Journal articles: 'Хронічний вiрусний гепатит В'

1

Moroz, L. V., T. O. Melnyk, and I. A. Matkovskyi. "Визначення кількісного вмісту HBsAg у сироватці крові під час комплексного моніторингу хронічного гепатиту В у ВІЛ-інфікованих пацієнтів." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 3.04 (July 1, 2014): 27–30. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82430.

Full text

Abstract:

У роботі подано результати вивчення кількісного вмісту HBsAg у пацієнтів із коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит В у зіставленні з наявністю/відсутністю ДНК вірусу гепатиту В та рівнем аланінаміно-трансферази в крові. Було встановлено, що у хворих із поєднаною інфекцією ВІЛ/хронічний гепатит В, які отримують лікування, відсутність ДНК вірусу гепатиту В вірогідно пов’язана із зниженням рівня HBsAg, особливо із збільшенням тривалості лікування. При зіставленні з показником аланінамінотрансферази було виявлено, що рівень HBsAg суттєво збільшений лише в пацієнтів, які не отримують противірусного лікування та мають показник аланінамінотрансферази, вищий за норму. Отже, кількісне визначення сироваткового HBsAg можна вважати вірогідним додатковим критерієм для моніторингу лікування хворих на коінфекцію ВІЛ/хронічний гепатит із застосуванням нуклеоз(т)идних інгібіторів зворотної транскриптази.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Osyodlo, G. V. "Епідеміологічні й терапевтичні аспекти хронічних дифузних захворювань печінки у військовослужбовців." GASTROENTEROLOGY, no. 4.50 (August 1, 2013): 50–56. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.50.2013.86378.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано результати статистичної звітності щодо захворюваності, структури та підходів до лікування хронічних дифузних захворювань печінки (ХДЗП) у військовослужбовців. Показано, що ХДЗП займають друге рангове місце у структурі хвороб органів травлення серед офіцерів та військовослужбовців контрактної служби, третє місце — серед військовослужбовців строкової служби, і впродовж 10-річного статистичного ряду рівень захворюваності на ХДЗП збільшився в 1,2 раза. У структурі ХДЗП серед офіцерів і військовослужбовців контрактної служби переважає хронічний гепатит невірусної етіології, а серед військовослужбовців строкової служби — хронічний вірусний гепатит. Для лікування ХДЗП як вірусної (у 76,9 % хворих), так і невірусної етіології (у 67,3 % хворих) використовували есенціальні фосфоліпіди, урсодезоксихолеву кислоту та їх поєднання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Hrushko, V. V. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОРИСТАННЯ АДЕМЕТІОНІНУ І ЙОГО ВІДДАЛЕНИХ ЕФЕКТІВ НА ПОКАЗНИКИ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ І У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 24, 2019): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9629.

Full text

Abstract:

У спортсменів високої професійної майстерності на висоті максимальних фізичних навантажень спостерігаються статистично достовірні зміни з боку клітинного імунітету, які багато в чому нагадують аналогічні зміни при хронічному гепатиті С. Прийом спортсменами адеметіоніну у відновний період приводив до нормалізації показників клітинного імунітету, які залишалися стабільними у віддалений період. Мета дослідження – провести порівняльний аналіз субпопуляцій лімфоцитів у спортсменів високої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень і у хворих на хронічний гепатит С і визначити вплив гепатопротектора адеметіоніну на показники клітинного імунітетту в обох групах. Матеріал і методи. Було обстежено 38 практично здорових осіб, 34 спортсмени-біатлоністи високої професійної майстерності на висоті максимальних фізичних навантажень і 40 хворих на хронічний гепатит С. Оцінювали показники клітинного імунітету: Т-лімфоцити (CD3+, CD19-), Т-хелпери/Т-індуктори (CD4+, CD8-), Т-супресори/Т-цитотоксичні клітини (CD4-, CD8+), імунорегуляторний індекс, цитотоксичні клітини (CD3+, CD56+), NK-клітини (CD3-, CD56+), В-лімфоцити (CD3-, CD19+), моноцити (CD14), загальний лейкоцитарний антиген (ЗЛА, CD45). Методи діагностики: проточна цитофлуориметрія. Результати. Визначені показники клітинного імунітету, які змінюються у спортсменів високої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень; показаний позитивний вплив адеметіоніну на нормалізацію імунного статусу спортсменів під час його прийому і у віддалений період. При хронічному гепатиті С під час прийому адеметіоніну також спостерігали нормалізацію показників клітинного імунітету, але вона була нетривалою і зникала після відміни гепатопротектора. Висновки. Адеметіонін позитивно впливає на показники клітинного імунітету як у спортсменів високої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень, так і у хворих на хронічний гепатит С, але в останніх нормалізація була нетривалою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Bagmut, I. Y., and S. M. Gramatiuk. "ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ ФЕРМЕНТІВ ТКАНИННОГО ДИХАННЯ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІТОХОНДРІЙ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С." Medical and Ecological Problems 22, no. 1-2 (March 20, 2018): 3–6. http://dx.doi.org/10.31718/mep.2018.22.1-2.01.

Full text

Abstract:

Исследования, проведенные в течение нескольких десятилетий, в области патофизиологических механизмов митохондрий гепатоцитов, обычно были направлены на функциональные исследования изолированных митохондрий при отсутствии АДФ. Во многих случаях исследователи использовали данные для расчета параметров, включая коэффициент дыхательного контроля или количество потребляемой АДФ на каждое количество используемого кислорода. Однако до настоящего времени мало известно о том, как вирус может выжить в сильно окислительной среде, учитывая то, что окислительный стресс является важным клиническим признаком, связанным с инфицированием вирусом гепатита С. По нашему мнению, адаптация к окислительному стрессу - это патофизиологический механизм к выживанию вируса. Цель работы заключается в исследовании механизмов нарушения энергоснабжения, как механизма повреждения клеток, у пациентов с хроническим вирусным гепатитом С. В данное исследование было включено 62 пациента с наличием HCV-инфекции - основная группа, и 24 условно-здоровых пациента, не имевших в анамнезе заболеваний печени - группа контроля. Пациентов отбирали на основании их стабильного клинического состояния в течение последних 3 месяцев. У больных основной группы, HCV-инфекция была диагностирована положительно анти-HCV и HCV-РНК в течение не менее 6 месяцев. Митохондриальную целостность оценивали путем высвобождения цитохрома С с использованием коммерческого набора (цитохром C оксидазный Kit Sigma-Aldrich, USA), который указывает на наличие 96% интактных митохондрий. Внутренняя флуоресценция NADH была отслежена в изолированных митохондриях как маркер миохондриального окислительно-активного состояния NADH. Митохондриальное деление является ключевым патогенетическим механизмом контроля целостности митохондрий, при адаптации к клеточному патофизиологическому ответу вирус гепатита С модулирует ключевые процессы, связанные с инфицированием, для содействия сохранению вируса. Митохондриальное деление не всегда связано с разрушением клеток, также оно может защищать клетки от смерти, вызванной оксидативным стрессом и Ca2+ зависимыми апоптотическими стимуляторами. Механизм, с помощью которого ферменты энергетического обмена подавляют репликацию вируса гепатита С, не совсем понятен, но, вероятно, он включает кальций и диссоциацию комплекса репликации вируса из мембран. Детальное понимание механизма, с помощью которого ферменты энергетического обмена подавляют репликацию HCV-инфекции, требуют дополнительных исследований.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Babinets, L. S., and O. R. Shaygen. "КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ В ПОЄДНАННІ ІЗ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ С." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 20, 2019): 69–74. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10371.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовані особливості поєднаного перебігу хронічного панкреатиту із вірусним гепатитом С. Проведені дослідження показали негативний вплив супутнього вірусного гепатиту С на перебіг хронічного панкреатиту, що виражався більш значно вираженими клінічними патологічними ознаками, порівняно із групою ізольованого хронічного панкреатиту. В останні роки збільшилась увага до інфекційного чинника, вплив якого може призвести до розвитку запального процесу в підшлунковій залозі. Значне поширення вірусного гепатиту С серед населення, різноманітність його позапечінкових проявів обумовлюють актуальність проблеми. Недостатність розробки питань первинної та вторинної профілактики хронічного панкреатиту мотивує до глибшого вивчення механізму його розвитку на тлі вірусного гепатиту С. Мета – вивчити клінічний перебіг хронічного панкреатиту у хворих із супутнім вірусним гепатитом С. Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С. Групу порівняння склали 20 осіб, хворих на хронічний панкреатит. Для встановлення клінічного діагнозу хронічного панкреатиту та вірусного гепатиту С усі хворі були обстежені згідно із протоколами МОЗ України (накази № 638 МОЗ України від 10.09.2014 р. та № 729 МОЗ України від 18.07.2016 р.). Діагноз хронічного панкреатиту та вірусного гепатиту С верифікували на підставі даних анамнезу захворювання, клінічних проявів і результатів лабораторно-інструментальних досліджень. Загальноклінічні й біохімічні обстеження проводили хворим на хронічний панкреатит у фазі загострення та нестійкої ремісії, хворим на вірусний гепатит С – у фазі стійкої ремісії. Результати. У клінічному перебігу хронічного панкреатиту із супутнім вірусним гепатитом С провідне місце займали больовий, диспепсичний синдроми та порушення випорожнення. Вони були більш значно виражені, ніж у групі порівняння (вірогідна відмінність стосовно показників групи ізольованого хронічного панкреатиту (p<0,05)). У хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С виявили анемію легкого ступеня, зниження рівня альбуміну в крові, гіпербілірубінемію, гіперхолестеринемію, підвищення рівнів АЛТ та АСТ, амілази крові та діастази сечі (p<0,05). У хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С сумарний рівень копрограми у балах склав (5,20±0,82), а в хворих на хронічний панкреатит – (3,10±0,32); було виявлено значно гірші рівні показників, більш виражений запальний синдром і дисбактеріоз. У двох досліджуваних групах переважала стеаторея II типу. Глибина структурних змін у підшлунковій залозі за даними УЗД у групі хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С становила (2,56±1,10) балів, що відповідає процесу середнього ступеня тяжкості, у групі ізольованого хронічного панкреатиту – (1,90±0,60) балів. Висновки. За оцінкою даних дослідження встановлено негативний вплив супутнього вірусного гепатиту С на клінічний перебіг хронічного панкреатиту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Molodtsov, V. Ye, O. I. Fediv, and G. Ya Stupnytska. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АТОРВАСТАТИНУ ПРИ ПОЄДНАННІ АЛКОГОЛЬНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ ТА АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 18, 2020): 126–32. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11188.

Full text

Abstract:

Останнім часом зросла кількість повідомлень щодо перспективності використання статинів при захворюваннях печінки. Завдяки низькій токсичності та високому рівню безпеки в клінічній практиці найчастіше використовується аторвастатин, у зв’язку з чим доцільним є дослідження результатів його застосування у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) за її поєднання з артеріальною гіпертензією (АГ). Мета – вивчити ефективність застосування аторвастатину у комплексній терапії АХП, поєднаної із АГ, шляхом визначення у крові показників функціонального стану ендотелію, системного запалення, оксидативного стресу, ліпідного та вуглеводного обмінів. Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 62 хворих на алкогольну хворобу печінки. Усіх обстежених було поділено на дві групи. До першої (контрольної) групи увійшли 11 хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ) та 20 хворих на алкогольний цироз печінки (АЦП), яким проводилося загальноприйняте лікування. Другу (основну групу) склали 11 пацієнтів із ХАГ та 20 пацієнтів з АЦП, які на фоні традиційного лікування отримували аторвастатин (по 20 мг 1 раз на добу впродовж 3 місяців). Визначали вміст у сироватці крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (нітритів/нітратів), ендотеліну-1, молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1), С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, трансформувального фактора росту-b1, інтерлейкіну-10, 8-ізопростану та церулоплазміну. Досліджували також ліпідний спектр крові та деякі показники вуглеводного обміну. Результати. У хворих на ХАГ та АЦП, поєднані з АГ, під впливом аторвастатину спостерігалося зниження рівня в сироватці крові ендотеліну-1, нітратів/нітритів, ICAM-1, С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, інтерлейкіну-10, трансформувального фактора росту-b1, 8-ізопростану, церулоплазміну, загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеролів за одночасного зростання вмісту холестеролу ліпопротеїдів високої щільності. Висновок. Застосування аторвастатину у комплексному лікуванні хворих на алкогольну хворобу печінки (хронічний алкогольний гепатит та алкогольний цироз печінки), поєднану з артеріальною гіпертензією, приводить до покращання функціонального стану ендотелію, зниження інтенсивності системного запалення та оксидативного стресу на тлі зменшення проявів дисліпопротеїнемії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Kalashnyk, K. V., O. V. Riabokon, O. V. Tsarova, Yu Yu Riabokon, and H. V. Yalova. "ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СХЕМ ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С, ІНФІКОВАНИХ 1-м ГЕНОТИПОМ ВІРУСУ." Інфекційні хвороби, no. 2 (July 29, 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.2.10321.

Full text

Abstract:

Мета роботи – проаналізувати ефективність різних схем противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С (ХГС), інфікованих 1-м генотипом вірусу за результатами виконання Державної цільової програми в Запорізькій області. Матеріали і методи – досліджено 113 хворих на ХГС, інфікованих 1-м генотипом вірусу, які лікувалися за різними схемами противірусної терапії (ПВТ) із застосуванням противірусних препаратів з прямим механізмом дії. Результати досліджень та їх обговорення. Було встановлено формування стійкої вірусологічної відповіді після 12-тижневого лікування (СВВ 12) у більшості пацієнтів: у 86,5 % осіб після лікування пегільованим інтерфероном (peg IFN) + рибавірином (RBV) + софосбувіром (SOF) та у 93,4 % після терапії омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром + дасабувіром (OBV/PTV/r+DSV) ± RBV, при цьому частота досягнення СВВ 12 не залежала від ступеня фіброзу печінки. Встановлено, що динаміка активності АлАТ мала певні особливості залежно від схеми лікування. Застосування 3D-режиму приводило до нормалізації АлАТ на момент завершення лікування у 91,8 % пацієнтів, після чого цей показник залишався незмінним. Лікування хворих за схемою peg-IFN+SOF+RBV обумовлює нормалізацію активності АлАТ на момент завершення ПВТ тільки у 65,4 % хворих, що нижче (р<0,0001), ніж при застосуванні 3D-режиму. Проте в подальші 24 тиж після ПВТ за інтерферонвмісною схемою активність АлАТ продовжувала знижуватись, порівняно із завершенням ПВТ (р<0,01), та в кінцевому періоді спостереження статистично не відрізнялася у пацієнтів обох груп (р>0,05). ПВТ за схемою peg-IFN+SOF+RBV, порівняно із 3D-режимом, частіше супроводжувалася розвитком небажаних побічних явищ (76,9 % проти 42,6 %, р=0,0002) за рахунок інтерфероніндукованих грипоподібного синдрому (65,4 %) та нейтропенії (53,8 %), рибавіриніндукованої анемії (46,2 %). Частота розвитку тромбоцитопенії (44,2 % та 37,7 %) та свербежу шкіри (9,6 % та 3,3 %) статистично не відрізнялася у пацієнтів досліджуваних груп (р>0,05). Після завершення лікування за схемою OBV/PTV/r+DSV+RBV в окремих хворих з фіброзом печінки F4, на тлі стійкої негативації HCV-RNA у крові зафіксовано появу асциту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Ніколайчук, М. А., and Л. Р. Шостакович-Корецька. "ДИНАМІКА ВІТАМІНУ D В CИРОВАТЦІ КРОВІ ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ГЕПАТИТОМ С ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛУ В КОМПЛЕКСІ З ПРОТИВІРУСНОЮ ТЕРАПІЄЮ." Інфекційні хвороби, no. 4 (April 11, 2022): 32–35. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.4.12837.

Full text

Abstract:

Мета роботи – вивчити динаміку вмісту вітаміну D у хворих на хронічний гепатит C (ХГС) з недостатністю та дефіцитом вітаміну D при застосуванні холекальциферолу разом з противірусною терапією (ПВТ). Матеріали і методи. До дослідження було залучено 82 хворих на ХГС з порушеним обміном вітаміну D (субоптимальний рівень та дефіцит). Хворі віком від 18 до 75 років були з підтвердженими маркерами діагностики HCV, раніше не отримували противірусного лікування; з якісним та кількісним виявленням РНК HCV (метод ПЛР), генотипу HCV; з визначеним фіброзом за шкалою METAVIR; зі згодою в участі у дослідженні. Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльний аналіз вмісту вітаміну D в I групі (дефіцит та недостатність вітаміну D + терапія з додаванням холекальциферолу) та II групі (дефіцит і недостатність вітаміну D + терапія без додавання холекальциферолу) показує, що статус вітаміну D у хворих з його недостатністю не може відновлюватися самостійно, навіть при застосуванні противірусної терапії. Показник вітаміну D в першій групі, де до лікувального алгоритму був включений вітамін D, на старті ПВТ знижувався вміст вітаміну D: 19.9 [16.1; 25.0] нг/мл, що відповідало дефіциту вітаміну D, проте в кінці терапії рівень вітаміну D повністю нормалізувався і становив 30.7 [28.2; 35.2] нг/мл.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Tumanskiy, V. A., S. V. Fen, and L. M. Tumanskaya. "Хронічні стеатогепатити в трепанобіоптатах печінки: патоморфологія активності та репаративних процесів." Reports of Vinnytsia National Medical University 23, no. 1 (July 3, 2019): 46–53. http://dx.doi.org/10.31393/reports-vnmedical-2019-23(1)-07.

Full text

Abstract:

Мета роботи — охарактеризувати можливості патоморфологічного визначення в трепанобіоптатах печінки активності хронічного стеатогепатиту різного генезу і спрямованості репаративних процесів. Гістологічними, гістохімічними й імуногістохімічними методами досліджена печінка 160 хворих на алкогольний стеатогепатит (АСГ), 123 хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), 30 хворих на хронічний вірусний гепатит С, а також 30 гепатобіоптатів пацієнтів, які не хворіли на стеатогепатит. Визначено, що патоморфологічними параметрами активності АСГ і НАСГ є зростання тяжкості та поширення стеатозу гепатоцитів печінки; збільшення числа гепатоцитів з тільцями Малорі-Денка і балонних гепатоцитів; інтенсифікація стеатонекрозу, балонного лізису, апоптозу і фероптозу гепатоцитів; зростання кількості та розширення вогнищ стеатонекрозу в печінці; поширення вогнищевої та дифузної лейкоцитарно-лімфоцитарної інфільтрації часточок печінки. Генез стеатогепатиту (алкогольний, неалкогольний, вірусний) уточнюється тільки з урахуванням відповідних клініко-лабораторних даних пацієнта. Особливостями репаративних процесів у печінці є: диференціювання прогеніторних клітин печінки через проміжні гепатобіліарні і гепатоцитоподібні клітини в гепатоцити за наявності ламініну в печінкових часточках; ранній розвиток перицелюлярного фіброзу та відстрочена активація дуктулярної реакції з підсиленням портального і мостоподібного портально-портального фіброзу; фіналом фіброзу є мікронодулярний цироз печінки перисинусоїдально-перицелюлярного або портально-Z1-3перисинусоидального типу. Отже, в адекватному трепанобіоптаті печінки є можливість встановити активність НАСГ і АСГ (або її відсутність), тип і ступінь тяжкості фіброзу печінки, а також ступінь виразності і спрямованість репаративних процесів у печінці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Susak, Ya M., R. S. Tsimbalyuk, M. V. Maksymenko, I. O. Tіulіukin, and O. V. Hodzinsky. "Лапароскопічна холедохолітотомія в лікуванні хворих на гострий панкреатит з жовчною гіпертензією." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 4, 2019): 101–6. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9721.

Full text

Abstract:

Мета роботи: поліпшити результати лікування хворих на гострий біліарний панкреатит (ГБП) із жовчною гіпертензією (ЖГ) шляхом застосування лапароскопічної холедохолітотомії. Матеріали і методи. У дослідження залучено 50 пацієнтів (6 чоловіків та 44 жінки, середній вік – 58,4 року) з ГБП та ЖГ середнього ступеня тяжкості, спричиненою холедохолітіазом. В усіх пацієнтів біліарне походження панкреатиту діагностовано згідно із критеріями, запропонованими Нідерландською дослідницькою групою з вивчення панкреатиту. Госпіталізація хворих у лікарню відбувалася в строки від 2 до 48 год від початку захворювання. Більшість пацієнтів (60 %) госпіталізовано не пізніше 24 год від початку захворювання. Супутні захворювання виявлено у 36 (72 %) пацієнтів: ішемічну хворобу серця – у 28 (56 %), гіпертонічну хворобу різного ступеня тяжкості – в 27 (54 %), хронічний гепатит – у 15 (30 %), підвищення індексу маси тіла, яке відповідало ожирінню, – в одного (2 %), цукровий діабет – у 2 (4 %), анемію – в одного (2 %). Застосовано персоналізований алгоритм хірургічного лікування, який дав змогу обрати метод усунення біліарної гіпертензії в перші 12–72 год після виникнення больового нападу. Результати досліджень та їх обговорення. В перші 12–72 год захворювання виконали: ФЕГДС з ЕПСТ (n=33), лапароскопічну холецистектомію, холедохоскопію та літоекстракцію із зовнішнім дренуванням позапечінкових жовчних проток (n=13), перкутанну крізьпечінкову пункцію жовчних шляхів (n=7). Лапароскопічну літоекстракцію виконали в 26 % хворих, що дало змогу одномоментно ліквідувати причину ЖГ та виконати холецистектомію. Летальність становила 2 % (один хворий). Середній термін перебування в стаціонарі – 12,46 доби.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Zaitsev, ZI A., V. T. Kiriyenko, V. O. Miroshnychenko, V. V. Potiy, V. M. Zhidkykh, and G. O. Zaplotna. "Якість життя, пов’язана зі здоров’ям, хворих на хронічний гепатит С, які не знають про наявність у них гепатиту С." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 1.01 (November 1, 2013): 16–18. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82576.

Full text

Abstract:

Мета дослідження — визначити, наскільки інформованість пацієнтів про наявність у них гепатиту С впливає на якість їхнього життя, пов’язану зі здоров’ям. Показники якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, були вивчені у 893 осіб, які були розділені на групи: хворі багатопрофільної клінічної лікарні, у яких діагноз гепатиту С встановлений вперше (33 хворих на ХГС), хворі багатопрофільної клінічної лікарні без супутнього гепатиту С (539 пацієнтів), хворі на ХГС, які отримували специфічну терапію препаратами інтерферонового ряду (89 пацієнтів), контрольна група (232 здорових респонденти). Інформованість хворого на ХГС про захворювання, що потенційно обмежує тривалість життя, впливає на якість життя, пов’язану із здоров’ям, навіть незважаючи на те, що хвороба перебуває в стадії компенсації (головним чином на показники, що характеризують психічне здоров’я пацієнтів)

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Dolgikh, H. V., H. S. Maslak, V. I. Didenko, I. A. Klenina, and O. E. Abraimova. "АКТИВНІСТЬ КАТЕПСИНІВ В, L, Н У ПЛАЗМІ КРОВІ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ДИФУЗНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПЕЧІНКИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 28, 2020): 23–35. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.11052.

Full text

Abstract:

Вступ. Для діагностики гістологічних стадій хронічних дифузних захворювань печінки поряд із трепанобіопсією широко використовують плазмові маркери. Мета дослідження – визначити активність цистеїнових катепсинів В, L, H і вміст інгібіторів протеолізу α1-антитрипсину та α2-макроглобуліну в плазмі крові пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки невірусної етіології. Методи дослідження. Об’єкт дослідження – плазма крові пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки (n=51) віком 28–60 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні захворювань печінки та підшлункової залози Інституту гастроентерології НАМН України. Контрольну групу становили здорові волонтери (n=15) віком від 25 до 52 років. Активність катепсинів В, L, Н визначали відносно N-α-бензоїл-DL-аргінін-4-нітроанілід гідрохлориду, азоказеїну, окситоцину відповідно. Для визначення вмісту інгібіторів у плазмі крові як субстрат використовували розчин N-α-бензоїл-DL-аргінін-4-нітроанілід гідрохлориду. Результати й обговорення. Порівняно з групою практично здорових донорів статистично значущі відмінності зафіксовано в таких групах: у пацієнтів із стеатогепатитом активність катепсину В зростала на 26,7 %, а рівень α2-макроглобуліну знижувався на 30,7 %; у хворих на хронічний вірусний гепатит з переходом у цироз активність катепсину В підвищувалась на 43,8 %, активність катепсину H зменшувалась на 35,0 %, а вміст α2-макроглобуліну, навпаки, збільшувався на 71,5 %; у пацієнтів із стеатогепатозом активність катепсинів L та H знижувалась на 22,1 і 25,0 % відповідно, а концентрація α1-антитрипсину зростала на 19,30 %. Висновок. Визначення рівня інгібіторів разом з активністю цистеїнових катепсинів у плазмі крові можна запропонувати як неінвазивні маркери при хронічних дифузних захворюваннях печінки невірусної етіології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Прохоренко, О. О., and Г. Ю. Цимбалюк. "ДИНАМІКА АКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІПІДНОЇ ПЕРОКСИДАЦІЇ В ПІЗНІЙ ПЕРІОД КРАНІОСКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ ЗА УМОВ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ АРМАДІНОМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 23, 2022): 15–21. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12728.

Full text

Abstract:

Вступ. Травматизм належить до актуальних медичних і соціальних проблем сьогодення. Останнім часом значно збільшилась вірогідність отримання травм на тлі супутніх дифузних захворювань печінки, частота яких постійно зростає. Одним з об’єктів системної відповіді організму на травму є печінка, в якій унаслідок травматичної хвороби суттєво посилюються процеси ліпідної пероксидації. Мета дослідження – з’ясувати динаміку активності процесів ліпідної пероксидації в печінці в пізній період краніоскелетної травми за умов хронічного гепатиту та оцінити ефективність корекції армадіном. Методи дослідження. Експерименти виконано на 136 нелінійних білих щурах-самцях масою 200–220 г. У 1-й дослідній групі наносили краніоскелетну травму, в 2-й – аналогічну травму наносили після моделювання хронічного гепатиту (C. P. Siegers та ін., 1982), у 3-й – моделювали хронічний гепатит, наносили травму і з метою корекції щоденно внутрішньочеревно вводили армадін у дозі 20 мг/кг, починаючи з 15-ї доби після травматичного періоду. Тварин виводили з експерименту через 14, 21, 28 і 35 діб після нанесення травми. Контрольними стали групи інтактних тварин та щурів із хронічним гепатитом. У печінці піддослідних тварин визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів пероксидного окиснення ліпідів). Результати й обговорення. Моделювання краніоскелетної травми супроводжувалось активацією в печінці процесів ліпідної пероксидації. Вміст у печінці ТБК-активних продуктів пероксидного окиснення ліпідів протягом усього терміну експерименту був істотно більшим, ніж у контрольних групах. За умов нанесення краніоскелетної травми на тлі супутнього хронічного гепатиту вміст ТБК-активних продуктів пероксидного окиснення ліпідів суттєво перевищував такий у групі травмованих тварин без цього захворювання. Застосування армадіну сприяло зменшенню інтенсивності ліпідної пероксидації в печінці при нанесенні краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту. Порівняно з тваринами без корекції результат виявився статистично вірогідним через 21 і 35 діб. Висновки. Моделювання краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в період пізніх проявів травматичної хвороби зумовлює тривале посилення активності процесів ліпідної пероксидації в печінці, яке до 35-ї доби експерименту не досягає рівня контролю. Застосування армадіну, порівняно з тваринами без корекції, викликає зниження вмісту в печінці ТБК-активних продуктів пероксидного окиснення ліпідів, починаючи з 21-ї доби експерименту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Сіткар, А. Д., М. А. Дербак, and Л. М. Ростока. "Мікроелементний статус та його роль у перебігу хронічного гепатиту С (огляд літератури)." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, no. 2 (December 31, 2020): 73–79. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.73-79.

Full text

Abstract:

Вступ. Хронічний гепатит С (ХГС) є серйозною проблемою сучасної медицини. За печінкової патології розподіл та метаболізм більшості мікроелементів порушується, а сам диселементоз ускладнює перебіг гепатиту. Мета дослідження: узагальнити інформацію щодо ролі мікроелементів у перебігу хронічного гепатиту С. Матеріали та методи. Контент-аналіз літератури з питань досліджень концентрації та біологічної ролі мікро-елементів у хворих на ХГС. Результати досліджень та їх обговорення. Узагальнено інформацію щодо ролі мікроелементів у перебігу ХГС. Визначено актуальність вивчення біологічної ролі цинку в нормальному функціонуванні печінки, його антиоксидантні та протизапальні властивості, зміну концентрації та метаболізм при печінковій патології. Наведено, що зниження рівня Zn зворотно корелює зі ступенем ураження печінки та зміною біохімічних показників, оскільки дефіцит Zn може сприяти виробленню колагену і активації зірчастих клітин печінки. Відзначено здатність Zn взаємодіяти з Cu та Fe, зменшуючи їх вміст у тканинах та уповільнюючи процеси окислення. Згадано, що дефіцит Zn зумовлює дисрегуляцію у цитокіновій ланці імунної системи, зокрема дисбаланс між функцією Th1 і Th2 на периферії. При цьому вироблення IFN-γ та IL-2, продуктів Th1 зменшується, тоді як вироблення IL-4, IL-6 та IL-10 Th2 не змінюється. Проаналізовано можливості використання цинку у складі противірусної терапії у пацієнтів з хронічним гепатитом С та дефіцитом цинку для покращення вірусологічної відповіді та системного імунітету. Визначено роль дефіциту цинку у виникненні гепатоцелюлярної карциноми. Узагальнено інформацію щодо ролі дефіциту чи надлишку селену, купруму та феруму у життєвому циклі вірусу гепатиту С, пошкодженні тканин, фіброзі печінки та їх значенні у відповіді на лікування. Проаналізовано роль мікроелементів у перебігу ХГС та відзначено важливість моніторингу їх концентрації у процесі діагностики та лікування. З’ясовано перспективи вивчення мікроелементного статусу у пацієнтів з ХГС для більш точного розуміння патогенезу захворювання та покращення тактики лікування. Висновки. Проаналізовані результати досліджень доповнюють дані щодо ролі мікроелементів Zn, Fe, Se, Cu у перебігу хронічного гепатиту С, та можливості використання цинку у складі противірусної терапії при його дефіциті. Ключові слова: вірусний гепатит С, противірусна терапія, мікроелементи, цинк.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Сhaykivska, E. F. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПРЕСІЇ ГЛОБУЛІНУ, ЯКИЙ ЗВ’ЯЗУЄ СТАТЕВІ ГОРМОНИ, У ДІВЧАТ ПУБЕРТАТНОГО ВІКУ ІЗ ДИФУЗНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПЕЧІНКИ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11831.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – оцінити особливості секреції глобуліну, який зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), у дівчат пубертатного віку із дифузними захворюваннями печінки. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 582 дівчинки у віці 12–17 років, з яких 402 із дифузними захворюваннями гепатобіліарної системи (хронічним вірусним гепатитом (n=120), неалкогольною жировою хворобою печінки (n=120), автоімунним гепатитом (n=30), фіброзом та цирозом печінки (n=12), дискінезією жовчних шляхів (n=120)) і 180 умовно соматично здорових дівчат із нормальним статевим розвитком. Після проведення комплексного гепатологічного обстеження діагноз захворювання печінки встановлював гастроентеролог. У групах із захворюваннями печінки і здорових дівчат були рівномірно представлені вікові категорії від 12 до 17 років включно. Рівень ГЗСГ у венозній крові визначали імунохімічним методом у вікових категоріях 12, 13, 14, 15, 16 і 17 років. Результати дослідження та їх обговорення. Серед дівчаток із дифузними захворюваннями печінки у всіх вікових категоріях найбільш високий рівень ГЗСГ реєстрували у хворих на хронічний вірусний гепатит, а найменший – у дівчаток із цирозом печінки. Низькі рівні ГЗСГ були характерні також для дівчаток із неалкогольною жировою хворобою печінки. Встановлено, що продукція ГЗСГ у пубертатному періоді з віком знижувалася як у соматично здорових дівчат, так і в дівчат із дифузними захворюваннями печінки. Однак, зниження продукції ГЗСГ при неалкогольній жировій хворобі та цирозі печінки було виражено більш значно, ніж у здорових дівчат. У дівчат із дискінезією жовчних шляхів вірогідних відмінностей рівнів ГЗСГ та швидкості його зниження з віком від аналогічних показників у контролі не зареєстровано. Висновки. Рівень ГЗСГ є індикатором порушень функції печінки. ГЗСГ може бути легко вимірюваним і клінічно корисним біомаркером для раннього виявлення дітей, у яких в майбутньому можуть розвинутися хронічні дифузні захворювання печінки, а також ожиріння. Необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, як регулюється ГЗСГ у дітей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Shevchenko-Makarenko, O. P. "АНАЛІЗ РІВНЯ ЕКСПРЕСІЇ МІКРОРНК-29A У ХВОРИХ З РІЗНИМИ КЛІНІЧНИМИ ВАРІАНТАМИ ХРОНІЧНОЇ HCV-ІНФЕКЦІЇ." Інфекційні хвороби, no. 3 (December 3, 2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11551.

Full text

Abstract:

Мета роботи – провести аналіз базового рівня експресії мікроРНК-29a у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) з 1-м генотипом HCV залежно від ступеня фіброзу печінки, наявності цирозу печінки, навантаження HCV, часу хвороби та інших чинників. Пацієнти і методи. Обстежено 74 пацієнти з 1-м генотипом хронічної HCV-інфекції віком (47,5±1,4) років. Контрольну групу склали 11 здорових осіб з негативними маркерами до вірусних гепатитів віком (38,5±5,5) років. За ступенем фіброзу за шкалою METAVIR хворі розподілились наступним чином, кількість ( %): F1 – 25 (33,8), F2 – 21 (28,4), F3 – 11 (14,9), F4 – 17 (22,9). Серед хворих зі стадією фіброзу F4 лише 10 (58,8 %) хворих мали клінічні ознаки цирозу печінки та стадію цирозу печінки класу А за класифікацією Чайлд-П’ю. Рівень експресії мікроРНК-29a (синоніми: miR-29a, hsa-miRNA-29a) визначався двохетапним дослідженням згідно з протоколом виробника на базі відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, де після виділення тотальної РНК з плазми крові проводили зворотну транскрипцію методом кількісної ПЛР в реальному часі з використанням аналізу мікроРНК TaqMan® (Applied Biosystems, США). Статистична обробка і аналіз даних проводилися за допомогою програмного продукту Statistica v.6.1®. Результати та висновки. Результати дослідження продемонстрували аберрантну гіперекспресію мікроРНК-29a у хворих на ХГС порівняно із здоровими особами: медіана рівня експресії miR-29a у всіх хворих у 20,6 разу перевищувала показник у здорових осіб та Log10 miR-29a в 4,9 разу вище відповідно (p<0,001, U). Не виявлено достовірної різниці між рівнями експресії мікроРНК-29a у групі хворих залежно від статі (p=0,940), віку (p=0,473), терміну хвороби від моменту детекції HCV (p=0,771) та навантаження HCV (p=0,505). Визначено різницю (p=0,002, H) рівня експресії мікроРНК-29a між хворими на ХГС з різним ступенем фіброзу та контрольною групою: F0-F1 (p<0,001), F0–F2 (p=0,007), F0-F3 (p<0,001), F0-F4 (p=0,027). Середній рівень експресії miR-29 у хворих дозволяє (p<0,001) виключити початкові стадії фіброзу печінки у хворих на хронічну HCV-інфекцію та стати додатковим високоінформативним неінвазивним біомаркером при диференціюванні між ранніми стадіями фіброзу печінки та розвиненим фіброзом печінки у хворих на ХГС. Рівень експресії мікроРНК-29a дозволяє диференціювати прогресування фіброзу та цирозу печінки у хворих і дає можливість швидко і чітко відокремлювати хворих на цироз печінки класу А за класифікацією Чайлд-П’ю (p=0,025, H) для подальшого ефективного менеджменту і призначення відповідних схем противірусної терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Riabokon, Yu Yu. "УРАЖЕННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗІ ЗМІНАМИ ОРГАНОНЕСПЕЦИФІЧНИХ АВТОАНТИТІЛ." Інфекційні хвороби, no. 1 (June 14, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2017.1.7766.

Full text

Abstract:

Хронічний гепатит С, на відміну від гепатитів іншої етіології, характеризується високою частотою розвитку позапечінкових проявів. Роль імунних порушень в розвитку HCV-асоційованих уражень щитоподібної залози на сьогодні вивчається. Мета роботи – визначити особливості ураження щитоподібної залози у хворих на хронічний гепатит С та дослідити їх взаємозв’язок зі змінами органонеспецифічних автоантитіл.Пацієнти і методи. В дослідження було включено 225 хворих на хронічний гепатит С. Для діагностики ураження щитоподібної залози досліджували вміст у сироватці крові тиреотропного гормону, вільного трийодтироніну, вільного тироксину, антитіл до тиреоїдної пероксидази, антитіл до тиреоглобуліну. Спеціальні методи дослідження включали визначення вмісту в сироватці крові: антинуклеарних антитіл, ревматоїдного фактора, кардіоліпіну IgM та IgG, циркулюючих імунних комплексів. Результати. У 19,6 % хворих на хронічний гепатит С розвивається ураження щитоподібної залози, що проявляється змінами у крові вмісту тиреотропного гормону, вільних тироксину і трийодтироніну, появою лише органоспецифічних автоантитіл або поєднанням зазначених змін. Переважає розвиток гіпотиреозу (68,2 %). Ураження щитоподібної залози розвивається частіше у жінок, ніж у чоловіків (32,1 проти 8,4 %, р<0,01). У хворих на хронічний гепатит С з ураженням щитоподібної залози, на відміну від пацієнтів без цього прояву, частіше виявляються кардіоліпін IgM й IgG, антинуклеарні антитіла, вищий вміст кардіоліпіну IgM й IgG, а рівень підвищення антитіл до тиреоїдної пероксидази корелює (р<0,01) з вмістом ревматоїдного фактора IgM (r=+0,66) та кардіоліпіну IgM (r=+0,39). Наявний прямий кореляційний зв’язок між кількісним вмістом антитіл до тиреоїдної пероксидази та вмістом ревматоїдного фактора RF-IgM (r=+0,66; р<0,01) й вмістом кардіоліпіну IgM (r=+0,39; р<0,05) підтверджує роль автоімунних порушень в формуванні HCV-асоційованих уражень щитоподібної залози. Висновки. У кожного п’ятого хворого на хронічний гепатит С розвивається ураження щитоподібної залози, що найчастіше характеризується як гіпотиреоз. За наявності ураження щитоподібної залози у хворих на хронічний гепатит С частіше виявляються кардіоліпін IgM й IgG, антинуклеарні антитіла. Рівень підвищення антитіл до тиреоїдної пероксидази корелює з вмістом ревматоїдного фактора IgM та кардіоліпіну IgM.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Kirienko, V. T., and V. V. Potij. "ЕФЕКТИВНІСТЬ АНТРАЛЮ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 9, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.5182.

Full text

Abstract:

У статті проведено оцінку гепатопротекторної дії препарату “Антраль” у хворих на хронічний гепатит С, вивчено безпеку його застосування та суб’єктивне задоволення пацієнта та лікаря результатами лікування. Отримані результати показали, що антраль володіє доведеним гепатопротекторним ефектом, достовірно знижуючи рівень сироваткових трансаміназ у 76,5 % пацієнтів, у тому числі в 61,8 % у вигляді нормалізації АЛТ або зниження його рівня нижче 2 верхніх меж показника в нормі після одного місяця лікування. Найважливішим показником, що впливає на ефективність лікування антралем, було вираження фіброзу: у хворих із відсутністю тяжкого фіброзу/цирозу (за результатами фібротесту) результати лікування в цілому були кращі. Застосування антралю не супроводжувалося розвитком яких-небудь побічних явищ. Прийом препарату сприятливо позначається на самопочутті хворих, достовірно покращуючи його до “доброго” (за 5-бальною шкалою). Прийнятна ефективність, здатність впливати на самопочуття хворих, відсутність побічних ефектів були головними чинниками позитивної оцінки суб’єктивного задоволення лікарів результатами лікування препаратом “Антраль”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Shevchenko-Makarenko, O. P., L. R. Shostakovich-Koretskaya, A. A. Doroshenko, and D. A. Kyselʹov. "ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С У ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ ТА УКРАЇНІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 2, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8928.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчити та проаналізувати рівень захворюваності на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) у багаторічній динаміці за 2010 – 2017 роки у Дніпропетровському регіоні, порівняно з показниками в Україні, та визначити тенденції і подальший прогноз розвитку епідемічного процесу.Матеріал і методи. Аналіз захворюваності проведено епідеміологічним методом. Для визначення основних тенденцій і прогнозування захворюваності на ХВГС використовували методи розрахунку ланцюгових темпів зростання, згладжування часових рядів методом ковзних (змінних) середніх, а також побудови регресійної моделі.Результати. Динаміка захворюваності на ХВГС у Дніпропетровській області та в Україні демонструє хвилеподібний характер, з більш чіткою тенденцією до збільшення показників в Україні. Середній показник захворюваності на ХВГС в регіоні склав (16,31±0,91) на 100 тис. населення, в Україні – (12,94±0,31) на 100 тис. населення (p<0,05). Відзначено високий рівень захворюваності на ХВГС у містах області ((18,67±1,19) на 100 тис. населення), який вдвічі перевищував відповідний показник у сільських районах (9,40±0,84 на 100 тис. населення p<0,001). Середні значення темпів зростання (зниження) показників захворюваності свідчать про щорічне збільшення захворюваності на ХВГС у м. Дніпро, районах області та в Україні (p<0,05), а також відображає несталі тенденції до зростання її рівнів у містах та Дніпропетровській області загалом.Висновки. За прогнозами, в 2018–2020 рр. можна очікувати, що рівень захворюваності ХВГС в Україні в середньому становитиме (13,87±0,06) випадків на 100 тис. населення на рік. Для імплементації глобальної стратегії ВООЗ щодо вірусних гепатитів необхідно посилити контроль за виявленням та реєстрацією ХВГС, впровадити широку скринінгову програму для уточнення рівня захворюваності та його поширеності, систематизувати облік ХВГС з урахуванням кумулятивних показників у багаторічній динаміці шляхом ведення реєстру хворих на хронічні вірусні гепатити як на регіональному, так і на національному рівнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Lymar, L. Ye, and N. A. Lymar. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ГІПОФІЗІ СТАТЕВОЗРІЛИХ САМОК БІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ХРОНІЧНОГО ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РЕПРОДУКТИВНУ ФУНКЦІЮ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (February 9, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7166.

Full text

Abstract:

Демографічна ситуація в Україні впродовж багатьох років залишається несприятливою. Тому збереження репродуктивного здоров’я нації, як вагомий важіль припинення депопуляційних процесів та поліпшення демографічної ситуації в Україні, є пріоритетним завданням у сфері охорони здоров’я та розвитку медичної науки. Вагомою причиною негативного демографічного показника є високий рівень безпліддя, яке зумовлене у 15–25 % гормональними порушеннями [1]. Порушення функції репродуктивної системи продовжують бути актуальною проблемою, оскільки призводять до втрати працездатності та зниження репродукції. Вагома роль у виникненні цієї проблеми належить не лише генетично детермінованим змінам в організмі, але й супутній патології. У жінок часто спостерігається поєднання порушень функції репродуктивної системи з хронічними гепатитами різного генезу. Це спонукало нас до проведення експериментальної роботи з метою детального вивчення й аналізу вказаної проблеми. В доступних для опрацювання джерелах інформації ми не знайшли подібних експериментальних досліджень щодо моделювання патологічного процесу та вивчення структурних змін гормонопродукуючих органів при хронічних гепатитах. Ми змоделювали хронічний токсичний гепатит у статевозрілих самок білих щурів. Вивчали результати клінічних, гістологічних досліджень, показники імунного та гормонального статусу, функції печінки у піддослідних тварин, а також їх репродуктивну функцію за умов експериментального токсичного гепатиту. Обстежено 40 статевозрілих самок білих щурів, яким змодельовано хронічний токсичний гепатит (ХТГ). Вивчено клінічні прояви захворювання, стан функції печінки, гормональний статус та морфологічні зміни в гіпофізі цих тварин, а також їх репродуктивну функцію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Riabokon, Yu Yu. "ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ЗІ ЗМІШАНОЮ КРІОГЛОБУЛІНЕМІЄЮ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 23, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2016.2.6515.

Full text

Abstract:

Висвітлено проблемні питання лікування хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією. Показано, що ерадикація вірусу гепатиту С є головною метою в лікуванні хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією. При тяжких формах HCV-асоційованого кріоглобулінемічного васкуліту доцільно враховувати можливості патогенетичного лікування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Halota, W., R. Flisiak, and A. Olchak. "ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТІВ ПРЯМОЇ ПРОТИВІРУСНОЇ ДІЇ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГЕПАТИТІ С У ПОЛЬЩІ." Інфекційні хвороби, no. 1 (March 7, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.1.8666.

Full text

Abstract:

Метою терапії є ліквідація вірусу гепатиту С (ВГС), зупинка або зворотний розвиток гістологічних змін, зниження ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми та передачі інфекції іншим особам. Відповідно до рекомендацій Польської групи експертів з ВГС, кожен дорослий хворий на хронічний гепатит С повинен отримувати терапію препаратами прямої противірусної дії (ПППД), за винятком тих пацієнтів, які мають коротку очікувану тривалість життя через інші серйозні супутні захворювання. Якщо доступ до терапії обмежений, пріоритет має бути наданий тим особам, в яких HCV-інфекція може призвести до несприятливого результату захворювання протягом короткого періоду часу, для осіб з цирозом печінки, швидкопрогресуючим фіброзом печінки, з позапечінковими проявами інфекції, хронічними хворобами нирок, пацієнти до і після трансплантації органів. Наведено рекомендації щодо вибору оптимального режиму лікування, оцінки фіброзу печінки, ефективності лікування, боротьби з резистентністю вірусу до ПППД, моніторингу гепатоцелюлярної карциноми, лікування ко-інфекції HBV/HCV та взаємодії ліків. Стаття містить поради щодо лікування пацієнтів з нирковою недостатністю, трансплантацією печінки та декомпенсацією печінки, а також повторного лікування пацієнтів, які не відповіли на безінтерферонові схеми лікування. Включені також конкретні рекомендації щодо терапії пацієнтів, інфікованих різними генотипами, осіб, в яких хронічний гепатит С рецидивував, а також у разі інфікування вірусами таких генотипів, що, за прогнозами, незабаром з’являться у Польщі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Lymar, L. Ye, and N. A. Lymar. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В СТАТЕВИХ ОРГАНАХ СТАТЕВОЗРІЛИХ САМОК БІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ХРОНІЧНОГО ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 23, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.3.6992.

Full text

Abstract:

Збереження репродуктивного здоров'я нації як вагомий важіль припинення депопуляційних процесів та поліпшення демографічної ситуації в Україні є пріоритетним завданням у сфері охорони здоров'я та розвитку медичної науки. Основною причиною негативних демографічних тенденцій залишається високий рівень безпліддя. Причиною інфертильних станів у 15–25 % є гормональні порушення [1]. Проблема порушень функції репродуктивної системи займає одне з чільних місць серед гінекологічних захворювань і продовжує бути актуальною, оскільки призводить до втрати працездатності та зниження репродуктивної функції. Вагома роль у виникненні цієї проблеми належить не лише генетично детермінованим порушенням, але й супутній патології організму. У жінок часто спостерігається поєднання порушень функції репродуктивної системи з хронічними гепатитами різного ґенезу. Це спонукало нас до проведення експериментальної роботи з метою детального вивчення і аналізу вказаної проблеми. В доступних для опрацювання джерелах літератури ми не знайшли подібних експериментальних досліджень щодо моделювання структурних змін органів репродуктивної системи при хронічних гепатитах. Нами змодельований хронічний токсичний гепатит у статевозрілих самок білих щурів. Ми вивчали результати клінічних, гістологічних досліджень, показники імунного та гормонального статусу, функції печінки у піддослідних тварин, а також їх репродуктивну функцію за умов експериментального токсичного гепатиту. Обстежено 40 статевозрілих самок білих щурів, яким змодельовано хронічний токсичний гепатит (ХТГ). Вивчено клінічні прояви захворювання, стан функції печінки та морфологічні зміни в статевих органах цих тварин та їх репродуктивну функцію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Лимар, Л. Є. "Зміни деяких показників імунітету в самок білих щурів за умов експериментального токсичного гепатиту та їх вплив на репродуктивну функцію." Вісник наукових досліджень, no. 1 (June 16, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.1.4597.

Full text

Abstract:

ЗМІНИ ДЕЯКИХ ПОКАЗНИКІВ ІМУНІТЕТУ В САМОК БІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ ТАЇХ ВПЛИВ НА РЕПРОДУКТИВНУ ФУНКЦІЮ - Проблема порушень функції репродуктивної системи у жінок залишається актуальною впродовждесятиліть. Значну роль в цьому відіграють не лише генетично детерміновані особливості організму, але й наявність супутньої екстрагенітальної патології. Зростання захворюваності жінок призводить не лише до порушення їх працездатності, але й до зниження репродуктивної функції. У жінок репродуктивного віку часто спостерігається поєднання порушень функції репродуктивної системи з хронічними гепатитами різного генезу. Саме ці обставини спонукали нас до проведення експериментальної роботи з метою детального вивчення і аналізу вказаної проблеми. Ми змоделювали хронічний токсичний гепатит у самок білих щурів репродуктивного віку. Вивчали результати клінічних, гістологічних досліджень, показники імунного статусу в піддослідних тварин, а також їх репродуктивну функцію за умов експериментального токсичного гепатиту. Обстежено 65 самок білих щурів репродуктивного віку, яким змоде- льовано хронічний токсичний гепатит (ХТГ). Вивчено клінічні прояви захворювання, стан імунної системи та репродуктивну функцію цих тварин. ИЗМЕНЕНИЯ НЕКОТОРЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ИММУНИТЕТА В САМОК БЕЛЫХ КРЫС В УСЛОВИЯХ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТОКСИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА И ИХ ВЛИЯНИЕ НА РЕПРОДУКТИВНУЮ ФУНКЦИЮ - Проблема нарушений функции репродуктивной системы у женщин остается актуальной на протяжении десятилетий. Значительную роль в этом играют не только генетически детерминированные особенности организма, но и наличие сопутствующей экстрагенитальной патологии. Рост заболеваемости женщин приводит не только к нарушению их работоспособности, но и к снижению репродуктивной функции. У женщин репродуктивного возраста часто наблюдается сочетание нарушений функции репродуктивной системы схроническими гепатитами различной этиологии. Именно эти обстоятельства побудили нас к проведению экспериментальной работы с целью детального изучения и анализа указанной проблемы. Мы смоделировали хронический токсический гепатит у самок белых крыс репродуктивного возраста. Изучали результаты клинических, гистологических исследований, показатели иммунного статуса у подопытных животных, а также их репродуктивную функцию в условиях экспериментального токсического гепатита. Обследовано 65 самок белых крыс репродуктивного возраста, которым смоделирован хронический токсический гепатит (ХТГ). Изучены клинические проявления заболевания, состояние иммунной системы и репродуктивная функция этих животных. CHANGES OF SOME PARAMETERS OF IMMUNITY IN FEMALE OF WHITE RATS IN CONDITIONS OF EXPERIMENTAL TOXIC HEPATITIS AND THEIR INFLUENCE ON REPRODUCTIVE FUNCTION - The problem of violation of the functions of the reproductive system in women remains relevant over the decades. Significant role in this play not only genetically determined characteristics of the organism, but also the presence of concomitant extragenital pathology. The increase in the incidence of women not only leads to violation of their health, but also a decrease in reproductive function. In women of reproductive age, there is often a combination of dysfunctions of the reproductive system with chronic hepatitis of different etiology. These circumstances prompted us to conduct experimental work with the purpose of detailed study and analysis of this problem. We simulated chronic toxic hepatitis in female albino rats of reproductive age. We studied the clinical, histological studies, indicators of immune status in experimental animals and their reproductive function in conditions of experimental toxic hepatitis. 65 female albino rats of reproductive age, which simulated chronic toxic hepatitis (HTG) were surveyed. The clinical manifestations of the disease, the immune system and reproductive function of these animals were investigated. Ключові слова: імунна система, хронічний токсичний гепатит, репродуктивна функція. Ключевые слова: иммунная система, хронический токсический гепатит, репродуктивная функция. Key words: immune system, chronic toxic hepatitis, reproductive function.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Дрижак, В. І., Г. І. Назарко, А. П. Зюбровський, and К. В. Баранніков. "Первинний рак печінки: захворюваність, причини, діагностика та лікування." Шпитальна хірургія, no. 1 (November 18, 2013). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2778.2013.1.1632.

Full text

Abstract:

У роботі представлено результати досліджень показників захворюваності на первинний рак печінки (ПРП), ролі ймовірних етіологічних чинників у гепатоканцерогенезі та стану діагностики і лікування. Встановлено, що захворюваність на ПРП у Тернопільській області становить 3,6-4,1 на 100 тис. населення і вважається низькою. Основними причинами виникнення ПРП є, вірогідно, перенесений вірусний гепатит і хронічний алкоголізм, трансформовані в цироз печінки. У 88,7 % хворих ПРП виявляється на пізніх стадіях хвороби. УЗД і КТ повинні використовуватись як метод скринінгу ПРП при профілактичних оглядах груп ризику. Хіміотерапія в режимі системної внутрішньовенної монотерапії (5-фторурацил) малоефективна.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Shevchenko-Makarenko, O. P., L. R. Shostakovich-Koretskaya, S. O. Velychko, O. P. Shtepa, and V. G. Reznyh. "ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С В СТРУКТУРІ ІНШИХ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ ТА УКРАЇНІ." Вісник наукових досліджень, no. 1 (April 28, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8791.

Full text

Abstract:

За даними ВООЗ, витрати, пов’язані з боротьбою із хронічними хворобами та подоланням факторів ризику, складають значну частку внутрішнього валового продукту кожної країни. При цьому пацієнти та їх близькі часто стикаються зі значними витратами на лікування, зниженням доходів унаслідок хвороби, інвалідизацією, передчасним виходом на пенсію і підвищеною залежністю від послуг соціальної підтримки.Мета дослідження – вивчити та проаналізувати рівень захворюваності на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) у структурі хронічних вірусних гепатитів (ХВГ) у багаторічній динаміці за 2010–2017 рр. у Дніпропетровському регіоні, порівняно з показниками в Україні, та визначити тенденції і подальший прогноз розвитку епідемічного процесу.Матеріали і методи. Аналіз захворюваності проведено за епідеміологічним методом. Для визначення основних тенденцій і прогнозування захворюваності ХВГ і ХВГС використовували методи розрахунку ланцюгових темпів зростання, згладжування часових рядів методом ковзних (змінних) середніх, а також побудова регресійних моделей.Результати досліджень та їх обговорення. Питома вага ХВГС щорічно у структурі захворюваності на хронічні вірусні гепатити (В, С, D) в Дніпропетровській області становить (82,83±1,15) %, в Україні загалом – (75,76±0,79) %. Динаміка цих хвороб у Дніпропетровському регіоні й в Україні має хвилеподібний характер, з більш вираженою тенденцією до збільшення показників в Україні. Середній показник захворюваності в області склав (16,31±0,91) на 100 тис. населення проти (12,94±0,31) на 100 тис. населення в Україні (p<0,05).Висновки. За прогнозними даними у 2018–2020 рр. можна очікувати рівень захворюваності на ХВГС в Україні у середньому (6215,7±43,4) випадка на рік, захворюваність на ХВГ – (7976,5±44,4) випадка. Для імплементації глобальної стратегії ВООЗ за вірусними гепатитами необхідно впровадити широку скринінгову програму для уточнення рівня захворюваності та поширеності парентеральних гепатитів, у тому числі ХВГС, серед різних верств населення і створити реєстр хворих на хронічні вірусні гепатити як в регіоні, так і в Україні у цілому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Shevchenko-Makarenko, O. P. "ПРОГНОЗ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ГЕПАТИТУ С НА 2018–2020 РР. В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ ТА УКРАЇНІ." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 15, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.2.9031.

Full text

Abstract:

Мета роботи – вивчити та проаналізувати у динаміці рівень захворюваності на гострий гепатит С (ГГС) за 2004-2017 рр. та хронічний гепатит С (ХГС) за 2010-2017 рр. у Дніпропетровському регіоні порівняно з показниками в Україні. Визначити кумулятивні показники захворюваності на гепатит С (ГС) за 2010-2017 рр., тенденції та подальший прогноз розвитку епідемічного процесу і рівня захворюваності на 2018-2020 рр.Матеріали і методи. Аналіз захворюваності проведено епідеміологічним методом. Для визначення основних тенденцій і прогнозування захворюваності на ГС розраховували ланцюгові темпи зростання та аналітично вирівнювали початкову динамічну криву з використанням логарифмічного типу апроксимації.Результати. Динаміка захворюваності на ГГС, ХГС та ГС в Дніпропетровській області та в Україні демонструє хвилеподібний характер. Простежується більш чітка тенденція до зниження показників захворюваності на ГГС та збільшення показників захворюваності на ХГС та кумулятивних показників захворюваності на ГС в Україні. Середні рівні захворюваності на ГГС в Дніпропетровській області становили 2,04±0,11 на 100 тис. населення області проти 1,72±0,12 на 100 тис. населення в Україні (p<0,05). Середні показники захворюваності на ХГС у Дніпропетровській області становили 16,31±0,91 на 100 тис. населення. Рівень захворюваності вірогідно перевищував показники в Україні – 12,94±0,31 на 100 тис. нас.; p<0,05). Рівень захворюваності на ГС у Дніпропетровській області в абсолютних цифрах у середньому становив 599,0±29,6, в Україні – (6111,1±188,1) випадку.Висновки. За прогнозними даними, у 2018-2020 рр. можна очікувати рівень захворюваності на ГГС в області в середньому 1,68±0,01 випадків на 100 тис. населення на рік, в Україні в середньому 1,20±0,02 на 100 тис. населення на рік; захворюваність на ХГС в Україні – 13,87±0,06 випадків на 100 тис. населення, а захворюваність на ГС – 6715,2±36,0 випадків на рік. Для запровадження глобальної стратегії ВООЗ з вірусних гепатитів необхідно охопити всі прошарки населення скринінговою програмою для своєчасного виявлення хворих на гепатит С. Створення реєстру хворих на хронічні вірусні гепатити на місцевому та національному рівні допомогло б узагальненню даних щодо захворюваності та поширеності гепатиту С, сприяло б своєчасному плануванню діагностичних та терапевтичних заходів хворим на вірусні гепатити.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Кryskiv, O. I., P. P. Kuziv, and L. S. Babinets. "ПРОТЕОЛІЗ В УМОВАХ ТРАДИЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ І РОЗВАНТАЖУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 26, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i4.8387.

Full text

Abstract:

У статті проведено аналіз традиційних і альтернативних методів лікування хворих на хронічні захворювання гепатобіліарної системи. Відомі методи медикаментозної терапії не завжди дають позитивні результати, нерідко викликають побічні реакції і ускладнення алергічного характеру. Крім цього, відносно обмежене число досліджень, які стосуються вивчення механізмів дії лікувального голодування на організм людини, дають привід опонентам невірно трактувати характер змін метаболізму при розвантажувально-дієтичній терапії (РДТ).Мета дослідження: вивчити стан загального та специфічного протеолізу при патології гепатобіліарної системи у умовах загальноприйнятого лікування і розвантажувально-дієтичної терапії.Матеріал і методи дослідження. У зв’язку з цим було вивчено стан протеолітичної і калікреїн-кінінової систем крові у 72 хворих на хронічний персистуючий гепатит, хронічний безкам’яний холецистит і дискінезію жовчовивідних шляхів, лікованих методом РДТ та у 58 пацієнтів, які отримували загальноприйняті засоби. Курс РДТ (методика Ю. С. Ніколаєва, 1978, П. П. Кузіва, 1993) тривав 16-25 днів і передбачав відміну медикаментів. Загальноприйняте лікування було комплексним і відповідало нозології. При виявленні супутніх захворювань проводили корекцію лікування. Порівнюючи показники протеолітичної і калікреїн-кінінової системкрові, довели закономірність зниження їх активності в порядку: «до лікування», «після традиційного лікування», «після лікування методом РДТ». Висновки: 1. Застосування РДТ знижує активність як загального, так і специфічного протеолізу. Цей ефект є більш вагомим у порівнянні із загальноприйнятими методами лікування. Відновлення ферментної рівноваги в протелітичній системі зумовлює стабілізацію рецидивуючого перебігу розглянутих захворювань;2. Проведені клініко-ензимологічні дослідження патогенетично обгрунтовують доцільність використання РДТ в терапевтичній практиці як ефективного методу лікування хронічних захворювань гепатобіларної системи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Blyzniuk, R. V. "Динамка показників ліпідної пероксидації та антиоксидантного захисту тканини печінки в ранній період після нанесення політравми у тварин з хронічним гепатитом." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 23, no. 2-3 (November 13, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v23.i2-3.5233.

Full text

Abstract:

Резюме. В умовах політравми в ранній період травматичної хвороби спостерігається інтенсифікація ліпідної пероксидації, яка проявляється збільшенням вмісту у тканині печінки ТБК-активних продуктів ПОЛ, порівняно із контрольною групою На тлі супутнього хронічного гепатиту і політравми показник істотно більший, ніж у групі тварин без хронічного гепатиту через 1 і 7 діб після нанесення травми, проте амплітуда його відхилень є меншою, порівняно із тваринами без хронічного гепатиту. В умовах політравми у тканині печінки настає істотне збільшення активності СОД, зниження каталази та величини АПІ, які досягають максимальних порушень через 3 доби і згодом змінюються в бік норми, проте її не досягають. На тлі супутнього хронічного гепатиту і політравми вони змінюються аналогічно за вектором, проте з меншою амплітудою. Їх максимальне порушення настає через 1–3 доби й залишається на такому ж рівні до 7 доби.Ключові слова: політравма, хронічний гепатит, печінка, ліпідна пероксидація, антиоксидантний захист

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Hospodarskyi, I. Ya, N. M. Havryliuk, and O. V. Prokopchuk. "МОЖЛИВОСТІ ПРОТИФІБРОЗНОЇ ТЕРАПІЇ ПІСЛЯ ЕЛІМІНАЦІЇ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С." Інфекційні хвороби, no. 1 (March 7, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.1.8667.

Full text

Abstract:

Мета: дослідження можливостей протифіброзної терапії у хворих на хронічний гепатит (ХГ) С після завершення противірусного лікування шляхом призначення гепатопротекторного препарату біциклол протягом 3 місяців.Матеріали і методи. Обстежено в динаміці 27 пацієнтів з ХГС без ознак цирозу та супутньої патології печінки й жовчовивідних шляхів, віком від 20 до 68 років, які завершили курс противірусної терапії і мали початковий рівень фіброзу F2-F3. Аналіз проводили шляхом визначення показників фіброгенезу (гідроксипролін, колаген IV) і ступеня фіброзу (фібротест, еластографія).Висновки. Встановлено, що після успішного завершення противірусного лікування у хворих на ХГС з вираженим фіброзом, як правило, не відбувається спонтанного регресу фібротичних явищ у печінці. Більше того, у частини пацієнтів фіброз продовжує прогресувати. В усіх пацієнтів з рівнем фіброзу F2-F3 відзначаються суттєво підвищені показники колагену IV і гідроксипроліну у сироватці крові, що свідчить про продовження процесу фіброзування навіть після елімінації вірусу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Козько, В. М., А. Є. Бондар, Г. О. Соломенник, Н. В. Анциферова, Л. М. Амеліна, and Д. Б. Пеньков. "ПРОГНОЗ ЕФЕКТИВНОСТІ І ТАКТИЧНИЙ ВИБІР ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С." Інфекційні хвороби, no. 2 (September 3, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2015.2.4886.

Full text

Abstract:

Представлено результати обстеження 78 хворих на хронічний гепатит Сза допомогоюНCV ГеноФіброТесту. На підставі аналізу вірогідності досягнення стійкої вірусологічної відповіді в залежності від генотипу HCVта стадії фіброзу наведено рекомендації щодо тактики противірусної терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Lymar, L. Ye, and N. A. Lymar. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ПЕЧІНЦІ СТАТЕВОЗРІЛИХ САМОК БІЛИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ХРОНІЧНОГО ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ І ЇХ ВПЛИВ НА РЕПРОДУКЦІЮ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 6, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v0.i4.7080.

Full text

Abstract:

Погіршення демографічної ситуації в Україні впродовж минулих десятиліть продовжується. Тому збереження репродуктивного здоров'я нації є пріоритетним завданням охорони здоров'я та розвитку медичної науки нашої країни. Вагомою причиною негативного демографічного показника є високий рівень безпліддя, зокрема ендокринного ґенезу, який складає 15–25 % [1]. Порушення функції репродуктивної системи є актуальною проблемою, оскільки призводить не лише до втрати працездатності, а й до зниження репродукції людини. Значна роль у виникненні ендокринного безпліддя належить не лише генетично детермінованим змінам в організмі жінки, але й супутній патології. У жінок часто спостерігається поєднання порушень функції репродуктивної системи з хронічними гепатитами різного ґенезу. Це спонукало нас до виконання експериментальної роботи для детального вивчення та аналізу вказаної проблеми. В доступних для огляду літературних джерелах ми не знайшли подібних експериментальних досліджень щодо моделювання патологічного процесу та вивчення структурних змін у печінці та органах репродуктивної системи при хронічних гепатитах.Ми змоделювали хронічний токсичний гепатит у статевозрілих самок білих щурів, вивчали результати клінічних, гістологічних досліджень, показники імунного та гормонального статусу, функції печінки у піддослідних тварин, а також їх репродуктивну функцію за умов експериментального токсичного гепатиту. Обстежено 40 статевозрілих самок білих щурів зі змодельованим хронічним токсичним гепатитом (ХТГ). Вивчено клінічні прояви захворювання, стан функції печінки, гормональний статус, морфологічні зміни в печінці цих тварин та їх репродуктивну функцію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Хронічний вiрусний гепатит В'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles