To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фізична терапія.
Journal articles on the topic 'Фізична терапія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Фізична терапія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Копочинська, Юлія, and Наталія Коваленко. "Система Цигун та йога-терапія як засіб фізичної реабілітації хворих на гіпертонічну хворобу." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 110–13. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.110-113.
Full textAbstract:
Резюме. У статті розглянуто особливості етіопатогенезу гіпертонічної хвороби та застосування методів і засобів фізичної терапії, які поєднують дієтотерапію, лікувальну фізичну культуру, оздоровче плавання, лікувальний масаж, фізіотерапію, кардіотренування тощо. Мета. Визначити ефективність програми фізичної реабілітації із застосуванням системи Цигун та йога-терапії при гіпертонічній хворобі. Методи. Аналіз наукової літератури, анкетування, контент-аналіз. Результати. Існуючі програми фізичної терапії не мають цілісного підходу до відновлення здоров’я людей з артеріальною гіпертензією, тому актуальним є дослідження альтернативних підходів до застосування оздоровчих програм для реабілітації хворих на гіпертонічну хворобу, зокрема системи Цигун та йога-терапії. Розроблена програма фізичної реабілітації при гіпертонічній хворобі дозволяє знизити індекс площі гіпертензії, що дозволяє підвищити ефективність відновного лікування, позитивно впливає на психоемоційний та фізичний стан хворого, сприяє нормалізації тиску, прискорює процес одужання та відновлення працездатності.
Ключові слова: гіпертонічна хвороба, фізична терапія, система Цигун, йога-терапія, лікувальна гімнастика, масаж.
2
Ярош, Ю., and М. Романішин. "Основні принципи фізичної терапії в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 140–46. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.140-146.
Full textAbstract:
Резюме. На сьогодні актуальним є вивчення застосування фізичної терапії в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Мета. Виділити основні порушення стану пацієнтів в умовах відділення анастезіології та інтенсивної терапії; визначити ефективні методи впливу щодо відновлення функціонального стану хворих; сформулювати принципи фізичної терапії, які визначають методи впливу на стан пацієнта відносно його порушень. Методи. Aналіз науково-методичної літератури, синтез та узагальнення. Результати. Внаслідок перебування в умовах інтенсивної терапії пацієнти отримують значні порушення на рівні всіх систем організму. У ході аналізу науково-методичних статей було виявлено основні порушення систем організму пацієнтів інтенсивної терапії. Доведено позитивний вплив фізичної терапії на попередження виникнення та зменшення порушень функцій дихання, нейротрофічних та метаболічних порушень, серцево-судинних уражень, а також суглобово-м’язових контрактур. Однак фізична терапія в умовах анестезіології та інтенсивної терапії має багато суперечливих методів та малу доказовість внаслідок незначної кількості досліджень. Фізична терапія значно зменшує можливість виникнення порушень і навіть попереджає їх виникнення за умови обов’язкового дотримання принципів втручання.
Ключові слова: відділення анестезіології, інтенсивна терапія, вертикалізація, мобілізація, критично хворі пацієнти, фізична терапія, принципи фізичної терапії.
3
Tymruk-Skoropad, Kateryna, Svitlana Stupnytska, and Iuliia Pavlova. "Місце фізичної терапії в системі легеневої реабілітації при хронічному обструктивному захворюванні легень (аналіз клінічних настанов)." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 126–34. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-126-134.
Full textAbstract:
Актуальність. На сьогодні легенева реабілітація – це втручання, яке рекомендоване всім пацієнтам із хронічними обструктивними захворюваннями легенів, незалежно від важкості перебігу захворювання, а засоби фізичної терапії є невід’ємною складовою частиною ефективних програм легеневої реабілітації. Поряд із великою кількістю досліджень про вплив програм ЛР загалом та окремих її компонентів на фізичний, функціональний та психоемоційний стан пацієнтів, детальних клінічних настанов із легеневої реабілітації при хронічних обструктивних захворюваннях легенів є обмежена кількість. Мета дослідження – проаналізувати клінічні настанови щодо менеджменту й легеневої реабілітації та оцінити місце фізичної терапії в системі легеневої реабілітації при хронічних обструктивних захворюваннях легенів. Проаналізовано клінічні настанови, відібрані на основі пошуку, здійсненого в базах даних PubMed (за останні п’ять років), PEDro, Cochrane в січні 2018 р., які стосуються клінічних настанов щодо лікування, менеджменту, легеневої реабілітації та фізичної терапії пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Установлено, що фізична терапія є невід’ємною складовою частиною програм легеневої реабілітації пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Головними засобами фізичної терапії, які рекомендовані клінічними настановами для пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів, є фізичне тренування, дихальні вправи, тренування дихальних м’язів, фізична терапія грудної клітки, електростимуляція периферичних м’язів. Найбільш повно описано методики застосування фізичного тренування в пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Відсутні або недостатні рекомендації щодо особливостей фізичної терапії при загостренні та в умовах стаціонарного лікування; недостатньо інформації стосовно місця й особливостей застосування дихальних вправ і фізичної терапії грудної клітки в пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів на різних етапах лікування.
4
Савченко, В., Г. Харченко, В. Керестей, О. Буряк, and Ю. Погребняк. "Розробка письмової форми інформованої згоди пацієнта під час надання послуг із фізичної терапії." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 116–21. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.116-121.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Розробити письмову форму інформованої згоди пацієнта під час надання послуг із фізичної терапії. Методи. Аналіз, порівняння і синтез нормативно-правових документів, наукової літератури. Результати. Принцип автономії пацієнта і медичної практики обумовлює потребу регламентувати відносини пацієнта і фізичного терапевта під час надання послуг із фізичної терапії. Це вимагає застосування добровільної інформованої згоди пацієнта на проведення фізичної терапії. Наразі в Україні розроблено та затверджено форму первинної облікової документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» й інструкція щодо заповнення цієї форми. Проте вона не придатна для оформлення правових відносин між фізичним терапевтом та пацієнтом. Визначено основні особливості застосування такої згоди та розроблено її зразок для застосування у практичній діяльності фізичних терапевтів. Запропоновано письмову форму добровільної інформованої згоди пацієнта на проведення фізичної терапії.
Ключові слова: пацієнт, інформована згода, фізична терапія, послуги.
5
Ніканоров, Олексій, and Тетяна Борсукевич. "Фактори ризику розвитку ускладнень після оперативного лікування переломів кісток надп’ятково-гомілкового суглоба." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 43–47. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.43-47.
Full textAbstract:
Резюме. Відомо, що серед усіх ушкоджень нижніх кінцівок переломи надп’ятково-гомілкового суглоба займають досить значне місце. Мета. Визначити та проаналізувати фактори ризику розвитку ускладнень після хірургічного втручання при переломах кісток гомілково-надп’яткового суглоба. Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів та даних мережі Інтернет. Результати. У ході вивчення та аналізу праць вітчизняних та зарубіжних дослідників було встановлено, що помилки при лікуванні даної патології можуть бути на всіх етапах, починаючи від оперативного втручання і закінчуючи неправильною фізичною терапією, через що і виникають ускладнення. Найбільш поширеною серед ранніх ускладнень є хірургічна інфекція, яка може виникнути через недбалість лікарів або самого пацієнта, серед пізніх ускладнень – контрактура, порушення функції суглоба тощо. Акцентується увага на проблемах пацієнтів, які найбільше схильні до отримання післяопераційних ускладнень, і на тому, як з цим боротися в подальшому. З’ясовано, що ключове місце в успішному лікуванні пацієнтів з переломами кісток надп’ятково- гомілкового суглоба займає фізична терапія. Сучасні підходи до фізичної терапії зводяться до максимально раннього її початку (безпосередньо після травми) і закінчення після повного відновлення функції кінцівки. У разі дотримання цих умов пацієнт може досить швидко почати звичайне для нього побутове і трудове життя. Встановлено, що відсутність повноцінного про-ведення комплексної програми фізичної терапії після переломів кісток надп’ятково-гомілкового суглоба є потужним фактором ризику розвитку ускладнень.Ключові слова: фактори ризику, ускладнення, остеосинтез, гомілково-надп’ятковий суглоб, фізична терапія.
6
Лабінський, Андрій. "Електроміографічні дослідження хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 118–21. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.118-121.
Full textAbstract:
Резюме. У науковій літературі широко описано різноманітні методи лікування осіб із хворобою Паркінсона, кількість яких останнім часом збільшується. Мета. Провести та оцінити електро-міографічні дослідження хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона під час фізичної терапії. Методи. Аналіз наукової літератури, електроміографічні дослідження, методи фізичної терапії. Результати. В роботі проаналізовано дані обстеження та фізичного реабілітаційного лікування пацієнтів з немоторними проявами хвороби Паркінсона. Доведено значне покращення показників електроміографії після фізичної терапії у хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона. За даними електроміографічних досліджень виявлено, що фізична терапія покращує стан хворих з немоторними проявами хвороби Паркінсона, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження.Ключові слова: електроміографія, хвороба Паркінсона, лікувальні фізичні вправи.
7
Шарбель, Юсеф, Тетяна Підкопай, and Денис Підкопай. "Результати застосування програми фізичної терапії із залученням методик етнічного масажу при ушкодженнях гомілковостопного суглобу." Слобожанський науково-спортивний вісник 2, no. 82 (April 26, 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-2.008.
Full textAbstract:
Мета: оцінка результатів фізичної терапії спортсменів футболістів з внутрішньосуглобовими ушкодженнями гомілковостопного суглоба на амбулаторному етапі при застосуванні заходів програми фізичної терапії із залученням методик етнічного східного масажу. Матеріал і методи: в роботі проаналізовані результати дослідження, які проводилися в м. Бейрут (Ліван), клініці Медичного центру «Mir Majid Erslan». Ефективність фізичної терапії 36 футболістів з внутрішньосуглобовими ушкодженнями гомілковостопного суглобу на амбулаторному етапі оцінювали за методикою А.В. Калашнікова та за шкалою LEFS. Результати: встановлено, що при позитивних змінах функціонального стану постраждалих спортсменів обох клінічних груп достовірно кращими є результати, що були отримані футболістами основної групи, яким була запро-понована фізична терапія згідно з розробленою нами програмою. Висновки: проведений аналіз результатів дослідження показав, що у травмованих спортсменів основної групи, при однакових термінах та об’ємах спостереження, результати методів дослідження були достовірно вищими та об’єктивно більш вираженими, ніж у контрольній групі. Ключові слова: внутрішньосуглобові ушкодження гомілковостопного суглобу, фізична терапія, східний масаж, східна лазня, амбулаторний етап.
8
Бакалюк, Т. Г., Г. О. Стельмах, and Н. Р. Макарчук. "ВАЖЛИВІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ В РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ» ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12685.
Full textAbstract:
Правильне ведення медичної документації є важливою складовою діяльності всіх закладів охорони здоров’я. Під час клінічної практики фізичний терапевт може проводити оцінювання, діагностування та втручання в межах своєї компетенції, тому виникає необхідність у документуванні цих дій. У статті представлений досвід викладання вибіркової дисципліни «Медична документація в реабілітаційних закладах» для бакалаврів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія». Мета статті – акцентувати увагу викладачів та студентів на важливості отримання знань про значення медичної документації в роботі реабілітаційних закладів у сучасній системі професійної підготовки фахівців з фізичної терапії. Фізичний терапевт повинен вести чітку й добре організовану документацію результатів діагностики та оцінки і розробляти план подальших дій. Ці записи вносяться до медичної карти пацієнта фізичним терапевтом для надання доказів контакту з пацієнтом, інформування процесу клінічного обґрунтування та передачі інформації іншим фахівцям. Важливим завданням при підготовці спеціалістів з фізичної терапії є вивчення основ ведення документації, що дозволяє ідентифікувати, реєструвати, вимірювати та оцінювати реабілітацію, також визначати ефективність реабілітації, аналізувати стан пацієнта в наступні періоди реабілітації.
9
Mysula, I. R., T. G. Bakalyuk, H. O. Stelmakh, and K. Ya Maksiv. "ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ, ОБМЕЖЕНЬ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я ПРИ ВИКЛАДАННІ КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ." Медична освіта, no. 3 (November 30, 2019): 28–30. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.9953.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано використання Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для вдосконалення викладання клінічних дисциплін бакалаврам та магістрам із спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія». Враховуючи сучасну парадигму охорони здоров’я та фізичної терапії з їх фокусуванням на функціонуванні людини, її активності й участі, реабілітаційний діагноз має базуватися на МКФ. Фізичному терапевту необхідно у своїй клінічній практиці орієнтуватися не на клінічний діагноз, а на МКФ в якості основи для постановки реабілітаційного діагнозу.
На кафедрі медичної реабілітації при проведенні практичних занять з клінічних дисциплін для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на основі обстеження пацієнта в межах компетенції фізичного терапевта складається список проблем, сформульованих у категоріях МКФ (функція, активність, участь), проводиться кількісне оцінювання прояву порушення або обмеження та визначається роль фактора зовнішнього середовища, після встановлення реабілітаційного діагнозу складається програма реабілітації, ефективність якої контролюється також за допомогою МКФ.
Бакалаври та магістри зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» повинні навчитись орієнтуватися в МКФ і використовувати її для встановлення реабілітаційного діагнозу та розробки реабілітаційних програм.
10
Кавецький, Антон, and Олена Бісмак. "Відновлення координації рухів при атаксії мозочкового генезу з використанням високоінтенсивної фізичної терапії та відеоігор." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 122–27. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.122-127.
Full textAbstract:
Резюме. Розглянуто методи реабілітації пацієнтів із синдромом атаксії, що є складним завданням через важкі порушення у виконанні активних дій повсякденного життя. Мета. Вивчити проблеми відновлення координації рухів при атаксії мозочкового генезу з використанням високоінтенсивної фізичної терапії та відеоігор. Методи. Теоретичний аналіз, синтез і узагальнення сучасних даних наукової та науково-методичної літератури. Результати. Проаналізовано результати досліджень різного рівня. Проведено узагальнення досліджень, що включали змішану фізіотерапевтичну стратегію з ерготерапією, програми високоінтенсивної фізичної терапії з певними координаційними вправами, та досліджено програму тренувань на основі відеоігор. Отримана інформація дозволяє сформувати основні принципи організації реабілітаційного втручання для пацієнтів із мозочковою атаксією. Описані дослідження доводять, що високоінтенсивна фізична терапія може бути ефективною при дегенеративній атаксії, використання відеоігор може сприяти покращенню функціонального стану пацієнта, що прирівнюється до одного або кількох років природного прогресування захворювання.
Ключові слова: мозочкова атаксія, порушення координації, ерготерапія, фізична терапія, реабілітація.
11
Пустовойт, Борис, and Юрій Клапчук. "Медична та фізична терапія після вогнепальних проникаючих поранень великих суглобів." Слобожанський науково-спортивний вісник K, no. 6 (December 30, 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.15391//snsv.2019-6.035.
Full textAbstract:
Мета: покращити результати лікування та реабілітації хворих з вогнепальними проникаючими пораненнями великих суглобів шляхом застосування сучасних методів медичної та фізичної терапії. Матеріал і методи: проведений аналіз використання комплекcу медичної та фізичної терапії на протязі 3 років у 106 пацієнтів з вогнепальними проникаючими пораненнями (бойова травма) великих суглобів за допомогою гоніометрії, показників шкал болю та тестування рухових навичок. Результати: результати аналізу показників гоніометрії та шкал болю і тестування рухових навичок довели перевагу комплексної медичної та фізичної терапії при лікуванні пацієнтів з вогнепальними проникаючими пораненнями великих суглобів. Висновки: розроблена і втілена в практику програма комплексної медичної та фізичної терапії пацієнтів з пацієнтів з вогнепальними проникаючими пораненнями великих суглобів. Ключові слова колінний суглоб, вогнепальні поранення, медична та фізична терапія.
12
Пустовойт, Борис, Святослава Пашкевич, Ольга Без’язична, and Тетяна Парфанюк. "Фізична терапія пацієнтів з посттравматичними контрактурами ліктьового суглоба." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 81 (February 22, 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.004.
Full textAbstract:
Мета: розробити та обґрунтувати сучасну програму фізичної терапії осіб з посттравматичними контрактурами ліктьового суглоба у пізньому післяопераційному періоді з використанням оціночних шкал для окремих категорій Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для оцінки ефективності реабілітації. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь 17 пацієнтів у віці від 28 до 50 років. Було виділено контрольну групу (КГ) – 9 осіб (4 жінки, 5 чоловіків) та основну (ОГ) – 8 осіб (3 жінки, 5 чоловіків). У пацієнтів ОГ програма фізич-ної терапії поряд із загальноприйнятими зараз засобами включала ультразвукову терапію з негайними наступними мобілізаційними техніками для ліктьового суглоба. За даними літератури, були визначені оціночні шкали катего-рій МКФ: гоніометрія, мануальне м’язове тестування, опитувальники Quick Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure (QuickDASH), Patient-rated elbow evaluation (PREE). Результати: з базового набору МКФ для станів рук було виділено 8 категорій, що були значимими для пацієн-тів та встановлено відповідні оцінки категорій за шкалами. Після проведення фізичної терапії у пацієнтів ОГ оцінки категорії b710 «Функції рухливості суглоба» за результатами гоніометрії покращилися з 2,8±0,2 до 1,9±0,2 ум.од., р<0,001, у пацієнтів у КГ – з 2,9±0,2 до 2,4±0,6 ум.од., р<0,05, з достовірною різницею між групами порівняння, р<0,05. Також оцінки категорії d445 «Використання кисті та руки» за шкалою функцій PREE у пацієнтів ОГ мали по-зитивну динаміку: з 3,5±0,5 до 2,4±0,5 ум.од., порівняно з КГ – з 3,5±0,5 до 3,0±0,2 ум.од., р<0,05, р<0,001, при достовірній різниці між показниками ОГ та КГ, р<0,05. Середня тривалість пізнього післяопераційного періоду у пацієнтів ОГ була 21,62±2,28 днів, у пацієнтів КГ – 27,11±2,52 з достовірною різницею між групами, р<0,05. Висновки: визначені найбільш значимі категорії МКФ для контрактури ліктьового суглоба, їх оціночні шкали. На підставі достовірних відмінностей за оцінками двох категорій МКФ (b710 «Функції рухливості суглоба», d445 «Ви-користання кисті та руки», р<0,05) та скороченням тривалості періоду реабілітації (р<0,05) були доведені переваги розробленої програми фізичної терапії. Ключові слова: посттравматична контрактура ліктьового суглоба, фізична терапія
13
ОСІПОВ, ВІТАЛІЙ. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В УКРАЇНІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 241–50. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-241-250.
Full textAbstract:
Необхідність удосконалення системи медичної реабілітаційної допомоги в Україні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері фізичної реабілітаційної медицини стали поштовхом до запровадження нових професій: “лікар фізичної та реабілітаційної медицини”, “фізичний терапевт”, “ерготерапевт”, “асистент фізичного терапевта”, “асистент ерготерапевта”, що дозволить сформувати мультидисциплінарну модель реабілітації, яка запроваджена в усьому світі. Це будуть професіонали в галузі охорони здоров’я з вищою освітою, які займаються не лише відновленням втрачених чи обмежених функцій руху та координації, але і заново навчать людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи їй досягти максимальної самостійності та незалежності в побуті. Спеціальність “фізична терапія” відноситься до галузі охорони здоров’я, але впродовж двох десятиліть її формування в Україні відбувалося без участі Міністерства охорони здоров’я, розвивалася вона як окрема освітня та наукова спеціальність у галузі освіти і науки “Фізичне виховання та спорт”, що спричинило відставання професійного рівня фахівців від сучасних вимог реабілітаційної медицини. У зв’язку з цим перед науковою і педагогічною спільнотою постали принципово нові завдання щодо професійної підготовки фахівців нової, наближеної до європейського рівня генерації. У статті розкрито особливості професійної діяльності фізичних терапевтів у галузі охорони здоров’я, виокремлено їх професійні функції та кокретизовано аспекти клінічного та позаклінічного напрямів роботи. Розглянуто зміст загальних та спеціальних фахових компетентностей і результатів навчання майбутніх фізичних терпевтів згідно з вимогами Державного стандарту підготовки бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії. Застосовано аналіз літературних джерел, інформаційних і законодавчих документів, аналіз та синтез, методи аналогій, абстрагування та узагальнення. Ключові слова: система медичної реабілітації, професія, фізичний терапевт, ерготерапевт, професійні функції, загальні та фахові комптентності.
14
Кавецький, А., and О. Бісмак. "Ефективність використання фізичної терапії у пацієнта з ідіопатичною прогресуючою мозочковою атаксією." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 110–15. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.110-115.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Оцінити ефективність реабілітації пацієнта з ідіопатичною прогресуючою мозочковою атаксією упродовж п’яти років з використанням фізичної терапії. Методи. Аналіз та узагальнення наукових даних. Результати. Проаналізована інформація дозволяє сформувати основні принципи організації реабілітаційного втручання для пацієнтів із прогресуючою мозочковою атаксією. Використання вправ для тренування стато-динамічної рівноваги у пацієнта з атаксією в комплексі з використанням відеоігор та технологій Kinect і Playstation VR зменшило прояви атаксичного синдрому на кожному з чотирьох реабілітаційних періодів. Описане у статті дослідження дає докази, що фізична терапія може бути ефективною при ідіопатичній прогресуючій мозочковій атаксії і здатна привести до покращення функціонального стану пацієнта, яке прирівнюється одному або кільком рокам природного прогресування захворювання на різних етапах його важкості.
Ключові слова: фізична терапія, мозочкова атаксія, реабілітація, порушення координації.
15
Чепурка, Олег. "СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ» В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 285–93. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.323.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовано доцільність започаткування в закладах вищої освіти країни нової спеціальності «227 Фізична терапія, ерготерапія», метою освітньо-професійної програми якої є підготовка висококваліфікованого, конкурентоспроможного, інтегрованого в європейський та світовий науково-освітній простір фахівця з фізичної реабілітації, який може квалiфiковано здiйснювати виховну, фiзкультурно-оздоровчу, реабілітаційну діяльність з рiзним контингентом населення, а також сприяти гармонiйному розвитку особистостi, формуванню життєво-необхiдних навичок, розвитку фiзичних якостей, змiцненню здоров’я, пiдготовцi до активної трудової дiяльностi людини з обмеженими можливостями здоров’я.
Здійснено аналіз наукових праць сучасних учених з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації; з’ясовано сутнісне наповнення базових понять підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у контексті сучасної освітньої парадигми. Відповідно до мети і завдань освітньо-професійної програми «Фізична терапія» схарактеризовано поняття «фізична терапія», «фізична реабілітація», «професійна підготовка», «майбутні фахівці з фізичної реабілітації», «професійна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації».
В результаті здійсненого аналізу професійну підготовку майбутніх фахівців з фізичної реабілітації визначено як різновекторний процес, що відповідає меті, принципам і завданням професійно-педагогічної діяльності та спрямовується на реалізацію відповідних її компонентів; відображає розвиток особистісних якостей майбутнього фахівця і результат оволодіння професійно орієнтованими знаннями, вміннями та навичками, які дають йому змогу спрямовувати свої зусилля на відновлення здоров’я людини, підвищення її працездатності та покращення функціонального стану організму.
16
Бас, О. А., В. І. Абасов, and Л. М. Ціж. "Больовий синдром при дорсопатії шийного та грудного відділів хребта." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 16, 2018): 11. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27196.
Full textAbstract:
Актуальність. Дорсопатія – це група захворювань зі схожими клінічними проява- ми, характеризується процесами дистрофії, дегенерації і деструкції міжхребцевих дисків з послідовним ураженням заднього опорного комплексу і тіл хребців, що провокує больовий синдром тулуба і кінцівок та обмеження рухливості. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) дорсопатії поділяються на деформуючі дорсопатії, спондилопатії, інші види дорсопатій. Серед деформуючих дорсопатій найчастіше зустрічається остеохондроз хребта, що при- зводить до зниження фізичної активності пацієнтів, якості їх життя. Фізична терапія з правильно підібраними засобами дає стійкий терапевтичний ефект.
Мета дослідження. проаналізувати вплив програми фізичної терапії на зменшення больового синдрому.
Матеріали та методи. У дослідженні взяло участь 10 жінок, які займались за розробленою програмою фізичної терапії (фізичні вправи, дозована ходьба, сегментарно-рефлекторний масаж). Тривалість курсу – один місяць.
Результати дослідження та їх обговорення. За тестом Вернона і Майора після курсу терапії в усіх шкалах показники кращі від початкових. У пацієнток зменшилась інтенсивність болю, покращились працездатність, концентрація уваги, сон та можливість виконання побутових завдань. Після проходження фізичної терапії скарги на біль були поодинокими і тільки як залишкове явище після масажу або фізичних вправ, пальпаторно у всіх пацієнток визначався нормальний тонус м’язів. Больовий синдром характеризувався як легкий дискомфорт або ниючий біль після занять. Інтeнсивність болю за ВАШ вказує на слабкий біль, який не завдає пацієнткам ніяких труднощів у самообслуговуванні.
Висновки. Розроблена програма фізичної терапії сприяла зменшенню больового синдрому у жінок з деформуючою дорсопатією шийного та грудного відділів хребта.
Перспективи подальших досліджень. полягають у подальшому визначенні впливу різних методик масажу на зменшення больового синдрому.
17
Згурьский, Артем, and Наталія Чечер. "Аналіз існуючих підходів до процесу фізичної терапії пацієнтів з неспецифічним болем у попереку." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 85–89. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.85-89.
Full textAbstract:
Резюме. Донедавна зарубіжними вченими було виконано численні дослідження, присвячені побудові та ефективності реабілітаційного процесу осіб різних вікових груп з різними проявами неспецифічного болю в попереку, але в жодному з них не описано ефективний, загальноприйнятий фізіотерапевтичний підхід у терапії осіб, які страждають на прояви неспецифічного болю в попереку. Мета. На основі аналізу сучасних наукових та клінічних досліджень проаналізувати існуючі підходи до процесу фізичної терапії осіб працездатного віку з проявами неспецифічного болю в попереку. Методи. Аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури, синтез та узагальнення. Результати. Проведений аналіз останніх наукових робіт показав, що існує багато досліджень, які описують фізичні та функціональні показники осіб, які страждають на різні прояви неспецифічного болю в попереку. Зазвичай, це патологія опорно-рухового апарату та периферичної нервової системи. На сьогодні відсутні загальноприйняті фізіотерапевтичні підходи, що мають комплексний характер терапії неспецифічного болю в попереку.Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, неспецифічний біль у попереку.
18
Жарова, I., and H. Чечер. "Фізична терапія осіб зрілого віку з дискогенною патологією поперекового відділу хребта з використанням технічних засобів." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 78–81. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.78-81.
Full textAbstract:
Фізична терапія посідає одне з найважливіших місць у відновному лікуванніосіб з дискогенною патологією хребта, оскільки використання засобів фізичної терапіїдає можливість патогенетичного впливу на проблему, усуваючи не лише наслідок, але і їїпричину. Мета. Проаналізувати досвід зарубіжних та вітчизняних авторів щодо використаннямеханотерапії для осіб з дискогенною патологією поперекового відділу хребта. Методи. Аналізта узагальнення науково-методичної літератури. Результати. У роботі узагальнено досвідвикористання технічних засобів з дискогенною патологією поперекового відділу хребта.Охарактеризовано основні стратегії використання механотерапії. Висновки. Механотерапіюу системі фізичної терапії застосовують як самостійний засіб, так і включають у комплексилікувальної гімнастики та апаратного масажу в основну її частину. У перспективі плануєтьсярозробка програми фізичної терапії осіб з дискогенною патологією поперекового відділухребта з використанням технічних засобів.
19
Лабінська, Галина. "Особливості мануальної терапії у пацієнтів із синдромом хребтової артерії." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.114-117.
Full textAbstract:
Резюме. Нині головними чинниками виникнення в осіб молодого віку порушень мозкового кровотоку є зміни в шийному відділі хребта. Мета. Проаналізувати ефективність мануальної терапії у студентів із синдромом функціональної компресії хребтової артерії внаслідок порушення біомеханіки в шийному відділі хребта. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, опитування, комплексне ультразвукове дослідження, методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, що включали лікувальну гімнастику, постізометричну релаксацію м’язів і м’які техніки мобілізації для розблокування функціональних блоків у міжхребцевих рухомих сегментах шийного відділу хребта, показали значне покращення клінічного стану обстежуваних. Результати дослідження показали, що застосування запропонованої комплексної програми, яка включає мануальну терапію, сприяє зниженню клінічних проявів захворювання і в короткі строки повертає пацієнтам якість життя.
Ключові слова: синдром хребтової артерії, мануальна терапія, фізична терапія.
20
Балаж, М. С., and Н. О. Шестопал. "Сучасні підходи до застосування заходів фізичної терапії осіб із вогнепальними ураженнями верхньої кінцівки." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (November 30, 2018): 68–74. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.68-74.
Full textAbstract:
Мета. Розглянути сучасні підходи до фізичної терапії осіб із вогнепальними ураженнями верхньої кінцівки. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення сучасних науковометодичних літературних даних про особливості застосування реабілітаційних засобів при вогнепальних ураженнях верхніх кінцівок. Результати. Складний характер вогнепальних уражень та висока частота їх ускладнень обумовлюють труднощі під час вибору тактики реабілітації. Фізична терапія є невід’ємною частиною реабілітації поранених із вогнепальними ушкодженнями верхніх кінцівок. Терапевтичні вправи знижують рівень порушень і призводять до поліпшення функції верхньої кінцівки, вірогідно сприяють покращенню активності та участі пацієнтів, проте питання уніфікації поглядів на планування, реалізацію та оцінку ефективності програм фізичної терапії в осіб із вогнепальними ураженнями досі залишаються не вирішеними. Висновки. Необхідні подальші дослідження з метою створення ефективного алгоритму моделювання програм фізичної терапії з єдиним поглядом на підбір засобів, дозування навантажень та системи оцінки ефективності відновних заходів.
21
Mysula, I. R., T. H. Bakaliuk, and H. O. Stelmakh. "ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ НА БАЗІ ГЕРІАТРИЧНОГО ПАНСІОНАТУ." Медична освіта, no. 4 (January 6, 2021): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11664.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз ролі клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на базі геріатричного пансіонату у професійному становленні майбутніх фахівців. Показано, що важливу роль у підготовці фізичного терапевта відіграє клінічна практика, мета якої полягає у перевірці й закріпленні знань, отриманих студентами при вивченні основних клінічних та інших дисциплін, подальшому вдосконаленні практичних навичок, набутих упродовж навчального року, ознайомленні з організацією та умовами роботи фізичного терапевта в медичних закладах.
Під час практики студенти навчаються проводити оцінку функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем у хворих похилого віку, що є дуже важливим фактором перед початком курсу реабілітації. Це дає можливість проведення раціонального відновного лікування з адекватним дозуванням фізичних навантажень кожному хворому під час перебування в геріатричному пансіонаті, а також моніторингу ефективності проведених процедур та підбору для кожного пацієнта індивідуального комплексу вправ для подальших занять, оскільки люди похилого віку потребують у програмах реабілітації вправ, що відповідають віковим змінам. Практична орієнтованість викладання клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на базі геріатричного пансіонату розширює світогляд майбутнього фізичного терапевта і дає можливість індивідуально підібрати реабілітаційне втручання та провести його контроль. Якісна організація клінічної практики для фізичних терапевтів дає можливість закріпити практичні навички у реальних професійних умовах. Формування клінічного мислення, відпрацювання практичних навичок, засвоєння культури спілкування з пацієнтами є основними напрямками навчання з клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія».
22
Руденко, Юлія, Олександр Звіряка, and Юлія Арєшина. "Ефективність фізичної терапії дітей із окремими системними ураженнями на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини." Слобожанський науково-спортивний вісник K, no. 6 (November 30, 2019): 117–22. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.044.
Full textAbstract:
Мета: розробити та довести ефективність комплексної програми фізичної терапії дітей із системним ураженням зо- рового та опорно-рухового апарату на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Матеріал і методи: у дослідженні взяло участь 24 дітей 6 років спеціального навчально-виховного комплексу. Мето- ди дослідження: збір анамнезу; клінічний огляд за критеріями Т. Мілковської-Димитрової та О. Каркашова; ступень гі- пермобільності суглобів за критеріями Картера-Вілкінсона в модифікації Бейтона; оцінка силової витривалості м’язів- розгиначів спини та черевного пресу (тести А.М. Рейзмана і Ф.І. Багрова); візометрія. Результати: під час попереднього дослідження встановлено тенденцію до збільшення ступеню гіпермобільності су- глобів віповідно до зростання ступеню міопії: при міопії слабкого ступеню переважала легка, при середньому ступені міопії – легка і середня гіпермобільності суглобів, при міопії високого ступеню варіювала від легкої до вираженої (ге- нералізованої); виявлено тенденцію до збільшення кількості дітей з порушенням постави відповідно до зростання сту- пеню міопії. Розроблено та апробовано комплексну програму фізичної терапії із застосуванням сучасних технологій та засобів відновлення: лікувальна гімнастика для м’язів ока (соляризація, пальмінг) та опорно-рухового апарату на балансуючій платформі BOSU; збалансований добовий режим харчування; самомасаж колових м’язів ока і повік; арт- терапія (казкотерапія) в поєднанні з Су-Джок терапією за авторською розробкою «Сонливі кошенята». Дана програма мала позитивний вплив на стан зорового аналізатора та опорно-рухового апарату. Висновки: у результаті проведення заходів фізичної терапії в основній групі зменшилася кількість дітей з високим сту- пенем міопії; збільшилася силова витривалість м’язів-розгиначів спини та черевного пресу; знизилася кількість дітей із гіпермобільністю суглобів середнього ступеню та відмічено відсутність її вираженого ступеню. Ключові слова фізична терапія, недиференційована дисплазія сполучної тканини, орган зору, опорно-руховий апарат, діти
23
Фастівець, А. В. "СВІТОВИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ФІЗІОТЕРАПІЇ ТА ЕРГОТЕРАПІЇ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 156–72. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.15.
Full textAbstract:
Сучасний світовий простір характеризується глобальним зниженням рівня здоров’я населення, внаслідок чого актуалізується потреба у кваліфікованих фахівцях, здатних розробляти та застосовувати новітні комплексні реабілітаційні технології, що, зі свого боку, зумовлює вивчення різних аспектів професійної підготовки фахівців із фізичної реабілітації в зарубіжних країнах для розвитку галузі фізичної терапії й ерготерапії в Україні. Метою статті є аналіз світового досвіду підготовки фахівців фізіотерапії та ерготерапії. Для досягнення мети було використано комплекс методів дослідження, зокрема, теоретичних: аналіз і синтез наукової та науково-методичної літератури, методичних документів; спостереження, опис, порівняння; узагальнення та систематизація результатів наукових досліджень; синтез наукових теорій, підходів, концепцій. Автором проведено аналіз світового досвіду підготовки фахівців фізіотерапії й ерготерапії. На основі узагальнення даних аналізу зарубіжного досвіду з’ясовано, що спеціальності, за якими сьогодні здійснюється підготовка фахівців з фізичної реабілітації, є парамедичними й належать до галузі охорони здоров’я. Встановлено, що назви цих спеціальностей відрізняються в різних країнах (фізична терапія, фізіотерапія, реабілітація тощо), однак основним спрямуванням професійної діяльності фахівців у галузі фізичної реабілітації є відновлення рухових функцій в осіб різних нозологій та різних категорій населення за допомогою фізичних засобів і методів. Виявлено, що сфера професійної спрямованості фахівців з фізичної терапії також передбачає консультативну, дослідницьку й викладацьку діяльності. Визначено провідні тенденції підготовки фахівців із фізичної терапії в зарубіжних країнах, які суттєво відрізняються від системи підготовки фахівців цього профілю в Україні. Зазначені відмінності можуть бути методичним орієнтиром для модернізації професійної підготовки фізіотерапевтів та ерготерапевтів у закладах вищої освіти України.
24
Пустовойт, Борис, Павло Єфіменко, Микола Тохтамишев, and Оксана Каніщева. "Фізична терапія на етапах відновлення після ревізійного ендопротезування кульшового суглобу." Слобожанський науково-спортивний вісник 5, no. 85 (October 25, 2021): 26–33. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-5.004.
Full textAbstract:
Мета: наукове обґрунтування, розробка та оцінка ефективності програми фізичної терапії пацієнтів при ревізійному ендопротезуванні кульшового суглобу. Матеріал і методи: аналіз літературних джерел, показники артеріального тиску та пульсу, антропометрія, гоніометрія, тестування за шкалою ВАШ, математична статистика. Контингент досліджуваних склали пацієнти ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМНУ» в кількості 19 осіб, які були роподілені на 2 групи, основна – 10 та контрольна – 9 осіб. Тривалість розробленої інтенсивної програми ФТ для пацієнтів основної групи – 37 днів, передопераційний період – 10 днів до хірургічного втручання та 27 днів після (ранній післяопераційний – 5 днів, пізній післяопераційний – 7 днів, ранній відновний – 15 днів). Пацієнти контрольної групи у той же час пройшли курс реабілітації за загально прийнятою методикою. Результати: досліджена динаміка показників артеріального тиску та пульсу, антропометрії, гоніометрії кульшового та колінного суглобів, інтенсивності больового синдрому за шкалою ВАШ, визначено, що всі вказані показники були статистично кращими у пацієнтів основної групи. Висновки: при ревізійному ендопротезуванні слід підготувати організм хворого для попередження післяопераційних ускладнень за допомогою засобів і методів фізичної терапії; у пацієнтів обох груп відбулося покращення показників гемодинаміки серцево-судинної системи, показників динаміки охватних розмірів стегна, обсягу рухів в кульшовому та колінному суглобах, тестування інтенсивності болю за шкалою ВАШ. Однак, у пацієнтів основної групи, у порівнянні з пацієнтами контрольної групи, виявлено суттєве (статистично доведене) покращення всіх показників; проведені спостереження підтвердили, що сегментарно-рефлекторний масаж можна проводити на ранніх етапах реабілітації; отримані в динаміці дослідження дають змогу стверджувати, що нами доведена висока ефективність розробленої програми фізичної терапії пацієнтів при ревізійному ендопротезуванні кульшового суглобу, яка дозволяє значно поліпшити стан опорно-рухового апарату та організму в цілому. Ключові слова: ревізійне ендопротезування, кульшовий суглоб, фізична терапія.
25
Пустовойт, Борис, Святослава Пашкевич, and Ліана Дугіна. "ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОЇ ЛАТЕРАЛЬНОЇ ТЕНДОПАТІЇ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБУ (ЛІКТЯ ТЕНІСИСТА)." Слобожанський науково-спортивний вісник 5, no. 79 (October 26, 2020): 45–51. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-5.007.
Full textAbstract:
Мета: оцінити ефективність включення вправ для стабілізаторів лопатки у фізичну терапію (ФТ) пацієнтів з хронічною латеральною тендопатїєю ліктьового суглобу (ЛТЛС). Матеріал і методи: проведене тримісячне дослідження, в якому прийняли участь 32 пацієнти, які були поділені на дві групи – основну (ОГ) – 17 осіб і контрольну (КГ) – 15. Пацієнти ОГ виконували програму ФТ у складі: навчання пацієнтів, вправ для лопатки і передпліччя (лікоть / зап'ястя), глибокого масажу м’яких тканин у поєднанні з маніпуляцією Мілля, фонофорезу з гідрокортизоном. Пацієнти КГ мали ту ж саму програму, але без вправ для стабілізаторів лопатки. Оцінка результатів за критеріями – визначення інтенсивності больового синдрому (visual analog scale -VAS); вимір сили м’язів передпліччя та кисті (динамометрія); тест-опитувальник функціонального стану верхньої кінцівки - Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure (DASH). Результати: авторами визначені особливості застосування ФТ для реабілітації пацієнтів з ЛТЛС з вправами для стабілізаторів лопатки у поєднанні з глибоким масажем м’яких тканин і маніпуляцією Мілля. Висновки: застосований реабілітаційний комплекс мав перевагу перед ФТ тільки зі спеціальними вправами для передпліччя, про що свідчили достовірні позитивні зміни за VAS та шкалою DASH (р<0,005 та р<0,001 відповідно) у короткотривалому періоді оцінки ефективності. Ключові слова латеральна тендопатія ліктьового суглобу, фізична терапія
26
Вітомський, В., Х. Аль-Хавамдех, О. Лазарєва, and M. Вітомська. "Фізична терапія пацієнтів після кардіохірургічних втручань: аналіз опитувань фізичних терапевтів різних країн." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 62–72. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.62-72.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати результати опитувань фізичних терапевтів різних країн щодоособливостей їх практики з кардіохірургічними пацієнтами. Методи. Аналіз та порівняннярезультатів досліджень, котрі присвячені вивченню особливостей фізичної терапії пацієнтівпісля кардіохірургічних втручань на стаціонарному етапі у формі опитувань фізичнихтерапевтів, а також аналіз обґрунтованості моделей фізичної терапії.Результати. Отримано досить великі відмінності та різноманітні підходи до передопераційногоконсультування та навчання пацієнтів елементам фізичної терапії. Частота використанняфізичної терапії для інтубованих пацієнтів також різнилася. Ключові особливості мобілізаціїпацієнтів та використання терапевтичних вправ відрізнялися у різних країнах. Кіль-кість процедур також мала широкий діапазон. Вправи з глибоким диханням були однієюз найпоширеніших технік серед респіраторної фізичної терапії. Запобіжні заходи післястернотомії та терміни їх дотримання не були однаковими. Наукова обґрунтованість практикифізичної терапії залишається сумнівною. Особистий досвід, протокол лікарні та уподобанняколег, а не результати наукових досліджень, є основою практики. Впровадження результатівнаукових досліджень у практику є складним процесом з рядом перешкод.Висновки. Подальший аналіз та розробка міжнародних рекомендацій з науковимобґрунтуванням необхідні для встановлення оптимального протоколу фізичної терапії пацієнтівпісля хірургічних втручань на серці.
27
Карпенко, Ю. М., А. М. Руденко, and О. М. Звіряка. "АНАЛІЗ ВИМОГ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ІЗ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ, ЕРГОТЕРАПІЇ З ПОЗИЦІЙ СТЕЙКГОЛДЕРІВ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 3 (December 14, 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-3-08.
Full textAbstract:
У статті визначено категорії стейкголдерів у сфері фізичної терапії, ерготерапії та здійснено порівняльний аналіз їхніх вимог до результатів професійної підготовки магістрів з фізичної терапії, ерготерапії. Проаналізовано та узагальнено сутність поняття «стейкголдер». Вивчено різні підходи щодо класифікації стейкголдерів, які пропонуються зарубіжними і вітчизняними науковцями. Висвітлено основні проблеми організації ефективної роботи університетів зі стейкголдерами. Виділено дві групи основних стейкголдерів у професійній підготовці магістрів з фізичної терапії, ерготерапії. Зовнішні стейкголдери: держава; регіональні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; роботодавці; школярі, абітурієнти та їхні батьки; освітні установи різних типів і видів; різні громадські організації та об’єднання, безпосередньо пов’язані із системою охорони здоров’я (лікарні, поліклініки, реабілітаційні центри, санаторії). Внутрішні стейкголдери: здобувачі освіти спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» та їхні батьки; науково-педагогічні працівники, навчально-допоміжний та адміністративно-управлінський персонал. У контексті дослідження було виявлено найбільш поширені форми співпраці магістрів, науково-педагогічних працівників сфери фізичної терапії, ерготерапії зі стейкголдерами в умовах закладу вищої освіти. Складено матрицю зовнішніх і внутрішніх стейкголдерів, що співпрацюють зі спеціалістами сфери фізичної терапії, ерготерапії, включаючи характеристику їхніх взаємних зв’язків та інтересів. Взаємодія закладу вищої освіти зі стейкголдерами (зацікавленими особами/потенційними роботодавцями) є обов’язковим складником системи забезпечення якісної професійної підготовки магістрів фізичної терапії, ерготерапії в сучасних освітніх умовах. У публікації використано теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури; абстрагування; системний аналіз; порівняння та зіставлення.
28
Tymruk-Skoropad, Kateryna, and Iuliia Pavlova. "Критерії вибору та зміст фізичної терапії осіб із хронічним обструктивним захворюванням легень." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 4(48) (December 31, 2019): 96–108. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-96-108.
Full textAbstract:
Актуальність. Високий рівень захворюваності на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), зниження працездатності та висока вартість лікування зумовлюють актуальність пошуку шляхів вдосконалення як медичної терапії, так і реабілітації. Доведена ефективність фізичної терапії та програм легеневої реабілітації для пацієнтів із ХОЗЛ зумовлює необхідність імплементувати сучасні напрацювання у цій галузі у клінічну практику в Україні. Мета. Обґрунтувати обсяг та зміст фізичної терапії пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень на різних рівнях надання медичної допомоги. Методи дослідження. Аналіз й узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури з питань фізичної терапії при хронічному обструктивному захворюванні легень. опрацювання інтернет-джерел, зокрема бази Національної медичної бібліотеки Національного інституту здоров’я Сполучених штатів (US National Library of Medicine National Institutes of Health) та бази доказової літератури з фізичної терапії Pedro. Результати. На основі аналізу 13 клінічних настанов присвячених менеджменту та реабілітації осіб із ХОЗЛ, враховуючи законодавчі акти Міністерства охорони здоров’я України було запропоновано алгоритм вибору фізичної терапії для пацієнтів з ХОЗЛ та охарактеризовано її особливості з врахуванням перебігу захворювання. Сформовано рекомендації щодо обсягу фізичної терапії в залежності від перебігу захворювання та рівнів надання медичної допомоги. Висновки. Фізична терапія є необхідним компонентом реабілітації у період загострення хронічного обструктивного захворювання легень та обов’язкова частина програм легеневої реабілітації при стабільному перебізі ХОЗЛ. Критеріями вибору обсягу фізичної терапії визначено стан хворого, рівень задишки, показник ОФВ1, рівень фізичної активності та працездатності.
29
Filak, Y., F. Filak, and T. Tsiupak. "ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ШЛУНКА І ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 33 (January 3, 2020): 102–7. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.33.102-107.
Full textAbstract:
Мета дослідження: вивчити та удосконалити комплексну програму реабілітації осіб після оперативного втручання у зв’язку з виразковою хворобою шлунка і 12-палої кишки в умовах санаторію. Дослідження проведено у 50 хворих. Функціональний стан шлунка вивчався інтрагастральною РНметрією, стан підшлункової залози вивчався за допомогою методики фракційного дослідження амілази за Желтваєм (1969). Психологічне обстеження проводилось з використанням опитувальної анкети Г. Айзенка. Комплексна програма фізичної терапії включал: РГГ, дієта №5, внутрішній прийом мінеральної води Поляна Квасова, кінезіотерапію, сегментарно-рефлекторний масаж, синглетно-киснева терапія. Доведена ефективність використання комплексної санаторно-курортної терапії позитивно впливає на показники стану функціональних систем організму, підвищує ефективність відновного лікування, психоемоційний стан пацієнтів.
30
Лазарєва, Олена, Ірина Жарова, Римма Баннікова, Світлана Гаврелюк, Володимир Кормільцев, and Вікторія Брушко. "Аналіз оцінювання якості навчального процесу студентами магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 81 (February 22, 2021): 79–88. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.011.
Full textAbstract:
Мета: визначити рівень задоволеності та якості навчального процесу студентів магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія. Матеріал і методи: для реалізації поставленої мети нами були використані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють процес оцінювання якості освіти та ресурси мережі Інтернет, соціологічне опитування в моніторинговому режимі, аналіз, синтез та узагальнення отриманих даних, методи математичної статистики. Результати: в опитуванні магістрів денної форми навчання кафедри фізичної терапії те ерготерапії НУФВСУ взяли участь 164 студенти, середній вік досліджуваних склав 27,6±0,6 років, переважаючий рівень освіти у студентів був – неповна вища освіта (диплом бакалавра) або закінчена вища освіта (вже отриманий диплом магістра, але з іншої спеціальності). Можна сказати, що студенти магістерської програми кафедри фізичної терапії та ерготерапії НУФСУ в цілому задоволені якістю, наповненістю та методами викладання предметів вищезгаданої програми. Недоліки, що відмітили студенти: проблеми з працевлаштуванням, низька якість матеріалу деяких дисциплін, відсутність або неможливість працювати із спеціальним обладнанням та розбіжність в інформаційному наповненні теоретичних та практичних занять. Висновки: використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій під час проведення опитування та обробки його результатів не лише підвищує ефективність комунікації між суб’єктами та об’єктами експертизи (якість використання методу), а й забезпечує оперативність та наочність отримання її результатів. Ключові слова: втома, модифікована ортостатична проба Н. Тесленко, оцінка витривалості, оптимізація фізичного навантаження.
31
Лазарєва, Олена, Ірина Жарова, Римма Баннікова, Світлана Гаврелюк, Володимир Кормільцев, and Вікторія Брушко. "Аналіз оцінювання якості навчального процесу студентами магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 81 (February 22, 2021): 79–88. http://dx.doi.org/10.15391/10.15391/snsv.2021-1.011.
Full textAbstract:
Мета: визначити рівень задоволеності та якості навчального процесу студентів магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія. Матеріал і методи: для реалізації поставленої мети нами були використані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють процес оцінювання якості освіти та ресурси мережі Інтернет, соціологічне опитування в моніторинговому режимі, аналіз, синтез та узагальнення отриманих даних, методи математичної статистики. Результати: в опитуванні магістрів денної форми навчання кафедри фізичної терапії те ерготерапії НУФВСУ взяли участь 164 студенти, середній вік досліджуваних склав 27,6±0,6 років, переважаючий рівень освіти у студентів був – неповна вища освіта (диплом бакалавра) або закінчена вища освіта (вже отриманий диплом магістра, але з іншої спеціальності). Можна сказати, що студенти магістерської програми кафедри фізичної терапії та ерготерапії НУФСУ в цілому задоволені якістю, наповненістю та методами викладання предметів вищезгаданої програми. Недоліки, що відмітили студенти: проблеми з працевлаштуванням, низька якість матеріалу деяких дисциплін, відсутність або неможливість працювати із спеціальним обладнанням та розбіжність в інформаційному наповненні теоретичних та практичних занять. Висновки: використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій під час проведення опитування та обробки його результатів не лише підвищує ефективність комунікації між суб’єктами та об’єктами експертизи (якість використання методу), а й забезпечує оперативність та наочність отримання її результатів. Ключові слова: втома, модифікована ортостатична проба Н. Тесленко, оцінка витривалості, оптимізація фізичного навантаження.
32
Бойко, Анна, and Катерина Колиушко. "Ефективність застосування алгоритму фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 1 (July 3, 2021): 19–23. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.19-23.
Full textAbstract:
Анотація. У статті подано оцінку ефективності впровадження алгоритму фізичної терапії пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба на амбулаторному етапі відновлення. З огляду на те що до основних ускладнень після ендопротезування кульшового суглоба належать стійкі порушення його функціональності, обмеження мобільності та активності пацієнта у виконанні щоденної діяльності значно знижують і погіршують якість життя. Мета. Оцінити ефективність застосування алгоритму фізичної терапії пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба у 3–4-й фазі відновного процесу. Методи. Теоретичні, соціологічні, клінічні, математичної статистики. Результати. У дослідженні брали участь 37 осіб 56,1 ± 8,2 року після тотального ендопротезування кульшового суглоба у 3–4-й фазі відновного процесу, яких було розподілено на основну та групу порівняння. При первинному обстеженні було виявлено, що у більшості пацієнтів спостерігалися знижені показники амплітуди рухів у суглобах, сили м’язів в ураженій кінцівці та погіршення їх мобільності. Застосування алгоритмізованого фізіотерапевтичного втручання для зазначених осіб базувалося на сучасних підходах: проблемно-орієнтований, пацієнт-центрований, мультидисциплінарний та комплексний. Алгоритм фізичної терапії в основній групі пацієнтів включав засоби і методи, які умовно було поділено на чотири компоненти: терапевтичні вправи (додатково тренування ходьби та переміщень), мануальна терапія (масаж, пасивні рухи, постізометрична релаксація); апаратна фізіотерапія (процедури електроміостимуляції); рекомендації зі щоденної активності та мобільності. Для пацієнтів групи порівняння застосовували стандартні реабілітаційні заходи. При повторному обстеженні у результаті застосування алгоритму реабілітаційних заходів було виявлено достовірну позитивну динаміку на рівнях структури, функції і діяльності та участі за МКФ у пацієнтів обох груп, проте в основній групі більшість зазначених показників була достовірно кращою.
Ключові слова: кульшовий суглоб, фізична терапія, алгоритм, відновний процес.
33
Дідо, Юрій, and Олена Дуло. "Вплив програми фізичної терапії та ерготерапії на стан когнітивних функцій в осіб з правопівкульним ішемічним інсультом, ускладненим неглектом." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 35–42. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.35-42.
Full textAbstract:
Резюме. Однією з найважливіших і при цьому невирішених проблем під час проведення ре-абілітації пацієнтів після інсульту є відновлення осіб, які страждають на синдром ігнорування (неглекту). Мета. Визначити та дослідити особливості порушення когнітивних функцій у осіб з правопівкульним ішемічним інсультом, ускладненим неглектом, та їх зміни під впливом про-грами фізичної терапії та ерготерапії. Методи. Аналіз наукової літератури порівняння, методи математичної статистики. Результати. Синдром неглекту – це порушення сприйняття простору і схеми свого тіла, виражений в ігноруванні половини тіла і/чи простору з боку, протилежного ураженій півкулі головного мозку, а також інформації, що надходить з цього боку. Внаслідок неглекту у пацієнтів за тестом MoCA було виявлено проблеми із зорово-конструктивними виконавчими навичками, пам’яттю, увагою, абстракцією та орієнтацією. Результати визна-чення важкості неглекту свідчили про мету фізичної терапії та ерготерапії осіб, які перенесли інсульт. Програма реабілітації була спрямована на відновлення рухових та когнітивних навичок, включала подвійні завдання. Найбільшу увагу приділяли верхній кінцівці. Під впливом запропо-нованої програми наприкінці курсу отримано позитивні зміни порівняно з початковими резуль-татами. Незважаючи на протиріччя, використання подвійних завдань є доцільним у програмах фізичної терапії та ерготерапії осіб, які перенесли інсульт.Ключові слова: інсульт, неглект, когнітивні порушення, фізична терапія, ерготерапія, подвійні завдання.
34
Бойко, Анна, and Катерина Колиушко. "Алгоритм фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба у III–IV фази відновного процесу." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.79-84.
Full textAbstract:
Резюме. Дані численних систематичних оглядів та рандомізованих клінічних досліджень підтверджують ефективність фізичної терапії для пацієнта/клієнта після тотального ендопротезування кульшового суглоба, яка відіграє важливу роль для більш якісного відновлення і повернення до високого рівня якості життя як інтегрального критерію ефективності проведених заходів. Мета. Розробити алгоритм фізичної терапії для осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба у III та IV фазах відновного процесу, спрямованого на відновлення якості життя та підвищення ефективності лікувально-відновного процесу. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, Інтернет-джерел, протоколів, рекомендацій зарубіжних і вітчизняних клінік. Результати. Сучасні підходи до відновної терапії таких осіб передбачають застосування алгоритмізованого фізіотерапевтичного втручання, заснованого на базі доказової медицини та МКФ. Розробку алгоритму фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба проводили для пацієнтів амбулаторного етапу відновлення у III та IV фазах відновного процесу, що базувалася на основних сучасних підходах: проблемно-орієнтований підхід, мультидисциплінарна допомога, а також комплексність. Спеціально розроблений алгоритм включає такі кроки: первинне оцінювання функціонального статусу пацієнта/клієнта та визначення його проблем – планування втручання (постановка цілей, підбір засобів та методів фізичної терапії), реалізація втручання (обсяг та доцільність застосування кожного компонента фізичної терапії, яка визначається, виходячи з проблем і потреб пацієнта), оцінювання ефективності терапевтичного втручання (проводиться відповідно до обраних критеріїв ефективності на етапі планування втручання). Удосконалення імплантатів та хірургічної техніки виконання, зміна типового профілю пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба вимагають адаптації методів та заходів фізичної терапії для максимізації функціональних результатів у повсякденному житті, що сприяють спрямуванню подальших зусиль на впровадження у практику сучасного алгоритму корекційно-відновного лікування.Ключові слова: алгоритм, фізична терапія, тотальне ендопротезування, кульшовий суглоб, відновне втручання, якість життя.
35
Віноградов, Максим, and Олена Лазарєва. "Високоінтенсивне тренування як засіб фізичної терапії при лівопівкульних геморагічних інсультах: огляд зарубіжного досвіду." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.90-94.
Full textAbstract:
Резюме. Інсульт є найважливішою проблемою охорони здоров’я в багатьох країнах світу. В Україні реєструється понад 111 тис. нових випадків інсульту, які є основною причиною смертності та інвалідизації населення. Мета. Вивчення зарубіжного досвіду для подальшого розвитку методів високоінтенсивного тренування пацієнтів, які перенесли інсульт. Методи. Аналіз наукової літератури та досвіду зарубіжних колег. Результати. Представлені фактичні дані переконують, що заходи фізичної терапії, які включають тренування з високою інтенсивністю, мають значущі переваги в підгострому періоді реабілітації для пацієнтів з інсультом порівняно зі звичайною допомогою. Підвищення інтенсивності ходьби під час навчання може впливати на величину та швидкість кроку, що приводить до збільшення та підвищеної стимуляції нерво-м’язової і кардіореспіраторної функцій. У результаті аналізу сучасної науково-методичної літератури можна стверджувати, що питання фізичної терапії пацієнтів, які перенесли інсульт, є дуже актуальним. Особливо важливим є якнайшвидше надання реабілітаційних послуг з використанням найефективніших методів, які мають наукову доказовість. Одним з таких методів є високоінтенсивне тренування. Ця методика відносно нова для світової спільноти й абсолютно нова для нашої країни. Отримані дані дозволяють зробити припущення про безпечність цього виду тренувань для деяких категорій пацієнтів, але варто наголосити на необхідності подальших досліджень у цьому напрямі. Ключові слова: фізична терапія, інсульт, інтенсивне тренування.
36
Париш, Мохаммад. "Роль рекреації в реабілітації: системний огляд." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 52–56. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.52-56.
Full textAbstract:
Резюме. Вивчення ролі та впливу рекреаційних практик протягом періоду фізичної реабілітації шляхом системного аналізу сучасних підходів, таких як рекреаційна терапія та метод терапевтичної рекреації. Мета. Дослідження теоретичних підходів до визначення термінів «дозвілля» та «рекреація» стало основою даного дослідження. Методи. Критичний аналіз сучасної наукової літератури та систематичний огляд попередніх емпіричних досліджень. Результати. Проведене комплексне теоретичне дослідження дало змогу сформулювати такі визначення: «дозвілля» – вільний від роботи та пов’язаних з нею обов’язків час, який людина вирішує провести, виходячи з власних уподобань, емоційного стану та настрою; «рекреація» – фізична активність людей, спрямована на покращення стану здоров’я, рівня добробуту, отримання позитивних емоцій та задоволення, позбавлення від напруження, а також соціальні взаємодії. Крім того, було вивчено роль рекреації у процесі реабілітації, а саме шляхом використання рекреаційної терапії, яка позитивно впливає на стан здоров’я, ефективність реабілітації та самопочуття, що досягається у разі отримання позитивних емоцій від дозвілля, розваг та соціальних взаємодій. Терапевтично-рекреаційний підхід демонструє позитивний вплив фізичної та емоційної діяльності (дозвілля) на ефективність реабілітації, відновлення та повернення осіб з травмами, хворобами чи вадами до звичного рівня активності, а також сприяє більш активному способу життя.
37
Ціж, Л. М., and І. Романчишин. "Фізична терапія дітей молодшого шкільного віку з типовою вродженою клишоногістю." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 18, 2018): 43. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27164.
Full textAbstract:
Актуальність. Вроджена клишоногість займає одне з перших місць за поширеністю серед вроджених аномалій опорно-рухового апарату. Важливо оцінити функціональні можливості ураженої стопи, опорну функцію для правильного підбору лікувальних та реабілітаційних заходів.
Мета дослідження: проаналізувати вплив фізичної терапії на показники функціонального стану опорно-рухового апарату дітей молодшого шкільного віку з вродженою клишоногістю.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 12 дітей, які проходили курс фізичної терапії за удосконаленою методикою, що включала ЛФК, масаж, фізіотерапію та ортопедичні засоби. ЛФК проводилась у формі лікувальної гімнастики, самостійних занять та лікувальної ходьби.
Використовували гоніометрію, мануальне м’язове тестування, плантографію, оцінку інтенсивності болю за ВАШ, антропометрію, шкалу оцінки якості життя дітей Пірса – Харріса, середнє арифметичне значення, середнє квадратичне відхилення, вірогідність різниці за критерієм Стьюдента, зіставлення одновимірних показників у процентах.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз плантограм за методом І. М. Чижина показав значну різницю у довжині та ширині стопи, зміни у висоті підйому стопи та відхилення кута п’ятки. За час дослідження амплітуда згинання стопи збільшилася з 71 до 83 % від меж норми, амплітуда розгинання стопи збільшилася з 52 до 63 % від меж норми. Найбільші обмеження спостерігалися в еверсії стопи, яка за час дослідження збільшилася на 8 %. Збільшилася сила розгиначів стопи. Спостерігали покращення рівноваги та збільшення часу утримання певного положення стоячи. Якість життя у сферах «щастя» та «задоволеність» склала 13,5 бали при нормі 15.
Висновки. Удосконалена методика сприяла змінам функціонального стану ОРА. Перспективи подальших досліджень: вивчення питання якості життя дітей з даною патологією.
38
Згурський, А., Я. Закаблуцький, and С. Федоренко. "Аналіз впливу психосоціальних факторів на результат фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 106–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.106-109.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. На основі аналізу сучасних наукових та клінічних досліджень проаналізувати вплив психосоціальних факторів на результати фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини. Методи. Аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури, що стосуються основних підходів до процесу фізичної терапії болю в нижній частині спини; синтез та узагальнення. Результати. Проведений аналіз останніх наукових робіт показав, що існує багато досліджень, які описують вплив психосоціальних факторів на відновлення пацієнтів з неспецифічним болем у попереку. Кінезіофобія, катастрофізація уникнення страху мають прогностичні значення в розвитку хронічного болю. Однак існує обмежена кількість робіт стосовно впливу психосоціальних факторів на результат фізичної терапії та відповідність пацієнтів певним методам фізичної терапії. Враховуючи значний вплив на стан пацієнтів таких психосоціальних факторів, як кінезіофобія, катастрофізація, уникнення страху, необхідно володіти достатніми навиками, щоб вміти виявляти їх. Це дозволить на ранніх етапах виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку хронічного болю і застосовувати відповідні багатокомплексні методи терапевтичного втручання з можливим залученням інших спеціалістів. Оскільки основними тригерами болю у таких пацієнтів можуть бути саме психо-соціальні фактори, це може суттєво впливати на результат фізіотерапевтичного втручання. У літературі можна знайти достатньо рекомендацій до застосування скринінгових інструментів психосоціальних факторів для визначення прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Однак подібні інструменти дозволяють лише класифікувати пацієнтів на підгрупи за факторами ризику і не допомагають у визначенні та застосуванні певних методів фізичної терапії, враховуючи важкість стану пацієнта. Зважаючи на ці факти, виникає необхідність сконцентруватися на дослідженнях, які будуть спрямовані на вивчення застосування можливих методів та підходів фізичної терапії відповідно до визначених прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, неспецифічний біль у попереку, хронічний біль у попереку, психосоціальні фактори.
39
Беспалова, O., M. Лянной, B. Литвиненко, T. Бугаєнко, and T. Терещенко. "Фізична терапія та ерготерапія для осіб похилого віку із хворобою Альцгеймера." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 100–105. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.100-105.
Full textAbstract:
Деменція розглядається як стійке порушення когнітивних функцій людини, що виникає внаслідок захворювань або травм головного мозку. Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною деменцією, яка супроводжується постійним прогресуванням певних порушень і призводить до тотального недоумства. Серед основних клінічних проявів захворювання є: прогресуючі порушення вищих психічних функцій, а саме пам’яті, уваги і мислення, погіршення в некогнітивній сфері і поведінкової діяльності, які дезадаптують людину в соціальному, професійному та побутовому середовищі. Мета. Теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів науково-методичної літератури; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів обстежень, листів спостереження, результатів лабораторних аналізів); педагогічні (спостереження).Результати. У представленій роботі узагальнені дані щодо основних та супутніх порушень у стані здоров’я пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Визначено роль, мету та завдання фізичної терапії та ерготерапії у процесі реабілітаційного втручання. Розкрито структуру програми реабілітації та її змістово-процесуальне наповнення. Висновки. З урахуванням основних та супутніх порушень у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у процесі дослідження нами було розроблено комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії, яка включала: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію, лікувальну дозовану ходьбу. Метою реабілітаційного втручання було: поліпшення фізичного здоров’я та якості життя осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Досягнення поставленої мети конкретизується у поставленихзавданнях, серед яких: підвищення психоемоційного стану або зниження рівня перезбудження; підвищення рівня добової рухової активності; розвиток основних фізичних якостей: загальної витривалості, м’язової сили, координаційних здібностей (орієнтація у просторі, рівновага) та збільшення амплітуди рухів у суглобах; уповільнення прогресування когнітивних порушень. Дослідження проводилося упродовж 2018–2019 рр. на базі Комунальної установи Сумської обл. ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», у якому взяли участь 14 осіб, серед них 9 жінок та 6 чоловіків віком від 65–66 років із хворобою Альцгеймера. Впровадження розробленої нами програми відбувалося упродовж п’яти місяців із дотриманні загальнодидактичних (активності, поступовості, доступності, наочності та ін.) і специфічних принципів, та відповідно до функціональних можливостей пацієнтів (щадному та щадно-тренувальномурухових режимах).
40
Салєєва, А. Д., І. М. Чернишова, І. П. Нартова, Н. Ю. Трегуб, and Н. П. Задерей. "Інноваційні підходи при складанні реабілітаційних програм для пацієнтів з наслідками хребтово-спинномозкової травми." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 18, 2018): 39. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27895.
Full textAbstract:
Актуальність. За даними статистики, щорічно в Україні понад 2500 пацієнтів отримують травми хребта і спинного мозку, 80 % з них – пацієнти працездатного віку. Крім проведення медикаментозного лікування, важливе місце в реабілітації цієї категорії пацієнтів займає фізична реабілітація із застосуванням механотерапії, роботизованих систем. Виникає необхідність розробки індивідуальної комплексної реабілітаційної програми з урахуванням соматичного стану та результатів тестування для сумісного використання різних методик механотерапії. Програма включала дозоване навантаження та спеціальні реабілітаційні вправи на блочному тренажері, які покращують рухливість суглобів, еластичності м’язів та зв’язок, і застосування роботизованої системи (G-EO) для тренування навиків ходи в стані полегшеної ваги пацієнта.
Метою дослідження було оцінити ефективність розробленої інноваційної програми реабілітації пацієнтів з наслідками хребтовоспинномозкової травми.
Матеріали та методи. Під наглядом перебувало дві групи пацієнтів. Хворим першої групи проводилась медикаментозна терапія й апаратна фізіотерапія, пацієнти другої групи отримували медикаментозну терапію, фізіотерапію та механотерапію з використанням роботизованої системи G-EO та блочного тренажера. Ефективність проведеного лікування (в середньому 1 місяць) оцінювалась за допомогою Функціональної Оціночної Шкали для хворих з травмою спинного мозку (Vatutazione Fuczionate Mietotesi – VFM), толерантність до фізичних навантажень оцінювалась клінічно (пульс, частота дихання, почервоніння обличчя, запаморочення, підвищене потовиділення).
Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведених досліджень встановлено, що фізична реабілітація сприяла підвищенню толерантності до фізичних навантажень (збільшення часу тренувальних вправ без ознак втоми). Після проведеного курсу реабілітації з використання G-EO та блочного тренажера 80 % пацієнтів (другої групи) мали результати тестування в середньому на 5–10 балів вищі, ніж пацієнти першої групи.
Висновки. Таким чином, за даними проведених досліджень, практика застосування програми комплексної реабілітації з використанням роботизованої механотерапії та блочних тренажерів для пацієнтів з наслідками спинномозкової травми показала переваги даного підходу.
41
Vitomskyi, Volodymyr. "ВПЛИВ ІНСПІРАТОРНИХ М’ЯЗОВИХ ТРЕНУВАНЬ НА ПОКАЗНИКИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО АЛЬЯНСУ У РАМКАХ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ." Ukrainian Scientific Medical Youth Journal 124, no. 2 (June 24, 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.32345/usmyj.2(124).2021.27-35.
Full textAbstract:
Мета ‑ оцінити вплив включення тренувань інспіраторних м’язів на формування терапевтичного альянсу у рамках стаціонарної програми фізичної терапії після кардіохірургічних втручань. У опитуванні взяли участь 88 пацієнтів, котрим проводилося кардіохірургічне втручання з стернотомією та штучним кровообігом. Пацієнтів випадковим чином розподілили у співвідношенні 1:1 на контрольну групу (КГ, n=44) та групу тренувань інспіраторних м'язів (ІМТ, n = 44). З усіма пацієнтами перед операцією проводилася коротка консультація фізичного терапевта щодо цілей та змісту програми фізичної терапії, алгоритму активізації після операції. Післяопераційний протокол фізичної терапії передбачав ранню мобілізацію, лікувальну гімнастику. Після операції респіраторна фізична терапія у КГ обмежувалася кашлем, а у групі ІМТ додатково використовувався дихальний тренажер Respironics Threshold IMT і відповідно навчання пацієнтів щодо особливостей його використання. Таким чином, для пацієнтів групи ІМТ було характерним додаткове формування та досягнення специфічних цілей та завдань при роботі з дихальними тренажерами, додаткова співпраця пацієнта з фізичним терапевтом, котра реалізовувалася у формі пояснень особливостей і алгоритму роботи, контролю практичної реалізації дихальних вправ, контролю формування правильної навички, своєчасної корекції помилок для покращення техніки, мотивування та підвищення старанності пацієнта при виконанні дихальних вправ з тренажерами. З метою оцінки рівня формування терапевтичного альянсу застосовувався опитувальник Оцінка робочого альянсу. Порівняння результатів груп за пунктами опитувальника не встановило достовірних відмінностей між вибірками у жодному пункті анкети. Порівняння результатів доменів також не встановило достовірних відмінностей між групами пацієнтів. Результати домену «ціль» склали 18 (15; 19,75) балів у КГ та 19 (15,25; 20) балів у ІМТ (р=0,259). У домені «завдання» статистичні показники КГ склали 17 (14; 18) балів, а у ІМТ ‑ 16,5 (14; 19) балів (р=0,680). Порівняння показників домену «взаємовідносини» не встановило преваг жодної з вибірок: КГ ‑ 16 (13,25; 18) балів, а ІМТ – 17 (13,25; 18) балів (р=0,681). Загальний показник у групах також не відрізнявся у КГ та ІМТ: 51 (43,25; 54,75) бал проти 52 (42,25; 56) бала (р=0,437). Додаткове визначення, узгодження та процес досягнення специфічних для роботи з дихальними тренажерами цілей та завдань не покращили результати терапевтичного альянсу незважаючи на те, що вправи з дихальними тренажерами були додатковою співпрацею між фізичними терапевтами та пацієнтами у групі тренувань інспіраторних м'язів.
42
Воронова, Я., О. Лазарєва, А. Ковельська, and О. Кобінський. "Сучасні підходи до застосування засобів фізичної терапії, спрямованих на відновлення постурального контролю та ходьби в осіб з наслідками черепно-мозкової травми." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.57-63.
Full textAbstract:
Резюме. На сьогодні актуальним є вивчення застосування засобів фізичної терапії під час процесу відновлення осіб з наслідками черепно-мозкової травми (ЧМТ). Мета. Визначити особливості оцінювання та застосування засобів фізичної терапії, спрямованих на відновлення постурального контролю та ходьби в осіб з наслідками ЧМТ. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, синтез та узагальнення. Результати. Доведено, що реабілітаційний прогноз у хворого з наслідками ЧМТ залежить від патогенетичних особливостей клінічних проявів, перебігу захворювання, можливостей цілеспрямованої терапії, характеру і ступеня обмеження життєдіяльності, наявності соціальної недостатності та необхідності соціальної підтримки. Міждисциплінарність, постановка цілей у SMART-форматі, активне залучення пацієнтів з середніми і важкими травмами в процес – необхідні умови для успіху реабілітації. Найчастішим тяжким наслідком травматичної хвороби мозку є розлади рухової та когнітивної функцій, тому рухове навчання, побудоване з урахуванням когнітивного стану, є основним принципом більшості втручань. Функції ходьби та підтримання балансу визначають якість повсякденного життя, оскільки дозволяють ефективно переміщатися вдома та в громаді. Більшість досліджень є суперечливими щодо прямого зв’язку між ходьбою, порушенням рівноваги та когнітивними проблемами. У ході аналізу науково-методичних статей відзначено відсутність суттєвих відмінностей між різними методиками реабілітаційного втручання для осіб з ЧМТ. Доведено позитивний вплив на відновлення постурального контролю та ходьби пацієнтів з ЧМТ, але певні характеристики функціонального стану залишалися без змін. Міждисциплінарність та формування плану обстеження і втручання на основі SMART-цілей полягають в отриманні уявлення про потреби та потенціал пацієнта, дозволяють обрати втручання, які найбільше відповідають його основній проблемі та максимально враховують запит щодо очікуваних результатів відновлення ходьби.Ключові слова: травма головного мозку, ходьба, баланс, когнітивні порушення, фізична терапія.
43
Балаж, М., and В. Костенко. "Вплив кардіореабілітації із застосуванням телемедичних технологій на якість життя осіб, хворих на ішемічну хворобу серця." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 78–83. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.78-83.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Оцінити вплив запропонованої реабілітаційної програми із застосуванням фізичних тренувань, що ґрунтується на використанні телемедичних технологій, на якість життя хворих на стабільну ішемічну хворобу серця. Методи. Аналіз медичної документації, статистична обробка даних. Результати. Застосування реабілітаційних заходів сприяло ста-тистично значущому (p < 0,05) покращенню якості життя у пацієнтів групи втручання та групи порівняння. Найбільш суттєву позитивну динаміку спостерігали за шкалами «Рольове функ-ціонування», «Загальне здоров’я» та «Емоційне функціонування». При цьому не було виявлено статистично значущої різниці між групою втручання та групою порівняння за всіма показни-ками якості життя, отриманими при повторному опитуванні пацієнтів. Амбулаторна програма кардіореабілітації із застосуванням телемедичних технологій продемонструвала позитивний вплив на якість життя хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, порівнюваний з ефектом програми, реалізованої на базі центру. Під впливом реабілітаційної програми у групі втручан-ня та групі порівняння спостерігали суттєву позитивну динаміку показників, що характеризу-ють як фізичний, так і психічний компоненти здоров’я, тоді як у групі порівняння статистично значущих змін за всіма показниками якості життя виявлено не було.
Ключові слова: телекардіореабілітація, фізична терапія, ішемічна хвороба серця, якість життя.
44
Копитіна, Яна, and Алла Єрмолаєва. "Ерготерапія як засіб розвитку незалежності осіб із тяжкими порушеннями зору та сліпотою в санаторно-курортних умовах." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.73-78.
Full textAbstract:
Резюме. Сліпота та складні порушення зору значною мірою ускладнюють щоденне побутове життя людей. На сьогодні одним із засобів розвитку незалежності таких осіб є ерготерапія. Мета. Визначити особливості впливу застосування ерготерапії для формування незалежного життя осіб із важкими порушеннями зору та сліпотою в санаторно-курортних умовах. Методи. Педагогічне спостереження, навчання, методи фізичної терапії. Результати. Під час курсу ерготерапії було проведено ознайомлення з інфраструктурою бази за допомогою мнемосхем, здійснено навчання з технік правильного супроводу осіб з інвалідністю по зору у коридорах, дверях, ліфті, сходами, в їдальні, спортивному залі, на вулиці, у громадському транспорті; проведено перевірку відповідності довжини тактильної тростини зросту її користувача; навчання та удосконалення техніки володіння тактильною тростиною методами «ковзання», «дотику», «маятника». Реабілітантів навчали користуватися ліфтом, який має звуковий орієнтир поверху та підписані кнопки тактильним шрифтом Брайля. Проводили навчання орієнтування методом «годинникового циферблата» та використання його під час переміщення базою і під час прийому їжі; вчили готувати напої із застосуванням звукового індикатора рівня рідини. Проводили заняття з опанування сенсорних ґаджетів та електронних додатків, які допомагають вирішити побутові проблеми. Проведено тренування у визначенні звукових та тактильних орієнтирів-маячків для пересування, підвищено рівень обізнаності про особливості допомоги у переміщенні незрячих або слабкозорих осіб за допомогою поводиря. Застосування засобів ерготерапії у рамках двотижневої програми фізичної терапії дало можливість проаналізувати характерні побутові проблеми слабкозорих та незрячих осіб з інвалідністю і знайти шляхи вирішення цих проблем без сторонньої допомоги, формуючи віру у свої можливості, самостійність та незалежність.Ключові слова: ерготерапія, незрячі особи, слабкозорі особи, незалежність, фізична терапія, санаторно-курортні умови.
45
Мордвінова, Інна, and Аліна Ольховик. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ» В УКРАЇНІ ТА КАНАДІ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 2(98) (February 24, 2020): 276–85. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.02/276-285.
Full text
46
Kalashchenko, S. I., A. M. Hrynzovskyi, O. V. Dema, and K. Yu Zahorodniuk. "ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА ЯК БАЗОВА СКЛАДОВА У ФОРМУВАННІ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ТА ЕРГОТЕРАПІЇ." Медична освіта, no. 4 (September 17, 2018): 132–35. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.8970.
Full textAbstract:
Мета роботи – аналіз стандарту вищої освіти за спеціальністю 227 “Фізична терапія, ерготерапія” галузі знань 22 “Охорона здоров’я” та навчальної програми з фізичної терапії та ерготерапії в аспекті формування компетентності з надання домедичної допомоги.
Основна частина. Визначено основні етапи формування компетенції для надання медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях шляхом моделювання тренінгів у студентів-ерготерапевтів. Перераховані переваги симуляції методу навчання в медицині. Показано, що врівноваження ролей учителя та студентів допомагає виявити помилки під час тренінгу з практичних навичок. З’ясовано, що краще освоєння навичок відбувається у випадку, коли результати при первинному і вторинному огляді потерпілих відрізняються відповідно до даних ситуаційних завдань. Доведено, що зворотний зв’язок між вчителем та студентами є одним із ключових моментів, який забезпечить кращу асиміляцію алгоритмів практичних навичок і дій студентами.
Висновки. Виявлено, що симуляційне навчання покращує формування компетенції студентів-ерготерапевтів. Крім того, це сприяє підвищенню інтересу студентів до вивчення предмета. Симуляційна підготовка дозволяє студентам вивчати алгоритми надання медичної допомоги в умовах, що близькі до реальності. Отримання навичок зупинки критичної кровотечі, переведення потерпілого в стабільне бокове положення та серцево-легенева реанімація дозволяють студентам-ерготерапевтам надати необхідну домедичну допомогу у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
47
Аравіцька, Марія, and Олена Лазарєва. "Значення комплаєнтності пацієнтів у довготривалій модифікації стилю життя в процесі корекції маси тіла." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.64-72.
Full textAbstract:
Резюме. Розглянуто проблеми, пов’язані з виникненням ожиріння, та сучасні стратегії його профілактики та лікування. Мета. Визначити значення реабілітаційної комплаєнтності пацієнтів у довготривалій модифікації стилю життя у процесі корекції маси тіла в рамках програми фізичної терапії. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, анкетування, обстеження. Результати. Обстежено осіб другого зрілого віку з аліментарно-екзогенним ожирінням І–ІІІ ступеня, яких було розподілено на дві групи. За допомогою анкетування визначали поширеність модифікованих факторів ризику виникнення ожиріння у стилі життя. Після впровадження реабілітаційної програми повторно визначали їх поширеність; ефективність програми визначали за динамікою індексу маси тіла. Початкове анкетування показало значне поширення модифікованих етіологічних факторів ожиріння. У пацієнтів основної групи після річного періоду спостереження за всіма запитаннями анкети визначалося значне зменшення поширеності факторів ризику ожиріння. На фоні застосування програми реабілітації з використанням заходів для утримання комплаєнсу на високому рівні досягнуто статистично значущого покращення індексу маси тіла. Високий рівень комплаєнсу сприяє тривалій модифікації стилю життя хворих на ожиріння, виконанню ними наданих рекомендацій і, як наслідок, значному зменшенню маси тіла. Низький рівень комплаєнсу супроводжується невиконанням рекомендацій щодо модифікації стилю життя та відсутністю зменшення маси тіла.Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, ожиріння, модифікація стилю життя.
48
Борсукевич, Т., О. Ніканоров, and В. Заєць. "Ефективність вправ на платформі BOSU у пацієнтів після оперативного лікування переломів кісток надп’ятково- гомілкового суглоба та розриву ахіллового сухожилка." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 51–55. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.51-55.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Визначити ефективність відновлення опорної функції та продуктивність увагиза допомогою платформи BOSU у пацієнтів з переломами кісток надп’ятково-гомілковогосуглобата розривом ахіллового сухожилка після оперативного лікування. Методи. Експери-ментальні, статистичні дослідження. Результати. При опитуванні за ВАШ відзначено достовір-не зменшення больового синдрому в обох групах через два тижні від початку фізичної терапії(р ≤ 0,05), проте достовірної різниці між підгрупами не отримано (р ≥ 0,05). Внаслідок сен-сомоторних тренувань досягнута стійка поза, з малим діапазоном відхилень та ефективноюмоделлю утримання рівноваги, опорна функція достовірно зросла в обох основних підгрупахпорівняно з контрольними (р ≤ 0,05). Також було досягнуто достовірного зростання продуктив-ності уваги та зменшення енергозатрат на утримання пози (р ≤ 0,05). Кращі результати малипацієнти з ушкодженням надп’ятково-гомілкового суглоба порівняно з хворими з ушкоджен-ням ахіллового сухожилка, проте з несуттєвими відмінностями (р ≥ 0,05). При занятті на плат-формі BOSU не відзначено достовірного зниження больового синдрому в обох групах порівня-но з контрольними. Заняття на платформі BOSU дозволяють достовірно покращити опірністьта рівновагу, підвищити продуктивність уваги та зменшити енергозатратність при виконаннізавдання на рівновагу (р ≤ 0,05).Ключові слова: надп’ятково-гомілковий суглоб, ахілловий сухожилок, фізична терапія, плат-форма BOSU, нестабільність, баланс, пропріорецепція, стабілоплатформа.
49
Шестопал, Н. "Реабілітаційне обстеження пацієнтів після вогнепальних поранень кисті і передпліччя." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.133-139.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Розробити та охарактеризувати схему реабілітаційного обстеження осіб після вогнепальних поранень кисті і передпліччя. Методи. Теоретичні (аналіз та систематизація спеціалізованої науково-методичної літератури щодо використання реабілітаційного обстеження пацієнтів з травмами верхніх кінцівок); клінічні (аналіз медичних карток, опитування, огляд); інструментальні (на рівні аналізу функцій та структур організму: гоніометрія, мануальне тестування м’язів, антропометричні виміри сегменту кінцівки, модифікована вербальна шкала болю, шкала тривоги Гамільтона та шкала самооцінки депресії; на рівні активності: шкала функціональної незалежності FIM (Functional Independence Measure); на рівні участі: шкала DASH (The Disabilities of the Arm, Shoulder and Hand Score), опитувальник військового). Результати. Запропоновано схему реабілітаційного обстеження, яка включала спостереження, опитування, збір анамнезу, визначення рухових порушень і рівня якості життя та базувалася на доменах Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), спрямованих на покращення показників якості життя, корекцію рухових розладів та повернення пацієнтів до попереднього рівня функціонування. Проведене первинне обстеження дозволило чітко сформулювати реабілітаційний діагноз, визначити категоріальний профіль пацієнтів для подальшого планування і розроблення алгоритму фізичної терапії осіб після вогнепального поранення верхньої кінцівки, спрямованого на поетапне вирішення довго- та короткотривалих цілей реабілітаційного втручання у SMART форматі.
Ключові слова: реабілітаційне обстеження, вогнепальні поранення, фізична терапія, рухові порушення, якість життя.
50
Брушко, В., Р. Баннікова, and А. Ковельська. "Аналіз наявних інструментів оцінювання впливу фізичної терапії на осіб з хворобою Паркінсона." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (December 20, 2021): 84–91. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.84-91.
Full textAbstract:
Резюме. Правильний і обґрунтований вибір інструментальних методів оцінювання функціо-нального стану пацієнта є обов’язковою умовою адекватної фізичної терапії. Особливе місце цей аспект займає в системі нейрореабілітації пацієнтів з хворобою Паркінсона в Україні, оскільки на сьогодні кількість осіб, що потребують систематичної фізичної терапії, сягає 23 900 тис. Наростаюча маніфестація моторних і немоторних симптомів при хворобі Паркін-сона, від яких часто вирішальною мірою залежить тяжкість стану пацієнта, негативно впливає на якість його життя. Наявні функціональні порушення, які є самостійними проявами хвороби Паркінсона, вимагають специфічного підходу до комплексного інструментального досліджен-ня цих порушень для визначення диференційно-діагностичних критеріїв та оцінювання впливу фізіотерапевтичного втручання. Мета. Проаналізувати наявні інструменти оцінювання впливу фізичної терапії на осіб з хворобою Паркінсона. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури з питань застосування інстру-ментів оцінювання при хворобі Паркінсона та їх інформативності і надійності у фізичній терапії. Результати. Представлені дані свідчать, що ефективність запроваджених заходів фізичної терапії при хворобі Паркінсона залежить від правильно підібраних інструментів оцінювання, які дозволяють оцінити моторні і немоторні проблеми через призму життєдіяльності і якості життя пацієнта. Основним інструментом оцінювання для вирішення цього питання вважаєть-ся Уніфікована рейтингова шкала хвороби Паркінсона MDS-UPDRS, яка дозволяє об’єктивно оцінити моторні і немоторні аспекти життя пацієнта і його рухову активність. Оскільки наявні моторні й аксіальні рухові порушення негативно впливають на повсякденну функціональну активність пацієнта, для верифікації цих порушень пропонують використовувати тест для оці-нювання часу підйому і ходьби (Timed Up and Go (TUG)); тест з подвійним завданням (Dual-Task TUG (TUG-DT)) та шкалу рівноваги Берга (Berg Balance Scale (BBS)). Але виходячи з того, що ці тести недостатньо чутливі до невеликих змін у рухливості при хворобі Паркінсона, особливо на середніх і пізніх стадіях захворювання, їх доцільно поєднувати з одним із кількісних тестів для оцінювання ходьби: 10-метровим тестом ходьби (10 Meter Walk Test (10MW)) та 6-хвилинним тестом ходьби (Six Minute Walk Distance (6MWT)). Поняття «життєдіяльність» включає в себе не тільки переміщення, її оцінювання має бути доповнено аналізом ступеня впливу наявних по-рушень на повсякденну діяльність, тобто на якість життя пацієнта. Найбільш інформативними інструментами для проведення цього аналізу є універсальні і специфічні при хворобі Паркінсо-на опитувальники з метою оцінювання стану здоров’я SF-36, EuroQOL (EQ-5D) і PDQ-39 (The Parkinson’s Disease Questionnaire). Результати аналізу та узагальнення даних науково-мето-дичної літератури дають підставу встановити, що маніфестація порушень та їх варіабельність при хворобі Паркінсона стають серйозною проблемою у досягненні кінцевого результату за-проваджених заходів фізичної терапії на всіх стадіях захворювання. Використання в комплексі стандартної експертно-реабілітаційної діагностики спеціальних інструментів оцінювання дозволяє об’єктивізувати оцінювання клінічної інформації та стимулює розроблення особисто-орієнтованих реабілітаційних стратегій із застосуванням заходів фізичної терапії, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів з хворобою Паркінсона.
Ключові слова: хвороба Паркінсона, фізична терапія, якість життя, інструменти оцінювання, достовірність, надійність, валідність.