To see the other types of publications on this topic, follow the link: Холестерин ліпопротеїдів низької щільності.
Journal articles on the topic 'Холестерин ліпопротеїдів низької щільності'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 44 journal articles for your research on the topic 'Холестерин ліпопротеїдів низької щільності.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Gromnatska, N. M., and S. K. Tkachenko. "Особливості ліпідного обміну в дітей із метаболічним синдромом." CHILD`S HEALTH, no. 5.56 (September 11, 2014): 15–20. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.56.2014.76238.
Full textAbstract:
Вивчені особливості ліпідного спектра крові в дітей із метаболічним синдромом. Під спостереженням були 139 дітей віком від 9 до 18 років, які сформували дві групи: 1-ша група — 85 дітей із метаболічним синдромом на тлі абдомінального ожиріння, 2-га група — 54 дитини з нормальною масою тіла. Проведена антропометрія, визначені рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності, тригліцеридів, виміряний артеріальний тиск. Виявлено, що ознаками дисліпідемії були вірогідно підвищені рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності, тригліцеридів і співвідношеня холестерин-не-ліпопротеїдів високої щільності, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності, індекс атерогенності, які слід використовувати як маркери в діагностиці метаболічного синдрому в дітей. Відносне підвищення холестерину ліпопротеїдів високої щільності, імовірно, слід вважати компенсаторною реакцією у відповідь на збільшення проатерогенних фракцій холестерину з метою їх нормалізації.
2
Khrystych, T. M. "Ліпідний спектр крові при хронічному панкреатиті за коморбідності з ішемічною хворобою серця: можливості корекції." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 56–63. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82120.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Оцінити значимість змін ліпідного спектра крові у хворих на хронічний панкреатит з ішемічною хворобою серця в патогенезі коморбідності даних захворювань і в динаміці лікування полікозанолом. Матеріали і методи. Дослідження проведене серед 22 пацієнтів (із них 10 пацієнтів із хронічним панкреатитом та дисліпідемією і 12 хворих із коморбідністю хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця при синдромі ХСН I–II A-Б стадії II–III функціонального класу) і серед 10 практично здорових осіб. Чоловіків було 13, жінок — 9, віком від 31 до 69 років. Пацієнтам двох груп додатково до протокольного лікування призначали полікозанол по 10 мг 1 раз під час вечері, курсом до 3 місяців. Для вивчення особливостей ліпідного спектра крові визначали рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів (використовуючи реактиви фірми Lachema (Чехія), методом Златікс — Зака). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності визначали за допомогою розрахункового методу за формулою Фрідевальда (Friedewald) з урахуванням того, що концентрація тригліцеридів не перевищувала 4,5 ммоль/л. Крім цього, визначали холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності та індекс атерогенності, використовуючи загальноприйняті розрахункові методи. Результати. У хворих із поєднаним перебігом хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця в більшості випадків має місце вірогідне (р < 0,05) підвищення показників загального холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів. При аналізі типів дисліпідемій встановлено, що частіше зустрічалися ІІа і ІІв типи (22 і 25 % відповідно), але при коморбідності частіше виявлявся ІІа і ІV тип дисліпідемій. У динаміці тримісячного лікування полікозанолом у хворих на хронічний панкреатит вірогідно підвищувалися показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності і знижувалися показники тригліцеридів, що свідчить про гіполіпідемічний ефект препарату і про можливість використання його в поєднанні зі статинами з метою зменшення ризику кардіоваскулярних подій. Висновок. Коморбідність хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця підвищує ризик прогресування дисліпідемії та атеросклерозу. Підтвердженням цього є підвищений індекс атерогенності у даній групі пацієнтів поряд із вираженістю порушень ліпідного спектра крові. Додаткове до курсового лікування призначення полікозанолу хворим із хронічним панкреатитом та дисліпідемією, а також у поєднанні з ішемічною хворобою серця сприяє зниженню і нормалізації деяких показників ліпідного спектра крові. Це дозволяє рекомендувати препарат для тривалого лікування даних груп пацієнтів, у тому числі в поєднанні зі статинотерапією.
3
Pasechko, N. V., L. V. Naumova, T. I. Krytskyy, N. I. Yarema, I. P. Savchenko, A. O. Bob, I. V. Smachylo, et al. "ВПЛИВ ГІПОТИРЕОЗУ НА ДИНАМІКУ МЕТАБОЛІЧНОГО І ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ В ЧОЛОВІКІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 22, 2019): 149–53. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10384.
Full textAbstract:
Порушення в ендокринній системі у чоловіків з гіпотиреозом сприяють розвитку гіпогонадизму і послабленню фертильності внаслідок очевидного зв’язку репродуктивних гормонів і сперматогенезу.
Мета дослідження – оцінити гормональний статус, метаболічні й антропометричні показники у чоловіків активного репродуктивного віку з первинним гіпотиреозом.
Матеріал і методи. Проведено порівняльний аналіз гормональних, антропометричних і метаболічних показників 60 чоловіків з гіпотиреозом і 25 чоловіків без гіпотиреозу (контрольна група).
Результати. Встановлено, що для групи чоловіків з гіпотиреозом, порівняно з контрольною групою, характернішими були підвищення загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності, а також зниження рівня тестостерону та підвищення фолікулостимулювального гормону, тоді як рівень інших репродуктивних гормонів, таких як естрадіол та лютеїнізуючий гормон, не змінювався. Вважають, що у чоловіків, хворих на гіпотиреоз, зниження рівня тестостерону та підвищення фолікулостимулювального гормону є первинними індикаторами, які свідчать про розвиток функціонального гіпогонадизму, що призводить до зниження лібідо, еректильної дисфункції та субфертильності.
Висновки. У чоловіків з гіпотиреозом виявлено зниження вмісту тестостерону і підвищення рівня фолікулостимулювального гормону в крові на 63 %, порівняно з контрольною групою. У 97 % чоловіків з гіпотиреозом спостерігали підвищення в крові вмісту загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів низької щільності.
4
Podpriatov, S. Ye, S. S. Podpriatov, N. M. Starchak, N. M. Satsiuk, and V. P. Korchak. "Кореляція компенсації цукрового діабету 2 типу зі змінами обміну ліпідів після виконання ілеодуоденопластики." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (January 16, 2020): 28–33. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10733.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінити зміни рівнів ліпідів у хворих на цукровий діабет 2 типу після виконання ілеодуоденопластики.
Матеріали і методи. Оцінку рівнів глюкози, глікованого гемоглобіну (ГГ), загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ЛПДНЩ) у крові проведено у 45 хворих на цукровий діабет 2 типу до та після виконання операції ілеодуоденопластики. Чоловіків було 20, жінок – 25, середній вік (M±m) (27,4±9,5) року. Індекс маси тіла пацієнтів складав від 23,4 до 61,4 кг/см2.
З метою корекції глікемії 12 пацієнтів приймали таблетовані глюкозознижувальні засоби; ін’єкції інсуліну отримували 18 хворих, вперше виявлений цукровий діабет або інсулінорезистентність, ускладнену погано коригованою гіпертонією та серцевою недостатністю ІІ ступеня, діагностовано в 15. Середня (M±Ϭ) тривалість цукрового діабету склала (15,1±7,7) року.
Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів відмітили швидке і значне зниження рівня ЗХ, що, ймовірно, пов’язане з досягненням компенсації перебігу цукрового діабету 2 типу в ранній термін після виконання ілеодуоденопластики.
Встановлено, що у всіх пацієнтів утримання рівня ЗХ в межах рівня норми у віддалений термін після операції може бути підвалиною стабільності компенсації вуглеводного обміну.
Різноспрямованість змін ТГ та всіх досліджених ліпопротеїдів свідчить про відсутність їх безпосереднього зв’язку з регуляцією обміну вуглеводів.
5
Zuiev, K. O. "Особливості розподілу жирової тканини у хворих на цукровий діабет 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією з супутньою дисліпідемією." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 7.63 (December 16, 2014): 112–17. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77208.
Full textAbstract:
Розвиток атерогенної дисліпідемії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу й артеріальну гіпертензію є важливим фактором ризику серцево-судинних захворювань і часто асоціюється з ожирінням. Мета. Вивчити зв’язок між надлишковим відкладенням жиру в різних компартментах тіла зі змінами рівня ліпідів крові. Матеріали і методи. Обстежені 53 пацієнти (25 чоловіків) віком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу, гіпертонічною хворобою І–ІІ стадії 2-го ступеня й ожирінням І–ІІІ ступеня (45 ≥ ІМТ ≥ 30 кг/м2). Всім хворим визначався рівень ліпідів плазми крові і проводилося дослідження структури тіла за допомогою рент-генівської двофотонної абсорбціометрії з визначенням загальної маси жирової тканини (МЖТз), вмісту жиру в абдомінальній (МЖТа) і глютеофеморальній (МЖТг) ділянках. Був проведений регресійний аналіз взаємозв’язку показників ліпідного спектра й маси жирової тканини з урахуванням її розподілу. Результати. Рівень загального холестерину був статистично значимо асоційований із масою жирової тканини в абдомінальній ділянці (r = 0,27; p = 0,04). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) був позитивно асоційований з МЖТз (r = 0,34; p = 0,01). При цьому основний внесок у цю асоціацію робив абдомінальний компартмент, бо залежність ХС ЛПНЩ від МЖТа (r = 0,38) була статистично значущою (p = 0,01). Рівень тригліцеридів був позитивно асоційований із МЖТз (r = 0,49; p = 0,001), а також з МЖТа (r = 0,39; p = 0,01) і МЖТг (r = 0,32; p = 0,02). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПВЩ) був негативно асоційований із МЖТз (r = — 0,36; p = 0,01). Висновки. У хворих із ЦД 2-го типу з ожирінням і артеріальною гіпертензією розвиток атерогенної дисліпідемії з підвищенням рівня загального холестерину, тригліцеридів і ХС ЛПНЩ, а також зі зниженням рівня ХС ЛПВЩ пов’язаний із підвищенням загальної кількості жирової тканини, а також із надлишковим відкладенням жиру в абдомінальній ділянці.
6
Shlyakhova, N. V., S. I. Turchina, and G. V. Kosovtsova. "Вплив гіпоандрогенемії на складові метаболічного синдрому в підлітків із затримкою статевого розвитку." Endokrynologia 25, no. 4 (December 14, 2020): 310–15. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-4.310.
Full textAbstract:
Мета — дослідити вплив гіпоандрогенемії (ГА) на формування компонентів метаболічного синдрому (МС) у хлопців із затримкою статевого розвитку. Матеріал і методи. Комплексне дослідження проведено у 55 хлопців 14-18 років із клінічними ознаками затримки статевого розвитку та лабораторно підтвердженим зниженим рівнем тестостерону (<12,0 нмоль/л) (основна група). Групу порівняння становили 44 практично здорових однолітки із нормальним рівнем статевого дозрівання. Оцінювали статевий та фізичний розвиток хлопців. Визначали рівні загального тестостерону (ЗТ) та естрадіолу (Е 2), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (СЗГ), загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), рівень натще глюкози та імунореактивного інсуліну в сироватці крові. Розраховували співвідношення (Т/Е 2), індекс вільного андрогена (ІВА); показники холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та коефіцієнту атерогенності (КА), індекс інсулінорезистентності НОМА. Статистичний аналіз виконано в програмі SPSS17.00. Результати. У підлітків із ГА зниження рівня ЗТ поєднувалось із достовірними зменшеннями співвідношення Т/Е 2 (40,35±28,02 ум.од., р<0,05) та ІВА (22,08±6,05 ум. од., р<0,05) на тлі зниження рівня СЗГ (28,11±3,64 нмоль/л, р<0,05). За індивідуального аналізу у 23,6% хворих із ГА діагностовано ознаки інсулінорезистентності (ІР). Встановлено, що хлопці з ГА мали вірогідно більші показники ЗХС (4,91±0,17 нмоль/л, р<0,05), ТГ(1,15±0,12 нмоль/л, р<0,05) та ХС ЛПНЩ (2,65±0,19 нмоль/л, р<0,05) порівняно зі здоровими однолітками. Доведено наявність негативних зв’язків рівнів ЗТ, СЗГ із вмістом ЗХС та позитивного зв’язку Е 2 із ЗХС, які не залежали від віку та індексу маси тіла (ІМТ). Висновки. Низькі рівні ЗТ у хлопців вже в підлітковому віці асоціюються з порушеннями ліпідного профілю, які можуть бути предиктором формування МС. Підлітки з ГА потребують динамічного спостереження та комплексного лікування, спрямованого на покращення репродуктивного потенціалу та попередження прогресування метаболічних порушень.
7
Petrova, Anna. "ОСОБЛИВОСТІ МЕЛАТОНІНУТВОРЮВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ЕПІФІЗУ ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК 5 Д СТАДІЇ." Actual Problems of Nephrology 25 (March 19, 2020): 35–40. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-06.
Full textAbstract:
Мета дослідження: проаналізувати мелатонінутворювальну функцію епіфізу (МФЕ) та показники ліпідного обміну крові хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) 5 Д стадії та визначати взаємозв’язок дисліпідемії з МФЕ.Матеріал і методи: Обстежено 130 осіб (50 % чоловіки) у віці 58,5 [43; 66] років, що знаходяться на постійному лікуванні гемодіалізом. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням рівня холестерину та його фракцій, визначено денний та нічний рівень мелатоніну в слині методом імуноферментного аналізу, проведено вимірювання офісного артеріального тиску (АТ).Результати та обговорення: Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН 5 Д стадії та його взаємозв’язок з ліпідним спектром крові. Визначено негативний кореляційний зв’язок нічного рівня мелатоніну з загальним холестерином (ЗХ) (r = -0,26; p < 0,05), негативний кореляційний зв’язок з тригліцеридами (ТГ) (r = -0,27; p < 0,05) та позитивний кореляційний зв’язок з ліпопротеїдами високої щільності (ЛПВЩ) (r = 0,33; p < 0,05). Отримано позитивний зв’язок ЛПВЩ та денного рівня мелатоніну (r = 0,27; p < 0,05) За аналізом результатів дослідження ліпідного метаболізму у пацієнтів на гемодіалізі відзначена наявність підвищеної концентрації загального ЗХ, ТГ, фракцій ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та низький вміст ЛПВЩ. Хворі з порушеною МФЕ в порівнянні з групою ІІ мають достовірно вищі рівні ЗХ, ТГ, ЛПНЩ та нижчі рівні ЛПВЩ.Висновки: Для хворих на ХХН 5Д ст., що лікуються методом гемодіалізу, притаманні виражені порушення ліпідного обміну (58%). У хворих на нирково – замісній терапії порушення ліпідного метаболізму асоційоване з мелатонінутворювальною функцією епіфізу, рівнями систолічного та діастолічного артеріального тиску, тривалістю артеріальної гіпертензії, рівнем гемоглобіну та тривалістю лікування гемодіалізу.
8
Sirchak, Ye S., S. M. Opalenyk, and N. Yu Kurchak. "ОСОБЛИВОСТІ БІОІМПЕДАНСОМЕТРІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ ТА АТЕРОСКЛЕРОЗ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 25, 2019): 121–24. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10061.
Full textAbstract:
У статті описано та проаналізовано результати біоімпедансометрії у хворих на хронічний панкреатит та атеросклероз.
Мета – дослідити особливості біоімпедансометрії у хворих на хронічний панкреатит (ХП) та атеросклероз.
Матеріал і методи. У дослідження включено 60 хворих на ХП віком від 40 до 60 років. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб віком від 40 до 60 років. Залежно від наявності порушень у ліпідограмі всіх хворих було поділено на дві групи. До першої увійшли 28 хворих на ХП без атеросклеротичних змін, до другої – 32 хворих на ХП й атеросклероз. Всім пацієнтам було проведено дослідження ліпідного спектра крові з визначенням рівня загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА). Крім того, всім хворим було проведено біоімпедансне дослідження складу тіла з визначенням рівня жирової, м'язової, кісткової маси, рідини в організмі та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). Для інтерпретації результатів дослідження всіх хворих було поділено за статтю на підгрупи.
Результати. Отримані результати вказують на те, що у хворих на ХП та атеросклероз навіть при нормальному показнику ІМТ спостерігається ожиріння за результатами біоімпедансного дослідження складу тіла, що супроводжується тяжчим перебігом захворювання та несприятливим прогнозом. Тому до комплексу заходів із діагностики ХП необхідно включати не тільки визначення показників ліпідного обміну та ІМТ, а й дослідження складу тіла.
Висновки. В ході дослідження було виявлено дефіцит маси тіла за результатами біоімпедансного обстеження та ІМТ у хворих на хронічний панкреатит без атеросклеротичних змін. У хворих на хронічний панкреатит та атеросклероз було встановлено «приховане» ожиріння за результатами біоімпедансометрії при нормальному значенні ІМТ.
9
Bezrodny, V. B. "Вплив добового ритму артеріального тиску, прозапальних і метаболічних факторів серцево-судинного ризику на розвиток гіпертензивної нефропатії у хворих на гіпертонічну хворобу." HYPERTENSION, no. 3.35 (May 1, 2014): 54–58. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.35.2014.82722.
Full textAbstract:
Із метою визначення взаємозв’язку функціонального стану нирок із добовим профілем артеріального тиску (АТ), показниками вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) були обстежені 98 хворих на ГХ II–III стадії, 1–2-го ступеня.Усім пацієнтам проводили офісне вимірювання та добове моніторування АТ. Визначали вміст ліпідів, сечової кислоти та рівень С-реактивного протеїну (СРП) у плазмі крові, а також швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за кліренсом ендогенного креатиніну та мікроальбумінурію.Установлено, що у хворих на ГХ погіршення функціонального стану нирок асоціюється з порушенням добового ритму АТ за типом non dipper, збільшенням варіабельності систолічного АТ (САТ) за добу, хронічним гемодинамічним перенавантаженням протягом доби: найбільш тісний кореляційний зв’язок ШКФ установлено з середньонічними значеннями САТ за всі періоди доби та з середньодобовим діастолічним АТ (r = –0,384, p < 0,001). У хворих на ГХ виявлено достовірну обернену кореляцію ШКФ з індексом НОМА (r = –0,417; р < 0,001), умістом інсуліну й глюкози в плазмі крові натще (r = –0,248, р < 0,05; r = –0,397, р < 0,001 відповідно) та рівнем інсуліну на 60-й хвилині глюкозотолерантного тесту (r = –0,308; р < 0,001). За допомогою багатофакторного регресійного аналізу встановлено, що факторами, пов’язаними незалежно від рівня АТ зі зниженою ШКФ у хворих на ГХ, є СРП (β = –0,285, р < 0,01), загальний холестерин (β = –0,249, р < 0,03), мікроальбумінурія (β = –0,242, р < 0,05) та індекс НОМА (β = –0,238, р < 0,05).Підвищення рівнів сечової кислоти, тригліцеридів та СРП у плазмі крові у хворих на ГХ пов’язано з поглибленням проявів гіпертензивної нефропатії (зниження ШКФ та підвищення рівня мікроальбумінурії).Гіпертензивна нефропатія у хворих на гіпертонічну хворобу асоціюється з порушеннями ліпідного обміну — підвищенням у плазмі крові рівнів загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів.
10
Пасієшвілі, Л. М., А. С. Марченко, А. В. Загребельська, Н. В. Малик, and О. В. Карая. "РОЛЬ ОЖИРІННЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ТОПОГРАФІЇ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ В ПЕРЕБІГУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 147–50. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12480.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Жирову тканину на сьогодні розглядають як ендокринний орган у зв’язку з розвитком метаболічних порушень та поділяють її на два види – білу та буру. Ожиріння супроводжується змінами у ліпідному, білковому, вуглеводному та мінеральному обмінах, а також порушенням гормональної функції жирової тканини. Вважають, що саме білий жир визначає метаболічні зсуви та ураження органів-мішеней. Найнесприятливіший вплив ожиріння має на перебіг цукрового діабету (ЦД). Доведено, що надмірна вага – провокувальний фактор у розвитку ЦД. Мета – оцінити стан ліпідного та вуглеводного обміну у хворих ЦД 2-го типу з урахуванням стадії ожиріння та топографії жирової тканини. Матеріал і методи. Для діагностики ожиріння (ОЖ) застосовували класифікаційні критерії ВООЗ (1997) із визначенням індексу маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле. Розподіл жирової тканини та відсоткове співвідношення вісцерального та підшкірного пулу жирової тканини досліджували за допомогою апарату OMRON BF511 (Японія). Стан ліпідного обміну оцінювали за вмістом загального холестерину сироватки крові, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності та холестерину ліпопротеїдів низької щильності. Результати. Встановлено, що підвищення маси тіла супроводжується збільшенням обох складових жирової тканини, але здебільшого за рахунок вісцерального пулу, вміст якого зростає у 2,7 раза, проти підшкірної жирової тканини – збільшується у 1,8 раза. Перебіг ЦД 2-го типу призводить до порушення вуглеводного та жирового обмінів. Зміни в останньому корелюють зі стадією ожиріння та топографією жирової тканини. Висновки. Ожиріння у хворих ЦД 2-го типу відбувається на тлі збільшення вмісту жирової тканини здебільшого за рахунок вісцерального пулу. Виявлена пряма кореляційна залежність між стадією ожиріння та топографічним розподілом жирової тканини. ЦД 2-го типу супроводжується розвитком гіперліпідемії, вираження якої корелює з ІМТ та накопиченням вісцерального жиру.
11
Haiduk, T. A., L. R. Shostakovych-Koretska, and O. I. Haiduk. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ГІПЕРТРОФІЇ МІОКАРДА ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 61–65. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11584.
Full textAbstract:
Гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ) є важливим клінічним станом, що істотно впливає на розвиток серйозних кардіоваскулярних подій і модифікується як гемодинамічними, так і негемодинамічними чинниками. Проведені епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку між порушеннями ліпідного обміну і розвитком серцево-судинних захворювань. У зв’язку з цим раннє виявлення ГЛШ у дітей та підлітків і визначення чинників, що впливають на її розвиток, є важливим для профілактики серцево-судинних захворювань у дорослому віці.
Мета – визначити взаємозв’язок між змінами в ліпідному профілі сироватки крові у дітей та підлітків з артеріальною гіпертензією (АГ) та ГЛШ.
Матеріал і методи. Обстежено 118 підлітків з різними формами АГ – стабільною, лабільною формами і прегіпертензією у віці 12–17 років, госпіталізованих у дитяче міське кардіопульмонологічне відділення в зв’язку з підвищенням артеріального тиску при його разовому вимірюванні на амбулаторному етапі.
Результати. Встановлено високу частоту гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у дітей і підлітків з артеріальною гіпертензією (33,9 %). Виділено дві групи підлітків з АГ із урахуванням наявності або відсутності ГЛШ. Виявлено взаємозв’язок між наявністю дисліпідемії і гіпертрофією міокарда лівого шлуночка.
Висновки. Наявність дисліпідемії у дітей з АГ збільшує ризик розвитку ГЛШ в 2–4 рази, причому найбільший вплив має підвищення рівнів тригліцеридів і ліпопротеїдів дуже низької щільності, зниження рівня холестерину високої щільності в сироватці крові. У дітей та підлітків з АГ та прегіпертензією необхідно визначати ліпідний профіль сироватки крові.
12
Kupnovytska, I. G., and N. M. Romanyshyn. "ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВЕЛОЕРГОМЕТРІЇ І ЛІПІДНИЙ СКЛАД КРОВІ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ УРАЖЕНИХ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 29, 2019): 92–100. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10529.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Серед кардіальної патології ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідну позицію. Тривала ішемія міокарда, незалежно від соціально-економічного розвитку країни, є причиною смертності та інвалідизації населення. Основними доведеними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань є гіпер- та дисліпідемія й абдомінальне ожиріння.
Мета – проаналізувати гемодинамічні та ергометричні показники серця за даними велоергометрії (ВЕМ), ліпідний склад крові та оцінити антропометричні дані у пацієнтів із стабільною ІХС залежно від кількості уражених коронарних артерій (КА).
Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 62 хворих на стабільну ІХС з стенокардією напруги функціонального класу (ФК) ІІІ із серцевою недостатністю (СН) ІІА ФК ІІІ із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Серед обстежених переважали чоловіки – 52 особи (83,9 %). Середній вік пацієнтів становив (61,2±1,2) року. Клінічні групи поділені на підгрупи залежно від кількості уражених КА: у 16 (25,8 %) хворих за даними коронароангіографії (КАГ) виявлено односудинне ураження, а в 46 (74,2 %) пацієнтів – кількасудинне.
Результати. Доведено, що коронарний та міокардіальний резерви і скоротлива здатність міокарда за даними ВЕМ виявилися зниженими в обох підгрупах спостереження, проте вираженими ці зміни були у випадку ураження двох і більше КА (р<0,05). Антропометричні показники – індекс маси тіла (ІМТ) та обвід талії – перевищували нормативне значення у 42 (67,7 %) хворих (р<0,001), причому в пацієнтів із ураженням двох і більше КА ці зміни були більш виражені, ніж у пацієнтів з ураженою однією КА (р<0,05).
Кількість холестерину загального (ХСЗ), тригліцеридів (ТГ), ХС ліпопротеїдів низької та високої щільності (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ) в сироватці крові достовірно відрізнялися у обох групах пацієнтів (р<0,05).
13
Chukur, O. O. "ОСОБЛИВОСТІ ВУГЛЕВОДНОГО ТА ЛІПІДНОГО ОБМІНУ В ЖІНОК ПРЕМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ВІКУ З ГІПОТИРЕОЗОМ АВТОІМУННОГО ГЕНЕЗУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 3, 2020): 87–93. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11544.
Full textAbstract:
Вступ. Дисфункцію щитоподібної залози вважають поширеним ендокринним захворюванням, у структурі якого переважає гіпотиреоз. У більшості випадків гіпотиреоз є наслідком автоімунного тиреоїдиту, що найчастіше трапляється в жінок. Зростання рівня тиреотропного гормону корелює з параметрами метаболічного синдрому, що збільшує серцево-судинні події та загальну смертність.
Мета дослідження – вивчити особливості кореляційних взаємозв’язків тиреотропного гормону, тиреоїдних гормонів та антитіл до тиреопероксидази з вуглеводно-ліпідними показниками в жінок пременопаузального віку, хворих на гіпотиреоз автоімунного генезу.
Методи дослідження. Обстежено 146 жінок пременопаузального віку з гіпотиреозом автоімунного генезу. Всім пацієнткам проводили антропометричні, загальноклінічні, біохімічні обстеження, включаючи визначення вуглеводного та ліпідного обміну, оцінювали функціональний стан їх щитоподібної залози, визначаючи рівні тиреотропного гормону, вільного тироксину, вільного трийодтироніну та антитіл до тиреопероксидази. Результати досліджень аналізували методом варіаційної статистики за допомогою програми STATISTICA 12 (“Statsoft”, США).
Результати й обговорення. Рівні тиреотропного гормону та антитіл до тиреопероксидази характеризувалися прямим кореляційним взаємозв’язком середньої сили із загальним холестерином, тригліцеридами, ліпопротеїнами низької щільності, коефіцієнтом атерогенності, а рівні вільного тироксину і вільного трийодтироніну – зворотним зв’язком. Встановлено достовірно позитивні кореляції середньої сили індексу маси тіла й індексу інсулінорезистентності HOMA-IR з тиреотропним гормоном, антитілами до тиреопероксидази та негативні кореляції середньої сили з вільним тироксином і вільним трийодтироніном. Виявлено позитивний кореляційний взаємозв’язок індексу маси тіла та індексу інсулінорезистентності НОМА-IR з рівнями загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, коефіцієнтом атерогенності й негативний кореляційний взаємозв’язок з холестерином ліпопротеїнів високої щільності.
Висновок. Дослідження кореляційних взаємозв’язків вуглеводного та ліпідного обміну в жінок пременопаузального віку, хворих на гіпотиреоз автоімунного генезу, є актуальним і перспективним напрямком для вивчення механізмів розвитку метаболічного синдрому та його корекції. Замісна гормональна терапія левотироксином натрію в жінок з гіпотиреозом автоімунного генезу є недостатньою для досягнення цільових рівнів основних показників метаболічного обміну.
14
Сірчак, Є. С., В. Є. Барані, С. С. Сірчак, and О. Ю. Рего. "ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТУ L-БЕТАРГІН У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 119–24. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12002.
Full textAbstract:
На сьогодні цукровий діабет (ЦД), як і хронічний панкреатит (ХП), є серйозною медико-соціальною проблемою в зв᾽язку зі збільшенням поширеності і прогресуючою тенденцією до їх зростання.
Мета – вивчити клініко-лабораторну ефективність використання амінокислотного комплексу L-Бетаргін у хворих на ЦД 2-го типу та ХП.
Матеріал і методи. Обстежено 76 хворих на ЦД 2-го типу та ХП. Хворих, залежно від призначеного лікування, поділили на дві групи: І група (n=40) обстежених хворих отримувала лише базисне лікування (БЛ); ІІ групі (n=36) обстежених пацієнтів додатково до БЛ призначали амінокислотний комплекс L-Бетаргін по 10 мл 3 рази на добу протягом 1 місяця. Усім обстеженим пацієнтам проводили загальноклінічні дослідження, а також визначення вітамінного забезпечення та рівня гомоцистеїну.
Результати. Проведена терапія виявилась ефективнішою за впливом на динаміку клінічних проявів у хворих ІІ групи, які додатково отримували амінокислотний комплекс L-Бетаргін. При цьому диспептичні прояви зменшились у 4,7 раза, тоді як у хворих І групи – лише у 2,6 раза (р<0,01). Додаткове призначення амінокислотного комплексу до БЛ у обстежених хворих сприяло більш вираженій позитивній динаміці показників вуглеводного обміну. Встановлено статистично достовірне зниження рівня HbA1c (до (6,02±0,16) %), інсуліну (до (11,33±0,84) Од/л), С-пептиду (до (6,14±0,50) нг/мл), індексу НОМА-IR (до 4,08±0,26) у хворих переважно ІІ групи. Додаткове призначення L-Бетаргіну також приводить до статистично достовірного зниження рівнів загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності (р<0,05) та підвищення вітамінів групи В, що супроводжується зниженням показника гомоцистеїну у хворих на ЦД 2-го типу та ХП.
Висновки. Комплексна терапія із використанням препарату L-Бетаргін є ефективним методом для корекції клінічних та лабораторних порушень (показників ліпідного, вуглеводного обмінів, вітамінного забезпечення та рівня гомоцистеїну в сироватці крові) у хворих на ЦД 2-го типу та ХП.
15
Arkhij, E. J., L. B. Prylypko, and O. M. Moskal. "ДИСЛІПІДЕМІЧНІ ЗМІНИ ЯК ПРЕДИКТОРИ ПРОГРЕСУВАННЯ ЗОВНІШНЬОСЕКРЕТОРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (May 30, 2019): 49–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10162.
Full textAbstract:
Хронічний панкреатит (ХП) відноситься до нозологій, показники захворюваності яких мають тенденцію до загальносвітового зростання. Визначено ряд причин, які сприяють появі та прогресуванню хронічного запального процесу на рівні підшлункової залози (ПЗ). Одними із таких є дисліпопротеїнемії.
Мета дослідження: проаналізувати особливості ліпідного метаболізму у пацієнтів, які страждають на ХП із екзокринною недостатністю.
Матеріали та методи: нами обстежено 79 пацієнтів з ознаками ХП, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у Хустській РЛ протягом 2017-2018 років. Відповідно до отриманих результатів було сформовано три досліджувані групи. Першу складали пацієнти на ХП із легкою зовнішньосекреторною недостатністю ПЗ (ЗНПЗ) (n = 50), другу ‒ із помірною ЗНПЗ (n = 29), до третьої включили практично здорових людей (n = 23). Для оцінки екзокринної функції ПЗ визначали рівень еластази-1 у калі. Ліпідний гомеостаз оцінювали за наступними показниками: загальний холестерол (ЗХС), тригліцерол (ТГ), холестерол ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерол ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), холестерол ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та індекс атерогенності (ІА). Крім того, провели кореляційний аналіз впливу дисліпідемічних розладів на виразність ЗНПЗ.
Результати досліджень вказують на наявність у хворих на ХП “ліпідного дистрес-синдрому”, що проявлявся у вигляді гіперхолестеролемії, гіпертригліцеролемії, підвищення концентрації ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ та зниження вмісту ХС ЛПВЩ. Встановлено залежність екзокринної недостатності від вираженості дисліпідемічних розладів.
Висновки: у хворих на ХП виявлено ознаки порушень ліпідного метаболізму та доведено вплив останніх на екзокринну функцію ПЗ. Тому вважаємо необхідним ретельне дослідження ліпідограми у всіх пацієнтів із ознаками хронічного ураження ПЗ.
16
Budreiko, O. A., and O. V. Morozov. "Вплив фізичної активності на формування дисліпідемій у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет 1-го типу." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 6.62 (October 16, 2014): 33–36. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76933.
Full textAbstract:
Проблема оптимізації лікування цукрового діабету (ЦД) 1-го типу у дітей до цього часу залишається остаточно невирішеною, а рекомендації щодо режиму фізичних навантажень звичайно не враховують особливостей метаболічного статусу хворих. Мета роботи — визначення особливостей показників ліпідного спектра крові залежно від рівня фізичної активності (ФА) у дітей та підлітків, хворих на ЦД 1-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 173 хворі на ЦД 1-го типу віком 7–18 років із тривалістю захворювання від 1 до 10 років із визначенням показників вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, а також рівня ФА за допомогою модифікованого адаптованого опитувальника. Результати. Встановлено, що у дітей та підлітків із ЦД 1-го типу спостерігалися атерогенно спрямовані зміни ліпідного профілю у вигляді підвищення рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) та тригліцеридів (ТГ) разом із тенденцією до зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Виявлені порушення ліпідного профілю були значною мірою пов’язані з декомпенсацією захворювання. Високий рівень ФА у дітей, хворих на ЦД 1-го типу, супроводжується різними змінами ліпідного профілю залежно від стану метаболічної компенсації: при рівні HbA1с < 9 % спостерігалось підвищення показників ТГ, ХС ЛПНЩ та ХС ЛПДНЩ, а при рівні HbA1с > 7,5 % — зниження ХС ЛПВЩ. Отримані результати свідчать про неоднозначний вплив високого рівня ФА на стан метаболізму у дітей із ЦД 1-го типу, зокрема на можливість формування дисліпідемій та підвищення ризику діабетичних ускладнень.
17
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev, and M. D. Tronko. "Предіабет і метаболічний синдром. Характеристика і маркери." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 179–87. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.179.
Full textAbstract:
Метаболічний стан, що передує розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) — предіабет, який характеризується резистентністю до інсуліну та первинною або вторинною дисфункцією β-клітин. У це поняття входять такі зміни вуглеводного обміну, як порушення глікемії натщесерце і порушення толерантності до глюкози. Біомаркерами предіабету є: рівні HbA1c та глікованого альбуміну; стан толерантності до глюкози; 1,5 ангідроглюцитол; фруктозамін. Нові маркери включають: адипонектин; фетуїн A; ліпопротеїн α; тригліцериди (ТГ); рівні ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності; співвідношення ТГ/ЛПВЩ та ЛПНЩ/ЛПВЩ; загальний рівень холестерину; церамід; феритин; асоційовані з лектином серинові протеази; тромбоспондин 1; ацил-карнітини; мікроРНК; С-реактивний білок; фібриноген; інтерлейкін 18 (IL‑18). Фактори ризику розвитку предіабету: близькі родичі з ЦД2; етнічна приналежність; серцево-судинні захворювання (ССЗ); гіпертонія; вміст холестерину ЛПВЩ та ТГ; у жінок синдром полікістозних яєчників; фізична неактивність; наявність сильного ожиріння; чорний акантоз та/або папіломи на шкірі. Метаболічний синдром (МС) — це сукупність факторів ризику, які визначають схильність до розвитку ЦД2 та ССЗ. Визначено 5 факторів ризику МС: високий рівень ТГ; низький вміст ЛПВЩ-С; високий артеріальний тиск та висока концентрація глюкози натщесерце або раніше виявлений ЦД2. Додатковими чинниками є гіпертонія; наднизький рівень ЛПВЩ-С; центральне ожиріння; високе співвідношення талії до стегна та мікроальбумінурія. Пізніше були запропоновані, як можливі додаткові чинники МС: гіперурикемія, мікроваскулярна ангіна та підвищенийрівень інгібітора активатора плазміногену. Зважаючи на глобальність предіабету, високі показники прогресування ЦД2 та підвищений ризик мікро- і макроваскулярних ускладнень та смерті, зусилля, зосереджені на запобіганні прогресування діабету та його ускладнень мають вирішальне значення. Для профілактики та затримки діабету виявились ефективними активація способу життя і медикаментозна терапія.
18
Radetska, L. V., N. I. Yarema, I. V. Smachylo, A. O. Bob, Z. P. Mandzii, A. I. Khomitska, I. P. Savchenko, and L. V. Naumova. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОРЕКЦІЇ ЛІПІТЕНЗІЇ – НОВОЇ ПРОБЛЕМИ У СУЧАСНІЙ КАРДІОЛОГІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 9, 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9204.
Full textAbstract:
Ліпітензія – це сучасний термін, що описує адитивний вплив артеріальної гіпертензії та гіперхолестеринемії на ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Згідно з епідеміологічними дослідженнями, понад 50 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) мають гіперліпідемію.
Мета дослідження – оцінити ефективність сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих із ліпітензією (АГ та гіперхолестеринемією).
Матеріали і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії 2–3 ступенів та гіперхолестеринемією, яким на тлі потрійної антигіпертензивної терапії (валсартан, амлодипін, тіазидний діуретик), аторвакору, урсохолу проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати моніторування АТ свідчать про сприятливий вплив лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного артеріального тиску. Під впливом аторвастатину та урсохолу відбулось поліпшення показників ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності, зростанням вмісту ліпопротеїнів високої щільності.
Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання потрійної антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу в пацієнтів із ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалів і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.
19
Цимбала, Е. М. "ВПЛИВ ГРЕЛІНУ І ЛЕПТИНУ НА ПОКАЗНИКИ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ ЗА УМОВ ВИСОКОКАЛОРІЙНИХ ДІЄТ В ЕКСПЕРИМЕНТІ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 14, 2021): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12555.
Full textAbstract:
Вступ. Ожиріння – пусковий механізм розвитку інсулінорезистентності, яка є ключовою ланкою патогенезу метаболічних захворювань.
Мета дослідження – вивчити співвідношення секреції греліну і лептину, показники ліпідного та вуглеводного обміну в щурів на тлі висококалорійних дієт.
Методи дослідження. Дослідження проводили на статевозрілих щурах-самцях, які перебували на дієті з високим вмістом фруктози (1-ша група) та жиру (2-га група). У сироватці піддослідних тварин визначали вміст гормонів греліну та лептину, маркери вуглеводного обміну, ліпідний спектр крові.
Результати й обговорення. У тварин 1-ї та 2-ї груп встановили зменшення рівня греліну на 33,67 і 46,54 %, лептину – на 52,62 та 68,62 % відповідно щодо даних в інтактних щурів. За умов навантаження фруктозою спостерігали розвиток інсулінорезистентності, на що вказувало збільшення вмісту глюкози (на 76,57 %), інсуліну (на 47,96 %), індексу HOMA-IR (у 2,31 раза) стосовно контролю. Концентрація глікозильованого гемоглобіну в цільній крові зросла у 2 рази щодо даних в інтактних щурів. У тварин на тлі високожирової дієти відзначали однонапрямлені зміни (підвищення концентрації глюкози на 27,69 %, інсуліну – на 38,47 % у сироватці крові, глікозильованого гемоглобіну в цільній крові – на 82,05 % відносно даних в інтактних щурів). Індекс HOMA-IR у тварин на тлі високожирової дієти збільшився на 79,14 % стосовно контролю. Зміни вуглеводного обміну суттєво вплинули на ліпідний спектр крові, зокрема, підвищився вміст загального холестерину (на 41,66 і 49,24 %), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (на 73,21 та 80,35 %), тригліцеридів (на 52,38 і 73,81 %) на тлі зниження вмісту холестерину ліпопротеїнів високої щільності (на 47,96 та 26,54 %) у тварин з інсулінорезистентністю і ожирінням відповідно. Встановлено тісний кореляційний взаємозв’язок між вмістом греліну і лептину та показниками вуглеводного (концентрацією глюкози, інсуліну, індексом HOMA-IR) і жирового обміну (коефіцієнтом атерогенності, вмістом загального холестерину, тригліцеридів).
Висновки. Перебування тварин на висококалорійній дієті (високовуглеводній чи високожировій) супроводжується розвитком інсулінорезистентності та вторинної дисліпідемії. Концентрація греліну та лептину суттєво впливає на розвиток окремих компонентів метаболічного синдрому.
20
Hlozhyk, Iryna. "Процеси вільнорадикального окиснення білків, зміни ліпідного профілю та функціонального стану печінки у щурів на тлі набутої інсуліно-резистентності, йододефіциту та інсулінорезистентності у поєднанні з йододефіцитом." Notes in Current Biology, no. 2 (February 3, 2022): 30–33. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.2.30-33.
Full textAbstract:
Йододефіцитні стани та інсулінорезистентність – це патофізіологічні процеси, які зумовлюють розвиток комплексу захворювань та порушень, тому детальне вивчення біохімічних механізмів їх виникнення та розвитку є надзвичайно актуальним. Метою цієї роботи було визначення вмісту продуктів окисної модифікації білків, показників ліпідного спектру та рівня амінотран-сфераз у щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєднанні з йододефіцитом. У крові та гепа-тоцитах щурів визначали вміст продуктів окисної модифікації білків. У крові визначали вміст триацилгліцеролів, загального холес-теролу, ліпопротеїдів низької щільності та ліпопротеїдів високої щільності, активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази.Встановлено, що у крові та гепатоцитах щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєд-нанні з йододефіцитом зростає рівень продуктів ОМБ. У крові тварин трьох дослідних груп зростає активність аспартатамінотран-сферази та аланінамінотрансферази, вміст холестеролу, триацилгліцеролів, ЛПНЩ, знижується вміст ЛПВЩ.
21
Yakimenko, O. O., and Ie O. Maznichenko. "ВИЯВЛЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СІМЕЙНОЮ ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 12, 2018): 146–51. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9412.
Full textAbstract:
Сьогодні проблема виявлення та лікування хворих на атеросклероз, головним чином, полягає в тому, що немає всеукраїнської програми боротьби з цією хворобою, скринінгу рівня холестерину та інших факторів ризику, відсутністні достатня інформованість населення з питаннь данного фаху та підтримка у засобах масової інформації, неефективність судинних центрів щодо зниження летальності, недостатня прихильність пацієнтів до лікування, недосягнення цільових рівнів ліпопротеїнів низької щільності та притаманний страх призначення максимальних доз статинів. В останнє десятиріччя багато даних накопичено стосовно захворювань із сімейною гіперхолестеринемією, та достоіменно відомо, що поширеність їх виявилась частішою, ніж очікувалась попередньо. Сімейна гіперхолестеринемія – це спадкове захворювання, що асоціюється з раннім розвитком агресивного атеросклерозу та серцево-судинних захворювань у молодому віці, що характеризується тяжким перебігом та високою летальністю. У статті викладено оглядові дані сучасного стану епідеміології, профілактики та керування пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією, акцентовано увагу на раннє виявлення хворих та скринінгу сім’ї.
22
Pankiv, V. I., and S. M. Yurchak. "Продукти функціонального призначення в комплексному лікуванні пацієнтів із метаболічним синдромом." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 3.51 (March 10, 2013): 53–57. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84330.
Full textAbstract:
Продукти функціонального харчування призначені для систематичного щоденного споживання й чинять регулюючий вплив на фізіологічні функції, біохімічні реакції та психосоціальну поведінку людини за рахунок нормалізації її мікроекологічного статусу.Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із метаболічним синдромом шляхом використання дієтичної добавки БіоСЕСС.Матеріали і методи. Обстежено 26 пацієнтів із метаболічним синдромом (ожиріння I ст., артеріальна гіпертензія, порушення ліпідного спектра крові, порушення толерантності до глюкози). БіоСЕСС призначали по 4 капсули двічі на день упродовж 10 днів, через 20 днів після закінчення першого курсу призначали другий за аналогічною схемою. До групи порівняння увійшли 14 пацієнтів із метаболічним синдромом, які не отримували в комплексному лікуванні БіоСЕСС. Результати дослідження. Встановлено виражене й статистично значуще зменшення інсулінорезистентності в периферичних тканинах. Вірогідно зменшився індекс НОМА-IR — із 6,58 ± 0,92 до 3,44 ± 0,86. Отримано вірогідне зниження вмісту загального холестерину на 13,1 % — із 6,18 ± ± 0,24 ммоль/л до 5,46 ± 0,22 ммоль/л (р < 0,05), ліпопротеїнів дуже низької щільності — на 36,2 % — із 0,79 ± 0,07 ммоль/л до 0,58 ± 0,06 ммоль/л (р < 0,05), ), ліпопротеїнів низької щільності — на 5,9 % — з 3,98 ± 0,16 ммоль/л до 3,56 ± 0,18 ммоль/л (р < 0,05), тригліцеридів — на 37,2 % — з 1,77 ± 0,19 до 1,29 ммоль/л ± 0,14 ммоль/л (р < 0,05) від початкових даних. Комбінована терапія сприяла більш вираженому зниженню рівня С-реактивного білка (СРБ) (з 6,91 ± 0,66 мг/дл до 4,83 ± 0,58 мг/дл) порівняно з контрольною групою (на 31,2 і 23,1 % відповідно; p < 0,05). Висновки. Застосування препарату БіоСЕСС у комплексній терапії пацієнтів із метаболічним синдромом вірогідно поліпшує показники ліпідного обміну, знижує гіперінсулінемію й супутню інсулінорезистентність. Використання препарату БіоСЕСС у комплексній терапії пацієнтів із метаболічним синдромом сприяє зниженню рівня артеріального тиску в денний час, поліпшенню діастолічної функції міокарда. Препарат БіоСЕСС справляє в пацієнтів із метаболічним синдромом корисні плейотропні ефекти, що проявляються у вірогідному зниженні концентрації СРБ у крові на 31,2 % (p < 0,05).
23
Martyniuk, L. P., and N. R. Makarchuk. "ВПЛИВ КЕЛТІКАНУ ТА ПОЛЯРИЗУЮЧОГО СВІТЛА НА ПОКАЗНИКИ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З ДІАБЕТИЧНОЮ ПОЛІНЕЙРОПАТІЄЮ ТА ДИСЛІПІДЕМІЄЮ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 2, 2018): 91–98. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9284.
Full textAbstract:
У хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу відбувається порушення процесів перекисного окиснення ліпідів, внаслідок чого порушується нормальне функціонування мембранних структур клітин, посилюється їх деструкція, а це може бути фактором прогресування такого ускладнення, як діабетична полінейропатія (ДПН).
Метою дослідження було вивчення впливу комплексного лікування препаратом Келтікан та поляризуючим світлом на показники ПОЛ та АОЗ у хворих на цукровий діабет 2 типу з діабетичною полінейропатією і дисліпідемією.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 130 хворих на ЦД 2-го типу, ускладнений діабетичною полінейропатією. Пацієнти були поділенні на 4 групи: до 1 групи увійшли 32 пацієнти, які отримували стандартне лікування, 32 хворих 2 групи додатково отримували келтікан по 1 капсулі тричі на добу впродовж місяця. 35 діабетикам 3 групи додатково було призначено 12 лікувальних процедур поляризуючим світлом. 31 пацієнт 4 групи, окрім стандартного лікування, отримував келтікан та курс світлотерапевтичних процедур поляризуючим світлом одночасно.
Стан ПОЛ оцінювали за вмістом дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА). Активність антиоксидантного захисту (АОЗ) вивчали за концентрацією супероксиддисмутази (СОД), каталази та глутатіону відновленого (SH-група).
Для оцінки стану ліпідного обміну визначали рівні ХС (холестерину), фракцій ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності), ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) і ТГ (тригліцериди).
Результати. Включення до стандартного лікування ДПН келтікану та поляризуючого світла має більш виражений вплив на показники ПОЛ та АОЗ, порівняно з стандартним лікуванням. Результати ліпідограми найбільше наближені до цільового рівня під впливом лікування у 4 групи.
Висновок. Включення до стандартної терапії ДПН у хворих з цукровим діабетом 2 типу і дисліпідемією препарату Келтікан та світлотерапевтичних процедур мало корегуючий вплив на показники ПОЛ і АОЗ.
24
Pankiv, V. I., and I. V. Chernyavska. "Вибір методу профілактики цукрового діабету 2-го типу: патогенетичний підхід з використанням воглібозу." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 7.63 (December 16, 2014): 45–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77127.
Full textAbstract:
Мета. Обґрунтування необхідності патогенетичного підходу до вибору методу профілактики цукрового діабету 2-го типу на основі вивчення клінічної ефективності і переносимості воглібозу в осіб з порушенням толерантності до глюкози (ПТГ). Методи. Під спостереженням перебувало 25 осіб з ПТГ віком від 35 до 55 років. Клінічне обстеження включало вимірювання росту, маси тіла, індексу маси тіла (ІМТ), окружності талії (OТ), артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, проведення перорального глюкозотолерантного тесту, визначення рівня глікованого гемоглобіну, параметрів ліпідного спектра крові, базального рівня імунореактивного інсуліну з обчисленням показника інсулінорезистентності (ІР) за формулою НОМА-IR і сумарного серцево-судинного ризику за шкалою SCORE. Особи з ПТГ отримували воглібоз (препарат Воксид, виробництво ТОВ «Кусум Фарм», Україна) по 0,2 мг перед сніданком, обідом і вечерею впродовж трьох місяців. Через 3 місяці проводили повторне обстеження з оцінкою метаболічних ефектів препарату і вивченням динаміки сумарного серцево-судинного ризику. Результати. Антигіперглікемічна терапія із застосуванням воглібозу в добовій дозі 0,6 мг сприяла вірогiдного зниженню всіх основних параметрів вуглеводного обміну, маси тіла, показників ІМТ і ОТ, рівнів загального холестерину, триглiцеридiв і холестерину ліпопротеїнів низької щільності. Після завершення дослідження на тлі прийому воглібозу відзначалося вірогiдне зниження сумарного серцево-судинного ризику на 29 %. Тримісячна терапія воглібозом не привела до зміни активності печінкових ферментів (аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази), виникнення явищ гіпоглікемії. Висновки. Антигіперглікемічна терапія із застосуванням воглібозу впродовж трьох місяців сприяє статистично значущому зниженню постпрандіальної гіперглікемії, рівня глюкози натще та індексу ІР в осіб з ПТГ і з високим серцево-судинним ризиком. У 82,6 % пацієнтів досягнуті цільові рівні глікемії. Під впливом терапії воглібозом прогнозований ризик смертельних ускладнень, обумовлених серцево-судинними захворюваннями, в найближчі 10 років вірогiдно знижується на 29 %.
25
Mitchenko, O. I., V. Yu Romanov, O. Yu Kulyk, and L. V. Yakushko. "Взаємозв’язок між лептинорезистентністю та серцево-судинним ризиком у хворих із гіпертонічною хворобою та метаболічним синдромом." HYPERTENSION, no. 3.41 (July 21, 2015): 51–58. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80659.
Full textAbstract:
Метою роботи було вивчити взаємозв’язок між лептинорезистентністю та серцево-судинним ризиком у хворих із гіпертонічною хворобою (ГХ) та метаболічним синдромом (МС). Обстежено 160 пацієнтів із ГХ II стадії та МС. У 84 пацієнтів визначали рівень SOB-R-рецепторів, серед них 43 жінки та 41 чоловік, які були поділені на клінічні групи залежно від порушень вуглеводного обміну. Виявлено, що у хворих із ГХ і МС лептинорезистентність за показниками вільного лептинового індексу асоціюється із зростанням виявлення факторів серцево-судинного ризику. Установлено корелятивний зв’язок між вільним лептиновим індексом і факторами серцево-судинного ризику, такими як окружність талії, індекс маси тіла, холестерин, тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів високої щільності, та глюкозою та рівнем артеріального тиску в жіночих та чоловічих групах. Визначено, що обрахування серцево-судинного ризику у хворих із ГХ та МС за стандартною шкалою SCORE не дозволяє максимально виділити когорту хворих із високим серцево-судинним ризиком, оскільки не враховує вплив на його рівень надлишкової маси тіла та порушень вуглеводного обміну. Додаткове використання шкал SСOREBMI, PROCAM, FRAMINGHAM, DRS дозволяє оптимізувати виявлення хворих із високим і дуже високим кардіометаболічним ризиком. Установлено, що в пацієнтів із ГХ, МС та цукровим діабетом високий ризик ускладнень за шкалою IRIS II асоціювався з найбільшими проявами лептинорезистентності за визначенням вільного лептинового індексу, що становив 5,45 ± 1,09 у групі жінок та 4,5 ± 1,6 у групі чоловіків, що дозволяє використовувати вільний лептиновий індекс для оптимізації раннього виявлення ускладнень у хворих із цукровим діабетом.
26
Дзюбановський, І. Я., А. М. Продан, and Л. М. Романюк. "Кореляційні зв’язки між орексигенними та анорексигенними гормонами при метаболічному синдромі." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 30–34. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12757.
Full textAbstract:
Резюме. Метаболічний синдром відіграє провідну роль у розвитку серцево-судинних та ендокринних захворювань. До теперішнього часу проводяться дискусії про роль тих чи інших гормонів у розвитку та перебігу даного захворювання. Адже розуміння патофізіологічних особливостей дасть змогу адекватно коригувати прояви метаболічного синдрому на різних його етапах.
Мета дослідження – вивчити кореляційний зв'язок між рівнями греліну, лептину, інсуліну та основними метаболічними показниками у пацієнтів з ожирінням різного ступеня.
Матеріали і методи. Обстежено 44 пацієнти (59,10 % – жінок та 40,90 % – чоловіків) віком від 31 до 79 років з індексом маси тіла ˃30 кг/м2 (основна група) та 12 пацієнтів (66,67 % – жінок та 33,34 % – чоловіків) віком від 25 до 67 років, з індексом маси тіла ˂25 кг/м2, що склали контрольну групу. Рівні глікованого гемоглобіну (HbA1c), глікемії, а також загального холестерину, ліпопротеїнів низької (ЛПНЩ) та високої щільності (ЛПВЩ), тригліцеридів, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), креатиніну в плазмі крові вимірювали за допомогою комерційних наборів (Roche Diagnostics) за допомогою Hitachi automatic analyzer. Визначення сироваткових рівнів лептину та греліну здійснювали за допомогою Leptin ELISA (LDN Labor Diagnostika Nord GmbH&Co.KG, Germany) та Human Ghrelin ELISA Kit (Thermo Fisher Scientific, USA) на аналізаторі Multiskan FC. Статистичну оброку даних проводили із використанням варіаційного та кореляційного аналізу.
Результати. Проведений кореляційний аналіз у групах пацієнтів із різним ступенем ожиріння дозволив встановити залежність між ІМТ та рівнем лептину (r= +0,99), греліну (r= -0,86), HbA1c (r= +0,60), холестерину (r= +0,99), ЛПНЩ (r= +0,98), ЛПВЩ (r= -0,99), коефіцієнтом атерогенності (r= +0,96), інсуліну (r= +1,00), глікемією (r= +0,84). Порівнявши показники концентрації лептину та греліну при різних ступенях ожиріння, встановлено сильний зворотний зв’язок (r= -0,92), коли із зростанням ІМТ та концентрації лептину сироватковий рівень греліну знижувався. Разом з тим, проаналізувавши взаємозалежність концентрації лептину й інсуліну, встановлено сильний прямий зв’язок (r= +0,99), за якого відбувалося зростання концентрації обох показників із збільшенням індексу маси тіла (ІМТ).
Висновки. Результати проведеного аналізу підтвердили наявність дисбалансу орексигенних та анорексигенних гормонів у пацієнтів з ожирінням, при цьому відмічено прогресивне зростання концентрації лептину, інсуліну та зниження рівня греліну зі збільшенням ступеня ожиріння, що підтверджено відповідними кореляційними зв’язками.
27
Molodtsov, V. Ye, O. I. Fediv, and G. Ya Stupnytska. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АТОРВАСТАТИНУ ПРИ ПОЄДНАННІ АЛКОГОЛЬНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ ТА АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 18, 2020): 126–32. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11188.
Full textAbstract:
Останнім часом зросла кількість повідомлень щодо перспективності використання статинів при захворюваннях печінки. Завдяки низькій токсичності та високому рівню безпеки в клінічній практиці найчастіше використовується аторвастатин, у зв’язку з чим доцільним є дослідження результатів його застосування у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) за її поєднання з артеріальною гіпертензією (АГ).
Мета – вивчити ефективність застосування аторвастатину у комплексній терапії АХП, поєднаної із АГ, шляхом визначення у крові показників функціонального стану ендотелію, системного запалення, оксидативного стресу, ліпідного та вуглеводного обмінів.
Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 62 хворих на алкогольну хворобу печінки. Усіх обстежених було поділено на дві групи. До першої (контрольної) групи увійшли 11 хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ) та 20 хворих на алкогольний цироз печінки (АЦП), яким проводилося загальноприйняте лікування. Другу (основну групу) склали 11 пацієнтів із ХАГ та 20 пацієнтів з АЦП, які на фоні традиційного лікування отримували аторвастатин (по 20 мг 1 раз на добу впродовж 3 місяців).
Визначали вміст у сироватці крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (нітритів/нітратів), ендотеліну-1, молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1), С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, трансформувального фактора росту-b1, інтерлейкіну-10, 8-ізопростану та церулоплазміну. Досліджували також ліпідний спектр крові та деякі показники вуглеводного обміну.
Результати. У хворих на ХАГ та АЦП, поєднані з АГ, під впливом аторвастатину спостерігалося зниження рівня в сироватці крові ендотеліну-1, нітратів/нітритів, ICAM-1, С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, інтерлейкіну-10, трансформувального фактора росту-b1, 8-ізопростану, церулоплазміну, загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеролів за одночасного зростання вмісту холестеролу ліпопротеїдів високої щільності.
Висновок. Застосування аторвастатину у комплексному лікуванні хворих на алкогольну хворобу печінки (хронічний алкогольний гепатит та алкогольний цироз печінки), поєднану з артеріальною гіпертензією, приводить до покращання функціонального стану ендотелію, зниження інтенсивності системного запалення та оксидативного стресу на тлі зменшення проявів дисліпопротеїнемії.
28
Nasonova, T. I. "Диференціально-діагностичні критерії початкових цереброваскулярних порушень у хворих з метаболічним синдромом." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 3.73 (July 6, 2015): 145–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.73.2015.78327.
Full textAbstract:
Вивчали особливості цереброваскулярних порушень у хворих з метаболічним синдромом (МС) порівняно з пацієнтами без ознак МС. Спостерігали 80 пацієнтів з хронічною ішемією мозку та початковими проявами недостатності кровопостачання мозку з ознаками МС та без нього. Пацієнтам проводилось клініко-неврологічне обстеження, обстеження серцево-судинної системи, дуплексне сканування брахіоцефальних судин з кольоровим картуванням потоку. Визначали показники крові, сечі, глюкози крові, гемокоагуляційні властивості, коефіцієнт атерогенності, С-реактивний білок, білірубін, АЛТ, АСТ, загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеїни низької та високої щільності, глікозильований гемоглобін (HbA1с). Проводили нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою оцінки когнітивних функцій (МоСА). Виявлено порушення когнітивних функцій у хворих із МС за шкалою МоСА, що є найбільш чутливою при легких та помірних порушеннях когнітивних функцій, показано, що при початкових порушеннях кровопостачання мозку немає суттєвої різниці в змінах когнітивних функцій між пацієнтами з ознаками МС та без них; у групах пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. між хворими з ознаками МС та пацієнтами без МС відзначаються відмінності щодо когнітивних функцій. Виявлено обернений кореляційний зв’язок між показниками глікозильованого гемоглобіну та когнітивними функціями за шкалою МоСА (r = –0,44; p < 0,05).
29
Sirenko, Yu M., and O. L. Rekovets. "Оцінка впливу моно- та комбінованої антигіпертензивної терапії дигідропіридиновими та недигідропіридиновими антагоністами кальцію на пружно-еластичні властивості артерій та центральний артеріальний тиск у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпер." HYPERTENSION, no. 3.41 (August 21, 2015): 78–91. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80661.
Full textAbstract:
Вступ. Нині широко обговорюється пошук новітніх методів зниження серцево-судинного ризику в популяції. У багатьох рандомізованих дослідженнях було доведено значення жорсткості артеріальної стінки в погіршенні прогнозу кардіологічних хворих. Тому, виходячи з таких міркувань, терапія, що сприяє покращенню еластичності артерій, можливо, має більшу ефективність у профілактиці основних кардіоваскулярних подій. Мета даного дослідження — порівняти ефективність різнодозової комбінації лерканідипіну та дилтіазему в пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією за впливом на центральний артеріальний тиск (ЦАТ) та пружно-еластичні властивості артерій. Матеріали та методи. У дослідження були включені 123 пацієнти з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією: середній рівень офісного систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) АТ — 149,12/91,92 ± 1,42/0,93 мм рт.ст. Середній вік хворих становив 51,83 ± 0,86 року. Усіх пацієнтів було розділено на групи терапії. Першій групі пацієнтів (n = 20) призначався дилтіазем у дозі 240 мг на добу у два прийоми. Другій (n = 20) — лерканідипін 20 мг один раз на добу. Третій (n = 22) — нефіксована комбінація 20 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. Четвертій (n = 20) — нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. П’ятій (n = 21) — нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу. Шоста група пацієнтів (n = 20) отримувала нефіксовану комбінацію 20 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу.Усім пацієнтам на початку та в кінці лікування проводили такі дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, розрахунок індексу маси тіла. Діагноз надлишкової маси тіла або ожиріння встановлювали відповідно до критеріїв ВООЗ (1997). Проводили вимірювання офісного САТ, ДАТ і ЧСС, добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного та м’язового типів, центрального САТ, біохімічне дослідження крові, що включало визначення вмісту загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої, низької, дуже низької щільності, індексу атерогенності. Термін лікування становив 1 місяць. Результати. Після аналізу всіх даних було встановлено, що показники офісних САТ і ДАТ значно знизилися у хворих як із м’якою, так і з помірною гіпертензією у всіх групах практично однаково. ЦАТ у всіх групах лікування знизився ефективно та однаково. У групі дилтіазему 240 мг ЦАТ достовірно знизився на 10,95 мм рт.ст., у групі лерканідипіну 20 мг — на 12,18 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 20 мг та дилтіазему 240 мг — на 14,13 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 240 мг — на 11,93 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг — на 13,11 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 20 мг та дилтіазему 120 мг — на 14,82 мм рт.ст. Тобто всі вибрані схеми лікування були однаково ефективними в плані зниження центрального АТ. Не спостерігалося негативного впливу всіх схем лікування на рівень ліпідного спектра крові. Центральний САТ пов’язаний із рівнем ДАТ при добовому моніторуванні та з показниками, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій, рівнем холестерину, товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій. У різних групах лікування спостерігалися різні фактори, що достовірно корелювали із кінцевим ЦАТ та ступенем його зниження. У групі комбінованої терапії кінцевий ЦАТ був пов’язаний із рівнем кінцевих офісного САТ, офісного ДАТ, показниками, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій. У групі монотерапії кінцевий ЦАТ був достовірно обернено пов’язаний із ступенем зниження на фоні лікування офісної ЧСС і рівнем офісного САТ у кінці лікування. Ступінь зниження ЦАТ у групі комбінованої терапії достовірно був пов’язаний із показниками пружно-еластичних властивостей артерій, а також із товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій і рівнем загального холестерину. Усі схеми лікування достовірно не впливали на середні величини показників, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій (у зв’язку з коротким терміном спостереження). Висновок. Як монотерапія, так і комбінація лерканідипіну та дилтіазему були ефективними в плані зниження як офісного АТ, так і АТ при добовому моніторуванні та центрального АТ. У зв’язку з найкращою переносимістю лерканідипіну 20 мг на добу та низькодозової комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг ці стратегії лікування можна рекомендувати для подальшого лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією м’якого та помірного ступеня.
30
Pankiv, V. I. "Безпечність та клінічна ефективність застосування комбінованого препарату метформіну пролонгованої дії та глімепіриду." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 3.51 (March 10, 2013): 25–29. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84313.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовується раннє призначення комбінації цукрознижувальних препаратів, які впливають на різні ланки патогенезу цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Метою дослідження була оцінка динаміки показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) наприкінці періоду спостереження порівняно з початковим рівнем, а також визначення додаткових параметрів ефективності, безпечності і переносимості препарату Дуглимакс виробництва «Кусум Фарм» (Україна) в терапії хворих на ЦД 2-го типу. Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 35 хворих на ЦД 2-го типу, які були розділені на 2 групи. У пацієнтів першої групи (16 осіб) рівень HbA1c не перевищував 8,0 %. Другу групу сформували 19 хворих із ЦД 2-го типу і рівнем HbA1c від 8,0 до 10,0 %. Результати дослідження. Нормалізація глікемії на тлі прийому Дуглимаксу призвела до зменшення показника HbA1c у пацієнтів як першої, так і другої групи. Зниження маси тіла сприяло зменшенню показника окружності талії (ОТ). В обох групах хворих виявлена тенденція до зниження вмісту ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Результати проведеного клінічного дослідження свідчать про відсутність розвитку гіпоглікемічних станів у пацієнтів на тлі прийому Дуглимаксу протягом періоду спостереження. Висновки. Призначення комбінованої протидіабетичної терапії препаратом Дуглимакс впродовж 24 тижнів призводить до істотного зниження рівня HbA1c і досягнення цільових показників вуглеводного обміну у хворих на ЦД 2-го типу. На тлі нормалізації вуглеводного обміну використання комбінованої терапії сприяє помірному зменшенню маси тіла й величини ОТ, зменшенню вмісту ЛПНЩ у сироватці крові. Відзначається добра переносимість і високий ступінь безпечності препарату Дуглимакс упродовж періоду спостереження.
31
MAKSYMETS, T. A., and E. Ja SKLYAROV. "Serum Levels of Adipokines and their Correlations in Patients with Coronary Artery Disease and Obesity." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 2018, no. 3 (October 15, 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.25040/ecpb2018.03.102.
Full text
32
Urbanovych, A. M., G. I. Susyk, and M. O. Urbanovych. "ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВТОРИННОЇ ДИСЛПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 2, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8637.
Full textAbstract:
В статті описано та проаналізовано показники атерогенності ліпідного спектра крові у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу залежно від наявності чи відсутності у них серцево-судинних ускладнень.Мета дослідження – уточнення атерогенності ліпідного спектра крові у хворих на ЦД 2 типу із артеріальною гіпертензією (АГ), ішемічною хворобою серця (ІХС), коморбідністю цих захворювань та без серцево-судинних ускладнень.Матеріал і методи. До дослідження включено 265 хворих на ЦД 2 типу, які були поділені на групи залежно від наявності чи відсутності у них серцево-судинної патології. Аналіз ліпідного спектра сироватки крові здійснювали за наступними показниками: загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та ліпідними співвідношеннями ТГ/ХС ЛПНЩ, ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ, ТГ/ХС ЛПВЩ, вмістом неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК).Результати. У всіх обстежених групах хворих на ЦД 2 типу виявлено зміни ліпідограми, характерні для атерогенного профілю обміну ліпідів, які включали в себе гіпертригліцеридемію, підвищення рівня ХС ЛПНЩ та зниження рівня антиатерогенного ХС ЛПВЩ. При цьому найбільш вираженими були зміни у ліпідограмі хворих на ЦД 2 типу із АГ та ІХС.Характерною особливістю ІХС та коморбідності АГ і ІХС у хворих на ЦД 2 типу, порівняно із групою хворих на ЦД 2 типу без серцево-судинної патології, є статистично значуще збільшення вмісту НЕЖК у крові.Результати проведеного аналізу інтегральних показників атерогенних та антиатерогенних фракцій ліпідів продемонстрували, що у хворих на ЦД 2 типу із серцево-судинними ускладненнями спостерігаються вірогідно підвищені значення співвідношень ТГ/ХС ЛПВЩ та ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ. Відповідно, ці показники мають прогностичне значення у розвитку атеросклеротичного ураження судин.
33
Opalenyk, S. M., and E. S. Sirchak. "ПОРУШЕННЯ ЛІПІДНОГО ПРОФІЛЮ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 13, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7218.
Full textAbstract:
У статті описано та проведено аналіз дисліпідемічних порушень у хворих на хронічний панкреатит.Мета дослідження – виявити та дослідити зміни ліпідного спектра крові при хронічному панкреатиті (ХП) в залежності від зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози.Матеріал і методи. Нами було проведено 13С–змішаний тригліцеридний дихальний тест (13С–ЗТДТ) та 13С–амілазний дихальний тест (13С–АДТ) для виявлення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСН ПЗ). Зміни ліпідного профілю крові ми визначали за наявністю порушень у ліпідограмі (визначенням вмісту загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА)).Результати. У майже половини пацієнтів виявлено порушення ліпідного спектра крові у вигляді зростання ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ЗХ, ТГ, КА та зниження рівня ЛПВЩ. Доведена залежність між зростанням ЗСН ПЗ та дисліпідемічними порушеннями у хворих на ХП, а саме – тяжчий перебіг захворювання з вираженішою ЗСН ПЗ та, відповідно, гіршим прогнозом. Встановлено, що перебіг ХП із супутніми атеросклеротичними змінами супроводжується зниженням сумарної концентрації 13СО2 в кінці дослідження до (16,3±0,7) % (р<0,05) при проведенні 13С–ЗТДТ та (6,9±1,2) % (р<0,05) при проведенні 13С–АДТ відповідно.
34
Sirchak, E. S., and S. M. Opalenik. "СТРАТИФІКАЦІЯ МОДИФІКУЮЧИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ АТЕРОСКЛЕРОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 26, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i4.8357.
Full textAbstract:
В статті описано та проаналізовано вплив основних модифікуючих факторів ризику атеросклерозу у хворих на хронічний панкреатит.Мета дослідження – виявити та дослідити наявність факторів ризику атеросклерозу у хворих на хронічний панкреатит в поєднанні з дисліпідемією.Матеріали і методи. Всім хворим було проведено 13С-змішаний тригліцеридний дихальний тест (13С–ЗТДТ) та 13С-амілазний дихальний тест (13С–АДТ) для виявлення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСН ПЗ). Атеросклеротичні зміни діагностували вимірюючи товщину шару "інтиму-медіа" у сонній артерії та за наявністю порушень в ліпідограмі (визначенням вмісту загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА)).Результати. У всіх хворих було виявлено ЗСН ПЗ та результатами 13С-ЗТДТ та у майже половини за результатами 13С–АДТ. У всіх пацієнтів було виявлено порушення ліпідного спектру крові у вигляді гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії, підвищення коефіцієнта атерогенності. Доведено, що ожиріння чи недостатня маса тіла не може слугувати в якості критерія визначення ступеня ЗСН ПЗ чи важкості атеросклеротичних порушень у хворих на ХП в поєднанні з атеросклерозом. Встановлено, що 13С-ЗТДТ є методом вибору для ранньої діагностики ЗСН ПЗ при ураженні ПЗ. За допомогою методів тестування, анкетування та опитування виявлено вагомий вплив модифікуючих факторів ризику атеросклерозу на перебіг ХП.
35
Pasechko, N. V., L. V. Radecka, N. I. Yarema, A. O. Bob, I. V. Smachylo, M. Ye Gavriluk, T. I. Kryckyi, Z. P. Mandzii, and G. I. Osinchuk. "ДЕЯКІ КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ЛІПІТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 2, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8634.
Full textAbstract:
Метою дослідження є оцінка ефективності сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих з ліпітензією (артеріальна гіпертензія (АГ) та гіперхолестеринемія).Матеріал і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії, 2–3 ступенів, та гіперхолестеринемією, яким на фоні терапії діфорсом, аторвакором, урсохолом проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму.Результати. Результати моніторування свідчать про сприятливий вплив вказаного лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного АТ. Під впливом аторвастатину та урсохолу поліпшилися показники ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності, тенденцією до зростання вмісту ліпопротеїдів високої щільності.Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу у хворих з ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів, з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалу і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.
36
Sklyarov, E. Y., O. M. Bochar, and L. E. Lapovets. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЛЕПТИНУ, АДИПОНЕКТИНУ ТА ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ САРТАНІВ, СТАТИНІВ ТА УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВОЇ КИСЛОТИ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ, ПОЄДНАНОЮ З ОЖИРІННЯМ ТА НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, no. 3 (November 2, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.7820.
Full textAbstract:
Метою роботи було оцінити динаміку клініко-лабораторних показників у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом при комбінованій терапії сартанами, статинами та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК).Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів із ІІ-ІІІ стадією артеріальної гіпертензії, яких розділено на дві групи. Хворим першої групи призначали телмісартан (20 мг), аторвастатин (20 мг) та УДХК (10 мг/кг) 1 раз на добу. Пацієнтам другої групи призначали олмесартан (10 мг), аторвастатин (20 мг) та УДХК (10 мг/кг) 1 раз на добу. Проведено оцінку клініко-гемодинамічної та лабораторної ефективності комбінації цих препаратів через 12 тижнів лікування.Результати досліджень. Призначення впродовж 12 тижнів комбінації аторвастатину та УДХК в комплексній терапії з олмесартаном або телмісартаном у пацієнтів обох груп відзначено достовірне зниження усіх гемодинамічних показників, суттєве зменшення рівнів холестерину (p<0,01), ліпопротеїдів низької щільності (p<0,05) та аланінамінотрансферази.Також така схема лікування призводила до зниження рівнів інтерлейкіну-6 та лептину в обох групах, однак, зміни рівня лептину виявилися статистично недостовірними за рахунок значного діапазону показників. Відзначено достовірне підвищення концентрації адипонектину (до 25,94±0,65 мкг/мл) у першій групі, що свідчить про прямий вплив телмісартану на рівень адипонектину.Висновки.Призначення комбінації сартанів (телмісартану або олмесартану) в поєднанні з аторвастатином та урсодезоксихолевою кислотою впродовж 12 тижнів пацієнтам з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом, має позитивний вплив на загальний стан хворих за рахунок підтримання оптимального артеріального тиску, зменшення суб'єктивних скарг та покращення гемодинаміки серця.Така комбінація лікарських препаратів покращує показники ліпідного спектру крові (за рахунок зменшення рівнів загального холестерину (p<0,01) та ліпопротеїдів низької щільності (p<0,01)), знижує рівні лептину та інтерлейкіну-6 (p<0,01)Комбінація телмісартану з аторвастатином та урсодезоксихолевою кислотою у пацієнтам з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом призводить до достовірного зростання рівня адипонектину (p<0,01).
37
Shved, M. I., M. Ya Beniv, L. V. Levytska, and L. V. Tsuglevych. "ВПЛИВ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ НА ПЕРЕБІГ ІНФАРКТУ МІОКАРДА У ХВОРИХ ІЗ НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА." Вісник наукових досліджень, no. 1 (April 27, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7250.
Full textAbstract:
Основними факторами ризику інфаркту міокарда, що сприяють виникненню та погіршують перебіг захворювання, є артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, малорухливий спосіб життя, порушення ліпідного обміну та цукровий діабет 2 типу, особливо при їх поєднанні.Мета дослідження – дослідити особливості поширення основних факторів ризику серцево-судинної патології, їх вплив на перебіг та частоту розвитку ускладнень інфаркту міокарда у хворих із надлишковою масою тіла жителів Тернопільської області.Матеріали та методи. Обстежено 76 хворих на інфаркт міокарда віком від 39 до 85 років, яких методом конвертів поділили на 3 дослідні групи: перша група – 33 пацієнтів із інфарктом міокарда з надмірною масою тіла, друга група – 13 пацієнтів з інфарктом міокарда та з ожирінням І ст., третя – 10 хворих на інфаркт міокарда та з ожирінням ІІ–ІІІ ст. Контрольну групу склали 20 пацієнтів із нормальною масою тіла.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що найбільш поширеними факторами ризику серед хворих виявились артеріальна гіпертензія (у 97 % пацієнтів із надмірною масою тіла та у 100 % хворих з ожирінням) та цукровий діабет 2 типу (у 24 % хворих із надмірною масою тіла та у 60 % пацієнтів з ожирінням). Одночасно у хворих на інфаркт міокарда з надмірною масою тіла частіше, ніж у пацієнтів із нормальною масою тіла, зустрічались підвищення найбільш атерогенного класу – холестерину ліпопротеїдів низької щільності та зниження антиатерогенного класу холестерину ліпопротеїдів високої щільності. У пацієнтів з ожирінням ІІ–ІІІ ст. достовірно частіше спостерігалась гіпертригліцеридемія (р=0,003).Висновки. Аналіз катамнезу засвідчив, що найчастішими ускладненнями у хворих на інфаркт міокарда з надлишковою масою тіла виявились серцева астма, набряк легень, гостра аневризма лівого шлуночка та епістенокардитичний перикардит.
38
Pyvovar, S. "Модель несприятливого перебігу серцевої недостатності з урахуванням тиреоїдного статусу хворих." Медицина сьогодні і завтра 82, no. 1 (March 11, 2020). http://dx.doi.org/10.35339/msz.2019.82.01.04.
Full textAbstract:
Обстежено 157 пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) – перенесеним інфарктом міокарда, у яких визначали предиктори несприятливого перебігу захворювання залежно від тиреоїдного статусу. При госпіталізації проведено стандартизоване оцінювання стану, визначено показники внутрішньосерцевої гемодинаміки, клінічного й біохімічного аналізів крові, рівні гормонів щитоподібної залози. Установлено, що ризик повторної госпіталізації хворих на СН із приводу декомпенсації захворювання зростає за перевищення оптимальної точки поділу для сироваткового рівня вільного трийодтироніну ≤ 2,07 пмоль/л. Відносний ризик повторної госпіталізації хворих із СН протягом 2 років при рівні вільного трийодтироніну ≤ 2,07 пмоль/л становить 2,224 [1,363–3,630] (p<0,05). За допомогою автоматичного регресійного аналізу побудовано модель повторної госпіталізації пацієнтів із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання протягом 2 років. До неї ввійшли такі показники: маса тіла, рівень вільного трийодтироніну, наявність нетоксичного зобу, рівні холестерину ліпопротеїдів низької щільності й загального холестерину, відносний вміст гранулоцитів у крові, концентрація вільного тироксину. За даними ROC-аналізу, ризик розвитку повторної госпіталізації хворих із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання зростає при перевищенні оптимальної точки поділу для значення рівняння регресійної моделі ≥ 1,321 ум. од. У зв’язку з тим що зниження сироваткового рівня трийодтироніну впливає на перебіг СН, можна припустити доцільним використання його значення ≤ 2,07 пмоль/л як предиктора несприятливого перебігу захворювання.
39
Кондратюк, Віталій, and Аліна Стахова. "ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ: ВНЕСОК РЕЗИСТЕНТНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." InterConf, May 20, 2021, 249–66. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.05.2021.028.
Full textAbstract:
Визначення ендотеліальної дисфункції (ЕД) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) дозволяє спрогнозувати і попередити настання важких кардіо-васкулярних подій, а також розвиток резистентності до антигіпертензивних препаратів. Так, як системне запалення лежить у патогенезі як АГ, так і ревматоїдного артриту (РА) за рахунок участі в окислювальному стресі та ЕД, дослідження спільних ланок коморбідних патологій дозволить обгрунтованіше призначати лікування. Метою дослідження є вивчення ендотеліальної функції у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію (РАГ) у поєднанні з РА. Обстежено 179 осіб, проводили лабораторне обстеження, офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ (ДМАТ) упродовж 24 годин до та після терапії та пробу Целермайера. У хворих на РА в поєднанні з РАГ притаманне часте виявлення порушення ендотеліальної функції (ЕФ) як при оцінці часу відновлення вихідного діаметру плечової артерії (ЧВВД), так і ендотелій-залежної вазодилатації (ЕЗВД). Порушення ЕФ за ЧВВД у 1,4 рази частіше виявляється при РА та РАГ ніж окремо при РА та АГ (χ²=3,8 та χ²=4,7, р<0,05), а частота зниження ЕФ за ЕЗВД при РА та РАГ у 1,3 рази більш поширена ніж пи РА та АГ (χ²=3,9, р<0,05), у 1,4 рази ніж при РА (χ²=5,1, р<0,05) і у 2,3 рази ніж при АГ (χ²=20,1, р<0,001). У структурі порушення ЕФ за ЕЗВД хворих на РА та РАГ парадоксальна вазоконстрикція (ПВК) у найпоширеніша (р<0,05. Порушення ЕФ визначається високою активністю РА: з підвищенням рівня СРБ та DAS28-СРБ ПД зменшується (r=-0,61 та r=-0,49 відповідно, p<0,01). Високий рівень СРБ тісно асоціювався із розвитком порушення ЕФ, а саме зменшення ПД (ВШ=1,09, 95 % ДІ 1,02-1,16, р=0,02). При зниженні рівнів ліпопротеїнів низької та високої щільності, а не загального холестерину, знижується судинна реактивність (r=0,27 та r=0,29 відповідно, p<0,05). При збільшення офісного та добового ДАТ у хворих на РА та РАГ зменшується ПД (r=-0,26 та r=-0,29 відповідно, p<0,05). Таким чином, для хворих на РА та РАГ притаманний вищий рівень артеріального тиску, особливо, діастолічного, який може призвести до більш швидшого розвитку ендотеліальної дисфункції. У структурі порушення ендотеліальної функції переважає парадоксальна вазоконстрикція, яка збільшується при підвищенні активності РА. Погіршення функції ендотелію у пацієнтів з РА та РАГ прискорюється при збільшенні рівня ліпопротеїдів високої та низької щільності.
40
Якименко, О. О., and М. В. Гриценко. "ЕФЕКТИВНІСТЬ БІОФЛАВОНОЇДІВ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ПОДАГРУ НА ТЛІ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ." Art of Medicine, October 30, 2019, 73–77. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.3.11.73.
Full textAbstract:
Резюме. Метою дослідження було оцінити ефективність застосування біофлавоноїду кверцетину у хворих на подагру на тлі метаболічного синдрому.
Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 61 пацієнта з первинною подагрою в поєднанні з метаболічним синдромом та виділені групи пацієнтів. Основній групі (n=30) було призначено алопуринол (початкова доза 100 мг на добу з наступним титруванням дози до підтримуючої) та квертин 40мг по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 6 місяців, з повторенням курсу через 2-3 місяці. Групі порівняння (n=31) тільки алопуринол. Схема лікування була призначена у період ремісії. Оцінку ефективності проводили через 12 та 24 місяці за допомогою лабораторних методів дослідження.
Результати. При динамічному спостереженні на фоні лікування відмічалася тенденція до зниження концентрації сечової кислоти через 12 місяців на 38,35 % в першій групі та на 23 % в другій групі, а через 24 місяці на 49,12 % в першій групі та на 36,68 % в другій групі. Через 12 та 24 місяці відмічалося статистично достовірне зниження С-реактивного протеїну та сіромукоїдів в основній групі, в той же час фібриноген та швидкість осідання еритроцитів мали тенденцію до зниження, але різниця була статистично недостовірною. При оцінці функції нирок відмічалося достовірне зниження концентрації креатиніну та сечовини та збільшення швидкості клубочкової фільтрації в основній групі. Також у групі 1 достовірно знизився рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності через 12 місяців та 24 місяці та підвищився рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності; щодо рівня загального холестерину та тригліцеридів, то відмічалася тенденція до зниження цих показників. В той же час у групі 2 суттєвих відмінностей не було.
41
Присяжнюк, В. П. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ БІОХІМІЧНИХ, ЛІПІДНИХ, ПРО- Й АНТИОКСИДАНТНИХ ПАРАМЕТРІВ КРОВІ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (December 23, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.4.5634.
Full textAbstract:
<p>Вивчено вікові особливості окремих біохімічних, ліпідних, про- й антиоксидантних параметрів крові у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Обстеженим пацієнтам властиве вікове зростання рівня глюкози крові, активності загальної лактатдегідрогенази та лужної фосфатази, що асоціювалося з клінічними особливостями перебігу захворювання. У таких хворих достовірного вікового зростання зазнавали концентрації загального холестеролу, триацилгілцеролів та холестеролу ліпопротеїдів дуже низької щільності. У пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки відзначали вікове зменшення вмісту відновленого глутатіону в крові.</p>
42
Аравіцька, М. Г. "ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ХВОРИХ ОЖИРІННЯМ ІІІ СТУПЕНЯ ЗА ДИНАМІКОЮ МЕТАБОЛІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ." Art of Medicine, January 5, 2020, 6–11. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.6.
Full textAbstract:
Резюме. Цілі: визначення динаміки показників метаболізму у пацієнтів із ожирінням під впливом програми фізичної терапії.
Методи. Обстежено 74 особи з ожирінням ІІІ ступеня. За величиною реабілітаційного комплаєнсу вони були поділені на групу порівняння (низький рівень) та основну групу (високий рівень). Групу контролю склали 63 особи з нормальною масою тіла. Оцінювали антропометричні показники (маса, індекс маси тіла, співвідношення обхватів талії та стегон); параметри вуглеводневого (вміст глюкози в крові натще та після глюкозного навантаження) та ліпідного (концентрація холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої щільності, лептину) обмінів; розраховували індекс вісцерального ожиріння. Запропонована програма фізичної терапії включала підтримку реабілітаційного комплаєнсу, збільшення фізичної активності, зміну стилю харчування, рефлексотерапію, масаж, психокорекцію.
Результати. Було досягнуто статистично значущого покращення щодо вихідних показників досліджуваних параметрів осіб основної групи. Втрата маси тіла становила більше 20%, індекс маси тіла досяг параметрів ожиріння І ступеня, зменшився ступінь абдомінального ожиріння. Відбулися позитивні зміни в концентраціях глюкози натще, відновилась чутливість тканин до глюкози; знизились параметри атерогенності; покращився індекс вісцерального ожиріння та рівень лептину. У пацієнтів із низьким рівнем комплаєнсу позитивних змін досліджуваних показників не виявлено.
Висновки. Внаслідок впровадження програми визначено статистично значуще у порівнянні із вихідним результатом покращення досліджуваних показників обміну ліпідів та глюкози на фоні покращення антропометричних параметрів. Проте рівня параметрів осіб із нормальною масою досягнуто не було, що свідчить про потребу тривалішої, ніж 1 рік, програми реабілітації осіб із ожирінням ІІІ ступеня.
43
Швед, М. І., and І. Б. Припхан. "ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ ТА СУБКЛІНІЧНИЙ ГІПОТИРЕОЗ ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ ХВОРОБИ." Вісник наукових досліджень, no. 2 (May 9, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.2.5574.
Full textAbstract:
<p>У статті наведено особливості метаболічних порушень (ліпідного спектра крові та процесів вільнорадикального окиснення), а також методи їх корекції у хворих із субклінічним гіпотиреозом та стабільною стенокардією зі тривалістю до та понад 5 років. У пацієнтів із стабільною стенокардією понад 5 років та субклінічним гіпотиреозом встановлено достовірно вищі значення рівня тригліцеридів (ТГ), загального холестерину (ХС), ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА) та малонового діальдегіду (МДА), а також суттєве зниження концентрації супероксиддисмутази (СОД), каталази (КТ) та церулоплазміну (ЦП), порівняно із хворими, в яких стабільна стенокардія тривала до 5 років. Комбінація стандартного антиішемічного лікування та L-тироксину позитивно впливала на покращення загального клінічного стану хворих та показників ліпідоргами і перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) лише у хворих із субклінічним гіпотиреозом та тривалістю стабільної стенокардії до 5 років. У пацієнтів із тривалістю хвороби понад 5 років для нормалізації клінічного стану і досягнення цільових рівнів основних показників ліпідограми, процесів вільнорадикального окиснення та антиоксидантного захисту доцільно застосовувати комплексну терапію із використанням стандартного антиішемічного лікування, L-тироксину та L-карнітину. Отримані результати дозволяють рекомендувати використання диференційної комплексної терапії у хворих зі стабільною стенокардією та субклінічним гіпотиреозом з метою адекватного відновлення клінічного стану та попередження метаболічних порушень у даної категорії хворих.</p>
44
Бабак, О. Я., К. О. Просоленко, В. І. Молодан, Г. Ю. Панченко, and К. А. Лапшина. "Особливості порушень вуглеводного й ліпідного обмінів при неалкогольній жировій хворобі печінки та її коморбідності з артеріальною гіпертензією." Медицина сьогодні і завтра 83, no. 2 (December 17, 2020). http://dx.doi.org/10.35339/msz.2019.83.02.03.
Full textAbstract:
Досліджено особливості вуглеводного й ліпідного обмінів за коморбідності неалкогольної жирової хвороби печінки та гіпертонічної хвороби або ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, оцінено основні фактори, що впливають на ці показники. Обстежено 269 пацієнтів: 60 – із неалкогольною жировою хворобою печінки, 121 – із коморбідністю такої і гіпертонічної хвороби, 88 – із її коморбідністю із ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією, середній вік пацієнтів – (48,07±10,81) року. Контрольна група – 20 здорових осіб, порівнянних за віком і статтю із хворими. Оцінювали антропометричні дані й артеріальний тиск. Визначали концентрацію ліпідів крові, амінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази, інсуліну, глікозильований гемоглобін та інші біохімічні показники крові, інсулінорезистентність за індексом HOMA, швидкість клубочкової фільтрації. Використовували ультразвукове дослідження. Виявлено, що для пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки незалежно від її коморбідності з гіпертонічною хворобою або ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією характерні порушення вуглеводного й ліпідного обмінів. Коморбідність спричинює посилення цих змін, що відіграє важливу роль у патогенезі захворювань. Показники тригліцеридів та індексу НОМА достовірно вищі за коморбідності як із гіпертонічною хворобою, так і з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією. Показники ліпопротеїдів низької щільності достовірно вищі за коморбідності з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією. Показники вуглеводного й ліпідного обмінів тісно пов’язані з показниками артеріального тиску, індексами маси тіла й талія / стегно, маркерами ураження печінки, нирковою функцією, а також тривалістю захворювання. Спектр кореляційних зв’язків є різним у хворих з ізольованою неалкогольною жировою хворобою печінки та за її коморбідності. За коморбідності характерними є кореляційні взаємозв’язки між показниками вуглеводного й ліпідного обмінів, з одного боку, та показниками артеріального тиску й ниркової функції – із другого. Дані зміни свідчать про найбільший проатерогенний потенціал у хворих із коморбідним перебігом хвороби, що в поєднанні з порушеннями вуглеводного обміну призводить до значного зростання кардіоваскулярного ризику й цукрового діабету 2-го типу.