Academic literature on the topic 'Фахівець соціальної сфери'

У статті проаналізовано процес підготовки майбутніх соціальних педагогів в умовах воєнного стану. Процес підготовки в закладах вищої освіти України відбувається більше в дистанційному форматі. Деякі університети знаходяться тимчасово переміщеними, але завжди в пошуку нових форм та методів навчання. Професійна діяльність фахівців соціальної сфери направлена на вирішення завдань соціального виховання та соціального захисту. Не всі фахівці цього профілю, зокрема соціальні педагоги здатні на належному рівні реалізувати свої функції в воєнний час. Це відображається на духовному стані та економічному розвитку. Враховуючи цей час, одним із провідних завдань закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання є оптимізація професійної підготовки майбутніх фахівців навчальних закладів, до яких належать соціальні педагоги. Значущість соціальної роботи помітно зростає, держава потребує високо кваліфікованого фахівця. Зростання соціальної напруги в суспільстві свідчить про необхідність інноваційних змін в соціальній сфері. Важливість цієї професії наштовхує на формування фахівців з достатньо високим рівнем професійної компетентності для закладів з інклюзивною формою навчання; організацію навчально-виховного процесу в новітній українській школі мають забезпечувати спеціалісти з високим рівнем професійної підготовки, провідною складовою діяльності яких є компетентність, мобільність та вміння адаптуватися в мінливих умовах сьогодення. Однією з актуальних проблем стає процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Фахівець в галузі соціальної роботи повинен успішно вирішувати соціальні проблеми, бути майстром своєї справи, спираючись на майстерність спілкування та співробітництво з різними категоріями населення. Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів у закладах вищої освіти містить формування різних аспектів комунікативної, інформаційної, технологічної взаємодії.

Стаття присвячена обґрунтуванню актуальності проблеми розвитку соціальної відповідальності у фахівців соціальної сфери. У процесі дослідження було використано метод аналізу психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми, методи порівняння та узагальнення. Проаналізовано ряд документів («Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», «Етика соціальної роботи, декларація принципів», «Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України»), в яких закріплені правові, моральні та етичні норми, що має дотримуватись фахівець соціальної сфери у своїй роботі. Досліджено різні визначення поняття «деонтологія», «деонтологія соціальної роботи», «відповідальність» у нормативно-правових документах та працях дослідників проблеми; розкрито розуміння «соціальної відповідальності», що проявляється в готовності та здатності соціального працівника добровільно прагнути до реалізації суспільно значимих цілей в процесі своєї професійної діяльності. Визначено основні ознаки розвитку соціальної відповідальності у соціальних працівників, а саме: особистісна мотивація прийняття покладених на фахівця обов’язків; розуміння їхнього змісту, морального аспекту необхідних дій; готовність до прийняття самостійних рішень та виконання дій відповідно до ситуації; передбачення наслідків та готовність відповідати за результат своєї діяльності. Наголошується, шо серед компетенцій, якими повинен володіти соціальний працівник, для оптимальних міжкультурних, соціальних, суспільно-політичних та міжособистісних комунікацій, на першому місці виступає компетенція відповідальності. Успіх соціальної роботи залежить від соціальної орієнтованості кадрів, високого почуття відповідальності у фахівців соціальної сфери, утвердження в житті принципу соціальної справедливості. Усі свої знання, уміння та навички соціальні працівники повинні спрямувати на надання допомоги людям, які перебувають у складній життєвій ситуації.

У статті проаналізовано інноваційні ідеї, підходи та шляхи організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, визначено його суть та результати. Процес професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери розглянуто як цілісну систему, в якій об'єднані зусилля різних фахівців в умовах вищого навчального закладу і соціальних інституцій партнерської мережі. Узагальнення і систематизація наукових досліджень у галузі соціальної педагогіки та соціальної роботи дозволили визначити поняття «професійна підготовка фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», «результат процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», «система професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», які є теоретичною основою побудови відповідної концептуальної моделі системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, а також для розробки її методичного забезпечення.

У статті обґрунтовано особливості інституалізації системи надання соціальних послуг особам та сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Автор акцентує увагу на необхідності спеціальної профільної підготовки фахівців із соціальної роботи для надання соціальних послуг; характеризує сутність, структуру та особливості побудови моделі професійної діяльності та особистості фахівця з соціальної роботи. Визначено актуальність проблеми підготовки фахівців із соціальної роботи в закладах вищої освіти, яку ми трактуємо як важливу умову успіху діяльності та впливу на якість надання соціальних послуг. Розкрито основи змісту підготовки фахівців із соціальної роботи. Проаналізовано проблеми, пов'язані з вивченням оптимальних умов професійної підготовки фахівців із соціальної роботи. Охарактеризовано трирівневий підхід у підготовці фахівців із соціальної роботи, які є вихідним орієнтиром для побудови системи підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти, основою для розроблення освітньо-професійних програм, навчальних планів і програм дисциплін. Акцентовано, що професіоналів для соціальної сфери потрібно готувати таким чином, щоб вони були здатні змінити, усунути і коректувати негативні соціальні прояви у суспільстві. А це можливо лише у закладах освіти, які будують навчання на нових позиціях і враховують тенденції розвитку соціальної політики в країні. Тому сьогодні перед вищими закладами освіти України, які готують працівників із соціальної роботи, стоїть нелегке завдання – підготовка професійних спеціалістів. Такий фахівець має освоїти в процесі підготовки великий і різнорідний обсяг знань, які служать основою професійних умінь.Зроблено висновки, що на сучасному етапі актуальність зазначеної теми є очевидною, оскільки це обумовлено тим, що розвиток соціальної роботи в нашій країні з усією ймовірністю показав необхідність професіоналізації, що своєю чергою вимагає підвищеної уваги до формування професійної підготовки фахівця із соціальної роботи.

<em>У статті проаналізовано інноваційні філософські ідеї, підходи і принципи організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, визначено його основні завдання та результати. Узагальнення і систематизація наукових досліджень в галузі філософії освіти, соціальної педагогіки та соціальної роботи дозволили виділити важливі концептуальні підходи, які є методологічним підґрунтям для реалізації системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, а також для розробки її методичного забезпечення. Обґрунтовано вибір методів і засобів у підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях. Виділено професійно-значущі особистісні характеристики та якості, розвиток яких у майбутніх фахівців соціальної сфери забезпечить зростання рівня їхньої професійної компетентності в профілактичній роботі з дезадаптованими учнями.</em>

У статті висвітлено сутність понять «компетентний», «професійна компетентність». Зауважено, що фахівець із соціальної роботи повинен поєднувати у собі як професійні компетентності, так і особистісні. Наведено відмінні риси формування професійних (фахових) компетентностей від загальних: відбувається за допомогою лише дисциплін професійного циклу; обов’язкове проходження навчальної та виробничої практики. Встановлено, що у визначеннях щодо поняття професійної компетентності вітчизняні та зарубіжні вчені вказують на її складові. Їх думки щодо складових структури професійної компетентності переважно збігаються. Розглянуто структуру особистісного розвитку соціального працівника. Узагальнення думок вчених дозволило розглянути професійну компетентність соціального працівника у таких аспектах: актуальне, діяльнісне психічне новоутворення особистості; особистісно-професійна характеристика; професійні здібності спеціаліста; результат освіченості спеціаліста. Враховуючи аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури розроблено теоретичну модель формування професійної компетентності соціального працівника, що складається з наступних компонентів: цільового, мотиваційного, функціонального, змістовного, діяльнісного та результативно-корекційного. Синтезувавши результати дослідження, встановлено недоліки підготовки майбутніх соціальних працівників у контексті досліджуваної проблеми (проблема проектування освітнього маршруту з урахуванням пропозицій роботодавців та самих студентів; проблема професійної підготовки викладачів до організації освітнього процесу в рамках компетентнісного підходу; проблема переважання частки теоретичних знань над практичними вміннями; проблема організації змістовної практики студентів у різних установах соціальної сфери; недостатнього рівня сформованості соціально-проектних компетентностей).

Зосереджено увагу, що суспільству необхідні високоосвічені спеціалісти, здатні самостійно приймати кваліфіковані рішення, прогнозувати наслідки власних дій, готових до толерантного співробітництва, мобільні, динамічні, здатні до самоосвіти, спроможні не лише жити в громадянському суспільстві, але й активно створювати його. Відмічено, що провідниками соціальної політики держави виступають органи соціального захисту населення і від них, у значній мірі, залежить реалізація законів і нормативних правових актів, різного роду соціальних програм, пов'язаних із повсякденним життям і турботами багатьох людей. Обумовлено, що тільки кваліфікований, компетентний фахівець може прийняти усі виклики сьогодення і забезпечити ефективне виконання усіх завдань, що стоять перед сферою соціального захисту населення. Забезпечити підготовку такого фахівця у закладі вищої освіти можна на основі компетентнісного підходу. У зв'язку з цим важливим є формування інформатичних компетенцій та застосування інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці майбутніх спеціалістів із різних напрямків соціального захисту населення. За результатами отриманого досвіду підготовки фахівців у закладі вищої освіти маємо змогу визначити інформатичні компетенції, якими повинен володіти майбутній фахівець сфери соціального захисту населення: створення ділових документів (листів, резюме, заяв, наказів, розпоряджень тощо) засобами текстового редактора; створення та використання активних шаблонів документів; застосування електронних таблиць для створення спеціалізованих калькуляторів і проведення обчислень, а також для візуалізації числових даних; планування робочого часу; створення презентацій; користування службами та сервісами мережі Інтернет; робота з таблицями, графіками, діаграмами (створення, аналіз); компетенція мови запитів та пошуку інформації в мережі Інтернет; робота з спеціалізованими інформаційно-пошуковими системами, базами даних та знань; застосування експертних систем; використання офісної оргтехніки (сканер, ксерокс, факс). Зроблено висновок про те, що набуття інформатичних компетенцій під час навчання у закладі вищої освіти здатне сприяти формуванню кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентноздатного на ринку праці.

The purpose of the article is to consider innovative technologies as a pedagogical condition for professional training of future professionals of the social sphere.Methods. Analysis of innovative technologies has significant achievements in the modern scientific field, which leads to a logical analysis of research in the field of pedagogy, psychology and methods of vocational training; logical-structural analysis – to determine the essence of the concept of “pedagogical condition”, substantiation of theoretical and methodological principles of the problem. The methodology of the research is a system of methodological principles (objectivity, complexity, disclosure of contradictions of the subject being studied, etc.).Results. The pedagogical conditions of professional training of future specialists in the social sphere are a set of actions that provide the most favorable environment for the effective functioning of a particular pedagogical system in the educational process. This means that the formation of a professional in the social sphere is influenced by various individual psychological and socio-psychological reasons due to higher nervous activity, needs, interests, motivation, abilities, individual psychological characteristics of a person, as well as living conditions in the social environment and social individual experience.Undoubtedly, innovation as an activity process and as its result is one of the highest values of the individual, because innovation itself is a kind of value system.Innovative technologies include: project studying; professional self-futuring; technology of immersion in professional activity; game techniques, etc.Conclusions. Thus, the personality of the specialist in the field of education, formed as a result of innovative education, is characterized by such features as: openness to innovation, readiness for pluralism of opinion; awareness of the need for innovation; focus on the present and the future; the ability to recognize another opinion without fear of changing one's own; readiness to overcome professional failures; positive perception of their past experience; planning future actions to achieve the intended goals and their impact on professional independence.Key words: innovative technology, pedagogical condition, a specialist of thesocial sphere, professional training, coaching, facilitation.У статті розкрито сутність педагогічних умов професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, проаналізовано вплив інноваційних технологій на формування фахівців.Метою статтіє розгляд інноваційних технологій як педагогічної умови професійної підготовки май-бутніх фахівців соціальної сфери.Методи. Аналіз інноваційних технологій має значні напрацювання у сучасній науковій сфері, що зумовлює логічний аналіз наукових досліджень у галузі педагогіки, психології та методики професій-ного навчання; логіко-структурний аналіз – для визначення суті поняття «педагогічна умова», обґрун-тування теоретичних і методичних засад означеної проблеми. Методологію проведеного дослідження становить система методологічних принципів (об’єктивності, комплексності, розкриття суперечностей предмета, що вивчається, та ін.).Результати. Педагогічними умовами професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфе-ри виступає сукупність заходів, які забезпечують найбільш сприятливе середовище для ефективного функціонування певної педагогічної системи в освітньому процесі. А це означає, що на формування професіонала соціальної сфери впливають різні індивідуально-психологічні та соціально-психологічні причини, зумовлені вищою нервовою діяльністю, потребами, інтересами, мотивацією, здібностями, індивідуально-психологічними характеристиками особистості, а також умовами життя в соціальному середовищі та соціальним досвідом індивіда.Безперечно, інновація як діяльнісний процес і як його результат постає однією з вищих цінностей особистості, оскільки й сама інноваційна діяльність є своєрідною системою цінностей.До інноваційних технологій відносимо: проектне навчання; професійне самофутурування; техноло-гію занурення у професійну діяльність; ігрові методики тощо.Висновки. Отже, особистість фахівця соціальної сфери, сформована внаслідок інноваційної осві-ти, характеризується такими рисами, як: відкритість до інновацій, готовність до плюралізму думок; усвідомлення необхідності інноваційної діяльності; орієнтація на сьогодення і майбутнє; вміння визна-вати іншу думку, не боячись змінити власну; готовність до подолання професійних невдач; позитивне сприйняття свого минулого досвіду; планування майбутніх дій для досягнення передбачуваних цілей та їх впливу на фахову самостійність.Ключові слова:інноваційна технологія, педагогічна умова, фахівець соціальної сфери, професійна підготовка, коучинг, фасилітаторство.

Пропонований науковий огляд стосується питань підготовки спеціалістів соціальної та освітньої сфер. Зокрема, це стосується питання підготовки соціальних працівників, що має відбуватися в умовах зміни підходів до надання послуг, анонсованих державою. Так, окремо розкривається питання передачі повноважень органів виконавчої влади з числа надавачів послуг недержавним організаціям, об’єднанням громадян та приватним особам для здійснення обслуговування населення певної територіальної громади на засадах доступності та відкритості через механізм реалізації соціальної послуги за бюджетний кошт. Основна увага приділяється питанню використання пропонованого державою механізму для практичної підготовки студентської молоді до професійного самовизначення. Оскільки основне завдання вищої освіти – підготувати компетентного фахівця в певній сфері, ми розглядаємо дане питання в рамках психолого-педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної та/чи соціально-реабілітаційної практики, а також у межах волонтерської діяльності в позанавчальному процесі. Так, через включення в процеси надання соціальних послуг за бюджетний кошт та в рамках співпраці вищих навчальних закладів із громадськими організаціями відбувається якісна підготовка спеціалістів. У таких умовах соціальний працівник, майбутній соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи тощо знайомляться безпосередньо з практикою використання набутих знань під час надання послуг населенню відповідно до державних стандартів і включаються в усі процеси роботи – від ведення документації, розуміння супутніх юридичних питань, соціально-економічного та соціокультурного ефекту, співпраці з відповідними органами виконавчої влади, комунальними закладами та іншими установами і до питання власне алгоритму співпраці з отримувачами послуг. Усе це сприяє глибокому розумінню майбутнім фахівцем власних можливостей та відповідальності, які належатимуть до його компетенції у разі вибору того чи іншого професійного напряму: власне роботи в закладах освіти, соціальних установах чи громадських організаціях.

У статті висвітлені питання професійної діяльності фахівців соціальної роботи у Службах справ дітей. З’ясовано, що соціальні служби – це підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання. Висвітлено тлумачення терміну «соціальний працівник» – це професійно підготовлений фахівець, який має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи та виконує різноманітні види соціальної роботи. Зазначено, що гарним спеціалістом у сфері соціальної роботи є особа, яка має повну вищу освіту зі спеціальності 231 Соціальна робота. Вказано, що даний фахівець може займати посади: соціальний робітник, соціальний педагог; інспектор з охорони дитинства; вихователь-методист; помічник вихователя; менеджер соціальної роботи; педагог- консультант; керівник самодіяльного об’єднання; керівник спеціалізованої соціальної служби; культорганізатор дитячих та позашкільних закладів; начальник кабінету; вихователь; завідувач центру; організатор позакласної та позашкільної виховної роботи; фахівець соціальної роботи; завідувач гуртожитку; завідувач кімнати матері і дитини. Описано, що робота соціального працівника у Службах справах дітей спрямовано на виконання Законів України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про охорону дитинства», «Про місцеве самоврядування в Україні», Указів та Доручень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини», «Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах». Висвітлена робота Служб у справах дітей, та висвітленні основні завдання служби. Перераховано ряд адміністративних послуг, які надає Служба у справах дітей.

Гавриленко, К. О. Співчуття до себе як професійно важлива якість майбутнього фахівця соціальної роботи : випускна кваліфікаційна робота : 231 "Соціальна робота" / К. О. Гавриленко, Н. В. Приходько ; керівник роботи Г. Л. Чепурна ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра креативних індустрій та соціальних інновацій. – Чернігів, 2021. – 101 с.<br>У дипломній роботі на основі теоретичного та емпіричного дослідження встановили аналіз стану дослідження концепту «співчуття до себе». Визначено особливості становлення фахівця соціальної сфери. Становлення особистості фахівця в соціальній сфері запропоновано аналізувати як багаторівневий соціально-психологічний феномен, що визначає як складний, неперервний процес активної взаємодії особистості та професійного середовища, внаслідок якої здійснюється самовизначення у професійній діяльності, професійний саморозвиток й самореалізація. Емпірично досліджено особливості прояву структурних компонентів співчуття до себе у майбутніх фахівців соціальної сфери. Встановлено що більшість досліджуваних має середній рівень складників «доброта до себе», «уважність до себе», «спільність з людством». Розроблено комплесну програму «Співчуття до себе як професійно важлива якість майбутнього фахівця соціальної роботи» яка складається з навчального курсу «Роль співчутя до себе у професійному розвитку фахівця соціальної роботи» та соціально-психологічного тренінгу «Співчуття до себе як необхідної умови професійного становлення соціального працівника» та розроблені рекомендації майбутнім фахівцям соціальної сфери, щодо співчуття до себе.<br>n the thesis on the basis of theoretical and empirical research the analysis of a condition of research of concept of «compassion to itself» is established. The peculiarities of becoming a specialist in the social sphere are determined. It is proposed to analyze the personality formation of a specialist in the social sphere as a multilevel socio-psychological phenomenon, which defines as a complex, continuous process of active interaction of personality and professional environment, resulting in self-determination in professional activities, professional self-development and self-realization. The peculiarities of the manifestation of the structural components of well-being in future specialists in the social sphere have been empirically studied. It was found that most of the subjects have an average level of components «self-kindness», «self-care», «community with humanity». A comprehensive program «Compassion for yourself as a professionally important quality of the future social worker» has been developed. and developed recommendations for future social workers on self-esteem.

У статті висвітлено ключові аспекти трансформації системи підготовки фахівців спеціальної освіти в Україні в умовах воєнного стану. Акцентовано на тому, що воєнні дії зумовили численні виклики для системи вищої освіти, зокрема у сфері підготовки логопедів, дефектологів, спеціальних педагогів, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Аналізується зміна освітніх підходів, пріоритетів та організаційних умов навчання у зв’язку з вимушеним переходом до дистанційного та змішаного форматів, розосередженістю студентів, нестабільним доступом до освітніх ресурсів і цифрових інструментів. Розглядаються новітні напрями модернізації освітніх програм, зокрема впровадження цифрових технологій, адаптація змісту до реалій кризового періоду, інтеграція соціально-емоційного навчання, посилення психологічної підтримки здобувачів освіти, розвиток гнучких освітніх маршрутів. Обґрунтовано необхідність посилення міжінституційної співпраці, формування нових підходів до практичної підготовки, а також удосконалення механізмів супроводу професійного становлення студентів у галузі спеціальної освіти. У результаті дослідження визначено основні вектори трансформації підготовки в умовах військових викликів: цифровізація, гнучкість, психологічна стійкість до криз, міждисциплінарність і гуманістична спрямованість професійної підготовки сучасного фахівця спеціальної освіти. Підготовка фахівців спеціальної освіти в умовах воєнного стану набуває нового значення, адже саме ці фахівці є критично важливими для підтримки дітей з особливими освітніми потребами та дорослих, які зазнали інвалідації, в умовах соціальної нестабільності та посттравматичних викликів.

У статті висвітлені теоретичні та практичні аспекти застосування методів музичної терапії та нейрокорекції у системі корекційно-розвиткової роботи з дітьми із розладом аутистичного спектру (РАС) в умовах реабілітаційних центрів. Окреслені погляди українських і закордонних дослідників, педагогів практиків на музикотерапію, нейропідходи та їх вплив на особистість аутистичної дитини. Визначено, що одночасне поєднання вищезазначених методів істотно сприяє розвитку важкохворих підопічних через вплив на психофізичний стан й емоційно-почуттєву сферу, є дієвим у корекційно-розвитковій роботі з нейровідмінними дітьми. Висвітлено аспекти розвитку та роботи мозку дітей з РАС, особливості сприйняття музичних творів відповідно до окремої структури мозку. Наведено авторські нейрокорекційні вправи для практичної реалізації фахівцями-практиками. Представлені результати офіційного інтерв’ю з батьками дітей, що відвідують реабілітаційні центри й фахівцями, які працюють з підопічними з РАС. Протягом 6 місяців в реабілітаційній установі м. Харкова за авторськими розробками з 24 дітьми, що мають офіційно встановлений діагноз РАС, працювали такі фахівці: музичний керівник, психолог, ерготерапевт, соціальні вихователі, соціальний працівник. Висвітлено результати впровадження нейрокорекційних вправ та ігрових модульних варіацій у процес корекційно-розвиткової роботи з дітьми з РАС. Обґрунтовано, що використання музичної терапії у поєднанні з нейропсихологічною корекцією істотно впливають на продуктивність двосторонньої взаємодії, комунікації між вихованцями й фахівцями реабілітаційних установ, сприяють підвищенню концентрації уваги, навичок соціальної взаємодії, співпраці, стабілізації психологічного стану дітей з розладами аутистичного спектру.

Стаття розкриває проблему морально-етичних аспектів інформаційно- комунікаційних технологій в контексті трансформації моральних цінностей українського суспільства, яке сьогодні характеризується зростаннями інформатизації, внаслідок чого формується особлива, інформаційна свідомість, що змінює традиційний морально-філософський світогляд, трансформуючи традиційні духовно-моральні цінності. Зазначено, що у зв’язку з військовими діями, які четвертий рік тривають в Україні, особливі умови роботи вимагають формування особистості, здатної вирішувати завдання в умовах невизначеності, багатозадачності і підвищеної небезпеки, що стосується і підготовки вчителів інформатики в умовах воєнного стану, акцентуючи увагу на духовно-моральному аспекті, як важливому елементі формування фахівця, здатного вирішувати складні завдання з урахуванням моральних категорій. Діяльність у професійній сфері має фокусуватися на застосуванні технологій до створення абсолютно нового продукту й дослідженні нових знань, що виникають у сфері його використання, зокрема базові основи інформаційно-комунікаційних технологій є змістом професійної підготовки майбутніх вчителів, проте духовно-моральний аспект цієї проблеми враховується не завжди. Для вирішення цих завдань запропоновано упровадження спецкурсу «Морально-етичні аспекти інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності вчителя інформатики», представлений такими змістовими модулями: «Соціальні та етичні питання інформаційно-комунікаційних технологій», «Морально-етичні норми комп’ютерної етики» з відповідними темами. Робиться висновок, що освіта майбутнього формує запит на професіонала, який має бути готовим використовувати свій потенціал для вирішення завдань, не описаних раніше в професійній практиці, створювати умови для виникнення нових домінант професійних знань і їх осмислення. Діяльність у професійній сфері фокусується на застосуванні технологій до створення абсолютно нового продукту й дослідженні нових знань, що виникають у сфері його використання, зокрема базові основи інформаційно-комунікаційних технологій є змістом професійної підготовки майбутніх вчителів, проте духовно-моральний аспект цієї проблеми враховується не завжди.

У статті розглянуто особливості формування духовно орієнтованих компетенцій здобувачів вищої освіти через викладання освітніх компонентів релігієзнавчо-теологічного напряму. Означені компоненти репрезентуються як один із засобів формування та підвищення компетентнісного рівна здобувачів. В роботі розглянуто питання необхідності та значущості викладання освітніх компонентів релігієзнавчо-теологічного напряму; фактори їх впливу на формування особистісних якостей, соціокультурного потенціалу та духовних цінностей людини; зв'язок рівня духовності людини та знань в означених галузях; трансформаційні процеси щодо впливу релігійного аспекту на особистісні якості людини. Проведено аналіз понять релігія, теологія, богослов‘я в науковій літературі. Схарактеризовано необхідність вивчення релігієзнавства й теології як сфери гуманітарного знання. Автори зазначають необхідність та доцільність вивчення освітніх компонентів релігієзнавчо-теологічного напряму для формування та підвищенню духовно-орієнтованих компетенцій, що в свою чергу сприяє підвищенню компетентнісного рівня фахівця. Зроблено висновок, що одним з ключових завдань освітньо-виховного процесу є формування у здобувачів освіти об’єктивних поглядів на релігію як духовну складову життя; розуміння соціально-культурної ролі релігії, етапів її історичного розвитку й значення релігії в житті людини (суспільства); осягнення різноманітних форм віросповідання та основних постулатів їх віровчень, особливостей духовних практик. Наголошено на тому, що освітні компоненти релегієзнавчо-теологічного напряму в системі підготовки повинні надавати можливість здобувачу знайомитися з різними науково-ідеологічними позиціями й теоріями стосовно феномену релігії й розвитку теологічних ідей; допомагати сформувати погляд на релігію як об‘єкт наукового пізнання.

Розглянуто категорію "контролінг" та визначено, що він є одним з найсучаснійших і ефективних методів управління підприємством, за допомогою якого можна вчасно попередити кризове явище на підприємстві. Досліджені різні підходи щодо оптимізації служби контролінгу, а також функціональні зобов'язання, задачі, функції та вимоги , які постають перед фахівцем в системі контролінгу - контролером. Визначена роль контролера на підприємстві.

У роботі досліджена специфіка професійної підготовки соціальних педагогів. З ’ясовано, що освітня парадигма передбачає зосередження на положенні про те, що основними результатами діяльності закладу вищої освіти має стати сформованість компетентностей фахівця у певній сфері. Визначено, що професійна компетентність майбутніх соціальних педагогів розуміється як складне полікомпонентне поєднання парціальних компетентностей, які формуються протягом навчання.