To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фракція білкова.
Journal articles on the topic 'Фракція білкова'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Фракція білкова.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Рижкова, Таїсія Миколаївна. "ПОКРАЩЕННЯ СМАКУ ТА АРОМАТУ БІЛКОВОЇ МАСИ, ОТРИМАНОЇ В ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА БІОПРЕПАРАТУ «СПХ-Б»". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 4 (50) (7 квітня 2023): 104–7. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2022.4.14.
Full textAbstract:
У статті розглядається необхідність використання ароматичних добавок при створенні нового асортименту харчових продуктів. Відомо використання біопрепарату «Сироватковий харчовий паропродукт», дія якого спрямована на прискорення процесу дозрівання твердих сичужних сирів. В якості основи для його виготовлення використовується закваска на знежиреному молоці. Після її термічної обробки та фільтрації отримується рідка сироваткова фракція, яка і є біологічним препаратом, і білкова маса. Відсутність яскраво вираженого смаку і запаху у цього високобілкового напівфабрикату, який можна віднести до категорії «порожній», обмежує його подальше використання як харчового продукту. Це зумовлює необхідність використання технологічних прийомів, спрямованих на покращення його смаку та аромату. У дослідах білкову масу ділили на 2 частини. До однієї частини – дослідної (Д) додано ароматизатор ТОВ «Скорпіон – Аромат», який має лимонний смак та аромат (0,5 кг на 1000 кг готової продукції) та цукор-пісок у кількості 10% до маси. А до другої частини – контрольної (К) партії вносили тільки цукор–пісок у тій же кількості. Для отримання однакової вологості обох партій продукту дослідну партію піддавали додатковому пресуванню. Встановлено, що застосування ароматичної добавки відразу після закінчення виробничого процесу сприяло збільшенню титрованої кислотності дослідної (Д) на 4 °Т порівняно з контролем. Після 24-годинного зберігання в холодильній камері при температурі 8°С вміст масової частки вологи в дослідній партії (Г) виявився на 0,5% меншим порівняно з аналогічним показником у контроль (K) (49,5% проти 50% у контролі). Зменшення вмісту вологи в попередньо ароматизованій (Д) партії сирної маси № 2 супроводжувалося незначним відділенням сироватки. На підставі вищевикладеного встановлено, що сирна маса, збагачена смаковими добавками та введенням цукру-піску за рецептурою в кількості 10%, містить 17,5% білка, низьку титровану кислотність 200 °Т та має жовто-зелений кольор і однорідну щільну консистенцію. Усі ці ознаки та відсутність у її складі технічно шкідливої та патогенної мікрофлори, низький вміст жиру в знежирених молочних продуктах, що не регламентується, дають підстави включати сирну масу, збагачену смаковими добавками, до раціону людей, які страждають на переїдання, або стежать за своїм здоров’ям.
2
Savchuk, Y. Y., S. I. Usatiuk та O. P. Yanchyk. "ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСПЕРСНОСТІ НАПОЮ З ВОЛОСЬКОГО ГОРІХА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 83–86. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6816.
Full textAbstract:
Проблема підвищення рівня білкового забезпечення в харчуванні населення як і раніше залишається актуальною. На сьогоднішній день вживання населенням білка є дефіцитним як в кількісному, так і в якісному відношенні. Серед можливих шляхів вирішення цієї проблеми головне і вирішальне місце належить залученню резерву білків рослинного походження. Нестачу білка в раціоні можливо ліквідувати за рахунок використання нетрадиційних джерел рослинного походження.
 Нові форми білкової їжі – це продукти харчування, які одержують на основі різних білкових фракцій продовольчої сировини із застосуванням науково обґрунтованих способів переробки і мають певний хімічний склад, структуру і властивості, високу харчову та біологічну цінність. Хоча за збалансованістю амінокислотного складу рослинний білок поступається тваринному, білкові продукти рослинного походження мають ряд переваг. До корисних властивостей білкових продуктів рослинного походження відносять відсутність лактози і холестерину, низьку калорійність, підвищений вміст моно- і поліненасичених жирів, високий вміст вітамінів та мінеральних речовин; збалансовану кількість натрію і калію.
 Сегмент споживачів білкових продуктів рослинного походження включає всі соціальні шари населення, такі продукти дозволені для дитячого харчування, їх можна рекомендувати для дієтичного харчування, для харчування людей інтолерантних до лактози та під час посту. При впровадженні нового виду білкових продуктів харчування крім харчової та біологічної цінності необхідно оцінювати їх якість з точки зору технологічних показників та фізико-хімічних властивостей, які мають дуже велике значення. До найбільш важливих фізико-хімічних властивостей відносяться гомогенність маси продукту в тому числі і дисперсність. У більшості випадків напої-екстракти рослинних білків представлені дисперсними системами типу вода: нерозчинна фаза. У статті наведені результати визначення розмірів частинок дисперсної фази та швидкість їх осідання. У результаті досліджень було проведено седиментаційний аналіз напою, визначено густину та в’язкість, побудовано седиментаційну криву, наведено розрахунки.
3
Приліпко, Т. М. "ОЦІНКА ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТА ФРАКЦІЙНОГО СКЛАДУ БІЛКІВ ОВЕЧОЇ ТА КОРОВ’ЯЧОЇ СИРОВАТОК ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА МЯКИХ СИРІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 32 (30 січня 2023): 76–80. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2022-32-10.
Full textAbstract:
В результаті проведених досліджень встановлено, що овеча та коров’яча молочні сироватки характеризуються чистим, властивим молочній сироватці смаком і запахом, без сторонніх присмаків і запахів, солом’яно-жовтим кольором, однорідною консистенцією із наявністю незначного білкового осаду .При дослідженні фізико-хімічних властивостей сироватки з овечого та коров’ячого молока встановлені вірогідні відмінності щодо кількості азотових речовин, вмісту сухих речовин, лактози та показників титрованої кислотності. Суттєву різницю було виявлено щодо кількості азотових речовин. У овечій сироватці цей показник був на 40,87 % (p < 0,05) вищим, ніж у коров’ячій. Також виявлено вірогідно (p < 0,01) меншу масову частку сухих речовин у коров’ячій сироватці. Середня масова частка лактози становила у коров’ячій сироватці 4,59±0,32 %, а у овечій – 4,28±0,23 %, тобто у овечій сироватці була нижчою на 7,2 % від показників коров’ячої сироватки. При електрофорезі сироватки овечого та коров’ячого молока виділено, такі фракції сироваткових білків: швидку фракцію, β-лактоглобулін 1, β-лактоглобулін 2, після β-лактоглобулінова, альбумін, після альбумінова 1, після альбумінова 2, після альбумінова 3, протеозо-пептонна, імуноглобуліни і стартова фракція. При проведенні електрофоретичного розділення сироваткових білків нами встановлено різниці у величинах фракцій білків овечої та коров’ячої сироваток. Аналіз отриманих результатів досліджень показав відмінності фракційного складу досліджуваних овечої та коров’ячої сироваток. Зокрема, сироватка з коров’ячого молока характеризувалась вірогідно (p<0,05) меншим вмістом швидкої фракції порівняно із овечою сироваткою відповідно 5,57 % проти 15,85 %. Масова частка β-лактоглобуліну і альбуміну була вища у коров’ячій сироватці, де відповідно вона становила 11,15±1,23 % (β-лактоглобулін 1), 23,46±1,96 % (β-лактоглобулін 2) та 15,31±0,91 % (альбумін).
4
Savchuk, Y. Y., та S. I. Usatiuk. "Дослідження біологічної цінності напою з ядер волоського горіха". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (2017): 124–28. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7525.
Full textAbstract:
Рослинні білоквмісні продукти – це продукти харчування, які одержують на основі різних білкових фракцій рослинної сировини із застосуванням науково обґрунтованих способів переробки та мають певний хімічний склад, структуру і властивості, високу харчову та біологічну цінність. Сегмент споживачів білкових продуктів рослинного походження включає всі соціальні сфери населення. Також їх можна рекомендувати для дієтичного харчування, для харчування людей, інтолерантних до лактози, та під час посту. Хоча за збалансованістю амінокислотного складу рослинний білок поступається тваринному, білок рослинного походження містить всі незамінні амінокислоти. Також до корисних властивостей білкових продуктів рослинного походження відносять відсутність лактози і холестерину, низьку калорійність. Актуальним напрямком у харчовій промисловості є розроблення білоквмісних продуктів з рослинної сировини. Подібні продукти існують у багатьох країнах світу, зокрема у країнах Азії традиційним продуктом є білоквмісний напій з сої – соєве молоко. В країнах південно-західної Європи вживають білоквмісний напій з мигдалю – мигдальне молоко. Існують технології рисового та вівсяного білоквмісних напоїв. Поширеною, але не дослідженою у цій сфері, сировиною в Україні є волоський горіх. Він містить високий вміст білка (15…20%), володіє приємними смаковими та ароматичними властивостями. Рослинні білоквмісні продукти, зокрема напій з волоського горіха, рекомендовані до вживання особам, інтолерантним до лактози, вегетеріанцям, а також під час посту, оскільки не містять лактози, тваринних жирів і мають виключно рослинне походження. Тому актуальною є розробка технології та дослідження показників якості білоквмісного напою з ядер волоського горіха. Оскільки один із основних акцентів робиться на білок, то доцільно дослідити біологічну цінність білка напою та порівняти її з біологічною цінність білка горіха. У даній статті досліджено біологічну цінність волоського горіха та напою з нього. Досліджено амінокислотний склад та розраховано амінокислотний скор білка волоського горіха та напою з нього. Визначено коефіцієнти різниці амінокислотного складу та утилітарності білків горіха та напою з нього. В перспективі проведені дослідження дозволять збалансувати білкову фракцію напою додаванням інших рослинних компонентів багатих амінокислотами, за якими лімітований розроблений напій. А також розробити рецептури рослинних коктейлів на основі напою з волоського горіха зі збалансованим амінокислотним складом.
5
Шугай, М. О. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМОКИСЛОТНОЇ КОАГУЛЯЦІЇ БІЛКІВ МОЛОКА У ВИРОБНИЦТВІ СИРУ". ПРОДОВОЛЬЧІ РЕСУРСИ 11, № 21 (2023): 178–86. http://dx.doi.org/10.31073/foodresources2023-21-18.
Full textAbstract:
Предмет. Для виробництва сиру найчастіше використовують сичужний та кислотно-сичужний способи коагуляції білків молока, тоді як термокислотний є менш поширеним. Однак термокислотне згортання молока здавна використовується для отримання сиру, зокрема, цим способом виробляють відомі сири: Панір, Кесо Бланко, Рікотту, Мізітру. В Україні найбільш відомим представником термокислотних сирів є сир Адигейський. Виробництво сирів цієї групи незатратне, оскільки передбачає використання сироватки, яка є побічним продуктом виробництва сичужних і кисломолочних сирів. Крім того, термокислотна коагуляція, що лежить в основі їх отримання, характеризується високим ступенем вилучення білків і дозволяє ефективно використовувати компоненти молочної сировини за рахунок осадження як казеїнів, так і сироваткових білків. Отже, предметом досліджень були сучасні дані щодо особливостей технологічного процесу виробництва термокислотних сирів, складу та обробки сировини, впливу температури і кислотних агентів на процес коагуляції білків і вихід сирної маси, а також на органолептичні показники й біологічну цінність цільового продукту. Мета. Аналіз та узагальнення інформації щодо виробництва сирів способом термокислотної коагуляції. Методи. Використали аналітичний метод, аналізували інформацію з баз даних: PubMed, Scopus, Web of Science. Результати. Сутність термокислотної коагуляції полягає в одночасному впливі на білки молока високої температури і кислотного фактора, внаслідок чого відбувається осадження фракцій казеїну з сироватковими білками. Вирішальне значення в утворенні білкової структури термокислотних сирів мають сироваткові білки: висока температура призводить до денатурації β-Lg і сприяє його взаємодії з κ-казеїном та іншими денатурованими білками сироватки. Коагульовані і агреговані білки утворюють великі білкові комплекси. На взаємодію між β-Lg і κ-казеїном впливають: кислотність середовища, час, температура нагрівання, загальна концентрація білка. Найважливішим фактором є температура, оскільки саме завдяки високій температурі ініціюється процес включення сироваткових білків у білкову матрицю сиру. Сири, отримані способом термокислотної коагуляції, мають високу харчову й біологічну цінність, оскільки містять значний відсоток сироваткових білків, багатих на сірковмісні (метіонін, цистеїн) та найбільш дефіцитні (лізин і триптофан) амінокислоти. Молочні згустки термокислотних сирів можуть використовуватись як харчовий носій функціональних інгредієнтів для створення продуктів оздоровчо-профілактичного призначення. Сфера застосування результатів. Результати досліджень будуть використані під час розроблення нових технологій сирів.
6
Raksha, N. G., O. M. Savchuk, O. I. Kharchenko, T. I. Galenova та L. I. Ostapchenko. "Зміни білкового складу в печінці та головному мозку щурів при хронічній алкогольній інтоксикації". Likarska sprava, № 3-4 (15 червня 2015): 153–59. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2015-(3-4)-25.
Full textAbstract:
Проведено електрофоретичне дослідження кількісного складу білків у тканинах щурів при хронічній алкогольній інтоксикації. Виявлено збільшлення вмісту білкових фракцій з молекулярною масою 55; 48–50; 43–45 та 39–41 кДа та зниження вмісту білків з молекулярною масою 46–48; 34–35; 27–30 і 16–18 кДа відповідно у гомогенатах печінки і головного мозку експериментальних тварин.
7
Pakhomov, O. Y., O. M. Vasilyuk та T. A. Zamesova. "Вплив іонів Ni на активність аспартатамінотрансферази в листках Glechoma hederacea в умовах рийної діяльності ссавців". Biosystems Diversity 21, № 2 (2013): 64–69. http://dx.doi.org/10.15421/011311.
Full textAbstract:
Визначено загальну активність ферментів класу трансфераз і вміст білків водорозчинної фракції в листках Glechoma hederacea L. Оцінено середовищетвірну роль рийної активності крота (Talpa europaea L.) в умовах екзогенного забруднення Ni у спектрі концентрацій 0,2, 1,0 та 2,0 г/м2, що відповідає 1, 5 та 10 гранично допустимим концентраціям (ГДК). Виявлено зниження активності аспартатамінотрансферази в листках G. hederacea на 12–65% і концентрації водорозчинної фракції білка на 30–60% відносно контролю (ділянка без забруднення на Ni та рийної активності крота). Комбінований ефект рийної активності T. europaea та дії Ni у дозах 5 та 10 ГДК сприяв збільшенню активності ферменту удвічі – утричі (порівняно з контролем у відповідній концентрації Ni). Концентрація водорозчинної фракції білка в листках G. hederacea L. в умовах рийної активності крота та за внесення Ni у максимальній концентрації знижена удвічі (порівняно з контролем у відповідній концентрації Ni), оскільки системі за даних умов навантаження важко відновити та нормалізувати функції, у той час як за низьких і середніх концентрацій Ni білковий обмін інтенсифікувався на 11–150%. Вивчено вплив рийної активності мишоподібних гризунів Apodemus sylvaticus L., A. flavicollis Melchior, Clethrionomys glareoles Schreber на формування біологічної активності ґрунтів заплавної діброви за умов їх забруднення Ni. Важкі метали значною мірою інгібують протеолітичну активність ґрунту, яка визначається активністю мікроорганізмів. Рийна діяльність гризунів сприяє відновленню біологічної активності та відіграє важливу роль у формуванні механізму гомеостазу в едафотопі. У місцях пориїв тварин при концентрації Ni 1 ГДКна глибині 0–30 см протеолітична активність вища в 1,99 раза порівняно з відповідними ділянками без пориїв, при 5 ГДК – у 1,92 раза, при 10 ГДК – в 1,90 раза вища.
8
Романчук, І. О., О. В. Бондарчук та Г. М. Білуха. "ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЗОННИХ ЗМІН БІЛКОВОГО СКЛАДУ КОРОВ'ЯЧОГО МОЛОКА-СИРОВИНИ". ПРОДОВОЛЬЧІ РЕСУРСИ 12, № 23 (2024): 152–66. https://doi.org/10.31073/foodresources2024-23-17.
Full textAbstract:
Предмет. Азотовмісні фракції коров’ячого молока. Мета. Визначення закономірностей зміни білкового складу молока-сировини в залежності від сезонів року. Методи. Забезпечували відповідну точність та достовірність азотовмісних фракцій згідно зі стандартизованими методиками досліджень. Результати. Виробництво молока і молочних продуктів є одним із важливих напрямів забезпечення населення повноцінними продуктами харчування. Склад і функціональні властивості коров’ячого молока мають велике значення для виробників молока, переробників та споживачів. Склад і властивості збірного молока є змінними параметрами, що залежать від низки факторів обумовлених генетикою корів, складом кормової бази, умовами утримання тощо. За останні роки структура виробництва заготівельного молока в Україні зазнає впливу через воєнну агресію, а кліматичні зміни суттєво впливають на кормову базу для молочного тваринництва та властивості молока-сировини. Для оцінки технологічних властивостей молока було проведено дослідження складу азотовмісних фракцій в молоці, що надходить на переробні підприємства, в залежності від сезонів року за наступними показниками: загальний азот, білок, не казеїновий азот, не казеїновий білок, небілковий азот, сечовина, сироваткові білки. На основі проведеної комплексної оцінки білкового складу коров'ячого молока встановлено діапазони вмісту білків казеїнової фракції – 2,4–2,7%, сироваткових білків 0,2–0,8%. Сфера застосування результатів. Розраховано на спеціалістів молочної галузі, викладачів, аспірантів, науковців. Результати досліджень мають практичний характер для організації контролю за показниками молока під час приймання на переробних підприємствах.
9
Kosov, Mykola, та Olena Kapitonova. "ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВНОЦІННИМ ЖИВЛЕННЯМ ПОРОСЯТ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(43) (25 грудня 2020): 45–49. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.4.7.
Full textAbstract:
Висвітлено результати впливу розроблених балансуючих кормових добавок в складі малокомпонентних комбікормів виготовлених на розробленому агрегаті на морфологічний і біохімічний склад крові поросят. Вивчення ефективності використання балансуючих добавок в складі малокомпонентних комбікормів виготовлених на розробленому агрегаті, було проведено в експериментальних дослідженнях по визначенню продуктивної дії їх на головні господарсько-корисні ознаки поросят на дорощуванні. Рецептура розроблених балансуючих добавок і комбікорму на основі зернової частини з пшениці і ячменю проводилася в виробничих умовах на поросятах породи уельс (2-4 місяці) живою масою від 20 кг до 40 кг на збалансованих раціонах за всіма поживними речовинами: білком, вуглеводами, жирами, мінеральними речовинами, вітамінами, ферментами та іншими. Дослідні групи поросят відрізнялися зерновою частиною комбікорму і розробленим складом БВМД для кожної групи окремо: І дослідна група - ячмінь + БВМД №1, II дослідна - ячмінь + пшениця + БВМД №2, III дослідна - пшениця + БВМД №3, IV контрольна - на господарському раціоні на основі дерті ячмінної. Результати вивчення білка і білкових фракцій крові свідчать, що зміна рівня загального білка в крові спостерігається в усіх групах тільки з віком і відповідає фізіологічній нормі, без істотної різниці між дослідними і контрольними тваринами. У 2-х місячному віці вміст загального білка в сироватці крові був на рівні від 6,21 г% до 6,69 г% при невірогідный різниці між групами. У порівнянні з ним, в 4-х місячному віці, він збільшився з 6,34 г% до 7,25 г%. Спостерігалася тенденція збільшення вмісту альбуміну, алфа-, бета- і гамма-глобулінів з віком у всіх групах. Результати вивчення лізоцимної активності показали зменшення її з віком в I і II групах в 0,88 рази і 0,93 рази і збільшення в III і IV групах в 1,04 і 1,28 рази. Вірогідна різниця лізоцимної активності була в 2 місяці I і III груп при Р> 0,90 у порівнянні з контролем. Отримані дані за морфологічним і біохімічним складом крові поросят при вирощуванні за показниками вмісту гемоглобіну та еритроцитів показали, що більш високопродуктивна група тварин мала тенденцію до збільшення. Вікові зміни інших показників відповідали фізіологічного стану і не виходили за межі фізіологічних норм. показники білкових фракцій і опсоно-фагоцитарні реакції.
10
Пустова, Н. В., З. В. Пустова та Р. В. Колінчук. "БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД КРОВІ КУРЕЙ-НЕСУЧОК У ПРОДУКТИВНИЙ ПЕРІОД". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 43 (10 липня 2024): 93–100. http://dx.doi.org/10.37406/2706-9052-2024-2.14.
Full textAbstract:
Птахівництво сьогодення застосовує різні засоби для прогнозування продуктивності курей, за використання показників інтер’єру – біохімічний склад крові птиці у різні вікові періоди. Гематологічні дослідження крові птиці особливо важливі, завдяки тому що кров приймає участь у всіх фізіологічних процесах організму. Основною продукцією курей є яйце та м’ясо, на виробництво якої витрачається значна частина білків. Динаміка рівня білка та білкових фракцій у сироватці крові взаємопов’язаних з продуктивністю птиці, має важливе значення для прогнозування продуктивності. Рівень продуктивності птиці і динаміка несучості курей повністю відображаються на показниках крові. Досліджено біохімічний склад крові курей-несучок різної селекції у продуктивний період: 20, 45 та 75 тижнів. Показники крові курей характеризують функціонування усіх систем організму та пов’язані з продуктивністю птиці. Інтенсивність обмінних процесів у крові підвищується в період напруженого росту та розвитку організму, а також у період яйценосності курей, це призводить до підвищення або зменшення тих чи інших показників крові відповідно до продуктивності птиці за різних вікових періодів. Нашими дослідженнями виявлено найбільшу кількість у крові загального білка і глобулінів у 20-тижневому віці курей, що свідчить про інтенсивний синтез білків на початку несучості організмом птиці. Значна частина кальцію містилась у крові курей-несучок 45-тижневого віку кросу Hisex Brown (5,11 ммоль/л) і Hisex White (5,02 ммоль/л), найменша – в птиці кросу Hy-Line Brown (4,21 ммоль/л). Аналогічні зміни відбувалися із кількістю у крові фосфору, що може свідчити про високу несучість птиці, якщо в її крові міститься підвищена кількість мінеральних речовин – кальцію і фосфору. Результати біохімічних показників крові досліджуваних кросів курей-несучок свідчать, що організму високопродуктивної птиці властивий інтенсивний обмін білків, вуглеводів та мінеральних речовин. Фізіологічна періодизація функціонування організму птиці відображається у вікових зрушеннях біохімічних показників крові, що чітко проявляється у курей.
11
Dovgan, R. S. "Зміни метаболізму в міокарді щурів з артеріальною гіпертензією". Likarska sprava, № 7-8 (25 грудня 2015): 149–55. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2015-(7-8)-26.
Full textAbstract:
У міокарді щурів з артеріальною гіпертензією (АГ) відмічається збільшення кількостіненасичених і поліненасичених жирних кислот. Зниження концентрації пальмітиновоїкислоти і збільшення рівня арахідонової розцінюють як один з факторів, що призводить до розвитку енергетичного дефіциту й окисного стресу. У щурів з АГ в міокарді підвищується рівень молекул білків середньої маси, концентрація лактату в цитоплазматичній фракції і знижується кількість АТФ. Їх рівень в цитоплазматичній та мітохондріальній фракціях вищий від контрольних показників, що свідчить про зміни антиоксидантних систем організму. В цитоплазмі і мітохондріях кардіоміоцитів щурів з АГ відмічається зниження активності ферментів антиоксидантної системи: NO-синтет
12
Локес-Крупка, Т. П., Т. Л. Бурда та М. І. Цвіліховський. "ВПЛИВ РАЦІОНІВ НА РОЗВИТОК НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА СОБАК ПОРІД СЕРЕДНЬОГО РОЗМІРУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 224–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.29.
Full textAbstract:
У статті наведені дані стосовно впливу надмірної та ненормованої годівлі свійських собак поро-ди мопс за умови вживання раціонів різних класів на метаболізм ліпідів і білків, а також на характе-ристики вгодованості. Вибір породи зумовлено як поширеністю мопсів як домашніх улюбленців у на-селення України, так і схильністю цих тварин до надмірного споживання корму, а отже до накопи-чення надмірної маси тіла. Упродовж чотирьох місяців проведений експеримент щодо впливу дозо-ваності раціонів різних класів (натуральний, промислові раціони супер-преміум та економ класів) на зміни зовнішнього вигляду тварин (відкладання абдомінального жиру) та стан метаболізму білків та жирів свійських собак породи мопс. На початку дослідження, через два місяці та через чотири місяці проводили клінічні дослідження, оцінку вгодованності, біохімічні дослідження сироватки крові (визначення в сироватці крові вмісту загального білка та його фракцій, тригліцеролів, холестеролу загального, ліпопротеїдів високої, низької та дуже низької густини), отримані дані обробляли ста-тистично. У результаті надмірної неконтрольованої годівлі в собак зареєстрували наявність гіпер-протеїнемії, що проявлялося підвищенням рівня загального білка в сироватці крові усіх 3-х груп тва-рин у 1,13, 1,16 та 1,12 раза, відповідно. Аналіз протеїнограми показав, що підвищення вмісту зага-льного білка в сироватці крові виникав за рахунок підвищення рівня білків фракції альбумінів у 1,15, 1,28 та 1,14 раза, відповідно. У разі застосування раціону економ класу у вільному доступі на тлі гіперпротеінемії та зростання маси. У сироватці крові собак достовірно підвищилась концентрація тригліцеролів та ЛПДНГ у 1,31 раза, холестеролу загального та ЛПНГ у 1,26 та 1,57 раза, відповід-но. Важливим є відсутність достовірних змін щодо рівня ЛПВГ у сироватці крові собак, що свід-чить про відсутність компенсаторного посилення зворотного шляху холестеролу з тканин і стінок судин у печінку. У собак, які утримувалися на раціоні 3 (натуральний), наприкінці І-го етапу експе-рименту не було встановлено негативних змін морфометричних показників, а також показників об-міну білків і ліпідів, як і в разі вживання раціону 1. По закінченню ІІ-го етапу експерименту як мор-фометричні (зростання маси тіла в 1,14 раза), так і біохімічні показники собак зазнавали певних змін: зростав уміст білків; рівень тригліцеролів, холестеролу загального та ЛПВГ збільшувався в 1,31, 1,23 та 1,23 раза, відповідно. Такі зміни метаболізму в подальшому можуть спричинити роз-виток ожиріння та іншої супутньої внутрішньої патології. Одержані результати є важливими для сучасної ветеринарної практики як елемент експериментально-доказової науки, що дозволить вести ефективну просвітницьку діяльність серед населення з профілактики ожиріння в собак.
13
Andreychyn, S. M., та Yu R. Dzordzo. "ПОРУШЕННЯ ЗВ’ЯЗУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СИРОВАТКОВОГО АЛЬБУМІНУ, БІЛКОВОГО ТА ЛІПІДНОГО ОБМІНУ І ЇХ КОРЕКЦІЯ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ З НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 34–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.10728.
Full textAbstract:
В останні роки значно підвищився інтерес до вивчення гіпертонічної хвороби, у зв’язку з високим рівнем захворюваності на цю патологію, що призводить до тривалої втрати працездатності. Серйозність проблеми пов’язана також із низькою ефективністю лікування таких хворих. Важлива роль у перебігу цього захворювання належить різним коморбідним станам, зокрема, неалкогольному стеатогепатиту, однак патогенез такої поєднаної патології досліджений недостатньо.
 Мета – дати клініко-патогенетичну оцінку порушень зв’язувальної функції сироваткового альбуміну (ЗФСА) при гіпертонічній хворобі з діастолічною серцевою недостатністю у хворих із супутнім неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) та запропонувати медикаментозну корекцію виявлених змін.
 Матеріал і методи. Обстежено 40 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ–ІІІ ступенів. Їх було поділено на 2 групи. До 1 групи увійшли пацієнти з гіпертонічною хворобою без ураження печінки, до 2 – хворі із супутнім неалкогольним стеатогепатитом. Усі хворі пройшли стандартне клінічне обстеження, також у них визначали ЗФСА, білкові фракції, ліпідограму.
 Результати. У пацієнтів 1 групи виявлені порушення ліпідограми (атерогенний тип дисліпідемії), при супутньому НАСГ виявлено достовірне зниження ЗФСА, а також порушення білкового та ліпідного обміну. Хворі обох груп отримували базову антигіпертензивну терапію. У другій групі додатково приймали препарат Антраль 200 мг тричі на добу впродовж 2 місяців. Після проведеного лікування у більшості хворих 2 групи мали місце достовірне збільшення ЗФСА та покращення білкових фракцій та ліпідного обміну.
 Висновки. Коморбідність гіпертонічної хвороби з неалкогольним стеатогепатитом супроводжується достовірним зниженням ЗФСА та більш глибокими змінами в білковому та ліпідному обміні. Додаткове призначення Антралю таким хворим проявляється істотним збільшенням ЗФСА та нормалізацією білкового та ліпідного обміну.
14
Бужилов, Микола Георгійович, Леонід Вікторович Капрельянц та Лілія Георгіївна Пожіткова. "ОЦІНКА ФРАКЦІЙ ВИСІВОК ПШЕНИЦІ ЯК ОБ’ЄКТІВ БІОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПЕРЕРОБКИ". Scientific Works 82, № 2 (2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i2.1144.
Full textAbstract:
У роботі розглянуто можливість використання пшеничних висівок як джерела ряда біологічно активних речовин та харчових волокон. Проаналізовано структурні зміни, які відбуваються в клітинах алейронового шару висівок в результаті їх замочування, це в свою чергу значно підвищує дифузію поживних речовин вакуолей в навколишнє водне середовище, і створює сприятливе поживне середовище для подальшого розвитку мікроорганізмів. Встановлено закономірність кількісного співвідношення розміра фракцій в залежності від вмісту вологи. Досліджено хімічний склад загальних пшеничних висівок з трьох зернопереробних підприємств одеської області: Грейн Милл, ВАТ Одесахарчкомбінат і ТОВ Софія. Встановлено всі досліджувані зразки не перевищують вимог показників, які висуваються до пшеничних висівок згідно ДСТУ 3016-95. З огляду біохімічного складу та морфологічних ознак клітини визначено і обґрунтовано доцільність проведення фракціонування за розміром часток пшеничних висівок. Показано, що вміст білку, легко гідролізуємих полісахаридів та кількість крохмалю у всїх фракціях відрізняється, це обумовнене тим, що кожна з фракцій утворюється у процесі переробки з різних шарів зерна. Графічно наведено залежність розміру фракцій пшеничних вісівок на вміст білку, полісахаридів та вологості. Встановлено, що вміст білків, вуглеводів та біологічно активних речовин дає нам можливість, їх подальшого використання, як питомого середовища для культивування пробіотичних мікроорганізмів.
15
Klimova, Olena, Olena Lavinska, Larysa Drozdova та Olha Merezhko. "СТРЕС І ФОРМУВАННЯ КОМОРБІДНОГО ПЕРЕБІГУ ЛОНГ-КОВІДУ ТА УРГЕНТНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ". Immunology and Allergology: Science and Practice, № 1 (22 квітня 2024): 10–15. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2024.1-02.
Full textAbstract:
Вступ. Збільшення кількості пацієнтів з невідкладними хірургічними станами черевної порожнини може бути пов’язано з періодичним поширенням вірусної інфекції SARS-CoV-2 і формуванням постковідного синдрому. Різні штами вірусу відрізняються специфічністю до рецепторів клітин- мішеней, а їх дія викликає різноманітність симптомів. Важливим є визначення чинників, які сприяють високому розвитку постковідного синдрому, маніфестації хронічних захворювань і виникнення ургентної хірургічної абдомінальної патології. Мета роботи – виявити характер та ступінь порушень показників вродженого та адаптивного імунітету у пацієнтів з коморбідними станами – ур-гентною хірургічною абдомінальною патологією на тлі COVID-19 у віддалений період при розвитку постковідного синдрому (ПКС). Матеріали і методи. Обстежено 115 пацієнтів з коморбідними станами – невідкладною хірургічною абдомінальною патологією, у яких відмічали симптоми ПКС. Використовували методи: цитометрії (визначення кількості лейкоцитів, лімфоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів); флуоресцентної мікроскопії (показники фагоцитуючих нейтрофілів, кількість позаклітинних нейтрофільних пасток); УФ-спектроскопія (спектри поглинання сироватки крові); спектрофотометрія (вміст цитотоксичних фракцій DAMP); імуноферментний аналіз (вміст білків МСР-1 та S100B). Результати і обговорення. У обстежених пацієнтів з ургентною абдомінальною патологією, які одужали, виявили високу концентрацію цитотоксичних фракцій DAMP; у померлих пацієнтів було більш виражене збільшення олігонуклеотидної фракції, що супроводжувалось максимальною зміною імунних показників: збільшення вмісту специфічних білків S100В та МСР-1, пригнічення показників фагоцитуючих нейтрофілів (зниження кількості активних фагоцитів та індексу перетравлювання). А кількість нейтрофільних пасток була компенсаторно підвищеною у пацієнтів, які одужали. Висновок. Розвиток симптомів, тяжкість перебігу хірургічної абдомінальної патології, формування ПКС та ризик летальності взаємопов’язані з природою, величиною та співвідношенням фракцій DАМР у відповідь на пригнічення імунних показників вродженого імунітету.
16
Гавій, Т. А., та О. Б. Кучменко. "Інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків за контрольованої та резистентної артеріальної гіпертензії". Research Notes, № 3 (28 листопада 2024): 7–15. http://dx.doi.org/10.31654/2786-8478-2024-bn-3-7-15.
Full textAbstract:
На сьогоднішній час артеріальна гіпертензія є однією з найбільш поширених захворювань світу. Дані досліджень останніх років вказують на те, що первинною або вторинною причиною багатьох серцево-судинних захворювань, зокрема і артеріальної гіпертензії є оксидативний стрес, за якого порушується баланс між про- і антиоксидантними системами в бік переважання активності прооксидантних систем. Одним із основних субстратів для вільнорадикальних реакцій є ліпіди та білкові структури. Метою дослідження є вивчення інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків за контрольованої та резистентної артеріальної гіпертензії. У дослідження було включено 65 осіб з контрольованою артеріальною гіпертензією, 50 осіб з резистентною артеріальною гіпертензією та контрольну групу становили 30 практично здорових людей. Дослідження проводились на базі КНП «Коростенська центральна міська лікарня» м. Коростень Житомирської області. З’ясовано, що кількість продуктів вільнора-дикального окиснення білків в сироватці крові збільшена на 44,7 % у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та на 41,8 % у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Також, кількість продуктів вільнорадикального окиснення білків в сироватці крові в фракціях ліпопротеїнів низької щільності та ліпопротеїнів дуже низької щільності збільшена на 57,8 % у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та на 64,9 % у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Водночас, кількість продуктів вільнорадикального окиснення білків в фракціях ліпопротеїнів високої щільності збільшена у 2 рази у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та у 2,1 рази у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Індекс перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів низької щільності та дуже низької щільності збільшений на 47,3 % у пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією та на 76,7 % у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Це вказує на створення передумов для інтенсифікації вільно-радикальних процесів окиснення та розвитку оксидативного стресу. При цьому мають місце порушення функціональної активності антиоксидантних систем, зниження активності каталази та супероксиддисмутази, що більш виражено проявляється у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією.
17
Raznatovska, O. M., V. V. Smirnova, I. O. Kostenko та Yu O. Koroliova. "Особливості показників білкових фракцій у хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень на початку лікування". ACTUAL INFECTOLOGY, № 3.04 (1 липня 2014): 35–38. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82435.
Full textAbstract:
Метою роботи було вивчення особливостей показників білкових фракцій у хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень залежно від клінічної форми та профілю резистентності мікобактерій туберкульозу на початку лікування. Дослідження показників білкових фракцій проведено в 62 хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень. Встановлено, що найбільш прогностично несприятливий перебіг захворювання у пацієнтів із деструктивним туберкульозом легень із розширеною резистентністю мікобактерій туберкульозу з фіброзно-кавернозною формою.
18
Нагірний, Я. П., І. В. Стефанів та Н. О. Твердохліб. "Вплив вогнепальної травми кісток лицевого черепа на показники регенераторної здатності організму постраждалих". CLINICAL DENTISTRY, № 2-3 (26 жовтня 2023): 46–50. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2023.2-3.14188.
Full textAbstract:
Резюме. Проведено дослідження впливу вогнепальної травми кісток лицевого черепа на показники регенераційної здатності організму постраждалих. Вивчали вміст тромбоцитів у периферійній крові, а також кількісні зміни білкових фракцій. Встановлено, що у постраждалих із вогнепальними і невогнепальними ушкодженнями кісток лицевого черепа знижується вміст тромбоцитів, загального білка, альбуміну. Зміни у них більш значні порівняно з постраждалими із невогнепальними ушкодженнями.
 Мета дослідження – проаналізувати деякі показники крові, що відіграють значну роль у загоєнні ран в постраждалих із вогнепальними ураженнями кісток лицевого черепа.
 Матеріали і методи. Для дослідження було відібрано 35 постраждалих із переломами кісток лицевого черепа 19–23 роки, які супроводжувалися ушкодженнями м’яких тканин. Серед 17 осіб із вогнепальними пораненнями кісток лицевого черепа (перша група) в 11 діагностовано переломи нижньої щелепи, у 2 – переломи верхньої щелепи та кісток носа, в 4 – осколкові переломи виличної кістки та склепіння. Серед 18 постраждалих із невогнепальними пораненнями (друга група) в 11 діагностовано відкриті переломи нижньої щелепи, у 5 – переломи виличної кістки та дуги, в 2 – переломи верхньої щелепи.
 Результати досліджень та їх обговорення. Так, у постраждалих із вогнепальними переломами кісток лицевого черепа кількість тромбоцитів була достовірно нижчою порівняно з показниками у постраждалих із невогнепальними пораненнями та контрольної групи. Аналізуючи вміст загального білка, як показника відновної здатності організму, встановлено, що його кількість зменшилася у постраждалих першої групи, тоді як у представників другої групи майже не змінилася порівняно з показниками постраждалих першої та контрольної груп. Загалом, рівень альбуміну в постраждалих першої групи був нижчим порівняно з показниками другої та контрольної груп. Рівень фібриногену в постраждалих із вогнепальними ушкодженнями нижньої щелепи також мав тенденцію до зниження, але зміни не були статистично значущими.
 Висновки. На підставі проведених досліджень встановлено, що у постраждалих із вогнепальними та невогнепальними ушкодженнями кісток лицевого скелета знижується відновний потенціал організму. Проявляється зменшенням кількості тромбоцитів і дисбалансом білкових фракцій у вигляді зниження загальної кількості загального білка й альбумінів, що більш виражено у постраждалих із вогнепальними пораненнями. Вміст фібриногену не змінювався в обох досліджуваних групах, оскільки його активність проявляється на ранній фазі гемостазу.
19
Голопура, С. І., та М. І. Цвіліховський. "ВПЛИВ НАТИВНИХ ЛІПОСОМ ТА ПРЕПАРАТУ «МЕМБРАНОСТАБІЛ» НА ЕКСПРЕСІЮ БІЛКІВ ПЛАЗМОЛЕМИ ЕНТЕРОЦИТІВ ТЕЛЯТ ПІД ЧАС ФОРМУВАННЯ КОЛОСТРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 176–82. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.22.
Full textAbstract:
Досліджені показники експресії білків з молекулярними масами від 50 до 75 кДа у плазмолемі ен-тероцитів порожньої кишки щойно новонароджених телят, через 6 та 24 години після народження. Дослідження проведені на телятах трьох груп (контрольна та дві дослідні) української чорно-рябоїмолочної породи. Телятам першої дослідної групи разом з молозивом задавали всередину нативні лі-посоми з фосфоліпідного бішару на основі соєвого лецитину, а телятам другої дослідної групи пре-парат «Мембраностабіл», який ми створили на основі соєвого лецитину. Препарат «Мембраноста-біл» представляє макрокапсули з фосфоліпідного бішару, наповнені водорозчинними формами віта-мінів А та Е. Дослідні зразки ентероцитів порожньої кишки відбирали від новонароджених телят допершої випойки молозива та через 6 і 24 години після народження тварини. У виділених ентероцитахпорожньої кишки телят визначали експресію білків мембранної фракції лізатів за допомогою мето-ду електрофорезу. Відсотковий вміст окремих фракцій білків визначали методом денситометрії звикористанням програмного забезпечення TotalLab. Статистичну обробку результатів дослідженьта кореляційну залежність між вмістом IgM та білками плазмолеми ентероцитів з молекулярнимимасами 50‒75 кДа проводили з використанням комп’ютерної програми Microsoft Excel 2016. Встано-влено, що застосування новонародженим телятам з молозивом нативних ліпосом на основі соєвоголецитину та препарату «Мембраностабіл» сприяє подовженню часу експресії білків плазмолеми ен-тероцитів з молекулярними масами від 50 до 75 кДа порівняно з такими в телят контрольної групи.Показана динаміка експресії білків з молекулярними масами від 50 до 75 кДа у плазмолемі ентероци-тів порожньої кишки телят контрольної й дослідних груп за та без впливу досліджуваних засобів.Показана кореляційна залежність між вмістом IgM у сироватці крові телят контрольної й дослід-них груп та експресією білків плазмолеми ентероцитів з молекулярними масами від 50 до 75 кДа. До-ведено, що застосування телятам нативних ліпосом на основі соєвого лецитину та препарату«Мембраностабіл» сприяє підвищенню вмісту IgM в сироватці крові цих тварин.
20
Обуховська, О. В., О. П. Руденко, Л. В. Матюша та О. М. Попова. "Білкові фракції сироватки крові у курей, щеплених інактивованими вакцинами проти респіраторного мікоплазмозу птиці". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2013): 88–91. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.04.23.
Full textAbstract:
Доведено, що дворазове внутрішньом’язеве введення інактивованих вакцин проти респіраторного мікоплаз-мозу птиці сприяє підвищенню рівня альбумінів і γ-глобулінів у сироватці крові курей, що свідчить про активізацію імунної системи організму. Застосування вакцини на основі інактивованого бактерину підвищує рівень альбумінів на 47,0 % та γ-глобулінів на 91,9 % на 21-шу добу після другого введення препарату. Застосу-вання за аналогічною схемою субодиничної вакцини на основі дезінтегрованої бакмаси підвищує рівень альбумі-нів на 39,6 % та γ-глобулінів на 84,2 % відповідно.
 It is proved that the double intramuscular introduction of inactivated vaccines against respiratory mycoplasmosis of poultry will help to increase albumin and γ-globulin in the blood serum of chickens, indicating activation of the immune system. The use of a vaccine based on inactivated bacterinum increases to 47.0% albumin level and γ-globulin to 91.9% on the 21-st day after the second injection. Using by a similar scheme of subunit vaccine based on the unintegrated bacmass increases by 39.6% albumins loevel and γ-globulins by 84.2%, respectively.
21
Ощипок, І. М. "ЗАСТОСУВАННЯ КОМПОЗИТНИХ БОРОШНЯНИХ СУМІШЕЙ У ВИРОБНИЦТВІ КОВБАС ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 74–81. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-10.
Full textAbstract:
Борошно в ковбасному виробництві використовують для надання виробу потрібної щільної консистенції і достатньої вологості без надлишку. Встановлено, що за вологоутримуючої здатності (ВУЗ) борошно можна розташувати в такий ряд: пшеничне>горохове>рисове>гірчичне>с оєве. Встановлено, що рН водних суспензій соєвого і рисового борошна знаходиться в діапазоні 7,2–7,3, горохового і пшеничного – 6,8–6,9, що зумовлює можливості їх технологічного застосування. Най- частіше використовують крупу із зерен пшениці, а саме: манну. Показано, що введення солі масовою часткою від 0 до 5% по-різному впливає на ВУЗ. Так, ВУЗ горохової муки і гірчичної зростає зі збіль- шенням концентрації солі, зменшується в пшеничному борошні і залишається незмінним у соєвому, що пояснюється різним впливом іонного зв’язку на властивості білків і полісахаридів у складі борошна. Ці властивості визначалися в умовах термообробки протягом 15 хвилин при 75 °С. За величиною жиро- утримуючої здатності (ЖУЗ), яка визначалася в згаданих умовах термообробки, борошно утворює такий ряд: пшеничне>горохове>рисове>гірчичне>соєве. Дослідження емульсійних властивостей (ЕВ) показали, що соєве і горохове борошно, а також гірчиця здатні стабілізувати емульсії рослин- ної олії, стійкі до теплообробки. Для пшеничного і рисового борошна утворення стійких емульсій не спостерігається. Представлено результати аналізу хімічного складу подрібненого насіння червоної сочевиці, в тому числі амінокислотного складу білків. Основний напрям досліджень було націлено на розробку композитних борошняних сумішей на основі пшеничного борошна, збагаченого повноцінним білком, харчовими волокнами і мінеральними речовинами за рахунок насіння сочевиці. Вибір сочевиці був зумовлений тим, що вона має високу харчову і біологічну цінність. Насіння сочевиці відрізняється високим вмістом білка (21,3–36,0%), збалансоване за амінокислотним складом. У білках насіння осно- вними фракціями є глобуліни (85,9%), причому білки за своєю природою повноцінні. Сочевиця багата мінеральними речовинами, в тому числі калієм, кальцієм, магнієм, цинком, залізом, міддю і селеном. Крім того, насіння сочевиці характеризується високим вмістом вітамінів: β-каротин, PP, В1, В2, В6. Насіння сочевиці використовують як у повсякденному раціоні, так і в лікувальному, дитячому і веге- таріанському харчуванні. Пшеничну хлібопекарську муку різних сортів вибирали як найбільш затребу- вану сировину у виробництві багатьох продуктів харчування. Порівняльним аналізом хімічного складу сортового пшеничного борошна і подрібненого насіння червоної сочевиці показано значну перевагу останніх за вмістом білка, харчовими волокнами і мінеральними речовинами, в тому числі кальцію і магнію. У результаті комп’ютерного моделювання визначено дозування подрібненого насіння чер- воної сочевиці, що дасть змогу отримати композитні борошняні суміші з високою біологічною цін- ністю білка. Представлено дані аналізу хімічного складу композитних борошняних сумішей з борошна пшеничного хлібопекарського різних сортів і подрібненого насіння червоної сочевиці. Встановлено, що вибрані дозування подрібненого насіння червоної сочевиці дають змогу створити композитні борош- няні суміші з високим вмістом білка (18,9–17,0%), харчових волокон (11,32–8,6%) і мінеральних речовин (2,21–1,9%), у тому числі кальцію і магнію. Білки розроблених композитних борошняних сумішей від- різняються високим значенням коефіцієнта раціональності амінокислотного складу (0,87–0,86) і низь- кою величиною показника «порівнянної надмірності» (5,4-5,9).
22
Козар, С. Ф., та О. М. Білоконська. "ВПЛИВ АZOTOBACTER CHROOCOCCUM IMB B-7836 СУМІСНО З ПОЛІСАХАРИДНО-БІЛКОВИМ КОМПЛЕКСОМ НА УРОЖАЙНІСТЬ ОГІРКА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.09.
Full textAbstract:
Сьогодні актуальним напрямом досліджень є вивчення впливу мікробних препаратів на основі агрономічно корисних мікроорганізмів на продуктивність овочевих культур. Одним із видів бактерій, які здатні вступати у взаємовідносини з рослинами, є Azotobacter chroococcum. Цей діазотроф за рахунок фіксації атмосферного азоту і продукування фізіологічно активних сполук позитивно впливає на сільськогосподарські культури, зокрема овочеві. Інтродукція азотобактера в ризосферу рослин відбувається шляхом обробки насіння, але в період часу від бактеризації до висіву насіння у ґрунт під впливом факторів зовнішнього середовища більшість клітин бактерій гине. Підвищити життєздатність мікроорганізмів можна за рахунок використання сполук різної хімічної природи. Метою нашої роботи було вивчення ефективності штаму A. chroococcum ІМВ В-7836 за дії полісахаридно-білкового комплексу (ПБК). Завдання – визначити вплив бактеризації штамом A. chroococcum ІМВ В-7836 сумісно з ПБК на врожайність та структуру врожаю огірка. Результати досліджень свідчать, що бактеризація з одночасним застосуванням полісахаридно-білкового комплексу сприяє підвищенню до 50,8 т/га врожайності огірка, яка перевищує як контрольний варіант, так і варіанти без застосування ПБК. Завчасна бактеризація з додаванням ПБК сприяла врожайності в 47,7 т/га, що на 29,6 % вище, ніж контрольний варіант та на 12,9 % за бактеризацію огірка без використання ПБК. Аналіз структури врожаю показав, що більшу частину становлять корнішони другої фракції, за рахунок якої й відбувається збільшення продуктивності огірка. Корнішонів першої фракції менше, ніж другої (22,7 %), а найменше – зеленців (7,7 %). Використання ПБК дозволяє здійснювати завчасну обробку насіння огірка азотобактером без зменшення ефективності бактеризації. Так, найбільша частка корнішонів другої фракції була у варіанті з передпосівною бактеризацією A. chroococcum ІМВ В-7836 із сумісним застосуванням ПБК, і становила 75,5 %. Урожайність корнішонів другої фракції у разі завчасної бактеризації насіння огірка A. chroococcum ІМВ В-7836 із сумісним використанням ПБК становила 35,54 т/га, що більше на 12,7 % за варіант із завчасною бактеризацією насіння огірка A. chroococcum ІМВ В-7836 без використання ПБК, але менше на 8,5 % щодо варіанту з передпосівною бактеризацію з використанням ПБК.
23
Панікар, І. І. "Біохімічні особливості формування поросят першої доби життя". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2013): 129–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.03.26.
Full textAbstract:
Рівень майже всіх показників клінічного метаболі-зму, а особливо білкових фракцій, у сироватці крові поросят у «домолозивному» періоді значно відріз-няється від показників поросят першої доби життя, які отримували молозиво. Зміна показни-ків білкового обміну пов’язана з надходженням в організм білків молозива. Підвищення активності АлАт, ЛДГ рівня вмісту глюкози, концентрації загального білірубіну за зниження лужної фосфа-тази та сечовини в крові свідчить про стресовий стан організму, що можна пояснити стресовим фактором, отриманим організмом під час та відразу після народження. 
 The level of many indicators of clinical metabolism, especially protein fractions in the blood serum of piglets in the «pre-colostrum» period significantly differ from that of the piglets of the first day of life fed by colostrum. Changing the parameters of protein metabolism is associated with intake of colostrum proteins. Increase of ALT, LDH levels of glucose, serum total bilirubin with a decrease of alkaline phosphatase and urea in the blood indicates a stressful condition of the body, which can be explained by a stress factor, obtained by the body during and immediately after birth.
24
Dutchak, H. M. "Характеристика показників окисної модифікації білків та антиоксидантного захисту у дітей з атопічним дерматитом". Likarska sprava, № 5 (28 серпня 2013): 89–94. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2013-5-17.
Full textAbstract:
Обстежено 120 дітей з атопічним дерматитом (АД) у віці від 1 до 18 років. У 60 дітей АД перебігав на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Стан прооксидантної системи вивчали за вмістом у сироватці крові фракцій окисної модифікації білків (ОМБ), стан антиоксидантної системи – за вмістом ферментів супероксиддис-мутази, глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази. Аналіз стану показників перекисного окислення білків показав дисбаланс в прооксидантній системі в усіх групах обстежених із зниженням рівня фракцій ОМБ-356, ОМБ-370 та збільшенням ОМБ-530 з поглибленням дисбалансу із зростанням тяжкості перебігу алергодерматозу. Відмічено вищу активність антиоксидантного захисту у дітей з АД порівняно із здоровими. Рівень ферментів змінювався залежно від тяжкості перебігу АД. У разі легкого перебігу у дітей спостерігалася активація антиоксидантної системи з тенденцією до її виснаження із збільшенням тяжкості перебігу АД. Недиференційована дисплазія сполучної тканини у дітей з АД суттєво не впливала на співвідношення в системі окисна модифікація білків/антиоксидантна система. Аналіз коефіцієнтів парної кореляції та системоутворення показав складність і різноспрямованість зв’язків між ферментами антиоксидантної системи та показниками ОМБ.
25
Korda, M. M., Ye B. Dumukhalska та T. Ya Yaroshenko. "ВПЛИВ ПЕПТИДІВ НА СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗМУ ТА ВМІСТ БІЛКОВИХ ФРАКЦІЙ КРОВІ ЩУРІВ, УРАЖЕНИХ СОЛЯМИ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ І РАУНДАПОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 70–75. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9568.
Full textAbstract:
Вступ. Свинець, як і всі важкі метали, – протоплазматична отрута широкого спектра дії, що викликає зміни в нервовій, серцево-судинній системах та крові. Він порушує ферментативні реакції і знижує імунобіологічну резистентність організму. В організмі іони свинцю гальмують гуморальну імунну відповідь, що проявляється низьким продукуванням антитіл та імуноглобулінів класів M, E, A, збільшенням частоти респіраторних захворювань в осіб, уражених сполуками Плюмбуму.
 Мета дослідження – вивчити вплив пептиду цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцину на стан імунної системи та вміст білкових фракцій у сироватці крові щурів різного віку з хронічним токсикозом, викликаним важкими металами і гліфосатом.
 Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевого дозрівання, статевої зрілості й старих тваринах, яким внутрішньошлунково протягом 30 днів вводили водні розчини Плюмбум ацетату, Купрум сульфату, гліфосату (у формі гербіциду раундапу). З метою корекції на 21 день через 6 год після введення токсикантів протягом 10 днів вводили пептид цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцин. Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, M, G та циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові щурів. 
 Результати й обговорення. Встановлено, що в інтактних тварин і щурів при комбінованій дії Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) з віком підвищувалась концентрація циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів у сироватці крові. Введення пептиду призводило до часткового відновлення співвідношення білкових фракцій у сироватці крові щурів та вмісту імуноглобулінів. 
 Висновок. Використання пептиду як чинника корекції частково нормалізує стан імунної системи та співвідношення білкових фракцій у сироватці крові щурів із токсикозом, викликаним Плюмбум ацетатом, Купрум сульфатом і раундапом.
26
Данилюк, І. П. "ФУНКЦІОНАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОРОШКУ ІЗ АTHERINA PONTICА ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У БОРОШНЯНИХ СУМІШАХ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 41 (10 квітня 2025): 69–74. https://doi.org/10.32782/2522-1221-2025-41-08.
Full textAbstract:
Одним із шляхів оптимізації технологічного процесу виробництва борошняних страв та виробів є моделювання багатокомпонентного складу борошняних сумішей з викорис- танням нетрадиційної сировини рослинного та тваринного походження. Проте, внесення таких функціональних інгредієнтів, супроводжуються структурно-механічними властивостями тіста та можуть призводити до зниження якості борошняних виробів та страв. Тому, дослідження функціонально-технологічних властивостей порошку із Аtherina ponticа та визначення можли- вості його подальшого використання у складі композитних борошняних сумішей є важливим завданням. Метою роботи є дослідження функціонально-технологічних властивостей порошку із Аtherina ponticа та визначення можливості його використання у складі композитних борошняних сумі- шей. Завданням роботи стало визначення: дисперсності порошку Аtherina ponticа, коефіцієнта водопоглинання, водопоглинальної та жироутримуючої здатності порошків із Аtherina ponticа різних фракцій, адже дані показники у технологічному процесі тістоутворення відіграють важ- ливу роль. Отримані результати дослідження дозволили визначити дисперсність порошку Atherina pontica: фракція 50-100 мкм становить 17,5% від загальної кількості, 15–30 мкм – 28,8%, 50-30 мкм – 48,2%, відсоток порошку більшого розміру – незначний і становить 5,5%. Дослі- джено коефіцієнт водопоглинання, у порошку Atherina pontica з вологістю 7,0+0,5%, за різних температур та встановлено, що при температурі від 35 оС показники водопоглинання збільшу- ється та підтверджує покращені регідратаційні властивості, а також це можна пояснити здатністю білків порошку А. pontica утримувати вологу за різних температур, що є важливим під час технологічного процесу тістоутворення. Встановлено, що водоутримувальна здатність на 21%, жироутримувальна здатність порошку на 9,9% нижчі, ніж борошна пшеничного вищого сорту, а водопоглинальна здатність на 80% вища, що викликає необхідність корегування рецептурного складу прісного тіста для борошняних кулінарних виробів.
27
Шевченко, Анастасія, Світлана Літвинчук та Віра Дробот. "Вплив вівсяних висівок в поєднанні з фосфоліпідами на перерозподіл структурних груп в тісті та хлібі з пшеничного борошна". International Science Journal of Engineering & Agriculture 2, № 3 (2023): 38–50. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjea.20230203.05.
Full textAbstract:
Метою роботи було визначення впливу вівсяних висівок на зміну структурних груп тіста та хліба з пшеничного борошна, до рецептури якого внесено лецитин. Було досліджено вівсяні висівки, їхній хімічний склад та розподіл білкових фракцій, вплив на якість і кількість клейковини в тісті. Конформаційні перетворення структурних елементів в тісті та хлібі досліджували методом інфрачервоної спектроскопії у ближній інфрачервоній області. У вівсяних висівках підвищений вміст білка – 17,1% та харчових волокон – 15,4% порівняно з пшеничним борошном – 11,3% та 3,5%, відповідно. Встановлено, що білки вівсяних висівок є глобулярними, адже вміст глобулінів найбільший – в 7,4 рази більше, ніж у пшеничному борошні. Завдяки низькому вмісту проламінів і високому вмісту глобулінів, вівсяний білок здатен забезпечити хороший баланс амінокислот, на відміну від багатьох інших зернових культур. Внесення лецитину та в поєднанні його з вівсяними висівками негативно вплинуло на кількість відмитої з тіста клейковини в більшій мірі зі збільшенням дозування висівок: на 2,84-8,72% відмилось менше сирої клейковини. Додавання вівсяних висівок призвело до збільшення розтяжності білка та швидкості розгалуження, порівняно з контролем. Висівки також послаблюють структуру клейковини замішаного тіста, що знижує стійкість системи. Інфрачервоні спектри тіста на довжині хвилі 2100 нм показали, що харчові волокна вівсяних висівок, включених в рецептуру, затримують розвиток глютенової мережі, вклинюючись в глютенову сітку у вигляді включень. На довжині хвилі 1770 нм спектральний індекс зразків з заміною борошна висівками нижче, ніж контролю, що сприятиме кращій формоутримувальній здатності тіста та меншому розрідженню. Зважаючи на високий вміст білка та харчових волокон у вівсяних висівках, використання цієї сировини є доцільним з метою підвищення харчової цінності хліба, надання йому оздоровчих властивостей та використання вторинних продутків переробки зернових. Однак варто застосовувати технологічні прийоми для мінімізації негативного впливу висівок зокрема на структурно-механічні властивості тіста та хліба.
28
Камбур, М. Д., А. А. Замазій та В. Ю. Касич. "Властивості крові та білковий обмін у корів під час корекції гідрогуматом натрію та прополісом". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (30 грудня 2022): 104–11. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.04.12.
Full textAbstract:
Отримання здорового молодняку та високої продуктивності від корів залежить від фізіолого-біохімічного статусу організму тварин. Значна роль у цьому процесі належить системі гемостазу, формуванню фето-плацентарного комплексу, максимального забезпечення плода поживними речовинами та Оксигеном. Дослідження, проведені на високопродуктивних коровах з метою корекції гемостазу, білкового обміну дозволили встановити таке. Різні варіанти застосування препаратів гідрогумату та прополісу суттєво впливають на вміст загального білка та його фракцій у крові корів. Аналізуючи варіанти застосування препаратів у сухостійний період, необхідно зазначити, що вміст загального білка в сироватці крові корів дослідних групи був вірогідно вищим (на 8,3 %) через незначне підвищення вмісту альбумінів. За нашими даними показник загального білка крові у цієї групи корів мав позитивну кореляцію з рівнем молочної продуктивності. У тварин третьої дослідної групи загальний вміст білка не змінився, але виявлена тенденція до підвищення вмісту альбумінів і зниження глобулінів, як в абсолютному, так і відсотковому значеннях. Такі пофракційні зміни вмісту білків у крові корів обох груп призвели до однонаправленого росту білкового коефіцієнту, більш вираженого у другій групі, що, можливо, пов'язане з посиленням білоксинтезуючої функції печінки. У післяродовий період ми спостерігали достовірне перевищення відносно контролю вмісту глобулінів (г/л) у корів дослідних груп на 32,3 % відповідно, а також достовірно менші значення вмісту альбумінів у сироватці крові на 24,4 % і 27,3 %. Загалом це виявилося в недостовірному збільшенні вмісту загального білка після застосування прополісу на 2,8 % та у варіанті з гідрогуматом – на 3,7 %. Значні зміни встановлені за часом формування кров’яного згустку в корів. У корів дослідних груп протромбіновий час гемостазу знижувався. Можливо, активація білоксинтезуючої функції в організмі корів дослідних груп впливає на показники гемостазу. Схожу динаміку змін ми виявили за протромбіновим індексом гемостазу корів. Міжнародне нормалізоване відношення у корів дослідних груп знизилось в 1,12–1,16 раза (р<0,05). Тромбіновий час гемостазу у корів, АТЧ у тільних корів практично повторював динаміку тромбінового часу, знижувався незначно у корів дослідних груп. Під впливом корекції не встановлено вірогідного підвищення вмісту фібриногену у крові корів дослідних груп. Доведено, що корекція гемостазу сприяє підвищенню білкового обміну в організмі корів, підтримує у фізіологічному стані систему гемостазу та формує умови для нормального росту та розвитку плода.
29
Мохонь, Л. І., та О. Б. Кучменко. "Ліпідний профіль та ступінь окисленної модифікації ліпопротеїнів у пацієнтів з акне". Research Notes, № 1 (26 травня 2025): 52–59. https://doi.org/10.31654/2786-8478-2025-bn-1-52-59.
Full textAbstract:
Ліпіди відіграють важливу роль у патогенезі акне. Зміни складу ліпідів, зокрема зміна співвідношення насичених та ненасичених ліпідів, а також зміна активності про- і антиоксидантних систем можуть перетворювати ліпіди на імуностимуля тори при розвитку акне. Метою роботи було вивчення ліпідного профіля та ступеня окисної модифікації ліпопротеїнів у пацієнтів з акне. У дослідження було включено 86 пацієнтів жіночої статі з акне віком від 18 до 40 років. Контрольну групу складали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Всі пацієнти були розділені за GAGS на 3 групи: легкий перебіг – 20 пацієнтів (23 %), помірний перебіг – 48 пацієнтів (56 %) важкий перебіг – 18 пацієнтів (21 %). У пацієнтів з помірним та важким перебігом захворювання рівень загального холестеролу зростає на 16-17 % порівняно з контролем. Рівень тригліцеридів зростає у пацієнтів із помірним і важким перебігом на 40 %. У пацієнтів з важким перебігом захворювання рівень ХС-ЛПНЩ зростає на 21 % порівняно з пацієн тами з легким перебігом. Рівень ХС-ЛПВЩ у пацієнтів з акне з легким, помірним та важким перебігом знижується на 30 %, 30 % і 32 %. У пацієнтів з акне коефіцієнт атерогенності зростає із зростанням важкості захворювання – за легкого, помірного і важкого перебігу відповідно на 72 %, 91 % і 94 %. Вміст продуктів вільнорадикального окислення білків в атерогенній фракції ліпопро теїнів (ЛПНЩ + ЛПДНЩ) пацієнтів з акне зростає у пацієнтів з помірним і важким перебігом відповідно на 40 % і 24 %. Разом з цим величина індексу перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів (ЛПНЩ+ЛПДНЩ) зростає у пацієнтів з акне з помірним і важким перебігом на 27 %. При цьому вміст продуктів вільно радикального окислення білків в ЛПВЩ зростає за легкого, помірного і важкого перебігу відповідно на 23 %, 36 % і 29 %. В результаті дослідження показано, що у пацієнтів з акне спостерігаються змінені рівні величин показників ліпідного профілю, зокрема зростання рівня загального холестеролу, тригліцеридів, ХС ЛПНЩ та зниження ХС-ЛПВЩ, хоча більшість із них знаходяться в межах референтних значень. При цьому КА у пацієнтів з акне зростає до верхньої межі норми і дещо її перевищує. Разом з цим у пацієнтів з акне спостерігається зростання вмісту продуктів вільнорадикального окислення ліпідів та білків у фракціях ліпопротеїнів (ЛПНЩ+ЛПДНЩ, ЛПВЩ), що може бути фактором ризику розвитку атеросклеротичного процесу.
30
Zaitceva, I. O. "Кількісна оцінка посухостійкості інтродуцентів роду Syringe L. в умовах степового Придніпров’я". Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель 46 (6 червня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.15421/441712.
Full textAbstract:
Проведено комплексне дослідження показників, що характеризують стійкістьінтродукованих видів роду Syringa L. до дії стресових гідротермічних факторів.Швидкість водовіддачі тканинами листя, розрахована з використанням регресійно-го аналізу, може служити діагностичним критерієм реакції рослин на посуху. Кіль-кісні оцінки водоутримуючої здатності корелюють із оцінками польової посухостій-кості в період вегетації і визначаються вмістом розчинних фракцій білків прото-пласту клітин.
31
Gladun, D., T. Vovk, N. Raksha, A. Savchuk, and L. Ostapchenko. "Obtaining target protein fractions from marine organisms of Antarctic Region." Ukrainian Antarctic Journal, no. 13 (2014): 133–39. http://dx.doi.org/10.33275/1727-7485.13.2014.220.
Full text
32
Samogalska, O. E., та Z. P. Mandziy. "ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ У ХВОРИХ З ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11765.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора гепаризин у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
 Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 29 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – з гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – з хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемову проби.
 Результати. Окрім скарг з приводу основного захворювання (а це загальна слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення), хворих турбували важкість та відчуття розпирання у правому підреберї, нудота. Інколи відмічалась жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих виявлено збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена за рахунок як правої, так і лівої часток. У 19 хворих спостерігалось підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також виявлено підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії вираженість токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалося підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігалась жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату гепаризину відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлялася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням важкості в правому підребер'ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували показники АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази.
 У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталась до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю вказані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
33
Denysenko, Olha. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ХВОРИХ НА АЛЕРГОДЕРМАТОЗИ". Journal of Dermatovenereology and Cosmetology named after N.A.Torsuiev, № 2 (50) (8 лютого 2024): 5–15. http://dx.doi.org/10.37321/journaldvc.2023.2-01.
Full textAbstract:
Мета роботи. Визначити показники прооксидантної та антиоксидантної систем крові у хворих на алергодерматози та оцінити характер їх змін залежно від нозологічної форми та клінічного перебігу дерматозу.
 Матеріал і методи. Обстежено 146 хворих на алергодерматози (екзема, атопічний та алергічний дерматити). Показники прооксидантної системи крові (вміст малонового альдегіду, фракцій продуктів окисної модифікації білків, середньомолекулярних пептидів) та антиоксидантної системи крові (вміст відновленого глутатіону та церулоплазміну, активності глутатіонпероксидази та каталази) визначали за допомогою відомих методик; характер їх взаємо- зв'язку визначали методами варіаційної статистики.
 Результати. Встановлено, що у порівнянні з контрольною групою, у хворих на алергодерматози відзначаються достовірні зміни показників як прооксидантної системи крові (збільшення вмісту малонового альдегіду, фракцій окисної модифікації білків та середньомолекулярних пептидів), так і показників антиоксидантної системи крові (зниження вмісту церулоплазміну та відновленого глутатіону). Аналіз значень показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на алергодерматози не виявив їх достовірних змін залежно від гендерних особливостей пацієнтів чи місця їх проживання (в умовах міста чи сільській місцевості). При цьому більш істотні зміни показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу встановлено у хворих на атопічний дерматит та екзему порівняно з пацієнтами з алергічним дерматитом, а також у хворих із поширеним ураженням шкіри та тривалим (більше 5 років) перебігом захворювання.
 Висновок. У хворих на алергодерматози спостерігаються зміни показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, що є свідченням зростання активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і білків на тлі зниження активності чинників антиоксидантного захисту, що призводить до наростання явищ ендогенної інтоксикації та формування оксидативного стресу. При цьому встановлено, що зміни прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у певній мірі залежать від клінічної форми алергодерматозу, його тривалості та поширеності на шкірі, що обґрунтовує диференційований підхід до призначення таким хворим засобів антиоксидантної дії.
34
Духницький, В. Б., І. М. Деркач, С. С. Деркач та ін. "БІЛКОВИЙ СПЕКТР СИРОВАТКИ КРОВІ ПОРОСЯТ ЗА ВПЛИВУ ПРЕПАРАТІВ ФЕРУМУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 250–55. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.31.
Full textAbstract:
Найбільш простим та ефективним методом лікування хворих на анемію поросят та для її профі-лактики на сьогодні вважають застосування феродекстранових засобів, проте цей метод має низку недоліків. Отже, хоча проблема дефіциту Феруму досліджується досить давно, вона не втрачає актуальності й донині. Метою наших досліджень було визначити вплив клатрохелату Феруму (IV) на білковий спектр сироватки крові поросят при його застосуванні поросним свиноматкам. Для ви-конання поставленої мети було сформовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди по-рід ландрас та велика біла) у період їхнього утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. В основі науково-виробничого досліду, тривалість якого становила 30 діб, було визначення впливу клатрохелату Феруму (IV) на організм поросят, народжених від сви-номаток, яким у період вагітності дворазово внутрішньом’язево вводили досліджуваний препарат у формі розчину. У результаті проведених досліджень не було відмічено народження мертвих поросят та будь-яких клінічних ознак анемії. Вміст альбумінів упродовж усього періоду досліду був дещо ви-щим у сироватці крові поросят дослідної групи порівняно з контролем. Збільшення рівня протеїну загального та його основної фракції – альбумінів у сироватці крові поросят дослідної групи свідчить про активацію анаболічного шляху обміну протеїнів та переважанням процесів синтезу. Уміст β-глобулінів на початку досліду на 30 добу вірогідно перевищував показник контролю. Рівень γ-глобулінів на 5 добу в сироватці крові поросят дослідної групи був у 1,2 раза вищим порівняно з ко-нтролем, проте на 30-у добу, навпаки, у стільки ж разів нижчий. Дослідження білкового спектру сироватки крові поросят за умови впливу препаратів Феруму підтверджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії виявилась ефективною.
35
Самогальська, О. Є., та З. П. Мандзій. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ Й ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12228.
Full textAbstract:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні значно зросла частота захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг захворювання супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
 Мета – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора «Гепаргін» у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
 Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 42 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (6 – із гострими лімфобластними лейкеміями; 16 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями; 9 – із неходжкінськими лімфомами: 7 – із неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 5 хворих – із неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 34 до 68 років. Середня тривалість захворювання становила 4–7 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемові проби, ядерний індекс інтоксикації.
 Результати. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення. Їх турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер᾽ї, нудота. Інколи відмічали жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 хворих спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також відмічали підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії, активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалось підвищення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату «Гепаргін» відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлалася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер᾽ї.
 Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ядерний індекс інтоксикації.
 У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталися до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю – зменшувалися. Також встановлений позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
36
Samogalska, O. Ye, Z. P. Mandzii, H. H. Kmita та ін. "ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ЛЕСФАЛЬ ВІТ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9790.
Full textAbstract:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відмічено збільшення зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
 Мета дослідження – вивчити ефективність застосування комбінованого гепатопротектора “Лесфаль Віт” у складі комплексної терапії у хворих на гемобластози.
 Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 29 пацієнтів із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – із гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 хворих – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік пацієнтів був від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансфарази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), білірубіну, лужної фосфатази, тимолової та сулемової проб.
 Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), пацієнтів турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи шкіра та слизові оболонки набували жовтяничності. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 пацієнтів спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, в 11 хворих також підвищився білірубін через непряму фракцію. Активність процесу переважно відповідала середньому 58,7 % та вираженому 21,3 % ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також було збільшення лужної фосфатази, білірубіну через непряму фракцію. У 5 хворих на гемобластоз спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
 Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату “Лесфаль Віт” відмічали позитивну динаміку клінічного перебігу основного захворювання, що проявлалася поліпшенням самопочуття, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер’ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники повертались до нормальних величин. У пацієнтів із вираженою активністю дані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
37
Коzhukhov, S. M., О. M. Parkhomenko, O. I. Irkin, Ya M. Lutay, O. V. Shumakov та O. A. Skarzhevsky. "Гостра серцева недостатність у хворих на інфаркт міокарда зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка: клініко-гемодинамічні, електрофізіологічні особливості та вплив на прогноз". EMERGENCY MEDICINE, № 3.58 (11 квітня 2014): 126–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83295.
Full textAbstract:
Гостра серцева недостатність (ГСН) є одним із найнебезпечніших захворювань у всьому світі. 30–55 % пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ), у яких відзначаються ознаки ГСН, мають збережену фракцію викиду (ФВ). Наша мета полягала у вивченні виживаності таких хворих при довгостроковому спостереженні.Серед 606 пацієнтів із ГІМ і елевацією сегмента ST на ЕКГ (вік 54,8 ± 0,4 року, 90,8 % чоловіків) 28,2 % мали СН зі збереженою ФВ (ФВ > 45 %) протягом перших 24 годин. У цих хворих частіше відзначалися шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків (р > 0,05), аневризма лівого шлуночка (р > 0,05). Крім того, ці пацієнти мали високий рівень глюкози (р > 0,05) і C-реактивного білка (р > 0,05). У хворих зі СН і збереженою ФВ відзначалася ниркова дисфункція: швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) була статистично значно нижчою від моменту надходження й до 10-го дня (обоє р > 0,05). Розмір інфаркту був меншим на 18,5 % порівняно з пацієнтами без ГСН. Під час перебування в лікарні кінцево-діастолічний, кінцево-систолічний об’єми та ФВ у пацієнтів були схожими. Наші дані показали, що у хворих із гострим інфарктом міокарда та фракцією викиду ≥ 45 %, що мають ознаки гострої серцевої недостатності, ризик серцево-судинної смерті протягом п’яти років підвищується у два рази (17,2 % порівняно з 9,3 % у пацієнтів без ГСН, р < 0,034).Деякі клінічні характеристики у хворих із ГІМ і збереженою ФВ відрізнялися в пацієнтів із ГСН і без такої. У той час як ГСН явно пов’язана з більш низькою ШКФ, високим рівнем системного запалення, розміром інфаркту тощо. Довгостроковий прогноз у таких пацієнтів характеризується зниженням серцево-судинної смерті протягом наступних 5 років.
38
Kuzmak, I. P. "ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ БІЛКОВОГО ОБМІНУ В ЩУРІВ, ОТРУЄНИХ БЛІДОЮ ПОГАНКОЮ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 130–35. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9825.
Full textAbstract:
Вступ. Бліда поганка (Amanita phalloides) є одним із найнебезпечніших отруйних грибів. Токсини блідої поганки належать до сильних отрут, а з огляду на відсутність специфічних антидотів до них, лікування отруєнь цим грибом залишається важливою проблемою. Тяжка клінічна картина отруєнь блідою поганкою зумовлена токсичним ураженням печінки і нирок, розвитком гострого гастроентероколіту, виникненням ендотоксикозу, пов’язаного з порушенням показників гомеостазу і накопиченням в організмі токсичних речовин ендогенного походження.Мета дослідження – вивчити вплив отрути блідої поганки на деякі показники білкового обміну в щурів.
 Методи дослідження. Дослідження проводили на нелінійних білих 18–24-місячних щурах-самцях (період старості; старі). Отруювали тварин шляхом одноразового внутрішньочеревного введення їм екстракту блідої поганки, отриманого за методом H. Wieland, у дозі 85 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів здійснювали шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом через 6, 24 та 72 год після отруєння з подальшим забором крові. У сироватці крові визначали концентрацію загального білка та білкових фракцій, креатиніну і сечовини. Стан ендогенної інтоксикації оцінювали за еритроцитарним індексом інтоксикації (ЕІІ) та вмістом молекул середньої маси.
 Результати й обговорення. Встановлено, що отруєння експериментальних тварин токсинами блідої поганки призводило до суттєвих порушень білкового обміну. Найбільш виражені зміни показників білкового обміну спостерігали через 72 год з моменту інтоксикації. У щурів відзначали зниження концентрації сечовини, підвищення концентрації креатиніну, гіпопротеїнемію, гіпоальбумінемію, зменшення вмісту α1- і α2-глобулінів та зростання вмісту β- і γ-глобулінів. Найбільш виражені зміни показників ендогенної інтоксикації були характерні через 24 год з моменту інтоксикації. Висновки. Отримані результати свідчать про різкий негативний вплив аманіта-фалоїдинів на білоксинтезувальний апарат гепатоцитів. Прогресування патологічного процесу в печінці та зниження компенсаторних можливостей призводять до ендотоксикозу, на що вказує зростання в динаміці показників ендогенної інтоксикації – еритроцитарного індексу інтоксикації та вмісту молекул середньої маси.
39
Pakhomov, O. Y., та O. M. Vasilyuk. "Вплив антропогенних факторів на активність трансфераз на фоні середовищетвірної функції ссавців". Biosystems Diversity 20, № 2 (2012): 64–70. http://dx.doi.org/10.15421/011229.
Full textAbstract:
Середовищетвірна активність ссавців має велике значення для нейтралізації забруднення на техногенно трансформованих територіях. Екскреторна та рийна активність деяких видів ссавців проявляється зниженням активності аланінамінотрансферази (АлАт) на 59–62 % на фоні стабілізації активності аспартатамінотрансферази (АсАТ). Показано токсичну дію іонів цинку на водорозчинну фракцію білка в умовах комбінованої дії антропогенних чинників. Комбінований вплив рийної активності ссавців і цинку сприяв підвищенню (t/t0,05 = 1,15 та 1,42) активності АлАТ на фоні зниження активності АсАТ (t/t0,05 = 1,22 та 1,15). В умовах антропогенного навантаження великого значення набувають прості та чутливі методи визначення змін навколишнього середовища з використанням трансаміназ.
40
Гавій, Т. А., та О. Б. Кучменко. "Окислювальний стрес та окислюваність ліпопротеїнів крові за хронічної серцевої недостатності". Research Notes, № 1 (26 травня 2025): 33–42. https://doi.org/10.31654/2786-8478-2025-bn-1-33-42.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день захворювання серцево-судинної системи займають перше місце за рівнем смертності. Хронічна серцева недостатність (ХСН) є поширеним наслідком кардіометаболічних захворювань і суттєвим чинником смертності від серцево-судинних патологій. Вона характеризується хронічним запальним про цесом. Проте хронічні запальні стани, які спостерігаються при ХСН, можуть впливати на рівні, склад і загальні функції ліпопротеїнів крові. Тому, метою дослідження є вивчення інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків за хронічної серцевої недостатності в стадії декомпенсації та компенсації. З’ясовано, що кількість продуктів вільнорадикального окислення білків (ПВРОБ) в сироватці крові збільшена на 38,3 % у пацієнтів з декомпен сованою ХСН та на 37,6 % у зазначених пацієнтів з ХСН в період компенсації порівняно з контрольною групою. Вміст ПВРОБ у фракції ЛПНЩ + ЛПДНЩ збільшена на 72 % у пацієнтів з ХСН в період декомпенсації та залишається на цьому ж рівні після лікування. Також, вміст ПВРОБ у фракції ЛПВЩ збільшена на 83 % у пацієнтів з ХСН у стадії декомпенсації та на 71,6% у зазначених пацієнтів в період компенсованої ХСН. Індекс перекисної модифікації атерогенних ліпопро теїнів (ЛПНЩ+ЛПДНЩ) збільшений на 47,5 % у пацієнтів з декомпенсованою ХСН та на 43,3 % у зазначених пацієнтів з компенсованою ХСН порівняно з контроль ною групою. Також, вміст дієнових кон’югатів у пацієнтів з декомпенсованою ХСН збільшений на 67,1 %, а після лікування в період компенсації ще більше зростає і перевищує на 71,3 % показники контрольної групи. Показано, що активність супероксиддисмутази зменшилась на 73 % у пацієнтів з декомпенсованою ХСН та на 72,7 % у зазначених пацієнтів в стадії компенсації у порівнянні з конт рольною групою. Також, рівень активності каталази знизився на 68,2 % у пацієнтів в стадії декомпенсованої ХСН та на 67,6 % у зазначених пацієнтів в стадії компенсації у порівняні з контрольною групою. Такі зміни можуть мати серйозні наслідки для серця, включаючи інтенсифікацію окиснювального стресу, ушкодження клітин, розвиток запалення та погіршення загальної функціональної активності серцево-судинної системи.
41
В. Курсир, Галина, Валентина Г. Захарчук, Олена В. Севастьянова, Людмила М. Филипенко та Ксенія І. Мазуренко. "ВИДІЛЕННЯ ЛІЗОЦИМУ ЧОРНОМОРСЬКОЇ МІДІЇ MYTILUS GALLOPROVINCIALIS". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (2021): 410–16. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.223378.
Full textAbstract:
Аналітичний огляд показав перспективність використання лізоциму як цінного природного антибактеріального препарату. Експериментальний моніторинг природних джерел препаратів з антибактеріальною активністю виявив доцільність використання вторинної сировини з водних ресурсів чорноморського басейну, отриманого в процесі переробці мідій. Проведено виділення і хроматографічне очищення ферментного препарату лізоциму. Визначено, що тільки зразки, елюйовані 0.6 М розчином NaСl в 0.02 М ацетатному буфері, pH 5.0, виявляють літичну активність. Фракція з літичною активністю склала 54 см3 при елююванні 0.6 М розчином NaCl в 0.02 М ацетатному буфері, pH 5.0. Лізоцим, досліджений за результатами гель-електрофорезу в 15 % ПААГ з використанням калібрувальної кривої, характеризується молекулярною масою 18 кДа, що підтверджує його приналежність до низькомолекулярних білків. Отримано препарат лізоциму з соку чорноморських мідій з питомою активністю 206 од / мг, молекулярна маса якого становить 18 кДа, ступінь очищення – 946.6. Досліджено антибактеріальну активність отриманого препарату лізоциму до збудників харчових отруєнь і псування харчових продуктів. Отримані результати дозволяють прогнозувати перспективи використання мідій як джерела високоактивного лізоциму.
42
Безбах, Ігор Віталійович, Валентина Миколаївна Бандура, Сергій Віталійович Безбах, Євген Юрійович Тараненко та Володимир Захарович Казани. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ЕКСТРАКЦІЇ СОНЯШНИКОВОЇ МАКУХИ В СЕРЕДОВИЩІ СО2". Scientific Works 88, № 1 (2024): 135–42. https://doi.org/10.15673/swonaft.v88i1.2973.
Full textAbstract:
Зростання населення у світі та Європі, збільшення потреби в їжі та зростаюча тенденція не-м'ясного харчування, створюють умови для сталого попиту на рослинні білки. По амінокислотному складу білки соняшникового шроту перевершують інші рослинні білки і можуть використовуватися в харчових технологіях, що становить величезний практичний інтерес. Соняшниковий шрот багатий поліфенольними сполуками, серед яких хлорогенова кислота, яка займає близько 70 % від інших поліфенолів. Хлорогенова кислота утворює комплекси з білками і її важко відокремити повною мірою. Використання надкритичної екстракції з СО2 соняшникової макухи обмежено. Мета дослідження: дослідити процес надкритичної екстракції СО2 та отримати з соняшникової макухи білковий концентрат нейтрального смаку і кольору з низьким вмістом поліфенолів. Ядро насіння соняшника було віджато із застосуванням технології холодного віджиму (температура продукту не вище 45оС). Протестовано біомасу у вигляді подрібненої макухи (розмір частинок різних фракцій dч =1…5 мм) та пелюсток соняшникової макухи (пелюстки до 10 см). Екстракцію проводили чистим CO2, та з етанолом (96 %) як співрозчинником. Досліджено кінетику при екстрагуванні соняшникової макухи в середовищі надкритичного СО2. Отримано білковий концентрат (вміст білку 56,2…57,2 %) високої якості з нейтральним запахом та кольором. Використання низькотемпературних режимів екстрагування дає можливість зберегти нативні властивості білку. Вміст хлорогенової кислоти в сухому залишку: при екстракції чистим СО2 – 34мг/100 г; при екстракції зі співрозчинником – 14 мг/100 г.
43
Korol, L. V., N. M. Stepanova, O. V. Lavrenchuk та L. Ya Migal. "Вікові особливості оксидативного стресу у пацієнтів з пієлонефритом". Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, № 3(59) (30 вересня 2018): 44–49. http://dx.doi.org/10.31450/ukrjnd.3(59).2018.07.
Full textAbstract:
Метою нашої роботи було порівняти показники оксидативного стресу дітей та дорослих хворих на пієлонефрит.
 Методи. Це дослідження зосереджено на вікових особливостях змін оксидантно-антиоксидантних параметрів та інтенсивності оксидативного стресу (ОС) у крові 252 дорослих та 123 дітей з пієлонефритом. Контрольну групу склали 68 здорових донорів одного віку та статі. Поряд із стандартними діагностичними методами визначали концентрації малонового діальдегіду у сироватці крові та еритроцитах, церулоплазміну, трансферину та SH-груп у сироватці крові, визначали активність глутатіонредуктази, глутатіонпероксидази та загальну активність пероксидази в еритроцитах, розраховували індекс ОС. Статистичний аналіз проводився за допомогою програм Statistica 10 для Windows та "MedCalc".
 Результати дослідження підтвердили підвищення концентрації малонового діальдегіду і карбонільних груп білків у крові та зниження антиоксидантних маркерів, а саме: концентрації трансферину, різних фракцій тіолових груп, загальної пероксидазної активності в еритроцитах, активності глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази. Збільшення активності окислення ліпідів та білків на тлі зниження показників антиоксидантного захисту характерне для пацієнтів з хронічним пієлонефритом. Найбільша інтенсивність ОС та концентрація церулоплазміну в сироватці спостерігалася у дорослих пацієнтів з гострим пієлонефритом. Найвища активність перекисного окислення ліпідів та низький рівень антиоксидантного захисту крові характерні для педіатричних пацієнтів. 
 Висновки. Таким чином, інтенсифікація ОС залежить від віку пацієнтів.
44
Govorova, Yu S., O. V. Zinchenko, O. Yu Semenchenko, O. M. Bobrova, E. O. Nardid, and O. A. Nardid. "DSC investigation of the influence of human placenta fractions on the thermal stability of protein complexes of erythrocyte membranes." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 3 (March 18, 2018): 116–22. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2018.03.116.
Full text
45
Крусір, Галина В., Хрістоф Хугі, Лена Брайтенмозер, Людмила М. Пилипенко, Олена В. Севастьянова та Ксенія І. Мазуренко. "ВИДІЛЕННЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА ІНГІБІТОРУ ПАНКРЕАТИЧНОЇ АМІЛАЗИ". Journal of Chemistry and Technologies 30, № 4 (2023): 558–67. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v30i4.263201.
Full textAbstract:
Охарактеризовано роль та джерела інгібіторів травних ферментів, які є ефективними коректорами процесів травлення в організмі. Скринінг районованої в Україні рослинної сировини на вміст інгібіторів панкреатичної α-амілази показав доцільність використання вторинної сировини – борошенець вівса Avena sativa. Виділено та охарактеризовано інгібітор панкреатичної амілази з борошенець вівса. Він має значну антиамілолітичну активність і є перспективним для створення композицій, призначених для корекції харчування в різних умовах, що супроводжується посиленою активацією амілолітичних ферментів. Екстракти зерна і борошенець вівса характеризуються значною інгібіторною активністю по відношенню до панкреатичної амілази. Максимальну інгібіторну активність має водорозчинна фракція білка з зерен та борошенець вівса. Найвища ступінь вилучення інгібітору з борошенець вівса має місце за умов екстракції 0.15 М NaСl в 0.1 М гідрокарбонатному буфері, рН 9.2. За допомогою афінної хроматографії виділено мономерний інгібітор панкреатичної амілази з молекулярною масою 25.11 кДа, ступінь очищення якого складає 92.7; рН-оптимум – 5.5, термооптимум – 37 °С. Інгібітор найбільш стабільний за рН 5.0 і температури 20 °С.
46
Ткаченко, П., С. Білоконь, Н. Лохматова та ін. "ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ ТА ЯКІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЕРИТЕМАТОЗНОМУ ГАСТРИТІ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ КИСЛОТОУТВОРЮВАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 161–65. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12814.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Дані, наведені в фундаментальних і періодичних наукових виданнях, вказують на наявність тісних кореляційних зв’язків між функціональними та органічними змінами в різних відділах шлунково-кишкового тракту, що стосується і порожнини рота, яка є його початковим відділом.
 Мета – вивчити зміни кількості і якісних властивостей ротової рідини у дітей при хронічному еритематозному гастриті зі збереженою кислотоутворювальною функцією в період загострення.
 Матеріал і методи. Обстежено 27 дітей віком від 12 до 15 років з відповідною нозологічною формою захворювання. В нестимульованій фракції ротової рідини визначали рН, оптичну щільність, в’язкість, активність α-амілази, вміст у ній молекул середньої маси, сіалових кислот і загального білка при зверненні та після завершення курсу лікувальних заходів.
 Результати. Встановлено, що при загостренні хронічного еритематозного гастриту зі збереженою кислотоутворювальною функцією прослідковується зниження швидкості салівації в 1,4, концентрація іонів водню в ротовій рідині падала в 1,2, а активності α-амілази – в 1,4 рази. Це супроводжувалося підвищенням у ній молекул середньої маси і сіалових кислот в 1,4, а загального білка в 1,7 рази, відповідно. За рахунок цього збільшувалися показники її оптичної щільності в 1,5 і в’язкості в 1,8 раза.
 Висновок. Вищезазначені складові компоненти ротової рідини, що обумовлюють підтримання гомеостазу порожнини рота, можуть з успіхом використовуватися в якості додаткових діагностично-прогностичних критеріїв при різних нозологічних формах захворювань шлунково-кишкового тракту.
47
Ліпкан, Н. Г., О. Б. Кучменко та Л. С. Мхітарян. "Активність індуцибельної No-синтази та вміст цитруліну в сироватці крові як маркери імунозапальної активації та оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12492.
Full textAbstract:
Резюме. Оксид азоту (NO) є потужним ендотелійрозслаблювальним фактором, що викликає розслаблення гладких м’язів судин, пригнічує їх проліферацію, бере участь у регуляції системного та легеневого судинного опору, процесів агрегації тромбоцитів, зсідання крові тощо. Мета дослідження – вивчити активність іNOS, показників імунозапальної реакції та інтенсивності оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності (ХСН). Матеріали і методи. Дослідження виконано на базі відділення серцевої недостатності ДУ ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М. Д. Стражеска НАМН України». Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця (ІХС) та 44 – із гіпертонічною хворобою (ГХ). Критеріями залучення пацієнтів у дослідження були: 1) ХСН ІІ–IV функціональних класів за NYHA із СД ЛШ (фракція викиду (ФВ) ЛШ ≤45 %); 2) вік ≤75 років. Критеріями виключення в дослідження були: 1) вік >75 років; 2) ФВ ЛШ ≥45 % за даними ехокардіографічного дослідження; 3) ХСН як наслідок клапанних вад, запальних захворювань серця; 4) гіпертрофічна та рестриктивна кардіоміопатії; 5) гостра ішемічна хвороба серця; 6) перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака давністю <6 місяців; 7) онкологічні захворювання; 8) гострі інфекційні захворювання. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм Statistica for Windows. Достовірність відмінностей між кількісними ознаками із нормальним розподілом проводили за допомогою непарного t-критерію Стьюдента. При порівнянні двох незалежних груп використовувався критерій Манна – Уїтні (U) та критерій Вілкоксона (W) для двох залежних груп, якщо розподіл показника не відповідав нормальному. Різницю вважали статистично достовірною при р<0,05. Результати. Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця та 44 – із гіпертонічною хворобою. В результаті досліджень продемонстровано, що за ХСН спостерігається формування оксидативного стресу, на що вказує зростання вмісту продуктів окиснення ліпідів, білків у сироватці крові та в ліпопротеїнових фракціях. Інтенсифікація вільнорадикальних окиснювальних процесів відбувається на фоні значного пригнічення активності антиоксидантних систем захисту – каталази та супероксиддисмутази. Разом з цим спостерігається зниження рівня відновленого глутатіону й активності параоксонази-1. На наявність імунозапальної активації вказує зростання у 2 рази вмісту в сироватці крові церулоплазміну та прозапальних цитокінів IЛ-6 та ФНП-α. Результати НСТ-тесту з імунокомпетентними клітинами свідчать про збільшення фагоцитарної активності клітин в умовах системної запальної реакції. Підвищення активності ферменту мієлопероксидази в 2 рази у крові обстежуваних пацієнтів також слугує доказом активності нейтрофілів та моноцитів в умовах системної запальної реакції. Вказані зміни імунобіохімічних показників супроводжувались підвищенням загального вмісту цитруліну в сироватці крові в 2 та більше разів. Це може бути результатом надмірної активації індуцибельної ізоформи NO-синтази в умовах запальної реакції та під впливом підвищеного рівня прозапальних цитокінів. Активність ізоформи іNOS в цих умовах виявилася підвищеною в 3 рази. Висновки. У взаємозв’язку між системною імунною активацією та інтенсивністю оксидативного стресу важливою зв’язувальною ланкою можна вважати активацію іNOS у клітинах крові та серцево-судинної системи. У зв’язку з цим активність іNOS та підвищення рівня цитруліну в циркулюючій крові можуть вважатися маркерами наявності імунної активації та оксидативного стресу, які зумовлюють прогресування основного серцево-судинного захворювання та ХСН.
48
Лимар, Л. Є., Н. А. Лимар, І. М. Маланчин та В. М. Мартинюк. "КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ ПОРУШЕНЬ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ НА ТЛІ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (3 травня 2022): 82–85. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.2.12884.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначити вплив комплексної терапії з використанням інозитолів на менструальну функцію у жінок із порушеннями менструальної функції (ПМФ) на тлі метаболічного синдрому (МС).
 Матеріали та методи. Обстежено 76 жінок репродуктивного віку від 18 до 43 років із ПМФ на тлі МС, а саме: олігоменореєю та дисменореєю. У контрольній групі було 30 жінок із ПМФ без МС. Вивчено прояви ПМФ, визначено рівень білкових фракцій, холестерину, трансаміназ при МС.
 Результати дослідження та їх обговорення. Пацієнток поділено на 2 групи залежно від методу лікування. Виявлено достовірне зниження альбуміну, підвищення холестерину, трансаміназ, високі показники індексу маси тіла (ІМТ). Отримані результати підтверджують літературні дані. У жінок обох груп до лікування спостерігали ожиріння. Застосування в комплексній терапії інозитолу сприяло достовірному зниженню рівня холестерину, трансаміназ, підвищенню рівня альбуміну. У 2-й групі знизився ІМТ до нормального рівня. Отримані результати відповідають літературним даним.
 Висновки. У жінок репродуктивного віку на тлі МС спостерігаються порушення менструальної функції, а саме: олігоменорея та дисменорея. У жінок із ПМФ на тлі МС спостерігається підвищення рівня холестерину, АлАТ, АсАТ, ГГТ в крові, що свідчить про порушення функції печінки. Комплексна терапія з використанням інозитолу забезпечує зниження ІМТ до 25,0 кг/м2 у 65,9 % жінок та у 90,2 % відновлює нормальний менструальний цикл.
49
Lymar, L. E., Yu P. Vdovychenko, I. M. Malanchyn та N. A. Lymar. "РІВЕНЬ КАЛЬЦІЮ І ВІТАМІНУ D У ЖІНОК ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НА ТЛІ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТІВ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 39–42. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10923.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначення рівня кальцію і вітаміну D у жінок із порушеннями менструальної функції (ПМФ) на тлі хронічного гепатиту (ХГ), його впливу на якість життя жінок та комплексна терапія.
 Матеріали та методи. Обстежено 77 жінок репродуктивного віку (від 18 до 43 років) із ПМФ на тлі ХГ: аномальними матковими кровотечами (АМК) та дисменореєю. У контрольній групі було 30 жінок із ПМФ без патології печінки. Вивчено прояви ПМФ, визначено рівень кальцію, вітаміну D, білкових фракцій при загостренні та ремісії ХГ, оцінено якість життя жінок.
 Результати дослідження та їх обговорення. Пацієнток було розподілено на 2 групи залежно від методу лікування. Виявлено достовірне зниження рівня кальцію, вітаміну D та альбуміну, отримані результати підтверджують літературні дані. У жінок обох груп до лікування спостерігали помірний рівень зниження якості життя. Застосування в комплексній терапії комбінованого препарату кальцію з вітаміном D сприяло достовірному підвищенню рівня кальцію, вітаміну D та альбуміну. У 2 групі підвищився рівень якості життя за рахунок фізичного здоров’я. У доступній для обробки літературі ми не знайшли подібних досліджень при зазначеній коморбідній патології.
 Висновки. У жінок з ПМФ на тлі загострення ХГ спостерігається зниження рівня кальцію та вітаміну D в крові, що призводить до погіршення якості життя. Комплексна терапія з урахуванням дефіциту кальцію та вітаміну D забезпечує тривалу ремісію та покращує якість життя пацієнток.
50
Аксьонов, Е. А. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ КРОЛІВ М'ЯСО-ШКУРКОВОГО НАПРЯМУ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗА ЗГОДОВУВАННЯ МАЛОКОМПОНЕНТНИХ КОМБІКОРМІВ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 5 (24 квітня 2020): 16–25. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.16-25.
Full textAbstract:

 
 
 В статті висвітлено результати експериментальних досліджень гематологічних та біохімічних показників крові кролів, комбінованого напряму продуктивності, вирощених за різних умов годівлі. 
 Слід зазначити, що різні умови годівлі піддослідному молодняку забезпечували шляхом згодовування їм малокомпонентних комбікормів, з різною структурою складників та співвідношенням компонентів комбікорму (% за масою). І група: ячмінь – 70, соя – 20, сінне борошно – 10; ІІ група: ячмінь – 60, соя – 30, сінне борошно – 10; ІІІ група: ячмінь – 50, соя – 40, сінне борошно – 10. Зернові корми були екструдованими. 
 Встановлено, що біохімічні показники крові кролів дослідних груп знаходилися у межах фізіологічної норми. 
 Варто зазначити, що покращення рівня і повноцінності протеїнового живлення тварин, за рахунок підвищення частки сої у складі комбікорму кролів ІІ і ІІІ груп, сприяло підвищенню загального рівня білка у сироватці крові. Так у кролів 3-ої дослідної групи вміст білка був вірогідно вищим у порівнянні з 1-ою та 2-ою – на 20,75–16,75 г/л. 
 
 
 
 Виявлено чітку тенденцію між збільшенням частки сої у складі комбікорму та зростанням у дослідних кролів вмісту сечовини у крові. Кролі ІІІ дослідної групи, за цим показником, перевищували ровесників ІІ та І групи відповідно на 10,1 % та 28,6 %. 
 Встановлено, що сприятливіші щодо мінерального складу, умови годівлі, забезпечили більший вміст основних мікроелементів в сироватці крові кролів третьої групи. За вмістом кальцію різниця між І і ІІІ групою вірогідна, а за вмістом фосфору вона склала 5,7 % та 1,2 % відповідно. 
 Слід вказати на суттєву різницю біохімічних показників крові між групами кролів, яких вирощували за різним співвідношенням складових раціону. Підвищення обмінних процесів спостерігається в організмі кролів 3-ої дослідної групи, які отримували раціон за структурою: ячменю – 50 %, сої – 40 %, сінного борошна – 10 %. За фракціями білка, глюкози, кальцію та фосфору вони вірогідно переважали кролів інших дослідних груп.