To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фольклорні елементи.
Journal articles on the topic 'Фольклорні елементи'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 46 journal articles for your research on the topic 'Фольклорні елементи.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Горбач, Н. В., and К. В. Антонюк. "ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ФОЛЬК-ДЖАЗ РОМАНУ-ФЕЄРІЇ «РАЙ-МИР» СЕРГІЯ ЦЮРИЦЯ." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, no. 94 (2019): 49–62. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.04.
Full textAbstract:
Стаття розкриває жанрову специфіку твору «Рай-Мир» сучасного волинського письменника Сергія Цюриця, аналізує новаторство в інтерпретації фольклорних мотивів у романі. Метою розвідки передбачено з’ясувати фольклорно-міфологічне підґрунтя твору «Рай-Мир» та розкрити доцільність жанрового визначення автора – «фольк-джаз роман-феєрія». У статті проаналізовано фольклорні витоки твору, його інтертекстуальність, що дозволяє використовувати у структурі роману елементи різних жанрів народної творчості. Серед них – народні казки, легенди, пісні, думи. Відтак, структура твору зіткана з фольклорного матеріалу, автор використовує навіть цілі рядки з народнопісенних творів, обігрує мотиви прозових фольклорних жанрів, чим і зумовлена насиченість роману яскравими та суперечливими образами. Порівнюючи особливості джазу та поезії, можна зробити висновки, що обом видам мистецтва притаманні високий ступінь імпровізації, складний ритм та висока емоційна наповненість. Симбіоз зорових та слухових образів відіграє також не останню роль. Відтак, підзаголовок «фольк-джаз» служить своєрідною підказкою в декодуванні авторського задуму та символіки образів. Фантастично-казковий сюжет та міфологічне мислення у творенні художньої дійсності підтверджує авторське визначення «роман-феєрія». Сергій Цюриць заглиблюється в слов’янську міфологію, звертається до космогонічних та астральних символів і таким чином демонструє зв’язок твору з історично-культурною традицією. Отже, фольклорно-міфологічне підґрунтя роману-феєрії «Рай-Мир» виявляє себе в інтерпретації фольклорних мотивів не стільки з метою стилізації, скільки задля створення нової художньої реальності. Своїм романом автор не лише репрезентує сучасне бачення і розуміння фольклорних елементів у поезії, а й демонструє їхнє художнє та практичне значення для сучасного літературного процесу.
2
Козинко, Л. "Фольклорні елементи у балетмейстерській творчості Алли Рубіної." Сучасне мистецтво, Вип. 7 (2010): 297–308.
Find full text
3
Морєва, Євгенія. "ЕТНІЧНІ МОТИВИ У СМИСЛОУТВОРЕННІ В КІНО (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ЕМІРА КУСТУРІЦИ ТА АХТЕМА СЕІТАБЛАЄВА)." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, no. 34 (December 20, 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.320.
Full textAbstract:
Досліджуються етнічний компонент у кінематографі, його місце, значення, історія втілення, завдання та символіка. Пропонуються жанрові дефініції фільмів, в яких використовується фольклорний компонент: історичні, сучасні, екранізація епосу. На прикладі творчості Е. Кустуріци («Час циган», 1988 р., «Чорна кішка, білий кіт», 1998 р.) та А. Сеітаблаєва («Хайтарма», 2013 р., «Чужа молитва», 2017 р.) аналізуються режисерські прийоми, за допомогою яких утілено фольклорні елементи та які змістовні рівні вони відбивають. Вибір фільмів продиктовано історичним контекстом, що вплинув на їх створення. Таким чином окреслено напрями в розвитку східноєвропейського кіно. Творчість Е. Кустуріци є визнаною в світі та являє собою авторське кіно, фільми А. Сеітаблаєва позиціонують новітню історію кіномистецтва.
4
Zlotnik, Oleksandr. "Інтертекстуальна система «композитор–фольклор»." Musicology of Kyiv, no. 57 (September 8, 2018): 243–53. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2018.57.21.
Full textAbstract:
Метою дослідження є здійснення теоретичного аналізу проблематики взаємодії теорії інтертекстуальності та теорії переінтонування фольклору у композиторській творчості. Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів сучасної філософії, культурології та мистецтвознавства. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що процес переінтонування фольклорних витоків у композиторській творчості розглядається та методологічно осмислюється в ракурсі дихотомії «своє – чуже», тобто в якості інтертексту. Висновки. Обґрунтовуючи методологічну доцільність інтертекстуального підходу, відзначимо, що в системі «композитор–фольклор» інтертекст і його елементи виявляють загальні властивості гетеролексичності, композиційної та стильової варіабельності. Так, текстова різноманітність фольклорно-жанрового інтертексту представлена матеріалом від цитати до оригінальних авторсько-стильових тем або дрібних компонентів фольклорності в авторському тематизмі, а різноманітність стильового контексту автора простягається від класики до авангарду та змішаних технік ХХІ ст. В інтертекстуальній системі «композитор – фольклор» вибудовується типізація, що як і раніше виражена в інваріантній атрибутиці, генетично притаманній фольклорному жанру. Але тепер, під час конструювання в результаті композиторської роботи, вона набуває рис жанрово-стильової та семантичної дуалістичності. Структурно-семантична атрибутика фольклорного жанру в цьому контексті виражена узагальнено, але не в фольклорно-традиційному, а в стилізованому вигляді та має на увазі присутність авторського компонента.
5
Yeremenko, Andrii. "Баянні п’єси на фольклорні мотиви Анатолія Гайденка." Музичне мистецтво і культура, no. 25 (December 20, 2017): 312–26. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-312-326.
Full textAbstract:
Мета роботи. Розгляд баянних п’єс А. Гайденка, пов’язаних з опорою на фольклорні джерела – українські та інонаціональні, спрямований на виявлення способів відтворення композитором духу та стилю народної музики. Методологія дослідження базується на історичному, структурно-функціональному, жанрово-стильовому та інтонаційно-драматургічному методах, застосованих для вивчення жанрових, стилістичних та композиційних особливостей творів. Наукова новизна полягає у з’ясуванні характерних для Гайденка способів роботи з фольклорним матеріалом та впливу жанрових позначень, зафіксованих у заголовковому комплексі п’єс, на їх образний зміст, стилістику, форму, характер викладення музичного матеріалу. Висновки. Виявлено, що серед апробованих в композиторській практиці підходів до втілення музичного фольклору А. Гайденку близький той, що характеризується асиміляцією окремих фольклорних елементів у власному стилі, хоча це не виключає використання фольклорних цитат. Порівняно справжні фольклорні мелодії та авторські теми, створені «в народному дусі», з метою виявлення їхньої спорідненості у метроритмічній, ладовій, мелодичній площинах. Охарактеризовано способи роботи А. Гайденка з тематизмом, які не залежать від ґенези останнього: точний та варіантний повтор, а також уведення нового тематичного матеріалу, що виступає важливим фактором розгортання музичної думки в баянних п’єсах композитора. Проаналізовано вплив на образний зміст та стилістику творів жанрових позначень, зафіксованих у заголовковому комплексі: коло, хоро, вербунк, коломийка, фантазія, етюд, обробка. Наголошено, що властива розглянутим творам А. Гайденка віртуозність викладення, разом із модельованою імпровізаційністю виконання, є підставою поширити на них позначення «фантазія», адресоване п’єсі для двох баянів «Коло».Ключові слова: творчість А. Гайденка, українська баянна музика, способи перетворення фольклорних джерел в академічній музиці, балканська тематика.
6
Калачова, Ірина. "ЯРМАРКОВІ ІГРИ ТА РОЗВАГИ ПІВНІЧНОГО ПОЛІССЯ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)." Litopys Volyni, no. 23 (April 20, 2021): 68–71. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.12.
Full textAbstract:
Стаття показує організацію дозвілля учасників ярмарків на території Північного (Білоруського) Полісся наприкінці ХІХ – початку ХХ століть. Ярмарок – це традиційна святково обставлена розширена торгівля, яка відбувалася періодично в певній місцевості. У статті показуються основні географічні центри проведення найбільших ярмарків Північного Полісся, показується їх спеціалізація. Найбільші ярмарки проходили в Зельві, Свислочі, Несвіжі, Гомелі, Мозирі, значними ярмарковими центрами були Брест, Кобрин, Пінськ та ін. Крім предметів місцевої промисловості і сільського господарства, на поліські ярмарки доставлялося багато товарів із сусідніх регіонів і з-за кордону. У розглянутий період поїздка на ярмарки мала для жителів Полісся не тільки суто практичне значення. Широка оптова і роздрібна торгівля розгорталася на площах міст та містечок, яку супроводжували барвисті народні гуляння, ігри та забави, виступи артистів, що перетворювало цю подію на колоритне свято. Ярмарок розглядається не тільки як форма організації торгівлі товарами, взаємовідносин продавця і покупця, а й як специфічна форма соціальної комунікації, соціально-культурної взаємодії, організації дозвілля і веселого проведення вільного часу. Показано місце ярмарку і пов’язаного з ним часу в народному фольклорі, наводяться спогади очевидців і учасників, згадки про поліські ярмарки відомих істориків і етнографів, таких як П. Шейн, А. Кіркор, П. Шпилевський та ін. Наведені характерні фольклорні елементи (пісні, приказ- ки, тощо), які показують велике значення ярмаркових ігор у системі соціальних комунікацій жителів Полісся століття тому. Особлива увага приділяється дозвіллю молоді, показано значення ярмарків у системі встанов- лення шлюбних і дошлюбних відносин молодих людей.
7
Білоус, Б. П. "ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРОТВОРЕННЯ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 167–71. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-23.
Full textAbstract:
Мета і завдання статті – запропонувати новий підхід до принципів жанротворення в українській літературі доби Київської Русі. Суть такого підходу полягає у тому, щоб розглядати давні жанри як спосіб висловлювання (за Ф. Сосюром). Літературні жанри періоду Київської Русі раніше переважно поділялися на церковні і світські, первинні і синкретичні. Ми пропонуємо застосувати до диференціації жанрів принцип, який спирається на характер висловлювання. За висловом писемним виділяємо такі жанри, як: азбуковник, літопис (хронограф, хроніка), епістолія, послання, «книга», «чтеніє», «описаніє», афоризм. За висловом усним такі як: бесіда, діалог, молитва, повість, повчання, похвала, «слово», сказання, «толкованіє». Ще один принцип диференціації жанрів – віднесеність їх до предмета зображення, який і визначає його специфіку: житіє, видіння, «історія», ходіння, чудо. Часом на характер жанру вказує назва твору, яка пояснює або предмет зображення, або його ідейне спрямування, або наративну форму; серед тих назв є такі, що запозичені зі Святого Письма, що виражають метафоричний смисл середньовічної символіки та алегоризму. Фольклорні жанри ми не відносимо до жанрів літературних, оскільки вони мають інший культурний код. Фольклорні жанри функціонували паралельно до книжності, іноді проникаючи у сферу літературну, додаючи до писемних творів свої семантично-художні елементи. Естетика, онтологія, прагматика, типологія давньоукраїнських жанрів історично зумовлені, покликані до життя певними суспільно- політичними та естетичними чинниками та потребами, тісно пов’язані із характером та виявом естетичних цінностей середньовічної епохи, визначаються ними і становлять певну систему сприймання і відтворення світу, а отже, і систему жанрів, які забезпечували духовне, культурне життя давньої пори.
8
МАТВІЄНКО, Валерія. "ТЕКСТОВИЙ АНАЛІЗ ВІРША БОРИСА ГУМЕНЮКА «МОЖЕ Б НЕ ЙШОВ СИНУ»." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 261–72. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.23.
Full textAbstract:
Борис Гуменюк – один із перших професійних письменників незалежної України, який добровольцем пішов на фронт захищати свою дер- жаву. Тексти письменника без перебільшення «постали з окопів» війни, разом із тим їм притаманна естетика страждання й смерті, болю й відчаю; рядки сповнені патріотичного пафосу, що створює закличний мобілізаційний ефект. Б. Гуменюк художньо відтворює проблеми буття людини в жорстоких умовах війни. Метою статті є текстовий аналіз вірша «Може б ти не йшов сину», у якому письменник на прикладі життя-смерті родини художньо відображає реалії війни, що зненацька впала на українців. У дослідженні застосовано синтез методів – феноменологічного (метод інтенційної спрямованості свідомості у вираженні її через художній образ допоміг установити жанрово-композиційні особливості вірша), історико- біографічного (аналіз умов написання поезії) та методу рецептивної есте- тики (творчість Б. Гуменюка як проблема сприймання і читання). Методоло- гію дослідження урізноманітнюють елементи психоаналізу і структуральної інтерпретації художнього тексту. Виявлено, що поезія «Може б ти не йшов сину» побудована на класично- баладному для української літератури сюжеті: мати випроводжає сина на війну. Однак форма вірша, система образів, композиційні особливості, викори- стання зображально-виражальних художніх засобів дають підстави вести мову про новаторський характер аналізованої поезії, спроєктованої на всю творчість письменника про події війни. Досліджено, що архетипні образи хати, сонця, неба інтерпретовано як образи-символи загальнолюдської свідо- мості. Значну увагу приділено образу хати як ідейно-смисловому об’єднуваль- ному елементу вірша. З’ясовано, що письменник художньо відтворює образ воїна-лицаря, захисника своєї родини та країни, наділяючи його шляхетністю, справедливістю, мужністю, щирістю, готовністю у будь-який момент віддати за свободу життя. У процесі аналізу образу воїна акцентовано увагу на зображенні його рук, що є не лише засобом захисту від ворога, а й символом єднання, братерства, життя. У вірші «Може б ти не йшов сину» простежено фольклорні мотиви, які в письменника набувають нового звучання. Вони виявляють себе в тому, що, по-перше, послугували основою для побудови сюжету, хоча образ матері – індивідуалізований і психологічно поглиблений; по-друге, у лаконізмі сюжету, побудованого у формі діалогу; по-третє, у використанні тематики рекрут- ських пісень, якій надано глибокого соціально значущого змісту, з опоетизуван- ням, побіч того, безмежної материнської любові.
9
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ЕТНОПЕДАГОГІКИ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 132–37. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.320.
Full textAbstract:
У статті розкрито сучасні підходи до естетичного виховання молодших школярів засобами української етнопедагогіки. На основі аналізу наукової та психолого-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що досліджували філософські, педагогічні та психологічні аспекти естетичного виховання, питання формування естетичної культури учнів, основи зародження та сутності поняття «українська етнопедагогіка», вплив народної пісні, музика, мистецтва, інших фольклорних жанрів на розвиток особистості. З’ясовано, що українці здавна використовували народну гру як засіб естетичного виховання дітей. Визначено, що сьогодні педагоги-практики адаптують та використовують як інструмент виховного впливу в освітньому процесі початкової школи такі форми роботи як: дитячі фольклорні ігри, твори мистецтва колискові пісні, забавлянки, потішки, скоромовки, лічилки, примовлянки тощо. Встановлено, що крім фольклорних елементів, український народ здавна використовував й інші засоби естетичного виховання: розписні іграшки з глини, з соломи, сухої трави, кори дерева, ниток, шматків тканини та інших природних матеріалів; народні ігри, які поєднували рух, слово, ритм, пісню і містили повчальні та пізнавальні матеріали. Охарактеризовано видання, до яких увійшли найкращі зразки народної ігрової та пісенної творчості для учнів молодшого шкільного віку: «Колядки та щедрівки», «Колискові пісні та забавлянки», «Український дитячий фольклор», «Дитячі пісні та речитативи», «Дзига» ін. З’ясовано, що у школах рідко використовують такі засоби української етнопедагогіки, як народні дитячі музичні інструменти: дерев’яні тарахкальця, деркачі, вуркала та ложки, шумові, ударні інструменти, дзвіночки, пищалки, дзизкавки, глиняні свищики. Запропоновано використовувати мистецькі тижні, як одну з форм роботи з метою естетичного розвитку особистості засобами етнопедагогіки.
10
КОБИЛКО, Наталія. "СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ХИМЕРНА ПРОЗА ТА ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ «ТЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ»." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 93–98. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні жанри «темної літератури» та виявлено їх спільні риси з українською химерною прозою, яка посідає чільне місце в сучасному літературному процесі. Сьогодні автори дедалі частіше використовують міфологічні мотиви й сюжети, звертаються до фольклорних образів-символів та елементів народної обрядовості. В Україні на химерній жанровій та авторській прозі спеціалізується «Дім химер», заснований письменницею В. Гранецькою та поетом В. Сордом. Кластер «темної літератури» об’єднує містично-психологічний трилер, горор, детективний нуар, темне фентезі, магічний реалізм, новітню українську демонологію/міфологію тощо. У творах сучасних авторів простежено чимало рис, характерних для химерного прозописьма другої половини ХХ століття, а саме: умовність, саркастичність, гротескність, зміну тональностей, ірреальність, ліричність, філософську спрямованість, інтелектуалізм. У романах немає чіткого сюжету, натомість вони містять заплутану оповідь і несподівану кінцівку, порушено хронотоп. Часто митці вдаються до змалювання двох паралельних світів, а головними героями є люди й міфічні істоти, такі як янгол, відьма, мавка, домовик, перевертень, потерчата, гонихмарник-дводушник, Птаха й Стрибог, Смерть, Одін, Ловець Снів, Бог, Доля, Хаос. Серед проаналізованих жанрів сучасної «темної літератури» найбільшу спорідненість із химерною прозою виявляють магічний реалізм, готичний роман, фентезі, горор і психологічний трилер, які зберігають атмосферу таємничості й ірреальності, частково використовують елементи міфів і фольклору. Це дає підстави стверджувати, що українська химерна проза еволюціонувала та продовжує розвиватися.
11
Китевський, М. "Драматичні елементи у фольклорі - традиція та актуальність." Народна творчість та етнографія, no. 3 (2009): 88–92.
Find full text
12
Lysevych, Nadiia Anatoliivna. "КУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ ЕТНІЧНИХ УКРАЇНЦІВ ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ З ІНШИМИ НАРОДАМИ (НА ПРИКЛАДІ ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ)." Музичне мистецтво і культура 2, no. 31 (May 20, 2021): 50–60. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-4.
Full textAbstract:
Мета роботи – дослідження весільного обряду етнічних україн- ців Південної Бессарабії, виокремлення питомих елементів ритуалу від культури інших народів. Методологія дослідження спирається на комплексний метод, що включає принципи історизму, порівняльної ти- пології. Використання комплексного методу, цілісного опису об’єктів є обов’язковим для дослідження, тому що розкриває взаємопов’язаність елементів, притаманну фольклору. Наукова новизна – розгляд культури етнічних українців Південної Бессарабії як контактної з культурою інших народів; спроба осмислити символічність елементів, атрибутів весілля насамперед української традиції, вивчення культури бессараб- ської української традиції в комплексі з традиціями інших, сусідніх, народів. Дослідженню передувала фольклористична експедиція селами та містечками Бессарабії (колишні Кілійський, Татарбунарський, Са- ратський райони Одеської області), воно здійснювалося як за аналі- тичним опрацюванням уже опублікованих матеріалів науковців і зби- рачів фольклору, так і за матеріалами власних польових досліджень. Висновки. Культура Південної Бессарабії – це самобутнє явище, що потребує комплексного підходу до вивчення. Музичний обрядовий фольклор етнічних українців знаходиться на перетині культур етнічних ре- гіонів України (Київщина, Слобожанщина, Поділля) та культури інших народів. Найбільш глибинними культурними взаємозв’язками відрізня- ються українська та молдовська культура. Це більшою мірою стосу- ється культурологічного й етнографічного аспектів. Наприклад, слова «папушоя», «бринзя», «клака», «кошара» є запозиченими в молдован; мамалига, вертута є молдавськими стравами. Якщо розглядати музич- ну культуру, то доволі поширеним є явище, коли літературний компо- нент фольклору (його ідея, сюжет) збігаються в обох культурах. Щодо музичного компоненту, то кожному народу, незважаючи на тривале проживання на одній території, вдалося зберегти самобутність та ав- тохтонність (відмінні ритмічні структури, лади).
13
П’ятаченко, С. В. "ФОЛЬКЛОР СЕЛА НИЖНЯ СИРОВАТКА У ЗАПИСАХ БОРИСА ГРІНЧЕНКА." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, no. 94 (2019): 156–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу фольклорного матеріалу, зібраного Борисом Грінченком у 1884-1885 роках у селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Ці матеріали разом із записами з інших регіонів були опубліковані у збірниках «Етнографічні матеріали» (1895-1899) та «З вуст народу» (1901), які з того часу стали бібліографічною рідкістю і не доступні масовому читачеві. Увага до регіональних аспектів аналізованих збірників продиктована необхідністю глибшого осмислення регіональних аспектів народної традиційної культури та пов’язана із активізацією процесів національного самоусвідомлення населення сучасної Слобожанщини. Активну допомогу у збиранні фольклору Борису Грінченку надавали його учні, деякі з них пізніше продовжили справу свого вчителя. Увага до варіантів записаних пісень свідчить про науковий підхід до записування народної творчості. Фіксація народних творів відбувалася зі збереженням усіх локальних мовних, зокрема діалектних лексичних і фонетичних особливостей. Вміщені зразки творів супроводжувалися вказівками на те, де, ким і від кого вони записані, що свідчить про впровадження вченим елементів наукової паспортизації творів. До нижньосироватського фольклору, записаного Б. Грінченком, можна віднести 119 зразків народної прози, 175 різножанрових пісень і понад два десятки приказок, загадок і прикмет. Зафіксовані прозові твори – це легенди, перекази, казки і оповідки. Пісні з цього села – це низка календарнообрядових пісень та ліричні пісні. Окрасою збірника є розлогий запис народного весілля з Нижньої Сироватки, який містить 85 весільних пісень та опис епізодів цієї народної драми. Записано також було кілька дитячих та жартівливих пісень. Фольклорні матеріали, записані Б. Грінченком у Нижній Сироватці, відтворюють типовий зріз слобожанського фольклору, характерні жанри, сюжети та мотиви, а також зберігають характерні мовні особливості, притаманні цьому краю.
14
Колоїз, Жанна Василівна. "Проект українського «Словника прецедентних феноменів»." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (October 27, 2017): 139–60. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.97.
Full textAbstract:
У статті порушено проблему прецедентності загалом та лексикографування прецедентних феноменів зокрема, розглянуто принципи лексикографування прецедентних імен та прецедентних висловлень, запропоновані Д. Гудковим, проаналізовано наявні зразки словникових статей. Представлено наукове підґрунтя для розробки проекту перш за все українськомовного «Словника прецедентних феноменів». Зосереджено увагу на особливостях добору корпусу фактичного матеріалу, його систематизації, на труднощах, із якими зіштовхуватимуться лексикографи. Акцентовано, що реєстр проектованого словника повинен містити передусім зразки одиниць, які демонструють так звану сильну прецедентність, становлять ядро культурної пам’яті народу, зберігаються у свідомості більшості носіїв мов.
Виокремлено основні елементи лексикографічного аналізу прецедентних феноменів: 1) форму вербалізації (прецедентне ім’я; прецедентне висловлення; прецедентний текст; прецедентна ситуація); 2) рівень прецедентності (універсально прецедентний; соціумно прецедентний; національно прецедентний); 3) джерело походження (літературне (біблійне, світова література, українська література і т. ін.); нелітературне (фольклорне, міфологічне і т. ін.). В анонсованих словникових статтях передбачено наявність обов’язкових структурних елементів у вигляді енциклопедичної довідки, ілюстрації та паспортизації.
15
Гриценко, Павло. "Архівувати – досліджувати – повертати із забуття: нотатки до творчого портрету Наталі Хобзей." Gwary Dziś 10 (December 15, 2018): 9–21. http://dx.doi.org/10.14746/gd.2018.10.2.
Full textAbstract:
Дослідницький шлях Наталі Хобзей (1964–2018) позначений цінними студіями про лексику українських карпатських діалектів, регіональними словниками Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник (2002), Гуцульські світи. Лексикон (2013), Лексикон львівський: поважно і на жарт (2009, 2012, 2015), підготовленими до друку діалектними лексиконами інших авторів. Ці праці відчутно розширюють інформацію про лексику та інші структурні рівні українських діалектів. У дослідженнях стверджено виразну самобутність гуцульських говірок, інформаційний потенціал яких досі не розкрито вповні; продемонстровано необхідність залучення до студіювання діалекту автентичних розлогих діалектних текстів, фольклорних записів, давніших етнографічних та діалектологічних праць (як основи зіставного студіювання говірок за їх різночасовими фіксаціями / описами). У працях Н. Хобзей та львівського академічного кола діалектологів реалізовано тріаду актуальних завдань: архівувати кожен елемент говірок як результат народного мовокористування та мовотворенння; досліджувати діалектні явища у просторі, змінах у часі та на тлі народної культури; повертати із забуття в інформаційний науковий простір, віталізувати загрожені на зникнення елементи народної мови.
16
Гнатюк, Сергій, Наталія Скибун, Євген Живило, and Сергій Волошко. "Електронні комунікації як важливий елемент сталого функціонування критичної інфраструктури." Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, no. 3 (December 17, 2021): 105–10. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-105-110.
Full textAbstract:
Вивчення ролі електронної мережі Інтернет допускає величезну різноманітність дослідницьких підходів: вона може розглядатися як інформаційна технологія, як психосоціологічний феномен, як спільнота, як фольклор, як універсальна база даних і т.д. З точки зору комунікативних цілей спілкування за допомогою Інтернету має все те різноманіття, яке притаманне іншим різновидам комунікації, - це видно неозброєним оком при першому ж зверненні до змісту електронних повідомлень. В рамках вказаного дослідження було розглянуто електронні комунікації в контексті важливого елементу сталого та безпечного функціонування критичної інфраструктури в Україні. Було відзначено, що електронні комунікації разом із інформаційною інфраструктурою виступають, в сучасних умовах, основою інформаційно-комунікаційних систем управління об’єктів інформаційної критичної та критичної інфраструктур. Рівень впливу електронних комунікацій на стале та безпечне функціонування об’єктів критичної інфраструктури зростає разом із подальшою цифровізацією комунікацій та процесів, запровадження автоматичних та автоматизованих систем управління, використання елементів штучного інтелекту та Інтернету речей.
17
Данилець, Вікторія Володимирівна. "СТИЛЬОВІ ТА ЖАНРОВІ ЕЛЕМЕНТИ ГУЦУЛЬСЬКОГО Й ГУРАЛЬСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ І ПОЛЬСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 43 (December 21, 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.43.2020.220093.
Full text
18
Дубровіна, Ірина, and Катерина Дерда. "ІГРОВЕ ДОЗВІЛЛЯ В УКРАЇНІ ЯК НАПРЯМ ФОЛЬКЛОРНОЇ АТРИБУЦІЇ У ФОНДАХ НБУВ." Молодий вчений, no. 9 (97) (September 30, 2021): 43–47. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-10.
Full textAbstract:
У статті досліджено історичні передумови розвитку ігрового дозвілля в Україні, яке відроджує традиційну обрядовість, відображає основи життєдіяльності селянства та духовних цінностей народної календарної звичаєвості. Окреслено проблематику вітчизняного ігрового дозвілля як напрям фольклорної атрибуції, що має багатовікову спадщину. Календарні звичаї і обряди українців формально узгоджувалися з річним літургійним циклом православної церкви, головними віхами якого були так звані дванадесяті свята і пости. Доведено, що високохудожні елементи календарних звичаїв знаходять своє сучасне життя у творчості професійних і самодіяльних артистів, використовуються у декоративно-прикладному і театральному мистецтві, продовжують існувати у повір’ях та особистих ставленнях людей як зразок історичної пам’яті народу.
19
Юрій, Майхрович. "КОНСТРУЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ПРОСТОРУ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ: КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКА ПРАКТИКА." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (February 6, 2021): 156–63. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.378.
Full textAbstract:
Розглянуто процес творення регіональної самобутності в локальному просторі Східної Галичини. Зокрема, на прикладі культури Покуття, Гуцульщини та Бойківщини висвітлено їхню внутрішню диференціацію в межах одного регіону та особливості ідентичності кожного з місцевих ареалів. Особлива увага приділяється проникненню фольклору, обрядів, та побутового життя Східної Галичини в традиційні види мистецтва та сучасну популярну вітчизняну культуру.
Наведено приклади літературних творів, вистав, кінофільмів, анімацій, музичних творів, які тією чи іншою мірою репрезентують вербальні особливості, жанрові ознаки та традиційні елементи народної західноукраїнської ідентичності.
20
Турчак, О. М. "Вокатив як елемент українського мовленнєвого етикету (особливості та тенденції в межах новітнього комунікативного дискурсу)." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 237–43. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-25.
Full textAbstract:
Одним із проявів дихотомії «мова і мовлення» в українській мові є вокатив. За останні майже 100 років історія вокативу (кличного відмінка) зазнала змін. Ці зміни відчутні й зараз, оскільки й досі, незважаючи на повноправне функціонування вокативу у відмінковій парадигмі української мови з 90-х рр. ХХ ст., можна спостерігати неправильне утворення та використання форм звертання – у на- зивному відмінку замість кличного. В українській мові вокатив вживається з давніх часів. Доказом цього можуть служити фольклорні тексти, де в колядках, щедрівках, веснянках та інших жанрах вико- ристовуються звертання саме в кличному відмінку. Четвертим виданням «Українського правопису» вокатив було введено до відмінкової парадигми української мови, й він посів там 7-ме місце. Клич- ний відмінок в українській мові слід розглядати з урахуванням категорії роду, числа, відміни та гру- пи. Під час утворення форм вокативу треба враховувати різні варіанти імен, які наявні в мові: це по- вне (офіційне) ім’я, скорочений (розмовний) або зменшено-пестливий варіант імені.
21
Медведчук, Олеся. "ФЕНОМЕН МІФУ ТА МІФОКРИТИКИ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 59–67. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.9.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди різних шкіл міфокритики на поняття міфу, виокремлено найголо- вніші концептуальні дослідницькі підходи до вивчення цього явища. Узагальнено та визначено основні власти- вості міфу, такі як: хронотопічна незалежність, універсальність, інтерпретаційний потенціал, поєднання реально- го й ірреального, колективного й індивідуального, метафоричність, символічність, наявність сакрального змісту. Виокремлено основні структурні елементи неоміфологічного мислення – міфологему і міфему, зроблено спробу чітко розмежувати ці поняття, зазначено їхні характеристики. Розглянуто особливості неоміфологізму як одного з провідних художніх стилів світової літератури ХХ–ХХІ ст. та визначено основні способи авторських запозичень первинних міфів. Наголошено на тісному зв’язку неоміфологізму із психологізмом, фольклором, символізмом, фантастикою та оніризмом.
22
ГОНЧАРУК, О. М., Л. М. ШУСТ, and С. Є. ВІРСТА. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕКСТОВОЇ ОСНОВИ МАЛИХ ЖАНРІВ ФОЛЬКЛОРУ ПІД ЧАС ФОРМУВАННЯ МОВНО-МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ І НАВИЧОК ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 18, 2021): 165–71. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.25.
Full textAbstract:
У статті акцентовано на тому, що формування компетентності вільного володіння державною мовою залежить від рівня розвитку видів мовленнєвої діяльності й осмисленого ставлення до мовних понять і явищ. Визначено, що вивчення мови молодшими школярами як цілісного явища вимагає комплексного підходу до вивчення слова (з фонетичного, орфоепічного, лексичного, морфологічного, словотворчого, синтаксичного, сти- лістичного, орфографічного боку) через комплексний аналіз тексту. Зазначено, що ефективність засвоєння молодшими школярами більшості лінгвістичних понять залежить від вдало підібраної текстової основи, аналіз змісту якої пробуджує пізнавальний інтерес учнів, сприяє прояву пози- тивних емоцій. Наведено приклади таких текстових основ, як-от: скоромовки, чистомовки, закликанки, лічилки, приказки, прислів’я, загадки. Окреслено ознаки, що надають перевагу текстам малих жанрів фольклору, зокрема лаконічність, невеликий обсяг, легкість для запам’ятовування школярами, емоційну насиченість. Розглянуто прийоми використання текстів малих жанрів фольклору у процесі засвоєння мовних понять і явищ молодшими школярами й доведено ефективність застосування малих жанрів фольклору у розвитку мовленнєво- творчих умінь і навичок та збагаченні емоційно-чуттєвого досвіду. Визначено, що загадки, прислів’я, скоромовки вносять до освітнього процесу елементи гри, що психологіч- но виправдано у навчанні дітей початкової ланки. Робота над скоромовками, чистомовками, закликанками спри- яє успішному засвоєння учнями фонетичної та графічної системи, Закликанки є ефективними під час засвоєння школярами мовного поняття «Звертання». Під час вивчення учнями явища антонімії ефективним є використання прислів’їв. Робота над тлумаченням прислів’я є прийомом, який сприяє формуванню текстотворчих умінь школярів. Окреслено ефективність використання загадок під час дослідження молодшими школярами явища синонімії й у процесі формування вмінь будувати тексти-описи. Продемонстровано прийоми роботи з підготовчими, тренувальними та завершальними вправами на дослі- дження мовних понять і явищ, текстовим матеріалом яких є малі жанри фольклору. Доведено, що використання текстів малих жанрів фольклору є прийомом заохочення до осмислення лінгвіс- тичних явищ і понять, сприяє формуванню активності у навчанні, формуванню позитивного емоційного підґрунтя в освітній діяльності.
23
I.V., Nemchenko. "TO PROBLEM OF EXAMINING ANIMALISTIC SYMBOLISM IN THE POETRY OF IVAN ZLATOKUDR." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-4.
Full textAbstract:
Purpose. Many writers from various epochs and countries have been admirers and propagandists of the bestiary space. The purpose of the work is to analyze the animalistic images and symbols in the Ukrainian poet Ivan Zlatokudr’s lyrics in the late of 20th and early 21st century.Methods. The elements of the following methods are used in the research: cultural and historical (helps to investigate the functions of poet’s lyrical images in the process of representation of the features of Ukrainian national nature and historical epoch), aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), miphological (for coverage of reproduction of miphological images by poet), hermeneutic (ensures free and open interpretation of texts with the possibility for new explanations), biographic (helps to describe autobiographic markers in the writer's literary works), descriptive (systematization of various elements of the animalistic space in the lyrics of the poet), intertextual (links between writer’s poems and folklore songs and literary general tradition), textual analysis (for coverage of the animalistic motifs and images of Zlatokudr’s collection). The research is based on the general methods of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material.Results. The author of this article represented the results of literary analysis accomplished over the texts of Ivan Zlatokudr with animalistic motifs and images. The symbols of a horse, dog, cow, ox, sheep, cat, deer, wolf, fox, bear and other animals play an important role in the creation of the artistic image of the world in the writer’s version and show his psychology. The article finds out that Ivan Zlatokudr has delicate understanding of bestiarial space. The effect of a hero’s co-living with the environment depicted by the author, with the animalistic environment in particular, is characteristic of writer’s lyrical collection. Ivan Zlatokudr’s works combine real and fairy plans, have characteristics of legends, tales and mysteries. The poet’s bestiarial dimension deepens understanding of nature and difficult world of human relations and feelings and it has national and similarity sounding. Мета. Бестіарний світ приваблює багатьох письменників різних часів і народів – від давнини й до сьогодення. Метою нашої статті є висвітлення особливостей творення образів-символів звірів у ліричних текстах українського поета з Польщі Івана Златокудра кінця ХХ – початку ХХІ століття.Методи. У статті використано елементи таких методів: культурно-історичного (допомагає виcвітлити функції ліричної образності у процесі відтворення поетом рис українського національного характеру та історичної епохи), естетичного (забезпечує розгляд творів митця як літературно-мистецького феномену), міфологічного (використовується для відстеження репродукування поетом міфологічних образів), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація текстів із можливістю подальших витлумачень), біографічного (простежуються риси автобіографізму в поезіях співця), описового (здійснюється систематизація різноманітних елементів анімалістичного простору в текстах поета), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між віршами митця й українським та світовим фольклором і літературною традицією), текстуального аналізу (застосовується для окреслення анімалістичних мотивів та образів у Златокудровому доробку). Дослідження засноване на загально-науковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу.Результати. Автор статті репрезентує результати аналізу текстів Івана Златокудра, присвячених анімалістичним мотивам та образам. Символіка коня, собаки, корови, вола, вівці, кота, оленя, вовка, лисиці, ведмедя та інших тварин виконує важливу роль у розбудові автором художньої картини світу, сприяє розумінню його психології. Для поетичної творчості Івана Златокудра досить характерним є ефект органічного вживання ліричного героя в зображуваний світ, зокрема простір фауни рідного краю. Митець поєднує в текстах реальний і феєричний плани, переплітає дійсність із легендою, казкою, містичними уявленнями. Бестіарний вимір у поета поглиблює й розуміння природної стихії, і складність людських взаємин і почуттів, має як національне, так і загальнолюдське звучання. Висновки. Анімалістична образність у поетичній творчості Івана Златокудра закорінена у світ міфології та фольклору укра-їнського та інших народів, ґрунтується на літературних традиціях. Анімалістичні образи-символи в доробку митця відбивають особливості української ментальності, історико-культурний досвід нашого етносу, віддзеркалюють естетичні цінності нації.Ключові слова: лірика, фольклор, міфологія, зооморфні образи, анімалістична символіка.
24
Мірошніченко, Д. В. "Переосмислення фольклорних та міфологічних елементів у романі Г. Тарасюк "Смерть - сестра моєї самотності"." Таїни художнього тексту (до проблем поетики тексту), Вип. 14 (2012): 85–91.
Find full text
25
Sazonova, Olena, and Anastasiia Primochenko. "Особливості міфопоетики слов’янського фентезі в авторській інтерпретації Дари Корній і Тали Владмирової." Філологічний дискурс, no. 9 (March 1, 2019): 158–68. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.15.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості прояву авторської міфології Дари Корній і Тали Владмирової у творі «Крила кольору хмар» з урахуванням слов’янської національної традиції й зарубіжного досвіду літературного жанру фентезі. Спостережено, як дотримано у фентезійному тексті канонів та структурних елементів давньоукраїнської міфології й фольклору, як вплетені у художній простір фентезі міфологічні уявлення, архетипні образи, символи, сюжети. Досліджено основну проблематику твору. Вивчено образи головних героїв та здійснено пошук їх праобразів в українській міфології, виділено функції дійових осіб.
26
Немченко, Іван. "ОРНІТОЛОГІЧНА СИМВОЛІКА В ПОЕЗІЇ ІВАНА ЗЛАТОКУДРА." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 7 (September 3, 2021): 205–13. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.038.
Full textAbstract:
Малодослідженим аспектом творчої діяльності українського поета в Польщі Івана Златокудра (Яна Врецьони) є символіка птахів у його ліриці. Метою нашої статті є розгляд орнітологічних образів-символів у доробку митця. Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. У статті використано елементи культурно-історичного, естетичного, герменевтичного, описового методів. Символіка ворона, голуба, дятла, журавля, лелеки, зозулі, ластівки, лебедя, півня, снігура, сови, соловейка, сороки, чайки, яструба та інших птахів у текстах Івана Златокудра слугує кращому розумінню авторської психології, є важливим чинником у розбудові митцем художньої картини світу. Ліричний герой поета органічно вживається в природне середовище, зокрема в орнітологічний простір рідного краю. Орнітологічна образність у ліриці Івана Златокудра закорінена в світ міфології та фольклору українського та інших народів, ґрунтується на літературних традиціях. Образи-символи птахів у доробку письменника відбивають особливості світобачення, історико-культурний досвід українців.
27
Hutsol, Alona, and Anastasiia Yumrukuz. "FEATURES OF THE REPRODUCTION OF FOLKLORE ELEMENTS IN THE TRANSLATION OF UKRAINIAN FOLKTALES." Naukovy Visnyk of South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky: Linguistic Sciences 2020, no. 31 (December 2020): 118–33. http://dx.doi.org/10.24195/2616-5317-2020-31-8.
Full textAbstract:
Recently, more and more urgently we can note the increased interest in the problems and features of the translation of folklore text. The authors of works associated with each year appear, explore the features and certain difficulties of translating folklore genres and folk tales, in particular, the difficulties associated with reproducing the national cultural background in translation, the difficulties associated with maintaining a special form of existence, difficulties associated with the display folklore thinking, the difficulties associated with symbolic translation of a folklore text into the language of the text of the host tradition. Authors-translators of folklore most often face the problem of conveying words that can denote concepts inherent only in the original culture, traditions of the language. These words include words-dialectisms, words-archaisms, and, first of all, realities. All these units have a national and cultural background. The author-translator must take into account the genre and style features of the translated text, preserve not only the content, but also the emotional-style, colored background and make it accessible for the process of understanding native speakers, the text is translated. An adequate translation of folklore elements and realities of Ukrainian folk tales is of particular importance when working with a folk tale. The purpose of the article is to establish the peculiarities of the translation of Ukrainian realities and the revealed universal characteristics of the fairytale text, which can be used as a reserve of translation matches when reproducing the folklore elements of Ukrainian folk tales into English. The research used the following methods: analysis of special, network and methodological literature, synthesis and structuring of data obtained in theoretical analysis. The article examines the well-known realities of the Ukrainian folk tale and analyzes their English translation correspondences. In the course of the research, it was found that the fabulous color is one of the key features of the Ukrainian folk tale. Manifestations of a fabulous color are variability in the translation of national traditions.
28
Асталош, Габріела Ласлівна. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІДЕЙ РЕНАСІМ’ЄНТО У КАМЕРНО- ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ СПАДЩИНІ ХОАКІНА ТУРІНИ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235290.
Full textAbstract:
Мета роботи – на основі детально вивченої камерно-інструментальної спадщини композитора розкрити ретрансляцію принципів Ренасім’єнто в синтезі індивідуального стилю з традиціями іспанської композиторської школи. У процесі дослідження використані такі методи: історичний (вивчення генези жанру); джерелознавчий (опрацювання музикознавчих праць із дотичних питань); аналітичний та структурно-логічний (осмислення та висвітлення хронології історичного аспекту проблеми, освоєння специфіки стилю митця); метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків). Наукова новизна – уперше в українському мистецтвознавстві комплексно досліджена стильова специфіка камерно-ансамблевої творчості Хоакіна Туріни в аспекті взаємозв’язків з ідеями епохи «нового відродження» Іспанії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Висновки. У результаті ретельного вивчення камерно- інструментального доробку іспанських композиторів зазначеного періоду встановили, що музика країни, увібравши в себе традиції візантійського церковного співу, арабські наспіви, елементи циганського фольклору, еволюціонувала у самобутній культурний феномен. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. став для неї революційним та якісно новим етапом у формуванні багатьох жанрів на специфічно іспанському підґрунті. Серед групи митців епохи Ренасім’єнто окреме місце належить Х. Туріні – фундатору камерно-інструментальної спадщини на ниві андалуського фольклору. Музика цього регіону – одна з найбільш колоритних, екзотичних, привабливих для композитора, сприяла яскраво індивідуальному висловлюванню, стала художньо-образним втіленням життя та побуту народу, спрямувала його стиль на розкриття конкретної образності, картинності, пейзажності, портретності. У своїй креативній діяльності автор збагатив та значно розширив традиції ансамблевої музики завдяки майстерному поєднанню класичних європейських жанрів, романтичної манери висловлювання, імпресіоністичної барвистості гармонійної мови, орнаментальній мелодиці, багатій ритміці.
29
Сорочук, Л. "Символи-обереги в елементах українського костюма як вияв художньої реалізації образного світу (на матеріалах фольклору)." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство, Вип. 10 (2006): 45–46.
Find full text
30
Сенчук, І. "Роль фольклорних елементів у структурі ранніх драм Вільяма Б. Єйтса "Графиня Кетлін" та "Земля потаємних бажань"." Вісник Львівського університету. Серія "Іноземні мови", вип. 20, ч. 2 (2012): 116–25.
Find full text
31
O.O., Zhurakivska. "THE POETIC FACETS OF BOHDAN KRAVTSIV: GENRE-STYLE PECULIARITY." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 21–27. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-3.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose of the article is to discover the specificity of Bohdan Kravtsiv’s artistic thinking, to present modern interpretation of author’s lyric poetry, to analyze the folklore-mythological image-symbols, to explain their meaning and etymology considering national outlook and individual poetic thinking; to highlight the genre-style peculiarity of Bohdan Kravtsiv’s lyrics. Methods. The integrated approach of the article includes analysis, synthesis and generalization, hermeneutic and comparative methods and also the method of mythological analysis. The complex methodology allowed us to compare and summarize different approaches to understanding poetic text. Results. The article attempts to characterize Bohdan Kravtsiv’s individual style, analyze the genres and the stylistic manner of his lyric poetry. The folkloristic and mythological background of Kravtsiv’s poems and the variety of colours are highlighted. Marine poetry, colorful images, rich in associations, are analyzed. The image-symbol of the road is prevalent in the early poems of Bohdan Kravtsiv. The stylistics of the poetic book “The Road” is represented by the romantic of vitalism. Among the dominant means, special attention is paid to the folklore basis and associative thinking of the artist. Bohdan Kravtsiv’s book “Glossary: Sonnets” presents three cycles: historical, family, mythological. The author chose the sonnet as a perfect form of poetry, skillfully adapted it to the Ukrainian basis. It is worth noting that Bohdan Kravtsiv’s poems are thoroughly intertextual. The artist valued highly the neoclassicists, but adapted the canonized stanzas to his own individual style: he combined the sonnet form with elements of folk style.Conclusions. The research presents the first attempt of the analysis of the artistic instruments, individual style, genre-style matrix, that characterize the poetic creation of Bohdan Kravtsiv, which is satiated with filk motives and represents mythological world outlook and Ukrainian national originality. Thus, the creation of the poet-emigrant is multifaceted, because it absorbed European and Ukrainian cultural achievements. The interpretation of the author’s individual style gives the panoramic vision of his creation in the common literary context. It should be noted that a unique phenomenon of Bohdan Kravtsiv’s individual style is the using of oxymoron as the dominant artistic means, semimetaphors representing the artist’s emotional feelings during the existential search for energy and creative forces. The results of the scientific research could be used for further scientific comprehension of Bohdan Kravtsiv’s creation in the context of émigré literature. These materials could be used for the report of scientific conference and for writing articles, diploma, master’s and Phd works.Key words: individual style, sonnet, colours, euphony, image, symbol, myth, folklore.Мета статті – розкрити специфіку художнього мислення Богдана Кравціва, представити сучасну інтерпретацію поетич-ного тексту митця, проаналізувати фольклорно-міфологічні образи-символи, пояснити їхню семантику, походження з ура-хуванням як народного світогляду, так і авторського індивідуального поетичного мислення; розглянути жанрово-стильову своєрідність лірики поета. Методи. У дослідженні застосовано комплексний підхід, у який входять аналіз, синтез і узагальнення, герменевтичний та порівняльний методи, а також метод міфологічного аналізу. Комплексна методологія дозволила зіставити й узагальнити різні підходи до розуміння поетичного тексту. Результати. У статті здійснено спробу схарактеризувати індивідуально-авторський стиль Богдана Кравціва, проаналізу-вати жанрово-стильову своєрідність лірики митця та її змістові пласти. Висвітлено фольклорно-міфологічну основу творчос-ті Богдана Кравціва, багатство колористики поезії. Досліджено поезії мариністичної тематики, колоритні образи, насичені багатими асоціаціями. Образ – символ дороги є ключовим у ранній творчості Богдана Кравціва. Стилістика збірки «Дорога» представлена романтикою вітаїзму. Серед домінантних засобів особливу увагу звернено на фольклорну основу й асоціативне мислення митця. У книзі Богдана Кравціва «Ґлоссарій : Сонети» представлено три цикли: історичний, родинно-побутовий, міфологічний. Автор обрав сонет як досконалу форму вірша, майстерно адаптував його до українського ґрунту. Варто зазначи-ти, що творчість Богдана Кравціва наскрізь інтертекстуальна. Митець високо цінував неокласиків, однак канонізовані строфи адаптував до власного ідіостилю: поєднав сонетну форму з елементами фольклорного стилю. Висновки. У статті вперше запропоновано аналіз художнього інструментарію, ідіостилю, жанрово-стильової матриці, що характеризують поетичну творчість Богдана Кравціва, яка насичена фольклорними мотивами та репрезентує міфологічний світогляд і водночас українську національну самобутність. Дослідження ідіостилю окремого митця дає панорамне бачення його творчості в літературному контексті загалом. Варто зазначити, що унікальним явищем індивідуального стилю Богдана Кравціва є використання оксиморона як домінантного художнього засобу, семіметафор, що репрезентують душевний стан митця в його екзистенційному пошуку енергії та творчих сил. Отже, творчість поета-емігранта багатогранна, адже увібрала в себе європейські й українські здобутки культури. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого науково-го осмислення творчості Богдана Кравціва в контексті еміграційної літератури, а також під час написання статей, дипломних, магістерських та кандидатських робіт, у доповідях наукових конференцій.Ключові слова: ідіостиль, сонет, колористика, евфонія, образ, символ, міф, фольклор.
32
Даниліна, О. "Автор як домінантний критерій відбору фольклорних елементів у художній текст (на матеріалі "Музею покинутих секретів" Оксани Забужко)." Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 39, ч. 1 (2013): 47–52.
Find full text
33
N.S., Dashko. "FEATURES OF THE NATIONAL LANGUAGE PICTURE OF THE WORLD IN THE NOVEL “LEAVES OF THE EARTH” BY V. DROZD." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 14–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-2.
Full textAbstract:
Purpose. The aim of the article is to analyze the novel “Leaves of the Earth” by V. Drozd and to identify the peculiarities of the artistic realization of the national linguistic picture of the world in it, taking into account the peculiar narrative structure of the work.Methods. The study was conducted using descriptive, comparative, typological methods; component, contextual and communicative-discursive analysis, using elements of psychoanalytic and semiotic methodologies.Results. In the course of the research it was revealed that the national-linguistic picture of the world in V. Drozd’s novel “Leaves of the Earth” is realized as the worldview of each of the heroes in particular and the ethnos as a whole. It appears as a result of perception and comprehension of the world around and the person in it, reflected in language.Due to the peculiar structure of the story with the simultaneous inclusion of many equal, non-subordinate points of view, which determines the phenomenon of polyphony, dialogue of different worldviews, national linguistic picture of the world in the work is marked by versatility. Its main representatives are verbs colored by subjective expression, verb metaphors dominated by the concepts of “heart”, “soul”, which are inherent in the Ukrainian language picture of the world; comparisons (most often of people with animals, plants, natural phenomena) that convey the national color, reflect the Ukrainian character; Polissya dialect, proverbs and sayings, phraseology as means of storing and translating knowledge, ideas, images of the Ukrainian people, stereotypes of its ethnic consciousness, the transfer of value orientation. There is a tendency in the work to use specific means of folk poetics. The most used among them are synonymous pairs, tautology, words with diminutive suffixes, constant epithets and direct folklore formulas. Often the author, following the example of folk poetry, creates his original pairs, combining words of different semantic and emotional shades in them, focused on reality.Conclusions. Thus, the national linguistic picture of the world in the novel “Leaves of the Earth” by V. Drozd is realized through the prism of the worldviews of many speakers and is characterized by diversity.Key words: narrative, narrator, hero, speaker, speech, polyphony, metaphor, comparison, folklore, phraseology. Мета. Метою статті є аналіз роману «Листя землі» В. Дрозда, виявлення особливостей художньої реалізації національно-мовної картини світу в ньому, зважаючи на його своєрідну оповідну структуру.Методи. Дослідження здійснено за допомогою описового, зіставного, типологічного методів, компонентного, контексту-ального комунікативно-дискурсивного аналізу, з використанням елементів психоаналітичної та семіотичної методологій.Результати. У процесі дослідження було виявлено, що національно-мовна картина світу в романі «Листя землі» В. Дрозда реалізується як світобачення кожного з героїв зокрема й етносу загалом. Вона постає як результат сприйняття й осмислення навколишнього світу та людини в ньому, відображених у мові. Завдяки своєрідній структурі оповіді з одночасним включенням багатьох рівноправних, непідпорядкованих одна одній думок, що зумовлює явище багатоголосся, діалог різних світоглядних позицій, національно-мовна картина світу у творі позначена багатогранністю. Її основними репрезентантами є забарвлені суб’єктивною експресією дієслова, дієслівні метафори з домінуванням концептів «серце», «душа», що притаманні українській мовній картині світу; порівняння (найчастіше людей із тваринами, рослинами, явищами природи), що передають національ-ний колорит, відображають український характер; поліська говірка, прислів’я та приказки, фразеологізми як засіб зберігання та трансляції знань, уявлень, образів українського народу, стереотипів його етносвідомості, передачі системи ціннісної орі-єнтації. Загалом у творі простежується тенденція до використання специфічних засобів фольклорної поетики, серед яких найбільш уживані синонімічні пари, тавтологогії, слова зі зменшувальними суфіксами, постійні епітети та прямі фольклорні формули. Нерідко автор за зразком народнопоетичних творить свої оригінальні пари, поєднує в них слова різних смислових і емоційних відтінків, орієнтованих на реальну дійсність.Висновки. Отже, національно-мовна картина світу в романі «Листя землі» В. Дрозда постає крізь призму світоглядів бага-тьох мовців і характеризується розмаїтістю.Ключові слова: оповідь, оповідач, герой, мовець, мовлення, поліфонія, метафора, порівняння, фольклор, фразеологізм.
34
Юе, Ху. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРОДУКТИВНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(104) (December 28, 2020): 41–49. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/041-049.
Full textAbstract:
Сьогодні перед педагогами стоїть важливе завдання – виховати й підготувати молодь, спроможну активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, пов’язаний із інформацією. У статі вивчали проблему застосування продуктивних комп’ютерних технологій у процесі навчання майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Запропоновано дизайн-проект «Етнодизайн костюму в сучасному стилі з використанням традиційних національних елементів». Метою було стимулювання інтересів студентів до оволодіння певною сумою знань, через проєктну діяльність, яка включає практичне застосування самостійно набутих знань у процесі вирішення практичних завдань. Визначено емоційномотиваційний критерій, його показники (емоційний відгук, інтерес до явищ культури, потреба більше дізнатися, освоїти зразки народного фольклору, розуміння цінностей художної культури, прагнення активно і творчо використовувати знання й уміння в життєдіяльності) та рівні (високий, середній, низький).
35
I.V., Nemchenko. "MARINE DIMENSION OF DMYTRO SHUPTA’S STANZAS COLLECTION “AUTUMN FACET”." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-4.
Full textAbstract:
Purpose. Many writers from various epochs and countries have been admirers and propagandists of marine literature. The article examines the marine motifs and images of the Ukrainian poet Dmуtro Shupta’s lyrics in the early 21st century. The purpose of the work is to analyze the marine space in his stanzas collection “Autumn facet”.Methods. The elements of the following methods are used in the research: aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), hermeneutic (ensures free and open interpretation of texts with the possibility for new explanations), biographic (helps to describe autobiographic features in the writer’s literary works), intermedial (systematization of various elements of marine, musical and artistic presence in the lyrics of the poet), comparative (provides wide possibilities for the coverage of interdependence between poetry, music and painting micro-images), intertextual (links between writer’s poems and folklore songs and literary tradition), textual analysis (for coverage of the main motifs of stanzas collection). The research is based on the general method of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material.Results. The effect of a hero’s co-living with the environment depicted by the author, with the marine environment in particular, is characteristic of D. Shupta’s stanzas collection “Autumn facet”. The article finds out that the Ukrainian writer has delicate understanding of music and painting, and can embody it in his own marine texts, combining different artistic elements. He uses auditory, visual and tactile impressions. Marine motifs and images of the literary works of D. Shupta play an important role in the creation of the artistic image of the world by verbal means. Marine space in his interpretation is a symbol of the nature and the world of human passions and life difficulties, their creative sources and ruinous essence. Shupta’s marine works combine real and fairy plans, have characteristics of legends, tales and mysteries. Close relations between the writer’s marine poetry and Ukrainian folklore songs and literary traditions are traced in the article.Conclusions. D. Shupta’s stanzas collection «Autumn facet» is an original artistic work on the crossing of literary, musical and descriptive imagery. The author presents different variants of stanzas, proposes many marine motifs, images, attributes, his own vision of the sea in its power and beauty. The collection confirms that the poet appertains to the best representatives of the national and the world marine literature.Key words: motif, image, metaphor, symbol, poetry, music, painting. Мета. Морська тематика є однією з найулюбленіших у доробку багатьох митців різних часів і країн – шанувальників і пропагандистів літературної мариністики. У статті розглядаються морські мотиви та образи в творчості українського поета Дмитра Шупти початку ХХІ століття. Метою нашої статті є висвітлення особливостей художнього осмислення мариністично-го простору письменником у його збірці стансів «Осіння грань».Методи. У статті використано елементи таких методів: естетичного (забезпечує розгляд творів митця як літературно-мистецького феномену), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація текстів із можливістю подальших витлумачень), біографічного (простежуються риси автобіографізму в поезіях співця), інтермедіального (здійснюється систематизація різноманітних мариністичних, музичних, живописних елементів, наявних у текстах поета), компаративного (висвітлюються взаємозалежності та взаємовпливи між поетичними, музичними, живописними мікрообразами), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між віршами митця та українським фольклором і літературною традицією), текстуального аналізу (застосовується для окреслення провідних мотивів cтансової збірки). Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу.Результати. Для ліричної збірки Дмитра Шупти «Осіння грань» характерним є ефект органічного вживання героя в зображуване автором середовище й це насамперед мариністичний світ. Цей нерозривний зв’язок український письменник, який тонко розуміє музику і живопис, уміє передавати через переплетіння елементів різних мистецьких стихій. Він майстерно використовує слухові, зорові враження. Морські мотиви та образи виконують важливу функцію у творенні автором художньої картини світу. Мариністичний простір у поета символізує й природну стихію, й амплітуду людських почуттів, і складний вир життя, і творче начало, і руйнівну сутність. У мариністичних замальовках збірки Д. Шупти поєднуються реальний і феєричний плани, дійсність переплітається з легендою, казкою, містичними уявленнями. У статті простежено зв’язки між віршами письменника-мариніста та українським фольклором і літературною традицією. Висновки. Збірка стансів Дмитра Шупти «Осіння грань» є самобутнім мистецьким витвором, що заснований на перехресті літературної, музичної та живописної образності. Варіюючи різні стансові форми, видозмінюючи найрізноманітніші мариністичні мотиви, образи, атрибутику, автор зумів передати своє власне бачення моря у всій його cилі та красі. Збірка потверджує належність митця до найяскравіших представників вітчизняної і світової літературної мариністики. Ключові слова: мотив, образ, метафора, символ, поезія, музика, живопис.
36
Осіпчук, Г. В. "КОНЦЕПТ ‘ДОБРО-ЗЛО’ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ І ПОЛЬСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗКАХ." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-7.
Full textAbstract:
У статті досліджено концепт ‘ДОБРО-ЗЛО’ в сучасних літературних казках українського і польського народів. Окреслено коло мовознавців, які займаються питаннями концептуальної лінгвістики, акцентовано увагу на вагомому внеску сучасних зарубіжних і вітчизняних науковців в означену проблему, змальовано перспективу провідних наукових розвідок. Увиразнено індивідуальну неповторність творчого підходу кожного з народів до складання казок, охарактеризовано літературну казку як твір художнього спрямування, деталізовано особливості авторського творчого підходу сучасних письменників до підбору лексем на позначення концепту ‘ДОБРО-ЗЛО’, вказано на культурні і ментальні ознаки формування концепту в авторських казках. Виокремлено вербальні засоби концепту в сучасному казковому дискурсі, узагальнено репрезентативні номінації за семантикою, зіставлено семантичні моделі його вираження в казках, виявлено універсальні і відмінні ознаки концепту в українській та польській мовах. Наголошено на тому, що різні за характером найменування та описи означеного концепту деталізують окремі риси казкових героїв, виступають тлом для подій, описаних письменником. Відзначено роль концепту ‘ДОБРО-ЗЛО’ як важливого текстотвірного елементу, що виконує змістову, стилістичну, емоційну й оцінну дію та допомагає у виконанні основної функції літературної казки – виховної, формуючи у читача стійкі моральні цінності. Вказано на фольклорну основу літературних казок обох народів. Звернено увагу, що лексеми з означеною семантикою переплітаються та взаємодіють одна з одною, сприяючи глибшому розумінню художньої природи твору. Зіставне тло дає підстави вважати концепт унікальним поняттям етнічної культури, яке характеризують спільні та відмінні риси українського і польського народів, як-от чуттєвість і раціональність, мрійливість і прагматизм, віру в можливість впливу на свою долю, що демонструють шлях формування менталітету певного народу, тобто концепт ‘ДОБРО- ЗЛО’ є репрезентантом національної культури.
37
КИЗИЛОВА, Віталіна. "СПЕЦИФІКА РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ РИС УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В КАЗКОВОМУ ЦИКЛІ МАРИНИ ПАВЛЕНКО «ПІВТОРА БАЖАННЯ. КАЗКИ З ЯЛОСОВЕТИНОЇ СКРИНІ»." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.4.
Full textAbstract:
У статті розглянуто специфіку репрезентації рис українського національ- ного характеру в циклі казок Марини Павленко «Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині». Окреслено стан дослідження проблеми у вітчизняному літературознавстві. Засто- совано системний, історико-типологічний та культурно-історичний методи дослідження. Наголошено на актуальності теми, пов’язаної з активізацією в українському суспіль- стві процесів націєтворчості, самопошуку, духовного та соціального зміцніння, становлення громадянськості, морально-етичного змужніння. Відзначено, що художній твір містить у собі інформацію про етнопсихологічні особливості народу, а письменник відтворює дух народу через власні думки й почуття. Національний характер у творах художньої літератури увираз- нює психологію поведінки, моральні стереотипи, оголює глибинний емоційний пласт, больові точки історичної пам’яті та долі народу. З’ясовано, що казки Марини Павленко мають виразну адресність (для дітей дошкіль- ного й молодшого шкільного віку). Вони транслюють морально-етичні цінності українського народу, знайомлять читачів із особливостями національного життя й унікального буття особистостей, відмінних від рис інших середовищ. Пріоритетними в зображенні письменниці стали герої, наділені волелюбством, кмітливістю, відповідальністю, сміливістю, щедрістю, гостинністю, охайністю. Елементи казкової поетики допомогли Марині Павленко уникнути відкритої дидактики, продемонструвати синтез фольклорної й літературної традиції, сво- єрідність художнього світу літературної казки, позначену особливостями фантастики й авторської позиції, засвідчивши в такий спосіб розвиток літературної казкової системи та національний характер літератури. Визначено, що перспективним напрямом подальших наукових студій може стати комп- лексне осмислення масиву різножанрових новітніх українських творів для дітей та юнацтва щодо своєрідності репрезентації в них рис національного характеру українця, з’ясування їх стильової своєрідності, виявлення інтертекстуальних зв’язків з християнською й народно- поетичною традицією.
38
Білоус, Наталя Володимирівна. "Концепція гармонії у пейзажній ліриці Аннетти фон Дросте-Гюльсхоф (цикл віршів «Die Heidebilder»)." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 2, no. 96 (2020): 25–42. http://dx.doi.org/10.34142/https://doi.org/10.34142/2312-1076.2020.2.96.02.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню засобів і прийомів утілення гармонії і умиротворення у віршах з циклу «Die Heidebilder» Аннети фон Дросте-Гюльсхоф, об’єднаних темою «Der Weiher»: «Die Linde», «Die Wasserfäden», «Das Schilf» та «Der Weiher». Творчість поетеси визначається неповторною індивідуальністю, їй, як жодному іншому майстру слова того часу, вдалося виразити у пейзажній ліриці баланс статичного та динамічного у взаємодії живої та неживої природи. У статті досліджуються лексико-семантичні засоби образної мови циклу, застосування персоніфікації елементів пейзажу, використання фольклорних та християнських символів, перехресне представлення одних і тих самих персоніфікованих персонажів з різної фокальної перспективи для посилення сюжетної нерозривності циклу. Семантично вірші циклу «Die Heidebilder» угруповані навколо образу художнього полотна. З кожним наступним віршем циклу Дросте інтенсифікує асоціативний зв’язок між поетичними образами та зоровими й слуховими уявленнями читача. Яскравість порівнянь і численні епітети створюють динамічну картину гармонії природи. Комбінуючи вищеперелічені засоби і прийоми, майстриня створює багатопланову ідилічну картину, водночас рухому і збалансовану з точки зору перспективи, з чітким розподілом фокусу уваги між дійовими особами. Одним з аспектів дослідження є порівняння представлених віршів Дросте з творами Ф. Гельдерліна «Die Eichbäume», «Die Erlen» Новаліса, та Й. фон Ейхендорфа «Bei einer Linde», написаними в романтичній традиції когерентності внутрішнього емоційного стану героя і зовнішніх ознак об’єкту природи. Вірші-звернення Дросте позбавлені внутрішньої напруги і спротиву, пафосного трагізму, любовної ностальгії, притаманних пейзажній ліриці її сучасників-романтиків. У віршах Дросте асоціативний світ постає з метафоричного тла. Поетеса наголошує на схожості між природним та людським тяжінням до гармонії та умиротворення.
39
Кирилюк, С. В. "CТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПОВТОРУ В ТЕКСТАХ НІМЕЦЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК І ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 23, 2021): 155–59. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-24.
Full textAbstract:
У статті наголошується на тому, що фольклорний дискурс характеризується низкою повторів, які сприяють активізації тривалості й інтенсивності прояву дії, передають значну додаткову інформацію емоційності, експресивності та стилізації. Статтю присвячено вивченню особливостей різнорівневих повторів, що визначають жанрову специфіку німецької народної казки. Повтори аналізуються на фонетичному, морфемному, лексичному і синтаксичному рівнях мови. Повтор розглядається як один із найважливіших елементів будови текстотвірних логіко-семантичних зв’язків, найбільш частотним засобом мовної стереотипності. Традиційні формули в текстах німецьких народних казок набувають характеру стабільних словесних формул. Багаторазове, наростаюче повторення однієї і тієї самої дії формує так звані кумулятивні казки. Повтори в кумулятивних казках однотипові за лексико-синтаксичним оформленням. Повтор як ритміко-синтаксичну фігуру вважаємо стилістичним засобом підвищення емоційної виразності оповіді у казці. Зазначається також, що поряд із повторами на фонетичному рівні наявні лексичні контактні та дистантні повтори. Дистантні повтори створюють структуру тексту, виступають засобом зв’язку між різними частинами тексту, слугують засобом організації послідовності компонентів тексту. На лексичному рівні наявні повтори різних частин мови для активізації відповідних семантичних ознак: посилення тривалості дії, інтенсивності прояву ознаки, виділення, підкреслення суб’єкта. Розвиток дії в німецькій народній казці здійснюється за допомогою дистантного повтору- підхоплення, який виконує змістовну і структурну функції. Під час перекладу тексту німецької народної казки українською мовою застосовується такий самий тип повтору. Іноді виникають труднощі, пов’язані з адекватним відтворенням повторюваності. Особливо це стосується прийомів і способів досягнення еквівалентності поетичного перекладу. Дослідження показало, що текст німецької народної казки характеризується повторюваністю, яка проявляється на різних рівнях мови, в різних формах і з різним ступенем інтенсивності.
40
МІРОШНІЧЕНКО, Валентна, and Галина ДОБРОВОЛЬСЬКА. "НАРОДОЗНАВСТВО ЯК НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 251–63. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.600.
Full textAbstract:
У статті визначається роль та місце виховного потенціалу української народної педагогіки у процесі національного виховання дітей дошкільного віку. Авторами розглянуто деякі аспекти патріотичного виховання дошкільнят, що вирішує ширше коло завдань, а саме виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садочку, зокрема, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів його праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Звертається увага, що методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і, на цій основі, розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Найбільш дієвими методами для ознайомлення дітей із народознавством є пізнавальні та практичні методи. Це знайомство з предметами, обстеження його чи прослухування, використання в побуті – погляд в історію нашого народу, нашого краю. До практичних методів відносимо зображення творів мистецтва, дотримуючись їх особливостей та притаманним їм елементам зображення.
Автори вважають, що інтеграція сучасних методів виховання з українською історією, традиціями народної педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва дає можливість всебічно розвивати дитину як особистість в освітньому середовищі дошкільних навчальних закладів, реалізуючи педагогічні завдання на національному ґрунті.
Звертається увага, що ознайомлення сучасних дошкільників з народними традиціями, українською народною творчістю, малими фольклорними жанрами становить найкращий матеріал для розвитку їх мовлення, для пошукової роботи дітей, їх активності, зацікавленості на занятті. Розмаїття виховних заходів народознавчої тематики як за змістом так і за формою дозволить поповнити активний словник дітей, виховати у них любов до рідної мови, до свого краю, українського народу, чесність, працьовитість, доброту, почуття прекрасного.
Автори доводять, що сучасний дошкільний навчальний заклад повинен виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Відтак, мета народного виховання в освітньому середовищі дошкільного навчального закладу повинна полягати у піднесенні загальної культури вихованця, підготовці до життя і праці, виховання справжнього патріота і громадянина своєї держави.
41
NESTERENKO, Petro. "ОБРАЗИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ДЗЕРКАЛІ ЕКСЛІБРИСУ." ART-platFORM 4, no. 2 (November 21, 2021): 107–30. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.107-130.
Full textAbstract:
Екслібрис є важливою складовою книжкової культури, щирим зізнанням книголюба в його відданій любові до книги. Образно-художня сутність українського книжкового знаку приваблює своєю багатогранністю. Враховуючи, що екслібрис – це охоронний знак книжки, найулюбленішим елементом композиції досить часто слугує саме вона, бо найбільше пасує до функціонального призначення книжкового знаку. Важливим стимулом для художників і власників екслібрисів були ювілейні дати, які привертали їхню увагу до літературного процесу не лише в Україні, а й у країнах Європи. Тому значна кількість екслібрисів була представлена досягненням не лише світочів українського народу, а й геніям усього людства, письменникам і їхнім літературним героям. Окрему групу формують численні книжкові знаки, присвячені особливо шанованим Тарасу Шевченку, Миколі Гоголю, Івану Франку, Лесі Українці. Сприяли появі екслібрисів, присвяченим відомим українським письменникам і поетам, ювілейні дати, які особливо широко відзначалися у ІІ пол. XX ст. Серед них 200-ті роковини Івана Котляревського (1969 р.), Григорія Квітки-Основ’яненка (1978 р.), 150-річчя Марка Вовчка (1984 р.), «Русалки Дністрової» (1987 р.), 800-річчя «Слова о полку Ігоревім» (1988 р.), 150-річчя Василя Стефаника (2021 р.) тощо.
У творчості художника Георгія Малакова туристична поїздка країнами Європи мала вирішальне значення для його неперевершених ілюстрацій та екслібрисів.
«Божественна комедія» флорентійця Данте Аліг’єрі (1265-1321 рр.), «Декамерон» Джованні Бокаччо (1313-1375 рр.), герой середньовічного німецького та нідерландського фольклору Тіль Уленшпігель Шарля де Костера (1827-1879 рр.), майстри сатиричних романів Сервантес (1547-1616 рр.) і Рабле (пр. 1494-553 рр.) стали об’єктами творчості українських екслібрисистів.
Трагедія «Гамлет», яку Шекспір (1564-1616 рр.) написав у 1601 р., а надрукував у 1603 р., набула особливої популярності серед його творів. Загальновідомим став вигук «Бідний Йорик!».
Серед улюблених персонажів – і герої французького письменника та льотчика Антуана де Сент-Екзюпері (1900- 1944 рр.). Особливо популярним завдяки російському колекціонеру Миколі Яценку став «Маленький принц», який став рекордсменом по кількості створених екслібрисів.
42
Купчишина, Валентина, and Наталія Макогончук. "ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ “НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР” ТА ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ІНШИМИ НАУКАМИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, no. 1 (February 9, 2020): 176–92. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.145.
Full textAbstract:
Своєю історією зміст поняття “національний характер” сягає давніх часів від давньогрецького філософа і сучасника Аристотеля – Теофраста, до сучасних дослідників (І. Абрамова, А. Донченко, Л. Орбан-Лембрик, М. Пірен, Т. Потапчук, В. Руденко та ін.).На різних етапах розвитку людства, науковці відмічали появу все нових і нових рис у національному характері того чи іншого народу, що спричинено різноманітністю наукових підходів щодо вивчення зазначеного терміну.Визначення змісту поняття “національний характер” є досить різноплановими і здійснюються в рамках різних наук (етнопсихології, психології, культури тощо). Аналіз останніх публікацій свідчить про те, що багато авторів звертаються до цього поняття, а іноді і розкривають його через призму таких понять, як “національна ментальність”, “народний дух”, “душа народу”.Так, на думку етнопсихологів, “національний характер” є досить складним феноменом етнопсихології як науки в гносеологічному плані; це уявлення народу про самого себе, важливий елемент його народної свідомості, його суспільного етнічного “Я”.Для розкриття способу життя того чи іншого народу у літературі набуло широко вжитку поняття “національний характер”. У зміст цього поняття одні автори включали темперамент людей, їхні здібності, інші – різноманітні риси юдей, їхні ціннісні орієнтації, ставлення до праці, влади, оточення тощо.Також науковцями відмічено той факт, що важливою сферою вияву національного характеру є діяльність. Одним з таких продуктів діяльності виступає мова, адже передача рис національного характеру здійснюється за активної її участі. Мовний фактор відіграє значну роль у формуванні національної самосвідомості, національного характеру, який є етноформуючою ознакою українського народу. Наступним продуктом діяльності є фольклор, адже завдяки йому також можна проаналізувати стереотипи національного характеру.Національні риси психіки народу виявляються і в особливостях побудови його характеру, темпераменту, традиціях, звичаях і смаках його представників. Науковцями виокремлено низку позитивних і негативних рис національного характеру народу.На різних історичних етапах на національний характер мала вплив політична система суспільства. У кризових ситуаціях, у періоди загострення національних проблем і протиріч ті чи інші риси національного характеру, як відмічено дослідниками, можуть виходити на передній план, детермінуючи політичну поведінку людей. Специфічність особливостей українського національного характеру проявляється у сукупності типових рис через їх структуру та форми вираження.
43
N.V., Yaremenko, and Kolomiets N.Ye. "ESCAPISM AS A WAY OUT “OVER THE EDGE” IN THE PROSE OF UKRAINIAN WRITERS OF THE MID-TWENTIETH CENTURY." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 47–51. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-7.
Full textAbstract:
The purpose of this study is to identify the features of the specifics of the artistic expression of escapism as a form of resistance to Soviet unification based on the prose by Yu. Yanovskyi, O. Dovzhenko, O. Honchar.Methods. The article applies a combined technique based on elements of hermeneutic and semiotic analysis, the method of typological comparison of literary facts. The authors also used the toolkit of structural analysis. Results. It has been established that during the socio-cultural situation of the middle of the twentieth century, when the development of literature was going through politicization, excapism was a specific strategy of self-identification, a form of national and cultural manifestation of a number of artists. The authors emphasized that the leveling of national differences and the eradication of aesthetic pluralism led to the forced transfer of mental markers to the margins and forced mid-twentieth-century artists, who were constantly threatened with various punishments for deviating from the party and government, to balance between official, ideological requirements and their own creative potential to achieve consonance. The circumstances of the monopoly position of socialist realism, the dictates of the norms of creative behavior, the lack of conditions for self-reflection of the artist led to the fact that artistic cognition of the cultural environment, the outline of mental boundaries and semantic matrices of the nation were not possible. This kind of context allows us to consider escapism in these works not only as an escape from the problems of reality, but also as a way to transform the world.Conclusions. The study revealed that due to the presence of artists in the conditions of neutralization of the pro-Ukrainian part of the population, the escapic vector of works allowed to “slip” beyond the socialist-realist canon. Forms of expression of this tendency in the prose of Yu. Yanovskyi, O. Dovzhenko, O. Honchar were orientation to previous historical eras, excursions into the past, accents on cultural national codes. Specific features of artistic modeling of reality in the works “Four Swords” by Yu. Yanovskyi, “Ukraine on Fire” by O. Dovzhenko, “Man and Weapon” by O. Honchar are the appeal to folklore, the rise of national values, the expression of basic ethno-national features in subtextual layers. Such an emphasis on mental matrices undermined socialist realist guidelines, showed opposition to the official artistic tendency, allowed the authors to identify national self-identification and to form appropriate values in the recipients.Key words: escapism, socialist-realist canon, ethno-national features, subtext layers. Мета. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати специфіку художнього вираження ескапізму як форми мистецького опору тоталітарній системі на матеріалі прози Ю. Яновського, О. Довженка, О. Гончара.Методи. У статті застосовано комплексну методику, в основі якої елементи герменевтичного та семіотичного аналізу, метод типологічного зіставлення літературних фактів. Використано також інструментарій структурального аналізу.Результати. У розвідці спостережено, що внаслідок перебування митців в умовах нейтралізації проукраїнськи налашто-ваної частини населення, ескапічний вектор творів дав змогу «вислизати» за межі соцреалістичного канону і був специфіч-ною стратегією самоідентифікації, формою проявлення творчої позиції Ю. Яновського, О. Довженка, О. Гончара. Авторами акцентовано на тому, що нівеляція національних відмінностей та викорінення естетичного плюралізму призвели до приму-сового переміщення ментальних маркерів на марґінеси. Виявлено, що в обставинах монопольного становища соцреалізму та відсутності умов для саморефлексії митця, ескапізм постає не стільки як втеча від проблем реальності, а й як спосіб трансформації світу.Висновки. Формами вираження ескапізму в прозі були орієнтація на попередні історичні епохи, екскурси в минуле, акцен-ти на культурних національних кодах. Специфічними ознаками художнього моделювання дійсності у творах «Чотири шаблі» Ю. Яновського, «Україна в огні» О. Довженка, «Людина і зброя» О. Гончара є апеляція до фольклорних первнів, піднесення загальнолюдських цінностей, увиразнення базових етнонаціональних ознак у підтекстових пластах. Акцентування на мен-тальних матрицях підривало соцреалістичні настанови, виявляло опозиційність до офіційної мистецької тенденції, давало авторам змогу виявити національну самоідентифікацію. Таким чином, ескапізм у художній картині світу прозових творів митців був специфічною формою протидії процесам стандартизації в мистецтві, які нав’язувалися радянською владою.Ключові слова: ескапізм, соцреалістичний канон, етнонаціональні ознаки, проза, підтекстові пласти.
44
S.S., Zhurba. "NOVELISTICS OF HALYNA ZHURBA: DIFFUSION OF THE GENRE." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 6–10. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-1.
Full textAbstract:
Мета. Мала проза кінця ХІХ – початку ХХ століття вражає експериментальністю письма, жанровою еклектикою, моди-фікацією жанру, інтертекстуальністю. Мета статті – на прикладі творів «Казка про Змарагд», «В ясний день», «Ассірійська легенда» Галини Журби простежити художньо-образну організацію текстів, авторське поєднання різножанрових елементів у структурі новели. Питання дифузії жанрів майже не висвітлювалося в публікаціях про письменницю, тож потребує належ-ного осмислення й аналізу.Методи. Методологічні засади дослідження полягають у комплексному застосуванні історико-літературного, герменев-тичного методів та рецептивної естетики, що дало змогу розкрити проблему дифузії жанру у літературі, вказати значення Галини Журби у модифікації жанру новели через аналіз її творів. Метод інтертекстуального аналізу було використано у дослі-дженні міжтекстових зв’язків прози письменниці та фольклору, міфології. Використано методику аналізу, синтезу, добору та систематизації матеріалу.Результати. У процесі дослідження продемонстровано руйнування канонів жанру новели у літературі початку ХХ століт-тя, вказано на динамізм і художні трансформації модерних творів, синтез різножанрових форм. У ранній прозі Галини Журби простежуємо експериментальні пошуки авторки у формозмістовій організації новели. Результати дослідження показали, що процес жанрового синтезу дав змогу авторці увиразнити ідейно-тематичний зміст творів, розширити горизонт читацького сприйняття. Філософське осмислення буття людини і світу, трансформація міфологічних образів «Казки про Змарагд», «В ясний день», «Ассірійської легенди» Галини Журби засвідчують індивідуально-стильову ознаку письма та творчі пошуки в жанрі новели. Виявлено особливості прози письменниці, до яких належить контамінація жанрів новели і казки, новели і легенди, трансформація фантастичних образів, мотивів у новелістичну структуру, інтертекстуальність.Висновки. Отже, взаємопроникнення одного тексту в інший у малій прозі Галини Журби сприяє увиразненню сюжетно-композиційних можливостей текстів, збагаченню формозмістових елементів, міжтекстовій взаємодії. Авторська інтерпрета-ція відомих міфологічних образів, фантастичні вкраплення, оновлення семантики текстів, композиційна організація текстів визначили нову жанрову модель творів «Казка про Змарагд», «В ясний день» як модерну казку, «Ассірійську легенду» – модерну легенду. Через модерні способи мислення письменниці відбувається становлення індивідуально-художнього стилю у співвідношенні з літературними здобутками прози доби. Purpose. The short prose of the end of the XIX – beginning of the XX century impresses with the experimentality of writing, genre eclecticism, modification of the genre, intertextuality. The purpose of the article is to trace the artistic and figurative organization of texts, the author’s combination of various genre elements in the structure of the short story on the example of the works “The Tale of the Emerald”, “On a Clear Day”, “Assyrian Legend” by Halyna Zhurba. The issue of diffusion of genres was hardly covered in publications about the writer, so it needs proper understanding and analysis.Methods. The methodological principles of the research are the complex application of historical-literary, hermeneutic methods and receptive aesthetics, which revealed the problem of genre diffusion in literature, to indicate the importance of Halyna Zhurba in modifying the genre of short stories through analysis of her works. The method of intertextual analysis was used in the study of intertextual connections between the writer’s prose and folklore, mythology. The method of analysis, synthesis, selection and systematization of material is used.Results. The study demonstrates the destruction of the canons of the genre of short stories in the literature of the early twentieth century, points to the dynamism and artistic transformations of modern works, the synthesis of various genre forms. In Halyna Zhurba’s early prose we trace the author’s experimental searches in the formcontent organization of the short story. The results of the research showed that the process of genre synthesis allowed the author to express the ideological and thematic content of the works, to expand the horizon of the reader’s perception. Philosophical comprehension of human existence and the world, transformation of mythological images “Tales of the Emerald”, “On a Clear Day”, “Assyrian Legend” by Halyna Zhurba testify to the individual stylistic feature of writing and creative research in the genre of short stories. Short stories and fairy tales, short stories and legends, transformation of fantastic images, motives into a novelistic structure, intertextuality.Conclusions. Thus, the interpenetration of one text into another in the short prose of Halyna Zhurba contributes to the expression of plot-compositional possibilities of texts, enrichment of formcontent elements, intertextual interaction. The author’s interpretation of well-known mythological images, fantastic inclusions, updating the semantics of texts, compositional organization of texts defined a new genre model of works “The Tale of the Emerald”, “On a Clear Day” as a modern tale, “Assyrian Legend” – a modern legend. Through the modern ways of thinking of the writer is the formation of individual artistic style in relation to the literary achievements of prose of the day.
45
Немченко, Іван. "ІНСЕКТНА СИМВОЛІКА В ПОЕЗІЇ ІВАНА ЗЛАТОКУДРА." ГРААЛЬ НАУКИ, October 1, 2021, 215–20. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.09.2021.41.
Full textAbstract:
Світ комах репрезентовано в творчості багатьох письменників різних епох і народів. Метою нашої статті є окреслення особливостей функціювання інсектних образів-символів у ліриці українського поета з Польщі Івана Златокудра (Яна Володимировича Врецьони). Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. У статті використано елементи культурно-історичного, естетичного, міфологічного, герменевтичного, описового методів. Розглянуто ентомологічні мотиви та образи в поетичних текстах Івана Златокудра. Символіка бджоли, джмеля, оси, шершня, метелика, павука, жука, цвіркуна, світлячка, коника та інших комах є характерним елементом запропонованої автором художньої картини світу, виявом його особистісного бачення взаємин між людиною і природою. Інсектний вимір у творчості Івана Златокудра органічно входить до його образної системи, що грунтується на поєднанні реального та феєричного планів, використанні міфологічної та фольклорної символіки, містичних вкраплень. Образи комах у текстах поета покликані відтінити розмаїття довколишнього світу та увиразнити авторське сприйняття питань національного і загальнолюдського значення.
46
Антонова, В. Ф., and С. И. Нешко. "КАЗКОВА ТРАДИЦІЯ У ТВОРЧОСТІ В. СКОТТА ТА ПОЕТІВ-«ЛЕЙКІСТІВ»." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", 2019, 8–18. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.1-2.91-92.02.
Full textAbstract:
Однією із актуальних проблем сучасного літературознавства є осмислення художньої своєрідності національних варіантів романтизму, в тому числі британського романтизму кінця XVIII–початку XIX століть. Здобутки В. Скотта і поетів-«лейкістів», яких об’єднували схожі світоглядні позиції та напрямки естетичних пошуків, ще недостатньо повно висвітлені в науці, особливо в аспекті засвоєння народних традицій, що вплинули на картину світу британського романтизму на його ранньому етапі й зумовили подаль-ші художні відкриття. В окремих працях, присвячених творчості В. Скотта і поетів-«лейкістів» (Л. Федорова, Т. Лазарєва, М. Ладилова та ін.), відзначено наявність фольклорних елементів у творах авторів, проте казкова традиція в поезії раннього британського романтизму не були предметом спеціального дослідження. У статті робиться спроба виявити вплив казкової традиції на формування романтичної естетики, жанрову систему і картину світу раннього британського романтизму. Природа фантастики, специфіка історизму, ідея космізму, дуалістичний характер художньої образності та інші особливості поетики раннього британського романтизму формувалися під впливом народних традицій. Ранні британські романтики запозичили з казкової традиції фантастичні образи диявола, фей. У романтичних творах збережено