Academic literature on the topic 'Фінансування науки'

Курс України на інтеграцію до європейської спільноти актуалізує процеси пошуку чинників підвищення інноваційності аграрного сектора та джерел фінансування, виходячи зі структури економіки й фінансових можливостей. В інноваційному поступі важливим є вибір стратегії розвитку аграрного сектора, яка б опиралася на пріоритетний розвиток видів діяльності зі зростаючою віддачею й формувала достатні грошові потоки для фінансування вітчизняної науки, стартапів та інноваційних фірм.Майбутні перспективи аграрного сектора, його структура й конкурентоспроможність залежать від стратегії інноваційного розвитку, реалізація якої спрямована на розвиток видів діяльності зі спадною віддачею й, відповідно, формуванням сировинної структури експорту та недостатнім фінансуванням, чи стратегії, пріоритетом якої є види діяльності зі зростаючою віддачею та формуванням достатніх вхідних грошових потоків для фінансування створення й упровадження інновацій світового рівня.Розглянуто стан фінансування інновацій агрохолдингами та зазначено, що 80 % усіх інвестицій в інновації в аграрній галузі спрямовуються на облік, документообіг та рішення щодо боротьби з крадіжками. Зазначено, що попит на вітчизняні інновації зі сторони сільгоспвиробників суттєво скорочується. Фінансування аграрної науки за принципом формування пропозиції інноваційних продуктів показало свою неефективність. Проаналізовано чинну стратегію розвитку економіки України через призму її інноваційної конкурентоспроможності порівняно з Данією, країною з високотехнологічним аграрним сектором. Пропонована стратегія інноваційного розвитку аграрного сектора базується на залученні вітчизняних та іноземних інвестицій у наукові розробки й фінансування в першу чергу переробної галузі, сільськогосподарського машинобудування та вітчизняних стартапів. Формується попит на інновації з боку сільгоспвиробників, і цей попит стимулюється державою. Для реалізації стратегії та фінансового забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектора запропоновано використовувати податкові стимули: пільгове оподаткування прибутків, одержаних від інноваційної діяльності; зменшення бази оподаткування на суму, яка вкладається в інновації, їх розробку та впровадження. Із метою формування попиту на інновації пропонується використовувати державну фінансову підтримку експортерів інноваційної продукції з високою доданою вартістю та здійснювати пріоритетне фінансування наукових розробок у сфері інформаційних технологій, екологізації сільгоспвиробництва й переробки сільгосппродукції та створення екологічного пакування й нових технологій зберігання. Інноваційна діяльність стає невід’ємним і необхідним елементом успішного розвитку аграрного сектора, причому завдання держави полягає в проведенні ефективної фінансової та інноваційної політики з метою забезпечення його стабільного зростання. Така політика повинна бути спрямована на стимулювання експорту інноваційної продукції та продукції з високою доданою вартістю.Тому з метою інноваційного розвитку аграрного сектора запропоновано розрахунок пільг для експортерів інноваційної продукції аграрного сектора, що стимулюватиме попит на інновації та експорт продукції з високою доданою вартістю.

В інноваційному розвитку аграрного сектора України важливим є вибір оптимальної моделі фінансування, яка б забезпечувала пріоритетний розвиток видів діяльності зі зростаючою віддачею й достатні грошові потоки для фінансування вітчизняної науки, стартапів та інноваційних фірм.Розглянуто характеристику десяти основних фінансових моделей забезпечення інноваційного розвитку підприємств аграрного сектора. Зазначено, що в переважній більшості випадків представлені моделі не реалізуються в так званому «чистому» вигляді, оскільки на практиці інноваційна діяльність будь-якого підприємства має свої особливості та базується на поєднанні різних елементів розглянутих фінансових моделей. Виходячи з величини необхідних фінансових ресурсів, термінів, їх вартості та можливості залучення, формується індивідуальна модель фінансування. При фінансуванні інновацій важливу роль відіграє самофінансування з боку суб’єктів господарювання. Це дозволяє ефективно використовувати власні кошти, а інвесторам зменшити ризики при співфінансуванні інновацій. У той же час обсяги та можливості самофінансування залежать від рівня доходів підприємства й стимулювання з боку держави в частині звільнення від оподаткування доходів підприємства, реінвестованих в інноваційний розвиток. Проаналізовано кластерну модель фінансування, яка може бути застосована для реалізації важливих і вартісних інноваційних проєктів та дозволяє поєднати й стимулювати всіх учасників інноваційного процесу на досягнення запланованого результату за оптимального фінансування, диверсифікувати ризики та об’єктивно оцінити діяльність позичальника, зокрема в частині ефективності використання фінансових ресурсів при реалізації інноваційного проєкту. Акцентовано увагу на необхідності використання кооперативної моделі фінансування для фермерських та особистих селянських господарств, яка дозволяє оптимізувати витрати та впроваджувати інновації.Проаналізовано загальний інноваційний індекс згідно з Європейським інноваційним табло. Зазначено, що попри його зниження відбулося активне залучення венчурного капіталу. Для оцінки впливу фінансування на інноваційний розвиток Карпатського макрорегіону проведено розрахунок інтегральних показників стану інноваційного потенціалу аграрного сектора та його фінансування. Для визначення впливу використано матричний метод аналізу та двомірну систему координат, кожна вісь якої відображає рівень інноваційного потенціалу та впливу фінансування на його створення в кожній області, Запропонована методика розрахунків дозволила визначити вплив фінансування на інноваційний розвиток аграрного сектора регіону.

У статті наведено результати досліджень, які підтверджують негативні зміни вікової структури науковців Національної академії наук України, її секцій та відділень. Показано, що ці зміни фактично програмують вимирання кадрового потенціалу. Зокрема, констатовано, що щорічні втрати дослідників у більшості наукових колективів набагато перевищують їх молодіжне поповнення, що зумовлює наростаюче скорочення чисельності науковців Академії. Показано, що в переважній більшості відділень наростають втрати середнього покоління науковців. Отже, для забезпечення розвитку науки сьогодні недостатньо просто істотно збільшити залучення до наукової діяльності талановитої молоді, необхідно створити такі умови, щоб молоді дослідники, «подорослішавши» в наукових колективах, не покидали їх згодом. Крім належного фінансування, для цього потрібно змінити ставлення держави і суспільства до науки, досягти того, щоб на всіх рівнях суспільної свідомості закарбувалося розуміння: забезпечення післявоєнного відновлення країни на засадах науково-технологічного та інноваційного розвитку неможливе без розвитку науки.