання порушеного питання використано праці відомих військових діячів доби Української революції, документальні збірники, окремі статті тощо. У них автори різною мірою торкалися бойової діяльності української кінноти під час походу. Встановлено, що спеціальних праць, присвячених діям кінноти під час походу діаспорні українські автори не створили, проте багато з них звертали
 рацьований доробок діаспорних українських авторів в цілому створює можливість оцінити роль кінноти, простежити бойовий шлях та визначити особливості її застосування, встановити окремі подвиги бійців та командирів.
 Ключові слова: Українська революція, Армія Української Народної Республіки, кіннота, Зимовий похід, українська діаспора, полк, сотня, бойова діяльність.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

ВЛАСОВА, Вікторія, та Лариса ПОЛЯКОВА. "ЖІНКИ-УЧАСНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 – 1921 рр. В ЕМІГРАЦІЇ: ПРАЦЯ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ". Східноєвропейський історичний вісник, № 34 (25 березня 2025): 71–85. https://doi.org/10.24919/2519-058x.34.324611.

Full text
Abstract:
Мета статті – розкрити інформаційний потенціал мемуарної спадщини героїнь Української революції 1917 – 1921 рр. для розуміння їхнього внеску в українську справу за кордоном. Використовуючи спогади цих жінок, ми можемо проаналізувати їхнє становище після поразки в українсько-радянській війні та визначити, як саме вони влаштовували своє повсякденне життя в інших країнах. Також метою статті є виявлення успіхів, яких вони досягли у сферах власної професійної діяльності, долаючи труднощі еміграції. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу, узагальнення. Для аналізу джерел особового походження використано метод критичного дискурс-аналізу. Також використано метод соціологічної науки, зокрема біографічний. Дослідження ґрунтується на феміністичному та гендерному підходах. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше проаналізовано недостатньо вивчений аспект періоду Українських визвольних змагань 1917 – 1921 рр., зокрема внесок активної частини жіноцтва у продовження української справи в інших країнах. Виявлено закономірності, подібності та відмінності у досвіді жінок-діячок національно-визвольного процесу, які емігрували до різних країн і континентів. На основі мемуарної спадщини вперше виявлено та систематизовано особистісні виклики, з якими ці жінки зіткнулися на чужині. Проаналізовано, у який спосіб вони долали ці складнощі, що корисного зробили для справи Української держави, та як саме вони реалізувалися у власній професійній діяльності. Висновок. Проведене дослідження є перспективним напрямом вивчення різних аспектів визвольних змагань 1917 – 1921 рр. в Україні. Зібрані факти про вимушений переїзд за кордон зі спогадів жінок-учасниць національно-визвольних процесів свідчать про їхній різний досвід, з водночас наявними спільними рисами. Дослідження показує, що жінки продовжували свою діяльність на користь України і після поразки Української революції, долаючи еміграційні труднощі та сподіваючись на відродження держави. Аналіз їхнього внеску в цю справу та висвітлення професійної діяльності збагатить вивчення українського національно-визвольного процесу першої третини XX ст. Ключові слова: Українські революція 1917 – 1921 рр., радянсько-українська війна, жіноча історія, еміграція, Українська Народна Республіка, Гетьманат, Директорія, джерела особового походження.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Бадєєва, Л. І. "ВІЙСЬКОВЕ БУДІВНИЦТВО В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917–1921)". Історія та географія, № 58 (2020): 5–14. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.58.01.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена питанню військового будівництва в роки Української революції – після повалення самодержавства в Росії до 1921 р. Автор розглядає визначальну для долі революції тему створення національної регулярної армії, адже кожна революція повинна вміти захищати здобутки державотворення, аналізує політику Центральної Ради, уряду П. Скоропадського, Директорії та уряду ЗУНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенітету та події, пов’язані з виступом Другого українського полку ім. гетьмана П. Полуботка влітку 1917 р. Зроблено аналіз тяжкого становища керівництва Центральної Ради взимку 1917-1918 рр., співвідношення військ і готовність їх до війни збройних сил Росії та України у січні 1918 р., причин та наслідків конфлікту між В. Винниченком та С. Петлюрою, заходів останнього щодо розбудови української армії. Розкрито заходи уряду гетьмана П. Скоропадського щодо формування збройних сил Української держави. Досліджено переваги військового будівництва в ЗУНР. Наукова новизна роботи – спроба комплексного дослідження військового будівництва як ключового фактору у відновленні та в утвердженні суверенітету держави в період Української революції, аналіз помилок та прорахунків українських урядів періоду революції (1917- 1921). Автор дійшла висновків, що Директорія, на відміну від Центральної Ради, приділяла більше уваги вирішенню питання військового будівництва та захисту революційних здобутків, але через ряд внутрішніх та зовнішніх чинників Українська революція зазнала поразки. Однією з причин було невміння українського керівництва підняти та організувати селянство. Більшовикам вдалося завдяки радикальному розв’язанню аграрного питання залучити селян до своїх лав.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Калантай, Сергій Гаврилович. "ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО КІНЕМАТОГРАФА В УМОВАХ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ". Culturological Almanac, № 4 (30 грудня 2024): 399–407. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.49.

Full text
Abstract:
У статті проаналізовано особливості та виклики, що постають перед українським кінематографом в умовах сучасних суспільно-політичних викликів, зокрема, зокрема аналізується кіно в період ключових подій сучасності, таких як Помаранчева революція 2004 року, Революція Гідності 2014 року та російсько-українська війна, яка триває з 2014 року й досягла піку у повномасштабному вторгненні 2022 року. Досліджено вплив цих подій на розвиток національної кіномови та зміцнення української ідентичності. Встановлено, що українське кіно в умовах війни виконує не лише розважальну, а й документально-історичну та ідентифікаційну функції, допомагаючи зберегти історичну пам’ять та зміцнити національний дух. Показано важливість кіно як культурного ресурсу для підтримки національної ідентичності й популяризації української культури на міжнародному рівні. Вперше систематизовано ключові аспекти, що впливають на кіновиробництво під час військового конфлікту, зокрема, зміну тематичних акцентів, роль кінематографа у формуванні національної ідентичності та вплив на стійкість суспільства за період незалежної України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Заїка, Наталія, та Леся Гладун. "ВИСТАВКОВІ ПРОЄКТИ ДО ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 88–92. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.14.

Full text
Abstract:
Українські процеси боротьби за незалежність 20-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. набирають нових обертів. Події 2013–2014 рр. кинули виклик пострадянській системі, суттєво змінили українське суспільство, його культурні, духовні, політичні цінності. На тлі цих історичних подій ідея соборності України стала ключовою. Актуалізація питання соборності досить чітко простежується в посилах політиків, науковців, аналітиків, діяльності наукових та освітніх закладів. Саме тому Національний історико-етнографічний заповідник «Пере- яслав» започаткував низку національно-патріотичних заходів. У статті автори на основі виставкових проєктів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» висвітлюють роль переяславців у державотворчих процесах нової та новітньої історії України. Відкриття щорічних виставок приурочувалося до Дня Соборності України. Виставки проходили в межах заповідника та інших закладах міста Переяслава упродовж 2015–2021 рр. Структура експозицій вибудовувалася відповідно до принципів історичної достеменності та хронологічної послідовності показу етапів боротьби за незалежність і соборність держави: Українська революція 1917–1921 рр., Революція Гідності 2013–2014 рр., російсько-українська війна на сході України. Територіально більшість виставкових наративів пов’язані з Переяславом – документи із фондів Заповідника періоду Української Народної Революції 1917–1921 рр., які доповнені автентичними речами учасників революційних подій початку ХХІ ст. та матеріалами із зони військових дій на сході України. Основна мета статті – розкрити проблематику поєднання виставкової та інших форм просвітницької діяльності Заповідника через принципи історичної достеменності та хронологічної послідовності. Загалом авторами представлено та узагальнено, що такий проєкт має позитивний резонанс у суспільстві і нині в умо- вах війни є особливо актуальним. Наголошується, що ідеологія виставкових проєктів є наріжною у формуванні європейської ідентичності, а отже, має важливе значення для інтеграції України до Європи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Зайцев, Сергій. "БОЙОВИЙ ВИШКІЛ БІЙЦІВ ПОВСТАНСЬКО-ПАРТИЗАНСЬКИХ ФОРМУВАНЬ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ ПЕРІОДУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917–1921)". Воєнно-історичний вісник 39, № 1 (2021): 128–39. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-128-139.

Full text
Abstract:
У статті на основі архівних та опублікованих матеріалів здійснено спробу дослідити особливості бойового вишколу, котрий, як процес військового навчання, був характерним явищем у середовищі учасників більшовицьких, проукраїнських і анархістських повстансько-партизанських формувань, що діяли на території Катеринославщини в період Української революції 1917–1921 рр. Значну увагу приділено його головним принципам. Наведено приклади напрямків бойових тренувань і навичок, які здобувалися бійцями внаслідок них. Ключові слова: бойовий вишкіл, Українська революція, повстансько-партизанський рух, Катеринославщина, більшовизм, проукраїнські сили, анархізм.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

ФЕДОРЕНКО, ВЛАДИСЛАВ. "Конституціоналізм і революції". Право України, № 2018/04 (2018): 64. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-064.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню політико-правової природи і феноменології революції і виявленню взаємозв’язків доктрини та практики конституціоналізму й революцій в Україні та за кордоном. Аналізується походження категорії “революція” (“revolutio”), багатоманітність й еволюціонування її сенсів: від повернення певних явищ у попередній стан – до радикальних змін державного та суспільного ладу. Робиться висновок, що категорія “революція” була привнесена у політико-правовий обіг із праць Н. Коперника з астрономії у середині XVI ст. і набула сучасного значення у другій половині XVIII ст., одночасно з іншою категорією, відомою з часів Античності, – “конституція” . Аналізуються найбільш відомі протореволюції часів Давнього Єгипту, Античності та Середньовіччя, Реформації в Німеччині та Швейцарії тощо. Робиться висновок, що “революційність” відповідних повстань і бунтів стала результатом їх більш пізнього переосмислення вченими у XVIII–XX ст. Серед підстав для проведення революцій виокремлено: по-перше, наявність сформованої політико-право вої ідеології, яка б ґрунтувалася на доктрині (доктринах) конституціоналізму; по-друге, боротьбу за утвердження та захист основоположних прав і свобод людини (кожне нове “покоління” прав людини утверджувалося у процесі буржуазно-демократичних, соціалістичних і світоглядних революцій кінця XX – початку XXI ст.); по-третє, наявність соціально активних громадських асоціацій (інститутів громадянського суспільства) і політичних партій. Доводиться, що першою революцією, в її сучасному політико-правовому значенні, стала “Славетна революція 1688 р.” в Англії. Досліджуються так звані “великі революції”, які мали вплив на політичний, соціальний та економічний прогрес цілих народів, держав і континентів, а саме: Американська та Французька революції кінця XVIII ст., європейські революції 1830–1871 р., Японська революція епохи Мейдзі 1869 р., Молодотурецька 1908 р., Російська 1905 р. і 1917 р., Німецька 1918 р., Китайська 1949 р., Кубинська 1956 р., Іранська 1979 р. революції, “оксамитові революції” кінця XX ст. Приділяється увага українським революціям: Українській революції 1917–1921 рр., Революції на граніті 1990 р., Помаранчевій революції 2004 р. і Революції Гідності 2014 р. Обґрунтовується зміст категорії “революція”, її сутнісні ознаки; узагальнюються основні причини і передумови революцій; досліджується питання класифікації революцій, а також визначається характер взаємодії конституціоналізму та революцій.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Вишинський, С. "Автономія простору. Українська революція". Актуальні питання суспільних наук та історії медицини, № 2 (6) (2015): 31–36.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Чалий, С. "Українська революція: початок шляху". Народний депутат, № 5 (2007): 76–81.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Чалий, С. "Українська революція: початок шляху". Народний депутат, № 5 (2007): 76–81.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Михтуненко, В. В. "ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ СХІДНОЇ УКРАЇНИ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Facets of History, № 3(11) (30 грудня 2020): 167–70. http://dx.doi.org/10.61655/2708-1249.3(11).2020.167-170.

Full text
Abstract:
У статті розглядається період становлення та бурхливого розвитку періодичної преси Східної України на початку XX століття. Автор досліджує такі видання, як: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Рада» та інші, підкреслює важливу роль цих видань у житті тогочасного суспільства, у становленні української преси. Ключові слова: українська преса, українська журналістика, цензура, революція.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Бибік, Кирило. "УКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Молодий вчений, № 6 (118) (30 червня 2023): 16–20. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-6-118-4.

Full text
Abstract:
Україна традиційно являла собою аграрний край, 80% населення якого на початку минулого століття складали селяни, а отже можна сказати що воля селян була відображенням прагнень усього українського народу. У 1917 році спалахує Українська революція, визначна подія в нашій історії і унікальний шанс українського народу вибороти власну державність на 70 років раніше. Шанс, який однак було втрачено. Однак чому український народ не лише не постав у єдиному пориві на захист української державності, а навпаки, більшість проявів державотворення сприймав явно вороже, в штики. Данна стаття демонструє становище селян України на зламі століть, наводить причини їх важкого матеріального становища, пояснює антагонізм села до міцних державницьких інститутів, висвітлює діяльність селянства в роки Російської революції, їх власне бачення справедливості, а також спроби імперії послабити протестну активність на селі, які призведуть лише до ще більшого загострення проблеми.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Котляр, Юрій, та Олександр Мосін. "Революція гідності: вибір європейського майбутнього". Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 07 (5 березня 2024): 47–56. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2024.07.047.

Full text
Abstract:
У статті досліджено процес з’ясування на основі всебічного аналізу, узагальнення та критичного осмислення доступних джерел і наукових досліджень основних характеристик Революції Гідності, окремих етапів в євроінтеграції України з 2013 по 2022 роки та вплив «гібридної війни» на захист європейський цінностей України.
 У статті використано методи синтезу та аналізу, конкретно- і спеціально-історичні методи, зокрема, історико-генетичний, історико-типологічний, історико-порівняльний, ретроспективний, структурно-функціональний, конкретно-пошуковий та проблемно-хронологічний методи.
 Українська революція на зламі 2013-2014 років, відома як «Євромайдан», є особливим політичним явищем, яке було виражене у формі мирного народного супротиву. Україна зберегла свою самостійність від імперської Росії, позбавившись Віктора Януковича та його оточення, які постійно жертвували національними інтересами країни й готові були їх віддати повністю, а також підтвердила свій шлях у напрямку європейського розвитку. Росія не припинила спроб повернути Україну в своє впливове коло, захопивши невдовзі після подій на Майдані Крим та окупувавши частину території Донбасу. Однак військові, які захищали ці принципи, що відстоював Майдан, залишаються на передовій й досі борються з ворогом за українські цінності.
 Міжнародна спільнота відзначила та підтримала прагнення українського народу до європейської інтеграції після подій Революції Гідності. Це стимулювало активніші зусилля країни у напрямку вступу до Європейського Союзу та НАТО.
 У статті розглянуто основні причини, які спонукали український народ до мирних протестів, що переросли в Євромайдан та отримали назву “Революція Гідності”. Проаналізовано гібридну війну Росії проти України в 2014-2022 рр. та її значення для захисту європейських цінностей України.
 Фінансування. Стаття підготовлена у рамках міжнародного проєкту Erasmus+ за напрямком модуля Жана Моне «Впровадження європейських цінностей як основи демократії в Україні» (EVADEM), 101085843 – EVADEM – ERASMUS-JMO-2022-MODULE.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Бойченко, І. І. "Українська модернізація як культурна революція". Філософія публічного управління, № 1 (2018): 11–17.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Бойченко, І. І. "Українська модернізація як культурна революція". Філософія публічного управління, № 1 (2018): 11–17.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

ВЛАСОВА, Вікторія, та Лариса ПОЛЯКОВА. "ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК В ПЕРІОД УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА МАТЕРІАХ ПАМ’ЯТІ НАДІЇ СУРОВЦОВОЇ ТА СОФІЇ РУСОВОЇ". Problems of humanities History, № 12/54 (31 липня 2023): 142–55. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.12/54.283665.

Full text
Abstract:
Анотація. Проблема професійних досягнень жінок в умовах Української революції 1917–1921 рр. є малодослідженим аспектом української історичної науки. Вивчення цього питання дає повне розуміння того, чого саме жінки вже досягли на ниві державного будівництва, а що ще залишається невирішеним.
 Мета дослідження – за допомогою мемуарів дослідити момент, коли революція дала жінкам можливість не лише служити державі, а й розкрити свій потенціал на політичному полі. В основу методології дослідження покладено принципи історизму, науковості та об’єктивності, системності, використання просопографічного методу. Наукова новизна полягає в аналізі спогадів діячів часів Української революції з метою виявлення ступеня їх професійної реалізації в нових умовах. Вперше досліджено окремі фрагменти спогадів громадських діячів Софії Русової та Надії Суровцової. Вони розповідають про труднощі та нові випробування, з якими вперше зіткнулися ці жінки в революційних умовах. Враховується суб’єктивність мемуарів як історичного джерела. Вперше проаналізовано шлях кар’єрних досягнень цих публічних діячів та їхню власну реакцію на нові можливості, які надають нові соціальні умови. На основі спогадів Софії Русової та Надії Суровцової можна зробити деякі висновки щодо еволюції гендерної рівності в першій половині ХХ століття. Висновки. Українська революція дійсно дала багато нових можливостей для жінок. На шляху розбудови незалежної держави вони здобували освіту та підвищували кваліфікацію за фахом. Можна зробити висновок, що спогади Софії Русової та Надії Суровцової свідчать про один із перших етапів жіночої активності на політичному полі, який підготував ґрунт для майбутніх поколінь вольових жінок. 
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

ТУРЧЕНКО, Федір, та Сергій ТЕРНО. "УКРАЇНСЬКА ОСВІТА В ПОЛІТИЧНІЙ КОНЦЕПЦІЇ І ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО". Східноєвропейський історичний вісник, № 29 (26 грудня 2023): 68–79. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.29.292943.

Full text
Abstract:
Мета роботи – проаналізувати місце освітнього фактора в теоретико-політичній концепції та практичній діяльності Миколи Міхновського – видатного діяча українського національно-визвольного руху, який на початку ХХ ст. започаткував на Наддніпрянській Україні боротьбу за самостійність. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму та психологічному підході, які дають змогу проаналізувати зв'язок мовного питання та національної ідентичності. Наукова новизна дослідження полягає у підході до національної освіти як до засобу консолідації українців у їх боротьбі за українську ідентичність і як важливого фактора формування модерної європейської нації та відродження незалежної Української держави. 
 Висновки. М. Міхновський дійшов висновку, що національне визволення України неможливе без радикального політичного і соціо-культурного розриву з Росією. Одним із важливих засобів досягнення цієї мети було створення ефективної системи української народної освіти. Саме освіта мала стати потужним фактором перетворення українців на модерну націю, яка здатна побудувати незалежну Україну. Пройшло століття пошуків і кривавих трагедій, перш ніж українське суспільство усвідомило, що майбутнє України неможливе без радикальної дерусифікації, деколонізації, соціо-культурного дистанціювання від Росії та цивілізаційної переорієнтації на Європу. Сьогодні виявився цілком слушним формат культурно-освітніх відносин України з Росією, що його запропонував М. Міхновський. “Вікно можливостей” для цього відкрилося у ході повномасштабної російсько-української війни, яка почалася у лютому 2022 р.
 Ключові слова: самостійність, автономія, асиміляція, русифікація, національна школа, українізація, націотворення, Українська революція.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Колісник, О. П. "Українська духовна революція як перемога українського руху над українським матеріалізмом". Практична психологія та соціальна робота, № 9 (174) (2013): 19–22.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Колісник, О. П. "Українська духовна революція як перемога українського руху над українським матеріалізмом". Практична психологія та соціальна робота, № 9 (174) (2013): 19–22.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Chubarko, V. V. "Роль церкви в подіях Майдану: на матеріалах інтерв’ю". Grani 18, № 5 (2015): 6–11. http://dx.doi.org/10.15421/1715090.

Full text
Abstract:
У представленій статті автором розглядається роль Церкви в подіях Майдану впродовж листопада 2013­лютого 2014 рр. Українська Революція Гідності дала можливість церквам різної конфесійної приналежності визначитися щодо своєї участі у соціально­політичному процесі, продемонструвати відповідність проголошеного церквою соціального вчення конкретній практиці його реалізації. Переважна більшість церков і релігійних організацій України адекватно відповіла на виклики епохи, вийшовши на Майдан разом із своїм народом, із віруючими своєї конфесії і надаючи їм духовну, молитовну та іншу підтримку. Стан розробки даної проблеми спонукав автора доповнити загальну картину локальним опитуванням, яким охоплені саме рядові духовники українського народу, що мають особливу думку з приводу подій Майдану. Аналізуються результати якісного дослідження, цільову групу якого склали священики Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Православної Церкви Московського Патріархату, Української Греко­католицької Церкви, Церкви Євангельських християн­баптистів. Визначається ставлення Церкви до Майдану як до важливого суспільного явища, досліджується, яким чином Церква долучилася до майданного протесту українського народу, а також акцентується увага на висновках, які зробила Церква з подій Революції Гідності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Шейко, В. М. "Учительство й українська революція (1917-1921 рр.)". Вісник Харківської державної академії культури. Серія: Соціальні комунікації, вип. 51 (2017): 8–42.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Шейко, В. М. "Учительство й українська революція (1917-1921 рр.)". Вісник Харківської державної академії культури. Серія: Соціальні комунікації, вип. 51 (2017): 8–42.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Верховцева, Ірина Геннадіївна. "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 – 1921 РР.: ЧИННИК СІЛЬСЬКОГОСАМОВРЯДУВАННЯ". Bulletin of Agrarian History, № 47-48 (2024): 151–67. http://dx.doi.org/10.31392/vah-2024.47-48.15.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

УДОД, Олександр. "НОВИЙ ЕТАП ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНА УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (рецензія на книгу: Олександр Реєнт, Володимир Великочий. Українська революція: сучасний вітчизняний історіографічний дискурс Київ, Івано-Франківськ : Вид-во “Місто НВ”, 2024. 396 с.)". Східноєвропейський історичний вісник, № 34 (25 березня 2025): 193–97. https://doi.org/10.24919/2519-058x.34.324625.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Макаров, Ю. "Українська революція: західний погляд, західний вплив, західний внесок". Український тиждень, № 9 (329) (2014): 22–24.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Сторожук, С. В. "Українська "національна" революція ХVII ст. : міф чи реальність ?" Філософські обрії, Вип. 21 (2009): 243–54.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Макаров, Ю. "Українська революція: західний погляд, західний вплив, західний внесок". Український тиждень, № 9 (329) (2014): 22–24.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Сторожук, С. В. "Українська "національна" революція ХVII ст. : міф чи реальність ?" Філософські обрії, Вип. 21 (2009): 243–54.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Шейко, В. М. "Наукова інтелігенція та Українська революція (1917–1921 рр.)". Культура України. Серія: Мистецтвознавство, вип. 59 (2018): 244–63.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Гуменюк, Віталій. "Формування національної ідентичності Української Далекосхідної Республіки як основний соціальний процес державотворення". InterConf, № 50(221) (19 жовтня 2024): 136–46. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.10.2024.017.

Full text
Abstract:
В процесі дослідження визначено, що формування національної ідентичності є однією з основних соціальних процесів державотворення Української нації, основою для легітимності держави, тобто створення історії, мови, культури, спільних цінностей, які об'єднують людей у єдину націю. Головну роль у формуванні первинних уявлень про свою належність відіграє українська школа, що належить до процесу формування національної ідентичності. Так, до існування Української Далекосхідної Республіки українська школа на території Далекого Сходу була практично відсутня, через що одним із першочергових напрямків у діяльності українських організацій, що виникли після Лютневої революції 1917 року, було створення української національної школи. Серед вимог було введення навчання українською мовою в тих школах, де більшість учнів становили українці, що за значенням було другим після створення національних військових формувань. Разом з тим українські школи, які фактично існували лише завдяки зусиллям українських організацій, припиняють свою діяльність. Цьому передувала ліквідація Української Далекосхідної Республіки та встановлення на Далекому Сході (р)адянської влади, результатом чого було повальні арешти українських діячів та ліквідація українських організацій.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Марущенко, Олександр. "МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ “ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА: РЕВОЛЮЦІЯ, ДЕРЖАВНІСТЬ, СОБОРНІСТЬ. До 100-РІЧЧЯ УТВОРЕННЯ ЗУНР”". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 209–11. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.209-211.

Full text
Abstract:
Боротьба за незалежність України в ХХ столітті стала однією з найбільш велич­них сторінок в історії українського народу. Серед її важливих складових вагоме місце посідає героїчний чин творців і захисників Західно-Української Народної Республіки. Її виникнення у листопаді 1918 р., ухвалення 22 січня 1919 р. вікопомного Акту Злуки Ук­раїнської Народної Республіки і ЗУНР яскраво засвідчили державотворчі й собор­ницькі прагнення української нації, що залишаються актуальними й сьогодні, століття потому, в умовах складних для незалежної держави Україна внутрішніх і зовнішніх викликів.
 Саме цими імперативами керувалися учасники міжнародної наукової конфе­ренції “Західно-Українська Народна Республіка: революція, державність, соборність”, яка працювала 30–31 жовтня 2018 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів) та Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника і була присвячена 100-річчю з часу утворення ЗУНР. Її співорганізаторами ста­ли також Івано-Франківська та Львів­ська обласні ради і державні адміністрації, ака­де­мічні Інститути історії України, політичних і ет­нонаціональних досліджень ім. І. Ф. Ку­раса, народознавства, Український інститут націо­наль­­ної пам’яті, Київський національ­ний університет імені Тараса Шевченка, Національна ака­демія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Представницький характер цього нау­кового форуму був засвідчений широкою географією його учасників, які презентували Рес­публіку Польща, Словацьку Республіку й наукові і навчальні установи з 23 міст України: Киє­ва, Львова, Івано-Франківська, Харкова, Одеси. Ужгорода, Чернівців, Черкас, Луцька, Тер­нопо­ля, Рів­ного, Миколаєва, Вінниці, Кам’янець-Подільського, Кривого Рогу, Маріуполя, Ко­ло­миї, Дрогобича, Мелітополя, Кременця, Галича, Бурштина, Тисмениці. На кон­ференції було заявлено 207 тем доповідей і повідомлень, до участі в її роботі зголо­силося 217 науковців, з них 59 докторів наук, професорів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

БЕГЕЙ, Ігор, та Інна КРАВЧУК. "“ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В АМЕРИЦІ”: ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ, ЕТАПИ І НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ (1922 – 1940)". Східноєвропейський історичний вісник, № 28 (23 вересня 2023): 134–42. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.28.287539.

Full text
Abstract:
Проаналізувати передумови виникнення, етапи та напрями діяльності “Об’єднання українських організацій в Америці” упродовж його існування у 1922 – 1940 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, застосуванні загальнонаукових (узагальнення, типологізація) та спеціально-наукових методів дослідження, зокрема, порівняльно-історичного, історико-системного, критичного аналізу джерел. Наукова новизна. На основі комплексного вивчення газети “Свобода” та наявних історіографічних здобутків уперше у вітчизняній історіографії цілісно прослідковано ключові ланки діяльності організації “Об’єднання українських організацій в Америці”. Висновки. Спроби створити єдину організацію, яка би скеровувала діяльність усіх українських громадсько-політичних осередків на американському континенті та представляла їхні інтереси перед суспільством і владою США, беруть початок ще з часу Першої світової війни. Повторно ідея постання такої організації, виникла на тлі поразки Української революції та економічного лихоліття, яке охопили українські терени у перші повоєнні роки. “Об’єднання українських організацій в Америці” упродовж свого існування у 1922 – 1940 рр. була суспільно-політичною організацією українців Америки, яка мала за мету проведення заходів задля визнання української державності, надання матеріальної допомоги розвиткові українського життя на рідних землях та об’єднання української еміграції. Організація широко інформувала громадськість про українську справу, збирала кошти для допомоги народу України, видавала книжки про Україну англійською мовою. За час існування нею було організовано вісім конгресів американських українців за участі сотень представників американського українства та з обговоренням найактуальніших питань української національної справи і міжнародної геополітичної ситуації. Ключові слова: “Об’єднання українських організацій в Америці”, США, українська діаспора,міжвоєнний час
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Таран, Л. В. "Французька революція кінця XVIII століття в історіографії останньої третини XIX – початку XXI ст." Problems of World History, № 22 (15 жовтня 2023): 16–29. http://dx.doi.org/10.46869/2707-6776-2023-22-2.

Full text
Abstract:
У статті простежуються методологічні основи вивчення Французької революції кінця ХVIII століття та концептуальні зміни в її трактуванні з останньої третини XIX – початку ХХІ ст.
 В останній третині XIX ст. у французькій історичній науці запанував позитивізм, принадами якого були сформульовані О. Контом ще у 30-х роках. Під його впливом історики почали звертатися до вивчення архівів, відроджувалися університети, історична періодика. Вивчення Великої французької революції велося школою А. Олара, який має великі заслуги у розробці її політичної історії.
 Російська й українська історіографія цієї революції теж у цей час набувала професіоналізму на засадах позитивізму і прославилася створенням «російсько-української історичної школи» –М.І. Карєєв, І.В. Лучицький, М.М. Ковалевський, Є.В. Тарле. Школа під впливом реалій життя та марксизму зробила значний внесок у розробку аграрного аспекту революції.
 З кінця ХІХ ст. світова історіографія відчула могутній вплив неокантіанства, особливо баденської школи – В. Віндельбанд та Г. Ріккерт. У підсумку це привело у Франції до створення широковідомої школи «Анналів». Вона вважала історичні факти фактами психологічними. Перехід же до вивчення психології маси під час революції був у Франції здійснений істориками соціалістичного напрямку – передусім Ж. Лефевром – послідовником Ж. Жореса.
 У статті простежуються концептуальні зміни у трактуванні революції – зміни як у французькій історіографії, так і у російській, українській, радянській. Визначним етапом у формуванні нового концептуального образу революції були її ювілеї – 190, 200-ліття, та світові дискусії з приводу кардинальних її питань.
 В статті дається огляд поглядів французьких, американських та російських вчених і робиться невтішний висновок про те, що за останні десятиліття вивчення революції в Україні зійшло нанівець.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Віднянський, С. "Українська революція у споминах Томаша Масарика "Світова революція" за війни й у війні 1914-1918"". Зовнішні справи. Політичні науки, № 3 (2017): 45–50.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Віднянський, С. "Українська революція у споминах Томаша Масарика "Світова революція" за війни й у війні 1914-1918"". Зовнішні справи. Політичні науки, № 3 (2017): 45–50.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
37

Литвин, В. М. "Українська революція 1917—1921 років і сучасність: незасвоєні уроки". Вісник Національної академії наук України, № 9 (2017): 60–73.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
38

Бевз, Т. ""Українська революція" у науковому дискурсі: суперечності оцінок і висновків". Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, № 5/6 (91/92), вересень - грудень (2017): 68–80.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
39

Гирич, І. Б. "Українська революція: інтерпретаційні проблеми (М. Грушевський та інші державники)". Symposium historiographicum Czercasiensium 1 (2016): 222–38.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
40

Литвин, В. М. "Українська революція 1917—1921 років і сучасність: незасвоєні уроки". Вісник Національної академії наук України, № 9 (2017): 60–73.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
41

Бевз, Т. ""Українська революція" у науковому дискурсі: суперечності оцінок і висновків". Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, № 5/6 (91/92), вересень - грудень (2017): 68–80.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
42

Гирич, І. Б. "Українська революція: інтерпретаційні проблеми (М. Грушевський та інші державники)". Symposium historiographicum Czercasiensium 1 (2016): 222–38.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
43

Ткачук, Павло Петрович. "ВЕЛИКА ВІЙНА ТА УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ: ПОГЛЯД ДОСЛІДНИКІВ ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ". Військово-науковий вісник, № 27 (10 травня 2017): 316–21. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.27.2017.316-321.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
44

Ільєнко, Андрій, Євгеній Шупік та Євгеній Шатілов. "ЕКСПОЗИЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ ЯК ВТІЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ". Воєнно-історичний вісник 42, № 4 (2022): 49–61. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-49-61.

Full text
Abstract:
У даній статті автори аналізують структуру і наповнення експозиції Національного військово-історичного музею України (НВІМУ) у контексті відповідності актуальній державницькій концепції української військової історії та її практичного значення у сфері національно-патріотичного виховання військовослужбовців та молоді. Дослідники розглянули роль і значення музейних установ сучасної України в цілому, акцентуючи увагу на особливій ролі військових музеїв у сфері національно–патріотичного виховання. Визначено, що в експозиції музею втілено національні і державницькі підходи до військової історії України, висвітлено ключові етапи військового будівництва крізь призму українського державотворення.
 Ключові слова: музей, НВІМУ, воєнна історія, експозиція, Українська революція, АТО, ООС, збройний конфлікт на Сході України.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
45

ЖУК, М. В. "УКРАЇНСЬКА ОСВІТА У ВИМІРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ 4.0 (ОГЛЯД РЕСУРСІВ ТА НАПРЯМИ ТРАНЗИТІВ СУЧАСНИХ РІШЕНЬ)". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 4 (30 грудня 2024): 9–16. https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2024.4.2.

Full text
Abstract:
Всесвітній економічний форум (ВЕФ) визначив, що світ увійшов в новий цивілізаційний вимір – 4.0. Штучний інтелект переміщується в центр розвитку. В центр розвитку переміщується штучний інтелект. Це відображається в таких напрямах розвитку «4 промислова революція», «індустрія 4.0», «глобалізація 4.0», «освіта 4.0». Ми живемо в час постійних технологічних змін. Традиційні технології і знання швидко старіють. Набуває актуальність вміння людського капіталу адаптуватись до змін, вміти швидко переходити від одних технологій і знань до інших. Цього потребують зміни на ринку праці, поява нових професій. Зростає вагомість глобальних проблем, розбудови сучасного інноваційного цифрового суспільства знань. Освіта перетворюється на випереджальну систему. Вона адаптує до ринку праці, нових соціальних реалій. Але при цьому закладає і готовність до освіти протягом життя (LLL). 4 промислова революція – це економіка постійних технологічних, економіка штучного інтелекту. Вона не може базуватись на моделі освіти попереднього технологічного розвитку. Саме тому виникає потреба в освіті 4.0. дослідження цієї проблеми один із пріоритетів аналітики Всесвітнього економічного форуму. Йому належить виділення проблеми та дослідження її основних трендів, місії, аналізу практичного досвіду змін. Це випереджальна аналітика. Як приклад – програма «Революції перенавичок». Її мета адаптувати людській капітал до зміни професій. З 2023 по 2030 рр. більше 1мільярду людей буде потребувати перекваліфікації. Україна відстає в запровадженні освіти 4.0. Саме тому набуває актуальності вміти адаптувати реальний досвід освітніх змін. Дуже важливим є використання досвіду ЄС розвитку освіти. Особливо при аналізі рамок компетенцій та їх реалізації у відповідних програмах розвитку. При цьому найбільш актуальним є рамки компетенцій освіти протягом життя (2006 р., 2018 р.), рамка цифрових компетенцій (2017 р.), рамка компетенцій сталого розвитку, «зелених компетенцій» (2022 р.). Важливим є аналіз реалізації компетенцій в формуванні навичок.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
46

ОГНЕВ'ЮК, Віктор, та Світлана АНДРЄЄВА. "ІСТОРИЧНІ ПОГЛЯДИ БОРИСА ГРІНЧЕНКА: УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. У ВИСВІТЛЕННІ ІНТЕЛЕКТУАЛА". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 68–77. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246917.

Full text
Abstract:
Мета дослідження – реконструювати історичні погляди Б. Грінченка на події Української національної революції середини XVII ст., авторські оцінки діяльності Б. Хмельницького та гетьманів України часів Руїни, визначення причин втрати української державності й актуалізація ним цього історичного досвіду для розгортання українського визвольного руху наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, антропологізму, міждисциплінарності. Використано загальноісторичні методи аналізу і синтезу, а також спеціально-історичні – історико-генетичний, компаративний, типологічний. Автори дотримуються основних принципів історіографічного аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що на широкому колі історичних, історіографічних та літературних джерел досліджено погляди Б. Грінченка на історію України середини XVII ст. (Хмельниччина та Руїна). Висновки. Твори Б. Грінченка на історичну тематику є талановитою популяризацією історії України в доступній для широких мас формі, без примітивізації та спотворення фактів. Концептуально Б. Грінченко спирався на тяглість української історії за М. Грушевським. Ґрунтовне опрацювання історичних джерел та наукової літератури допомогло йому піднятися на науково-популярний і навіть дослідницький рівень (монографія “Гетьман Іван Виговський, його життя й діла”, 1909). У центрі уваги Б. Грінченка опинилися постаті кількох гетьманів – Б. Хмельницького, І. Виговського та П. Дорошенка. Він критично ставився до діяльності Б. Хмельницького та Переяславського договору з Москвою 1654 р., вважав його заходом вимушеним, але в історичній перспективі трагічним для долі української державності. Державотворчу діяльність та геополітичні комбінації І. Виговського та П. Дорошенка Б. Грінченко оцінював як досвід боротьби із московськими впливами.
 Багаторічна, наполеглива робота Б. Грінченка з популяризації історичного досвіду Української національної революції середини XVII ст. підготувала, в умовах модернізації суспільного життя та формування української національно свідомої еліти, сприятливий ґрунт для подальшої боротьби за українську державність та її відродження в 1917 – 1921 рр.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
47

Motuz, Valeria. "Українське суспільство на початковому етапі української революції (березень – листопад 1917 р.): до питання політичної емансипації жінок в Україні". Eminak, № 3(31) (1 жовтня 2020): 98–110. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.3(31).439.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена проблемі активізації політичної свідомості жіноцтва у Наддніпрянщині (Україні). На сьогодні вона є малодослідженою, однак важливою складовою декількох пов’язаних між собою тем, таких як: «жіноче питання» в Україні у ХХ ст., український жіночий рух у ХХ ст., український національний рух у ХХ ст., Українська революція 1917-1921 рр., а також політизація жіноцтва в Україні. Специфіка та значення даного процесу, що мав місце в житті українського суспільства у першій чверті ХХ ст., не втратили своєї актуальності й нині, тому його вивчення та популяризація може позитивно вплинути як на розвиток українського жіночого руху, так і на досягнення фактичного гендерного паритету у сфері публічної влади в Україні. Тож, враховуючи викладене вище, досліджений аспект теми має не лише наукове, суспільно-політичне, але й практичне значення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
48

Турченко, Ф. Г. "Як у вітчизняну історіографію повернулася Українська революція. (погляд із Запоріжжя)". Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, Вип. 50 (2018): 13–36.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
49

Антонюк, Т. "Українська революція 1917-1921 років у спогадах представників політичної еміграції". Бібліотечний вісник, № 2 (244) (2018): 34–47.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
50

Томахів, В. І. "Українська революція 1917 - 1921 рр. у візії Бориса Антоненка-Давидовича". Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія історична, вип. 15 (2019): 67–74.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
You might also be interested in the bibliographies on the topic 'Українська революція' for other source types:
Dissertations / Theses Books
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography