To see the other types of publications on this topic, follow the link: Функція зовнішнього дихання.
Journal articles on the topic 'Функція зовнішнього дихання'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Функція зовнішнього дихання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Progonov, S. O., O. O. Torbas, S. M. Kushnir, Yu M. Sirenko та G. D. Radchenko. "Функція зовнішнього дихання та дифузійна здатність легень у пацієнтів із різними формами легеневої гіпертензії". Cardiac Surgery and Interventional Cardiology 13, № 3 (2024): 53–63. https://doi.org/10.31928/2664-3790-2024.3.5363.
Full textAbstract:
The aim – to compare pulmonary function test (PFT) results and diffusion capacity of the lungs for carbon monoxide (DLCO) in patients with various forms of pulmonary arterial hypertension (PAH), chronic thromboembolic pulmonary hypertension (CTEPH) and healthy individuals; to establish correlations between PFT, DLCO and parameters used to stratify the risk of death in pulmonary hypertension (PH).Materials and methods. 74 patients were included: 18 with idiopathic PAH (IPAH), 15 with PAH associated with congenital heart defects (PAH-CHD), 21 with CTEPH and 20 healthy persons (control group). All participants underwent an assessment of PFT (vital capacity (VC), forced vital capacity (FVC), forced expiratory volume during one second (FEV1), peak expiratory velocity (PEV), maximum expiratory flow (MEF) 75, MEF-50, MEF-25) and measurement of DLCO. For all PH patients the standard examinations were provided, including N-terminal brain natriuretic peptide (NT-proBNP) assessment and right heart catheterization. Results. Patients of all PH groups had significantly lower parameters of PFT and DLCO, compared to the control group. The most pronounced and reliable decrease in PFT was observed among patients with PAH-CHD. The lowest DLCO was observed in CTEPH group. PH patients with DLCO < 64 %, compared with DLCO ≥ 64 %, had significantly lower distance of the 6-minute walk test (6MWT) (p = 0.014), TAPSE (р = 0.015), SpO2 during pulse oximetry and direct measurement (p = 0.023 and 0.032, respectively), hemoglobin level (p = 0.031). They had a significantly higher level of NT-proBNP (p = 0.012) and they were somewhat older (p = 0.053). DLCO < 64 % correlated with hemoglobin level (r = –0.31, p = 0.022), 6MWT distance (r = –0.35, p = 0.012), SpO2 (r = –0.29, p = 0.036), TAPSE (r = –0.34, p = 0.012) and NT-proBNP (r = 0.27, p = 0.048). Independent predictors of reduced DLCO were hemoglobin level (β = 0.95, CI 0.90-0.99), SpO2 (β = 0.75, CI 0.58-0.95) and TAPSE (β = 0.75, CI 0.63-0.91).Conclusions. Parameters of PFT and DLCO were significantly lower in patients of all PH groups compared to the healthy individuals. Patients with PAH-CHD had significantly worse PFT parameters. In the general population of patients with PH, PFT indicators, which characterize inspiratory capabilities, were independently correlated with the area of the right atrium. The reduced DLCO (< 64 %) correlated with the level of hemoglobin, SpO2 and indicators of the patient functional state. However, low levels of hemoglobin, SpO2, and TAPSE were independent predictors of low DLCO.
2
Radchenko, O., and O. Slaba. "Blood Leptin and the External Respiration Function in Patients with Bronchial Asthma." Lviv clinical bulletin 1, no. 1 (2013): 20–22. http://dx.doi.org/10.25040/lkv2013.01.020.
Full text
3
Дрогомирецька, М. С., та Абу Сулейман Мохаммед Садек. "ОЦІНКА АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ТА ЦЕФАЛОГРАФІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДИСТАЛЬНИМ ПРИКУСОМ ПРИ НОРМАЛЬНІЙ ТА ПОРУШЕНІЙ ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 120, № 3 (2022): 83–92. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-45-3.14.
Full textAbstract:
Вступ. Дистальний прикус є однією з найпоширеніших проблем в ортодонтичній практиці і супроводжується певними морфологічними, функціональними та естетичними змінами: порушенням динамічної рівноваги м’язів навколоротової ділянки і язика, при яких страждає низка функцій дитини: спостерігаються порушення функції зовнішнього дихання, мовлення, функцій жування та ковтання. Мета роботи. Вивчення особливостей антропометричних та телерентгенографічних показників у пацієнтів 7-13 років із скелетними формами дистальної оклюзії при нормальній та порушеній функції зовнішнього дихання. Методи дослідження. Нами було обстежено 231 дітей віком від 7 до 13 років з дистальним прикусом, у періоді змінного прикусу, на піку зростання (CS3 і CS4 – Пубертальні стадії). Пубертатний пік визначали шляхом аналізу рентгенограми рук- зап'ястя, методу CVM (дозрівання шийного хребця) та хронологічного віку. Цефалометричний аналіз із визначенням анатомічних орієнтирів, ліній і параметрів для оцінки основи черепа, положення щелеп, під’язикової кістки, м’якого піднебіння, шийного хребця, глотки (носоглотки, ротоглотки та гортаноглотки). Антропометричні вимірювання ширини зубної дуги за методом A. Pont, довжини фронтального відрізку зубної дуги – за методом G. Korkhaus. Результати дослідження. За результатами проведеного дослідження усі антропометричні та ТРГ показники виявилися значно гіршими у пацієнтів із порушенням функції зовнішнього дихання, особливо у пацієнтів при ІІ класі ІІ підкласі за Енглем, що веде до погіршення перебігу захворювання та прогнозування ефективності його лікування. Висновки. З метою визначення ефективності ортодонтичного лікування дистального прикусу необхідно проводити антропометричне та цефалометричне дослідження до та після проведеного лікування з метою визначення його ефективності.
4
Holovkina, Viktoriya, та Yuriy Furman. "Вплив занять плаванням із застосуванням елементів аквафітнесу й інтервального гіпоксичного тренування на функцію зовнішнього дихання дівчат 11–12 років". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 99–104. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-99-104.
Full textAbstract:
Актуальність. Складовою частиною фізичної підготовки юних плавців є застосування в тренувальних заняттях вправ, які сприяють покращенню силових здібностей. Однак зловживання вправами силового спрямування в залі сухого плавання може негативно вплинути на функціональний стан кардіореспіраторної системи юних плавців. Тому вдосконалення майстерності юних плавців повинно відбуватися за умов комплексного підходу до процесу вдосконалення фізичної підготовленості та з урахуванням вікових функціональних можливостей спортсменів. У статті подано результати дослідження об’ємних і швидкісних показників функції зовнішнього дихання дівчат-плавчинь 11–12 років. Мета роботи. Науково обґрунтувати доцільність комплексного застосування в тренувальному процесі плавчинь 11–12 років методу інтервального гіпоксичного тренування й елементів аквафітнесу шляхом дослідження динаміки показників функції зовнішнього дихання. Методи дослідження. Обстежено 62 спортсменки віком 11–12 років, спортивний стаж яких становив 2–3 роки. Дослідження функції зовнішнього дихання здійснювалося за допомогою спірографічного методу із використанням спірографа відкритого типу «CARDIO SPIRO» протягом 24 тижнів. Реєстрували частоту дихання, об’ємні та швидкісні показники зовнішнього дихання. Результати роботи. Установлено, що в плавчинь під впливом занять плаванням із застосуванням елементів аквафітнесу й інтервального гіпоксичного тренування вірогідно покращилися показники дихального об’єму, частоти дихання, максимальної вентиляції легень, життєвої ємності легень на вдиху та видиху, резервного об’єму дихання на вдиху та видиху, а також швидкісні показники функції зовнішнього дихання, які підтверджують покращення пропускної спроможності великих бронхів. Висновки. Рекомендовано для покращення функції зовнішнього дихання плавчинь 11–12 років на етапі початкової базової підготовки комплексно застосовувати елементи аквафітнесу й інтервальне гіпоксичне тренування.
5
Голод, Н. Р. "ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ФУНКЦІЮ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ НА ГОСТРОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 16 (3 листопада 2023): 16–23. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2023.16.2.
Full textAbstract:
Мета – визначити вплив фізичної терапії на функцію зовнішнього дихання пацієнтів похилого віку після лапароскопічної холецистектомії на гострому етапі реабілітації. Матеріал. У дослідження включено 40 пацієнтів із калькульозним холециститом, яким була проведена лапароскопічна холецистектомія. Пацієнтів методом рандомізації простим випадковим способом відбору з жеребкуванням поділили на дві групи: контрольну, у якій проводили ранню мобілізацію, та групу, у якій пацієнти мали ранню мобілізацію та виконували діафрагмальні дихальні вправи. Проводили оцінку форсованої життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за першу секунду та пікової швидкості видиху. Методи математичної статистики: використовували t-критерій Стьюдента, рівень значимості p < 0,05. Результати. Встановлено, що лапароскопічна холецистектомія призводить до статистично значущого зниження параметрів форсованої життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за одну секунду та пікової швидкості видиху. Після оперативного втручання виконували ранню мобілізацію пацієнтів, дихальні й терапевтичні вправи для розтягу міжреберних м’язів, дихальні вправи з діафрагмальним диханням. Встановлено, що застосування вправ на діафрагмальне дихання в поєднанні з ранньою мобілізацією призводить до статистично значущого зростання параметрів форсованої життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за одну секунду та пікової швидкості видиху в порівнянні з показниками в день виписки та в перший день після оперативного втручання. У пацієнтів похилого віку, які виконували діафрагмальні вправи, параметри форсованої життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за одну секунду та пікової швидкості видиху в день виписки статистично не відрізнялися від показників до оперативного втручання, тобто майже досягли доопераційного рівня. Висновки. Застосування вправ на діафрагмальне дихання в поєднанні з ранньою мобілізацією системи є ефективним і може застосовуватися в гострому та підгострому етапах реабілітації в пацієнтів похилого віку після лапароскопічної холецистектомії з метою відновлення функції дихання.
6
Kuznetsova, L. P., та T. V. Bogoslav. "ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ В ПОЄДНАННІ ІЗ НЕГОСПІТАЛЬНОЮ ПНЕВМОНІЄЮ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ – В ФОКУСІ СТАТИНИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (23 квітня 2019): 86–91. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10054.
Full textAbstract:
Стабільна ішемічна хвороба серця залишається надзвичайно актуальною медико-соціальною проблемою, що обумовлено високим рівнем захворюваності та смертності.
 Мета – визначити особливості клінічного перебігу, функціональної та структурно-геометричної перебудови лівих відділів серця у хворих на стабільну ІХС (СІХС) в поєднанні із нетяжкою негоспітальною пневмонією (НП) та ефективність комплексного лікування з додатковим включенням до традиційного протокольного лікування препарату Розувастатин, в добовій дозі 40 мг на ніч, на термін перебування в стаціонарі, та надалі – амбулаторно протягом 6 місяців.
 Матеріал і методи. У дослідження було включено 77 пацієнтів, старших 65 років. Хворі були поділені на 3 групи: в 1 увійшли хворі на СІХС із супутньою НП (n=32), у 2 – хворі з ізольованою НП (n=27), в 3 – 18 хворих із ізольованою СІХС, які перебували на лікуванні в терапевтичному відділенні КЗ «ЦЛ Комунарського району» м. Запоріжжя, впродовж 2017 року. Середній вік хворих складав (66,2±7,1) років. Чоловіків було 42, жінок – 35. Усім пацієнтам проведено загальноклінічне обстеження згідно з вітчизняними рекомендаціями. Додатково хворим була проведена ехокардіографія в М- та В-режимах. Діагноз СІХС встановлювали на підставі наказу МОЗ України № 152 від 02.03.2016 р., діагноз НП – згідно з наказом МОЗ України (№ 128 від 19.03.2007 р.). Хворі на СІХС, як із поєднаним перебігом (СІХС+НП), так і з ізольованою СІХС, отримували лікування згідно з «Протоколом надання медичної допомоги хворим з ішемічною хворобою серця: стабільною стенокардією напруження» (наказ МОЗ України № 152 від 02.03.2016 р.), хворі на НП – згідно з «Протоколом надання медичної допомоги хворим на НП дорослим особам» (наказ України № 128 від 19.03.2007 р.).
 До госпіталізації всі хворі з СІХС отримували, згідно з протоколом, статини (розувастатин) в дозі 10–20 мг. Беручи до уваги плейотропну протизапальну дію статинів і їхню здатність поліпшувати функції зовнішнього дихання за рахунок зростання показників ОФВ, ФЖЄЛ, хворим 1 і 2 груп на фоні призначення традиційної терапії НП та СІХС ми призначали розувастатин у добовій дозі 40 мг 1 раз на добу на ніч. Пацієнтам 3 групи дозу статинів, яку хворі приймали раніше, не змінювали.
 Результати. За об'єктивними, лабораторними та інструментальними даними встановлено, що НП сприяє погіршенню клінічного перебігу СІХС: вірогідно вищими на 23,4 % (р<0,05) були частота серцевих скорочень (ЧСС), на 10,1 % – частота дихальних рухів (ЧДР) (р<0,05); виявлено зниження сатурації кисню на 2,7 % (р<0,05), підвищення показників ШОЕ на 13,7 %, лейкоцитозу – на 26,0 % і показників імунозапальної активації – СРП – на 9,6 % (р<0,05), порівняно із пацієнтами 3 групи (СІХС без НП). Функція зовнішнього дихання (ФЗД) у пацієнтів 1 групи була незначно порушена, в основному за рестриктивним типом. Хворі 1 групи, яким додатково призначали розувастатин у добовій дозі 40 мг, вже через 10–12 днів відмічали позитивну динаміку: поліпшення загального стану та показників крові. Скоротився також термін перебування цих хворих у стаціонарі – до (14,2±1,1) днів проти (16,62±1,0) (р<0,05) у хворих з ізольованою СІХС, що одержували тільки традиційне лікування. Вплив призначеного комплексного лікування на прогноз СІХС після перенесеної НП вивчався сімейним лікарем амбулаторно впродовж 6 місяців потому.
 Висновки. Аналіз результатів дослідження: загальний стан хворих обох груп, показники лабораторних та інструментальних досліджень, вказують на негативний вплив НП на перебіг СІХС у хворих похилого віку, на відміну від хворих з ізольованою СІХС. Комплексне ж протокольне лікування хворих з коморбідним перебігом СІХС із супутньою НП з додатковим призначенням препарату Розувастатин (40 мг на добу на ніч) у період стаціонарного лікування, – сприяє швидшому одужанню хворих від НП. Продовження ж прийому розувастатину хворими на СІХС після перенесеної НП ще протягом півроку, в тій же самій дозі, вказує на його позитивний вплив на стан кардіогемодинаміки та обумовлює більш сприятливий перебіг захворювання і покращення якості життя хворих, про що свідчить відсутність повторних госпіталізацій серед 32 хворих на СІХС, що перенесли НП, впродовж всього терміну спостереження.
7
Григус, І. М., та М. І. Майструк. "Результати проведення фізичної реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів помірного ступеня тяжкості". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (29 вересня 2017): 88–94. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.2.88-94.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати результати проведеної фізичної реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів помірного ступеня тяжкості. У дослідженні взяло участь 162 хворих, які лікувалися у пульмонологічному відділенні лікарні. Під час аналізу середніх значень показників функції зовнішнього дихання хворих обох груп на початку дослідження було встановлено, що ці показники значно нижчі від нормальних і не відрізняються між собою, що свідчить про погану функціональну здатність легенів і прохідність бронхів. Для кожного хворого підбирали індивідуальну програму фізичної реабілітації з урахуванням фізичних можливостей, показників функції зовнішнього дихання, специфічних фізіологічних і психопатологічних порушень. У хворих основної групи раніше спостерігали позитивну динаміку: ослаблення задишки, покращення відходження харкотиння, зменшення хрипів у легенях, поліпшення сну і самопочуття. Застосування фізичної реабілітації призвело до нарощування функціональних можливостей хворих, що виразилося збільшенням в обстежуваних основної групи середніх значень показників функції зовнішнього дихання наприкінці дослідження, які свідчать про її ефективність
8
Авраменко, І. В. "Особенности нарушения функции внешнего дыхания у больных тяжёлой негоспитальной пневмонией". Likarska sprava, № 3-4 (29 квітня 2014): 66–72. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2014-(3-4)-12.
Full textAbstract:
У статті наведено дані про особливості порушення функції зовнішнього дихання у хворих на тяжку негоспітальну пневмонію, які знаходилися на лікуванні у відділенні пульмонології (терапії), а також реанімації та інтенсивної терапії. Показана залежність тяжкості стану від ступеня порушення зовнішнього дихання. Отримані результати можуть бути підставою для більш індивідуального підбору до розробки діагностичної та терапевтичної програми для хворих на тяжку негоспітальну пневмонію.
9
Prystupa, L. N., V. Yu Garbuzova та V. V. Kmyta. "Bcl1 поліморфізм гена рецептора глюкокортикоїдів та захворювання органів дихання". Likarska sprava, № 1-2 (31 березня 2015): 43–48. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2015-(1-2)-08.
Full textAbstract:
Проведено аналіз результатів досліджень з вивчення взаємозв’язку Bc1I поліморфізму гена глюкокортикоїдного рецептора та захворювань органів дихання. Доведено його роль у підвищенні чутливості до глюкокортикоїдів. Проналізовано асоціацію Bc1I поліморфізму із схильністю до розвитку бронхіальної астми, хронічного обструктивного захворювання легень, тяжкістю нікотинової залежності, а також з прогресуванням порушення функції зовнішнього дихання при муковісцидозі.
10
Білов, С. О., та В. О. Тищенко. "ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ДИХАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗЕРВІВ РЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМИ В ПЛАВЦІВ 10–11 РОКІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 травня 2025): 242–46. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2025-1-31.
Full textAbstract:
У статті представлено результати педагогічного експерименту, спрямованого на оцінку ефективності впровадження експериментальної програми функціонального дихального тренінгу в процес підготовки хлопців-плавців 10–11 років на етапі попередньої базової підготовки.Обґрунтовано актуальність розвитку функції зовнішнього дихання як ключового чинника формування витривалості та адаптаційного потенціалу в умовах гіпоксичного середовища. Програма містила спеціалізовані дихальні вправи поза водою, дихальний контроль під час плавання, розвиток діафрагмального дихання та етапну прогресію навантажень.Оцінка результатів базувалася на показниках спірографії, як-от життєва ємність легень, форсована життєва ємність, об’єм форсованого видиху за першу секунду, пікова об’ємна швидкість, резервні об’єми вдиху та видиху, максимальна вентиляція легень. У хлопців експериментальної групи після завершення формувального етапу зафіксовано статистично достовірне (p < 0,001–0,05) зростання основних показників дихальної функції, що значно перевищували приріст у контрольній групі.Установлено, що розроблена програма сприяє суттєвому підвищенню ефективності зовнішнього дихання, покращенню аеробної потужності та функціональної готовності юних спортсменів. Результати дослідження підтверджують доцільність упровадження дихального тренінгу в систему початкової спортивної підготовки плавців як ефективного засобу оптимізації респіраторної адаптації.
11
Григорян, Степан Ернестович. "РОЛЬ КОНДИЦІЙНОГО ПЛАВАННЯ В ПІДВИЩЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СИСТЕМИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ СТУДЕНТІВ ПІДГОТОВЧОЇ ГРУПИ". Olympicus, № 3 (6 листопада 2023): 46–50. http://dx.doi.org/10.24195/olympicus/2023-3.8.
Full textAbstract:
На сучасному етапі в Україні особливо гостро постає питання поліпшення рівня здоров’я, фізичної та функціональної підготовленості студентів на заняттях із фізичного виховання. Масштабність цієї проблеми підтверджується результатами наукових досліджень, згідно з якими у вищих навчальних закладах неухильно збільшується кількість студентів підготовчих і спеціальних медичних груп, що свідчить про тенденцію до погіршення здоров’я випускників. Застосування кондиційного плавання на заняттях із фізичного виховання диктує необхідність врахування функціонального стану дихальної системи до плавального навантаження кондиційного спрямування, водночас на сьогодні майже відсутні публікації, які стосуються саме кондиційного плавання у студентів. Мета – визначити роль кондиційного плавання в підвищенні функціональних можливостей системи зовнішнього дихання студентів підготовчої групи. Методи дослідження. У роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Результати. У межах проблеми поліпшення рівня здоров’я студентів підготовчої групи особливо актуалізуються питання підвищення ефективності їхнього фізичного виховання, у якому плавання відіграє важливу роль, зокрема кондиційне плавання. Заняття кондиційним плаванням здатні скорегувати та покращити рівень рухової та функціональної підготовленості студентів, зокрема поліпшити вплив на функціональний стан системи зовнішнього дихання. Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що низькі показники фізичного розвитку, фізичної підготовленості та функціонального стану системи зовнішнього дихання у студентів підготовчої групи детермінують необхідність систематичних і правильно організованих занять кондиційним плаванням. Сприятливий вплив таких занять можливий лише за умови відповідності застосовуваних засобів і методів індивідуальним особливостям функції зовнішнього дихання студентів та рівню їхньої фізичної підготовленості.
12
Дрогомирецька, М. С., та Абу Сулейман Мохаммед Садек. "ОЦІНКА ПОЛОЖЕННЯ ПІД'ЯЗИКОВОЇ КІСТКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДИСТАЛЬНИМ ПРИКУСОМ ПРИ НОРМАЛЬНІЙ ТА ПОРУШЕНІЙ ФУНКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ". Інновації в стоматології, № 1 (21 вересня 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2022.1.4.
Full textAbstract:
Вступ. Дистальний прикус (ДП) є однією з найпоширеніших проблем в ортодонтичній практиці, що характеризується ретропозицією нижньої щелепи стосовно верхньої або недостатньо розвинутою нижньою щелепою та / або верхньощелепною протрузією. Це викликає естетичні, функціональні та психологічні проблеми різної інтенсивності. Під'язикова кістка та її зв'язок з порушенням функції зовнішнього дихання у пацієнтів з дистальною оклюзією були інтригуючим предметом протягом багатьох років. Мета роботи. Оцінка кореляції між положенням під’язикової кістки та порушенням функції зовнішнього дихання у пацієнтів з дистальною оклюзією. Методи дослідження. Нами було обстежено 231 дітей віком від 7 до 13 років у періоді змінного дистального прикусу, на піку зростання нижньої щелепи (CS3 і CS4 – Пубертальні стадії), коли ортодонтичне лікування функціональними апаратами є найбільш ефективним. Обстежені пацієнти були поділені на дві групи дослідження: до І групи увійшли 132 дітей з ІІ класом І підкласом, до ІІ групи – 99 дітей з ІІ класом ІІ підкласом за Енглем. Цефалометричний аналіз оцінки положення під’язикової кістки за методом Біббі, Престоном і Кумаром, аналіз положення щелеп та дихальних шляхів методом Макнамари. Результати дослідження. Нами не виявлено кореляції між носоглотковою частиною дихальних шляхів та положенням під'язикової кістки при нормальній функції носового дихання. В той же час зміни положення під’язикової кістки значно впливають на об’єм ротоглотки та гортаноглотки при різних типах дистальної оклюзії. Висновки. З метою визначення ефективності ортодонтичного лікування дистального прикусу необхідне проводити дослідження положення під’язикової кістки до та після проведеного лікування з метою визначення його ефективності.
13
Сарапук, Роман. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПЛАВАННЯ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КАРДІОРЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМИ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНИХ ЗАПАЛЕНЬ ЛЕГЕНЬ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 36 (22 січня 2021): 53–57. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.53-57.
Full textAbstract:
Мета. Встановити вплив занять плаванням на відновлення функціональних резервів кардіореспіраторної системи після перенесених запальних захворювань легень. Методи. У дослідженні взяли участь 50 осіб (12 жінок і 38 чоловіків, середній вік 42,01±1,29 років) після завершення стаціонарного лікування з приводу запальних захворювань легень в пульмонологічному відділенні Івано-Франківського обласного фтизіопульмонологічного центру. За погодженням з лікуючими лікарями вони були скеровані у санаторії “Алмаз” і “Кристал (м. Трускавець) де основним групам (ОГ) у кількості 25 осіб чоловічої і 6 жіночої статі було створено умови для щоденних занять плаванням протягом 18 днів. Тривалість кожного заняття складала 45 хвилин, а обсяг фізичного навантаження – 400–800 м при ЧСС 120-140 уд/хв. Контрольні групи протягом перебування в санаторії плавання не використовували. Для оцінки основних показників функції зовнішнього дихання використовувався комп’ютерний спірометр Mіcrospіro HІ-501. Визначення загальної фізичної працездатності здійснювали за допомогою проби Джеймса. Обстеження здійснювали двічі (до початку і після завершення циклу занять плаванням). Результати. Порівняльний аналіз змін середніх значень дихального об’єму і життєвої ємності легень контрольної й основної групи чоловіків свідчить про те, що в основній групі ці показники зовнішнього дихання перевищують дані групи контролю на 10,9% і 4,0% відповідно (р<0,05). Аналіз засвідчує, Щодо жінок, то величини дихального об’єму та життєвої ємності легень основної групи наприкінці занять зросли у порівнянні з групою контролю на 5,0% і 12,4% відповідно. Вірогідні зміни виявлені також і в показниках хвилинного об’ємудихання, форсованого об’єму дихання та пікової швидкості видиху як у чоловіків, так і в жінок. Висновок. Застосування плавання у відновному періоді осіб, які перенесли запальні захворювання дихальної системи забезпечує нормалізацію функціонування як дихальної, так і серцево-судинної системи, що опосередковано свідчить про нормалізацію механізмів нейрогуморальної регуляції функцій організму.Ключові слова: плавання, запальні захворювання легень, функціональний стан.
14
Авраменко, І. В. "ОЦІНКА ЗМІН ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТЯЖКОЇ НЕГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ В ДИНАМІЦІ ПРОТЯГОМ РОКУ". Bukovinian Medical Herald 20, № 2 (78) (2016): 9–15. http://dx.doi.org/10.24061/2413-0737.xx.2.78.2016.67.
Full text
15
Марущак, Марія Іванівна, Христина Ярославівна Максів, Михайло Ростиславович Демянчук та Олена Степанівна Гашинська. "Коморбідність хронічного обструктивного захворювання легень та артеріальної гіпертензії: залежність між показниками оксидативного стресу та функції зовнішнього дихання". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина, № 65 (2022): 26–30. http://dx.doi.org/10.32782/2415-8127.2022.65.5.
Full text
16
Коrpusenko, І. V., та Yu F. Savenkov. "Одномоментна двобічна резекція легень з приводу туберкульозу". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 45–48. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.45.
Full textAbstract:
Мета дослідження: підвищення ефективності хірургічного лікування двобічного туберкульозу легень.
 Матерали і методи. Проаналізовані результати оперативного лікування 53 хворих з приводу двобічного туберкульозу легень. У 28 з них виконано відеоасистовану торакоскопічну (ВАТС) одномоментну двобічну резекцію легень (основна група), у 25 - двобічну резекцію легень з використанням трансстернального доступу (група порівняння).
 Результати. При збільшенні операційного доступу збільшувався об’єм крововтрати. Відзначений позитивний, достовірний кореляційний зв’язок між величиною крововтрати й об’ємом ексудації в 1-шу добу після операції. За даними вивчення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД) через 2 міс після операції у хворих обох груп виявлене помірне порушення біомеханіки дихання за типом ізольованої обструкції периферійних дихальних шляхів, зменшення співвідношення та життєвої ємності легень (ЖЄЛ) об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФЛ1) внаслідок зменшення обсягу легеневої тканини. Бронхіальна прохідність на рівні максимальної об’ємної швидкості (МОШ25) не порушена. Повне відновлення показників ФЗД відзначене тільки в основній групі.
 Висновки. Застосування ВАТС резекції легень дозволило зменшити травматичність оперативного втручання, вираженість розладів ФЗД, крововтрату - в 1,5 раза, частоту післяопераційних ускладнень в 1,6 раза.
17
Rechkina, O. O., V. O. Strizh, S. M. Rudenko, and O. M. Kravtsovа. "DYNAMICS OF RESPIRATORY FUNCTION IN CHILDREN WITH PERSISTENT ASTHMA." Asthma and allergy, no. 4 (2019): 13–17. http://dx.doi.org/10.31655/2307-3373-2019-4-13-17.
Full text
18
Babenko, Kyrylo. "STATE OF EXTERNAL RESPIRATORY FUNCTION IN HIGHER EDUCATION ATTENDERS, SICK FOR BRONCHIAL ASTHMA." Sports Bulletin of the Dnieper, no. 1 (2024): 16–24. http://dx.doi.org/10.32540/2071-1476-2024-1-016.
Full text
19
Романчук, О. П., and О. В. Гузій. "Modern approaches to the objectification of the functional state of the athletes' body during current examinations." Physical rehabilitation and recreational health technologies 5, no. 1 (2020): 8–18. http://dx.doi.org/10.15391/prrht.2020-5(1).02.
Full textAbstract:
Мета: проаналізувати існуючі підходи до оцінки функціонального стану спортсменів, які використовуються у навчально-тренувальному процесі спортсменів для визначення ознак напруження серцево-судинної, дихальної та вегетативної нервової систем при поточних обстеженнях. Матеріал і методи: Аналіз різних діагностичних підходів показав, що існує декілька методик, які активно використовуються у навчально-тренувальному процесі для визначення функціонального стану спортсменів у «польових умовах». Акцентується увага на методах дослідження автономної нервової системи. Результати: Принципово відмінною є методика D&K, яка на рівні з визначенням автономної регуляції серцевого ритму дозволяє охарактеризувати енергетичні процеси в організмі спортсменів. Проте, вона має певні обмеження. Методика фазаграфії дозволяє на рівні з оцінкою автономної регуляції серцевого ритму визначати стан міокарду за параметрами його реполяризації. Методика спіроартеріокардіоритмографії (САКР) дозволяє оцінити автономну регуляцію серцевого ритму, артеріального тиску, регуляцію дихання, центральну гемодинаміку, а також взаємодії між дихальною та серцево-судинною системами. Висновки: проведений аналіз дозволяє стверджувати найбільшу перспективність використання САКР. Так, до інформативних критеріїв, які можуть бути використані для об’єктивізації стану організму та окремих його систем в умовах навчально-тренувального процесу окрім відомих параметрів варіабельності серцевого ритму, відносяться параметри варіабельності артеріального тиску, які характеризують перенапруження скорочувальної функції серця та тонусу судин; параметри варіабельності та паттерну дихання, які свідчать про регуляторну напруженість системи зовнішнього дихання. Інформативним показником є чутливість артеріального барорефлексу. Ключові слова: спортсмени, функціональний стан, поточний контроль.
20
Shumna, T. Ye, S. M. Nedelska та O. M. Datsenko. "Взаємозв’язок порушень бронхолегеневої й серцево-судинної систем у дітей із бронхіальною астмою: багатогранність та невичерпність вивчення проблеми". CHILD`S HEALTH, № 8.59 (18 грудня 2014): 8–11. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.8.59.2014.75863.
Full textAbstract:
У силу тісного функціонального взаємозв’язку органів дихання й кровообігу загострення бронхіальної астми в дітей супроводжується змінами з боку серцево-судинної системи. Багатогранність даної проблеми обумовлює комплексний підхід до обстеження хворих дітей із бронхіальною астмою із проведенням найбільш доступних методів оцінки серцевої діяльності: ехокардіографічного дослідження серця з режимом допплерографії та електрокардіографії. Дуже важливим питанням є вивчення стану системної й легеневої гемодинаміки та мікроциркуляції при бронхіальній астмі залежно від клінічного перебігу. Встановлено, що в дітей у періоді загострення бронхіальної астми реєструвалась легенева гіпертензія, що мала поступовий зворотний розвиток після ліквідації нападу. У періоді ремісії порушення гемодинаміки в малому колі кровообігу спостерігалися при тривалому й тяжкому перебігу захворювання. Проте збільшення показників легеневого кровотоку у хворих тільки в ранньому післянападному періоді можна розцінювати і як компенсаторну реакцію з боку малого кола кровообігу на зниження показників функції зовнішнього дихання. Тому, незважаючи на великі досягнення науки у вивченні патофізіологічних механізмів і клінічних особливостей бронхіальної астми в різні вікові періоди, необхідно й надалі продовжувати дослідження всіх аспектів бронхіальної астми в дітей, оскільки вона не так добре вивчена, як астма в дорослих.
21
Геряк, С. М., та О. І. Олексяк. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ У ВАГІТНИХ З ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (3 травня 2022): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.2.12592.
Full textAbstract:
Мета дослідження – проаналізувати особливості перебігу акушерських ускладнень в залежності від функціонального стану дихальної системи у вагітних з хронічним обструктивним захворюванням легень.
 Матеріали та методи. Обстежено 47 вагітних жінок із ХОЗЛ. Вагітні з основної групи залежно від ступеня бронхообструкції були поділені на ІА (23 жінки з легким ступенем бронхообструкції) та ІБ (24 жінки з помірним ступенем бронхообструкції) підгрупи. Контрольну групу склали 28 практично здорових вагітних жінок. Проведено порівняльний аналіз акушерських ускладнень, встановлено зміни функціональнго стану дихальної системи, що відіграють роль у розвитку цих ускладнень.
 Результати. При обстеженні вагітних із ХОЗЛ основної групи спостерігалася виражена тенденція до прогресування у них в другій половині вагітності симптомокомплексу, який характерний для ХОЗЛ: хронічний кашель (34,8 % у ІА та 62,5 % у ІБ підгрупі), задишка (34,8 % та 41,7 % відповідно), виділення мокротиння (26,1 % та 37,5 % відповідно), відчуття стиснення в грудях (21,7 % та 33,3 % відповідно) (р0,05).
 Зі зниженням показників зовнішнього дихання відмічали вищу частоту розвитку акушерських та перинатальних ускладнень у цих пацієнток. Найчастіше мале місце дисфункція плаценти (56,5 % у ІА та 66,7 % у ІБ підгрупі), загроза передчасних пологів (у 34,8 % та 54,2 % відповідно), СЗРП (у 13,0 % та 16,7 % відповідно), мала вага дітей при народженні (30,4 % та 41,7 % відповідно) (р≤0,05).
 Висновки. У вагітних жінок з ХОЗЛ в другій половині гестації спостерігається погіршення функції зовнішнього дихання, яке супроводжується збільшенням частоти акушерських та перинатальних ускладнень, що потребує розробки сучасних підходів до ведення таких пацієнток з метою попередження акушерської патології.
22
Плюта, Лариса. "ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ СВИНЕЙ". Grail of Science, № 32 (24 жовтня 2023): 144–48. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.13.10.2023.025.
Full textAbstract:
В статті було розглянуто морфологічна та анатомічна будова органів системи дихання свині, а зокрема гортані. У дослідженні використовувалися загальновідомі комплексні класичні морфометричні та анатомічні методи експериментальних досліджень. Визначені видові анатомічні, топографічні особливості будови свиней. Топографічно органи системи дихання свиней займають ділянку голови, шиї та грудну порожнину тварини. А саме гортань свиней розташована в ділянці шиї між глоткою та трахеєю. Вона видовжена має форму чотирикутника, порожнина якого звужена. Складається гортань з п’яти хрящів, які рухомо з’єднанні між собою. Ззовні вкрита фасцією та серозною оболонкою до якої приєднуються м’язи самої гортані, які рухають окремі хрящі гортані та гортань в цілому, а також м’язи глотки та підязикового апарату. Всередині гортань вкрита слизовою оболонкою вистелену епітелієм. Функція гортані повітроносна, тобто проводити повітря з глотки в трахею та з трахеї в глотку, при акті вдоху та видоху, захисна функція запобігати потраплянню в органи дихання корму, різних механічних чинників під час ковтання. Основу складає щитоподібний хрящ, більш масивний, який формує стінки порожнини гортані. За ним каудально розташований кільцеподібний хрящ, яким закінчується гортань і межує з першим кільцем трахеї. Краніально обабіч щитоподібного хряща розташовані парні трикутної форми черпакуваті хрящі. Спереду між ріжковими відростками черпакуватих хрящів розміщений надгортанний хрящ. Щитоподібний хрящ свиней складається з двох жолобоподібних пластинок, висота яких збільшується каудально, формуючи широкі каудальні ріжки, ростральних ріжків у свиней немає, на відміну від інших тварин. Черпакуваті хрящі у свиней роздвоєні, добре виражені ріжкові відростки, які загнуті каудо-дорсально. Надгортанний хрящ свиней має форму еліпсоподібної загнутої пластинки, цей хрящ короткий вільний кінець закруглюється, а протилежний з’єднується з ріжками черпакуватих хрящів і разом вони формують вхід в гортань в її порожнину. Анатомічна, топографічна та структурна будова гортані свиней відображає особливості їх харчування, утримання, вік породу та існування в зовнішньому середовищі
23
Макарчук, Н. Р., Т. Г. Бакалюк, К. І. Чубей та Г. О. Стельмах. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КІНЕЗІОТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ ТА НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА". Медсестринство, № 3-4 (29 березня 2024): 138–46. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2023.3-4.14554.
Full textAbstract:
Вступ. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є серйозною медичною проблемою, яка значною мірою впливає на якість життя мільйонів людей у всьому світі. Мета роботи – оцінити ефективність застосування кінезіотерапії у пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень та надмірною масою тіла. Основна частина. Обстежено 27 пацієнтів із ХОЗЛ та надмірною масою тіла. Їх поділили на дві групи, які відрізнялися за схемою лікування: контрольну (КГ) – 13 хворих, які отримували лише стандартне лікування ХОЗЛ; основну (ОГ) – 14 пацієнтів, які додатково до протокольного лікування одержували кінезіотерапію (дозована ходьба та вправи Цигун) протягом 8 тижнів. Ефективність реабілітації оцінювали до і після 8 тижнів лікування за допомогою шкали тяжкості задишки mMRC, тесту оцінки ХОЗЛ (COPD Assessment Test) та спірометрії, визначали індекс маси тіла. За даними шкали тяжкості задишки mMRC, до лікування не було пацієнтів без задишки, але після реабілітації у хворих ОГ ступінь задишки становив 2,0 (2,0; 4,0) бали, у хворих КГ – 3,0 (2,0; 4,0) бали відповідно. Середній бал тесту оцінки ХОЗЛ до лікування становив (14,83±6,13) бала і статистично не відрізнявся між групами (р<0,05), через 8 тижнів становив (10,33±5,11) бала і статистично достовірно відрізнявся між групами (р<0,05) за рахунок кращого результату в ОГ. Показники функцій зовнішнього дихання, за даними спірометрії, поліпшилися в обох групах, зокрема відзначали збільшення форсованої життєвої ємності легень (на 2,5 % у КГ та 6,4 % в ОГ), об’єму форсованого видиху за першу секунду (на 3,5 % у КГ і 14,36 % в ОГ), їх співвідношення (на 15,6 % у КГ та 1,9 % в ОГ порівняно з даними до початку лікування), проте кращий результат спостерігали в ОГ, він був статистично достовірним (р<0,05). Індекс маси тіла пацієнтів до лікування в середньому становив (28,42±1,47) і статистично не відрізнявся між групами (p>0,05). Однак після проведення реабілітаційних заходів ефективніший результат спостерігали в ОГ, показник становив 25,66±0,59. Висновки. Реабілітаційне лікування ефективне у пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень та надмірною масою тіла. У хворих, які пройшли реабілітацію, реєстрували значне зниження індексу маси тіла, поліпшення рівня фізичної активності та функцій зовнішнього дихання.
24
Ovcharenko, L. S., A. A. Vertehel, T. G. Andrienko, I. V. Samokhin, A. V. Kryazhev, and D. N. Sheludko. "Features of the treatment of secretory evacuation disorders in acute bronchitis in children with impaired respiratory function." Modern pediatrics. Ukraine, no. 5(109) (September 28, 2020): 52–58. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2020.109.52.
Full textAbstract:
Objective: to increase the efficiency and safety of the treatment of the bronchi secretory-evacuation disorders in acute bronchitis with impaired respiratory function in children by using a medication with minimal effect on the cardiovascular system. Materials and methods. Under observation were 60 children aged 6 to 11 years. 2 observation groups were formed (30 children in each group): 1st group — children receiving the Bronchipret® for 10 days with acute bronchitis with impaired respiratory function; 2nd group — children who do not receive the Bronchipret in acute bronchitis with impaired respiratory function. Results. In the group of patients taking Bronchipret®, in addition to faster clinical dynamics, according to spirography, there was an improvement in the parameters of the external respiration function, characterizing the obstructive component of the obstruction of the air flow. After therapy with Bronchipret®, normalization of the functioning of the autonomic nervous system and the predominance of eutonia were observed against the background of a decrease in the number of registration of parasympathicotonia. Conclusion. The good tolerance and safety of Bronchipret® during 7-day use in patients aged 6–11 years allows us to recommend this drug as a highly effective treatment for bronchi secretory-evacuation disorders in acute bronchitis in children. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors. Key words: children, bronchitis, spirography, treatment, thyme, ivy.
25
Drohomyretska, M., and Mohammed Sadek Abu Sulaiman. "Assessment of functional indicators in children with class II Malocclusion with normal, and impaired external respiratory function assessed with spirometry." SUCHASNA STOMATOLOHIYA 112, no. 5-6 (2022): 46. http://dx.doi.org/10.33295/1992-576x-2022-5-6-46.
Full textAbstract:
Background. Class II malocclusion is one of the most common problems in orthodontic practice and is accompanied by certain morphological, functional, and aesthetic changes: a violation of the dynamic balance of muscles of a peri-oral area and tongue, which affects many functions of the child: there are disorders of external breathing, speech, chewing and swallowing functions. Among vital functions, breathing can be called one of the most important, because the exchange of air between a living being, and the external atmosphere is necessary to meet the metabolic needs of the body. During the respiratory process, the tissues of the oral cavity are the first structures that come into contact with the air moving to the upper respiratory tract. Thus, a malocclusion, especially in Class II with retrognathia mandible, can lead to narrowing of the upper respiratory tract. And these changes, in turn, can adversely affect lung function. Therefore, the correction of retrognathia mandible in Class II Malocclusion by functional appliances can have a beneficial effect on the functions of the lower respiratory tract. Objective. Study of functional (cephalometric and spirometric indicators) in patients aged 7–13 years with skeletal class II malocclusion with normal and impaired function of external breathing. Research methods. Cephalometric analysis of the assessment of the position of the jaws and upper respiratory tract (nasopharynx, oropharynx and hypopharynx) by the McNamara method. Spirometric analysis to assess lung function. Results. The conducted study did not reveal a correlation between the types of jaw growth profile and the volume of the upper respiratory tract in all experimental groups compared to patients in the control group. We also found a low correlation between the nasopharyngeal respiratory function and the position of the lower jaw in different types of class II malocclusion, while changes in the position of the lower jaw significantly affect the volume of the oropharynx and hypopharynx. We found a worsening of the results of FVC, FEV1, IT%(FEV1/FVC) PEF and FEF25–75% in children with narrowing of the upper airways (I-1 and II-1 subgroups) compared to all I-2 and II-2 subgroups and control group (p < 0.05), In addition, a non-significant (p > 0.05) decrease in spirometric measurements was noted in children without narrowing of the upper respiratory tract (I-2, II-2 subgroups) compared to control group. Conclusions. In order to determine the effectiveness of orthodontic treatment of class II malocclusion, it is necessary to conduct a cephalometric and spirometric study before and after the treatment to determine its effectiveness. Key words: class II malocclusion, distal occlusion, impaired external breathing, cephalometric, spirometer.
26
Popadynets, I. R. "Порівняння ефективності омепразолу та пантопразолу в лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму". Likarska sprava, № 6 (30 вересня 2013): 47–53. http://dx.doi.org/10.31640/ls-2013-6-10.
Full textAbstract:
Поєднання бронхіальної астми (БА) з патологією травного каналу – одне з найчастіших, клінічно різноманітних і тяжких, яке ускладнює її перебіг. Поширення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) серед хворих на БА становить 33–90 %. Загострення ГЕРХ розглядають як один з тригерів приступів БА. Основою терапії ГЕРХ є кислотосупресія. Вибір інгібіторів протонної помпи (ІПП) як основного засобу терапії пов’язаний з їх антисекреторною дією. Серед ІПП можна виділити пантопразол, який володіє високою біодоступністю, має мінімальну лікарську взаємодію з іншими препаратами та безпечний. У хворих, які приймали пантопразол, показники рН-метрії наближались до норми, частка часу з рН < 4 зменшилась від 2 год 31 хв до 52 хв. На фоні лікування пантопразолом показники функції зовнішнього дихання (ФЗД) були кращими та достовірно вищими, ніж у групі, яка отримувала омепразол. Хворим з поєднаною патологією показано обов’язкове лікування супутньої ГЕРХ, що покращить перебіг БА та допоможе досягти контролю.
27
Gashynova, K. Yu, and G. V. Usenko. "QUALITY OF LIFE IN PATIENTS WITH CHRONIC LYMPHOPROLIFERATIVE DISEASES DEPENDING ON THE PRESENCE OF RESPIRATORY SYMPTOMS, RESPIRATORY COMORBIDITY AND PULMONARY FUNCTION." Ukrainian Pulmonology Journal 31, no. 3 (2023): 9–15. http://dx.doi.org/10.31215/2306-4927-2023-31-3-9-15.
Full textAbstract:
Aim: to determine the indicators of the quality of life in patients with chronic lymphoproliferative diseases (CLPD), depending on the existing respiratory comorbidity, symptoms and the state of the pulmonary function (PF). Materials and methods. 90 inpatients with CLPD were included in the study. All subjects underwent a general clinical examination, evaluation of dyspnea severity according to the mMRC scale and the symptoms severity according to COPD assessment test (CAT). Two questionnaires were used to assess patients’ quality of life: SF-36 and EQ-5D-5L. All patients underwent computer spirometry to assess PF. Data were processed using methods of descriptive and analytical statistics. Results and discussion. Patients with respiratory symptoms had worse indicators of quality of life in domains, reflecting the state of physical health, namely “self-care” (“SC”) (p = 0.008) and “pain/discomfort” (“PD”) (p = 0.04). And the patients with pronounced respiratory symptoms (10 or more points according to CAT) had a significantly lower quality of life according to the indicators of “physical component of health” (“PCH”) (p = 0.0001), “general health” (“GH”) (p = 0.001), “pain” (“P”) (p = 0.002), “role limitation due to physical health” (“RLP”) (p=0.00005), “mobility” (“M”) (р = 0.00007), “SC” (р = 0.00001), “general daily activities” (“GDA”) (р = 0.000001), “PD” (р = 0.000001), “psychological component of health” (“PsCH”) (p = 0.0004), “energy/fatigue” (“EF”) (p = 0.003), “emotional well-being” (“EWB”) (p = 0.01), “role limitation due to emotional problems” (“RLE”) (p = 0.0004), “anxiety/depression” (“AD”) (p = 0.000001). Patients with mixed-type PF disorder with a predominance of obstruction had the lowest indicators of quality of life in the “GH”, “PCH”, “EF”, “SC” and “PD” domains. Patients with mixed PF disturbances with a predominance of restriction had the lowest indicators of quality of life in the domains “EF”, “social functioning” (“SF”), “change in health” (“CH”), “M” and “GDA”. Patients with CLPD who had any of the PF disturbances had lower physical health indicators: “RLP” and “PCH” (p = 0.04 in both cases). Using regression analysis, it was found that decreased FEV1/FVC ratio was a predictor of a lower level of the indicator “PCH”. At the same time, among patients with lymphomas, the presence of obstruction was associated with worse indicators of quality of life in “PD”domains (p = 0.03). Among patients with CLL, the presence of PF obstructive disturbances was associated with a lower indicator of “SF” (p = 0.04). Conclusion: among patients with CLPD, the presence of pronounced respiratory symptoms and disturbances of the PF had a significant negative impact on the quality of life. Thus, there is a need to develop treatment to consider these indicators in order to improve the quality of life of patients with CLPD. Key words: oncohematological diseases, asthma, COPD, pneumonia, comorbidity, leukemi
28
Клапчук, В. В., А. О. Мирненко та Д. А. Пономарьов. "Комплексна фізична реабілітація людей похилого віку у ранні терміни після інсульту". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 113–18. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.113-118.
Full textAbstract:
Мета. Підвищення ефективності фізичної реабілітації людей похилого віку на стаціонарному етапі реабілітації після перенесеного інсульту. Методи. Оцінка рухливості суглобів, моменту сили згиначів і розгиначів гомілки та стегна, рухових функцій та координації рухів, м’язового тонусу верхньої кінцівки, життєвої ємності легень, стійкості до гіпоксії, проб Розенталя та Лебедєва, індексу Робінсона та адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи, активності хворих у повсякденному житті, його якості, показників реактивної та особистісної тривожності. Результати. Обстежено 29 чоловіків віком 58–64 роки у ранні терміни після інсульту, які перебували на розширеному ліжковому та напівліжковому (палатному) рухових режимах. З числа засобів фізичної реабілітації було призначено лікувальну гімнастику, масаж та електростимуляцію м’язів з біологічним зворотним зв’язком на апараті ТРЕНАР-02. Висновки. Комплексна фізична реабілітація в умовах стаціонару дозволяє досягти позитивних статистично достовірних змін рухливості суглобів, моменту сили згиначів і розгиначів гомілки та стегна, рухових функцій та координації рухів, м’язового тонусу верхньої кінцівки. Про ефективність використаного методичного підходу свідчать позитивні зміни зовнішнього дихання та стійкості до гіпоксії, індексу Робінсона та адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи, підвищення активності хворих у повсякденному житті, його якості, а також покращення показників реактивної та особистісної тривожності. Отримані результати дозволяють рекомендувати запропонований реабілітаційний комплекс для впровадження в практику фізичної та реабілітаційної медицини.
29
Mostovoy, Y. M., K. D. Dmytriiev, and N. S. Slepchenko. "EFFECT OF COMBINATION OF TIOTROPIUM/ OLODATEROL ON PULMONARY FUNCTION IN PATIENTS WITH COPD IN THE REAL CLINICAL PRACTICE." Ukrainian Pulmonology Journal 29, no. 3 (2021): 28–30. http://dx.doi.org/10.31215/2306-4927-2021-29-3-28-30.
Full textAbstract:
EFFECT OF COMBINATION OF TIOTROPIUM/OLODATEROL ON PULMONARY FUNCTION IN PATIENTS WITH COPD IN THE REAL CLINICAL PRACTICE Y. M. Mostovoy, K. D. Dmytriiev, N. S. Slepchenko Abstract Aim — to evaluate the effect of combination therapy with tiotropium/olodaterol on pulmonary function in real clinical practice. Materials and methods. 100 patients with the diagnosis of COPD were included into the study (mean age was 64,09±1,94 years, 66 men and 34 women). Smokers — 68 %, mean smoking duration (24,44 ± 4,84) packyears. Average COPD duration was 9,35±2,42 years. All patients underwent spirometry at screening, 4-6 weeks and at 1 year after inclusion. FEV1, FVC, FEV1/FVC, FEF25, FEF50, FEF75, PEF, MMEF75/85, FEF75/85 were calculated. Results. There was statistically significant improvement in FEV1 and FVC values between visits 1 and 3 (p < 0,05). At visit 3 there was a statistically significant difference in FEV1 and FVC values when compared with same values at visit 1 after the inhalation of salbutamol, demonstrating better bronchodilation effect of tiotropium/olodaterol. Absolute increase of FEV1 between visits 1 and 3 was 221,31±34,9 ml; FVC — 411,01±66,08 ml. There was statistically significant increase of FEF75, MMEF75/25, FEF75/85 between visits 1 and 3 (p < 0,05). There was statistically significant increase of FEF75 at visits 2 and 3 in comparison with postBD FEF75 at visit, confirming better bronchodilation effect of tiotropium/olodaterol combination of at the level of small bronchi when compared with salbutamol (p < 0,05). Conclusions. Tiotropium/olodaterol combination showed good effect on pulmonary function in patients with COPD in real clinical settings. This combination demonstrated better bronchodilation than salbutamol, especially at the level of small bronchi. Key words: COPD, tiotropium/olodaterol, spirometry. Ukr. Pulmonol. J. 2020;29(3):28–30.
30
ДОНЕЦЬ, Ігор. "ДІЯ ЛАЗНЕВИХ ПРОЦЕДУР НА ОРГАНІЗМ СПОРТСМЕНІВ, ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ І ВІДНОВЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ". Physical Culture and Sport: Scientific Perspective 1, № 1 (2024): 109–14. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2024.1.16.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення впливу лазневих процедур на організм спортсменів, як засобу відновлення та підвищення працездатності. Методи. Аналіз, узагальнення, систематизація даних наукових досліджень та літературних джерел. Результати. В статті розглядаються проблемні питання впливу лазневих процедур на організм спортсменів, як засобу відновлення та підвищення працездатності, вивчено та проаналізовано дію лазневих процедур на терморегуляцію, центральну нервову систему, серцево-судинну систему, функцію зовнішнього дихання, нервово-м’язевий апарат, шкіру та масу тіла, енергетичний обмін та на обмін речовин, зокрема висвітлено вплив різних видів лазневих процедур на індивідуальні особливості та реакції спортсмена. Відпочинок і відновлення дозволяють організму адаптуватися до навантажень, що сприяє покращенню фізичної форми та ефективності тренувань в майбутньому. Слід пам’ятати, що відновлення працездатності в тренувальному процесі спортсменів є не менш важливим етапом, ніж самі тренування, і вимагає комплексного підходу, включаючи відпочинок, правильне харчування, регулярний сон, масаж, лазневі процедури та інші методи відновлення. Висновки. Проведене дослідження показало, що важливо враховувати індивідуальні особливості та потреби кожного спортсмена при розробці програми відновлення. Координування з тренерами, фізіотерапевтами та іншими фахівцями може допомогти забезпечити ефективне відновлення працездатності спортсменів. Однак важливо враховувати, що використання лазневих процедур повинно бути обережним і враховувати індивідуальні особливості спортсмена, його фізичний стан та загальний рівень навантажень.
31
ОДИНЕЦЬ, Тетяна, та Вікторія ПОРИВАЄВА. "ЗАСТОСУВАННЯ ПЛАВАННЯ У ПОЛІПШЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ У ДІТЕЙ 8-9 РОКІВ ЗІ СКОЛІОЗОМ". Physical Culture and Sport: Scientific Perspective 2, № 1 (2024): 123–27. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2024.1.59.
Full textAbstract:
Позитивний вплив водного плавання на корекцію сколіозу у дітей відзначається завдяки гідродинамічного тиску, який рівномірно розподіляється по поверхні тіла. Це сприяє підтримці хребта та зменшенню навантаження на м'язи та суглоби, що особливо важливо при сколіозі. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати особливості застосування плавання у поліпшенні функціонального стану опорно-рухового апарату у дітей 8-9 років зі сколіозом. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Результати роботи. Плавання, використовуване для корекції сколіозу, представляє собою науково обґрунтований метод реабілітації, який використовує водне середовище для поліпшення фізичної форми та зниження симптомів хребетно-м'язових захворювань. Вправи у воді, крім їх коригувальних функцій, досягнутих за допомогою середовища, що характеризуються більшим опором, позитивно впливають на підвищення сили та витривалості у дітей зі сколіозом. Дослідження показали, що діти, які займаються плаванням, досягли значно кращих значень функціонального стану системи зовнішнього дихання, зменшення кривизни кута сколіозу та вигинів хребта в саггітальній площині. Висновки. Таким чином, плавання стає важливим інструментом в реабілітації дітей із сколіозом, допомагаючи вирішувати фізичні проблеми та поліпшувати їх загальний стан. Цей метод заснований на принципах гідродинамічного тиску та сприяє всебічному фізичному розвитку дітей, підвищуючи їхню якість життя і функціональний стан опорно-рухового апарату.
32
Buratynska, A. A. "State of respiratory function and features of airway inflammation in children with asthma combined with gastroesophageal reflux disease." Ukrainian journal of Perinatology and Pediatrics, no. 1(85) (March 29, 2021): 62–65. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2021.85.62.
Full textAbstract:
The prevalence of gastroesophageal reflux disease (GERD) in children with asthma ranges from 32% to 80%. The intensity of respiratory symptoms, bronchial obstruction are more pronounced in children with asthma combined with GERD than in children with isolated asthma. However, there are limited and conflicting data on the difference between the induced sputum in asthmatic children with or without GERD. Purpose — to examine the status of lung function and features of airway inflammation in children with asthma combined with gastroesophageal reflux disease. Materials and methods. Sixty-seven children ages 6–17 years with moderate asthma and 30 healthy children ages 6–17 years were observed. They were assigned to three groups: group 1 (32 children with isolated asthma), and group 2 (35 children with asthma and GERD) and group 3 (30 healthy children). All children included in the study were identical in age and gender. Clinical assessment, spirometry with test of reversibility of airway obstruction, and cytological analysis of induced sputum samples were performed on all patients. Upper gastrointestinal endoscopy was done in the asthmatic groups. Results. There were 10 (28.57%) children in the 2nd group with first degree obstructive spirometry pattern and none in the 1st group of children. First degree restrictive spirometry pattern was more significant observed in the 1st group of children — 10 (31.25%) than in the 2nd group of children — 2 (5.71%) (OR, CI 95% 7.50 (1.50–37.57)). In the 2nd group of children, induced sputum had a significantly higher number of neutrophils, lymphocytes and macrophages compared to the 3rd group (p<0.05). Also the difference between these parameters were significant compared to the 1st group of children. The number of induced sputum epithelial cells in 2nd group was significantly less than in 1st group of children. Conclusions. GERD negatively affects the parameters of lung function in children with asthma. Airway inflammation in children with asthma combined with GERD appears to be more significant compared to isolated asthma. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of an participating institution. The informed consent of the child's parents was obtained from the studies. No conflict of interest was declared by the authors. Key words: asthma, gastroesophageal reflux disease, children, spirometry, induced sputum.
33
Dudnyk, V. M., and V. M. Zhmurchuk. "Evaluation of the level of reduced proteins and their recipers in the blood syrobal in children with bronchial asthma, depending on indicators of the external respiratory function." Ukrainian journal of Perinatology and Pediatrics, no. 3(79) (September 30, 2019): 15–19. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2019.79.15.
Full text
34
Ananіeva, Tеtіana. "Dynamics of indicators of respiratory function in elderly men under the influence of rehabilitation measures in the immobilization period of the disease after the fractures of the tibial plateau." Слобожанський науково-спортивний вісник 59, no. 3 (2017): 7–10. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2017-3.001.
Full text
35
Feshchenko, Y. I., and M. O. Polianska. "METHODS OF PULMONARY FUNCTION TESTING IN THE DIAGNOSIS AND MONITORING OF CHRONIC OBSTRUCTIVE LUNG DISEASE (SPIROMETRY, BODYPLETHISMOGRAPHY, DLCO) ACCORDING UPDATED GOLD-2024." Ukrainian Pulmonology Journal 32, no. 1 (2024): 24–31. http://dx.doi.org/10.31215/2306-4927-2024-32-1-24-31.
Full textAbstract:
Pulmonary function testing (PFT) is an integral component in the diagnosis of broncho-obstructive diseases. Spirometry is a mandatory method of pulmonary research, and chronic obstructive pulmonary disease (COPD) is the only respiratory nosology, the diagnosis of which is based on a change in functional indicators, which are measured precisely with the help of spirometry. With the help of spirometry, only the obstructive type of PFT violations can be clearly determined. But one can also suspect restrictive and mixed (presence of both restrictions and obstruction) types. To diagnose these disorders, an indicator of Total Lung Capacity (TLC) is required, which cannot be determined by spirometry, as it consists of TLC and Residual Lung Volume (RES), which is also not determined by spirometry. More complex and less widespread methods of investigation can determine these missing indicators: bodyplethysmography — it is a method of a wider study of lung volumes and capacities and makes it possible to measure general and specific bronchial resistance (Rtot, sRaw). It is not an indispensable condition for confirming obstructive disorders, but it can be useful for identifying underlying diseases and their functional consequences — an increase in TLC, RV or RV/TLC above the upper limit of normal variability allows to suspect the presence of emphysema, severe bronchial asthma, and also to assess the severity hyperinflation. Another important study for a more complete assessment of PFT — diffusion capacity of the lungs for carbon monoxide (DLCO); performed after forced spirometry (determination of FVC, VC) or bodyplethysmography (VC) and determination of the structure of static volumes. It is used in patients with restrictive and obstructive diseases, for the diagnosis of emphysema or pulmonary fibrosis. With the help of this study, the diffusion capacity of the lungs (DLCO) and the alveolar volume (Va) are determined. The article presents the results of research in which these methods were used and provides justification for their application. Conclusion. Different methods of PFT are important and complement each other in clinical practice Key words: chronic obstructive pulmonary disease, diagnosis, spirometry, bodyplethysmography, diffusion capacity of the lungs, Global initiative chronic obstructive pulmonary disease (GOLD).
36
Shekera, O. G., та V. I. Tkachenko. "Основи медичного сортування на догоспітальному етапі у разі виникнення надзвичайних ситуацій". Health of Society 10, № 5 (2022): 135–40. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.5.2021.273.
Full textAbstract:
Актуальність. Щороку в Україні реєструється близько 400 надзвичайних ситуацій. На сході країни з 2014 р відбувається антитерористична операція. На сьогодні постає загроза війського вторгнення на територію України інших держав. Це підкреслює актуальність підготовки лікарів первинної медичної допомоги до сучасних вимог реагування, дій та медичного сортування на догоспітальному етапі. Мета – визначити і окреслити основи медичного сортування на догоспітальному етапі в умовах значних загроз військових дій та надзвичайних ситуацій в Україні. Матеріали та методи. З метою збору та аналізу інформації застосовували бібліосемантичний метод, метод експертних оцінок. Результати. На догоспітальному етапі медичне сортування проводиться з метою своєчасного надання медичної допомоги максимальній кількості постраждалих в обсязі, що забезпечує відновлення раптової втрати життєвих функцій та сприяє збереженню здоров'я постраждалих. Медичне сортування здійснюється медичними працівниками (лікарями, фельдшерами, медичними сестрами) за єдиними принципами щодо діагностики, лікування та прогнозу результатів лікування постраждалих та складється з двох етапів: перший етап медичного сортування – визначення належності кожного постраждалого до відповідної сортувальної категорії позначається сортувальним браслетом; другий етап медичного сортування – заповнення картки медичного сортування. Крім того, для кожного етапу визначені обсяги медичної допомоги, діагностики та лікування. На першому етапі медичного сортування, який триває не більше 60 секунд, базовий обсяг медичної допомоги: у дорослих перевіряють наявність дихання та, за потреби, відновлюють прохідність дихальних шляхів; визначають капілярний пульс; визначають стан свідомості; у дітей до 8 років для відновлення прохідності дихальних шляхів при відсутності дихання виконують 5 штучних вдихів. Базовий обсяг медичної допомоги на другому етапі медичного сортування складається з: потрійний прийом Сафара; ручне очищення порожнини рота та гортані; очищення ротоглотки за допомогою аспіратора; прийом Хеймліка; введення повітроводу; ендотрахеальна інтубація; крікотомія (конікотомія); пункція крікотиреоїдної зв’язки; трахеостомія; здійснення штучного дихання, у тому числі з використанням мішка типу «АМБУ»; інгаляція кисню; непрямий масаж серця; дефібриляція; зупинка зовнішньої кровотечі (венозної, артеріальної); застосування протишокового одягу; накладення шийного комірця; мобілізація переломів за допомогою шин; фіксація постраждалого на транспортній дошці; накладання бинтових пов'язок; підшкірні, внутрішньом'язові, внутрішньовенні ін’єкції; внутрішньокісткова пункція (доступ) для введення інфузійних розчинів; катетеризація периферійних чи центральних вен; використання лікарських засобів при реанімаційних заходах у дорослих та дітей; проведення тампонади носової порожнини при масивній кровотечі; проведення місцевої анестезії; лікувальна блокада. Висновки. Враховуючі ситуацію сьогодення в Україні, суспільство та медичні працівники, у тому числі працівники екстреної та первинної медичної допомоги, повинні бути обізнані в основах медичного сортування та обсягах надання догоспітальної невідкладної/екстреної медичної допомоги.
37
Oleksandr, Hurenko, Puzdymir Mykola, and Puzdymir Maksym. "The influence of sectional training in athletics and boxing on the functional readiness of university students on the indicators of the function of external respiration and the body's ability to withstand hypoxia." Physical culture, sports and health of the nation 468, no. 5 (24) (2018): 373–78. http://dx.doi.org/10.31652/2071-5285-2018-5-24-373-378.
Full text
38
Feshchenko, Yu I., V. K. Havrysiuk, H. L. Humeniuk та ін. "ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ САРКОЇДОЗУ ЛЕГЕНЬ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11372.
Full textAbstract:
Резюме. Протягом багатьох років основними препаратами для лікування саркоїдозу залишаються глюкокортикостероїди (ГКС). У середньому близько 50 % хворих на саркоїдоз (від 30 до 80 %) лікуються з використанням ГКС. У випадках резистентності, наявності протипоказань або серйозних побічних ефектів ГКС-терапії, призначають препарати другої лінії, основне місце серед яких займають імуносупресанти. Необхідно зазначити, що і в процесі терапії можуть спостерігатися різні варіанти перебігу захворювання, при цьому не існує критеріїв прогнозу регресії, стабілізації та прогресування саркоїдозу. У зв’язку з цим єдиним правильним принципом ведення хворих є персоніфікований підхід до терапії. Мета дослідження − розробити алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз на основі вивчення частоти протипоказань до призначення, серйозних побічних дій і випадків резистентності до глюкокортикостероїдів, визначення оптимального препарату імуносупресивної терапії. Матеріали і методи. Обстежено 185 хворих на вперше виявлений саркоїдоз з ураженням паренхіми легень. У дослідження включили пацієнтів тільки на вперше виявлений саркоїдоз без будь-якої попередньої специфічної терапії; другим, важливим критерієм відбору, була відсутність КТ-ознак інтерстиціального фіброзу легень. Усім хворим проводили комп’ютерну томографію органів грудної порожнини та оцінювали стан функції зовнішнього дихання на основі аналізу даних спірометрії, бодіплетизмографії, дослідження дифузійної здатності легень. Результати. Отримані результати дають підставу вважати «Метотрексат» препаратом вибору в лікуванні хворих на саркоїдоз легень з протипоказаннями до призначення або серйозними побічними ефектами глюкокортикостероїдів. На підставі отриманих результатів розроблено алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз легень, заснований на урахуванні протипоказань до призначення, серйозних побічних ефектів ГКС і резистентності до ГКС-терапії, застосуванні в якості імуносупресивної терапії метотрексату, що відрізняється оптимальним рівнем ефективності і профілем безпеки. Висновки. Застосування даного алгоритму терапії дозволяє досягти клінічного вилікування в абсолютної більшості хворих на саркоїдоз легень.
39
Гамма, Т. В., І. М. Григус, І. О. Орел та А. М. Гірак. "ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ВІКОМ 10–12 РОКІВ ЗІ СКОЛІОЗОМ II СТУПЕНЯ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 11 (6 липня 2022): 10–17. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.11.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі – розвитку сколіотичної хвороби у дітей віком 10–12 років. Важливим є те, що з кожним наступним роком спостерігається тенденція до постійного зростання числа дітей з означеною патологією. Метою цієї роботи було провести аналіз даних науково-методичної літератури з питань розвитку, лікування й фізичної терапії сколіозу у дітей підліткового віку, та скласти програму фізичної терапії дітей зі сколіозом II ступеня. Розглянуто основні причини порушень опорно-рухового апарату. Проведено аналіз літературних джерел з питань етіології, патогенезу, основних методів лікування та фізичної терапії дітей зі сколіозом II ступеня. Показано, що основними завданнями фізичної терапії при сколіозі є попередження подальшого прогресування деформації, укріплення м’язового корсету, профілактика або лікування больових синдромів хребта, покращення естетики за допомогою корекції осанки, покращення функції зовнішнього дихання і стану серцево-судинної системи. Запропоновано програму фізичної терапії дітей підліткового віку зі сколіозом II ступеня, яка містить чотири послідовні етапи: адаптаційний, перший і другий тренувальні та поглиблений. Необхідно зазначити, що при складанні програми треба враховувати загальні фактори, які обов’язково призведуть до успіху лікування. Для досягнення максимально ефективного результату лікування також необхідно враховувати, що програма повинна бути індивідуальною для кожної дитини та комплексною. Необхідним є і застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків (МКФ-ДП), яка пропонує єдину стандартизовану термінологічну мову для позначення проблем, що проявляються в ранньому дитинстві, дитячому і підлітковому віці. МКФ-ДП дає змогу розглядати не тільки захворювання і проблеми дитини, а саме особистість, яка має свої потреби та можливості щодо реалізації власного потенціалу в повсякденному житті. Для успіху лікування також дуже важливим є систематична оцінка ефективності лікування, перевірка та модифікація методів в процесі терапії.
40
Grigus, I. M., P. S. Podolyak, T. V. Gamma, I. S. Podolyanchuk, L. A. Zarichanska та T. V. Kucher. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (24 жовтня 2019): 170–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10522.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) на сьогодні є однією з найпоширеніших форм патології, що призводить до високої захворюваності населення та смертності пацієнтів. Питання фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ на сучасному етапі стоїть досить гостро. Це пов’язано з тим, що саме у таких пацієнтів спостерігається найбільше зниження пристосування організму до фізичного навантаження, а ефект від лікарської терапії може бути значно посилений шляхом упровадження реабілітаційних програм.
 Мета – науково обґрунтувати концептуальні основи фізичної реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легень.
 Результати. Концепцію фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ слід здійснювати з урахуванням низки передумов: соціально-педагогічних, біологічних та особистісних. Концепція фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ включає теоретичну складову, розроблену з урахуванням передумов здійснення реабілітаційного процесу, до якої віднесені концептуальні підходи і основи, а також практичну складову у вигляді технології фізичної реабілітації.
 Концепція використовує концептуальні підходи: системно-історичний, системно-діяльнісний, системно-функціональний, системно-цільовий, системно-структурний, системно-ресурсний, системно-комунікаційний та системно-інтеграційний.
 У концепції всі елементи, що об’єднані фундаментальним задумом і провідною ідеєю, являють собою сукупність поглядів, а її концептуальна основа – це мета, завдання, принципи й методи, які забезпечують розуміння її системних механізмів, алгоритм побудови та функціонування. Значна увага приділялася особливостям супутніх порушень, що впливають на загальну картину фізичної реабілітації. Організаційні основи базувалися на програмах фізичної реабілітації, що враховували всі індивідуальні особливості хворих.
 Висновки. Запропонована цілісна концепція фізичної реабілітації ґрунтувалася на використанні комплексного лікувального і педагогічного підходу, мала індивідуальну спрямованість з врахуванням рівня рухових можливостей, якості життя, фізичної працездатності хворих, функціонального стану кардіореспіраторної системи, функції зовнішнього дихання.
41
Zhovanyk, N. V., та M. I. Tovt-Korshynska. "КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ, ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАЛИШКОВИМИ ЗМІНАМИ ПІСЛЯ ВИЛІКУВАНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 38–41. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9793.
Full textAbstract:
В умовах епідемії та високої захворюваності на туберкульоз легень зростає кількість осіб із залишковими змінами після вилікуваного туберкульозу легень (ЗЗТБ). Проте досліджень, які б вивчали особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) у пацієнтів із ЗЗТБ, у доступній нам літературі немає.
 Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу лабораторних, функціональних та психоемоційних змін у пацієнтів із ХОЗЛ у поєднанні з ЗЗТБ.
 Матеріали і методи. Було обстежено 127 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ та ІІІ стадій віком (56,6±1,2) року, з яких у 47 хворих віком (58,7±1,7) року було діагностовано ЗЗТБ. Усім хворим провели загальноклінічне обстеження, дослідили функції зовнішнього дихання та ехокардіографію (ЕхоКГ), а також показники якості життя та рівні тривожності й депресії.
 Результати досліджень та їх обговорення. Відзначено, що у 37,01% обстежених пацієнтів із ХОЗЛ було діагностовано ЗЗТБ. За даними клінічних тестів та спірографії, у хворих із ЗЗТБ спостерігали тяжчий перебіг ХОЗЛ. Виявлено взаємозв’язок між наявністю ЗЗТБ та схильністю до легеневої гіпертензії та залізодефіцитних станів. Також у пацієнтів із ЗЗТБ виявлено несприятливі психологічні зміни, про що свідчать вірогідно вищі показники депресивних тенденцій, ситуаційної та особистісної тривожності порівняно з пацієнтами без ЗЗТБ. Показники якості життя були нижчими в осіб із ЗЗТБ порівняно з хворими без них. У жінок ЗЗТБ виявляли дещо рідше, ніж в чоловіків.
 Висновки. У хворих із поєднаною патологією ХОЗЛ та ЗЗТБ спостерігали більш виражену клінічну симптоматику, підвищені рівні депресивних тенденцій та особистісної тривожності й нижчі показники якості життя. Також виявлено зв’язок між наявністю ЗЗТБ та розвитком легеневої гіпертензії та залізодефіцитних станів. Серед жінок поєднана патологія була рідше, ніж серед чоловіків.
42
Mostovoy, Y. M., L. V. Rasputina та D. V. Didenko. "ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАННЯ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Вісник наукових досліджень, № 3 (12 жовтня 2018): 43–48. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9269.
Full textAbstract:
Дослідження демонструють динаміку гендерних особливостей ішемічної хвороби серця протягом останніх років. У випадку поєднання з хронічним обструктивним захворюванням легень клінічний перебіг патологій може змінюватись, що потребує оцінки залежно від статі пацієнтів.
 Мета дослідження – визначити клініко-функціональні особливості перебігу стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень при їх поєднанні, залежно від статі пацієнтів.
 Матеріали і методи. Обстежено 98 пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень, з них 78 чоловіків та 20 жінок. Проаналізовано дані загальноклінічного обстеження, тяжкість задишки за шкалою Medical Research Council (mMRC), тест з оцінки хронічного обструктивного захворювання легень (ТОХ), ЕКГ, показники спірографії, добового моніторування ЕКГ, ехокардіографії, параметри якості життя за анкетою MOS SF 36.
 Результати досліджень та їх обговорення. Гендерних відмінностей за клінічними формами ішемічної хвороби серця, ступенем ураження коронарних артерій та групами хронічного обструктивного захворювання легень не встановлено. Показники функції зовнішнього дихання не відрізнялись у чоловіків та жінок, але для жінок характерна більш виражена задишка за даними анкетування mMRC (р=0,007) та ТОХ (р=0,009). Сумарний показник фізичного статусу якості життя у жінок нижче, ніж у чоловіків – 25,8±2,8 проти 38,1±2,3 відповідно (р=0,005). Визначено тенденцію до більшої кількості шлуночкових екстрасистол у чоловіків – 428 (91; 1361) на добу, тоді як у жінок, – 247 (7; 496) на добу. В усіх пацієнтів наявні ознаки ремоделювання лівих та правих камер серця, але достовірної гендерної відмінності не встановлено.
 Висновки. У жінок із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень спостерігаються нижчі показники якості життя, більша потреба у медичній допомозі, порівняно з чоловіками, хоча достовірної відмінності між інструментальними показниками не виявлено.
43
Волошин, О. С., Г. Б. Гуменюк, В. Д. Волошин та Ю. С. Сморщок. "ОЦІНКА АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ РІВНЕМ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЦЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (26 січня 2023): 83–88. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13502.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Адаптаційні можливості організму істотно залежать від функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем, важливість дослідження яких в осіб юнацького віку пов’язана зі значенням цих систем у соматичному розвитку молодого організму і забезпеченні здоров’я на фоні істотних змін умов життя.
 Мета – дослідити особливості адаптаційних можливостей серцево-судинної і дихальної систем осіб юнацького віку з різним рівнем ефективності функціонування серця за індексом Робінсона.
 Матеріал і методи дослідження. В ході роботи обстежено 72 практично здорові особи юнацького віку. Вивчали показники індексу Робінсона, артеріального тиску, хвилинного об’єму крові, серцевого індексу, коефіцієнта економічності кровообігу, функціональної проби Штанге, індексу Скібінського, життєвої ємності легень, адаптаційного потенціалу за Баєвським.
 Результати. Серед обстежених 21,42 % осіб мають відмінні показники індексу Робінсона (1 група), у 41,07 % і 37,50 % спостерігали відповідно хороший (2 група) і середній (3 група) рівні індексу Робінсона. В осіб із відмінним рівнем індексу Робінсона показники артеріального тиску та коефіцієнта економічності кровообігу мають оптимальніші значення, порівняно з обстеженими 2 і 3 груп. Середні значення таких показників адаптаційних можливостей як хвилинний об’єм крові і серцевий індекс між групами суттєво не відрізняються. Кращі значення адаптаційного потенціалу за Баєвським мали представники 1 групи – (2,15±0,07) у. о. Серед обстежених 1 групи домінують особи з кращими показниками проби Штанге, індексу Скібінського, життєвої ємності легень.
 Висновки. Аналіз показників роботи серця, економічності кровообігу, показників функції зовнішнього дихання, адаптаційного потенціалу вказує на вищі адаптаційні можливості гемоциркуляторної і дихальної систем в осіб із відмінним і хорошим рівнями індексу Робінсона. Результати дослідження засвідчили вищу ефективність енергетичного обміну і забезпечення функціональних резервів в осіб 1 групи, порівняно з обстеженими 2 і 3 груп, що відповідним чином впливає на рівень адаптаційних можливостей організму.
44
Зубченко, Світлана, Ігор Гайдучок та Валентина Чопяк. "ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ MIR-BART-13 І MIR-BART-15 У ПАТОГЕНЕЗІ АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ НА ТЛІ ХРОНІЧНОЇ ЕПШТЕЙНА-БАРР ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-02.
Full textAbstract:
Вступ. Віруси герпесу надзвичайно поширені в людській популяції і здатні вражати практично всі органи і системи, викликати маніфестацію супутніхзахворювань, їх атиповий перебіг і стійкість до традиційних методів терапії. За літературними даними і власними клінічними спостереженнями сьогодні частіше зустрічається інфекція, викликана вірусом Епштейна-Барр (EBV). Одним із механізмів уникнення вірусом імунного нагляду є здатність до продукції власних miRNAs, зокрема miR-BART-13 і miRBART-15. Дослідження ролі вірусних miRNAs у патогенезі різних хвороб, в т.ч. алергічних, є актуальними.Мета. Дослідити рівні miR-BART-13 і miRBART-15 у пацієнтів з алергічними хворобами (АХ) на тлі різних фаз хронічної EBV-інфекції.Матеріали та методи. Виконували детальний аналіз анамнестичних даних, клінічний огляд, загальні лабораторні, цитологічні, інструментальні, специфічні алергологічні, молекулярно-генетичні дослідження, статистичний аналіз. Визначення експресії miRBART-13 і miR-BART-15 у зразках сироватки визначали методом зворотної транскрипції і ПЛР у реальному часі. Виокремили 46 хворих на АХ на тлі активної та латентної фаз хронічної EBV-інфекції, з них 63,0 % жінок, 37,0 % чоловіків, віком 18-59 років. Контрольну групу склали 20 ЕBV-серонегативних осіб з АХ відповідного віку і статі.Результати дослідження. Концентрація miRBART-13 і miR-BART-15 була вищою у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (БА) на тлі активної фази EBV-інфекції порівняно з латентною фазою ЕВV-інфекції і пацієнтами з іншими АХ (р<0,05). У хворих на БА на тлі хронічної EBV-інфекції в активнійфазі концентрація miR-BART-13 зворотно (r=-0,391, p=0,038) корелювала з показниками функцій зовнішнього дихання (ОФВ1).Висновки. У пацієнтів з БА, персистуючою на тлі активної фази EBV-інфекції, рівні BART-15 і miRBART-13 були вищими порівняно з пацієнтами з іншими АХ та з латентною фазою EBV-інфекції. Наявність зворотного кореляційного зв›язку між рівнями miRBART-13 та ОФВ1 вказувала на участь вірусу в активній фазі в патогенезі алергічного запального процесу в нижніх дихальних шляхах і роль miR-BART-13 як біологічного маркера тяжкості цього процесу.
45
Вантюх, Наталія, та Ольга Лемко. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ". Problems of Endocrine Pathology 79, № 1 (2022): 51–56. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.07.
Full textAbstract:
Актуальність: Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) характеризується поєднанням прогресуючого ураження бронхо-легеневої системи з системними ефектами та формуванням коморбідної патології. Мета: дослідити ймовірні аспекти формування інсулінорезистентності (ІР) у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень шляхом комплексної оцінки залежності рівня показників вуглеводного обміну від параметрів функції зовнішнього дихання (ФЗД), інтенсивності клінічних проявів (на основі СOPD Assessment Test — САТ), активності запального процесу та ступеню кардіоваскулярного ризику (КВР). Матеріали та методи. Проаналізовані дані 73 хворих на ХОЗЛ ІІ-ІІІ ступенів важкості у фазі ремісії. Наявність ІР діагностували за показниками глюкози, інсуліну, індексу НОМА-IR та С-пептиду. Результати. У хворих на ХОЗЛ нормальний рівень глюкози натще забезпечується суттєвим зростанням, порівняно з контролем, продукції інсуліну (р < 0,001), підтвердженням чого є збільшення індексу НОМА-IR (у 2,8 рази) та С-пептиду у (2,1 рази). У більшості хворих на ХОЗЛ має місце ІР, наявна навіть при помірних порушеннях ФЗД. При аналізі змін вуглеводного обміну у взаємозв’язку з величиною САТ та активністю запалення встановлено, що навіть у пацієнтів зі стабільним перебігом хвороби (САТ<10 балів) спостерігається достовірне збільшення рівню С-пептиду, хоча рівні глюкози, інсуліну та індекс НОМА-IR суттєво не змінюються. При САТ ≥ 10 балів всі досліджувані показники достовірно зростають. Аналіз показників вуглеводного обміну залежно від ступеню КВР показав, що навіть при низькому ризику, незважаючи на нормальний рівень глюкози натще, має місце достовірне зростання інсуліну, індексу НОМА-IR та С-пептиду. За високого КВР дані зміни посилюються. Висновки. У хворих на хронічне обструктивне захворювання легень спостерігається розвиток інсулінорезистентності навіть при помірній бронхообструкції і низькому кардіоваскулярному ризику з наростанням цих проявів відповідно до тяжкості клінічного перебігу за СOPD Assessment Test. Ці зміни є одним із провідних факторів вторинного ураження судин з розвитком коморбідної патології серцево-судинної системи, що значно ускладнює перебіг хвороби.
46
Tymruk-Skoropad, Kateryna, Oksana Dub, Lyubov Tsizh та Natalia Rudakova. "Фізична активність у реабілітації осіб із хронічним обструктивним захворюванням легень". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 63–71. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-63-71.
Full textAbstract:
Актуальність. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2030 р. хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) стане третьою провідною причиною смертності у світі. Основні заходи боротьби з ХОЗЛ спрямовані на попередження виникнення, сповільнення прогресування та зменшення ймовірності ускладнень. Вищий рівень фізичної активності (ФА) повʼязаний із меншим ризиком загострень, госпіталізації та смертності в людей із ХОЗЛ і має переваги в покращенні рівня фізичної витривалості, задишки та якості життя, загалом. Тому ФА включена в програми легеневої реабілітації як необхідний компонент. Мета статті – проаналізувати рекомендації щодо фізичної активності в реабілітації осіб із ХОЗЛ. Методи дослідження – аналіз літературних джерел і клінічних настанов з фізичної терапії, легеневої реабілітації та фізичної активності із баз науково-доказової літератури Medline та PEDro. Результати роботи. Фізична активність у хворих із ХОЗЛ значно знижена, а головним симптомом, який знижує можливість витримувати фізичне навантаження хворими на ХОЗЛ є задишка. Зменшенню фізичної активності також можуть сприяти вікові зміни та наявність супутніх захворювань (хвороби серця, діабет, ожиріння, когнітивні порушення й ін.). У пацієнтів із ХОЗЛ, у котрих показники об’єму форсованого видиху за першу секунду видиху становить 50 % від належного та вище рекомендовано підвищити тижневу фізичну активність, згідно з рекомендаціями ВООЗ. Пацієнти з нижчими показниками функції зовнішнього дихання, фізичної витривалості й більшою задишкою або пацієнти після загострення скеровуються на легеневу реабілітацію, одним із компонентів якої повинна бути програма фізичної активності. Програми фізичної активності продовжуються також після завершення програми легеневої реабілітації. Висновки. Фізична активність на сьогодні є невід’ємною складовою частиною в комплексному лікуванні ХОЗЛ та відіграє важливу роль у покращенні якості життя пацієнтів, зниженні ризику загострення, госпіталізації й смертності. Рекомендації щодо рівня ФА осіб із ХОЗЛ не відрізняються від таких для здорового населення. Бажано поступово досягати хоча б мінімального рівня фізичної активності, рекомендованого Всесвітньою організацією охорони здоров’я.
47
Воронцова, Т. О., М. Д. Процайло, Н. М. Гнатьо та О. М. Процайло. "СТРУКТУРА ОРТОПЕДИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ОСІБ ПРИЗОВНОГО ВІКУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (30 березня 2023): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13720.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. За результатами обстеження на предмет виявлення ортопедичної патології призовників нашої області за сім років придатними до військової служби визнано 78,9 %. Найбільша кількість відхилень від норми виявлена з боку хребта (сколіоз, остеохондроз, вади грудної клітки) та нижніх кінцівок (плоскостопість, вади розвитку). Кількість молодого населення призовного віку зменшилась на 45,9 %.
 Мета – вивчити стан здоров’я молодого населення призовного віку з метою своєчасної діагностики, оздоровлення та профілактики ортопедичної патології.
 Матеріали і методи. Проведено моніторинг 250 532 результатів обстеження призовників нашої області на предмет виявлення ортопедичної патології за сім років: з 2012 по 2018 рік.
 Стаття 62 передбачає виявлення вкорочення кінцівок унаслідок кутових деформацій після неправильно зрощених переломів, дефектів стоп та кистей. Оцінюючи придатність до військової служби призовників обов’язково враховували об’єктивні, суб’єктивні, клінічні, рентгенологічні, морфометричні та інші дані (КТ, МРТ, УЗД).
 Стаття 64. Оцінюється стан хребта та його захворювання. Сколіоз, кіфоз, лордоз, остеохондроз, ураження міжхребцевих дисків, та інші дорсопатії. Патологічні зміни хребта підтверджувалися функціональними рентгенограмами та іншими сучасними дослідженнями (КТ, МРТ). Ступінь сколіозу оцінювали за методикою Ліппама-Коба.
 Результати Придатними до військової служби визнано 78,9 %, непридатними у мирний час і обмежено придатними у військовий час – 18,9 %, непридатними – 2 %. Тимчасове відтермінування від проходження військової служби отримали 2 % обстежених.
 Найбільша кількість відхилень від норми виявлена при обстеженні хребта та нижніх кінцівок (рис. 2). Детальний аналіз цих недуг протягом 7 років спостереження показав, що захворювання стоп достовірно переважали у 2012–2014 роках, в наступні роки достовірної різниці не було (рис. 3). Так у 2012 році патологія стоп становила 52,0 % (26 170), хребта – 42,4 % (21 331). Згідно зі статтею 62, переважали статичні деформації стоп – плоскостопість (42,8 %), артрози – 6 %, артропатії – менше 1 %.
 Висновки. Кількість молодого населення призовного віку нестримно зменшується – на 45,9 % за сім років (2012–2018 р).
 Придатними до військової служби визнано 78,9 %, непридатними у мирний час і обмежено придатними у військовий час – 18,9 %, непридатними – 2 %.
 Найбільша кількість відхилень від норми стосувалася нижніх кінцівок – плоскостопість, деформації стоп, артрози.
 Друге місце займали хвороби хребта – сколіоз, кіфоз, остеохондроз, остеохондропатія, деформації грудної клітки з розладами функції зовнішнього дихання.
 Формування здорового способу життя, виховання здорових, всебічно розвинених молодих громадян є запорукою міцної армії та національної безпеки держави.
48
Мартинюк, Зоряна. "КОРЕКЦІЙНА СКЛАДОВА У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ДИТИНИ ІЗ ВІДКРИТОЮ РИНОЛАЛІЄЮ". Особлива дитина: навчання і виховання 112, № 4 (2023): 74–95. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v112i4.157.
Full textAbstract:
У статті автор розкриває навчальну роль індивідуальної траєкторії розвитку, для аргументації необхідності створення гнучкого інклюзивного навчального середовища для дітей із особливими мовленнєвими потребами, а саме – із ринолалією. Репрезентовано сучасні та вітчизняні дослідження про складне анатомічне порушення, таке, як ринолалія. Продемонстровано напрями корекційної роботи, які оптимізовано сприятимуть навчальному процесу. В основі корекційної роботи лежить особистісно орієнтоване навчання, в якому може реалізуватися кожна дитина, незалежно від її можливостей. Вчитель-логопед має бачити і розуміти потреби дитини і зробити корекційний процес більш гнучким, щоб вона могла опанувати матеріал, який їй пропонується з призми свого порушення. Оскільки складність зазначеного порушення визначається не лише зовнішньою аномалією, а й значними мовленнєвими труднощами, які впливають на комунікативну, психологічну і соціальну сферу. Корекційна робота з дитиною із ринолалією залежить від форми ринолалії. Робота повинна мати комплексний характер і має бути спрямованою на корекцію фонетичних, лексико-граматичних сторін мовлення на тлі корекційного психологічного впливу. Робота при подоланні ринолалії ґрунтується на принципах корекційної роботи, а саме: урахування механізмів розладу мовлення й особливостей анатомо-фізіологічного стану артикуляційного апарату; спирання на збережені аналізатори і їхні функції; використання фізіологічного дихання; використання фізіологічної взаємозалежності і взаємодії м’язових груп мовленнєвого апарату в роботі з розвитку артикуляційного праксису; урахування рівня готовності артикуляційної бази звуків; урахування вікових і компенсаторних можливостей дитини з ринолалією; забезпечення систематичності і паралельності логопедичної і психокорекційної роботи.
 В статті зазначено напрями корекційної роботи із комплексним супроводом. Автор відзначає, що необхідно якомога раніше здійснювати хірургічне втручання, якщо в цьому є нагальна необхідність. А також здійснювати корекційну роботу над звуковою стороною мовлення, яка базується на ретельному логопедичному обстеженні. Ефективність проведення логопедичної роботи знаходиться в тісному зв’язку з анатомічним та функціональним станом артикуляційного мовленнєвого апарату. 
 Продемонстровано різного роду вправи для успішного відновлення усного мовлення, визначено роль батьків у корекційному процесі. Оскільки проведення консультативної роботи з батьками дасть можливість фахівцям краще пізнати і зрозуміти дитину. А батьки, в свою чергу, отримають інформацію про потенційні можливості дитини, про її успіхи чи невдачі, про те, чому варто приділяти більше уваги в домашньому середовищі. Така командна робота, підтримка і взаєморозуміння допоможе отримати чудові результати у навчанні та розвитку дитини в майбутньому.
49
Пилипів, Леся Ігорівна, та Олена Мирославівна Радченко. "СТАНДАРТНІ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ ГЕМАТОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ, ПОЄДНАНЕ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА Й ОЖИРІННЯМ". Health & Education, № 2 (27 серпня 2024): 75–82. http://dx.doi.org/10.32782/health-2024.2.10.
Full textAbstract:
Увага наукової спільноти приділяється вивченню нових маркерів перебігу хвороби, серед яких провідне місце посідають індекси, розраховані за стандартною гемограмою, що робить доступним їх використання у лікарській практиці. Оскільки всі клітини крові відіграють важливу роль у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та його ускладнень, ми вирішили розрахувати окремі гематологічні індекси, які враховують вміст різних клітинних елементів та їх співвідношення. Метою дослідження було проаналізувати показники гемограми й інтегральних гематологічних індексів у пацієнтів із загостренням ХОЗЛ, яке поєднане з надмірною масою тіла й ожирінням. Обстежено 145 хворих із загостренням ХОЗЛ (96 чоловіків і 49 жінок), медіана віку ‒ 51 рік. За індексом маси тіла (ІМТ) ми поділили пацієнтів на 3 групи: з нормальною (n = 42; 1-ша група), надмірною (n = 41; 2-га група) масою тіла й ожирінням (n = 62; 3-тя група). Крім стандартних та інтегральних гематологічних показників (співвідношення гранулоцитів і моноцитів до лімфоцитів – ГМ/Лі, співвідношення лейкоцитів до ШОЕ – Л/ШОЕ; індекс еритроцитів – ІЕ), визначали С-реактивний білок (якісний тест) і функцію зовнішнього дихання (ФЗД) методом комп’ютерної спірометрії. Результати опрацьовано статистично, рівень істотності р < 0,05. Встановлено, що в пацієнтів з ХОЗЛ та ожирінням істотно вищими були кількість еритроцитів (5,6 проти 5,3 х 1012/л; р = 0,005) та індекс анізоцитозу еритроцитів (14,8 проти 14,4 %; р = 0,02) та істотно нижчими, ніж за умов нормальної маси тіла, середній вміст гемоглобіну в еритроциті (34,0 проти 34,4 пг; р = 0,03) і середній об’єм еритроцита (81,5 проти 84,4 фл; р = 0,001). За умов ожиріння істотно вищим, ніж за умов нормальної маси тіла, був рівень лейкоцитів за рахунок гранулоцитів (8,6 проти 7,9 х 109/л; 6,1 проти 5,2 х 109/л; обидва р < 0,05), а зростання індексу анізоцитозу еритроцитів асоціювалось із важкістю перебігу ХОЗЛ (τ = 0,2; р = 0,03). Відношення ГМ/Лі та Л/ШОЕ істотно зростали за умов ожиріння (3,9 проти 2,5 у. о. за умов нормальної маси тіла; 1,0 проти 0,7 у. о.; усі р < 0,05), що корелювало зі зниженням об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), життєвої ємності легень (ЖЄЛ) (за ГМ/Лі; τ1,2 = –0,1; р1 = 0,004; р2 = 0,02), форсованої ЖЄЛ (ФЖЄЛ) (за ГМ/Лі і Л/ШОЕ: τ1,2 = –0,1; р1,2 < 0,005) і пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШв) (за Л/ШОЕ: τ = –0,1; р = 0,02), більш вираженим запаленням у бронхах із збільшенням вмісту лейкоцитів, епітелію бронхів та альвеолярних макрофагів у мокротинні (за ГМ/Лі: τ1,3 = 0,3; р1,3 < 0,0001; τ2 = 0,2; р2 = 0,0001; за Л/ШОЕ: τ1,2,3 = 0,2; р1 = 0,001; р2 = 0,002; р3 = 0,0003) і важчою легеневою недостатністю (ЛН) (за ГМ/Лі: τ = 0,2; р = 0,005). Підвищення ІЕ у пацієнтів з ожирінням асоційоване з тютюнопалінням, наявністю емфіземи легень, збільшенням вираженості бронхіальної обструкції (τ1,2,3 = 0,3; р1 = 0,01; р2 = 0,003; р3 = 0,02) і підвищенням рівня глюкози натще (τ = 0,2; р = 0,04). Таким чином, ГМ/Лі та Л/ШОЕ істотно зростають за умов ожиріння, що супроводжується погіршенням показників ФЗД, більш вираженими запальним процесом у бронхах і ЛН. Підвищення ІЕ у пацієнтів з ожирінням асоційоване з тютюнопалінням, розвитком емфіземи легень, збільшенням вираженості бронхіальної обструкції та порушенням вуглеводного обміну.
50
Kachkovska, V., та L. Prystupa. "Контроль бронхіяльної астми залежно від ER22 / 23EK і Tth111I поліморфізмів гена глюкокортикоїдного рецептора та віку дебюту". Lviv Clinical Bulletin, № 1 (45) (26 березня 2024): 8–16. http://dx.doi.org/10.25040/lkv2024.01.008.
Full textAbstract:
Вступ. Рання бронхіяльна астма (БА) має генетичні чинники, відмінні від таких у разі пізньої БА, що уможливлює частково пояснити патофізіологічні відмінности між фенотипами БА в дитячому й дорослому віці. Водночас відомо, що генетичні чинники, пов’язані з плейотропними ефектами генів рецепторів до глюкокортикоїдів, β2-адренорецепторів і вітаміну D, лептину, фактора некрозу пухлин (TNF)-α мають важливе значення не лише для ліпшого розуміння виникнення БА, а й корелюють з тяжкістю її перебігу та мають прогностичне значення для ефективности лікування цієї патології. Зокрема, поліморфізм ER22 / 23EK (rs 6189/6190) та Tth111I (rs10052957) гена глюкокортикоїдного рецептора (GR) асоційований з наявністю БА та є показовим для лікування цієї патології. Отже, ці поліморфні варіянти гена GR викликають зацікавлення, оскільки жодні дослідження поліморфних варіянтів ER22 / 23EK і Tth111I досі не проводили. Мета. Дослідити контроль бронхіяльної астми залежно від ER22 / 23EK і Tth111I поліморфізмів гена глюкокортикоїдного рецептора (ГР) та віку дебюту. Матеріяли й методи. Обстежено 553 хворих на БА і 95 практично здорових людей (контрольна група). Діягноз БА визначали згідно з рекомендаціями GINA-2016 і її наступних версій та наказу МОЗ України № 868 від 08.10.2013 р. Функцію зовнішнього дихання вивчали за допомогою діягностичного комплексу «Кардіоплюс» (Україна). Пацієнтів поділили на дві клінічні групи залежно від віку дебюту БА: І група – 282 хворих із пізнім дебютом астми, ІІ група – 271 хворий із раннім початком. Дослідження схвалила Комісія з питань біоетики медичного інституту Сумського державного університету. ER22 / 23EK (rs 6189 / 6190) і Tth111I (rs10052957) поліморфізмів гена ГР визначали за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції із подальшим аналізом рестрикційних фрагментів. Контроль БА оцінювали за допомогою опитувальника Asthma Control Questionnaire-5 (ACQ-5). Загальний бал обчислювали як середнє арифметичне для п’яти відповідей. Якщо середній бал ≤ 0,75 – повний контроль, 0,75–1,50 – частковий, >1,50 – немає контролю. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою програми SPSS-17. Результати. Повний контроль БА фіксували у 189 пацієнтів (34,2 %), частковий – у 162 (29,3 %), не було контролю у 202 (36,5 %). У хворих на БА показник контролю вірогідно відрізнявся залежно від генотипу за ER22 / 23EK поліморфізмом гена ГР, причому контроль БА був вищим у хворих як із раннім, так і пізнім дебютом астми, носіїв гомозигот за основним алелем порівняно з носіями мінорного алеля А (GA + АА), проте у хворих на ранню БА показники контролю вірогідно нижчі, ніж у хворих на пізню БА. Контроль ранньої і пізньої БА залежить від генотипу за Tth111I поліморфізмом гена ГР та є нижчим у носіїв ТТ генотипу порівняно із носіями СТ і СС генотипів. Відмінностей між показниками контролю у хворих із раннім і пізнім дебютом з урахуванням Tth111I поліморфізму гена ГР не виявлено. Висновки. З’ясовано, що показник контролю ранньої і пізньої БА залежав від генотипів за ER22 / 23EK та Tth111I поліморфізмами гена ГР. Показано нижчий рівень контролю у хворих на БА носіїв мінорного алеля (GA + АА) порівняно із носіями GG генотипу за ER22 / 23EK поліморфізмом гена ГР при ранній і пізній БА. Контроль БА із раннім і пізнім дебютом залежить від генотипу за Tth111I поліморфізмом гена ГР і нижчий у носіїв гомозигот за мінорним алелем порівняно із носіями гетерозигот і гомозигот за основним алелем.