Academic literature on the topic 'Фольклорні елементи'

Стаття розкриває жанрову специфіку твору «Рай-Мир» сучасного волинського письменника Сергія Цюриця, аналізує новаторство в інтерпретації фольклорних мотивів у романі. Метою розвідки передбачено з’ясувати фольклорно-міфологічне підґрунтя твору «Рай-Мир» та розкрити доцільність жанрового визначення автора – «фольк-джаз роман-феєрія». У статті проаналізовано фольклорні витоки твору, його інтертекстуальність, що дозволяє використовувати у структурі роману елементи різних жанрів народної творчості. Серед них – народні казки, легенди, пісні, думи. Відтак, структура твору зіткана з фольклорного матеріалу, автор використовує навіть цілі рядки з народнопісенних творів, обігрує мотиви прозових фольклорних жанрів, чим і зумовлена насиченість роману яскравими та суперечливими образами. Порівнюючи особливості джазу та поезії, можна зробити висновки, що обом видам мистецтва притаманні високий ступінь імпровізації, складний ритм та висока емоційна наповненість. Симбіоз зорових та слухових образів відіграє також не останню роль. Відтак, підзаголовок «фольк-джаз» служить своєрідною підказкою в декодуванні авторського задуму та символіки образів. Фантастично-казковий сюжет та міфологічне мислення у творенні художньої дійсності підтверджує авторське визначення «роман-феєрія». Сергій Цюриць заглиблюється в слов’янську міфологію, звертається до космогонічних та астральних символів і таким чином демонструє зв’язок твору з історично-культурною традицією. Отже, фольклорно-міфологічне підґрунтя роману-феєрії «Рай-Мир» виявляє себе в інтерпретації фольклорних мотивів не стільки з метою стилізації, скільки задля створення нової художньої реальності. Своїм романом автор не лише репрезентує сучасне бачення і розуміння фольклорних елементів у поезії, а й демонструє їхнє художнє та практичне значення для сучасного літературного процесу.

Досліджуються етнічний компонент у кінематографі, його місце, значення, історія втілення, завдання та символіка. Пропонуються жанрові дефініції фільмів, в яких використовується фольклорний компонент: історичні, сучасні, екранізація епосу. На прикладі творчості Е. Кустуріци («Час циган», 1988 р., «Чорна кішка, білий кіт», 1998 р.) та А. Сеітаблаєва («Хайтарма», 2013 р., «Чужа молитва», 2017 р.) аналізуються режисерські прийоми, за допомогою яких утілено фольклорні елементи та які змістовні рівні вони відбивають. Вибір фільмів продиктовано історичним контекстом, що вплинув на їх створення. Таким чином окреслено напрями в розвитку східноєвропейського кіно. Творчість Е. Кустуріци є визнаною в світі та являє собою авторське кіно, фільми А. Сеітаблаєва позиціонують новітню історію кіномистецтва.

Метою дослідження є здійснення теоретичного аналізу проблематики взаємодії теорії інтертекстуальності та теорії переінтонування фольклору у композиторській творчості. Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів сучасної філософії, культурології та мистецтвознавства. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що процес переінтонування фольклорних витоків у композиторській творчості розглядається та методологічно осмислюється в ракурсі дихотомії «своє – чуже», тобто в якості інтертексту. Висновки. Обґрунтовуючи методологічну доцільність інтертекстуального підходу, відзначимо, що в системі «композитор–фольклор» інтертекст і його елементи виявляють загальні властивості гетеролексичності, композиційної та стильової варіабельності. Так, текстова різноманітність фольклорно-жанрового інтертексту представлена матеріалом від цитати до оригінальних авторсько-стильових тем або дрібних компонентів фольклорності в авторському тематизмі, а різноманітність стильового контексту автора простягається від класики до авангарду та змішаних технік ХХІ ст. В інтертекстуальній системі «композитор – фольклор» вибудовується типізація, що як і раніше виражена в інваріантній атрибутиці, генетично притаманній фольклорному жанру. Але тепер, під час конструювання в результаті композиторської роботи, вона набуває рис жанрово-стильової та семантичної дуалістичності. Структурно-семантична атрибутика фольклорного жанру в цьому контексті виражена узагальнено, але не в фольклорно-традиційному, а в стилізованому вигляді та має на увазі присутність авторського компонента.

Мета роботи. Розгляд баянних п’єс А. Гайденка, пов’язаних з опорою на фольклорні джерела – українські та інонаціональні, спрямований на виявлення способів відтворення композитором духу та стилю народної музики. Методологія дослідження базується на історичному, структурно-функціональному, жанрово-стильовому та інтонаційно-драматургічному методах, застосованих для вивчення жанрових, стилістичних та композиційних особливостей творів. Наукова новизна полягає у з’ясуванні характерних для Гайденка способів роботи з фольклорним матеріалом та впливу жанрових позначень, зафіксованих у заголовковому комплексі п’єс, на їх образний зміст, стилістику, форму, характер викладення музичного матеріалу. Висновки. Виявлено, що серед апробованих в композиторській практиці підходів до втілення музичного фольклору А. Гайденку близький той, що характеризується асиміляцією окремих фольклорних елементів у власному стилі, хоча це не виключає використання фольклорних цитат. Порівняно справжні фольклорні мелодії та авторські теми, створені «в народному дусі», з метою виявлення їхньої спорідненості у метроритмічній, ладовій, мелодичній площинах. Охарактеризовано способи роботи А. Гайденка з тематизмом, які не залежать від ґенези останнього: точний та варіантний повтор, а також уведення нового тематичного матеріалу, що виступає важливим фактором розгортання музичної думки в баянних п’єсах композитора. Проаналізовано вплив на образний зміст та стилістику творів жанрових позначень, зафіксованих у заголовковому комплексі: коло, хоро, вербунк, коломийка, фантазія, етюд, обробка. Наголошено, що властива розглянутим творам А. Гайденка віртуозність викладення, разом із модельованою імпровізаційністю виконання, є підставою поширити на них позначення «фантазія», адресоване п’єсі для двох баянів «Коло».Ключові слова: творчість А. Гайденка, українська баянна музика, способи перетворення фольклорних джерел в академічній музиці, балканська тематика.

Стаття показує організацію дозвілля учасників ярмарків на території Північного (Білоруського) Полісся наприкінці ХІХ – початку ХХ століть. Ярмарок – це традиційна святково обставлена розширена торгівля, яка відбувалася періодично в певній місцевості. У статті показуються основні географічні центри проведення найбільших ярмарків Північного Полісся, показується їх спеціалізація. Найбільші ярмарки проходили в Зельві, Свислочі, Несвіжі, Гомелі, Мозирі, значними ярмарковими центрами були Брест, Кобрин, Пінськ та ін. Крім предметів місцевої промисловості і сільського господарства, на поліські ярмарки доставлялося багато товарів із сусідніх регіонів і з-за кордону. У розглянутий період поїздка на ярмарки мала для жителів Полісся не тільки суто практичне значення. Широка оптова і роздрібна торгівля розгорталася на площах міст та містечок, яку супроводжували барвисті народні гуляння, ігри та забави, виступи артистів, що перетворювало цю подію на колоритне свято. Ярмарок розглядається не тільки як форма організації торгівлі товарами, взаємовідносин продавця і покупця, а й як специфічна форма соціальної комунікації, соціально-культурної взаємодії, організації дозвілля і веселого проведення вільного часу. Показано місце ярмарку і пов’язаного з ним часу в народному фольклорі, наводяться спогади очевидців і учасників, згадки про поліські ярмарки відомих істориків і етнографів, таких як П. Шейн, А. Кіркор, П. Шпилевський та ін. Наведені характерні фольклорні елементи (пісні, приказ- ки, тощо), які показують велике значення ярмаркових ігор у системі соціальних комунікацій жителів Полісся століття тому. Особлива увага приділяється дозвіллю молоді, показано значення ярмарків у системі встанов- лення шлюбних і дошлюбних відносин молодих людей.

Мета і завдання статті – запропонувати новий підхід до принципів жанротворення в українській літературі доби Київської Русі. Суть такого підходу полягає у тому, щоб розглядати давні жанри як спосіб висловлювання (за Ф. Сосюром). Літературні жанри періоду Київської Русі раніше переважно поділялися на церковні і світські, первинні і синкретичні. Ми пропонуємо застосувати до диференціації жанрів принцип, який спирається на характер висловлювання. За висловом писемним виділяємо такі жанри, як: азбуковник, літопис (хронограф, хроніка), епістолія, послання, «книга», «чтеніє», «описаніє», афоризм. За висловом усним такі як: бесіда, діалог, молитва, повість, повчання, похвала, «слово», сказання, «толкованіє». Ще один принцип диференціації жанрів – віднесеність їх до предмета зображення, який і визначає його специфіку: житіє, видіння, «історія», ходіння, чудо. Часом на характер жанру вказує назва твору, яка пояснює або предмет зображення, або його ідейне спрямування, або наративну форму; серед тих назв є такі, що запозичені зі Святого Письма, що виражають метафоричний смисл середньовічної символіки та алегоризму. Фольклорні жанри ми не відносимо до жанрів літературних, оскільки вони мають інший культурний код. Фольклорні жанри функціонували паралельно до книжності, іноді проникаючи у сферу літературну, додаючи до писемних творів свої семантично-художні елементи. Естетика, онтологія, прагматика, типологія давньоукраїнських жанрів історично зумовлені, покликані до життя певними суспільно- політичними та естетичними чинниками та потребами, тісно пов’язані із характером та виявом естетичних цінностей середньовічної епохи, визначаються ними і становлять певну систему сприймання і відтворення світу, а отже, і систему жанрів, які забезпечували духовне, культурне життя давньої пори.

Борис Гуменюк – один із перших професійних письменників незалежної України, який добровольцем пішов на фронт захищати свою дер- жаву. Тексти письменника без перебільшення «постали з окопів» війни, разом із тим їм притаманна естетика страждання й смерті, болю й відчаю; рядки сповнені патріотичного пафосу, що створює закличний мобілізаційний ефект. Б. Гуменюк художньо відтворює проблеми буття людини в жорстоких умовах війни. Метою статті є текстовий аналіз вірша «Може б ти не йшов сину», у якому письменник на прикладі життя-смерті родини художньо відображає реалії війни, що зненацька впала на українців. У дослідженні застосовано синтез методів – феноменологічного (метод інтенційної спрямованості свідомості у вираженні її через художній образ допоміг установити жанрово-композиційні особливості вірша), історико- біографічного (аналіз умов написання поезії) та методу рецептивної есте- тики (творчість Б. Гуменюка як проблема сприймання і читання). Методоло- гію дослідження урізноманітнюють елементи психоаналізу і структуральної інтерпретації художнього тексту. Виявлено, що поезія «Може б ти не йшов сину» побудована на класично- баладному для української літератури сюжеті: мати випроводжає сина на війну. Однак форма вірша, система образів, композиційні особливості, викори- стання зображально-виражальних художніх засобів дають підстави вести мову про новаторський характер аналізованої поезії, спроєктованої на всю творчість письменника про події війни. Досліджено, що архетипні образи хати, сонця, неба інтерпретовано як образи-символи загальнолюдської свідо- мості. Значну увагу приділено образу хати як ідейно-смисловому об’єднуваль- ному елементу вірша. З’ясовано, що письменник художньо відтворює образ воїна-лицаря, захисника своєї родини та країни, наділяючи його шляхетністю, справедливістю, мужністю, щирістю, готовністю у будь-який момент віддати за свободу життя. У процесі аналізу образу воїна акцентовано увагу на зображенні його рук, що є не лише засобом захисту від ворога, а й символом єднання, братерства, життя. У вірші «Може б ти не йшов сину» простежено фольклорні мотиви, які в письменника набувають нового звучання. Вони виявляють себе в тому, що, по-перше, послугували основою для побудови сюжету, хоча образ матері – індивідуалізований і психологічно поглиблений; по-друге, у лаконізмі сюжету, побудованого у формі діалогу; по-третє, у використанні тематики рекрут- ських пісень, якій надано глибокого соціально значущого змісту, з опоетизуван- ням, побіч того, безмежної материнської любові.

У статті розкрито сучасні підходи до естетичного виховання молодших школярів засобами української етнопедагогіки. На основі аналізу наукової та психолого-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що досліджували філософські, педагогічні та психологічні аспекти естетичного виховання, питання формування естетичної культури учнів, основи зародження та сутності поняття «українська етнопедагогіка», вплив народної пісні, музика, мистецтва, інших фольклорних жанрів на розвиток особистості. З’ясовано, що українці здавна використовували народну гру як засіб естетичного виховання дітей. Визначено, що сьогодні педагоги-практики адаптують та використовують як інструмент виховного впливу в освітньому процесі початкової школи такі форми роботи як: дитячі фольклорні ігри, твори мистецтва колискові пісні, забавлянки, потішки, скоромовки, лічилки, примовлянки тощо. Встановлено, що крім фольклорних елементів, український народ здавна використовував й інші засоби естетичного виховання: розписні іграшки з глини, з соломи, сухої трави, кори дерева, ниток, шматків тканини та інших природних матеріалів; народні ігри, які поєднували рух, слово, ритм, пісню і містили повчальні та пізнавальні матеріали. Охарактеризовано видання, до яких увійшли найкращі зразки народної ігрової та пісенної творчості для учнів молодшого шкільного віку: «Колядки та щедрівки», «Колискові пісні та забавлянки», «Український дитячий фольклор», «Дитячі пісні та речитативи», «Дзига» ін. З’ясовано, що у школах рідко використовують такі засоби української етнопедагогіки, як народні дитячі музичні інструменти: дерев’яні тарахкальця, деркачі, вуркала та ложки, шумові, ударні інструменти, дзвіночки, пищалки, дзизкавки, глиняні свищики. Запропоновано використовувати мистецькі тижні, як одну з форм роботи з метою естетичного розвитку особистості засобами етнопедагогіки.

У статті розглянуто основні жанри «темної літератури» та виявлено їх спільні риси з українською химерною прозою, яка посідає чільне місце в сучасному літературному процесі. Сьогодні автори дедалі частіше використовують міфологічні мотиви й сюжети, звертаються до фольклорних образів-символів та елементів народної обрядовості. В Україні на химерній жанровій та авторській прозі спеціалізується «Дім химер», заснований письменницею В. Гранецькою та поетом В. Сордом. Кластер «темної літератури» об’єднує містично-психологічний трилер, горор, детективний нуар, темне фентезі, магічний реалізм, новітню українську демонологію/міфологію тощо. У творах сучасних авторів простежено чимало рис, характерних для химерного прозописьма другої половини ХХ століття, а саме: умовність, саркастичність, гротескність, зміну тональностей, ірреальність, ліричність, філософську спрямованість, інтелектуалізм. У романах немає чіткого сюжету, натомість вони містять заплутану оповідь і несподівану кінцівку, порушено хронотоп. Часто митці вдаються до змалювання двох паралельних світів, а головними героями є люди й міфічні істоти, такі як янгол, відьма, мавка, домовик, перевертень, потерчата, гонихмарник-дводушник, Птаха й Стрибог, Смерть, Одін, Ловець Снів, Бог, Доля, Хаос. Серед проаналізованих жанрів сучасної «темної літератури» найбільшу спорідненість із химерною прозою виявляють магічний реалізм, готичний роман, фентезі, горор і психологічний трилер, які зберігають атмосферу таємничості й ірреальності, частково використовують елементи міфів і фольклору. Це дає підстави стверджувати, що українська химерна проза еволюціонувала та продовжує розвиватися.

Bosenko_Masters_thesis
Мета: Теоретичне обґрунтування та аналіз функціонування фольклорних елементів, а також – особливостей їх перекладу у сучасному англомовному рекламному дискурсі. Теоретичне значення: Систематизація теоретичних передумов дослідження способів перекладу фольклорних елементів у сучасному англомовному рекламному дискурсі. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу,трьох розділів, висновків, та списку використаних джерел. У першому розділі розглядається теоретична база дослідження сучасного англомовного рекламного дискурсу та підходи до його вивчення, а також – висвітлюються національні мотиви у рекламних текстах. У другому розділі описана роль фольклору у створенні ефективних рекламних образів, а сама реклама розглядається як джерело походження сучасної усної народної творчості. Розглянуті способи та складнощі перекладу фольклорних елементів у сучасному англомовному рекламному дискурсі. Третій розділ наукової роботи присвячений особливостям навчання перекладу фольклорних одиниць у рекламних текстах. У дослідженні застосовуються прийоми порівняння, зіставлення, узагальнення, семантичний аналіз, метод суцільної вибірки рекламних текстів.
Цель: Теоретическое обоснование и анализ функционирования фольклорных элементов, а также – особенностей их перевода в современном англоязычном рекламном дискурсе. Теоретическое значение: Систематизация теоретических предпосылок для исследования способов перевода фольклорных элементов в современном англоязычном рекламном дискурсе. Квалификационная работа магистра состоит из предисловия, трёх глав, выводов и списка использованных источников. В первой главе рассматривается теоретическая база исследования современного англоязычного рекламного дискурса и подходы к его изучению, а также освещаются национальные мотивы в рекламных текстах. Во второй главе описана роль фольклора в создании эффективных рекламных образов, а сама реклама рассматривается как источник происхождения современного устного народного творчества. Рассмотрены методы и трудности перевода фольклорных элементов в современном англоязычном рекламном дискурсе. Третий раздел научной работы посвящён особенностям обучения переводу фольклорных единиц в рекламных текстах. В работе используются приёмы сравнения, сопоставления, обобщения, семантического анализа, а также – метод сплошной выборки рекламных текстов.
Goal: Theoretical justification and analysis of the folklore elements functioning, and their translation peculiarities in the scope of modern English advertising discourse. Theoretical meaning: Systematization of theoretical prerequisites for the study of folklore elements translation methods in the scope of modern English advertising discourse. Master's thesis consists of an introduction, three sections, conclusion and the list of references. In the first section, theoretical foundamentals of the modern English advertising discourse and approaches to its study are examined. The piont of using national motives in advertising texts is also characterized. In the second section, the role of folklore in effective advertising images creation, and the advertising is considered as the source of the modern folklore art. Methods and difficulties of folklore units translation are also investigated. The third section of the thesis is related to the peculiarities of teaching the translation of folklore units in advertising texts. Within the framework of the thesis, the following investigation methods were used: comparison, juxtaposition, generalization, semantic analysis, as well as the method of continuous sampling of advertising texts.

У бакалаврській роботі конкретизовано сутність і зміст понять «фольклор», «пісенний фольклор» і класифікацію українських пісень як частини фольклору та вплив народної пісні на становленні професійної музики, а також здійснено аналіз використання народних мотивів у поєднанні з різними музичними стилями (джаз, рок, поп, соул) та обґрунтовано використання елементів фольклору у системі сучасного українського вокального мистецтва та вплив фольклору на нього. У кваліфікаційній роботі проаналізовано еволюції форм побутування пісенного фольклору, а також творчий спадок сучасних вітчизняних виконавців («Kazka», «AlinaPash», «Khayat» «DakhaBrakha», «Onuka») і місце різних фольклорних елементів в ньому.
The bachelor's thesis specifies the essence and content of the concepts «folklore», «song folklore» and classification of Ukrainian songs as part of folklore and the influence of folk songs on the formation of professional music, as well as analyzes the use of folk motifs in combination with different musical styles (jazz, rock, pop, soul and others) and substantiates the use of folklore elements in modern Ukrainian vocal art and influence folklore on modern Ukrainian vocal art. The qualification thesis analyzes the evolution of forms of song folklore, as well as the creative heritage of modern Ukrainian performers («Kazka», «AlinaPash», «Khayat», «DakhaBrakha», «Onuka» and others) and the place of different folklore elements in it.

У магістерській роботі конкретизовано розвиток фольклорної пісенної традиції в сучасному вітчизняному телевізійному просторі та впливу фольклорних елементів на становлення сучасного естрадного вокального мистецтва в Україні, а також здійснено аналіз використання фольклору в творчості сучасних виконавців. У кваліфікаційній роботі проаналізовано витоки та взаємозв’язок фольклору й естрадного мистецтва, а також інтерпретації фольклору у творчості сучасних естрадних виконавців та його місце у вокальних шоу «Голос країни», «Х-фактор», «Фольк music» та інших.
The master's thesis specifies the development of folk song tradition in the modern domestic television space and the influence of folk elements on the formation of modern pop vocal art in Ukraine, as well as an analysis of the use of folklore in the art works of modern performers. The qualification thesis analyzes the origins and relationship of folklore and pop art, as well as the interpretation of folklore in the art works of modern pop singers and its place in the vocal shows «Voice of the Country», «X-Factor», «Folk music» and others.