To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фахівець соціальної сфери.
Journal articles on the topic 'Фахівець соціальної сфери'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Фахівець соціальної сфери.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
БАТАРЕЙНА, Ірина. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Human Studies Series of Pedagogy, № 48 (6 липня 2023): 23–27. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.3.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано процес підготовки майбутніх соціальних педагогів в умовах воєнного стану. Процес підготовки в закладах вищої освіти України відбувається більше в дистанційному форматі. Деякі університети знаходяться тимчасово переміщеними, але завжди в пошуку нових форм та методів навчання. Професійна діяльність фахівців соціальної сфери направлена на вирішення завдань соціального виховання та соціального захисту. Не всі фахівці цього профілю, зокрема соціальні педагоги здатні на належному рівні реалізувати свої функції в воєнний час. Це відображається на духовному стані та економічному розвитку. Враховуючи цей час, одним із провідних завдань закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання є оптимізація професійної підготовки майбутніх фахівців навчальних закладів, до яких належать соціальні педагоги. Значущість соціальної роботи помітно зростає, держава потребує високо кваліфікованого фахівця. Зростання соціальної напруги в суспільстві свідчить про необхідність інноваційних змін в соціальній сфері. Важливість цієї професії наштовхує на формування фахівців з достатньо високим рівнем професійної компетентності для закладів з інклюзивною формою навчання; організацію навчально-виховного процесу в новітній українській школі мають забезпечувати спеціалісти з високим рівнем професійної підготовки, провідною складовою діяльності яких є компетентність, мобільність та вміння адаптуватися в мінливих умовах сьогодення. Однією з актуальних проблем стає процес професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів. Фахівець в галузі соціальної роботи повинен успішно вирішувати соціальні проблеми, бути майстром своєї справи, спираючись на майстерність спілкування та співробітництво з різними категоріями населення. Професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів у закладах вищої освіти містить формування різних аспектів комунікативної, інформаційної, технологічної взаємодії.
2
БАЛДИНЮК, Олена, та Світлана РОЄНКО. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ДЕОНТОЛОГІЇ". Humanitas, № 1 (28 червня 2023): 13–20. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.2.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню актуальності проблеми розвитку соціальної відповідальності у фахівців соціальної сфери. У процесі дослідження було використано метод аналізу психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми, методи порівняння та узагальнення. Проаналізовано ряд документів («Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», «Етика соціальної роботи, декларація принципів», «Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України»), в яких закріплені правові, моральні та етичні норми, що має дотримуватись фахівець соціальної сфери у своїй роботі. Досліджено різні визначення поняття «деонтологія», «деонтологія соціальної роботи», «відповідальність» у нормативно-правових документах та працях дослідників проблеми; розкрито розуміння «соціальної відповідальності», що проявляється в готовності та здатності соціального працівника добровільно прагнути до реалізації суспільно значимих цілей в процесі своєї професійної діяльності. Визначено основні ознаки розвитку соціальної відповідальності у соціальних працівників, а саме: особистісна мотивація прийняття покладених на фахівця обов’язків; розуміння їхнього змісту, морального аспекту необхідних дій; готовність до прийняття самостійних рішень та виконання дій відповідно до ситуації; передбачення наслідків та готовність відповідати за результат своєї діяльності. Наголошується, шо серед компетенцій, якими повинен володіти соціальний працівник, для оптимальних міжкультурних, соціальних, суспільно-політичних та міжособистісних комунікацій, на першому місці виступає компетенція відповідальності. Успіх соціальної роботи залежить від соціальної орієнтованості кадрів, високого почуття відповідальності у фахівців соціальної сфери, утвердження в житті принципу соціальної справедливості. Усі свої знання, уміння та навички соціальні працівники повинні спрямувати на надання допомоги людям, які перебувають у складній життєвій ситуації.
3
В., В. Костіна. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО ПРОФІЛАКТИКИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ УЧНІВ". Педагогіка та психологія, № 57 (15 серпня 2017): 112–25. https://doi.org/10.5281/zenodo.843231.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано інноваційні ідеї, підходи та шляхи організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, визначено його суть та результати. Процес професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери розглянуто як цілісну систему, в якій об'єднані зусилля різних фахівців в умовах вищого навчального закладу і соціальних інституцій партнерської мережі. Узагальнення і систематизація наукових досліджень у галузі соціальної педагогіки та соціальної роботи дозволили визначити поняття «професійна підготовка фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», «результат процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», «система професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів», які є теоретичною основою побудови відповідної концептуальної моделі системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, а також для розробки її методичного забезпечення.
4
Янковська С. В. "ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 51 (9 лютого 2022): 206–13. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi51.373.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано особливості інституалізації системи надання соціальних послуг особам та сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Автор акцентує увагу на необхідності спеціальної профільної підготовки фахівців із соціальної роботи для надання соціальних послуг; характеризує сутність, структуру та особливості побудови моделі професійної діяльності та особистості фахівця з соціальної роботи. Визначено актуальність проблеми підготовки фахівців із соціальної роботи в закладах вищої освіти, яку ми трактуємо як важливу умову успіху діяльності та впливу на якість надання соціальних послуг. Розкрито основи змісту підготовки фахівців із соціальної роботи. Проаналізовано проблеми, пов'язані з вивченням оптимальних умов професійної підготовки фахівців із соціальної роботи. Охарактеризовано трирівневий підхід у підготовці фахівців із соціальної роботи, які є вихідним орієнтиром для побудови системи підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти, основою для розроблення освітньо-професійних програм, навчальних планів і програм дисциплін. Акцентовано, що професіоналів для соціальної сфери потрібно готувати таким чином, щоб вони були здатні змінити, усунути і коректувати негативні соціальні прояви у суспільстві. А це можливо лише у закладах освіти, які будують навчання на нових позиціях і враховують тенденції розвитку соціальної політики в країні. Тому сьогодні перед вищими закладами освіти України, які готують працівників із соціальної роботи, стоїть нелегке завдання – підготовка професійних спеціалістів. Такий фахівець має освоїти в процесі підготовки великий і різнорідний обсяг знань, які служать основою професійних умінь.Зроблено висновки, що на сучасному етапі актуальність зазначеної теми є очевидною, оскільки це обумовлено тим, що розвиток соціальної роботи в нашій країні з усією ймовірністю показав необхідність професіоналізації, що своєю чергою вимагає підвищеної уваги до формування професійної підготовки фахівця із соціальної роботи.
5
В., В. Костіна. "ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО ПРОФІЛАКТИКИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ УЧНІВ". Педагогіка та психологія, № 56 (12 травня 2017): 235–47. https://doi.org/10.5281/zenodo.578122.
Full textAbstract:
<em>У статті проаналізовано інноваційні філософські ідеї, підходи і принципи організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, визначено його основні завдання та результати. Узагальнення і систематизація наукових досліджень в галузі філософії освіти, соціальної педагогіки та соціальної роботи дозволили виділити важливі концептуальні підходи, які є методологічним підґрунтям для реалізації системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів, а також для розробки її методичного забезпечення. Обґрунтовано вибір методів і засобів у підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних інституціях. Виділено професійно-значущі особистісні характеристики та якості, розвиток яких у майбутніх фахівців соціальної сфери забезпечить зростання рівня їхньої професійної компетентності в профілактичній роботі з дезадаптованими учнями.</em>
6
КУЗЬМІНА, Марія. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД". Humanitas, № 1 (6 травня 2022): 50–60. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.8.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність понять «компетентний», «професійна компетентність». Зауважено, що фахівець із соціальної роботи повинен поєднувати у собі як професійні компетентності, так і особистісні. Наведено відмінні риси формування професійних (фахових) компетентностей від загальних: відбувається за допомогою лише дисциплін професійного циклу; обов’язкове проходження навчальної та виробничої практики. Встановлено, що у визначеннях щодо поняття професійної компетентності вітчизняні та зарубіжні вчені вказують на її складові. Їх думки щодо складових структури професійної компетентності переважно збігаються. Розглянуто структуру особистісного розвитку соціального працівника. Узагальнення думок вчених дозволило розглянути професійну компетентність соціального працівника у таких аспектах: актуальне, діяльнісне психічне новоутворення особистості; особистісно-професійна характеристика; професійні здібності спеціаліста; результат освіченості спеціаліста. Враховуючи аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури розроблено теоретичну модель формування професійної компетентності соціального працівника, що складається з наступних компонентів: цільового, мотиваційного, функціонального, змістовного, діяльнісного та результативно-корекційного. Синтезувавши результати дослідження, встановлено недоліки підготовки майбутніх соціальних працівників у контексті досліджуваної проблеми (проблема проектування освітнього маршруту з урахуванням пропозицій роботодавців та самих студентів; проблема професійної підготовки викладачів до організації освітнього процесу в рамках компетентнісного підходу; проблема переважання частки теоретичних знань над практичними вміннями; проблема організації змістовної практики студентів у різних установах соціальної сфери; недостатнього рівня сформованості соціально-проектних компетентностей).
7
Fedorchuk, Olha. "The formation of informatic competencies of the future specialist in theareas of social security." Pedagogical Education:Theory and Practice, no. 30 (June 14, 2021): 355–67. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2021-30-355-367.
Full textAbstract:
Зосереджено увагу, що суспільству необхідні високоосвічені спеціалісти, здатні самостійно приймати кваліфіковані рішення, прогнозувати наслідки власних дій, готових до толерантного співробітництва, мобільні, динамічні, здатні до самоосвіти, спроможні не лише жити в громадянському суспільстві, але й активно створювати його. Відмічено, що провідниками соціальної політики держави виступають органи соціального захисту населення і від них, у значній мірі, залежить реалізація законів і нормативних правових актів, різного роду соціальних програм, пов'язаних із повсякденним життям і турботами багатьох людей. Обумовлено, що тільки кваліфікований, компетентний фахівець може прийняти усі виклики сьогодення і забезпечити ефективне виконання усіх завдань, що стоять перед сферою соціального захисту населення. Забезпечити підготовку такого фахівця у закладі вищої освіти можна на основі компетентнісного підходу. У зв'язку з цим важливим є формування інформатичних компетенцій та застосування інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці майбутніх спеціалістів із різних напрямків соціального захисту населення. За результатами отриманого досвіду підготовки фахівців у закладі вищої освіти маємо змогу визначити інформатичні компетенції, якими повинен володіти майбутній фахівець сфери соціального захисту населення: створення ділових документів (листів, резюме, заяв, наказів, розпоряджень тощо) засобами текстового редактора; створення та використання активних шаблонів документів; застосування електронних таблиць для створення спеціалізованих калькуляторів і проведення обчислень, а також для візуалізації числових даних; планування робочого часу; створення презентацій; користування службами та сервісами мережі Інтернет; робота з таблицями, графіками, діаграмами (створення, аналіз); компетенція мови запитів та пошуку інформації в мережі Інтернет; робота з спеціалізованими інформаційно-пошуковими системами, базами даних та знань; застосування експертних систем; використання офісної оргтехніки (сканер, ксерокс, факс). Зроблено висновок про те, що набуття інформатичних компетенцій під час навчання у закладі вищої освіти здатне сприяти формуванню кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентноздатного на ринку праці.
8
R.V., Zozulyak-Sluchyk. "APPLICATION OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES AS A PEDAGOGICAL CONDITION FOR PROFESSIONAL TRAINING SPECIALISTS OF THE SOCIAL SPHERE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-7.
Full textAbstract:
The purpose of the article is to consider innovative technologies as a pedagogical condition for professional training of future professionals of the social sphere.Methods. Analysis of innovative technologies has significant achievements in the modern scientific field, which leads to a logical analysis of research in the field of pedagogy, psychology and methods of vocational training; logical-structural analysis – to determine the essence of the concept of “pedagogical condition”, substantiation of theoretical and methodological principles of the problem. The methodology of the research is a system of methodological principles (objectivity, complexity, disclosure of contradictions of the subject being studied, etc.).Results. The pedagogical conditions of professional training of future specialists in the social sphere are a set of actions that provide the most favorable environment for the effective functioning of a particular pedagogical system in the educational process. This means that the formation of a professional in the social sphere is influenced by various individual psychological and socio-psychological reasons due to higher nervous activity, needs, interests, motivation, abilities, individual psychological characteristics of a person, as well as living conditions in the social environment and social individual experience.Undoubtedly, innovation as an activity process and as its result is one of the highest values of the individual, because innovation itself is a kind of value system.Innovative technologies include: project studying; professional self-futuring; technology of immersion in professional activity; game techniques, etc.Conclusions. Thus, the personality of the specialist in the field of education, formed as a result of innovative education, is characterized by such features as: openness to innovation, readiness for pluralism of opinion; awareness of the need for innovation; focus on the present and the future; the ability to recognize another opinion without fear of changing one's own; readiness to overcome professional failures; positive perception of their past experience; planning future actions to achieve the intended goals and their impact on professional independence.Key words: innovative technology, pedagogical condition, a specialist of thesocial sphere, professional training, coaching, facilitation.У статті розкрито сутність педагогічних умов професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, проаналізовано вплив інноваційних технологій на формування фахівців.Метою статтіє розгляд інноваційних технологій як педагогічної умови професійної підготовки май-бутніх фахівців соціальної сфери.Методи. Аналіз інноваційних технологій має значні напрацювання у сучасній науковій сфері, що зумовлює логічний аналіз наукових досліджень у галузі педагогіки, психології та методики професій-ного навчання; логіко-структурний аналіз – для визначення суті поняття «педагогічна умова», обґрун-тування теоретичних і методичних засад означеної проблеми. Методологію проведеного дослідження становить система методологічних принципів (об’єктивності, комплексності, розкриття суперечностей предмета, що вивчається, та ін.).Результати. Педагогічними умовами професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфе-ри виступає сукупність заходів, які забезпечують найбільш сприятливе середовище для ефективного функціонування певної педагогічної системи в освітньому процесі. А це означає, що на формування професіонала соціальної сфери впливають різні індивідуально-психологічні та соціально-психологічні причини, зумовлені вищою нервовою діяльністю, потребами, інтересами, мотивацією, здібностями, індивідуально-психологічними характеристиками особистості, а також умовами життя в соціальному середовищі та соціальним досвідом індивіда.Безперечно, інновація як діяльнісний процес і як його результат постає однією з вищих цінностей особистості, оскільки й сама інноваційна діяльність є своєрідною системою цінностей.До інноваційних технологій відносимо: проектне навчання; професійне самофутурування; техноло-гію занурення у професійну діяльність; ігрові методики тощо.Висновки. Отже, особистість фахівця соціальної сфери, сформована внаслідок інноваційної осві-ти, характеризується такими рисами, як: відкритість до інновацій, готовність до плюралізму думок; усвідомлення необхідності інноваційної діяльності; орієнтація на сьогодення і майбутнє; вміння визна-вати іншу думку, не боячись змінити власну; готовність до подолання професійних невдач; позитивне сприйняття свого минулого досвіду; планування майбутніх дій для досягнення передбачуваних цілей та їх впливу на фахову самостійність.Ключові слова:інноваційна технологія, педагогічна умова, фахівець соціальної сфери, професійна підготовка, коучинг, фасилітаторство.
9
Саранча, І. Г. "СОЦІАЛЬНА ПОСЛУГА ЗА БЮДЖЕТНИЙ КОШТ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (2021): 236–41. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-36.
Full textAbstract:
Пропонований науковий огляд стосується питань підготовки спеціалістів соціальної та освітньої сфер. Зокрема, це стосується питання підготовки соціальних працівників, що має відбуватися в умовах зміни підходів до надання послуг, анонсованих державою. Так, окремо розкривається питання передачі повноважень органів виконавчої влади з числа надавачів послуг недержавним організаціям, об’єднанням громадян та приватним особам для здійснення обслуговування населення певної територіальної громади на засадах доступності та відкритості через механізм реалізації соціальної послуги за бюджетний кошт. Основна увага приділяється питанню використання пропонованого державою механізму для практичної підготовки студентської молоді до професійного самовизначення. Оскільки основне завдання вищої освіти – підготувати компетентного фахівця в певній сфері, ми розглядаємо дане питання в рамках психолого-педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної та/чи соціально-реабілітаційної практики, а також у межах волонтерської діяльності в позанавчальному процесі. Так, через включення в процеси надання соціальних послуг за бюджетний кошт та в рамках співпраці вищих навчальних закладів із громадськими організаціями відбувається якісна підготовка спеціалістів. У таких умовах соціальний працівник, майбутній соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи тощо знайомляться безпосередньо з практикою використання набутих знань під час надання послуг населенню відповідно до державних стандартів і включаються в усі процеси роботи – від ведення документації, розуміння супутніх юридичних питань, соціально-економічного та соціокультурного ефекту, співпраці з відповідними органами виконавчої влади, комунальними закладами та іншими установами і до питання власне алгоритму співпраці з отримувачами послуг. Усе це сприяє глибокому розумінню майбутнім фахівцем власних можливостей та відповідальності, які належатимуть до його компетенції у разі вибору того чи іншого професійного напряму: власне роботи в закладах освіти, соціальних установах чи громадських організаціях.
10
МОРГАЙ, Лілія. "ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СЛУЖБАХ СПРАВАХ ДІТЕЙ". Humanitas, № 1 (29 червня 2023): 73–78. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.10.
Full textAbstract:
У статті висвітлені питання професійної діяльності фахівців соціальної роботи у Службах справ дітей. З’ясовано, що соціальні служби – це підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання. Висвітлено тлумачення терміну «соціальний працівник» – це професійно підготовлений фахівець, який має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи та виконує різноманітні види соціальної роботи. Зазначено, що гарним спеціалістом у сфері соціальної роботи є особа, яка має повну вищу освіту зі спеціальності 231 Соціальна робота. Вказано, що даний фахівець може займати посади: соціальний робітник, соціальний педагог; інспектор з охорони дитинства; вихователь-методист; помічник вихователя; менеджер соціальної роботи; педагог- консультант; керівник самодіяльного об’єднання; керівник спеціалізованої соціальної служби; культорганізатор дитячих та позашкільних закладів; начальник кабінету; вихователь; завідувач центру; організатор позакласної та позашкільної виховної роботи; фахівець соціальної роботи; завідувач гуртожитку; завідувач кімнати матері і дитини. Описано, що робота соціального працівника у Службах справах дітей спрямовано на виконання Законів України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про охорону дитинства», «Про місцеве самоврядування в Україні», Указів та Доручень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини», «Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах». Висвітлена робота Служб у справах дітей, та висвітленні основні завдання служби. Перераховано ряд адміністративних послуг, які надає Служба у справах дітей.
11
Знобей, О. В. "ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (2021): 266–71. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-41.
Full textAbstract:
Професія соціального працівника передбачає втручання соціальної роботи у відносини людей із їхнім оточенням, що сприяє позитивним соціальним змінам, вирішенню проблем у відносинах між людьми, мобілізації їхнього особистісного потенціалу. Місія соціальної роботи полягає у тому, щоб кожна людина була в змозі реалізувати свій потенціал, вести повне, насичене життя, а також відвернути порушення соціальних відносин. Через це ми вважаємо, що сучасному фахівцю у сфері соціальної роботи вкрай необхідно опанувати ідеї й техніку професійного спілкування на засадах розуміння та поваги гідності клієнта, терпимого ставлення до його поглядів, стилю мислення, характеру поведінки, дій. Саме толерантність повинна стати тією професійно важливою якістю особистості соціального працівника, що в сучасних умовах загострення суспільних відносин та збільшення фактів насильства спроможна зумовити досягнення ним вершин професіоналізму. Набувши її, майбутній соціальний працівник зможе визначити оптимальну стратегію професійної поведінки, що дасть змогу підвищити ефективність соціальної роботи, уникаючи конфліктних ситуацій між різними категоріями клієнтів. Під толерантністю ми розуміємо одну з норм поведінки людини, яка набуває все більшого визнання у сучасному світі, що викликає певний інтерес до визначення сутності цього поняття, винайдення ефективних форм і методів виховання толерантної особистості. Особлива актуальність проблеми професійного становлення соціального працівника як носія демократичних цінностей, формування у майбутнього фахівця толерантності як професійно важливої якості, що відображає активну соціальну позицію та психологічну готовність до налагодження позитивної взаємодії з людьми або групами іншого соціального, релігійного, національного середовища, інших поглядів, стилів мислення та поведінки, зумовили вибір теми наукової статті.
12
ГАЛИЦЬКА, Олена, та Вікторія ВАЛЕЦЬКА. "ТЕРМІНИ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ ФАХОВОЇ МОВИ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 53 (30 серпня 2023): 18–25. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2023.53.2.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексний аналіз реабілітаційних термінів у сучасній німецькій фаховій мові реабілітації: узагальнено трактування поняття «реабілітаційний термін»; окреслено тлумачення терміна «фахова мова реабілітації»; охарактеризовано фахову мову реабілітації. Її визначено як сукупність німецьких мовних засобів, що слугують оптимальному порозумінню між фахівцями реабілітаційної сфери, з фаховою лексикою реабілітації включно. Лексичний склад сучасної німецької фахової мови реабілітації охоплює німецькі загальновживані слова та реабілітаційні терміни. Німецькій реабілітаційній термінології властиві: інтеграція (взаємодія з іншими сферами життя), диференціація, інтернаціоналізація (завдяки термінам з греко-латинською основою, англіцизмам та американізмам), уніфікація (термінографія, стандартизація), економія засобів. Реабілітаційний термін трактуємо як слово / словосполучення, що позначає спеціальне фахове поняття галузі реабілітації. Сукупність реабілітаційних термінів, пов’язаних один з одним на понятійному, лексико-семантичному, словотвірному та граматичному рівнях, аналізуємо як реабілітаційну терміносистему. На сучасному етапі з кожним українцем, який постраждав від війни, працює мультидисциплінарна команда (протезист, хірург, травматолог, психотерапевт, фахівець із реабілітації, арттерапевт), тому сучасна реабілітаційна терміносистема охоплює терміни з медичної, соціальної, психологічної сфер, фізичної терапії, ерготерапії, арттерапії, реабілітації військових. У статті реабілітаційні терміни класифіковано за змістовим критерієм на: 1) терміни, типові насамперед для фізичної реабілітації (вид реабілітації, який поєднує різні фізичні методи впливу на організм); 2) терміни, характерні для медичної реабілітації; 3) терміни, типові для соціально-психологічної реабілітації; 4) терміни, типові для реабілітації військових та постраждалих від війни осіб (протезно-ортопедична реабілітація).
13
ПІГОВСЬКИЙ, Микола. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ". Humanitas, № 3 (30 вересня 2022): 112–17. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.3.15.
Full textAbstract:
У статті порушено проблему соціальної відповідальності особистості в умовах війни та ролі соціальноідповідальної поведінки у розв’язанні проблем, спричинених воєнними діями. Наголошено, що у період війни соціальна відповідальність відіграє визначальну роль у збереженні життя людей, боротьбі з ворогом та налагодженні життєдіяльності країни у цілому. Обґрунтовано ідею про те, що нові виклики, які постали перед Україною у зв’язку з відкритою повномасштабною агресією росії (захист життя та здоров’я громадян; соціальні допомога та підтримка внутрішньо переміщених осіб і біженців, які перебувають закордоном; робота з потерпілими від агресії ворога, що проживають на звільнених територіях; соціальна реабілітація учасників бойових дій і членів їх сімей; робота з людьми, які проживають на тимчасово окупованих територіях; відновлення пошкодженої та відбудова втраченої життєво важливої інфраструктури населених пунктів і ін.) потребують кваліфікованого відповідального втручання фахівців різних спеціальностей, у тому числі – соціальних працівників і соціальних педагогів. Автором запропоновано різні підходи до оптимізації формування соціальної відповідальності у студентів закладів вищої освіти в умовах війни (вивчення курсу «Соціальна відповідальність» та навчальних дисциплін, спрямованих на роботу з конкретними категоріями осіб, в межах яких розглядається соціально-відповідальна поведінка фахівця; виконання спеціальних завдань для індивідуальної навчально-дослідної роботи та практичної підготовки; організація позанавчальної (у тому числі, волотерської) діяльності). Особливу увагу приділено впливу на здобувачів освіти особистого прикладу їх найближчого оточення – студентів і викладачів з яскраво вираженою соціально-відповідальною поведінкою. Окреслено перспективи подальших досліджень в означеній сфері.
14
ПІГОВСЬКИЙ, Микола. "НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Humanitas, № 2 (15 серпня 2023): 127–31. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.18.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему формування соціальної відповідальності у майбутніх фахівців соціальної сфери, зокрема – навчально-методичного забезпечення означеного процесу. Вказано, що оскільки соціальна відповідальність фахівця із соціальної роботи відіграє важливу роль у налагодженні (а в умовах повномасштабної російської агресії в Україні – у збереженні) життя людей та його нормалізації, майбутній соціальний працівник повинен володіти цілим комплексом знань, умінь і навичок, які б допомогли йому у виконанні найрізноманітніших професійних завдань. Увагу приділено навчально-методичному забезпеченню освітнього компонента (навчальної дисципліни) «Соціальна відповідальність», яку вивчають студенти спеціальності 231 Соціальна робота на другому (магістерському) рівні вищої освіти в багатьох закладах України та закордоном. Обґрунтовано ідею про те, що програма цієї дисципліни повинна відображати як теоретичні, так і практичні аспекти різних видів соціальної відповідальності (особистості, громадянина, сім’янина, фахівця), що проявлятиметься у роботі з різними категоріями населення (людьми з інвалідністю; дітьми та молоддю; людьми літнього віку; учасниками бойових дій, демобілізованими і членами їх сімей; вимушено переміщеними особами; тими, хто проживає на деокупованих територіях та ін.). Автором запропоновано тематику лекційних і семінарських занять, перелік завдань для самостійної й індивідуальної роботи, список наукових та методичних джерел, якими можуть послуговуватися здобувачі освіти у процесі вивчення навчальної дисципліни «Соціальна відповідальність». Зазначено, що перспективним напрямом подальших досліджень в цій сфері є вивчення зарубіжних аналогів вітчизняних програм з метою запозичення передового досвіду формування соціально відповідальної поведінки фахівців соціальної сфери.
15
Співак, Я. О., Л. А. Співак, Н. М. Чернуха та Ю. Р. Пасічник. "СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (2021): 322–32. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-322-332.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні вимоги до професійної підготовки фахівців соціальної сфери. Вказано напрями діяльності сучасного працівника соціальної сфери та складність вирішення задачі формування професійно компетентних майбутніх соціальних працівників, здатних до ефективної професійної діяльності. Проаналізовано останні наукові дослідження, присвячені проблемам підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців до професійної діяльності. Показано взаємозалежність стратегічних напрямків економічного розвитку країни та професійної діяльності соціальних працівників. Вказано умови дієвості соціального захисту людини. Схарактеризовано сучасні вимоги до професійної діяльності соціальних працівників. Виділено головну мету сумісної співпраці соціальних працівників з громадськими, благодійними та релігійними організаціями. Описано основні риси сучасного працівника соціальної сфери. Виявлено невідповідність професійної підготовки соціального працівника сучасним вимогам ринку праці. Визначені основні риси майбутнього фахівця соціальної сфери, а також першочергові вимоги до професійної підготовки соціальних працівників, майбутніх фахівців соціальної сфери. Виокремлено професійні вимоги до майбутніх фахівців соціальної сфери. Розглянуто вимоги, що ставляться до професійно значущих особистісних якостей майбутнього фахівця соціальної сфери. Визначено важливі фахові функції, знання, уміння, навички та професійно значущі особистісні якості сучасного соціального працівника. Виділені основні методи видів діяльності майбутніх фахівців соціальної сфери. Наголошено на важливості процесу вдосконалення та відповідності професійним вимогам працівників соціальної сфери, розглянуто періоди цього процесу. Намічені перспективні напрями професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.
16
Стеца, Наталія. "ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА". Молодь і ринок, № 11/231 (2 грудня 2024): 116–20. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2024.316427.
Full textAbstract:
Стаття аналізує аспекти професійної етики у сфері соціальної роботи. Кожна професія має власну систему моральних цінностей. При виконанні професійних обов’язків фахівці не лише демонструють професійні навички, але і проявляють певні особистісні риси та ставлення до сутності своєї роботи. Професійна етика є основою всіх інших аспектів професійної діяльності, оскільки моральні принципи, яких дотримується професійна спільнота, є складовою частиною загальної моралі суспільства, що регулює поведінку та взаємодію людей, включаючи професійну сферу. Соціальний працівник операціонує у ціннісно-орієнтованому середовищі, де кожна дія, мета, мотив або засіб досягнення цілей може бути оцінений з точки зору відповідності моральним нормам. Критерії моральності в соціальній роботі включають в себе вимоги до дій соціального працівника та до результативності і якості його роботи. Отже, для успішного виконання своїх обов’язків фахівцям необхідні не лише моральні принципи, які визначають загальний напрям діяльності, але й правила щоденної практики, які допомагають втілити ці принципи в життя. Етичні норми у сфері соціальної роботи відображають основні вимоги та критерії поведінки, а також дій соціальних працівників, які визначаються конкретними умовами і характером їхньої роботи.
17
ЛАПІНА, Марина. "ФОРМУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНИХ КОМПОНЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 341–48. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-341-348.
Full textAbstract:
Статтю присвячено актуальній проблемі формування професіоналізму фахівців соціономічних професій, зокрема особистісної компетентності, яка є найважливішою частиною фахової майстерності педагогів, психологів, соціальних працівників, фахівців системи МВС тощо. Метою статті є створення психолого-педагогічної програми формування операційних компонентів особистісно-професійної компетентності фахівців соціальної сфери за допомогою методів соціального проєктування. У статті зазначено, що операційний компонент професійної компетентності становлять професійно-важливі якості фахівців соціальної сфери, безпосередньо пов'язані з реалізацією фахової діяльності та належні до різних рівнів психологічної структури особистості, а саме: сталі професійні знання, комунікативні, конфліктологічні, інформаційні компетенції фахівців, якості самоорганізації та самоконтролю, стресостійкість та вміння керувати своїми емоціями. Зміст психолого-педагогічної програми формування операційного компонента особистісно-професійної компетентності складають методи активного практикоорієнтованого творчого опанування психолого-педагогічними та конфліктологічними знаннями, методи активного соціально-психологічного навчання, а саме групового психологічного тренінгу із використанням вправ з розвитку здібностей саморегуляції та аутотренінгу. Запропонований контроль ефективності програми через використання методів психодіагностики відповідних професійно-важливих якостей фахівців. Очікуваними результатами реалізації програми формування операційних складників компетентності є отримання сталих соціально-гуманітарних знань, психолого-педагогічного мислення, комунікативних та організаторських навичок фахівців соціальної сфери, здатність керувати своїми емоціями та розвиток індивідуальних якостей стресостійкості в допомагаючий діяльності для збереження психічного здоров’я фахівця. Викладена програма формування операційних компонентів особистісної компетентності є спробою технологізації процесу професійного навчання задля отримання високої якості освіти та стабільного спрямованого розвитку інструментальних компонентів професіоналізму фахівців соціальної сфери. Ключові слова: фахівці професій соціальної сфери, професійна компетентність, операційні компоненти особистісно-професійної компетентності, психолого-педагогічна програма, активне практикоорієнтоване навчання, психологічний тренінг.
18
КОВАЛЬ, Ганна, та Катерина САВОСТІКОВА. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Humanitas, № 2 (15 серпня 2023): 71–76. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.11.
Full textAbstract:
Сучасні умови потребують від майбутніх соціальних працівників високого рівня професіоналізму та безперервного професійного розвитку. Особисті характеристики фахівця, такі як розвиток лідерських якостей, впливають на ефективність функціонування системи управління, сфери соціальної роботи. В нашому суспільстві існує нагальна потреба в розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників. Ефективним способом їх актуалізації та розвитку є застосування соціально-педагогічних методів. У статті проаналізовано проблему лідерства у соціальній роботі; розглянуто визначення поняття «лідерство» та надано авторське трактування поняттю. Визначено необхідність розвитку лідерського потенціалу здобувачів освіти. Мета нашого дослідження: визначити ефективні соціально-педагогічні методи розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників та необхідність їх впровадження в освітній процес. Для досягнення поставленої мети, ми використали методи: спостереження, порівняння та аналізу. В межах нашого дослідження ми виявили потребу в оновленні традиційних методів та способів державно-управлінських відносин, наповненні новим змістом професійної діяльності майбутніх соціальних працівників та визначили найбільш ефективні соціально-педагогічні методи розвитку лідерства у вищій школі. Вирішення даної проблеми беззаперечно підвищить якість підготовки майбутніх соціальних працівників, які розвиватимуть соціальну роботу та впроваджуватимуть інноваційні соціальні послуги. В ході дослідження ми дійшли висновку, що не всі соціально-педагогічні методи на достатньому рівні сприяють розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників. Найбільш ефективним соціально-педагогічним методом виявився тренінг – навчання досвідом. Він надає можливість поділитись і обмінятись своїми думками та поглядами, а також спільно попрацювати на пошук рішення, проявивши себе та свої здібності. Більше того він здатен формувати та розвивати необхідні навички, вміння та якості, що робить його ідеальним методом розвитку лідерства. Тренінг сприяє формуванню лідерської Я-концепції, розвиває позитивне самосприйняття, сприяє формування відповідальності та лідерського світогляду.
19
ЗАХАРІНА, Тетяна, та Надія ЧЕРНУХА. "ТРЕНІНГ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки, № 3(62) (30 вересня 2024): 5–10. http://dx.doi.org/10.32689/maup.ped.2024.3.1.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості впровадження методу тренінгу в освітній процес практичної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, переваги використання методу тренінгу в освітньому процесі підготовки здобувачів вищої освіти. Здійснено аналіз наукових праць з проблеми дослідження з метою вивчення ефективності методу тренінгу в процесі практичної підготовки фахівців соціальної сфери. Представлено результати дослідження, яке здійснене у формі анкетування. Результати дослідження переконують, що тренінг є ефективним методом практичної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, оскільки він сприяє ефективному засвоюванню знань, розвитку практичних навичок та підвищенню рівня впевненості в собі як майбутнього фахівця соціальної сфери. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей впровадження тренінгу як методу практичної підготовки фахівців соціальної роботи та проведення дослідження для визначення ефективності тренінгу як методу підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери. Основними завданнями окреслено наступні: визначення особливостей впровадження тренінгу як методу практичної підготовки фахівців соціальної роботи; виявлення переваг використання методу тренінгу у практичній підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери; проведення дослідження для виявлення ефективності тренінгу як методу підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери. Досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження було здійснено за допомогою теоретичних та емпіричних методів дослідження. У висновках підтверджено, що тренінг є ефективним методом практичної підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності 231 «Соціальна робота» та обґрунтовано, що впровадження тренінгів в освітній процес сприяє застосуванню теоретичних знань на практиці, формуванню необхідних компетенцій для ефективної роботи в соціальній сфері та підготовці майбутніх соціальних працівників до викликів сучасного суспільства.
20
БУТИЛІНА, Олена, та Дар’я НЕСТЕРЕНКО. "АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ВІЙНИ, ЯКІ МАЮТЬ ПТСР ВНАСЛІДОК УЧАСТІ У БОЙОВИХ ДІЯХ". Humanitas, № 3 (4 вересня 2024): 26–32. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.3.4.
Full textAbstract:
У статті розглядаються важливі напрями підготовки соціальних працівників до ефективної взаємодії з ветеранами війни, що мають ПТСР. Крізь призму визначених напрямів роботи з цією категорією клієнтів, проведений аналіз освітнього й організаційного ресурсів підготовки фахівців. Мета роботи. Окреслення актуальних напрямів роботи і професійних ролей соціальних працівників та оцінка наявних освітніх й організаційних ресурсів, які забезпечують формування відповідних компетентностей фахівців, необхідних для ефективної взаємодії з ветеранами, що мають ПТСР внаслідок участі у бойових діях. Методологія. Досягнення поставленої мети забезпечено використанням методів теоретичного аналізу, а також методу аналізу документів, а саме, професійно-освітніх програм підготовки бакалаврів за спеціальністю 231 «Соціальна робота». Наукова новизна. Обґрунтовано і доповнено напрями соціальної роботи із ветеранами війни, з огляду на специфіку стану і потреб військових, що мають ПТСР, визначено й схарактеризовано професійні ролі фахівців у взаємодії з клієнтами – представниками визначеної групи. Висунуто пропозиції щодо удосконалення системи підготовки соціальних працівників на рівні освітніх установ та організацій соціальної сфери. Висновки. Ветерани війни з ПТСР є складною категорією клієнтів. Соціальна робота з цією групою має бути комплексною і містити соціально-психологічну, медико-соціальну, соціально-педагогічну та інформаційну складову. Актуалізувались наступні професійні ролі соціальних працівників: терапевт, фасилітатор, консультант, наставник, координатор (менеджер), вчитель. Загальна підготовка поки що не може в повному обсязі забезпечити формування та розвиток у фахівців актуалізованих навичок, необхідних для роботи з ветеранами із ПТСР. Проте у своїй роботі фахівці відчувають таку потребу. Має відбутись модернізація системи професійної підготовки майбутніх фахівців та підготовки/підвищення кваліфікації вже працюючих соціальних працівників.
21
ШЕВЧУК, Оксана, та Юлія КЛИМЕНКО. "РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В ЕФЕКТИВНІЙ ВЗАЄМОДІЇ З КЛІЄНТОМ". Humanitas, № 6 (20 грудня 2023): 50–55. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.6.8.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз значення особистості соціального працівника в ефективній взаємодії з клієнтом. Для дослідження проблеми було використано такі методи: теоретико-методичний аналіз літературних джерел; включене та опосередковане спостереження; ретроспективний аналіз власного досвіду автора. Виявлено, що виходячи їх зростання вимог, що ставляться роботодавцями до соціальних здібностей працівників, до готовності узгоджено брати участь у спільній діяльності, підготовка майбутнього соціального працівника до взаємодії з клієнтом є професійно значущою і соціально необхідною. Вона відноситься до сфери професійної підготовки майбутніх бакалаврів, отже, є підготовкою до їх подальшої трудової діяльності. Встановлено, що ефективна взаємодія фахівця соціальної роботи з клієнтом визначається як особлива форма їх соціальної взаємодії в єдності з психологічним і педагогічним, що відображає організацію спільної діяльності з виконання загального завдання, узгодження дій на основі розуміння, прийняття і визнання клієнта як людини, яка потребує допомоги та підтримки. Розглядаючи роль особистості соціального працівника в ефективній гармонійній взаємодії з клієнтом ми виходили з того, що соціальна робота відноситься до тих рідкісних видів професійної діяльності, де часто не професійні знання і навички, а особистісні якості фахівця багато в чому визначають її успішність і ефективність. Теоретичний аналіз актуальної проблеми дав змогу виділити, що моральна культура і якості особистості соціального працівника багато в чому визначають успішність його взаємодії з клієнтом і є необхідною умовою його професіоналізму. Необхідно впливати на формування особистісних якостей майбутніх соціальних працівників на стадії підготовки у закладах вищої освіти. Провідним чинником у процесі виховання майбутніх соціальних працівників є формування в них світогляду та таких професійно-особистісних якостей як емпатія, доброзичливість, альтруїзм, необхідних для здійснення професійних завдань.
22
Набочук, Олександр. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ ФРАКТАЛЬНОЮ СТРУКТУРОЮ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ КЕРІВНИКА ОСВІТНЬОЇ УСТАНОВИ ТА ТИПОМ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 17 (30 грудня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i17.266.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення взаємозв’язку між типом гендерної ідентичності та фрактальної структури соціального інтелекту особистості. Отримані результати доводять, що в усіх групах жінок з фемінною гендерною ідентичністю та чоловіків – з маскулінною гендерною ідентичністю діагностовано високий рівень сформованості соціального інтелекту. Андрогінний тип гендерної ідентичності пов’язаний з показниками соціального інтелекту на рівні вище середнього та середньому. 
 Визначено, що керівники з адекватним типом гендерної ідентичності використовують соціальний інтелект для розв’язання значної кількості проблем свого соціального життя. При цьому, соціальний інтелект містить не тільки знання соціального світу, людей, самого себе, але й передбачає вміння фахівця трансформувати цю інформацію, експлікувати її в процес професійної діяльності, конструювати плин подальших соціальних подій та планувати свої професійні дії.
 Отримані результати свідчать про адекватність нашого висновку стосовно природного або максимальною мірою наближеного до природного рівнів сформованості гендерної ідентичності педагогів-управлінців, які фасилітують сформованість високого або вище середнього рівнів соціального інтелекту їх особистості завдяки високому рівневі розвитку у фрактальній структурі останнього таких аспектів: комунікативно-особистісного потенціалу; характеристик самосвідомості( почуття самоповаги, свобода від комплексів, забобонів, пригнічених імпульсів, відкритість до нових ідей); характеристик пізнавальної сфери (соціальної перцепції, соціального мислення, соціальної уяви, соціальних уявлень, здатності до розуміння та моделювання соціальних явищ, розуміння людей та їх мотивації); характеристик енергетичних особливостей (психічної та фізичної витривалості, активності, слабкої виснажливості).
 Також отримані результати дозволили нам виокремити наступні функції соціального інтелекту керівників педагогічної сфери професійної діяльності: 1) забезпечення адекватності, адаптивності в мінливих соціальних умовах; 2) формування програми і планів успішної взаємодії в тактичному та стратегічному напрямках, розв’язання поточних завдань та задач; 3) планування міжособистісних подій і прогнозування їх розвитку; 4) мотиваційна функція; 5) формування соціальної компетентності; 6) саморозвиток, самопізнання, самонавчання.
23
ІСАЧЕНКО, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Humanitas, № 6 (20 березня 2023): 58–64. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.9.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні підходи до визначення понять проблеми професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено теоретичний аналіз визначення понятійно-категоріального апарату теми дослідження. Зокрема всебічно розкрито такі поняття, як: «реалізація», «самореалізація», «професійна самореалізація», «професійна самореалізація особистості», «професіоналізм», «професіонал», «професія соціального працівника» та ін. На основі теоретичного аналізу визначено структуру професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено аналітичний огляд «Стандарту вищої освіти за спеціальністю 231 «Соціальна робота» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти», з метою вивчення націлені програми на майбутню професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Проаналізовано трактування «професійної самореалізації особистості» у працях сучасних дослідників. Охарактеризовано професійна самореалізація особистості фахівця соціальної сфери в системі освіти. Проаналізовано акмеологічний підхід до визначення та трактування професійної самореалізації особистості фахівця соціальної сфери у системі методичної роботи. Задля більш повного та об’єктивного уявлення про професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення здійснено порівняльний аналіз з професійною самореалізацією психолога в практичній діяльності. Визначено та охарактеризовано критерії, що висуваються до понять «професіоналізм та професійний розвиток особистості». Розглянуто сучасні джерела, які подають власні визначення поняття «Професійна самореалізація майбутніх соціальних працівників». Розкрито роль та місце підвищення кваліфікації у процесі професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення.
24
Glushkova, L. V. "Особливості змін структури українського суспільства у глобалізаційному процесі". Grani 19, № 4 (2016): 74–77. http://dx.doi.org/10.15421/1716081.
Full textAbstract:
У статті розглянуті окремі аспекти структурних змін в українському суспільстві, які торкаються соціальної,економічної, політичної сфер, системних соціальних трансформацій, які не ототожнюються тільки з політичною модернізацією,проблеми культурно-цивілізаційних змін суспільного життя, які виникають у нових умовах глобалізації, тобто сфери змін, експериментування, вибору нових напрямів розвитку. Приділено увагу структурним змінам, формуванню нових класових утворень за даними досліджень підприємців, бізнесменів, власників-близько п’яти відсотків, висококваліфіковані фахівці та інтелігенція – близько вісімнадцяти відсотків, робітників – близько двадцяти відсотків і так далі[5], основні критерії, які притаманні перехідному українському суспільству та впливають на процеси соціальної диференціації, формування середнього класу, який виступає у ролі культурного стабілізатора в суспільстві та є носієм нової інформаційної цивілізації. Проаналізовано проблеми, які пов’язані з усвідомленням фундаментальних цілей модернізації,що знаходяться за межами політики і те як вони узгоджуються з сучасним цивілізаційним розвитком,підсумки пострадянської трансформації в українському суспільстві та проблеми в соціальній сфері,які виникають внаслідок цього
25
КАРПЕНКО, Олена. "СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ". Humanitas, № 3 (4 вересня 2024): 54–59. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.3.8.
Full textAbstract:
У статті розглядається зміст понять «соціальне середовище», «соціальна активність студентів» в закладах вищої освіти. Виявлено сучасний рівень соціальної активності в закладі вищої освіти. Проаналізовано та обґрунтовано форми і методи роботи для формування соціальної активності із студентами – майбутніми фахівцями соціальної сфери. Наведено перелік необхідних умов для формування у студентів, майбутніх соціальних працівників, системи теоретичних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для реалізації активної поведінки та поетапне формування професійної активності; розвиток і формування теоретичних знань, які сприятимуть становленню студента як активної соціальної одиниці. Метою статті є виявлення особливостей середовища закладу вищої освіти у процесі професійної підготовки студентів, які у фаховій діяльності здатні вирішувати соціальні проблеми. Значна увага приділена проблемам педагогічної взаємодії викладача і студента, на основі проведеного аналізу виокремлено та з’ясовано зміст соціальної активності студентів у процесі теоретичної та практичної підготовки. Ключовими завданнями виокремлено наступне: виявити та узагальнити складові соціальної активності як однієї із складних форм перетворення внурішнього світу студента, яке відбувається у процесі саморуху людини своїм життєвим шляхом, на якому особистість пізнає себе, будує себе, осмислює суть свого функціонування; дослідити особливості соціальної активності розвитку особистості студента, його професійну самовизначеність. Розкрито складові розвитку соціальної активності студентів можуть бути використані в університетах, де готуються майбутніх фахівці соціальної сфери, а також, на курсах підвищення кваліфікації з метою посилення готовності до взаємодії з клієнтами на основі оволодіння комплексом знань та умінь, спрямованих на трансформування технологій активного навчання в реальних умовах середовища закладу вищої освіти. За результатами узагальненого аналізу зроблено висновки, що ефективність і доцільність розвитку соціальної активності у студентів має не лише загальні принципи впровадження, але й специфіку конкретної майбутньої фахової діяльності. Висновки підтвердили обґрунтування створення необхідних соціальних умов в середовищі закладу вищої освіти.
26
БОРТУН, Каріна. "ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 231 «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»". Humanitas, № 6 (17 березня 2023): 3–10. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.1.
Full textAbstract:
Сучасному станові розвитку українського соціуму властиві різноманітні зіткнення суспільних шарів: матеріальних, духовних, виробничих, міжособистісних відносин. Тому важливу роль в архітектоніці професійної компетентності майбутнього соціального працівника відіграє конфліктологічна компетентність, яка вимагає не лише ґрунтовних конфліктологічних знань, а й навичок конструктивного вирішення професійних конфліктологічних ситуацій, попередження розгортання конфліктів, їхньої вчасної діагностики. Актуальним розвиток конфліктологічної компетентності в сучасних реаліях воєнних подій пояснюємо високою конфліктогенністю соціальної сфери. Адже об’єктивні протиріччя в процесі професійної діяльності, здобуваючи майбутній фах надають конфліктам шлейф неминучості, а конфліктологічну компетентність ‒ надважливою складовою професіоналізму соціального працівника. Саме тому пріоритетною вважаємо цілеспрямовану організацію роботи з формування конфліктологічної компетентності під час підготовки здобувача освіти спеціальності 231 «Соціальна робота» закладу вищої освіти до професійної діяльності на соціальній ниві. Конфліктологічна компетентність тлумачимо як важливий рівень обізнаності фахівця соціальної сфери про діапазон правильних стратегій сторін конфлікту та вміння конструктивно діяти в ситуаціях конфлікту. Представлено аналіз підходів формування конфліктологічної компетентності особистості, маємо наголосити, що відповідно до підходів її потрактовують як підсистему професіоналізму, у віковому аспекті, у системі професійної компетентності студентів. Нами унаочнено структуру конфліктологічної компетенції, з детальними коментарями щодо кожного з її елементів. Подано модель формування окресленого явища у майбутніх соціальних працівників, яка передбачає мету, завдання, умови та основні напрями. Маємо наголосити, що умовами формування конструктивної конфліктності здобувачів освіти під час навчання є такі: розвиток інтелектуальної активності, формування критичного мислення, орієнтація на суб’єктність, діалогізація навчального процесу, міжпредметні зв’язки.
27
СЕМИГІНА, Тетяна, та Ольга СТОЛЯРИК. "АСИМЕТРІЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ". Humanitas, № 6 (20 березня 2023): 43–52. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.7.
Full textAbstract:
Запровадження в Україні воєнного стану зумовило зростання попиту на соціальні послуги. Проте питання працевлаштування соціальних працівників залишається гострим. Робота має на меті визначити співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці у сфері соціальної роботи. Для пошуку було обрано відкриті бази даних: Державної служби зайнятості; Єдина державна електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), Реєстр надавачів соціальних послуг; база «Світ професій», сайт вакансій «Work.ua» тощо. Результати аналізу демонструють, що на ринку праці України спостерігається виразна асиметрія попиту (кількість посад для соціальних працівників та соціальних робітників, оголошення про вакансії) та пропозиції (кількість випускників закладів освіти, кількість безробітних, кількість резюме) на ринку праці у сфері соціальної роботи. У 2022 році закладами вищої освіти (ЗВО) за освітньо-кваліфікаційними рівнями «молодший бакалавр – магістр» випущено 1903 особи, а зараховано – 4055 осіб. Прогноз вказує на те, що впродовж 2023–2027 рр. в Україні буде випущено понад 8500 бакалаврів та магістрів із соціальної роботи. Також у 2022 році 232 особи навчалися у закладах профтехосвіти за освітньої кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник». Відкриті бази даних Державної служби зайнятості та сайтів з пошуку роботи мають невелику кількість пропозицій з працевлаштування за посадами «соціальний працівник», «фахівець соціальної роботи», у той час, як кількість розміщених резюме перевищує попит у відсотковому співвідношенні в декілька раз. Середній рівень заробітної плати, заявлений у оголошеннях, не завжди відповідає реальній ситуації. Наявний попит не здатний задовольнити потреби майбутніх випускників спеціальності, хоча й питання соціальної підтримки населення під час війни є актуальним. Запропоновано кроки щодо зменшення асиметрії на ринку для соціальних працівників, передовсім спрямовані на заклади освіти.
28
Віндюк, А. В. "ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ МЕТОДАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (2020): 41–49. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-41-49.
Full textAbstract:
У статті охарактеризована сутність і мета практичної підготовки в системі формування майбутнього фахівця. Визначено, що формування готовності майбутніх фахівців з туризму до ефективної професійної діяльності у сфері соціального туризму неможливе без їх залучення до практичної підготовки. Зазначено, що однією з особливостей організації практичної підготовки студентів є застосування методів інноваційних педагогічних технологій. Проаналізовано роль практики у процесі підготовки фахівця, спираючись на наукові дослідження вчених. Означено основний напрям удосконалення професійної майстерності майбутніх фахівців. Виокремлені три найважливіші аспекти підготовки фахівців для будь-якої сфери туризму. Визначено, що практична підготовка сприяє формуванню професійної готовності фахівця. Виокремлені та охарактеризовані основні знання й уміння фахівців у сфері соціального туризму. Виявлено, що майбутнім фахівцям зі сфери соціального туризму потрібно опанувати додаткові знання й уміння. Означено основу, на якій відбувається соціальна адаптація студента до умов професійної діяльності за рахунок неперервної практики. Визначено, що включення студентів у процес практичної підготовки залежить від освітньо-професійної програми, навчального плану і графіка навчального процесу. Виокремлені та охарактеризовані основні методи, які опановує майбутній фахівець у процесі практичної підготовки. Охарактеризовано значення методів інноваційних педагогічних технологій. Розкрито сутність інноваційної освітньої діяльності та виокремлені її основні характеристики. Виокремлені основні інноваційні педагогічні технології для формування завдань практики, а саме проєктні технології навчання, інтерактивні технології, ігрові технології, технології критичного мислення. Визначено, що інноваційні педагогічні технології у практичній підготовці розглядаються як організація нововведень в освітній процес.
29
АНГОЛЕНКО, Валентина, Вікторія ГЕРАСИМЕНКО та Наталія ПЕЧЕРИЦЯ. "ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ". Humanitas, № 3 (28 жовтня 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.1.
Full textAbstract:
У статті наведено досвід реалізації неформальної освіти дорослих у сфері соціальної роботи. Визначено актуальність розвитку різноманітних видів неформальної освіти. Конкретизовано поняття неформальної осві- ти дорослих і визначено його характерні особливості. Наведено ознаки неформального навчання: добровільність, доступність, здобуття у різних місцях і в різних ситуаціях тощо. Виокремлено характеристики неформальної освіти дорослих: орієнтування на освітні запити різних груп населення, мотивацію, внутрішню відповідальність і т. д. Установлено, що неформальна освіта дорослих може здійснюватися різними суб’єктами освітнього про- стору: комерційними недержавними організаціями, неформальною освітою у «третьому секторі» та держав- ними установами. У статті висвітлено досвід неформальної освіти дорослих за умов освітнього середовища Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради (КЗ «ХГПА» ХОР). Зокрема, охарактеризовано створену в академії систему гендерної просвіти, спрямовану на підвищення рівня гендерної грамотності фахівців із соціального і соціально-правового захисту та надання соціальних послуг: персоналу уповноваженого органу з питань пробації, волонтерів пробації; працівників територіальних центрів соціального обслуговування, державних і не державних соціальних служб; працівників соціально-психологічної служби закладів середньої та вищої освіти, викладачів вищої школи, які опікуються підготовкою майбутніх соціальних працівників тощо. До викладання були залучені висококваліфіковані фахівці: експертки з гендерних питань, тренерки, досвідчені викладачі, доктори та кандидати наук. Перспективним напрямом подальшого наукового пошуку може бути здійснення порівняльного аналізу закордонного та вітчизняного досвіду, а також концепцій і стратегій розвитку освіти дорослих.
30
Бартошевський, Якуб, та Леся Сікорська. "Психотерапія як елемент профілактики соціальної інтеграції". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 141–59. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.15.
Full textAbstract:
У статті показано, що люди, які знаходяться у важкій ситуації, мають вищі очікування від психотерапевтів щодо підтримки, ніж від духівників, оскільки сподіваються, що психотерапевти зможуть перешкодити їх соціальній ізоляції. Вони очікують від психотерапевтів: високої кваліфікації, знань, компетентності, навичок спілкування, наполегливості, працьовитості, навичок планування й організаційних навичок. Проте у сфері розуміння потреб інших людей респонденти вказують, що психотерапевти повинні характеризуватися високою емпатією. Вони очікують від них дружніх і приятельських відносин, що, на жаль, суперечить професійній етиці даного фахівця. Існує реальна різниця між очікуваннями осіб, які потребують соціальної підтримки, щодо професійних особливостей реального й ідеального фахівця-психотерапевта, щодо його самоконтролю, впевненості в собі, особистісної адаптації, ідеального образу себе, почуття мужності та жіночності. Психотерапевти значною мірою не володіють високою оригінальністю, вони використовують так звану театральність у поведінці, мають проблеми з логічним мисленням. Вони, в основному, не прагматики, вони виявляють ригідне мислення. Люди, які потребують соціальної підтримки, очікують від фахівця психолога чи психотерапевта високого інтелекту та здатності вирішувати проблеми. Незначні відмінності між реальним та ідеальним фахівцем виявлено у таких властивостях, як заангажованість у працю, пошук нового досвіду і переживань, прагнення схвалення, творче ставлення до дійсності. Розкриті особливості психотерапевтів, які виконують превентивні завдання в інклюзії, відрізняються від тих, які постулюються і в той же час очікуються тими, хто отримує підтримку. Фахівець, який у своїй діяльності опирається на знання, навички та компетентності, спроможний зібрати інформацію про потреби пацієнта, включаючи і духовні елементи. Він може використовувати ці духовні елементи як психотерапевтичні методи й інструменти. Такий фахівець здатний торкатися теми духовності як елементу психотерапії для запобігання соціальній ізоляції.
31
ДЕНИСЮК, Олена. "ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА В ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»". Humanitas, № 5 (27 грудня 2024): 3–10. https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.5.1.
Full textAbstract:
В сучасних умовах широкомасштабної збройної агресії РФ проти України зростає роль фахівців соціальної сфери. Соціально-педагогічної підтримки потребують різні категорії осіб – це особи з інвалідністю, внутрішньо-переміщені особи, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставин, сім’ї військовослужбовців тощо. Одним із важливих завдань соціально-педагогічної роботи є пошук ефективних форм і методів профілактичної, просвітницької та корекційної роботи з даною категорією осіб та сімей. Вчасно надана допомога сприяє подоланню стресового стану, соціальній інтеграції особи. Використання засобів театрального мистецтва в підготовці майбутніх фахівців соціальної роботи може стати важливим чинником оптимізації взаємодії особистості та соціуму. Метою статті є схарактеризувати особливості використання засобів театрального мистецтва в підготовці студентів за спеціальністю 231 «Соціальна робота», узагальнити ефективні форми та методи навчання. У статті здійснено аналіз останніх досліджень та публікацій з питань використання засобів театрального мистецтва в підготовці студентської молоді. Схарактеризовано роль театрального мистецтва як ефективного інструмента формування професійних компетентностей майбутніх фахівців соціальної роботи, розвитку їхніх комунікативних, емоційних та креативних навичок, здатності забезпечувати інклюзивні процеси, виявляти особливості та шляхи покращення життєдіяльності дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку й інвалідністю у соціальному середовищі. На думку автора статті, розробка відповідних курсів за вибором студента дозволить поглибити знання студентів щодо можливостей використання засобів театрального мистецтва в соціально-педагогічній роботі, здобути нові перспективи та інструменти для вирішення проблем вразливих груп населення, молоді з інвалідністю. Використання медіа можливостей, інтерактивних форм навчання, залучення провідних фахівців до гостьових лекцій, проведення практичних занять безпосередньо на базах практики, виїзних занять, театралізованих екскурсій, гурткової роботи на базі Центру практичної підготовки, сприятиме підвищенню якості підготовки фахівця, рівня рефлексивності, мотивації для подальшого саморозвитку.
32
Джежик, Ольга Володимирівна. "ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ»". Психологічні студії, № 1 (30 квітня 2024): 69–74. http://dx.doi.org/10.32782/psych.studies/2024.1.8.
Full textAbstract:
У статті визначено, що державна політика України дедалі спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. У сучасному суспільстві відбуваються складні та суперечливі процеси відновлення, які загострюють увагу до соціальної сфери, пов’язаної з відтворенням і розвитком людської особистості, з формуванням її активної позиції в соціумі. Соціальні проблеми є пріоритетними в діяльності держави. Наголошено, що процес становлення професійної соціальної роботи як невід’ємного елементу соціальної сфери вимагає опанування новими знаннями, необхідними для означеної складної та неоднозначної діяльності. Зростають вимоги до особистісних якостей майбутніх фахівців соціальної сфери. Соціальна робота належить до таких видів діяльності, в яких компетентність фахівця є значущим компонентом професіоналізму. Зазначено, що навчальна дисципліна «Психологічні методи в соціальній роботі» спрямована на формування у здобувачів вищої освіти здатності встановлювати та підтримувати взаємини з клієнтами на підґрунті взаємної довіри та відповідно до етичних принципів і стандартів соціальної роботи, надавати їм психологічну підтримку та наснажувати клієнтів. Обґрунтовано, що «Психологічні методи в соціальній роботі» є базовим освітнім компонентом з обов’язкової частини професійної підготовки здобувача. Зауважено, що знання отримані під час вивчення навчального курсу «Психологічні методи в соціальній роботі» вивчаються після засвоєння дисциплін «Загальна психологія», «Професійна етика соціолога», «Теорія та технології соціальної роботи» та є підґрунтям для вивчення таких дисциплін як: «Вікова соціологія»,«Гендерна соціологія», «Соціологія сім’ї та шлюбу» тощо. Робоча навчальна програма розрахована на здобувачів, які навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 054 «Соціологія». Підкреслено, що програма орієнтована на особистісний та професійний ріст майбутніх фахівців-соціологів та побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у закладах вищої освіти, рекомендованого Європейською кредитно-трансферною системою (EСTS).
33
КОЛЯДА, Наталія, та Оксана КРАВЧЕНКО. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК У МАЙБУТНІХ ПРОФЕСІЙНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ЗНАЧЕННЯ SOFT SKILLS". Humanitas, № 4 (11 грудня 2023): 31–37. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2023.4.5.
Full textAbstract:
Ця концепція почала широко використовуватися наприкінці 1990-х років. В цій статті зроблено спробу структурувати і згрупувати основні soft skills, властиві сучасним молодим фахівцям у галузі соціальної роботи та соціального забезпечення. Основні групи «м’яких» навичок зіставляються з ключовими компетенціями соціальних працівників. Структурування показало, що найбажанішими для соціальних працівників є такі навички, як емпатія, комунікабельність, уміння керувати часом та креативність. Аналіз найпопулярніших м’яких навичок показує, що ці кваліфікації також присутні, і що фахівці в спеціалізованих галузях 231 Соціальна робота та 232 Соціальне забезпечення є актуальними та затребуваними на сучасному ринку праці. Зарубіжний досвід охоплює всесвітньо відомі компанії, як-от Microsoft і Forbes, а комунікативні навички, креативність, готовність до поширення ідей і високе почуття соціальної відповідальності згадуються як ключові якості професіоналів у сфері соціальних питань. У статті також наведено перелік ключових навичок, якими має володіти молодь ХХ1 століття, та інструменти для їхнього розвитку. Найпопулярнішими навичками серед молоді сьогодні є цифрова комп’ютерна грамотність, комунікативні навички та особистісні навички, що представлені вільним спілкуванням у соціальних мережах та повною діджиталізацією часу. Надано рекомендації щодо змісту освіти у закладах вищої освіти. Закцентовано увагу на тому, що молоді люди, які закінчили відповідну освітню програму, можуть стати конкурентоспроможними працівниками, якщо матимуть належну освітню базу та вивчатимуть дисципліни, які є достатньо корисними для формування базових навичок. Наголошено, що варто пояснювати молодим фахівцям, наскільки важливим є особистісний розвиток і які результати може принести ефективна освіта.
34
Білецький, Павло, Юрій Завацький, Наталія Завацька, Валентина Шаповалова та Наталія Кривобогова. "Соціально-психологічні засади збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(61) 2023 (2023): 153–62. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2023-61-2-153-162.
Full textAbstract:
У статті розкрито соціально-психологічні засади збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі. Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми дослідження показав, що наразі надзвичайно актуальними є питання професійного здоровʼя фахівців медичної галузі, яке розглядається як здатність зберігати й активізувати необхідні компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що відповідають вимогам професійної діяльності і забезпечують професійну надійність, високу працездатність, ефективність і розвиток особистості фахівця медичної сфери в усіх умовах протікання його професійної діяльності. Показано, що у контексті вивчення професійного здоровʼя зазначена професійна група фахівців є особливо вразливою з точки зору підвищених вимог до їх професійної компетенції і до самовіддачі; відповідальності за життя і здоровʼя інших людей, і, як наслідок, високої ймовірності виникнення синдрому професійного вигорання. Наголошується, що важливою у контексті дослідження є концепція психологічного забезпечення професійної діяльності фахівців медичної галузі, що базується на комплексному підході до вивчення їх професійного здоровʼя на його фізичному, психологічному та соціальному рівнях, а також соціально-психологічний супровід фахівців-медиків на різних етапах їх професіоналізації. Розроблено інтегровану соціально-психологічну програму збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі, реалізовану з позицій системного, субʼєктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та інтегративного підходів із задіянням емоційно-оцінної, інструментальної та інформаційної соціальної підтримки і комплексу інноваційних соціально-психологічних технологій особистісної та міжособистісної спрямованості, впроваджену у блоках системної інтеграції особистості; емоційної саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій. Ефективність запропонованої програми доведена підвищенням показників стресостійкості, емоційної та вольової регуляції, життєстійкості, параметрів самоактуалізації; зниженням показників фрустрованості, особистісної та ситуативної тривожності, професійного (емоційного) вигорання; збільшенням показників соціальної егрічності, здатності до антиципування, поліваріантності прогнозування та планування перебігу подій; використанням проактивних стратегій опанувальної поведінки, що сприяло підвищенню показників професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та покращенню їх соціального функціонування в цілому. Ключові слова: фахівці медичної галузі, професійне здоровʼя, збереження професійного здоровʼя, психопрофілактика, психокорекція.
35
ТЮЛЬПА, Тетяна. "ҐЕНЕЗА СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ»: ВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДО ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОГО КОНТЕКСТУ". Human Studies Series of Pedagogy, № 48 (7 липня 2023): 199–205. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.29.
Full textAbstract:
У статті представлена ґенеза становлення поняття «соціальна компетентність». Розкрито соціально-історичні передумови виникнення й розвитку сутності і структури зазначеної дефініції. Визначено позиції зарубіжних та українських вчених, які досліджували різні аспекти соціальної компетентності як на особистісному рівні, так і колективному; запропоновано перспективи подальшого розвитку змісту соціальної компетентності у контексті світової тенденції до інтеграції та глобалізації сучасного суспільства. Здійснено аналіз особливостей формування наукових позицій провідних країн світу до проблеми впровадження компетентнісної парадигми у сучасну освітню сферу, які включають у собі політичний і соціально-економічний, полікультурний, соціально-комунікативний, індивідуально-особистісний, інформаційно-інструментальний складники, тобто компетентності, оволодіння якими забезпечують успішність життєдіяльності особистості в соціумі – ключові соціальні компетентності. Проаналізовано інтегративну основу ключових компетентностей для навчання протягом життя, яка базується як на традиційному, орієнтованому на виробництво знань, так й інноваційному компетентнісному підході. Запропоновано перспективний напрям подальшого розвитку проблеми формування соціальної компетентності, який зв’язаний із набуттям нею більш широкого глобалізаційного змісту, оновленням погляду на зміст рівнів соціальної компетентності особистості у глобальному соціумі: необхідні для ефективної загальної комунікації; для професійної взаємодії на рівні соціуму; для вирішення глобальних соціально значущих завдань. Показано, що ґенеза поняття «соціальної компетентності» у контексті сучасної освітньої парадигми розвивається від сприймання її як важливої умови професіоналізму, як комплексної характеристики фахівця до усвідомлення її глобального контексту через оптимізацію зусиль кожного, формування соціально значущих змін у суспільстві, консолідацію внесків у спільну справу при досягненні значущої для кожного індивіда мети.
36
Клочко, О. О. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ «ГРУПИ РИЗИКУ»". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-11.
Full textAbstract:
У статті визначено та проаналізовано сутнісні характеристики використання компетентнісного підходу у процесі фахової підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику». Компетентнісний підхід виступає одним із стратегічних напрямів розвитку вищої освіти в Україні, тому виникла необхідність урахувати його основні положення під час організації фахової підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери. Доведено, що методологічною основою якісної підготовки майбутніх соціальних працівників до профілактики адиктивної поведінки «групи ризику» є саме компетентнісний підхід. Компетентнісний підхід до змісту підготовки майбутніх соціальних працівників до профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику» головним вбачає не обізнаність майбутнього фахівця, а його вміння вирішувати проблеми, що виникають у пізнанні та поясненні явищ дійсності, які відбуваються у соціумі; під час освоєння сучасних технологій і стратегій соціальної діяльності (у тому числі профілактичної роботи); в етичних нормах, під час оцінювання власних дій у професійній діяльності тощо. У дослідженні зазначено, що загальні і фахові компетентності наведені у Освітньо-професійній програмі «Соціальна робота» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 231 «Соціальна робота». У статті конкретно сформульовано низку функцій загальних компетентностей у системі освіти. Такі функції, у своїх сукупності відображають та визначають функціональну грамотність майбутнього фахівця соціальної сфери. На основі загальних і фахових компетентностей виділено блоки прикладних компетентностей. Визначені у статті прикладні компетентності, вважаємо, будуть ефективними у процесі здійснення профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику». До таких прикладних компетентностей віднесли систему професійних знань загальнопрофесійної і спеціальної підготовки, комплекс професійних умінь і навичок, які відображають специфіку діяльності щодо профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику».
37
ШЕВЧУК, Оксана. "НАВИЧКИ ТА ВМІННЯ ФАХІВЦЯ З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНОМУ РІВНІ". Humanitas, № 5 (14 січня 2025): 112–17. https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.5.16.
Full textAbstract:
У статті розглядаються навички та вміння, розвиток яких необхідний для успішної роботи фахівця із соціальної роботи на індивідуально-особистісному рівні. Соціальна робота вимагає від фахівця розвитку конкретних навичок, які забезпечують ефективну комунікацію, емпатійність тощо. З огляду на важливість інтеграції теорії та практики в підготовці соціальних працівників аналізуються ключові професійні компетенції, такі як активне слухання, емпатія, критичне мислення та навички спілкування. Їх формування дозволяє соціальному працівникові краще розуміти потреби клієнтів, встановлювати довірчі стосунки та надавати більш ефективну підтримку. Аналіз актуальної проблеми дав змогу виділити, що тренінги, які відпрацьовують вміння та навички ведення індивідуальних консультацій та інтерв’ю, зокрема в рамках курсу «Практикум із соціальної роботи», дозволяють студентам освоїти техніку індивідуальної роботи з клієнтом, сформувати гуманну участь, сенситивність та професійний такт; навички активного слухання, уміння аналізувати індивідуальні ситуації клієнтів, установлювати та підтримувати контакт з клієнтом. Встановлено, що розвиток професійних якостей соціальних працівників зосереджується на зміцненні навичок емоційної чуйності, здатності застосовувати активне слухання та надавати необхідну підтримку. Ключовим аспектом є здатність повністю розуміти клієнта, враховуючи його як вербальні, так і невербальні сигнали. Так, індивідуальний підхід, увага до невербальних знаків і контексту повідомлення клієнта є тими компонентами, які дозволяють фахівцям якісно і результативно надавати допомогу. Таким чином, інтеграція практичних навичок у процес навчання здобувачів вищої освіти є професійним чинником для підвищення якості соціальної допомоги та покращення професійного розвитку фахівців у цій сфері.
38
НОВАК, Микола. "СТРЕСОСТІЙКІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ ФАХІВЦЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ". Psychology Travelogs, № 1 (30 березня 2023): 57–63. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2023-1-6.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні аспекти особливостей розвитку стресостійкості як професійної якості фахівців соціальної сфери. Уточнено сутність понять «стрес», «стресостійкість», «копінг-стратегії», «професійний стрес»; охарактеризовано взаємозв’язок розвитку стресостійкості фахівців з їхніми індивідуальними психічними процесами і якостями; досліджено особливості професійної діяльності соціальних працівників та їх вплив на розвиток стресостійкості. Автором статті обґрунтовано необхідність застосування працівниками соціальної сфери методів саморегуляції психічних станів (аутогенне тренування, медитацію, психологічні тренінги) для зняття психічного напруження та допомоги у подоланні складних ситуацій, що супроводжують їхню професійну діяльність.
39
ОПАЛЮК, Тетяна, та Наталія ГЕВЧУК. "ОСВІЧЕНІСТЬ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА". Humanitas, № 1 (3 травня 2024): 81–86. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.1.12.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження проблеми якості професійної підготовки майбутнього соціального працівника через аналіз її інтегральних характеристик. Обґрунтовується позиція важливості як загальних орієнтирів професійного становлення майбутнього фахівця, так і чітко визначених програмних результатів навчання, які діагностуються та аналізуються. Проблема досліджується на методологічному, теоретичному, практично-функціональному рівнях у контексті переходу від інформаційно-репродуктивної системи професійної освіти до компетентнісної, особистісно зорієнтованої (від моделі фахівця сфери соціальних послуг знаючого та вміючого до моделі компетентного, освіченого). Проведено аналіз поняття «освіченість» через інтеграцію знань, умінь, особистісних характеристик, що мають смислоутворюючу природу і визначають ставлення людини до цінностей, її світобачення, мотивації до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення. Доводиться, що виокремлення глобальних особистісних характеристик у структурі освіченості вказує на те, що орієнтир на модель освіченості є над предметним утворенням, актуальним для всіх освітніх рівнів. Також освіченість може виступати інтегральною характеристикою якості результатів освітньої діяльності для взаємозалежних систем, що особливо актуально для забезпечення неперервності освіти. На основі узагальнення теоретичних позицій та освітніх практик, що орієнтують на формування освіченості як результату якісної освіти, були виділені системотвірні характеристики та адаптовані до особливостей професійної підготовки фахівця соціальної сфери (здатність до конструктивізму, само ідентифікації, до взаємодії на основі співпраці, забезпечення особистісної орієнтованості освітнього процесу та ін.). Отож, сформовано комплексне уявлення про освіченого фахівця соціальної сфери, який має фундаментальне теоретико-практичне підґрунтя, особистісні характериcтики, що визначають здатність ефективно діяти в ситуаціях, які постійно змінюються.
40
КАРПЕНКО, Олена. "МОДЕЛЮВАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ЯК СКЛАДОВОЇ ФАХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ". Humanitas, № 2 (28 червня 2024): 126–31. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.2.18.
Full textAbstract:
У статті розглядається зміст педагогічного моніторингу електронного навчання студентів в середовищі закладів вищої освіти. Виявлено сучасний рівень електронного навчання в закладі вищої освіти. Проаналізовано та обґрунтовано особливі форми і методи роботи із студентами – майбутніми фахівцями соціальної сфери. Наведено перелік необхідних умов для формування у претендентів вищої освіти системи теоретичних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для ефективної реалізації себе як соціального працівника професіонала та поетапне формування фахової активності; розвиток і формування теоретичних знань, які сприятимуть становленню студента як активної соціальної одиниці. Метою статті є виявлення проблем професійної підготовки та вивчення особливих вимог до розробки та впровадження електронних навчальних курсів у процесі професійної підготовки фахівців соціальної сфери, здатних вирішувати соціальні проблеми. Значна увага приділена проблемам педагогічної взаємодії викладача і студента, на основі проведеного аналізу виокремлено сильні сторони електронного навчання, з’ясовано доцільність його застосування.. Основними завданнями визначено наступне: виявити та узагальнити складові фахової активності як однієї із складних форм перетворення внурішнього світу, яке відбувається у процесі саморуху людини своїм життєвим шляхом, на якому особистість пізнає себе, будує себе, осмислює суть свого функціонування; дослідити особливості фахової фахової активності щодо спрямованості для розвитку особистості на самопобудову, професійну самовизначеність для успішного зростання професіоналів соціальної сфери. Запропоновані технології електронного навчання можуть бути використані в університетах, на факультетах і відділеннях, де готуються майбутні фахівці соціальної сфер, а також на курсах підвищення кваліфікації з метою посилення готовності до взаємодії з клієнтами на основі оволодіння комплексом знань та умінь, спрямованих на трансформування інформаційно-рефлексивних, професійно-практичних та професійно-розвивальних технологій в реальних умовах середовища закладу вищої освіти. За результатами узагальненого аналізу зроблено висновки, що ефективність і доцільність електронного навчання враховує не лише загальні принципи навчання, але й специфіку конкретної галузі чи предмету. Ці технології дозволяють студентам самостійно організувати свій навчальний процес, оволодівати фаховими компетентностями, розвивати навички фахової активності та вдосконалювати свої знання. Висновки підтвердили обґрунтування необхідних педагогічних умов підвищення фахової активності студентів в середовищі закладів вищої освіти в умовах глобалізації.
41
Жданова-Неділько, Олена, Андрій Ткаченко, Ніна Пивовар та Олександр Міхеєнко. "ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ФАХІВЦІВ ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ ЗАСОБАМИ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ". Education. Innovation. Practice 12, № 10 (2024): 64–71. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol12i10-009.
Full textAbstract:
У статті розглядається значення формування у майбутніх фахівців гуманітарної сфери елементів педагогічної майстерності як передумови забезпечення їхньої суб’єктності в професійному середовищі, здатності до професійного взаємовпливу та здійснення самовиховання, спрямованого на розвиток відповідних здібностей. Автори обстоюють, зокрема, важливість для фахівця гуманітарної сфери формування таких особистісно-професійних якостей (відповідно до концепції полтавської школи педагогічної майстерності), як гуманістична спрямованість, що знаходить конкретні вияви в позитивному соціальному мисленні, пізнавальної активності як сенсоутворюючого та акмеологічного чинника, низки здібностей соціально-комунікативного плану та технічних навичок взаємодії, що в сукупності створюють комплекс властивостей особистості, необхідних для встановлення конструктивних стосунків у професійному середовищі. Йдеться про стосунки, коли фахівець водночас зберігає здатність бути достатньо впливовою особистістю, вміє продуктивно діяти без порушення особистих кордонів колег та коректно оберігати свої власні. Аналізуються можливості для формування елементів педагогічної майстерності майбутнього фахівця в умовах змішаного навчання, яке сприяло зміні традиційних моделей взаємодії між суб’єктами освітнього процесу та посилило акцент на ділових аспектах їхніх стосунків. Обґрунтовано низку принципів освітньої інтеракції, що сприяють створенню оптимальних для розвитку особистісно-професійних якостей дидактичних умов. Намічено шляхи розширення потенціалу змішаного навчання як чинника варіативної трансформації освітнього процесу в вищій школі, з огляду на його особистісно-розвивальну функцію.
42
КОСТІНА, Валентина, та Олександр МОГИЛКА. "РОБОТА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ МОБІЛЬНИХ КОМАНДАХ: АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ПРАКТИКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ". Humanitas, № 4 (22 листопада 2024): 31–40. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2024.4.5.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність соціальної роботи в умовах нових соціальних викликів у міждисциплінарних мобільних командах для підвищення ефективності вирішення складних соціальних кейсів. Метою публікації було здійснення аналізу закордонного та вітчизняного досвіду з питань надання соціальної допомоги різним категоріям населення на засадах міждисциплінарного підходу та колаборації фахівців. На основі аналізу наукової літератури та досвіду роботи спеціалізованих соціальних інституцій з питань надання соціальних послуг в умовах роботи мультидисциплінарних команд фахівців, виокремлено основні принципи та керівні положення у практиці роботи фахівців різного фаху з метою покращення якості надання соціальних послуг у сфері громадського здоров’я. Визначено важливі аспекти в організації якісної роботи фахівців мультидисциплінарної команди, а також важливі компетентності, яких мають набути майбутні фахівці соціальної галузі, які працюватимуть у сфері охорони громадського здоров’я в умовах співпраці різних фахівців на засадах мультидисциплінарного підходу до вирішення складних проблем клієнтів, які з’являються в умовах нових соціальних викликів (війни, пандемії та їхні наслідки). Наведено структуру мультидисциплінарної команди фахівців та специфіку організації їхньої роботи під час вирішення різних соціальних проблем в Україні та за кордоном. Надано характеристику досвіду роботи вітчизняних соціальних інституцій громадського і державного секторів у напрямі соціальної роботи з різними цільовими групами з використанням мультидисциплінарного підходу, що можуть застосовувати фахівці соціальної галузі-надавачі соціальних послуг, які працюють в умовах війни в Україні. Окреслено перспективи для подальшої роботи з удосконалення якості соціальних послуг на засадах імплементації прогресивного закордонного досвіду надання соціальної допомоги у складі мультидисциплінарних мобільних команд у сфері громадського здоров’я, а також підготовці фахівців соціальної галузі до відповідної роботи на засадах мультидисциплінарного підходу, що сприятиме покращенню якості надання соціальних послуг в умовах нових соціальних викликів.
43
Vorochshuk, Oksana, та Halyna Lemko. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 21 (27 листопада 2019): 98–102. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.98-102.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанню професійної підготовки соціальних педагогів до інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в середовищі навчального закладу. Аналіз літературних джерел і власні наукові розвідки дають можливість розглянути компоненти професійної готовності майбутнього соціального педагога до роботи за умов інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку. З метою формування у студентів професійної компетентності у сфері розвитку, навчання і виховання дітей з особливими потребами авторами складено схему підготовки фахівця до роботи на основі аналізу навчального плану зі спеціальності «Соціальна робота» (освітня програма «Соціальна педагогіка»). Виокремлено нормативні та вибіркові дисципліни циклу природничо-наукової і професійно-практичної підготовки, що забезпечують опанування студентами системою знань щодо анатомо- фізіологічних особливостей дітей з порушеннями в розвитку; перспективних напрямів, сучасних технологій соціально- педагогічної роботи, методів корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку; закономірностей міжособистісного спілкування тощо. Розглянуто емоційно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-практичний критерії готовності майбутніх фахівців до інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в середовищі загальноосвітнього навчального закладу та їх змiстoвi характеристики.
44
Мірошниченко, Олена. "Роль спрямованості особистості у розвитку соціальних компетентностей в процесі підготовки майбутнього фахівця освітянської сфери". Нові технології навчання, № 98 (8 жовтня 2024): 137–47. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.98.2024.98.17.
Full textAbstract:
Досліджується роль спрямованості особистості у розвитку соціальних компетентностей в процесі підготовки до професійної діяльності у здобувачів вищої освіти педагогічних спеціальностей. Актуальність дослідження випливає із факту, що у процесі професійної діяльності вчителя його спрямованість постає суттєвим аспектом зазначеної діяльності. Тому одна з наріжних проблем психолого-педагогічної науки пов’язана з дослідженням сфери особистісної спрямованості учасників освітнього процесу як провідного чинника ефективності навчальної діяльності. Це, у свою чергу, передбачає вивчення розвитку соціальних компетентностей, що формуютьсоціально-психологічну складову готовності до професійної діяльності фахівців освітянської сфери. Спрямованість особистості, здатної до самодетермінації, є важливим складником готовності до певної діяльності. Готовність до педагогічної діяльності розуміється як інтегральне новоутворення особистості, що зумовлює спрямованість на педагогічну діяльність. Така спрямованість виникає на підгрунті особистісного інтересу та стійкої мотивації до педагогічної діяльності, обумовлюється професійними потребами, усвідомленням соціальної значимості діяльності вчителя, а також наявністю якостей, притаманних фахівцю освітянської сфери. Виконання професійних обов’язків педагога на високому рівні великою мірою пов’язане з розвитком соціальних компетентностей. З’ясовано, що соціальні компетентності педагога мають складну структуру та ієрархію, а у професійній діяльності педагога мають декілька характерних особливостей, що утворюють індивідуальний комплекс, який складає систему соціальних компетентностей особистості. З метою вивчення соціальних компетентностей у здобувачів вищої педагогічної освіти було проведено дослідження спрямованості особистості за методикою В. Басса, а також прояв соціальних компетентностей у вирішенні конфліктних ситуацій за методикою К. Томаса і Р. Кілманна. Опитування проводилось серед здобувачів вищої освіти педагогічних спеціальностей у Житомирському державному університеті імені Івана Франка у 2023–2024 рр. Визначено, що спрямованість особистості вчиняє істотний вплив на розвиток соціальних компетентностей, які можуть актуалізуватися за певних обставин.
45
ЛЮТА, Дарина. "ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМОЗНАВСТВА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 300–307. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-300-307.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті порушена тема перспективних напрямів і методів формування готовності майбутніх фахівців з туризмознавства до професійної діяльності у сфері соціального туризму. Розкрито проблематику підготовки сучасних фахівців до професійної діяльності. Проаналізовано наукові дослідження вчених України та світу стосовно цієї теми. Сформульовано мету статті, а саме: дослідити методи та перспективні напрями формування готовності майбутніх фахівців з туризмознавства до професійної діяльності у сфері туризму. Визначено компоненти готовності майбутніх фахівців та, спираючись на них, виокремлено умови освітнього процесу підготовки, а також методи, якими повинен оволодіти майбутній фахівець. Визначено, що підготовка майбутніх професіоналів соціально-педагогічної сфери припускає обов'язкову інтеграцію теоретичного та практичного навчання, а також визначено, що практична підготовка є невід'ємною частиною підготовки майбутніх фахівці до професійної діяльності. Охарактеризовано практичну підготовку у вищому навчальному закладі як одну з найважливіших частин системи підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності. Розкрито сутність практичної підготовки в системі навчання майбутніх фахівців на прикладі Волинського національного університету імені Лесі Українки. Розкрито сутність кожної з практик, означено її мету та результати її проходження. Проаналізовано досвід Волинського національного університету імені Лесі Українки та на основі аналізу зроблено висновки, що практична підготовка майбутніх фахівців є невід'ємною частиною та ефективним перспективним методом формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності. Також виділені такі перспективні напрями формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності як тренінги, а саме: тренінг спілкування та тренінг особистісного спілкування. Розкрито сутність кожного з видів тренінгу, визначено його мету та завдання. На основі вищесказаного зроблені грунтовні висновки та означені перспективи подальших досліджень. Ключові слова: тренінг, практика, фахівець, перспективні напрями, перспективні методи.
46
Родченкова, Ірина. "Соціально-психологічні особливості взаємозв’язку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 15–25. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-15-25.
Full textAbstract:
У статті показано, шо суттєвими аспектами смисложиттєвих орієнтацій працівників управлінської сфери є соціальна взаємодія, ціннісне самоперетворення, взаємопроникнення процесів життєпроектування індивіда в його соціально-психологічний світ. Доведено, що уособлюючими для понять «смисложиттєві орієнтації» й «самоактуалізація» є цінності та цілі. Саме система цінностей визначає життєві цілі особистості й, власне, життєвий стиль опредмечує смисл життєдіяльності, механізмом реалізації смисложиттєвих орієнтацій є життєві плани та стратегії. Розкривається взаємозв’язок зазначених властивостей з самоактуалізацією й спрямованістю до саморозвитку, й виокремлюються соціально-психологічні параметри смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації, висвітлюється їх змістовно-критеріальні принципи у працівників сфери управління. Смисложиттєві орієнтації розглядаються як складні психологічні утворення, що є підґрунтям міжособистісних взаємовідносин; превалюючи вектори самореалізації особистості; результат узгодження життєвих цілей та системи цінностей. Доведено, що саме система особистісних смислів сприяє самоактуалізації менеджера. Тобто, власне, ресурс, процес та результат є провідними складовими самоактуалізації фахівця управлінської сфери. Так, ресурс розподіляється на: особистісні ресури (особистісно-професйний потенціал: спрямованість, здібності, риси характеру, креативність тощо); управлінські ресурси (компетентність, управлінський досвід, управлінська позиція, задоволеність управлінською діяльністю, стиль управління тощо); організаційні ресурси (сфера діяльності організації, цілі, організаційна культура, психологічний клімат тощо); суспільні ресурси (умови розвитку суспільства, специфіка ринку праці тощо). У структурі процесу виокремлюються етапи від самовизначення й самовираження до особистісної самоактуалізації впритул до «акме». Здобутком самоактуалізації є особистісна й професійна зрілість; ефективність управлінської моделі й соціально-корисний результат організаційної політики компанії. Таким чином, самоактуалізація розглядається, як спрямованість працівника сфери управління щодо вдосконалення, реалізацію власних здібностей в процесі активності та діяльності, сприяє оформленню автентичності й цілісності особистості через її розкриття, усвідомлення та єдність усіх складових власної індивідуальності. Відповідно, процес становлення самоактуалізації особистості працівника сфери управління здійснюється завдяки набутту статусу суб’єкту індивідуального та соціального розвитку впродовж усього життєвого шляху. Ключові слова: життєвий шлях особистості, працівники сфери управління, самоактуалізація, самореалізація, смисложиттєві орієнтації.
47
КУЗНЕЦОВА, Ірина, та Олександра РУБАНЕЦЬ. "ЕТИЧНИЙ СКЛАДНИК КОМУНІКАЦІЙ У МЕРЕЖЕВОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Вища освіта України, № 1 (1 травня 2023): 80–86. http://dx.doi.org/10.32782/npu-vou.2023.1(88).10.
Full textAbstract:
У статті розглядаються етичні засади комунікацій у мережевому освітньому середовищі. На їх основі реалізуються різні форми навчальної, викладацької та проєктної діяльності, що сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця. Досліджується формування етичної культури в системі комунікацій. Аналізуються особливості етичної регуляції в науковій, навчальній та проектній діяльності. Показано, що етична регуляція сприяє встановленню соціальних зв’язків між учасниками комунікації в освітній сфері. Етична регуляція перетворює комунікативний простір на соціальний простір. Соціальний комунікативний простір сприяє формуванню професійної ідентичності майбутнього фахівця. Етичний складник комунікацій створює умови для поєднання навчання і виховання. На основі етосу та кодексів етики наукових спільнот відбувається формування особистості майбутнього фахівця. Розглядається формування етичної культури в системі комунікацій, в якій здійснюються навчальна, викладацька, проєктна та інші види діяльності в освітній сфері. Етична культура формується у процесі оволодіння професійними компетентностями. Формування етичної культури особистості відбувається в соціальній комунікативній сфері. Етична культура особистості постає як інтегральна єдність, яка включає загальнолюдський вимір моралі, рівень етосу, етики науки, комунікативної етики та етики дискурсу.
48
КРИМЧАК, Людмила Юріївна. "ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ФАХІВЦІВ У ПРАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПОРАНЕНИМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ". Інклюзія і суспільство, № 2 (29 жовтня 2024): 36–42. http://dx.doi.org/10.32782/2787-5137-2024-2-5.
Full textAbstract:
У сучасних умовах військового конфлікту соціальна робота з військовослужбовцями, в якій фахівці стикаються з унікальними емоціями та психологічними викликами, набуває дедалі більшої актуальності. В поданих матеріалах запропоновано та обґрунтовано інноваційний навчальний курс «Профілактика професійного вигорання фахівців соціальної роботи, які працюють з пораненими військовослужбовцями» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, що навчаються за спеціальністю 231 «Соціальна робота». Зокрема, детально описано зміст і тематику занять, які розкривають актуальні та практико-орієнтовані аспекти профілактики синдрому професійного вигорання: зниження продуктивності через втрату мотивації до роботи та втрату інтересів до своїх обов’язків; погіршення якості роботи у зв’язку з неуважним ставленням до власного психофізичного здоров’я; конфліктність та неетичне ставлення до клієнтів. Мета – акцентувати увагу на необхідності формування у майбутніх фахівців із соціальної роботи – здобувачів закладів вищої освіти комплексу спеціальних компетентностей для запобігання синдрому професійного вигорання шляхом: розвитку свідомого ставлення до специфіки психологічного стану поранених військовослужбовців; здатності реально оцінювати соціально-психологічні проблеми, потреби, особливості та ресурси як власні, так і клієнтів; застосування індивідуальних методів профілактики професійного вигорання (самопіклування, саморегуляції, релаксації) й відповідального ставлення до допомоги й підтримки з боку колег та експертів. Розробка інноваційного практико-орієнтованого навчального курсу, який в умовах закладу вищої освіти сприятиме формуванню знань щодо симптомів (психофізичних, емоційних, поведінкових, інтелектуальних, соціально-психологічних) професійного вигорання, які стосуються практики соціальної роботи з пораненими військовослужбовцями, допоможе розібратися в наслідках професійного вигорання (плинність кадрів, низька мотивація до праці, зниження ефективності праці, конфліктність відносин, негативний психологічний клімат), сформує вміння керувати власними емоціями, встановлювати та захищати особисті й професійні межі. Навчальний курс стимулюватиме розробку більш ефективних стратегій профілактики у соціальній сфері. Встановлено, що синдром професійного вигорання фахівців у практиці соціальної роботи з пораненими військовослужбовцями носить складний та багатогранний характер. Тому запропонований інноваційний навчальний курс «Профілактика професійного вигорання фахівців соціальної роботи, які працюють з пораненими військовослужбовцями» може стати гарантом на шляху забезпечення якісної соціальної роботи із зазначеною категорією клієнтів, зокрема, розкриє роль власного здоров’я фахівців у цьому процесі та допоможе здобувачам протистояти хронічній втомі, деперсоналізації й редукції професійних досягнень.
49
Шеремет, М. К., Д. М. Супрун та Т. В. Григоренко. "ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ У СВІТОВОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ (ДОСВІД СПІВПРАЦІ З SAPIENZA UNIVERSITY OF ROME (РИМ, ІТАЛІЯ)". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія, № 42 (24 листопада 2022): 50–60. https://doi.org/10.31392/npu-nc.series19.2022.42.05.
Full textAbstract:
Розкрито питання євроінтеграції вищої школи у світовому та національному вимірі. Висвітлено досвідспівпраці з Sapienza University of Rome (Рим, Італія). Акцентується увага на важливості та необхідності вивчення івтілення прогресивного зарубіжного досвіду в сфері вищої освіти. Наведено аналітичний огляд тенденційрозвитку ЗВО як фактору інтеграції до всесвітнього науково-освітнього простору. Висвітлено нагальний станстановлення інклюзивного, інноваційного, соціально згуртованого суспільства та схарактеризовано концепціїреформування, базиси перспективного бачення розвитку вищої освіти. Визначено ключові параметри з метоюзабезпечення конкурентоспроможності фахівця. Доведена роль саме соціальної інклюзії з залученням різноманітних галузей та напрямів, як професійних, так й загально соціальних.
50
Shevchenko, Volodymyr. "ВКЛЮЧЕННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В СОЦІАЛЬНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 19 (27 листопада 2018): 51–55. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.51-55.
Full textAbstract:
У статті автор розглядає важливе питання для сучасної освіти в Україні, яка перебуває в стадії реформування, - включення дітей з особливими потребами в соціально-освітнє середовище. Він ставить за мету визначити можливості для включення дітей з особливими потребами до соціально-освітнього середовища і розкрити проблеми адаптації за допомогою методів аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення. Автор визначає поняття «соціалізація», «соціальне середовище» і «соціально-освітнє середовище». Він наголошує на особливостях взаємодії дітей з особливими потребами із соціальним середовищем. Автор зазначає, що інтеграція та соціалізація дітей з особливими потребами – це складний і тривалий процес. Він вимагає суттєвих змін у ставленні до дітей з інвалідністю, які потребують не лише педагогічної та психологічної підтримки і заходів реабілітації, а й належних умов для актуалізації своїх здібностей, розвитку особистих якостей та потреб у соціальному, моральному і духовному самовдосконаленні. Включення дітей з особливими потребами в соціальне середовище полягає у створенні психологічно-педагогічних умов для навчання та спілкування, взаємодії такої дитини в освітньому закладі. Автор статті також зазначає, що повноцінне виховання дітей з особливими потребами не може відбуватися окремо від сім’ї. Тому сім’я є досить важливим і значущим компонентом для соціалізації дітей з особливими потребами. Саме їй належить найголовніша та найвідповідальніша роль у цьому процесі, фахівці ж мають допомагати та підтримувати такі родини. Автором встановлено, що на сьогодні вплив батьків дітей з особливими потребами на систему надання освітньо-реабілітаційних послуг та на прийняття державних рішень у цій сфері є досить значним. Необхідно розкрити потенціал їхніх можливостей для максимальної інтеграції дітей у соціально-освітнє середовище.