To see the other types of publications on this topic, follow the link: Художні переклад.
Journal articles on the topic 'Художні переклад'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Художні переклад.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
БУКРЄЄВА, Лілія Леонідівна, and Тетяна Борисівна КОЗАК. "КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДІВ БІБЛІЙНОГО ТЕКСТУ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 209–15. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237794.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення функційної подібності тексту Біблії та тексту її перекладів на основі їх компаративного аналізу. Об’єктом наукового розгляду виступають стилістичні особливості російських перекладів біблійного тексту, який став предметом дослідження. У дослідженні з’ясовано характерні особливості двох сучасних перекладів старозавітної книги Пісня Пісень Соломона, виконаних з давньоєврейської мови російською, і визначити методом компаративного аналізу ступінь смислової і художньої розбіжності у досліджуваних текстах. Актуальність розгляду цього видатного літературного твору збереглася і дотепер, оскільки ця старозавітна книга цікава розмаїттям стилістичних прийомів, переклад яких вимагав від перекладачів протягом багатьох століть і творчого підходу, і надзвичайно широких фонових знань. Компаративний аналіз перекладів дав змогу визначити художній рівень двох сучасних перекладів Пісні Пісень і результат дослідження підтвердив факт, що досягнення функціональної тотожності перекладу з оригіналом виникає лише в тому випадку, коли перекладач уникає буквального копіювання оригіналу і намагається творчо втілити художні образи вихідного тексту у словесну тканину іншої мови. Висновки. Порівняння перекладів робить очевидним той факт, що велика кількість буквалізмів, невиправданих транслітерацій, стилістичних і логічних помилок у першому варіанті, виконаному за редакцією Давида Йосифона (1978), значно поступається за своїми художніми характеристиками другому перекладу Даат Мікра («Погляд на Танах», 2000). Наукова цінність роботи полягає в тому, що порівнювані сучасні переклади були виконані безпосередньо з давньоєврейської мови — мови оригіналу, на відміну від більшості перекладів, виконаних з давньогрецької мови, а результати пропонованої статті знайдуть своє практичне застосування у викладанні теорії та практики перекладу.
2
Черняк, О. П., and Н. М. Петровська. "РОБОТА НАД ПЕРЕКЛАДОМ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 263–69. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-38.
Full textAbstract:
У статті виокремлено й проаналізовано особливості рекламного тексту, який розглядається як коротке інформаційне повідомлення, створене для того, щоб стимулювати збут продукту або послуги. Це повідомлення, яке має сильний переконливий вплив, виражений за допомогою лінгвістичних засобів мови. Рекламні тексти часто націлені на велику аудиторію й розраховані на переконання цієї аудиторії придбати певний продукт. Тому основне завдання перекладача – збереження цієї мети, що вимагає врахування певних особливостей і функцій у процесі перекладу. Досліджено структуру рекламного тексту й виділено основні його частини. Виявлено, що переклад рекламного тексту залежить від сфери спілкування, які можна представити такими блоками, як торговельно- комерційна, соціально-культурна, навчально-професійна, сімейно- побутова та спортивно-оздоровча. Уніфіковано завдання на переклад реклами й розглянуто етапи роботи з рекламним текстом. Виявлено закономірності та специфіку відбору мовних засобів для надання тексту реклами виразності, лаконічної інформативності, привабливості й переконливості з метою максимального впливу на потенційного споживача. Установлено, що при перекладі реклам зазвичай використовують два основні методи: калькування й різного роду перекладацькі трансформації. Визначено види перекладу, які використовуються при перекладі рекламних текстів. Виявлено, що за своєю складністю переклад рекламного тексту схожий на переклад художнього твору. Проаналізовано художні засоби, які використовують при перекладі реклами. Установлено, що алегорія, метафора, порівняння, паралелізм, різні види повторів, алітерація, ономатопея, концентрація імперативних форм дієслова й конотативних прикметників – усе це широко презентовано в рекламних текстах. Виявлено, що загальними рисами всіх рекламних текстів можна вважати специфічний підбір лексики, низькочастотних слів; часто стилістично забарвлені слова; уживання ідіом і цитат для створення образності; заклик до дій за допомогою імперативу; широке використання особових і присвійних займенників; використання номінативних речень; прийом паралелізму й повтору; широкий спектр прикметників і прислівників.
3
Яблокова, О. "Особливості перекладу художнього твору як первісного та похідного об’єкта авторського права." Юридичний вісник, no. 4 (November 3, 2020): 189–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1988.
Full textAbstract:
У статті розглянуті питання, що стосуються перекладу художньої літератури як похідних творів. Чинне законодавство визначає переклад як вид похідного твору. Отже, переклад є об'єктом авторського права. Перекладу властиві всі ознаки, які характерні для будь-якого іншого об'єкта авторського права (творчий характер праці й об'єктивна форма). Для вчинення дій, спрямованих на переклад художнього твору з однієї мови іншою, потрібні творчі зусилля перекладача. Технічний (підрядковий) переклад не буде є об'єктом авторського права, тому що він не відображає художнього задуму первісного автора. Основним завданням перекладача, на нашу думку, є максимальна передача читачу того художнього посилу, що хотів донести автор первісного твору. Якщо перекладач допускає зміну тексту первісного автора, спотворює образи твору, тим самим порушуються особисті немайнові права автора первісного твору. Будь-який літературний художній твір, створений автором, має донести до читача думки, образи, які дадуть змогу аудиторії зрозуміти задум первісного суб'єкта авторського права. Крім того, переклади охороняються нарівні з оригінальними творами, без шкоди правам автора (п. 3 ст. 2 Бернської конвенції), але при цьому перекладач має зважати на права автора оригінального твору. Також у статті вказується, що переклад художнього твору в класифікації видів перекладів позначається як авторизований і авторський. Стаття розкриває основні особливості перекладу як похідного літературного твору.
4
Гриців, Н. М., В. В. Галабурка, and К. С. Загора. "ПОВТОРНИЙ ПЕРЕКЛАД ЯК ВИД ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО ДИСКУРСУ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-8.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу необхідності дослідження феномену ретрансляції, чи повторного перекладу, який є невіддільною частиною сучасного перекладацького дискурсу. Існування в певній національній культурі кількох перекладів того самого іншомовного літературного твору, який в оригіналі має зазвичай одне текстове втілення, у вітчизняному перекладознавстві отримало назву «перекладацької множинності». І хоча пересічний читач рідко замислюється над доцільністю нового перекладу вже відомого в цільовій культурі твору, цей феномен детально досліджується європейськими та американськими дослідниками, хоча вітчизняна лінгвістика поки що його оминає. Переклад – це складний та багатогранний процес, який змушує перекладача стикатися з чужою мовною культурою та необхідністю перенаправити смисл написаного в вихідній культурі до цільової культури. Переклад твору, який вже колись було перекладено для однієї або іншої культури, має свої складності: постає питання про цінність повторного перекладу, адже повторний переклад залишається актуальним попри майбутні повторні переклади твору – під час здійснення кожної нової ретрансляції використовуються різноманітні стратегії лінгвокультурної адаптації. Можемо стверджувати, що мова та культура по-різному взаємодіють одна з одною в кожному наступному перекладі. Підкреслюється важливість текстових, паратекстуальних та констектуальних даних під час здійснення повторного перекладу. Завдяки аналізу наявних перекладів та переоцінці сучасної літератури, що стосується феномену повторного перекладу, в статті досліджується, як прийняття певних соціологічних чинників може обґрунтувати мотивацію щодо здійснення повторного перекладу. Дослідження перевіряє обґрунтованість необхідності повторного перекладу та демонструє, що не тільки лінгвістичні фактори, а й соціологічний вплив має велике значення під час мотивації щодо здійснення повторного перекладу. Також важливо дати чітке визначення тому, що таке повторний переклад, та виділити його риси, особливості та роль у будуванні культурних / літературних норм. Однак треба визнати, що в цьому питанні ще далеко до одностайності, і намагання комплексно підійти до вирішення проблеми множинності художніх перекладів з урахуванням міркувань різних теорій та гіпотез визначає актуальність цієї розробки.
5
Василенко, Ольга, and Леся Костюк. "ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДІВ ТВОРІВ ЕРНЕСТА ХЕМІНГУЕЯ В ХХ СТОЛІТТІ." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-5.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню історичних передумов появи україномовних перекладів творів Ернеста Хемінгуея в ХХ столітті та основних чинників, які впливали на процес становлення україномовної практики. Зазначено, що відправною точкою цього складного процесу стала публікація в кінці 70-х ‒ на початку 80-х років минулого століття чотиритомного видання творів Хемінгуея в українському перекладі. Одним із найактуальніших об’єктів перекладознавчого пошуку є художні тексти модерністського й постмодерністського напрямків. Манера письменника ― лаконічна, стримана, економна і сувора. Враховуючи цей факт, перекладач повинен ретельно підбирати мовні еквіваленти перекладу, уникаючи буквалізму і розглядаючи твір як цілісну систему, що передає сюжетну лінію. Важливим кроком у становленні практики перекладів творів Е. Хемінгуея був відхід від словникового буквалізму до контекстуального відповідника оригіналу. У роботі визначено основні риси, притаманні україномовним інтерпретаціям творів американського письменника, зокрема використання фразеологізмів та тропів при перекладах прямої мови й діалогів, вживання автентичних українських слів з урахуванням статі літературного героя, його віку, суспільного статусу тощо, а також застосування прагматичної адаптації. Проаналізовано способи передачі індивідуальної манери Ернеста Хемінгуея художніми засобами української мови з врахуванням національних особливостей. Проведено паралелі між соціокультурним життям України в умовах ХХ століття та розвитком перекладацької діяльності на прикладі творів Хемінгуея. Зазначено, що суспільно-політична ситуація в країні визначала шлях розвитку перекладацької практики: це перешкоджання антиукраїнської політики появі україномовних перекладів як таких, і негативне ставлення до сутності творів Хемінгуея. Визначено головні фактори, які задавали вектор перекладацький діяльності та прямо чи опосередковано формували основні її тенденції. У контексті соціальних чинників проаналізовано напрямки впливу та визначено їхню роль у формуванні перекладознавства в Україні в другій половині минулого століття. Зазначено основні досягнення українських перекладачів у процесі інтерпретації творів Ернеста Хемінгуея українською мовою.
6
Горда, Вікторія. "ПЕРЕКЛАДНА ОНОМАСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДІВ ТВОРІВ ФЕНТЕЗІ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 306–10. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-60.
Full textAbstract:
Ім’я – багатолике. Саме тому існує чимало концепцій щодо трактування його лінгвістичних статусів. Кожна з цих концепцій не в змозі цілком охопити всю багатогранність оніма, тому вони доповнюють одна одну. З імен виникають ономастичні простори. Для кожного художнього тексту ономастичний простір є унікальним. Крім того, імена в ономастичному просторі є проекціями душ і становища в просторі й часі. Кожен ономастичний простір є об’єктом праці не тільки автора, а й перекладача однозначно. Адже саме перекладач намагається предати всю суть та душу твору під час перекладу. Унікальність перекладів творів жанрів фентезі проявляє себе у тому, що оригінальна авторська думка доповнює себе через переклад. Оніми фентезійної реальності показують читачеві свою специфіку через інформацію автора та співтворчість перекладача. Художній переклад є важливою складовою частиною розвитку суспільно-естетичної свідомості, потужним чинником взаємодії літератур і культур, що здійснюється не тільки на рівні пізнання особливостей культури іншого народу, а й на рівні взаємовпливу та взаємопроникнення проблематики, стилів, жанрів.
7
Ткачук, Т. В. "ВІДТВОРЕННЯ ФУНКЦІЇ ЕКСПРЕСИВНОГО СИНТАКСИСУ В ОПОВІДАННІ АРТУРА КОНАНА ДОЙЛА «ПІСТРЯВА СТРІЧКА»." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 148–54. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-22.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемам передання функцій експресивного синтаксису англомовного художнього твору в українському перекладі Миколою Дмитренком оповідання Артура Конан Дойла «Пістрява стрічка» . У статті висвітлюється поняття «експресія» та «експресивний синтаксис». Розглядаються особливості англомовної художньої літератури та аспекти її перекладу, проаналізовано теоретичні підходи до перекладу експресивного синтаксису в художній літературі. Розглядається питання про естетичну функцію і це поняття останнім часом усе більше уваги привертає лінгвістів. У статті аналізуються англомовні художні твори, які мають свої відмінні мовні особливості та в цілому визначаються кількома факторами, як-от широка метафоричність, образність мовних одиниць майже всіх рівнів, зокрема і синтаксичних. Крім того, розглядаються одиниці експресивного синтаксису та їх функції в оповіданні «Пістрява стрічка» Артура Конана Дойла. Розглянуто складники емотивного синтаксису, властиві українській мові, але не властиві англійській, та поширений у художній літературі і розмовній мові прийом еліпсису. Досліджено, що безсполучникові складні речення з перераховувальними відносинами можуть складатися з двох речень, а можуть включати три і більше простих речень. Їх класифікують так: причинні, пояснювальні, пояснювально-з’ясувальні, зіставно-протиставні, умовно-описові. Досліджено, що називні речення широко використовуються в художній літературі, дозволяючи створювати лаконічні, за висловом ємні, образні і дуже динамічні (під час уживання віддієслівних іменників) словесні картини. У статті виокремлено такі моделі скорочення вихідного тексту, як еліптичні речення, непоширені речення, безсполучниковий зв’язок, номінативні речення, мовна парцеляція, а також такі моделі розширення вихідного тексту, як повтор, полісиндетон, паралельні конструкції. Шляхом зіставного аналізу вихідного та цільового текстів проаналізовано особливості відтворення досліджуваних синтаксичних одиниць у стилістичній експресивній функції в українському перекладі Миколи Дмитренка. Висновки дослідження засвідчують, що задля збереження експресії твору на синтаксичному рівні перекладач іноді змінює тип синтаксичної конструкції або вдається до граматичних, синтаксичних і стилістичних трансформацій вихідного тексту.
8
Кравченко, Я. П. "ХАРАКТЕР ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗАСОБІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ В УКРАЇНОМОВНИХ І РОСІЙСЬКОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНУ С. ЛЕМА «СОЛЯРІС»." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 138–44. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-20.
Full textAbstract:
У статті розглянуто специфіку перекладацьких трансформацій засобів художнього психологізму на прикладі перекладів роману С. Лема «Соляріс» українською і російською мовами. Вибір об’єкту аналізу зумовлений розмаїттям форм мистецької рецепції даного твору у вітчизняному культурному просторі і його місцем в каноні масової художньої літератури радянського і пострадянського періодів. Методологічною підставою порівняльного аналізу є сучасна герменевтична парадигма перекладацької діяльності, що ефективно синтезує методи компаративістики і перекладознавства. Важливість перекладознавчого аспекту інтерпретації художнього твору зумовлена його трансдисциплінарною специфікою (поєднанням рис філософського, літературознавчого, лінгвістичного, лінгвокультурологічного різновидів аналізу). Здійснений порівняльний аналіз перекладацької інтерпретації засобів психологізму в романі С. Лема «Соляріс» засвідчує, що способи перекладу мають суттєві відмінності, визначені специфікою розуміння перекладачем концепції особистості головного героя і жанрової специфіки твору. Переклад Г. Гудімової, В. Перельман позбавлений підвищеної емоційності і метафоричності, репрезентує читачеві тип героя-аналітика, філософа і раціоналіста-вченого. Переклад внутрішнього мовлення героя, вибір лексем для характеристики його психологічного стану, дій, мотивації вчинків, предметного оточення орієнтований на мінімальну кількість засобів виразності, що властиво більшою мірою екзистенційній філософській прозі. Переклади Д. Брускіна і Д. Андрухіва орієнтовані на жанровий канон наукової фантастики як різновиду пригодницької літератури, що відобразилося в обраній перекладацькій стратегії. Психологічні характеристики героя більш художньо виразні, емоційні, образно-метафоричні. Зафіксовані відмінності перекладів не вказують на хибну перекладацьку інтерпретацію, а являють собою єдине поле смислів – культурно-історичних, ідеологічних, мовних тощо.
9
Тащенко, Г. В. "ГОЛОС ЖІНКИ В АНТИУТОПІЧНІЙ РЕАЛЬНОСТІ М. ЕТВУД ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 279–85. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-45.
Full textAbstract:
У межах представленої статті увагу зосереджено на засобах відтворення в перекладі художнього образу як частини дійсності літературного твору, що становить складне поєднання різних голосів, що автор доносить до читачів. Дослідження ґрунтувалося на романах М. Етвуд «Оповідь Служниці» та «Заповіти»; воно присвячене образу однієї з героїнь, яка розповідає історію тоталітарного теократичного суспільства Гілеаду. Репрезентація образу Тітки Лідії у перекладі викликає особливе зацікавлення, оскільки вперше в «Оповіді Служниці» читач знайомиться з нею як з однією із засновниць Гілеаду, яка докладає всіх зусиль для його процвітання, намагаючись змусити кожного в республіці прийняти свою долю, якою б жахливою та протиприродною вона не була. Проте у «Заповітах» перекладачка стикається з потребою змінити погляд читачів, як і власний. Тітка Лідія отримує свій голос, що дозволяє аудиторії дізнатися про тортури, яких вона зазнала, про жахи, свідком яких вона стала, і про неймовірну силу цієї жінки. Відмінності між справжніми думками Лідії та тим, що вона дозволяє побачити та почути іншим, становлять значну проблему з точки зору естетичного сприйняття цільового тексту, оскільки перекладачка повинна змалювати «двох Лідій»: жорстокого монстра, якого бояться всі у республіці (включно з Командорами), та могутню жінку, що прийняла рішення вижити, щоб покласти кінець Гілеаду. Як і оригінал, переклад сповнений яскравих засобів виразності, риторичних фігур та повсюдної самоіронії, які застосовуються, щоб передати кожний складник образу Лідії, її зовнішність, її мову (як зовнішню, так і внутрішню), її дії тощо. Такі художні засоби підкреслюють її самоконтроль та непересічний розум. Ці якості дозволяють кожному її слову та жесту виражати тільки те, що вона бажає, і нічого більше. Так, Лідія досягає однієї з найвищих посад у суспільстві, де жінки – лише національний ресурс. Перекладачка майстерно передає засоби зображення образу жінки, чия витривалість та здатність маніпулювати людьми та подіями дозволила їй передати докази злочинів Гілеаду до Канади і зруйнувати те, що була вимушена побудувати.
10
Бондаренко, Марія. "ДИНАМІКА РЕЦЕПЦІЇ ПРОЗИ ДЖЕЙМСА ДЖОЙСА В УКРАЇНІ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ УМОВИ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ РІШЕННЯ." Inozenma Philologia, no. 133 (December 1, 2020): 153–64. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3179.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано рецепцію прозових творів ірландського письменника Джеймса Джойса в Україні у період з 1920‒х років до сьогодні. У статті, зокрема, здійснено спробу визначити причини появи або відсутності перекладів творів письменника у певний історичний період, їхній можли- вий вплив на розвиток модерністської течії в Україні через вивчення загального соціокультурного контексту, аналіз критичних статей, відгуків і перекладацьких коментарів, а також інтерв’ю з пере- кладачами. Особливу увагу зосереджено на стратегіях відтворення культурно‒історичних алюзій та мовних експериментів Джойса в різночасових перекладах оповідань зі збірки “Дублінці”, у двох перекладах роману “Портрет митця замолоду” та есе “Джакомо Джойс”. Насамкінець, у статті роз- глянуто особливості діяльності різних видів перекладацьких тандемів, що працювали з перекладами прозових творів Джойса. Ключові слова: художній переклад, рецепція, багатомовність, алюзія, Джойс, модернізм, “Дублінці”.
11
Василенко, Iрина. "Художнiй потенцiал жанру Künstlerroman (novel about an artist) в iрландськiй модернiй лiтературi та трансформацiя iдiостилю автора в перекладi українською мовою на матерiалi роману Дж. Джойса «Портрет митця замолоду» («A Portrait of the Artist as a Young." Мови та літератури світу, no. 1 (February 10, 2022): 46–64. http://dx.doi.org/10.31812/wll.4732.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослiдженню жанрових особливостей роману iрландського письменника Дж. Джойса «Портрет художника в молодостi» та специфiцi вiдтворення iдiостилю митця в перекладi М. Прокопович. У статтi представленi особливостi перекладу автобiографiчного роману; проаналiзовано Künstlerroman «Портрет художника в молодостi» як особливе явище в лiтературнiй спадщинi Дж. Джойса; розглянуто трансформацiю iдiостилю Дж. Джойса в перекладi українською мовою роману: лексичний аспект еквiвалентностi: денотативний i конотативний аспекти лексичних трансформацiй; лексико-граматичний аспект еквiвалентностi; граматичний аспект еквiвалентностi, зокрема, трансформацiя на морфологiчному та синтаксичному рiвнях. Авторка переконана, що проблеми адекватностi та еквiвалентностi тексту оригiналу та перекладу, безперечно, заслуговують подальших дослiджень у сучасному перекладознавствi. Перспективами подальших дослiджень у контекстi теми цiєї статтi є, перш за все, необхiднiсть дослiдження функцiонально-комунiкативної, стилiстичної, конотативної фразеологiчної, ономасiологiчної та прагматичної еквiвалентностi перекладiв українською мовою творiв iрландського письменника Дж. Джойса та романiв iнших авторiв жанру роману про митця.
12
Спатар, Ірина. "Олександр Кониський – перекладач малої прози Елізи Ожешко: як в українському літературознавстві О. Кониському приписали авторство твору польської письменниці." Sultanivski Chytannia, no. 9 (May 1, 2020): 48–59. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2020.9.48-59.
Full textAbstract:
Мета – охарактеризувати переклади малої прози Е. Ожешко, здійснені О. Кониським, визначити передумови їхньої появи на шпальтах українських часописів, довести, що в українському літера- турознавстві другої половини ХХ – початку ХХІ століття авторство однієї з новел польської письменниці помилково приписують О. Кониському. Дослідницька методика. У процесі дослідження застосовано такі методи, як: історико-літературний, біографічний, типологічний, контекстуальний. Результати. У статті наголошено, що О. Кониський один з найактивніших адептів національної ідеї другої половини ХІХ століття своєю багатогранною діяльністю лобіював інтереси народу, освітньо-культурне відродження розділеної країни, територіальне, ментальне і світоглядне возʼєднання українців Галичини і Наддніпрянщини. Він безпосередньо впливав на формування культурно-естетичних і світоглядних засад, що сприяли розвиткові української освіти, науки, літератури. Одним із шляхів націєтворення О. Кониський вважав утвердження національної мови, тому його художня творчість і переклади творів з російської та польської мов мали не лише естетичні, а й україноцентричні цілі. Наукова новизна. Визначено, що одна з новел Е. Ожешко, перекладена О.Кониським, у сучасному українському літера- турознавстві помилково окреслена не як переклад, а твір О. Кониського. Практичне значення. Основні результати дослідження можуть бути використані при подальшому вивченні польського та українського літературних процесів другої половини ХІХ – початку ХХ століття, а також літературної й перекла- дацької діяльності. О. Кониського.
13
S.I., Kovpik. "LITERARY TRANSLATION AS THE UNIQUE OVERLAP OF THE MENTAL STRUCTURES OF THE AUTHOR AND THE TRANSLATOR." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 154–57. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-25.
Full textAbstract:
The purpose of the paper is to identify the peculiarities of literary translation of small genre works by the Polish writer of the 19th century B. Prus into Ukrainian. In accordance with the purpose of the study, the following methods have been used: the analysis of the translated text, the analytical review, the synthesis method.Results. This paper reveals the attempts of exploring the literary translation as a kind of the lingual perspective of the translator mental structures, basically represented by the process of reconstructing one type of information into another. The difference between the linguistic and mental model of the original text and its literary translation primarily is caused by the absence of “common areas” in the mental spaces of the author and the translator. It is extremely difficult for the translator to preserve the mental originality of the text.The overlap areas of mental structures of the author and the translator should have as many similarities as possible, since it makes the literary translation more successful. The translator’s knowledge of the customs, traditions and culture of the original language text contributes to establishing a functional correspondence between the original text and its translation. Translation is an obvious presentation of inter-literary and intercultural relations, which is the basis for the development of multilingual communication. The similarity of the mental structures of the author and the translator allows optimizing intercultural multilingual communication.This paper determines the essence and content of the overlap areas of the mental spaces of the Polish writer B. Prus and the Ukrainian translator D. Andrukhiv in the literary translation of the short story “Antek”.Conclusions. As a result of translating the work of fiction from one language into another, the semantic code of the text changes due to interpenetration of cultural signs. Analyzing the quality of literary translation of the story of “Antek” by the Polish writer B. Prus in Ukrainian proves some differences between the linguistic model of the original text and its literary translation into another language.Key words: mental space, translator, author strategy, common area space. Мета статті полягає у тому, щоб виявити специфіку художнього перекладу українською мовою творів малих жанрів поль-ського письменника ХІХ ст. Б. Пруса. Відповідно до мети дослідження були використані такі методи, як: аналіз перекладаць-кого тексту (у процесі визначення відповідних стильових особливостей тексту (вживання стилістичних прийомів, тобто заміна в перекладі елементів тексту одного функціонального стилю елементами іншого та експресивних засобів мови, фразеологіч-них одиниць, асиндетичних (синонімічних) іменникових сполучень тощо), аналітичний огляд (використано на етапі вивчення актуальності дослідження), метод синтезу (для підбиття підсумків, узагальнення результатів дослідження).Результати. Авторка статті спробувала дослідити художній переклад як своєрідну лінгвальну проєкцію ментальних структур перекладача, основу якої становить процес переробки одного виду інформації в інший. Розбіжність лінгво-ментальної моделі тексту оригіналу та його художнього перекладу на іншу мову зумовлена насамперед відсутністю «загальних зон» ментальних просторів автора тексту оригіналу та перекладача. Надзвичайно складним завданням для перекладача є збереження ментальної своєрідності тексту оригіналу. Дуже важливо, щоб зони перетину ментальних структур автора та перекладача мали якомога більше спільних ознак, що робить художній переклад успішним. Зона перетину ментальних структур автора та перекладача презентує смислове ядро тексту перекладу, де дуже добре можна відстежити те, настільки ментальність перекладача виявилася спорідненою з ментальністю автора. Обізнаність пере-кладача зі звичаями, традиціями та культурою мови оригіналу сприяє встановленню функціональної відповідності між текстом оригіналу та перекладу.Висновки. У результаті перекладу тексту твору художньої літератури з однієї мови на іншу змінюється смисловий код тексту, відбувається взаємопроникнення культурних знаків, котрі презентують авторську стратегію. Усе це сприяє успішному функціонуванню тексту в іншій культурі. Аналіз якості художнього перекладу оповідання польського письменника Б. Пруса «Антек» українською мовою дав можливість установити певні розбіжності лінгвоментальної моделі тексту оригіналу та його художнього перекладу на іншу мову. Лінгвальна розбіжність на культурологічному рівні зумовлена тим, що перекладацький текст став відображенням зони перетину ментальних просторів автора тексту оригіналу та перекладача. Проте вказані розбіжності суттєво не вплинули на зміст твору та не стали перепоною у сприйнятті художньої інформації реципієнтом.Ключові слова: ментальний простір, перекладач, авторська стратегія, простір спільної зони.
14
Стецик, Марія Степанівна. "«Прикрі несподіванки» мовної спорідненості і художній переклад." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 13 (September 15, 2015): 355–64. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v13i0.291.
Full textAbstract:
У статті на прикладах різночасових російських (спорадично – польських) перекладів новел Василя Стефаника закцентовано на «підводних рифах» і небезпеках перекладу зі споріднених мов. Зазначено, що незначні відмінності на лексичному й граматичному рівнях набували принципового значення при спробі механічно відтворити Стефаникові слова і словесні образи цільовими мовами.
15
Пашко, Станіслав. "АНГЛОМОВНІ ЕПІТЕТИ В УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ПЕРЕКЛАДАХ МИКОЛИ ЛУКАША ПОЕЗІЇ РОБЕРТА БЕРНСА." Молодий вчений, no. 1 (101) (January 31, 2022): 107–10. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-23.
Full textAbstract:
Дослідження актуалізує вивчення епітету як одного з найпоширеніших художніх засобів при перекладі, що зумовлено недостатнім вивченням даного питання в українській лінгвістиці. Викладено результати дослідження англомовних епітетів при поетичному перекладі, де розглянуто поняття епітету та зроблено аналіз спеціальної літератури щодо методів передачі епітетів з англійської на українську мови. Проведено перекладацький аналіз відтворення англомовних епітетів на основі українських поетичних перекладів Миколи Лукаша у віршах Роберта Бернса методом суцільної вибірки. Хоча епітети тривалий час є об'єктом наукових досліджень філологів, проте залишається ще багато проблем, які потребують детального вивчення як то етимологія епітетів, їх історичний розвиток, способи передачі епітетів при поетизації у перекладі, класифікація епітетів. Завжди є актуальним дослідження епітета на прикладах різноманітних творів.
16
E.D., Akhmedova. "REPLACEMENT OF ENGLISH FICTION SIMILE MAPPINGS IN UKRAINIAN TRANSLATIONS." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-12.
Full textAbstract:
The purpose of the article is to establish correlations between the presence or absence of cultural specificity of a source-text simile and its replacement with a target-text simile based on a different cognitive model. The paper rests on D.Tartt’s and M. Atwood’s novels and their translations.Methods. The research employs structural-semantic translation analysis, which allows identifying translation transformations, and cognitive translation analysis, which allows constructing cognitive propositional models of the source-text and target-text fiction similes and reveal if they are culturally specific. A simile is defined as an explicit conceptual metaphor, after G. Lakoff and M.Johnson. Cognitive propositional model of the simile is “A is like B”, where “A” and “B” are the target and source domains/concepts respectively. The research addresses the concepts of translation procedure, translation transformation and translation strategy. A translation procedure is conceived as a process of solving a translation problem, a translation transformation – as converting a text unit from one language to another and a translation strategy – as a translator’s general plan of action. Translation transformations are studied as specific linguistic instantiations of translation procedures.Results. The study differentiates between idiomatic, non-idiomatic and allusive conventional similes. It has been revealed that replacement of English fiction simile mappings applies to idiomatic, non-idiomatic and allusive similes and is embodied in the Ukrainian language by culturally specific idiomatic similes.Conclusions. Replacement of fiction simile mappings is carried out by means of lexical-grammatical transformation of holistic substitution, which serves the strategy of domestication. The domestication strategy is compulsory if the translator is limited in making decisions by linguistic and cultural specificity of the English simile, as in the case of idiomatic similes, and it is optional in the case of non-idiomatic or allusive similes that are devoid of linguacultural specificity.Key words: allusive simile, cognitive translation analysis, idiomatic simile, non-idiomatic simile, translation procedure, translation strategy. Мета статті полягає у встановленні кореляцій між наявністю/відсутністю культурної специфіки порівняння тексту оригі-налу і використанням перекладачем процедури його заміни на порівняння, що базується на іншій когнітивній моделі. Робота виконана на матеріалі романів Д.Тартт та М. Етвуд та їхніх українських перекладів.Методи. У дослідженні використано структурно-семантичний перекладацький аналіз, що дозволяє виявити способи і трансформації перекладу і когнітивний перекладацький аналіз, що лежить в основі побудови когнітивних пропозиціональ-них моделей художніх порівнянь в оригіналі і перекладі, і дозволяє встановити, чи є вони культурно специфічними. Порівняння розглядається як експліцитна концептуальна метафора за Дж.Лакоффом та М.Джонсоном, когнітивна пропозиціональна модель якого має такий вигляд: «А є як Б», де «А» є доменом цілі, а «Б» – доменом джерела. У дослідженні визначаються поняття перекладацької процедури, способів/трансформацій перекладу та стратегій перекладу. Перекладацька процедура роз-глядається як процес вирішення перекладацької проблеми, способи/трансформації перекладу – як перетворення текстової одиниці з однієї мови на іншу, а стратегія перекладу – як загальний план дій перекладача. Способи/трансформації перекладу вивчаються як специфічне мовне втілення перекладацькоїпроцедури.Результати. У ході дослідження були розмежовані ідіоматичні, неідіоматичні та алюзивні конвенціональні порівняння. Визначено, що перекладацька заміна когнітивних моделей англомовних художніх порівнянь поширюється на ідіоматичні, неідіоматичні та алюзивні порівняння і втілюється в українській мові культурно специфічними ідіоматичними порівняннями.Висновки. Заміна когнітивних моделей порівнянь здійснюється за допомогою лексико-граматичної трансформації цілісної заміни, яка реалізує стратегію одомашнення. Стратегія одомашнення є примусовою, якщо перекладач є обмеженим у прийнятті рішень лінгвокультурною специфікою англомовного порівняння, як у випадку з ідіоматичними порівняннями, або факультативною, як у випадку з неідіоматичними або алюзивними порівняннями, які не є лінгвокультурно маркованими. Ключові слова: алюзивне порівняння, ідіоматичне порівняння, когнітивний перекладацький аналіз, неідіоматичне порівняння, перекладацька процедура, стратегія перекладу.
17
Романишин, Наталія, and Марта Бегун. "ВІДТВОРЕННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІДІОСТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА У ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРУ ДЖ. ЛОНДОНА «МАРТІН ІДЕН»)." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 349–52. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-73.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей оригіналу та перекладу твору Дж. Лондона «Мартін Іден» шляхом квантитативної параметризації тексту оригіналу і тексту перекладу. У ході дослідження було з’ясовано що, індиві-дуальний авторський стиль є унікальною комбінацією виразних засобів, мо-вних одиниць та стилістичних прийомів, які властиві певному письменникові, що робить його твори або навіть окремі висловлювання легко впізнаваними. Зберегти індивідуальний стиль письменника, а також стиль самого твору — це основна мета перекладу художніх творів. Самобутнє застосування худож-ніх засобів та унікальна ідея роблять твір кожного автора особливим та не-повторним. Також було встановлено статистично значущі зв’язки між кількі-сними характеристиками оригіналу та українського перекладу і виконано порівняльний аналіз на основі отриманих результатів.
18
Засєкін, Сергій. "Рецензія на книгу." East European Journal of Psycholinguistics 5, no. 2 (December 28, 2018): 121–23. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.2.sza.
Full textAbstract:
Шмігер Т. (2018). Перекладознавчий аналіз – теоретичні та прикладні аспекти: давня українська література сучасними українською та англійською мовами. Монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка. 510 с.
Рецензована монографія увібрала в себе багаторічну й копітку працю Тараса Шмігера – непересічної особистості, глибокого аналітика, талановитого учня відомого українського перекладознавця Роксоляни Петрівни Зорівчак. Актуальність запропонованого дослідження зумовлює нагальна потреба впорядкування в перекладознавстві моделей аналітичного опрацьовування міжмовного та міжкультурного зіставлення текстів, що дасть змогу з’ясувати можливості й обмеження застосування цих моделей. Провідним підходом автор обрав лексикоцентричний, адже «через Слово людина спілкується з Богом, зберігає національну пам’ять, творить багатозначну художню форму, яка живе поза писаним текстом і взаємодіє з музичною культурою, риторичним мистецтвом та історичною наукою» (с. 19).
За мету книга має визначити внутрішні та зовнішні чинники еволюції розгляду перекладеного тексту, схарактеризувати перекладознавчий аналіз із перспективи сьогоднішніх можливостей і потреб критиків перекладу, випрацювати й уточнити способи зіставлення давньоукраїнських оригіналів і їхніх перекладів сучасними українською та англійською мовами. Це й загалом визначає й аспекти новизни дослідження, позаяк здійснено спробу розширення розуміння перекладознавчого аналізу від одиночного методу до системи аналітичних засобів для вивчення розмаїття текстових компонентів, властивостей і функцій.
Розділ 1 відкриває чітка дефініція терміна «перекладознавчий аналіз», що позначає сукупність критеріїв, які застосовують для визначення відповідності між зіставлюваними текстами. Перекладознавчий аналіз автор потрактовує як систему мово- і літературознавчих методів, які розкривають репрезентацію культурного буття нації у лексиконі її мови, смислову функційність комунікативних структур художнього тексту та інтерпретаційного потенціалу оригіналу з погляду їхнього відтворення засобами цільової мовокультури (с. 165). Вважаючи І. Я. Франка не лише основоположником українського перекладознавства, а й провідником перекладознавчого аналізу, автор фокусує далі увагу на постатях М. Зерова, О. Фінкеля, В. Державина, Г. Майфета, Є. Маланюка, завдяки яким метод розширив свої інструментальні рамки, досягши найбільшої популярності в Україні у другій половині ХХ ст. Сприяли цьому перекладачі, критики й теоретики перекладу – М. Рильський, Г. Кочур, В. Коптілов, Ю. Жлуктенко.
Цікавим видається визначення й операціоналізація актуальних для перекладу термінів «точності» й «вірності», увагу яким приділяли багато вчених, серед яких були й Г. Кочур і В. Коптілов. Науковці виходили з того, що в центрі розгляду – «якість перекладів» (Кочур 2008:159:265), що дає підстави доречності послуговування терміном «вірності» перекладу.
Потому Тарас Шмігер ставить слушне запитання: Чи може існувати «теорія критики» перекладу? Замість розлогих і складних теоретичних рефлексій автор уводить для розгляду опубліковані на стикові століть 12 монографічних досліджень із критики перекладу та дотичних до неї праць. Наслідком їхнього опрацювання є накреслення основоположних принципів критики перекладу, зокрема: робота з текстами, а не поняттями й явищами; метою є аналіз; периферійність теоретичних висновків; критика перекладу – не дидактика, тому не займається сертифікацією кваліфікації перекладача. Далі висновує, що в контексті прикладного застосування, найважливіші аспекти критичних студій спрямовуватимуться на стандартизацію перекладного процесу та оцінювання серйозності й складності помилок. Звідси випливає те, що серед головних завдань для розвитку критики перекладу постає вироблення семантично-текстових моделей аналізу.
Також у цьому розділі згадано внутрішньомовний переклад – геть мало досліджену галузь теорії перекладу. Потреба в ньому зумовлює подальший аналіз релігійних текстів перекладу, ожилих для носіїв мови й культури сьогодення. Чи не вперше згадано в контексті внутрішньомовного перекладу властиве й для міжмовного перекладу явище множинності перекладів, що готує читача до появи в подальшому авторових семіотичних інсайтів.
Розділ 2 скеровує читача до нових тенденцій, до яких має «дослухатися» сучасне перекладознавство. Когнітивне осмислення перекладу неможливе без учасника й посередника міжмовної комунікації – перекладача, його когнітивних і емоційних структур. Мета введення когнітивних методів аналізу показує, що в акті перекладу все-таки твориться нова дійсність, породжується «нова інформація» (Лотман, 2004:159), бо неперекладність існує, адже неможливо одну дійсність відобразити засобами іншої дійсності і вважати продукт автентичним. Однак неперекладність існує доти, доки дійсність вихідної мови не стає частиною власного досвіду цільової мови.
Природно очікувати від сучасного автора, який має інтенцію достеменно збагнути сутність нового перекладознавчого аналізу, введення когнітивного аспекту в парі з комунікативним. Отож не менш інформаційно насиченим є Розділ 3, що встановлює комунікативні засади аналізу перекладу, докладно з’ясовуючи звучання усталених (із погляду лінгвістики тексту) категорій тексту, а саме інформативності, когерентності, з перспективи перекладознавства сьогодення. Це – функційність тексту, комунікативна ефективність, естетичність, інформативність, етнічність. Ними окреслено континуум сприйняття й інтерпретації давніх текстів, замість обмеження просторово-часовими межами їхнього виникнення. Простежено перехрещення когніції й комунікації, що засвідчує «бажання усвідомити авторові комунікативні цілі й інтенції».
Сучасним дослідникам, на мій погляд, імпонуватиме закцентована Тарасом Шмігером головна ідея когнітивного підходу – подібності: ми так часто намагаємося розмежувати, відконтрастувати цільовий і вихідний тексти, що надто захоплюємося пошуком розбіжностей. Натомість, у першому розумінні, перекладознавчий аналіз, пропри його первинне призначення спиратися на відмінності, тяжіє до встановлення подібності функцій мовних знаків у зіставлюваних культурах, даючи простір для вибору перекладацьких рішень. Відтак, як пише автор, «еквівалентність на рівні текстових ознак можна розрахувати на основі культурної подібності, а не тотожності» (с. 304).
Нарешті, останній розділ 4 присвячено перекладознавчому аналізу здебільшого релігійного дискурсу в розрізі культури й аксіології. Культурний підхід до перекладу ставить за завдання поєднати культуру, яка є абстракцією над часом і простором, та читача, який є конкретним реципієнтом у своїй системі координат. В оцінці якості перекладу автор апелює до його цінності у вимірі цільової культури, спрямовуючи таким чином розум читача до ідеї семіотичної інтеракції текстів джерела й перекладу. Приділивши питанню цінності й інтертекстуальності вагому частину аналізу релігійної комунікації, читач наприкінці розділу дає собі звіт, що несвідомо став частиною інтеракції Бога й людини, що має за мету їхнє примирення через текст. Відтак і цінність різнокодових текстів, за термінами Ю. Лотмана, можливо, й зумовлює смислопороджувальна структура у творчому акті інтерпретації: перекладач (читач) повторює, або реконструює процес авторового створення тексту у зворотному напрямі – від тексту – до задуму (Лотман, 2004:217). Усередині «думних світів» (Ibid) автора й читача культурна матриця володіє потенціалом визначення вартості чужоземного слова. І, як не парадоксально це звучить, ступінь його цінності зростає зі ступенем неперекладності тексту, що його включає.
Ці ціннісні риси вдало втілив автор у монографії, яка, переконаний, стане в пригоді дослідникам у галузі перекладознавства, літературознавства, лінгвістики й поетики дискурсу, релігієзнавства. Висновки засвідчують реальність доволі складного завдання інтегрування трьох груп моделей семантичного аналізу у площині перекладу – когнітивної, комунікативної й культурної.
Любов до рідного й чужоземного Слова, близькість до українського культурного контексту – семіотична риса Тараса Шмігера, яка приваблює й налаштовує читача на вкрай позитивне, хоча й подекуди критичне осмислення буденних перекладознавчих феноменів сьогодення.
Література
References
Кочур Г. П. Література та переклад: Дослідження. Рецензії. Літ. портрети. Інтерв’ю. У 2-х т. Київ: Смолоскип, 2008.
Лотман Ю. Семиосфера. СПб: Искусство-СПБ, 2004.
Kochur, H. (2008). Literatura ta Pereklad: Doslidzhennia. Retsenzii. Lit. Portrety. Intervyu. [Literature and Translation. Research. Reviews. Literary Images. Interviews]. Kyiv: Smoloskyp.
Lotman, Yu. (2004). Semiosfera [Semiosphere]. S.-Petersburg: Iskusstvo SPB.
19
N.M., Hrytsiv, and Kulyna O.I. "PARALLEL TRANSLATION CORPUS: ADVANCES AND APPLICATION EXAMPLE IN THE ANALYSIS OF FICTION." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 134–43. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-21.
Full textAbstract:
The aim of the investigation is to addresses human and computer interaction issues related to the description, generation, application, and management of parallel translation corpus, with close attention to English and Ukrainian languages. Today, Corpus Linguistics is actively used for the processing of parallel translation corpus data and for statistical analysis of the data obtained. The topicality of this study is caused by the insufficient attention to the practical application of the parallel translation corpus and linguistic statistics in translation of fiction and translation studies, especially for the analysis of English original works and Ukrainian translations in terms of reproducing the dominant characteristics of the author's individual style. The evidence has it that the lack of illustrative sample of necessary stages of how to create corpus and analyze it prevents scholars, in particular young researchers and students, from active usage of the benefits of corpus in translation. Therefore, in this article, we aim to look in brief at the most important nuances of compiling and applying a parallel translation corpus. We consider our addressee to have a level of basic knowledge in the field of philology and computer technology.The methods of text corpora analysis applied in the article helped to illustrate the process and result of text mark-up, clarify the difference between the parallel translation corpus and the corpus of parallel texts, outline the stages of text corpus analysis and restructuring of translation units, specify the procedure for selecting linguistic equivalents.Results and conclusions are driven from the findings and recommendations outlined in the paper and, thus, can serve as a basis for a better understanding of how to use corpora in the study of author’s individual style and how to integrate the results (a) into translation analysis, (b) better translation. It is claimed that quantitative comparative analysis in translation is not limited to statistics for calculating units of text (structural) level; by using quantitative comparative analysis, we are able to disclose the content (meaning) of the author’s messages encoded in his/her creative writing. In addition to the benefits of corpora in translation studies research, in particular when it goes about translation quality assessment, the results obtained can enrich the personal notepad of a translator of prose.Key words: quantitative comparative analysis, linguometry, translation (artistic), text markup. Мета розвідки – розглянути, описати та проаналізувати взаємодію людини і комп’ютерних технологій, яка стосуються опису, генерації, обробки та керування паралельним перекладацьким корпусом, з увагою до англійської та української мов. Сьогодні інструментарій корпусної лінгвістики активно застосовується для обробки даних паралельного перекладацького корпусу та статистичного аналізу отриманих даних. Актуальність цього дослідження зумовлена недостатньою увагою до практичного застосування паралельного перекладацького корпусу та лінгвостатистичних методів у перекладі художньої літератури і перекладознавстві, особливо для аналізу англійських оригінальних творів і українських перекладів з точки зору відтворення домінантних характеристик авторського ідіостилю. Як показує досвід, відсутність зразка поетапного створення та аналізу корпусу перешкоджає науковцям, зокрема молодим ученим та студентам, активно послуговуватися перевагами корпусів у перекладі. Тому в цій статті ми ставимо собі за мету лаконічно розглянути найважливіші нюанси укладання та застосування паралельного перекладацького корпусу, подаючи їх з урахуванням рівня базових знань нашого адресата в царині філології та комп’ютерних технологій.Застосовані в статті методи аналізу текстового корпусу дали змогу проілюструвати процес та результат розмітки, уточнити різницю між паралельним перекладацьким корпусом і корпусом паралельних текстів, окреслити етапи аналізу текстового корпусу та реструктуризацію одиниць перекладу, посутньо, унаочнити процедуру відбору мовних відповідників.Результати та висновки випливають із висвітлених у роботі знахідок та рекомендацій, які можуть слугувати основою для кращого розуміння того, яким чином застосовувати корпуси під час вивчення авторського стилю і в який спосіб залучити отримані результати (а) до перекладознавчого аналізу, (б) якіснішого перекладу. Мовиться про те, що кількісний порівняльний аналіз у перекладі не обмежується статистичними даними для підрахунків одиниць текстового (структурного) рівня; послуговуючись кількісним порівняльним аналізом, маємо змогу різносторонньо розкривати зміст (сенс) авторських повідомлень. Окрім переваги корпусів для перекладознавчих досліджень, зокрема стосовно якості перекладу, отримані результати здатні збагатити особистий «нотатник» перекладача художньої прози.Ключові слова: кількісний порівняльний аналіз, лінгвометрія, переклад (художній), розмітка тексту, прикладна лінг-вістика.
20
Чорній, А. Л., and Р. П. Чорній. "ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОМОВИ ПЕРШОДЖЕРЕЛА ТА ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ КАЗКИ-ПРИТЧІ ДЖОРДЖА ОРВЕЛЛА “ANIMAL FARM”)." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 188–94. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-26.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей передачі лінгвокультурних та мовознавчих характеристик художньої промови повісті Джорджа Орвелла “Animal Farm” в українській рецепції. Мета статті – дослідити особливості використання лінгвістичних прийомів у промовах героїв через вивчення ідеостилю письменника з урахуванням дотримання законів риторики (концептуальний закон, закон моделювання аудиторії, стратегічний закон, тактичний закон, закон ефективної комунікації, системно-аналітичний закон). Важливим компонентом для проведення порівняльного аналізу є визначення портрета оратора. Для розкриття теми мовознавчих особливостей промови увага зосереджена на техніці мовлення оратора, зокрема на можливості використання звертань, риторичних фігур, художніх тропів, лексично-стилістичних, морфологічно- стилістичних та синтаксично-стилістичних одиниць, графічних прийомів для досягнення мети промови і здійснення ефективної комунікації загалом. У результаті проведеного аналізу найбільш уживаних художніх ознак промови, представленої в романі Джорджа Орвелла мовою-оригіналом та в українському перекладі, нам вдалось дійти висновку, що, по-перше, дотримання законів риторики в художньому представлені ускладнене короткою тривалістю актуалізації промов, отже, на матеріалі художніх фрагментів варто фокусуватись на дотриманні одного з постулатів; по-друге, особливостями іншомовної рецепції є врахування типових мовленнєвих кліше, які притаманні окремій культурі, так, в українській мові частовживані художні тропи; по-третє, автору та перекладачу видається вдалим використовувати морфологічно-стилістичні способи актуалізації роботи з аудиторією (звертання, особові займенники першої особи однини у варіаціях, заперечні займенники); по-четверте, відмінним є пунктуаційне перенесення повідомлень, а також більше використання синтаксичних одиниць для додаткового опису ситуацій чи наголосів. Перспективи для подальшого дослідження вбачаємо в необхідності проведення аналізу всіх промов роману Джорджа Орвелла “Animal Farm”, їх рецепції іншими мовами.
21
Бовт, А. Ю. "ПЕРЕКЛАД ПОЕЗІЇ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (September 28, 2021): 46–56. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-46-56.
Full textAbstract:
У статті розкрито роль перекладу поезії в процесі духовного розвитку майбутніх перекладачів. Підкреслено, що духовний розвиток студентської молоді має бути пріоритетним завданням навчально-виховного процесу закладу вищої освіти. Актуальність дослідження обумовлена тим фактом, що важливість духовного розвитку майбутніх перекладачів є не просто суб'єктивною думкою, оскільки однією із загальних компетентностей, визначених в програмі підготовки фахівців з перекладу, є здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства. Виконання цього завдання неможливе без духовного розвитку, адже саме духовність надає молодим людям поштовх для пошуку шляхів вдосконалення навколишнього світу та самовдосконалення. Авторка наголошує на виховному потенціалі поезії як рушійної сили духовного розвитку особистості майбутніх перекладачів. Визначено, що в процесі художнього перекладу відбувається актуалізація однієї з потреб духовно розвиненої людини, а саме художньої потреби. Описано процес актуалізації творчого самовираження перекладача, який складається з трьох етапів: професійно-орієнтованого, професійно-практичного і професійно-творчого. Саме на останньому етапі відбувається активізація творчих здібностей і можливостей здобувача. Описано особливості Всеукраїнського студентського конкурсу перекладу «Художнє слово в світовій культурі», який щорічно проводиться кафедрою германо-романської філології та перекладу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Метою конкурсу є активне залучення студентів до креативної діяльності, розкриття їхнього творчого потенціалу, виховання відчуття краси слова і образної мови поетичних творів, одухотворення перекладацької праці. Наведено приклади та описано твори, які пропонуються для перекладу і мають високий художній потенціал, а також наповнені високодуховними і емоційно піднесеними образами, що сприяє духовному розвитку здобувачів - учасників конкурсу.
22
Деревянко, О. С., and С. М. Альбота. "ОСОБЛИВОСТІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ «КОЛІР МАГІЇ» ТЕРРІ ПРАТЧЕТА." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 23, 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-14.
Full textAbstract:
У дослідженні розглянуто й висвітлено лінгвостилістичний ана- ліз метафор на матеріалі роману «Колір магіїї», автором якого є Террі Пратчет. Визначено стилістичні засоби та складники контекстуаль- них значень слів, а саме їх емоційний, експресивний та оцінювальний потенціал, з метою якнайглибшого розуміння їх функціональності. Доводиться той факт, що існує необхідність у стилістичних засо- бах, оскільки при перекладі художніх творів завжди виникали труд- нощі. А завдяки стилістичним засобам речення можна перебудувати, при цьому не змінюючи зміст. Стверджується, що лексичні стиліс- тичні засоби є найбільш впливовими. Їх основна ознака – яскрава характеристика одних явищ через інші на основі подібності. Проаналізовано стилістичні засоби, які використовують у худож- ніх творах для детальнішого опису явищ, предмета чи людини, при цьому надаючи їм барвистості, емоційної насиченості. Вони допома- гають письменникам утілювати їх у формі слів, щоб відтворити певні реалії та навіть розбудити уяву читача. Вони індивідуалізують мову автора, надають їй певної оцінки. Проблему використання стиліс- тичних засобів вивчали В.А. Кухаренко й I.P. Гальперін. Саме вони виділили основні групи стилістичних засобів. І.Р. Гальперін також зазначив, що лексичні стилістичні засоби пов’язані із семантичною природою слова. Установлено, що саме метафори надають роману більшого експре- сивного стилістичного забарвлення. Саме вони індивідуалізують мову автора. Обґрунтовано, що саме метафора є тим інструментом, який допомагає вибудувати уявний світ. Не випадково метафору розгляда- ють як ключ до розуміння основ мислення та процесів створення не тільки національно-мовного світобачення, а і її універсального образу. Виявлено, що при перекладі стилістичних засобів існує кілька невід- повідностей. Причиною може бути граматична відмінність мов, а також особливості вибору перекладацьких трансформацій. Такий переклад є досить не простим, проте перекладачам удається зберегти струк- туру речень, а також їм надати більшого стилістичного забарвлення.
23
Bashmakova, N. V., and B. V. Yevstratenko. "ЕЛЕГІЯ С.В. РАХМАНІНОВА В УКРАЇНСЬКОМУ ДОМРОВОМУ ВИКОНАВСТВІ: СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 14 (January 19, 2019): 37–47. http://dx.doi.org/10.15421/221820.
Full textAbstract:
Мета статті – визначити специфіку виконавської традиції шляхом аналізу Eлeгії С.В. Рахманінова в перекладах та інтерпретаціях провідних домристів української школи. Методологія дослідження полягає у застосуванні компаративного методу, який дозволяє розглянути вітчизняну виконавську практику інтерпретації творів С. Рахманінова на домрі. Вагоме значення в аналітичному опрацюванні теми має використання аксіологічного підходу, на основі якого формуються ціннісні критерії відбору інтерпретаційних версій Eлeгії – першого твору з композиторської спадщини С. Рахманінова, який було перекладено для чотириструнної домри з фортепіано. Використовуються методи емпіричної природи, зокрема інтерв’ю та узагальнення, які дозволяють на практичному рівні здійснювати вивчення запропонованої теми, а також структурно-аналітичний метод, на основі якого формується логіка викладення матеріалу і висновки дослідження. Наукова новизна. У статті описується та аргументується практика перекладу й виконання творів С. Рахманінова українськими домристами. Вперше, з позиції переконливості використання домрового ресурсу виразності, аналізуються поширені у вітчизняному виконавстві версії Елегії (ор. 3 № 1) – переклад для домри і фортепіано М.Т. Лисенка, аранжування для домри з оркестром народних інструментів Б. Міхеєва. Окреслюються динамічні, агогічні, темброві аспекти виконавських інтерпретацій рахманіновського шедевру Б. Міхеєвим, Н. Костенко. Висновки. У сучасному домровому репертуарі Eлeгія С. Рахманінова є єдиним опублікованим опусом творчої спадщини композитора, перекладення якого зроблено М.Т. Лисенком, враховуючи домрову специфіку, яка розкривається завдяки: 1) транспонуванню в тональність соль-мінор, яка сприяє тембровій насиченості звуку, є виграшною з позиції розкриття специфіки акустичних закономірностей конструкції інструмента; 2) раціональному вибору аплікатури та прийомів звуковидобування, які ґрунтуються на принципі художньо-естетичної цілеспрямованості.
24
Зорівчак, Р. "Український художній переклад як націотворчий чинник." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія іноземні мови, Вип. 12 (2005): 8–23.
Find full text
25
Зорівчак, Р. "Український художній переклад як націотворчий чинник." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія іноземні мови, Вип. 12 (2005): 8–23.
Find full text
26
Ковальчук, І. В. "Художній переклад як об"єкт редагування." Наукові записки Інституту журналістики 42, січень - березень (2011): 167–73.
Find full text
27
Тетеріна, О. Б. "Художній переклад в орієнталістиці А. Кримського." Держава та регіони. Гуманітарні науки, no. 3 (2011): 41–44.
Find full text
28
Чала, Ю. П. "Переклад антономастичних утворень в художній прозі." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 24, ч. 4 (2008): 48–52.
Find full text
29
Удовіченко, Г. М., and М. О. Куц. "МОВА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ЯК ПРЕДМЕТ МОВНОСТИЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 170–75. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-24.
Full textAbstract:
У статті розглянуто підходи дослідників-лінгвістів щодо визначення закономірностей перекладу творів різних жанрів та їхньої відмінності. Сформульовано визначення мовностилістичного аналізу. Виконано критичний аналіз підходів до мовностилістичного аналізу художнього тексту. Зазначено, що вітчизняні та закордонні критики відзначають появу великої кількості якісних творів, розрахованих на масового читача. Останнім часом такі твори все частіше стають предметом мовностилістичного аналізу. Одним із важливих чинників у процесі перекладу є жанрова належність оригіналу, яка спрямовує перекладача на вибір відповідного мовно-стилістичного інструментарію. Переклад художніх творів вимагає ще більших зусиль перекладача для збереження задуму автора, передачі духу епохи, її культурних надбань тощо. Складність художнього перекладу зумовлює цілу низку нових завдань не лише для перекладача, а й для перекладознавчої науки загалом, передусім – стилістики. Доведено, що в сучасних творах художньої літератури предмет мовностилістичного аналізу можна визначити як сукупність використаних у художньому творі мовних засобів, за допомогою яких письменник забезпечує втілення ідейно-художнього задуму; вивчення виразних засобів мови та стилістичних прийомів повинно враховувати взаємозв’язок застосування зазначених засобів і прийомів зі змістом художнього твору; мовні засоби та прийоми, які несуть стилістичну функцію, служать не тільки відповідній передачі художнього задуму, а й завданням автора. Для виконання поставлених завдань використовувалася комплексна методика аналізу, що включає прийоми порівняльного лінгвістичного аналізу, статистичного підрахунку мовних одиниць, класифікаційного аналізу, контекстуальної інтерпретації, виявлення смислових і конотативних відповідностей. Теоретична значущість дослідження полягає в подальшому розвитку порівняльного мовностилістичного аналізу оригінального художнього твору, призначеного для масового читача, і його перекладу, у встановленні основних стилістичних закономірностей, характерних для творів масової літератури. Практична значущість полягає в тому, що матеріал дослідження може використовуватися в курсах із порівняльної стилістики англійської та української мов, а також під час вивчення сучасної зарубіжної літератури у вишах.
30
Стельмах, Б. В. "Художній переклад як взаємодія двох мовних картин світу (на матеріалі перекладів поезії Г. Гейне А.Ю. Кримським)." Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, no. 4 (2002): 91–97.
Find full text
31
Рогульська, Оксана, Ольга Тарасова, and Ігор Росквас. "АНАЛІТИЧНЕ ЧИТАННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, no. 1 (May 7, 2021): 393–416. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.651.
Full textAbstract:
Мета публікації – розкрити значення аналітичного читання творів художньої літератури в навчанні іноземної мови, виокремити етапи роботи над текстом, представити систему вправ до тексту The Gift of the Magi (by O. Henry). Для досягнення мети використано такі методи: комплексний аналіз педагогічної та методичної літератури з визначеної проблеми; теоретико-критичний аналіз підручників, методичних посібників та рекомендацій з аналітичного читання творів художньої літератури іноземною мовою; наукове спостереження за організацією навчального процесу з аналітичного читання художніх творів та вивчення досвіду викладачів щодо використання доцільних методів і прийомів для організації ефективної роботи над текстом; моделювання навчального процесу на основі запропонованої методики та розробленої системи вправ; узагальнення – для формулювання висновків і рекомендацій щодо аналітичного читання художніх творів іноземною мовою. Завданнями аналітичного читання є: навчити студентів здійснювати лінгвостилістичний аналіз оригінальних художніх текстів; опрацьовувати мовні зразки, типові моделі та кліше, які демонструють функціонально-стильові особливості сучасної англійської мови; розвинути навички аналізу лексичних одиниць (виявлення полісемії, підбір синонімів, антонімів); розвинути навички перекладу англійського тексту українською мовою; систематизувати та розширити словниковий запас; розвинути комунікативні навички; сформувати здатність обговорювати й аналізувати художні твори з позицій ідейного змісту, композиційних та індивідуально-стилістичних особливостей. Аналітичне читаннясприяє досягненню низки результатів навчання. Зокрема, студенти опановують синтаксичні, семантичні, граматичні та фонетичні закономірності англійської мови; типові моделі та кліше, які демонструють функціонально-стильові особливості сучасної англійської мови; алгоритм комплексного філологічного, стилістичного та граматичного аналізу художнього тексту; вчаться розуміти зміст прочитаного художнього тексту відповідного рівня складності та обсягу матеріалу й передати зміст прочитаного тексту в усній та писемній формі, застосовуючи вивчені структурні елементи мовлення; писати есе, стислі перекази, короткі оповідання, критичні огляди. Правильно сплановане читання художніх англомовних творів є важливим джерелом формування soft skills та фахових компетентностей студента і слугує основою для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності, а відтак, є невід’ємною складовою усього процесу навчання іноземної мови.
32
Штейнбук, Фелікс. "ТОПОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ КОРЕЛЯТУ СТРАЖДАННЯ У ТВОРАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ." Inozenma Philologia, no. 133 (December 1, 2020): 237–49. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3187.
Full textAbstract:
У статті на основі нових підходів, побудованих на інтеграції можливостей тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів і топології, а також на прикладі репрезентативних творів сучасної світової літератури, зроблено спробу визначити топологічний зміст такого тілесного кореляту, як корелят страждання. Доведено, що топос страждання на теперішньому етапі літературного роз- витку зазнає кардинальних змін аж до дисипації та діалектично зумовленого зникнення, але при цьому продовжує зберігати у собі суттєвий ідейно-художній потенціал, який забезпечує можливість сучасній літературі не втрачати філософської значимості, естетичної переконливості та емоційної сили. Натомість запропонований підхід виявляє неабияку дослідницьку перспективу, оскільки дає змогу результативно інтерпретувати не тільки вітчизняні, а й перекладні твори, і тому у майбутньому може бути поширеним на інші подібні кореляти. Ключові слова: сучасна світова література, тілесно-міметичний метод, корелят, топос, страж- дання, дисипація.
33
Іваницька, М. "Художній переклад і креативність як атрибут перекладацької діяльності." Теоретична і дидактична філологія, Вип. 15 (2013): 183.
Find full text
34
Рагойша, В. "Дмитро Павличко: художній переклад у креативному дискурсі державотворення." Вища школа, no. 10 (183) (2019): 20–37.
Find full text
35
Іваницька, М. "Німецько-український художній переклад: від Франка до Стуса." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 2 (44) (2013): 143–59.
Find full text
36
Миропольська, Євгенія Валеріївна. "Художня цінність слова (на матеріалі викладання гуманітарних дисциплін)." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 165–71. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238844.
Full textAbstract:
У періоди радикальних змін у суспільстві загострюється проблема цінностей, світ яких є багатоманітним. Він охоплює цінності матеріальні та духовні, соціальні й політичні, етичні та естетичні. Ціннісний зміст життя узагальнюється в художніх цінностях, котрі яскраво його втілюють завдяки художній образності творів мистецтва, звертаючись до почуттів і розуму людини, і таким чином стимулюють осмислення певної ціннісної проблеми, яка в результаті стане чи не стане власним надбанням реципієнта. Надаючи можливість пережити непрожите, стискаючи суспільний та історичний досвід поколінь до концентрації й форм, доступних для особистісного прилучення до нього, мистецтво є своєрідним “банком даних” щодо архетипів поведінки, архетипів сприймання реальності та культури. І все це молода людина опановує через найнадійніше входження людини в соціум – мову. Слово мовлене характеризує як людину, так і суспільство, в якому вона живе. У кожного народу мова своєрідна і незрівнянна, але спільним для всіх є те, що вона виражає думки і почуття людини, містить у собі творче начало. Передбачаємо декілька нових технологічних прийомів, які, на нашу думку, допоможуть через слово прилучитися до художніх цінностей світу в процесі викладання гуманітарних дисциплін у мистецьких ВНЗ, розширивши нескінченну багатовимірність молодої людини: іншомовна мистецька терміно-ідіоматична “інкрустація” теоретичних гуманітарних дисциплін, що може слугувати засобом міжнародного спілкування і взаєморозуміння. Будучи раціональним осягненням цінностей і джерелом інформації, яке забезпечує процес пізнання фіксованих одиниць мови, оперування термінами в галузі мистецтва допоможе культурній орієнтації студента, його здатності спілкуватися іноземною мовою, не поводитись “асиметрично” в певних ситуаціях, що свідчитиме про мовну коректність і сприятиме подальшому розвитку чуття мови. 2) Мистецтво літературно-художнього перекладу (у нашому випадку це стосується світового театру і світової драматургії, поезії). Звертаємо увагу студентів на той факт, що, на відміну від музики, живопису, танцю, літературний твір чи не єдиний з видів мистецтва, що замкнений мовними межами. Українською мовою герої грецьких трагедій почали розмовляти завдяки видатним українським перекладачам Василеві Сімовичу, Андрію Содоморі, Борисові Тену, Тарасові Франку та ін. Студенти мають зрозуміти сутність праці перекладача художнього твору: виконання перекладу – не технічна справа, не «фото» тексту, який потребує буквального перекладу кожного слова, а використання перекладачем своїх вмінь і таланту для донесення читачам (глядачам, слухачам) максимальної близькості до смислів оригіналу. Якщо така мета досягнута, відбувається не лише популяризація тексту, а й розбудова мови, в сферу якої завдяки перекладу вноситься цей текст, мобілізуючи почуття мовного патріотизму читача. 3) Діалог культур як фундаментальна потреба людської спільноти, що дає можливість уникнути одномірності мови; дає змогу інтерпретувати думки, посилювати їх, обмірковувати, сперечатися тощо. Запропонована технологія представляє нові ракурси та акценти приєднання студентів до культурних традиційних та інноваційних практик спілкування і регулювання взаємовідносин з наявним буттям.
37
Prykhodko, Viktoriia. "LITERARY TRANSLATION AS NATIONAL AND CULTURAL DIALOGUE." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 5(73) (March 28, 2019): 81–83. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2019-5(73)-81-83.
Full text
38
Pavlenko, Olena. "Literary Translation and Cultural Memory." Pitannâ lìteraturoznavstva 97 (June 29, 2018): 175–90. http://dx.doi.org/10.31861/pytlit2018.97.175.
Full text
39
Михайленко, О. О. "Переклад каузативних конструкцій в англомовних науково-технічних та художніх текстах." Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 16 (2006): 135–40.
Find full text
40
V.I., Pavlyk. "HISTORICAL FILM: THE PROBLEMS OF TRANSLATION." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (September 8, 2020): 183–87. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2020-1-28.
Full text
41
Тетеріна, О. "Володимир Самійленко: переклад як стимул художньо-естетичних пошуків." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, Вип. 21 (2010): 27–29.
Find full text
42
Borkowski, Andrzej. "O WYOBRAŹNI POETYCKIEJ I PROBLEMACH TŁUMACZEŃ NA JĘZYK POLSKI WIERSZY EMMY ANDIJEWSKIEJ." Studia Ukrainica Posnaniensia 5 (March 24, 2017): 215–21. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2017.5.26.
Full textAbstract:
Cтаття присвячена проблемі поетичної уяви, питанням інтерпретації та перекладу, що постають перед дослідниками поезії Емми Андієвської. Складна метафорика віршів української поетки вказує на особливу художню техніку володіння мовою, що створює ефект незвичайної чутливості поетичного мікрокосмосу авторки. Дослідження доводять, що поезія Е. Андієвської розкриває екзистенційні реєстри, описуючи проблеми старості, старіння і страждання.
43
Шепель, Ю. "Специфіка перекладу фразеологізмів з ознакою кольору в художніх текстах." Вісник Донбаського державного педагогічного університету. Філологічні науки, вип. 1 (2013): 56–64.
Find full text
44
Черняков, Б. І. "Український художній переклад першого повоєнного десятиліття у критичній оцінці Миколи Лукаша." Наукові записки Інституту журналістики 36, липень - вересень (2009): 96–101.
Find full text
45
Павленко, О. Г. "Український художній переклад 60-х років в контексті стратегій сучасної компаративістики." Літературознавчі студії, Вип. 42, ч. 2 (2014): 169–79.
Find full text
46
Тетеріна, О. "Художній переклад у становленні Володимира Самійленка як новатора національного літературного процесу." Дивослово, no. 11 (656) (2011): 53–56.
Find full text
47
Павленко, О. Г. "Український художній переклад 60-х років в контексті стратегій сучасної компаративістики." Літературознавчі студії, Вип. 42, ч. 2 (2014): 169–79.
Find full text
48
Черняков, Б. І. "Український художній переклад першого повоєнного десятиліття у критичній оцінці Миколи Лукаша." Наукові записки Інституту журналістики 36, липень - вересень (2009): 96–101.
Find full text
49
Golotsukova, Yulya, and Eleonora Zahrubska. "Artistic translation as the implementation variably-interpretive potential of the translator." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University. Series: Philological sciences 16 (October 10, 2018): 158–66. http://dx.doi.org/10.31494/2412-933x-2018-1-6-158-166.
Full text
50
Vasylyeva, N. "“SLUZHBOVTSI” (OFFICIALS) IN THE 1920-30’s UKRAINIAN LITERARY TRANSLATIONS (based on the abridged and free translations by E. Zbars’ka)." PROBLEMS OF SEMANTICS, PRAGMATICS AND COGNITIVE LINGUISTICS, no. 33 (2018): 184–98. http://dx.doi.org/10.17721/2663-6530.2018.33.13.
Full textAbstract:
The article pioneers introduction of the noun “sluzhba” (job, service) and its derivative “sluzhbovets’” (an official) into the free and abridged translations by E.Zbars’ka of James Oliver Curwood’s works “Kazan” and “Baree, son of Kazan”. The noun “sluzhba” is introduced into the translation by means of paraphrase, its derivative “sluzhbovets’” is introduced into the translation by means of translation transformation of concretization. The introduction of the noun “sluzhba” into the translations by E.Zbars’ka of James Oliver Curwood’s works could be caused by some peculiarities of E.Zbars’ka individual translating style. Also it could be caused by the then tendency for the domestication of translations, which, in its turn, might be caused by the then so called “iron curtain”. The usage of the noun “sluzhba” and the derivatives in the works of the then translated literature (free and abridged translations by E.Zbars’ka) is being compared to the usage of the noun “sluzhba” and its derivatives in the works of the then national literature (the works of Valeriyan Pidmohylnyi, Mike Yohansen and Mikhail Zoshchenko). An attempt is being made to explain the introduction of the noun “sluzhbovets’” into E.Zbars’ka’s translation by the then professional and social composition of the population in the country of the source language. Also an attempt is being made to explain the usage of the noun “sluzhba” and its derivatives in the works of the then translated literature as well as in the works of the then national literature from the point of view of literary polysystem theory by Itamar Even-Zohar. Prospects for research are to continue the study of the 1920-30’s Ukrainian translation heritage, namely the study of Ukrainian literary free and abridged translations of the 1920-30’s, the study of their similarities and of their connection with the then Ukrainian national literature.