To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фізична реабілітація в спорті.
Journal articles on the topic 'Фізична реабілітація в спорті'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Фізична реабілітація в спорті.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
ВНУКОВА, Ольга, та Лілія ТОМІЧ. "НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В УКРАЇНІ З 2014 Р." Physical Culture and Sport: Scientific Perspective 2, № 1 (2024): 7–15. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2024.1.43.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз вітчизняних наукових досліджень з фізичної культури і спорту у період російської агресії щодо України з 2014 р. Охарактеризовано основну проблематику фахових наукових видань України категорії «А» та «Б» зі спеціальності 017 «Фізична культура і спорт». На основі проведеного аналізу авторефератів дисертацій з тем фізичної культури і спорту визначено особливості та напрями наукових пошуків. Відмічено, що цих тем стосувалися і роботи суміжних галузей знань та спеціальностей: педагогіки, філософії, соціології, права, управління, біології та ін. Найбільше було захищених дисертацій до 2020 р. зі спеціальності 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення», найменше з 24.00.03 «Фізична реабілітація». Тобто, було приділено недостатньо уваги питанням фізичного виховання осіб із відхиленням у стані здоров'я. Зі спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» з 2020 р. здійснювались дослідження за напрямками: підготовка спортсменів, види спорту, фітнес і рекреація, фізична підготовка школярів, студентів, військових. Хоча в останні роки зменшилась кількість праць із фізичного виховання школярів та студентів, але звертається більша увага на оздоровчий фітнес та рекреацію.
 Обґрунтовано потребу вдосконалення змісту наукових досліджень на сучасному етапі, як важливої передумови реформування сфери фізичної культури і спорту в Україні. Ситуація війни передбачає зміщення акценту на фізичну підготовку молоді, яка була б готова до оборони України, їх патріотичне виховання під час фізичного виховання та занять спортом.
2
Самоленко, Т. В., М. Ю. Короп та А. А. Пивоваров. "ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНАЖЕРІВ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 вересня 2021): 80–85. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-11.
Full textAbstract:
Фізична реабілітація – це використання фізичних вправ і природних факторів для профілактичних і лікувальних цілей у складному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану й працездатності хворих учнів. Значне зниження рухової активності учнівської молоді після хвороб або травм, отриманих у спорті, збільшення інтелектуального навантаження призводять до погіршення стану здоров’я, зниження опірності організму до захворювань. Фізичному вихованню та реабілітаційній роботі варто відводити значне місце в освітніх програмах. У статті окреслено найважливіші проблеми, які пов’язані з реабілітаційними заходами у фізичному вихованні самостійних занять та учнів після травм опорно- рухового апарату, проблеми відновлення, самоконтролю під час самостійних занять у фізичному вихованні учнів. Особливий акцент зроблений на застосуванні тренажерів для розвитку й реабілітації м’язів і суглобів ніг, для рук і плечового поясу, а саме: тренажер- еспандер м’язів кисті рук для дорослих, тренажер для рук і плечового поясу «Струнка хода», пристрій для реабілітації м’язів і сухожиль кисті рук, контролю за фізичним станом і реакцією організму на фізичні реабілітаційні навантаження. Заявлені засоби успішно протестовані студентами групи фізичної реабілітації та спортсменами після травм опорно-рухового апарату. Позитивну динаміку відмічено, негативних наслідків не зафіксовано. Використання в ході занять одноразового «пасивного» додаткового навантаження, яке не пов’язане з утриманням певної групи м’язів учнів під час заняття, сприяє розвитку простої рухової реакції учнів і дає можливість використовувати цей тренажер людям будь-якого віку й статі, будь-якого рівня фізичної підготовленості. Використання набору додаткових частин вантажу дає змогу швидко вибрати правильне навантаження залежно від віку, статі, самопочуття чи завдання. Тренажери успішно пройшли випробування серед студентів університету на реабілітаційних заняттях у групах фізичної реабілітації, які мали захворювання опорно-рухового апарату. Також використано для реабілітації студентів-спортсменів після травм плечового поясу, зокрема кисті руки, і корекції постави, на самостійних заняттях студентів.
3
Тімофєєва, А. Ю., А. О. Голяченко та О. А. Голяченко. "ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПІСЛЯ ЕНДОПРОТЕЗОПЛАСТИКИ СУГЛОБІВ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Медсестринство, № 4 (1 травня 2023): 24–27. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2022.4.13763.
Full textAbstract:
Остеоартроз колінного суглоба є одним з найпоширеніших дегенеративних захворювань в організмі людини. Радикальним шляхом вирішення проблеми гонартрозу в пацієнта вважають хірургічне втручання. Рання реабілітація після операції – невід’ємний елемент одужання, в результаті пацієнт зможе виконувати повсякденну діяльність і навіть займатися спортом. Невід’ємними елементами реабілітації є кінезотерапія та фізіотерапія.
4
Ковальчук, Роман, Віктор Шинкарук та Марія Гриців. "РОЛЬ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ВІДНОВЛЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ БОЙОВИХ ПОРАНЕНЬ". Education. Innovation. Practice 13, № 2 (2025): 53–59. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol13i2-007.
Full textAbstract:
Ще з 2014 року військові дії на сході України спричинили появу великої кількості військовослужбовців, котрі зазнали поранень або серйозних травмувань під час бойових дій., а повномасштабна війна з 24 лютого 2022 року суттєво збільшила цю кількість. Це створює гостру потребу в реабілітації та відновленні, процесах, які сприяють відновленню фізичних сил і соціальній інтеграції військових. Наразі в Україні бракує системної професійної реабілітаційної допомоги. Одним із найбільш перспективних напрямів у цьому процесі є фізкультурно-спортивна реабілітація, яка поєднує активні фізичні вправи та індивідуальні програми адаптації до нових умов життя. Після лікування в госпіталях військові часто стикаються з проблемами відновлення функціональності організму для повернення до нормальної фізичної форми. Бойові травми, як правило, супроводжуються порушенням функціональних можливостей організму, обмеженням рухливості та зниженням фізичної витривалості. Це не лише впливає на здатність військових повернутися до служби чи активного життя, але й може призвести до погіршення психологічного стану та соціальної ізоляції. У цьому контексті фізична активність стає інструментом не лише для відновлення фізичних функцій, а й для зміцнення впевненості у власних силах і підвищення якості життя. Фізкультурно-спортивна реабілітація позитивно впливає на психоемоційний стан військовослужбовців, допомагаючи подолати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші психологічні наслідки бойових дій. Вона забезпечує поступове відновлення працездатності та повернення до активного життя через комплекс вправ, які враховують характер травм та індивідуальні потреби кожного військового. Заняття спортом також сприяють соціалізації, оскільки проводяться в колективі, що додає почуття підтримки та належності до спільноти. Розробка та впровадження систем фізкультурно-спортивної реабілітації є важливим завданням для суспільства, оскільки це сприяє поверненню військовослужбовців до повноцінного життя та їх інтеграції в соціальне середовище. У статті розглянуто роль фізичних вправ і спортивних занять у реабілітаційному процесі, проаналізовано їхній вплив на відновлення функціональних можливостей організму, а також запропоновано рекомендації щодо вдосконалення програм реабілітації. Впровадження таких підходів сприятиме не лише фізичному, але й морально-психологічному зміцненню військовослужбовців, забезпечуючи їхню гармонійну інтеграцію в цивільне життя.
5
Зарубіна, А. В., В. М. Кирпенко, Н. А. Коломієць, А. І. Полтавець та І. М. Данилішин. "РОЛЬ АКТИВНОГО ТУРИЗМУ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ВІДНОВЛЕННІ БОЄЗДАТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 травня 2025): 199–207. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2025-1-26.
Full textAbstract:
Дослідження спрямоване на визначення ролі активного туризму і спорту в реабілітації та відновленні боєздатності військовослужбовців. У дослідженні використано широкий спектр матеріалів і методів, що дало змогу всебічно розглянути питання ролі активного туризму та фізичного навантаження у відновленні організму військового та його самопочуття. Наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів сприяли розкриттю теоретичних і практичних основ реабілітації за допомогою різних видів активного туризму та спорту. Використання кейс-методу дало змогу висвітлити досвід використання активного туризму й фізичної активності в реабілітації військовослужбовців. У процесі дослідження систематизовано різноманітні практичні методи реабілітації, а саме: використання адаптивних програм фізичної підготовки для військових з пораненнями, організація військово-спортивних таборів як частини реабілітаційного процесу, включення спортивних і туристичних програм у систему реабілітації військовослужбовців, реабілітація через участь у командних видах спорту, використання йоги та медитативних практик, програми кінного спорту (іпотерапія), використання водних видів спорту для реабілітації. З’ясовано, що активний туризм та різновиди адаптивного спорту є потужним інструментом реабілітації, який не лише спрямований на досягнення результатів, а дає змогу бути активним учасником реабілітаційного процесу та проходити реабілітацію за принципом «рівний-рівному». Також описано результати зарубіжного наукового дослідження, де визначено, як активний туризм впливає на відновлення організму. У процесі подальших розвідок автором систематизовано можливості, які надає активний туризм і спорт для реабілітації та відновлення боєздатності військових. Виокремлено такі можливості, як фізичне відновлення, психологічна реабілітація, соціальна адаптація, відновлення впевненості в собі, формування стратегії подолання труднощів, мотивація до активного життя після служби тощо. Також автором висвітлено практичні кейси використання активного туризму й фізичної активності в реабілітації військовослужбовців, як-от проєкт «Центр Рафтингу» від ГО «Всеукраїнська Федерація Рафтингу», проєкт «tuReCOVERY – фізичне та психологічне відновлення через мандри», а також майбутній центр Мілітарі спорт.
6
Жарова, І. О., та П. П. Чередніченко. "Фізична реабілітація хлопців старшого дошкільного віку з плоскостопістю із використанням засобів та елементів гри у футбол". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (21 жовтня 2016): 47–53. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.2.47-53.
Full textAbstract:
Велика кількість відхилень у стані опорно-рухового апарату дітей старшого дошкільного віку свідчить про те, що чинні організаційно-методичні підходи до використання засобів фізичної реабілітації та фізичного виховання повною мірою не забезпечують профілактики розвитку деформацій склепінь стопи та їх корекції. Систематичне тренування м’язів нижніх кінцівок – один з основних засобів профілактики плоскостопості. Однак застосування лікувальної фізичної культури часто не дає бажаного результату. Зазвичай використовувані спеціальні фізичні вправи не завжди в достатньому ступені впливають на найважливіші м’язові групи. Поряд із використанням регулярних фізичних вправ з метою профілактики й корекції плоскостопості необхідно здійснювати пошук нових ефективних засобів тренування сили м’язів стопи й гомілки. Одним з ефективних засобів фізичного виховання, що має на меті посилення й зміцнення м’язів нижніх кінцівок і відповідає віковим особливостям старших дошкільників, є вправи, які включають елементи спортивних ігор, зокрема футболу. Крім коригуючої функції, використання елементів футболу впливає на розвиток фізичних якостей, рухових навичок, інтелектуальних здібностей, сприяє підвищенню рівня захисних функцій організму й формуванню інтересу до фізичної культури та спорту. Вищевикладене визначило мету – розробити технологію фізичної реабілітації із застосуванням засобів футболу для хлопців 4–6-річного віку із плоскостопістю. Ця технологія ґрунтується на дидактичних принципах і принципах фізичної реабілітації, на організаційних та методичних основах процесу відновлення дітей із плоскостопістю та здійснюється відповідно до трьох етапів реабілітації із використанням усіх можливих засобів, форм, методів і принципів фізичного виховання та фізичної реабілітації в єдності, реалізуючи тим самим корекційну, оздоровчу, виховну та освітню функції фізичного виховання та фізичної реабілітації, забезпечуючи їх зв’язок із підготовкою до школи та формуванням гармонійно розвиненої особистості.
7
Myroniuk, Ivan, та Oleksandra Huzak. "ОСОБЛИВОСТІ НЕФІКСОВАНИХ ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 87–93. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.87-93.
Full textAbstract:
Мета. Встановити особливості нефіксованих порушень опорно-рухового апарату юних спортсменів. Методи. Під час дослідження використані наступні методи: контент-аналіз теоретичних і методичних робіт, програмно-нормативної і звітної документації по захворюваності юних спортсменів, аналіз диспансерних звітів лікарів-кураторів видів спорту м. Ужгорода за період – 2015 – 2016 рр. Результати. Наукове обґрунтування і розробка організаційних основ процесу фізичної реабілітації в практиці підготовки юних спортсменів з діагностованими нефіксованими відхиленнями системи опорно-рухового апарату неможлива без аналізу об’єктивних умов, які сприяють виникненню і розвитку зазначених станів. У зв’язку з цим особливу цінність мають дані диспансерного спостереження за юними спортсменами, розглянуті в аспектах специфічних факторів тренувального процесу. Результати вивчення фундаментальних знань, об’єднаних проблематикою дослідження, дозволили зробити висновок про неспроможність методологічних та організаційних умов використання фізичних засобів та методів у практиці першого–третього етапів підготовки спортсменів з нефіксованими порушеннями опорно-рухового апарату. У найбільшій кількості нефіксовані і фіксовані порушення опорно-рухового апарату зустрічається у спортсменів вікової групи 12–14 років. Висновок. Визначено, що питома вага випадків діагностики функціональних відхилень опорно-рухового апарату в сагітальній площі в півтора рази перевищує показник, зареєстрований у фронтальній площі. Що, на наш погляд пов’язано, в першу чергу з гендерними особливостями вікових періодів зростання (великі темпи зростання у дівчаток), а так само впливу обраної спортивної спеціалізації.Ключові слова: фізична реабілітація, процес багаторічної підготовки, юні спортсмени, порушення опорно-рухового апарату
8
Хомік, Оксана, Тетяна Ліщук-Торчинська, Ігор Сахарук та Степан Борисюк. "ОЦІНЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ДРУГОГО (МАГІСТЕРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Education. Innovation. Practice 12, № 10 (2024): 56–63. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol12i10-008.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані стратегічні орієнтири та успішні практики формування цифрової компетентності. Підкреслено важливість диджиталізації в умовах інформатизації системи освіти. Наголошено на необхідності формування у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти цифрових умінь і навичок. Визначено сутність поняття цифрової компетентності провідними науковцями в галузі педагогічних та суміжних наук. Зосереджено увагу на перевірці рівня цифрової грамотності у процесі національного онлайн тестування на основі онлайн платформи «Дія», де завдання тесту систематизовані за сферами знань європейської рамки цифрових компетентностей DigComp 2.0/2.1 для громадян. Проведено тестування на платформі «Дія» для 143 здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти ЗВО «Академія рекреаційних технологій і права» спеціальностей 011 «Освітні, педагогічні науки», 017 «Фізична культура і спорт» та 227 «Терапія та реабілітація». Здобувачі освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти ЗВО «Академія рекреаційних технологій і права» спеціальностей 017 «Фізична культура і спорт» і 227 «Терапія та реабілітація» проходили тестування на онлайн-платформі «Дія» у розділі Цифрограм 2.0 для громадян. Здобувачам освіти спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» було запропоновано пройти тестування на онлайн платформі «Дія» Цифрограм для вчителів. Здійснено кількісне співвідношення результатів онлайн тестування з основ цифрової грамотності. Представлено середні показники правильності відповідей здобувачів освіти другого «магістерського» рівня вищої освіти спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» і 227 «Терапія та реабілітація» у блоках тестування Цифрограм 2.0 для громадян та середні показники правильності відповідей здобувачів освіти спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» у блоках тестування Цифрограм для вчителів. Отримані показники вказують на достатньо високий рівень грамотності студентів – більшість результатів представлено рівнями В2/С1.
9
Шинкарук, Оксана, Денис Давидов, Мирослав Дутчак та Олена Яковенко. "Стрес-асоційовані стани у військовослужбовців та обґрунтування шляхів їх подолання засобами кіберспорту". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (14 червня 2024): 221–33. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2024.1.221-233.
Full textAbstract:
Резюме. У сучасних умовах воєнного стану перед українським суспільством постає суттєвезавдання реабілітації учасників бойових дій, які можуть зіштовхнутися з посттравматичнимстресовим розладом (ПТСР), що істотно впливає на їхнє психологічне благополуччя, повсяк-денне життя, соціальну взаємодію та адаптацію до цивільного життя. Наукові дослідження угалузі освіти, науки, фізичної культури, спорту та психології вказують на негативний впливстресу на психоемоційний та фізичний стан військовослужбовців, підкреслюючи необхід-ність ефективних стратегій реабілітації. Мета. Дослідити проблему стрес-асоційованихстанів у військовослужбовців та запропонувати шляхи її вирішення. Довести доцільністьзастосування засобів кіберспорту для реабілітації учасників бойових дій. Методи. Аналіз тасинтез, систематизація та узагальнення. Результати. Стресові стани, асоційовані з військо-вою службою, включають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), відчуття самотностічерез віддаленість від родини та соціальну ізоляцію, а також внутрішні конфлікти, спричи-нені необхідністю виконання завдань, що суперечать особистим переконанням. Такі станивпливають на психічне здоров’я військовослужбовців, потребуючи професійного підходу доїх реабілітації та підтримки. ПТСР у військових часто проявляється через вторинні пере-живання травматичних подій, флешбеки, жахи та панічні атаки, що вимагає комплексногопідходу до лікування, включаючи когнітивно-поведінкову терапію, медикаментозну підтримкута психіатричну допомогу. Використання засобів кіберспорту демонструє значний потен-ціал у реабілітації та зниженні рівня стресу серед військових. Розроблено програму і мето-дику використання засобів кіберспорту в реабілітації військових. Рекомендації включаютьзастосування терапевтичних ігор, вправи на релаксацію та стрес-менеджмент, ініціативи,спрямовані на зміцнення соціальних зв’язків і фізичної активності через кіберспорт. Засто-сування віртуальної реальності для створення спеціалізованих терапевтичних середовищ єефективним засобом у зниженні рівня стресу та допомозі військовим та ветеранам бойовихдій подолати травматичні спогади. Розроблена програма реабілітації з використанням засо-бів кіберспорту базується на сучасних наукових дослідженнях і передбачає індивідуальнийпідхід до кожного учасника, враховуючи їхні особливості та потреби. Програма підкреслюєважливість постійного моніторингу та оцінки результатів для коригування та оптимізації реа-білітаційного процесу.Ключові слова: психологічний стрес, посттравматичний синдром, кіберспорт, реабілітація,військовослужбовці, терапія, комунікація, фізична активність, віртуальна реальність, моніто-ринг.
10
Кононенко, Алевтина Геннадіївна, Ганна Валеріївна Таможанська, Надія Миколаївна Кононенко та ін. "ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМ СПИННОГО МОЗКУ". Public Health Journal, № 1 (31 липня 2024): 73–80. http://dx.doi.org/10.32782/pub.health.2024.1.10.
Full textAbstract:
Реабілітація військовослужбовців з ураженнями спинного мозку, отриманими внаслідок військових конфліктів чи травматичних подій, є важливим завданням галузі охорони здоров’я. Спинномозкова травма (СМТ) має широкі наслідки для багатьох функцій організму, тому фізіотерапевти лікують низку різних проблем, пов’язаних з СМТ та залученням багатьох систем організму, навіть якщо основна патологія є неврологічною за своєю природою. Мета роботи – проаналізувати особливості фізичної терапії військовослужбовців з ураженнями спинного мозку. Матеріали та методи – теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати дослідження. Фізіотерапія на етапі реабілітації фокусується на цілях, пов’язаних з руховими завданнями, такими як ходьба, штовхання інвалідного візка, використання верхніх кінцівок. Фізіотерапевти, які працюють з пацієнтами з СМТ, лікують біль і респіраторні ускладнення, використовують електростимуляцію для лікування пролежнів, розробляють програми фітнес-тренувань, заохочують людей з СМТ до здорового способу життя, навчають інвалідів спорту, надають різні види ортезів, шин і допоміжних засобів, виписують інвалідні візки, консультують щодо стратегій профілактики болю в плечах і пролежнів, проводять різні електротерапевтичні втручання. Отже, фізіотерапевти, які лікують людей з СМТ, повинні володіти різноманітними клінічними навичками. Фізіотерапевтична практика може значно змінитися протягом наступного десятиліття. Екзоскелети вже доступні і дозволяють людям з паралічем нижніх кінцівок ходити по землі. Терапія стовбуровими клітинами також може одного дня відкрити двері для тих, хто страждає на СМТ. Висновки. Фізична терапія військових з ураженням спинного мозку становить складний і багатоплановий процес, який базується на принципах індивідуалізації, комплексності та поетапності.
11
БАЗИЛЬЧУК, Олег. "РОЛЬ АДАПТИВНОГО СПОРТУ У СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ ІЗ ФІЗИЧНИМИ ТРАВМАМИ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE 2, № 1 (2025): 242–47. https://doi.org/10.31891/pcs.2025.1(1).96.
Full textAbstract:
В статті розглянуто адаптивний спорт як потужний інструмент соціалізації та реабілітації ветеранів із фізичними травмами, сприяючи їхньому фізичному, психологічному та соціальному розвитку. Завдяки залученню до спортивних активностей ветерани отримують можливість відчувати підтримку однодумців, розширювати коло соціальних контактів та відновлювати почуття власної значущості. Метою статті є аналіз ролі адаптивного спорту у соціалізації ветеранів із фізичними травмами. Дослідження підтверджують, що участь у адаптивному спорті позитивно впливає на якість життя ветеранів, знижуючи рівень ізоляції та сприяючи інтеграції у суспільство. Крім того, заняття спортом дозволяють покращити самопочуття, підвищити самооцінку та знайти нові можливості для професійного й особистісного розвитку. На прикладі міжнародних змагань, таких як «Ігри Нескорених» (Invictus Games), спостерігаємо, що адаптивний спорт не лише допомагає ветеранам фізично відновлюватися, а й сприяє їхній мотивації до досягнення нових цілей та самореалізації. Важливим завданням є подальший розвиток та популяризація адаптивного спорту, створення нових програм реабілітації та доступних можливостей для участі ветеранів у спортивних заходах. Залучення державних та громадських організацій, а також міжнародного досвіду, сприятиме покращенню ситуації та розширенню можливостей для ветеранів із фізичними травмами. Адаптивний спорт відіграє ключову роль у фізичній та психологічній реабілітації українських ветеранів, допомагаючи їм повернутися до активного життя та інтегруватися в суспільство. Незважаючи на виклики, розвиток цієї сфери в Україні має значний потенціал і потребує подальшої підтримки з боку держави, громадськості та міжнародних партнерів. Підтримка ветеранів через спорт – це не лише питання здоров’я, а й важливий крок до їхньої соціальної адаптації та гідного життя.
12
ОСІПОВ, ВІТАЛІЙ. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В УКРАЇНІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 241–50. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-241-250.
Full textAbstract:
Необхідність удосконалення системи медичної реабілітаційної допомоги в Україні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері фізичної реабілітаційної медицини стали поштовхом до запровадження нових професій: “лікар фізичної та реабілітаційної медицини”, “фізичний терапевт”, “ерготерапевт”, “асистент фізичного терапевта”, “асистент ерготерапевта”, що дозволить сформувати мультидисциплінарну модель реабілітації, яка запроваджена в усьому світі. Це будуть професіонали в галузі охорони здоров’я з вищою освітою, які займаються не лише відновленням втрачених чи обмежених функцій руху та координації, але і заново навчать людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи їй досягти максимальної самостійності та незалежності в побуті. Спеціальність “фізична терапія” відноситься до галузі охорони здоров’я, але впродовж двох десятиліть її формування в Україні відбувалося без участі Міністерства охорони здоров’я, розвивалася вона як окрема освітня та наукова спеціальність у галузі освіти і науки “Фізичне виховання та спорт”, що спричинило відставання професійного рівня фахівців від сучасних вимог реабілітаційної медицини. У зв’язку з цим перед науковою і педагогічною спільнотою постали принципово нові завдання щодо професійної підготовки фахівців нової, наближеної до європейського рівня генерації. У статті розкрито особливості професійної діяльності фізичних терапевтів у галузі охорони здоров’я, виокремлено їх професійні функції та кокретизовано аспекти клінічного та позаклінічного напрямів роботи. Розглянуто зміст загальних та спеціальних фахових компетентностей і результатів навчання майбутніх фізичних терпевтів згідно з вимогами Державного стандарту підготовки бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії. Застосовано аналіз літературних джерел, інформаційних і законодавчих документів, аналіз та синтез, методи аналогій, абстрагування та узагальнення. Ключові слова: система медичної реабілітації, професія, фізичний терапевт, ерготерапевт, професійні функції, загальні та фахові комптентності.
13
Блащак, Ігор. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ СПОРТУ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 6 (29 грудня 2023): 14–20. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6246-2023-6-14-20.
Full textAbstract:
Розвиток фізичної культури і спорту як найменш витратний і найбільш ефективний засіб фізичного й морального оздоровлення нації, покликаний забезпечити формування фізичних, естетичних і моральних якостей людської особистості, профілактику захворювань, фізичної та психоемоційної рекреації і реабілітації людини, об’єднання сім’ї, організацію дозвілля. Фізкультурно-спортивні громадські рухи зближують особисті і громадські інтереси, формують здоровий морально-психологічний клімат у різних соціально-демографічних групах населення, особливо в молодіжному середовищі. Фізична культура, будучи частиною загальної культури людини, її здорового способу життя, багато в чому визначає її поведінку під час навчання, на виробництві, в побуті, у спілкуванні.
 Механізми публічного управління у сфері спорту спрямовані на реалізацію основних управлінських функцій: планування, організаційні заходи, бюджетування, моніторинг, контроль. Реалізація функцій відбувається в системі суб’єктно-об’єктного управління шляхом реалізації нормативно-правових механізмів як основи законодавчого забезпечення процесів розвитку фізичної культури та спорту в ЄС. Важливим елементом публічного управління фізичною культурою та спортом є стейкхолдери та їх співпраця із органами публічної влади та місцевого самоврядування. Європейський досвід публічного управління реалізовується на рівні загальноєвропейської системи управління, незважаючи на схожу орієнтацію та стратегічні пріоритети національних моделей публічного управління кожної країни, існують суттєві відмінності та специфіка їх побудови.
 В Україні відсутня функціональна орієнтація на розвиток сфери фізичної культури та спорту. Тому систематизація та узагальнення європейського досвіду публічного управління сферою спорту, зокрема щодо структурних та функціональних аспектів є важливим та актуальним предметом дослідження даної статті.
14
Процайло, М. Д., І. О. Крицький, В. Г. Дживак, В. І. Прокопа, О. М. Цісар та І. М. Горішний. "ПЕРЕБІГ ВРОДЖЕНОЇ КЛИШОНОГОСТІ У СПОРТСМЕНА З ПАУЕРЛІФТИНГУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (9 липня 2024): 158–62. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2024.v.i2.14735.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Вроджена клишоногість – поширена вада розвитку стопи в усьому світі, яка на початкових етапах комплексного лікування забезпечує високий відсоток позитивних результатів. Мета – загострити увагу практичних лікарів первинної ланки терапевтичного та хірургічного профілів на своєчасній діагностиці та адекватному лікуванні цієї тяжкої недуги. Матеріал і методи. Ретроспективний аналіз результатів сучасних науковців за останні десять років на ґрунті великого практичного матеріалу докорінно змінили тактику лікування цього небезпечного захворювання. Класичні методи лікування клишоногості на сучасному етапі в ортопедії дитячого віку практично не використовують, замінивши їх менш травматичним і ефективнішим методом Понсеті. Результати. Наведено приклад класичного способу лікування клишоногості з добрим результатом унаслідок ретельного оперативного та консервативного лікування протягом тривалого часу. Термін нашого диспансерного спостереження – 23 роки. Оперована ліва нога має невелику атрофію мускулатури стегна та гомілки в межах 2 см. Залишилося незначне приведення переднього відділу стопи з її поздовжнім вкороченням до 3 см. Спортсмен має вищу медичну освіту за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія». Завдяки ретельній адекватній реабілітації досяг високих показників у спорті – чемпіон Європи (2020 р.) та світу (2023 р.) з пауерліфтингу. Висновки. 1. Класичний метод лікування вродженої клишоногості дає позитивний результат при ретельній довготривалій дороговартнісній реабілітації після оперативного лікування. 2. Наполегливість, стійкий характер, медична освіта молодого спортсмена сприяли повній реабілітації тяжкої вродженої клишоногості. 3. На сучасному етапі розвитку ортопедії доцільно застосовувати «золотий стандарт» лікування цієї недуги – метод Понсеті. 4. Позитивний успіх лікування можливий тільки при тісній співпраці лікаря, батьків і самої дитини.
15
Крушинська, Наталія, Сергій Матвєєв та Роман Кириченко. "Футбол як засіб соціалізації учасників бойових дій: стан, проблеми, перспективи". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (19 серпня 2023): 69–72. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2023.3.69-72.
Full textAbstract:
Анотація. Військові дії в Україні та повномасштабне вторгнення Росії на нашу територію призвели до суттєвого збільшення психологічних та фізичних травм учасників бойових дій. Після повернення до мирного життя травмуючі події війни негативно впливають на подальшу соціалізацію учасників бойових дій. Незадоволеність соціальним становищем, посттравматичний стресовий розлад, наявність самогубств – основні причини, що сповільнюють темпи соціалізації та адаптації бійців до звичайного життя. Як свідчать наукові дослідження і результати практики, ефективним засобом успішного переходу в умови мирного життя учасників бойових дій виступає фізкультурно-спортивна реабілітація. Застосування адекватних навантажень засобами популярних видів спорту, наприклад футболу, допомагає відновити фізичне та психологічне здоров’я. Впровадження фізкультурно-спортивної реабілітації на базі футболу веде до відновлення функцій організму, корекції рухових, емоційних і соціальних відхилень, поліпшення емоційної стійкості до стресових умов життя; нормалізації соціального статусу тощо. Проте у сучасній літературі процес соціалізації учасників бойових дій за допомогою занять футболом висвітлено недостатньо, що підкреслює актуальність даної роботи. Мета. Підвищення ефективності соціалізації учасників бойових дій засобами футболу. Методи. Аналіз, синтез, узагальнення наукової літератури, документальних джерел, порівняння та зіставлення. Результати. Проаналізовано міжнародний та вітчизняний досвід спортивної діяльності учасників бойових дій, які отримали психологічні та фізичні травми. Узагальнено основні перешкоди, що гальмують прогрес у використанні футболу учасниками бойових дій з інвалідністю та сформовано напрями його удосконалення.
 Ключові слова: фізкультурно-спортивна реабілітація, соціалізація, спорт, футбол, бойові травми.
16
Юшковська, Ольга, та Анна Кіціс. "Застосування адаптивного спорту у системі реабілітації ветеранів з ампутаціями нижніх кінцівок". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (14 червня 2024): 234–41. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2024.1.234-241.
Full textAbstract:
Резюме. В статті розглянуто включення різних видів адаптивного спорту до індивідуальноїпрограми реабілітації військових з ампутаціями нижніх кінцівок. Адаптивний спорт застосо-вували у двох періодах: гострий (допротезна підготовка) та підгострий (постпротезна реа-білітація) як частина індивідуальної програми реабілітації для покращення функціональнихможливостей осіб з ампутацією нижніх кінцівок. Мета. Аналіз можливості підвищення якостіреабілітаційної допомоги військовим з ампутаціями нижніх кінцівок з використанням адап-тивного спорту частини індивідуальної програми реабілітації. Методи. Аналіз та оцінюваннясучасної науково-методичної літератури для можливості ефективного впровадження адап-тивного спорту у процес відновлення рухової та соціальної активності пацієнта. Результати.Включення адаптивного спорту до програми реабілітації військових із ампутацією нижньоїкінцівки є логічною реакцією на виклики сьогодення, адже цей напрям допомагає розши-рити функціональні можливості особи, сприяє швидшому відновленню фізичного та мен-тального здоров’я. Адаптивний спорт дозволяє спростити компенсацію фізичних, психічнихта соціальних змін особистості, застосування дозованого навантаження активує процесиреадаптації, допомагає покращити комунікативні та соціальні навички особи. Вибір адаптив-ного виду спорту має обов’язково ґрунтуватися на функціональних особливостях особи, якаперенесла ампутацію.Ключові слова: реабілітація, ампутації, нижні кінцівки, функціональний стан, адаптивнийспорт.
17
Стадник, Валентина, Віталій Йохна, Олександр Красовський та Сергій Наскальний. "РОЛЬ СЕРВІСНИХ ПІДПРИЄМСТВ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ І ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 4, № 32 (2023): 103–15. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2022-04-103-115.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему підтримання спроможності економічної системи України забезпечити відтворення економічних процесів у період війни і сформувати умови для відновлення економіки у повоєнний період. В контексті означеної проблеми висловлено припущення, що на період відновлення зруйнованих виробничих систем великого бізнесу важливе місце у процесах створення позитивного економічного результату має зайняти малий та середній бізнес – завдяки своїй здатності оперативно реагувати на зовнішні загрози і знаходити способи задоволення суспільних потреб навіть в екстремальних умовах.
 З метою підтвердження авторської позиції проаналізовано структуру підприємницького сектору економіки України за кількістю учасників та результатів їх діяльності у передвоєнний період. Серед них виокремлено підприємства сфери сервісу з виділенням тих, що формують якість життя населення і носять переважно індивідуалізований характер (побутові послуги, освіта, медицина, спорт, фізична реабілітація, розваги, туризм, харчування тощо) і такі, що формують сервісну інфраструктуру економіки, обслуговуючи виробничі сектори. Досліджено умови та результати діяльності окремих груп сервісних підприємств з позицій їх завдань у структурі національної економіки та в глобальному економічному просторі. Із застосуванням методів економіко-статистичного аналізу виділено частку і внесок підприємців-фізичних осіб у загальні результати економічної діяльності, а методами логічного узагальнення зроблено висновки про умови і можливості сервісних підприємств збільшувати потенціал розвитку та посилювати конкурентні позиції вітчизняних промислових виробників на світовому ринку в умовах воєнного та повоєнного періоду.
 Зазначено, що для збільшення цих можливостей в сучасному стані економіки України необхідне переосмислення відносин між державою і бізнесом. Держава має стати інститутом, відповідальним за прогрес, цілеспрямовано збільшуючи можливості розвитку підприємництва як рушійної сили прогресу. На основі авторського бачення основних переваг і слабких місць підприємництва у його малих формах показано можливості взаємопосилення результативності взаємодії держави та підприємницького середовища і місця у цих процесах сервісних підприємств. Підкреслено необхідність інституційної підтримки розвитку сервісних підприємств, здатних підвищувати споживчу цінність продукції промислових виробників.
18
Футорний, Сергій, Олена Маслова та Ольга Чернікова. "Поняття адаптації в обґрунтуванні екологічного підходу до експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (25 грудня 2023): 57–61. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2023.2.57-61.
Full textAbstract:
Резюме. Навколишнє середовище є важливим елементом у сприянні фізичній активності, що привертає все більше уваги з боку дослідників. Хоча індивідуальні та соціальні фактори впливають на фізичну активність, дослідження показали, що добре спроєктоване середовище може змінити ситуацію на краще. Антропогенне середовище визначається як частина фізичного середовища, що створене або змінене діяльністю людини, представляє результат процесу адаптації навколишнього середовища до власних потреб людини, і пристосування організму людини до умов урбанізованого середовища – штучне середовище першочергово створене для здоров’я і благополуччя самої людини, що є невід’ємною частиною життя громади, з такими елементами, як відкриті простори, пішохідні доріжки, велосипедні доріжки, парки і дороги тощо. Мета. Визначити методологічну основу поняття адаптації в обґрунтуванні екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту. Методи. Аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури, моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет, метод систематизації, контент-аналіз. Результати. Отримані дані визначили поняття адаптації в основі екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту; окреслили методичну основу концептуалізації даного підходу; забезпечили систематизацію і змістове наповнення двох основних напрямів методичної основи екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту. На основі проведених досліджень було розроблено структуру методичної основи концептуалізації екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста з позиції екології спорту, що включає напрям впливу спорту на навколишнє середовище, і взаємообумовлений напрям – вплив навколишнього середовища на спорт та всі його складові й усіх його учасників. Отримані результати дали змогу виокремити і представити у статті дані напрямів методичноїоснови концептуалізації екологічного підходу у проєктуванні, експлуатації та реабілітації спортивної інфраструктури міста, обґрунтуванням чого стало саме поняття адаптації як процесу зміни та пристосування міського середовища до потреб людей, які проживають в ньому.
 Ключові слова: адаптація, концептуалізація, екологічний підхід, проєктування, експлуатація, реабілітація, спортивна інфраструктура, місто, екологія спорту.
19
Левчик, Катерина Олександрівна, Вікторія Ігорівна Матійчук та Олена Володимирівна Маслова. "ЗМІСТ І СТРУКТУРА ТЕХНОЛОГІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ З РІЗНИМ СТАНОМ БІОМЕХАНІКИ ПОСТАВИ ТА СОМАТОТИПОМ". Olympicus, № 3 (6 листопада 2023): 108–17. http://dx.doi.org/10.24195/olympicus/2023-3.16.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми. На сьогоденному хронологічному зрізі поступальних змін в Україні здоров’я її громадян визначено складником становлення нації, що є детермінантом низки регламентованих державою завдань соціальної програми. Потенціал фізкультурно-спортивної реабілітації в проєкції суспільства передбачає можливість розкриття такого для здобуття престижу України засобами найменш витратного, проте найбільш результативного, а також високодинамічного духовно-фізичного оздоровлення нації. В Законі України «Про фізичну культуру і спорт» № 3809-XII від 24.12.1993 р. відзначається, що фізкультурно-спортивна реабілітація – система заходів, розроблених із застосуванням фізичних вправ для відновлення здоров’я особи та спрямованих на відновлення і компенсацію за допомогою занять фізичною культурою і спортом функціональних можливостей її організму для поліпшення фізичного і психологічного стану. Учені відзначають, що найбільш високий показник захворюваності у класі хвороб системи кровообігу, друге місце у структурі захворюваності посідають функціональні порушення та хвороби опорно-рухового апарату. На сьогодні одним з найпопулярніших підходів до корекції порушень біомеханіки постави жінок зрілого віку визнано заняття із застосуванням засобів фізкультурно-спортивної реабілітації. Мета дослідження – науково обґрунтувати та розробити технологію фізкультурно-спортивної реабілітації жінок першого періоду зрілого віку (офісних працівниць) з різним станом біомеханіки постави та соматотипом. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, антропометрія, відеозйомка та відеокомп’ютерний аналіз з використанням системи APECS AI, методи математичної статистики. Результати дослідження. Авторська технологія корекції порушень біомеханіки постави жінок з урахуванням соматотипу у процесі фізкультурно-спортивної реабілітації – це впорядкована сукупність валідних ефективних засобів і методів. Складниками технології є: мета, загальні та спеціальні завдання, принципи, організаційно-методичні умови, етапи (діагностичний, проєктувальний, програмно-методичний), три періоди практичної реалізації (підготовчий, основний, підтримувальний із використанням комплексу фізичних вправ «Гімнастика суглобів», комплексу фізичних вправ з фітболом, комплексу фізичних вправ з міофасціального релізу (з масажним ролом)). Висновки. Проведені дослідження з вивчення ефективності технології корекції порушень біомеханіки постави жінок з урахуванням соматотипу у процесі фізкультурно-спортивної реабілітації постають підтвердженням її достовірної – порівняно із традиційними підходами – переваги, що полягає у можливості підвищення ефективності корекційно-профілактичних заходів для жінок зрілого віку з порушенням біогеометричного профілю постави.
20
Ворона, Віта Вікторівна, Сергій Анатолійович Лазоренко та Наталія Володимирівна Петренко. "АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ СПОРТИВНИХ І ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАХОДІВ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНИ ЗА ПЕРІОД 2020-2024 РОКІВ". Олімпійський та паралімпійський спорт, № 2 (14 листопада 2024): 16–22. http://dx.doi.org/10.32782/olimpspu/2024.2.3.
Full textAbstract:
Залучення осіб з інвалідністю до занять фізичною культурою і спортом залишається актуальним питанням сьогодення. На рівні держави створюються механізми для подолання існуючих фізичних, соціальних, психологічних, економічних, інституційних, логістичних і комунікаційних барʼєрів для осіб даної категорії, проводяться різноманітні заходи, спрямовані на їхню соціальну інтеграцію, фізичну реабілітацію, розвиток спортивних навичок та участь у змаганнях. Метою дослідження є здійснити аналіз нормативно-правової бази щодо планування спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходів осіб з інвалідністю в України за період 2020-2024 років. Методи дослідження: аналіз наукових джерел, нормативно-правової бази Верховної Ради України та профільного Міністерства, методи статистичного аналізу. Результати. Аналіз нормативно-правових актів Верховної ради України дозволив констатувати, що на сьогодні в Україні спортивні і фізкультурно-оздоровчі заходи для осіб з інвалідністю інтегровані в національну Стратегію розвитку фізичної культури і спорту через різноманітні державні програми, законодавчі норми та інституційні механізми. У рамках цієї стратегії були розроблені та впроваджені плани заходів, спрямовані на залучення осіб з інвалідністю до фізкультурно-спортивної реабілітації та підготовки спортсменів до участі в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх. Протягом 2020-2024 років було заплановано 1799 спортивних змагань, 3161 навчально-тренувальних і 143 реабілітаційно-спортивних зборів, а їх кількість варіювалася залежно від року і мала загальну тенденцію до збільшення з року в рік. В Єдиному календарному плані приділяється значна увага спортивним заходам для осіб з інвалідністю, що підтверджується зростанням кількості змагань на 19,5% у 2024 році, порівняно з 2020 роком. Кількість запланованих заходів з підготовки спортсменів зросла на 38,8-60,9% за останні чотири роки. Таким чином, за останні 5 років спостерігається тенденція до збільшення кількості спортивних заходів для осіб з інвалідністю. Водночас кількість спеціально запланованих фізкультурно-оздоровчих заходів для даної категорії осіб за досліджуваний період залишається незмінною.
21
Лазарєва, О. Б., та В. Є. Куропятник. "Програма превентивної фізичної реабілітації вертеброгенних порушень шийного відділу для дзюдоїстів". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (21 жовтня 2016): 61–65. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.2.61-65.
Full textAbstract:
На сьогодні олімпійський спорт має тенденції видовищності та гонки за результатами, що відсуває на задній план першочергові завдання: здоров’я та розвиток особистості. Для єдиноборців це супроводжується підвищенням рівня травматизму і що гірше – розвитком хронічних порушень, а саме дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Швидкість розвитку програм спортивної підготовки значно відстає від тенденції змін змагальності, а також загального суспільного розвитку. Саме тому в дзюдо постало питання збереження спортивних резервів, а також вдосконалення програм підготовки борців різного віку за рахунок залучення засобів фізичної реабілітації. Мета даної роботи – структуризація програми превентивної фізичної реабілітації вертеброгенних порушень шийного відділу для дзюдоїстів. Результати дослідження. Ми розглядаємо превентивну фізичну реабілітацію як технологію корекційно-профілактичного процесу для дзюдоїстів із застосуванням методів і засобів фізичної реабілітації. За рахунок даних емпіричних методів дослідження та контент-аналізу історій розвитку вертеброгенних порушень у спортсменів високого класу, тренерів і тих людей, котрі вже закінчили спортивну кар’єру, було встановлено потребу розділити програму на загальний та поглиблений компоненти. Висновок. У роботі представлено структуру програми превентивної фізичної реабілітації вертеброгенних порушень шийного відділу для дзюдоїстів, зазначено загальні задачі, спрямування та можливості її впровадження. Висвітлено загальний компонент програми.
22
Біла, Антоніна Альбертівна. "ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СЛІДУ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО ЧАСУ". Природнича освіта та наука, № 5 (30 грудня 2024): 57–61. https://doi.org/10.32782/nser/2024-5.11.
Full textAbstract:
Збереження навколишнього природного середовища є ключовим аспектом політики України. Це не лише питання екологічного сектору, але й економіки, соціальної стабільності та здоров’я населення. Також надзвичайно важливо залучати громаду до обговорення екологічних питань і забезпечувати екологічну освіту. Це створює умови для сталого розвитку та добробуту нинішніх і майбутніх поколінь. Метою статті є визначення екологічного сліду здобувачами вищої освіти в період воєнного часу. У статті досліджено величину впливу на навколишнє природне середовище студентами та причини цього явища. В опитуванні взяли участь здобувачі вищої освіти за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт» (освітньо-професійна програма «Фізкультурно-спортивна реабілітація»), які навчалися на І курсі Чорноморського національного університету імені Петра Могили. Усі студенти пройшли тест для обчислення екологічного сліду, тобто свого індивідуального навантаження на довкілля. За результатами проведеного аналізу було виявлено, що студенти мають достатньо широкий діапазон значень екологічного сліду – від 1,73 до 7,07 га. Зокрема, середнє значення цього показника становило 3,47±1,68 га. Також проведено порівняльний аналіз навантаження здобувачів вищої освіти на довкілля із значеннями відповідного показника в Україні та деяких країнах світу з різним економічним розвитком за 2019 рік та 2022 рік (значення прогнозоване Global Footprint Network). Зокрема, проведено кореляційний і регресійний аналіз, які підтвердили можливість прогнозування результатів величини екологічного сліду залежно від вікового аспекту здобувачів вищої освіти. Так, між зазначеними параметрами спостерігався тісний кореляційний взаємозв’язок (r = 0,744; р ≤ 0,05). Отже, за результатами проведеного тестування на визначення екологічного сліду встановлено, що здобувачі вищої освіти мають різну величину впливу на довкілля. Цей тест дає можливість замислитися здобувачам із високим значенням екологічного сліду про можливу потребу відкоригувати свій звичний спосіб життя, що сприятиме зменшенню впливу на навколишнє природне середовище.
23
Імас, Євгеній, та Іван Лукасевич. "Спортивно-реабілітаційний компонент реалізації стратегії адаптації ветеранів до соціального та економічного життя в Україні". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (14 червня 2024): 195–200. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2024.1.195-200.
Full textAbstract:
Резюме. Аналіз законодавства та статистичних даних дозволив зробити висновки проте, що в Україні відсутня координація між органами державної влади, які відповідають заорганізацію процесу адаптації (реабілітації) ветеранів війни. Крім того, одним із основнихзавдань держави в умовах повномасштабного вторгнення рф та бойових дій є створеннявсіх необхідних умов для відновлення та підтримки здоров’я ветеранів війни, їх реабілітаціята адаптація до суспільного життя.У статті презентовано спортивно-реабілітаційний компонент адаптації ветеранів війни якчастину державної стратегії, що має забезпечити на базі закладів освіти таку адаптаціюветеранів до соціального життя через призму необхідної колаборації держави та суспіль-них інституцій. Світові та вітчизняні практики доводять, що дієвим інструментом сприянняфізичній та психологічній реабілітації, соціальній адаптації, компенсації сенсорних, мотор-них порушень, покращення комунікативних можливостей тощо, тобто соціалізації особи-стості, є використання засобів і методів фізичної культури і спорту. Мета. Вивчити рольспортивно-реабілітаційного компонента в адаптації ветеранів війни до суспільного життяна базі закладів освіти засобами сучасних технологій спорту та реабілітації, проаналізувативзаємозв’язок між компонентами адаптації, можливості інноваційних технологій, зокре-ма віртуального спорту та електронних платформ для покращення загального фізичного,психічного та соціального стану. Методи. Аналіз, систематизація, узагальнення даних спе-ціальних літературних джерел, моніторинг ресурсів мережі Інтернет. Результати. Налагодитисистему координації дій між усіма відповідальними інституціями з дотриманням принци-пів інклюзивності та інтерсекційності може допомогти відповідна державна стратегія, щоскладатиметься з комплексних рішень, спрямованих на удосконалення системи державноїпідтримки ветеранів війни, які забезпечували б їх реабілітацію та соціальну адаптацію.Ключові слова: спортивно-реабілітаційний компонент, ветерани війни, стратегія, реабіліта-ція, адаптація.
24
Лазоренко, Сергій, Микола Чхайло та Віта Ворона. "ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ АДАПТИВНОГО СПОРТУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЙОГО ЗАГАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ". Education. Innovation. Practice 12, № 9 (2024): 45–51. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol12i9-007.
Full textAbstract:
В статті розглядаються історичні аспекти і актуальні питання становлення і розвитку адаптивного спорту у світі і в Україні. Означено, що в умовах військових дій адаптивний спорт відіграє важливу роль у соціальній реінтеграції військових, які зазнали інвалідності. Завдяки йому досягається зміцнення здоров'я, подолання психологічних бар'єрів, розвиток фізичних якостей, а також реалізація спортивного потенціалу. Визначено, що загальними принципами сучасного адаптивного спорту є принципи історизму, гуманізму, соціалізації, оздоровчої та реабілітаційної спрямованості, а також гедонізму. З’ясовано, що історія адаптивного спорту починається ще в античності, зокрема в Спарті, де воїни з інвалідністю брали участь у змаганнях, надихаючи молодь своїм прикладом. Однак офіційне становлення адаптивного спорту відбулося у ХХ столітті. Німецький лікар Людвіг Гуттманн першим започаткував змагання для людей з травмами спини, що згодом переросли у Паралімпійські ігри. Перші такі ігри для ветеранів війни відбулися в Лондоні у 1948 році і стали передвісником сучасного міжнародного паралімпійського руху. Вважаємо, що на сьогодні адаптивний спорт є не тільки способом фізичної реабілітації, а й важливим інструментом соціальної інтеграції. Українські паралімпійці демонструють виняткові досягнення на міжнародних змаганнях, займаючи високі місця в загальному заліку. Підсумовуючи, слід зазначити, що в сучасному українському суспільстві відбувається процес звільнення від радянської спадщини та формування нового суспільства, яке будується на засадах поваги до всіх його членів, включаючи людей з інвалідністю. Важливим елементом цього процесу є розвиток параолімпійського та адаптивного спорту, що сприяє реабілітації та інтеграції людей з обмеженими можливостями. Високі досягнення українських спортсменів на міжнародних змаганнях, таких як Паралімпійські ігри 2024 і Ігри Нескорених 2023, підтверджують успішність цієї стратегії і зростання цивілізаційного рівня суспільства.
25
Матвєєв, Сергій, Наталія Крушинська та Кирило Краснянський. "Спорт військовослужбовців, які зазнали поранення під час бойових дій: стан, проблеми, перспективи". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.3-7.
Full textAbstract:
Анотація. Разом із демократичними зрушеннями, що відбуваються у сучасному суспільстві, на жаль, не припиняються війни та локальні військові конфлікти, які суттєво збільшують кількість військовослужбовців, котрі зазнають поранень або серйозних травмувань під час бойових дій. Ефективним фактором їх реабілітації і подальшої соціалізації виступає спорт. Про позитивний вплив фізичних вправ на відновлення здоров’я військових висловлювались Сократ, Гіппократ, Геродот та інші видатні постаті Стародавньої Греції. Відомо, що лікар Олександра Македонського успішно відновлював дієздатність воїнів спеціально розробленими фізичними програмами. Проте, у сучасній науковій літературі спортивна діяльність військовослужбовців, які отримали поранення під час бойових дій, висвітлена недостатньо, що підкреслює актуальність даної роботи. Мета. Підвищення ефективності розвитку спорту військовослужбовців (учасників бойових дій) з інвалідністю в Україні. Методи. Аналіз, синтез, узагальнення, порівняння та зіставлення, педагогічне спостереження. Результати. Проаналізовано міжнародний та вітчизняний досвід спортивної діяльності військовослужбовців, котрі зазнали поранення під час бойових дій. Узагальнено основні перешкоди, що гальмують прогрес спортивної діяльності військових з інвалідністю, та сформовано напрями її подолання.
 Ключові слова: військовослужбовці з інвалідністю, спорт, реабілітація, учасники бойових дій, марафонський біг.
26
Трачук, Сергій Васильович, Вікторія Вікторівна Хмара, Марія Степанівна Бричук, Валентина Василівна Єфанова та Ольга Світозарівна Холодова. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Olympicus, № 3 (2 грудня 2024): 158–68. https://doi.org/10.24195/olympicus/2024-3.20.
Full textAbstract:
У статі розглянуто особливості підготовки фахівців фізичної підготовки до роботи з військовослужбовцями, які мають обмежені можливості. В умовах бойових дій військовослужбовці Збройних Сил України часто стикаються з травмами, що вимагають спеціалізованої фізичної реабілітації та адаптивного фізичного виховання. Проблема підготовки кваліфікованих фахівців у цій сфері є надзвичайно актуальною, оскільки вона забезпечує не тільки фізичне, але й психологічне відновлення військовослужбовців. Метою дослідження є визначення специфічних аспектів підготовки фахівців фізичної підготовки до фізкультурно-спортивної реабілітації військовослужбовців. У роботі проаналізовано сучасні освітні стандарти, програми та методи підготовки фахівців. Визначено ключові психолого-педагогічні аспекти роботи з військовослужбовцями з обмеженими можливостями, що включають індивідуальний підхід, стимулювання позитивної самооцінки та розвиток фізичних і психологічних якостей. Методи дослідження включали аналіз літературних джерел та нормативних документів. Висновки роботи підкреслюють важливість створення комплексної системи підготовки, яка б враховувала всі аспекти реабілітації та адаптивного фізичного виховання, забезпечуючи соціальну і професійну інтеграцію військовослужбовців з обмеженими можливостями. У сучасних умовах бойових дій підготовка фахівців фізичної підготовки і спорту до роботи з військовослужбовцями, які мають обмежені можливості, є вкрай важливою. Це забезпечує ефективне фізичне та психологічне відновлення військових, сприяє їх соціальній і професійній інтеграції. Особлива увага повинна приділятися індивідуальному підходу до кожного військовослужбовця, враховуючи його специфічні потреби та можливості. Це передбачає розробку індивідуальних програм реабілітації та адаптивного фізичного виховання. Важливо забезпечити високий рівень професійної підготовки фахівців, включаючи розвиток їхніх компетенцій у сфері адаптивного фізичного виховання, зокрема знань про сучасні методи реабілітації та використання спеціалізованих технік і технологій. Необхідно постійно вдосконалювати освітні програми та стандарти, впроваджуючи нові методики та інноваційні підходи, які відповідатимуть сучасним вимогам і потребам військовослужбовців з обмеженими можливостями. Підготовка фахівців повинна базуватися на міждисциплінарному підході, що включає знання з педагогіки, психології, медицини та фізичної культури, що забезпечить комплексний підхід до реабілітації та підтримки військових. Перспективи подальших досліджень повинні зосередитися на розробці та вдосконаленні індивідуальних програм реабілітації для військовослужбовців з різними видами травм та обмежень.
27
КОЖОКАР, Марина. "INVICTUS GAMES: МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ЧЕРЕЗ СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ «ІГРИ НЕСКОРЕНИХ»". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE 1, № 1 (2025): 13–18. https://doi.org/10.31891/pcs.2025.1(1).1.
Full textAbstract:
Стаття розглядає важливість та значення Invictus Games, міжнародних змагань паралімпійського стилю для військових ветеранів з пораненнями, отриманими у ході військової служби. Автор підкреслює зростання зацікавленості у використанні спорту для реабілітації військових з травмами та психологічними наслідками бойових дій, а також аналізує інші програми військової реабілітації через спорт в країнах-учасницях (США, Канада та Австралія). Спеціальний акцент робиться на успіхах української збірної на Invictus Games та її важливості для ветеранів. У статті також розглядаються психологічні аспекти спортивної реабілітації та важливість емоційно-політичних наративів в контексті цих змагань. Матеріали дослідження, які докладно аналізують роль спорту в реабілітації військових ветеранів та їхню участь у міжнародних змаганнях, можуть бути використані в університетських курсах зі спортивної медицини, фізичної терапії, психології, соціології та військової науки. А також в різноманітних публікаціях, веб-сайтах, презентаціях та інших інформаційних матеріалах для широкого загалу, щоб підвищити усвідомлення та підтримку ветеранів, які знаходяться в стані реабілітації. Водночас теоретичний аналіз змісту матеріалу дослідження свідчить про недостатню увагу до питань реабілітації військових ветеранів через спорт у педагогічних дослідженнях. Ця проблема залишається недостатньо дослідженою в педагогічній теорії та практиці навчальних закладів, і ця недостатність може суттєво вплинути на ефективність реабілітаційних програм для військових ветеранів. У висновках автор зазначає повільний розвиток програм реабілітації в Україні та пропонує шляхи подальшого покращення у цій сфері через створення відповідної інфраструктури та сприяння участі ветеранів у спортивних заходах.
28
Лавров, Віталій, Лоліта Денисова та Оксана Шинкарук. "Кіберспорт як засіб реабілітації ветеранів бойових дій: перспективи та можливості". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (25 грудня 2023): 164–68. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2023.2.164-168.
Full textAbstract:
Резюме. Актуальність використання кіберспорту для реабілітації військових зумовлена кількома чинниками. По-перше, кіберспорт є популярним та доступним видом діяльності для молодих людей, включаючи військовослужбовців. По-друге, ігри можуть надавати психологічний комфорт і відволікають від негативних думок та спогадів, пов’язаних із військовим досвідом та травмами. По-третє, можуть покращити навички зосередженості, координації рухів, прийняття рішень та командної роботи, що може бути корисним для відновлення психофізичного здоров’я ветеранів. Мета. Дослідити перспективи та можливості кіберспорту як засобу реабілітації ветеранів бойових дій у сучасних умовах та обґрунтувати заходи їх реабілітації на державному рівні. Методи. Аналіз наукових літературних джерел, мережі Інтернет, системний аналіз, порівняння, синтез. Результати. Кіберспорт є популярним та доступним видом діяльності, який може використовуватися як засіб реабілітації ветеранів бойових дій з посттравматичним стресовим розладом, психологічними та фізичними обмеженнями. Міжнародний досвід вказує на наявність позитивних ефектів впливу геймінгу та кіберспорту на реабілітацію ветеранів – поліпшення психічного стану, відновлення когнітивних функцій, реакції та координації. За результатами дослідження констатуємо, що кіберспортивні програми можуть бути актуальними для понад 78 тис. військовослужбовців. Визначено, що в Україні актуальною є проблема вирішення питань, які стоять перед державою та суспільством: розробка дієвої централізованої програми заходів з реабілітації ветеранів; формування системи соціалізації та самореалізації ветеранів, особливо з інвалідністю. Для вирішення зазначених питань необхідна розробка цифрового проєкту з рядом завдань: створення наукової групи для оцінки ефектів геймінгу на ветеранів, підтримка кіберспортивних клубів для військових, створення матеріальної бази для тренувань та змагань, проведення змагань та обмін досвідом на міжнародному рівні, комунікаційна стратегія для просування програми ветеранського кіберспорту. Кіберспорт та геймінг як максимально інклюзивні, з низьким порогом входу, є логічними інструментами для створення програм підтримки, реабілітації та зайнятості серед ветеранів, зокрема тих, що мають фізичні вади в результаті бойових поранень. Реалізацію питання використання кіберспорту як засобу реабілітації для ветеранів бойових дій вбачаємо в розробці цифрового проєкту на державному рівні із залученням Міністерства молоді та спорту України та інших міністерств в межах їх компетентності.
 Ключові слова: кіберспорт, військовослужбовці, ветерани, змагання, реабілітація, відновлення, програма.
29
Korytko, Zoryana, Eduard Kulitka, Olha Bas, Halyna Chornenka, Vasyl Zahidnyy та Taras Yakubovskyi. "Критерії адекватності фізичних навантажень та їх використання у спорті, фізичному вихованні і фізичній реабілітації". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2 (50) (1 липня 2020): 68–77. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-02-68-77.
Full textAbstract:
Актуальність. Відомо, що фізичні навантаження (ФН) позитивно впливають на організм людини, яка за- ймається руховою активністю, чи пацієнта в процесі реабілітації лише тоді, коли вони є адекватні до функціональних можливостей. На сьогодні актуальною проблемою залишається дозування ФН і моніторинг процесу їх впливу на організм для підвищення рівня здоров’я людей у процесі фізичного виховання, спортивних занять та під час реабілітації хворих. Постала необхідність пошуку критеріїв адекватності ФН, за якими можна було б відслідковувати їх величину й ефективність. Мета статті – з’ясувати критерії адекватності ФН за показниками серцево-судинної системи (ССС) на моделі з граничними ФН. Методи досліджень. Досліджено реакцію на граничні ФН спортсменів високої (ВК) і низької кваліфікації (НК) для з’ясування маркерних показників ССС, за якими спортсмени ВК та НК відрізняються. Вивчено показники центральної гемодинаміки й варіабельності серцевого ритму, проведено статистичну обробку результатів, виявлено кореляційні зв’язки. Результати роботи. Установлено, що за зміною показників ЦГД: ЧСС, серцевого індексу (СІ), хвилинного об’єму крові (ХОК), показниками роботи (РЛШ) і потужності лівого шлуночка (W), швидкості вигнання крові (Ve), коефіцієнта економічності кровообігу (КЕК), індексу Робінсона (ІР) та коефіцієнта витривалості (КВ) можемо діагностувати адекватність реакції організму на ФН, оцінити адаптаційні можливості, функціональні резерви ССС, використовувати для підбору й моніторення величини адекватних ФН, оскільки ці показники в спортсменів ВК нижчі в стані спокою та в період відновлення. Найбільш точними маркерами адекватності реакції організму на впливи екстремальних навантажень виявилися показники ударного об’єму (УО), ударного індексу (УІ) й індексу на- пруження міокарда (ІНМ), оскільки вони по-різному змінювалися в спортсменів ВК та НК і при ФН, і в період відновлення.
30
Ткачук, Олена Геннадіївна, та Наталя Олександрівна Чепурна. "УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ: ДОСВІД США". Health & Education, № 4 (13 грудня 2023): 289–94. http://dx.doi.org/10.32782/health-2023.4.43.
Full textAbstract:
Практичне становлення законодавчої реабілітаційної сфери в Україні є важливим аспектом, ураховуючи недостатність кадрового потенціалу в довоєнний період і його загострення в умовах сьогодення. Підготовка фізичних терапевтів, зокрема закладами вищої освіти нашої країни, має максимально враховувати форс-мажорні впливи у цьому процесі (пандемія коронавірусної інфекції, повномасштабне вторгнення тощо) і, відповідно, забезпечувати всі потреби суспільства в реабілітації, ураховуючи при цьому законодавчі зміни на національному та інституційному рівнях. Тому досвід США є одним із чинників, який може спростити нам юридичну процедуру становлення цієї сфери в нашій країні, з одного боку, а з іншого – забезпечує професійний досвід роботи фізичних терапевтів і особливостей їх підготовки. Мета статті: проаналізувати управлінські аспекти професійної діяльності фізичних терапевтів у США на прикладі штату Міссісіпі; дослідити законодавчу базу сфери реабілітації та розкрити понятійно-термінологічний апарат реабілітаційної сфери у США на прикладі штату Міссісіпі. Методи дослідження. Під час написання статті використано методи аналізу, порівняння, обробки та систематизації знайденої інформації щодо юридичних аспектів професійної діяльності та особливостей підготовки фізичних терапевтів у штаті Міссісіпі, США. Там уперше виявили деталізований, логічний, систематичний підхід у структурі реабілітаційного процесу, що, на нашу думку, спрощує роботу цих фахівців. А також звернули увагу на управлінські аспекти контролю діяльності фізичних терапевтів (наприклад, передбачена фінансова система винагород та штрафів за професійну та наукову діяльність фахівців реабілітаційної сфери у вигляді a State Board of Physical Therapy). Основні результати дослідження. Аналізуючи нормативно-правову базу реабілітаційної сфери США на прикладі штату Міссісіпі, ми виявили таке: значущість клінічної підготовки для фізичних терапевтів під час навчання, що, на нашу думку, забезпечує формування практичних фахових компетентностей (наприклад, за рахунок великої кількості годин, передбачених на клінічну практику) в подальшій професійній діяльності цих фахівців; наявність відповідної фахової освіти з метою отримання ліцензії на професійну діяльність; безперервність професійної освіти різними шляхами (неформальна освіта і професійний розвиток за підтримки АРТА, обмін інформацією тощо), а також фінансовий складник (є можливість брати участь у різних проєктах, які фінансово винагороджуються), що забезпечує додаткову мотивацію до подальшої професійної діяльності. Отже, вивчення законодавчої бази реабілітаційної сфери США на прикладі штату Міссісіпі дає змогу впроваджувати певні аспекти підготовки фізичних терапевтів у правовому полі і в нашій країні. Одним із таких прикладів може бути збільшення кількості годин на клінічну практику для майбутніх спеціалістів на інституційному рівні (Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, Львівський державний університет фізичної культури ім. В. Боберського, Національний університет фізичного виховання і спорту України тощо). Ураховуючи повномасштабне вторгнення в нашу країну, практична підготовка фізичних терапевтів є надзвичайно актуальною, і майбутні фізичні терапевти сьогодні мають бути універсалами-практиками, здатними працювати в надскладних українських реаліях. Висновки. Проаналізувавши управлінські аспекти професійної діяльності фізичних терапевтів у США можемо констатувати, що фізіотерапевти та асистенти фізіотерапевтів, штатом проживання яких є Міссісіпі, зобов’язані мати ліцензію, яка дає можливість надавати послуги фізіотерапії у цьому штаті. Дослідження законодавчої бази сфери реабілітації у США на прикладі штату Міссісіпі дає змогу зрозуміти чітку структурованість реабілітаційного процесу в цій країні, що, на нашу думку, безпосередньо впливає на якість реабілітаційної допомоги пацієнтам. А також простежуємо сфокусованість управлінських аспектів реабілітаційної сфери США, що, з одного боку, у правовому полі професійно захищає фізичних терапевтів, а з іншого – надає розуміння алгоритму роботи фахівцям реабілітаційної сфери під час складання програм реабілітації для пацієнтів. Окрім того, розкриття понятійно-термінологічного апарату реабілітаційної сфери на прикладі штату Міссісіпі, а саме: «фізичний терапевт», «асистент фізичного терапевта», «пряме спостереження на місці», «право займатися практикою», «ліцензіат», на нашу думку, безпосередньо впливає на розуміння професійних обов’язків цих фахівців у ланцюзі реабілітаційного процесу.
31
Бондар, Віталій. "САМОРОЗВИТОК ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 26, № 2 (2024): 72–80. https://doi.org/10.35387/od.2(26).2024.72-80.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано можливості неформальної освіти щодо надання освітніх послуг фахівцям з фізичної культури і спорту – вчителям фізичної культури, спортсменам, тренерам, які в умовах сучасної цивілізаційної трансформації, викликаних війною, шукають відповідні способи гармонізації духовних і фізичних сил, формування загальнолюдських цінностей, фізичного і психічного здоров’я, світосприйняття, нові ціннісно-смислові орієнтири. Виявлено, що серед напрямів саморозвитку фахівців з фізичної культури і спорту є можливості залучення їх до фізичної і психологічної реабілітації в реабілітаційних центрах, спеціалізованих школах, громадських організаціях, на підприємствах. Така робота вимагатиме від фахівців фізичної культури створення спеціальних програм, у тому числі й для осіб із особливими потребами. Це актуалізує розроблення програм саморозвитку, оволодіння методами роботи й індивідуальними підходами до кожного з учасників інклюзивного освітнього процесу. Важливим і широко розповсюдженим видом професійного саморозвитку є професійне стажування, онлайн курси, розраховані на вчителів фізичної культури різних рівнів підготовки. Особлива увага приділяється ролі спортивного підприємництва і значенню цієї діяльності для фахівців, які завершують свою спортивну кар’єру. З’ясовано, що спортивне підприємництво – це не тільки стратегічна, але й творча діяльність. Діяльність суб’єкта спортивного підприємництва є засобом забезпечення соціального визнання й підвищення ділової репутації як підприємця та фокусується на забезпеченні успішної самореалізації. Доведено, що неформальна освіта є ключовим інструментом для перекваліфікації фахівців з фізичної культури і спорту, що відкриває широкі можливості для розвитку підприємницьких навичок через: онлайн-курси; нетворкінги на конференціях, форумах, інших заходах; тематичні тренінги; менторство досвідчених підприємців тощо. Таке навчання в умовах неформальної освіти сприяє розвитку стратегічного мислення, удосконаленню комунікативних, лідерських та інших якостей фахівців для започаткування власних бізнес-проєктів тощо. Ключові слова: неформальна освіта; саморозвиток; фахівці з фізичної культури і спорту; підприємництво; онлайн курси.
32
Подоляка, П. С., А. О. Ногас, С. В. Гуцман та О. Б. Андреєва. "СПОРТИВНИЙ ТРАВМАТИЗМ У СУЧАСНОМУ СПОРТІ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 11 (7 липня 2022): 220–26. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.11.24.
Full textAbstract:
У статті узагальнені літературні відомості щодо визначення поняття спортивним травматизмом. Під спортивним травматизмом слід розуміти ті зміни, які виникають через надмірне функціональне перевантаження тканин у процесі занять спортом. У порівнянні з травмами, пов’язаними з виробничими, сільськогосподарськими, вуличними, побутовими та іншими травмами, спортивні травми є відносно нечисленними та становлять близько 10 % усіх травм. Виникнення спортивних травм суперечить оздоровчої місії системи фізичного виховання. Хоча ці травми зазвичай не загрожують життю, вони можуть вплинути на загальну та спортивну працездатність людини, залишити її назавжди інвалідом та часто потребує тривалого часу для відновлення. На думку багатьох вчених, спортивні змагання вважаються найнебезпечнішими з точки зору ураження опорно-рухового апарату. Не випадково спорт лідирує за кількістю травм, головним чином тому, що вони характеризуються швидкими змінами рухів на основі ходу гри, прийняттям швидких та ефективних рішень у періоди серйозної нестачі часу. Поруч із фізичним, спортсмени в ігрових видах спорту несуть велике нервово-психологічне навантаження, яке поєднується з сильним емоційним збудженням. Насамперед всього це пов’язано з тілесним контактом, а також частим виконанням підстрибувань, спринтерських ривків та різких поворотів, тобто, рухів, найчастіше залучених до механізмів розвитку спортивні травми. Найбільша кількість травм припадає на досвідчених спортсменів, котрі виступають на вищому рівні понад 10 років. Профілактика травматизму повинна включати діяльність у кількох напрямках: організація, матеріально-технічне забезпечення, медицина та біологія, психологія, фізичне виховання та навчання. Кожне з них приховує фактори ризику та великі можливості для запобігання спортивним травмам, швидкого та ефективного лікування спортивних травм, а потім їх реабілітації для підвищення ефективності спортивних тренувань.
33
Максимчук, Б. А., О. А. Баштовенко, В. В. Сілаєв, І. Г. Рощін та І. А. Максимчук. "БІОМЕХАНІЧНІ ЯКОСТІ ОРГАНІЗМУ ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (17 червня 2024): 239–49. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2024-1-33.
Full textAbstract:
У статті розглядається тема біомеханіки спорту, а саме вивчення рухів спортсменів та їх вплив на спортивні результати. Біомеханіка спорту досліджує механічні властивості тіла спортсмена та взаємодії між тілом і навколишнім середовищем під час виконання фізичних вправ. Описуються основні засади біомеханіки, а також їх застосування в процесі тренувань і змагань. Окрема увага приділяється ролі біомеханіки в запобіганні травмам та оптимізації спортивних показників. Біомеханіка спорту може бути застосована в різних галузях, а саме: тренування спортсменів, оскільки може допомогти тренерам розробити більш ефективні програми тренувань, враховуючи індивідуальні особливості кожного спортсмена; при профілактиці травм, бо розуміння принципів біомеханіки дає змогу розробляти методи запобігання травмам, пов’язаним з неправильним виконанням вправ або неправильним екіпіруванням; при поліпшенні спортивних результатів, тому що знання біомеханіки може допомогти спортсменам покращити свої показники, оптимізуючи техніку виконання вправ та знижуючи енерговитрати; при реабілітації після травм, бо біомеханіка також може використовуватись для розробки програм реабілітації після травм, щоб прискорити відновлення та запобігти повторним травмам. Одним з основних напрямів біомеханіки спорту є вивчення механіки рухів людини, включно з ходьбою, бігом, стрибками, метанням та іншими видами фізичної активності. У статті визначено поняття про біомеханіку спорту та якості організму; описано технології біомеханічного дослідження локомоцій організму людини; представлено вибір систем біомеханічного аналізу рухів для підвищення спортивної майстерності спортсменів у різних видах спорту, оскільки аналіз біомеханіки рухів дає також широкі можливості у встановленні механізмів відновлення спортивної майстерності після перенесених оперативних втручань. Отже, біомеханіка спорту – це перспективна галузь науки, яка має вагоме значення для покращення спортивних результатів, профілактики травм та розробки нових методів тренувань.
34
Федченко, Ю. О., та Є. Є. Шихова. "МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ЯК БАГАТОВЕКТОРНИЙ НАПРЯМОК ДО ОДНІЄЇ МЕТИ". Медсестринство, № 4 (24 грудня 2024): 78–81. https://doi.org/10.11603/2411-1597.2024.4.15050.
Full textAbstract:
Вступ. У статті розглянуто питання реабілітації (багатовекторність заходів, методів, підходів) пацієнта після отримання травм опорно-рухового апарату. Супровід пацієнта під час реабілітації передбачає залучення до цього процесу спеціалістів різного профілю: психологів, ерготерапевтів, фізіотерапевтів, фізіотерапевтів. Зроблено спробу деталізації і розмежування понять «фізіотерапія», «фізична терапія», «ерготерапія». Мета роботи – проаналізувати джерела літератури щодо сутності понять «реабілітація», «фізична реабілітація», «медична реабілітація», «реабілітолог», «ерготерапевт», «фізичний терапевт»; виділити методи, засоби і заходи різних видів реабілітації в досягненні однієї мети – відновленні максимально можливої дієздатності й самостійності людини, яка втратила здоров’я внаслідок хвороб, нещасних випадків та війни, адаптації такої людини в соціумі. Основна частина. Глибше розуміння сутності понять «реабілітація», «фізична терапія», «фізіотерапія», «ерготерапія» дає змогу, з одного боку, розмежувати методи, прийоми та засоби, а з іншого – дозволяє більш правильно скласти програму реабілітації, поетапність використання необхідних медичних напрямків і заходів. Таким чином, фізична медицина і реабілітація – галузь медицини, яка займається відновленням частково або повністю втрачених функцій, а також покращенням якості життя людей з тяжкими захворюваннями, інвалідністю чи пораненнями, отриманими під час бойових дій. Це є дуже актуальним у світлі війн, що тривають. Висновки. Аналіз наукових публікацій, присвячених деталізації та уточненню глибини наповнення і змісту понять «реабілітація», «фізична терапія», «фізіотерапія», «гомеокінез», «ерготерапія», свідчить про те, що поняття «реабілітація» є наймасштабнішим. Воно може включати всі інші поняття. Усі ці прийоми і методи, засоби та заходи спрямовані на досягнення однієї спільної кінцевої мети – відновлення життєздатної самостійної функціональності пацієнта. Глибше розуміння сутності понять «реабілітація», «фізична терапія», «фізіотерапія», «ерготерапія» дає змогу, з одного боку, розмежувати методи, прийоми та засоби, а з іншого – дозволяє більш правильно скласти програму реабілітації, поетапність використання необхідних медичних напрямків і заходів.
35
Асаулюк, І. О., О. Ю. Гузак та І. В. Хмельницька. "СУЧАСНІ ТРЕНДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ НЕФІКСОВАНИХ ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 15 (14 серпня 2023): 219–31. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.29.
Full textAbstract:
Мета – систематизувати сучасні науково-методичні знання практичний досвід щодо використання засобів і методів спортивного тренування та фізичної реабілітації спортсменів із нефіксованими порушеннями опорно-рухового апарату та обґрунтувати технологію корекції порушень постави юних спортсменів ігрових видів спорту на етапі попередньої базової підготовки. Методи дослідження. Предмет і специфіка дослідження зумовили потребу комплексного застосування трьох груп методів: теоретичних, емпіричних та математико-статистичних. Результати. Найновіші науково-методичні дані та накопичений українськими і зарубіжними фахівцями практичний досвід з проблеми охорони здоров’я спортсменів на етапах першої стадії багаторічної підготовки розкривають одностайність теоретиків і практиків галузі фізичної культури і спорту у баченні: ескалації негативних тенденцій щодо стану соматичного здоров’я юних спортсменів, детермінованих невідповідністю й неузгодженістю функціонального потенціалу організму, що зростає, та чинниками тренувальної діяльності. Визначено, що проблемі функціональних порушень опорно-рухового апарату у спортсменів у практиці спорту та фізичної реабілітації приділяється пильна увага. Для нівелювання порушень стану опорно-рухового апарату юних спортсменів-представників різних спортивних спеціалізацій ученими напрацьовано широкий спектр використання методів і засобів спортивного тренування та фізичної реабілітації, спрямованих на корекцію нефіксованих порушень опорно-рухового апарату, в той же час, загальноприйняті програми корекції порушень постави й опорно-ресорних властивостей стопи не завжди інтегровані у перелік реабілітаційних заходів юних спортсменів, зважаючи на значну інтенсивність навантажень на опорно-рухової апарат. Висновки. На основі даних проведеного констатувального експерименту розроблено технологію корекції порушень постави із порівневим скринінгом стану юних спортсменів ігрових видів спорту 12–14 років, яка спрямована на створення в системі спортивної підготовки здоров’яформувального середовища. Структура технології містить діагностичний, корекційний, превентологічний, консолідаційний компоненти і передбачає функціональну взаємодію таких елементів, як: мета, завдання, умови, принципи, а також моделі програм фізичної реабілітації із константним і трансформованим компонентами, періодами реалізації програм, засобами фізичної реабілітації (лікувальною, коригуючою гімнастикою, гідрокінезотерапією, масажем), методами контролю та критеріями ефективності.
36
В. В. Вітомський, О. Б. Лазарєва та В. А. Жовнір. "Спорт в аспекті фізичної реабілітації при вроджених вадах серця". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1-2 (1 жовтня 2015): 18–25. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2015.1-2.18-25.
Full textAbstract:
Рассмотрено современное состояние проблемы занятия спортом у лиц с врожденными пороками сердца. На основании анализа специальной научно-методической литературы охарактеризованы существующие рекомендации. Представлены основные позиции зарубежных исследователей касательно ограничений и рекомендаций по участию в занятиях спортом лиц с основными группами пороков и конкретными пороками сердца. Приведены заключительные сводные таблицы с рекомендациями. Сделано заключение о необходимости разработки национальных рекомендаций об участии в занятиях спортом лиц с врожденными пороками сердца и системы их практического применения.
37
Співак, А. П. "Місце фізичної реабілітації в системі збереження та зміцнення громадського здоров’я населення". Україна. Здоров’я нації 1, № 2 (2023): 31–37. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.2.1.2022.258907.
Full textAbstract:
Мета дослідження: визначення місця фізичної реабілітації в системі збереження та зміцнення громадського здоров’я населення.Матеріали та методи. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу. Матеріали: законодавчі акти з розвитку системи громадського здоров’я та реабілітації.Результати. Представлено місце фізичної реабілітації в системі збереження та зміцнення громадського здоров’я населення на сучасному етапі розвитку суспільства тa реформування системи охорони здоров’я.Висновки. Фізична реабілітація виступає складовою збереження та зміцнення громадського здоров’я населення.Ключові слова: фізична реабілітація, громадське здоров’я, збереження, зміцнення, роль.
38
Ніканоров, О. К. "Проблема травматизму в ігрових видах спорту та перспективи використання засобів фізичної реабілітації". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1-2 (1 жовтня 2015): 82–87. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2015.1-2.82-87.
Full textAbstract:
Приведены данные об основных причинах, нозологии и распространенности травм в разных видах спорта, в частности, спортивных играх. Цель работы – проанализировать специальные научно-методические данные о локализации и этиологии большинства травм у спортсменов игровых видов спорта, а также определить перспективы применения современных средств восстановления. Установлено, что у таких спортсменов наиболее распространены травмы опорно-двигательного аппарата. Учитывая необходимость восстановления скоростно-силовых качеств после травм, наиболее перспективным направлением развития реабилитационных технологий является использование элементов плиометрической тренировки, что позволяет повысить эффективность восстановления специальной работоспособности.
39
ЛЯСОТА, Тетяна, Іван ВАСКАН та Іван ШТЕФЮК. "ВПЛИВ ЛИЖНОГО ТУРИЗМУ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН СТУДЕНТІВ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE 1, № 1 (2025): 281–86. https://doi.org/10.31891/pcs.2025.1(1).37.
Full textAbstract:
Для визначення впливу лижного туризму на психоемоційний стан студентів була створена кольороматриця, яка відображала емоції до та після занять в сніжний період другого навчального семестру. Проведення педагогічного експерименту відбулося на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за участю студентів 3,4 курсів факультету фізичної культури, спорту та реабілітації у кількості 42 особи і поділені на дві групи по 21 студену чоловіків. Методика кольородіагностики — це психологічний метод оцінки емоційного стану та міжособистісних відносин на основі кольорових уподобань. Її використовують у педагогіці, психології та соціальній сфері для діагностики настрою, рівня тривожності та психологічного комфорту людини. методику кольородіагностики для вивчення психоемоційного стану учнів та їх адаптації до навчального процесу. Його підхід базується на аналізі кольорових асоціацій як індикаторів внутрішнього стану особистості. Психоемоційні стани залишаються позитивними у відповідь на нові, незвичні або складні ситуації та діяльність, виконуючи адаптивну функцію, щодо незнайомих місць, маршрутів, середовища, умов, настрою. Лижний туризм є частиною державної системи фізичної культури і спорту, спрямованої на розвиток фізичних, інтелектуальних і вольових якостей через походи та змагання. Він сприяє підвищенню трудової та соціальної активності, задовольняючи творчі й естетичні потреби людей.
40
Люгайло, С. С. "Особливості використання засобів фізичної реабілітації в системі підготовки спортсменів з урахуванням стану їхнього здоров’я". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (23 січня 2014): 141–44. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2014.1.141-144.
Full textAbstract:
Рассмотрено современное состояние проблемы профилактики и реабилитации в спорте. На базе данных анализа показателей заболеваемости спортсменов и структуры ее особенностей обоснованы приоритетные направления и методологические подходы реабилитационной деятельности в спорте. Сделано заключение о необходимости разработки системы физической реабилитации, мероприятия которой будут направлены на улучшение функционального состояния спортсменов, опосредованно, путем повышения уровня здоровья и адаптационных возможностей индивида.
41
Шарбель, Юсеф, Тетяна Підкопай та Денис Підкопай. "РЕЗУЛЬТАТИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ФУТБОЛІСТІВ 18-24 РОКІВ ПІСЛЯ УШКОДЖЕНЬ ГОМІЛКОВОСТОПНОГО СУГЛОБА". Слобожанський науково-спортивний вісник 77, № 3 (2020): 56–61. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-3.008.
Full textAbstract:
Мета: покращення результатів фізичної реабілітації футболістів 18-24 років з внутрішньо-суглобовими ушкодженнями гомілковостопного суглоба на амбулаторному етапі шляхом оптимізації та підвищення ефективності диференційованого застосування реабілітаційних заходів, що були долучені у тренувальний процес. Матеіал і методи: в основу даної роботи були покладені результати спостереження за 36 футболістами, що проводилися в клініці Медичного центру «Mir Majid Erslan» м. Бейрут (Ліван). Ефективність фізичної реабілітації ми оцінювали: за шкалами LEFS, VAS, за анкетою Euro Qol - 5D, за методиками А.В. Калашнікова та NEER Результати: дані дослідження вказують на те, що при позитивній динаміці змін функціонального стану травмованих обох клінічних груп, більш виражені та достовірно кращі є результати, що були отримані у травмованих основної групи, яким була проведена фізична реабілітація згідно запропонованої нами програми. Висновки: проведений аналіз результатів дослідження показав, що при позитивній динаміці змін функціонального стану травмованих обох клінічних груп більш виражені та достовірно кращі результати були отримані саме у травмованих основної групи, яким була проведена фізична реабілітація згідно запропонованої програми. Крім того, у травмованих основної групи в однакові терміни та об’єми спостереження означені показники були кращі, ніж в контрольній групі. Ключові слова травми гомілковостопного суглоба, фізична реабілітація, східний масаж, східна лазня, амбулаторний етап
42
Дуб, М. М., та В. В. Брич. "Змістове та методологічне наповнення підготовки магістрів громадського здоров’я з питань медичної та фізичної реабілітації". Україна. Здоров’я нації 1, № 2 (2023): 93–98. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.2.1.2022.258919.
Full textAbstract:
Мета дослідження: проаналізувати та обґрунтувати змістове і методологічне наповнення підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 229 «Громадське здоров’я» з питань фізичної та медичної реабілітації.Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали результати опрацювання та аналізу освітньо-наукової програми підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 229 «Громадське здоров’я», робочої програми навчальної дисципліни «Фізична і медична реабілітація в системі збереження здоров’я населення» та інших документів ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Використані бібліосемантичний метод та метод структурно-логічного аналізу.Результати. З метою набуття магістрами громадського здоров’я компетентностей для участі в організації реабілітаційного напрямку у сфері громадського здоров’я пропонується навчальна дисципліна «Фізична і медична реабілітація у системі збереження здоров’я населення» обсягом 4 кредити. Робоча програма дисципліни представлена досить широким обсягом тем та побудована на основі компетентнісного підходу з врахуванням моделі конструктивного узгодження. Змістове наповнення включає огляд ключових документів, що стосуються обмеження життєдіяльності та реабілітації, ознайомлення з структурою та принципами організації і функціонування системи надання реабілітаційної допомоги населенню. Основними формами освітньої діяльності є традиційні навчальні заняття, інтерактивні форми навчання та самостійна робота студентів. Забезпечуються сумативне і формативне оцінювання.Висновки. Вибіркова навчальна дисципліна «Фізична і медична реабілітація у системі збереження здоров’я населення» обсягом 4 кредити, представлена у ДВНЗ «Ужгородський національний університет», пропонує широке змістове та достатнє методологічне наповнення, що дозволить здобувачам освіти другого (магістерського) рівня за спеціальністю 229 «Громадське здоров’я» оволодіти компетентностями для роботи у сфері реабілітації як складової громадського здоров’я.Ключові слова: магістри, громадське здоров’я, медична і фізична реабілітація методи навчання.
43
Yezhova, Olga, Olexandr Stepanenko, Valentyna Buivalo, Dmytro Voropaiev, Olga Sytnyk та Svitlana Korol. "Адаптація шкали VISA-P для україномовних пацієнтів з пателлярною тендінопатією та її надійність". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2(54) (1 липня 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-120-125.
Full textAbstract:
Актуальність. Серед спортсменів значну поширеність має пателлярна тендінопатія, що вимагає складної та тривалої фізичної реабілітації. Аналіз наукової літератури засвідчує, що надійним інструментом для моніторингу процесу лікування й фізичної реабілітації осіб із пателлярною тендінопатією є шкала VISA-P, розроблена австралійським Вікторіанським інститутом спорту в 1998 р. Шкала VISA-P дає змогу оцінити рівень прояву симптомів, здатність виконати прості функціональні тести та можливість займатися спортом. Методологія дослідження. Шкала VISA-P складається з восьми запитань, що оцінюють прояви болю в колінних суглобах під час повсякденного життя або стосуються здатності брати участь у спортивних заходах. Під час процедури перекладу англійської версії шкали VISA-P дотримувалися загальновизнаних основних етапів. У всіх досліджуваних документували демографічні характеристики (стать, вік і кількість спортивних годин на тиждень). Для оцінки надійності тестування проводили двічі з інтервалом у один тиждень. Рівень відмінності між результатами двох тестувань проводили за критерієм Пірсона (χ2). Внутрішню узгодженість запитань шкали VISA-P визначали за значенням α-Кронбаха. Усі статистичні аналізи проводили з використанням STATISTICA версії 6.0. Застосовано рівень значущості 5 %. Результати роботи. Шкала VISA-P виявилася надійною та достовірною, що підтвер- джується коефіцієнтом середньої кореляції (0,47) та значеннями α-Кронбаха (0,72 та 0,75 для першого й другого тестувань). Середній бал VISA-P (±SD) становив 82,67 (±15,71) та 84,06 (± 19,04) бала відповідно для першого та другого тестувань. Розрахунок критерію Пірсона (χ2) для кожного запитання під час першого та другого тестувань перебував у межах від 0,7 до 3,32, що відповідало р>0,05. Про належну сенситивність україномовної версії шкали VISA-P свідчить відсутність «ефекту стелі» і «ефекту підлоги». Обмеження цього дослідження полягає в залученні до анкетування студентів, у яких не підтверджено інструментально пателлярну тендінопатію. Висновки. Україномовна версія шкали VISA-P еквівалентна оригіналу, має задовільну надійність тестування та може слугувати інструментом моніторингу за процесом фізичної реабілітації спортсменів з пателлярною тендінопатією.
44
Гев"як, О. М. "Фізична реабілітація в гострий період крововиливу в головний мозок". Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського, T. 5, № 1 (2017): 12–14.
Find full text
45
Архипов, Олександр, Юлія Носко та Олександр Коваль. "ЯКІСТЬ ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ЗА КІЛЬКІСНОЮ ОЦІНКОЮ РЕКУПЕРОВАНОЇ МЕХАНІЧНОЇ ЕНЕРГІЇ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 181, № 25 (2024): 3–9. http://dx.doi.org/10.58407/visnik.242501.
Full textAbstract:
В ході фізичних вправ людина виконує механічну роботу, яка витрачається на зміну механічної енергії тіла або його частин, тобто, роботу з переміщенням. Мета – знайти роботу руху, яка наразі не до кінця вирішена. З'ясувати, в якій мірі рух здійснюється за рахунок існуючої в системі механічної енергії, а в якій – за рахунок енергії скорочення м'язів, можна тільки експериментальним шляхом із залученням ідей і методів теоретичної механіки і сучасних комп'ютерних технологій. Методи. Для визначення механічної роботи та енергії під час переміщення запропоновано наступний алгоритм: здійснити площинну відеофіксацію фізичної вправи, що вивчається; побудувати біокінематичну схему положень досліджуваного тіла під час виконання даної вправи щодо зовнішньої системи координат, визначити її масштаб і скласти таблицю. Методологія. Використана Система APAS, оцифровування і аналіз здійснювалися за методикою Augulo R.V., Dapena J. та проф. Аріеля [1, 5, 6. 7]. Наукова новизна. До проблеми економізації спортивної техніки належить раціональне використання енергії та енергозбереження. Якщо у різних спортсменів при виконанні одного і того ж рухового завдання виміряти енерговитрати, то їх величини можуть виявитися різко різними: одна і та ж робота буде для різних спортсменів пов’язана з неоднаковою витратою енергії. Результати дослідження. Ефективність руху має значення, в залежності від того, що ми вивчаємо: спорт високих досягнень чи оздоровче тренування, де ефективність руху набуває інше значення в відновленні і фізичній реабілітації. Людина, яка ефективно рухається, найбільше зберігає та повторно використовує всю механічну енергію в кожен момент часу – відновлення. Коефіцієнт відновлення може варіюватися від 0 до 1. Якщо коефіцієнт дорівнює 0, це означає, що теоретична робота приблизно дорівнює фактичній роботі (тобто в системі не накопичується енергія). Якщо коефіцієнт дорівнює ≈ 1, це означає, що відбувається пофазний перехід, енергія зберігається і використовується повторно, тобто відбувається відновлення. Фізичний сенс збереження повної механічної енергії полягає в наявності переходу одного виду енергії в інший. Сенс поняття «перехід» полягає в пофазній зміні кінетичної і потенціальної енергій. Ефективність руху полягає в повному використанні всього запасу механічної енергії для досягнення високих спортивних результатів. В оздоровчих тренуваннях концепція ефективного руху протилежна: швидкість відновлення повинна бути високою. Тобто для людей, які піклуються про своє здоров'я, необхідно виконувати рухи таким чином, щоб відбувалося одужання (механічна енергія накопичувалася і використовувалася повторно).
46
ІВАНОВА, Анна, та Тетяна БАРИШОК. "ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ РОЗРИВІ АХІЛЛОВОГО СУХОЖИЛЛЯ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE, № 3 (26 вересня 2024): 25–29. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2024.3.4.
Full textAbstract:
Розрив ахіллового сухожилля – це серйозне ушкодження, яке може виникнути в наслідок різких рухів або травми, особливо у спортсменів. За оцінками, частота розриву ахіллового сухожилляколивається від 11 до 37 випадків на 100 000 населення. За результатами досліджень ортопедичної кнініки «RockyMountainFoot&Ankle» штату Юта США рівень розривів ахіллового сухожилля складає приблизно від 6000 до 18 000 розривів на 100 000 спортсменів залежно від виду спорту. Майже кожен четвертий спортсмен отримує травму ахіллового сухожилля протягом свого життя. Фізична терапія грає важливу роль у відновленні після такого ушкодження, допомагаючи підтримувати та поліпшувати функції ахіллового сухожилля та м'язів навколо нього. Мета дослідження: узагальнення останніх рекомендацій щодо реабілітації хворих при розриві ахіллового сухожилля. Методи дослідження: в роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Висновки. Розрив ахіллового сухожилля є серйозною травмою, що може виникнути як в результаті спортивних та рекреаційних заходів, так і в повсякденному чи професійному житті. Через старіння населення та зростання популярності фізичної активності у сучасному суспільстві захворюваність і поширеність травм ахіллового сухожилля зросла за останні 30 років та продовжує рости. Важливість ефективного та щадного лікування і швидкого відновлення після розривів ахіллового сухожилля надзвичайно висока для максимально швидкого повернення людини до активного та комфортного життя.
47
Ніканоров, О. К. "Проблема травматизму в ігрових видах спорту та перспективи використання засобів фізичної реабілітації". Спортивна медицина, № 1/2 (2015): 82–87.
Find full text
48
Осадча, O., O. Шматова та Г. Боярська. "Структура фізичної реабілітації в гострому періоді у хворих комбустіологічного профіля". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 82–85. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.82-85.
Full textAbstract:
У опікових хворих, внаслідок неминучого збереження косметичного дефекту післятравми, хоча і за наявності позитивних функціональних результатів лікування, реабілітації від-водиться першочергове значення. Фізична реабілітація пацієнтів з опіками послідовно прово-диться в усі періоди опікової хвороби. Превентивна реабілітація (перший етап) проводитьсяв гострий період травми в процесі відновлення втраченого шкірного покрову. На другомуетапі – ранньої консервативноїреабілітації, коли після закриття ран відбувається інтенсивнеформування рубцевої тканини, консервативні заходи спрямовані на обмеження, розм’якшеннярубців і профілактику деформацій і контрактур.
49
Лівак, П. Є., І. О. Корженко та Н. П. Кожух. "ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ В РАЗІ НЕВРОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (13 вересня 2022): 61–66. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2022-2-08.
Full textAbstract:
Авторами доведено, що проблема неврологічних захворювань є актуальною, незважаючи на високий розвиток медицини, адже в умовах стресу, постійної перевтоми та поганої екології ми спостерігаємо збільшення кількості пацієнтів із нервовими порушеннями. Щороку дедалі більше людей різного віку звертається до лікарів із симптомами, що вказують на складні неврологічні захворювання. Неврологія налічує велику кількість хвороб, які можуть виникати після вірусних захворювань або внаслідок неправильного способу життя. Найпоширеніші неврологічні хвороби, що спричиняють велику кількість смертей в Україні, – це хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз. Одні неврологічні захворювання є більш піддатливими до лікування та переносяться легше, їх прогресування й розвиток можна зупинити, а інші є тяжкими, офіційна медицина визначає їх як невиліковні, такі, що приводять до інвалідизації. Важливо вчасно звернутися по допомогу до лікаря-спеціаліста, щоб правильно діагностувати хворобу та уникнути непередбачуваних ускладнень. Для кожного пацієнта потрібно підбирати індивідуальну програму лікування, яка залежить від важкості діагнозу та перебігу хвороби. Сьогодні дедалі більше поширюється таке складне й на цей час невиліковне неврологічне захворювання, як розсіяний склероз. Це хронічне аутоімунне захворювання, під час якого пошкоджується мієлінова оболонка нервових волокон головного та спинного мозку, унаслідок чого порушується функціонування нервової системи. Сьогодні ця хвороба посідає одне з ключових місць у світі серед основних причин інвалідизації пацієнтів молодого віку. Вона виникає з незрозумілих причин і невпинно прогресує, призводить до серйозних фізичних змін та інвалідності. Автори доводять, що фізична реабілітація є природним і надзвичайно ефективним методом лікування неврологічних захворювань, зокрема й розсіяного склерозу.
50
Крупа, Валентина, Ірина Лобода та Раїса Кшановська. "МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ТА ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ". InterConf, № 15(117) (20 липня 2022): 260–67. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.07.2022.027.
Full textAbstract:
У статті розкрито і розроблено актуальну тему фізичної,психологічної і частково медичної реабілітації учасників військових конфліктів, вивчення особливостей фізичної,психологічної та медичної реабілітації у військовослужбовців, що отримали поранення,травми,контузії, втратили кінцівки в наслідок поранення в зоні військових дій.