Academic literature on the topic 'Шкільна історична освіта'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Шкільна історична освіта.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Шкільна історична освіта"
1
Бугрій, Володимир Станіславович. "Завдання, зміст та структура історичної освіти в навчальних планах і програмах трудової школи в Україні (20-ті рр. ХХ ст.)." Освітній вимір 45 (June 25, 2015): 219–25. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2619.
Full textAbstract:
Бугрій В. С. Завдання, зміст та структура історичної освіти в навчальних планах і програмах трудової школи в Україні (20-ті рр. ХХ ст.).
Статтю присвячено аналізу завдань, змісту та структури історичної освіти у трудовій школі в Україні у 20-ті рр. ХХ ст. Встановлено, що в навчальних планах і програмахісторична освіта підпорядковувалася головному завданню, яке ставилося перед трудовою школою – підготовці майбутніх працівників промисловості чи сільського господарства, їх вихованню в дусі відданості соціалістичним ідеалам. Історичні знання обмежувалися вивченням трудової діяльності людей і радянської дійсності як абсолютної цінності у порівнянні з минулим. У зв’язку з цим у програмах 1920-х рр. історія як самостійний шкільний предмет скасовувалася, а історичні знання були інтегровані спочатку в курс історії культури, а пізніше в курс суспільствознавства.
2
Стадник, О. Г., and В. В. Піткевич. "СТВОРЕННЯ ШКІЛЬНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ В ЧАСИ СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ." Історія та географія, no. 56 (2019): 116–23. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2019.56.16.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням створення системи шкільних засобів навчання, які використовувались при викладанні географії в середніх закладах освіти з середини 30-х до середини 50-х рр. XX ст. З’ясовано, що на підготовку засобів навчання вплинули політичні і культурно-історичні умови того часу. Зокрема, постанови ЦК ВКП (б) «Про початкову і середню школу» (5 вересня 1931 р.) і «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі» (25 серпня 1932 р.), які обумовили радикальний поворот в шкільній освіті і на десятиліття вперед визначили розвиток шкільної освіти у вигляді нормативно-уніфікованої моделі. Необхідність за- Збірник наукових праць «Історія та географія» / Харк. нац. пед. університет імені Г. С. Сковороди. Випуск 56. Харків, 2019. 117 безпечити виконання завдань на практиці спочатку обумовила підготовку програм шкільних предметів, потім стабільних підручників, посібників, зокрема, з методики викладання географії та окремих її шкільних курсів, а згодом створенні (в загальних рисах) системи засобів навчання. Вона включала програмно-нормативні (програми), навчальні (підручники, географічні карти, атласи, контурні карти, картини, макети, колекцій гірських порід і мінералів, гербарії, діапозитиви, навчальні кінострічки, прилади, обладнання), навчально-методичні (методичні посібника для вчителів різного типу, періодичні журнали) і додаткові, підтримуючі (хрестоматії, довідники, науково-популярні видання та) засоби. Центральне місце в цій системі зайняли програми і створені на їх основі стабільні підручники з усіх шкільних курсів. Їх текст був ідеологічно витриманим і виконував функцію виховання в дусі комуністичних ідей. Зросла кількість і якість методичних посібників, географічних карт, з’явились науково-популярні та навчальні кінострічки. Створення системи шкільних засобів навчання на десятиліття вперед визначило розвиток шкільної географії та методики у вигляді нормативно-уніфікованої моделі. Склалися умови для розробки науковопрактичних питань з проблем конструювання і використання системи засобів навчання географії. В той же час централізація та ідеологізація освіти обумовили різке зниження творчих пошуків і ініціативи на місцях.
3
Marusinets, Marianna. "Освіта Австрії: історичні акценти розвитку." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.30-38.
Full textAbstract:
На основі спеціальних архівно-аналітичних матеріалів зроблено спробу розкрити історичні аспекти розвитку і становлення освіти в Австрії. Визначено основні віхи реформування змістового наповнення, зумовлених суспільними, політичними та ідеологічними трансформаціями, які мали місце в той чи інший період становлення та розвитку освіти. Особливий акцент зроблено на розкритті відомих політичних і громадських діячів, учених-реформаторів у галузі педагогіки, чиї ідеї слугували підґрунтям історії освіти Австрії. Розкрито діяльність Габсбургів у розвитку освіти – зробити Відень центром австрійської імперії; правління Марії Терезії та її сина Йозеф ІІ – що стало початком ідей Просвітництва, досконалим зразком для його вивчення і пропагування в Європі. Окремою сторінкою у розвитку освіти Австрії є період розпаду Австро-Угорської імперії, управління освітою соціал-демократами, та їх реформаторськими нововведеннями. Найбільш затребуваними серед них були не тільки педагоги, а й психологи, психоаналітики. Їх реформаторські ідеї знайшли впровадження у створенні шкільної реформи, яка стала історичною; дитячих будинків та приютів для дітей та підлітків, які були соціально незахищеними; діти з девіантною та асоціальною поведінкою. Особливий розвиток освітня галузь отримала в 20 ст., де зроблено акцент на підвищення якості навчання; налагодження співробітництва гуманітарних гімназій із соціальними інституціями; вивчення мовних дисциплін за вибором; підвищення кваліфікації педагогічних працівників у гуманітарних гімназіях та покращення умов їх праці. Освітніми напрямами політики Австрії нині є: якісна освіта впродовж життя; реалізації компетентнісного підходу; співпраця з місцевими громадами і релігійними спільнотами; упровадження білінгвального навчання, зумовленого міграційними процесами; виховання гендерної рівності серед дітей іммігрантів; створення сприятливого середовища для полікультурного розвитку та навчання дітям та молоді різних етнічних меншин із неоднаковими конфесійними світоглядними переконаннями.
4
Каруник, К. Д. "УКРАЇНСЬКА МОВА В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ ПІДРУМУНСЬКОЇ БЕСАРАБІЇ НА ПОЧАТКУ 1920‑х РОКІВ." Лінгвістичні дослідження, no. 52 (2020): 124–36. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.13.
Full textAbstract:
Розвідка насвітлює деякі дотепер маловідомі сторінки румунської національної й освітньої політики на етнічно українських теренах у міжвоєнний період. Центральною є проблема дотримання мовних прав національних меншин у територіально розширеному по Першій світовій війні Румунському Королівстві, зокрема – мовних прав українців і використання української мови в освіті підрумунської Бесарабії. Дослідження здійснюється на засадах історичної соціолінгвістики й на матеріалі румунських і українських періодичних видань 1920–30-х рр. Історію питання доповнює й увиразнює текстологічний та лінгвістичний аналіз раритетного «Букваря», зладженого в Хотині 1921 р. для українських школярів. Ключові слова: історична соціолінгвістика, мовні права національних меншин, українська мова в освіті, українські букварі й читанки, румунська політика міжвоєнної доби.
5
Авхутська, Світлана, and Володимир Турков. "ФОРМУВАННЯ МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 8(102) (October 27, 2020): 58–69. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/058-069.
Full textAbstract:
У статті окреслено окремі аспекти формування медіакомпетентності майбутніх учителів історії у процесі навчання історичних та методичних дисциплін. Виокремлено вміння та навички, які характеризують медіакомпетентного вчителя історії. Обґрунтовано освітній потенціал історії для розвитку медіаграмотності учнів. Окреслено дидактичні можливості медіазасобів для підвищення ефективності шкільної історичної освіти. Визначено завдання, напрями, умови та методи формування медіакомпетентності у студентів-істориків. Запропоновано приклади практичних вправ з інтеграції медіаосвіти в навчально-виховний процес, які застосовувалися під час проведення занять зі студентами в межах курсу «Історія рідного краю (на прикладі історії Сумщини)».
6
Бескорса, О. С. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 53 (2019): 56–74. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2019.53.04.
Full textAbstract:
У статті представлено аналіз історичних етапів становлення та розвитку іншомовної освіти на початковому ступені навчання в закладах загальної середньої освіти. Необхідність звернення до проблеми ретроспективного аналізу викликана процесами реформування та модернізації іншомовної підготовки учнів початкової школи, а також зростанням попиту на висококваліфікованих фахівців у сфері викладання іноземних мов. Ретроспективний аналіз ключових етапів розвитку дозволив виділити позитивні тенденції, які мають бути враховані у процесі підготовки майбутніх учителів іноземної мови в початковій школі. Джерельна база дослідження вміщує низку нормативно-правових та законодавчих документів, прийняття яких спричинило низку змін у іншомовній шкільній освіті та виступає критеріями виділення етапів розвитку іншомовної освіти у початковій ланці. Узагальнений аналіз досліджень вітчизняних науковців дозволив також окреслити особливості навчання іноземної мови в початковій школі в різні історичні періоди. Метою статті є проаналізувати період навчання іноземних мов в початковій школі в Україні від початку ХХ століття (1931 р.) по теперішній час, виділити етапи навчання іноземної мови на початковому етапу навчання в закладах загальної середньої освіти, окреслити позитивні тенденції, які мають бути враховані у процесі професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у початковій школі. Автором визначено чотири етапи становлення та розвитку іншомовної освіти в початковій школі, а саме: перший етап – запровадження навчання іноземних мов в початковій школі та зародження методики навчання іноземної мови – який тривав із 1931 року по 1984 рік; другий етап тривав із 1984 року по 1991 рік – період проведення ключових реформ та запровадження інновацій у викладанні іноземних мов; третій етап (1991–2016 рр.) характеризувався орієнтацією на зарубіжний досвід викладання іноземних мов в практиці вітчизняної початкової школи; четвертий етап спричинений прийняттям Концепції «Нова українська школа» (2016 року по теперішній час) – комплексна реалізація компетентнісного навчання іноземних мов. Вивчення особливостей розвитку іншомовної освіти на різних історичних етапах дозволило визначити позитивні тенденції, які мають бути враховані у підготовці майбутніх учителів іноземної мови в початковій школі, зокрема: розроблення методичних основ підготовки вчителів іноземної мови для початкової школи; урахування іноземного досвіду навчання іноземних мов; запровадження інноваційних технологій та засобів навчання; надання переваги культурологічному підходу, що дозволяє сформувати систему соціокультурних знань учителів.
7
Zelenchuk, Ivan. "ЕТНООСВІТНІЙ ПРОЕКТ «ОСНОВИ ГІРСЬКОГО АГРАРНОГО ГОСПОДАРСТВА ГУЦУЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ»." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 20 (September 30, 2019): 73–76. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.73-76.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі збереження української етнокультурної та історичної спадщини, яка є особливо актуальною для Гуцульського регіону України. Її соціально-економічні та екологічні аспекти тісно пов’язані з життям, побутом і працею гуцулів – однієї з етнографічних груп українців, що населяють високогірну частину Українських Карпат.
Для вирішення проблеми раціональної організації праці населення Гуцульщини в особистих селянських господарствах потрібно запровадити початкову аграрну освіту. На нашу думку, це має бути теоретичний і практичний мінімум базових аграрних знань, необхідних для заняття гірським сільським господарством в Українських Карпатах, що займають значну частину території і де проживає велика кількість населення України.
Однак спостерігаються суттєві недоліки сучасної шкільної освіти в цьому регіоні: великий розрив між теоретичними знаннями, одержаними в школі, і тими практичними завданнями, які потрібно вирішувати в повсякденному житті; вкрай низька ефективність значної частини застарілих, схоластичних шкільних методів навчання.
Щоб подолати ці недоліки, потрібно суттєво реформувати регіональний компонент змісту освіти в Україні. Одним із можливих підходів до практичного вирішення цієї проблеми є розроблений автором етноосвітній проект «Основи гірського аграрного господарства Гуцульського регіону Українських Карпат». Цей проект тематично пов’язаний із актуальною проблемою оновлення змісту освіти і технологій навчання у гірських сільських ЗНЗ Гуцульщини. Він може бути регіональним складником реалізації концепції профільного навчання в гірських сільських загальноосвітніх школах України. Завдяки цьому випускники зможуть оволодіти основами традиційного та сучасного ведення особистого селянського господарства в гірських умовах. Проект сприяє практичному наближенню регіонального складника змісту загальної середньої освіти до реальних життєвих потреб та інтересів горян, які залишаються жити і працювати у своєму рідному краї.
8
Дічек, Наталія. "ПОЛІТИКА МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ У ШКІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ (2007–2010 РР.): ЗДОБУТКИ І ПРОБЛЕМИ." Ukrainian Educational Journal, no. 4 (December 24, 2021): 149–64. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-149-164.
Full textAbstract:
У статті запропоновано авторську версію ретроспективного аналізу діяльності Міністерства освіти і науки України (далі – МОН) щодо модернізаціїзагальної середньої освіти у 2007–2010 рр., коли міністром був Іван Вакарчук. Його освітньо-політичний доробок у цій царині вперше став предметом історико-педагогічного вивчення. Діяльність МОН розглядаємо як віддзеркалення державної політики України. Ця стаття – хронологічне продовження попередніх досліджень державної освітньої політики України у часи незалежності. Ключові методи дослідження – історіографічний і контекстуальний аналіз законодавчих, документальних, наукових, публіцистичних джерел, системний підхід, метод порівняння, що дало змогу цілісно відобразити стратегічні і тактичні політико-освітні заходи щодо розбудови української середньої загальноосвітньої школи у зазначений період.З’ясовано, що, хронікально-аналітична реконструкція діяльності і відомства, і його очільника у сув’язі суспільно-історичних подій дає підстави для схарактеризування роботи міністра-Вакарчука як такої, що зберігала наступність між починаннями попередників і генерувала власні модернізаційні проєкти. Водночас діяч беззастережно продовжував стратегію націєтворення і європоцентричного розвитку середньої школи, поглиблюючи реформи з реалізації та вдосконалення зовнішнього незалежного оцінювання випускників і переходу на демократичну процедуру зарахування результатів їхніх тестів як вступних іспитів до закладів вищої освіти; на законодавчому рівні впровадив українську мову як єдину для тестування освітніх досягнень випускників, що істотно сприяло мотивації її вивчення і розширенню функціонування; розпочав «радикальне реформування» навчання предметів фізико-математичного і природничого циклу в середній школі, а також модернізацію змісту шкільних підручників.Узагальнюючи здобутки Вакарчука-міністра, найважливішим аспектом освітньої політики у галузі середньої освіти вважаємо нормативно-законодавче утвердження її україноцентричності. Сповідуючи ідею розбудови української держави-нації, він реалізовував принципи етнічної єдності засобами шкільної освіти.
9
Pasichnуk, Vоlоdуmуr. "Теоретико-педагогічні передумови розвитку фізичного виховання дітей та молоді на польських землях (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 4(48) (December 30, 2019): 32–37. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-32-37.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблематиці розвитку теоретичної думки польських вчених, лікарів та суспільних діячів у галузі фізичного виховання дітей і молоді в другій половині ХІХ та початку ХХ ст. Проаналізовано основні концепції фізичного виховання в системі дошкільної та шкільної освіти на польських землях в цей історичний період. В основному, увага польських дослідників того часу зосереджувалася на впровадженні систематичних занять з фізичного виховання у всіх типах польських шкіл, застосування рухових ігор і забав у навчальному процесі, популяризації фізичної культури в закладах дошкільної освіти, залучення батьків у процес фізичного виховання дітей у родині, фаховій підготовці вчителів фізичної культури та ін. Мета дослідження. Визначити основні напрямки та тенденції розвитку теоретичної думки польських вчених, лікарів та суспільних діячів в другій половині ХІХ та початку ХХ ст. у галузі фізичного виховання дітей і молоді. Методи дослідження. Вивчення літературних джерел, документальних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. Результати дослідження. У другій половині ХІХ − початку ХХ ст. проблематика фізичного виховання стала інтегральним елементом програм педагогічних з’їздів польських вчителів на яких зверталась увага на надзвичайно суттєву роль фізичного виховання в освіті молодого покоління, а також у покращенню стану здоров’я населення загалом. Польські вчені, педагоги лікарі приймали активну участь в ряді європейських конгресів та форумів, що відбувалися на початку ХХ ст., на яких розглядалися проблеми фізичного виховання, здоров’я та гігієни дітей і молоді. Значну роль у популяризації в польському суспільстві питань фізичного виховання дітей та молоді відіграв ІХ з’їзд польських лікарів і біологів, який відбувся у 1900 році в Кракові. Вперше під час проведення таких форумів було організовано спеціальну секцію з проблематики фізичного виховання дітей і молоді. Висновки. Проведений аналіз літературних джерел та архівних документів дозволяє стверджувати, що незважаючи на чисельні труднощі у процесі організації фізичного виховання в дошкільній та шкільній освіті на польських землях у цей історичний період (слабка матеріальна база для проведення занять з фізичного виховання; відсутність підготовлених вчителів з цього предмету; консерватизм керівництва частини шкіл) теоретичний та практичний розвиток фізичного виховання підростаючих поколінь осягнув значного прогресу у порівнянні з попередніми десятиріччями.
10
Тетерюк-Кінч, Юлія. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ СТАНОВЛЕННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ У СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 16–25. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.4.
Full textAbstract:
У статті здійснено історичний аналіз становлення мистецької освіти в Словацькій Республіці. Висвітлено етапи створення початкових шкіл мистецтв та основні положення їх існування. Детально описано зміст державної освітньої програми для початкових шкіл мистецтв та надано характеристику й методи організа- ції базової мистецької освіти. Обґрунтовано зміст підготовки учнів і форми її реалізації у початкових мистець- ких навчальних закладах Словаччини. Сформульована організація навчально-виховного процесу в базовій школі мистецтв, прийом учнів на навчання та його завершення в початковій школі мистецтв, а також методи, умови закінчення навчання та видача документа про здобуту освіту. Школа керується на основі чинної державної освітньої програми, яка відображає ціль, мету, функціонування та специфіку школи, а також стратегію, встановлену керівництвом школи. Тому дано аналіз принципів та умов розвитку шкільних освітніх програм.
Dissertations / Theses on the topic "Шкільна історична освіта"
1
Волкова-Ул, Юлія Олександрівна, and Yuliia Oleksandrivna Volkova-Ul. "Шкільна історична освіта в Україні у 20-ті рр. ХХ ст." Master's thesis, 2020. http://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/10021.
Full textAbstract:
У роботі здійснено аналіз історіографії та джерельної бази дослідження, розкрито зміст шкільної історичної освіти у навчальних планах і програмах, охарактеризовано навчальну діяльність трудових шкіл УСРР по засвоєнню учнями історичних знань, виявлено основні форми позанавчальної історичної освіти школярів у досліджуваний період.The analysis of historiography and source base of the research is carried out, the content of school historical education in curricula is revealed, the educational activity of labor schools of the USSR on assimilation of historical knowledge by students is characterized, the basic forms of extracurricular historical education of schoolchildren in the researched period are revealed.
2
Ігнатьєва, Алла Миколаївна, and Alla Mykolaivna Ihnatieva. "Становлення нормативної бази та змісту шкільної історичної освіти в незалежній Україні." Master's thesis, 2020. http://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/10022.
Full textAbstract:
У роботі проаналізовано історіографію та джерельну базу дослідження, розкрито процес створення організаційно-нормативних засад шкільної історичної освіти в Україні; з’ясовано особливості формування змісту шкільної історичної освіти в Україні у досліджуваний період; встановлено, як відображався зміст шкільної історичної освіти у навчальних підручниках з історії України та всесвітньої історії у 1990-х роках.The paper analyzes the historiography and the source base of the study, reveals the process of creating organizational and normative foundations of school history education in Ukraine; the peculiarities of the formation of the content of school historical education in Ukraine in the studied period are clarified; it is established how the content of school historical education was reflected in textbooks on the history of Ukraine and world history in the 1990s.
Books on the topic "Шкільна історична освіта"
1
Марчук, Володимир, ed. Наш край: історія Волині від найдавніших часів до другої половини ХХ століття. Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. http://dx.doi.org/10.25264/978-617-8041-04-5.
Full textAbstract:
Навчальний посібник містить виклад минулого Волині від праісторії до другої половини ХХ ст. Авторський колектив орієнтувався на потреби сучасної шкільної освіти, тому видання може використовуватися як основний дидактичний матеріал при вивченні шкільних курсів «Рідний край» і як додатковий матеріал із курсу «Історія України», що читаються учням на теренах історичної Волині. Поглибленому вивченню матеріалу сприятимуть подані в тексті мапи, таблиці, а також список рекомендованої літератури. Для абітурієнтів, студентів, учителів, викладачів, широкого читацького загалу, зацікавленого питаннями минулого історичної Волині.
Conference papers on the topic "Шкільна історична освіта"
1
Денисюк, Василь. "ШКІЛЬНА ІСТОРИЧНА ОСВІТА В ІСТОРИЧНІЙ ПАМ'ЯТІ НАЦІЇ." In INTEGRACIÓN DE LAS CIENCIAS FUNDAMENTALES Y APLICADAS EN EL PARADIGMA DE LA SOCIEDAD POST-INDUSTRIAL. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/24.04.2020.v5.43.
Full textReports on the topic "Шкільна історична освіта"
1
Комаров, Володимир Олексійови. Шкільна історична освіта: шляхи перебудови. КДПУ, 2001. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4880.
Full text
2
Комаров, Володимир Олексійови. Концептуальні засади шкільної історичної освіти. КДПУ, 1999. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4877.
Full text
3
Комаров, Володимир Олексійович. Історичні теорії як вершина піраміди повноцінної шкільної історичної освіти (на прикладі вивчення історії Великої Британії). Всесвітня історія. 9 клас. КДПУ, 2004. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4818.
Full text
4
Комаров, Володимир Олексійови. Історичні теорії як вершина піраміди повноцінної шкільної освіти (на прикладі вивчення історії Великої Британії). Всесвітня історія. 9 клас. КДПУ, 2004. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4863.
Full textAbstract:
Розкрито особливості застосування вчителем у процесі навчання відповідних методичних форм опрацювання навчального матеріалу та системи запитань різного пізнавального спрямування в умовах поступового переходу від фактологічного рівня до теоретичного, що дозволяє формувати повноцінні історичні знання учнів.