Academic literature on the topic 'Усталені вирази'

У статті проаналізовано особливості синтаксису текстів англомовних митних документів. Авторами виявлена специфіка синтаксичних структур анкетних частин текстів комплексу офіційних митних документів. Увага зосереджена на аналізі прикладів застосування таких структур у тексті митного документа. Виявлено специфічні особливості їх використання в комплексі митної документації. Продемонстровано шляхи скорочень синтаксичних конструкцій, що необхідно для пришвидшення роботи з такими документами на етапах розмитнення товару, обслуговування пасажирів під час перетину кордону. Виявлено, що у форматі митного документа є постійні компоненти та ті, що заповнюються адресатом, тобто змінні фрагменти. У результаті дослідження встановлено, що постійні компоненти діють як тема, а змінні – як рема. У момент заповнення офіційного документа усталені та змінні частини представляються у свідомості адресата як варіант синтаксичної комбінації, що є аналогом речення з опущеним синтаксичним елементом – присудком. Авторами запропоновано вважати ці синтаксичні конструкції тема-рематичною структурою. В процесі роботи розглянуто та проаналізовано приклади застосування таких конструкцій. Установлено, що змінні компоненти можуть бути незначними і становлять лише певні персональні або кількісні характеристики, необхідні для здійснення митного процесу. Аналіз синтаксичних структур комплексу англомовних митних документів показав також наявність конструкцій із багатокомпонентною ремою. Використання таких синтаксичних фрагментів має на меті максимальний збір інформації в межах невеликого англомовного офіційного документа. Дослідження синтаксису анкетних сегментів митних документів дозволив виявити наявність дієприкметників у складі усталених частин у постпозиції до визначуваного слова. Встановлено, що такі вирази є скороченою модифікацією підрядного атрибутивного і діють у такому вигляді для стислого подання інформації. Митні документи призначені збирати та передавати інформацію задля потреб митної справи, і цей факт стає базовим для формування специфічної структури з конкретними синтаксичними закономірностями, які властиві таким текстам.

Інтегративний характер сучасної науки, опанування нових способів пізнання вможливили впровадження міждисциплінарних методів у мовознавчі дослідження. У статті представлено огляд наукових праць із проблем фразеології (к. ХХ ст. – донині), проаналізовано класичний і некласичний підходи до аналізу фразеологічної мікросистеми мови, визначено ефективність цих підходів для аналізу стійких виразів, з’ясовано переваги та обмеження наявних напрямів. Акцентовано на тому, що сучасна теорія фразеології формувалася під впливом різних підходів до тлумачення усталених виразів, класифікації одиниць та визначення об’єкта фразеології. Представники класичного підходу продовжують довготривалі дискусії стосовно термінологічної стрункості та критеріїв зарахування тих чи інших виразів до фразеологічної підсистеми. Типологічне та порівняльно-історичне мовознавство фокусує увагу на семантичній параметризації фразеологічних підсистем, історичній динаміці та джерелах їх формування. Лінгвокогнітивний, етнопсихолінгвістичний й лінгвокультурологічний аспекти дозволяють розглянути образні основи міжмовного ядра та специфічної фразеології, особливості втілення знань про світ у когнітивних і мовних структурах. Розкриття комунікативної потужності фразеологізмів, їх варіативності унеобхіднюють синергію когнітивного, лінгво-прагматичного та лінгво-стилістичного аспектів. Упродовж останніх років виявляється стійка тенденція до науково- прикладних досліджень у галузі фразеології, спрямованих на вдосконалення лінгвістичних баз даних у фразеологічній лексикографії та термінографії, а також комп’ютерної обробки багатослівних виразів. Систематизація чинних підходів і напрямів вивчення фразеології дозволяє дійти висновків про актуальність комплексного аналізу цих одиниць, розкриття їх семіотичного потенціалу, механізмів збереження вагомої культурної інформації в компактній формі. Міждисциплінарне вивчення фразеології забезпечить розуміння тенденцій формування фразеологічних систем, їх історичну динаміку, умови, чинники та механізми розвитку. Запропонована розвідка поглиблює уявлення стосовно сучасного стану та перспектив розвитку теорії фразеології.

У статті досліджуються стильові особливості малої прози Олеся Гончара, індивідуальна творча манера художнього моделювання трагічного досвіду Другої світової війни та років повоєнної відбудови країни. Виявлено основні засади стильового синкретизму, оприявленого в малій прозі письменника, де органічно поєдналися реалізм, романтизм та елементи символізму. З’ясовано, що для Гончара-прозаїка було важливо йти за правдою життя, відображати героїв, які мали реальних прототипів, відтворювати дійсний час і простір. Проте автор активно поєднує реальний хронотоп з умовним, порушуючи усталені норми соцреалістичної поетики. Акцентуючи на об’єктивності зображення людини й світу, на соціально вмотивованих темах та характерах, письменник майстерно вводить у свої тексти естетику романтизму, яка втілилась в ідеалізації простої людини, у зображенні непересічних характерів, у відтворенні широкого спектру емоційних регістрів душі. Порушуючи важливі проблеми суспільного, духовного, морально-етичного та екзистенційного планів, Олесь Гончар також активно синтезує епічні, ліричні та драматичні засоби вираження. Досліджено, що важливими засобами втілення авторських задумів у новелах та оповіданнях Олеся Гончара є динамічний сюжет, майстерне портретування, увага до деталі, символізація пейзажних образів, індивідуалізація мовлення героїв, культура й глибина смислового навантаження художнього слова. Авторський ідіостиль позначений семантикою вітаїзму, філософською заглибленістю, виразним антимілітарним спрямуванням.

Статтю присвячено проблематиці дисфемізмів як засобів виразності мови в сучасному молодіжному англомовному романі The Host (С. Майєр), а також їх ідентифікації та класифікації в системі мови. Дисфе- мізми розглянуто з урахуванням як лінгвістичних (семантичних і прагматич- них), так і екстралінгвістичних чинників з увагою на психологічну та соціальну характеристику мовців. Авторка поділяє традиційне визначення дисфемізмів як слів чи виразів, протилежних за функціями до евфемізмів, свідоме викори- стання грубих, вульгарних, стилістично знижених, часто нецензурних слів та виразів із метою передачі різкої негативної оцінки або створення експресії в тих випадках, де є така необхідність, та підтримує й новаторський підхід до трактування дисфемізмів, не обмежений лексичною площиною як когнітив- ного процесу концептуалізації певної реалії та більшою мірою відповідний дис- курсивній діяльності процесу дисфемізації. Такий підхід є доповненням до тра- диційного та в сукупності дає змогу значно ширше описати явище дисфемії. Дисфемія трактується як прояв вербальної агресії, як можливий потен- ційно маніпулятивний мовний засіб. Негативний комунікативний намір мовця, негативні емоційні реакції адресата на дисфемістичні висловлювання та неузгодженість змісту висловлювання, характеру вербальної комунікації і психологічної й мовної особистості адресата визначено як основні мотиви, що спонукають мовця до використання дисфемізмів. Прояви вербальної агре- сії, виражені через дисфемію, призводять до виникнення конфліктів та/або їх ескалацій, суперечать соціально-прийнятій комунікативній поведінці. Із пси- хологічного погляду дисфемізми слід розглядати як показник внутрішніх кон- фліктів у психіці. У статті стверджено: для дисфемії характерною рисою є збереження денотата, тобто процес зміни відбувається в конотативному компоненті, коли денотат може бути негативним або нейтральним; за семантичною при- родою дисфемізми поділяються на усталені та контекстуально зумовлені, а семантичний зсув є тим лексико-семантичним способом, що веде до утворення дисфемізмів; оцінність є однією з підстав розгляду функціонування дисфеміз- мів як лексичних засобів виразності мови. Ці чинники показують належність дисфемізмів до пейоративного пласту лексики, адже майже завжди це є пейоративи з грубими емосемами. Прагматична функція дисфемізмів дає найбільш великий потенціал для ретельного розгляду й аналізу властивих їм прагмалінгвістичних та дискур- сивно-мовних функцій. Особливо цікавим є дослідження дисфемізмів із пози- цій психології особистості й культурології, що може допомогти розкрити прагматичну природу дисфемізмів і зробити внесок у наукове обґрунтування мотивів, які спонукають до вживання дисфемізмів у мові. Тож особливості функціонування дисфемізмів залишаються малорозкритими й потребують подальшого вивчення та вимагають детального аналізу.

Статтю присвячено проблемі розпізнавання власних емоційних переживань та їх зовнішніх виразів. Схильність особистості до розпізнавання емоцій через сприйняття експресії розглядається як усталена, багатокомпонентна, інтегральна властивість, що забезпечує точність, адекватність розуміння своїх емоційних переживань і переживань іншого. Актуальність розробки проблеми пов’язана з дефіцитом соціальних зв’язків, відсутністю досвіду в розпізнаванні емоцій, особливо в ситуації розвитку Інтернет-Комунікацій, що призводить до редукції емоційної лексики сучасної людини. Процес соціальної адаптації неможливий без здатності особистості розуміти та диференціювати емоції. Це спричинює необхідність вивчення здатності особистості до адекватного визначення власних емоційних станів і розуміння власного експресивного репертуару. Дослідження ґрунтується на припущенні, що труднощі розпізнавання власних емоцій та їх експресивних виявів можуть бути пов’язані з різною схильністю особистості до алекситимії. Алекситимія розглядається як нездатність сприймати, відчувати і називати словом (lexis) свої почуття, свої емоції (thymos).Мета роботи полягає у дослідження здатності до розуміння та розпізнавання власних експресивних проявів емоцій в осіб, котрі різняться схильністю до алекситимії. Розкрито поняття алекситимії як чинника розуміння емоцій; вивчено співвідношення між показниками означених змінних; виявлено осіб, схильних і не схильних до алекситимії, та визначено й порівняно особливості їх експресії. Емпірично встановлена наявність значимого від’ємного зв’язку між показниками виразної експресії та алекситимії.Показано, що тенденція до збільшення рівня алекситимії гальмує здатність особистості до експресивних проявів власних емоційних переживань, а прояви успішного розпізнавання власної експресії демонструють особи, котрі не виявили схильності до алекситимії.Доведено, що схильність до алекситимії є одним із психологічних чинників здатності особистості не тільки розуміти власні емоції, а й здатності ідентифікувати і використовувати власний експресивний репертуар, його можливості та ресурси.

У статті проаналізовано різні види трансформацій відомих висловів, розглянуто їхні ступені та межі, визначено роль трансформованих сполук у сучасних друкованих засобах масової інформації. Мета статті – на підставі зібраного матеріалу з мови сучасної української преси спробуємо виокремити деякі типи трансформацій, визначивши їхню роль у публіцистичному стилі, зауважити на складності редагування окремих лексем. У статті для вивчення трансформованих сполук у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Проведений аналіз трансформованих висловів свідчить про розширення сфери застосування таких мовних одиниць у сучасній українській публіцистиці. Серед загалу трансформацій чільне місце обіймають заміщення на лексичному рівні, що мають кілька різновидів. Такі мовні засоби автори застосовують із прагненням до виразності, що досягається певною мірою за допомогою розмовних елементів. Трансформовані вислови зазвичай стають оказіоналізмами, що зумовлено їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне – контрасністю щодо традиційних усталених виразів. Оновлення, «оживлення» мови газетних публікацій, певний авторський суб’єктивізм і стремління до емоційно-експресивних характеристик ослаблює низку попередніх канонів щодо окремих стилів, зокрема публіцистичного, і активізує функціонування елементів розмовного стилю. Трансформовані сполуки нерідко мають різне графічне відтворення словосполук, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.

У статті в історичній ретроспективі розглянуто цінності традиційних та інноваційних студій образотворення різних поколінь митців, серед яких визначено особливості генерації творців художніх артефактів інформаційного світу. Розкрито ґенезу становлення цифрової арт-практики та виявлено її вплив на оновлення усталеної класифікації системи образотворчого мистецтва творами цифрового формату різних видів і жанрів, що виконуються технічним, автоматизованим чи штучним способом. З’ясовано, що в умовах інформатизації і цифровізації образотворчого мистецтва розширюються межі художнього любительства як фактора розмивання професійного і профанного в особистості митця. Для подолання цього негативу йому доцільно володіти традиційним і цифровим образно-виразним інструментарієм. Доведено, що поліпарадигмальна за своєю сутністю образотворча підготовка фахівців мистецького профілю в закладах вищої освіти має бути спрямованою на спадкоємність та органічний синтез класичної і цифрової парадигми її функціонування. У тезаурусі мистецької освіти до наукового обігу запропоновано новий термін «цифрова парадигма образотворчої підготовки фахівців мистецького профілю у вищій школі» для позначення специфіки арт-педагогічного процесу організації продуктивної навчально-творчої діяльності студентів на основі комплексного опанування графічної, живописної, формотворної і композиційної грамоти з метою досягнення необхідного і достатнього рівня творчої компетентності та основ художньої майстерності продукування творів електронного формату. Обґрунтовано методологію цифрової арт-педагогіки, що охоплює принципи гуманізму, креативності, міждисциплінарної інтеграції, рефлексії та постійного пошуку і застосування ефективних методів подолання негативів інформаційного середовища.

Статтю присвячено характеристиці тем і сюжетів, що формували у школярів знання і ставлення до світу живого (рослин і тварин) на сторінках вітчизняної навчальної літератури початку ХХ століття, коли у суспільній думці ще не було усталеної позиції щодо цих питань. У центрі аналізу – підручники і навчальні посібники для молодших школярів, на сторінках яких віддзеркалена думка педагогів-авторів й укладачів щодо питань взаємодії людини/дитини та світу живого. У статті розкрито змістове наповнення підручникової літератури, створеної і впровадженої у роки діяльності українських урядів періоду Української революції (1917-1921), яка в цілому продовжила дореволюційну тенденцію висвітлення цих питань як розкриття повсякденного світу дитини. Охарактеризовано підручники Т. Хуторного (Тимофія Лубенця) та внесок видатного педагога Бориса Грінченка у формування у дітей милосердного ставлення до тварин. З’ясовано, що в ранньорадянський період, коли в республіці була сформована власна система освіти, переважна частина підручників, застосовувана в попередні роки, була перероблена під радянський дискурс і напрями діяльності школи – вивчення оточуючого світу, зв’язок з життям. Тем і сюжетів про рослинний і тваринний світ побільшало в підручниках для сільської школи з огляду їх «корисності» для людини і господарства, а піклування автори радили приділяти диким птахам. У статті охарактеризовано російську підручникову літературу, оскільки її застосовували і в школах УPCР. Встановлено, що в усіх аналізованих джерелах початку 1920-х років матеріал про світ живого представлений недостатньо. У порівнянні з іншими темами, особливо ідеологічними, спостерігається виразна тенденція до його зменшення, натомість політична, ідеологічна складова з кожним роком все зростала.

Попри те, що питання фразеологізмів є широко дослідженим у сучасному мовознавстві, проблема функціонування та перекладу усталених виразів американського дискурсу все ще залишається недостатньо вивченою, що і зумовлює актуальність даної магістерської роботи. Об’єктом даної дипломної роботи є усталені вирази американського дискурсу. Предметом роботи є дослідження функціонування та перекладу усталених виразів американського дискурсу. Метою магістерської роботи є дослідження особливостей функціонування та перекладу усталених виразів американського дискурсу. Усталені вирази мають потужний лінгвокультурний потенціал, оскільки фразеологія національної мови включає в себе надбання народу як її носія, що вбираються та зберігаються у пам’яті багатьох поколінь. Джерелами фразеології слугують приказки та прислів’я, афоризми, анекдоти, каламбури та парадокси, професіоналізми, мовні кліше та штампи, тобто практично всі лексичні шари національної мови від літературного високого стилю, до просторічної лексики та сленгу.

Усталені вирази – лінгвістичний феномен, який знаходиться у фокусі дослідження багатьох науковців. Науковий інтерес до проблеми усталених виразів не вщухає протягом тривалого часу, з огляду на те, що наразі, незважаючи на високий ступінь розробленості різноманітних аспектів усталених виразів, не існує єдиного уніфікованого визначення цього поняття, обсяг та зміст поняття все ще є об’єктом наукових дискусій. Джерелами походження усталених словосполучень є жива народна мова (усне побутове спілкування й усна народна творчість), біблійні вислови, вислови з античної міфології, крилаті вислови відомих людей, професійно-виробниче мовлення. Найбільш продуктивними джерелами походження можна вважати живе мовлення і професійно-виробничу діяльність. Усталені словосполучення – це терміни, значення яких не випливає зі значення слів, що його складають, а також прямого значення їх поєднання. Усталені словосполучення – стійкі поєднання слів, значення яких обумовлене історичними особливостями буття та існування народу, в мові яких вони з’явились. Наразі, не існує єдиної класифікації типів усталених виразів, проте, більшість дослідників розрізняє три типи усталених словосполучень: фразеологічні зрощення (або ідіоми), фразеологічні єдності і фразеологічні поєднання. Групи усталених виразів у сучасній англійській мові: усталені вирази, що відносяться до групи "Relations – відносини"; усталені вирази, що відносяться до групи "Activity – діяльність"; усталені вирази, що відносяться до групи "Possibilities – можливості"; усталені вирази, що входять до групи "Inevitability – неминучість"; усталені вирази, що входять до групи "Personality traits – особистісні риси". Усталені вирази є важливою складовою частиною сучасного мовлення, адже вони здатні виразити емоційну оцінку, надати висловлюванню позитивного або негативного відтінку, висловити ставлення мовця до означуваної ним проблеми / теми, донести до адресата зміст висловлювання й переконати його у правильності висловлених автором позицій. Додаткової образності зафіксованим усталеним виразам надає той факт, що вони можуть використовуватись як у зафіксованій в лексикографічних джерелах формі, так і у трансформованому вигляді. Це засвідчує приналежність усталених виразів до двох зрізів: з одного боку, вони чітко відповідають лексикографічним стандартам, а з іншого, – тяжіють до стійкої мовної експресії . Крім того, варто наголосити на тому, що усталені вирази є одним із провідних засобів образності сучасної мови, що дає підстави зробити висновки про те, що сучасні сталі вирази виконують інформаційну, текстоформуючу, емоційну функції, а також функцію переконання.
Стойкие выражения - лингвистический феномен, который находится в фокусе исследования многих ученых. Научный интерес к проблеме устойчивых выражений не утихает в течение длительного времени, учитывая то, что сейчас, несмотря на высокую степень разработанности различных аспектов стойких выражений, не существует единого унифицированного определения этого понятия, объем и содержание понятия все еще является объектом научных дискуссий . Источниками происхождения устойчивых словосочетаний есть живая народная речь (устная бытовое общение и устное народное творчество), библейские высказывания, изречения из античной мифологии, крылатые выражения известных людей, профессионально-производственная речь. Наиболее продуктивными источниками происхождения можно считать живую речь и профессионально-производственную деятельность. Устойчивые сочетания - это термины, значение которых не следует из значения слов, его составляющих, а также прямого значения их сочетания. Устойчивые словосочетания - это устойчивые сочетания слов, значение которых обусловлено историческими особенностями бытия и существования народа, в языке которых они появились. Сейчас не существует единой классификации типов устойчивых выражений, однако, большинство исследователей различает три типа устойчивых словосочетаний: фразеологические сращения (или идиомы), фразеологические единства и фразеологические соединения. Группы устойчивых выражений в современном английском языке: устойчивые выражения, относящиеся к группе "Relations - отношения"; устойчивые выражения, относящиеся к группе "Activity - деятельность"; устойчивые выражения, относящиеся к группе "Possibilities - возможности"; устойчивые выражения, входящие в группу "Inevitability - неизбежность"; устойчивые выражения, входящие в группу "Personality traits - личностные черты". Устойчивые выражения является важной составной частью современной речи, ведь они способны выразить эмоциональную оценку, придать высказыванию положительный или отрицательный оттенок, выразить отношение говорящего к обозначенной ним проблеме / теме, донести до адресата содержание высказывания и убедить его в правильности высказанных автором позиций. Дополнительной образности зафиксированным устоявшимся выражениям придает тот факт, что они могут использоваться как в зафиксированной в лексикографических источниках форме, так и в трансформированном виде. Это говорит о принадлежности устоявшихся выражений к двум срезам: с одной стороны, они четко соответствуют лексикографическим стандартам, а с другой - тяготеют к устойчивой языковой экспрессии. Кроме того, стоит отметить, что устойчивые выражения являются одним из ведущих средств образности современного языка, что дает основания сделать выводы о том, что современные устойчивые выражения выполняют информационную, текстоформирующую, эмоциональную функции, а также функцию убеждения.
Set expressions are a linguistic phenomenon that has been the focus of research by many scholars. Scientific interest in the problem of regular expressions has not abated for a long time, given that currently, despite the high degree of development of various aspects of set expressions, there is no single unified definition of this concept, the scope and content of the concept is still the subject of scientific debate. The sources of the origin of set phrases are living folk language (oral communication and oral folk art), biblical expressions, expressions from ancient mythology, expressions of famous people, professional and production speech. The most productive sources of origin can be considered live speech and professional production activities. Regular phrases are terms whose meaning does not follow from the meaning of the words that make it up, as well as the direct meaning of their combination. Set phrases are stable combinations of words, the meaning of which is determined by the historical features of the existence of the people in whose language they appeared. Currently, there is no single classification of set expressions types , however, most researchers distinguish between three types of set phrases: phraseological conjunctions (or idioms), phraseological units and phraseological combinations. Groups of established expressions in modern English are as follows: established expressions belonging to the group "Relations "; set expressions belonging to the group "Activity";set expressions belonging to the group "Possibilities, opportunities";set expressions belonging to the group "Inevitability "; set expressions that are part of the group "Personality traits ". Set expressions are an important part of modern speech, because they are able to express emotional assessment, give the statement a positive or negative connotation, express the speaker's attitude to the problem / topic, the message to the recipient and convince him of the correctness of positions expressed by the author. The fact that they can be used both in the form fixed in lexicographic sources and in the transformed form gives additional imagery to the fixed set expressions.This indicates that the set expressions belong to two sections: on the one hand, they clearly correspond to lexicographic standards, and on the other hand, they tend to stable linguistic expression. In addition, it should be emphasized that set expressions are one of the leading tools for imagery of modern language, which gives grounds to conclude that modern set expressions perform informational, text-forming, emotional functions, as well as the function of persuasion.

Апробація здійснювалась на XXII міжнародній науковій конференції «Пріоритети світової науки: експеримент та наукова дискусія» 14 15 листопада 2019 року, м. Моррисвіль, США.
Мета: аналіз перекладу фразеологічних одиниць з англійської мови на українську на прикладі телесеріалу «Теорія великого вибуху» Теоретичне значення: в даній роботі розглядаються різні класифікації фразеологічних одиниць, типи передачі їх українською мовою та труднощі їх перекладу. За основу прийнята класифікація фразеологічних одиниць за ступенем семантичної злитності, що розроблена В. В. Виноградовим, та типи передачі фразеологічних одиниць за І. В. Корунцем. В роботі перекладені та проаналізовані фразеологічні одиниці з серіалу «Теорія великого вибуху» (англ. The Big Bang Theory), 3сезон, 23 серії. Проведено статистичний підрахунок відібраних фразеологічних одиниць та методів їх перекладу. Відбір фразеологічних одиниць проводився шляхом суцільної вибірки. В роботі також використані методи класифікації і схематизації, кількісного, порівняльного та контекстуального аналізу.
Цель: анализ перевода фразеологических единиц с английского языка на украинский на примере телесериала «Теория большого взрыва». Теоретическое значение: в данной работе рассматриваются различные классификации фразеологических единиц, типы передачи их на украинский язык и трудности их перевода. За основу принята классификация фразеологических единиц по степени семантической слитности, разработанная В. В. Виноградовым, и типы передачи фразеологических единиц за И. В. Корунцем. В работе переведены и проанализированы фразеологические единицы из сериала «Теория большого взрыва» (англ. The Big Bang Theory), 3 сезон, 23 серии. Проведен статистический подсчет отобранных фразеологических единиц и способов их передачи на украинский язык. Отбор фразеологических единиц производился путем сплошной выборки. В работе также использованы методы классификации и схематизации, количественного, сравнительного и контекстуального анализа.
Goal: to analyze the translation of phraseological units from English into Ukrainian on the example of the TV series "The Big Bang Theory" Theoretical meaning: this paper considers various classifications of phraseological units, types of their transfer to the Ukrainian language and difficulties of their translation. It is based on the classification of phraseological units according to the degree of semantic fusion, developed by V. V. Vinogradov, and the types of translation of phraseological units acoording to I. V. Korunets. The work contains translated and analyzed phraseological units from the series "The Big Bang Theory, season 3, 23 episodes. The statistical calculation of the selected phraseological units and methods of their translation is carried out. The selection of phraseological units was made by continuous sampling. The methods of classification and schematization, quantitative, comparative and contextual analysis are also used.