To see the other types of publications on this topic, follow the link: Цільова комплексна програма розвитку.
Journal articles on the topic 'Цільова комплексна програма розвитку'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Цільова комплексна програма розвитку.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Кольчак, Валентина Андріївна, Валентина Георгіївна Тодорова та Борис Тимофійович Долинський. "АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ РОЗВИТКУ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Olympicus, № 3 (6 листопада 2023): 99–107. http://dx.doi.org/10.24195/olympicus/2023-3.15.
Full textAbstract:
У статті узагальнено представлення про організаційні ресурси розвитку сфери фізичної культури і спорту, а також ресурсний потенціал розвитку. Здійснено аналіз ресурсного забезпечення розвитку сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні. Встановлено, що сучасною тенденцією є перехід від спеціальних управлінських технологій до комплексних самовідтворюваних. Мета дослідження – проаналізувати ресурсний потенціал розвитку сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні (на прикладі Одеської області). Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення теорії державного управління, державно-управлінських аспектів сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні із застосуванням аналізу літературних джерел, аналізу документів (звіт 2-ФК, аналітична записка «Про стан реалізації на регіональному рівні державної політики з питань фізичної культури та спорту в Одеській області» (2023 р.), Міська цільова програма «Розвиток фізичної культури та спорту в м. Одесі на 2020–2023 роки», Стратегія розвитку Одеської області на період 2021–2027 року, Обласна комплексна програма розвитку фізичної культури і спорту в Одеській області на 2022–2024 роки); системного підходу; системного аналізу; організаційного аналізу; організаційного діагнозу. Підбір методів зумовлено складністю явища, що досліджувалося, та характером виконуваних завдань (аналіз та проєктування процесів оптимізації системи управління на рівні територіальних громад). За результатами організаційного аналізу та організаційного діагнозу нами було виявлено організаційні резерви забезпечення розвитку сфери фізичної культури і спорту в Одеській області. Результати дослідження. Визначено пріоритетні напрями розвитку сфери фізичної культури і спорту в Одеській області. Запропоновано підхід до оптимізації управління розвитком сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні за рахунок використання комплексної технології управління ресурсним потенціалом як сукупності цілеспрямованих, ієрархічно впорядкованих, скоординованих у часі та за ресурсами, раціональних управлінських процедур, що відповідають стану зовнішнього і внутрішнього середовища фізкультурно-спортивних організацій та реалізуються в межах комплексу функцій менеджменту завдяки застосуванню специфічних інструментів та методів.
2
Яцків, Ярослав Степанович, та Юлія Володимирівна Діденко. "Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України на 2021—2025 роки". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 11 (18 листопада 2021): 55–60. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.11.055.
Full textAbstract:
Зважаючи на позитивні результати, отримані за цільовою комплексною програмою НАН України «Створення та розвиток науково-видавничого комплексу НАН України» у 2016—2020 рр., та з огляду на необхідність подальшого розвитку науково-видавничої справи Президія НАН України на період 2021—2025 років затвердила нову цільову комплексну програму НАН України «Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України». Нову програму спрямовано на ефективне забезпечення потреб Академії у підготовці та виготовленні високоякісної наукової видавничої продукції, а також на реалізацію шляхів вирішення окреслених у ній організаційних і науково-методичних завдань. У статті висвітлено основні засади функціонування зазначеної програми та перші отримані результати.
3
Цятковська, Олена, та Євгенія Чемодурова. "АУДИТ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Via Economica, № 4 (29 березня 2024): 200–206. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8559/2024-4-28.
Full textAbstract:
З огляду на те, що в Україні активно запроваджується стратегічний підхід до здійснення сталого розвитку територій різних типів, планування у системі місцевого управління стає інструментом підвищення конкурентоспроможності територій і регіонів, засобом згуртування різних суб’єктів територіального розвитку навколо нових цінностей і довгострокових пріоритетів, що відповідають Цілям сталого розвитку. В умовах децентралізації влади, передача ключової ролі в управлінні розвитком територіальних громад органам місцевого самоврядування обумовила послаблення функції контролю. Обмеженість обсягів фінансових ресурсів, наявних у державі, та геополітична ситуація, що склалася у зв’язку із повномасштабним вторгненням Росії, обумовлюють необхідність забезпечення соціально-економічної стабільності. У свою чергу, прозорість та цільове використання фінансових ресурсів органами державної влади та здійснення контролю за використанням коштів, визначають ефективність державної політики та якість життя населення. Метою статті є дослідження розвитку аудиту виконання програм соціально-економічного розвитку та його впливу на досягнення стратегічних цілей розвитку громад у контексті децентралізації. З’ясовано, що одним із напрямів практичної реалізації управління територіальною громадою є складання та виконання місцевих програм, спрямованих на досягнення вимірюваних показників розвитку найбільш значущих сфер життєдіяльності громад. Управління розвитком громад здійснюється через складання та виконання програм, спрямованих на підтримку найбільш значущих сфер життєдіяльності громади. Уточнено, що не варто ототожнювати місцеві програми розвитку з бюджетними програмами. Адже бюджетна програма є однією із особливих складових програмно-цільового методу, охоплює вузький напрямок діяльності, а місцева програма може реалізовуватися декількома розпорядниками коштів в рамках виконання бюджетної програми. Доведено, що в умовах об’єднань територіальних громад, коли реалізація програм соціального та економічного розвитку торкається усіх сфер життєдіяльності, потребує ефективного розподілу ресурсів та прийняття вірних управлінських рішень, аудит також має бути комплексною процедурою – поєднувати фінансовий аудит, управлінський аудит, аудит відповідності, соціальний аудит.
4
Kinash, Iryna, та Lilia Savchuk. "РЕФОРМУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: МЕХАНІЗМ ТА ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(24) (12 лютого 2022): 149–58. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2021-2(24)-149-158.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на представлення економічного механізму та інструментів розвитку сфери охорони здоров’я України в умовах реформування галузі. З’ясовано, що в Україні вже тривалий час викликає тривогу стан здоров’я громадян. Про це свідчить той факт, що середня тривалість життя українців складає тільки 72 роки, що на 11 років менше, ніж у більшості розвинутих країнах світу. Такий стан обумовлений багатьма чинниками, у тому числі неефективним механізмом розвитку. Виявлено, що серйозним викликом сьогодення є впровадження медичної реформи. Запропоновано економічний механізм забезпечення реформування сфери охорони здоров’я України та інструменти розвитку. Представлено та обґрунтовано наступні інструменти: цільові програми розвитку; цільове оподаткування; цільове використання податку; аутсорсинг; пільгове ціноутворення та кредитування програм та проектів розвитку; стимули для медичних працівників та лікарень; медичне страхування; реімбурсація; підтримка приватного сектору та розвиток державно-приватного партнерства. Запропоновані інструменти спрямовані на вдосконалення системи управління сферою охорони здоров’я, з метою оптимального використання ресурсів, збалансованості інтересів суб’єктів господарювання, суспільства і держави. Зазначено, що ці інструменти повинні відповідати певним вимогам, зокрема: функціонувати в межах існуючого нормативно-правового поля; забезпечувати захист населення у наданні гарантій медичних послуг; надавати можливість прогнозувати та своєчасно запобігати несприятливим процесам розвитку; давати змогу ефективно функціонувати; мати чітку структуру розмежування органів влади. Ефективність економічних інструментів буде досягнутою за умови тісної взаємодії та взаємовпливу з організаційними інструментами. Зроблено висновок про те, що комплексне поєднання методів та запропонованих інструментів в економічному механізмі дадуть змогу забезпечити синергетичний ефект у напрямі досягнення показників, передбачених реформою.
5
ГУТІКОВ, Максим, та Олег БАГАС. "ВПЛИВ ПРОГРАМ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ НА СПОРТСМЕНІВ В УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПІДГОТОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE, № 4 (26 грудня 2024): 156–64. https://doi.org/10.31891/pcs.2024.4.22.
Full textAbstract:
У сучасному світі, що швидко змінюється, ефективність програм професійного навчання та тренувальних методик є критично важливою для забезпечення конкурентоспроможності фахівців на ринку праці та досягнення високих результатів у спорті (Саєнко; Хотінь, Волошин). У статті розглядаються ключові аспекти розвитку професійної підготовки та спортивних тренувань в Україні, аналізуються сучасні тенденції та виклики, а також пропонуються шляхи подальшого вдосконалення цих сфер. Новизна дослідження полягає у комплексному аналізі взаємозв'язку між програмами професійної підготовки, спортивними тренувальними методиками та розвитком спортсменів в Україні, враховуючи її прагнення до європейської інтеграції та виклики, пов'язані з військовою агресією. Ключові компоненти програм професійної підготовки в Україні є багатогранними та розроблені таким чином, щоб адаптуватися до мінливих потреб її робочої сили та економіки (Волков). Центральне місце в цих програмах займає реалізація державної політики зайнятості, яка спрямована на наповнення ринку праці кваліфікованими та конкурентоспроможними працівниками, забезпечення робочої сили потребам економіки країни (Бетс та ін.). Це досягається шляхом розроблення типових навчальних планів і програм, які не лише встановлюють національний компонент професійно-технічної освіти, а й враховують основні завдання професійної підготовки, тим самим узгоджуючи зміст освіти з соціально-економічними вимогами (Гнидюк). Крім того, ці програми розраховані на широку цільову аудиторію, включно з державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, забезпечуючи доступність та актуальність професійного навчання для широкого кола секторів. Зосереджуючись на здобутті та вдосконаленні професійних знань, умінь і навичок, програми професійної підготовки в Україні спрямовані на забезпечення того, щоб люди були добре підготовлені до відповідної професійної діяльності, підкреслюючи важливість добре структурованого та комплексного підходу до професійної освіти. У статті використано комплексний підхід, що включає аналіз державної політики зайнятості, вивчення традиційних та сучасних методів навчання, порівняльний аналіз різних методик тренувань, а також вивчення кейсів українських спортсменів. Дослідження виявило, що українські програми професійної підготовки активно адаптуються до міжнародних стандартів та потреб ринку праці (Хотінь). Сучасні тренувальні методики, такі як індивідуальні програми та екстенсивно-інтервальний метод, успішно інтегруються в українську спортивну підготовку, сприяючи підвищенню результативності спортсменів (Наказ МВС № 427). Технологічний прогрес відіграє важливу роль у вдосконаленні методів тренувань та аналізу результатів (Наказ Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту № 4090). Психологічні фактори також мають значний вплив на ефективність тренувальних програм (Ковальчук та ін.; Мельніков та ін.). Військова агресія Росії проти України створює додаткові виклики для спортсменів та системи спортивної підготовки, змушуючи адаптуватися до нових реалій (Хотінь). Українські програми професійного навчання та тренувальні методики демонструють позитивну динаміку розвитку, адаптуючись до сучасних вимог та тенденцій. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення довгострокового впливу інтегрованих підходів до навчання та тренувань на спортивні досягнення та професійний розвиток в Україні.
6
Колянко, О. В. "ФОРМУВАННЯ АНТИКРИЗОВОЇ ПРОГРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАХОДІВ ЩОДО ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 76 (5 квітня 2024): 75–79. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1205-2024-76-09.
Full textAbstract:
Стаття присвячена антикризовому формату управління підприємствами в умовах глобалізаційних змін світової економіки. Конкретизовано основні концептуальні засади антикризового управління. Сформульовано авторський підхід до розуміння властивостей та особливостей програми антикризового управління, яка має бути основною складовою соціально-економічної системи. Антикризове управління є системою управління, що має комплексний характер та спрямована на запобігання кризовим явищам і виявлення причин кризи. У статті сформульовано основні умови, які забезпечують ефективне вдосконалення програми антикризового управління діяльністю підприємства. Метою антикризової програми є вирішення конкретного набору проблем та використання як інструменту для досягнення стратегічних цілей розвитку підприємства і його довгострокового існування. Розробка та впровадження цільової антикризової програми є критичними, оскільки вона дозволяє комплексно розв'язати різноманітні завдання у різних функціональних галузях, таких як збут продукції, фінанси, персонал, виробнича система, управління та інші. Створення антикризової програми базується на проведеному моніторингу внутрішнього та зовнішнього середовища виробничого підприємства. Розроблена програма (план) фінансового оздоровлення служить необхідною основою для формування інших похідних документів, таких як бізнес-план фінансового оздоровлення та план санації підприємства, що можуть бути підготовлені за потреби. Виокремлені основні складові, що характеризують ефективність програми антикризового управління підприємством. Зроблено висновок, що для розробки якісної та науково обґрунтованої програми необхідно створити відповідний пакет методичних матеріалів, який враховує теоретико-методичні засади програмно-цільового планування, а також галузеві та організаційно-правові особливості конкретного підприємства. Досягнення стабільності в результатах функціонування як підприємств, так і суспільства в умовах сучасної економіки має бути ключовим елементом програми антикризового управління. Виходячи з сучасного стану економіки в процесі глобалізаційних змін та військового стану, запропоновано заходи щодо її вдосконалення.
7
Кобеля-Звір, М. Я., та Ю. В. Звір. "ГРАНТОВА ПІДТРИМКА ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКЛИКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 18 (29 грудня 2023): 94–105. http://dx.doi.org/10.32782/2708-0366/2023.18.10.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано грантові інструменти для підтримки системи охорони здоровя в Україні, зокрема: проект USAID «Підтримка реформи охорони здоровя», програма «Кусаноне» від уряду Японії, програма LHSS UKRAINE, проект USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоровя», програма розвитку ООН (ПРООН) за напрямком «Підсилення можливості громад, постраждалих від мін шляхом надання комплексної підтримки», спільний проект МОЗ та Світового банку «Зміцнення системи охорони здоровʼя та збереження життя» (HEAL UKRAINE), а також програми Європейської комісії EIC Accelerator та EU4HEALTH й програма INTERREG NEXT Польща–Україна 2021-2027 (пріоритет «Здоровя»). Продемонстровано, що грантову безповоротну, безоплатну та цільову підтримку для субєктів сфери охорони здоровя в Україні надають міжнародні, національні та регіональні програми. Зроблено акцент на тому, що профінансованими можуть бути заходи щодо покращення медичного обладнання, інфраструктури, підвищення кваліфікації медичного персоналу та впровадження реформи охорони здоровя. Продемонстровано, що грантодавці надають малі, середні та великі гранти для забезпечення сталого розвитку системи охорони здоровя. Підкреслено, що грантові інструменти програм та проектів, які діяли у 2023 році в Україні, надали значні можливості для зміцнення системи охорони здоровя. Наголошено на ключовій перевазі цих грантів: вони дозволяють відновити доступ до високоякісних медичних послуг, подолати технічні труднощі місцевих систем охорони здоровя та ліквідувати неструктурні пошкодження внаслідок війни, а також профінансувати заходи для стабілізації та відновлення сектору охорони здоровя, охоплюючи косметичний ремонт, задоволення нагальних потреб закладів, зміцнення систем для закупівлі та розподілу ліків та впровадження цифрових та інноваційних інструментів. У дослідженні продемонстровано, що потенційні грантоотримувачі стикаються з рядом викликів у процесі аплікування на грантові конкурси, серед яких: відсутність у представників галузі охорони здоровя розуміння, на що та як можна отримати грант; гострий дефіцит у медичних закладах/установах/організаціях професійних проектних менеджерів, грантрайтерів та фандрейзерів, обовязковість партнерства. Підсумовано, що гідне подолання цих викликів сприятиме ефективнішому використанню грантових інструментів представниками галузі охорони здоровя України задля її зміцнення.
8
Міщенко, О. В., О. В. Леонтьєв, І. В. Леонтьєва, Р. Г. Павлов та М. В. Шафорост. "ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БАСКЕТБОЛІСТІВ-ЮНІОРІВ (15–18 РОКІВ)". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 травня 2025): 361–69. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2025-1-47.
Full textAbstract:
Метою дослідження є аналіз ефективних методів індивідуальної фізичної підготовки баскетболістів-юніорів, визначення ключових аспектів розвитку фізичних якостей (витривалості, сили, швидкості, координації) та наведення прикладів програм тренувань. У роботі застосовано такі методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, узагальнення власного досвіду, педагогічне спостереження. Фізична підготовка юніорів-баскетболістів віком 15–18 років є ключовим фактором спортивного розвитку. У цей період організм активно змінюється: відбувається інтенсивний розвиток м’язової маси, покращується координація рухів, формується специфічна спортивна витривалість. Індивідуальні тренування дозволяють оптимізувати фізичний розвиток, враховуючи індивідуальні особливості спортсмена, його сильні та слабкі сторони. Результати. У рамках дослідження проаналізовано сучасні методики індивідуальної фізичної підготовки баскетболістів, зокрема розглянуто методи тренувань і типові програми для розвитку витривалості, сили, швидкості та координації; акцентовано психологічні аспекти (мотивація, ментальна витривалість); узагальнено актуальні наукові дослідження в цій галузі; а також наведено статистичні дані щодо ефективності індивідуальних тренувань порівняно з командними. Загальний принцип програм індивідуальних занять – систематичність і поступове ускладнення. Регулярні повторення цільових вправ, відстеження прогресу і корекція навантаження за потреби забезпечують оптимальний розвиток фізичних якостей баскетболіста. Висновки. Фізична підготовка баскетболістів юніорського віку має бути комплексною, з урахуванням вікових особливостей, індивідуальних характеристик спортсмена та вимог баскетбольної гри. Найефективнішими є комбіновані тренування, що включають силову, швидкісно-силову, координаційну підготовку та розвиток витривалості. Аналіз літератури підтверджує, що персоналізований підхід у фізичній підготовці сприяє швидшому прогресу та зниженню ризику травм.
9
Pospielova, Tetiana, Oksana Marukhlenko та Valentyna Rudenko. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: ПАРАДИГМАЛЬНІ ЗРУШЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 15 (2025): 309–18. https://doi.org/10.32750/2025-0127.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексне теоретико-емпіричне дослідження перспектив упровадження компетентнісного підходу в державне регулювання соціальної сфери в Україні в умовах соціально-економічної трансформації. Обґрунтовано, що традиційна програмно-цільова модель соціальної політики, яка домінує в управлінській практиці, демонструє обмежену ефективність щодо забезпечення сталого людського розвитку, особливо в умовах воєнного стану, цифрової нерівності та демографічного тиску. Підкреслено, що збереження статус-кво в соціальному менеджменті призводить до неадресного розподілу ресурсів, дублювання функцій та втрати зв’язку між цілями програм і реальними потребами населення. Компетентнісний підхід розглянуто як сучасну управлінську концепцію, яка дозволяє переорієнтувати соціальну політику від моделі пасивного захисту до моделі розвитку потенціалу особи, що відповідає принципам ефективного публічного менеджменту, стратегічного планування та економіки соціального інвестування. Розкрито сутнісні характеристики підходу: індивідуалізація підтримки, орієнтація на спроможності, інтеграція міжвідомчої взаємодії, цифрова підтримка прийняття рішень, управління за результатами. Наведено порівняльний аналіз моделей соціального регулювання, приклади міжнародного досвіду (ЄС, Швеція, Фінляндія), емпіричні дані щодо витрат на соціальний захист, цифрової нерівності та Індексу людського розвитку. Особливу увагу приділено значенню компетентнісного підходу в контексті менеджменту державних ресурсів та економіки розвитку. Показано, що перехід до компетентнісної логіки дає змогу підвищити продуктивність витрат, зміцнити інституційну довіру, стимулювати зайнятість, соціальну мобільність і формування людського капіталу. Підкреслено, що така трансформація потребує не лише нормативного супроводу, а й зміни управлінської парадигми — з орієнтацією на результат, розвиток, інновації та економічну доцільність соціальних програм. Зроблено висновок, що впровадження компетентнісного підходу є ключовою умовою формування сучасної, прозорої, ефективної та інклюзивної системи державного управління соціальною сферою в Україні.
10
Сорока, Олена, Наталія Завацька, Анатолій Журба, Галина Побокіна, Вікторія Турбан та Олександр Колесніченко. "Проблеми розвитку стресостійкості фахівців екстремальних видів діяльності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(66) 2025 (2025): 129–41. https://doi.org/10.33216/2219-2654-2025-66-1-129-141.
Full textAbstract:
У статті проведено теоретико-методологічний аналіз стану дослідженості проблеми стресостійкостіфахівців екстремальних видів діяльності (на прикладі фахівців морського і внутрішнього водного транспорту). Констатовано, щотерміном «стрес» науковці обʼєднують велике коло питань, повʼязаних із зародженням, проявами і наслідками екстремальних впливів зовнішнього середовища, конфліктами, складною і відповідальною професійною діяльністю, небезпечною ситуацією тощо. Наукові дослідження, проведені в означеному проблемному ракурсі, обумовлені фундаментальним вивченням різних аспектів стресу – причинності, регуляції, детермінації, проявів, подолання. Узагальнюючи ці положення, підкреслено, що стресовою може бути визнана лише така реакція субʼєкта, яка сягає порогових значень його фізіологічних і психологічних можливостей. Показано, що у науковій літературі пропонується розрізняти такі основні типи стресових оцінок: травмівна втрата (реальна або очікувана), що має особливе особистісне значення; загроза впливу, що вимагає здібностей, які перевищують наявні можливості особистості; складне завдання, проблема, відповідальна і потенційно ризикована ситуація. З огляду на це, професія фахівця морського і внутрішнього водного транспорту є, безперечно, стресогенною, а дослідження тривалого стресу у реальних умовах професійної діяльності цих фахівців свідчать про те, що фізичний і, особливо, психічний рівень їх особистісно-професійної адаптації та стресостійкості є, відповідно, маркерами фізичного і психічного станів. Запропоновано технологію та комплексну соціально-психологічну програму розвитку стресостійкості фахівців морського і внутрішнього водного транспорту і проведено оцінку її ефективності. Підкреслено, що розвитокстресостійкості фахівців слід розглядати не лише як пошук та актуалізацію їх внутрішніх ресурсів, а й як важливий предиктор професійного розвитку, що спрямовує до розробки і використання відповідної технології. З цих позицій було запропоновано та реалізовано соціально-психологічну програму розвитку стресостійкості фахівців морського і внутрішнього водного транспорту, яка складалася з тренажерної і фізичної підготовки під час їх професійної підготовки у закладах вищої освіти, а також цільової тренінгової програми саморегуляції, що застосовувалася на етапі допуску до виконання службових обовʼязків, та була спрямована на удосконалення навичок зняття нервової напруги у стресових станах. Програма містила комплекс узгоджених за логікою розвитку стресостійкості занять та вправ, як у вигляді аутотренінгу, так і групового тренінгу, що дозволило поєднати індивідуальний підхід та задіяти механізми групової динаміки. Ключові слова: особистість, стресостійкість, розвиток стресостійкості, фахівці екстремальних видів діяльності.
11
Венгер, О. П., Т. І. Іваніцька, Ю. І. Мисула та ін. "ВПРОВАДЖЕННЯ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ТА СТУДЕНТІВ КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ, ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (14 листопада 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.12961.
Full textAbstract:
Вступ. Внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну виникла необхідність удосконалити навики роботи спеціалістів, підготувати нові кваліфіковані кадри, розробити програми та методичний інструментарій, аби забезпечити якісну та доступну допомогу у сфері охорони психічного здоров’я для людей, що постраждали внаслідок воєнних дій. Мета: удосконалити навчальні програми підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія» та студентів, враховуючи воєнний стан та необхідність надавати психіатричну, психотерапевтичну та психологічну допомогу внутрішньо переміщеним особам (ВПО), військовослужбовцям ЗСУ та людьми, які пережили травматичні події. Матеріали і методи. Протягом дослідження нами було опитано 537 осіб: з них 379 внутрішньо переміщених та 158 військовослужбовців ЗСУ. Для проведення дослідження та оптимізації отриманих результатів нами було використано психометричні шкали, психопатологічний, патодіагностичний, клініко-діагностичний, бібліографічний метод та метод структурно-логічного аналізу. Методичною основою дослідження став системний підхід. Результати. У ході проведено обстеження внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців, ми виявили значну потребу фахової допомоги у сфері психічного здоров’я. Оскільки прогностично, дана проблема буде щороку набувати актуальності та поширеності, виникла необхідність удосконалити навчальні програми лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія». Дані впровадження включають усі необхідні навики для роботи з даною цільовою групою людей і можуть слугувати прикладом для удосконалення навчальних програм для студентів, що навчаються на кафедрі. Висновки. Запроваджена програма та проведені обстеження активно сприяють розвитку клінічного мислення майбутнього лікаря, дають необхідні знання, алгоритми дій, тренують оперативно діяти у критичній ситуації та надавати якісну психіатричну допомогу ВПО та військовослужбовцям ЗСУ. Вивчення таких тем, як гостра реакція на стрес, розлади адаптації, посттравматичний стресовий розлад є особливо актуальними для студентів, тому важливо додати до програми предмету «Психіатрія та наркологія» додаткові години для вивчення проблем і методів боротьби з ними.
12
Morokhova V. та Boyko O. "ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ". Economic forum 1, № 1 (2022): 35–41. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-4.
Full textAbstract:
В статті розглянуто питання реалізації концепції соціально-відповідального маркетингу в умовах сучасного бізнес-середовища. Систематизація літературних джерел засвідчила недостатню інтеграцію соціально-відповідального маркетингу в діяльність вітчизняних підприємств. Доведено, що розвиток підприємництва нерозривно пов’язаний із формуванням соціально-орієнтованого бізнес-середовища. Цьому в значній мірі сприятиме впровадження концепції соціально-відповідального маркетингу в діяльність суб’єктів господарювання. Аргументовано, що основні елементи соціально-відповідального маркетингу повинні розглядатися у взаємозв’язку із концепцією корпоративної соціальної відповідальності і передбачати взаємоузгодження таких чинників: досягнення економічних цілей підприємства, задоволення потреб споживачів, забезпечення довгострокових інтересів суспільства. Визначено і розкрито економічну і соціальну роль соціально-відповідального маркетингу у розвитку суб’єктів господарювання. Узагальнено дослідження проблем інтегрування соціальної відповідальності бізнесу у стратегічне управління діяльністю підприємств. Наявність соціальної складової у бізнес-стратегії є необхідною умовою її успішної реалізації і тривалої соціально-відповідальної взаємодії із зовнішнім середовищем. Наголошено на необхідності адаптації традиційного комплексу маркетингу до принципів соціальної відповідальності, що дасть змогу сформувати цільову комплексну програму узгодження інтересів підприємства, споживачів і суспільства. Обґрунтовано доцільність проведення подальших поглиблених досліджень соціальної складової маркетингу та її ролі у формуванні соціальних орієнтирів діяльності вітчизняних підприємств. Втілення в життя соціально-орієнтованих програм сприятиме сталому розвитку бізнесу компанії з урахуванням інтересів усіх суб’єктів ринку.
13
Гудима, О. В. "Наукові принципи розвитку житлово-комунального господарства та побудова цільових комплексних програм". Держава та регіони. Державне управління, № 4 (2006): 46–50.
Find full text
14
Чизмар, Іван, Роберт Бачо та Аніко Чегіль. "Регулювання впливу комплексних ігрових рішень на сферу Е-спорту в Україні". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 5 (27 червня 2024): 465–83. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2024-5-465-483.
Full textAbstract:
Комплексні ігрові рішення впливають на сферу е-спорту через інтерфейсні ресурси гри та стресори кіберспортивної аудиторії. Ці ігрові рішення унікальні для кожної країни, оскільки враховують особливості операційних систем та їх інклюзивність, рівень комунікаційного розвитку, покриття основними ігровими сервісами тощо. Відтак, державні органи, що реалізують державну політику у сфері економіки мають розробляти заходи з регулювання впливу комплексних ігрових рішень у галузі е-спорту. Метою дослідження є визначення особливостей регулювання випливу комплексних ігрових рішень на сферу е-спорту України через вирішення "завдання про цілочисельний рюкзак". За результатами дослідження звернено увагу, на той факт що сформований комплекс моделей комбінаторної оптимізації ідеальний для унаочнення специфіки державного регулювання впливів комплексних ігрових рішень на сферу кіберспорту та державної підтримки комплексних ігрових рішень. Доведено, що потреба в таких моделях виникає, оскільки реалізація комплексних ігрових рішень в е-спорті потребує трансформації інтерфейсних ресурсів та синтезує витрати, які мають бути покриті учасниками цільових формальних груп (а саме їх кіберспортивною аудиторією). Звернено увагу на той факт, що при недостатньому, з погляду розробника/видавця, рівня покриття таких витрат, він прагне збільшити його, перекладаючи частину витрат на кіберспортивну аудиторію. Констатовано, що в Україні таке становище наявне при реалізації комплексних ігрових рішень за Blizzard Entertainment, Riot Games, PUBG Corporation, Valve Corporation. Закономірно Мінекономіки спільно з Кабінетом Міністрів України мають встановити вимоги до рівня покриття витрат на трансформації інтерфейсних ресурсів. Це допоможе унеможливити становище, коли це створює екстремальний вплив на кіберспортивну аудиторію, зокрема обмежує розвиток цільових формальних груп розробника/видавця та провокує несанкціоновану розробником ігри діяльність геймерів, яка змінює поведінку гравця, завдяки застосуванню спеціально створених або модифікованих програм для зниження витрат геймера у процесі гри та отримання переваг. Кіберспортивна аудиторія наразі вкрай чутлива до екстремального впливу комплексних ігрових рішень
15
Тарасович, Людмила, та Тетяна Мартиненко. "ІМПЕРАТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МЕДИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗА УМОВ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ". РОЗВИТОК МІСТА, № 3 (03) (11 жовтня 2024): 90–96. http://dx.doi.org/10.32782/city-development.2024.3-12.
Full textAbstract:
Впровадження маркетингових технологій в системі менеджменту підприємства є ефективним інструментом підвищення його конкурентоспроможності. Метою статті є обґрунтування імперативів використання маркетингових технологій в системі менеджменту медичного підприємства. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні та практичній демонстрації ефективності впровадження маркетингових технологій в системі менеджменту підприємства для розширення цільової аудиторії, забезпечення обізнаності щодо бренду та підвищення лояльності клієнтів. Практична цінність дослідження полягає в розробці та оцінці ефективності впровадження сучасних маркетингових технологій (цифрового маркетингу з акцентом на контент і SEO та програми реферального маркетингу) в умовах ТОВ «Клініка Зір». Доведено, що конфігурація онлайн- і офлайн-стратегій, репутаційного менеджменту, аналізу споживчої поведінки та освітніх програм забезпечує комплексний підхід до розвитку маркетингових технологій у системі менеджменту підприємства за умов діджиталізації бізнес-процесів.
16
Behma, V. M., V. M. Shemaiev, P. O. Tolok та S. M. Sydorenko. "Ризики виконання Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу до 2021 року". Наука і оборона 4, № 3 (2019): 60–63. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2018-4-3-60-63.
Full text
17
ГАНДЗЮК, Микола, Дмитро ГАНДЗЮК та Богдан ШУМІК. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ОПЕРАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ АВТОМОБІЛІВ НА МІЖМІСЬКИХ МАРШРУТАХ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (2021): 47–61. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.634.
Full textAbstract:
В даний час успішна робота всіх галузей народного господарства неможлива без ефективного транспортного обслуговування. Організація роботи транспорту повинна забезпечувати ефективне постачання промислового виробництва, сільського господарства, інших галузей народного господарства, а також задовольняти потреби населення в перевезеннях з системних позицій. Комплексний підхід до організації та планування перевезень вимагає досягнення мінімальних витрат як у всій системі транспортного обслуговування, так і в окремих її елементах. Вирішення цього завдання неможливо без заміщення існуючих раніше технологій і методів організації і планування транспортного процесу на сучасні.
 Сучасні вимоги до організації перевізного процесу та якості виконуваних перевезень на автомобільному транспорті диктують необхідність застосування нових організаційних і технологічних рішень в плануванні перевезень з використанням програмно-цільових і логістичних принципів.
 Існуюча організація системи оперативного планування не завжди відповідає реальним потребам учасників процесу вантажних автомобільних перевезень. Основним недоліком на сьогоднішній день є те, що методологічна база сегментована і описує окремі етапи планування процесу перевезень. Методики, які працюють сьогодні, присвячені окремим завданням, таким як визначення оптимальної вантажопідйомності парку рухомого складу, розрахунок техніко експлуатаційних показників, в тому числі необхідної кількості автомобілів, розподіл рухомого складу за заявками із застосуванням методів лінійного програмування, складання графіка роботи автомобілів, розрахунок витрат на перевезення та інші.
 Виконання такого різноманіття розрізнених операцій і завдань в сучасних умовах без комплексного підходу до їх вирішення, а також без автоматизації переробки значних обсягів інформації неефективне.
 Крім того методики розрахунку необхідної кількості автомобілів мають серйозні похибки, це виражається в невідповідності розрахункових і фактичних величин.
 Незважаючи на те, що останніми роками ведеться активна розробка і впровадження на автотранспортні підприємства програм автоматизованого документообігу та планування роботи автомобілів, в даний час не існує методики, яка забезпечує комплексне планування та рішення перерахованих вище завдань з урахуванням специфіки міжміських перевезень, тоді як сучасні тенденції розвитку автотранспорту в Україні пов'язані з інтенсивним їх розвитком.
 Ключові слова: перевезення, техніко-експлуатаційні показники, міжміський маршрут, система, оперативне планування, заявка, методика, алгоритм, автоматизація, методологічна база.
18
ДАЩУК, Ю. Є. "ВПЛИВ ГЕОГРАФІЧНИХ ЗАЗНАЧЕНЬ НА РОЗВИТОК ГАСТРОНОМІЧНОГО ТУРИЗМУ РЕГІОНУ". Товарознавчий вісник 2, № 15 (2022): 83–95. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-16-7.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад, науково- методичних і практичних рекомендацій щодо впливу географічних зазначень на розвиток гастрономічного туризму регіону.
 Методика. Використано комплексний методологічний підхід, що базується на застосуванні таких методів дослідження: узагальнення та систематизації (для визначення сутності географічних зазначень); розрахунково-аналітичні (для аналізу умов реєстрації географічних зазначень); процесний підхід (для розробки нових гастрономічних туристичних маршрутів); програмно-цільовий підхід (для алгоритму формування гастрономічних туристичних маршрутів); табличні методи (для унаочнення матеріалу).
 Результати. В дослідженні проведено комплексний аналіз змісту дефініції «географічне зазначення», визначено основні проблеми реєстрації географічних зазначень в Україні та успішні кейси використання цього інструменту для розвитку гастрономічного туризму регіону. В досліджені широко використано досвід Європи щодо ефективного впровадження географічних зазначень в регіонах України. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження були розкриті наступні завдання:
 
 розглянуто сутність, види та особливості географічних зазначень;
 проаналізовано стан та проблеми реєстрації географічних зазначень в Україні;
 розкрито зміст еногастрономічних туристичних маршрутів та їх важливість для розвитку економіки держави;
 проведено SWOT-аналіз розвитку енгострономічних туристичних маршрутів в Україні;
 запропоновано модель формування еногастрономічних туристичних маршрутів на базі системи географічних зазначень.
 
 Наукова новизна. Виокремлено основні етапи реєстрації географічних зазначень в Україні, систематизовано перспективні напрямки і регіони, які можуть використати географічні зазначення для розвитку гастрономічного туризму, представлено особливості географічних зазначень як засобу індивідуалізації суб’єктів гастрономічного туризму.
 Практична значимість. Дослідження впливу географічних зазначень на розвиток гастрономічного туризму регіону сприяє посиленню стандартизації та сертифікації продуктів гастрономічного туризму дозволяють убезпечити споживачів туристичних послуг від підробки туристичних продуктів й посилення конкуренції регіонів в державі та на міжнародному туристичному ринку. дозволяє поєднати національні історію та культуру, традиції виробництва місцевих страв та напоїв, представити їх як комплексний туристичний продукт регіону.
19
Мельничук, Сергій Костянтинович. "ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СУПРОВОДУ ТА АДАПТАЦІЇ ГРОМАДЯН З ІНВАЛІДНІСТЮ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ У ХОДІ ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ: СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ". Наукові записки. Серія: Психологія, № 2 (4 вересня 2024): 88–94. http://dx.doi.org/10.32782/cusu-psy-2024-2-13.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження психологічних механізмів супроводу та адаптації громадян з інвалідністю, які постраждали внаслідок воєнних дій в Україні, з особливим акцентом на специфіці формування базової властивості особистості – впевненості в собі. Стаття розглядає методи психологічної підтримки, інтервенційні стратегії та фактори, що сприяють розвитку впевненості в собі у даної категорії населення. Психологічний супровід та адаптація громадян з інвалідністю, які постраждали внаслідок воєнних дій в Україні, є надзвичайно важливими аспектами психосоціальної підтримки. Цей процес включає низку кроків і методів, спрямованих на зменшення психологічних наслідків, сприяння соціальній інтеграції та покращення якості життя цих людей. Наведені основні напрями та методи психологічної підтримки: 1. Психологічна діагностика Перший крок у наданні допомоги – це проведення комплексної психологічної діагностики. Вона включає оцінку психічного стану, рівня стресу, наявності посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, тривожності та інших психічних розладів. 2. Психотерапевтична підтримка може включати різні методи та підходи: когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає змінювати негативні мисленнєві патерни та поведінкові реакції на більш адаптивні; експозиційну терапію, яка застосовується для роботи з ПТСР і допомагає зменшити страх та тривогу через поступове опрацювання травматичних спогадів у безпечному терапевтичному середовищі; Еріксонівський гіпноз, який може бути використаний для розслаблення та зменшення симптомів тривоги і стресу; групова терапія як важливий інструмент для надання соціальної підтримки, який сприяє обміну досвідом і взаємній підтримці серед осіб з подібними проблемами. 3. Психоедукація передбачає надання інформації пацієнтам та їх родинам про природу їхніх психічних проблем, методи їхнього подолання, а також доступні ресурси і сервіси підтримки. 4. Соціально-психологічна реабілітація включає заходи для покращення соціальної адаптації та інтеграції осіб з інвалідністю: навчання нових навичок (професійна реабілітація та навчання нових професійних навичок, які можуть бути корисними для працевлаштування); соціальна інтеграція (заходи для покращення взаємодії з соціумом, включаючи участь у громадських заходах, клубах за інтересами, волонтерській діяльності). 5. Робота з родинами осіб з інвалідністю є невід'ємною частиною процесу реабілітації. Вона включає: консультації для членів родин (з метою допомогти родичам зрозуміти потреби постраждалих та як краще підтримати їх); сімейну терапію (для допомогти у вирішенні конфліктів та покращенні комунікації в родині). 6. Використання технологій забезпечує доступ до психотерапевтичної допомоги навіть у віддалених районах. Мобільні додатки: програми для самоконтролю, релаксації та управління стресом. 7. Мультидисциплінарний підхід, який передбачає співпрацю з іншими спеціалістами, є ключовим у наданні допомоги. Співпраця з медиками, соціальними працівниками, фізичними терапевтами та іншими спеціалістами дозволяє забезпечити комплексний підхід до реабілітації. 8. Законодавча та організаційна підтримка є важливою на державному рівні. Вона включає розробку законодавчих актів, які захищають права осіб з інвалідністю, створення програм підтримки, фінансування реабілітаційних центрів та ін. Комплексна психологічна підтримка громадян з інвалідністю, які постраждали від воєнних дій, є складним і багатоаспектним процесом, який потребує індивідуального підходу та залучення різних спеціалістів. Важливість цього напряму зростає в умовах сучасних викликів і його успішна реалізація може значно покращити якість життя постраждалих осіб. Основні завдання програми психологічного супроводу пов'язані із структурою впевненості в собі, включаючи мотиваційно-цільовий, когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий компоненти. Реалізація програми враховує виявлені особливості розвитку структурних компонентів впевненості в собі.
20
Халік, Олена Олександрівна, та Олена Федорівна Бикова. "Системна інтегративна модель психотерапії і консультування (СІМПіК) в практиці підготовки психологів та інших спеціалістів допомагаючих професій". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (12 грудня 2019): 307–24. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3764.
Full textAbstract:
В статті аналізуються особливості системного підходущодо організації та структури консультативного та терапевтичногопроцесу, представлена авторська Системна інтегративна модельпсихотерапії і консультування (СІМПіК). Детально розглядаютьсяособливості кожної стадії роботи в межах запропонованої моделі:преконтакту; першої зустрічі; дослідження; конструювання таконцептуалізації; змін та розвитку; стабілізації; завершення тапостконтакту.Запропонована комплексна багатомодульна авторська програма«Системне інтегративне консультування та психотерапія», яка спрямованана підготовку с истемного немедичного психотерапевта та консультанта тарозрахована на психологів й інших спеціалістів допомагаючих професій.Програма визначає зміст та структуру занять, має практичнуспрямованість та сприяє формуванню професійно цілісної ідентичностіфахівця.
21
Сімоненко, Олена. "OPTIMIZATION OF THE SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL CLIMATE IN STATE ADMINISTRATION AND LOCAL GOVERNMENT STRUCTURES IN THE PROCESS OF IMPLEMENTATION OF DECENTRALIZATION IN UKRAINE." "Scientific notes of the University"KROK", no. 1 (March 30, 2023): 231–44. http://dx.doi.org/10.31732/2663-2209-2022-69-231-244.
Full textAbstract:
У статті вперше представлено розроблену автором модель оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах органів державної влади та місцевого самоврядування в процесі впровадження реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, що включає в себе три ключові аспекти: концептуально-цільовий, організаційний-змістовий та критеріально-результативний. Автором презентовано психологічні умови та засоби оптимізації соціально-психологічного клімату організації в процесі впровадження децентралізації влади, що були визначені в результаті проведеного формувального етапу експерименту. Також в статті наведено методологічні підходи, що були застосовані для досягнення оптимізації соціально-психологічного клімату організації, до яких слід віднести: комплексний, системний, компетентнісний, транскультуральний, особистісно-орієнтований підходи тощо. Презентовано розроблену програму оптимізації соціально-психологічного клімату колективів установ, що включає три змістові модулі, які розкривають сутність, особливості, чинники та шляхи розвитку соціально-психологічного клімату організації в умовах впровадження децентралізації. Даний набір модулів було визначено у зв’язку зі специфікою реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яка передбачає, з одного боку, передачу повноважень на найнижчий управлінській рівень за принципом субсидіарності, а з іншого, крос секторальну взаємодію органів влади різних рівнів, окремі модулі програми передбачають взаємодію службовців на відповідних рівнях. Перший модуль програми спрямований на процес оптимізації соціально-психологічного клімату колективів всередині організації, другий модуль – на налагодження взаємодії між службовцями колективів організацій вертикального підпорядкування всередині одного регіону (обласна державна/військова адміністрація, районна державна/військова адміністрація, виконавчий комітет ради об’єднаної територіальної громади). Третій модуль націлено на налагодження партнерської співпраці службовців організацій одного рівня в ієрархії управління в різних регіонах. В статті представлено позитивні результати застосування моделі та програми оптимізації соціально-психологічного клімату організації в процесі впровадження децентралізації влади, в тому числі, вплив експерименту на рівень розвитку показників чотирьох критеріїв соціально-психологічного клімату колективів органів державної влади та органів місцевого самоврядування в процесі впровадження децентралізації влади: професійна обізнаність щодо діяльності в органах влади, усвідомлена мотивація діяльності в органах влади, оцінне ставлення до взаємодії в органах влади, професійна конкурентоздатність в умовах децентралізації влади.
22
Гасюк, Ігор. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ СТАНДАРТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ". Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, № 11 (14 квітня 2025): 47–58. https://doi.org/10.31470/2786-6246-2025-11-47-58.
Full textAbstract:
Соціально-економічні стандарти є основою державної політики, спрямованої на забезпечення добробуту громадян і соціальної справедливості. Вони визначають мінімальні рівні соціального забезпечення, заробітної плати, умов праці, доступу до освіти, охорони здоров’я та інших життєво необхідних послуг. Метою статті є комплексний аналіз соціально-економічних стандартів як інструменту публічного управління, з урахуванням їхньої ролі у забезпеченні соціальної справедливості, економічної стабільності та підвищенні ефективності державної політики. Визначено, що поняття соціально-економічних стандартів формується на перетині економічних, соціологічних, правових і управлінських дисциплін. Визначити їх можемо як систему нормативних вимог і показників, які визначають базові рівні соціального захисту та економічного добробуту. Проведений аналіз наукової літератури дає можливість виокремити низку визначень цього поняття, що відображає його багатогранність. Обґрунтовано, що соціально-економічні стандарти є важливим інструментом публічної політики, що регулює відносини між державою, суспільством та економічними суб’єктами. Важливою складовою правового забезпечення соціально-економічних стандартів є їхня адаптація до сучасних викликів і потреб суспільства. Визначено, що соціально-економічні стандарти виконують кілька важливих функцій, кожна з яких має своє значення для забезпечення стабільності та розвитку суспільства. Показано, що реалізація соціально-економічних стандартів є складним процесом, що потребує комплексного підходу та використання різноманітних інструментів державної політики. Основними механізмами забезпечення їхньої ефективної імплементації є законодавчі та регуляторні механізми, програмно-цільовий підхід у державному управлінні, а також системи моніторингу та оцінювання ефективності. Важливу роль у цьому процесі відіграє взаємодія між державою, бізнесом і громадянським суспільством, що забезпечує стійкість соціально-економічних стандартів і підвищує рівень їхнього впливу на якість життя населення. Визначено, що одним із важливих інструментів реалізації соціально-економічних стандартів є програмно-цільовий підхід, що передбачає розробку та реалізацію державних програм, спрямованих на досягнення конкретних соціальних і економічних результатів. Зазначено, що в Україні реалізація соціально-економічних стандартів стикається з численними проблемами, зокрема в умовах економічних труднощів, політичної нестабільності та війни. Незважаючи на низку досягнень у соціальній політиці, країна залишається з низьким рівнем забезпечення базових соціальних стандартів у порівнянні з більш розвиненими країнами Європи. Виявлено, що повоєнне відновлення також створює умови для реалізації інноваційних соціальних стандартів, що орієнтуються на нові технології та цифровізацію соціальних послуг. Україна може впровадити розумне соціальне управління на основі цифрових платформ, смарт-контрактів і великих даних, що дозволить ефективно моніторити та коригувати соціальні програми.
23
Родченкова, Ірина. "Комплексна програма соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців постраждалих на бойовий стрес". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(62)Т.2 (2023): 157–72. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2023-62-3-2-157-172.
Full textAbstract:
Представлена стаття розкриває особливості соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в умовах бойового стресу й відчули його негативні наслідки. Визначається специфіка таких наслідків та пропонується програма реабілітації, висвітлюються провідні умови й сутність засобів реабілітації військових. Методи дослідження: шкала оцінки відповідності стандартам EMDR (EFRS – EMDRFidelityRatingScale; Д. Корн, Л. Максфілд, Н.Дж. Сміт, Р. Стікголд), стандартизований «Опитувальник для скринінгу посттравматичного стресового розладу». А також «Комплексна програма соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців». Результати. Реабілітація військових, які зазнали впливу бойового стресу, розглядається як цілеспрямований і раціональний психологічний вплив на основні соціально-психологічні характеристик та пов'язаної з ними психологічні структури особистості з метою створення необхідних умов для повноцінного відновлення розвитку і функціонування індивіда. Представлено основні положення «Комплексної програми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців», складові та результативність використання в умовах реабілітації військових. Висновки.На основі системного, індивідуально-орієнтованого підходу описано та продемонстровано соціально-психологічні особливості системи комплексної реабілітації військовослужбовців, які пережили вплив бойового стресу. Система поєднання гіпнотерапії й когнітивно-поведінкової терапії та технік майндфулнес, техніки EMDR (десенсибілізація та переробка рухом очей) й поєднання групової роботи (соціально-психологічні тренінги) та індивідуальної роботи (психотерапія, психодинамічні засоби) ефективно впливають на відновлення й унормування психічного стану військових, їх боєздатності. Ключові слова: військовослужбовці, бойовий стрес, комплексна реабілітація, психотерапевтичні засоби.
24
Бабенко, Олена Михайлівна, та Ярослава Олегівна Вольченко. "МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 104 (21 грудня 2023): 50–54. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2023-104-8.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в дослідженні й аналізі системного підходу до розвитку критичного мислення майбутніх учителів хімії та розробці відповідної методичної системи. Для досягнення мети використано такі методи: теоретичні, що включали аналіз нормативних документів і спеціальної літератури, чинних робочих програм і методичного забезпечення викладання дисциплін хімічного циклу, аналіз і систематизацію одержаних результатів для формулювання висновків; емпіричні: педагогічний експеримент, опитування й анкетування здобувачів освіти. Результати. У статті розглянута проблема відсутності у вітчизняній методиці чіткого розуміння етапів формування та розвитку критичного мислення в майбутніх учителів хімії, що може призвести до втрати можливостей для систематичного розвитку критичного мислення та невідповідності потребам сучасної освіти. Вирішенням цієї проблеми є не лише визнання важливості розвитку критичного мислення, але і чітке визначення етапів його формування, створення структурованої методичної системи. Комплексний підхід, у якому акцентовано увагу на розробці та впровадженні систематизованих етапів, спрямованих на розвиток критичного мислення майбутніх учителів хімії, дозволить не тільки забезпечити студентів необхідними навичками, але і визначити індивідуальність кожного етапу. Проведене педагогічне дослідження, спрямоване на ідентифікацію ключових чинників і засобів, що сприяють ефективному розвитку цієї навички у студентів, визначення оптимальних педагогічних підходів і методик. Проаналізовано методику формування критичного мислення для покращення якості підготовки майбутніх учителів і вдосконалення їхньої професійної компетентності загалом. Одержані результати оформлено у вигляді цілісної методичної системи, у якій виділено цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний, контрольно-регулювальний, оцінно-результативний компоненти. Висновки. Запропонована методична система може стати ефективним інструментом для підготовки кваліфікованих учителів хімії, здатних не лише передавати знання, а й розвивати критичне мислення своїх учнів.
25
Shynkarov , A. М., та V. M. Prodanyk . "Організаційно-правові засади стратегічного планування у сфері розвитку регіонів України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 115–21. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.11.
Full textAbstract:
У статті розкриті організаційно-правові засади стратегічного планування регіонального розвитку в сучасних умовах подальшого реформування системи публічного управління в Україні та децентралізації владних повноважень.Метою статті є обґрунтування організаційно-правових засад і складових механізмів стратегічного планування та теоретичне визначення законів і закономірностей у контексті регіонального розвитку в Україні.Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту та концептуальних підходів до процесу (законів і закономірностей) формування стратегічного планування у сфері регіонального розвитку в Україні.Висновки. Встановлено, що під стратегічним плануванням доцільно розуміти особливий вид планової діяльності, що полягає в розробці стратегічних рішень (у формі прогнозів, проектів, програм і планів), які передбачають висування таких цілей, завдань і стратегій розвитку регіонів, реалізація яких забезпечить їх ефективне функціонування у довгостроковій перспективі, а також швидку адаптацію до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються. З’ясовано, що стратегічне планування як функція управління полягає в намаганні завчасно врахувати при можливості всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування й розвитку об’єкта управління. Планування – це визначення параметрів управлінського процесу на основі співставлення інформації про потреби зовнішнього середовища в результатах діяльності та його можливостей, з урахуванням розвитку самого суб’єкта, що направлено на досягнення поставленої перед системою мети, а план – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення.Проаналізовано об’єктивний характер стратегічного планування як частини публічного управління в розвинених державах світу, праці вітчизняних і зарубіжних науковців щодо проблем стратегічного управління регіонального розвитку, встановлено, що оптимальне сполучення стратегічного планування та публічного управління – реальний шлях розвитку соціально-економічного потенціалу держави.Результати дослідження показують, що в процесі вдосконалення системи стратегічного планування на публічному рівні доцільно було б провести оптимізацію державних цільових програм, перейти від тактичного ситуативного планування до стратегічного планування, яке дає змогу розширити планові горизонти, комплексно вирішувати проблеми публічного управління. Саме завдяки вмілому поєднанню зазначених факторів реформування системи стратегічного планування розвитку регіонів у публічному управлінні можна досягти головної мети – створення ефективних та реальних стратегічних програм розвитку держави та окремих регіонів.
26
Sidanich, Iryna, Yevhen Romanenko, Iryna Zhukova та Liliia Semenenko. "Аналіз теорії та досвіду духовно-морального виховання в еволюції української освіти". Міжнародний науковий журнал «Military Science» 2, № 3 (2024): 188–93. https://doi.org/10.62524/msj.2024.2.3.15.
Full textAbstract:
Проведений аналіз теорії та досвіду духовно-морального виховання в еволюції української освіти дав змогу обґрунтувати, що сучасна педагогічна практика та шкільна освітня програма характеризуються відсутністю стійких організаційних і змістовно-методичних важелів забезпечення духовно-морального виховання особистості. У зв’язку з цим дослідження проблем духовно-морального виховання є актуальним і спрямоване на вирішення кількох загальних суперечностей, таких як: ‒ між необхідністю переходу від гуманізації та гуманітаризації виховного процесу в навчальному закладі до створення середовище для духовно-морального самовдосконалення та глибокого розуміння і чіткого тлумачення духовно-моральних понять, цільових установок і педагогічних засобів їх впровадження; ‒ між значенням категорії духовно-морального виховання в структурі особистісно зорієнтованої педагогіки та недостатнім наповненням змісту освітнього процесу духовно-моральними цінностями; ‒ між потребою суспільства в науковому осмисленні процесу становлення та розвитку ідеї духовно-морального виховання особистості та відсутністю вітчизняних комплексних досліджень цієї проблеми; ‒ між запитами та потребами українського суспільства у якісній професійній підготовці педагогічних кадрів та його недостатньою підготовленістю до викладання навчальних дисциплін духовно-морального спрямування у навчальному закладі. Відзначено, що для подолання цих протиріч і практичної реалізації положень державних концепцій і програм виховання молодого покоління необхідно обґрунтувати історично зумовлені шляхи зближення форм і методів світської освіти та релігійного виховання, системний підхід до вирішення проблеми духовно-морального виховання в структурі навчально-виховного процесу вищої школи, засвоїти та опрацювати засоби творчого використання педагогічного досвіду організації духовно-морального виховання підростаючого покоління в сучасних умовах.
27
Semenenkо, Olegh, Artem Remez, Vladimir Musienko, Ivan Motrunych, Andrii Bulhakov та Oleh Tarasov. "Рекомендації щодо порядку застосування методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу в програмах (планах)". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (2021): 209–21. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.18.
Full textAbstract:
Стан вітчизняної економіки та рівень впровадження сучасних технологій на підприємствах оборонно-промислового комплексу роблять проблематичним виконання у встановлені терміни всіх планів переозброєння Збройних Сил України. Тому найбільш прийнятним, як з воєнної, так і з економічної точки зору є підхід щодо ситуаційного інтегрування наявних сил і засобів у цільові системи в єдиному інформаційному просторі шляхом інтеграції засобів розвідки, управління та ураження. Тобто розвідувально-ударна система, побудована з множини підсистем об'єднаних інформаційними відносинами, які функціонують, як одне ціле, на основі єдиних принципів і правил, з погодженими основними вимогами до їх складових дозволить збільшити ефективність бойового застосування військ за рахунок синергетичного ефекту. Але інтегрування різних сил і засобів у цільові системи створює передумови щодо наявності декілька можливих варіантів цих систем, які мають різні оцінки ефективності їх застосування, вартісні показники їх створення, утримання та застосування, а також різні часові інтервали щодо їх створення та приведення у бойову готовність. Тому система показників і критеріїв оцінювання та порівняння різних варіантів розвідувально-ударно систем чи комплексів, а також методичні підходи щодо обґрунтування вибору раціонального варіанту цих систем чи комплексів повинні мати інтегральний критерій вибору пріоритетного варіанту в умовах обстановки, що складається на час оцінювання. Тому авторами в статті запропоновано загальну структуру побудови методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору раціонального варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу з урахуванням воєнних, економічних та часових факторів, що вливають на їх створення, утримання та застосування, а також сформовано повну структурно-логічну схему цього підходу. У свою чергу запропонований методичний підхід дозволяє сформувати основні рекомендації щодо порядку його застосування в штабах, службах Збройних Силах України під час формування програм та планів розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України та Збройних Сил України в цілому.
28
Кобеля-Звір, Мар’яна. "МІЖНАРОДНА ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА «ПРОГРАМА USAID З АГРАРНОГО І СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ (АГРО)» В УМОВАХ ВІЙНИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3 (95) (30 серпня 2023): 26–33. http://dx.doi.org/10.32782/bsnau.2023.3.4.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні інструменти міжнародної технічної допомоги Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) для зміцнення агропідприємництва в Україні. Окреслено основні можливості програми: допомога аграріям добривом, грантова підтримка переробних підприємств, співфінансування на розвиток сервісних послуг для агропідприємств, допомога навчальними ініціативами, менторством, експертизою, акселераційними ініціативами. Наведено можливості для територіальних громад. Продемонстровано, що грантова допомога для агробізнесу можлива як у грошовій, так і в натуральній формі, експертною та технічною підтримкою. Розглянуто перспективи залучення фінансової та нефінансової допомоги для зміцнення аграріїв, сільгоспвиробників, фермерів. Продемонстровано специфіку та пріоритети Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) в процесах підтримки агропідприємців інструментами міжнародної технічної допомоги. Розглянуто грантові можливості для: зростання кількості переробних підприємств агросектору, зміцнення дрібних та середніх фермерських господарств, масштабування сільгоспвиробництв, зміцнення експортного потенціалу, розширення асортименту агропродукції/послуг, впровадження інноваційних рішень у бізнес-діяльність, оптимізації, адаптації, покращення бізнес-процесів тощо. Визначено основні перепони та бар’єри, з якими стикаються суб’єкти господарювання аграрної сфери. Проаналізовано причини млявого процесу використання аграріями грантових ресурсів, менторської та експертної підтримки Програми АГРО. Зокрема: потенційна цільова аудиторія не володіє інформацією про перспективи та переваги програми, складність в оформленні проектної пропозиції для участі у грантових конкурсах Програми АГРО, млява участь аграріїв в проектах, де вони мають можливість навчатися, отримувати менторську та експертну підтримку, напрацьовані в межах проектів Програми АГРО посібники залишаються поза увагою своєї цільової аудиторії, та той факт, що значна кількість фермерів веде бізнес-діяльність поза межами правового поля. Запропоновано методи подолання цих перепон. Наголошено на основних можливостях розвитку агробізнесу в Україні завдяки використанню інструментів міжнародної технічної допомоги Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) в Україні під час війни.
29
Чаговець, А. І. "ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ДИСКУРС ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ УЧИТЕЛІВ ІЗ БАТЬКАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (2020): 229–38. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-229-238.
Full textAbstract:
У статті здійснено історіографічний дискурс проблеми взаємодії учителів із батьками молодших школярів. Важливість проблеми взаємодії учителів із батьками молодших школярів окреслена в працях класиків педагогічної думки, визначена сучасними науковцями, педагогами-практиками, нормативно-правовою базою та вимогами суспільства, що й підкреслює її актуальність. Сім’я та школа – два суспільних інститути, на яких покладено обов’язок виховувати особистість. Визнаючи школу провідною ланкою у розвитку особистості, треба зазначити, що без співпраці з сім’єю, ефективність цього процесу буде низькою. Визначено, що школа ХХІ століття – це відкрита виховна система, орієнтована на модернізацію і урізноманітнення сімейно-шкільної взаємодії. Щоб забезпечити системність і послідовність процесу формування педагогічної культури батьків важливо уже з першого року навчання і виховання дітей у школі зробити батьків співучасниками педагогічного процесу, на це орієнтована Нова українська школа (НУШ). З’ясовано, що в сучасному суспільстві посилюється увага до проблеми взаємодії сім’ї і школи, учені розробляють і реалізують комплексні цільові програми задля підвищення значущості її впливу на виховання дітей, що стимулює потребу молодих батьків бути активними учасниками педагогічного процесу в закладі загальної середньої освіти, особливо в початковій школі. Результати аналізу психолого-педагогічної та наукової літератури засвідчують, що взаємодія учителів та батьків молодших школярів, їх об’єднані зусилля та співпраця сприяють забезпеченню всебічного та гармонійного розвитку особистості.
30
Кухар, В. П. "Про результати виконання Цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України з проблем сталого розвитку, раціонального природокористування та збереження навколишнього середовища". Вісник Національної академії наук України, № 3 (2015): 32–37.
Find full text
31
Чеботарьова, Олена. "МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., № 21 (16 листопада 2022): 143–58. http://dx.doi.org/10.33189/epsn.v1i21.217.
Full textAbstract:
У статті розкривається актуальність проблеми забезпечення цілісної безперервної методичної системи трудового навчання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку у закладах освіти. Акцентується увага на визначенні готовності учнів з порушеннями інтелекту до трудової діяльності, яка набуває особливого значення у контексті їхньої соціалізації, адаптації та інтеграції у суспільство. Трудове навчання розглянуто як необхідну умову особистісного становлення дітей з порушеннями інтелектуального розвитку та підготовки до самостійної життєдіяльності у соціумі.
 Представлено обґрунтовану методичну систему трудового навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, яка спирається на сучасні підходи до теорії і практики трудового навчання учнів та враховує освітні новації концепції Нової української школи. Охарактеризовано авторську модель методичної системи трудового навчання учнів з порушеннями інтелекту, що вибудовувалась у результаті узгодженого поєднання освітніх цілей навчання, змісту, методів, засобів і форм організації, технологій, і передбачає такі складові: цільовий, методологічний, організаційно-педагогічний, змістово-процесуальний, результативний блоки. При цьому цільовий блок обґрунтовано провідними тенденціями розвитку сучасної освіти, що зумовило формулювання мети й завдань; методологічний забезпечено філософським, загальнопедагогічним, дидактико-методичним рівнями; організаційно-педагогічний містить педагогічні умови для забезпечення ефективного процесу корекційно спрямованого трудового навчання учнів в умовах спеціального закладу з метою трудової підготовки школярів до предметно-практичної та професійно-трудової діяльності. Змістово-процесуальний блок є важливою основою експериментальної моделі, що реалізовано в навчальних програмах, підручниках, навчально-методичних посібниках на основі реалізації цілісної поетапної педагогічної технології трудового навчання із застосуванням системи загальнопедагогічних і спеціальних методів навчальної взаємодії вчителя та учнів. Результативним блоком передбачено комплексне оцінювання навчальних досягнень учнів на кожному етапі трудового навчання, виконання систематичного моніторингу успішності школярів та визначення ефективності впливу розробленої системи.
 Встановлено, що ефективність та повнота реалізації методичної системи трудового навчання учнів залежить від урахування педагогічних основ її забезпечення: змісту етапів трудового навчання, показників розвитку та очікуваних результатів на кожному з них; особливостей розвитку дітей, предмета впливу; добору адекватних зазначеному процесові педагогічних засобів – змісту, методики, організаційних форм. Акцентується увага на перспективі подальшого дослідження з окресленої проблематики.
32
Миронюк, Іван Святославович, Геннадій Олексійович Слабкий та Вікторія Йосипівна Білак-Лук’янчук. "Комплексна характеристика територіальних громад гірської географічної зони як чинник до оптимізації діяльності по збереженню та зміцненню здоров’я населення". Intermedical journal, № 2 (30 червня 2025): 147–51. https://doi.org/10.32782/2786-7684/2025-2-26.
Full textAbstract:
Вступ. В умовах проведеної адміністративно-територіальної реформи та реформування системи охорони здоров’я в Україні територіальні громади являються базовим рівнем по забезпеченню збереження та зміцнення здоров’я населення. Мета дати комплексну характеристику територіальної громади як базового рівня розвитку системи охорони здоров’я регіону по збереженню та зміцненню здоров’я населення. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Довжанської сільської територіальної громади Хустського району Закарпатської області. Матеріали: паспорт територіальної громади. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу. Результати та їх обговорення. До складу Довжанської сільської територіальної громади входить вісім населених пунктів із чисельністю населення від 109 до 7075 жителів. Всього в громаді проживає 16 575 осіб із наступною віковою структурою: 22,8% дітей, 56,0% населення працездатного віку та 21,2% населення старше працездатного віку. Найменшу частку складає населення у віці 15-18 років – 4,8% та 0-6 років – 6,5%. Відмічається несприятлива демографічна ситуація. Загальна протяжність автодоріг в межах громади становить 144,2 км, з них 70% потребують капітального ремонту та в осінньо-весняний період є умовно прохідними. На території громади функціонує комунальне некомерційне підприємство «Довжанський центр первинної медичної допомоги» в складі якого діє п’ять амбулаторій загальної практики-сімейної медицини та в трьох населених пунктах громади функціонують аптеки. На території громади розташовано пункт постійного базування бригад екстреної медичної допомоги Іршавської станції екстреної медичної допомоги. Населення трьох населених пунктів позбавлене можливості отримувати не тільки доступну первинну, а і долікарську медичну допомогу. Населення громади не має можливості отримати доступну стоматологічну допомогу, яка ВООЗ віднесена до первинної допомоги. Висновки. Аналіз комплексної характеристики населених пунктів, структури населення та інфраструктури по забезпеченню життєдіяльності та збереження та зміцнення здоров’я населення вказує на низький та нерівномірний доступ жителів різних населених пунктів громади до умов по збереженню та зміцненню здоров’я. Питання збереження та зміцнення здоров’я населення в громаді не є пріоритетним. Ситуація вимагає проведення в громадських слухань із зазначеного питання та прийняття та виконання комплексної цільової програми по забезпеченню конституційних прав населення громади на збереження та зміцнення здоров’я.
33
Данкеєва, Оксана. "Розробка комунікаційної програми компанії в умовах кризи". International Science Journal of Management, Economics & Finance 4, № 2 (2025): 81–89. https://doi.org/10.46299/j.isjmef.20250402.08.
Full textAbstract:
Одним із першочергових завдань компанії в умовах надзвичайної невизначеності для збереження репутації та мінімізації негативних наслідків кризи є розробка комунікаційної програми. В статті запропоновано структуру комунікаційної програми в умовах кризи та наведено характеристику її складових. Визначено основні напрямки та аспекти мети комунікаційної прогами в умовах кризи. Обґрунтовано, що комунікаційна програма в умовах кризи мусить бути детально розробленим документом, який визначає стратегію взаємодії компанії зі своїми стейкхолдерами: клієнтами, партнерами, співробітниками, інвесторами, громадськістю, під час виникнення кризової ситуації. Наведено напрями ключових повідомлень для стейкхолдерів. Виокремлено канали комунікацій та мету їх застосування при комунікації зі стейкхолдерами в умовах кризи. Обґрунтовано, що сценарії розвитку впливу кризи залежать від значущості впливу кризових подій на компанію та стейкхолдерів. Визначено, що комунікаційна програма має бути гнучкою та адаптивною до певного сценарію. Перелічено основні статті витрат бюджету комунікаційної програми в умовах кризи. Обґрунтовано, що оцінка ефективності комунікаційної програми в умовах кризи – це комплексна задача, яка потребує врахування багатьох факторів, в якій доцільно використовувати як кількісні, так і якісні методи оцінки. Доведено, що розробка комунікаційної програми в умовах кризи, з урахуванням особливостей її складових, допоможе компаніям мінімізувати наслідки кризи та побачити можливості щодо подальшого зростання.
34
Атаманюк, Світлана Іванівна, Наталія Андріївна Башавець, Ганна Віталіївна Тітова та Дар’я Геннадіївна Соляник. "СУЧАСНА ПАРАДИГМА УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Olympicus, № 2 (9 серпня 2024): 32–38. http://dx.doi.org/10.24195/olympicus/2024-2.4.
Full textAbstract:
Теорія і практика фізичної культури та спорту підтверджують історичну місію управління в процесі сталого розвитку сфери фізичної культури і спорту. Системний аналіз проблем управління цією сферою свідчить про потребу екосоціальної гармонії системи. Сучасними викликами суспільства є поляризація та нестабільність, подолання яких має орієнтуватися на сучасну парадигму управління. Мета дослідження – обґрунтувати сучасну парадигму управління сферою фізичної культури і спорту в умовах викликів, проблем та перспектив. Методи дослідження: аналіз спеціальної науково-методичної літератури, методи реконструкції, апперцепції, системно-функціональні та концептуальні, абстрагування, аналіз та синтез. Для становлення нової парадигми управління сферою фізичної культури і спорту є оптимальні наукові передумови: системне вивчення сучасного стану умов для активних занять фізичною культурою і спортом для кожної людини відповідно до її потреб, інтересів та здібностей; розроблення інноваційних підходів оптимізації управління; ефективне виявлення та використання людського потенціалу (фахівці, спортсмени, здорова нація); аналіз концепції моніторингу управління сферою фізичної культури і спорту та технологій, підвищення ефективності роботи фізкультурно-спортивних організацій. Сталий розвиток сфери фізичної культури і спорту має сприяти гармонійному розвитку суспільства на засадах самоуправління та саморозвитку – окремої фізкультурно-спортивної організації, системи загалом, а також особистості. Нова практика розвитку особистості відбувається через місцеві співтовариства завдяки особистій ініціативі, доступу до сучасних знань та задоволенню людських потреб. Такий підхід здатен реалізуватися в умовах децентралізації управління з використанням сучасних інформаційних технологій, використанням місцевих ресурсів. Стратегія регіонального управління сферою фізичної культури і спорту базується на соціально-економічному наповненні органів місцевого самоуправління з урахуванням наявних матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, організаційних та людських ресурсів, а також на використанні інформаційно-аналітичних систем, комплексних цільових програм, сучасних норм права завдяки прискореному формуванню інноваційної управлінської культури на всіх рівнях. Сучасна парадигма управління сферою фізичної культури і спорту ґрунтується на науково-методологічних засадах у розрізі соціального й економічного аспектів, як-от: функціональне призначення; ресурсне забезпечення; інноваційність менеджменту; адаптація до мінливого впливу зовнішнього середовища; рівнева ієрархічність; системність упровадження діяльності фізкультурно-спортивних організацій; якісна результативність; стратегічна спрямованість; синергетичний ефект.
35
Заверико, Н. В., та В. М. Шашкіна. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ У ГРОМАДІ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 4 (19 грудня 2023): 118–23. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2023-4-17.
Full textAbstract:
У статті визначено, що кризові ситуації, війни та конфлікти призводять до зростання числа людей, які стають внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Важливо враховувати, що ВПО є уразливою групою, яка потребує комплексного підходу для ефективного соціально-психологічного супроводу та адаптації до нового оточення. Окрім того, інтеграція ВПО у громаду має важливі соціальні та економічні наслідки для самої громади. Вона вимагає спеціальних знань, підходів та ресурсів для забезпечення не лише їхнього статусу у суспільстві, а й забезпечення їхніх основних потреб, включаючи освіту, працевлаштування, житло, медичну допомогу та психологічну підтримку. Після аналізу різних підходів визначено, що соціально-психологічний супровід – це комплексний процес, спрямований на надання психологічної підтримки, соціальної адаптації та допомоги особам, які пережили складні події чи перебувають в уразливих життєвих ситуаціях. Його метою є поліпшення психологічного стану, розвиток особистості та сприяння соціальній інтеграції реципієнта, надаючи підтримку на різних рівнях і у різних сферах їхнього життя. Загалом дослідження процесів соціально-психологічного супроводу ВПО у громаді висвітлює важливість створення гнучких та комплексних програм, які відповідають їхнім потребам, сприяють їхній адаптації та інтеграції у новому оточенні та впливають на загальну стабільність та розвиток громади. Соціальна допомога в контексті війни є складним і багатогранним завданням. Вона вимагає ефективної організації та координації зусиль державних органів, міжнародних організацій, волонтерських організацій та приватних благодійників. Соціальна робота та соціальний супровід є невід’ємними складниками соціальної підтримки, яка важлива для забезпечення добробуту та якості життя груп населення, що переживають різні соціальні виклики і труднощі. Соціально-психологічний супровід включає чотири основні компоненти: діагностико-цільовий, операційно-інструментальний, спільнотно-комунікативний та оцінково-корекційний, кожен з яких відіграє важливу роль у процесі надання підтримки та допомоги.
36
Інютіна, О. В. "ОСНОВНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ МЕТОДИКИ «КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА РОЗВИТКУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ РОЗЛАДІВ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА У ДІТЕЙ 1,5–6 РОКІВ “KIDD” В ЕЛЕКТРОННОМУ ВИГЛЯДІ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (25 грудня 2023): 69–76. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.4.14.
Full textAbstract:
У положеннях наукової статті автор описує основні засади створення методики «Комплексна діагностика розвитку та визначення ризику розладів аутистичного спектра у дітей 1,5–6 років» “KiDD” (Kids’ development diagnosis and determining the risk of autism)» в електронному вигляді з автоматичним підрахунком результатів та створенням «Індивідуального плану розвитку дитини». Ключова відмінність методики полягає у використанні складного програмного алгоритму, який надає наступні питання в залежності від відповіді на попередні таким чином, щоб прослідкувати рівень розвитку кожного із 100 умінь дитини не залежно від її віку. У випадку, якщо певне уміння відсутнє, програма пропонує перевірити це уміння у версії попередніх вікових норм і навпаки, при наявності уміння свого віку, можна перевірити складнішу версію цього уміння, характерну наступним віковим нормам. Діти з РАС часто розвиваються нерівномірно, тому тестування за методикою “KiDD” визначає, крім дефіцитів дитини, її сильні сторони та підходить для дітей з нерівномірним розвитком. Крім того, визначається рівень ризику до РАС: низький; помірний; середній; високий. Перевагою методики є можливість використання батьками, які тестують дитину самостійно (не маючи доступу до допомоги або фінансових можливостей) та використання спеціалістами, які тестують дитину очно чи онлайн. Методика “KiDD” була впроваджена та апробована в дитячому центрі «МрійЛяндія» та під час дистанційної психологічної роботи з батьками дітей з затримкою розвитку та/або РАС. Права інтелектуальної власності на методику були зареєстровані в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій 10.02.2023 р. за номером с202300749. Наразі електронний формат методитики у вигляді застосунку на телефон чи планшет проходить завершальний етап тестування, результати якого будуть опубліковані в наступних публікаціях.
37
Слободяник, А. М., О. Ю. Могилевська, С. А. Павловський та В. М. Лисий. "ОСОБЛИВОСТІ ФІСКАЛЬНИХ ПОЛІТИК УКРАЇНИ ТА КИТАЮ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ". Київський економічний науковий журнал, № 5 (2 жовтня 2024): 130–39. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2024-6-18.
Full textAbstract:
У статті розглянуто фіскальні політики України та Китаю, зокрема проблеми економічного відновлення. Автори наголошують, що російська агресія завдала Україні значних економічних і фінансових втрат, які відчутні не лише в Україні, а й за її межами. Показано, що фіскальна політика впливає на економічну безпеку через зміни в оподаткуванні, державних видатках і їх перерозподілі для зміцнення економічної стабільності. Успішний досвід Китаю у подоланні економічної кризи викликає інтерес до аналізу ефективності реформ та їх розвитку в перехідний період. Автори зазначають, що макроекономічна стабільність до війни, фіскальні заходи та фінансова підтримка партнерів допомогли Україні зберегти бюджетний дефіцит. Для подальшого відновлення і зростання Україні слід повернутися до збалансованої фіскальної політики, покращити витрати, податкове адміністрування, зменшити державну роль в економіці та поліпшити інвестиційний клімат. Для забезпечення сталого економічного розвитку Україні необхідно не лише впровадити виважені фіскальні заходи, але й активно підтримувати інновації та модернізацію економіки. Важливо також зосередитися на створенні сприятливого бізнес-середовища, яке заохочуватиме інвестиції і підвищуватиме конкурентоспроможність українських підприємств. Одним з ключових аспектів є розвиток інфраструктури та модернізація державних послуг, що допоможе зменшити адміністративні бар'єри та підвищити ефективність управління. Загалом, лише комплексний підхід до економічної політики, що включає фіскальні реформи, модернізацію інфраструктури, боротьбу з корупцією та інтеграцію в міжнародні економічні системи, дозволить Україні подолати наслідки кризи і забезпечити стабільне і стійке економічне зростання в майбутньому. Дослідження показало, що в умовах воєнного стану основними пріоритетами фіскальної політики України стали забезпечення обороноздатності та безпеки країни, а також коригування соціальних видатків через нові ініціативи та фінансування існуючих програм. Запропоновані реформи у сфері державних фінансів підтримують загальні цілі Ukraine Facility, зокрема подолання соціальних, економічних і екологічних наслідків війни, підвищення стійкості та інтеграції в світові ринки, приведення до стандартів ЄС, а також стабільність і сталий розвиток України. Китай, у свою чергу, відрізняється низьким доходом від ПДФО, що зумовлено низкою заходів податкової політики, спрямованих на зниження оподаткування споживання. Спираючись на міжнародний досвід та звіти МВФ про технічну допомогу Китаю, пропонується стратегія мобілізації доходів через впровадження реформ податкової політики, оцінюючи їх потенційний дохід і переваги. Автори доводять, що цільові фіскальні заходи будуть ефективнішими, якщо їх супроводжуватимуть грошові виплати та фінансові гарантії, зокрема підтримка домогосподарств для збереження життєдіяльності та допомога фірмам у запобіганні втратам у ланцюгах постачання.
38
Борисова, Ольга, та Євген Петрушевський. "Розвиток гандболу в Україні в умовах глобалізації спорту". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 2 (3 січня 2022): 16–21. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.2.16-21.
Full textAbstract:
Анотація. Розглянуто та узагальнено особливості розвитку гандболу в Україні в умовах глобалізації спорту. Аналіз науково-методичної літератури, нормативно-правових документів та інформації з мережі Інтернет свідчить, що стрімкий розвиток спорту вищих досягнень, особливо протягом останнього десятиріччя, потребує якісно нового підходу до системи організації та підготовки спортсменів до Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи, враховуючи сучасні тенденції розвитку цього виду спорту. Мета. Обґрунтування напрямів удосконалення системи організації та управління гандболом в Україні в умовах глобалізації спорту. Методи. Системний аналіз; аналіз наукової літератури, нормативно-правових документів та інформації мережі Інтернет; історичний метод; методи порівняння та аналогії; опитування; методи математичної статистики. Результати. На основі проведених досліджень визначено шляхи подальшого вдосконалення механізму функціонування системи організації управління гандболом в Україні. Проведено експертне опитування фахівців сфери фізичного виховання та спорту про проблемні питання розвитку гандболу в Україні. Аналіз отриманих результатів дозволив узагальнити сучасні підходи до вирішення питань удосконалення системи організації та управління гандболом у державі. Встановлено, що система управління спортом вищих досягнень України потребує реформування. В умовах глобалізації спорту необхідно провести зміни в системі управління сфери фізичного виховання та спорту. Аналізуючи розвиток гандболу у провідних країнах Європейського Союзу (Франція, Німеччина), можна виділити такі особливості: автономія спорту; масовість виду, в основі якої лежить учнівський спорт; взаємодія громадських та державних організації з активною участю держави в регулюванні та фінансуванні програм підготовки спортсменів на різних етапах з урахуванням результатів наукових досліджень, а також підготовка кадрів. Важливою складовою є функціонування центрів підготовки, що створює не лише оптимальні умови для поєднання навчання та занять спортом, а й формує оптимальну атмосферу конкуренції, удосконалення підготовки спортсменів, підвищення кваліфікації та набуття досвіду тренерського складу.
 Ключові слова: гандбол, система, організація, управління, спортивна підготовка, Цільова програма, глобалізація.
39
Дем’янчук, Ю. І. "КОРПУСНО-ПРИКЛАДНЕ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО: ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ". Nova fìlologìâ, № 90 (28 серпня 2023): 32–39. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2023-90-5.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні напрями наукових досліджень в царині корпусно-прикладного перекладознавства. Доведено, що представники корпусно-автоматизованого напряму дослідження зосереджені на розробці систем автоматизації перекладу з використанням корпусних даних та машинного навчання. З’ясовано, що корпусно-галузевий напрям спрямований на поліпшення процесу перекладу текстів пріоритетних й потенційних галузей науки. У науковій розвідці значну увагу приділено корпусній стилістиці тексту, що представляє корпусно-стилістичний напрям дослідження, й фокусується на стилістичних аспектах перекладу за допомогою корпусних даних. Виявлено, що корпусна лексикографія сприяє розробці різноманітних лексикографічних ресурсів для підтримки перекладачів у пошуку відповідних еквівалентів у цільовій мові. Доведено, що комплексне застосування корпусно-прикладного напряму дослідження полягає у виокремленні закономірностей перекладацької діяльності у цій царині. Як свідчить аналіз текстового матеріалу, корпусно-прикладний напрям дослідження слугує опорною зоною у галузі локалізації програмного забезпечення, де моделювання програм перекладу сприяють адаптації інформаційних програм до розкриття міжмовних семантико-структурних відповідностей. Обгрунтовано вплив основних напрямів корпусно-прикладного перекладознавства на універсальну корпусно-перекладознавчу кореляцію, яка виявляється в тому, що своєрідність перекладу не сприймається як монолітне моделювання, а виявляє свою диференційність. У науковій роботі також окреслено актуальні для сучасного перекладознавства науково- орієнтовані принципи переосмислення поняття перекладу в корпусній та прикладній лінгвістиці, серед яких транснаціональний інтеракціонізм, інтерперсональний конструктивізм та семантична прецизійність. Запропонована класифікація дозволяє зрозуміти особливості та переваги використання корпусних даних та автоматизованих технологій у розкритті функціонального призначення текстів і сприяє розширенню дифузних меж дослідження шляхом подальшого розвитку галузі перекладознавства. Визначені напрями дослідження корпусно- прикладного перекладознавства є важливими інструментами для покращення процесу перекладу загалом, забезпечуючи більш точний та ефективний переклад текстів у різних галузевих сферах.
40
Башинський, І. А., та Л. О. Сімонцева. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗРОБКИ МІСЦЕВИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 6 (30 грудня 2024): 3–13. https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2024.6.1.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблемні аспекти нормативно-правового забезпечення процесу розробки та впровадження місцевих цільових програм (МЦП), спрямованих на розвиток ключових аспектів життєдіяльності громади. Проведено аналіз нормативно-правових актів України, що регулюють механізми розробки програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також цільових програм з інших питань місцевого самоврядування. Встановлено, що нормативно-правові акти регламентують особливості складання виключно державних цільових програм. Водночас, особливості складання МЦП не визначено жодним нормативно-правовим актом. Також, наразі у чинному законодавстві відсутнє визначення поняття «місцева цільова програма». Зазначено, що для загального розуміння такого поняття у науковому та експертному середовищі за аналогією використовується термін, визначений у Законі України «Про державні цільові програми». Визначено, що МЦП, як і державна, також поєднує завдання та заходи, спрямовані на розв’язання найважливіших проблем місцевого рівня чи окремих галузей та сфер, реалізація яких здійснюється за кошти місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. З'ясовано, що при розробці МЦП громади вимушені користуватися нормативно-правовою базою, передбаченою для державних цільових програм. Розроблені окремими експертами грантових проєктів методики розробки МЦП не затверджені нормативно-правовими актами України, тому мають лише ознайомчий та рекомендаційний характер і не є обов’язковими до виконання іншими територіальними громадами. Важливо зазначити, що недосконалість законодавства створює умови для неякісного прогнозування та планування, неефективного моніторингу та контролю за виконанням МЦП. Виявлено такі недоліки у плануванні МЦП у громадах: відсутній зв’язок зі стратегічними документами розвитку громад; неузгоджені між собою цілі, завдання і заходи програм; відсутні очікувані результативні показники програм, а також ресурсне забезпечення їх виконання; проєкти програм (змін до програм) не обговорюються з громадськістю; проміжні та кінцеві звіти про хід виконання програм несвоєчасно оприлюднюються на офіційному веб-сайті місцевої влади. З урахуванням наявних недоліків у плануванні запропоновано прийняти та затвердити на державному рівні заходи щодо вдосконалення механізму формування та виконання місцевих цільових програм, а саме: 1) Розробити законопроєкт та після обговорення з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування, які відповідають за розробку місцевих цільових програм ухвалити Закон України «Про місцеві цільові програми» 2) Затвердити методичні рекомендації щодо порядку розроблення, затвердження, реалізації, проведення моніторингу та оцінювання реалізації місцевих цільових програм» 3) Організувати освітні програми для органів місцевого самоврядування з практичного застосування методики розроблення місцевих цільових програм. Автор дослідження підкреслив, що запровадження вказаних заходів сприятиме покращенню ефективності місцевих цільових програм, їх відповідності потребам розвитку громад, зменшенню ризиків невиконання місцевих бюджетів та підвищенню якості управління місцевими ресурсами. Залучення громадськості до процесу розробки та виконання цільових програм дозволить підвищити прозорість та підзвітність органів місцевого самоврядування. У статті сформульовано висновок, що нагальною потребою для громад і завданням для профільного Міністерства розвитку громад та територій України є створення комплексного нормативно-правового акту, який би регламентував і стандартизував розробку, реалізацію та моніторинг усіх планувальних документів тріади «стратегія громади – програма соціально-економічного розвитку – місцеві цільові програми», визначав їх ієрархічні взаємозв’язки та був спеціалізованим для територіальних громад.
41
Mytskan, Bohdan, Tetiana Mytskan та Lyudmyla Zhyrak. "КОРЕКЦІЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ СЛАБОЧУЮЧИХ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 10–26. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.10-26.
Full textAbstract:
Мета. Обґрунтувати ефективність використання рекреаційно-оздоровчого туризму для корекції психофізіологічного стану дітей з вадами слуху. Методи. Для досягнення окресленої мети було використано комплекс методів: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної і спеціальної літератури, нормативних документів; соціологічні (анкетування); психологічні (опитувальник САН,психологічні тести Люшера, Кеттела, Даймонда і Роджерса) та біологічні методи (експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за методикою Г. Апанасенка) дослідження, а також методи математичної статистики. Результати. В рамках дослідження розроблена авторська програма “Мандрувати може кожен”, спрямована на відновлення втрачених фізичних, психічних і духовних сил дітей з особливими потребами, їх гармонійний психофізіологічний розвиток, соціальну інтеграцію та адаптацію до умов зовнішнього середовища засобами рекреаційно-туристичної діяльності. Доведено позитивний вплив розробленої програми на психофізіологічний стан, соціальну адаптацію та інтеграцію дітей з вадами слуху. Зокрема, результати психологічного тестування свідчать про позитивні зміни в суб’єктивному сприйнятті власного психоемоційного стану. Вірогідно покращились показники самопочуття, активності, настрою. Водночас виявлені позитивні зміни в мотивації та потребах дітей з вадами слуху. Зокрема, Це відображає позитивна динаміка вибору головних кольорів, як показника активності, енергійності. Досягнуто покращення показників емоційно-вольової сфери, зокрема, зниження імпульсивності, дратівливості, емоційної втоми, зростання самоконтролю та рівноваги. Достовірні позитивні зміни відбулися щодо розвитку уяви, образного та емоційно-насиченого мислення, комунікативних властивостей, адаптації дітей до умов суспільного середовища. За підсумками формувального педагогічного експерименту встановлено достовірні зміни морфо-функціональних показників, які призвели до покращення соматичного здоров’я. Висновок. Таким чином, можна констатувати, що експериментальна модель організації та комплексна програма корекції психофізіологічного стану дітей з вадами слуху засобами рекреаційно-оздоровчого туризму значною мірою сприяє покращенню їх психічних та фізіологічних властивостей і може бути рекомендована для широкого впровадження в руховудіяльність неповносправних дітей.Ключові слова: рекреаційно-оздоровчий туризм, слабочуючі діти, психічні і морфо- фізіологічні властивості.
42
Кобеля-Звір, М. Я., та Ю. В. Звір. "ВПЛИВ ГРАНТІВ ПРОГРАМИ “ЄРОБОТА” ЗА НАПРЯМКОМ “ВЛАСНА СПРАВА” НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 82 (20 травня 2025): 36–43. https://doi.org/10.32782/2522-1205-2025-82-05.
Full textAbstract:
У статті розглянуто результати впровадження урядової програми “єРобота” за напрямком “Власна справа” як інструменту фінансової підтримки мікро- і малого підприємництва в Україні в умовах повномасштабної війни, економічної нестабільності та повоєнного відновлення. Програма, започаткована у липні 2022 року, спрямована на стимулювання самозайнятості населення, підтримку запуску та розвитку бізнесу, а також створення нових робочих місць у всіх регіонах України, включаючи прифронтові області. Метою дослідження є комплексна оцінка впливу грантового механізму на динаміку розвитку підприємницької активності в країні, виявлення галузевих, регіональних і часових особливостей реалізації програми, а також визначення ключових бар’єрів, які впливають на ефективність засвоєння грантових ресурсів. Методологічною основою роботи є поєднання елементів статистичного аналізу, порівняльного методу та експертного оцінювання на основі узагальнених матеріалів Центру розвитку “ЧАС ЗМІН” та офіційних джерел Міністерства економіки України. У дослідженні представлено узагальнені статистичні дані щодо кількості виданих грантів, обсягів фінансування та кількості створених робочих місць за період 2022-2025 років. Так, станом на березень 2025 року було видано понад 22 000 мікрогрантів на загальну суму 5,3 млрд грн, що дозволило створити понад 46 000 нових робочих місць. Окрему увагу приділено аналізу галузевої структури підтриманих бізнесів, зокрема в сферах торгівлі, громадського харчування, послуг, легкої промисловості та переробної галузі. У ході дослідження ідентифіковано ключові труднощі, що супроводжують реалізацію програми: недостатній рівень поінформованості заявників, складність підготовки бізнес-планів, жорсткі вимоги до створення робочих місць, обмеження щодо допустимих напрямів витрат, а також відсутність системного післягрантового моніторингу. На основі виявлених проблем розроблено таблицю типових викликів, їхніх наслідків та практичних рекомендацій щодо вдосконалення програми на інституційному та нормативному рівнях. Стаття підкреслює стратегічне значення програми “Власна справа” у структурі державної політики підтримки підприємництва та доводить доцільність її подальшого масштабування із залученням регіональних платформ супроводу, гнучких моделей витрат, адаптації умов до різних типів бізнесу та посилення партнерства між державними органами, бізнес-асоціаціями та консультативними структурами. Практичні результати дослідження можуть бути використані при розробленні оновленої концепції стимулювання самозайнятості населення та розвитку малого бізнесу в умовах трансформації економіки України.
43
Адубецька, А. Ю., С. А. Шнайдер, О. В. Дєньга, О. А. Прийма та Т. О. Третяк. "КЛІНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПЕРИІМПЛАНТИТОМ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 130, № 1 (2025): 136–39. https://doi.org/10.35220/2078-8916-2025-55-1.20.
Full textAbstract:
Периімплантит є одним із найпоширеніших ускладнень дентальної імплантації, яке характеризується запаленням і прогресивною резорбцією марґінальної кісткової тканини навколо імплантату, що може призводити до його втрати й істотного погіршення естетичних і функціональних параметрів усмішки. Наявні літературні дані засвідчують стійку асоціацію між периімплантитом і перенесеним тяжким каріозним процесом, однак систематизованої інформації щодо стану твердих тканин зубів у таких пацієнтів, особливо в Україні, досі бракує. Заповнення цієї прогалини є важливим кроком для оптимізації профілактичних стратегій і розвитку персоналізованих протоколів лікування, спрямованих на збереження імплантатів і поліпшення якості життя населення країни. Мета дослідження. Комплексно оцінити інтенсивність і структуру ураження твердихтканин зубів у пацієнтів із периімплантитом. Методи дослідження. Дослідження охопило 67 осіб віком від 25 до 55 років із клінічно та рентгенологічно підтвердженим периімплантитом. Стан твердих тканин оцінювали за показником КПВп – «каріозні, пломбовані, видалені постійні зуби», у розширеній інтерпретації, що додатково враховувала зуби під коронками та ділянки, заміщені імплантатами. Отримані дані порівнювали з усередненим національним показником для дорослого населення України. Статистичну обробку здійснювали з використанням t-критерію Стьюдента за рівня значущості p < 0,01. Наукова новизна. Сумарний показник у групі дослідження становив 18,91 ± 0,64 і виявився в 1,4 раза більшим за середній показник серед дорослого населення України (p < 0,001). Найбільшу частку у структурі ураження становили видалені зуби (29,3%), зуби під коронками (28,5%) та ділянки з імплантатами (22,1%), тоді як активний карієс становив лише 3,1%. Висновки.Пацієнти з периімплантитом характеризуються високою кумулятивною втратою твердих тканин зубів і значною ортопедичною реабілітацією, що вказує на необхідність розроблення цільових профілактичних програм.
44
Колєснік, Тетяна Володимирівна. "ЕЙДЖИЗМ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ". Центральноукраїнський вісник права та публічного управління, № 4 (30 грудня 2024): 30–37. https://doi.org/10.32782/cuj-2024-4-4.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблемних аспектів, що пов’язані з дискримінацією у сфері трудових відносин і потребують нових підходів для їх вирішення. Проведено аналіз норм міжнародного та національного законодавства в контексті визначеної проблематики дослідження. Окреслено організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації за віком з метою забезпечення рівних можливостей кожного щодо реалізації права на працю. Виокремлено певні форми, що характеризують ейджизм в сучасному суспільстві як для молодих фахівців при пошуку роботи, так і для досвідчених фахівців, такі як: упередження ставлення до особи певного віку; стереотипні уявлення про фаховість і продуктивність осіб певного віку; обмежене сприйняття молоді в різних державних інституціях та інші. Доведено, що в трудових правовідносинах ейджизм може проявлятися в різних формах з урахуванням гендерного аспекту. Пріоритезація гендеру на всіх рівнях та комплексний підхід до подолання дискримінації у сфері праці є важливими завдання як на міжнародному, так і національному рівні. Цей феномен є одним із негативних соціальних чинників, з яким зустрічаються потенційні працівники при працевлаштуванні, що залежить від соціальних та економічних аспектів розвитку ринку праці в країні. Упереджене ставлення до віку не має дискримінувати працівника, оскільки вік має фокусувати увагу на досвід роботи в певній сфері. Окрему увагу приділено концепції слеш-кар’єри, яка спрямована на те, щоб фахівець успішно поєднував кілька професій або видів діяльності з урахуванням його освіти та професійних навичок, що дозволить постійно поглиблювати теоретичний та практичний досвід і уникнути труднощів при пошуку нової вакансії у разі звільнення з основного місця роботи та швидко адаптуватися до змін у професійній сфері без жодних дискримінаційних утисків. Зокрема, акцентовано увагу на окремих питаннях вікової дискримінації для певних категорій працівників, проаналізовано практику ЄСПЛ щодо встановленого граничного віку перебування на посаді. За результатами дослідження сформульовано висновки та пропозиції посилити тристоронню співпрацю та розробити за підтримки Уряду цільові програми щодо заохочення роботодавців у працевлаштуванні молоді та осіб старших вікових груп і регіональні програми зайнятості з урахуванням попиту та пропозиції на період воєнного стану, що сприятиме економічному відновленню держави.
45
Срібна, Оксана. "Психологічні особливості реалізації програми комплексної терапії панічних атак". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(51) (2020): 210–22. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-210-222.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати необхідність та результативність комплексної корекції панічних розладів засобами психотерапії, а саме: гештальт-терапія, гіпнотерапія (техніки активації свідомості); а також психокаталіз (метод регуляції організму). Метод: в процесі роботи нами було застосовано комплексний метод корекції панічних розладів, котрий засновується на теоретичних положеннях гештальт-терапії, щодо корекції панічних атак, які розроблені Дж. Франчесетті, М.С. Лобб, Дж. Салоніа, а також концепцію короткочасної терапії страхів, паніки, фобій, розроблену Дж. Нардоне. Окрім цього, зазначений метод доповнюється ефективними техніками гіпнотерапії, а саме: техніки активації свідомості (ТАС; засновник цього напряму у сучасній гіпнотерапії, Ж. Беккіо) дозволяють нам активувати процеси трансформації й адаптації організму до умов, що постійно змінюються, ритму, що постійно прискорюється, стану невизначеності, тобто, усіх тих факторів, що спричинюють панічні розлади. Окрім цього, ТАС стимулюють творчі здібності й можливості знаходити нестандіртні варіанти вирішення завдань, що постають перед особистістю. Також застосовано психокаталіз (автор А. Єрмошин) – метод регуляції організму, у поєднанні вегетативного рівню, в якому наявний доступ до процесів, що регулюються, здійснюється через відчуття у тілі, через безпосереднє бачення внутрішнього простору. Для роботи суттєвими є три фази: дослідження висхідного стану (короткий аналіз), рішення стосовно того, що уклалося стихійно (що спрямувати у прямому напрямку, а що, є необхідність, у зворотному), спостереження за змінами (активна медитація). Робота відрізняється швидкістю та ефективністю, вона повноцінно оновлює стан людини на усіх трьох рівнях: на «головному» й на «тілесному». Результати: комплексна програма, що ґрунтується на теоретичних положення гештальт-терапії, новітніх досліджень нейронаук, застосовує покроковий алгоритм виведення страху із тіла, метод психокаталізу, що в цілому дозволяє пропрацювати фонові напруження та наслідки психічного травмування, сприяє підвищенню стабільності нервових процесів. Розроблена комплексна програма профілактики та корекції панічних розладів спрямована на зниження загального рівня активації нервової системи на рівні ЦНС та ВНС. А головний результат застосування даної програми полягає у нейтралізації специфічної травми, переляку, що виникає у момент першого нападу, зниженню рівня сенсибілізації психіки й формуванню у особистості психологічної компетентності, а також умінь та навичок оперування техніками активації свідомості задля самостійного психічного та психологічного розвитку особистості. Висновки: стресова гіперактивізація, травми потребують опрацювання, професійної допомоги спеціаліста. Застосування комплексної терапії панічних розладів дозволяє опанувати такі стани й повернути організм до режиму спокою. Повернення симпатичної та парасимпатичної частин вегетативної нервової системи й мозку до збалансованої роботи відбувається поетапно й покроково із задіянням методу психокаталізу. Устаткування «нейронних сіток», зв’язок з процесами, що відбуваються на вегетативному рівні нервової системи, здійснюється через нейрогенез завдяки технікам активації свідомості. Теоретичною основою й підґрунтям розробленої та адаптованої комплексної програми терапії панічних розладів слугували концептуальні положення розроблені науковцями гештальт-терапевтичного напряму психотерапії Дж.Нардоне, Дж.Франчесетті тощо, а також засновником ТАС Ж.Беккіо із колегами й автора методу психокаталізу А.Єрмошина.
46
Поздняков, О. В. "ПІДГОТОВКА ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ГАЛУЗІ ЗНАНЬ “СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ”: ВИКЛИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ". Професійно-прикладні дидактики, № 1 (3 березня 2025): 9–14. https://doi.org/10.37406/2521-6449/2025-1-1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанню ефективної підготовки здобувачів наукового ступеня доктора філософії в галузі знань “Сфера обслуговування”, зокрема майбутніх дослідників у сфері гостинності. Сьогодні індустрія гостинності відіграє значну роль у вирішенні завдань виведення національної економіки з кризи, сприяючи її структурним перетворенням, що має виняткове значення для нашої держави. Воєнний стан та бойові дії негативно вплинули на індустрію гостинності в Україні, що призвело до низки проблем для її успішного подальшого розвитку. Основні виклики, з якими зараз стикається досліджувана галузь, це порушення ланцюгів постачання, зниження купівельної спроможності клієнтів, зміни споживчого попиту, дефіцит окремих видів продукції, дефіцит персоналу, збитковість бізнесу. Таким чином, забезпечення сталого розвитку належить до стратегічних цілей індустрії гостинності в Україні разом із підтриманням її економічної конкурентоспроможності шляхом впровадження сучасних технологій. У сфері послуг, яка швидко розвивається, ступінь доктора філософії може мати вирішальне значення для досягнення успіху на сучасному ринку праці. Однією з головних переваг здобуття ступеня доктора філософії в галузі послуг є можливість спеціалізуватися в певній галузі досліджень. Цей рівень спеціалізації дозволяє студентам отримати глибоке розуміння обраної ними сфери, що робить їх експертами у відповідних галузях. Проте на освітньо-науковий потенціал здобувачів освіти досліджуваного рівня можуть істотно впливати різноманітні соціальні, економічні, психологічні та політичні фактори. Водночас надання майбутнім дослідникам практичного досвіду є важливим аспектом їх професійної підготовки.Стажування або програми спостереження за роботою фахівців є ефективними способами досягнення цієї мети в індустрії гостинності. Крім того, компетентнісний підхід є необхідною складовою підготовки студентів освітньо-наукового рівня.Оскільки ступінь доктора філософії в галузі знань “Сфера обслуговування” виходить за рамки теоретичних знань, саме комплексна освітня програма є засобом, що надає молодим вченим необхідний набір спеціальних компетентностей, включаючи здатність здійснювати поглиблені дослідження у поєднанні з сучасним рівнем технічних і комунікативних навичок.
47
Kukhar, V. P. "Results of implementation of Targeted complex interdisciplinary program of scientific researches of NAS of Ukraine concerning the problems of sustainable development, rational nature management, and conservation of environment." Visnik Nacional'noi' akademii' nauk Ukrai'ni, no. 3 (March 25, 2015): 32–37. http://dx.doi.org/10.15407/visn2015.03.032.
Full text
48
Газуда, Михайло, та Вікторія Ігнац. "Інклюзивна освіта як складова соціально-економічної політики держави". Геополітика України: історія і сучасність, № 2(33) (11 грудня 2024): 235–42. https://doi.org/10.24144/2078-1431.2024.2(33).235-242.
Full textAbstract:
У статті розглянуто підходи до формування соціально-економічної політики через призму обґрунтування її концептуальних основ, визначення ролі освітньої галузі соціальної інфраструктури у забезпеченні економічними знаннями всіх верств населення, і, як наслідок, формування комфортного середовища функціонування і розвитку суб’єктів господарювання, підвищення рівня життя та добробуту людей. Нині в Україні спостерігається зростання кількості дітей з особливими освітніми потребами, що актуалізує необхідність посиленої уваги до цієї проблематики, її розгляду не тільки з медичної точки зору, але й соціального й гуманістичного аспектів. Окреслено роль концепції розвитку інклюзивної освіти, метою якої є визначення пріоритетів державної політики у сфері освіти у напрямі забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами та створення умов для вдосконалення системи освіти і соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами, зокрема інвалідністю, шляхом упровадження інноваційних технологій, інклюзивного навчання. Водночас важливою концептуальною основою інклюзивної освіти є формування нової філософії соціальної політики стосовно позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю. При цьому необхідністю зумовлюється створення інклюзивно-ресурсних центрів – установ, що утворюються для забезпечення права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу. Зазначимо, що провадження діяльності інклюзивно-ресурсних центрів можливе тільки за наявності коштів та дій, спрямованих на їх використання в установленому порядку за цільовим призначенням. При цьому джерелами фінансування інклюзивно-ресурсних центрів є кошти засновника, благодійні пожертви юридичних та фізичних осіб, інші джерела, не заборонені законодавством, у тому числі кошти, одержані за надання додаткових освітніх та інших платних послуг, гранти, дарунки, інші надходження, одержані від юридичних та фізичних осіб. Виявлено, що фінансово-господарська діяльність інклюзивно-ресурсних центрів є багатоаспектною, потребує забезпечення сучасними технічними засобами, відповідними потребам учнів з різними категоріями особливих освітніх потреб, належного рівня безпеки та комфорту для здобувачів освіти з ООП та фахівців центру. Важливою є розробка системи постійного оновлення та підтримки матеріально-технічної бази центру, врахування індивідуальних потреб учнів при закупівлі обладнання та матеріалів. Зауважено на тому, що розробка програм підготовки та підтримки фахівців є важливим аспектом ефективного використання матеріальних ресурсів центру.
49
Sukhenko, Igor. "Формування культури здоровʼя – необхідний компонент виховання молоді". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 29–36. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-29-36.
Full textAbstract:
Актуальність. Формування культури здоров’я – це тематика, що потребує комплексного глибокого дослід- ження, у якому повинні брати участь науковці з багатьох галузей науки. Здоров’я нації безпосередньо впливає на працездатність і продуктивність праці, економіку країни, моральний клімат у суспільстві, виховання молодого покоління, відображає образ і якість життя. Мета дослідження – виявити умови та фактори, необхідні для формування культури здоров’я підростаючого покоління. Методи дослідження – аналіз й узагальнення літературних джерел, системно-структурний аналіз. Результати роботи. Важливим профілактичним фактором у зміцненні здоров’я людини є здоровий спосіб життя. Стверджується, що формування культури здоров’я підроста- ючого покоління повинно бути пріоритетним напрямом у державній політиці. Практичною стороною забез- печення здоров’я є створення необхідних економічних, соціальних і духовних умов. Здоров’я як пізнавальна проблема постає у зв’язку з потребою привести у відповідність сформовані раніше уявлення про здоров’я людини із сучасним рівнем науки й практики (тобто на новому методологічному, теоретичному та емпіричному рівнях). На нашу думку, культура здоров’я особистості – це комплексна програма, яка функціонує на основі отримання й усвідомлення знань про здоровʼя, із метою покращення роботи функцій життєдіяльності та стану органів людини, продовження його фізичного й творчого довголіття. Гармонійність фізичного розвитку як сукупність морфо- логічних і функціональних ознак є одним із найважливіших показників здоровʼя людини. Висновки. Розглянуто фактори, які впливають на формування культури здоров’я молоді, а саме: середовища, екології та особистості. Стверджується, що на процес формування культури здоров’я молоді сприяють такі форми: наявність теоретичної бази, практична складова, уключаючи наочні приклади, мотивація самовдосконалення, спадковість й екологія. Наведено власне бачення форм і факторів формування культури здоров’я молоді.
50
Kryachok, Serhiy. "СУЧАСНИЙ СТАН ГЕОДЕЗИЧНОГО МОНІТОРИНГУ АЕРОДРОМНИХ ПОКРИТТІВ В УКРАЇНІ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 305–14. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-305-314.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. В Україні нині діє Державна цільова програма розвитку аеропортів. Програмою передбачено стабільний розвиток авіаційної галузі в Україні, модернізацію та реконструкцію навних і будівництво нових аеродромів та аеродромних об’єктів, зокрема поверхонь, призначених для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому, ґрунтових елементів аеродрому. Постановка проблеми. Нині значно розширився авіаційний парк в Україні та за її межами. З’явились тяжкі та надтяжкі повітряні судна. Збільшення ваги повітряних суден веде до підвищення навантаження на аеродромні покриття. Це, у свою чергу, призводить до більш швидкого зношення аеродромних покриттів та появи дефектів, які загрожують безпеці польотів, зміні профілю покриття. Тому проводиться постійний моніторинг за станом аеродромних покриттів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені моніторингові аеродромних покриттів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз засобів та методів геодезичного моніторингу аеродромних покриттів дозволяє зробити висновок, що геодезичний моніторинг спрямований лише на визначення профілю покриттів. Дефекти аеродромних покриттів не є предметом геодезичного моніторингу. Мета статті. Головною метою цієї статті є виконати огляд конструкцій аеродромних покриттів та їхніх дефектів. Виклад основного матеріалу. Наведено класифікації аеродромних покриттів та виконано огляд конструкцій жорстких, асфальтобетонних, полегшених, спрощених покриттів та ґрунтової частини льотного поля. Наведено особливості дефектів аеродромних покриттів і основні причини їх виникнення. Дефекти згруповані в окрему таблицю та виконано їх візуалізацію. Висновки відповідно до статті. У результаті аналізу засобів та методів геодезичного моніторингу стану аеродромних покриттів встановлено, що основним видом такого моніторингу є визначення лише нерівностей поверхні покриттів. Для виявлення більш широкого спектра дефектів аеродромних покриттів необхідне залучення безпілотних літальних апаратів, лазерного сканування та розробка новітніх засобів та методів моніторингу аеродромних покриттів.