To see the other types of publications on this topic, follow the link: Управління галуззю.
Journal articles on the topic 'Управління галуззю'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Управління галуззю.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Крушельницька, Таїсія Анатоліївна, та Інна Миколаївна Шапран. "ОСОБЛИВОСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ". Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права, № 4 (12 грудня 2022): 38–44. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.5.
Full textAbstract:
В цій статті авторки узагальнюють особливості децентралізації публічного управління як передумови відновлення і розвитку галузі туризму в територіальних громадах в Україні в умовах глобальних викликів. Авторками визначено, що туризм є багатогранною сферою діяльності, відповідно, галузь і в науці розглядається у декількох ракурсах, серед них такі: туризм як об’єкт публічного управління, туризм як галузь економічної діяльності, як соціогуманний потенціал суспільства і територіальної громади. У 2022 р. Україна зазнала економічних втрат у галузі туризму через війну. Наслідки війни в Україні ще довго будуть даватись взнаки. Вже відомо, що за перші 4 місяці 2022 року представники туристичної галузі України сплатили на 18% менше податків, ніж за аналогічний період 2021 року, загальна кількість платників податків, які займаються туристичною діяльністю, за перші місяці війни в середньому скоротилася на 10%. Зафіксовано, що кількість юридичних осіб галузі туризму зменшилася на 17%, а фізичних – на 7%. Доведено, що загрози, які ставлять глобальні виклики перед Україною і публічним управлінням України, у т.ч. і управлінням галуззю туризму, мають вирішуватись вже сьогодні попри війну й постійну загрозу втрати людей, руйнувань інфраструктури, економічні збитки тощо. Для відновлення і розвитку галузі туризму у повоєнний період ключовими аспектом публічного управління галуззю має стати застосування механізмів багаторівневого управління, що передбачають організаційно- функціональну узгодженість органів влади на рівні держави, регіонів, територіальних громад та опираються на застосування інструментів, принципів, технологій, які дозволяють ефективно реалізувати програми відновлення і розвитку. Визначено, що децентралізація публічного управління це – мультифункціональний механізм багаторівневого управління, який упродовж періоду з 2015 р. продемонстрував ефективність і дієвість в розбудові спроможності територіальних громад, тому і став передумовою для відновлення і розвитку галузі туризму у повоєнний період. Авторки узагальнили такі особливості: інституційне забезпечення як організаційно-функціональна і правова основа для реалізації владних повноважень в територіальних громадах; соціогуманістичне наповнення яке полягає у залученості громадян до влади, взаємодії громадян і органів влади, розширенням кола компетенцій громадян за прийняті рішення щодо розвитку громади, у т.ч. і туризму, та усвідомленням відповідальності кожного; інфраструктурне забезпечення, яке є сукупністю економічної, логістичної, соціальної і туристичної інфраструктури, за існування якої запускається механізм, який виробляє «туристичний продукт»; ресурсне забезпечення територіальних громад, як сукупність наявних і потенційних ресурсів.
2
Shkilnyak, M. M., та N. M. Кryvokulska. "РОЗВИТОК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11406.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальні положення, які повинні лягти в основу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
 Матеріали і методи. Матеріалами дослідження слугували дані кошторисів Хмельницької обласної дитячої лікарні за 2017–2019 рр. Використано методи теоретичного узагальнення, групування; факторного аналізу; статистичного порівняння та узагальнення.
 Результати. Обґрунтовано необхідність розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я. Визначено причини, які детермінують потребу управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я та його вдосконалення (приміром, приналежність закладів охорони здоров’я до публічного сектору економіки; необхідність вирішення проблем, пов’язаних із управлінням якістю медичних послуг за умов обмежених матеріальних, фінансових, технічних ресурсів, що виділяють на охорону здоров᾽я). Вказано на переваги розвитку концептуальних підходів до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я.
 Висновки. Розвинуті концептуальні підходи до управління якістю медичних послуг закладів охорони здоров’я дозволять вдосконалити інституційну базу управління галуззю охорони здоров’я; вивчати заклади охорони здоров’я як соціальні системи в їх безпосередньому взаємозв’язку з іншими соціальними системами суспільства; зміцнити основи пацієнторієнтованої моделі охорони здоров’я в Україні; активізувати використання проектного підходу в управлінні закладами охорони здоров’я; посилити кадровий потенціал галузі охорони здоров’я та закладів цієї галузі.
3
Білецький, І. В. "БУДІВЕЛЬНА ГАЛУЗЬ ТА РИНОК ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ ЯК ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ". Підприємництво та інновації, № 26 (3 лютого 2023): 14–18. http://dx.doi.org/10.32782/2415-3583/26.2.
Full textAbstract:
У статті здійснено визначення місця державного управління в системі розвитку будівельної галуззі та ринку житлової нерухомості України, а також розкриття положень щодо їх співвідношення з іншими елементами інституційної структури розвитку сектору житлової нерухомості. Дано характеристику основним діючим законодавчим актам в сфері будівництва з деталізацією питань, що о ними регулюються. Окреслено розподіл повноважень щодо здійснення містобудівного нагляду. Визначено, що проведення реформи децентралізації в країні вплинуло на перерозподіл функцій між усіма суб’єктами галузі будівництва. Встановлено, що для забезпечення інституційної ієрархії державного управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на обласному рівні функціонують управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури, управління житлово-комунального господарства, а на районному – відділи містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства. Обґрунтовано, що державне управління будівельною галуззю та ринком житлової нерухомості ґрунтується на врахуванні інтересів державного, регіонального рівнів та місцевого самоврядування, що спричинено розподілом держаної власності на загальнодержавну та місцеву з відповідним закріпленням за органами місцевого самоврядування об’єктів будівництва. Окреслено співвідношення державного управління як інституту макрорівня з такими елементами інституційної структури, як міжнародні норми, принципи і стандарти, саморегулюючі організації, неформальні обмеження (неписані правила) діяльності будівництва. Доведено, що активізація різних складових державного управління будівельною галуззю та ринком житлової нерухомості сприятиме розвитку ринкового механізму, підтримці ініціативи виробників та опосередковане забезпечить розвиток інституційних систем на нижчих рівнях, що в загальному підсумку забезпечить вигідні умови функціонування всім учасникам процесу.
4
Прав, Юрій. "БУДІВЕЛЬНА ГАЛУЗЬ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ". Public management 17, № 2 (2019): 230–40. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-230-240.
Full textAbstract:
Розглядаються актуальні питання розвитку будівельної галузі України з урахуванням трансформаційних процесів національної економіки та переходу на євроінтеграційний вектор розвитку. Будівельна галузь є од- нією з галузей мультиплікаторів, які здатні забезпечити зростання супутніх галузей народного господарства (для галузі будівництва це понад 70 галузей промисловості), забезпечити інвестиційну привабливість економіки. Акту- альність розвитку будівельної галузі також полягає у соціальному забезпеченні через реалізацію проектів будівництва комерційної нерухомості з ме- тою розвитку малого та середнього бізнесу та житлових площ для вирішення соціально-побутових питань населення. Таким чином, актуальність розвитку будівельної галузі визначає необхідність пошуку механізмів державного ре- гулювання у будівництві з метою забезпечення ефективного функціонуван- ня будівельної сфери. Дієвим механізмом забезпечення розвитку економіки є налагодження раціональної системи державного управління. Система дер- жавного управління включає у себе комплекс взаємоузгоджуваних механіз- мів впливу на суб’єкт управління з метою реалізації управлінських функцій держави: планування, прогнозування, регулювання, організації, моніторин- гу, контролю — шляхом наділення владними повноваженнями органи дер- жавної влади відповідно до ієрархічної структури чи делегування владних повноважень у межах, зазначених чинним законодавством, органам громад- ського контролю або приватним структурам. Реалізація управлінських цілей полягає у розробці організаційно-економічного механізму через реалізацію управлінських функцій, застосування інформаційно-аналітичного забезпе- чення та формування умов для їх практичного впровадження. Отже, у статті розглядаються теоретико-методичні підходи до розвитку ефективних ме- ханізмів державного управління галуззю будівництва з урахуванням вимог національного будівельного ринку, стратегічних цілей розвитку економічної системи країни та максимальної реалізації потенціалу будівельної галузі для забезпечення її конкурентоспроможності в умовах євроінтеграційних проце- сів та виходу на світові ринки збуту
5
Любчук, О. К. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 2(81) (10 квітня 2023): 187–92. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2022.2.23.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблему удосконалення програмно-цільового державного управління в умовах воєнної загрози для демократичного розвитку людської цивілізації, екологічних та економічних викликів, глобалізації людської діяльності, впровадження інноваційних та цифрових технологій. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є надання нових можливостей державному управлінню на основі використання теоретичних та методологічних розробок. Метою даного дослідження є з’ясування структурних складових теоретико-методологічних основ програмно-цільового державного управління туристичною галуззю в умовах сучасних викликів. До складових теоретико-методологічних засад програмно-цільового державного управління туристичною галуззю віднесені: програмно-цільова методологія, методологія соціальної адекватності, системно-синергетичний підхід та наукові концепти функціонування моделей державного управління, стратегія розвитку країни та регіону; концепції і програми діяльності уряду, програмно-цільові і політичні рішення, програмно-цільовий метод управління, теоретико-концептуальні засади для вирішення проблеми суб’єктивної задоволеності життям громадян України. Теоретичний підхід В.В. Альохіна про вплив діяльності людини на перехід від технократизму до людиноцентризму; концепція соціально-адекватного менеджменту; підхід про вплив психологічних механізмів діяльності на цілепокладання людини та теоретичні розробки про вплив ціннісної ієрархії людини на її задоволеність життям та її досягнення у суспільстві є теоретико-концептуальними основами вирішення проблеми суб’єктивної задоволеності життям для громадян України. Розробки соціально-адекватного менеджменту, зокрема вплив ментальності народу на його добробут, будуть підвищувати ефективність управління туристичною галуззю.
6
Lopushynskyi, Ivan, та Olena Durman. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 92–113. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.06.
Full textAbstract:
У статті розглядаються підходи до вдосконалення організаційного механізму управління освітньою галуззю.
 Визначено, що на сьогодні існує некомфортний стан управління через недостатню кількість інформації про діяльність ЗВО або про значний час, потрібний для її отримання. Для ліквідації такого стану пропонується застосовувати підходи, засоби та інструменти, що їх пропонують сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Так, для оптимізації процесів ухвалення управлінських рішень пропонується застосовувати підходи теорії ухвалення рішень та проектування і створення відповідних інформаційних систем. Зв’язки розподіляються на суб’єктно-об’єктні (прямі), об’єктно-суб’єктні (зворотні), а також суб’єктно-суб’єктно та об’єктні-об’єктні. Зважаючи на те що успіх управлінської діяльності певною мірою залежить від дотримання системного принципу зворотного зв’язку інформаційних потоків, його сутність полягає у зв’язку між отриманим ефектом та управлінським впливом.
 Для підвищення якості та швидкості ухвалення управлінських рішень в освітній галузі пропонується формування єдиного освітнього інформаційно-комунікаційного середовища, а також використання інформаційних технологій в освітній галузі. Автором зроблено висновки що дальші розробки можуть бути спрямовані на вивчення та вдосконалення механізмів державного управління освітньою галуззю через децентралізацію та дерегуляцію державного управління з метою підвищення його ефективності.
 Це дасть змогу поліпшити взаємодію різних рівнів управління освітньою галуззю як по вертикалі, так і по горизонталі. Крім того, пропонується також поширити цей підхід і на інші сфери державного управління.
7
Konarivska, О. B., N. B. Kushnir та M. S. Yakovyshyna. "ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 82 (2019): 51. http://dx.doi.org/10.31713/ve220186.
Full textAbstract:
В статті визначено зміст механізму державного управління туристичною галуззю, проведена характеристика його складових елементів: об’єкт, суб’єкт, інструменти, методи та форми управління, організаційне, інформаційне, кадрове, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення.
8
Задоя, В. О. "УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ ЯК СТРАТЕГІЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 78-79 (5 жовтня 2022): 141–51. http://dx.doi.org/10.18664/btie.78-79.282386.
Full textAbstract:
Встановлено, що на сучасному етапі посилення збройної агресії українська економіка зазнає багатомільярдних втрат від інфраструктурних руйнувань, знищення та зупинки вітчизняного бізнесу, скорочення інвестицій, відтоку кадрів за кордон, зростання видатків на оборону та соціальні виплати. Доведено, що подолання глибокої кризи національного господарства і виведення країни зі стану повоєнного колапсу потребує зосередження уваги на відновленні критично значущих для національної безпеки країни галузей, провідне місце серед яких займає залізничний транспорт. Проведено ґрунтовне дослідження сучасного стану залізничного транспорту і виявлено загострення ключових проблем його функціонування в умовах активізації бойових дій. Виявлено, що наростання системних проблем у залізничній галузі є результатом багаторічного ігнорування керівництвом компанії базових принципів і функцій ефективного управління суб’єктами господарювання. Виявлено деформаційні зміни, характерні для системи управління діяльністю АТ «Укрзалізниця», що визначили доцільність її корінного перегляду. Деталізовано ключові напрями та завдання щодо удосконалення системи управління залізничним транспортом як стратегічною галуззю національної економіки.
9
Сухаренко, В. В. "Стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України в контексті реформи охорони здоров'я". Efficiency of public administration, № 70/71 (27 вересня 2022): 51–59. http://dx.doi.org/10.36930/507007.
Full textAbstract:
Відповідно до поставленої мети досліджено стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Визначено, що в зарубіжній науковій і науково-методичній літературі проблему оцінювання стану та особливостей ресурсного забезпечення галузей охорони здоров'я розглядають в контексті виконання ключових функцій: управління, генерування ресурсів, фінансування та забезпечення. Обґрунтовано можливість використання цього науково-методичного підходу вітчизняною практикою управління.
 На основі здійсненого аналізу виявлено основні недоліки та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Встановлено, що організаційно-правове регулювання ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України не відповідає загальній стратегії реформування системи охорони здоров'я. Виявлено, що участь в управлінні галуззю великої кількості урядових структур з різними повноваженнями та стратегічними цілями потребує інтеграції їх функцій та забезпечення ефективної співпраці.
 На основі аналізу бюджетних програм і показників медичної статистки доведено, що санаторні заклади системи МОЗ України використовують різні моделі фінансування (державну, страхову, приватну). Визначено, що фінансове забезпечення галузі планують на основі оплати за кількість ліжко-місць, і не пов'язано із оплатою за якісні результати надання послуг. Доведено, що незважаючи на проведену реформу системи охорони здоров'я, державні санаторно-курортні заклади не залучені до моделі стратегічних закупівель медичних послуг на основі вартості.
 Обґрунтовано, що відсутність єдиних підходів до оцінювання і управління ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України спричинило критичне скорочення планової потужності санаторіїв, зношення їх матеріально-технічної бази, зниження якості лікування, демотивацію медичного персоналу. Спалах COVID-19 посилив кризові прояви у функціонуванні та ресурсному забезпеченні санаторно-курортної галузі.
 Зроблено висновок, що обсяги ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі не відповідають сучасним потребам і світовим стандартам якості управління медичною та реабілітаційною допомогою. Доведено, що сучасний стан управління, генерування, фінансування та забезпечення ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України призводить до обмеженого доступу пацієнтів до санаторного лікування, потреби постійного збільшення витрат на утримання санаторних закладів і несправедливого розподілу ресурсів.
10
SemenyukYuriy та Kolisnichenko Natalia. "Європейський освітній простір як чинник змін в системі управління загальною освітою". Theory and Practice of Public Administration 3, № 66 (2019): 227–35. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.27.
Full textAbstract:
У статті вивчаються наслідки впливу європейського освітнього простору на управління національними системами середньої освіти. Досліджується ідея європейського освітнього простору як відображення багаторівневого управління в освіті. Розглядаються національні, наднаціональні та транснаціональні суб'єкти освітньої політики. Відслідковується поява та розвиток ідеї «європеїзації» освіти. Як невід'ємний процес формування освітнього простору в Європі обґрунтовується особливість розширення громадської участі в управлінні галуззю, зокрема, розглядаються різні форми громадського врядування в системі середньої освіти: шкільні ради, ради керівників закладів, батьківські ради, самоврядування учнів тощо.
11
Чередніченко, С. В. "Концепція антикризового управління металургійною галуззю України". Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво, № 4 (79) (2014): 50–54.
Find full text
12
ДВІГУН, А. О. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ЯК ЧИННИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГРОМАД". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 15–20. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242066.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання впровадження освітньої реформи в умовах децентралізації та реформування адміністративно –територіального устрою в Україні. Дана оцінка тенденцій розвитку освіти та процесам секторальної децентралізації у сфері освіти, виокремлено сучасні проблеми, які постали в управлінні освітньою галуззю після завершення першого етапу адміністративно-територіальної реформи в Україні, визначено роль місцевих органів управління освітою в умовах децентралізації. У статті окреслено напрями та шляхи вирішення проблем у подальшому розвитку галузей освіти, як впливого чинника сталого розвитку територій. Мета. Дослідити основні тенденції розвитку освіти в умовах її реформування та децентралізації, запропонувати шляхи вирішення сучасних проблем, що сформувалися в освітніх галузях. Методика. У процесі дослідження використано емпірично- теоретичний метод, заснований на аналізі статистичних даних, синтезі соціально-економічного стану територіального розвитку та розвитку громад, структурний метод; порівняльного аналізу; абстрактно-логічного узагальнення. Наукова новизна. Дослідження та отримані наукові результати присвячені новітнім тенденціям розвитку освітніх галузей в умовах впровадження в України наступного етапу адміністративно-територіальної реформи. Результати. Запропоновані у досліджені рекомендації можуть бути використані органами держаної та місцевої влади.
13
Любчук, Ольга Костянтинівна, та Юлія Віталіївна Ярченко. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Public management 28, № 3 (2022): 56–61. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-8.
Full textAbstract:
В умовах глобалізації людської діяльності та впровадження цифрових технологій відбуваються трансформаційні процеси у сфері обслуговування, з’являються нові види туризму, нові потреби та послуги, все це потребує удосконалення державного управління туристичною галуззю. Мета роботи. Визначити структурні складові частини механізму державного управління туристичною галуззю в умовах пандемії та цифровізації економіки. Методологія. До теоретико-методологічних передумов розв’язання даної проблеми можна віднести такі роботи науковців: «Проблема розвитку ринку кваліфікацій для туріндустрії в Україні» (Любчук О.К., Ярченко Ю.В. Вісник), «Комбінаторика алгоритму Форда-Фулкерсона для зниження ризиків пандемії COVID-19 у міжнародному туризмі» (Sharko M., Fomishyna V., Liubchuk O., Petrushenko N., Yakymchuk T), «Методичне забезпечення управління підтриманням фінансових потоків зовнішнього туризму в глобальних ризикованих умовах» (Sharko M., Liubchuk O., Fomishyna V., Yarchenko Y., Fedorova N., Petrushenko N., Ohorodnyk R.), «Туризм як сучасна детермінанта суб’єктивної задоволеності життям в Україні» (Любчук О.К.), «Концептуально-стратегічні засади цільового механізму державного управління суб’єктивною задоволеністю життям українських громадян» (Любчук О.К., Ярченко Ю.В. Менеджер). Наукова новизна полягає у з’ясуванні теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку механізму державного управління. Висновки. Удосконалення державного управління туристичною галуззю в умовах цифровізації економіки повинно включати розробку цільового механізму, кадрового механізму, функціонального механізму, правового механізму, інструментального механізму, організаційного механізму, фінансового механізму та механізму управління інноваційним розвитком.
14
Bakai, A. E. "Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров’я в Україні". Public administration aspects 5, № 10 (2018): 29–38. http://dx.doi.org/10.15421/15201732.
Full textAbstract:
Розглянуто сутність міжвідомчої взаємодії та поняття єдиного медичного простору, проведено теоретичне обґрунтування структурно-організаційного забезпечення якісних трансформацій у системі охорони здоров’я, наголошено на необхідності подальшого розвитку загальної системи медичного забезпечення зі збереженням безпекової складової на засадах єдиного медичного простору та її інтеграції в загальнодержавну систему охорони здоров’я. Проаналізовано існуючі моделі міжвідомчої кооперації з питань медичного забезпечення населення, розглянуто існуючі ограни управління медичним захистом населення та проектні форми міжвідомчої взаємодії в надзвичайних ситуаціях воєнного і мирного характеру, підтверджено доцільність удосконалення механізмів міжвідомчої взаємодії з організації медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Визначено основні передумови побудови єдиного медичного простору відомчих медичних служб та цивільних закладів охорони здоров’я, що обумовлює необхідність централізації механізмів управління системою медичного захисту населення, визначення та впровадження єдиних принципів організації медичної допомоги, розроблення і реалізації нових стратегій і програм міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії, у тому числі в підходах до програм медичної освіти, функціональної інтеграції відомчих систем усіх форм власності, застосовування єдиних стандартів на загальних принципах тощо. Доведено необхідність опрацювання і впровадження перспективної міжвідомчої системи медичного забезпечення, що базується на національних стандартах, із використанням єдиної загальнодержавної мережі закладів охорони здоров’я та об’єднана спільним управлінням, запропоновано модель єдиного простору надання медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях як міжвідомчої системи управління ресурсами.
15
Петрашевська, А. Д., С. М. Колонтай та В. О. Соколовська. "УПРАВЛІННЯ МОРСЬКОЮ ГАЛУЗЗЮ: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ". Український економічний часопис, № 8 (28 лютого 2025): 96–101. https://doi.org/10.32782/2786-8273/2025-8-17.
Full textAbstract:
У дослідженні розглянуто основні стратегії управління в морській галузі, їхні особливості та вплив на загальний розвиток сектора. Акцентовано, що морська галузь є однією з найважливіших складових світової економіки, яка включає в себе перевезення вантажів і пасажирів, морські порти, суднобудування та ремонти, а також інші суміжні сфери. Зазначено, що управління в морській галузі є складним і багатогранним процесом, що вимагає чіткої стратегії для забезпечення ефективності та конкурентоспроможності. Фінансування морської галузі України є одним з найважливіших питань для забезпечення її сталого розвитку. Незважаючи на значні виклики, існують певні перспективи залучення фінансування та відновлення морської галузі.
16
Кільова, Г. О. "Якість освіти як основний критерій управління галуззю". Теоретичні питання культури, освіти та виховання, № 45 (2012): 177–82.
Find full text
17
Мельников, Олександр Валерійович. "Формалізація предметної області управління видавничо-поліграфічною галуззю". Технологія і техніка друкарства, № 2(40) (20 червня 2013): 99–108. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.2(40).2013.30741.
Full text
18
Качмар, Сергій. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ СПРАВИ: АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ПІДХОДІВ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 8 (11 липня 2024): 66–74. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6246-2024-8-66-74.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню впливу державного регулювання на розвиток видавничо-поліграфічної галузі. Розглянуто актуальні проблеми та виклики, з якими стикаються видавництва та поліграфічні підприємства, а також розглядаються інструменти та підходи державного втручання, спрямовані на підтримку та розвиток цієї галузі. У статті розглядаються такі аспекти, як вплив законодавчого регулювання на видавничо-поліграфічну справу, механізми фінансової підтримки для видавництв та поліграфічних підприємств, а також роль державних програм у стимулюванні розвитку галузі. Проаналізовано праці відомих вчених щодо проблеми державного управління видавничо-поліграфічною галуззю. Проаналізовано ефективність різних інструментів державного регулювання, визначаючи їхні плюси та мінуси. Досліджено успішні та неуспішні підходи до підтримки видавничо-поліграфічної справи, а також проаналізовано можливості для покращення існуючих програм та стратегій. Додатково, у статті звертається увага на важливість розвитку інноваційних підходів у видавничо-поліграфічній галузі та їхній вплив на конкурентоспроможність і розвиток галузі в цілому. Розглянуто нові технології та методи у видавничому процесі, а також можливості їхнього впровадження за допомогою державної підтримки та стимулювання. Розроблено математичну модель, яка дозволяє узагальнити обґрунтування рішень щодо управління видавничо-поліграфічною галуззю, враховуючи різноманітні параметри та обмеження. Приведено рекомендації щодо оптимальних інструментів та підходів державного регулювання, спрямованих на підтримку та розвиток видавничо-поліграфічної галузі. Надано конкретні пропозиції щодо поліпшення існуючих програм та стратегій, а також обґрунтовано необхідність подальшого дослідження та розвитку нових інноваційних підходів для стимулювання розвитку цієї важливої галузі.
19
Брусакова, О. "Суб’єкти державного регулювання в галузі авіаційного транспорту та їх адміністративно-правовий статус". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 2 (13 серпня 2020): 59–73. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.06.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено аналізу правового змісту поняття суб’єкт управління. Уточнено властивості, характеристики і особливості, що притаманні «суб’єктам адміністративного регулювання в галузі авіації», викладене авторське визначення цього поняття. Зроблено висновок, що основна особливість управління галуззю авіаційного транспорту полягає у складності системи, що утворюють органи виконавчої влади на яких законодавством покладається функція з її регулювання. Акцентовано увагу, що характерною для діяльності зазначених органів є необхідність вироблення спільних рішень у межах розподілу їх компетенції, наприклад, у питаннях створення нормативно-правових актів з питань використання повітряного простору України відповідними уповноваженими органами.
20
Bahriy, M. V. "Управління туристично-рекреаційною галуззю в умовах нестабільності ринку". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7601.
Full textAbstract:
У статті розглядаються напрямки управління ефективністю розвитку туристично-рекреаційної галузі в умовах нестабільності ринку України. Відзначається актуальність туристично-рекреаційної галузі, яку вважають одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Визначені загальноєвропейські принципи з розвинутою індустрією туризму, яка дозволяє надавати державну підтримку розвитку, зокрема у сфері інформаційно-рекламної діяльності. Зазначені загальнодержавні та регіональні чинники впливу на розвиток туристично-рекреаційних ресурсів. Об’єктом дослідження туристично-рекреаційної галузі є туристично-рекреаційні ресурси. З метою вдосконалення управління розмежовано вивчення питання розвитку туристично-рекреаційної галузі з точки зору соціального статусу регіону та його географічного розміщення, оскільки вплив цих чинників на галузь різний та неоднозначний. Запропоновано вирішення локальних проблем розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі та формування рекреаційно-туристичної інфраструктури на регіональному рівні через розробку стратегій з обґрунтуванням пріоритетних напрямів розвитку кожної окремої області західного регіону; розробку системи бюджетів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі в розрізі окремих сфер її діяльності; вдосконалення існуючих та створення нових маршрутів регіональних спеціалізованих туристичних напрямів; розробку планів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу регіону тощо. Визначено можливі шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму туристично-рекреаційної діяльності.
21
Хорошко, Олег. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ АДМІНІСТРУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ". Mechanism of an economic regulation, № 3-4(97-98) (25 жовтня 2022): 46–50. http://dx.doi.org/10.32782/mer.2022.97-98.11.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблемно-перспективні аспекти адміністративної реформи лісогосподарської галузі в Україні. Опрацьовано положення Постанови КМУ № 1003 від 07.09.2022 р. «Деякі питання реформування управління лісової галузі». Досліджено супутні нормативні документи – Державну стратегію управління лісами до 2035 р. та Нариси до реформи Державного лісового господарства України (спільний Проєкт ЄС, Світового банку, WWF (Всесвітнім фондом дикої природи) та IUCN (Міжнародним союзом охорони природи). Окреслено перспективи створення єдиного ДП «Ліси України» з адміністративно-економічної точки зору. Здійснено економічну оцінку лісосфери України включно із динамікою лісогосподарського підприємницького розвитку. Висвітлено стратегічно-управлінські закономірності координації лісової галузі України. Досліджено економіко-організаційні наративи відтворювально-користувальної діяльності щодо лісових ресурсів. Виокремлено проблемні аспекти впровадження адміністративно-лісової реформи в Україні. Означено перспективи капіталізації лісової галузі як складника сталого економічного росту ВВП. Проаналізовано доктрину актуального та потенційного управління лісогосподарською галуззю в Україні як чинника перспективно-стратегічного адміністрування лісоресурсних правовідносин. Концептуалізовано роль адміністративної реформи лісогосподарств України крізь призму обсягів інвестиційно-кліматичних надходжень до зазначеної галузі.
22
Вишневський, Ян, та Анатолій Олександрович Клочко. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ СЕКТОРОМ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ В ПРОЦЕСІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ". Public management, № 4 (37) (29 листопада 2023): 19–28. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2023-4(37)-3.
Full textAbstract:
Анотація. Ефективне функціонування оборонно-промислового комплексу є запорукою забезпечення обороноздатності держави та національної безпеки. В умовах реформування оборонно-промислового комплексу ключовим питанням постає вдосконалення системи управління галуззю озброєнь. Мета статті – здійснити системний аналіз структури механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в контексті реформування оборонно-промислового комплексу. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження щодо механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в контексті реформування оборонно-промислового комплексу. Зазначено, що Україна здійснила вражаючі кроки у напрямку реформування оборонно-промислового комплексу починаючи від сміливої модернізації технологій до створення ефективної системи управління, продемонструвавши визначену волю та рішучість у підвищенні власної обороноздатності та конкурентоспроможності на світовій арені. Показано, що оснащення Збройних сил України сучасним озброєнням та військовою технікою, їх матеріально-технічне забезпечення, запровадження нової системи логістики, розвиток та удосконалення інфраструктури Збройних сил України сприяли успішному виконанню завдань військовими частинами Збройних сил України в зоні бойових дій, набуттю військовими частинами та підрозділами спроможностей та досягненню взаємосумісності з силами та засобами провідних країн світу. Обґрунтовано, що заходи оборонної реформи дозволили зберегти рівень боєздатності збройних сил; розпочати створення Сил територіальної оборони і планується збільшити чисельність Збройних сил України; закупити сучасне озброєння і військову техніку для задоволення нагальних потреб збройних сил; запровадити оборонне планування, демократичний цивільний контроль, професіоналізацію збройних сил і створити військовий резерв.
23
Мазур, Ю. В. "Моніторинг вищої освіти в забезпеченні ефективного управління галуззю". Статистика України, № 2 (2007): 9–12.
Find full text
24
Кіян, Олександр Сергійович. "НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я". Public Health Journal, № 1 (30 травня 2025): 125–33. https://doi.org/10.32782/pub.health.2025.1.17.
Full textAbstract:
Актуальність. В умовах реформування системи охорони здоров’я України та післявоєнної відбудови особливої актуальності набуває дослідження механізмів державного та громадського управління галуззю, оскільки ефективність функціонування системи охорони здоров’я безпосередньо залежить від раціональної організації управлінських процесів на всіх рівнях.Мета роботи – теоретично обґрунтувати механізми державного та громадського управління охороною здоров’я в контексті сучасних викликів і потреб післявоєнної відбудови України.Матеріали та методи. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, що поєднує: системний аналіз – для вивчення системи охорони здоров’я як цілісного об’єкта управління; порівняльний аналіз – для зіставлення різних наукових підходів та вивчення міжнародного досвіду; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення та формулювання висновків. Матеріалом дослідження слугували статистичні дані МОЗ України, аналітичні матеріали ВООЗ, зокрема «Стратегія співробітництва ВООЗ з Україною на період до 2030 року», наукові праці вчених з питань державного та громадського управління охороною здоров’я, а також матеріали власних досліджень автора щодо механізмів управління в медичній галузі.Результати дослідження. Проаналізовано сучасні підходи до визначення базових понять галузі: «державне управління», «громадське управління», «система охорони здоров’я». Досліджено особливості функціонування механізмів державного та громадського управління в системі охорони здоров’я, визначено їх структурні компоненти та функціональні характеристики. Виявлено необхідність упровадження стратегічного управління та посилення міжсекторальної співпраці. Обґрунтовано трансформацію від державоцентричної до колаборативної моделі управління. Запропоновано напрями вдосконалення механізмів управління з урахуванням міжнародного досвіду та національних особливостей. Висновки. Установлено, що ефективність державного та громадського управління охороною здоров’я залежить від раціональної організації управлінських процесів і координації зусиль всіх стейкхолдерів. В умовах післявоєнної відбудови необхідно зосередитися на модернізації закладів охорони здоров’я, упровадженні нових методологій оцінки якості медичних послуг та забезпеченні системного розвитку галузі.
25
Абрамов, Валерій. "ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ НЕДОСКОНАЛОСТІ ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ ТУРИЗМУ". Theory and practice of physical culture and sports, № 2 (3 жовтня 2022): 126–32. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6424-2022-1(2)-126-132.
Full textAbstract:
Вступ. Державна структура управління в галузі туризму в Україні зазнавала значних змін продовж останніх 30 років. У світовій літературі прийнято виділяти три моделі державного управління туризмом: діяльність туристичної галузі контролюється сильним централізованим міністерством; управління туристичної галузі здійснюється в системі багатогалузевого міністерства; відсутність центрального державного туристського органу. Але слід виділити також модель, що існувала в період з квітня 1936 по грудень 1991 рік, коли Україна входила у склад СРСР. Держава делегувала повноваження з розвитку туризму в країні профспілкам, як частини державного апарату правлячої партії, яка виконує специфічні функції.
 Мета дослідження. Метою роботи є дослідження шляху становлення апарату державного управління туризмом в Україні та визначення недоліків у статтях Закону України «Про туризм».
 Матеріали і методи. В ході роботи були досліджені матеріали, що стосуються розвитку державного управління туризмом в незалежній Україні. Проведено аналіз Закону України «Про туризм» та Закону України про внесення змін до Закону України «Про туризм».
 Результати. За період незалежності України модель державного управління туризмом змінювалось багато разів. Таке різноманіття форм структур (агентства, адміністрація, департамент, комітет, міністерство, служба) системи державного управління, коли при цьому змінилося, як мінімум, 7 керівників галузі, не кажучи вже про зміну самого апарату, не може позитивно позначитися на розвиток туризму в країні. Україна була першою країною СНГ яка прийняла Закон «Про туризм», але швидкість його прийняття не дала змогу досконало його пропрацювати, тому він є недосконалим і потребує деяких змін.
 Висновки. За для сталого розвитку туризму в Україні перш за все необхідно чітко визначитись із державною структурою управління туристською галуззю. Також розробити Туристський Кодекс України, залучаючи до цього науковий потенціал закладів вищої освіти, які готують туристські кадри, а також фахівців туристичної галузі, що володіють великим практичним досвідом роботи в туризмі.
26
КІЯН, О. С. "СИСТЕМНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (16 червня 2025): 82–87. https://doi.org/10.11603/1681-2786.2025.1.15349.
Full textAbstract:
Мета: теоретично обґрунтувати напрями системної трансформації механізмів управління охороною здоров’я України в умовах реформування галузі та післявоєнної відбудови. Матеріали і методи. У дослідженні використано комплекс наукових методів: системний аналіз – для вивчення системи охорони здоров’я як цілісного об’єкта управління та дослідження взаємозв’язків між її елементами; порівняльний аналіз – для зіставлення різних наукових підходів та вивчення міжнародного досвіду; статистичний аналіз – для оброблення даних щодо фінансування галузі; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення та формулювання висновків. Інформаційною базою дослідження стали законодавчі акти України, офіційні статистичні дані, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, аналітичні матеріали міжнародних організацій за період 2019–2024 років. Результати. Визначено основні напрями трансформації механізмів управління охороною здоров’я в умовах реформування. Проаналізовано сучасний стан фінансування галузі: загальні державні видатки на охорону здоров’я у 2024 р. становлять 201,7 млрд грн (менше 3% ВВП), з яких 158,8 млрд грн спрямовано на реалізацію програми медичних гарантій. Установлено, що ефективність функціонування галузі залежить від упровадження моделей державно-приватного партнерства та посилення міжсекторальної взаємодії. Досліджено міжнародний досвід впровадження державно-приватного партнерства в системах охорони здоров’я розвинених країн та визначено можливості його адаптації в Україні. Обґрунтовано необхідність упровадження стратегічного управління галуззю, що передбачає розроблення довгострокової стратегії розвитку, створення інституційної бази для реалізації проєктів ДПП, посилення міжсекторальної взаємодії через створення координаційних органів та розвиток мережевих структур управління. Висновки. Обґрунтовано необхідність системної трансформації механізмів управління охороною здоров’я на основі державно-приватного партнерства. Визначено, що посилення міжсекторальної взаємодії, впровадження нових механізмів фінансування й сучасних систем оцінювання якості медичних послуг дозволить підвищити ефективність функціонування галузі навіть в умовах обмежених ресурсів та післявоєнної відбудови.
27
Безугла, Людмила Сергіївна, та Тетяна Володимирівна Герасименко. "МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (17 березня 2025): 65–72. https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.5.8.
Full textAbstract:
У статті розглядаються основні аспекти публічного управління в галузі туризму України, враховуючи сучасні виклики та трансформаційні процеси, що впливають на цю сферу. Зазначено важливість залучення організацій громадянського суспільства та локальних органів влади до процесу планування та реалізації державних та регіональних туристичних стратегій. Досліджено вплив грантових програм міжнародних донорів на розвиток туризму в Україні в умовах війни та у повоєнний час. З початком конфлікту кількість таких програм суттєво зросла, що створило нові можливості для відновлення культурної спадщини, підтримки місцевих громад та розвитку туризму і рекреації. Оскільки гранти доступні лише для неприбуткових організацій, наголошується на важливості посилення ролі цих організацій у публічному управлінні галуззю туризму в Україні. У статті виокремлюються кілька ключових аспектів, які допомагають досягти ефективного розвитку туризму через активну участь організацій громадянського суспільства. Зокрема, наголошується на важливості удосконалення доступу до міжнародного фінансування, гнучкості громадських організацій у реагуванні на виклики війни, а також на підвищенні прозорості управління через залучення цих організацій до процесів ухвалення рішень. Додатково, акцентується на розвитку довіри до неприбуткових організацій, які здатні виконувати вимоги міжнародних донорів щодо звітності та контролю. Запропоновано стратегічні напрями для розвитку публічного управління в туристичній галузі через посилення ролі громадських організацій. Зокрема, це створення сприятливого правового середовища, розробка програм підтримки організацій громадянського суспільства та залучення їх до прийняття рішень на всіх рівнях. Окремо виокремлюються важливість інформаційної підтримки та зміцнення довіри до громадських організацій через навчання у фінансовій звітності та моніторингу ефективності проєктів. Впровадження таких змін дозволить не лише покращити управлінські процеси, а й забезпечити ефективне використання ресурсів для розвитку туризму, збереження культурної спадщини та підтримки місцевих громад, що відкриває нові можливості для фінансування та соціального розвитку в Україні.
28
Lukash, S., та A. Brychko. "Інновації в публічному управління та адмініструванні: е-урядування". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1(79) (28 січня 2019): 71–76. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.1.13.
Full textAbstract:
Ефективне управління будь-якою галуззю у сучасних умовах всеохоплюючої діджиталізації неможливе без широкого застосування сучасних інструментів електронного урядування, зокрема автоматизації обробки великих об’ємів даних та інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень, оптимізації та автоматизації адміністративних процесів, запровадження електронних форм взаємодії уряду з громадянами та бізнесом.
29
Лавроненко, Геннадій. "МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ РІВНЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ЗАЛІЗОРУДНОЇ СИРОВИНИ". Сталий розвиток економіки, № 2 (53) (23 квітня 2025): 161–68. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2025-53-22.
Full textAbstract:
У статті розглянуто методологічні підходи до оцінки сталого розвитку галузі залізорудної сировини з урахуванням сучасних викликів і концептуальних засад сталого розвитку. Запропоновано алгоритм розрахунку інтегральної оцінки, що включає збір і нормалізацію даних, розрахунок комплексних показників за ключовими підсистемами та визначення інтегрального показника. На основі отриманих результатів проведено розподіл рівнів інтегральної оцінки сталого розвитку галузі та розроблено інтерпретацію для кожного рівня. Здійснено аналіз динаміки інтегрального показника для галузі залізорудної сировини України у 2018-2023 роках. Виявлено основні тенденції, проблеми та визначено пріоритетні напрями вдосконалення управління галуззю. Методика оцінки може бути використана для моніторингу сталого розвитку в галузі, а також для розробки стратегій сталого розвитку на національному та регіональному рівнях.
30
Дашковська, Олена, Галина Коломоєць, Тетяна Малечко та Віталій Погребняк. "Система вищої освіти України: час розвитку і протидії викликам війни". Нові технології навчання, № 99 (2 червня 2025): 79–88. https://doi.org/10.52256/2710-3560.2025.99.08.
Full textAbstract:
У 2024 році виповнилось 10 років чинності Закону України «Про вищу освіту» (далі Закон), основні положення якого спрямовані на реформування вітчизняної вищої школи, її інтеграцію в європейський простір вищої освіти. Протягом цього періоду галуззю вирішувалось дві основні сучасні проблеми: інтеграція в європейське освітнє середовище та забезпечення її функціонування в умовах війни, спричиненої рф. В процесі виконання НДР «Дослідження модернізації структури і змісту вищої освіти у контексті імплементації Закону України «Про вищу освіту», яке поширилось на всі складники системи вищої освіти, вивчались, аналізувались та оцінювались: - зміни та доповнення, що були внесені до Закону за час його дії, їх цільова спрямованість та вплив на розвиток системи освіти; - стан реалізації положень Закону, спрямованих на створення та розвиток системи через формування, модернізацію та розвиток її складників. Відповідність досягнутих результатів та використаних механізмів європейським критеріям та стандартам якості; - процес розбудови системи забезпечення якості вищої освіти, утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та його діяльність; - заходи щодо забезпечення стійкості вітчизняної системи через прийняті державними органами управління та закладами вищої освіти рішення і реалізовані заходи; - пропозиції щодо удосконалення управління галуззю, забезпечення рівного доступу до вищої освіти в умовах війни, оптимізації мережі університетів, осучаснення організації освітнього процесу та підвищення якості освіти. Встановлено, що органами управління галуззю, закладами вищої освіти у взаємодії і за участю організацій роботодавців та освітянської спільноти в українській вищій освіті вибудовані цілісна система, впроваджені масштабні організаційні, нормативно-методичні та інформаційно-комунікаційні заходи, спрямовані на системне реформування структури, організації освітнього процесу.
31
Киндюк, Б. В. "Організаційно-правові засади управління лісовою галуззю в період громадянської війни". Проблеми законності, Вип. 114 (2011): 44–53.
Find full text
32
Кожина, Алла. "Сучасні тенденції розвитку публічного управління у сфері музейної справи в умовах цифрової трансформації". Public administration aspects 11, № 4 (2023): 89–96. http://dx.doi.org/10.15421/152357.
Full textAbstract:
У статті наведено та обґрунтовано сучасні тенденції розвитку публічного управління у сфері музейної справи в умовах цифрової трансформації, а також запропоновано науково-практичні рекомендації для розвитку музею як об’єкта публічного управління в галузі культури.
 Виявлено, що цифрова трансформація публічного управління створює нові можливості для впорядкування видів діяльності, які раніше не мали ефективних рішень, зокрема в сфері культури та музейної справи. Впровадження цифрових технологій у музейну справу в Україні відзначаються впорядкуванням музейних колекцій, оцифровуванням, створенням сучасних експозицій, залученням більш широкої аудиторії та відвідувачів.
 Доведено, що публічне управління в сфері музейної справи в Україні має включати інноваційні форми та методи, цифрові технології та інструменти з метою створення інноваційних культурних продуктів, послуг і рішень на основі підвищення ефективності та конкурентоспроможності. Цифровізація музейної галузі повинна сприяти вирішенню викликів, пов’язаних з фінансовими та людськими ресурсами, якістю цифрових даних, стандартами цифрової інформації, захистом цифрових матеріалів та авторських прав, убезпечення від кібернападів.
 З’ясовано, що потребує негайного врегулювання ситуація в музейній сфері, яка склалась під час війни, а саме забезпечення стратегічних рамок та створення правил і умов для подальшого збереження музейного фонду України та українських пам’яток культури.
 На основі проведеного аналізу запропоновано органам публічної влади будувати партнерства та гнучкість в адаптації до цифрових змін, що є ключовими факторами для сучасного управління музеями в умовах стрімкого цифрового розвитку. Зазначено, що такий підхід дозволяє враховувати конкретний досвід та взаємодію між державним сектором та культурною галуззю для підтримки цифрового розвитку музейної справи та сприяння національній ідентифікації в європейському контексті.
33
ГРИНІВ, Володимир, та Ольга КЛЕПАНЧУК. "РОЛЬ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ПІСЛЯВОЄННІЙ ВІДБУДОВІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 2 (29 червня 2023): 179–88. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2023-8-24.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене виявленню взаємозв’язків між активізацією інвестиційної діяльності та можливістю післявоєнного відновлення торговельної галузі України та її подальшого результативного розвитку на основі інноваційних зрушень. Для вирішення поставлених завдань використано методи формалізованого аналізу наукової літератури, у поєднанні з аналізом статистичних показників розвитку торговельної галузі у довоєнний період та під впливом повномасштабної війни. Підтверджено вплив інвестиційних процесів на розвиток торговельної галузі, що дає підстави стверджувати про їх важливість для її післявоєнного відновлення. Виявлено довоєнні тренди капітальних інвестицій, що доводить зацікавленість вітчизняних інвесторів у розвитку внутрішньої торгівлі. Виявлено проблеми функціонування галузі в умовах війни та організаційні проблеми управління торговельною галуззю. З’ясовано соціально-економічну місію торговельної галузі та сформульовано головні цілі управління інвестиціями в розвиток торгівлі. Висвітлено роль співпраці з іноземними інвесторами в довгостроковій перспективі для запровадження продуктових, організаційних і маркетингових інновацій в якості основи післявоєнного розвитку. Виявлено можливі негативні наслідки лібералізації торгівлі для вітчизняного товарного ринку та ринку праці. Розроблено параметри інституційного регулювання інвестиційної активності та надано практичні рекомендації щодо розробки стратегії відновлення вітчизняної галузі торгівлі на засадах сталого розвитку економіки України. Відновлення ефективної діяльності торгівельної на засадах інноваційності потребує розробки механізмів ефективної інноваційно-інвестиційної підтримки, що відкриває перспективи подальших досліджень.
34
Панасенко, Наталія, Світлана Терещенко, Володимир Панченко, Наталія Макаренко, Зорина Шацька та Тимур Іщейкін. "МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ В АГРОПРОДОВОЛЬЧІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ СМАРТВИРОБНИЦТВА". Financial and credit activity problems of theory and practice 3, № 62 (2025): 196–209. https://doi.org/10.55643/fcaptp.3.62.2025.4761.
Full textAbstract:
Автори досліджують особливості фінансово-економічного та логістичного управління в агропродовольчій галузі України з урахуванням сучасних тенденцій екологізації та впровадження смартвиробництва. Обґрунтовано необхідність розробки інтегральних оцінок для аналізу стану галузі та її підсистем, що дозволяє враховувати широкий спектр економічних, соціальних та екологічних факторів. Запропоновано комплексний підхід до моделювання управлінських процесів, який базується на застосуванні математико-статистичних методів, зокрема багатовимірного аналізу, методу головних компонент і нормалізації показників.У процесі дослідження розроблено методику оцінювання ключових аспектів агропродовольчої галузі, яка включає визначення множини статистичних показників, їх структуризацію та поділ на стимулятори й дестимулятори, що дає змогу отримати об’єктивну картину змін у галузі. Виявлено, що цифровізація управлінських процесів відіграє ключову роль у забезпеченні ефективності фінансово-економічного регулювання, підвищенні точності аналітичних даних і прогнозуванні подальшого розвитку галузі. Упровадження смарттехнологій не лише дозволяє оптимізувати логістичні потоки, а й сприяє підвищенню екологічної стійкості аграрного виробництва за рахунок раціонального використання ресурсів і зменшення впливу на довкілля.Результати дослідження підкреслюють необхідність подальшого вдосконалення механізмів управління агропродовольчою галуззю з урахуванням екологічних викликів і глобальних тенденцій цифрової трансформації. Запропонована методика може бути використана як інструмент для оцінювання ефективності управлінських рішень, що сприятиме формуванню збалансованої стратегії розвитку агропродовольчого сектора в Україні.
35
Василенко, Дар’я, Лариса Бутко та Дальзар Салем. "Управління архівами в умовах цифровізації архівного фонду". Socio-Cultural Management Journal 4, № 1 (2021): 83–100. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235693.
Full textAbstract:
Вступ. Процеси науково-технічного прогресу у ХХІ столітті зумовили формування державної стратегії загальної цифровізації держави. Із запровадженням інноваційних цифрових технологій у роботу архівних установ держава і суспільство матимуть можливість розширити доступ до інформаційної бази, а використання сучасних методів допоможе отримати їм найбільш об’єктивну і достовірну інформацію для державного, суспільного і наукового регулювання, відкрити додаткові ресурси аналізу інформаційних багатств архівних фондів. Мета і методи. Метою дослідження є аналіз імплементації процесу модернізації системи управління архівною галуззю на основі засобів та інструментів цифровізації архівних установ через призму державної політики. Щоб вирішити завдання дослідження, було використано традиційний комплекс загальнонаукових принципів (детермінізму, відображення, єдності протилежностей) і методів (аналізу і синтезу, системний і структурний, опитування, контент-аналізу, спостереження, статистичний). Результати. У статті охарактеризовано нормативний інструментарій як елемент державного регулювання цифровізації архівного простору України. Проаналізовано елементи архівної цифровізації в контексті модернізаційних перетворень суспільства і держави. Результати дослідження підтверджено соціологічним опитуванням на тему «Чи потрібна цифровізація архівної справи?». Висновки. Весь шлях розвитку архівної галузі показує, що основне протиріччя в архівній діяльності простежується у відносинах традиційного та інноваційного методів роботи архівів. Причиною цього є потреба у стійких компонентах для стабілізації процесу розвитку архіву, які згодом складаються в обов’язкові інновації.
36
Андріянов, І. О. "АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ ЯК ОБ’ЄКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Київський економічний науковий журнал, № 4 (29 лютого 2024): 9–16. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2024-4-1.
Full textAbstract:
Публічне управління як самостійна галузь регулює суспільні відносини, що виникають в адміністративно-публічній сфері. Встановлено, що до поняття «адміністративно-публічна діяльність» включається вся владно-публічна діяльність суб'єктів публічної влади, які узагальнено можуть бути названі адміністративними органами, за винятком видів такої діяльності: законодавчої, місцевої, досудової кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової. Визнаючи обґрунтованість зазначених позицій, представляється можливим вважати, що взаємодія фізичних юридичних осіб із органами публічної влади, зокрема у зв'язку з наданням адміністративних послуг, входить у предмет публічного управління. У структурі предмета публічного управління суспільні відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг, займають місце у складі відносин у сфері реалізації адміністративно-громадської діяльності, що здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування як «іншими громадськими органами». Принципово важливим є розуміння, що адміністративні послуги спрямовані на задоволення публічного інтересу: державного, національного та суспільного, хоча результатом кожного з актів застосування права є реакція держави на запит конкретного індивідуального чи колективного суб'єкта. Поряд із загальновизнаним постулатом про віднесення публічного управління до підсистеми галузей публічного права, безумовно визнається, що в публічному управлінні домінують державні інтереси, проте інтереси суспільства є важливим його складником. Зокрема, пріоритет права і свободи людини і громадянина забезпечується у сфері виконавчої. При цьому адміністративне право є галуззю права, основне завдання якої пов'язане із правовим регулюванням суспільних відносин у сфері виконавчої влади. У зазначеному зв'язку особливе значення має створення структури виконавчої влади та визначення компетенції органів виконавчої як єдиної системи у структурі системи публічної влади з метою формування ефективного механізму управління. У суспільстві надання органами влади адміністративних послуг у процесі здійснення управлінських функцій сприймається як іманентно властиве органам публічної влади, проте вивчення сфери надання адміністративних послуг у історичної ретроспективі свідчить про те, що так було не завжди. Таким чином, початковим етапом становлення адміністративних послуг в залежності від змістовного критерію в Україні стала поява публічних органів влади, що було викликано необхідністю задоволення державних та громадських інтересів у політичній, економічній та соціальної стабільності, без якого неможливо говорити про надання адміністративних послуг загалом. Таким чином, розмежування функцій органів державного апарату з наділенням органів влади все більшим обсягом повноважень, розвиток економіки, освіти, науки та охорони здоров'я, що зумовлює появу послуг, що мають велике значення для суспільства та держави в цілому, зростання кількості послуг, що надаються населенню органами влади. Інакше висловлюючись, розширення сфери надання адміністративних послуг можна назвати наступним етапом становлення категорії адміністративних послуг в Україні залежно від змістовного критерію.
37
Литвин, М. С. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ". Київський економічний науковий журнал, № 4 (29 лютого 2024): 142–49. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2024-4-20.
Full textAbstract:
Публічне управління як самостійна галузь регулює суспільні відносини, що виникають в адміністративно-публічній сфері. Встановлено, що до поняття «адміністративно-публічна діяльність» включається вся владно-публічна діяльність суб'єктів публічної влади, які узагальнено можуть бути названі адміністративними органами, за винятком видів такої діяльності: законодавчої, місцевої, досудової кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової. Визнаючи обґрунтованість зазначених позицій, представляється можливим вважати, що взаємодія фізичних юридичних осіб із органами публічної влади, зокрема у зв'язку з наданням адміністративних послуг, входить у предмет публічного управління. У структурі предмета публічного управління суспільні відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг, займають місце у складі відносин у сфері реалізації адміністративно-громадської діяльності, що здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування як «іншими громадськими органами». Принципово важливим є розуміння, що адміністративні послуги спрямовані на задоволення публічного інтересу: державного, національного та суспільного, хоча результатом кожного з актів застосування права є реакція держави на запит конкретного індивідуального чи колективного суб'єкта. Поряд із загальновизнаним постулатом про віднесення публічного управління до підсистеми галузей публічного права, безумовно визнається, що в публічному управлінні домінують державні інтереси, проте інтереси суспільства є важливим його складником. Зокрема, пріоритет права і свободи людини і громадянина забезпечується у сфері виконавчої. При цьому адміністративне право є галуззю права, основне завдання якої пов'язане із правовим регулюванням суспільних відносин у сфері виконавчої влади. У зазначеному зв'язку особливе значення має створення структури виконавчої влади та визначення компетенції органів виконавчої як єдиної системи у структурі системи публічної влади з метою формування ефективного механізму управління. У суспільстві надання органами влади адміністративних послуг у процесі здійснення управлінських функцій сприймається як іманентно властиве органам публічної влади, проте вивчення сфери надання адміністративних послуг у історичної ретроспективі свідчить про те, що так було не завжди. Таким чином, початковим етапом становлення адміністративних послуг в залежності від змістовного критерію в Україні стала поява публічних органів влади, що було викликано необхідністю задоволення державних та громадських інтересів у політичній, економічній та соціальної стабільності, без якого неможливо говорити про надання адміністративних послуг загалом. Таким чином, розмежування функцій органів державного апарату з наділенням органів влади все більшим обсягом повноважень, розвиток економіки, освіти, науки та охорони здоров'я, що зумовлює появу послуг, що мають велике значення для суспільства та держави в цілому, зростання кількості послуг, що надаються населенню органами влади. Інакше висловлюючись, розширення сфери надання адміністративних послуг можна назвати наступним етапом становлення категорії адміністративних послуг в Україні залежно від змістовного критерію.
38
Бакай, А. Є. "Міжвідомча взаємодія як інструмент публічного управління галуззю охорони здоров’я в Україні." Аспекти публічного управління 5, № 10 (2017): 29–38.
Find full text
39
Муренець, Ірина Григорівна. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ КОМПАНІЇ". Journal of Strategic Economic Research, № 1 (13 липня 2023): 82–90. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5398.2023.1.9.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз основних визначень забезпечення якості управління компанією, було запропоновано розглядати управління та менеджмент як тотожні поняття, дано визначення забезпечення якості управління компанією, під яким розуміється як принципи, які були сформовані після теоретичного аналізу та інструменти для здійснення аналітики, організаційні підходи і сформовані правила для якісного контролю функцій менеджменту згідно з задачами та цілями компанії. Воно дозволяє всебічно проаналізувати і проконтролювати якість управління і забезпечити прийняття управлінських рішень, спрямованих на кінцеві результати діяльності компанії. Проаналізовано основні рівні якості управління компанією, до яких відноситься макрорівень, де розглядається індекс глобальної конкурентоспроможності країни, мезорівень – де більша увага приділена аналізу якості управління галуззю, до якої належить компанія, мікрорівень – якість управління компанією, а саме якість менеджменту маркетингової сфери; якість менеджменту виробничої сфери; якість менеджменту фінансової сфери; якість менеджменту логістичної сфери; якість менеджменту інноваційно-інвестиційної сфери; якість менеджменту кадрової сфери. Розглянуто складові усіх рівнів якості управління компанією, проаналізовано складові індексу глобальної конкурентоспроможності, до яких віднесено якість управління соціальним розвитком в країні, якість управління політичним розвитком, якість управління економічним розвитком, якість управління науково-технічним розвитком та якість управління комунікаційним розвитком. Складові індексу глобальної конкурентоспроможності та складові якості менеджменту компанії взаємопов’язані між собою та мають вплив один на одного. Описано процес методичного забезпечення якості управління компанією, де особливе значення наділено оцінці якості такого показника як рентабельність продаж та рекомендовано здійснювати методичне забезпечення якості управління компанією відповідно до прописаних етапів.
40
Погребняк, Віталій, та Олена Дашковська. "Вища школа України в умовах воєнних загроз і викликів: реалії та перспективи". Нові технології навчання, № 98 (8 жовтня 2024): 166–74. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.98.2024.98.20.
Full textAbstract:
Від введення у дію з 2014 року Закону України «Про вищу освіту» вітчизняна вища школа, як і вся Україна, живуть і діють у надзвичайних умовах, спочатку - пандемії COVID-19, а потім - воєнного стану. Вперше воєнний стан (на фоні пандемії) на 30 днів було запроваджено у 10 областях України 26 листопада 2018 року внаслідок збройної агресії російської федерації у районі Керченської протоки, а 24 лютого 2022 року Указом Президента України воєнний стан введено в усій країні через масштабну військову агресію рф. Воєнний стан і військові дії на значній території нашої країни суттєво вплинули на життя держави та суспільства, у тому числі на освітню галузь в цілому і на систему вищої освіти зокрема. Систему вищої освіти (далі Система), згідно зі статтею 11 Закону України «Про вищу освіту» складають: заклади вищої освіти всіх форм власності; рівні, ступені та кваліфікації вищої освіти; галузі знань і спеціальності; освітні програми; ліцензійні умови провадження освітньої діяльності; органи, що здійснюють управління у сфері вищої освіти; учасники освітнього процесу. Основні загрози та виклики, що постали перед вищою школою у воєнний період, це загроза життю і здоров’ю учасникам освітнього процесу; руйнування та пошкодження інфраструктури ЗВО; вимушене переміщення закладів; вплив війни на контингент здобувачів вищої освіти та склад науково-педагогічних працівників; забезпечення рівного доступу до вищої освіти; труднощі провадження наукової та інноваційної діяльності; обмеження можливостей здійснення міжнародної співпраці; зниження якості освіти; обмежене фінансування - безпосередньо чи опосередковано впливають на стан всієї системи вищої освіти. У статті досліджується забезпечення стійкості Системи через трансформацію її складників; оцінюються прийняті державними органами управління та закладами вищої освіти рішення і реалізовані заходи для забезпечення дієздатності галузі в умовах воєнного стану та відновлення у повоєнний період. Аналізуються і оцінюються пропозиції щодо удосконалення управління галуззю, забезпечення рівного доступу до вищої освіти в умовах війни, оптимізації мережі університетів, осучаснення організації освітнього процесу та підвищення якості освіти.
41
Крупов, І. В. "ANALYSIS OF AUTOMATIC CONTROL SYSTEMS LANDMARKS." SHIP POWER PLANTS 47, no. 1 (2023): 46–54. http://dx.doi.org/10.31653/smf47.2023.46-54.
Full textAbstract:
Процес днопоглиблення є важливою галуззю для гірничо-будівельних робіт, а автоматизація цього процесу може призвести до підвищення продуктивності та зменшення потреби у людському персоналі. Однак, автоматизація стикається з численними технічними та інженерними викликами, особливо управлінням якірними землесосами при малій швидкості. Під час днопоглиблення, точність утримання на курсі та контроль над робочими параметрами ґрунту і води відіграють вирішальну роль у забезпеченні безперебійності та ефективності процесу. Основним викликом є розробка та інтеграція систем датчиків автоматичного контролю, які б забезпечували точне вимірювання та моніторинг параметрів ґрунту, тиску, вакууму, тяжіння, товщини ґрунту, а також витрати робочого середовища. Крім цього, системи автоматичного управління земснарядами повинні забезпечувати автоматичну реакцію на різноманітні ситуації, такі як забитий всмоктуючий отвір, забій напірної частини ґрунтопровода чи зміна зовнішніх умов під час роботи.
42
Багрєєв, Максим В. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МЕДИЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". Journal of Strategic Economic Research, № 1 (8 липня 2025): 8–18. https://doi.org/10.30857/2786-5398.2025.1.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню концептуальних засад управління розвитком медичної промисловості України. Обгрунтовано стратегічну роль медичної промисловості (МП) у забезпеченні національної безпеки, демографічної стабільності та інноваційного розвитку нашої держави. Проаналізовано ключові виклики, зумовлені повномасштабною війною, євроінтеграційними процесами та четвертою промисловою революцією, які обумовлюють необхідність переосмислення управління галуззю. Обґрунтовано, що поточна модель імпортозалежності та надмірної орієнтації на гуманітарну допомогу є нестійкою, що підтверджується даними ВООЗ щодо дефіциту ліків та потреб у 1–26 млрд дол. США для відбудови медичної інфраструктури. Досліджено поточний стан управління розвитком медичної промисловості на прикладі ключового складника МП – фармацевтичної промисловості (ФП), з виокремленням структурних проблем: економічних (інфляційне зростання ринку на 13% у 2024 р. при падінні обсягів у доларах на 20% (з 5 млрд дол. США у 2021 р. до 4 млрд дол. США у 2023 р.); експортно-імпортних: наявність імпортозалежності (за результатами дослідження виявлено, що частка імпорту у грошовому вираженні складає 63%, а експорт у 8 разів нижчий за імпорт); регуляторних бар’єрів (відсутність визнання українських сертифікатів GMP ЄС). Обгрунтовано необхідність переходу до інноваційного управління розвитком медичної промисловості, зокрема запропоновано концептуальні засади інноваційного управління розвитком МП, які зосереджені на: гармонізації законодавства з європейськими регламентами (MDR 2017/745, IVDR 2017/746) та створенні єдиного регуляторного органу; формуванні інноваційної екосистеми, що включає державно-приватне партнерство, податкові пільги для НДДКР, кластеризацію виробництва та підтримку експорту; цифровізації галузі – від застосування штучного інтелекту у доклінічних дослідженнях до впровадження «розумних» виробництв або Pharma 4.0 (використання промислового Інтернету речей, автоматизації та робототехніки, системи управління виробництвом); подоланні наслідків війни через релокацію підприємств, енергетичну автономію та цільові держзакупівлі.
43
Малінін, Володимир, та Олена Лебідь. "ВІДКРИТА ОСВІТА ЯК СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ СИСТЕМОЮ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ". Public management 24, № 4 (2020): 213–25. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-213-216.
Full textAbstract:
Висвітлено світові процеси глобалізації та інформатизації, ре- формування сфери освіти України, що спонукають до вирішення питання управління знаннями в публічному управлінні. Використання механізму управління знаннями в публічному управлінні освітою підкреслює важли- вість використання форм і методів, що пояснюватимуть зв’язок між формаль- ним, неформальним та інформальним навчанням. Процеси інформатизації, впровадження нових форм та методів роботи спонукають до використання форм відкритої освіти в системі неперервної освіти, зокрема в післядипломній педагогічній освіті. Відкрита післядипломна педагогічна освіта сприяє роз- витку якісної освіти без гендерних, вікових, національних та територіальних відмінностей. Відтак роль неперервної освіти виявляється у якісному профе- сійному розвитку педагогів з урахуванням сучасних вимог до якості та змісту освіти. Позитивну роль відіграє використання хмарних технологій у публіч- ному управлінні освітньою галуззю та навчальному процесі. Загальна модель відкритої освіти визначає її доступність, вільне використання інформаційних матеріалів у наші дні та в майбутньому. Під час розбудови відкритого контен- ту необхідно дотримуватися принципів відкритої освіти, зокрема масовість і доступність, інтернаціональність та глобалізація, відкритість, адаптивність та гнучкість, модульна структурованість та асинхронність, економічна ефектив- ність. Вивчено діяльність Українського відкритого університету неперервної освіти в напрямі відкритої освіти. Проведено дослідження кількості заявок на проходження дистанційних курсів підвищення кваліфікації та виданих до- кументів про їх успішне закінчення у закладах післядипломної педагогічної освіти України. Визначено основні ризики впровадження відкритої освіти в публічному управлінні, зокрема недостатня ефективність методів оцінюван- ня, рівень комп’ютерної грамотності користувачів, захист авторських прав, недостатнє фінансування закладів та нерівномірне матеріальне і кадрове за- безпечення післядипломної педагогічної освіти.
44
Фролова, Ганна. "ПІДХОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ НАДАННЯ ПОСЛУГ З ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 8 (11 липня 2024): 136–47. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6246-2024-8-136-147.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання підвищення якості житлово-комунальних послуг, зокрема з централізованого водопостачання та водовідведення, яке виступає основним критерієм ефективного публічного управління галуззю та має на меті досягнення високих соціальних стандартів життєзабезпечення для кожного громадянина України. Підвищення якості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення можливе за рахунок ефективного публічного управління всією системою, яке спрямоване на забезпечення споживачів якісною питною водою в необхідних обсягах за допомогою комплексу спеціальних заходів. У свою чергу механізми публічного управління якістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення можна охарактеризувати як сукупність нормативно-правових, організаційних, інвестиційно-фінансових та інноваційних заходів, які мають забезпечувати споживачів водою у достатній кількості та високої якості. Cаме це актуалізує такі публічно-владні управлінські функції як організаційна та регулятивна зі застосуванням програмно-цільового та проєктного підходів до розвитку житлово-комунального господарства в цілому та комунальної інфраструктури зокрема. Слід зазначити, що поняття «програмно-цільовий», зокрема у контексті методів та інструментів забезпечення ефективності певного виду діяльності, у тому числі у житлово-комунальній сфері, означає характеристику процесу реалізації цілей вищого рівня (місії/генеральної мети/стратегічних пріоритетів) через їх декомпозицію до рівня конкретних завдань (проєктів, програм), за допомогою яких можна чітко визначити обсяг необхідних ресурсів та термінів їх виконання, здійснити розподіл відповідальності, чим забезпечити ефективне та результативне управління процесами надання послуг, що реалізуються в житлово-комунальній сфері, зокрема в галузі централізованого водопостачання та водовідведення.
45
Людвенко, Дмитро Віталійович, Надія Олександрівна Томілова-Яремчук, Наталія Миколаївна Крупа та Михайло Миколайович Хомовий. "НАПРЯМИ РОЗРОБКИ РІШЕННЯ З УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗЗЮ РОСЛИННИЦТВА НА ОСНОВІ ПРОГНОЗУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ У ПОВОЄННИЙ ЧАС". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна), № 1 (30 листопада 2023): 103–11. http://dx.doi.org/10.32782/2311-844x/2023-1-14.
Full textAbstract:
Світова практика показала, що наприкінці 2021 року глобальна продовольча безпека перебувала в стані підвищеної готовності до повільного зростання через тривалі наслідки пандемії COVID-19, загострення кліматичної кризи, а також постійні локальні конфлікти та потрясіння по всьому світу. Проблема управління галуззю рослинництва завжди мала актуальне значення, а особливо у повоєнний період, оскільки рослинництво є провідною галуззю, а підвищення цін на продукти харчування викликає низку питань. Активні військові дії на території нашої країни найбільше вплинули на світові ринки продовольства та сільськогосподарської продукції, оскільки в них були задіяні два найбільші світові виробники сільськогосподарської продукції. Метою статті є аналіз прогнозного виробництва продукції рослинництва, що здійснено на основі обчислених з урахуванням оцінок Держстату очікуваних площ посівів та урожайності на 2023 рік та запропоновано стратегічні напрями розробки рішення з удосконалення управління галуззю рослинництва на основі прогнозу виробництва продукції у повоєнний час. Розрахунок прогнозних показників виробництва сільськогосподарських культур в Україні проведено за трьома варіантами: оптимістичним, середнім та песимістичним, а також визначено можливий варіант (прогноз) на 2023 рік. Ефективність діяльності підприємств залежить від великої кількості факторів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні, а для забезпечення сталого розвитку економіки сільське господарство, як її частину, слід розглядати як органічну складову цілісної макроекономічної системи, а його ресурсний потенціал – як частку національного потенціалу. Обґрунтовано доцільність прийняття подальших управлінських рішень щодо виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції рослинництва. Запропоновано стратегічні напрями розробки рішень. Підвищення рівня прибутковості сільськогосподарських товаровиробників забезпечується за рахунок оптимізації їх виробничої структури на основі результатів економіко-математичного моделювання. За результатами оптимізації виробничої структури очікується збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва.
46
Даниленко, Олександр Борисович, Дмитро Федорович Дуков, Микола Павлович Коротченков та Валерія Сергіївна Малєва. "ВПЛИВ ФАКТОРІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ НА РІВЕНЬ БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА:ДОСВІД КРАЇН З РОЗВИНЕНОЮ МОРСЬКОЮ ГАЛУЗЗЮ". Vodnij transport, № 2(40) (28 червня 2024): 151–62. https://doi.org/10.33298/2226-8553.2023.2.40.14.
Full textAbstract:
Проблема забезпечення безпеки мореплавання є однією з найважливіших на морському транспорті, оскільки від її успішного вирішення залежить охорона життя та здоров'я членів екіпажів, суден і пасажирів, збереження транспортних засобів та вантажів, що перевозяться. Ця проблема давно перетворилася з вузьконаціональної на міжнародну іпотребує значних зусиль і коштів для її реалізації. У статті проводиться огляд стану безпеки судноплавства за останній рік, причини, та наслідки аварій світового морського флоту, а також дій і регуляторні механізми спрямованні на міжнародну безпеку морської галузі. Предметом дослідження є конкретні заходи з вдосконалення правових механізмів у сфері безпеки міжнародного мореплавства, дослідження сучасних інструментів реалізаціі методів охорони та безпеки судноплавства. Також здійснено аналіз тенденцій та змін у галузі втрат при транспортуванні, ризиків та безпеці при плаванні в особливих умовах і районах бойових дій. У роботі проаналізовано процедури і механізми, що діють у рамках ІМО, спрямовані на забезпечення більш ефективного використання їх у сфері безпеки мореплавства. Особа увага приділяється досвіду країн з розвинутою морською галуззю у забезпеченні безпеки судноплавства у прибережних водах, розглянуто використання нових технологій в провадженні регулювання судноходства країн Европи, США та інших, а також принципи ефективного виконання міжнародних та регіональних документів і стандартів в галузі судноплавства. У статті наведена стратегія підтримки та дотримання регуляторних стандартів, системи управління, відповідальності, а також сучасна концепція безпеки судноплавства на основі міжнародно-правової регламентації. Мета статті полягає в аналізі впливу факторів організаційно-правового характеру на рівень безпеки судноплавства, на прикладі досвіду країн з високорозвиненим водним транспортом. Ключові слова: безпека судноплавства, аварії світового флоту, мореплавство, системи управління рухом суден, ризики судноплавства, міжнародні і регіональні документи, стандарти безпеки.
47
Levrints (Lőrincz), М. І. "ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У США". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (2019): 179–89. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-179-189.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз нормативно-правового компонента системи підготовки вчителів іноземних мов у США та галузі іншомовної освіти. З'ясовано, що освітня політика США формується на найвищому державному рівні, однак функціонування вищої освіти не регламентується конгресом. Вектор освітньої політики визначається федеральним урядом, але управління галуззю належить до компетенції штатів і муніципалітетів. Департамент освіти США виконує формальну роль у здійсненні контролю за системою освіти, тоді як реальними повноваженнями володіють департаменти освіти штатів. Прерогативами освітньої політики США є оптимізація доброякісності освітньої галузі, зростання якості й ефективності професійно-педагогічної діяльності, а також іншомовної комунікативної компетентності широких суспільних верств і т.і. Спираючись на децентралізованість як основний принцип регулювання системи вищої освіти, освітня політика навчальних закладів затверджується уповноваженими органами штатів. Зважаючи на значну автономність американської освітньої галузі у прийнятті важливих рішень щодо управління й організації освітніх процесів, система освіти у кожному штаті є, певною мірою, унікальною, вирізняючись широким діапазоном освітніх закладів, цілей, завдань і змістовими підходами.
 У США не існує національної мовної політики чи закону, що регулює використання та вивчення іноземних мов, проте деякі її відповідні питання вирішуються в підзаконних актах, проєктах, урядових ініціативах і, перш за все, численних програмах, спрямованих на просування іноземних мов, мовної освіти. Однією з найважливіших завдань американської освітньої політики є підвищення якості освіти, ефективності та якості викладання, а також популяризація освіти з іноземних мов.
48
Бех, В. П. "Державна освітня політика, регулювання й управління освітянською галуззю як предмет наукового аналізу". Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія, № 1 (19) (2014): 5–7.
Find full text
49
Удод, О. А. "Підвищення ефективності управління освітньою галуззю на основі національної системи оцінювання якості освіти". Вісник ТІМО. Тестування і моніторинг в освіті, № 1/2 (2013): 3–5.
Find full text
50
Меліхова, Тетяна Олегівна, Андрій Петрович Макаренко, Євгеній Валентинович Меліхов та Ксенія Євгеніївна Скачкова. "МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» ЯК МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ". Scientific Journal "Metallurgy", № 2 (10 травня 2024): 72–78. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2023-2-09.
Full textAbstract:
Металургія є базовою галуззю промисловості та відіграє вагому роль в економіці України як постачальник основних конструкційних матеріалів і індикатор соціально-економічного розвитку країни. Тому тема дослідження дуже актуальна для економіки України. В Україні металургія, з одного боку, залишається одним з основних видів промислової діяльності, забезпечуючи до 16% загального обсягу реалізованої промислової продукції, п'яту частину товарного експорту і понад 10 млрд дол. експортної виручки, понад 200 тис. робочих місць і близько 10% в загальної середньооблікової чисельності штатних працівників в промисловості, що робить її стратегічно важливою для майбутнього розвитку вітчизняної економіки. Проаналізовано стан і тенденції розвитку металургії в Україні. Основними проблемами металургійної галузі України є: зниження частки внутрішнього ринку України в світовому обсязі споживання готової металопродукції, зростання експорту, що пов’язано з надлишком сталевої продукції на внутрішньому ринку, відсутність інновацій в металургійній галузі, низька інвестиційна активність. У якості об’єкта дослідження обрано промислове підприємство ПАТ «Запоріжсталь», основним видом діяльності якого є виробництво чавуну, сталі та феросплавів. Іншими видами діяльності також є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля металами та металевими рудами, вантажний залізничний транспорт. ПАТ «Запоріжсталь» входить до міжнародного металургійного холдінгу «Метінвест». На підставі фінансового аналізу дані наступні пропозиції для розвитку металургійних підприємств України: залучення іноземних інвесторів; залучення додаткових грошових потоків засновників через перегляд дивідендної політики виплат; модернізація основних виробничих фондів; перегляд асортименту продукції; зниження ставок оподаткування для металургійної продукції при споживанні на внутрішньому ринку; застосування сучасних технологій виробництва; скорочення продажу на експорт сировини і напівфабрикатів.