To see the other types of publications on this topic, follow the link: Фінансування підприємства.
Journal articles on the topic 'Фінансування підприємства'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Фінансування підприємства.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Ніколаєва А.М. та Демчук В.В. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПРИВАТНИХ ФІРМ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА". Економічний форум 1, № 3 (2020): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-11.
Full textAbstract:
В статті досліджено економічну сутність дефініції «фінансове забезпечення підприємства». Обґрунтовано, що фінансове забезпечення підприємства розглядається науковцями переважно в контексті складових (методів, функцій) фінансового (фінансово-кредитного) механізму, і пов’язане з мобілізацією та використанням підприємством фінансових ресурсів, які формуються у вигляді грошових фондів чи в не фондовій формі. Авторами узагальнено власне бачення сутності даної дефініції, як діяльності суб’єкта господарювання, пов’язаної з мобілізацією фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел, їх розподілом та ефективним використанням на забезпечення безперебійної поточної роботи підприємства та фінансування його розвитку. Виділено фактори впливу на фінансове забезпечення діяльності та розвитку малих підприємств, з урахуванням специфіки їх діяльності, які згруповано у шість груп: масштаби діяльності; виробничий процес; активи, менеджмент; персонал; стійкість.
 Основними формами фінансового забезпечення суб’єктів бізнесу в сучасних умовах господарювання виокремлено самофінансування, банківське кредитування, лізингове фінансування, інвестування, бюджетне фінансування, фінансування з різноманітних грошових фондів.
 Встановлено, що основними джерелами фінансування діяльності малих приватних транспортних фірм є власні кошти, зокрема нерозподілений прибуток та поточні зобов’язання і забезпечення. Позиковий капітал таких фірм переважно носить короткостроковий характер і складається з кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань, які можна віднести до стійких пасивів.
 Проаналізовано сучасні умови фінансового забезпечення розвитку малих приватних транспортних підприємств в Україні. Визначено критерії для прийняття фінансових рішень, а також переваги і недоліки застосування різних форм фінансування оновлення основного капіталу приватних транспортних фірм.
2
Major, O. V., та N. A. Sveleba. "Деякі особливості формування фінансово-кредитних інструментів інноваційного розвитку підприємств сфери послуг". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (2018): 92–96. http://dx.doi.org/10.15421/40280417.
Full textAbstract:
Розглянуто проблеми формування в сучасних умовах інструментів інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Досліджено підприємства сфери послуг (торгівля, готелі, підприємства харчування, туристичні фірми). Визначено основні джерела фінансування інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Встановлено, що фінансове забезпечення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур здійснюють переважно за рахунок власних джерел. Визначено роль і значення фінансово-кредитних інструментів для інноваційного розвитку сфери послуг. Визначено роль і місце банківського кредитування у фінансуванні інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. З'ясовано місце та значення використання лізингу як інструменту забезпечення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур. Розглянуто роль франчайзингу та факторингу в забезпеченні інноваційного розвитку підприємницьких структур. Запропоновано створення ефективної франчайзингової мережі як засобу фінансування інноваційної діяльності малих підприємницьких структур. Рекомендовано українським підприємницьким структурам у системі фінансового забезпеченням бізнесової діяльності використовувати форфейтинг. Визначено, що перспективним для фінансування інноваційного розвитку підприємств сфери послуг є залучення кредитних спілок та страхових компаній. Запропоновано реформувати структуру банківського сектора з метою створення банків другого рівня, які б здійснювали кредитування на пільгових умовах. Запропоновані рекомендації є базовими у формуванні фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку підприємств сфери послуг.
3
Petrenko, O., та T. Chernogor. "УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ НА АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 95 (24 лютого 2020): 147–55. http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2019.95.23.
Full textAbstract:
В статті розглянуто актуальність проблеми розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками на підприємстві. Проаналізовані джерела фінансування розрахункових операцій та розглянуто склад та динаміку кредиторської заборгованості на дослідному підприємстві. Проведено факторний аналіз оборотності кредиторської заборгованості та виявлені джерела її зменшення, а саме: покращення фінансового стану підприємства та проведення політики щодо зменшення кредиторської заборгованості. Проаналізовано співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості та висвітлено наслідки значної розбіжності між цими величинами для підприємства. Проведено розрахунок можливості втрати платоспроможності та пропоновані основні напрямки удосконалення розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками на аграрних підприємствах.
4
Моісеєнков, Андрій Владиславович, Василь Миколайович Рижих, Валентин Іванович Гордієнко та Володимир Петрович Маслов. "Перспективи розвитку в Україні технологій подвійного призначення". Озброєння та військова техніка 32, № 4 (2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2021.4(32).12-19.
Full textAbstract:
В статті розглянуто закономірності розвитку науково-технічного прогресу, а також перспективи розвитку технологій подвійного використання в Україні. Найбільш підготованими за кадровим складом, досвідом робіт та виробничим оснащенням є підприємства оборонної промисловості та космічної галузі, що створюють “проривнії” технології подвійного призначення та забезпечують науково-технічний прогрес. Цей потенціал дає найбільш вагомі та ефективні рішення при наявності достатнього фінансування, яке для розвинутих країн складає 2 % ВВП. В критичних для суспільства ситуаціях, таких як короновірусна пандемія, ці підприємства найшвидше дають відповідь – виклик у вигляді освоєння та випуску нової продукції. На прикладах передових підприємств оборонного комплексу України та Інститутів Національної академії наук України показана можливість створення подвійних технологій та випуску продукції цивільного призначення. В умовах обмеженого фінансування нових НДДКР доцільно проводити дослідження та пошукові розробки для створення нових приладів широкого вжитку, в першу чергу, медичного призначення, в яких є висока потреба суспільства, незважаючи на високу вартість. Такий підхід надасть підприємствам та Інститутам, крім державного фінансування, ще і підтримку інвесторів.
5
Дзямулич М. І. та Шматковська Т. О. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Економічний форум 1, № 3 (2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-21.
Full textAbstract:
Управління розвитком персоналу в умовах посилення інтенсивності технологічного розвитку та подальше поширення глобалізації набуває особливої актуальності для підприємств, оскільки збільшення технологічної складності виробництва потребує залучення більш кваліфікованого персоналу для забезпечення ефективного функціонування виробничих процесів. При цьому зростають і витрати на персонал, адже більш кваліфікована праця потребує адекватного зростання рівня її оплати. Відтак оперативне реагування підприємств на вимоги сьогодення за мінімальних затрат потребують саме організації внтурішньофірмової системи розвитку персоналу, яка б, з одного боку, дозволила забезпечити підготовку працівників належного рівня професійного кваліфікації, а з іншого – дала б змогу підприємству більш оптимально використовувати наявні ресурси на підготовку працівників.
 В статті розглянуто сучасні особливості формування та функціонування системи розвитку персоналу підприємства в умовах впливу економічної глобалізації. Визначено, що проблема забезпечення підприємств працівниками належного рівня освіти та кваліфікації потребує регулярного оновлення їх навичок через побудову системи розвитку персоналу. При цьому найголовнішими елементами, які визначають ефективність функціонування даної системи є джерела її фінансування та конкретні аспекти розвитку персоналу – професійне навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації. Визначено ефективність застосування інтегрованої системи розвитку персоналу, яка дозволяє не лише підвищувати якісні показники діяльності працівників, але забезпечує зростання рівня продуктивності праці на підприємстві.
6
Астахова, Н. І., С. М. Іорга та Е. М. Гамзаєв. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В ЕПОХУ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ: КРАУД-ТЕХНОЛОГІЇ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 89–94. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.15.
Full textAbstract:
У статті поглиблені та розширені теоретичні аспекти джерел фінансування суб’єктів господарювання в сучасних умовах, такі як крауд-технології. Однією з важливих проблем ефективного функціонування суб’єктів господарювання незалежно від форм власності є фінансове забезпечення їх розвитку. Розглянуто джерела фінансування підприємств, подано характеристику власних та позикових джерел у забезпеченні ефективної діяльності підприємства. З огляду на складнощі банківського кредитування особливого значення набувають альтернативні джерела фінансування суб’єктів господарювання. Визначено, що одним з альтернативних джерел фінансування на фінансовому ринку є крауд-технології. Розкрито поняття краудфандингу, проведено аналіз сутності та значення краудфандингу як способу задоволення бізнесу фінансовими ресурсами. Визначено основні принципи його застосування. Встановлено, що для ідентифікації та ефективного управління джерелами фінансування суб’єктів господарювання важливо опанувати різницю між краудфайдингом, краудлендингом та краудінвестингом. Наведено перелік основних переваг та недоліків використання крауд-технологій щодо фінансування суб’єктів господарювання. Наведено статистику краудфайдингу у світі.
7
Bondarenko, Svіtlana, та Olena Makoveieva. "Адаптивне управління в самоорганізації промислового підприємства". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (2021): 238–55. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.21.
Full textAbstract:
В статті здійснюється дослідження адаптивного управління в контексті забезпечення належного рівня самоорганізації промислового підприємства. На основі показників звітності розроблено методику оцінки показника розвитку підприємства, що дозволяє визначити показник, який є інтегральним коефіцієнтом самоорганізації. Пропонується модель для оцінки адаптивного потенціалу підприємства з використанням показника швидкості розвитку підприємства. При цьому, розрахована величина адаптивного потенціалу на основі показника самоорганізації, є динамічним показником, який може виступати як критерій оцінки ефективного управлінської системи підприємства. Пропонується механізм адаптивного управління підприємством, в основу якого покладено формування адаптаційно-інноваційного середовища. Якостями адаптивного характеру для промислового підприємства, виділяються: наявність системи управління змінами; організація інноваційної діяльності; мотивація і розвиток персоналу, управління знаннями; формування інноваційної культури; управління інноваційними ризиками; організація фінансування інноваційної діяльності.
8
Корольова-Казанська, О. "Джерела фінансування інноваційних проектів підприємства". Економічний аналіз, Вип. 5 (2010): 280–83.
Find full text
9
Метеленко, Н. Г. "ПРОБЛЕМИ ТА ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(60) (30 квітня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/60-7.
Full textAbstract:
Дослідження спрямовано на розкриття проблем, з якими стикнулись вітчизняні підприємства будівельної галузі і підприємства суміжних галузей національної економіки України, що є замовниками або споживачами продукції будівництва. Обгрунтовано важливість ефективної роботи підприємств будівельної галузі для економіки в цілому. Наголошується на тому, що пошук механізмів підвищення ефективності функціонування підприємств будівельної галузі ускладнюється в умовах сьогодення процесами посилення політичної та фінансової кризи в Україні, що також гальмує розвиток інтеграційних процесів до європейського економічного простору. Окреслено вирішальну роль створення сприятливого інвестиційного підприємницького клімату, послідовний перехід від вітчизняних до європейських стандартів у будівництві, реформування законодавчої та нормативно-правової бази в галузі. За офіційними даними Державної служби статистики України проаналізовано динаміку обсягів виробленої будівельної продукції та обгрунтовано тенденції і наслідки змін в галузі. Доведено, що ефективність роботи підприємств будівельної галузі залежить від низки чинників, які є специфічними для підприємств цієї галузі, до основних з таких чинників віднесено: використання будівельної продукції можливе лише за місцем її виробництва та існує значна залежність галузі від природних факторів, що у випадку незапланованих подій негативно позначається на тривалості технологічного циклу та призводить до додаткових втрат ресурсів; особливості тимчасової взаємодії між підприємствами і організаціями різних галузей національної економіки під час створення будівельної продукції викликає необхідність техніко-економічних та техніко-технологічних внутрішньогалузевих та міжгалузевих зв’язків. Наголошується, що систематизовані характерні ознаки галузі є передумовами, на яких повинна ґрунтуватись антикризова стратегія розвитку підприємств, яка визначає пріоритетні напрями розвитку та механізм їхнього фінансування. Здійснено аналіз структури джерел фінансування капітальних інвестицій в Україні. Доведено складність умов функціонування будівельних підприємств, що підвищує відповідальність і самостійність у прийнятті управлінських рішень щодо забезпечення ефективності їх господарської діяльності в сучасних умовах інтеграції до ЄС. Окреслено орієнтири розвитку будівельних підприємств з урахуванням тенденцій, що склались у галузі та економіці України в цілому, що у подальшому дозволить сформувати антикризову стратегію розвитку галузі, спрямовану на інтеграцію вітчизняної економіки до європейського економічного простору.
10
Любкіна, О. В., та Ю. В. Філіпович. "ОПТИМАЛЬНА СТРУКТУРА КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АГРОСЕКТОРУ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 152–56. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.25.
Full textAbstract:
Метою статті є знаходження оптимальної структури капіталу підприємства для представників агробізнесу України на прикладі ПАТ «Миронівський хлібопродукт» із метою розбудови стратегії їх фінансування в даних умовах розвитку національних і світових ринків. Зокрема, було згадано про доробки науковців різних економічних шкіл, що працювали над вибраною авторами темою. Використовуючи дані фінансової звітності і публічні дані бірж по ПАТ «Миронівський хлібопродукт», знайдено зв’язок між структурою капіталу і ціною акції підприємства. Базуючись на отриманих результатах, рекомендується менеджменту здійснювати керування фінансовим левериджем компанії як доцільним методом поліпшення показників її діяльності, а іншим підприємствам АПК провести аналогічний аналіз використання фінансового левериджу.
11
Вдовенко, І. С. "ФІНАНСОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА НЕДОЛІКИ". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 88–92. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.14.
Full textAbstract:
В умовах нестабільного ринкового середовища зростає роль ефективності управління фінансами підприємств через застосування дієвих фінансових механізмів розвитку підприємств аграрного сектору. Проаналізовано основні фінансові механізми розвитку підприємств галузі сільського господарства, визначено їх особливості та недоліки. Встановлено, що запроваджена система фінансування державної підтримки агропромислового комплексу не забезпечує визначеного на законодавчому рівні сприяння життєдіяльності аграрних підприємств, їх конкурентоспроможності на внутрішньому й зовнішньому ринках, гарантування продовольчої безпеки, посилення соціального захисту сільського населення переважно через недосконалість наявних механізмів та небажання самих аграріїв користуватися ними. Визначено стримуючі фактори кредитування аграрних підприємств та розвитку агрострахування, що унеможливлює поліпшення їх фінансового забезпечення та ефективного управління ризиками в аграрному секторі задля нарощення потенціалу їх динамічного розвитку. Ефективність фінансових механізмів забезпечення розвитку аграрного сектору економіки залежить від правильно сформованої фінансової політики окремо взятого підприємства та держави загалом, що сприяє збігу економічних інтересів аграрного підприємства та держави.
12
Мельник, О. Г. "Модель фінансування інноваційного розвитку промислового підприємства". Актуальні проблеми економіки, № 2 (104) (2010): 141–55.
Find full text
13
Фоміна, М. В. "Проблеми фінансування поточної діяльності торгівельного підприємства". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 60/61 (2002): 115–16.
Find full text
14
Бугріменко, Р. М. "Політика фінансування оборотних активів торговельного підприємства". Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. № 2 (40) (2019): 7–11.
Find full text
15
Кійко, С. Г. "Управління ризиками при реалізації енергетичної програми підприємства". Системи озброєння і військова техніка, № 4(64), (17 грудня 2020): 75–85. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.64.10.
Full textAbstract:
Сьогодні для авіабудування ПрАТ “Дніпроспецсталь” виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. На прикладі ПрАТ “Дніпроспецсталь” розглянуто основні етапи процесу управління ризиками для підприємств оборонно-промислового комплексу України. Акцент зроблено на розробці методів і моделей формування портфеля проектів енергозбереження з урахуванням стратегічних цілей обмеженості ресурсів і ризиків, яка дозволяла б здійснювати багатокритерійний вибір проектів, враховуючи при цьому: різноманітність вирішуваних завдань на металургійних підприємствах; планування реалізації проектів в різному часовому аспекті, що існують між проектами взаємозв'язку і координаційні узгодження, ризики, а також механізми фінансування. Розглянуто організаційні аспекти управління ризиками при реалізації проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. В результаті реалізації процесів системи управління ризиками визначено перелік критичних ризиків і їх власників, проведена оцінка причин ризиків, розроблені заходи щодо їх управління. Розглянуто методи аналізу ризиків та невизначеності при управлінні портфелем проектів з використанням методів матриць взаємовпливу, векторного аналізу і багатокритеріальної експертної оцінки сукупного ризику. Практичне застосування такого підходу істотно підвищує можливість вибору найкращого проекту для реалізації з урахуванням сукупного ризику проекту в портфелі. Крім того, це дає можливість визначити і оцінити взаємовплив проектів через зміну сукупних ризиків проектів при їх одночасній реалізації. За допомогою запропонованого підходу і моделей оцінювання ризиків був сформований портфель проектів енергозбереження ПрАТ “Дніпроспецсталь”, куди увійшли перспективні до реалізації проекти у відповідності до енергетичної стратегії.
16
Марина, А. С., та Ю. В. Волкова. "ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В СТРУКТУРІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ КРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 104–10. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.20.
Full textAbstract:
Фінанси домогосподарств є значним джерелом фінансових ресурсів з огляду на можливість їх залучення до інвестування реального сектору економіки, зокрема промислового виробництва. Структура економіки країни свідчить про переважну роль промисловості у створенні внутрішнього валового продукту, водночас промислові підприємства відчувають суттєвий брак фінансових ресурсів для забезпечення стабільного та стійкого розвитку своєї господарської діяльності, безпеки фінансового стану. Це спонукає промислові підприємства до пошуку альтернативних джерел фінансування. Заощадження, які є частиною фінансів домогосподарств і не знаходять застосування на фінансовому ринку як кредитний капітал, цілком можна використовувати як інвестиційні ресурси промислових підприємств. У статті проведено дослідження структури та джерел формування доходів домогосподарств, а також основних напрямів витрачання коштів домогосподарствами України.
17
Невмержицький, Я. І. "Дивідендна політика як складова моделі фінансування підприємства". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 35, ч. 1 (2002): 108–11.
Find full text
18
Іванченкова, Лариса, Галина Ткачук, Лариса Шкляр та Тетяна Маркова. "ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ АНАЛІТИКИ БІЗНЕСУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 64–70. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-8.
Full textAbstract:
В статті розглянуто основні етапи виконання фінансового аналізу, а саме: відбір та підготовка інформації, необхідної для фінансового аналізу. загальна оцінка фінансового стану підприємства, інтерпретація отриманих результатів. Виділено основні функції програмного забезпечення фінансового аналізу: консолідація та порівняння фінансових операцій та бухгалтерських записів, ефективна фінансова комунікація із зацікавленими сторонами, оцінка фінансового стану, приймання рішення щодо інвестування та фінансування, розвиток фінансових цілей, прогнозування. До основних користувачів програмного забезпечення фінансового аналізу підприємства відносяться: бухгалтерські відділи, менеджери, команди з фінансового планування та аналізу. Зроблено висновок про те, що застосування програмного забезпечення на підприємствах дозволяє: проаналізувати вплив на досліджуваний об'єкт широкого круга внутрішніх і зовнішніх чинників; підвищити достовірність і надійність отриманих результатів фінансового аналізу; створити можливості для проведення комплексних досліджень для аналізу фінансової діяльності підприємства, що полегшує роботу із проведення фінансового аналізу підприємства та оцінки фінансової стійкості; підвищити системності фінансового аналізу, що обумовлене необхідністю чіткого визначення і формалізації аналітичних завдань при їх розв’язанні в автоматичному режимі
 Також зроблено висновок про те, що важливість автоматизації аналізу та прогнозування фінансових результатів бізнесу відображається у швидкій трансформації бізнесу, яка передбачає використання інформаційних технологій для оптимізації бізнес-процесів та підвищення ефективності, з якою підприємства приймають обґрунтовані управлінські рішення. Можна зробити висновок, що впровадження та використання сучасних інструментів фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах є дуже важливим завданням у стрімкому розвитку світової економіки та ринку технологій, тому слід приділяти увагу підвищенню кваліфікації фінансових кадрів.
19
Valigun, N., I. Vorobey, G. Gromov, D. Dimitriyeva, V. Manokha та A. Nosovskyy. "Результати наукової діяльності ДНТЦ ЯРБ". Nuclear and Radiation Safety, № 1(57) (13 березня 2013): 54–57. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2013.1(57).10.
Full textAbstract:
Наведено основні результати наукової діяльності Державного підприємства «Державний науковотехнічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» у 2010—2012 рр. за такими напрямами, як дослідницька діяльність, співпраця з національними й закордонними науковими організаціями, підготовка наукового персоналу, передача наявних знань і досвіду, публікація наукових результатів, науковоінформаційна діяльність, а також фінансування наукової діяльності підприємства. Представлено пріоритети наукової діяльності підприємства на 2013—2015 рр.
20
Непран, Андрій, та Ірина Тимченко. "ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ ТА ІННОВАЦІЇ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 181. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.181.
Full textAbstract:
УДК 338.3; JEL Classification: М9
 
 Мета – проаналізувати поточний стан розвитку венчурного капіталу в Україні і запропонувати механізми залучення венчурного капіталу для підвищення конкурентоздатності української економіки. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у дослідженнях були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для проведення аналізу тверджень законодавчого характеру щодо розвитку венчурного капіталу; відносні показники динаміки і структури. Результати. В сучасних умовах капітал венчурних фондів набув значних розмірів, що дозволяє його розглядати як важливий елемент інноваційної системи країни. Маються значні диспропорції: відмічається недостатній обсяг пропозиції венчурного капіталу для фінансування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. Встановлено, що значна частина капіталу венчурних фондів використовується для купівлі облігацій підприємств, державних та місцевих боргових цінних паперів, надання позики. Ці фінансові операції не пов’язані з інноваційною діяльністю, а використовуються як альтернатива банківському кредитуванню, а також для зниження податкового навантаження. Диспропорції, що сформувалися в національній системі фінансування інновацій не дозволяють повністю розкрити потенціал венчурного фінансування. Для стимулювання конвертованої позики як одного із поширених інструментів венчурного фінансування необхідно на законодавчому рівні посилити ступінь захисту прав інвесторів по відношенню до позичальників. Наукова новизна. Полягає у спростуванні твердження про недостатність фінансових ресурсів для венчурного фінансування, визначення напрямів стимулювання розвитку венчурного капіталу. Практична значущість. Завдяки впровадженню розроблених заходів в перспективі можна забезпечити переорієнтацію капіталу венчурних фондів на фінансування інноваційних проєктів, що забезпечить становлення інноваційних компаній та перетворення їх у конкурентоздатні підприємства.
21
Yeliseyeva, Oksana, та Vasiliy Belozertsev. "Управління дебіторською заборгованістю та фактори впливу на її якість". European Journal of Management Issues 29, № 1 (2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.15421/192101.
Full textAbstract:
Мета роботи – науково обґрунтувати фактори впливу на якість управління дебіторською заборгованістю.
 Дизайн/Метод/Підхід дослідження. Застосовано системний підхід та методи синтезу, семантичного аналізу, історичного аналізу, аналогій, узагальнення, пояснення, класифікації та графічній.
 Результати дослідження. Управління боргами покупців, які для підприємства продавця є дебіторською заборгованістю, – це один зі складників сучасних відносин між підприємствами. Обмеженість ресурсів вимушує управлінців добирати інструменти і джерела фінансування продажу з відстроченням платежу, а також аналізувати фактори, які впливають на якісні характеристики управління таким відстроченням. Наведено та проаналізовано підсистему управління дебіторською заборгованістю, у якій виділено значущі для ефективного управління в системі менеджменту підприємств фактори (елементи), що зазвичай аналізують та корегують під час управління рівнем дебіторської заборгованості. Доведено, що ця підсистема потребує уточнення з урахуванням факторів макросередовища. Наголошено, що фактори впливу доречно виокремити для підприємств оптової торгівлі, оскільки у ланцюгу оптових продажів порівняно з роздрібною торгівлею націнка вартості товару зменшена та необхідно фінансово забезпечити реалізацію товарів із відстроченням платежу. Управління дебіторською заборгованістю вважається якісним та ефективним, коли внаслідок такого управління підприємства стають фінансово стійкими. Удосконалено систему факторів, де головна роль належить економічним факторам, запропоновано підхід до їх кількісної оцінки.
 Теоретичне значення дослідження. Запропоновано теоретичну дворівневу математичну модель кількісної оцінки факторів впливу на якість управління дебіторською заборгованістю підприємств.
 Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані в управлінні дебіторською заборгованістю підприємств, формуванні інструментів оцінювання якості дебіторської заборгованості та виділенні основних факторів впливу на якість дебіторської заборгованості.
 Оригінальність / цінність / наукова новизна дослідження. Узагальнено, структуровано та досліджено зміст окремих факторів впливу на якість управління дебіторською заборгованістю.
 Перспективи подальших досліджень – розробка комплексного прикладного механізму управління дебіторською заборгованістю з урахуванням факторів впливу на її якість та галузевих особливостей підприємств.
 Тип статті – теоретичний.
22
Синельник, Л. С. "Чистий грошовий потік як внутрішнє джерело фінансування підприємства". Інвестиції: практика та досвід, № 6, березень (2013): 98–102.
Find full text
23
Морозова, Г. С. "Лізинг як перспективне джерело фінансування необоротних активів підприємства". Інвестиції: практика та досвід, № 9, травень (2014): 21–25.
Find full text
24
Морозова, Г. С. "Лізинг як перспективне джерело фінансування необоротних активів підприємства". Інвестиції: практика та досвід, № 9, травень (2014): 21–25.
Find full text
25
Череп, А. В., та Н. М. Чернікова. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ І ПЕРСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 17–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-03.
Full textAbstract:
У статті представлені результати ретроспективного та перспективного ана- лізу інноваційного розвитку підприємств. Це дослідження було проведене для вивчення минулого досвіду з обраної теми та прогнозування на цій основі подальшого розвитку інновацій. Зокрема, вивчаються теоретичні питання інноваційного розвитку підприємств, стан законодавчої бази в цій галузі, тлумачення цього визначення вітчизняними та зарубіжними вченими різних часів. Встановлено передумови для ефективного інноваційного розвитку підприємств. Проведено аналіз основних показників інноваційного розвитку підприємств, який показує негативну тенденцію за останні десять років як за кількістю дослідників, так і за інноваційно активними підприємствами, рівнем їх фінансування та кількістю впроваджених інноваційні продукти та процеси. Встановлено розбіжність між фактичними показниками інновацій- ного розвитку підприємств та запланованими у Стратегії інноваційного роз- витку України на період 2013–2020 років. Визначено особливості, обов’яз- кові умови та пріоритетні напрями інноваційного розвитку підприємств у сучасних умовах. Вивчається досвід розвинутих країн щодо підтримки та стимулювання бізнесу до активного впровадження інновацій та наводиться комплекс заходів щодо перспектив такого розвитку в Україні. Встановлено взаємозв'язок інноваційного розвитку підприємств з основними напрямками цифровізації. Розкрито основні елементи стратегії інноваційного розвитку підприємств та запропоновано її перспективні напрямки. На основі існуючих можливостей та перешкод для інноваційного розвитку підприємств робиться висновок про необхідність та важливість цього питання в сучасних умовах ведення бізнесу.
26
Васильчук, І. П. "Соціальні підприємства: особливості організаційно-правового устрою та фінансування діяльності". Бізнес Інформ, № 8 (2014): 61–65.
Find full text
27
Галінська, Т. С. "Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства та методи їх фінансування". Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво, № 5 (80) (2014): 58–60.
Find full text
28
Корж, Н. В., та Л. Б. Мартинова. "Управлінський потенціал як антецедент капіталу підприємства: трансформація та фінансування". Економіка і організація управління, № 4 (2020): 285–94. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2020.4.26.
Full text
29
Sukmaniuk, V. M. "ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ЗАЛІЗНИЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 17–29. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.02.
Full textAbstract:
Вступ. В умовах обмеженого фінансування, породженого складною еконо- мічною ситуацією в країні, зростає актуальність і важливість застосування будь-яких форм партнерства держави і приватних підприємств у галузях, які відносяться до державної монополії та виконують значне соціальне наванта- ження. Мета. Метою статті є уточнення сутності поняття «державно- приватне партнерство» з урахуванням його визначальних характеристик та розроблення підходу до формування економіко-правової моделі державно-при- ватного партнерства, що забезпечує прискорений та ефективний розвиток залізничної інфраструктури в умовах складної загальноекономічної ситуації в країні та обмеженого фінансування стратегічно важливих галузей. Резуль- тати. До трактувань дефініції «державно-приватне партнерство» внесено принципові доповнення, що характеризують відмінності такого партнерства від інших випадків взаємодії держави з інвесторами та приватними підпри- ємцями. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного парт- нерства як єдиного шляху забезпечення прискореного розвитку стратегічних галузей та отримання позитивного ефекту від реалізації суспільно значущих проєктів. Здійснено варіантний аналіз і запропоновано економіко-правову модель розвитку залізничної галузі у формі державно-приватного партнерства шляхом ведення державним підприємством та інвестором спільної діяльності без створення юридичної особи. Підкреслено соціальну спрямованість проєкту з розвитку залізничної інфраструктури та досягнення балансу розподілення вигод і ризиків між його учасниками. Висновки. Запропонований варіант парт- нерства державного підприємства і приватного бізнесу, в основі якого лежить спільна діяльність без створення юридичної особи, дасть змогу залучити значні кошти вітчизняного інвестора для суттєвого збільшення провізної спромож- ності залізниці на перевантаженій дільниці, що матиме соціальний та низку інших позатранспортних ефектів, а також сприятиме отриманню очікуваних вигод кожним учасником спільного проєкту.
30
ПОЄДИНОК, ВАЛЕРІЯ. "Окремі проблеми правового становища суб’єктів господарювання державного сектора економіки". Право України, № 2018/06 (2018): 57. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-057.
Full textAbstract:
Суб’єкти господарювання державного сектора економіки продовжують відігравати важливу роль у досягненні будь-якою державою економічних та соціальних цілей. Великі розміри державного сектора в Україні, незадовільні фінансово-економічні показники його ефективності, наявність новел правового становища державних підприємств є чинниками, що обумовлюють актуальність теми статті. Метою статті є уточнення визначення поняття суб’єкта господарювання державного сектора економіки, класифікація таких суб’єктів, критична оцінка нововведень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності” з точки зору їх відповідності кращій світовій практиці управління державним сектором. Обґрунтовано, що під суб’єктами господарювання державного сектора економіки слід розуміти суб’єктів господарювання, які перебувають під вирішальним впливом держави з огляду на те, що вона прямо або опосередковано володіє часткою у їхньому статутному капіталі (майні) у розмірі, який перевищує 50 %, або іншим чином здійснює еквівалентний ступінь контролю, та проведено класифікацію суб’єктів господарювання державного сектора економіки. З’ясовано, що вимогою кращої світової практики є використання такими суб’єктами тих самих організаційно-правових форм, які використовуються й у приватному секторі, тобто корпоративних організаційно-правових форм, тимчасом як Україна зберігає специфічну організаційно-правову форму державного суб’єкта господарювання – державне унітарне підприємство (видами якого є державне комерційне підприємство та казенне підприємство). Прийняття зазначеного Закону критично оцінено як фактичну відмову від системної корпоратизації державних унітарних підприємств. Натомість законодавець вдався до безпрецедентного у світовій практиці “імпорту” окремих інструментів корпоративного управління в організаційно-правову форму унітарного підприємства. Висловлено думку, що потенціал цих інструментів не буде повною мірою розкритий у межах чужої для них унітарної форми та не усуне таких іманентних її недоліків, як обмеженість ринкової комунікації й недоступність зовнішніх джерел фінансування. Тож дія Закону не усуває потреби у поступовій корпоратизації принаймні найбільш економічно активних державних комерційних підприємств.
31
Сакун Л.М., к.е.н., доцент Бражнікова Т.М., студентка. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 2 (2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-12.
Full textAbstract:
В умовах ринкової економіки мотивом розвитку виступають внутрішні та зовнішні фактори діяльності підприємства, на відміну від централізованого управління, де основними мотиваційними факторами розвитку підприємств є план та централізовані капіталовкладення або довгострокові державні кредити. Інновація – це реалізація об’єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. У статті розглянуто концепцію інвестиційно-інноваційного механізму підтримки конкурентоспроможності підприємств, визначено компоненти інвестиційної та інноваційної діяльності.
 Промисловий сектор займає особливе місце в економіці країни. Конкурентоспроможність підприємств галузі вимагає постійного вдосконалення технологічних аспектів. Це можливо лише шляхом впровадження результатів НДДКР. Проаналізовано стан функціонування промислових підприємств та визначено тенденції інноваційних та інвестиційних процесів у машинобудівній галузі України. Аналіз показав, що галузеві наукові установи мали низький рівень підтримки фінансування в період запуску ринкових відносин.
 Спираючись на результати цього дослідження, автори конкретизують системні компоненти механізму інвестицій та інновацій для підтримки конкурентоспроможності промислових підприємств. Така структура моделі дозволяє адаптувати механізм інвестицій та інновацій до динамічного середовища, дає можливість контролювати несприятливі тенденції в діяльності промислових підприємств, зробити конкурентоспроможність більш досяжною та підвищити обсяг та ефективність економічної діяльності шляхом залучення коштів.
32
Кот, Л. Л. "ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ ПОГЛЯД". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 33–40. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-05.
Full textAbstract:
У статті досліджено зарубіжні і вітчизняні теоретико-економічні підходи до вивчення соціального підприємництва, виділено характеристики, властиві соціальному підприємництву, які відрізняють явище від традиційних некомерційних і комерційних організаційно-управлінських форм ведення діяльності: 1) пріоритетність соціальної місії; 2) інноваційність; 3) адресність; 4) змішані джерела фінансування; 5) подвійність в оцінці ефективності; 6) інвестиційний характер діяльності; 7) фінансова стійкість; 8) обмежений розподіл прибутку. В результаті виділення і вивчення основних характеристик соціального підприємництва, а також поглядів вчених на значення вищевказаних характеристик у визначенні соціального підприємництва, виділено параметри, за якими погляди вчених в гуманітарній науці на соціальне підприємництво є різними: 1) межі соціального підприємництва; 2) форми соціального підприємництва; 3) сутність соціального підприємництва; 4) інноваційність; 5) джерела фінансування; 6) обмеження в розподілі прибутку; 7) обмеження сфер діяльності. Зазначено, що в даний час практично всі дослідники в якості основних характеристик соціального підприємництва відзначають обов’язкову пріоритетність соціальної місії, адресність діяльності, фінансову стійкість. Запропоновано до складу основних характеристик соціального підприємництва включати також наступні – змішані джерела фінансування, подвійність в оцінці ефективності, обмежений розподіл прибутку. Сформульовано визначення соціального підприємництва як діяльності, спрямованої на реалізацію проголошеної соціальної місії, пов’язаної з підвищенням добробуту і якості життя певних груп населення, що використовує змішані методи управління і джерела фінансування, здатна генерувати дохід, що спрямовується в першу чергу на реалізацію соціальної місії. Визначено, що основними суб’єктами соціального підприємництва є соціальні підприємства у формі комерційних, некомерційних організацій або приватних підприємців, діяльність яких відповідає зазначеним у цьому дослідженні характеристикам соціального підприємництва. Виділено основне протиріччя, характерне для соціального підприємництва – прагнення до досягнення соціальної місії, з одного боку, і необхідність отримання доходу, з іншого боку, внаслідок чого виникають і інші суперечності – в комбінуванні джерел фінансування; в оцінці ефективності соціального підприємства – необхідності оцінювати як соціальну, так і економічну ефективність; в необхідності підтримки фінансової стійкості діяльності і прагненні досягнення інвестиційного соціального ефекту.
33
Шухевич, М. П. "Зниження собівартості машинобудівної продукції як спосіб додаткового фінансування інноваційної діяльності підприємства". Актуальні проблеми економіки, № 5 (95) (2009): 175–84.
Find full text
34
Склеповий, Є. В. "Проектне фінансування як один із шляхів залучення довгострокових коштів на підприємства". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 70 (2004): 43–44.
Find full text
35
Kucherenko, Tamara, Liudmyla Melnyk, and Olha Ratushna. "Accounting for Financing of the Enterprise's Innovation Activities." Accounting and Finance, no. 1(83) (2019): 35–43. http://dx.doi.org/10.33146/2307-9878-2019-1(83)-35-43.
Full text
36
СМОЛЮК, Світлана. "ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.8.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано різні наукові проблеми щодо дослідження дефініцій фінансового механізму закладу дошкільної освіти. На основі аналізу наукової літератури висвітлено змістове наповнення сутності фінансово-господарського механізму закладу дошкільної освіти. Автором проаналізовано різні підходи до визначення понять «фінансування», «механізм», «фінансовий механізм», «господарський механізм». З’ясовано, що під фінансовим механізмом розглядають сукупність умов, форм і методів створення, розподілу і використання фінансових коштів установами й органами управління освітою з метою забезпечення сприятливого становища для розвитку системи освіти. Розуміння фінансово-господарського механізму має на меті забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування закладу, а господарський механізм означає певний спосіб організації і функціонування економічної життєдіяльності країни, галузі, підприємства, а отже, і навчального закладу. Господарський механізм можна визначити як спосіб господарювання, сукупність форм, методів та інструментів управління. Досліджено, що для ефективного фінансування закладів дошкільної освіти потрібні добре вдосконалена система планування і техніка розподілу бюджетних коштів. Визначено, що формами фінансування державою закладів дошкільної освіти є: пряме фінансування на основі кошторисної вартості або нормативів; додаткові асигнування за окремими програмами, заходами; дотації або субвенції з метою вирівнювання диспропорцій між територіями; фінансування специфічних програм. З огляду на власні міркування та наукову літературу автором обґрунтовано, що фінансово-господарський механізм складний і утворює єдність таких взаємопов’язаних між собою елементів (підсистем), як економічний, правовий і організаційний. Досліджено, що фінансово-господарський механізм складний і утворює єдність таких взаємопов’язаних між собою елементів (підсистем), як економічний, правовий і організаційний.
37
Рубаха, М., Юлія Попівняк, Р. Паславська, С. Тесля та М. Петик. "МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РИНКОВУ ВАРТІСТЬ КОРПОРАЦІЙ: ПРИКЛАД УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (2021): 314–27. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245158.
Full textAbstract:
Анотація. Капіталізація є важливим показником інвестиційної привабливості, прибутковості та стабільності підприємств у корпоративному секторі. У цьому контексті аналіз факторів, що впливають на ринкову капіталізацію підприємств, є важливим для управління корпоративними фінансами. Метою статті є визначення найважливіших факторів мікро- та макроекономічного середовища, що впливають на капіталізацію українських підприємств, на прикладі енергетичних підприємств шляхом кореляційно-регресійного аналізу і запропонувати шляхи вдосконалення корпоративного управління та алгоритмів прийняття врахування економічних факторів у стратегії зростання ринкової капіталізації. Розкрито взаємозв’язок між макроекономічними показниками розвитку України, фінансовим станом підприємств та їхньою ринковою капіталізацією на основі факторного та кореляційного аналізу. Побудовано математичну модель, яка показує вплив основних макроекономічних факторів і фінансового стану суб’єктів господарювання (підприємств енергетичного сектору України) на рівень їхньої ринкової капіталізації (п’ять прихованих факторів визначають рівень капіталізації підприємств на 93,8%). Запропоновано алгоритм визначення і врахування впливу економічного середовища на ринкову капіталізацію підприємств, що може поліпшити якість управління компаніями корпоративного сектору в контексті збільшення їхньої ринкової капіталізації. Розроблено пропозиції щодо необхідності розвитку системи коропративного управління в корпоративному секторі як запоруки зростання ринкової капіталізації. Зокрема, запропоновано функціональну модель коропративного управління. Використання моделі дозволить забезпечити формування ефективної стабільної та гнучкої організаційної структури управління, регулювати взаємодію між органами управління та акціонерами, дозволить сформувати належну корпоративну культуру та імідж компанії, а також забезпечить належний рівень фінансування підприємства, реалізацію ефективної дивідендної політики, якісне управління власністю та цінними паперами компанії, її фінансовими результатами, інвестиціями та ризиками. Ключові слова: капіталізація, корпоративне управління, ринкова вартість, математична модель, економічне середовище. Формул: 6; рис.: 4; табл.: 5; бібл.: 26.
38
Шубалий О.М. та Гриник І.С. "ТЕНДЕНЦІЇ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 1 (2021): 107–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-12.
Full textAbstract:
У статті вивчено тенденції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності у Північно-Західному регіоні України, до якого відносять Волинську та Рівненську адміністративні області, для виявлення проблемних сфер та виділення перспективних напрямів активізації інвестиційної діяльності. Враховуючи низький рівень економічного розвитку цих областей, забезпечення їх зростання вбачається в необхідності залучення додаткових інвестицій, особливо капітального характеру. Для проведення аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності основну увагу доцільно зосередити на вивченні показника капітальних інвестицій, адже саме такі вкладення формують базу матеріальних і нематеріальних активів тривалого користування, які становитимуть основу для подальшого економічного розвитку Північно-Західного регіону. За реальними оцінками обсяг капітального інвестування залежить від економічної ситуації в країні та є нестабільним. Протягом аналізованого періоду основним джерелом фінансування капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій. У періоди економічної нестабільності прогнозовано підприємства і організації збільшували частку капітальних інвестицій з власних джерел. Частка фінансування капітальних інвестицій з держаного бюджету була найменшою. Аналіз динаміки капітальних інвестицій в охорону навколишнього природного середовища показав, що основними напрямками інвестування стали очищення зворотних вод та поводження з відходами. Зроблено висновок, що в наступних періодах особливе значення для Північно-Західного регіону має створення сприятливих умов для збільшення капітальних інвестицій як в матеріальні, так і нематеріальні активи, адже вони забезпечать оновлення основного капіталу на інноваційній основі, що дозволить збільшити виробництво конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту продукції на основі залучення потужного природно-ресурсного потенціалу даного марко регіону, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищення рівня його соціально-економічного розвитку.
39
Ткаченко, П. В. "ОЦІНКА СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.7.
Full textAbstract:
У статті досліджено статистику ведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами в Україні. До уваги було взято дані обсягів впровадження та реалізації інноваційної продукції, витрат і фінансування, а також кількість інноваційно активних підприємств. Статистика вказує на відносно низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України в умовах практично повного самостійного фінансування інноваційної діяльності та невпинного зростання собівартості впровадження інновацій на фоні збільшення їх технологічності. Не останню роль у цьому питанні відіграє відповідність загального інноваційного розвитку України світовому рівню, в контексті якого сучасний рівень інноваційної активності, можливо, відповідає зовнішнім умовам. В таких умовах набуває актуальності питання створення умов для стимулювання зростання інноваційної активності на промислових підприємствах України.
40
Radkevych, Oleksandr. "ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (7 грудня 2018): 175–82. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.175-182.
Full textAbstract:
У статті розкрито децентралізований характер управління закладами професійної освіти в країнах Східної Європи у контексті підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування щодо планування та управління, зміцнення зв’язків між закладами професійної освіти та соціально-економічним середовищем. Приділено увагу участі місцевих та регіональних громад щодо покриття поточних витрат студентів та капітальних видатків. Встановлено, що фінансування закладів професійної освіти забезпечується бюджетами держав, місцевими й регіональними органами влади, а також окремими особами та роботодавцями, що являє собою змішане фінансування. Урядом визначається базова вартість кожного календарного року. Означено, що професійні заклади освіти мають право змінювати або доповнювати конкретні навчальні програми в межах профінансованої групи освітніх програм (визначених стандартом професійної освіти і навчання) та формою навчання. З’ясовано, що податкова система не заохочує роботодавців інвестувати в професійне навчання. Відтак, тільки великі стабільні підприємства можуть дозволити собі навчальний бюджет для своїх працівників. Досліджено, що вартість підготовки одного кваліфікованого робітника в Литві включає асигнування на заробітну плату персоналу й соціальне страхування, підвищення кваліфікації педагогічних працівників та фінансування на придбання різних навчальних ресурсів, проведення практичних занять. Приділено увагу вивченню діяльності місцевих (локальних) служб зайнятості (бірж праці), котрі зобов’язуються виплачувати закладам професійної освіти кошти в межах вартості ваучера за підготовку/ перепідготовку осіб. Проаналізовано двосторонні договори про професійну підготовку між безробітним і місцевими службами зайнятості і тристоронні трудові договори (між безробітним, місцевими службами зайнятості (біржами праці) та роботодавцями).
41
Титарчук, І. М. "АНАЛІЗ РОЛІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ: ВНУТРІШНІЙ РОЗВИТОК ТА ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (2020): 84–93. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.84-93.
Full textAbstract:
Розглянуто основні макроекономічні тенденції, що впливають на сектор, роль ВВП сформованого у сільському, лісовому та рибному господарстві, особливості державного та приватного секторів у сільському господарстві, проаналізовано внутрішній розвиток агропромислового сектору по регіонах та в розрізі країни, а також стан зовнішньої торгівлі та перспективи експорту. Особливу увагу приділено державній підтримці аграрного напрямку через бюджетне фінансування програм та темпи її зростання. З точки зору концептуального підходу та узгодженої методології, стаття описує існуючі стратегічні та політичні пріоритети у агропромисловому комплексі, його основні досягнення та значення. Огляд є ретроспективним поглядом, спрямованим на те, щоб здійснити аналіз з достатньою точністю та вибіркою за п’ять останніх років. Для поглиблення розуміння ситуації використовувались існуючі спеціальні дослідження сектору та офіційні матеріали статистичних органів та державних організацій. На їх основні здійснювався аналіз тенденцій і змін ролі агропромислового комплексу в економіці країни. Також, шляхом опитування, визначено основні перешкоди з якими стикаються малі та середні підприємства аграрного сектору при виході на експортні ринки. Відповідно до отриманих результатів сформовано практичні поради для аграрних підприємств, державних органів влади та інституційних організацій підтримки розвитку бізнесу, що включають як нові рекомендації, що базуються на зарубіжному досвіді, так і удосконалений механізм реалізації уже відомих інструментів. Зокрема, визначено, що основними зонами втручання державних та приватних інституцій у розвиток агропромислового комплексу повинні стати підтримка здійснення експортних операцій (в т.ч. їх здешевлення) та розвиток інфраструктури підтримки експорту (в т.ч. регіональної). Також запропоновано проведення більш системного підходу до встановлення пріоритетів витрат разом із підвищеною передбачуваністю фінансування, це сприятиме тому, що державна підтримка стане більш ефективним рушієм для сталого розвитку агропромислового комплексу та зростання ВВП.
42
Adamenko, M. V., and R. V. Korolenko. "Evaluating the Efficiency of Financing the Innovation Potential of the Enterprise’s Staff." Business Inform 11, no. 514 (2020): 212–20. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-11-212-220.
Full textAbstract:
The article summarizes approaches and defines the concept of «financing the innovation potential of the enterprise’s staff». The methodological approaches most often used to analyze the efficiency of financing objects are reviewed. On the basis of the review, the authors proposed their own methodical approach to evaluating the efficiency of financing the innovation potential of the enterprise’s staff, which includes: formation of structural-logical scheme, definition of stages, instrumentarium, development of the appropriate system of general and partial indicators, as well as criteria for such evaluation. The peculiarity of the improved methodical approach to evaluating the efficiency of financing the innovation potential of the enterprise’s staff is the association into the overall system of the following: indicators of sufficiency and timeliness of financing; the degree of use of financial resources, their profitability, worth, achievement of goals in the process of attracting financial resources to finance the innovative abilities and capabilities of the enterprise’s employees; criteria for conformity of financing to the threshold value, optimization of financing; criteria for comparability of «profitability – worth», «use of financial capabilities – achievement of goals of using the innovative potential of staff». Implementation of all stages of evaluation of the efficiency of financing the innovative potential of the enterprise’s staff allows to set the level of this efficiency in accordance with the set goals and objectives, as well as is the basis for substantiation of managerial decisions.
43
Kolosok, Andrii. "Funding as an Element of Enterprise Project Management System." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 9, no. 1 (2017): 58–65. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2017-01-58-61.
Full text
44
Adamenko, M. V., and R. V. Korolenko. "Evaluating the Efficiency of Financing the Innovation Potential of the Enterprise’s Staff." Business Inform 11, no. 514 (2020): 212–20. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-11-212-220.
Full textAbstract:
The article summarizes approaches and defines the concept of «financing the innovation potential of the enterprise’s staff». The methodological approaches most often used to analyze the efficiency of financing objects are reviewed. On the basis of the review, the authors proposed their own methodical approach to evaluating the efficiency of financing the innovation potential of the enterprise’s staff, which includes: formation of structural-logical scheme, definition of stages, instrumentarium, development of the appropriate system of general and partial indicators, as well as criteria for such evaluation. The peculiarity of the improved methodical approach to evaluating the efficiency of financing the innovation potential of the enterprise’s staff is the association into the overall system of the following: indicators of sufficiency and timeliness of financing; the degree of use of financial resources, their profitability, worth, achievement of goals in the process of attracting financial resources to finance the innovative abilities and capabilities of the enterprise’s employees; criteria for conformity of financing to the threshold value, optimization of financing; criteria for comparability of «profitability – worth», «use of financial capabilities – achievement of goals of using the innovative potential of staff». Implementation of all stages of evaluation of the efficiency of financing the innovative potential of the enterprise’s staff allows to set the level of this efficiency in accordance with the set goals and objectives, as well as is the basis for substantiation of managerial decisions.
45
Korol, S. V. "ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ЧИННИК ЇХ РОЗВИТКУ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (2016): 45–50. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.45-50.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні питання формування джерел фінансування інвестицій, здійснено аналіз інвестиційних заходів за джерелами їх фінансування на газорозподільних підприємствах.
 Метою статті є виявлення пріоритетних джерел фінансування інвестиційних заходів газорозподільних підприємств.
 Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у статті використано методи теоретичного узагальнення; статистичні та фінансово-економічні методи – в процесі дослідження динаміки та структури здійснення інвестиційних заходів; табличні методи – для відображення структури основних джерел фінансування інвестиційної програми газорозподільних підприємств; логічності та порівняння – для визначення взаємозалежності між основними складовими інвестиційних джерел фінансування.
 Результати. У результаті проведених досліджень шляхом критичного ретроспективного аналізу визначено структуру джерел фінансування інвестиційних заходів на газорозподільних підприємствах. Встановлено, що основними джерелами фінансування робіт інвестиційної програми є тарифи на транспортування та постачання газу, які затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Подано структуру основних джерел фінансування інвестиційної програми газорозподільних підприємств. Доведено, що рівень фінансування робіт безпосередньо залежить від розміру тарифів НКРЕКП та обсягів споживання газу.
 Наукова новизна статті визначається відсутністю у вітчизняному і зарубіжному напрямах дослідження виокремлення пріоритетних джерел фінансування інвестиційної програми на газорозподільних підприємствах.
 Практична значущість полягає в тому, що теоретичні положення, практичні результати і висновки статті, що розкривають сутність проблеми інвестиційних джерел фінансування, можуть бути використані у діяльності газорозподільних підприємств із врахуванням сучасного стану розвитку економіки.
46
Adamenko, M. V., and Y. B. Kashubina. "Organizational and Economic Financing Mechanism for the Innovative potential of Enterprise Staff." PROBLEMS OF ECONOMY 4, no. 46 (2020): 119–25. http://dx.doi.org/10.32983/2222-0712-2020-4-119-125.
Full textAbstract:
The article gives ground for the need to form organizational and economic mechanism for effectively managing the process of financing the innovative potential of an enterprise. The existing research papers in this area do not pay the necessary attention to the issue. Some fragmentary studies, though do exist, still do not give a holistic and systematic view of the processes, goals, objectives, indicators and criteria, functions, tools for financing the innovative potential of enterprise staff. The genesis of scientific thought about the essence of the "organizational and economic mechanism" concept was considered through systematizing and generalizing various scientific works on the issue. The research has resulted in defining the essence of the organizational and economic mechanism for financing the innovative potential of an enterprise staff; pointing out its basic essential characteristics; describing the system of its constructive principles. The authors have designed an organizational and economic mechanism for financing the innovative potential of an enterprise staff through combining targeted, process, functional and support approaches. At the same time, the authors have taken into account the fact that the abovementioned mechanism is considered as an open system, which has entrance (external factors and financial capabilities of employees and enterprises); exit (financial results); and the internal structure of the organizational and economic mechanism, which is schematically presented in the article. Besides, the system has a cyclical pattern and provides feedback. It has been proven that it is necessary to evaluate the economic efficiency of the organizational and economic mechanism for financing the innovative potential of the staff at each stage of its formation and operation. The practical application of the suggested organizational and economic mechanism allows the enterprise management to improve the financing of the innovative potential of the staff in accordance with the goals and efficiency criteria set at the enterprise.
47
Stepanyuk, O. I., M. Ya Demchyshyn та O. V. Turchenyak. "КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ДИНАМІКИ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 155–61. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6930.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання надання банківських кредитів підприємствам сільського господарства України. Здійснено аналіз поглядів на визначену проблему з позиції сучасних вітчизняних учених. Розглянуто банківське кредитування як важливе джерело фінансування діяльності сільського господарства. Проведено аналіз структури надання кредитів нефінансовим корпораціям України у розрізі видів економічної діяльності. Зроблено висновок про те, що протягом досліджуваного періоду була характерною тенденція до зростання як розміру кредитів, наданих в сільське господарство, так і частки цих кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих нефінансовим корпораціям.
 Проведено економетричний аналіз динаміки надання кредитів корпораціям сільського господарства, мисливства і рибництва. З цією метою побудовано моделі тренду лінійного, степеневого і параболічного типів та розраховано статистичну оцінку отриманих результатів. Виходячи з проведених досліджень, виявлено наявні проблеми фінансування діяльності підприємств сільського господарства в Україні з огляду банківського кредитування. Вказано на зв’язок між динамікою частки кредитів, наданих для розвитку сільськогосподарського підприємництва та економічною і політичною ситуацією в Україні. Наведено пропозиції щодо актуальності і важливості надання банківських кредитів для фінансування сільського господарства в Україні. Наголошено на збільшенні частки державної участі у фінансуванні діяльності підприємств агропромислового комплексу України, зокрема забезпечення погашення банківських кредитів.
48
Golikova, О. S. "ПРОГРАМНИЙ ПІДХІД ДО ПИТАННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (2021): 31. http://dx.doi.org/10.31713/ve420204.
Full textAbstract:
У статті визначено передумови реалізації стратегії диверсифікації використання природних ресурсів в рекреаційно-туристичній сфері. Проаналізовано стан та характеристики соціо-економічної ситуації рекреаційного об’єкта на прикладі територій басейну Куяльницького лиману. Проведено SWOT-аналіз в контексті диверсифікації використання природних ресурсів територій басейну Куяльницького лиману. Проаналізовано динаміку економічних та наявних експлуатаційних показників підприємства рекреаційної сфери на прикладі ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». Виокремлено низку проблемних питань, задля вирішення яких пропонується проєкт Програми. Наведено проєкт Програми реалізації диверсифікації використання природних ресурсів, сформовано мету, надано структуру, основні заходи. Розкрито пріоритетні напрями Програми та їх складові, надано механізми реалізації пріоритетних напрямів. Запропоновано джерела фінансування Програми, виконавців та відповідальних за функцію постійного моніторингу за виконанням програмних заходів.
49
Tsarenko, O. V. "АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ТА ЦІЛЕОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (2018): 84–92. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.84-92.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат.
 Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.
50
Yemets, O. I. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (2019): 58–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.58-68.
Full textAbstract:
Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.