To see the other types of publications on this topic, follow the link: Хорове письмо.

Journal articles on the topic 'Хорове письмо'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 49 journal articles for your research on the topic 'Хорове письмо.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Заверуха, О. Л. "Хорове письмо як утілення художнього змісту музичного тексту". Культура України. Серія: Мистецтвознавство, вип. 57 (2017): 54–61.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Prokopovych, Tetiana Yuriivna. "«CONTRA SPEM SPERO» ЛЕСІ УКРАЇНКИ В КОМПОЗИТОРСЬКОМУ ПРОЧИТАННІ МИХАЙЛА ДОВГАНИЧА ТА МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО". Музичне мистецтво і культура, № 37 (28 грудня 2023): 281–92. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2023-37-20.

Full text
Abstract:
Мета роботи – з’ясування особливостей композиторського прочитання поетичного тексту Лесі Українки в сучасній хоровій музиці. Властиво, вірш «Contra spem spero» став основою вокально-хорових опусів a cappella Михайла Довганича та Миколи Ластовецького. Оригінальний художній результат у кожного автора дозволяє простежити множинність інтерпретації літературного першоджерела у музичному мистецтві. Методологія дослідження поєднує низку методів, серед яких провідними є аналітичний, структурно-семантичний і компаративний. Наукова новизна полягає у розкритті специфіки роботи сучасних українських композиторів над поетичним текстом. Прочитання вірша великої поетеси обома авторами породжує індивідуальну концепцію, втілену комплексом виразових засобів вокального багатоголосся. Висновки. Порівняльний аналіз хорових творів «Без надії сподіваюсь» М. Довганича та «Contra spem spero!» М. Ластовецького уможливив виявлення характеру взаємодії вербального і музичного ряду, що позначився на різних рівнях організації художнього тексту (темброво-фонічному, композиційному, інтонаційному, фактурному). Загалом хорове письмо М. Ластовецького надзвичайно мінливе в плані метро-ритмічної і фактурної організації, гармонії, темпу та динамічних відтінків. У щільному діапазоні двох октав жіночих тембрів автор майстерно досягнув просторових ефектів і звукозображальності. Підпорядкування вокального багатоголосся сценічним закономірностям здійснюється композитором як за допомогою прийомів музичного викладу (дискретність фактурних блоків, контрастне зіставлення хорових tutti і окремих партій, хорової «оркестровки»), так і завдяки авторських ремарок у нотному тексті. Інтермедіальність філософської лірики Лесі Українки визначила композиторську стратегію творення хорових партитур, засновану на синтезі мистецтв. Твір Довганича для мішаного хору розгортається за принципом монтажу загального плану. Натомість, Ластовецький, обравши склад однорідного жіночого хору, досяг в музичному творі максимальної деталізації і психологізації поетичного образу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Ластовецька, Любомира. "ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО". Слобожанські мистецькі студії, № 1 (24 лютого 2025): 67–71. https://doi.org/10.32782/art/2025.1.12.

Full text
Abstract:
У статті розглядаються жанрові прикмети хорової творчості сучасного українського композитора, заслуженого діяча мистецтв України, лавреата премій С. Гулака-Артемовського, В. Косенка, С. Людкевича і Ю. Дрогобича Миколи Ластовецького (*1947) на прикладі аналізу його хорової антології; констатовано наявність у мистця чисельного хорового доробку, до якого він тяжіє особливо в останній період свого творчого шляху; відзначено різноманітний жанровий діапазон його музики для хору; підкреслено детальну фіксацію в нотному тексті авторських позначок, динамічних та агогічних нюансів. Констатовано, що М. Ластовецькому належить оригінальний хоровий доробок, у якому він виступає продовжувачем питомих українських хорових традицій, які він своєрідно адаптує з індивідуальними жанрово-стильовими особливостями композиторського письма та сучасними музично-виражальними засобами. Наведено перелік поетів, до яких найчастіше звертається композитор у своїй хоровій творчості. Відзначено, що особливий інтерес становлять українські народні пісні для хору М. Ластовецького із записів І. Франка. Підкреслено, що хорові твори композитора написані для різних виконавських складів – дитячого, однорідного (жіночого, чоловічого) та мішаного. Показово, що у хоровому доробку мистця домінують композиції a cappella. Відзначено, що жанровий спектр хорової творчості мистця охоплює твори як великих форм (три кантати, чотири хорові концерти), так і малих, до яких можна віднести оригінальні авторські композиції, численні обробки (опрацювання) українських народних пісень. Акцентовано, що вагому нішу становлять опрацювання календарно-обрядових, зокрема, жниварських пісень. Зазначено, що композитор тяжіє до поліфонізації фактури, активно використовує підголоскову та імітаційну поліфонію. Підкреслюється, що поліжанрова хорова творчість М. Ластовецького володіє значним виконавським потенціалом та заслуговує на ширше поширення серед слухацької аудиторії як у національному вимірі, так і міжнародному.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

ЯКИМЧУК, Світлана, та Юлія ОДАРЧУК. "СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХОРОВОГО ПИСЬМА ТА ТВОРЧОСТІ БОГДАНИ ФІЛЬЦ (НА ПРИКЛАДІ МУЗИЧНОГО ТВОРУ «БОГОРОДИЦЕ ДІВО»)". Fine Art and Culture Studies, № 2 (3 липня 2023): 51–56. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2023-2-8.

Full text
Abstract:
Стаття розкриває стилістичні особливості хорового письма та композиторської творчості Богдани Фільц. Для досягнення цієї мети використовується метод аналізу дитячої хорової творчості та духовної хорової мініатюри «Богородице Діво», що наповнена різними виразовими засобами. У піснях та дитячих хорових творах особливо яскраво розкривається уміння композиторки створювати яскраві музичні образи за допомогою стислих, але гранично виразних засобів, уміння викладати свої думки просто і розкуто. При цьому Богдана Фільц звертається до широкого кола різних поетів минулого і сучасності. Завжди керується близькою спорідненістю світоглядних позицій та спільними естетичними поглядами. У творчості Богдана Фільц пропагує ідеї духовного вдосконалення, оптимізму, національного самоствердження, патріотизму, любові до природи та Батьківщини. Звернення до духовної музики на прикладі хорової мініатюри «Богородице Діво» розкриває композиторку як особу, що тонко відтворює нюанси психологічного стану. Твір має піднесений, одухотворений стримано-радісний характер. Дана хорова мініатюра не має яскравого сюжетного розвитку. Музика пов’язана з текстом молитви і має наскрізну будову. Базується за принципом безперервного розвитку та оновленні тематичного матеріалу у відповідності до розвитку сюжетної та психологічної лінії тексту. На процес формування композиції впливає ладотональний план гармонія і ритм. Ритміка твору гнучка, пластична з використанням малого та великого пунктиру. Мелодика твору позначена певною декламаційністю, що наближує твір до манери виконання церковних піснеспівів. Мелодія твору будується виключно на діатоніці, що теж характерно для духовної музики. Отже, Богдана Фільц належить до плеяди композиторів, які володіють даром писати музику щиру, мелодійну і водночас свіжу позначену неповторним індивідуальним характером.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Матійчин, Ірина Мстиславівна. "«ГАЛИЦЬКА СЮЇТА» МИКОЛИ ДРЕМЛЮГИ – НЕВІДОМИЙ ПОЧАТОК ЙОГО ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ". Слобожанські мистецькі студії, № 2 (3 липня 2024): 59–63. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.2.12.

Full text
Abstract:
У статті аналізується один із перших творів Миколи Дремлюги, написаний ще у студентські роки, – хоровий цикл «Галицька сюїта». Цикл складається із чотирьох обробок українських народних пісень, поєднаних за принципом контрасту. Свого часу твір був рекомендований до виконання вчителем М. Дремлюги Левком Ревуцьким, проте фактів концертного виконання сюїти не маємо. Дотепер «Галицька сюїта» зберігалася в рукописному вигляді в особистому архіві доньки композитора Марії Дремлюги, а зараз вона готується до видання. Рукопис сюїти став базовим матеріалом дослідження, яке спиралося на метод музикознавчого аналізу, застосовувались також історико-культурний, біографічний методи та метод інтерв’ювання. У процесі дослідження було встановлено, що «Галицька сюїта», написана на початку творчого шляху М. Дремлюги, є вартісним із мистецького погляду хоровим циклом, який демонструє талановите втілення у формі сюїти віночка обробок українських народних пісень. У кожній з обробок молодий композитор застосував відповідну систему виразових засобів для оригінального втілення свого творчого задуму, продовжуючи традиції своїх попередників М. Лисенка, М. Леонтовича, Л. Ревуцького. Можемо констатувати, що під час написання сюїти М. Дремлюга відшліфовував свої навички хорового письма, експериментував із барвами хорової палітри (ладово-гармонічними, тембральними, фактурними тощо) і, урешті, створив гарну цілісну композицію, яка своєю музичною мовою буде цікавою як для виконавців, так і для слухачів. У цьому ранньому хоровому творі вже відобразилися особливості творчої манери композитора: потяг до циклічності музичної побудови, народнопісенна інтонаційна опора, продумане звуковедення хорових голосів, імпресіоністичний відблиск ладово-гармонічних забарвлень. Уведення в науковий обіг «Галицької сюїти» важливе для комплексного вивчення хорової творчості М. Дремлюги, його композиторської спадщини загалом, розуміння шляхів розвитку українського музичного мистецтва першої половини ХХ століття.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Boiko, Vyacheslav. "ОБРАЗНО-СМИСЛОВИЙ КОНТЕКСТ ДУХОВНОЇ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ XX – ПОЧАТКУ XXI ст." Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 20 (1 червня 2021): 43–54. http://dx.doi.org/10.33287/222104.

Full text
Abstract:
Мета статті – виявити образно-смисловий зміст хорових творів на духовну тематику в співвідношенні тлумачення тексту в церковній традиції та інтерпретації композитора у світському мистецтві. Аналізуються особливості православного духовного хорового мистецтва XX – початку XXI століть у контексті вітчизняної художньої культури. Православна духовна хорова музика розглядається як соціокультурний феномен. Проаналізовано загальнокультурні, естетичні та художні компоненти сучасної композиторської творчості на духовну тематику. Визначено жанрово-стилістичні закономірності духовної музики, а також особливості хорового письма композиторів сучасності. У процесі осмислення предмету що вивчається сформувався метод, що поєднує у собі філософський підхід, співставлення традицій, питань богословського контексту з конкретним звуковим матеріалом, вербальним за своєю природою і поєднаний з методом музично-теоретичного аналізу. Новизна статті. Найскладніша проблема полягає в тому, що різноманітні художні та поетичні аспекти творчості академічного професійного композитора на духовні теми навряд чи колись вивчались у сучасній науковій думці. Висновки. У пропонованій статті оцінюється розвиток духовних тем у хоровій музиці та розкривається її роль у сучасному культурному житті. Було зроблено спробу розкрити морально-релігійну сутність якомога ширшого кола різних тематичних напрямків духовної творчості, закцентуємо, у звʼязку з історичним оновленням жанрової системи, музично-виразових засобів, а також методів їх формування на основі музично-теоретичного аналізу. З естетичної точки зору, основною метою впливу мистецтва на людину є усталеність формування творчого підходу до сприйняття художніх цінностей та, безумовно, естетичної інформації, що міститься у численних хорових творах на духовні теми.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Харитон, Ігор. "Українське хорове мистецтво на сучасному етапі національного культуротворення". New pedagogical thought 119, № 3 (2024): 54–57. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2024-119-3-54-57.

Full text
Abstract:
У статті проаналізовано специфіку становлення національного хорового мистецтва доби сучасності під кутом зору осмислення постмодернових моделей його увиразнення. Відслідковуються ключові особливості творчого почерку митців щонайменше трьох поколінь українського композиторського бомонду, а саме сучасних композиторів-класиків, композиторів зрілого покоління, а також представників наймолодшої генерації історичного періоду від 60-х років ХХ століття до сьогодні. Окреслено ключові концепти творчого почерку українських сучасних композиторів-класиків з їхнім модерновим улаштуванням стильових, жанрових та інших особливостей хорового письма, композиторів зрілого покоління періоду 80-х – 90-х років ХХ століття, а також наймолодших авторів хорової музики. Доведено, що різнобарвна орнаментальність української сучасної хорової музики є свідченням того, що досліджуваний феномен, попри свою розмаїту унікальність, залишається цілісною моделлю національного хорового музикування доби сучасності, що стане своєрідним історичним містком між минулим і прийдешнім у сфері пізнання прекрасного засобами хорової культури українства.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Ryzhinsky, Alexander S. "Karlheinz Stockhausen’s Choral Writing in his Heptalogy Licht." Music Scholarship / Problemy Muzykal'noj Nauki, no. 2 (June 2020): 84–97. http://dx.doi.org/10.33779/2587-6341.2020.2.084-097.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Окунева, Е. Г., та О. В. Шмакова. "ХОРОВАЯ МУЗЫКА МАРТИНА РОМБЕРГА: ЧЕРТЫ СТИЛЯ". Music Journal of Northern Europe, № 4(40) (24 січня 2025): 49–79. https://doi.org/10.61908/2413-0486.2024.40.4.49-79.

Full text
Abstract:
Современная хоровая музыка Скандинавии отличается самобытностью и оригинальностью. Она всё чаще приковывает внимание исполнительских коллективов как за рубежом, так и в России. В статье рассматривается хоровое творчество современного норвежского композитора Мартина Ромберга, работающего в русле неоромантической поэтики и стилистики. Подробное аналитическое освещение получают три его хоровых цикла: Aradia (2012), Rúnatal (2012), Requiem of Runes (2022). Тематика сочинений отражает интерес норвежского мастера к мистике и мифологии, а также к архетипическим мотивам и сюжетам. Взаимоотношения слова и музыки в хоровых композициях достаточно традиционны. Особенности ладово-интонационной сферы и структурной организации сочинений определяются как общим художественным замыслом, так и фонетическими свойствами языка поэтических первоисточников, спецификой их стиховой организации (например, звуковыми особенностями аллитерационного стихосложения). При опоре на романтическую тональную идиому в музыкальном языке Ромберга обнаруживаются элементы средневековой модальности, джаза, русской песенности, которые сплетаются в органичном единстве. В сочинениях 2010-х годов используются элементы техники фонемной композиции и Klangfarbenmelodie, разнообразные речевые приёмы. В произведении более позднего времени (Requiem of Runes) хоровое письмо упрощается, но интерес к тембровым экспериментам сохраняется, что проявляется в непривычно низкой тесситуре звучания всех голосов, обусловленной идеями «глубины» и регистрового «восхождения». Contemporary Scandinavian choral music increasingly attracts the attention of performing groups both abroad and in Russia due to its deep originality and distinctiveness. The article examines the choral work of the contemporary Norwegian composer Martin Romberg, who works within the framework of Neo-Romantic poetics and style. A detailed analysis is given to the three of his choral cycles: Aradia (2012), Rúnatal (2012), and Requiem of Runes (2022). The themes of the works reflect the Norwegian composer’s interest in mysticism and mythology, as well as in archetypal motifs and plots. The relationship between words and music in his choral compositions is quite traditional. Features of the modal-intonation sphere and structural organisation of the works are determined both by the general artistic concept and the phonetic properties of the language of the poetic sources, as well as the specifics of their verse organisation (e.g., sound characteristics of alliterative versification). Along with a general reliance on a Romantic tonal idiom, Romberg’s musical language reveals elements of medieval modal archaism, jazz, and Russian song traditions intertwined in an organic unity. Works of the 2010s use elements of phonemic composition technique and Klangfarbenmelodie [“sound-colour melody”], along with various phonic approaches. In a later work (Requiem of Runes), the choral writing is simplified, but interest in timbral experiments remains, manifested in an unusually low tessitura for all voices, driven by ideas of “depth” and register “ascent”.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Иванова, Наталья. "Дон Зинзага и Амаранта (И. А. Бунин и М. П. Чехова)". Literatūra 60, № 2 (2018): 7–27. http://dx.doi.org/10.15388/litera.2018.2.12028.

Full text
Abstract:
[статья и аннотация на русском, аннотации на английском и литовском языках]
 
 Cтатья посвящена малоизвестной странице жизни И. А. Бунина. Переписка Бунина и М. П. Чеховой раскрывает историю его взаимоотношений с сестрой известного писателя. Статья построена на архивных материалах, публиковавшихся лишь частично. Дополнительно привлекалась переписка других лиц – А. П. Чехова, О. Л. Книппер-Чеховой. Письма писателей-«классиков» хорошо известны как источник биографических сведений, материал для понимания творчества писателя, но особый интерес представляет их переписка с «неклассиками». По эпистолярию можно судить, как складывались и как изменялись отношения участников переписки, как социальное положение, культурный уровень влияли на личное отношение друг к другу. Содержание, «обрамление» писем, лексические и синтаксические особенности, тон, стиль, степень откровенности позволяют восстановить в полноте и точности малоизвестный эпизод в истории литературы.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Հովհաննիսյան, Աննա. "Երվանդ Երկանյանի խմբերգերը՝ նվիրված Հայոց Մեծ Եղեռնի 100-ամյա տարելիցին". Հայագիտական ընթերցումներ. Գիտական հոդվածների ժողովածու=Арменоведческие чтения. Сборник научных трудов=Armenological readings. Collection of scientific articles, № 2 (19 грудня 2024): 26–49. https://doi.org/10.52971/3045-3038-2024.2-26.

Full text
Abstract:
Հոդվածը նվիրված է Երվանդ Երկանյանի խմբերգերին: Մեր ուշադրության կենտրոնում է Հայոց ցեղասպանության 100-ամյա տարելիցին նվիրված խմբերգերի առաջին ժողովածուն, որտեղ զետեղված են Ե. Չարենցի, Հ. Սահյանի, Ռ. Դավոյանի, Ա.Իսահակյանի, Մ. Մեծարենցի, Դ. Վարուժանի, Հ. Հովեյանի,Վ. Տերյանի և Ե.Երկանյանի բանաստեղծությունների հիման վրա գրված խմբերգերը: Դիտարկվել են ժողովածուի յուրաքանչյուր խմբերգի երաժշտական արտահայտչամիջոցների` կառուցվածքային, ֆակտուրային, հարմոնիկ լեզվի, երգչախմբային կարևորագույն տարրերի, խմբերգային գրելաոճի, ինչպես նաև բանաստեղծական տեքստի կարևոր բնորոշիչները: Արդյունքում հնարավոր է դարձել Ե.Երկանյանի խմբերգային երաժշտության ոճական առանձնահատկությունների ընդհանրացումը և արժեվորումը՝ 20-րդ դարի վերջի հայ խմբերգային արվեստի համատեքստում: The article is dedicated to the choruses of Yervand Yerkanyan. The focus of our attention is the first collection of choruses dedicated to the 100th anniversary of the Armenian Genocide, written on basis of Y. Charents', H. Sahyan's, R. Davoyan's, A. Isahakyan's, M. Metsarents', D. Varuzhan's, H. Hoveyan's, and V. Teryan's poems. All the important characteristics of the musical expressions of each chorus in the collection were observed: structural, textural, harmonic language, important choral elements, choral writing style, as well as poetic text. As a result, it became possible to generalize and value the stylistic features of Y. Yerkanyan's choral music in the context of Armenian choral art of the end of the 20th century. Статья посвящена хорам Ерванда Ерканяна. В центре нашего внимания – первый сборник хоров, посвященный 100-летию Геноцида армян, где Е. Чаренци, А. Сагиян, Р. Давоян, А. Исаакян, М. Мецаренци, Д. Варужани, Х. Ховеян, В. Хоры написаны на стихи Терьяна и Ерканя. Были рассмотрены музыкальные проявления каждого хора в сборнике: структурный, фактурный, гармонический язык, важнейшие элементы хора, хоровая манера письма, а также важные характеристики литературного текста. В результате стало возможным обобщить и оценить стилистические особенности хоровой музыки Ерканяна в контексте армянского хорового искусства конца ХХ века.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Макаренко, Олександр Ігорович. "“MISSA LUMINOSA” ОЛЕКСАНДРА РОДІНА: ОНОВЛЕННЯ ЖАНРУ МЕСИ". Слобожанські мистецькі студії, № 1 (20 березня 2024): 70–73. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.1.14.

Full text
Abstract:
У статті розглядається один із новітніх творів сучасної камерної духовної музики, що належить провідному українському митцю Олександру Родіну (народився в 1975 р.). Він є затребуваним композитором у різних жанрах – симфонічному (симфонічні цикли «Барахолка», «Художник Ваган»), театральному (балети «Аладдін» за мотивами «Книги тисячі і однієї ночі», «Пори року», «Вій» за повістю М. Гоголя, опера «Катерина» за поемою Т. Шевченка), камерно-інструментальному («Книга мрій», “Largamente”). Пріоритетними сферами творчості О. Родіна можна вважати кантатно-симфонічну (“Requiem”, “Stabat Mater”, «Любов і смерть» на слова Ш. Бодлера) та хорову музику, зокрема духовну («Панахида», «Піснь Всесвятій Богородиці»). Особливе місце серед духовної хорової музики О. Родіна посідає твір, визначений ним як “Missa Luminosa” («Світла меса»). Композитор репрезентує новий погляд на усталений хоровий жанр духовної музики, оскільки пропонує незвичний виконавський склад: замість симфонічного оркестру – запропонований струнний квартет, функція хору замінена партією соліста – сопрано. Отже, у месі О. Родіна переплетені традиції католицької духовної жанрової моделі з канонічним латинським текстом, наявністю обов’язкових розділів – “Kyrie”, “Gloria”, “Credo”, “Sanctus”, “Benedictus”, “Hosanna” та “Agnus Dei” й ознаки камерно-вокальних жанрів. “Missa Luminosa” О. Родіна демонструє внутрішню багатожанровість і різноплановість: у ній приховані ознаки концерту, моноопери, свого роду «вокального» квінтету, вокального циклу тощо. У деяких частинах меси О. Родіна можна виокремити ознаки концертної арії, монологу. Музичне письмо відзначається полістилістичністю з алюзіями творів барокової музики. Тенденція до мінімізації учасників дійства свідчить про камернізацію жанру меси, тобто її оновлення. Ще одним чинником осучаснення меси О. Родіна “Missa Luminosa” є включення інструментального епілогупостлюдії, не притаманної всім відомим нам зразкам даного хорового духовного жанру. Окрім того, бюджетний варіант сприяє конкурентоспроможності меси разом із різними форматами її виступів, як-от: відеокліпи, локації, відео з ілюстраціями та фотографіями. Відомі варіанти декількох видів виконання й інтерпретаційних версій “Agnus Dei”. Окрім основної, оригінальної версії – для сопрано та струнного квартету, відзначимо такі: для органа; для сопрано з органом; для сопрано з камерним оркестром; для сопрано з камерним ансамблем. Останнє виконання відбулось у Софії Київській у рамках фестивалю “Bouquet Kyiv Stage 2023”. “Agnus Dei” О. Родіна співзвучний молитовній програмі концерту. Беручи до уваги атмосферу виконання – в умовах концерту, фестивалю, але у храмових будівлях, як-от: Софія Київська, Львівський будинок органної та камерної музики, Hundborg kirke (Данія), переконуємось у поєднанні феноменів духовного (жанр, текст, зміст) і концертного, тобто «концертізації» духовних творів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

АНТОНЮК, Валентина, та Олена КУМАНОВСЬКА. "«КАНТАТА В П’ЯТИ ЧАСТИНАХ ДЛЯ ЗМІШАНОГО ХОРУ A CAPPELLA НА СЛОВА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА» ВАЛЕРІЯ АНТОНЮКА: СИНТЕЗ МУЗИКИ ТА ПОЕЗІЇ". Fine Art and Culture Studies, № 2 (12 червня 2024): 13–23. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-2-2.

Full text
Abstract:
Хорова творчість українських композиторів на вірші Тараса Шевченка – важливий пласт національної культури, що не втрачає своєї актуальності. Створені Великим Кобзарем літературно-художні образи продовжують своє життя в численних музичних опусах різних жанрів і форм, а їхньому аналізу присвячено безліч наукових робіт. Однак глибина смислів та сенсів цих творінь залишає ще багато місця для досліджень, зокрема, в галузі їхнього впливу на розвиток музичної культури України. Мета дослідження: вивчення специфіки синтезу музики й слова у творі Валерія Антонюка «Кантата в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» через аналіз структури й образного змісту поетичних текстів Великого Кобзаря; виявлення специфіки фактури, гармонії, інтонації, форми, композиторських і виконавських прийомів. Методологія. У дослідженні застосовано комплекс наукових методів із галузей культурології, мистецтвознавства, філософії, літературознавства. Наукова новизна. Дослідження присвячене проблемам розвитку хорової Шевченкіани в контексті української музичної традиції. Вперше здійснено музикознавчий і виконавський аналіз сучасного українського композитора Валерія Антонюка, який написав твір, емоційно суголосний до ліричного та епічного змісту віршів Великого Кобзаря. Незважаючи на загальновідомий факт музикальності Шевченкової поезії, досі не було вивчено проблему синтезу музики й слова в хорових творах українських композиторів на вірші Т. Шевченка. Майстерне поєднання сучасних тенденцій композиторського письма та власної музичної мови з елементами української народнопісенної культури (без жодних фольклорних цитат) допомогло Валерію Антонюку розкрити в «Кантаті в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» філософську глибину переживань ліричного героя та сакральний зміст поетичного тексту Великого Кобзаря. Висновки. У здійсненому дослідженні виявлено особливості композиторських новацій Валерія Антонюка в царині циклічного хорового жанру. Поставлено й розв’язано проблему співвідношення музичного й поетичного тексту в творі Валерія Антонюка «Кантата в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» та доведено, що композитору вдалося розкрити сакральний семантичний зміст закладених у поезіях Великого Кобзаря архетипних образів української художньої культури, що рівночасно ототожнюються з реальністю та залишаються певними узагальнюючими символами авторського стилю композитора. Визначено, що твір Валерія Антонюка «Кантата в п’яти частинах для змішаного хору a cappella на слова Тараса Шевченка» є неоціненним внеском у розвиток української музичної, зокрема, хорової культури та неодмінно поповнить фонд музичної Шевченкіани. Коло тем та образів віршів Великого Кобзаря, які композитор обрав для свого циклу, є не просто ретроспективою життя українського народу, напроти, – вони тісно перегукуються з сучасністю, особливо в час нинішньої війни, коли українці укотре виборюють право на існування своєї нації та культури.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Гасанов, Рафаіл. "«ПСАЛОМ № 67» ЛЕСІ ДИЧКО В КОНТЕКСТІ ДУХОВНОЇ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРКИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (напрям культурологія), № 49 (23 грудня 2024): 278–82. https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi49.867.

Full text
Abstract:
Псалом № 67 Лесі Дичко вперше проаналізовано в контексті духовної хорової творчості композиторки. Виявлено образно-змістові, драматургічні, композиційні, структурні та стилістичні особливості твору. З’ясовано, що зміст апелює до піднесено-урочистої образності й емоційності; будова поєднує риси тричастинної форми репризного типу і рондо з використанням принципів варіаційного розвитку; цілісність композиції реалізується на різних рівнях – образному, формотворчому, тональному, фактурному. Відзначено роль синестезійного мислення композиторки у концепції хорового твору, що виявляється у багатстві колористичних ефектів. Результати стилістичного аналізу вказують на синтез традиційно-класичних, національних й інноваційних прийомів хорового письма.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Макарова, А. В. "Stylistic Features of Works for Choir A Cappella by Dmitry Smirnov on the Example of Choir Concerto “Insomnia”." OPERA MUSICOLOGICA, no. 2021 (September 15, 2021): 38–57. http://dx.doi.org/10.26156/om.2021.13.3.003.

Full text
Abstract:
В творчестве современного петербургского композитора Дмитрия Валентиновича Смирнова (р. 1952) хоровые сочинения занимают особое место. В жанровом отношении именно концерт для хора представляет собой своеобразное «зеркало» творческого поиска композитора. Начиная с ранних сочинений начала 1980-х годов («Приявший мир», «Рождение крыла», Концерт для хора на стихи Н. Некрасова) и вплоть до созданного в 2006 году цикла «Набоковские песнопения» многочастные композиции хоровых концертов играли ключевую роль в процессе становления и постепенного усложнения хорового письма автора. Хоровой концерт «Бессонница» (1986) открывает новый этап в творчестве композитора. В этот период происходит окончательное формирование устойчивой системы стилистических особенностей музыкального языка; композитор обращается к созданию сложных многочастных композиций для хора a cappella. К данному периоду можно отнести такие сочинения, как Концерт для хора на стихи И. Анненского «Кипарисовый ларец», Концерт для хора на стихи О. Мандельштама «Я рожден в девяносто четвертом, я рожден в девяносто втором…» и «Молитвословия» из Литургии Св. Иоанна Златоуста. Сочинения указанного периода отличает многоуровневая смысловая полифоничность, которая находит свое отражение в усложнении драматургии цикла и значительном расширении комплекса музыкально-выразительных средств композиторского письма. Таким образом, происходит окончательное формирование основных стилистических особенностей хорового языка Дмитрия Смирнова. Choral works occupy a special place in the work of the contemporary Petersburg composer Dmitry V. Smirnov (born 1952). In terms of genre, it is the concert for choir that is a kind of “mirror” of the composer’s creative search. Beginning with the early compositions of the early 1980s (“The One Who Accepted the World”, “Birth of Wing”, Concerto for Choir on poems by Nikolay Nekrasov) and up to the cycle “Nabokov’s chants”, multi-movement compositions of choral concerts played a key role in the formation and gradual complication of the author's choral writing. The choir concerto “Insomnia” (1986) opens a new stage in the composer’s work. This is a period of final formation of a stable system of stylistic features of the musical language; the composer turns to creation of complex multi-movement compositions for a cappella choir. This period includes such compositions as Concerto for Choir on the poems of Innokentiy Annensky “Cypress Casket”, a Concerto for Choir on the verses of Osip Mandelstam “I was born in the ninety-fourth, I was born in the ninety-second...” (1989) and “Prayers” from the Liturgy of St. John Chrysostom (1992). The works of this period are distinguished by multilevel semantic polyphony, which is reflected in complication of the cycle's drama and a significant expansion of the complex of musical and expressive means of composer writing. Thus, the final formation of the main stylistic features of the choral language of Dmitry Smirnov takes place.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Абдиев, Таалайбек Камбарович, та Кубатбек Шакиевич Табалдыев. "Диалог культур на примере древнетюркской руники Кыргызстана". Археология Евразийских степей, № 3 (28 червня 2024): 429–35. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2024.3.429.435.

Full text
Abstract:
Древнетюркское руническое письмо представляет собой результат взаимного влияния и обогащения тюркской и согдийской культур. Это подтверждается местами обнаружения и содержанием древнетюркских рунических памятников в Кыргызстане. Эти письменные памятники, найденные на различных объектах как кочевыми, так и оседлыми народами, свидетельствуют об их разнообразных взаимосвязях. В качестве примера можно привести два памятника, обнаруженные в последнее время. Первый из них – Каракольская надпись, найденная в 2012 году недалеко от города Каракол. Она отличается стилем написания и содержанием, что позволяет предположить ее религиозный характер и связь с несторианскими миссионерами. Она также соотносится с наскальной надписью Ак-Юс (Е-38) и хорошо вписывается в исторический контекст. Другой памятник, обнаруженный авторами в 2018 году в селе Саргата Токтогульского района, указывает на то, что руническое письмо использовалось также и оседлым населением данного региона. Надпись была сделана на венчике хума и обозначает способ производства хума. Это подобно товарным знакам, иногда оставляемым гончарными мастерами на своих керамических изделиях. Таким образом, древнетюркские рунические памятники в Кыргызстане являются доказательством взаимодействия и влияния различных культур. Исследование мест обнаружения и содержания этих памятников помогает лучше понять исторические связи и развитие региона.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

РОМАНЮК, Ірина, та Олена ЯСТРУБ. "«ОСТРОЗЬКИЙ ТРИПТИХ» О. КОЗАРЕНКА: ДОСВІД КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ МОНОДІЇ". Fine Art and Culture Studies, № 4 (20 листопада 2023): 63–74. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2023-4-9.

Full text
Abstract:
Заявлена наукова проблема спрямована на дослідження композиторського прочитання форм і жанрів українського богослужбового співу. Феномен православної монодії, що є репрезентантом українського духовного співу на етапі ґенези, привертає увагу митців сьогодення. Актуальність теми зумовлена затребуваністю поглибленого дослідження духовної композиторської спадщини О. Козаренка (1963–2023) з урахуванням її першоджерел, адже наскрізним у доробку митця виявляється звернення до кореневої традиції богослужбового співу – православної монодії. Даний факт є безпрецедентним у композиторській практиці України сьогодення. Окреслена наукова проблема відповідає й актуальному культурно-мистецькому контексту сьогодення, що стосується акапельного хорового мистецтва і репрезентації у виконавському вимірі духовних творів О. Козаренка. Мета наукової статті – розглянути духовний хоровий цикл митця «Острозький триптих» (1994) в аспекті композиторської інтерпретації православної монодії (піснеспівів острозького напіву). Методологія заснована на поєднанні жанрового, стильового, структурно-функціонального, інтерпретаційного, семантичного підходів. Наукова новизна отриманих результатів пов’язана з дослідженням першого духовного хорового твору О. Козаренка в аспекті композиторської інтерпретації православної монодії; виконавської інтерпретації (хорова капела «Трембіта») тощо. У Висновках підсумовані результати дослідження. На прикладі третього номеру циклу «О Тебі радується» розглянуто першоджерело (острозького напіву) як зразка богородичної гимнографії з виокремленням образно-семантичного, музично-стилістичного та композиційно-драматургічний рівнів аналізу. Враховано наявні міжмистецькі зв’язки через приклад іконографічного втілення тексту молитви задостойника (Ікона Пресвятої Богородиці «О Тебі радується»). У композиторському прочитанні О. Козаренка, де майстерно застосовано стилістику партесного письма та принципів співу Києво-Печерської Лаври, визначено першорядність ролі вербального тексту у побудові форми і, відповідно, віхах музичної драматургії: (initio – строфа 1, motus – 2–4 строфа, terminus – строфа 5 і к ода).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Ли, Ю. "ВЫРАЗИТЕЛЬНЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ СОВРЕМЕННОЙ КИТАЙСКОЙ ХОРОВОЙ МУЗЫКИ НА ПРИМЕРЕ КАНТАТЫ ЦИНЬ СЯНА "НАНКИНСКИЙ ПЛАЧ"". Музыкальное искусство Евразии. Традиции и современность, № 3(16) (16 жовтня 2024): 57–71. https://doi.org/10.26176/maetam.2024.16.3.004.

Full text
Abstract:
В статье анализируется комплекс выразительных средств кантаты Цинь Сяна «Нанкинский плач». Сочинение демонстрирует освоение авангардных приёмов европейского композиторского письма XX века (алеаторика, сонорика), взаимодействующих с традиционными для китайской вокальной музыки выразительными приёмами. В результате происходит обоюдное стилистическое расширение исследуемого жанра, вбирающего и переплавляющего исторически и эстетически далёкие влияния. The article analyzes the complex of expressive means of Qin Xiang's cantata "Nanjing Executioner". Using this work as an example, one can note the tendency of symphonization of Chinese cantatas. In addition, the cantata "Nanjing Cry" demonstrates the development of avant-garde techniques of European composer's writing of the 20th century (aleatoric, sonoric), interacting with expressive techniques traditional for Chinese vocal music. As a result, there is a mutual stylistic expansion of the studied genre, absorbing and refining historically and aesthetically distant influences.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Брагинская, Н. В. "«Письма с оплаченным уведомлением»". ARISTEAS: JOURNAL OF CLASSICAL PHILOLOGY AND ANCIENT HISTORY, № 30 (15 грудня 2024): 284–97. https://doi.org/10.53084/22209050_2024_30_284.

Full text
Abstract:
В этой статье исследуются устные воспоминания, собранные для проекта «Сова Минервы» группой московских ученых-классиков с 2000-х годов. Истории из прошлого (рубеж 1940–50-х годов), рассказанные несколькими ныне покойными коллегами, хотя и принадлежавшими к очень узкому сообществу, но вряд ли хорошо знакомыми, демонстрируют заметные параллели. Все четыре человека, обсуждаемые в статье, были евреями; в послевоенном сталинском СССР эта идентичность была по крайней мере бременем, а часто и клеймом отверженного. Жизнь и происхождение Натана Гринбаума, Максима Чернявского и Сергея Ошерова были очень разными, но все они столкнулись с одним и тем же лицемерным «трюком» сегрегации с поддельными предложениями работы. Они не знали друг о друге, но все нашли выход не только для того, чтобы выжить, но и внести большой вклад в науку, просвещение или образование. Четвертый – Соломон Апт, который не был интервьюирован в проекте, также упоминает те же самые дискриминационные практики в другом своем интервью. Даже его многочисленные письма с оплаченными уведомлениями для потенциальных работодателей не смогли помочь обнаружить трещину в сталинской системе. Тем не менее, ему удалось не сменить профессию, и впоследствии он стал выдающимся переводчиком с древнегреческого и немецкого языков. This paper explores oral memoirs collected for the project “The Owl of Minerva” by a group of Classical scholars from Moscow since 2000ies. The stories from the past (edge of 1940–50ies), told by several late colleagues, although belonging to a very narrow community, but hardly well-acquainted, show noticeable parallels. All four persons discussed in the paper were jews; in afterwar Stalin USSR this identity was at least a burden, or often a condemnation. The life and background of Natan Grinbaum, Maxim Cherniavsky and Serguey Osherov were very different, but all of them faced the same hypocritical segregation “trick” with fake job offers. They did not know of each other, but all found a way out not only to survive, but to contribute greatly to scholarship, enlightenment or education. The fourth – Solomon Apt – was not interviewed in the project, also mentions the same discriminating practices in his interview. Even his multiple letters with prepaid notifications for potential employers could not help to find the rift in the Stalin system. Nevertheless, he managed not to change the profession, and later he became an outstanding translator from Ancient Greek and German.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Шаблевский, Н. "Письмо 47 Мāр Тимофея I, католикоса Церкви Востока". Библия и христианская древность, № 3(19) (15 листопада 2023): 38–71. https://doi.org/10.31802/bca.2023.19.3.002.

Full text
Abstract:
В 47-м письме католикоса Церкви Востока Мāр Тимофея I сохранились важные сведения о переписывании манускрипта Сиро-Гексапл. Работа осуществлялась под его руководством, что актуализировало этот памятник для его Церкви (хорошо известно, что Сиро-Гексаплы возникли и изначально использовались в западносирийской Церкви). Тяжёлый процесс переписывания манускрипта вынудил Мāр Тимофея долгое время самому корректировать работу переписчиков. В результате он убедился, что количество библейских книг, а также содержание библейских текстов, ориентированных в основном на Септуагинту и другие переводы Ветхого Завета с иврита на греческий по версии Гексапл Оригена (имеются в виду переводы Акилы, Симмаха и Феодотиона), во многом отличаются от версии Пешитты, в основном ориентированной на Масоретский текст. Более того, в Церкви Востока сохранились псалмы со 151-го по 155-й. Как следствие, Мāр Тимофей увидел, что в Сиро-Гексапле существовал 151-й псалом (не обнаруженный в рукописях Пешитты), но в то же время он не нашёл библейских текстуальных свидетельств для других псалмов. Всё это повлияло на возникновение критики текста в сознании Тимофея I и, очевидно, мнения, что должен был быть более древний вариант Ветхого Завета. Благодаря этому появился рассказ (сомнительно, что это была реальная история) о том, что при жизни Тимофея в пещере близ Иерихона обнаружили библейские манускрипты времён пророка Иеремии. Итак, в настоящей статье были проанализированы ключевые темы 47-го письма (такие, как Сиро-Гексаплы, найденные библейские манускрипты, библейские цитаты). Основное внимание обращено на текстологию и другую проблематику Ветхого Завета. После исследовательской части вниманию читателей предлагается авторский перевод 47-го письма с сирийского языка на русский. In Letter 47, written by the Catholicos of the Church of the East Mār Timothy I, important information was preserved about the rewriting of the Syro-Hexapla manuscript, carried out under his leadership, which foregrounded this monument for his Church (as it is well known, Syro-Hexapla arose and was originally used in Western Syrian Church). Thanks to the difficult process of rewriting the Syro-Hexapla manuscript, which forced Mār Timothy to directly correct the work of scribes for a long time, he himself saw that the number of biblical books, as well as the content of biblical texts, mainly focused on the Septuagint and other translations of the Old Testament from Hebrew into Greek in version of Origen’s Hexapla (meaning the translations of Aquila, Symmachus, and Theodotion) differs in many ways from the Peshiṭtaversion of the Old Testament, which is mainly oriented towards the Masoretic text. Moreover, Psalms 151–155 have been preserved in the Church of the East. As a result, Mār Timothy saw that the 151st psalm existed in the Syro-Hexapla (which is not found in the Peshiṭta manuscripts), but at the same time he did not find biblical textual evidence for other psalms. All this influenced the emergence of criticism of the text in the mind of Timothy I and, obviously, the opinion that there should have been an older version of the Old Testament. Thanks to this, a story appeared (it is doubtful that this was a real story) that during the life of Timothy, biblical manuscripts from the time of the prophet Jeremiah were discovered in a cave near Jericho. So, in this article, the key topics of the Letter 47 were analyzed (I mean such as Syro-Hexapla, found biblical manuscripts, biblical quotations). The main attention is paid to textual criticism and other problems of the Old Testament. After the research part of the article, I bring to the attention of readers my own translation of the Letter 47 from Syriac into Russian.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Карымсакова, Анар, Гульмира Абильдинова, Алия Айтымова та Анастасия Петрова. "Развитие графомоторных навыков младших школьников". "Bilim" scientific and pedagogical jornal 110, № 3 (2024): 47–60. http://dx.doi.org/10.59941/2960-0642-2024-3-47-60.

Full text
Abstract:
Актуальность исследования направлена на выявление развития графомоторных навыков в современных условиях непрерывного технологического образования школьников. С целью выявления проблем, у детей младших классов, была проведена комплексная диагностика уровня развития графомоторных навыков, что продемонстрирвала недостаточный уровень разития графомоторных навыков. У школьников первых классов экспериментальных групп недостаточно хорошо развита координация движений руки и глаза во время письма, дети не видят полное изображение, выходят за установленные границы. В дальнейшем, это может привести к значительным проблемам не только на уроках русского языка, но и на других учебных предметах.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Макина, А. В. "Choral Music of the Perm Composers of the Second Half of 20th — the Beginning of the 21st Centuries." Научный вестник Московской консерватории, no. 2(29) (June 26, 2017): 170–81. http://dx.doi.org/10.26176/mosconsv.2017.29.2.05.

Full text
Abstract:
Объект исследования, представленного в статье, — творческая деятельность Пермского отделения Союза композиторов России рубежа XX–XXI веков. За кратким обзором истории реги онального отделения Союза композиторов следуют творческие портреты двух композиторов-священников (И. В. Ануфриева, В. Л. Куликова) и анализ их произведений: в хоровом цикле «Пермские стихи» И. В. Ануфриева интересно введение старообрядческого духовного стиха в контекст современного хорового письма; в сочинении «Встречай меня, Иньва-сай» В. Л. Куликова показаны особенности современной трактовки жанра хорового концерта. Анализ дает понять, что в хоровой музыке пермских композиторов сохраняют ся свойства, составляющие основы русской классической композиторской школы, и прослеживают ся наци ональные черты пермского фольклора, представленного в виде цитат и стилизации. Object of work is creative activity of the Perm office of the Union of composers of Russia of a turn of the XX–XXI centuries. The history of formation of regional office of composers is shown in article, careers of two composers-priests are considered (I. Anufriyev, V. Kulikov), and also musical and theoretical and vocal and choral analyses of their works are submitted. In work the embodiment of an Old Belief spiritual verse in the choral cycle “Perm Verses” of Anufriyev and feature of treatment of a genre of a choral concert “Reveals meet me, Inva-say” of Kulikov. The carried-out analysis of works showed that in choral music of the Perm composers, on the one hand, the lines making an essence of the Russian classical composer school with another are observed — national lines of the Perm folklore used in the form of quotes and stylization are traced.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Дун, Фу Хуа. "ПРИНЦИПЫ ОБУЧЕНИЯ ФОНЕТИКЕ И ФОНОЛОГИИ КИТАЙСКОГО ЯЗЫКА". Oriental Renaissance: Innovative, educational, natural and social sciences 2, № 26 (2022): 78–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.7332840.

Full text
Abstract:
Задача обучения фонетике состоит в том, чтобы позволить учащимся овладеть базовыми знаниями фонетики, правильным и беглым произношением китайского языка, чтобы заложить основу для общения на разговорном уровне. Речь является физической оболочкой языка.  Важность фонетики определяет, что обучение фонетике является основой обучения второму языку и предпосылкой овладения навыками аудирования, говорения, чтения, письма и общения. Если вы плохо выучите произношение, это повлияет на выражение в разговорной речи, а также на навыки слушания. Напротив, если произношение довольно правильное, вы можете произвести на собеседника хорошее впечатление, когда говорите, и сформировать гармоничную атмосферу общения.  Это то, что знает каждый, кто изучает второй язык.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

ХОХРЯКОВ, Н. А., and Д. С. КОКШАРОВА. "FEATURES OF REVERSE MORTGAGES IN DEVELOPING COUNTRIES." Экономика и предпринимательство, no. 3(152) (June 12, 2023): 260–62. http://dx.doi.org/10.34925/eip.2023.152.3.051.

Full text
Abstract:
В статье исследуются особенности обратной ипотеки. При применении кредита заемщик должен столкнуться с многочисленными проверками и процессами. Документы, которые заемщик должен будет предоставить для подачи заявления, включают: удостоверение личности (паспорт, водительские права и т. д.), подтверждение адреса (счет за коммунальные услуги, договор аренды и т. д.), подтверждение постоянного дохода (трудовой договор, выписка из банка, балансовый отчет и т. д.), подтверждение хорошей кредитоспособности, документы об имуществе (акт купли-продажи, письмо о выделении), некоторые фотографии имущества и некоторые банки в также требуют, чтобы у заемщика был близкий родственник, проживающий в Индии, чтобы выступать его поручителем. The article explores the features of reverse mortgages. When applying for a loan, the borrower must face numerous checks and processes. The documents that the borrower will need to provide in order to apply include: proof of identity (passport, driving license, etc.), proof of address (utility bill, lease agreement, etc.), proof of permanent income (contract of employment bank statement, balance sheet, etc.), proof of good creditworthiness, property documents (deed of sale, deed of deed), some photographs of the property, and some banks also require the borrower to have a close relative living in India to act as his guarantor.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Окунева, Е. Г., and Д. С. Сажина. "COMPOSITIONAL TECHNIQUE AS A SYMBOL: THE IMPORTANCE OF THE SERIAL METHOD AND CHORAL TEXTURE IN THE ARTISTIC CONCEPT OF “TEMPUS DESTRUCENDI – TEMPUS AEDIFICANDI” BY LUIGI DALLAPICCOLA." Music Journal of Northern Europe, no. 4(28) (April 8, 2024): 1–20. http://dx.doi.org/10.61908/2413-0486.2021.28.4.1-20.

Full text
Abstract:
Статья посвящена анализу хорового сочинения Луиджи Даллапикколы «Tempus destruendi – Tempus aedificandi», принадлежащего позднему периоду творчества композитора. Авторы изучают особенности серийной техники данного опуса, специфику его хоровой фактуры в опоре на центральную концепцию произведения, определяемую идеей образных оппозиций – разрушения (распада) и восстановления (интеграции). Последняя находит воплощение в различных аспектах композиции: в использовании структуры диптиха, обращении к полисерийности, в видах серийных рядов и способах их изложения, в типах хоровой фактуры и принципах её развития. В конце работы делаются выводы о связи серийного и хорового письма Даллапикколы с творчеством композиторов Новой венской школы. he article covers the analysis of Luigi Dallapiccola’s choral composition “Tempus destruendi ‒ Tempus aedificandi”, belonging to the late period of the composer’s work. The authors study the features of the serial technique of the opus, the specifics of its choral texture based on its central concept, which is determined by the idea of semantic oppositions – destruction (disintegration) and reconstruction (integration). The latter is embodied in various aspects of the composition: in the use of the diptych structure, in the appeal to polyserialism, in the types of rows and ways of their presentation, in the types of choral texture and the principles of its development. At the end of the article, conclusions are drawn about the connection between the serial and choral writing of Dallapiccola and the work of the composers of the Second Viennese School.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Местковский, Д. Д. "ДВЕ ВСТРЕЧИ РУССКИХ ПОСЛОВ С ДАВИДОМ ХИТРЕУСОМ". Диалог со временем, № 83(83) (31 липня 2023): 310–17. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2023.83.83.019.

Full text
Abstract:
В предпринята попытка проследить изменения во взглядах немецких протестантов на православие в конце 1570-х – начале 1580-х гг., которые хорошо проявились в двух разных описаниях одного и того же события (воспоминания и впечатления от личной встречи с русскими послами) в письмах Давида Хитреуса. Делается вывод о том, что общее разочарование ходом переписки тюбингенских теологов с патриархом Иеремией II заставило Хитреуса более трезво подойти к вопросу о доктринальном сходстве православия и протестантизма. This article attempts to trace the changes in Protestants’ views on Orthodoxy in the late 1570’s and early 1580’s. These changes are well observable in two accounts of the same event (impressions from personal meetings with Russian ambassadors) in the letters of D. Chytraeus. It is concluded that the general disappointment with the course of correspondence between the Tübingen theologians and Patriarch Jeremiah II compelled D. Chytraeus to describe similarities between Orthodoxy and Protestantism more circumstantially.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Савицкая, Э. С. "ENGLISH FOR RESEARCH AND PUBLICATION PURPOSES: TRENDS AND PERSPECTIVES IN DEVELOPMENT." Actual problems of pedagogy and psychology, no. 1(3) (March 1, 2023): 114–20. http://dx.doi.org/10.55000/appip.2022.13.80.018.

Full text
Abstract:
В статье рассматривается феномен английского языка для научно-публикационных целей (ERPP) в составе академического английского; определяются универсальные академические навыки и умения и специфические умения для обеспечения практики в области международных публикаций. Поясняется социальная актуальность курса английского языка для научно-публикационных целей. Проводится анализ исследований в области преподавания английского языка для научно-публикационных целей, систематизируются хорошо изученные аспекты – обучение жанрам академических текстов, развитие навыков и умений академического письма – и недостаточно исследованные вопросы. К ним относятся навыки общения с редакцией журналов и знакомство с редакционной политикой. Автор освещает тенденции развития академического английского в вузе, среди которых использование электронных средств обучения для самокоррекции и автономного обучения. The article focuses on teaching practice of English for research publication purposes (ERPP) as part of Academic writing course. The author distinguishes universal academic writing skills and specific skills for publishing research results in international journals. A brief overview of topical issues explains actual demand of the course. Currently, the theory of ERPP teaching practice is well developed in such areas as teaching academic texts genres and academic writing skills. The article illustrates the areas with insufficient studies as well, i.e. the experience of academic correspondence with an editor and the knowledge of journal publication policy. The author makes a review of trends and perspectives in ERPP theory development, with online teaching tools on the focus.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Виноградова, А. С., and А. В. Лебедева-Емелина. "New Information About M. P. Mussorgsky’s Choral Arrangements of Folk Songs." Научный вестник Московской консерватории, no. 1(52) (March 27, 2023): 60–91. http://dx.doi.org/10.26176/mosconsv.2023.52.1.02.

Full text
Abstract:
В статье характеризуется неизвестный ранее автограф М. П. Мусоргского — обработка народной песни «Уж ты воля, моя воля» для мужского хора без сопровождения; дается его первая публикация. Манускрипт считался утерянным; в статье он представлен с согласия владельца рукописи (оригинал хранится в частном собрании в Германии). Данная обработка была выполнена Мусоргским в 1878 году по просьбе Михаила Андреевича Бермана, руководителя Думского кружка; автограф находился в личной коллекции дирижера. В исследовании воссоздан обширный исторический контекст, связанный с творческим окружением Мусоргского конца 1870-х годов. В первую очередь это касается фигуры Тертия Ивановича Филиппова, друга кучкистов, заботившегося о сохранении русских народных песен (с его голоса темы записывались Вильбоа, Мусоргским и Римским-Корсаковым). Дается характеристика дружеским и творческим контактам Мусоргского с членами Думского кружка. По-новому представлена фигура петербургского хормейстера М. А. Бермана, заказавшего Мусоргскому несколько песенных обработок для мужского хора. Освещено участие Думского кружка в исполнении «Te Deum» Берлиоза под управлением Балакирева с хором и оркестром Бесплатной музыкальной школы. Впервые цитируются неизвестные ранее дневники Ильи Федоровича Тюменева — певца, аккомпаниатора, второго дирижера Думского кружка. По дневникам Тюменева и письмам Бермана характеризуется исторический показ «Хованщины» Мусоргского на квартире Филиппова в ноябре 1880 года и приводится список присутствовавших на нем лиц. Нотный текст песни «Уж ты воля, моя воля» в автографе сравнивается с первым изданием в сборнике из репертуара Думского кружка; делается вывод о значительных изменениях, которым подвергся вариант Мусоргского при публикации его Берманом. Все иллюстрации публикуются также впервые. This paper presents a previously unknown M. P. Mussorgsky’s autograph — the arrangement of the folk song “Uzh ty volya, moya volya” for an unaccompanied male choir; this is its first publication. The manuscript was considered lost; published by us with the consent of the owner of the manuscript (the original is kept in a private collection in Germany). This arrangement was made by Mussorgsky in 1878 at the request of Mikhail Andreevich Berman, head of the Duma circle; the autograph was in the personal archive of the conductor. Our study recreates a vast historical context associated with the creative Mussorgsky’s environment in the late 1870s. First of all, this concerns the figure of Tertii Ivanovich Filippov, a friend of the members of the New Russian School, who cared about the preservation of Russian folk songs (which were recorded from his voice by Vilboa, Mussorgsky and Rimsky-Korsakov). A characteristic is given of Mussorgsky’s friendly and creative contacts with members of the Duma Circle. The figure of the St. Petersburg choirmaster M. A. Berman, who ordered several song arrangements for the male choir from Mussorgsky, is presented in a new way. The participation of the Duma circle in the performance of “Te Deum” by Berlioz under the direction of Balakirev with the choir and orchestra of the Free Music School is highlighted. For the first time, previously unknown materials from the diaries of Ilya Fedorovich Tyumenev, singer, accompanist, second conductor of the Duma circle, are cited. According to Tyumenev’s diaries and Berman’s letters, the historical display of Mussorgsky’s “Khovanshchina” at Filippov’s apartment on November 1880 is characterized and a list of those who were present at it is given. The musical text of the song “Uzh ty volya, moya volya” is compared in the autograph with the first edition, a conclusion is made about the significant changes that Mussorgsky’s version has undergone. All illustrations are also published for the first time.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Shalyhin, Markiian. "СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СИМФОНІЧНОЇ МУЗИКИ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ У ХІХ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТЬ". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 27 (19 грудня 2024): 382–96. https://doi.org/10.33287/222467.

Full text
Abstract:
Мета статті – визначити основні засади формування й розвитку симфонічної музики Східної Галичини ХІХ – першої половини ХХ століть на тлі тогочасних соціокультурних процесів. Методологія дослідження базується на застосуванні системного і культурологічного підходів та жанрово-стильового аналізу щодо характеристики стану розвитку та особливостей симфонічної музики вказаного періоду. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняному історичному музикознавстві системно відтворено панораму симфонічної музики Східної Галичини у контексті соціокультурних умов її становлення і розвитку. Висновки. Становлення жанрів симфонічної музики на західноукраїнських землях відбувалося в умовах знаходження українських земель у межах Австрійської імперії та під впливом традицій австро-німецької школи та митців чеського, австрійського і польського походження. Франц Ксавер Моцарт, Йоганес Рукгабер, Юзеф Ельснер, Кароль Курпінський, Кароль Ліпінський та ін. зробили вагомий внесок у розвиток культурно-мистецького життя Галичини. Фундатором української симфонії на теренах краю став М. Вербицький, який у доборі тематичного матеріалу майстерно опрацьовує народнопісенні мелодії на основі європейських здобутків поліфонічного письма та новітніх композиційних прийомів. Надалі у творах З. Лиська, Р. Сімовича, С. Туркевич-Лукіянович, А. Солтиса, Ю. Коффлера поступово формується національний варіант симфонії, який спирається на особливості українського фольклору та надбання західноєвропейської композиторської школи. Появі і подальшому розвитку симфонічної музики сприяла діяльність оркестрових колективів Львова та Галицького музичного товариства. Загалом, розвиток симфонічної музики Галичини відбувався у соціокультурній ситуації становлення національної ідентичності. Починаючи з 1920-х років, розвиток української симфонічної музики відбувається в умовах належності земель Східної Галичини до Другої Речі Посполитої. Опираючись ополяченню, композиторська творчість була зосереджена більше на музиці хоровій, а симфонічна музика у цей період не знаходилася у фокусі уваги композиторів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

М.Л., СЕРГЕЕВ. "БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ ПРОЕКТ КОНРАДА ГЕССНЕРА: ИСТОРИЯ КНИГ В ПРЕДСТАВЛЕНИИ ГУМАНИСТА". Интеллектуальные традиции в прошлом и настоящем, № 7(7) (24 жовтня 2024): 106–10. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2024.7.7.003.

Full text
Abstract:
В разделе книги публикуется полный перевод на русский язык вступи-тельной части к «Универсальной библиотеке» (1545) Конрада Гесснера — знаменитого труда, заложившего основы библиографии печатной книги. Предисловие и посвятительное письмо Гесснера отражают взгляды гума-ниста на всеобщую историю книги и важнейшие задачи управления ин-формацией, для которых существенно ощущение информационной пере-грузки и одновременно — понимание утраты значительных литературных трудов прошлого. Демонстрируя хорошее знакомство с устройством книжного дела — публикации и распространения изданий — Гесснер об-ращает внимание на новые трудности, которые стоят перед библиографи-ей и собиранием библиотек в эпоху книгопечатания. Кроме того, публи-куемые тексты содержат сведения об истории гесснеровского проекта (включавшего, помимо алфавитного тома, еще несколько частей), его ис-точниках и инструкцию по использованию справочника, отражающую ожидания читающей публики того времени. Русский перевод сопровожда-ется введением и комментариями, разъясняющими трудные места текста — реалии, цитаты и аллюзии, — а также помещающими «Библиотеку» в контекст современных исследований по истории книги и библиографии. This book section offers a complete translation into Russian of the introduc-tion to the “Bibliotheca universalis” (1545) by Conrad Gessner, the famous work that laid the foundations of printed book bibliography. Gessner's preface and dedicatory letter present the humanist's view of the universal history of the book and the most important tasks of information management — view which was characterized by a sense of information overload and at the same time — under-standing the loss of significant literary works of the past. Demonstrating a good knowledge of the structure of the book business — printing and distribution — Gessner draws attention to the new challenges facing bibliography and book collection in the age of printing. In addition, the published paratexts contain information on the history of Gessner’s project (which included several parts in addition to the alphabetical volume), its sources, and an instruction manual re-flecting the expectations of the reading public at the time. The Russian transla-tion is accompanied by an introduction and commentary that clarifies difficult passages in the text — realities, quotations, and allusions — and places the Bib-liotheca in the context of contemporary research on the history of the book and bibliography.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Герасимова, И. В. "Из истории восточнославянского хорового барокко третьей четверти XVII века: циклы Вечерни и литургий Яна Календы". Музыкальная академия, № 4(788) (18 грудня 2024): 164–77. https://doi.org/10.34690/437.

Full text
Abstract:
В статье вводятся в научный оборот хоровые обиходные циклы композитора третьей четверти XVII века Яна Календы, жившего и работавшего сначала в Речи Посполитой, а затем при московском дворе царя Алексея Михайловича. Вечерня G-dur, Литургия G-dur, Литургия a-moll и вставной концерт «О тебе радуется» a-moll имеются по меньшей мере в одном четырехголосном комплекте партий, что позволяет собрать полные партитуры этих сочинений. Все произведения атрибутируются Я. Календе на основе ремарок в певческих рукописях, дополнительной атрибуцией служат примеры из трактата Н. Дилецкого «Мусикийская грамматика». Анализ хорового письма циклов выявил их стилевое отличие от четырех масштабных партесных концертов Я. Календы. Части циклов характеризуются хоральной фактурой с обилием задержаний, тяжелыми многотактовыми кадансами, использованием свободных имитаций и кратких канонических секвенций. В качестве художественных приемов для маркирования нужных слов и словосочетаний композитор применяет выключение голосов, риторическую фигуру repetitio, краткие смены метра и фактуры. The article introduces into scientific circu­lation the choral everyday cycles of the composer of the third quarter of the XVII century, Jan Kalenda, who served first in the Kievan Metropolitanate, and then at the Moscow court of Tsar Alexei Mikhailovich. The G-dur Vespers, the G-dur Liturgy, the a-moll Liturgy and the a-moll insertion concerto “Rejoices about You” are available in at least one complete 4-voice set of parts, which allows you to collect complete scores. All works are attributed to J. Kalenda according to remarks in singing manuscripts, additional attribution is provided by examples from N. Diletsky’s treatise “An Idea of Musical Grammar.” The analysis of the choral writing of the cycles revealed their stylistic difference from the four large-scale concerts by J. Kalenda, written in the genre of polyphonic motet. The cycle numbers are distinguished by a choral texture with an abundance of detentions, heavy multi-measure cadences, the use of free imitations and brief canonical sequences. As artistic techniques for marking the right words and phrases, the composer uses the switching off of voices, the rhetorical figure repetitio, and a brief change of meter and texture.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Гулєвіч, Олена Віталіївна. "ОБРАТНЫЙ ОТСЧЕТ (СОВРЕМЕННЫЕ ПИСАТЕЛИ О ТВОРЧЕСТВЕ)". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 97 (2021): 65–95. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.04.

Full text
Abstract:
Загадка творчості завжди хвилювала уми вчених. Іманентний інтерес до даної проблеми виявляють і читачі, тому що хороша книга часто стає життєвим орієнтиром, засобом самоаналізу, моделлю певної життєвої поведінки. До проблеми творчості звертаються й самі автори. Це трапляється не так вже й часто. Тим цінніше думки та ідеї, ними висловлені. У цьому випадку відбувається свого роду зворотний відлік. Дана стаття представляє спробу поглянути на літературну творчість в зворотній проекції «література – життя». Мета дослідження – представити поліфонію поглядів сучасних письменників на цілі творчості, процес письма і рецепції твору, сучасний літературний процес, розуміння свого місця в полiфонії письменницьких голосів сучасності. У статті виявлена своєрідність природи письменницького таланту; розкриті особливості рецепції творів сучасним читачем з точки зору письменників; показані особливості дихотомії відносин «письменник – текст» з позиції створення твору як зречення від тексту. У ході дослідження виявлено, що літератори визнають важливість адресата, при цьому ступінь навмисної орієнтації на читача різна. В цілому ж характерно розчарування письменників в сучасному читачеві з його потребами в легкому чтиві. Це один із зовнішніх страхів письменників. Є й внутрішні, які пов'язані з синдромом чистого аркуша і, безумовно, творчої кризи, яку письменники описувати уникають. При цьому вони вірять в письменництво як у порятунок душі від фізичної кінцівки. Ця впевненість породила новий сучасний підхід до рецепції твору. Так, продовжуючи ідеї представників рецептивної естетики, сучасні літератори вважають, що книга живе в свідомості читача не тільки під час читання, а й за межами активного сприйняття книги. Більш того, вона впливає також і на його буденне життя, і на світовідчуття як протягом активного періоду роботи свідомості над книгою, так i в післяактивну фазу. Це пояснює силу впливу книги на свідомість реципієнта, з одного боку, і визначає термін життя книги як об'єкта уваги реципієнта, з іншого.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Rybakov, Roman V. "“I LOSE FAITH IN SOCIALISM, I LOSE FAITH IN THE FACT THAT THE KOMSOMOL IS SOMETHING SENSIBLE, GOOD”: A CONTENT ANALYSIS OF THE LETTERS OF THE YOUTH OF THE 1920S." Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta, no. 422 (September 1, 2017): 145–52. http://dx.doi.org/10.17223/15617793/422/21.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Шишлянникова, Нина Петровна. "ARTISTIC-IMAGE APPROACH TO TEACHING SOUNDS AND LETTERS TO FIRST-GRADERS." Pedagogical Review, no. 5(33) (October 26, 2020): 9–15. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6127-2020-5-9-15.

Full text
Abstract:
Обозначена проблема формирования первоначальных навыков чтения и письма в период обучения грамоте первоклассников, связанная с несоответствием методики преподавания, основанной на принципе механического копирования действий учителя, преобладании звукобуквенного анализа над всеми остальными видами и приемами работы, что не соответствует функциональным особенностям и возрастным возможностям детей. Предлагается апробированная в практике технология интегрированного преподавания в обучении первоклассников звукам и буквам на основе разумного сочетания логико-понятийных методов организации изучения учебного материала в сочетании с художественно-образными методами, свойственными педагогике искусства (стимулирование эмоционального отклика, включение в работу всех анализаторных систем: слуховой, речедвигательной, двигательной, зрительной), предложены творческие художественно-образные задания с примерами их воплощения в практике преподавания уроков обучения грамоте. Благодаря опоре на принцип интеграции и применению художественно-образных приемов организации познания уже к концу первого года обучения у большинства первоклассников отмечается интерес к чтению, речевая активность, самостоятельность в суждениях, высказывания осмысленными словами, идущими от себя, потребность высказаться даже тогда, когда не задают вопросов, хорошо развитое воображение как основа творчества. The article marked the problem of formation of initial reading and writing skills during the period of literacy training for first-graders, associated with the inconsistency of teaching methods based on the principle of mechanical copying of the teacher’s actions, prevailing sound and letter analyses over the other ways and methods of the work, which does not correspond to the functional. The author of the article proposed the technology of integrated teaching, tested in practice, in teaching first-graders to sounds and letters based on a reasonable combination of logical and conceptual methods of organizing the study of educational material in combination with artistic and figurative methods inherent in art pedagogy (stimulating emotional response, including in the work all the analyzing systems: auditory, speech-motor, motor, visual), creative art-figurative tasks are proposed with examples of their implementation in the practice of teaching literacy. Thanks to the reliance on the principle of integration and the use of artistic-figurative methods of organizing cognition, by the end of the first year of study, most first-graders show an interest in reading, speech activity, independence in judgments, statements with meaningful words coming from themselves, the need to express themselves even when they are not asked questions, welldeveloped imagination as the basis of creativity.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Рахматова, Паризода. "ОБУЧАЮЩИЕ ДИКТАНТЫ НА УРОКАХ РУССКОГО ЯЗЫКА КАК СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯ ОРФОГРАФИЧЕСКИХ НАВЫКОВ УЧАЮЩИХСЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ". PEDAGOGS international research journal 2, № 1 (2022): 35–38. https://doi.org/10.5281/zenodo.5878351.

Full text
Abstract:
<strong>Аннотация:</strong>&nbsp; Данная статья &nbsp;повествует об обучающих диктантах, которые способствуют формированию орфографических навыков. В современной школе большей частью дети не хотят читать, пассивны, безразличны. Отсюда слабая грамотность, низкая начитанность, неинтересная речь. Как сделать так, чтобы количество ошибок уменьшалось? Хорошо, если ребенок чувствует интуитивно и пишет правильно, но таких ведь единицы. Больше детей, которые знают правила, а пишут неграмотно. Вывод напрашивается сам: учащиеся должны знать правила и уметь их применять. В чём же причина неумелого применения правил? Видимо, в неумении увидеть нужную орфограмму. Исследования показали, что самостоятельно определяют орфограммы 15-45% учащихся. Если же проводить систематическую работу, то 70-90%. Следовательно, работу по развитию орфографической зоркости следует вести систематически, неустанно, из урока в урок. Орфография как система единообразного написания слов и их сочетаний имеет большое значение. Высоким уровнем письменной, в том числе и орфографической&nbsp; грамотности должен владеть каждый ученик средней школы. Это необходимо не только для успешных занятий по русскому языку, но и для полноценного усвоения других школьных предметов. Орфографические умения и навыки обязательны при выполнении письменных работ по разным предметам, в некоторых видах внеклассной и общественной работы.[1] Действенным средством формирования орфографических навыков учащихся является диктант. Диктант рассчитан на развитие моторно-слуховых ассоциаций учеников.&nbsp;Этот вид работы учит воспринимать слово на слух, сопоставлять его звуковой и буквенный состав;&nbsp;дополнительно вырабатывает у учащихся орфоэпические нормы и умение пользоваться правилом.&nbsp;Традиционно в методике преподавания русского языка диктант рассматривается как вид упражнения по правописанию, с помощью которого формируются орфографические и пунктуационные умения, определяется уровень владения учениками практическими умениями и навыками. Диктант является не только действенным средством контроля, учета знаний и навыков, а также одним из главных приемов обучения грамотности. Кроме специальных умений работа с текстом при написании диктантов разных видов предполагает развитие коммуникативных умений: понимание и определение темы текста, определение основной мысли, объяснение значения и целесообразности использования языковых единиц, построение устных высказываний типа рассуждения при написании объяснительных диктантов. Все виды диктантов можно условно разделить по двум основаниям: по структуре предлагаемого для диктовки материала и по основной цели проведения.&nbsp; В зависимости от того, какой материал предлагается для диктанта (буквы, слияния, слова, словосочетания, не связанные между собой предложения или связный текст), различают: буквенные диктанты; диктанты слияний; словарные диктанты; диктанты по словосочетаниям, отдельным предложениям и связным текстам.&nbsp; По основной цели проведения все диктанты делятся на обучающие и контрольные. Учитель использует тот или иной вид диктанта в зависимости от содержания изучаемой грамматической темы и времени ее изучения. &nbsp;Наибольшее распространение получили такие обучающие диктанты, при проведении которых: &nbsp;учащиеся записывают текст полностью, без изменений (предупредительный, объяснительный диктант); &nbsp; учащиеся записывают текст выборочно (выборочный диктант); &nbsp; учащиеся, записывая текст, подвергают его изменениям (творческий и свободный диктанты).[2] &nbsp;К числу других сильных сторон диктанта относятся следующие: диктовка рассчитана на сознательное письмо учащихся, дети сами учатся находить трудные орфограммы; повышается активность учащихся; диктант требует от детей большого напряжения и внимания; почти полностью изживаются подсказки и списывание друг у друга, т.к. все сомнительные написания можно выяснить у учителя. Диктанты эффективнее, чем списывание. Об этом говорят наблюдения: грамотность оказалась лучше, когда упражнения давались под диктовку, чем когда эти же упражнения давались для самостоятельного списывания. Таким образом, в методической науке выработано целая система диктантов, которая направлена не только на выработку орфографических навыков учащихся, но и развитие их речевых умений.&nbsp;При этом необходимо четко осознавать место каждого диктанта в системе, понимать роль, которую он выполняет, знать, когда более целесообразно применять тот или иной вид диктанта, чтобы ученик шел от знания правила к выработке умений его применять в новых условиях и далее до автоматического формирования навыка правильного написания. [1]Антонова, Е.С., Боброва, С. В. Методика преподавания русского языка (начальные классы) Издательский центр &laquo;Академия&raquo;, 2013. [2] Матекина Э. И. Новый сборник диктантов по русскому языку для 1-4 классов - Ростов н/Д : Феникс, 2013
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Захаров Г. Ю. иер., Захаров Г. Ю. иер. "Bishop Ulfilas — Apostle of the Goths." Церковный историк, no. 1(11) (March 15, 2023): 15–27. http://dx.doi.org/10.31802/ch.2023.11.1.001.

Full text
Abstract:
Во время переселения народов германские племена обосновывались на территории Европы. В результате происходил культурный обмен с местным населением, что приводило к христианизации варваров, глобальному изменению этнического самосознания и, как результат, — образования варварских христианских королевств на обломках Римской империи. Вестготы одни из первых прошли данный путь. Пройдя через всю империю, они основали на территории Пиренейского полуострова своё королевство, где христианство было связующим фактором между варварами и местным населением и двигателем развития культуры и законодательства. Переход от языческой веры был сложным процессом, который начался с переселения готов к Дунаю. Первый епископ вестготов Феофил, христианская ересь Авдиан, все они внесли вклад в дело христианизации готов, но более всего на этом поприще потрудился епископ Ульфила, который сам был готом по рождению. Знания местных традиций и хорошее образование помогли ему обратить своих собратьев в веру во Христа. Самое же главное, что он для этого предпринял, — перевод Священного Писания на созданный им самим готский язык, который был основан на латинском, греческом языках и частично на руническом письме самих готов. Когда апостол готов выходил на проповедь, почти все вестготы были язычниками, после же его смерти и переселения их на территорию Римской империи в меньшинстве уже оказались сами язычники. Личность Ульфилы также крайне интересна при изучении вестготов в связи с тем, что он передал свое богословское воззрение — арианство (субординационизм), которое готы хранили вплоть до конца VI века, что сказалось и на устроении государства. uring the migration of peoples, Germanic tribes settled on the territory of Europe. As a result, cultural exchange with the local population took place, which led to the Christianization of the barbarians, a global change in ethnic identity and, as a result, the formation of barbarian Christian kingdoms on the ruins of the Roman Empire. The Visigoths were among the first to pass this way. Having passed through the entire empire, they established their kingdom on the territory of the Iberian Peninsula, where Christianity was the connecting factor between the barbarians and the local population and the engine of the development of culture and legislation. The transition from the pagan faith was a complex process that began with the migration of the Goths to the Danube. The first bishop of the Visigoths, Theophilus, the Christian heresy of the Avdians, all of them contributed to the Christianization of the Goths, but most of all Bishop Ulfila, who himself was a Goth by birth, worked in this field. Knowledge of local traditions and a good education helped him to convert his brethren to the faith in Christ. The most important thing that he undertook for this was the translation of the Holy Scriptures into the Gothic language created by himself, which was based on Latin, Greek and partly on the runic script of the Goths themselves. When the apostle of the Goths went out to preach, almost all the Visigoths were pagans, but after his death and the resettlement of the Goths to the territory of the Roman Empire, the pagans themselves were already in the minority. The personality of Ulfilas is also extremely interesting in the study of the Visigoths due to the fact that he transmitted his theological view — Arianism, subordinationism, which the Goths kept until the end of the VI century, and it also affected the organization of the state.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
37

Сизиков, А. В. "The development of the image of Wisdom in the book of Sirach." Quarterly Journal of St Philaret s Institute, no. 47 (August 31, 2023): 14–30. http://dx.doi.org/10.25803/26587599_2023_47_14.

Full text
Abstract:
Книга Сираха, составленная незадолго до Маккавейских войн, относится к так называемой межзаветной литературе и дает бесценный материал для понимания богословского и исторического контекста этой сложной эпохи. Биографические сведения, оставленные Бен Сирой на страницах своего сочинения, позволяют с большой степенью уверенности предполагать, что он был ученым-писцом, а его книга была адресована ученикам, будущим писцам или, как их еще называют, книжникам, которые должны были хорошо знать Закон, книги пророков и сочинения тех, кто «последовал за пророками», — так называет в предисловии к греческому переводу внук автора те книги, которые мы сейчас относим к разделу Писаний. Литературная подготовка аудитории позволила Бен Сире активно разрабатывать многие темы, поднимаемые в других книгах Священного Писания: страх Божий, воспитание, соблюдение Закона, Премудрость. К дотварному происхождению Премудрости Бен Сира обращается дважды: в начале книги и в середине. Двадцать четвертая глава является кульминационной: Премудрость прославляет сама себя, что безусловно указывает на связь с книгой Притч, а образы, использованные в этой главе, восходят к истории творения из книги Бытия. В конце же этой главы автор решается сообщить читателю о своих заслугах в распространении знаний. Это не просто риторическое украшение книги, но довольно четкая богословская позиция, в основе которой лежит противопоставление Премудрости Закона и Премудрости откровения. Статья посвящена осмыслению развития образа Премудрости в книге Сираха в контексте богословской позиции Бен Сиры. The book of Sirach, composed shortly before the Maccabees Wars, belongs to the so-called Inter-testamental literature and provides invaluable material for understanding the theological and historical context of this difficult era. The biographical information left by Ben Sira in the pages of his work suggests with a high degree of certainty that he was a scholar-writer, and his book was addressed to students, future scribes or, who were expected to be well educated in the Law, the books of the Prophets, and the writings of those who “followed the prophets”, as the grandson of the author, in the preface to the Greek translation, refers those books that we now name as Writings. The literary training of his audience allowed Ben Sira to actively develop many of the themes raised in other books of Scripture: the fear of God, education, observance of the Law, and Wisdom. Ben Sira addresses the pre-creation origin of Wisdom twice: at the beginning of the book and in the middle. The climax of the book is Chapter 24, in which Wisdom praises herself, which definitely indicates a connection with the book of Proverbs, and the images used in this chapter go back to the creation story from the book of Genesis. At the end of this chapter the author dares to inform the reader of his merits in spreading knowledge. This is not just another rhetorical device of the book, but a clear theological position, based on the contrast between the Wisdom of the Law and the Wisdom of revelation. This article deals with the development of the image of Wisdom in the book of Sirach in the context of Ben Sirach’s theological position.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
38

Чарина, О. И. "Field trips of the 1940s in Yakutia: collectors and performers in the village Russkoje Ust’e." Эпосоведение, no. 1(17) (March 28, 2020): 136–43. http://dx.doi.org/10.25587/svfu.2020.17.58373.

Full text
Abstract:
В статье рассматриваются особенности фиксации русской фольклорной традиции на Северо-Востоке Якутии в Русском Устье на Индигирке в период ее активного бытования в 40-е гг. ХХ в. Автор останавливается на вопросах выявления особенностей записи текстов в динамике, когда две экспедиции пришлись на период с разницей в пять лет. Актуальность статьи обусловлена тем, что можно проследить последовательную деятельность по сбору фольклора С. И. Боло и членов этнографо-лингвистической экспедиции Т. А. Шуба в с. Русское Устье в Якутии. Целью статьи стало уточнение особенностей фиксации русского фольклора С. И. Боло в 1941 г. и экспедицией под руководством Т. А. Шуба в 1946 г. Одной из задач статьи является изучение взаимодействия связей русского фольклора и иного языка и фольклора на примере некоторых сказок и былин, когда уделяется внимание локальным особенностям, сформировавшимся за длительный период времени в с. Русское Устье. Применяются описательный, сравнительно-текстологический методы. В статье рассматриваются подходы к записи текста у собирателей указываются основные исполнители русского фольклора в селе. Описан репертуар, зафиксированный у основных сказителей. Называются произведения фольклора, не вошедшие в сборник Фольклор Русского Устья . Также уточняются особенности, которые проявились в изложении фольклорных текстов отца С. П. Киселева, и его сына Е. С. Киселева. Рассматривается сказка Ивашко-Пеполушко . Уделяется внимание зачину, который заимствован из якутских песен. Таким образом, описан опыт записи фольклора в период работы двух экспедиций. Выясняется, что основные фиксаторы фольклора знали не только русский, но и якутский язык, что способствовало хорошей записи в плане отражения на письме фонетических особенностей произношения у исполнителей. Уточняется характер связей, который существовал в пределах одного села. Необходимо дальнейшее тщательное изучение методов сбора фольклора в период работы двух экспедиций, исследование собранных текстов по русскому фольклору Северо-Востока Якутии. The article considers the features of fixing of the Russian folklore tradition in the Northeast of Yakutia in the village of Russkoje Uste on the Indigirka during its active existing in the 1940s. The author focises on identifying the features of recording texts in dynamics when two field trips were made with a difference in five years. The relevance of article is caused by the fact that it is possible to track consecutive activities for collecting folklore by S. I. Bolo and members of an etnografic-linguistic field trip of T. A. Shub in Russkoje Uste in Yakutia. The article aims at identifying the features of documenting the Russian folklore by S. I. Bolo in 1941 and the field trip under the leadership of T. A. Shub in 1946. One of tasks of the research is studying the interaction of the Russian folklore and other language and folklore on the example of some fairy tales and bylinas, where some local features appeared during the long period of time in the village the Russkoje Uste. The descriptive, comparative and textual methods are applied. The article considers approaches to documenting texts by the collectors, main performers of the Russian folklore in the village are specified. The repertoire which is written down after main storytellers is described. The works of folklore which did not enter the collection Folklore of the Russkoje Uste are named. In addition, the features appearing in the performances of folklore texts by father S. P. Kiselyov and his son E. S. Kiselyov are specified. The fairy tale Ivashko-Pepolushko, one notices that the beginning is borrowed from the Yakut songs. Thus, an experience of documenying folklore during the work of two field trips is described. It becomes clear that the main collectors of folklore spoke both Russian and Yakut, which was good in terms of reflecting phonetic features of performers pronunciation in writing. The nature of connections existing within one village is specified. One needs a further careful study of methods of collecting folklore during work of two field trips, as well as an analysis of the collected Russian folklore texts from northeast of Yakutia
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
39

Иванов, Константин Владимирович. "SEMIOLOGY OF PRELITERATE ASTRAL FIGURES." ΠΡΑΞΗMΑ. Journal of Visual Semiotics, no. 4(30) (October 28, 2021): 81–116. http://dx.doi.org/10.23951/2312-7899-2021-4-81-116.

Full text
Abstract:
В течение долгого времени идеограммы и графемы неолитического периода интересовали преимущественно археологов, этнологов, культурологов и историков религии. Однако с развитием и упрочением дисциплинарных позиций археоастрономии они все больше становились предметом внимания историков астрономии. Несомненная ориентированность памятников эпохи бронзы по значимым солнечным и лунным направлениям, связанным с азимутами восхода и / или захода этих светил в экстремальные моменты солнечных и лунных циклов, убедительно свидетельствует о том, что представители бронзового века были неплохими астрономами. А это, в свою очередь, означает, что для полноценного понимания оставленной ими символики (если она действительно являлась таковой) нужно обладать компетенцией астронома, хорошо знакомого с основами хотя бы сферической астрономии. Эпоха бронзы в фазе ее наивысшего развития прекрасно ориентировалась по сторонам горизонта, имела представление о тропическом годе как о цикле повторений положений Солнца относительно горизонта, знала о солнцестояниях и равноденствиях, различала азимуты самой высокой и самой низкой Луны, возвела монументальную архитектуру для регулярных наблюдений за Солнцем и Луной и даже изобрела первое, идеографическое, письмо, хотя и не повсеместно. Очень сложно представить, чтобы столь насыщенная система представлений и действий родилась разом, без эволюционного накопления деталей этого довольно сложного знания и цепочек ярких прозрений, подготовивших итоговое открытие, материализовавшееся в каменных и письменных памятниках бронзового века. Указанное обстоятельство вынуждает нас с максимальной пристальностью всматриваться в символику эпох, предшествовавших бронзовому веку, а именно – в символику неолита и энеолита. Не сохранила ли она в себе каких-то следов формализации первичных астрономических наблюдений, результаты которых были усвоены, усовершенствованы и широко использованы представителями бронзового века? В данном исследовании предпринимается попытка, использовав систему значений неолитических знаков Ариэля Голана и гипотезу стадиального называния знаков зодиака Александра Гурштейна, выявить в комплексе неолитических символов, графем и идеограмм знаки, предположительно употреблявшиеся для обозначения астрономических значений. В ходе семиологического анализа неолитических идеограмм выявлены категории символов и знаков, сложно поддающихся интерпретации с точки зрения данных археологии и этнографии, но имеющих очевидные признаки корреляций с ритмами смены сезонов тропического года. Это так называемые знаки «двух солнц», «Ф-образные знаки» и «четырехчастно-парные символы». Анализ их вероятной семантики позволяет предположить, что появлению концепта «протозодиака» могло предшествовать более простое бинарное членение года, маркируемое оппозицией зимнего и летнего солнцестояний. В связи с этим внесены уточнения в гипотезу Гурштейна, касающиеся семантики и символической значимости первого зодиакального квартета. For a long time, ideograms and graphemes of the Neolithic period were primarily the particular archaeological, ethnological, cultural, and theological interest. However, as archaeoastronomy consolidated its disciplinary positions, they were increasingly becoming a matter of attention for historians of astronomy. Indisputable alignments of archaeological remains toward the points of midsummer and midwinter risings and settings of the sun shows conclusively that people of the Bronze Age were expected to have a still greater knowledge of astronomy. The broad truth of the cyclical movements of the points of rising and setting and their correlation with the cycle of growth in nature was certainly known from very early times. That, in turn, means that the thorough understanding of the oldest symbolism to have come down to us – if it, in fact, was so – is only possible when a researcher is familiar at least with spherical astronomy. At their highest stage of development the Bronze Age people certainly knew the cardinal points of the horizon; they were aware of the tropical year as a cycle of repetition of the position of the sun against the horizon; they knew about solstices and equinoxes; some of them distinguished between azimuth positions of the highest and the lowest moon; they built monumental architecture for regular observations of the sun and the moon, and even invented writing, though not everywhere. It would be hard to imagine that such a complicated system of ideas and actions was created all at once, without an evolutionary accumulation of that rather complex knowledge and a concatenation of insights which came together to make the final discovery embodied in stone monuments of the Bronze Age. The given circumstance forces us to look closely into ideograms of the pre-Bronze Ages, namely the Neolithic and the Aeneolithic ones. Is it possible to find there some traces of formalization of primary astronomical observations which could be assimilated, developed, and widely adopted by representatives of the Bronze Age? This study attempts to identify among the corpus of Neolithic symbols, graphemes, and ideograms those of them that could be supposedly used as denotations for astronomical meanings. The article uses the system of Neolithic meanings developed by Ariel Golan as the reference body. The astronomical part of the study is based on the gradualist concept of the Western Zodiac by Alexander Gurshtein. In the course of a semiological analysis of Neolithic ideograms, categories of symbols and signs have been identified that are difficult to interpret from the point of view of archaeological and ethnographic data. However, they show clear signs of correlation with the rhythms of the seasons. Among these are, for instance: the so-called sign of ‘two suns,’ ‘f-shaped’ signs, and ‘four-part-binary symbols.’ Analysis of their probable semantics suggests that ‘protozodiac’ concept could have been preceded by a simpler binary division of the year indicated by opposition between the winter and summer solstices. In this regard, clarifications, concerning semantics and symbolic meanings of the first zodiacal quartet are included in the hypothesis by Gurshtein.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
40

Кузьминых, Сергей Владимирович, та Валерий Николаевич Саенко. "«ВЫ ВЕДЬ ЕДИНСТВЕННЫЙ, КОТОРЫЙ МОЖЕТ ОБНЯТЬ ЕЩЕ РУССКУЮ АРХЕОЛОГИЮ ВО ВСЕМ ЕЕ ОБЪЕМЕ»: ПЕРЕПИСКА А.И. ТЕРЕНОЖКИНА И В.А. ГОРОДЦОВА". Археология Евразийских степей, № 5 (29 жовтня 2021): 183–211. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2021.5.183.211.

Full text
Abstract:
Письма А.И. Тереножкина 1939–1941 гг. относятся к периоду поиска ученым своего научного пути и началу его работы в Узбекистане. В них он делится с В.А. Городцовым первыми результатами исследований в зоне строительства Большого Ташкентского канала и на городище Ак-Тепе, знакомит учителя с Чимбайлыкским кладом и советуется по поводу его хронологии. Послания 1941–1942 гг. написаны с фронтовых дорог, но их главной темой по-прежнему является археология. В.А. Городцов в своих письмах отмечает важность новейших археологических открытий в Туркестане, делится новостями о ходе работы над 2 томом «Археологии», призывает бить врага. Публикуемая переписка приоткрывает для нас завесу в диалоге Учителя и ученика.&#x0D; Библиографические ссылки&#x0D; Аржанцева И.А. Хорезм. История открытий и исследований. Этнографический альбом. Ульяновск: Артишок, 2016. 288 с., 654 илл.&#x0D; Археологические экспедиции Государственной Академии истории материальной культуры и Института археологии Академии наук СССР (1919–1956 гг.): Указатель / Ред. Н.Н. Воронин, М.А. Тиханова. М.: АН СССР, 1962. 264 с.&#x0D; Балахонова Е.И. В.В. Троицкий и его коллекция в Музее антропологии // Вестник МГУ. Сер. XXIII: Антропология. 2009. № 3. С. 55–65.&#x0D; Балабина В.И. О прекрасной даме, ее рыцарях и бардах (Т.С. Пассек, Б.А. Латынин и А.А. Потапов) // Stratum plus. 2001–2002. № 2. С. 14–31.&#x0D; Белозëрова И.В., Гайдуков П.Г., Кузьминых С.В. К юбилею Института археологии РАН: Московская секция РАИМК–ГАИМК, Московское отделение ГАИМК–ИИМК // РА. 2019. № 4. С. 102–117.&#x0D; Белозёрова И.В., Кузьминых С.В. Жизненный и научный путь В.А. Городцова (по архивным документам и воспоминаниям) // Городцов В.А. Дневники. 1928–1944: в 2 кн. Кн. 1: 1928–1935 / Сост. И.В. Белозёрова, С.В. Кузьминых. М.: Триумф принт, 2015. С. 12–72.&#x0D; Бернштам А.Н. Археологические работы в Казахстане и Киргизии // ВДИ. 1939. № 4. С. 169–181.&#x0D; Бернштам А.Н., Бибиков С.Н. Н.И. Репников (1882–1940) [Некролог] // КСИИМК. 1941. Вып. IX. С. 121–123.&#x0D; Болелов С.Б. Толстов Сергей Павлович // БРЭ. 2016. Т. 32. С. 240.&#x0D; Борисковский П.И., Окладников А.П. Д.Н. Лев (1905–1969) [Некролог] // СА. 1970. № 3. С. 298–299.&#x0D; Бочкарев В.С. Этапы развития металлопроизводства эпохи поздней бронзы на юге Восточной Европы // Stratum plus. 2017. № 2. С. 159–204.&#x0D; Буряков Ю.Ф. Пскентские наусы // СА. 1968. № 3. С. 131–136.&#x0D; Буряков Ю.Ф. Генезис и этапы развития городской культуры Ташкентского оазиса. Ташкент: Фан, 1982. 212 с.&#x0D; Василий Афанасьевич Шишкин как ученый-археолог и общественный деятель (к 70-летию со дня рождения) // История материальной культуры Узбекистана. Вып. 6. / Отв. Ред.. Б.В. Лунин. Ташкент: Наука, 1965. С. 5–16.&#x0D; Васильев И.Б. К вопросу о двух ямно-полтавкинских поселениях в Куйбышевском Заволжье // Очерки истории и культуры Поволжья. Вып. 2. / Отв. ред. Е.И. Медведев. Куйбышев: Куйбышев. гос. ун-т, 1976. С. 97–112.&#x0D; Виноградов А.В. Неолитические памятники Хорезма. М.: Наука, 1968. 180 с.&#x0D; Гольмстен В.В. Археологические памятники Самарской губернии // В.А. Городцову – XL / ТСА РАНИОН. Т. IV. / Ред. В.М. Фриче и др. М.: РАНИОН, 1928. С. 125–137.&#x0D; Городцов В.А. Бытовая археология. Курс лекций, читанных в Московском Археологическом Институте. М.: Печ. А.И. Снегиревой, 1910. 474 с.&#x0D; Городцов В.А. Культуры бронзовой эпохи в Средней России // ОИРИМ за 1914 год. М.: Синод. тип., 1915. С. 121–226.&#x0D; Городцов В.А. Археология. Т. 1. Каменный период. М.–Пг.: Гос. изд-во, 1923. 397 с.&#x0D; Городцов В.А. Бронзовый век на территории СССР // БСЭ. 1927. Т. VII. Стлб. 610–626.&#x0D; Городцов В.А. К вопросу о киммерийской культуре // ТСА РАНИОН. М.: РАНИОН, 1928. Т. II. С. 46–60.&#x0D; Городцов Василий Алексеевич. Дневники (1928–1944): в 2-х кн. Кн. 1: 1928–1935 / Сост. И.В. Белозёрова, С.В. Кузьминых. М.: ИД Триумф принт, 2015а. 687 с.&#x0D; Городцов Василий Алексеевич. Дневники (1928–1944): в 2-х кн. Кн. 2: 1936–1944 / Сост. И.В. Белозёрова, С.В. Кузьминых. М.: ИД Триумф принт, 2015б. 695 с.&#x0D; Граков Б.Н. Работы в районе проектируемых южно-уральских гидроэлектростанций // Археологические работы Академии на новостройках 1932–1933 гг. Вып. 2. / Известия ГАИМК Вып. 110. / Отв. ред. И. Мещанинов. М.-Л.; Соцэкгиз, 1935.С. 91–119.&#x0D; Граков Б.Н. Археологические раскопки близ Никополя // ВДИ. 1939. № 1. С. 271–276.&#x0D; Гремяцкий В.А. Памяти В.В. Троицкого // Вопросы антропологии. 1963. Вып. 14. С. 112–114.&#x0D; Григорьев Г.В. Поселения древнего Согда: (По данным исследования городищ Самаркандского района) // КСИИМК. 1940. Вып. 6. С. 24–34.&#x0D; Григорьев Г.В. Находка мустьерского остроконечника в Самарканде // КСИИМК. 1940а. Вып. 8. С. 89–90.&#x0D; Джуракулов М.Д. Самаркандская стоянка и проблемы верхнего палеолита в Средней Азии. Ташкент: Фан, 1987. 171 с.&#x0D; Итина М.А. К 90-летию С.П. Толстова и 60-летию Хорезмской археолого-этнографической экспедиции // РА. 1997. № 4. С. 189–199.&#x0D; Канторович А.Р. Заметки о преподавательской деятельности В.А. Городцова в Московском университете // Хорошие дни. Памяти Александра Степановича Хорошева / Сост. А.Е. Мусин. М.: ЛеопАрт, 2009. С. 309–313.&#x0D; Каргин Ю.Ю. Полевые археологические исследования И.В. Синицына: (К 110-летию со дня рождения) // Археология Восточно-Европейской степи. Вып. 8. / Отв. ред. В.А. Лопатин. Саратов: ИЦ «Наука», 2010. С. 7–29.&#x0D; Китова Л.Ю. История сибирской археологии (1920–1930-е годы): изучение памятников эпохи металла. Новосибирск: ИАЭТ СО РАН, 2007. 272 с.&#x0D; Клюшкина И.В. (сост.). Отдел археологических памятников Государственного исторического музея: краткая историческая хроника. Часть первая: 1873–1935 гг. // Государственный исторический музей и отечественная археология. К 100-летию отдела археологических памятников / Тр. ГИМ. Вып. 201. / Отв. ред. Д.В. Журавлев, Н.И. Шишлина. М.: ГИМ, 2014. С. 232–288.&#x0D; Козенкова В.И. Евгений Игнатьевич Крупнов (к 90-летию со дня рождения) // РА. 1994. № 1. С. 191–196.&#x0D; Конопацкий А.К. Прошлого великий следопыт. Академик А.П. Окладников: страницы биографии. Кн. 1. Новосибирск: Сиб. хронограф, 2001. 492 с.&#x0D; Конопацкий А.К. Прошлого великий следопыт. Академик А.П. Окладников: страницы биографии. Кн. 2. М.: АИРО-XXI, Нов. хронограф, 2009. 549 с.&#x0D; Крайнов Д.А. Памяти В.А. Городцова // Проблемы изучения древних культур Евразии / Отв. ред. Д.А. Крайнов. М.: Наука, 1991. С. 12–27.&#x0D; Крупнов Е. К 50-летнему юбилею научной деятельности проф. В.А. Городцова // ВДИ. 1938. № 3. С. 236–238.&#x0D; Кузьминых С.В. Граков Борис Николаевич // БРЭ. 2007. Т. 7. С. 611.&#x0D; Кузьминых С.В., Сафонов И.Е., Сташенков Д.А. Вера Владимировна Гольмстен: материалы к биографии. Самара: Офорт, 2007. 168 с.&#x0D; Кызласова И.Л. Об археологе В.П. Левашевой и ее отце, протоиерее П.Н. Левашеве // Человек и древности: памяти Александра Александровича Формозова (1928–2009) / Отв. ред. И.С. Каменецкий, А.Н. Сорокин. М.: Гриф и К, 2010. С. 751–769.&#x0D; Лев Д.Н. Самаркандская палеолитическая стоянка (предварительное сообщение) // История материальной культуры Узбекистана. Вып. 6. / Отв. ред. Б.В. Лунин. Ташкент: Наука, 1965. С. 22–29.&#x0D; Лунин Б.В. В.А. Шишкин [Некролог] // СА. 1967. № 2. С. 301.&#x0D; Максимов Е.К., Малов Н.М. Профессор Иван Васильевич Синицын – советский археолог XX века // Взаимодействие и развитие древних культур южного пограничья Европы и Азии / Ред. Е.К. Максимов и др. Саратов: СГУ, 2000. С. 9–19.&#x0D; Мелюкова А.И., Свиридов А.В. Борис Николаевич Граков (1899–1970) // Портреты историков. Время и судьбы. Т. 3: Древний мир и Средние века / Отв. ред. Г.Н. Севостьянов, Л.Т. Мильская. М.: Наука, 2004. С. 45–63.&#x0D; Мизинова В.П., Сальников К.В. Памяти В.В. Гольмстен // СА. 1962. № 4. С. 121–123.&#x0D; Молодин В.И. Академик Окладников – страницы творчества (в честь 105-юбилея). Новосибирск: НГУ, 2013. 96 с.&#x0D; Молодин В.И. Окладников Алексей Павлович // БРЭ. 2014. Т. 24. С. 26–27.&#x0D; Мунчаев Р.М. Евгений Игнатьевич Крупнов: к столетию со дня рождения // РА. 2004. № 1. С. 5–14.&#x0D; Найденко А.В. Старейший археолог Северного Кавказа: (Памяти Т. М. Минаевой, 1896–1973) // МИСК. 1976. Вып. 14. С. 327–332.&#x0D; Неразлик Е.Е. Сергей Павлович Толстов // Портреты историков. Время и судьбы. Т. 4: Новая и новейшая история / Отв. ред. Г.Н. Севостьянов. М.: Наука, 2004. С. 462–484.&#x0D; Окладников А.П. Неандертальский человек и следы его культуры в Средней Азии. (Предварительные данные и выводы о раскопках в гроте Тешик-Таш) // СА. 1940. T. VI. С. 5–19.&#x0D; Отрощенко В. Проблема формування наукових шкіл на прикладі відділу археології енеоліту та бронзового віку ІА АН УРСР // Наукові студії: Збірник наукових праць. Львів-Винники: Апріорі, 2013. Вип. 6. С. 3–12.&#x0D; Отрощенко В.В. О.І. Тереножкін як дослідник бронзової доби в Степовій Україні // Ранній залізний вік Євразії: до 100-річчя від дня народження О.І. Тереножкіна / Відп. ред. С.А. Скорий. Київ–Чигирин: Формат, 2007. С. 13–14.&#x0D; И жизнь, и слезы, и любовь / сост. Плешивенко А.Г. Запорожье: ООО «ЛИПС» ЛТД, 2011. 368 с.&#x0D; Потапов А.А. Обзор тепе среднего течения Чирчика / Архив ГУОПМК УзССР. Ташкент, 1929. Д. 96.&#x0D; Потапов А.А. Пскентский курганный могильник / Архив ГУОПМК УзССР, 1930. Д. 31.&#x0D; Равдоникас В.И. Неолитический могильник на Онежском озере: (Предварительное сообщение) // СА. 1940. Т. VI. С. 46–62.&#x0D; Рапопорт Ю.А., Левина Л.М., Неразик Е.Е., Гертман А.Н., Болелов С.Б. Приложение 1. Хроника работ Хорезмской археолого-этнографической экспедиции // Аржанцева И.А. Хорезм. История открытий и исследований. Этнографический альбом. Ульяновск: Артишок, 2016. С. 198–234.&#x0D; Саєнко В. Порівняльні життєписи: Борис Миколайович Граков та Олексій Іванович Тереножкін // МДАПВ. 2015. Вип. 19: Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. С. 123–135.&#x0D; Сафонов И.Е. Подготовка В.А. Городцовым второго тома серии «Археология» // Археология в российских университетах / Отв. ред. А.Д. Пряхин. Воронеж: ВГУ, 2002. С. 62–70.&#x0D; Синицын И.В. Кремневые орудия с дюнных стоянок Калмыцкой области // ИНВИК. 1931. Т. IV. С. 81–91.&#x0D; Скаков А.Ю. Крупнов Евгений Игнатьевич // БРЭ. 2010. Т. 16. С. 128–129.&#x0D; Смирнов А.П. М. В. Городцов [Некролог] // СА. 1969. № 4. С. 320.&#x0D; Сташенков Д.А., Кочкина А.Ф. Страницы истории самарской археологии: к юбилею В.В. Гольмстен. Самара: СОИКМ, 2020. 48 с.&#x0D; Столяр А.Д. Деятельность Владислава Иосифовича Равдоникаса // Тихвинский сборник. Вып. 1: Археология Тихвинского края / Науч. ред. Г.С. Лебедев. Тихвин, 1988. С. 8–30.&#x0D; Тереножкин А.И. Памятники материальной культуры на Ташкентском канале // ИУзФАНСССР. 1940а. № 9. С. 30–36.&#x0D; Тереножкин А.И. Археологические разведки в Хорезме // СА. 1940б. Т. VI. C. 168–189.&#x0D; Тереножкин А.И. О древнем гончарстве в Хорезме // ИУзФ АН СССР. 1940в. № 6. С. 54–64.&#x0D; Тереножкин А.И. Жилые постройки XI–XII вв. н. э. в Кара-Калпакской АССР // ИУзФ АН СССР. 1940г. № 7. С. 58–73.&#x0D; Тереножкин А.И. Раскопки холма Ак-Тепе близ Ташкента в 1940 г. // ИУзФ АН СССР. 1941. № 3. С. 30–36.&#x0D; Тереножкин А.И. Холм Ак-Тепе Ташкента (раскопки 1940 г.) // ТИИА АН УзССР. 1948. Т. І. С. 71–133.&#x0D; Тереножкин А.И. Согд и Чач (Автореф. канд. дисс.) // КСИИМК. 1950. Вып. 33. С. 152–169.&#x0D; Тереножкин А.И. Основы хронологии предскифского периода // СА. 1965. № 1. С. 63–85.&#x0D; Тереножкин А. И. Киммерийцы. Киев: Наукова думка, 1976. 223 с.&#x0D; Тереножкин А.И. Из жизни Алексея Тереножкина (написано его рукой, собрано его сыном). Киев: Корвин пресс, 2006. 112 с.&#x0D; Тихонов И.Л. Равдоникас Владислав Иосифович // БРЭ. 2015. Т. 28. С. 113.&#x0D; Толстов С.П. Древний Хорезм. Опыт историко-археологического исследования. М.: МГУ, 1948. 433 с.&#x0D; Тункина И.В. Репников Николай Иванович / Биобиблиографический словарь членов РАО (1846–1924) // С.А. Жебелёв. Русское археологическое общество за третью четверть века своего существования. 1897–1921: Исторический очерк. Изд. 2. М.: Индрик, 2017. С. 512–513.&#x0D; Формозов А.А. К столетнему юбилею В.И. Равдоникаса // РА. 1996. № 3. С. 197–202.&#x0D; Черных Е.Н. Древняя металлообработка на Юго-Западе СССР. М.: Наука, 1976. 302 с.&#x0D; Шишкин В.А. Исследование городища Варахша и его окрестностей // КСИИМК. 1941. Вып. 10. С. 3–15.&#x0D; Шишкин В.А. Варахша. Опыт исторического исследования. М.: АН СССР, 1963. 250 с.&#x0D; Щапов А.П. Историко-географическое распределение русского народонаселения // Русское Слово. 1865. №№ 6, 7, 8, 9.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
41

Гусак, Владислав Анатолійович, та Валентин Анатолійович Купчик. "ПРОВІДНІ РИСИ ХОРОВОГО ПИСЬМА ІВАНА БІДАКА (на прикладі хорової обробки української народної пісні «Ой на Івана Купала»)". Академічні візії, № 22 (31 серпня 2023). https://doi.org/10.5281/zenodo.8318045.

Full text
Abstract:
У статті висвітлено провідні риси хорового письма відомого українського самодіяльного композитора, хормейстера і педагога І.&nbsp;Бідака на прикладі обробки української народної пісні для мішаного народного хору a&nbsp;cappella &laquo;Ой на Івана Купала&raquo;. З цією метою автор аналізує зародження українського народного хорового мистецтва у 40-х &ndash; 60-х&nbsp;роках XX&nbsp;століття, а також професійну діяльність і творчу спадщину Івана Васильовича в якості художнього керівника самодіяльного народного хору &laquo;Візерунок&raquo; при палаці культури Харківського тракторного заводу ім.&nbsp;С.&nbsp;Орджонікідзе. Провідною рисою хорового письма І.&nbsp;Бідака є те, що митець свідомо застосовує різноманіття прийомів хорового викладення в одному творі на тлі поступового ускладнення фактури і наростання динамічної напруженості та майстерно підпорядковує власний композиторський стиль розкриттю національної своєрідності пісенного першоджерела. У фактурному письмі композитор дотримується принципів куплетно-варіаційного наскрізного розвитку з вільним стилем виконання; оригінально апробує темброві засоби хору в якості супроводу до мелодії солістки; варіативно використовує принципи архаїчного багатоголосся й органічні складники українського національного стилю (О.&nbsp;Мурзіна); демонструє художній синтез найвідоміших типів фактурного устрою українського народного багатоголосся з прийомами професійної поліфонії та нормами класичної тонально-функціональної системи гармонії. При цьому мелодично осмислене голосоведіння породжує досконалий &laquo;правдивий&raquo; образ хорової обрядової пісні. Кожний наспів варіацій набуває індивідуально стильової орієнтації, випромінює активізацію &laquo;гармонічної пульсації&raquo; (Т.&nbsp;Мюллер), характеризується фактурними, тембровими і ладо-гармонічними модифікаціями, змінами прийомів хорового письма та викладення на тлі єдиної суцільної лінії розвитку музичної думки. Проста доступна мішана фактура ніби весь час &laquo;дихає&raquo;, розвивається, випромінюючи стиль мислення і світогляд митця. Формування хорового письма І.&nbsp;Бідака невід&rsquo;ємно пов&rsquo;язане з його практичним досвідом в якості художнього керівника численних народних колективів. У зверненні композитора до жанру концертної пісні a&nbsp;cappella виявляється одне з вищих досягнень Заслуженого працівника культури УРСР.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
42

Алексеева, А. Ю. "CHORAL COMPOSITIONS BY E. N. PATLAENKO IN THE EARLY 1990s: INTERPRETATION OF THE POETIC PRIMARY SOURCE." Music Journal of Northern Europe, no. 2(34) (March 20, 2024). http://dx.doi.org/10.61908/2413-0486.2023.34.2.13-27.

Full text
Abstract:
В статье рассматриваются два хоровых опуса – Концерт № 1 и ода «Бог» для смешанного хора без сопровождения – крупного карельского автора Эдуарда Николаевича Патлаенко, созданных в начале 1990-х годов. Произведения композитора анализируются с точки зрения работы с избранными поэтическими текстами, формообразования и хорового письма. Автор статьи делает вывод о стилевых чертах, общих для избранных сочинений, а также для хорового творчества Патлаенко в целом. The article discusses two choral opuses – Concerto No. 1 and ode “Lord” for a cappella choir – created in the early 1990s by the major Karelian author Eduard Nikolaevich Patlaenko. The composer's works are analyzed from the point of view of working with selected poetic texts, forming and choral writing. The author of the article concludes with the stylistic features common to the selected compositions as well as to Patlaenko's choral creativity in general.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
43

Татаринова, Т. Л. "Фоника народно-песенных жанров как прием хоровой инструментовки в произведениях отечественных композиторов XX–XXI веков". АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ВЫСШЕГО МУЗЫКАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ, № 3(61) (30 вересня 2021). https://doi.org/10.26086/nk.2021.61.3.025.

Full text
Abstract:
Фольклорные приемы звукоизобразительного характера появились в традиционном пении давно, в частности их можно встретить в детском фольклоре. Но особенно выделяется период гонения на скоморохов, когда музыкальные инструменты оказались под запретом — XVII век. В данной работе рассматриваются вербальные, музыкальные, тембральные приемы, возникшие в связи с историческими изменениями и из художественно-эстетической потребности, характерные для фольклорных жанров. К таковым можно отнести применение специфических орнаментально-изобразительных фонем, архаических форм звучания речи, «тайного» языка, как декоративного элемента, имен древних языческих божеств, игру открытыми и закрытыми звуками, тембральных особенностей и приемов фонации народных голосов. Специфически звучащий «язык» мог исполняться во всех голосах или образовывать свою отдельную линию «сопровождения» другим голосам. В хоровых произведениях отечественных композиторов второй половины ХХ века нашли отражение приемы, имеющие место в русском песенном фольклоре и выполняющие роль текстовой и тембральной инструментовки. Они вносятся в хоровые партитуры, соединяясь с академическими и современными приемами письма, заметно выделяясь в фоническом отношении. Синтезируясь в единое художественное целое, академические принципы звучания хора и приемы фоники фольклорных жанров и народных голосов создают неожиданные акустические эффекты, необычную хоровую инструментовку, напоминающую введение видовых или традиционных инструментов в симфонический оркестр. Folk methods of sound-imaging character first appeared in traditional singing long time ago, in particular, they may be found in children folklore. But the most notable is the period of prosecutions of skomorokhs, the 17th century, when musical instruments of any kind were strictly prohibited. The current research studies verbal, musical and timbre methods originated in connection with historical changes and because of artistic and aesthetic needs intrinsic to folk genres. We may refer to them a usage of ornamental imaging phonemes, archaic forms of speech, so-called «secret language» as a decorative element, and names of the ancient pagan deities, playing with front and back vowels, peculiarities of timbre and methods of phonation of folk singing voices. Specifically sounding «language» could be performed in all parts or could constitute its own separate accompaniment line. The features which take place in Russian song folklore and play role of textual and timbre instrumentation were reflected in choral works by domestic composers. They are involved into choral scores and in connection with academic and contemporary composition techniques stand out distinctly with regards to phonics. When synthesized into the one artistic whole, academic principles of choral sound and methods of folk genres phonics and folk voices create unexpected acoustic effects and unusual choral instrumentation which remind of introduction of specific or traditional instruments to the symphonic orchestra.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
44

Кошкарева, Н. В. "Features of polyphonic texture in secular choral music a cappella by M.M. Ippolitova-Ivanov." Музыковедение, no. 3 (March 29, 2021). http://dx.doi.org/10.25791/musicology.3.2021.1179.

Full text
Abstract:
В статье рассматриваются художественные принципы и техника полифонического письма М. Ипполитова-Иванова. В качестве музыкальных примеров приводятся светские хоровые сочинения для хора без сопровождения. В них нашли отражения все фактурные трактовки хора, характерные также для духовных сочинений и оперных хоров композитора: полифоническая фактура, аккордово-гармоническая фактура с элементами подголосочной и имитационной полифонии. Ориентируясь на исполнительскую практику, а именно – на тембровый состав хора, многие произведения композитор продумывал в нескольких вариантах, назначая собственные номера опусов новым редакциям произведений, либо уточняя опус буквенным индексом. Полифоническое мышление М. Ипполитова-Иванова характеризуется применением различных стилистик и форм многоголосия (имитационного, линеарного, аккордово-полифонического, гомофонного, подголосочного, гетерофонного), являясь областью фактуры, в особенности художественной парадигмы, получившей в начале ХХ века именование «тембризация» или «хоровая оркестровка» (термины А. Никольского). В фокусе этого явления наиболее тонко обнаруживается своеобразие полифонического стиля композитора. Делается вывод о том, что использование полифонической техники является важнейшим фактором выражения музыкальной драматургии сочинений. С этой позиции полифония предстает в различных разделах музыкальной формы: экспозиция («Тихая ночь»), развивающий раздел («Эльзасская баллада», «Острою секирой»), реприза («О, край родной»). Благодаря сочетанию приемов имитационной и подголосочной полифонии в композиторском стиле ощутимы лучшие традиции русского хорового искусства. The article deals with the artistic principles and techniques of polyphonic writing by M. Ippolitov-Ivanov. Secular choral compositions for unaccompanied choir are given as musical examples. They refl ect all the textural interpretations of the choir, which are also characteristic of the composer's spiritual works and opera choirs: polyphonic texture, chord-harmonic texture with elements of sub-vocal and imitation polyphony. Focusing on the performance practice, namely on the timbre composition of the choir, the composer thought out many works in several versions, assigning his own opus numbers to new versions of the works, or specifying the opus with a letter index. Polyphonic thinking Ì. Ippolitov-Ivanov is characterized by the use of different styles and forms of polyphony (simulation, linear, chord-polyphonic, homophonic, undertone, heterophony), being the area of the textures, especially the artistic paradigm, received in the early twentieth century, naming «ambrizete» or «choral orchestration» (terms A. Nikolsky). In the focus of this phenomenon, the peculiarity of the composer's polyphonic style is most subtly revealed. It is concluded that the use of polyphonic technique is the most important factor in the expression of the musical drama of the compositions. From this position, the polyphony appears in various sections of the musical form: the exposition («Silent Night»), the developing section («Alsatian Ballad», «Sharp Axe»), the reprise («Oh, my native land»). Thanks to the combination of imitation and sub-vocal polyphony techniques in the composer’s style, the best traditions of Russian choral art are felt.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
45

Кошкарева, Н. В. "Koshkareva N.V. Polyphonic Techniques in Choral Concerts «Russian Fairy Tale» and «Wreath to Alyabyev» by A. Nikolaev." Музыковедение, no. 12 (December 22, 2021). http://dx.doi.org/10.25791/musicology.12.2021.1225.

Full text
Abstract:
В статье рассматриваются художественные принципы и полифонические приёмы хорового письма А. Николаева. В качестве музыкальных примеров приводятся концерты для хора a cappella «Русская сказка» и «Венок Алябьеву». В них находят отражения многие параметры композиции, характерные в целом для индивидуального композиторского стиля А. Николаева. В творчестве А. Николаева, как и многих композиторов второй половины XX века, полифония составляет одну из основ стиля. В его хоровых концертах полифония не только расширяет представления об исконно-полифонических формах, но и все глубже проникает в формы гомофонно-гармонического склада, преобразует их, влияет на выразительно-смысловые возможности. В этом ракурсе важным параметром композиционного формообразования становится «фактуроформа» (термин Д. Шульгина). Делается вывод о том, что для хорового письма А. Николаева свойственна тенденция к синтезу принципов гомофонии и полифонии, что даёт возможность реализовать в музыкальном произведении новые способы объективного и полноценного воссоздания явлений действительности, соединить аналитичность полифонического развития с динамическими возможностями гомофонного-гармонического склада. Многомерность полифонизации музыкальной ткани проявляется на уровне фактуры и формы отдельных частей, а также архитектоники цикла. The article discusses the artistic principles and polyphonic techniques of choral writing by A. Nikolaev. As musical examples, concerts for the a cappella choir «Russian Fairy Tale» and «Wreath to Alyabyev» are given. They reflect many parameters of the composition, characteristic in general for the individual composer style of A. Nikolaev. In the works of A. Nikolaev, as well as many composers of the second half of the XX century, polyphony is one of the foundations of the style. In his choral concerts, polyphony not only expands ideas about the primordial polyphonic forms, but also penetrates deeper into the forms of the homophonic-harmonic warehouse, transforms them, affects expressive and semantic possibilities. In this perspective, an important parameter of compositional shaping becomes «facturoform» (D. Shulgin’s term). It is concluded that A. Nikolaev’s choral writing is characterized by a tendency to synthesize the principles of homophony and polyphony, which makes it possible to implement new ways of objective and full-fledged recreation of reality phenomena in a musical work, to combine the analyticity of polyphonic development with the dynamic capabilities of a homophonic-harmonic warehouse. The multidimensionality of the polyphonization of the musical fabric is manifested at the level of texture and shape of individual parts, as well as the architectonics of the cycle.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
46

Жаканбаева, Б. Б. "РАЗВИТИЕ УСТНОЙ РЕЧИ И ПИСЬМА". Bulletin of KazNPU named after Abai series "Special Pedagogy", № 1 (1 вересня 2022). http://dx.doi.org/10.51889/specped.2022.94.76.001.

Full text
Abstract:
Жазу үрдісінің даму кезеңдері Жазу үрдісі психология тұрғысынан сөйлеу тілдік ісәрекеттің күрделі, саналы формасына жатқызылады. Өзінің пайда болуы мен даму жолыбойынша, сонымен қатар психологиялық мазмұны бойынша, оған кіретін психологиялықоперациялары бойынша жазу үрдісі ауызша сөйлеу тілінен айрықша ерекшеленеді.Белгілі болғандай, ауызша сөйлеу тілін меңгеру балаларда ерте кезден ақ, бала өмірініңекі жасынан бастап, ересектермен практикалық қарым қатынас үрдісінде жүреді екен.Бала өмірінің бірінші жылынан бастап бала өзіне бағытталған сөйлеу тілін естіп, өзгеадамның сөйлеу тілін естіп қабылдауы оның естіп қабылдауын дамытып, оны өзіндікартикуляциялауға дайындайды екен. Бұл практикалық дайындық бала өзі өмірінің екіншіжылының ортасында сөйлеу тілдік дыбыстарды қайталап, жеке заттарды атап бастауынаәкеледі. Кейін заттарды атау қабілеті жылдам дамып, баланың сөйлеу тілі кең сипатқа иеболып, 4 –5 жасқа таман ересектермен көп қарым қатынасқа түсетін баланың ауызшасөйеу тілі толық және бай бола бастайды. Дегенімен, жақсы және тез сөйлейтін ешбір балаоның сөйлеу тілі жүзеге асырылатын тәсілдерді еш түсінбейді. Ол әрине, сөйлеу тілдікаппараттың қозғалысының қайсысы оған сөзді артикуляциялауға көмектесетіндігінбілмейді; ол ұзақ уақыт бойы оның сөйлеу тілі жеке сөздерден тұратындығын білмейді, алауызша сөйлеу тілін құру ережелері оның санасының затына тек мектепте, яғни ол өзібұрыннан қолданып келе жатқан тілді грамматикалық зерттеуге көшкенде ғана меңгеребастайды. Мақалада ауызша сөйлеу тілі мен жазбаша сөйлеудің айырмашылығы жәнеолардың даму кезеңдері қарастырылады. Процесс письма с полным основанием относится психологией к наиболее сложным,осознанным формам речевой деятельности.Как по своему возникновению и путиразвития, так и по своему психологическому содержанию, по входящим в его составпсихологическим операциям процесс письма резко отличается от процесса устной речи.Известно, что усвоение устной речи начинается у ребенка очень рано – на втором году егожизни – и происходит в процессе практического общения со взрослыми. Уже в течениепервого года жизни ребенок постоянно слышит обращенную к нему речь, восприятиечужой речи развивает его слух и готовит его самостоятельные артикуляции. Этапрактическая подготовка и приводит к тому, что в середине второго года жизни ребенокначинает повторять речевые звуки и называть отдельные предметы. В дальнейшемспособность называть предметы быстро развивается, речь постепенно приобретаетразвернутый, связный характер, и уже к 4–5 годам устная речь ребенка, многообщающегося со взрослыми, становится достаточно богатой и полной. Однако ни одинребенок, хорошо и бегло говорящий, не осознает тех способов, с помощью которыхосуществляется его речь. Он, конечно, не знает, какие движения речевого аппарата позволяют ему артикулировать слово; он еще долго не знает, что его речь состоит изотдельных слов, а правила построения устной речи становятся предметом его осознаниятолько в школе, когда он приступает к изучению грамматики того самого языка, которымон практически давно пользуется. The process of writing rightly refers psychology to the most complex, conscious forms ofspeech activity. Both in its origin and path of development, and in its psychological content,according to the psychological operations included in it, the process of writing differs sharplyfrom the process of oral speech. It is known that the assimilation of oral speech begins in a childvery early – in the second year of his life – and occurs in the process of practical communicationwith adults. Already during the first year of life, the child constantly hears the speech addressedto him, the perception of someone else's speech develops his hearing and prepares him forindependent articulation. This practical training leads to the fact that in the middle of the secondyear of life, the child begins to repeat the sounds of speech and name individual objects. In thefuture, the ability to name objects develops rapidly, speech gradually acquires a detailed,coherent character, and by the age of 4-5 or
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
47

Схаплок, Г. А. "Valeriy Pyankov. Sri Chinmoy. Music of the heart." Музыковедение, no. 7 (July 5, 2018). http://dx.doi.org/10.25791/musicology.07.2018.077.

Full text
Abstract:
Настоящая статья – первое исследование в отечественном музыкознании, посвященное творчеству известного московского композитора, профессора кафедры композиции и инструментовки РАМ им. Гнесиных Валерия Пьянкова (1940 г.р.). В работе дана краткая биография композитора; перечислены ключевые произведения, рассматривается важнейшая область творчества В. Пьянкова – хоровая музыка. Предметом анализа являются «Духовные гимны Шри Чинмоя» ор. 51, десять аранжировок для смешанного хора а`cаpеllа. В данном хоровом цикле отражены поиски композитора, связанные с духовным совершенствованием человека, его внутренней гармонией (Богом). В качестве материала для аранжировок композитором используются медитативные одноголосные мелодии проповедника из Бенгалии Шри Чинмоя, что представляет дополнительный интерес для изучения. Цель исследования – раскрытие художественно-эстетических установок Валерия Пьянкова, выявление характерных черт его хорового письма на примере анализа избранного хорового цикла. This article is the fi rst study in the Russian musicology dedicated to the famous Russian composer, Professor of composition and instrumentation of «Russian Gnesin’s Academy of Music», Valery Piankov (1940 date of birth). Brief composer’s biography, key compositions and the most important area of V. Piankov's creativity - choral music are represented in the given paper. «Spiritual hymns of Sri Chinmoy» op. 51, ten arrangements for mixed choir a'capella are the subject of the analysis. This choral cycle reflects the composer's creative search for spiritual perfection of human nature, its inner harmony (God). As a primary source for arrangements the composer uses meditative one-voice melodies of the preacher Sri Chinmoy from Bengal that is an additional interest for the study. The aim of the research is to reveal the artistic and aesthetic installations of Valery Piankov, to identify the characteristic features of his choral writing on the example of the analysis of the selected choral cycle.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
48

КОВАЛЕВ М., В. "«СОВЕТСКИЕ УЧЕНЫЕ ХОРОШО ЗНАЮТ И ЦЕНЯТ ВАШИ ИССЛЕДОВАНИЯ»: ИЗ ПИСЕМ СОВЕТСКИХ ИСТОРИКОВ ВЕНГЕРСКОМУ ВИЗАНТИНИСТУ ДЮЛЕ МОРАВЧИКУ". Historical notes, № 22(140) (13 січня 2024). http://dx.doi.org/10.25986/isn.2023.91.56.012.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
49

ГОСТИЕВА, Л. К. "ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ С.В. КОКИЕВА В ОБЛАСТИ ЭТНОГРАФИЧЕСКОГО ОСЕТИНОВЕДЕНИЯ". Известия СОИГСИ, № 23(62) (20 березня 2017). http://dx.doi.org/10.23671/vnc.2017.62.9728.

Full text
Abstract:
татья посвящена деятельности С.В. Кокиева в области этнографического осетиноведения. Рассмотрено его творческое сотрудничество с выдающимся русским ученым В. Ф. Миллером в изучении языка, этнографии и фольклора осетин. Показано участие Кокиева в подготовке «Осетинско-русско-немецкого словаря» Миллера (составление осетинско-русского глоссария, формирование авторского коллектива и координация его работы по сбору словарного материала). Описана двухнедельная научная экспедиция Миллера в Осетию летом 1880 г. для сбора фольклорного материала для первой части его книги «Осетинские этюды». Отмечена помощь Кокиева в качестве сопровождающего экспедицию, в поиске информантов, хорошо знавших устное народное творчество, в записи текстов на новом для ученого дигорском диалекте и т.д. Особый акцент сделан на включение фольклорных и этнографических материалов Кокиева в книгу Миллера «Осетинские этюды». Рассмотрена информация Кокиева по общественному и семейному быту осетин, данная М.М. Ковалевскому в ходе научной экспедиции 1883 г. Акцентировано внимание на ценных материалах Кокиева по обычному праву, семейной общине, системе родства и терминах, обозначающих различные степени родства у осетин. Указано на использование полевых и публицистических материалов Кокиева в фундаментальном труде Ковалевского «Современный обычай и древний и закон». Проанализирована статья Кокиева «Записки о быте осетин», опубликованная в 1885 г. в первом выпуске «Сборника материалов по этнографии, издаваемом при Дашковском этнографическом музее». Рассмотрены статьи Кокиева «Калым у осетин» и «Похоронные обряды у осетин», опубликованные в газете «Терские ведомости». Показано содействие Кокиева Миллеру в сборе материалов по грамматике осетинского языка, ономастике у осетин и других народов Северного Кавказа. В статье широко использованы письма Кокиева к Миллеру. Сделан вывод о значительном вкладе Кокиева в этнографическое осетиноведение.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography