To see the other types of publications on this topic, follow the link: Черевна порожнина.
Journal articles on the topic 'Черевна порожнина'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Черевна порожнина.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Arakelian, R. S., Kh M. Halimzianov, R. D. Mustafin, S. F. Karpenko, A. R. Kurbanhaliieva, and A. S. Arakelian. "Клініко-епідеміологічні особливості ехінококозу людини в Астраханській області." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 4.09 (February 2, 2016): 38–41. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.09.2015.78825.
Full textAbstract:
Мета дослідження: охарактеризувати сучасну ситуацію з ехінококозу людини в Астраханській області. Матеріали і методи. На території Астраханської області з 2008 по 2015 р. зареєстровано 72 випадки ехінокока в людини. Найбільша кількість випадків зараження людини ехінококом відмічалася в 2014 р. — 17 випадків (23,6 ± 5,0 %), 2015 р. — 11 випадків (15,3 ± 4,2 %) та у 2011 р. — 10 випадків (13,9 ± 4,1 %). В інші роки ехінококоз реєструвався в жителів Астраханського регіону, але з меншою частотою. Так, у 2012 р. було зареєстровано 9 випадків (12,5 ± 3,9 %), у 2010 р. — 8 випадків (11,1 ± 3,7 %), в 2009 і 2013 роках — по 7 випадків (9,7 ± 3,5 %) і в 2008 р. — всього 3 випадки (4,2 ± 2,4 %). Результати дослідження. У статевому співвідношенні серед хворих переважали особи жіночої статі — 69,4 ± 5,4 % (50 випадків). Частка чоловіків дорівнювала 30,6 ± 5,4 % (22 випадки). Прийнято вважати, що в основному гельмінт уражає печінку та легені. Так, типовий ехінококоз (печінка, легені, печінка + легені) відмічався у 88,9 ± 3,7 % (64 особи), у т.ч. в області печінки у вигляді паразитарної кісти в 69,4 ± 5,4 % (50 осіб). У рідкісних випадках паразит уражав легеню (праву або ліву), а також одночасно і печінку, і одне з легенів — по 7 випадків (9,7 ± 3,5 %). Ехінококоз рідкісної локалізації відзначався в 11,1 ± 3,7 % (8 осіб). Так, були зареєстровані випадки ураження ехінококом нирки, піддіафрагмального простору, черевної порожнини — по 1,4 ± 1,4 % (1 випадок). В інших випадках у пацієнтів відзначалося поєднане ураження органів ехінококом: черевна порожнина + сечовий міхур, печінка + заочеревинний простір + малий таз, печінка + плече, печінка + поперековий м’яз + головний мозок, серце + головний мозок + селезінка + ліва нирка — по 1,4 ± 1,4 % (1 випадок). Висновки. В останні роки число випадків зараження людини ехінококом продовжує збільшуватися, про що свідчать місцеві випадки зараження. До захворювання в основному схильні особи, що мали постійний контакт з недегельмінтизованими собаками, оброблювали полеглих тварин і не дотримувались правил особистої гігієни. До захворювання схильні люди різного віку і професій. У діагностиці ехінококозу головну роль відіграють комплексні методи ІФА, КТ та УЗД.
2
Shaganov, P. F. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ АНАМНЕЗУ ЖІНОК ІЗ НАЯВНІСТЮ СПАЙКОВОЇ ХВОРОБИ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (February 5, 2019): 98–102. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9817.
Full textAbstract:
Проблема спайкової хвороби носить загальномедичне значення, з нею у своїй практиці постійно стикаються акушери-гінекологи та хірурги. Спайки між органами черевної порожнини здебільшого виникають унаслідок оперативних втручань та запальних процесів органів малого таза. Вони призводять до таких ускладнень, як трубно-перитонеальне безпліддя, синдром хронічного тазового болю, порушення функції вісцеральних органів.
Мета дослідження – визначити фактори ризику формування перитонеальних спайок у жінок репродуктивного віку.
Матеріали і методи. Було проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 187 жінок, яких прооперували з використанням лапароскопічного доступу й у якості основного або супутнього мали діагноз спайкової хвороби. Оцінили дані про соматичний, репродуктивний та гінекологічний анамнез, вік та соціальний статус. Групу порівняння склали дані 65 жінок, у яких під час оперативного втручання не виявлено спайок у черевній порожнині.
Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз соматичного анамнезу жінок із наявністю спайок у черевній порожнині та без таких показав, що жінки зі спайками мали в 3,2 раза (14,97 порівняно з 4,62 %, p<0,05) частіше той чи інший вид алергії, і в 3,5 раза (10,70 та 3,07 %) – аутоімунних захворювань. В обох групах зареєстровано оперативні втручання у минулому, хоча кількість їх була майже у 6 разів вища при наявності спайкової хвороби (53,48 порівняно з 9,23 %, p<0,05). У жінок із наявністю спайок в черевній порожнині відсоток операцій на тазових органах був у 2,5 раза вищим (85,00 порівняно з 33,33 %, p<0,05), та лише в даної категорії пацієнток мало місце дренування черевної порожнини під час операції (22,4 %, p<0,05). Вивчення гінекологічної захворюваності серед обстежених показало, що пацієнтки зі спайками мали у 3,6 раза частіше запальні захворювання внутрішніх статевих органів (61,50 порівняно з 16,92 %, p<0,05), та у кожної третьої зареєстровано більше одного епізоду вказаної патології в анамнезі (33,68 %, p<0,05). Крім того, кожна п’ята жінка з наявністю спайок у черевній порожнині мала ендометріоз (17,11 порівняно з 3,08 %, p<0,05). Значна частина пацієнток зі спайками у черевній порожнині мала 2 та більше аборти у минулому, тоді як серед пацієнток групи порівнянні таких не було.
Висновки. За даними дослідження, до факторів ризику формування перитонеальних спайок у жінок репродуктивного віку належать алергічні захворювання; оперативні втручання на черевній порожнині, особливо повторні, та на тазових органах; дренування черевної порожнини після операції; запальні захворювання тазових органів та їх рецидиви; повторні хірургічні аборти.
3
Milastnaia, A. G., and V. B. Dukhnickiy. "Діагностика гострого деструктивного панкреатиту у собак." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 104–12. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.14.
Full textAbstract:
У статті наведено результати клінічного, лабораторного та інструментального обстеження собак, хворих на гострий деструктивний панкреатит. Основними клінічними ознаками гострого деструктивного панкреатиту собак є інтенсивний біль, часті напади блювання, здуття черевної порожнини. Лейкоцитарні індекси інтоксикації організму собак за гострого деструктивного панкреатиту характеризувалися збільшенням ядерного індексу, індексу швидкості осідання еритроцитів, реактивної відповіді нейтрофілів. Гострий деструктивний панкреатит собак супроводжувався активізацією процесів перекисного окиснення ліпідів. Ультразвуковим дослідженням лози собак, хворих на гострий деструктивний панкреатит, встановлено збільшення розмірів підшлункової залози, зниження ехогенності, нечіткість її контурів та наявність вільної рідини у черевній порожнині; дослідженням у В-режимі непарних вісцеральних гілок черевного відділу аорти – деформацію контуру судинної стінки і зростання індексу резистентності магістральних судин і, навпаки, його зниження у дрібних артеріях підшлункової залози.
4
Grynchuk, A. F., I. S. Davydenko, F. V. Grynchuk, and I. Iu Polianskiy. "Експериментальне обґрунтування інтраочеревинного застосування інтерферону 2b для лікування гострого перитоніту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (January 16, 2020): 46–50. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10736.
Full textAbstract:
Мета роботи: в експерименті дослідити можливість інтраочеревинного застосування інтерферону α2b для лікування гострого перитоніту.
Матеріали і методи. У дослідженні використано 64 білих нелінійних щурі. Перитоніт моделювали інтраочеревинним пункційним уведення 20 % суміші автокалу. Через 12 год після моделювання виконували лапаротомію і санацію черевної порожнини. У контрольній групі (32 тварини) промивали розчином декаметоксину і 0,9 % розчином NaCl. У дослідній групи (32 тварини) після цього в черевну порожнину уводили розчин інтерферону α2b в дозі 0,3 млн ОД на 100 г маси. Через 6, 12, 24 і 48 год виконували релапаротомію і забирали парієтальну очеревину для гістологічного дослідження. Препарати зафарбовували гематоксилін-еозином.
Результати досліджень та їх обговорення. У контрольній групі через 6 год після санації на тлі виразних запальних змін парієтальної очеревини спостерігаються ознаки неналежної реакції неспецифічної клітинної ланки захисту, прояви активації якої відмічені лише через 12 год; ініціація специфічної ланки відбувається через 24 год, а протягом 48 год не виявлені ознаки регенераційних процесів. У дослідній групі через 6 год спостерігаються ознаки адекватної реакції неспецифічної ланки клітинного захисту на тлі менш виразних запальних змін парієтальної очеревини; через 12 год виявляються ознаки активації специфічної ланки, а через 48 год – ознаки розвитку процесів регенерації.
5
Дехнич, І. С. "ДІАГНОСТИЧНА СОНОГРАФІЯ ПРИ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ У ТВАРИН." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 241–49. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.30.
Full textAbstract:
У статті представлені матеріали щодо історії розвитку ультрасонографії у ветеринарній практиці, наведений аналіз літератури щодо дослідження печінки, селезінки та підшлункової залози, вказуються перспективи методики дослідження в майбутньому. Ультрасонографія черевної поро-жнини у тварин вперше застосовувалась переважно для діагностики вагітності. На сьогодні зазначена методика є важливою діагностичною технікою у ветеринарній медицині, яка застосовуєтьсядля вивчення більшості нормальних та патологічно змінених структур у тварини, забезпечуючишвидкий, неінвазивний спосіб доповнення інформації, отриманої в результаті клінічного обстеженнята рентгенографії. Ультразвукове дослідження засноване на принципі ехолокації, хвилі, що посила-ються датчиком, проходять крізь тканини організму, відображаються та розшифровуються апа-ратом і перетворюються в зображення, яке дає змогу фахівцю ветеринарної медицини оцінитистан внутрішніх органів, тканин і порожнин. Зі збільшенням застосування ветеринарними лікарямиультрасонографічних досліджень у практиці стає зрозуміло, що УЗД є ц інним з асобом в иявленняураження органів черевної порожнини. Оцінка печінки є однією з головних переваг застосування уль-трасонографії черевної порожнини у тварини. Показання включають гепатомегалію, жовтяницю,асцит, підозру на розрив діафрагми, втрату ваги та можливі метастази в печінку. На сьогодні удо-сконалюються та доповнюються методи сонографічних досліджень. Подальше впровадження упрактику та поглиблене вивчення патологій в зазначеній ділянці за допомогою ультрасонографіїдасть змогу об’єктивно встановити стан черевної порожнини та її органів у тварини і оцінититяжкість перебігу хвороби. Впровадження високоякісних, портативних діагностичних ультразвуко-вих апаратів продовжили цей розвиток і попит на ультрасонографію, зважаючи на його діагности-чну цінність, продовжує зростати. Проведений аналіз літератури та доступних інтернет-джерелдав нам змогу оцінити сучасний стан розвитку сонографії у ветеринарній практиці та перспективиподальшого розвитку діагностики стану печінки, селезінки та підшлункової залози, вказати сферипотенційного розвитку методики в майбутньому.
6
Kryvoruchko, I. A., R. P. Chaplynskyy, A. V. Vovk, V. A. Vovk, D. O. Smetskov, and S. A. Andreyeshchev. "Лапароскопічна холецистектомія із застосуванням субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 5 (June 26, 2018): 17–20. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.05.17.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати результати застосування субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні під час виконання лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) для удосконалення методу регіонарної анестезії при операціях на органах черевної порожнини.
Матеріали і методи. У 549 пацієнтів, віднесених до I-III класу за класифікацією American Society of Anesthesiology (ASA), віком від 25 до 82 років, середній вік становив (48,9 ± 13,1) року, виконали ЛХЕ із пневмоперитонеумом, який створювали нагнітанням в черевну порожнину вуглекислого газу (CO2), із застосуванням субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні. З приводу гострого холециститу (ГХ) оперовані 319 (58,1%) пацієнтів, хронічного калькульозного холециститу (ХКХ) - 230 (41,9%). Із 319 хворих із ГХ у 278 (87,4%) були деструктивні форми. Інтраопераційні параметри, інтенсивність післяопераційного болю та міру відновлення в цілому, а також задоволеність пацієнтів під час спостереження проспективно зафіксовані у дослідженні з метою оцінки можливості та безпечності процедури.
Результати. Всі операції завершені лапароскопічно, у жодному спостереженні не виникло необхідності переходити з субарахноїдальної анестезії на загальну. Інтенсивність болю протягом 4 год після операції становила 1,6 ± 1,1 (діапазон 0 - 5), через 8 год - 1,2 ± 0,9 (діапазон 0 - 6), через 24 год – 1,02 ± 0,7 (діапазон 0-5). Всі пацієнти виписані через 1 - 7 днів.
Висновки. ЛХЕ з пневмоперитонеумом CO2 може бути успішно та безпечно виконана із застосуванням субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні. Крім того, спинальна анестезія пов’язана з мінімальним післяопераційним болем і принаймні однаковою мірою відновлення, як у разі використання загального знеболювання.
7
Швед, О. "Роксолана страждала на спазми черевної порожнини." Країна, no. 13 (416), 5 квітня 2018 (2018): 6.
Find full text
8
Podpryatov, S. E., V. P. Korchak, I. O. Belouso, S. S. Podpriatov, I. V. Satsiuk, and I. M. Slobodianiuk. "Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 26, 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11467.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінити власний досвід діагностики та лікування компартмент-синдрому (КС) кінцівок та черевної порожнини.
Матеріали і методи. Проведений аналіз клінічного перебігу, діагностики та лікування КС у 5 пацієнтів.
Результати досліджень та їх обговорення. КС верхньої кінцівки спостерігали у 2 хворих, нижньої – в одного. У всіх пацієнтів ознаки КС виникли через 3 тижні після первинного ураження. В одному спостереженні після укусу собаки спостерігали значне підвищення активності трансаміназ. Виконання декомпресії фасціальних футлярів та проведення антиклостридіальної антибактеріальної терапії впродовж 23 діб дозволило досягти повного одужання пацієнта. В другому спостереженні травма плеча на тлі приймання варфарину супроводжувалась наростанням підфасціальної гематоми. Застосування іншого препарату антикоагулянтної дії та здійснення фасціотомії сприяло одужанню. В обох пацієнтів за даним ультразвукового дослідження виявлено втрату структурності та набряк м’язів. Патогномонічність цих ознак слід перевірити в подальших дослідженнях. У третього пацієнта з КС, тотальною підшкірною та міжм’язовою флегмоною гомілки та стегна на тлі лімфостазу виконано ампутацію кінцівки на рівні верхньої третини стегна.
Інтраабдомінальну гіпертензію (ІАГ) на рівні 20 мм рт. ст. і вище в перші 3 доби після внутрішньочеревного операційного втручання спостерігали у 12 пацієнтів. Завдяки інтенсивній терапії у 9 пацієнтів нормалізувались гемодинаміка, дихання та показники метаболізму та внутрішньочеревний тиск. У 3 пацієнтів хірургічні ускладнення зумовили виконання релапаротомії.
Абдомінальний компартмент-синдром (АКС) спостерігали у 2 хворих. Стан одного хворого був помилково оцінений як неадекватне поповнення водно-електролітного балансу. Продовжено інтенсивну терапію з позитивним балансом 3200 мл. В подальшому виникли ниркова недостатність та рецидивуючий сепсис, лікування яких впродовж 27 діб виявилось неефективним. Ще у одного хворого своєчасна діагностика АКС і проведення адекватної терапії супроводжувались швидким одужанням.
Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини є небезпечним для життя ускладненням, яке має особливі прояви і потребує спеціального лікування.
9
Fedoseeva, O. V. "ВПЛИВ РЕПЕРФУЗІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК НА ДИНАМІКУ ЗМІН ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ЗА УМОВ ПОЄДНАНОЇ ТРАВМИ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ ТА МАСИВНОЇ КРОВОВТРАТИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 3, 2020): 37–43. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10826.
Full textAbstract:
Вступ. У статті наведено результати експериментального дослідження, під час якого вивчали вплив реперфузії нижніх кінцівок на розвиток ендогенної інтоксикації при закритій травмі органів черевної порожнини та масивній зовнішній крововтраті. Відомо, що ендогенна інтоксикація є складним багатокомпонентним процесом, зумовленим патологічною біологічною активністю ендогенних продуктів або дисфункцією систем природної детоксикації. Результати дослідження показали, що реперфузія нижніх кінцівок посилює розвиток ендогенної інтоксикації при поєднаній травмі в експерименті.
Мета дослідження – вивчити вплив реперфузії нижніх кінцівок на зміну окремих показників ендогенної інтоксикації на моделі поєднаної травми органів черевної порожнини на тлі масивної крововтрати.
Методи дослідження. Експеримент проведено на 80-ти нелінійних щурах-самцях масою 190–220 г. У дослідних групах було змодельовано реперфузію нижніх кінцівок у поєднанні із закритою травмою органів черевної порожнини на тлі масивної крововтрати та проаналізовано вміст маркерів ендогенної інтоксикації (молекул середньої маси фракцій, що визначались при довжині хвилі 254 і 280 нм) та еритроцитарний індекс інтоксикації. Достовірність відмінностей між контрольною та дослідною групами оцінювали з використанням непараметричного критерію Манна – Уїтні.
Результати й обговорення. Накладання кровоспинного джгута на дві нижні кінцівки викликало значне достовірне підвищення показника ендогенного індексу інтоксикації у всіх дослідних групах. Максимальне його збільшення відзначено у групі тварин, в яких накладання джгута поєднувалось із травмою органів черевної порожнини та масивною крововтратою. Це довело потенціюючу дію реперфузійного синдрому на розвиток системних змін при поєднаній травмі. Також доведено, що прояв ендогенної інтоксикації протягом перших 24 год після накладання кровоспинного джгута за своєю силою аналогічний до такого, що виникає внаслідок поєднаної травми органів черевної порожнини на тлі масивної зовнішньої крововтрати.
Висновок. Накладання кровоспинного джгута на дві нижні кінцівки протягом 2 год посилює розвиток ендогенної інтоксикації на моделі поєднаної травми органів черевної порожнини на тлі масивної крововтрати, що підтверджується достовірним зростанням показника ендогенного індексу інтоксикації та молекул середньої маси через 7 діб після реперфузії.
10
Guriev, S. O., A. Yu Fil, and I. B. Grytsyna. "Патоморфологічні зміни внутрішніх органів у загиблих внаслідок політравми зі скелетним компонентом пошкодження." TRAUMA 16, no. 5 (October 2, 2015): 5–10. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.16.2015.79777.
Full textAbstract:
Досліджено 90 актів судово-медичної експертизи Львівського судово-медичного бюро: померлих осіб чоловічої статі було 54, жіночої — 36. У постраждалих внаслідок тяжкої поєднаної травми скелетна травма поєднувалася в 50 % випадків із черепно-мозковою травмою та в 50 % — із травмою грудної клітки — переломи ребер ускладнювалися гемопневмотораксом, також виявлено найчастіші поєднані пошкодження з органами черевної порожнини та сечовидільної системи.Проведені патоморфологічні дослідження певною мірою зможуть акцентувати увагу лікарів на найбільш вразливих органах щодо гіпотензії та гіпоксії, що, можливо, зможе запобігти каскаду ускладнень, які призводять до летального наслідку, або зменшити їх.Виявлені гістологічні зміни у внутрішніх органах у потерпілих із поєднаною травмою тяжкого ступеня можуть стати в пригоді для вибору способу адекватної інтенсивної терапії та зменшення тяжкості синдрому взаємного обтяження у хворих із політравмою та скелетним компонентом пошкодження.
11
Tsymbaliuk, G. Y. "Динаміка змін в антиоксидантно-прооксидантній системі в тканинах нирок при травмі органів черевної порожнини на фоні гіповолемічного шоку та синдрому ішемії-реперфузії." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (July 5, 2018): 63–69. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.8898.
Full textAbstract:
Мета роботи: вивчити вплив реперфузії кінцівки в моделі поєднаної травми органів черевної порожнини та гіповолемічного шоку на зміни антиоксидантно-прооксидантних механізмів у тканинах нирки.
Матеріали і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які знаходилися на стандартному раціоні віварію.
Усіх тварин розділили на групи: контрольну і 3 дослідні (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопепнтало-натрієвим знеболенням (40 мг·кг-1) проксимально на ліві лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв. У другій дослідні групі було змодельовано поєднану травму органів черевної порожнини шляхом нанесення двох дозованих ударів у ділянку черевної порожнини; гіповолемічний шок моделювали шляхом кровопусканням від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові з стегнових судин. В третій дослідній групі моделювали поєднану травму органів черевної порожнини та реперфузію кінцівок. Тварин контрольної групи вводили тільки в наркоз.
Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопентало натрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця через 1, 3 та 7 діб після репрерфузії. Для дослідження забирали нирки тварин.
У гомогенатах нирки визначали активність каталази, вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів), та основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс.
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що реперфузія кінцівки спричиняє тривалий оксидативний стрес у тканинах нирки, про що свідчить значне накопичення ТБК-активних продуктів ПОЛ в її тканині. Вивлено однотипність у динаміці змін рівня ТБК-активних продуктів ПОЛ та активності каталази між групами тварин із реперфузійними змінами та групою, де моделювали закриту травму органів черевної порожнини та гіповолемічний шок.
У групі тварин, де поєднували реперфузію, травму органів черевної порожнини та гіповолемічний шок, розвивалося виснаження антиоксидантних механізмів, про що свідчила динаміка показника АПІ до сьомої доби, коли він на 37,8 % був статистично менше контрольних показників (р<0,05). Це свідчить про високий ризик розвитку синдрому поліорганної недостатності та необхідність подальшого вивчення та розробки засобів корекції та профілактики.
12
Маzurenko, О. V. "Лікувальна тактика при травмах паренхіматозних органів черевної порожнини." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 5 (May 26, 2018): 66–69. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.05.66.
Full text
13
Tsymbaliuk, H. Y. "СТАН ДОБОВОГО ДІУРЕЗУ НИРОК В УМОВАХ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВОК, ТРАВМИ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ, УСКЛАДНЕНОЇ ГІПОВОЛЕМІЧНИМ ШОКОМ, ТА ЇХ ПОЄДНАННЯ У РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 2, 2018): 163–69. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9350.
Full textAbstract:
Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на функціональний стан нирок у ранньому післятравматичному періоді.
Матеріал і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які перебували на стандартному раціоні віварію.
Усіх тварин поділили на групи: контрольну і 3 дослідних (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопенталонатрієвим знеболенням (40 мг·кг-1) проксимально на задні лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв. У другій дослідній групі було змодельовано поєднану травму органів черевної порожнини шляхом нанесення двох дозованих ударів у ділянку черевної порожнини; гіповолемічний шок моделювали шляхом кровопускання від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові з стегнових судин. У третій дослідній групі моделювали поєднану травму органів черевної порожнини та реперфузію кінцівок. Тварин контрольної групи вводили тільки в наркоз.
Через 1, 3 і 7 діб у піддослідних тварин визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження. Оцінювали величину діурезу та швидкість клубочкової фільтрації.
Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопенталонатрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця.
Результати. В групі тварин після накладання джгутів на задні кінцівки після першої доби істотно знижувався та мав мінімальні значення діурез, згодом показник збільшувався, однак не досягав рівня контрольної групи навіть через 7 діб (менше на 33,6 %, (р<0,05) порівняно з контролем). У групі тварин з травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком показник досягав мінімального рівня через 3 доби та фактично залишався на тому ж рівні до сьомої доби. У групі тварин, яким поєднували травму органів черевної порожнини, кровотечу та накладання джгутів на задні кінцівки, спостерігали тенденцію до постійного зниження показника протягом усього часу спостереження. Його мінімальні значення зафіксували через 7 діб (на 33,6 % (р<0,05) менше, порівняно з контролем). Швидкість клубочкової фільтрації знижувалась у всіх групах піддослідних тварин. Наростання показника протягом часу спостереження визначено в групі тварин, яким накладали джгути, хоча навіть після 7 доби він залишався удвічі меншим за контрольні показники. В групі тварин з травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком показник досягав мінімальних значень через 3 доби та залишався на цьому рівні до кінця спостереження, що відповідає класичній картині патофізіологічних змін в моделі поєднаної травми. Найвираженішими зміни були у тварин з поєднанням травми та ішемічно-реперфузійного синдрому. Значне зниження показника фіксували усіх контрольних точках спостереження.
14
Dmytriiev, D. V. "Використання пролонгованої епідуральної інфузії бупівакаїну для зменшення проявів інтраабдомінальної гіпертензії, покращення кровотоку в магістральних судинах черевної порожнини та знеболювання в ранньому післяопераційному періоді в дітей з онкопатологією." EMERGENCY MEDICINE, no. 1.64 (March 15, 2015): 73–77. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79578.
Full textAbstract:
Дослідження проведено у 32 дітей, прооперованих із приводу пухлин черевної порожнини. Залежно від методики знеболювання пацієнти були поділені на 2 групи: у 1-й групі використовували епідуральну анальгезію (ЕА) та безперервну внутрішньовенну інфузію фентанілу; у 2-й групі призначали лише внутрішньовенну безперервну інфузію фентанілу. Застосування багатокомпонентної анальгезії (ЕА та безперервна внутрішньовенна інфузія опіоїдних анальгетиків) значно зменшує негативні наслідки недостатнього знеболювання в дітей та сприяє ефективній анальгезії після травматичних операцій, зменшує прояви синдрому інтраабдомінальної гіпертензії та покращує кровотік у судинах черевної порожнини.
15
Vasylyev, O. V., S. S. Sikachyov, O. O. Kvasivka, V. I. Kopetskyi, D. O. Cheverdyuk, V. I. Dorozhynskyi, Yu V. Vitruk, O. E. Stakhovskyi, and K. V. Kopchak. "Хірургічне лікування місцево-розповсюджених та рецидивних солідних пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору з нефректомією ex vivo ex situ та аутотрансплантацією нирки." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 11 (November 1, 2018): 61–64. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.61.
Full textAbstract:
Мета. Покращення результатів лікування хворих з місцево-розповсюдженими та рецидивними солідними пухлинами черевної порожнини та заочеревинного простору.
Матеріали і методи. За період з червня 2015 по січень 2018 р. в Національному інституті раку виконали комбіновані оперативні втручання з нефректомією 28 хворим з приводу первинних місцево-розповсюджених та рецидивних солідних пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору.
Результати. У 5 із 28 пацієнтів виконали нефректомію ex vivo ex situ з аутотрансплантацією нирки, у 4 - успішно. Гостре ушкодження нирок спостерігали у 6 (26%) хворих, яким аутотрансплантації нирки не виконували. Після операції померли 2 (8,7%) хворих. У пацієнтів, яким нирка була збережена, не спостерігали гострого ушкодження нирок, ніхто з цих пацієнтів не помер.
Висновки. З метою профілактики розвитку гострого ушкодження та хронічної хвороби нирок у майбутньому можливість виконання аутотрансплантації нирки у разі хірургічного лікування солідних пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору, окрім первинного раку нирки, повинна бути розглянута щодо кожного хворого. Дану процедуру доцільно виконувати в спеціалізованих лікувальних закладах, де накопичено досвід в онковаскулярній хірургії.
16
Hula, H. V., and O. A. Bas. "РЕАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГОСТРОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНОХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 76–82. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11812.
Full textAbstract:
Резюме. Теоретико-методичне обґрунтування фізичної терапії у системі лікування гострої хірургічної патології органів черевної порожнини залишається недостатньо дослідженим та мало висвітленим у спеціальній літературі, зокрема з огляду відсутності стандарту її застосування, та слабко вивченого впливу на результати лікування.
Метою дослідження – вивчити стан практичного розв’язання проблеми фізичної терапії при комплексному лікуванні невідкладних абдомінальних хірургічних захворювань в умовах окремого загальнохірургічного відділення як репрезентуючої одиниці системи надання допомоги хворим із гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини.
Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано результати стаціонарного лікування 420 пацієнтів, пролікованих у зв’язку із гострою хірургічною абдомінальною патологією упродовж 2019 р. у загальнохірургічних відділеннях двох закладів охорони здоров’я вторинної ланки. Проведено оцінку тяжкості стану пацієнтів за шкалою анестезіологічної оцінки фізичного стану пацієнта перед операцією ASA ІІ та прогнозу несприятливих наслідків за інтегральною системою оцінки ризику ускладнень та смертності POSSUM (Physiologic and Operative Severity Score for the enumeration of Mortality and Morbidity), виявлено ряд достовірно значущих взаємопов’язаних та взаємообтяжуючих чинників, що зумовлювали тяжкість перебігу захворювання та впливали на результати лікування.
Результати. З огляду на результати проведеного ретроспективного дослідження результатів лікування гострої хірургічної патології органів черевної порожнини, доведено актуальність науково-прикладної проблеми теоретико-методичного обґрунтування фізичної терапії (ФТ) як важливої інтегрованої складової системи комплексного лікування невідкладних абдомінальних хірургічних захворювань.
Висновки. Подальшими завданнями, що повинні бути вирішені для розв’язання, є: виявлення закономірностей, встановлення принципів та методичних положень, розробка концепції, визначення критеріїв застосування, експериментальна перевірка ефективності реалізаційних положень концепції фізичної терапії у системі комплексного лікування гострої хірургічної патології органів черевної порожнини.
17
Dmytriiev, D. V. "Ефективність аналгезії поперечного площинного блока (ТАР — transversus abdominis plane block) після абдомінальної хірургії в дітей." EMERGENCY MEDICINE, no. 4.67 (July 17, 2015): 45–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.67.2015.78492.
Full textAbstract:
Дослідження проведені у 22 дітей, прооперованих із приводу пухлин черевної порожнини та пухлин заочеревинного простору. Залежно від методики знеболювання пацієнти були поділені на дві групи: перша група — 10 пацієнтів (використовувалась мультимодальна аналгезія, ТАР-блок та безперервна внутрішньовенна інфузія фентанілу), друга група — 12 дітей (призначалась лише внутрішньовенна безперервна інфузія фентанілу). Доведено, що проведення багатокомпонентної аналгезії (ТАР-блок та безперервна внутрішньовенна інфузія опіоїдних анальгетиків) значно зменшує негативні наслідки недостатнього знеболювання в дітей та сприяє ефективній аналгезії після травматичних операцій, зменшує прояви синдрому гіпералгезії, покращує показники гемодинаміки та кровотоку в судинах черевної порожнини.
18
Mazurenko, O. V. "Потреба в організації термінової хірургічної допомоги при подоланні медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру." EMERGENCY MEDICINE, no. 2.49 (July 1, 2013): 25–29. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.49.2013.89721.
Full textAbstract:
Робота ґрунтується на аналізі динаміки захворюваності на гострі хвороби органів черевної порожнини на уражених повінню територіях України у 2008 році.Отримані результати доводять, що при повені захворюваність на гострі хвороби органів черевної порожнини, які потребують термінової хірургічної допомоги, залишається на передкризовому рівні, однак кількість хворих (%), яких було доставлено пізніше ніж через 24 години, збільшується на 5,6–17,3 відсоткового пункту. Організація хірургічної допомоги на уражених територіях обумовлює потребу відповідної профілізації відділень закладів охорони здоров’я, які зберегли можливість надавати медичну допомогу, та залучення додаткових ресурсів охорони здоров’я, у тому числі мобільних медичних формувань.
19
Mazur, A. P., and O. V. Vynnychenko. "Вплив внутрішньочеревного тиску на газообмін і механіку дихання у пацієнтів з морбідним ожирінням під час проведення штучної вентиляції легенів." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 8 (August 29, 2019): 31–34. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.31.
Full textAbstract:
Мета. Покращити результати штучної вентиляції легенів у пацієнтів з морбідним ожирінням.
Матеріали і методи. До даного дослідження залучено 81 хворого, якому виконали баріатричні лапаротомні операції. Під час оперативного втручання контролювали рівень внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), парціальне напруження кисню в артеріальній крові (РаО2), середній артеріальний тиск (САТ) та розраховували абдомінальний перфузійний тиск (АПТ). Визначали залежність між АПТ та РаО2.
Результати. У пацієнтів після інтубації рівень РаО2 становив у середньому (86,9 ± 24,1) мм рт. ст., після лапаротомії – (121,3 ± 25,2) мм рт. ст., після ушивання черевної порожнини - від 60,7 до 92 мм рт. ст., у середньому (69,8 ± 9,7) мм рт. ст. До розкриття черевної порожнини рівень ВЧТ становив у середньому (18,3 ± 1,8) мм рт. ст., після лапаротомії знизився в середньому до (15,1 ± 2,5) мм рт. ст., після ушивання черевної порожнини збільшився відносно вихідного рівня до (21,3 ± 2,4) мм рт. ст. Існує пряма пропорційна залежність між рівнем АПТ і РаО2 (ρ = 0,01, р < 0,05).
Висновки. Рівень РаО2 прямо пропорційно залежить від рівня АПТ. ВЧТ у пацієнтів з морбідним ожирінням є одним із факторів розвитку гіпоксемії в інтраопераційному періоді.
20
Fedoseeva, O. V. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ТКАНИНІ ЛЕГЕНЬ ЗА УМОВ ТРАВМИ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ, ГІПОВОЛЕМІЧНОГО ШОКУ ТА РЕПЕРФУЗІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК В ЕКСПЕРИМЕНТІ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 30, 2020): 49–56. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.11056.
Full textAbstract:
Вступ. У статті наведено результати експериментального дослідження, під час якого вивчали вплив реперфузії нижніх кінцівок на зміни показників антиоксидантно-прооксидантної системи у тканині легень при закритій травмі органів черевної порожнини та масивній зовнішній крововтраті. Вони показали, що реперфузія нижніх кінцівок у поєднанні з модельованими травмами викликає значну активацію системи пероксидного окиснення ліпідів протягом 7-ми днів посттравматичного періоду.
Мета дослідження – вивчити зміни антиоксидантно-прооксидантної системи у тканині легень на моделі поєднаної травми органів черевної порожнини, гіповолемічного шоку та реперфузії нижніх кінцівок.
Методи дослідження. Експеримент проведено на 80-ти нелінійних щурах-самцях масою 190–220 г. У дослідних групах було змодельовано реперфузію нижніх кінцівок у поєднанні із закритою травмою органів черевної порожнини на тлі масивної крововтрати та проаналізовано динаміку змін показників ТБК-активних продуктів і каталази. На основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс. Достовірність відмінностей між контрольною та дослідними групами оцінювали з використанням непараметричного критерію Манна – Уїтні.
Результати й обговорення. Результати аналізу змін системи пероксидного окиснення ліпідів у дослідних групах свідчать про те, що накладання кровоспинних джгутів на обидві нижні кінцівки піддослідних тварин викликало значну активацію цієї системи протягом 7-ми днів після моделювання травми. Поєднання закритої травми органів черевної порожнини з масивною крововтратою і реперфузією кінцівки призвело до виникнення тривалого оксидативного стресу, а зниження антиоксидантно-прооксидантного індексу – до виснаження антиоксидантних механізмів.
Висновок. Накладання кровоспинних джгутів на дві нижні кінцівки на 2 год викликає тривалу активацію системи ліпідної пероксидації, що підтверджується статистично достовірним (р<0,05) збільшенням вмісту ТБК-активних продуктів пероксидного окиснення ліпідів з максимумом через 3 доби.
21
Бойко, В. В., В. М. Лихман, А. О. Меркулов, О. М. Шевченко, С. В. Ткач, Д. О. Мирошниченко, Є. О. Білодід, and Н. В. Бацман. "Мініінвазивні втручання у хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (August 27, 2021): 59–64. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12300.
Full textAbstract:
Мета роботи: поліпшити результати лікування хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини з використанням мініінвазивних втручань.
Матеріали і методи: Проаналізовано результати лікування 52 хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини. Середній вік хворих склав (58 ± 8,4) року, 41 (78,8 %) хворий був віком до 60 років.
Результати досліджень та їх обговорення. Черезшкірні пункції під ультразвуковим або комбінованим контролем застосували у 20 (38,5 %) хворих із солітарними післяопераційними абсцесами. Всього таким хворим виконали 34 черезшкірні пункції. У 17 (85 %) хворих доступи виконали під УЗ-контролем, без травмування внутрішніх органів, у одного (5 %) хворого пункцію виконали через тканини печінки, у 2 (10 %) – через плевральний синус. Усім хворим, незалежно від розміру абсцесу, його локалізації і тривалості процесу, пункцію вдалося виконати з першої спроби. У 3 (15 %) хворих черезшкірна пункція була неефективна, тому 2 (10 %) хворим виконали черезшкірне дренування, а одному (5 %) – лапаротомію. Ускладнень після виконання черезшкфірної пункції не спостерігали. Помер один (5 %) хворий. Причина летального наслідку не пов’язана з ускладненням черезшкірного втручання. Смерть настала в результаті поліорганної недостатності на тлі розвитку перитоніту і сепсису. Тривалість лікування хворих з моменту першої пункції абсцесу до виписування зі стаціонару склала (11,2 ± 1,9) доби. Черезшкірні втручання у хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини характеризуються високою клінічною ефективністю – 89,8 % при дренуванні 82,4 % при застосуванні пункційних методик.
22
Kovalev, V. V., and D. V. Popovych. "ДИНАМІКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ НИРОК У РАННІЙ ПЕРІОД ПІСЛЯ НАНЕСЕННЯ СКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ РІЗНОЇ ТЯЖКОСТІ, УСКЛАДНЕНОЇ КРОВОВТРАТОЮ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (February 1, 2019): 184–89. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9804.
Full textAbstract:
В умовах сьогодення актуальною проблемою стало зростання частоти терористичних атак і локальних збройних конфліктів. За цих умов відмічають значну частоту гострої крововтрати і механічних ушкоджень кінцівок, які у 80–90 % випадків є основною причиною загибелі постраждалих і поранених. Своєчасне і правильне накладання артеріального джгута сприяє значному виживанню поранених за умов масивної зовнішньої кровотечі з кінцівок, однак не позбавляє подальших системних порушень, які зумовлені тяжкістю крововтрати та завданих травм кісток скелета.
Мета дослідження – з’ясувати динаміку функціонального стану нирок у ранній період після нанесення скелетної травми різної тяжкості, ускладненої крововтратою.
Матеріали і методи. Експерименти виконано на 60 нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г, які перебували на стандартному раціоні віварію. Усіх тварин поділили на 4 групи: контрольну (6 тварин) та три дослідні (по 18 тварин). У контрольній групі щурів тільки вводили в наркоз (тіопентал-натрію, 40 мг×кг-1). У першій дослідній групі під тіопенентал-натрієвим знеболюванням моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по стегну, що спричиняло закритий перелом, у другій – додатково моделювали крововтрату 20–22 % ОЦК із введенням аутокрові у порожнину живота із розрахунку 0,5 мл на 100 г маси тварини. У третій групі додатково ламали суміжне стегно. Через 1; 3 і 7 діб у дослідних тварин визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження. Визначали діурез. Після двогодинного забору сечі під тіопентал-натрієвим знеболюванням щурів виводили з експерименту методом тотального кровопускання із серця. У сечі й сироватці крові визначали концентрацію креатиніну. Розраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) та екскрецію креатиніну.
Результати досліджень та їх обговорення. Під впливом скелетної травми (закритий перелом стегна) в гострий період (1 доба) і період ранніх проявів травматичної хвороби (3–7 доби) у травмованих щурів істотно знижується діурез, ШКФ та екскреція креатиніну. Виявлені порушення досягали максимуму через 3 доби й до 7 доби поліпшувалися, не досягаючи величин контрольної групи, що вказувало на посилення у нирці процесів саногенезу. Додаткова крововтрата з одночасним моделювання гематоми в черевній порожнині сприяла істотному погіршенню досліджуваних показників: значно зменшувався діурез, ШКФ креатиніну. В основі виявлених порушень з одного боку лежить зниження в нирці ефективного фільтраційного тиску, з іншого – сукупність компенсаторних реакцій у відповідь на гостру крововтрату, що спрямовані на затримку води й іонів натрію, що в результаті знижує діурез. Однак найбільші порушення виникали під час одночасного перелому суміжного стегна. У цьому випадку провідну роль відігравали системні порушення, зумовлені тяжкою травмою, зокрема чинники, які формували системну відповідь організму на запалення. Отримані результати націлюють на те, що нирка відіграє ключову роль у процесах гомеостатичного регулювання за умов тяжкої травми, що вимагає нових підходів до корекції системних порушень за умов тяжкої скелетної травми, спрямованих на посилення механізмів саногенезу.
Висновки. За умов ізольованої скелетної травми (перелом стегнової кістки), порівняно з контрольною групою, до 3 доби істотно знижується діурез, сповільнюється швидкість клубочкової фільтрації та екскреція креатиніну. До 7 доби функція нирок покращується, однак досліджувані показники не досягають рівня контрольної групи. Додаткова крововтрата (20–22 % об’єму циркулюючої крові) та моделювання гематоми у черевній порожнині (0,5 мл на 100 г маси тварини) на тлі закритого перелому стегна супроводжується поглибленням порушення функціонального стану нирки, що проявляється більшим зниженням діурезу, швидкості клубочкової фільтрації та екскреції креатиніну, ніж ізольований перелом стегна. Показники досягають максимуму через 3 доби й залишаються на такому ж рівні до 7 доби. За умов перелому обох стегон, крововтрати та моделювання гематоми у черевній порожнині порушення функціонального стану нирок з 1 до 7 діб поглиблюються й через 7 діб істотно перевищують інші дослідні групи, в яких моделювали ізольований перелом стегна чи додатково крововтрату та гематому в черевній порожнині.
23
Gogiya, M., and M. Vodka. "Особливості абдомінальної травми у постраждалих з надмірною вагою." EMERGENCY MEDICINE 18, no. 2 (May 19, 2022): 50–54. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1474.
Full textAbstract:
Актуальність. У зв’язку зі значною поширеністю надмірної ваги та ожиріння набуває все більшої актуальності вивчення їх впливу на перебіг критичних станів і травм. Результати досліджень впливу ваги на механізми та наслідки травми досить суперечливі, і ця проблема вимагає подальшого вивчення. Метою дослідження було вивчення особливостей абдомінальних і поєднаних ушкоджень у постраждалих з надмірною вагою. Матеріали та методи. Вивчені тяжкість і структура травми залежно від стану харчування у 240 осіб з абдомінальною травмою, які перебували на лікуванні у 2017–2020 рр., з середнім віком 37,1 ± 13,2 року (від 18 до 88 років), у групах постраждалих, розподілених залежно від індексу маси тіла. Результати. Встановлено, що в постраждалих зі збільшеною вагою поєднана травма зустрічалась рідше, але при ожирінні частіше спостерігалась множинна абдомінальна травма. Частота та тяжкість ушкоджень окремих органів черевної порожнини не мали суттєвої різниці між групами, з тенденцією до менш частого виявлення розривів печінки. У постраждалих з абдомінальною травмою рідше виявлялись торакальні ушкодження, які були менш тяжкими, менш часто виявлялись переломи ребер і розриви легень. Менш часто виявлялась поєднана черепно-мозкова травма, менш часто спостерігалась тяжка черепно-мозкова та скелетна травма. Висновки. У структурі постраждалих з надмірною вагою збільшена частка жінок і пацієнтів віком від 45 років і старше, особливо у групі осіб з ожирінням. В цій групі також спостерігається тенденція до збільшення частоти серцево-судинної патології та вірогідне збільшення частоти бронхолегеневих захворювань. У постраждалих з абдомінальною травмою з надмірною вагою відзначається більша частота множинних ушкоджень органів живота, але менша частота поєднаної, торакальної і черепно-мозкової травми та тяжких ушкоджень. Вплив надмірної ваги й ожиріння на особливості первинної травми слід враховувати при визначенні тактики лікування.
24
Rusyn, V. I., K. E. Rumiantsev, and F. M. Pavuk. "Доопераційна діагностика синдрому Міріззі." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 10, 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10703.
Full textAbstract:
Мета роботи: визначення ефективності різних методів доопераційної діагностики синдрому Міріззі (СМ).
Матеріали і методи. Проведений аналіз результатів обстеження 8100 пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою. Частота спонтанних внутрішніх біліарних нориць (СВБН) склала 2,5 % (202 пацієнти). Із СМ І типу діагностовано 80 (39,6 %) пацієнтів, а із СМ ІІ (ІІ–V) типу 128 (60,4 %) пацієнтів. Чоловіків було 66 (31,7 %), жінок – 136 (68,3 %). Вік пацієнтів коливався в межах від 37 до 80 років (в середньому – 66,4 років). Всі хворі були обстежені за допомогою таких сучасних методів діагностики, як УЗД черевної порожнини, на апараті Voluson 730 Pro rus; спіральна КТ черевної порожнини на Somatom Emotion «Siemens»; ЕРХПГ; магнітно-резонансна томографія (МРТ) черевної порожнини і МРХПГ. Під час представлення результатів клініко-лабораторних досліджень виконували визначення діагностичної специфічності, чутливості та ефективності методу діагностики.
Результати досліджень та їх обговорення. Наявність ускладнених клінічних форм у пацієнтів із СМ було підставою до проведення комплексного обстеження за допомогою різних методів доопераційної діагностики. Згідно з отриманими результатами найефективнішим методом доопераційної діагностики синдрому Міріззі І та ІІ типу є магнітно-резонансна холангіопанкреатографія з ефективністю 84 % (СМ І) та 90 % (СМ ІІ–V). На другому місці за ефективністю діагностики є ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія, де ефективність для СМ І типу становить 75,6 %, а для СМ ІІ типу 81 %. Ефективність ультразвукового методу дослідження для пацієнтів із СМ І типу склала 55 % та 68,8 % для хворих із СМ ІІ типу. Встановлено, що найменш ефективним методом доопераційної діагностики СМ є компʼютерна томографія з ефективністю 30 % та 61 % відповідно.
25
Kryshen, V. P., P. V. Lyashchenko, T. M. Panikova, A. N. Vlasenko, and A. V. Vlasenko. "Динаміка клітинної ланки імунітету при використанні сорбційно–трансмембранного діалізу." Klinicheskaia khirurgiia, no. 8 (September 7, 2017): 36. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.08.36.
Full textAbstract:
На основі аналізу результатів клінічного та лабораторного досліджень встановлено, що використання у комплексі лікування хворих з приводу поширеного перитоніту (ПП) сорбційно–трансмембранного діалізу для санації черевної порожнини дозволило досягти значної протекції CD8–лімфоцитів та зменшити тяжкість ендотоксикозу.
26
Кryshen, V. P., P. V. Lyashchenko, Т. М. Panikova, E. І. Cherednichenko, and G. М. Chabanenko. "ДИНАМІКА ЗМІН ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ ПРИ ВИКОРИСТАННІ СОРБЦІЙНО-ТРАНСМЕМБРАННОГО ДІАЛІЗУ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 39. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.39.
Full textAbstract:
На основі проведеного аналізу результатів клінічних та лабораторних досліджень встановлено, що використання у комплексі лікування хворих з приводу поширеного перитоніту (ПП) сорбційно-трансмембранного діалізу для санації черевної порожнини дозволяє досягти значної протекції IgA та зменшити тяжкість ендотоксикозу.
27
Zaporozhan, S. Y., and V. S. Khomenko. "Абдомінальна травма." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 15, 2021): 99–107. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11793.
Full textAbstract:
Абдомінальна травма, без сумніву, є однією з найбільш складних розділів хірургії. Постійне зростання показників травматизму призводить до інвалідизації та смертності постраждалих, що підкреслює соціальну значущість проблеми. Тяжкість клінічного перебігу травматичної хвороби, яка характеризується пошкодженням кісткової системи та травматичних ушкоджень органів черевної порожнини, характеризують дану проблему як один з найскладніших розділів невідкладної хірургії. Cмертність від ізольованої тупої травми живота становить близько 5 %. Своєчасна та рання діагностика ушкоджень можуть реально зменшити показники смертності при абдомінальній травмі. Стандартизація діагностики має на меті раціональне та “таргентне” використання певного конкретного та необхідного в тій чи іншій клінічній ситуації методу. Показання до операційного лікування досі є предметом дискусій, особливе значення лапароскопії в діагностично-лікувальному алгоритмі. В статті представлено огляд літератури з аналізом основних причин травми черевної порожнини, її поширення, класифікації, можливостей інструментальної діагностики, використання прогностичних шкал, ролі лапароскопії та традиційної хірургії у даної категорії хворих, значення стратегії “demage control” у світлі сучасних концепцій надання допомоги постраждалими з тяжкою абдомінальною травмою.
28
Dmytriiev, D. V. "Використання аналгезії поперечного площинного блоку (ТАР — transversus abdominis plane block) зменшує рівень тол-подібних рецепторів (TLR4) у плазмі маркера гіпералгезії в ранньому післяопераційному періоді." EMERGENCY MEDICINE, no. 8.71 (December 14, 2015): 50–54. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.71.2015.79174.
Full textAbstract:
У 22 дітей, прооперованих з приводу пухлин черевної порожнини (середній вік — 14,7 ± 2,4 року), які перебували в ранньому післяопераційному періоді, було проведено 20 вимірювань механічного больового порогу з використанням набору з 10 монофіламентів фон Фрея (Touch-Test Sensory Evaluator, North Coast Medical Inc., CA, США). Больовий поріг вимірювали на поверхні навколо післяопераційної рани. Вміст тол-подібних рецепторів (TLR4) в сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою набору Human TLR4 ELISA Kit (NeoBiolab, CША). Використання високих доз фентанілу (10–20 мкг/кг/год) для знеболювання в ранньому післяопераційному періоді у дітей може призводити до гіпералгезії. Гіпералгезія в ранньому післяопераційному періоді проявлялася підвищенням TLR4 в крові дітей, прооперованих з приводу пухлин черевної порожнини. Наприклад, на 3-й день розвитку гіпералгезії рівень TLR4 становив 14,2 ± 2,4 нг/мл, на 5-й день розвитку гіпералгезії — 12,1 ± 1,6 нг/мл, що значно вище доопераційного рівня — 5,2 ± 1,4 нг/мл, а застосування ТАР-блоку бупівакаїном 0,375% для післяопераційного знеболювання призводить до зменшення експресії рівня TLR4 в крові.
29
Evtushenko, D. О. "УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ У ПАЦІЄНТІВ ЗА СПАЙКОВОЇ ХВОРОБИ ОЧЕРЕВИНИ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 8. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.08.
Full textAbstract:
Використання ультразвукового дослідження (УЗД) розширює можливості діагностики спайкової хвороби очеревини (СХО), вибору доступу й методики хірургічного втручання у хворих. Для дослідження у 290 хворих використовували апарат ESAOTЕ MyLabAlpha (Італія). За допомогою УЗД СХО виявлена у 94,1% хворих, його проведення в динаміці дозволило контролювати і своєчасно визначати показання до оперативного втручання. У хворих за динамічної непрохідності кишечнику повторне проведення УЗД дозволило уникнути виконання непотрібної релапаротомії. Використання УЗД в клінічній практиці сприяло виявленню ознак СХО, акустичного вікна для введення троакара під час виконання мініінвазивного втручання.
30
Korolev, О. V., L. I. Shendrik, О. О. Bojko, and V. V. Brygadyrenko. "Паразитування у Pterostichus melanarius (Coleoptera, Carabidae) представників Gregarinida та Mermithida в умовах Дніпропетровської області." Biosystems Diversity 17, no. 2 (June 7, 2009): 50–54. http://dx.doi.org/10.15421/010946.
Full textAbstract:
У черевній порожнині імаго турунів Pterostichus melanarius (Illiger, 1798) виявлено життєздатних паразитичних нематод родини Mermithidae. При дослідженні кишкового відділу P. melanarius (Ill.) знайдено одноклітинних паразитів підряду Eugregarinina. Оцінено відсоток зараження P. melanarius (Ill.) нематодами та споровиками в умовах Дніпропетровської області. Проаналізовано здатність турунів відігравати роль хазяїв у життєвих циклах нематод і грегарин.
31
Potochylova, Viktoriia, Valeryii Voitsekhovskyi, and Andrii Islamov. "Чутливість до антибактеріальних препаратів факультативно-анаеробних мікроорганізмів, виділених від хворих із гострим некротичним панкреатитом." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 15, 2019): 5–10. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-5-10.
Full textAbstract:
Вивчення видового складу та чутливості до антимікробних препаратів факультативно-анаеробних мікроорганізмів у хворих на гострий некротичний панкреатит. Ідентифікацію мікроорганізмів та визначення їх чутливості до антибіотиків методом серійних розведень проводили на мікробіологічному аналізаторі VITEK 2 compact 15 (Франція), а також і диско-дифузійним методом. Виділені із гною штами перевіряли на чутливість до таких антибіотиків, як гентаміцин, лінезолід, ципрофлоксацин, амікацин, нетілміцин, азтреонам, фосфоміцин, тейкопланін, ванкоміцин, тійгециклін, левофлоксацин, тетрациклін, офлоксацин, іміпенем, меропенем, піперацилін/тазобактам, ампіцилін, цефтріаксон, цефподоксім, доксіциклін, колістин, цефепім, цефтазидім, тобраміцин. Під час дослідження зразків гною із підшлункової залози, отриманих із допомогою ендоскопа, у процесі та після оперативних утручань і санації черевної порожнини у хворих із гострим некротичним панкреатитом виділено різноманітну факультативно-анаеробну мікрофлору.
Для виділення факультативно-анаеробних мікроорганізмів використовували селективні й елективні поживні середовища, робили висів за методом Голда. Для накопичення біомаси застосовували цукровий бульйон, із якого кожні 24 години робили пересів на пластинчасті поживні середовища. Інкубація факультативних анаеробів проводилася в термостаті при температурі 37°С 24 години. Під час ендоскопічного дослідження грампозитивну флору виділяли у 27,89 % випадків, у процесі та після оперативних утручань і при санаціях черевної порожнини у 27,36 % випадків. Під час ендоскопічного дослідження грамнегативну флору виділяли у 21,05 % випадків, під час та після оперативних утручань і при санаціях черевної порожнини – у 23,7 % випадків.
У зв’язку з тим, що в протоколах надання медичної допомоги в розділі «Діагностична програма» не передбачено проведення мікробіологічних досліджень і визначення чутливості до антибіотиків у виділених штамів, а щодо деяких рекомендованих антибіотиків право вибору антибіотика належить лікарю, збільшення досвіду стосовно резистентності мікроорганізмів сприятиме покращенню тактики лікування гнійного некротичного панкреатиту.
Проведені дослідження підтверджують розповсюдження множинної антибіотикорезистентності серед виділених штамів. Установлено, що в мікрофлори, виділеної у хворих на ГНП, найбільший відсоток таких чутливих штамів, як тейкопланін, цефамандол, колістин, лінезолід, ванкоміцин, тайгециклін. Отримані результати досліджень можуть бути використані в подальшому для вдосконалення тактики лікування хворих на гострий некротичний панкреатит.
32
Dzygal, O. F., I. M. Deykalo, V. M. Gertsev, and T. L. Godlevska. "Застосування реінфузії асцитичної рідини для лікування хворих із цирозом печінки." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 8 (August 30, 2018): 18–20. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.18.
Full textAbstract:
Мета. Визначення ефективності реінфузії асцитичної рідини як складової лікування хворих із цирозом печінки (ЦП) за наявності сформованого набрякового синдрому.
Матеріали і методи. Проліковано 262 хворих із ЦП. Ретроспективно проаналізовано історії хвороб 48 пацієнтів із ЦП, ускладненим асцитом, які були розподілені на дві групи. До 1-ї групи віднесено 21 (43,8%) хворого, якому було виконано пункцію черевної порожнини та в подальшому проведено доопераційне лікування ЦП. До 2-ї групи віднесено 27 (56,3%) пацієнтів із ЦП та асцитом, яким також виконували пункцію черевної порожнини, але в подальшому застосовували реінфузію асцитичної рідини після її очищення.
Результати. Із 21 хворого 1-ї групи протягом трирічного спостереження гарний результат констатовано у 3 (14,3%), задовільний - у 4 (19,0%), незадовільний – у 2 (9,5%). Померли 7 (33,3%) хворих. Із 27 хворих 2-ї групи гарний результат зафіксовано у 12 (44,4%), задовільний - у 7 (25,9%), незадовільний – у 3 (11,1%). Померли 3 (11,1%) хворих.
Висновки. Ефективним способом лікування ЦП із сформованим асцитом є реінфузія очищеної асцитичної рідини, що відновлює динаміку лабораторних показників у пацієнтів та покращує перебіг захворювання.
33
Ksonz, I. V., Ie M. Grytsenko, M. I. Grystenko, O. V. Ovchar, and V. G. Fomin. "Penetrating Abdominal Trauma in Children." Paediatric Surgery. Ukraine, no. 1(70) (March 29, 2021): 102–6. http://dx.doi.org/10.15574/ps.2021.70.102.
Full textAbstract:
Injury is the leading cause of death among children and adolescents, with about 10% of injuries being penetrating. Penetrating injuries that occur if a child falls or sits down on a long, sharp object are rare by their mechanism. So far we have experience in treating 5 children with penetrating injuries to the abdominal organs involving long sharp objects. 3 children were injured by falling on a metal fence, and the other 2 by sitting down on a metal pin and a scythe. The consequences of the injuries were damage to the small intestine (1), colon (4), stomach (1), kidney (1), urinary bladder (2). Clinical cases. Two brothers, aged 11 and 12, who fell out of a tree on a metal fence from a height of about 3 meters, were brought Pediatric Municipal Clinical Hospital of Poltava Municipal Council with metal rods in their bodies. After preoperative preparation, the children were operated on. Removal of the foreign objects was performed in the operating room. One of the boys was found to have damage to the stomach, transverse colon, kidney crushing. Suturing of wounds of hollow organs, and nephrectomy were performed. The second boy was found to have damage to the rectum, a colostomy was performed with its subsequent closure. A 16-year-old girl was injured when she sat down on a vertical scythe blade. During the operation, wounds of the ileum and mesentery of the hungry intestine were revealed, the wounds were sutured. All children were discharged after they recovered. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors. Key words: penetrating abdominal trauma, children.
34
Gomon, M. L. "Перидуральна аналгезія при оперативних втручаннях в абдомінальній хірургії." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.58 (April 11, 2014): 55–58. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83253.
Full textAbstract:
Порівнювалось анестезіологічне забезпечення високотравматичних та реконструктивних оперативних втручань на органах черевної порожнини з використанням загальної анестезії в комбінації з перидуральною аналгезією шляхом інфузії стандартного розчину 0,25% лонгокаїну та болюсного введення приготовленого бупівакаїну. Встановлено, що оптимальною за перебігом та використанням засобів для наркозу є комбінація загальної анестезії з перидуральною аналгезією інфузією стандартного розчину 0,25% лонгокаїну.
35
Kirkilevsky, S. I., A. A. Mashukov, V. E. Maksimovsky, A. I. Rybin, O. I. Tkachenko, R. R. Yarema, D. N. Osadchy, M. A. Ohorchak, V. V. Pirogov, and V. A. Linekevich. "МІСЦЕ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОЇ ГІПЕРТЕРМІЧНОЇ ХІМІОПЕРФУЗІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ПЕРИТОНЕАЛЬНО-ДИСЕМІНОВАНИЙ РАК ШЛУНКА." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 31, 2019): 13–25. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9796.
Full textAbstract:
Виконання поєднання гастректомії (ГЕ), перитонеоектомії (ПЕ) і внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії (ВЧГТХП) при раку шлунка (РШ) є частиною специфічної медичної ідеології, яку впровадила група ентузіастів, об’єднаних під егідою PSOGI (Peritoneal Surface Oncology Group International – Всесвітня медична спільнота з вивчення перитонеального канцероматозу). Очікується, що з часом ГЕ/ПЕ/ВЧГТХП стане стандартом комбінованого лікування хворих на канцероматоз при РШ. У статті представлено досвід Одеського центру реконструктивної та пластичної медицини і Одеського національного медичного університету щодо використання методики внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії (ВЧГТХП або процедури HIPEC), у т.ч. в лікуванні хворих на перитонеально-дисемінований рак шлунка. Коротко представлено огляд деяких етапів розвитку хірургії раку шлунка.
Мета дослідження – вивчити і дослідити виживання хворих на канцероматоз при використанні стандартної внутрішньовенної хіміотерапії і процедури HIPEC.
Матеріали і методи. У дослідження включено 47 осіб, яких прооперовано з приводу канцероматозу очеревини в період 2015–2017 рр. У клініці реконструктивної та пластичної медицини Одеського національного медичного університету. Досліджували тільки радикально або умовно-радикально прооперованих хворих. Середній вік – 54,9 року, чоловіків – 14, жінок – 33. В усіх випадках діагноз було верифіковано гістологічно. Для порівняння виживання хворих після ПЕ/ВЧГТХП було набрано ретроспективну групу порівняння, в яку включили 22 хворих на канцероматоз черевної порожнини, для лікування яких застосовували тільки внутрішньовенну системну хіміотерапію (СХ).
Результати досліджень та їх обговорення. Проведене власне спостереження, засноване на аналізі історій хвороби 47 хворих, яким провели ВЧГТХП при раку шлунка, раку яєчників, колоректальному раку і деяких інших видах злоякісної патології черевної порожнини. Порівнювали виживання хворих після процедури HIPEC і пацієнтів із канцероматозом черевної порожнини, яким виконали тільки внутрішньовенну системну хіміотерапію (СХ). Виживання хворих після виконання циторедуктивних операцій (у статті використано Міжнародну абревіатуру CRS – cytoreductive surgery), в т.ч. з приводу раку шлунка, була незначно гірше, ніж після СХ. Інтерес представляє можлівість індивідуалізації схеми ВЧГТХП з точки зору призначення певного хіміопрепарату. У зв’язку з цим оформлено патент UA 121792 U від 11.12.2017. Машуков А. О., Максімовський В. Є., Четвериков С. Г., Лук’янчук О. В., Осадчий Д. М., Заволока С. О., Роша Л. Г., Пирогов В. В. Спосіб лікування раку шлунка, ускладненого канцероматозом черевної порожнини. При цьому застосовано індівідуальний підхід процедури HIPEC до виконання залежно від експресії того чи іншого маркера в пухлинній тканині. Перед процедурою виконують лапароскопію із забором достатньої кількості матеріалу з пухлинної тканини, з подальшим його імуногістохімічним дослідженням на основні маркера чутливості терапії: TOP2A, ERCC1, TS.
Висновки. З огляду на міжнародні дані й дані деяких вітчизняних онкологічних центрів (Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр), необхідний більш ретельний відбір хворих, ґрунтуючись на значенні перитонеального індексу канцероматозу (PCI – peritoneal carcinomatosis index) і рівні планованої циторедукції.
36
Боднар, О. Б. "Диференційні підходи до дренування черевної порожнини при перитонітах апендикулярного генезу у дітей." Клінічна анатомія та оперативна хірургія 13, no. 2 (48) (2014): 63–65.
Find full text
37
Kuzminskyi, I. V. "ВПЛИВ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВОК НА ВІДХИЛЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЦИТОЛІТИЧНОГО СИНДРОМУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 2, 2018): 176–81. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9351.
Full textAbstract:
В останні роки в Україні, як і у всьому світі, зростає кількість надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру. Особливе місце серед надзвичайних ситуацій займають терористичні акти, навмисне та ненавмисне використання вибухових пристроїв у побуті. Особливістю таких ситуацій є виникнення високоенергетичних пошкоджень, які супроводжуються масивною кровотечею, пошкодженням значного масиву м’яких тканин. Такі випадки потребують особливої уваги клініцистів, оскільки до несприятливих факторів у таких постраждалих додається ішемічно-реперфузійний синдром кінцівок унаслідок накладання кровоспинних джгутів. Його дія при поєднаній травмі фактично не вивчена.
Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на показники цитолітичного синдрому при травмі органів черевної порожнини, ускладненій гіповолемічним шоком у ранньому післятравматичному періоді.
Матеріал і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які перебували на стандартному раціоні віварію.
Тварин поділили на контрольну і 3 дослідних групи (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопенталонатрієвим знеболюванням (40 мг·кг-1) проксимально на нижні лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв., що викликало розвиток ішемічно-реперфузійного синдрому. У другій дослідні групі, моделювали закриту травму органів черевної порожнини за допомогою нанесення двох дозованих ударів у область черевної порожнини; шляхом пересічення стегнових судин та кровопускання від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові в групі моделювали гіповолемічний шок. В третій групі дослідження поєднували пошкодження перших двох груп. Тварин контрольної групи вводили в наркоз, без формування жодних травм.
З метою визначення змін цитолітичного синдрому визначали активність ферментів – маркерів цитолітичного синдрому АлАТ і АсАТ уніфікованим методом.
Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопенталонатрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця.
Результати. Наші дослідження виявили, що за умов змодельованих травм, незважаючи на їх тип, розвиваються цитолітичні процеси, які мають системний характер. Так, уже через 1 добу посттравматичного періоду зростає активність АлАТ та АсАТ, яке чітко відмічається не лише в ГД – 2 і ГД – 3, а і в ГД – 1. У подальшому, до 3 доби, процес деструкції клітинних мембран поглиблюється, що проявляється істотним збільшенням активності АлАТ і АсАТ сироватки крові, і продовжує поглиблення до 7 доби. Тенденція до зниження рівнів АсАТ і АлАТ спостерігається лише на 7 добу у ГД – 1. Порівняння у часовому інтервалі ГД – 2 і ГД – 3 дає розуміння того, що накладання джгутів на дві кінцівки у тварин з закритою травмою живота і масивною кровотечею поглиблює цитолітичні процеси, що відображається на активності АлАт і АсАТ.
Висновки. 1. В групах дослідження модельовані травми супроводжувались розвитком цитолітичних процесів, що мали тенденцію до розвитку в період ранніх проявів травматичної хвороби.
2.Ішемічно-реперфузійний синдром кінцівок значно потенціює розвиток системних змін при травмі органів черевної порожнини та гіповолемічному шоку, що відображалось значним зростанням показників АлАт та АсАТ в ГД – 3, які через 7 днів спостереження перевищували контрольні відповідно на 118,2 % (р<0,001) та на 150,6 % (р<0,001).
38
Dmytriiev, D. V., K. Yu Dmytriieva, A. I. Semenenko, and O. A. Moravska. "Мультимодальна аналгезія – метод усунення внутрішньочеревної гіпертензії після операції у дітей." Klinicheskaia khirurgiia, no. 8 (September 7, 2017): 59. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.08.59.
Full textAbstract:
Дослідження проведене у 42 дітей, оперованих з приводу непрохідності кишечнику. Залежно від методу знеболювання пацієнти розподілені на 2 групи: в 1–й групі використовували мультимодальну аналгезію (МА) та вводили неопіоїдний аналгетик; в 2–й групі – тільки внутрішньовенну безперервну інфузію фентанілу. Проведення багатокомпонентної аналгезії значно зменшувало негативні наслідки недостатнього знеболювання у дітей, сприяло ефективній аналгезії після травматичних операцій, зниженню внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), покращувало кровообіг у судинах черевної порожнини.
39
Kryliuk, V. O. "Вплив тяжкої поєднаної травми органів черевної порожнини на процес транслокації облігатної мікрофлори в експерименті." EMERGENCY MEDICINE, no. 5.52 (October 3, 2013): 143–45. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.52.2013.88965.
Full textAbstract:
У роботі наведено результати експерименту, у якому на лабораторних тваринах моделювалася тяжка поєднана травма органів черевної порожнини та її вплив на процес транслокації облігатної мікрофлори в ранньому післятравматичному періоді. Як показав аналіз, через 24 год загальне обсіменіння перитонеума становило 5,6 ± 3,1 lg КУО/мл. Було ідентифіковано мікроорганізми таких родів: α-гемолітичні Streptococcus, Bacillus, Clostridium, Bacteroides. Відзначено відсутність штамів Escherichia coli та представників родів Enterococcus, Bifidobacterium.
40
Homon, M. L., and V. O. Shaprynskyi. "Післяопераційна антиноцицептивна протекція в комплексі лікування хірургічних хворих абдомінального профілю." EMERGENCY MEDICINE, no. 7.62 (October 1, 2014): 95–99. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.62.2014.84154.
Full textAbstract:
Мета дослідження — провести порівняльний аналіз методів антиноцицептивної протекції після оперативних втручань на органах черевної порожнини для вибору методу, оптимального за кінцевим результатом при даній патології.Матеріал та методи. Проаналізовано ведення післяопераційного періоду в 65 хворих з оперативним ризиком ІІІ–ІV ступеня за ASA, яким проводили планові високо- та середньотравматичні оперативні втручання на органах черевної порожнини. Оцінювалися середній артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, дози знеболюючих засобів та препаратів симптоматичної терапії, термін відновлення функції кишечника. Результати та їх обговорення. Встановлено, що оптимальною методикою анестезіологічного забезпечення раннього післяопераційного періоду є комбінація перидуральної аналгезії низькими концентраціями бупівакаїну з ненаркотичними аналгетиками порівняно з використанням наркотичних і ненаркотичних аналгетиків або перидуральної анестезії як окремих методик. Використання для післяопераційної протекції фармакологічних препаратів характеризується виникненням періодів гіперкінетичної гемодинаміки, що може стати причиною ускладнень. Використання перидуральної анестезії небезпечне через періоди гіпотонії. Запропонована методика забезпечує адекватне післяопераційне знеболювання, стабільність гемодинамічних показників, оптимальне використання фармакологічних засобів, кращі ранні результати хірургічного лікування в абдомінальній хірургії та меншу кількість ускладнень.Висновки. Оптимальною методикою анестезіологічного забезпечення раннього післяопераційного періоду є комбінація перидуральної аналгезії низькими концентраціями бупівакаїну з ненаркотичними аналгетиками. Дана методика забезпечує адекватне післяопераційне знеболювання, стабільність гемодинамічних показників, оптимальне використання фармакологічних засобів порівняно із застосуванням комбінації опіоїдів із ненаркотичними аналгетиками та перидуральної анастезії. Дана методика забезпечує кращі ранні результати хірургічного лікування в абдомінальній хірургії та меншу кількість ускладнень.
41
Melnichenko, M. G., V. V. Antonyuk, and K. O. Vetchinnikova. "Features of ultrasound examination of children with postoperative infiltrates of the abdominal cavity." Paediatric Surgery. Ukraine, no. 4(57) (October 15, 2017): 61–65. http://dx.doi.org/10.15574/ps.2017.57.61.
Full text
42
Rusak, P. S. "Minimally invasive technologies in the treatment of abdominal abscesses in children." Paediatric Surgery. Ukraine, no. 3(60) (September 28, 2018): 61–65. http://dx.doi.org/10.15574/ps.2018.60.61.
Full text
43
Usenko, О. Yu, and Ya Yu Voytiv. "ЧАСТОТА ТА КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ ХІРУРГІЧНОГО СТАЦІОНАРУ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 5. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.05.
Full textAbstract:
Обстежені 126 пацієнтів, яких з приводу хірургічних захворювань органів черевної порожнини лікували у відділенні хірургії стравоходу, шлунка та кишечнику у 2016 - 2017 рр. Визначено частоту виявлення фенотипових синдромів ураження сполучної тканини, на основі яких розроблена оцінювальна скринінг-шкала, що дозволяє діагностувати та визначити вираженість недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ), використовуючи загальнодоступні методи обстеження. Розроблений спосіб діагностики НДСТ для оцінки найбільш інформативних фенотипових та вісцеральних ознак ураження сполучної тканини, що необхідно для вибору адекватної та ефективної тактики лікування пацієнтів.
44
Kryshen, V. P., P. V. Lyashchenko, A. L. Aslyaev, R. M. Stepanenko, A. I. Kucheryavenko, A. K. Petrosyan, and S. V. Afanasyev. "Застосування сорбційно-трансмембранного діалізу в лікуванні хворих на розповсюджений перитоніт." GASTROENTEROLOGY, no. 4.50 (August 1, 2013): 78–82. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.50.2013.86391.
Full textAbstract:
Застосування інтраабдомінального сорбційно-трансмембранного діалізу у хворих з розповсюдженим перитонітом у післяопераційному періоді сприяє прискоренню регресу запального процесу в черевній порожнині, а також проявів ендотоксикозу й системного запалення. Крім того, додаткове використання пропонованого способу у хворих з розповсюдженим перитонітом дозволить знизити частоту післяопераційних ускладнень і знизити летальність в 1,7 раза. Зниження абсолютного ризику летальності в групі спостереження становило 5,6 %, відносного ризику — 42,3 %, що пов’язано з темпами зниження інтоксикації, відновленням органних порушень і зменшенням числа післяопераційних ускладнень.
45
Melnychenko, M. G., V. O. Sytnikova, and A. A. Kvashnina. "Вплив антиадгезивних гелів на основі гіалуронату натрію на формування інтраперитонеальних спайок в експерименті." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 12 (December 28, 2018): 64–67. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.12.64.
Full textAbstract:
Мета. Вивчити вплив антиадгезивних гелів (ААГ) на основі гіалуронату натрію на формування інтраперитонеальних спайок в експерименті.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 статевозрілих щурах (самцях і самках) лінії Wistar масою тіла 200 – 250 г. На першому етапі створювали модель інтраабдомінального спайкоутворення, на другому - вивчали вплив ААГ на основі гіалуронату натрію на інтраабдомінальне спайкоутворення в асептичних умовах та в умовах інфікування.
Результати. У тварин, яким після створення моделі інтраабдомінального спайкоутворення в умовах інфікування застосували локальну аплікацію концентрованого гелю (10 мг/мл) на основі гіалуронату натрію, спостерігали достовірно більш низькі показники тяжкості інтраабдомінального спайкоутворення (р < 0,01) за всіма шкалами оцінки. Повна обробка черевної порожнини ААГ істотно запобігала тяжкості і поширеності післяопераційних перитонеальних спайок (р < 0,05). За наявності перитоніту тяжкістьспайкового процесу була оцінена в середньому в 2,14 бала (0; 5) за шкалою Matoba, поширеність – в 1,0 бала (0; 2) за шкалою Hoffman, що також достовірно нижче у порівнянні з контрольною групою – відповідно 5,17 (3; 7) та 2,17 (2; 3) бала.
Висновки. Аплікація гелю гіалуронату натрію в концентрації 10 мг/мл на ділянки перитонеального пошкодження є ефективним способом профілактики післяопераційного інтраабдомінального спайкоутворення в експерименті. Зрошення черевної порожнини гелем гіалуронату натрію в концентрації 5 мг/мл зменшує тяжкість та поширеність післяопераційного спайкоутворення в асептичних умовах та за наявності перитоніту в експерименті. Локальна аплікація гелю гіалуронату натрію в концентрації 5 мг/мл не чинить статистично значущого пригнічення спайкоутворення.
46
Вервега, Б. М. "ГІСТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОНКОЇ КИШКИ У ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ МОДЕЛЮВАННІ ГОСТРОГО ПОШИРЕНОГО ПЕРИТОНІТУ НА ФОНІ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 2, 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12163.
Full textAbstract:
Резюме. Актуальність гострого поширеного перитоніту (ГПП) на тлі цукрового діабету зумовлена поширеністю ендокринного захворювання та високими показниками летальності при видозміненому перебігу запального процесу очеревини в результаті гіперглікемії. Тяжкість перебігу даної поєднаної патології зумовлена прогресуванням ентеральної недостатності, яка супроводжується вираженими морфологічними змінами в стінці тонкої кишки, та є вхідними воротами для бактерійної контамінації. Мета дослідження – вивчити морфологічні зміни тонкої кишки в щурів у динаміці експериментального моделювання гострого поширеного перитоніту на фоні стрептозотоциніндукованого цукрового діабету (СТД). Матеріали і методи. В експерименті використано 48 білих щурів-самців. Цукровий діабет у дослідних тварин моделювали шляхом одноразового інтраперитонеального введення стрептозотоцину (Sigma) з розрахунку 60 мг/кг, ГПП – введенням 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії у черевну порожнину. Контрольну групу склали білі щури (n=8), яким підшкірно вводили фізіологічний розчин 0,9 % NaCl (хлориду натрію). Проводили морфологічне дослідження тонкої кишки у тварин, виведених із експерименту на 1-шу, 3-ю та 7-му доби розвитку гострого запалення очеревини на фоні супутнього цукрового діабету. Результати. Розвиток ГПП на тлі гіперглікемії характеризується виникненням дистрофічних змін клітин слизової оболонки тонкої кишки, вираження яких зростає залежно від стадії розвитку перитоніту. Необхідно зазначити, що на 7-му добу експериментального моделювання даної поєднаної патології виявлено ознаки вакуольної дистрофії міоцитів, що свідчить про розвиток патологічного процесу в усіх оболонках стінки. Тенденція до зниження функціональної активності слизової оболонки (зменшення товщини та зниження висоти ворсин й глибини крипт) простежується упродовж усіх стадій розвитку гострого запалення очеревини. Дистрофічні зміни епітелію та м’язової оболонки, ексудативне запалення і порушення кровообігу створюють умови для порушення перистальтики й транслокації мікрофлори кишок у системний кровообіг. Висновки. Перебіг ГПП на тлі СТД характеризується виникненням дистрофічних змін клітин слизової та м’язової оболонок тонкої кишки. Зниження функціональної активності слизової оболонки тонкої кишки та прогресування в її стінці альтеративно-ексудативних змін призводять до парезу кишок та подальшої транслокації патогенної мікрофлори в системний кровообіг й черевну порожнину.
47
Halei, M. M. "ТЕХНІКА ВСТАНОВЛЕННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ПОРТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ СИМУЛЬТАННИХ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11520.
Full textAbstract:
Резюме. За даними офіційної статистики ВООЗ на даний момент у країнах західного світу до 30 % усіх пацієнтів, які звертаються за медичною допомогою з приводу хірургічної патології органів черевної порожнини, мають супутню хірургічну патологію [1–3]. Також з огляду на курс медицини, скерований на максимальну ефективність, рекомендують виконувати раннє хірургічне лікування таких патологій, як жовчнокам’яна хвороба, грижі стравохідного отвору діафрагми, грижі передньої черевної стінки. Мета дослідження – оцінити ергономічну складову при виконанні звичайних лапароскопічних операцій та симультанних лапароскопічних операцій при лікуванні жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) та поєднаних хірургічних патологій, таких, як спайкова хвороба органів черевної порожнини (ОЧП), пахові грижі, грижі стравохідного отвору діафрагми (СОД), новоутворення підшлункової залози та печінки (доброякісні). Оцінити вплив ергономіки на основні показники ефективності й безпеки операцій. Визначити переваги і недоліки методик. Оцінити чи впливає розроблений метод на ергономіку під час операції. Матеріали і методи. Остежено 175 пацієнтів, які перенесли операції для симультанного лікування супутнього й основного хірургічного захворювань на базі ВОКЛ ВІМДЛ. Аналізували та порівнювали показники операцій, такі, як тривалість доопераційного обстеження, тривалість операції, кількість інтраопераційних ускладнень, кількість ліжко-днів після операції, інтенсивність больового синдрому, частота ранніх післяопераційних ускладнень. Використано методику з нульовою гіпотезою, аналіз за Пірсоном, метод Манна – Уїтні. Результати. Виконання симультанного лапароскопічного втручання з використанням розробленої техніки позитивно впливає на час операції та кількість інтраопераційних ускладнень. Також помітний вплив на комфорт під час операції, що виражається через зменшення психоемоційної та фізичної втоми у хірургів після операцій із використанням розробленої техніки, порівняно зі звичайною технікою, що дозволяє виконувати одномоментне лікування холецистолітіазу та супутньої хірургічної патології без погіршення ергономічних умов. Методика, розроблена на базі ВІМДЛ ВОКЛ, є ефективною та безпечною. Висновки. Рівень фізичної та емоційної втоми прямо впливає на якість виконання операції, а також на проведення наступних операційних втручань, що відображається у статистичних даних рівня ускладнень та часу операцій, які суттєво знижуються після того, як ми впровадили техніку виконання симультанних операцій.
48
Максимчук, Д. В., С. Г. Гичка, В. І. Мамчич, and В. Д. Максимчук. "Спосіб зʼєднання мʼяких тканин аутогенним шовним матеріалом." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (December 3, 2021): 62–70. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12334.
Full textAbstract:
Мета роботи: розробити спосіб виготовлення автогенних шовних ниток як шовного матеріалу та спосіб зʼєднання мʼяких тканин, з метою запобігання розвитку імунних та запальних процесів у тканині навколо накладених хірургічних швів, що забезпечує повне розсмоктування автогенних фіброзних шовних ниток, та поліпшити результати загоєння хірургічної рани первинним натягом без подальшого видалення шовного матеріалу. Матеріали і методи. У дослідження включено 56 пацієнтів, яким проведено зʼєднання мʼяких тканин хірургічним шовним матеріалом. Хворих залежно від застосування шовного матеріалу умовно поділили на 2 групи. Першу (контрольну) групу склали 28 пацієнтів, яким було виконано зʼєднання мʼяких тканин “традиційним” хірургічним шовним матеріалом. Другу (основну) групу склали 28 пацієнтів, яким було виконано зʼєднання мʼяких тканин автогенним хірургічним шовним матеріалом. Всі пацієнти обстежені згідно з клінічними протоколами. Проведено забір та використання власного автогенного шовного матеріалу у 28 пацієнтів, прооперованих із приводу різних планових та ургентних хірургічних захворювань черевної порожнини (черевні грижі, гострий і хронічний холецистити, проривна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, кишкова непрохідність, травми живота, ургентна гінекологічна патологія та ін.). Результати досліджень та їх обоговорення. У контрольній групі пацієнтів ускладнення лігатурна нориця виявлені в 3 (10,7±0,6) % випадках, лігатурний абсцес в 5 (17,8±0,7) % випадках, перифокальна гранулема в 4 (14,3±0,7) % випадках, перифокальне запалення проявилось в усіх 28 випадках, що склало (100,0±0,0) %, алергічні реакції проявились у 2 пацієнтів (7,1±0,5) %. В основній групі пацієнтів ускладнення у вигляді лігатурного абсцесу виявлено лише в 1 випадку, що склало (3,7±0,4) %. Всього з 28 (100) % прооперованих пацієнтів у цій групі ускладнення виникли в 1 пацієнта, що склало лише (3,7±0,4) % ускладнень. В обох групах ускладнення лігатурний свищ виявлені в 3 (5,4±0,30) % випадках, лігатурний абсцес в 6 (10,7±0,4) % випадках, перифокальна гранулема в 4 (7,1±0,3) % випадках, перифокальне запалення 28 (100,0±0,0) %, алергічні реакції 2 (3,6±0,2) %. Майже всі види ускладнень виникли в контрольній групі, що склало (53,6±0,9) % і лише 1,7 % ускладнень виникло в основній групі.
49
Кушта, А. О., and С. М. Шувалов. "ТОПОГРАФО-АНАТОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВАЖКОСТІ КОВТАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ВЕЛИЧИНИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ДЕФЕКТУ ТКАНИН ПОРОЖНИНИ РОТА." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, no. 3 (November 18, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.4.
Full textAbstract:
У статті деталізовано опис об’єму дефектів, де в основу оцінки післяопераційного дефекту покла- дені анатомо-фізіологічні дані груп м’язів та орга- нів, що відповідають етапам формування харчової грудки і ковтання. Так, анатомо-фізіологічні струк- тури систематизовані нами залежно від послідов- ності акту жування та ковтання. До м’язів, які при- ймають участь в акті відкушування, розжовування та жування, належать переднє черевце двочеревце- вого м’язу, щелепно-під’язиковий та жувальний, скро- невий, латеральний і медіальний криловидні м’язи, які іннервуються нижньощелепною гілкою трійчас- того нерву. М’язи, які беруть участь в підйомі кореня язика догори і вкорочують його, таким чином готу- ючи харчову грудку до проштовхування в гортано- глотку за межі глотково-надгортанної згортки – це заднє черевце двочеревцевого м’язу, шилопід’язиковий, під’язиково-язиковий. Іннервація здійснюється лице- вим нервом, який забезпечує повільне, регульоване ско- рочення м’язів. Третій нейром’язовий комплекс – це м’язи гортані та глотки. Тут відбувається мимовіль- ний етап ковтання, неконтрольоване проходження їжі в гортаноглотку і стравохід. Іннервація відбува- ється переважно язикоглотковим нервом. Мета роботи. Провести топографо-анатомічний аналіз механізму ковтання і розподіл нейром’язових комплексів рота та глотки, які беруть участь у формуванні харчової грудки та проковтуванні її, на три відділи, які пов’язані онтогенетично як похідні І, ІІ та ІІІ зябрових дуг. Про- вести оцінку важкості порушення ковтання в залеж- ності від виду і величини післяопераційного дефекту. Наукова новизна. Внаслідок клінічних спостережень на основі анатомічного розподілу та онтогенетич- ного походження був проведений аналіз порушення ковтання в післяопераційному періоді залежно від величини дефекту. Вперше розподілені на групи паці- єнти від об’єму видалених тканин та пов’язаних з ними порушень. Виявлені межі проведення опера- тивного втручання для збереження функції ковтання. Висновки: 1. Розподіл нервово-м’язового апарату роту та ротоглотки за функціями надзвичайно важливий при плануванні оперативних втручань і передбачення мож- ливих порушень формування харчової грудки і ковтання. 2. Межа нейром’язових комплексів між похідними ІІ та ІІІ зябрових дуг надзвичайно важлива для збере- ження функції ковтання. 3. Враховуючи особливості онтогенетичного похо- дження та іннервацію нейром’язових комплексів, осо- бливого значення набуває розробка провідникових бло- кад для знеболення тканин в післяопераційному періоді.
50
Demidenko, Yu G. "Prevention, diagnosis and treatment of abscesses and infiltrate of the abdomen in children." SOVREMENNAYA PEDIATRIYA, no. 5(69) (September 30, 2015): 64–68. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2015.69.64.
Full text